Suchergebnisse

Problem statement: general view and its connection with important scientific or practical tasks. Achieving the goals and realizing the interests of states and transnational corporations and even some specific actors on the world stage is gaining new opportunities through the intensive development of high technology, innovation, information and global cyberspace. Open military confrontation and other types of conflicts in these conditions are transformed into hybrid forms of destructive actions, in which the component of cognitive influences aimed at the human mind, worldview, mentality, which are an integral part of the cognitive sphere of society, grows. Such influences, at the present stage of development of society, are often aimed at forming distrust, changing views and value systems, weakening social cohesion and distorted perception of national interests and values, etc., so their study and counteraction is extremely relevant. Analysis of recent publications in sphere of research and identification of previously unresolved parts of the general problem. Issues related to the study of the cognitive sphere and its components, various cognitive influences on the audience in the process of communication, cognitive manipulation, especially in the field of discourses, and their consequences, were considered in the works of many domestic and foreign researchers, namely: M. Eisenko, L. Apostel, M. Bakhtin, D. Bolinger, P. Brown, E. Bienvenu, R. Blakar, X. Weinrich, A. Vezhbytska, V. Vinokur, Y. Habermas, J. Gintikki, G. Grice, S. Green, T. van Dyck, V. Demyankov, V. Zabotkin, A. Zvirintsev, S. Kara-Murza, E. Koit, O. Kubryakova, R. Lakoff, J. Lakoff, J. Lich, Y. Lotman , S. Levinson, D. Marr, J. Allwood, J. Austin, M. Popper, G. Pocheptsov, O. Rosenstock-Hussey, J. Searle, W. Stewart, S. Tulmin, L. Yakubinsky. At the same time, the study of multilevel, interconnected destructive cognitive effects in cyberspace and through cyberspace in hybrid conflicts and the analysis of practical experience of their coping and consequences, especially with regard to deep systemic aspects and synergies in modern publications are insufficiently addressed. The aim of the article is to study the threats and features of cognitive influences on society in cyberspace and respond to them to reduce the risks of their consequences. Main results. Modern hybrid warfare is a war with a combination of fundamentally different types and methods of its conduct, which are used in a coordinated manner to achieve its goals. It is a high-tech conflict, a continuation of the policy of states (coalitions, political groups, transnational corporations, etc.) in order to impose their will on opponents through complex, adaptive, asymmetric and synchronized influences on them in multidimensional space and various spheres with a combination of conventional and unconventional components, ensuring multiplicity and synergy of results and a high level of uncertainty for opponents regarding the ultimate goals and ways to achieve them. Its features are permanent, variable, in wide ranges, intensity, focus on systemic destabilization and changes that are useful to achieve the interests of the beneficiary, in all spheres of life and activity of the state that is the object of aggression. Hybrid actions, in addition to the purely force component, include complex destructive cognitive, informational, informational-psychological, propaganda and disinformation influences on certain target groups and society as a whole, with cyberattacks on information resources, infrastructure, economic processes and democratic institutions. At the same time, cognitive influences play a significant role in trying to manage communication, transform the beliefs of target audiences to the right (desired) and control their behavior. Issues of destructive cognitive actions are directly related to the processes of emission, processing, interpretation, transformation and internalization of knowledge in managed communication from strategic to tactical levels, from general to targeted impacts on society as a whole and its individual components and specific targets. audiences with integrated use of linguistic, figurative, hidden media effects, mental and other influences at different levels of cybersocial interaction, which, in modern conditions, is increasingly carried out in cyberspace and / or through cyberspace. The theoretical and applied results presented in the article can be used to ensure timely detection of dangers and threats of destructive cognitive influences on society in cyberspace and through cyberspace, risk assessment of their implementation and taking measures to counter and neutralize them. Conclusions. Cognitive influences have become an integral part of hybrid conflicts, both interstate and domestic, and between any geopolitical and regional actors, corporations, and organizations. The cognitive component has an exceptional role in the set of factors that form and cause conflict, affect its course and results, intensity and consequences. Therefore, modern, and especially conflicts of the future, are and will be conducted for the cognitive sphere of society (society, social groups, individuals), taking control and management of cognitive space, which includes perception, awareness, beliefs, understanding and values, intellectual environment of both individuals and social groups and society as a whole, in which, in fact, is their decision-making. Therefore, the main result of successful destructive cognitive influences is a change in the model of the world and its perception in man, social groups and society as a whole, which provides the opportunity to take control and external management on emotional, moral, cultural, ideological and mental levels with the formation stereotypes for the perception of reality through their prism. Of particular importance are the imposition and promotion of erroneous scientific, social, economic, state, military theories, paradigms, concepts, strategies, narratives, which are most effectively promoted and implemented through educational and scientific institutions, NGOs, electronic, social networks and the blogosphere. To this end, all opportunities for strategic communication are used, informational, psychological, cyber and other measures (actions, operations, etc.) are taken, which are aimed at both the direct participants in the conflict and the population of the participating countries, the international community. Therefore, it is necessary to conduct a thorough analysis of the threats of such influences, their timely detection and deploy an effective system to counter them and neutralize them, because it becomes one of the key components of national security for today and in the future. Key words: cognitive influences; cyberspace; cybersecurity; destructive cyber influences; information security. ; У статті розглядаються теоретико-прикладні аспекти, особливості, небезпеки, загрози і ризики когнітивних впливів на соціум у кіберпросторі і через кіберпростір та реагування на них. Доведено, що боротьба за отримання контролю над певними цільовими групами в сучасних умовах передбачає насамперед можливість управління їхньою когнітивною сферою з використанням методів ментального, образного, мовного тощо впливів на неї. Це здійснюється в різноманітних інфокомунікаційних системах відповідно до ситуацій, переважно через соціальні мережі, блогосферу, художню, науково-популярну і наукову літературу та відповідні ресурси в інтернеті, розважальну і професійно-орієнтовану аудіо- і відеопродукцію, рекламу, ЗМІ, а також шляхом уведення змін, які сприяють цьому, в наукові теорії, навчальні програми тощо. Основна мета – навмисний вплив на відповідні цільові аудиторії для трансформації їх поглядів, переконань, світогляду, і самого сприйняття дійсності відповідно до інтересів і потреб сторони, яка справляє вплив. Це завжди багатоплановий, багатовекторний, комплексний, системний та керований процес загальної спрямованості або цільові, спрямовані на суспільство в цілому або на цільові групи, конкретних індивідів (ключових акторів), який передбачає справляння за єдиним замислом, планом, місцем і часом когнітивних, інформаційних, інформаційно-психологічних, кібер-впливів тощо. У сучасних умовах значна кількість сфер людської життєдіяльності перенеслася до кіберпростору та здійснюється через кіберпростір. При цьому майже єдиним джерелом знань та інформації для більшості людей поступово стають різноманітні інформаційні та освітні портали й електронні ресурси, які формуються в кібер­просторі. Це значно впливає на формування та зміну світогляду і ментальності соціуму. Саме через глобальну мережу «Інтернет» молодь сприймає найбільше неперевіреної, часто негативної, небажаної і навіть небезпечної інформації. Відсутність захисту соціуму від когнітивних загроз, які реалізуються в кіберпросторі і через кіберпростір, стає серйозним фактором ризику, деякі аспекти зменшення якого розглядаються в цій роботі. Ключові слова: когнітивні впливи; кіберпростір; кібербезпека; деструктивні кібервпливи; інформаційна безпека.

Problem setting. National liberation movements have always occupied an important place in international relations and domestic politics. As a rule, they are a reaction to legal, political, economic or cultural injustice on the part of the state in which they originate. Representatives of the movement are trying hard to defend their rights to their own identity, and sometimes to independence and self-determination. The «Green Book» of the Irish Republican Party is the conditional name of the official protocols of the Irish Republican Army, which at some point in time became open to the public. These documents allow us to better understand the political and economic goals of the IRA, the structure of the organization, tactics, as well as the morale and ideology of volunteers. The publication of these sources is a very important factor for their further study in order to improve measures to prevent separatist terrorism and guerrilla warfare, which in the XXI century are gaining new meanings and opportunities for implementation. Recent research and publications analysis. Despite the great interest in the study of national liberation or separatist movements and their ideological basis, there is still no unambiguous explanation of the conditions for the emergence of separatism and the significant spread in society of ideas of self-determination of a particular ethnic group. It is customary to take into account a rather superficial understanding of the main purpose and reasons for the struggle of individual liberation movements, which sometimes turn into armed formations such as the IRA. As a result, researchers ignore the program documents and statutes of various separatist organizations, which allow us to better analyze the basic principles and purpose of their activities. Paper objective. The purpose of the article ‒ is to consider the content of IRA program documents, which are conventionally called the «Green Book», the features of ideological principles and practical methods of functioning of the republican army. Paper main body. The origins of separatism in Ireland date back to the 12th century under the leadership of Art Og McMorrow Caven, who as King of Leinster (Eastern Ireland) waged a very successful guerrilla war. the culmination of nationalism was the guerrilla war in 1916, when the social movement of the Irish people against Britain reached incredible proportions. It was during this period that the Irish Republican Army (IRA) intensified its activities, transforming local nationalism into a politically motivated struggle against the clear features of separatism and later terrorism under the auspices of the IRA. The British Crown tried for a long time to stop the organization, but it failed to do so due to the strong system and tactics of the IRA guerrilla struggle. The Green book consisted of three main parts, which together constituted a separate collection of documents that had been hidden from the public for decades and only after the official cessation of the IRA's publication were published its basic tenets. the arrest of the Chief of the General Staff of the Provisional IRA, Seamus Twomi. Many researchers of the history of the Irish Republican Army believe that there are other parts of this collection, but at the moment there is no information about them. Upon joining the organization, the future recruit took an oath of allegiance to the IRA's top management, promising total commitment to the organization's ideas and understanding that a volunteer could be imprisoned and tortured at any time. In addition, the recruit must be clearly aware of his or her own political motives and articulate them clearly when joining the IRA. The republican movement did not support any political and economic blocs in either the West or the East, that is, against military organizations such as NATO and the Warsaw Pact. The IRA declares that it is in the interests of other oppressed nations of Europe, as well as neutral non-aligned peoples of the Third World. and labor resources, the destruction of original culture and language, and, most importantly, the loss of independence in deciding their own destiny. Republican ideology, in fact, created the ideal soldier who is ready to fight for their freedom and the state until death. At the moment when the recruit was imprisoned, it remained important for him to remain calm, steadfast and in no case to release secret information, because it would threaten not only the detainee, but also the activities of the entire organization of the Republican Army. All these guidelines, described in the Green book, are important for understanding the political and ideological goals of the Republican insurgents. It is quite clear that an IRA volunteer could be a person with clear convictions, ready to endure torture and psychological pressure and in no way betray his brothers and the «high idea» of the Irish state, which does not depend on anyone. Conclusions of the research. The functioning of the IRA is impossible without its ideological justification and the behavior of the insurgents in an armed uprising. Such a statutory document for the IRA was the «Green Book», which is extremely important in understanding the purpose and features of the organization of the republican-insurgent movement. Thanks to access to such program documents, we can analyze the content, reasons, features of not only the organization as a whole, but also the moral aspect and psychology of a person joining the ranks of such an organization or national liberation movement. Considering the content of the «Green Book», the explanation of the political and economic component and the psychological state of IRA volunteers becomes quite clear. The «Green Book» is valuable primarily because it explains the morale of an IRA member, tells about his willingness to give his life at any time for the highest value of the ideas of the republican movement, also explains the way of life of such a person in society and the importance of the mystery of the organization. It should be noted that any national liberation movement, except for the outer shell of militancy, has a developed structure, as well as, above all, the motivation and ideological beliefs of volunteers, which always becomes the most powerful driving force of any liberation movement. Studying and understanding such documents helps us to better understand the nature of such uprisings, the emergence of separatism within a particular ethnic group and allows us to use this knowledge to prevent their formation by developing holistic concepts of interethnic dialogue within a single state, but also apply this experience globally. ; В статье рассматривается содержание программных целей Ирландской республиканской партии, изложенные в сборнике документов под условным названием «Зеленая книга». Анализируется деятельность организации через призму ее политико-экономических постулатов и идеологии, оказала значительное влияние на общественное развитие народа Северной Ирландии. Обосновывается зависимость ИРА от их «уставного документа», который имеет целью предоставить добровольцу теоретические и практические знания повстанческой борьбы. ; У статті розглядається зміст програмних цілей Ірландської республіканської партії, що викладені в збірнику документів під умовною назвою «Зелена книга». Аналізується діяльність організації через призму її політико-економічних постулатів та ідеології, що мала значний вплив на суспільний розвиток народу Північної Ірландії. Обгрунтовується залежність ІРА від їх «статутного документа», який має на меті надати добровольцю теоретичні та практичні знання повстанської боротьби. The article considers the content of the program goals of the Irish Republican Party, which are set out in a collection of documents under the conditional title "Green Book". The activity of the organization is analyzed through the prism of its political and economic postulates and ideology, which had a significant impact on the social development of the people of Northern Ireland. The dependence of the IRA on their "statutory document", which aims to provide the volunteer with theoretical and practical knowledge of the insurgent struggle, is substantiated.

