Suchergebnisse

Background. Medical response to the counter-terrorist operation is needed for the implementation of civil-military cooperation system. The main directions of it in the field of health care have been defined as: 1) development of the concept and plan of interaction; 2) provision of medical care; 3) organization of sustainable functioning of medical and medical units; 4) medical evacuation (transportation). However, the issues of the interagency cooperation in emergency medical care have not been sufficiently studied in Ukraine. The purpose was to determine the principles of civil-military cooperation in the field of emergency medical care during the counter-terrorist operations in Ukraine. Materials and methods. In accordance with the reform of the health care system of Ukraine and the practice of its implementation, particularly in the special period of the state, based on bibliographic and semantic methods of research, there has been performed a systematic analysis of international legislation, including standards and directives of the North Atlantic Treaty Organization (NATO), and normative-legal acts of Ukraine governing the stages of reforming the emergency medical care subsystem and the features of interagency administrative and legal regulation. The object of the study is the system of emergency medical care of Ukraine in case of military emergencies; the subject of the study — civil-military cooperation in the system of emergency medical care of Ukraine in accordance with the requirements of medical protection of servicemen and civilians in the territories adjacent to the area of hostilities and in the area of special operations. Results. The transformation of emergency medical care organization standards in the Armed Forces of Ukraine in accordance with the organizational basis of the doctrine of medical support for the armed forces of the NATO member states, based on the principles of civil-military cooperation, led to the introduction of several levels of medical evacuation in the medical support system of the Armed Forces of Ukraine (according to the 2016 NATO standard is defined as the level of medical support) with its maximum integration with civil health care system. In the world, there are basic concepts that determine the content of medical and evacuation measures to provide medical care to the wounded and sick people, namely: the type and amount of medical care based on the principles of tactical medicine in the conditions of military operations and tactical emergency medicine. In accordance with which, depending on the medical and tactical prospects, against the background of a possible combat situation, tactical medical planning and assessment of medical threats are carried out. Conclusions. In terms of the analysis of the organizational basis of medical support for the armed forces of the NATO members states, the features of introducing four levels of medical and evacuation support in the medical support system of the Armed Forces of Ukraine are determined, namely: ensuring the requirements of administrative and legal regulation in interagency unification standards for emergency medical and skilled care at the tactical, operational and strategic level. The introduction of civil-military cooperation mechanisms necessitates the development and implementation of unified protocols for the provision of emergency medical care, treatment and rehabilitation of sick and wounded people for the civil and military health systems. ; Актуальность. Преодоление медико-санитарных последствий чрезвычайных ситуаций военного характера обусловливает потребность во внедрении системы гражданско-военного взаимодействия. Среди основных направлений гражданско-военного взаимодействия по вопросам медицинского обеспечения определены: 1) разработка концепции и плана взаимодействия; 2) оказание медицинской помощи на основе стандартов, основанных на доказательной медицине; 3) организация устойчивого функционирования лечебных учреждений здравоохранения и медицинских подразделений воинских формирований; 4) межведомственное логистическое, материально-техническое и кадровое обеспечение на всех этапах медицинской эвакуации. Однако в Украине вопросы межведомственного взаимодействия при оказании экстренной медицинской помощи пострадавшим в результате чрезвычайных ситуаций военного характера раскрыты недостаточно и требуют дальнейшей обработки. Цель исследования: определить принципы гражданско-военного взаимодействия при оказании экстренной медицинской помощи на территориях, прилегающих к району боевых действий, и в зоне проведения специальных операций в Украине. Материалы и методы. В соответствии с проведением реформы системы здравоохранения Украины и практики его реализации, в том числе в особый период государства, на основе библиографического и семантического методов исследования проведен системный анализ международного законодательства, в том числе стандартов и директив Североатлантического альянса (НАТО), и нормативно-правовых актов Украины, регламентирующих этапы реформирования подсистемы экстренной медицинской помощи и особенности межведомственного административно-правового регулирования. Объект исследования — система экстренной медицинской помощи Украины в условиях чрезвычайных ситуаций военного характера; предмет исследования — гражданско-военное взаимодействие в системе экстренной медицинской помощи Украины в соответствии с требованиями медицинской защиты военнослужащих и гражданского населения на