The paper discusses chain mail fragments in the female burial equipment of the Mazunino Culture (or Mazunino stage of the Cheganda culture of the Piany Bor cultural–historical community by R.D. Goldina) in the Middle Kama Region. The items in question are an example of the reuse and creative reinterpretation of military protective equipment, such as the lorica hamata chain mail. A total of 97 burials with woven iron rings from 12 necropolises of the Mazunino culture have been examined. Anthropological data and grave inventory indicate that this category of equipment was used exclusively by women. They were arranged in burials according to the traditions of Mazunino burial rite: such items have been found in "sacrifi cial" sets or as part of a costume. In general, chain mail fragments were used in women`s attire as hair or breast jewelry. The available woven iron rings from the women's graves are noticeably inferior in terms of characteristics to the chain mail shirts of the Mazunino and Azelino warriors with imported weapons. The majority of these items have been found in closed complexes dated the 4th century AD (probably the second quarter of the 4th – the early 5th century AD). Close parallels in the use of chain mail fragments can be traced in the German cultures. ; Статья посвящена анализу малоизученной категории женского погребального инвентаря в могильниках мазунинского типа чегандинской культуры пьяноборской культурно-исторической общности (или мазунинской культуры, по Т.И. Останиной) – предметам кольчужного плетения. Данные изделия являются примером вторичного использования и творческого переосмысления элементов защитной экипировки воинов – кольчужных доспехов lorica hamata. Обнаружены в 97 погребальных комплексах, происходящих из 12 мазунинских могильников. Антропологические данные и сопутствующий погребальный инвентарь свидетельствуют об использовании данной категории вещей исключительно женским полом. В погребениях размещались согласно традициям мазунинского погребального обряда: найдены такие предметы в жертвенных комплексах или в составе костюма. Основное использование кольчужных изделий в женском уборе связано с накосными и нагрудными украшениями. Доступные для изучения фрагменты кольчуг из женских погребений заметно уступают по своим характеристикам целым кольчужным рубашкам мазунинских и азелинских воинов с импортным оружием. Основной массив рассматриваемых находок происходит из закрытых комплексов, которые датируются IV в. н.э. (возможно, 2-й четвертью IV – началом V в.). Близкие аналогии в использовании фрагментов кольчуг прослеживаются в германском мире. Библиографические ссылки Амброз А.К. Фибулы Юга Европейской части СССР. III в. до н. э. – IV в. н. э. / САИ. Вып. Д1-30. М.: Наука, 1966. 142 с. Арматынская О.В. Усть-Сарапульский могильник // Приуралье в древности и средние века / Отв. ред. А.А. Тронин. Устинов: Удмуртский университет, 1986. С. 26–46. Бернц В.А. К вопросу о традиционных элементах погребального обряда финно-угорского населения эпохи великого переселения народов Удмуртского Прикамья (по материалам Заборьинского грунтового могильника) // Взаимодействие народов Евразии в эпоху Великого переселения народов / Отв. ред. Р.Д. Голдина. Ижевск: УдГУ, 2006. С. 351–390. Васюткин С.М. Ангасякский могильник – ранний памятник бахмутинской культуры // Памятники эпохи средневековья в Верхнем Прикамье / Отв. ред. В.Ф. Генинг. Ижевск: УдГУ, 1980. С. 72–91. Васюткин С.М., Останина Т.И. Старо-Кабановский могильник – памятник мазунинской культуры в Северной Башкирии // Вопросы истории и культуры Удмуртии / Сост., науч. ред. Т.И. Останина. Устинов: Удмуртия, 1986. С. 64–125. Водолаго Н.В. Отчет об исследованиях Усть-Сарапульского могильника в Сарапульском районе Удмуртской АССР в 1983 году / Архив ИИКНП. Ф.2. Д. 175. Гей О.А., Бажан И.А. Хронология эпохи «готских походов» (на территории Восточной Европы и Кавказа) / Науч. ред. М.Б. Щукин. М.: Наука, 1997. 144 с. Генинг В.Ф. Азелинская культура III–V вв.: очерки истории Вятского края в эпоху переселения народов / ВАУ. Вып. 5. Ижевск, 1963. 195 с. Генинг В.Ф. Тураевский могильник V в. н.э. (захоронение военоначальников) // Из археологии Волго-Камья / Отв. ред. А.Х. Халиков. Казань: ИЯЛИ КФАН СССР, 1976. С. 67–72. Голдина Е.В., Черных Е.М. Бусы Дубровского могильника IV–V вв. в Среднем Прикамье: классификация и использование // Поволжская археология. 2017. № 1(19). С. 238−256. Голдина Р.Д. Тарасовский могильник I-V вв. на Средней Каме. Т. II / МИКВАЭ. Т. 11. Ижевск: Удмуртия, 2003. 721 с. Голдина Р.Д. Тарасовский могильник I-V вв. на Средней Каме. Т. I / МИКВАЭ. Т. 10. Ижевск: Удмуртия, 2004а. 318 с. Голдина Р.Д. Древняя и средневековая история удмуртского народа. Ижевск: Удмуртский университет, 2004б. 464 с. Голдина Р.Д., Бернц В.А. Тураевский I могильник – уникальный памятник эпохи великого переселения народов в Среднем Прикамье (бескурганная часть) // МИКВАЭ. Т. 17. Ижевск: Изд-во «Удмуртский университет», 2010. 499 с. Голдина Р.Д. Бернц В.А. Хронология женских погребений III–V вв. Тарасовского могильника // Поволжская археология. 2017. № 2(20). С. 42−72. Гопкало О.В., Тылищак В.С. Римские импорты из металла на могильнике Чернелив-Русский // Германия–Сарматия. Выпуск II / Ред. О.А. Щеглова и др. Курск; Калининград: Калининградский областной историко-художественный музей; Курский государственный областной музей археологии, 2010. С. 79–95. Гороховский Е.Л. Хронология черняховских могильников лесостепной Украины // Труды V Международного конгресса археологов-славистов / Глава ред. кол. Б.А. Рыбаков. Киев: Наукова думка, 1988. С. 34–46. Гороховский Е.Л., Кубышев А.И., Терпиловский Р.В. Украшения круга выемчатых эмалей из села Воронькив на Киевщине // Сто лет черняховской культуре / Отв. ред. М.Е. Левада. Киев: ИА НАН Украины, 1999. С. 145–149. Зыков А.П. Защитное вооружение Тарасовского могильника (шлемы и доспехи) // Археологическое наследие Урала: от первых открытий к фундаментальному научному знанию (XX Уральское археологическое совещание): Материалы Всероссийской (с международным участием) научной конференции / Отв. ред. Е.М. Черных. Ижевск: Удмуртский университет, 2016. С. 223–225. Красноперов А.А. Костюм населения чегандинской культуры в Прикамье (II в. до н. э. – V в. н. э.). Дисс… канд. ист. наук. Ижевск, 2006. 269 с. Малашев В.Ю. Периодизация ременных гарнитур позднесарматского времени // Сарматы и их соседи на Дону / Материалы и исследования по археологии Дона. Вып. 1 / Отв. ред. Ю.К. Гугуев. Ростов-на-Дону: Терра, 2000. С. 194−232. Останина Т.И. Нивский могильник // Материалы к ранней истории населения Удмуртии / Отв. ред. М.Г. Иванова. Ижевск: Удмуртия, 1978. С. 92–118. Останина Т.И. Отчет о раскопках Покровского могильника (дер. Сизяшур Мало-Пургинского района УАССР), проведенных летом 1980 года / НA БУК УР «Национальный Музей УР». № 547а. Останина Т.И. Два памятника мазунинской культуры в центральной Удмуртии // Поиски, исследования, открытия / Науч. ред. Т.И. Останина. Ижевск: Удмуртия, 1984. С. 26–92. Останина Т.И. Покровский могильник IV-V вв. Каталог археологической коллекции. Ижевск: б/и, 1992. 93 с. Останина Т.И. Население Среднего Прикамья в III–V вв. Ижевск: УИИЯЛ УрО РАН, 1997. 327 с. Сабирова Т.М. Фибулы Среднего Прикамья первой половины I тыс. н. э. Ижевск: Шелест, 2019. 238 с. Старостин П.Н. Рождественский V могильник / Археология евразийских степей. Вып. 9. Казань: ИИ АН РТ, 2009. 144 с. Сунгатов Ф.А., Гарустович Г.И., Юсупов Р.М. Приуралье в эпоху великого переселения народов (Старо-Муштинский курганно-грунтовый могильник). Уфа: ГУП «Уфимский полиграфкомбинат», 2004. 172 с. Тагиров Ф.М. Новые исследования Ангасякского могильника // УАВ. 2007. № 6–7. С. 89–110. Черных Е.М., Хайруллина О.Ф. Боярский («Арай») могильник – новый памятник эпохи великого переселения народов в Прикамье // Археология Евразийских степей. 2018. № 1. С. 86−106. Храпунов Н.И. Изделия, сплетенные из железных колец // Боспорские исследования. 2010. № 23. С. 459–462. Шаров О.В. Хронология могильников Ружичанка, Косаново, Данчены и проблема датировки черняховской культуры // Проблемы хронологии эпохи латена и римского времени / Ред. М.Б. Щукин, О.А. Гей. СПб: Ойум, 1992. С. 158–207. Czarnecka K. The reuse of Roman military equipment in barbarian context. A chain-mail souvenir? // Journal of Roman Military Equipment Studies. 1994. Vol. 5. 245–253. James S. The excavations at Dura-Europos conducted by Yale University and the French Academy of Inscriptions and Letters 1928 to 1937. Final Report VII. The Arms and Armour and other Military Equipment. London: The British Museum Press, 2004. 304 p. Kontny B. Przeworsk culture society and its long-distance contacts, AD 1–350 // Past Societies. Vol. 4 / Ed. A. Rzeszotarska-Nowakiewicz. Warszawa: Institute of Archaeology and Ethnology, Polish Academy of Sciences, 2016. P. 164–216. Sim D., Kaminski J. Roman imperial armour: the production of early imperial military armour. Oxford: Oxbow Books, 2012. 201 p. Wijnhoven M.А. Laid out Flat: Mail Making in the Roman Period // Limes XXIII: proceedings of the 23rd International Congress of Roman Frontier Studies Ingolstadt 2015 / Eds. Sommer C. Sebastian, Matešic Suzana. Mainz: Nünnerich-Asmus Verlag, 2018. P. 555−563.

У дослідженні з урахуванням теоретичних та емпіричних методів теоретично обґрунтовано й розроблено науково-методичне забезпечення процесу формування мовленнєвої компетентності майбутніх фахівців з журналістики в умовах закладу фахової передвищої освіти. Проведений аналіз і узагальнення наукових джерел дозволило окреслити досвід підготовки фахівця як культуромовної особистості фахівця в педагогічній теорії і практиці. Виявлено стан розроблення досліджуваної проблеми шляхом виокремлення й аналізу таких взаємопов'язаних складових: міжнародні та загальнодержавні, законодавчі документи щодо інформаційної безпеки, функціонування державної мови в масмедіа, медіа та інформаційної грамотності; теоретичні та практичні аспекти професійної підготовки, професійної компетентності фахівців із журналістики, видавничо-поліграфічної справи і редагування, в т.ч. у коледжах; специфіка мовнокомунікативної, мовленнєвої компетентності фахівців та формування означеної якості в межах професійної підготовки. Констатуємо становлення міждисциплінарного дискурсу, що дозволяє увиразнити зміст мовленнєвої компетентності, обґрунтувати теоретичні та методичні основи формування мовленнєвої компетентності майбутніх молодших спеціалістів з журналістики у процесі професійної підготовки. На основі термінологічного аналізу ключових понять дослідження («журналіст», «редактор», «професійне мовлення», «професійна компетентність», «мовленнєва компетентність», «мовленнєва компетенція» та ін.), з урахуванням аналізу стану професійної підготовки майбутніх молодших спеціалістів з журналістики в коледжах у контексті формування мовленнєвої компетентності уточнено сутність поняття «мовленнєва компетентність майбутніх молодших спеціалістів з журналістики» як вагомий складник професійної компетентності, інтегративну професійну якість особистості, що характеризується наявністю стійких мотивів, прагненням до мовленнєвого розвитку і саморозвитку, наявністю мовно-мовленнєвих знань, мовленнєвих умінь, здібностей, важливих для здійснення мовнокомунікативної взаємодії з учасниками редакційно-видавничого та медійного процесу. Поняття «формування мовленнєвої компетентності майбутніх фахівців з журналістики» уточнено як цілісний компетентнісно орієнтований освітній процес, що відбувається з урахуванням низки наукових підходів і принципів, спрямований на формування мотивації, мовно-мовленнєвих знань, умінь і навичок українськомовного спілкування, а його результатом є позитивна динаміка у формуванні мовленнєвої компетентності майбутніх фахівців, новий якісний стан, що забезпечує ефективне виконання професійної діяльності (створення, редагування, просування українськомовного медійного та інформаційного продукту, здійснення медійної комунікації, спілкування з автором/замовником). На основі системно-структурного аналізу розкрито змістове наповнення мовленнєвої компетентності майбутнього фахівця з журналістики: мовний, соціокультурний, прагматичний (комунікативно-стратегічний), інфомедійний складники. Обґрунтовано структуру мовленнєвої компетентності майбутніх молодших спеціалістів з журналістики в єдності компонентів: мотиваційно-особистісного (шанобливе ставлення до української мови, бажання вдосконалювати власне мовлення; прагнення/здатність до мовленнєвого розвитку і саморозвитку, емпатія, рефлексія); мовленнєво-когнітивного (володіння нормами літературної мови (орфоепічними, акцентологічними, орфографічними, лексико-фразеологічними, граматичними, стилістичними), фаховою термінологією, етикою професійного спілкування); мовленнєво-поведінкового (сформовані мовнокомунікативні, текстово-жанрові, стилістично-редакторські, мовленнєво-риторичні, інфомедійні уміння як підґрунтя для здійснення редакційно-видавничої та медійної діяльності). На основі аналізу наукових джерел, вивчення специфіки професійної діяльності і підготовки схарактеризовано положення особистісно-розвивального, системного, культурологічного, компетентнісного, текстового, аксіологічного наукових підходів щодо формування мовленнєвої компетентності майбутніх фахівців з журналістики у процесі професійної підготовки. Визначено, що в основу організації означеного процесу доцільно покласти загальнодидактичні (цілісності; системності; систематичності та послідовності навчання; наступності, зв'язку навчання з практикою; особистісного розвитку; проблемності змісту навчання, поєднання індивідуальних, групових і колективних форм навчання; міждисциплінарних зв'язків) та специфічні принципи (студентоцентризму, навчання на мовленнєвих взірцях, мовленнєвої практики, комунікативності, партнерської взаємодії; функційно-комунікативної спрямованості навчання; інформаційної екології). Обґрунтовано педагогічні умови формування мовленнєвої компетентності майбутніх фахівців з журналістики: оновлення змісту дисциплін мовно-літературного, професійно-практичного циклу на основі міждисциплінарних зв'язків; упровадження інтерактивних форм і методів з метою стимулювання позитивної мотивації до мовленнєвого розвитку і саморозвитку; моделювання професійних ситуацій для активізації мовнокомунікативної взаємодії з учасниками редакційно-видавничого та медійного процесу; залучення студентів до активного інформаційно-розвивального освітнього середовища з метою створення авторських медійних та інформаційних продуктів. ; The main scientific results on the topic: The problem of formation of speech competence of future junior specialists in journalism in the process of professional training is generalized and practically solved in the dissertation, basing on the analysis of theory and study of empirical experience. The state of elaboration of the problem of the future junior journalism specialists' speech competence formation is revealed. The use of structural and logical analysis allowed to summarize international and national legislative and regulatory documents on information security and the functioning of the state language in mass media, higher education, journalistic standards, key competencies of specialists, including specialty 061 Journalism («Publishing and Editing»); to study the elements of Ukrainian and foreign experience regarding the specifics of the professional activity of media specialists, the formation of linguistic-communicative, speech competence of specialists of various specializations, including in colleges; professional training of future junior specialists in journalism in the context of formation of speech competence; to distinguish interdisciplinary discourse, which allows to emphasize the absence of speech competence, to substantiate the theoretical and methodological foundations of professional speech training of such specialists. According to the results of terminological and structural-logical analysis of key research concepts («speech», «journalist», «editor», «professional competence», «speech competence» etc.) and generalization of requirements for the professional training of future journalism specialists the essence of the concept of «speech competence of future junior journalism specialists» is clarified as an important component of professional competence, integrative professional quality of personality, characterized by the presence of stable motives, desire for speech development and self-development, the presence of language and speech knowledge, speech skills, abilities, important for the implementation of language communication with participants in the editorial, publishing and media process. The concept of «formation of speech competence of future junior specialists in journalism» is specified as a holistic competence-oriented educational process in the interconnection of educational, research and practical components, aimed at forming positive motivation, language and speech skills, skills and abilities of Ukrainian-language effective communication, which provides the effective performance of professional activity (creation, editing, promotion of Ukrainian-language media/information product, communication with the author/ customer, etc.), and the result is a positive dynamics of the levels of formation of speech competence of future professionals. The content of the speech competence of the future junior specialist in journalism (its language, socio-cultural, pragmatic (communicative-strategic), info-media components) is revealed, basing on the system-structural analysis. The component structure of speech competence of future junior specialists in journalism is substantiated in the unity of components: motivational-personal (respectful attitude to the Ukrainian language, desire to improve one's own speech; desire/ability to speech development and self-development, empathy, reflection); speech-cognitive (knowledge of linguistic literary norms (orthoepic, accentological, orthographic, lexical-phraseological, grammatical, stylistic), system of knowledge about the peculiarities of professional communication); speech-behavioural (formed language-communicative, text-genre, stylistic-editorial, speech-rhetorical, info-media skills as a basis for editorial-publishing and media activities). Based on the analysis of scientific sources, study of the specifics of professional activity and training, the position of personal-developmental, systemic, culturological, competence, textual, axiological scientific approaches to the formation of speech competence of future junior specialists in journalism in the training process is characterized. It is determined that the organization of this process should be based on general didactic (integrity; system; systematic and consistent learning; continuity, connection of learning with practice; personal development; problems of the content of education, a combination of individual, group and collective forms of education; interdisciplinary integration) and specific principles (student-centeredness, learning using speech patterns, speech practice, communication, partnership; functional and communicative orientation of education; information ecology). The pedagogical conditions are substantiated: updating of the maintenance of educational-research and practical preparation on the basis of interdisciplinary communications; introduction of interactive forms and methods in order to stimulate positive motivation of young people to improve their own speech and self-education; modelling of professional-imitation situations for the purpose of activation of speech-communicative interaction with participants of editorial-publishing and media process; involvement of students in an active information and developmental educational environment in order to create author's media / information products.

Problem setting. Latin America and the Caribbean (LAC) on the peculiarities of the development of state-building processes, transformations of political regimes in its individual countries, manifestations of tendencies to combine heterogeneous factors of endogenous and exogenous nature in the dynamics of change and interaction of institutional, social or economic factors and geopolitical changes. interests, continues to be the focus of scientific attention of specialists in various fields of knowledge. LAC - a region in which, perhaps, the most amplitude in terms of content parameters, quantitative indicators. «markers» appear in relation to their perspective significance and the degree of further actualization of the manifestation of «fluid modernity» (Z. Bauman), at its various levels and in the contexts of conceptual shifts of political and legal significance. Against the background of the general theoretical basis of institutionalism in its versions of neo­institutionalism, historical institutionalism, or other methodological approaches with their special attention to the importance of constitutional formatting of the sum of social relations, innovation and experiments in the region on constitutional creativity show a wide range of research. In connection with the divergent development of constitutional law in the LAC countries in recent decades, according to the director of the Institute of Comparative Constitutional Law. Max Planck, Armin von Bogdandi; Latin America is a region where the question of the future of constitutionalism is being discussed». There are also manifestations of a special historical subtext in the region: its countries have long been involved in various geopolitical confrontations, including those with a pronounced ideological coloration, and traditionalist collectivist values are sometimes paradoxically combined with liberal-democratic individualism. Unfortunately, the region is a clear example not only of significant changes in improving the quality of socio-political life, the introduction of positive institutional solutions and the adoption of new standards of economic existence - it still today, with significant differences across countries, remains the most brutal and repressive in the world. Against this heterogeneous background, in our opinion, some aspects of the successful experience of building the national-state life of the Republic of Costa Rica (Spanish: Republica de Costa Rica) deserve research interest.Recent research and publications analysis. In the article, in connection with the subject multidimensionality of the topic, an interdisciplinary scientific approach was used, which, in turn, led to the involvement of general scientific research methods and special theoretical and methodological developments ofrepresentatives ofvarious fields ofscientific knowledge. Regarding the foundations, tendencies andfeatures ofconstitutional creativity, a significant role was played by fundamental research and scientific experience ofdomestic constitutional scholars, M. P. Orzikh, V. P. Kolisnyk, Yu. G. Barabash, N. V. Mishina, M. V. Savchina, theorists of state and law I. V. Protsyuk, D. V. Lukyanov, L. I. Kormich, M. V. Serebro. Regarding the formation of the fields of modern conflict, their representation in social reality and in the contexts of the idea of development and institutionalization ofstrategies, used multifaceted research material ofscientific developments of representatives ofpolitical science and sociology L. M. Herasina, M. P. Trebin, I. D. Denisenko, M. A. Polevoy, V. Yu. Karasev, G. M. Kuts, O. I. Tkach, and foreign authors representing a wide range of research both purely humanitarian and political and legal in nature - Z. Bauman, Ul. Beck, R. Gargarella, M. Mann, G. Negretto, H. Montero, Z. V. Ivanovsky, T. O. Vorotnikova, P. Blocker, E. S. Cortes, others. Materials and statistical data of separate international funds and research institutions, official sites of the state of the Republic of Costa Rica are used in the work. the country's media.Paper objective. The purpose of this work is to establish the nature and essence of transformation processes in the Republic of Costa Rica, to find out the substantive basis of the country's development strategy. The task is to identify and analyze certain parametersof state-building transformations in separate projections of constitutional and legal activity, its institutional representation in political processes and public life, to single out key ideas, mechanisms and directions of their implementation on building a successful national-state project «clean life, happy country» in the present and in relation to the vision of future prospects.Paper main body. Regarding the peculiarities of the legal regulation of the way of life in the Republic of Costa Rica and, above all, the characteristics of the constitutional process, we note that against the background of other countries in the region, it has not resorted to constitutional replacement since the mid-20th century. the day is in force the Basic Law of1949 - Constitucion Politica De la Republica De Costa Rica. Regarding its main connotations, we can only note that a certain liberal-democratic content is paradoxically combined with ideological and instrumental openness and readiness to reproduce public demands and non-liberal nature of the socially protected way of life of all segments of the population, which leaves room for current political and legal «maneuvers» in the legal field set by the Constitution and allows to adjust the strategic dimensions of the political process in the direction of «connection» of broad social programs. led by representatives of local elites who are especially responsible for the implementation of the national-state project, who, in the end, agreed on a vision of the strategic principles of development of the Republic of Costa Rica. Thus began the implementation of a unique project - «clean life» (and «happy country» - Spanish: Pura vida, pais feliz). The country has long emphasized the development of education, health care, housing. In our opinion, the significant difference in the whole meaningful vector of the country's development is manifested, first of all, in the long-term consolidated position of local elites on the vision of the future, understanding of the strategy of re-creation.Conclusions of the research. The main factors ofsuccess in the strategy ofdevelopment of the Republic of Costa Rica: for a long time coordinated and strategically adjusted in the defined basic parameters of constitutional lawmaking and public consent work of a particularly socially responsible group, which in this case can be described as a strategic elite for the national-state project of common good, creation of social comfort zones, environmental security, confidence in the future and further joint social measures to form a general social solidarity around the national project - clean life, happy country - subject to the assertion ofprocedural respectfor the mechanisms of mutual communication along the line of social demand, processing, output (D. Easton's theory), in a democracy and on the basis of following constitutional and legal norms. ; В статье предпринята попытка установить природу и сущность трансформационных процессов в Республике Коста-Рика, выяснить содержатель­ную основу стратегии развития страны. Выявлены и проанализированы отдельные параметры государственно преобразующих мер в отдельных проекциях конститу­ционно-правовой деятельности, ее институционального представления в полити­ческих процессах и общественной жизни. Выделены ключевые идеи, механизмы и направления их реализации по развитию успешного национально-государственно­го проекта «чистая жизнь, счастливая страна» в современности и в отношении видения перспектив Подчеркнуто значимость длительное время согласованной и стратегически выверенной, в определенных основными параметрами конститу­ционного правотворчества и общественного согласия работы, особенно социально ответственной группы, которая в данном случае может быть обозначена в каче­стве стратегической элиты, в условиях утверждения процессуального уважения к механизмам взаимной общественно-государственной связи по линии социальный запрос, обработка, выход (теория Д. Истона), в условиях демократии и на основе следования конституционно-правовым нормам. ; В статті здійснена спроба встановити природу і сутність трансформаційних процесів в Республіці Коста-Ріка, з'ясувати змістовну основу стратегії розвитку країни. Виявлено та проаналізовано окремі параметри державотворчих трансфор­мацій в окремих проекціях конституційно-правової діяльності, її інституційного представлення в політичних процесах і суспільному житті. Виокремленні ключові ідеї, механізми і напрямки їх реалізації щодо розбудови успішного національно-дер­жавницького проекту «чисте життя, щаслива країна» в сучасності і стосовно бачення перспектив Підкреслено значущість тривалий час узгодженої й страте­гічно вивіреної, у визначених основними параметрами конституційної правотвор- чості і суспільної згоди роботи особливо соціально відповідальної групи, що у дано­му випадку може бути позначена у якості стратегічної еліти, за умов стверджен­ня процесуальної поваги до механізмів взаємного суспільно-державного зв'язку за лінією соціальний запит, обробка, вихід (теорія Д. Істона), в умовах демократії і на основі слідування конституційно-правовим нормам.

Problem setting. Latin America and the Caribbean (LAC) on the peculiarities of the development of state-building processes, transformations of political regimes in its individual countries, manifestations of tendencies to combine heterogeneous factors of endogenous and exogenous nature in the dynamics of change and interaction of institutional, social or economic factors and geopolitical changes. interests, continues to be the focus of scientific attention of specialists in various fields of knowledge. LAC - a region in which, perhaps, the most amplitude in terms of content parameters, quantitative indicators. «markers» appear in relation to their perspective significance and the degree of further actualization of the manifestation of «fluid modernity» (Z. Bauman), at its various levels and in the contexts of conceptual shifts of political and legal significance. Against the background of the general theoretical basis of institutionalism in its versions of neo­institutionalism, historical institutionalism, or other methodological approaches with their special attention to the importance of constitutional formatting of the sum of social relations, innovation and experiments in the region on constitutional creativity show a wide range of research. In connection with the divergent development of constitutional law in the LAC countries in recent decades, according to the director of the Institute of Comparative Constitutional Law. Max Planck, Armin von Bogdandi; Latin America is a region where the question of the future of constitutionalism is being discussed». There are also manifestations of a special historical subtext in the region: its countries have long been involved in various geopolitical confrontations, including those with a pronounced ideological coloration, and traditionalist collectivist values are sometimes paradoxically combined with liberal-democratic individualism. Unfortunately, the region is a clear example not only of significant changes in improving the quality of socio-political life, the introduction of positive institutional solutions and the adoption of new standards of economic existence - it still today, with significant differences across countries, remains the most brutal and repressive in the world. Against this heterogeneous background, in our opinion, some aspects of the successful experience of building the national-state life of the Republic of Costa Rica (Spanish: Republica de Costa Rica) deserve research interest.Recent research and publications analysis. In the article, in connection with the subject multidimensionality of the topic, an interdisciplinary scientific approach was used, which, in turn, led to the involvement of general scientific research methods and special theoretical and methodological developments ofrepresentatives ofvarious fields ofscientific knowledge. Regarding the foundations, tendencies andfeatures ofconstitutional creativity, a significant role was played by fundamental research and scientific experience ofdomestic constitutional scholars, M. P. Orzikh, V. P. Kolisnyk, Yu. G. Barabash, N. V. Mishina, M. V. Savchina, theorists of state and law I. V. Protsyuk, D. V. Lukyanov, L. I. Kormich, M. V. Serebro. Regarding the formation of the fields of modern conflict, their representation in social reality and in the contexts of the idea of development and institutionalization ofstrategies, used multifaceted research material ofscientific developments of representatives ofpolitical science and sociology L. M. Herasina, M. P. Trebin, I. D. Denisenko, M. A. Polevoy, V. Yu. Karasev, G. M. Kuts, O. I. Tkach, and foreign authors representing a wide range of research both purely humanitarian and political and legal in nature - Z. Bauman, Ul. Beck, R. Gargarella, M. Mann, G. Negretto, H. Montero, Z. V. Ivanovsky, T. O. Vorotnikova, P. Blocker, E. S. Cortes, others. Materials and statistical data of separate international funds and research institutions, official sites of the state of the Republic of Costa Rica are used in the work. the country's media.Paper objective. The purpose of this work is to establish the nature and essence of transformation processes in the Republic of Costa Rica, to find out the substantive basis of the country's development strategy. The task is to identify and analyze certain parametersof state-building transformations in separate projections of constitutional and legal activity, its institutional representation in political processes and public life, to single out key ideas, mechanisms and directions of their implementation on building a successful national-state project «clean life, happy country» in the present and in relation to the vision of future prospects.Paper main body. Regarding the peculiarities of the legal regulation of the way of life in the Republic of Costa Rica and, above all, the characteristics of the constitutional process, we note that against the background of other countries in the region, it has not resorted to constitutional replacement since the mid-20th century. the day is in force the Basic Law of1949 - Constitucion Politica De la Republica De Costa Rica. Regarding its main connotations, we can only note that a certain liberal-democratic content is paradoxically combined with ideological and instrumental openness and readiness to reproduce public demands and non-liberal nature of the socially protected way of life of all segments of the population, which leaves room for current political and legal «maneuvers» in the legal field set by the Constitution and allows to adjust the strategic dimensions of the political process in the direction of «connection» of broad social programs. led by representatives of local elites who are especially responsible for the implementation of the national-state project, who, in the end, agreed on a vision of the strategic principles of development of the Republic of Costa Rica. Thus began the implementation of a unique project - «clean life» (and «happy country» - Spanish: Pura vida, pais feliz). The country has long emphasized the development of education, health care, housing. In our opinion, the significant difference in the whole meaningful vector of the country's development is manifested, first of all, in the long-term consolidated position of local elites on the vision of the future, understanding of the strategy of re-creation.Conclusions of the research. The main factors ofsuccess in the strategy ofdevelopment of the Republic of Costa Rica: for a long time coordinated and strategically adjusted in the defined basic parameters of constitutional lawmaking and public consent work of a particularly socially responsible group, which in this case can be described as a strategic elite for the national-state project of common good, creation of social comfort zones, environmental security, confidence in the future and further joint social measures to form a general social solidarity around the national project - clean life, happy country - subject to the assertion ofprocedural respectfor the mechanisms of mutual communication along the line of social demand, processing, output (D. Easton's theory), in a democracy and on the basis of following constitutional and legal norms. ; В статье предпринята попытка установить природу и сущность трансформационных процессов в Республике Коста-Рика, выяснить содержатель­ную основу стратегии развития страны. Выявлены и проанализированы отдельные параметры государственно преобразующих мер в отдельных проекциях конститу­ционно-правовой деятельности, ее институционального представления в полити­ческих процессах и общественной жизни. Выделены ключевые идеи, механизмы и направления их реализации по развитию успешного национально-государственно­го проекта «чистая жизнь, счастливая страна» в современности и в отношении видения перспектив Подчеркнуто значимость длительное время согласованной и стратегически выверенной, в определенных основными параметрами конститу­ционного правотворчества и общественного согласия работы, особенно социально ответственной группы, которая в данном случае может быть обозначена в каче­стве стратегической элиты, в условиях утверждения процессуального уважения к механизмам взаимной общественно-государственной связи по линии социальный запрос, обработка, выход (теория Д. Истона), в условиях демократии и на основе следования конституционно-правовым нормам. ; В статті здійснена спроба встановити природу і сутність трансформаційних процесів в Республіці Коста-Ріка, з'ясувати змістовну основу стратегії розвитку країни. Виявлено та проаналізовано окремі параметри державотворчих трансфор­мацій в окремих проекціях конституційно-правової діяльності, її інституційного представлення в політичних процесах і суспільному житті. Виокремленні ключові ідеї, механізми і напрямки їх реалізації щодо розбудови успішного національно-дер­жавницького проекту «чисте життя, щаслива країна» в сучасності і стосовно бачення перспектив Підкреслено значущість тривалий час узгодженої й страте­гічно вивіреної, у визначених основними параметрами конституційної правотвор- чості і суспільної згоди роботи особливо соціально відповідальної групи, що у дано­му випадку може бути позначена у якості стратегічної еліти, за умов стверджен­ня процесуальної поваги до механізмів взаємного суспільно-державного зв'язку за лінією соціальний запит, обробка, вихід (теорія Д. Істона), в умовах демократії і на основі слідування конституційно-правовим нормам.