территориях, прилегающих к району боевых действий, и в зоне проведения специальных операций. Результаты. Трансформация стандартов организации оказания экстренной медицинской помощи в Вооруженных силах Украины в соответствии с организационными основами доктрины медицинского обеспечения сил обороны вооруженных сил стран — членов НАТО на основе принципов гражданско-военного взаимодействия обусловила введение в системе медицинского обеспечения Вооруженных сил Украины нескольких уровней лечебно-эвакуационного обеспечения (по стандарту НАТО 2016 года определено как уровень медицинского обеспечения) с максимальной интеграцией ее с гражданской системой здравоохранения. В мире существуют основные понятия, которые определяют содержание лечебно-эвакуационных мероприятий по оказанию медицинской помощи раненым и больным, а именно: вид и объем медицинской помощи, основанные на принципах тактической медицины в условиях боевых действий и тактической экстренной медицины. В соответствии с чем в зависимости от медицинских и тактических перспектив на фоне возможной боевой ситуации проводится тактическое медицинское планирование и оценка медицинских угроз. Выводы. На основе анализа организационных основ медицинского обеспечения вооруженных сил стран — членов НАТО определены особенности внедрения в системе медицинского обеспечения Вооруженных сил Украины четырех уровней лечебно-эвакуационного обеспечения, а именно: обеспечение на тактическом, оперативном и стратегическом уровне требований административно-правового регулирования в межведомственной унификации стандартов по оказанию экстренной медицинской и квалифицированной помощи. Внедрение механизмов гражданско-военного взаимодействия обусловливает потребность в разработке и внедрении единых для гражданской и военной систем здравоохранения протоколов оказания экстренной медицинской помощи, лечения и реабилитации больных и раненых. ; Актуальність. Подолання медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій воєнного характеру обумовлює потребу впровадження системи цивільно-військової взаємодії. Серед основних напрямів цивільно-військової взаємодії з питань медичного забезпечення визначено: 1) розробку концепції і плану взаємодії; 2) надання медичної допомоги на основі стандартів, що базуються на доказовій медицині; 3) організацію сталого функціонування лікувальних закладів охорони здоров'я і медичних підрозділів військових формувань; 4) міжвідомче логістичне, матеріально-технічне й кадрове забезпечення на всіх етапах медичної евакуації. Проте в Україні питання міжвідомчої взаємодії при наданні екстреної медичної допомоги постраждалим унаслідок надзвичайних ситуацій воєнного характеру розкриті не достатньо й потребують подальшого опрацювання. Мета дослідження: визначити принципи цивільно-військової взаємодії при наданні екстреної медичної допомоги на територіях, прилеглих до району бойових дій, і в зоні проведення спеціальних операцій в Україні. Матеріали та методи. Відповідно до реформування системи охорони здоров'я України і практики його реалізації, у тому числі в особливий період держави, на основі бібліографічного й семантичного методів пізнання проведено системний аналіз міжнародного законодавства, у тому числі стандартів і директив Північно-Атлантичного альянсу (НАТО) і нормативно-правових актів України, які регламентують етапи реформування підсистеми екстреної медичної допомоги й особливості міжвідомчого адміністративно-правового регулювання. Об'єкт дослідження — система екстреної медичної допомоги України в умовах надзвичайних ситуацій воєнного характеру; предмет дослідження — цивільно-військова взаємодія в системі екстреної медичної допомоги України відповідно до вимог медичного захисту військовослужбовців і цивільного населення на територіях, прилеглих до району бойових дій, і в зоні проведення спеціальних операцій. Результати. Трансформація стандартів з питань організації надання екстреної медичної допомоги в Збройних силах України відповідно до організаційних основ доктрини з медичного забезпечення сил оборони збройних сил країн — членів НАТО на основі принципів цивільно-військової взаємодії обумовила запровадження в системі медичного забезпечення Збройних сил України кількох рівнів лікувально-евакуаційного забезпечення (за стандартом НАТО 2016 року визначено як рівень медичного забезпечення) з максимальною інтеграцією з цивільною системою охорони здоров'я. У світі існують основні поняття, що визначають зміст лікувально-евакуаційних заходів при наданні медичної допомоги пораненим i хворим, а саме: вид медичної допомоги i обсяг медичної допомоги, що засновані на принципах тактичної медицини в умовах бойових дій і тактичної екстреної медицини. Відповідно до чого залежно від медичних і тактичних перспектив на фоні можливої бойової ситуації проводяться тактичне медичне планування й оцінка медичних загроз. Висновки. На основі аналізу організаційних основ медичного забезпечення збройних сил країн — членів НАТО визначені особливості запровадження в системі медичного забезпечення Збройних сил України чотирьох рівнів лікувально-евакуаційного забезпечення, а саме: забезпечення на тактичному, оперативному й стратегічному рівні вимог адміністративно-правового регулювання в уніфікації стандартів з надання екстреної медичної і кваліфікованої допомоги. Впровадження механізмів цивільно-військової взаємодії обумовлює потребу розробки й упровадження єдиних для цивільної і військової систем охорони здоров'я протоколів надання екстреної медичної допомоги, лікування й реабілітації хворих і поранених.