В статті систематизовано результати існуючих емпіричних досліджень з виявлення макроекономічних ефектів військових витрат, і зокрема їхнього впливу на потенціал економічного зростання. Мета статті полягає у дослідженні впливу військового бюджету на економічний розвиток України. Наукова гіпотеза статті полягає в тому, що оборонний бюджет є важливим як сам по собі для реалізації безпекових функцій, так і для створення бази для розвитку виробництва високотехнологічної продукції і відповідно – зростання ВВП. В статті, на основі запропонованого підходу, визначено, які з експорторієнтованих на сьогодні видів діяльності і продуктів у військовій сфері, або тих, що потенційно можуть експортуватися в майбутньому, можуть розвинути свою технологічність. Виокремлено групу наявних секторів «потенційних лідерів» України (виробництво фармацевтичних продуктів, виробництво комп'ютерів, електронної та оптичної продукції) як таких, що є важливими для оцінки можливості використання військових витрат для прискорення розвитку високотехнологічного виробництва, оскільки до цієї категорії відноситься оборона, а відповідно виробництво товарів і послуг в цій сфері. Такі сектори, як освіта, наукові розробки, телекомунікації, інфраструктура також віднесено до групи «потенційних лідерів» (це сектори з високим рівнем доданої вартості, які відносяться до високотехнологічних секторів, проте мають низьку частку у загальному експорті України, однак володіють значним потенціалом виходу на міжнародні ринки і потенціалом імпортозаміщення на внутрішньому ринку). Виявлено, що у випадку ефективної державної політики, «потенційні лідери» можуть стати «стратегічними лідерами». Встановлено, що оборонні витрати в умовах військового конфлікту можна суттєво збільшити паралельно зі збільшенням експорту, використавши спрощені умови доступу до інвестицій, технологій та виходу на ринки для воюючої країни, які в умовах правильної геополітичної діяльності українського уряду можуть бути надані партнерами України. «Стратегічні сектори» мають важливе значення для розвитку військового виробництва своїми виробництвами продукції подвійного призначення, адже усі види транспорту так чи інакше пов'язані з потребами збройних сил усіх країн. У випадку неадекватної державної політики перспективні сектори можуть перейти до групи «проблемні сфери» - безперспективних видів діяльності, в разі, якщо знизиться їхня технологічність при наявному їх низькому експортному потенціалі. Ці факти яскраво проявляються у виробництві авіаційної і бронетанкової техніки – Україна, маючи стартові можливості не тільки по виробництву, але і по ринковим нішам, вже понад 25 років не спромоглася організувати процес наукових та конструкторських розробок, поступаючись новим виробникам – Туреччині, Кореї та іншим. Доведено перспективність збільшення військових витрат в рамках випуску облігацій зовнішнього займу.Встановлено, що використанню оборонних витрат для виходу за рамки екстенсивного сценарію розвитку (характерними ознаками якого є такі: збереження сформованої моделі розвитку української економіки з наявністю структурних диспропорцій в економічній системі країні; сировинна, матеріалозатратна та імпортозалежна економіка; структура експорту загалом незмінна; превалювання продукції з низькою доданою вартістю) сприятиме зростання індексу продуктивності інвестицій понад «1». Цьому сприятиме сценарій економічного зростання інтенсивного кластерного типу – спрямування суттєвого обсягу інвестиційних ресурсів в економіку України за рахунок узгодження сценарію з геополітичними партнерами, із застосуванням активної економічної політики. Обраховано, що для цього необхідно досягнути частки експорту у випуску продукції в середньому по економіці на рівні близько 50% при зниженні до 46% імпортної залежності. Для цього, зокрема, потрібно, аби військову продукцію, яка має високий експортний потенціал, було розглянуто в якості експортно-виробничого сектора. Актуалізовано зміну підходу до оборонних витрат з імпорту потрібних озброєнь на їхнє виробництво і за рахунок цього — підвищення обороноздатності та виробничого потенціалу. Оборонний сектор за такого сценарію має потенціал переміщення до стратегічного кластера при одночасному розвитку інноваційного кластера. Встановлено, що, як наслідок, розвиток національної економіки відбуватиметься у два етапи: на початку економічне зростання забезпечуватиметься завдяки екстенсивному розвитку та вкладанню інвестицій, а далі — протягом 3-4 років — зросте потенційна здатність інвестицій генерувати дохід (продуктивність інвестицій варіюватиметься в межах від 1 до 1,021), що у подальшому дозволить задіяти інтенсивний розвиток економіки, який дозволятиме економіці самогенеруватися. ; The article's objective is to investigate the impact of military budget on economic development. Our hypothesis is that the military budget is as such important both for implementing security functions and for creating the base for increasing the high tech output and consequent GDP growth. The proposed approach is used to determine which of the export-oriented activities and products in the military sector of Ukraine or the ones with export potentials are able to enhance technological capacities in future. The group of sectors which are "potential leaders" in Ukraine (manufacturing of pharmaceuticals, computers, electronic and optical devices) is important for the assessment of the possibilities to use military spending for accelerating the development of high tech industry, because this category includes the defense sector with its facilities to manufacture goods and services. Other "potential leaders" are sectors such as education, research and development (R&D), telecommunications, infrastructures. These sectors with high value added, classified as high tech ones, have a low share in the total Ukrainian exports, but they have significant potentials for international market expansion and potentials for import substitution on the domestic market. The development of education, R&D and infrastructures is supposed to create the ecosystem in Ukraine required to launch successful high tech business, on the one hand, and offer export-oriented products and services, on the other. In case of effective government policies, "potential leaders" can become "strategic leaders". A country at war can essentially increase its military spending in parallel with increasing its exports taking advantage of the simplified terms of access to investment, technologies and market expansion, which can be guaranteed by Ukraine's partners given the proper geo-political activities of the Ukrainian government. "Strategic sectors" have significant importance for the development of military industries with "dual purpose", because all the categories of transports in any country are linked, one way or another, to the needs of military forces.When the government policy is not adequate, the sectors with good development perspectives can fall into the group of "problematic sectors", i. e. dead-end activities, if their technological capacities are declined and export potentials are low. A clear evidence of these facts is the manufacturing of aircraft and armored vehicles: with good start-up capacities not only in manufacturing, but also in market niches 25 years ago, Ukraine has failed to organize the R&D process by now, giving way to new manufacturers like Turkey, Korea and others. "Current leaders" in Ukraine (basic metals and extraction of metal ores, agriculture, forestry and fisheries; foods and beverages, tobaccos) are sectors with a small value added and dependence on foreign market conjunctures. As their products are still demanded by global markets, they bring a major part of export earnings in Ukraine. The possibility to increase the military spending by foreign bond issuance is also important.It is determined that the military spending can be used for moving beyond the boundaries of the extensive development scenario (which implies the reliance on the existing model of the Ukrainian economy with its structural disproportions in the domestic economic system in favor of commodity-based, cost-ineffective and import-dependent segments; as its export structure will not change compared with the existing one, the share of products with low value added will prevail), when the index of investment productivity is higher than 1.The scenario of economic growth of the intensive cluster type needs to be adopted: streamlining of essential scopes of investment resources to the Ukrainian economy by coordinating the scenario with geo-political partners and using the active economic policy. It requires that the average share of exports in the output of domestic industries reach nearly 50% and the import dependence decline to 46%. A way to achieve these benchmarks is to consider the military products with high export potentials as an export-oriented sector.Approaches to military spending need to be changed in a way to have the defense capacity enhanced by abandoning imports of required weapons (but not by essentially increasing import dependence and decreasing rates of GDP growth). It will result in the military cluster's move to the strategic cluster in parallel with expansion of the innovation cluster. Consequently, the national economy development will involve two phases. At the first phase, the economy will be growing due to the extensive development and investment; at the second phase taking 3 to 4 years, its potential to generate income will be enhanced (with the investment productivity varying from 1 to 1.021), which will eventually give rise to the intensive economy development allowing for the economy's self-generation.

The article's objective is to reveal the determinants of secessionism through identifying its political, ethno-social and economic manifestations with emphasis on the latter, by characterizing them as the background for irredentist and separatist processes. The instruments of economic policy are proposed to be considered through the prism of assessment of their potential for curbing the secessionist strategy of the national development.Secession is defined as a policy and a practice of the socio-political movement, aimed at gaining the national sovereignty by a given ethno-social community on their indigenous territory within the boundaries of the existing state. Using the existing approach to determining the two objectives of the secession, separatist and irredentist ones, it is established that in the Ukrainian realities the secession has acquired the features of both irredentism that must involve the existence of external partners and their influence on the political processes at region or country level, and separatism based on the principle of enthnicism. Because a review of the existing literature on secessionism issues does not show an agreed-upon interpretation of the essential meaning of the concepts "secession" and "separatism" and their causality, the determining features of their origin cannot be easily identified. It is found that political, economic and ethno-social processes lay the fundament for irredential processes (not intended to create an independent state) and separatist processes (for ethnic groups coming out with separatist claims, creation of an independent state is an ultimate goal).The dual role of decentralization as a trigger and a deterrent is revealed by investigating the impact of political processes on rising of secessionist sentiments. It is argued that when decentralization becomes looser and political competition provides greater freedom for political action (with the subsequent creation of powerful regional political parties to be supported by medium and large businesses, with opening up the opportunities for financial inflows), the threats of irredentism and separatism will become more and more pronounced. Also, the assumption is made that if the so called "ideological mobilization" among the population is not critical, decentralization for the regions striving for secession can be an alternative for the ones that demand the real autonomy. Decentralization can, therefore, become an effective strategy for preventing the ultimate secession.The consolidating potential for complementary economic strategies of the regions' development is defined by investigating the impact of economic processes on the aggravation of secessionist danger, which are determined by the existing and potential factor endowment of a region (human, physical, monetary resources; knowledge base; infrastructure), specialization of regions which determines their position in the division of labor and results in the gross regional product. It is proposed that a complimentator, i. e. an actor with great capabilities or resources in its possession, should be sought in a timely manner by way of analysis of supplementary entities involved in interactive relations (international organizations, partner countries, powerful transnational companies, large investors). Bearing in mind that each regions has its distinct historic specifics of formation, traditions and values (depending on the ways of employment of production factors and choice of specialization, as well as on the sources of capital accumulation), it is proposed that complementarity should be regarded as an instrument for manifestation of the internal and external interdependence and dependence of a given region on another one within the boundaries of the state. This is proposed as the starting point for creating a new system for interactions of a higher level, which will provide all the required parameters for the regions by supplementing or replacing various functions of the latter, which will be promoted by creating national networks of value added, e. g. through launching the network of industrial parks.The role and specific features of "separatism of elites" are defined by investigating ethno-social processes resulting in the changed ethnic self-identity (ethno-transformational processes, or the processes involving a transition from one ethnic status to another) and the changed cultural and value specifics of ethnic communities (ethno-evolutionary processes that change significantly all the key parameters of the ethnos, but do not change the ethnic self-identity). The economic mechanisms to curb secessionist sentiments and counteract manifestations of separatism and irredentism are proposed. ; Мета статті полягає у розкритті детермінант сецесіонізму шляхом виокремлення політичних, етносоціальних та економічних його проявів з акцентом на останньому, охарактеризувавши їх як підґрунтя для іредентистських та сепаратистських процесів. Інструменти економічної політики запропоновано розглядати крізь призму оцінки їхнього потенціалу до стримування сецесіоністської стратегії національного розвитку.Сецесія визначена як політика і практика суспільно-політичного руху, спрямована на здобуття державного суверенітету окремою етносоціальною спільнотою на території її проживання у межах існуючої держави. Базуючись на існуючому підході до виокремлення двох цілей сецесії —сепаратистської та іредентистської —встановлено, що в українських реаліях сецесія набуває ознак як іредентизму, який передбачає обов'язкову наявність зовнішніх партнерів та вплив останніх на політичні процеси в регіоні або державі, так і сепаратизму за принципом етніцизму. Аналіз існуючої літератури з питань сецесіонізму дозволив встановити відсутність єдності у трактуванні змістовного наповнення та співвідношення таких понять, як «сецесія» та «сепаратизм», що ускладнює виокремлення детермінуючих ознак їхнього походження. Встановлено, що політичні, економічні та етносоціальні процеси формують підґрунтя для іредентистських (які не спрямовані на утворення незалежної держави) та сепаратистських процесів (для етнічних груп, які висувають сепаратистські заклики, утворення незалежної держави є головною метою).При розгляді впливу політичних процесів на розгортання сецесіоністських настроїв виокремлено роль децентралізації як одночасно і тригера, і стримувача останніх. Стверджується, що чим неконтрольованішою є децентралізація, чим більшої свободи для політичних дій дає політична конкуренція (з перспективою створення потужних регіональних політичних партій, що матимуть підтримку з боку представників середнього і великого бізнесу та забезпечуватимуть приплив відповідних фінансових ресурсів), тим виразнішими стають загрози іредентизму і сепаратизму. При цьому висловлено припущення, що децентралізація для регіонів, що прагнуть відокремлення, якщо так звана «ідеологічна мобілізація» серед населення є не критичною, може стати певною альтернативою для тих, хто насправді вимагає автономії. Відтак децентралізація може стати дієвою стратегією запобігання повної сецесії.При аналізі впливу економічних процесів на загострення сецесіоністської небезпеки, які детермінуються наявним і потенційним факторним надбанням регіону (людські, фізичні, грошові ресурси; ресурс знань; інфраструктура), спеціалізацією регіонів, яка визначає їхнє місце у поділі праці і результується у валовому регіональному продуктові, виокремлено консолідуючий потенціал компліментарних економічних стратегій розвитку регіонів. Запропоновано шляхом аналізу додаткових учасників відносин взаємодії (міжнародних організацій, країн-партнерів, потужних багатонаціональних підприємств, масштабних інвесторів) вчасно здійснювати пошук компліментора, тобто, актора, що володіє великими можливостями або ресурсами. Враховуючи, що кожен регіон відрізняється історичними особливостями становлення, традиціями і відповідними ціннісними орієнтирами (що, зокрема, залежить як від специфіки освоєння факторів виробництва і вибору спеціалізації, так і від джерел накопичення капіталу), компліментарність запропоновано розглядати як інструмент прояву внутрішньої і зовнішньої взаємодоповнюваності і залежності одного регіону від іншого у межах держави. На основі цього пропонується формувати нову систему взаємодії більш високого рівня, що забезпечує усіма необхідними параметрами регіони, доповнюючи або замінюючи різні функції останніх, чому сприятиме створення національних мереж створення доданої вартості у тому числі і завдяки відкриттю мережі індустріальних парків.При дослідженні етносоціальних процесів, які передбачають зміну етнічної самосвідомості (етнотрансформаційні або такі, що пов'язані з переходом з одного етнічного стану в інший) та зміну культурної і ціннісної специфіки етнічних спільнот (етноеволюційні процеси, що виражаються у значній зміні будь-якого з основних параметрів етносу, але безпосередньо не спричиняють зміни етнічної самосвідомості), виокремлено роль та характерні ознаки «сепаратизму еліт». Запропоновано економічні механізми стримування сецесіоністських настроїв та протидії проявам сепаратизму та іредентизму.

The paper addresses the history of excavations of the largest Roman tomb, the Mausoleum of the Emperor Caesar Augustus. The author focuses on the results of recent archaeological activities and how they have transformed the perception of the monument. The tomb of the fi rst Roman Emperor in the post-classical era underwent various transformations and was repeatedly plundered. As a result, the tomb has preserved in a severely damaged condition. The monument had been used for utilitarian purposes until the 1930s. The mausoleum was used as a quarry, a fortress which has been repeatedly destroyed, a vineyard, a garden, an amphitheater for bullfi ghting, a theater, and a concert hall. The fi rst archaeological excavation in the territory of the monument was carried out in the 16th century. It is them which marked the beginning of the monument's study history. The material obtained during these fi eld works is still of great importance for scholars who engage in the study of the monument. For a long time after the Renaissance era the Mausoleum was studied only periodically due to construction works carried out in its territory. The archaeological study of the monument has intensifi ed since the beginning of the 20th century. Ambitious works were carried out in the 1920s and 1930s. Their implementation was not dictated by scholarly interest: Benito Mussolini sought to use the heritage of Ancient Rome for his propaganda. Nevertheless, as a result of the completed excavations, the mausoleum was not only freed from the post-antique layers, but the obtained results laid the foundation for the modern idea of the monument. New interest in the monument arose only after seventy years. The immediate reason to that was the government's plan for the reconstruction of the mausoleum and the surrounding area. Excavations were carried out by the Department of Cultural Heritage of the Capital of Rome. The obtained archaeological data have greatly changed the modern perception of the monument and make it possible to put an end to the discussion of the issue. ; В статье рассматривается история раскопок крупнейшей римской гробницы, а именно мавзолея императора Цезаря Августа. Основное внимание уделяется результатам недавних археологических работ и тому, как они повлияли на представление о памятнике. Гробница первого римского императора в пост-античную эпоху претерпела различные трансформации и неоднократные грабежи, в результате которых сильно пострадала. Памятнику находили практическое применение вплоть до 1930-х гг. За многовековую историю мавзолей использовали как каменоломню, крепость, которую не раз разрушали, виноградник, сад, амфитеатр для корриды, театр и концертный зал. Первые археологические работы на территории памятника проводились уже в XVI в. Именно с них начинается история исследования монумента и результаты, полученные тогда, до сих пор имеют большое значение для науки. На протяжении длительного времени после эпохи Ренессанса объект изучался только периодически, в связи с какими-либо строительными работами, проводившимися на его территории. Работы на памятнике активизируются с начала XX в. Масштабные раскопки состоялись в 1920-30-е гг. Их проведение диктовалось не научными целями: Бенито Муссолини стремился использовать римское наследие в своей пропаганде. Тем не менее, в результате проведенных работ мавзолей был не только освобожден от пост-античных наслоений, но полученные тогда результаты заложили современное представление о памятнике. Интерес к мавзолею возобновляется только через семьдесят лет. Непосредственным толчком было решение реконструировать мавзолей и площадь вокруг него. В результате раскопок, проведенных департаментом культурного наследия столицы Рима, были получены археологические данные, изменяющие взгляд на внешний облик монумента и позволяющие поставить точку в дискуссии по данному вопросу. Библиографические ссылки Agnoli N., Carnabuci E., Caruso G., Maria Loreti E. Il Mausoleo di Augusto. Recenti scavi e nuove ipotesi ricostruttive // Apoteosi. Da uomini a dei. Il Mausoleo di Adriano, Catalogo della Mostra / Eds. Abbondanza L., Coarelli F., Lo Sardo E. Roma: Munus, Palombi, 2014. P. 214–229. Albers J. Die letzte Ruhestätte des Augustus: Neue Forschungsergebnisse zum Augustusmausoleum // Antike Welt. 2014. №4. P. 16–24. Betti F. Il Mausoleo di Augusto. Metamorfosi di un monument // Mausoleo di Augusto. Demolizioni e scavi. Fotografi e 1928/1941 / Ed. F. Betti. Milano: Electa, 2011. P. 20–41. Borg B. Roman Tombs and the Art of Commemoration: Contextual Approaches to Funerary Customs in the Second Century CE. Cambridge: Cambridge University Press, 2019. 368 p. Boschung D. Tumumuls Iuliorum – Mausoleum Augusti // Hefte des Archäologischen Seminars der Universität Bern. 1980. №6. S. 38–41. Buchner E. Ein Kanal für Obelisken vom Mausoleum des Augustus in Rom // Antike Welt. Vol. 27. №3. S. 161–168. Carnabucci E., Agnoli N., Maria Loreti E. Mausoleo di Augusto. 2012. URL: http://www.fastionline.org/excavation/micro_view.php?fst_cd=AIAC_2307&curcol=sea_cd-AIAC_4480. Дата обращения 30.05.2020 Coletti C.M., Naria Loreti E. Piazza Augusto Imperatore, excavations 2007–2011: the late antiquetransformations // MAAR. 2016. № 61. P. 304−325. Collini M. A., Ciglioli G.Q. Relazione della prima campagna di scavo nel Mausoleo di Augusto // BCom.1926. №54. Р. 191−237. Davies P.J.E. Death and the Emperor: Roman Funerary Monuments from Augustus to Marcus Aurelius. Cambridge, New York: Cambridge University Press, 2000. 256 p. Diebner S. Tombs and Funerary Monuments // A Companion to the Archaeology of the Roman Republic / Ed. J. DeRose Evans. Malden: Wiley-Blackwell, 2013. P. 67−80. Fugate Brangers S. L. Political Propaganda and Archaeology: The Mausoleum of Augustus in the Fascist Era // International Journal of Humanities and Social Science 2013. № 3. Р. 126–135. Fugate Brangers S. L. The mausoleum of Augustus: expanding meaning from its inception to present day. PhD diss. Louissville, 2007. 220 p. Gatti G. Nuove osservazioni sul Mausoleo di Augusto // L'Urbe 1938. № 3. P. 1–17. Giglioli, G.Q. and A. M. Colini. II Mausoleo d'Augusto. Milan and Rome: Bestetti e Tumminelli, 1930. 51 p. Hase Salto M. A. von «L'augusteo» Das Augustusmausoleum im Wandel der Geschichte // Antike Welt. 1997. № 28. S. 297–308. Hesberg H., Panciera S. Das Mausoleum des Augustus. Der Bau und seine Inschriften. München: Bayerische Akademie der Wissenschaften, 1994. 199 p. Johnson M.J. The Mausoleum of Augustus: Etruscan and Other Infl uences on its Design // Etruscan Italy. Etruscan Infl uences on the Civilizations of Italy from Antiquity to the Modern Era / Ed. John F. Hall. Provo, 1996. P. 217–239. La Manna S., G. Caruso, Agnoli N., Carnabucci E., Loreti E., Documento preliminare alla progettazione. 2008 URL: http://sovraintendenzaroma.it/sites/default/fi les/storage/original/application/368fc32a188973a80557f3f49e3409f3.pdf. Дата обращения 28.05.2020. Lanciani R. Storia degli scavi di Roma e notize intorno le collezioni Romane di antichità. Vol. II. Roma: Ermanno Loescher&Co, 1903. 277 p. Lanciani R. The Ruins and Excavations of Ancient Rome. London: Mac Millan, 1897. 700 p. McFeaters, A. P. The Past Is How We Present It: Nationalism and Archaeology in Italy from Unifi cation to WWII // Nebraska Anthropologist. 2007. №33. P. 49–69. Mirabilia Romae e codicibus vaticanis emendate / G. Parthey (ed.). Berolini: in aedibus Frederici Nicolai, 1869. 85 p. Nash E. Pictorial Dictionary of Ancient Rome. Vol .I. London: A Zimmer Ltd., 1961. 532 p. Ortolani G. Ipotesi sulla struttura architettonica originaria del Mausoleo di Augusto // BCom. 2004. Vol. 105, P. 197–222. Parker J. Politics, Urbanism, and Archaeology in "Roma capitale": A Troubled Past and a Controversial Future // The American Journal of Archaeology. 1989. № 93. P. 137-141. Reeder J.C. Typology and Ideology in the Mausoleum of Augustus: Tumulus and Tholos // Classical Antiquity. 1992. № 11. P. 265–307. Riccomini A.M. La Ruina di si bela cosa. Vicende e transformationi del Mausoleo di Augusto. Milano: Electa, 1996. 202 p. Sovraintendenzaroma.it. URL: http://www.sovraintendenzaroma.it/i_luoghi/roma_antica/monumenti/mausoleo_di_augusto. Дата обращения 01.06.2020 Tittoni M.E. Introduzione // Il Mausoleo di Augusto. Metamorfosi di un monument Mausoleo di Augusto. Demolizioni e scavi. Fotografi e 1928/1941 / Ed. F. Betti. Milano: Electa, 2011. P. 11−14. Urbanistica.comune.roma.it. URL: http://www.urbanistica.comune.roma.it/citta-storica-mausoleoaugusto.html. Дата обращения 25.05.2020. Vögtle S. »ubi saepe sedebat Octavianus« Das Augustusmausoleum – Innen und Aussen eines imperialen Grabbaus // Das Marsfeld in Rom : Beiträge der Berner Tagung vom 23./24. November 2007 / Ed. J. Albers. Bern: Bern Studies in the History and Philosophy of Science, 2008. P. 63-78.