Актуальность. В связи с глубокими медико-демографическими и социальными изменениями существенно возрастает актуальность создания доступной, качественной и эффективной системы оказания паллиативной и хосписной помощи (ПХП) и социальной услуги по паллиативному уходу (СУПУ). Сегодня в условиях реформирования сферы здравоохранения и социальной защиты населения и после перехода полномочий от районного уровня к объединенным территориальным общинам (ОТО), также особую актуальность приобретает проблема обоснования оптимальных моделей финансирования (бюджетирования) медико-социальных и социальных услуг, в т. ч. паллиативного ухода. Целью работы является анализ и обобщение современных моделей оказания ПХП и СУПУ населению, обоснование оптимальных моделей финансирования (бюджетирования) социальных услуг на уровне ОТО. Материалы и методы. В работе были использованы национальные и международные нормативно-правовые документы и литературные источники, данные медицинской статистики, методы системного и структурно-функционального анализа. Результаты. В работе авторы обосновывают современные оптимальные модели финансирования (бюджетирования) оказания социальных услуг на уровне ОТО. Переход полномочий финансирования оказания социальных услуг от района к ОТО требует перехода от принципа содержания учреждений к финансированию результатов, то есть оплаты стоимости оказанных социальных услуг. Применение системы «капитационных» или «подушных» нормативов является основой внедрения принципа «деньги ходят за пациентом/клиентом или услугой», а внедрение программно-целевого метода требует дальнейшего совершенствования. Важное значение имеет стандартизация и унификация расходов путем разработки паспортов социальных услуг, а также увеличение объемов финансовых ресурсов, которые могут быть привлечены для обеспечения выполнения социальных услуг, это в частности: увеличение поступлений из общего фонда местного бюджета ОТО, расширение сферы и условий применения платных услуг, привлечение финансовых грантов от доноров в качестве дополнительного источника доходов, применение механизмов социального заказа и т. д., применение принципа государственно-частного партнерства, который положительно себя зарекомендовал во многих странах Восточной Европы. Выводы. В связи с глубокими медико-демографическими и социальными изменениями, которые обусловливают актуальность создания системы оказания ПХП и СУПУ, проблема развития и совершенствования нормативно-правовой базы и межведомственных и межсекторальных организационных моделей системы ПХП и СУПУ являются одними из приоритетных направлений деятельности Верховной Рады Украины и Кабинета Министров Украины, о чем свидетельствуют действующие законодательные и отраслевые нормативно-правовые акты. В условиях реформирования сферы здравоохранения и социальной защиты населения и после перехода полномочий от районного уровня к ОТО также особую актуальность приобретает проблема обоснования и внедрения оптимальных моделей финансирования (бюджетирования) медико-социальных и социальных услуг, в т. ч. и паллиативного ухода, требует перехода от принципа содержания учреждения к финансированию результатов оказанных социальных услуг. Существующая практика применения программно-целевого метода требует дальнейшего совершенствования, при этом, важное значение имеет стандартизация и унификация расходов путем разработки паспортов социальных услуг по всем определенным законодательством видам. Наиболее существенным резервом укрепления финансирования оказания социальных услуг в общинах является расширение сферы и условий оказания платных услуг. Большие перспективы развития учреждений социальной сферы связанные с применением принципа государственно-частного партнерства. ; Background. The importance of creating an affordable, high-quality and efficient Palliative and Hospice Care (PHC) System and Social Care Services for Palliative Care (SCSPC) is growing significantly due to the deep medical-demographic and social changes. In the context of reforms in the Healthcare and Social Care Services System and after the transfer of authority from the Rayon (district) level to the United Territorial Communities (UTC) level the problem of the optimal models of financing (budgeting) of social care services providing, including palliative care, substantiates. The purpose of the study is to analyze and generalize the modern models of PHC and SCSPC providing, to substantiate the social care services providing financing (budgeting) optimal models at the UTC level. Materials and methods. National and international normative-legal documents and literary sources, medical statistics data, methods of system and structural-functional analysis were used in the work. Results. The authors substantiate modern optimal models of social care services financing (budgeting) at the UTC level providing. The transition of the authority to finance the social care services providing from the Rayon (district) level to the UTC level requires the transition from the institution