The article draws attention to the fact that in accordance with international documents in the detention of prisoners and the provision of places for sleep it is necessary to treat them with respect for human dignity, with the possibility of seclusion in a separate room. Meanwhile, the criminal-executive legislation of Ukraine, the practice of punishment in the form of imprisonment, the spatial structure of correctional colonies do not provide such an opportunity. Since its introduction in 1920, imprisonment only involves collective retention of the convicts first in the barracks, now in the dormitories, that is the material embodiment of the idea of correction of the convicts «in the collective and through the collective.» It is not about any personal space of the convicted person, since placement in dormitories, where the living space is provided in 4 m2, excludes the possibility of solitude neither in the daytime nor at night. Under such conditions, the result of living of prisoners in dormitories due to the large crowding of people in a confined space is a manifestation of anxious-depressive, negative-depressive and negative-hysterical reactions among them. Accommodation in such dormitories causes irreparable harm to the individual, contributing to the development of psychological fatigue, alienation, tension, irritation, anxiety and depression, that leads to neuro-psychological overload, conflicts and breakdowns. Prolonged being of convicts in an aggressive environment of their own without any possibility of seclusion with inevitability leads to psychosomatic changes, that become irreversible after 5–6 years of imprisonment. Thus, the placement of convicts in dormitories acquires signs of cruel, inhuman and degrading treatment. The purpose of the article is to develop proposals aimed at eliminating the shortcomings of imprisonment with serving it in correctional colonies, in order to replace the deprivation of liberty, that involves the residence of prisoners in dormitories, with imprisonment. that provides private space in a separate room for each prisoner. This material allows to submit the following proposals: it is necessary to abandon such a type of punishment as imprisonment introduced in 1920 by the Provisional Instruction of the People's Commissariat of Justice; instead of imprisonment, there should be punishment in the form of imprisonment only for violent crimes against a person; taking into account the negative impact on the health of a person of a prolonged isolation, the maximum term of imprisonment may not be more than five years; the possibility of imprisonment for minors should be ruled out; there is a need to abandon the «ideal zone» and introduce a new for Ukraine architectural model of a prison where there would be no placement of convicts in dormitories, and each prisoner would be provided with a living room of a hotel type that complies with the European prison rules, with sanitary compliance of the hygienic requirements to the living space and the cubic area at least at the level of the nineteenth century, which was in solitary cells of the royal prisons, that is, an area of at least 10 m2 and, accordingly, a cubature not less than 28 м3. ; В этой статье обращается внимание на тот факт, что согласно международным документам при размещении заключенных, предоставлении места для сна, надо относиться к ним с уважением человеческого достоинства с обеспечением возможности уединения в отдельном помещении. Между тем уголовноисполнительное законодательство Украины, практика исполнения наказания в виде лишения свободы, пространственная структура исправительных колоний не предоставляют такую возможность. С момента своего введения в 1920 году лишение свободы предполагает только коллективное содержание осужденных сначала в бараках, теперь в общежитиях, которые являются материальным воплощением идеи исправления осужденных «в коллективе и через коллектив». Ни о каком личном пространстве осужденного речь не идет, поскольку проживание в общежитиях, где жизненное пространство предоставляется в 4 м2, исключает возможность уединения как днем, так и ночью. При таких условиях, результатом проживания осужденных в общежитиях из‑за большой скученности людей в ограниченном пространстве имеет место проявление среди них тревожно-депрессивных, отрицательно-депрессивных и нервно-истерических реакций. Проживание в таких общежитиях причиняет невосполнимый ущерб личности, способствуя развиию психологической усталости, отчуждению, напряжению, раздраженности, тревожности и угнетенности, что приводит к нервно-психическим перегрузкам, конфликтам и срывам. Длительное нахождение осужденных в агрессивной среде себе подобных без возможности уединения с неизбежностью приводит к психосоматическим изменениям, которые через 5–6 лет лишения свободы приобретают необратимый характер. Таким образом, размещение осужденных в общежитиях приобретает признаки жестокого и унижающего достоинство обращения. Целью статьи является разработка предложений, направленных на преодоление недостатков лишения свободы с отбыванием его в исправительных колониях для того, чтобы на смену лишению свободы, предусматривающему проживание осужденных в общежитиях, пришло тюремное заключение, предоставляющее личное пространство в отдельной комнате каждому заключенному. Изложенный материал позволяет дать следующие предложения: необходимо отказаться от введенного еще в 1920 г. Временной инструкцией Наркомъюста такого вида наказания, как лишение свободы; вместо лишения свободы должно быть наказание в виде тюремного заключения лишь за насильственные преступления против личности; с учетом отрицательного влияния на здоровье человека длительной изоляции максимальный срок заключения не может быть более пяти лет; необходимо исключить возможность применения тюремного заключения к несовершеннолетним; возникла необходимость отказаться от «идеальной зоны» и внедрить новую для Украины архитектурную модель тюрьмы, где не будет размещения осужденных в общежитиях, а каждый заключенный будет обеспечен для проживания отдельной комнатой гостиничного типа, что будет соответствовать Европейским тюремным правилам, с соблюдением санитарно-гигиенических требований к жилой площади и кубатуре помещений хотя бы на уровне ХІХ столетия, какой был в одиночных кельях царских тюрем, то есть площадью не менее 10 м2 и соответственно кубатурой не менее 28 м3. ; У статті звертається увага на те, що за міжнародними документами при розміщенні ув'язнених, надання місць для сну, необхідно ставитися до них з повагою людської гідності із забезпеченням можливості усамітнення в окремому приміщенні. Між тим кримінально-виконавче законодавство України, практика виконання покарання у виді позбавлення волі, просторова структура виправних колоній не надають такої можливості. З моменту свого запровадження у 1920 році позбавлення волі передбачає лише колективне утримання засуджених спочатку у бараках, тепер у гуртожитках, що є матеріальним втіленням ідеї виправлення засуджених «в колективі і через колектив». Ні про який особистий простір засудженого не йдеться, оскільки розміщення у гуртожитках, де житлова площа надається у 4 м2, виключає можливість усамітнення як удень, так і вночі. За таких умов результатом проживання засуджених у гуртожитках через велику скупченість людей в обмеженому просторі є прояв серед них тривожно-депресивних, негативно-депресивних і негативно-істеричних реакцій. Проживання в таких гуртожитках завдає непоправної шкоди особистості, сприяючи розвитку психологічної втоми, відчудження, напруження, роздратування, тривожності і пригніченості, що призводить до нервово-психічних перевантажень, конфліктів і зривів. Тривале перебування засуджених в агресивному середовищі собі подібних без можливості усамітнення з неминучістю призводить до психосоматичних змін, які через 5–6 років позбавлення волі набувають незворотного характеру. Таким чином, розміщення засуджених у гуртожитках набуває ознак жорстокого, нелюдського і такого, що принижує гідність поводження. Метою статті є розробка пропозицій, спрямованих на усунення недоліків позбавлення волі з відбуванням його у виправних колоніях, для того, щоб на зміну позбавленню волі, що передбачає проживання засуджених у гуртожитках, прийшло тюремне ув'язнення, яке надає особистий простір в окремій кімнаті для кожного ув'язненого. Викладений матеріал дозволяє надати такі пропозиції: необхідно відмовитися від запровадженого ще у 1920 р. Тимчасовою інструкцією Нарком'юсту такого виду покарання, як позбавлення волі; замість позбавлення волі має бути покарання у виді тюремного ув'язнення лише за насильницькі злочини проти особи; з урахуванням негативного впливу на здоров'я особи, тривалої ізоляції максимальний строк ув'язнення не може бути більше п'яти років; необхідно виключити можливість застосування тюремного ув'язнення до неповнолітніх; настала потреба відмовитись від «ідеальної зони» і запровадити нову для України архітектурну модель в'язниці, де не буде розміщення засуджених у гуртожитках, а кожний ув'язнений буде забезпечений для проживання окремою кімнатою готельного типу, що відповідатиме Європейським тюремним правилам, з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог до житлової площі і кубатури приміщеннях хоча б на рівні ХІХ ст., який був в одиночних келіях царських тюрем, тобто площею не менше 10 м2 і відповідно кубатурою не менше 28 м3.

У статті за мемуарами всесвітньо відомого біолога, вченого в галузіфітогеографії Генріха Вальтера (1898–1989) «Сповідь еколога» аналізується сприйняття німецьким вченим наукового життя на окупованихукраїнських землях часів Другої світової війни, відносини з українськиминауковцями. Доля Г. Вальтера тісно пов'язана з українськими землями – вінтут народився, провів перші двадцять років свого життя, а згодом повернувся під час Другої світової війни. Мемуари німецького вченого вітчизняніта зарубіжні науковці використовують як джерело для вивчення історіїнауки, однак поза увагою залишається дослідження його оцінки подійсуспільного, наукового життя часів Другої світової війни, взаємовідносинз українськими фахівцями, які залишились на окупованих землях. Після початку німецької воєнної експансії відбулись зміни в завданняхсільськогосподарських досліджень німецької аграрної науки. Війна надаламожливість підпорядкувати всі cільськогосподарські наукові установита насіннєві станції на східних окупованих територіях та привласнити результати їхньої наукової роботи. Одночасно вивчення та включення генетичних ресурсів та наукового потенціалу окупованих територіїв сільськогосподарську дослідну справу Німеччини мало слугувати «свободіхарчування» для німців. У 1942–1943 рр. українські землі стали своєрідним дослідним майданчиком для багатьох німецьких науковців. Воєнний період «за Вальтером»сприймається як низка можливостей для наукового зростання німецькогонауковця – освоєння нових територій, знайомство з іншими науковими школами, вченими, внесок у наукове забезпечення ефективного використання cільськогосподарського потенціалу окупованих земель. Але з іншогобоку – це можливість продемонструвати своє служіння державі черезпрактичне використання набутих наукових знань як фахівця, знавцямісцевих природничих умов окупованих земель, російської мови тощо. Незважаючи на більш як сорокарічний період, що розділяє описані події з датою публікації мемуарів, автор продовжує симпатизувати нацистськійполітиці в багатьох питаннях. Зображені мемуаристом картини життя українського науковогоспівтовариства демонструють, що українські науковці використовувалирізні стратегії виживання в умовах окупації. Робота в створених окупаційною владою науково-досліднихінституціях давала можливість нетільки покращити матеріально-побутовіумови життя, а й продовжитинауково-досліднудіяльність, давала шанс зберегти наукові колекції у воєнному лихолітті. Умови війни стимулювали також постійно змінюватикритерії у сприйнятті людей за принципом «свій-чужий», незважаючина пропаганду та нав'язані стереотипи. Однак колоніальний характерокупаційної політики створював імітацію свободи наукової думки, інтеграції українського наукового соціуму в німецький науковий простір.Науковий потенціал українських земель використовувався німецькоюокупаційною владою лише для максимального освоєння в усіх вимірах захопленої території. Ключові слова: Друга світова війна, Україна, аграрна наука,сільськогосподарська дослідна справа, окупація, картографічнаекспедиція, Крайовий інститут сільськогосподарської ботаніки,Г. Вальтер, Г. Махов, Ю. Клеопов. ; The article – based on the "Confessions of an Environmentalist", a memoirby Heinrich Walter (1898–1989), a world-famousbiologist, specialist in the fieldof phytogeography – analyzes the perception by the German scholar of Ukrainianscientific life in the areas occupied during the Second World War by Germanforces and his relations with Ukrainian colleagues. The life journey of Heinrich Walter is closely related to Ukrainian lands – hewas born here, spent the first 20 years of his life in Ukraine, and later returnedduring the Second World War. The memoir mentioned is widely used by the international community of scientists as a source for studying the history of science.However, his views on evaluating the events of social and scientific life duringthe Second World War, and relationships with Ukrainian scientists living in the occupiedlands have to date received little scientific attention. After the onset of the German military expansion, changes occurredin the agenda of German agrarian science and agricultural research. The warenabled the usurpation of all agrarian scientific institutions and seed stationsas well as the results of their research work in the Eastern occupied territories.Consequentially, the studies and the incorporation of genetic resources along withthe scientific potential of the occupied territories into German research work wereenlisted to serve the "agricultural autarchy" ("Nahrungsfreiheit") of the Germanpeople and were deemed vital for the war effort. In 1942–1943, the Ukrainian lands became a sort of a scientific experimentallaboratory or platform for many German researchers. According to Walter,the military period was perceived as a complex of opportunities for the professionaldevelopment of German scientists – including the advancements in utilizationof the new territories, acquaintance with other research schools andscholars, and the scientific contributions to the efficiency of agricultural utilizationof the occupied lands. On the other hand, it was an opportunity to demonstrateto the German state the value of their professional service through practicaluse of scientific knowledge gained in their professional fields, as experts onthe local natural conditions encountered in the occupied lands, their knowledgeof Russian, etc. Despite a gap of more than 40 years between the publishingof the Walter memoir in 1980 and the times depicted in them, the author continuedto show his sympathy for Nazi policies on a range of multiple matters. The life of the Ukrainian scientific community as depicted by the author illustratesthat under the occupation, Ukrainian scholars employed various differentsurvival strategies. Work at research institutions estblished by the occupation authoritiesallowed them to improve living conditions and continue research activities,and permitted them to preserve the scientific collections on hands in the midstof military conflict. The war conditions constantly served to stimulate changesbased on the principle of the binary criterion "friend/foe" in the perception of otherpeople, despite the extensive propaganda and stereotypes imposed. However,the colonial nature of the occupation policy succeeded in creating an illusionof the purported "freedom of scientific thought", and integration of the Ukrainianscientific community into the architecture of the German scientific field. Thescientific potential of Ukrainian land was used by German occupation authoritiesonly to maximize the utilization of the occupied territory in all its dimensions. Keywords: the Second World War, Ukraine, agricultural science, agriculturalresearch, occupation, cartographic expedition, Regional Instituteof Agricultural Botany, H. Walter, H. Makhov, Yu. Kleopov. ; В статье по мемуарам всемирно известного биолога, ученого в отрасли фитогеографии Генриха Вальтера (1898–1989) «Исповедь эколога» анализируется восприятие немецким ученым научной жизни на оккупированных украинских землях времен Второй мировой войны, отношения с украинскими учеными. Судьба Г. Вальтера тесно связана с украинскими землями – он здесь родился, провел первые двадцать лет своей жизни, а со временем вернулся во время Второй мировой войны. Мемуары немецкого ученого отечественные и зарубежные ученые используют как источник для изучения истории науки, однако без внимания остается исследование его оценки событий общественной, научной жизни времен Второй мировой войны, взаимоотношений с украинскими специалистами, которые остались на оккупированных землях. После начала немецкой военной экспансии произошли изменения в задачах сельскохозяйственных исследований немецкой военной науки. Война предоставила возможность подчинить все сельскохозяйственные научные учреждения и семенные станции на восточных оккупированных территориях и присвоить результаты их научной работы. Одновременно изучение и включение генетических ресурсов и научного потенциала оккупированных территорий в сельскохозяйственное исследовательское дело Германии должно было служить «свободе продовольствия» для немцев. В 1942–1943 гг. украинские земли стали своеобразной исследовательской площадкой для многих немецких ученых. Военный период «по Вальтеру» воспринимается как ряд возможностей для научного роста немецкого ученого – освоение новых территорий, знакомство с другими научными школами, учеными, вклад в научное обеспечение эффективного использования сельскохозяйственного потенциала оккупированных земель. Но с другой стороны – это возможность продемонстрировать свое служение государству путем практического использования приобретенных научных знаний как специалиста, знатока местных природных условий оккупированных земель, русского языка и т.д. Несмотря на более чем сорокалетний период, отделяющий описываемые события от даты публикации мемуаров, автор продолжает симпатизировать нацистской политике по многим вопросам. Изображенные мемуаристом картины жизни украинского научного сообщества демонстрируют, что украинские ученые использовали разные стратегии выживания в условиях оккупации. Работа в созданных оккупационной властью научно-исследовательских институциях давала возможность не только улучшить материально-бытовые условия жизни, но и продолжить научно-исследовательскую деятельность, давала шанс сохранить научные коллекции в военном лихолетье. Условия войны стимулировали также к постоянным изменениям критериев в восприятии людей по принципу «свой-чужой», несмотря на пропаганду и навязанные стереотипы. Но колониальный характер оккупационной политики создавал имитацию свободы научного мнения, интеграции украинского научного социума в немецкое научное пространство. Научный потенциал украинских земель использовался немецкой оккупационной властью только для максимального освоения во всех измерениях захваченной территории. Ключевые слова: Вторая мировая война, Украина, аграрная наука, сельскохозяйственное исследовательское дело, оккупация, картографическая экспедиция, Краевой институт сельскохозяйственной ботаники, Г. Вальтер, Г. Махов, Ю. Клеопов.

For the English abstract and full text of the article please see the attached PDF-File (English version follows Russian version).The study was carried out with the financial support of the Russian Research Foundation, project No. 14-02-00095. ABSTRACT The authors examine the mutual influence and interdependence of the human factor, the structure and competitiveness of the organization, the differences in the effectiveness of its individual elements, the features of such characteristics as the competencies of individual agents that make up the organization. The problems of occurrence of problem zones in the organization structure and ways of their elimination are analyzed. On the basis of the revealed regularities, the possibilities of managing the efficiency of organizations, including the example of the transport sector, are considered. Keywords: human resources, personnel management, internal communications, communication networks, organizational structure, transport sphere, competitiveness, organization efficiency. REFERENCES 1. Pismennaya, A. B. The Influence of the inhomogeneity characteristics of intra-organizational interactions on the efficiency of various types of companies [Vlijanie harakteristik neodnorodnosti vnutriorganizacionnyh vzaimodejstvij na effektivnost' razlichnyh vidov kompanij].Investicii i innovacii, 2014, Iss.6, pp.22-25. 2.Besley, T., Ghatak, M. Competition and incentives with motivated agents.American economic review, 2005, Iss.95 (3), pp.616-636. 3.Morris, S., Pandey, A., Raghuram, G., Gangwar, R. Introducing Competition in Container Movement by Rail.Indian Institute of Management. W.P., 2010, Iss.2010- 02-02, 32 p. 4.Vlasyuk, G.V., Gruzdeva, S. E. Competitiveness of a proposal as a factor of organization's competitiveness [Konkurentosposobnost' predlozhenija kak faktor konkurentosposobnosti organizacii].Trendy i upravlenie, 2014, Iss.1, pp.62-73. 5.Vlasyuk, G.V., Kurguzova, A. V. Analysis of the features of goal-setting and goal-achievement through the prism of intra-organizational relations [Analiz osobennostej celepolaganija i celedostizhenija cherez prizmu vnutriorganizacionnyh otnoshenij].Sovremennaja nauka: aktual'nye problemy teorii i praktiki, 2014, Iss.5-6, pp.65-73. 6.Leontiev, S.V., Masyutin, S.A., Trenev, V. N.Strategies of success.Generalization of the experience of reforming Russian industrial enterprises [Strategii uspeha. Obobshhenija opyta reformirovanija rossijskih promyshlennyh predprijatij].Moscow, Novosti publ., 2000, 336 p. 7.Filimonov, G. Yu., Tsaturyan, S. A. Social networks as an innovative mechanism of soft influence and management of mass consciousness [Social'nye seti kak innovacionnyj mehanizm mjagkogo vozdejstvija i upravlenija massovym soznaniem].Politika i obshhestvo, 2012, Iss.1, pp.65-75. 8.Vlasyuk, G.V., Pismennaya, A.B., Bestemyanova, A.A., Novoseltseva, E. V. Peculiarities of formation of communication networks on the basis of intra-organizational links [Osobennosti formirovanija kommunikacionnyh setej na baze vnutriorganizacionnyh svjazej].Innovacii i investicii, 2015, Iss.9, pp.96-104. 9.Shtompka, P. Trust - foundation of society [Doverie - osnova obshhestva].Moscow, Logos publ., 2012, 441 p. 10.Yu, A.Y., Khalifa, M.A Conceptual Model for Enhancing Intra-Group Knowledge Sharing.China: City University of Hong Kong. - Working Papers on Information Systems, 2007, Iss.7(15).http://sprouts.aisnet.org/7-15. 11.Quinn, R., Rohrbaugh, J.A spatial model of effectiveness criteria: towards a competing values approach to organizational analysis.Management science, 1983, Vol.29, Iss.3, pp.363-377. 12.Yu, T., Wu, N.A Review of Study on the Competing Values Framework.International Journal of Business and Management, 2009, Vol.4, Iss.7, pp.37-42. 13.Vlasyuk, G. V. Methods of identifying problem zones in the organization [Metody vyjavlenija problemnyh zon v organizacii].Sovremennaja nauka: aktual'nye problemy teorii i praktiki, 2013, Iss.7-8, pp.53-62. 14.Vlasyuk, G. V. Modern methods of identifying problem zones in the organization [Sovremennye metodiki vyjavlenija problemnyh zon v organizacii].Proceedings of the 4th international scientific-practical conference «World experience and domestic traditions of human resources management».Moscow, Max Press publ., 2013, pp.17-21. 15.Vlasyuk, G.V., Ivanov, Ya.G. Construction of effective internal connections as a basis of competitiveness of the organization [Postroenie effektivnyh vnutrennih svjazej kak osnova konkurentosposobnosti organizacii].Obrazovanie i nauka, 2014, Iss.5, pp.257-262. 16.Vlasyuk, G. V. Personnel demotivation as a factor of decreasing organizational effectiveness [Demotivacija personala kak faktor snizhenija organizacionnoj effektivnosti].Sovremennaja nauka: aktual'nye problemy teorii i praktiki, 2015, Iss.7-8, pp.58-64. 17.Nadezhdina, V. The effectiveness of staff.How to achieve the maximum result with a minimum of costs [Effektivnost' personala. Kak dobit'sja maksimuma rezul'tata pri minimume zatrat].Minsk, Harvest publ., 2007, 256 p. 18.Shprenger, R. Myths of motivation [Mify motivacii].Kaluga, Duhovnoe poznanie publ., 2004, 292 p. 19.Vlasyuk, G. V. Social skills as a reserve of organizational effectiveness [Social'nye navyki kak rezerv organizacionnoj effektivnosti].Sovremennaja nauka: aktual'nye problemy teorii i praktiki, 2015, Iss.№ 5-6, pp. 63-69. 20.Vlasyuk, G.V., Skudareva, V. O. On the issue of the features of non-material motivation [K voprosu ob osobennostjah nematerial'nogo motivirovanija] .Modernization vector of the development of science in XXI century: traditions, innovations, continuity: collection of scientific articles.St.Petersburg, KultInformPress, 2016, pp.122-125. 21.Pismennaya, A.B., Sharipova, M. R. On the conformity of the personnel motivation system to the organizational structure and company culture [O sootvetstvii sistemy motivacii personala organizacionnoj strukture i kul'ture kompanii].Modernization vector of the development of science in XXI century: traditions, innovations, continuity: collection of scientific articles.St.Petersburg, KultInformPress, 2016, pp.263-265. 22.Locke, Е.А., Latham, G. P. Building a Practically Useful Theory of Goal Setting and Task Motivation.University of Maryland, American Psychologist, September, 2002, pp.705-717. 23.Vlasyuk, G. V. Personnel involvement as a tool for increasing organizational competitiveness [Vovlechennost' personala kak instrument povyshenija organizacionnoj konkurentosposobnosti].Politika i obshhestvo, 2015, Iss.8, pp.1044-1053. 24.Bryson, A. Working with Dinosaurs? Union Effectiveness in Delivering for Employees.PSI Research Discussion Paper, 2003, Iss.11.http://www.newunionism.net/library/organizing/Bryson%20-%20Employee%20 Perceptions%20of%20Union%20Effectiveness%20 -%202003.pdf.Last accessed 15.07.2016. 25.Vlasyuk, G.V., Novoseltseva , E. V.Competitiveness of the organization from the standpoint of organizational effectiveness [Konkurentosposobnost' organizacii s pozicij organizacionnoj effektivnosti].Innovati v e transformations, priority directions and development tendencies in the economy, project management, etc .: collection of scientific articles.St.Petersburg, KultInformpress publ., 2014, pp.30-33. 26.Pismennaya, A. B. The Influence of informalized intra-organizational interactions on the efficiency of work of various companies [Vlijanie neformalizovannyh vnutriorganizacionnyh vzaimodejstvij na effektivnost' raboty razlichnyh kompanij].Agrarnyj nauchnyj zhurnal, 2015, Iss.8, pp.87-90. 27.Ivanov, Ya.G. The mechanism of growth of competitiveness of the organization due to conformity of the system of motivation to the organizational structure and culture [Mehanizm rosta konkurentosposobnosti organizacii za schet sootvetstvija sistemy motivacii organizacionnoj strukture i kul'ture].Sovremennaja nauka: aktual'nye problemy teorii i praktiki, 2015, Iss.7-8, pp.19-25. 28.Novoseltseva, E.V., Pismennaya, A. B. Influence of informalized intraorganizational interactions on organizational effectiveness [Vlijanie neformalizovannyh vnutriorganizacionnyh vzaimodejstvij na organizacionnuju effektivnost'].Sovremennaja nauka: aktual'nye problemy teorii i praktiki, 2015, Iss.9-10, pp.24-27. ; Текст аннотации на англ. языке и полный текст статьи на англ. языке находится в прилагаемом файле ПДФ (англ. версия следует после русской версии).Авторы исследуют взаимовлияние и взаимозависимости человеческого фактора, структуры и конкурентоспособности организации, различия в эффективности отдельных её элементов, особенности таких характеристик, как компетентностные предложения индивидуальных агентов, составляющих организацию. Анализируются вопросы возникновения проблемных зон в структуре организации и способы их устранения. На основе выявленных закономерностей рассмотрены возможности управления эффективностью организаций, в том числе на примере транспортной сферы. Исследование выполнено при финансовой поддержке РГНФ, проект № 14-02-00095.

The article draws attention to the fact that in accordance with international documents in the detention of prisoners and the provision of places for sleep it is necessary to treat them with respect for human dignity, with the possibility of seclusion in a separate room. Meanwhile, the criminal-executive legislation of Ukraine, the practice of punishment in the form of imprisonment, the spatial structure of correctional colonies do not provide such an opportunity. Since its introduction in 1920, imprisonment only involves collective retention of the convicts first in the barracks, now in the dormitories, that is the material embodiment of the idea of correction of the convicts «in the collective and through the collective.» It is not about any personal space of the convicted person, since placement in dormitories, where the living space is provided in 4 m2, excludes the possibility of solitude neither in the daytime nor at night. Under such conditions, the result of living of prisoners in dormitories due to the large crowding of people in a confined space is a manifestation of anxious-depressive, negative-depressive and negative-hysterical reactions among them. Accommodation in such dormitories causes irreparable harm to the individual, contributing to the development of psychological fatigue, alienation, tension, irritation, anxiety and depression, that leads to neuro-psychological overload, conflicts and breakdowns. Prolonged being of convicts in an aggressive environment of their own without any possibility of seclusion with inevitability leads to psychosomatic changes, that become irreversible after 5–6 years of imprisonment. Thus, the placement of convicts in dormitories acquires signs of cruel, inhuman and degrading treatment. The purpose of the article is to develop proposals aimed at eliminating the shortcomings of imprisonment with serving it in correctional colonies, in order to replace the deprivation of liberty, that involves the residence of prisoners in dormitories, with imprisonment. that provides private space in a separate room for each prisoner. This material allows to submit the following proposals: it is necessary to abandon such a type of punishment as imprisonment introduced in 1920 by the Provisional Instruction of the People's Commissariat of Justice; instead of imprisonment, there should be punishment in the form of imprisonment only for violent crimes against a person; taking into account the negative impact on the health of a person of a prolonged isolation, the maximum term of imprisonment may not be more than five years; the possibility of imprisonment for minors should be ruled out; there is a need to abandon the «ideal zone» and introduce a new for Ukraine architectural model of a prison where there would be no placement of convicts in dormitories, and each prisoner would be provided with a living room of a hotel type that complies with the European prison rules, with sanitary compliance of the hygienic requirements to the living space and the cubic area at least at the level of the nineteenth century, which was in solitary cells of the royal prisons, that is, an area of at least 10 m2 and, accordingly, a cubature not less than 28 м3. ; В этой статье обращается внимание на тот факт, что согласно международным документам при размещении заключенных, предоставлении места для сна, надо относиться к ним с уважением человеческого достоинства с обеспечением возможности уединения в отдельном помещении. Между тем уголовноисполнительное законодательство Украины, практика исполнения наказания в виде лишения свободы, пространственная структура исправительных колоний не предоставляют такую возможность. С момента своего введения в 1920 году лишение свободы предполагает только коллективное содержание осужденных сначала в бараках, теперь в общежитиях, которые являются материальным воплощением идеи исправления осужденных «в коллективе и через коллектив». Ни о каком личном пространстве осужденного речь не идет, поскольку проживание в общежитиях, где жизненное пространство предоставляется в 4 м2, исключает возможность уединения как днем, так и ночью. При таких условиях, результатом проживания осужденных в общежитиях из‑за большой скученности людей в ограниченном пространстве имеет место проявление среди них тревожно-депрессивных, отрицательно-депрессивных и нервно-истерических реакций. Проживание в таких общежитиях причиняет невосполнимый ущерб личности, способствуя развиию психологической усталости, отчуждению, напряжению, раздраженности, тревожности и угнетенности, что приводит к нервно-психическим перегрузкам, конфликтам и срывам. Длительное нахождение осужденных в агрессивной среде себе подобных без возможности уединения с неизбежностью приводит к психосоматическим изменениям, которые через 5–6 лет лишения свободы приобретают необратимый характер. Таким образом, размещение осужденных в общежитиях приобретает признаки жестокого и унижающего достоинство обращения. Целью статьи является разработка предложений, направленных на преодоление недостатков лишения свободы с отбыванием его в исправительных колониях для того, чтобы на смену лишению свободы, предусматривающему проживание осужденных в общежитиях, пришло тюремное заключение, предоставляющее личное пространство в отдельной комнате каждому заключенному. Изложенный материал позволяет дать следующие предложения: необходимо отказаться от введенного еще в 1920 г. Временной инструкцией Наркомъюста такого вида наказания, как лишение свободы; вместо лишения свободы должно быть наказание в виде тюремного заключения лишь за насильственные преступления против личности; с учетом отрицательного влияния на здоровье человека длительной изоляции максимальный срок заключения не может быть более пяти лет; необходимо исключить возможность применения тюремного заключения к несовершеннолетним; возникла необходимость отказаться от «идеальной зоны» и внедрить новую для Украины архитектурную модель тюрьмы, где не будет размещения осужденных в общежитиях, а каждый заключенный будет обеспечен для проживания отдельной комнатой гостиничного типа, что будет соответствовать Европейским тюремным правилам, с соблюдением санитарно-гигиенических требований к жилой площади и кубатуре помещений хотя бы на уровне ХІХ столетия, какой был в одиночных кельях царских тюрем, то есть площадью не менее 10 м2 и соответственно кубатурой не менее 28 м3. ; У статті звертається увага на те, що за міжнародними документами при розміщенні ув'язнених, надання місць для сну, необхідно ставитися до них з повагою людської гідності із забезпеченням можливості усамітнення в окремому приміщенні. Між тим кримінально-виконавче законодавство України, практика виконання покарання у виді позбавлення волі, просторова структура виправних колоній не надають такої можливості. З моменту свого запровадження у 1920 році позбавлення волі передбачає лише колективне утримання засуджених спочатку у бараках, тепер у гуртожитках, що є матеріальним втіленням ідеї виправлення засуджених «в колективі і через колектив». Ні про який особистий простір засудженого не йдеться, оскільки розміщення у гуртожитках, де житлова площа надається у 4 м2, виключає можливість усамітнення як удень, так і вночі. За таких умов результатом проживання засуджених у гуртожитках через велику скупченість людей в обмеженому просторі є прояв серед них тривожно-депресивних, негативно-депресивних і негативно-істеричних реакцій. Проживання в таких гуртожитках завдає непоправної шкоди особистості, сприяючи розвитку психологічної втоми, відчудження, напруження, роздратування, тривожності і пригніченості, що призводить до нервово-психічних перевантажень, конфліктів і зривів. Тривале перебування засуджених в агресивному середовищі собі подібних без можливості усамітнення з неминучістю призводить до психосоматичних змін, які через 5–6 років позбавлення волі набувають незворотного характеру. Таким чином, розміщення засуджених у гуртожитках набуває ознак жорстокого, нелюдського і такого, що принижує гідність поводження. Метою статті є розробка пропозицій, спрямованих на усунення недоліків позбавлення волі з відбуванням його у виправних колоніях, для того, щоб на зміну позбавленню волі, що передбачає проживання засуджених у гуртожитках, прийшло тюремне ув'язнення, яке надає особистий простір в окремій кімнаті для кожного ув'язненого. Викладений матеріал дозволяє надати такі пропозиції: необхідно відмовитися від запровадженого ще у 1920 р. Тимчасовою інструкцією Нарком'юсту такого виду покарання, як позбавлення волі; замість позбавлення волі має бути покарання у виді тюремного ув'язнення лише за насильницькі злочини проти особи; з урахуванням негативного впливу на здоров'я особи, тривалої ізоляції максимальний строк ув'язнення не може бути більше п'яти років; необхідно виключити можливість застосування тюремного ув'язнення до неповнолітніх; настала потреба відмовитись від «ідеальної зони» і запровадити нову для України архітектурну модель в'язниці, де не буде розміщення засуджених у гуртожитках, а кожний ув'язнений буде забезпечений для проживання окремою кімнатою готельного типу, що відповідатиме Європейським тюремним правилам, з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог до житлової площі і кубатури приміщеннях хоча б на рівні ХІХ ст., який був в одиночних келіях царських тюрем, тобто площею не менше 10 м2 і відповідно кубатурою не менше 28 м3.

Problem setting. Transformational changes in political systems are an essential condition for their development. However, if in a peaceful time, diverse political transformations take place on evolutionary principles, then during the war they are significantly accelerated. The hybrid war has brought new emphasis to the transformation of political systems. Such transformations take place practically throughout the political system, but in order to classify the most important transformations, it is expedient to distinguish its key subsystems - institutional, normative, functional, communicative, spiritual and cultural.Analysis of recent research and publications on the topic. In the works of O. Babkina, V. Bebik, V. Gaponenko, V. Gorbatenko, I. Gorokhovsky, V. Kotygorenko, V. Kafarsky, N. Khoma, I. Kresinoy, A. Kudryachenko, V Masic, Y. Matsievsky, P. Mironenko, M. Mikhalchenko, I. Onischenko, E. Pereguda, T. Poyarkova, M. Primush, O. Romanyuk,F. Rudich, V. Soldatenko, O. Stoiko, T. Tkachenko, G. Zelenko, and other native. The researchers have considered in detail the processes of formation and development of political systems. In the works of O. Demenko, V. Dubov, M. Gonchar, V. Gorbulin,A. Litvinenko, V. Mandrageli, B. Parakhonsky, M. Rozumnyj, L. Smola, M. Trebin,G. avorskaya the problems of the hybrid war in the context of determining its essence, content, orientation, purpose, as well as the specifics of deployment and flow. Scientific developments by F. Cappen, F. Hoffman, R. Glenn, R. Newson, J. Sherr reveal the views of Western specialists on hybrid wars. At the same time, studies that examine the transformation of political systems under the influence of the hybrid war in Ukrainian political science is clearly not enough.Paper objective. Indicate the existence of a large number of definitions of the hybrid war, none of which does not claim to epistemological absolute. Analyze the transformational processes in the main subsystems of the political system of society (institutional, normative, functional, communicative, spiritual and cultural) in the context of a hybrid war. Indicate the innovative moments of the development ofpolitical systems under the influence of hybrid offensive (defense). Emphasize the special role of the state as the basic political institution on the organization of the vital functions of the political system in the conditions of active hybrid influences of the opposite side (enemy state).Paper main body. A hybrid war affects all subsystems of the political system ofsociety - institutional, normative, functional, communicative, spiritual and cultural (cultural- ideological). However, there is a significant difference in the depth and intensity of such influence.There is a fundamental influence of the hybrid war on the state as the basic political institution of society, which is the main actor of military-political relations. Destruction (weakening) of the enemy state was and remains the goal ofany war, including hybrid war. Under these conditions, the state is faced with the need to create versatile variants of the power response to hybrid hazards. As a rule, special government bodies are created with additional powers. There are large-scale institutional transformations within the security and defense sector. For the conduct of hostilities, the forces of reserve are involved. Full or partial mobilization is announced. New parts and connections are deployed. Additional elements of the security and defense sector can be created.There are changes in the regulatory legal subsystem. Orders of the supreme commander- in-chief, directives of the supreme commander-in-chief, decisions of military-civilian administrations, etc. may be added to traditional normative legal acts (laws, decrees, resolutions, decisions, orders).The functional subsystem is also in a state of massive changes. The authorities deliberately urge all patriotic forces to strengthen armed resistance against the aggressor (occupation). Volunteer armed formations, underground structures, local self-defense units, volunteer movements, information resistance, establishment of foreign aid channels, etc. are strongly stimulated. As a result, there is a deetatization of military practice, an active involvement of the general population in defense activities.The communicative subsystem feels no less dynamic changes. Inside the political system there is a rapid selection ofpolitical actors based on their attitude to the objectives of the war, the opportunities for participation in it and the ways of working in practical military actions. Subjects expressing doubts about the possibility of victory, and even congratulating the enemy, acquire the status of non-systemic elements, whose activities should be stopped immediately. Their leaders have to face political (criminal) responsibility for anti-state actions.The spiritual and cultural subsystem is connected with the peculiarities of mass political culture, the rational and irrational components of collective and individual political consciousness. The ability of the political system to actively resist the dangers of the hybrid war and to succeed in its consequence is the domination of positive (heroic-patriotic, liberation, victorious) cultural-ideological entities thatform the general spiritual uplift of the people. The vulnerability of the political system, which loses the hybrid war and questions the future of the state, society, and nation, leads to the opposite result. Apathy, fatalism, despondency, internal emptiness of a person are a nourishing environment for the formation of a feeling of defeat, which is the goal of a hybrid variety of hostilities on the part of the enemy.The overall impact of the hybrid war on the political system of society is indisputable. The political system, using its adaptive potential, inevitably changes in the structural, functional, communicative, normative, and so on. The direction and intensity of such changes depends on the stability andflexibility of the political system, target orientations and resources of the attacking party, as well as the foreign policy context of the deployment and development of military events.Conclusions. The overall impact of the hybrid war on the political system of society is indisputable. The institutional subsystem of the political system of society in the context of hybrid warfare is characterized by the creation of new military-political authorities, accelerated development of the military organization of the state (security and defense sectors), increased attention to or protection against the infrastructure of information and psychological warfare, as well as deepening of the international military-political partnership. In the normative subsystem there is a dynamic update of legislation on national security and defense, taking into account the needs of the war. The functional subsystem stimulates the qualitative execution of legally defined responsibilities in the field of national security and defense, mobilization of state and social capabilities for military tasks. The communicative subsystem provides the search andformation ofnew formats of interaction of elements of the political system with each other, with the external environment and with civil society. Changes in the spiritual and cultural subsystem are to intensify the activity of mass media, cultural, artistic and educational institutions on the issues of informational and psychological offensive (defense), as well as the formation of heroic-patriotic, liberation, victorious components ofsocial consciousness capable of ensuring the spiritual uplift of the nation in order to win the war. The focus and intensity ofsuch changes depends on a number of factors, the main of which is the stability of the political system, supplemented by elements offlexibility, target orientations and resources of the attacking party, as well as the foreign policy context of the deployment and development of military events. ; Рассмотрено влияние гибридной войны на политическую систему общества и ее ключевые подсистемы - институциональную, нормативную, функциональную, ком­муникативную, духовно-культурную. Указано на сущностные изменения, происхо­дящие в указанных подсистемах в условиях конфликтного взаимодействия сторон, участвующих в гибридной войне. ; Розглянуто вплив гібридної війни на політичну систему суспільства та її клю­чові підсистеми - інституційну, нормативну, функціональну, комунікативну, духо­вно-культурну. Вказано на сутнісні зміни, що відбуваються у вказаних підсистемах в умовах конфліктної взаємодії сторін, що беруть участь у гібридній війні.

Problem setting. Transformational changes in political systems are an essential condition for their development. However, if in a peaceful time, diverse political transformations take place on evolutionary principles, then during the war they are significantly accelerated. The hybrid war has brought new emphasis to the transformation of political systems. Such transformations take place practically throughout the political system, but in order to classify the most important transformations, it is expedient to distinguish its key subsystems - institutional, normative, functional, communicative, spiritual and cultural.Analysis of recent research and publications on the topic. In the works of O. Babkina, V. Bebik, V. Gaponenko, V. Gorbatenko, I. Gorokhovsky, V. Kotygorenko, V. Kafarsky, N. Khoma, I. Kresinoy, A. Kudryachenko, V Masic, Y. Matsievsky, P. Mironenko, M. Mikhalchenko, I. Onischenko, E. Pereguda, T. Poyarkova, M. Primush, O. Romanyuk,F. Rudich, V. Soldatenko, O. Stoiko, T. Tkachenko, G. Zelenko, and other native. The researchers have considered in detail the processes of formation and development of political systems. In the works of O. Demenko, V. Dubov, M. Gonchar, V. Gorbulin,A. Litvinenko, V. Mandrageli, B. Parakhonsky, M. Rozumnyj, L. Smola, M. Trebin,G. avorskaya the problems of the hybrid war in the context of determining its essence, content, orientation, purpose, as well as the specifics of deployment and flow. Scientific developments by F. Cappen, F. Hoffman, R. Glenn, R. Newson, J. Sherr reveal the views of Western specialists on hybrid wars. At the same time, studies that examine the transformation of political systems under the influence of the hybrid war in Ukrainian political science is clearly not enough.Paper objective. Indicate the existence of a large number of definitions of the hybrid war, none of which does not claim to epistemological absolute. Analyze the transformational processes in the main subsystems of the political system of society (institutional, normative, functional, communicative, spiritual and cultural) in the context of a hybrid war. Indicate the innovative moments of the development ofpolitical systems under the influence of hybrid offensive (defense). Emphasize the special role of the state as the basic political institution on the organization of the vital functions of the political system in the conditions of active hybrid influences of the opposite side (enemy state).Paper main body. A hybrid war affects all subsystems of the political system ofsociety - institutional, normative, functional, communicative, spiritual and cultural (cultural- ideological). However, there is a significant difference in the depth and intensity of such influence.There is a fundamental influence of the hybrid war on the state as the basic political institution of society, which is the main actor of military-political relations. Destruction (weakening) of the enemy state was and remains the goal ofany war, including hybrid war. Under these conditions, the state is faced with the need to create versatile variants of the power response to hybrid hazards. As a rule, special government bodies are created with additional powers. There are large-scale institutional transformations within the security and defense sector. For the conduct of hostilities, the forces of reserve are involved. Full or partial mobilization is announced. New parts and connections are deployed. Additional elements of the security and defense sector can be created.There are changes in the regulatory legal subsystem. Orders of the supreme commander- in-chief, directives of the supreme commander-in-chief, decisions of military-civilian administrations, etc. may be added to traditional normative legal acts (laws, decrees, resolutions, decisions, orders).The functional subsystem is also in a state of massive changes. The authorities deliberately urge all patriotic forces to strengthen armed resistance against the aggressor (occupation). Volunteer armed formations, underground structures, local self-defense units, volunteer movements, information resistance, establishment of foreign aid channels, etc. are strongly stimulated. As a result, there is a deetatization of military practice, an active involvement of the general population in defense activities.The communicative subsystem feels no less dynamic changes. Inside the political system there is a rapid selection ofpolitical actors based on their attitude to the objectives of the war, the opportunities for participation in it and the ways of working in practical military actions. Subjects expressing doubts about the possibility of victory, and even congratulating the enemy, acquire the status of non-systemic elements, whose activities should be stopped immediately. Their leaders have to face political (criminal) responsibility for anti-state actions.The spiritual and cultural subsystem is connected with the peculiarities of mass political culture, the rational and irrational components of collective and individual political consciousness. The ability of the political system to actively resist the dangers of the hybrid war and to succeed in its consequence is the domination of positive (heroic-patriotic, liberation, victorious) cultural-ideological entities thatform the general spiritual uplift of the people. The vulnerability of the political system, which loses the hybrid war and questions the future of the state, society, and nation, leads to the opposite result. Apathy, fatalism, despondency, internal emptiness of a person are a nourishing environment for the formation of a feeling of defeat, which is the goal of a hybrid variety of hostilities on the part of the enemy.The overall impact of the hybrid war on the political system of society is indisputable. The political system, using its adaptive potential, inevitably changes in the structural, functional, communicative, normative, and so on. The direction and intensity of such changes depends on the stability andflexibility of the political system, target orientations and resources of the attacking party, as well as the foreign policy context of the deployment and development of military events.Conclusions. The overall impact of the hybrid war on the political system of society is indisputable. The institutional subsystem of the political system of society in the context of hybrid warfare is characterized by the creation of new military-political authorities, accelerated development of the military organization of the state (security and defense sectors), increased attention to or protection against the infrastructure of information and psychological warfare, as well as deepening of the international military-political partnership. In the normative subsystem there is a dynamic update of legislation on national security and defense, taking into account the needs of the war. The functional subsystem stimulates the qualitative execution of legally defined responsibilities in the field of national security and defense, mobilization of state and social capabilities for military tasks. The communicative subsystem provides the search andformation ofnew formats of interaction of elements of the political system with each other, with the external environment and with civil society. Changes in the spiritual and cultural subsystem are to intensify the activity of mass media, cultural, artistic and educational institutions on the issues of informational and psychological offensive (defense), as well as the formation of heroic-patriotic, liberation, victorious components ofsocial consciousness capable of ensuring the spiritual uplift of the nation in order to win the war. The focus and intensity ofsuch changes depends on a number of factors, the main of which is the stability of the political system, supplemented by elements offlexibility, target orientations and resources of the attacking party, as well as the foreign policy context of the deployment and development of military events. ; Рассмотрено влияние гибридной войны на политическую систему общества и ее ключевые подсистемы - институциональную, нормативную, функциональную, ком­муникативную, духовно-культурную. Указано на сущностные изменения, происхо­дящие в указанных подсистемах в условиях конфликтного взаимодействия сторон, участвующих в гибридной войне. ; Розглянуто вплив гібридної війни на політичну систему суспільства та її клю­чові підсистеми - інституційну, нормативну, функціональну, комунікативну, духо­вно-культурну. Вказано на сутнісні зміни, що відбуваються у вказаних підсистемах в умовах конфліктної взаємодії сторін, що беруть участь у гібридній війні.