maintenance principle to the financing of the social care services results. The application of the "per capita" standards system is the basis for the introduction of the principle of "money follows a patient/client or service" and the Program-Target Method implementation needs further improvement. It is important to standardize and unify the costs by developing Passports for Social Care Services, as well as increase the amount of financial resources that can be involved in ensuring the social care services implementation, in particular: increasing revenues from the general fund of the UTC local budget, expanding the scope and conditions for the paid services use, the financial grants from donors attraction as an additional source of income, the use of social order mechanisms, etc., the application of the principle of public-private partnership, which has positively established itself in many countries of Eastern Europe. Conclusions. The urgency of the PHC and SCSPC System creating, and the problem of the normative-legal base developing and improving, and the PHC and SCSPC System interagency and inter-sectoral organizational models creating are among the Verkhovna Rada (Parliament) of Ukraine and the Cabinet of Ministers of Ukraine the priority activities directions, as evidenced by the existing legislative and sectoral legal acts. In the context of reforming the Healthcare and Social Care Services System and after the transfer of authority from the Rayon (district) level to the United Territorial Communities level the problem of the optimal models of social care services providing financing (budgeting), including palliative care, requiring a transition from the institution maintenance principle to financing the provided social care services results. Existing practice of the Program-Target Method application needs further improvement, while standardization and unification of expenses by passports of social care services in all types of legislation developing are of great importance. The most significant provision for strengthening the social care services financing in the communities is the expansion of the scope and conditions for the paid services use. Great prospects for the development of social care institutions are related to the principle of public-private partnership application. ; Актуальність. У зв'язку із глибокими медико-демографічними та соціальними змінами суттєво зростає актуальність створення доступної, якісної та ефективної системи надання паліативної і хоспісної допомоги (ПХД) і соціальної послуги з паліативного догляду (СППД). Сьогодні в умовах реформування галузі охорони здоров'я та соціального захисту населення та після переходу повноважень від районного рівня до об'єднаних територіальних громад (ОТГ), також особливої актуальності набуває проблема обґрунтування оптимальних моделей фінансування (бюджетування) медико-соціальних і соціальних послуг, у т. ч. паліативного догляду. Метою роботи є аналіз та узагальнення сучасних моделей надання ПХД і СППД населенню, обґрунтування оптимальних моделей фінансування (бюджетування) соціальних послуг на рівні ОТГ. Матеріали та методи. У роботі були використані національні та міжнародні нормативно-правові документи і літературні джерела, дані медичної статистики, методи системного та структурно-функціонального аналізу. Результати. У роботі автори обґрунтовують сучасні оптимальні моделі фінансування (бюджетування) надання соціальних послуг на рівні ОТГ. Перехід повноважень фінансування надання соціальних послуг від району до ОТГ вимагає переходу від принципу утримання закладу до фінансування результатів, тобто оплати вартості наданих соціальних послуг. Застосування системи «капітаційних» або «подушних» нормативів є основою впровадження принципу «гроші ходять за пацієнтом/клієнтом або послугою», а впровадження програмно-цільового методу потребує подальшого удосконалення. Важливе значення має стандартизація та уніфікація витрат шляхом розробки паспортів соціальних послуг, а також збільшення обсягів фінансових ресурсів, що можуть бути залучені для забезпечення виконання соціальних послуг, це зокрема: збільшення надходжень із загального фонду місцевого бюджету ОТГ, розширення сфери та умов застосування платних послуг, залучення фінансових грантів від донорів як додаткового джерела доходів, застосування механізмів соціального замовлення тощо, застосування принципу державно-приватного партнерства, який позитивно себе зарекомендував у багатьох країнах Східної Європи. Висновки. У зв'язку з глибокими медико-демографічними та соціальними змінами, що зумовлюють актуальність створення системи надання ПХД і СППД, проблема розвитку та удосконалення нормативно-правової бази і міжвідомчих та міжсекторальних організаційних моделей системи ПХД і СППД є одними з пріоритетних напрямків діяльності Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, про що свідчать чинні законодавчі та галузеві нормативно-правові акти. В умовах реформування галузі охорони здоров'я та соціального захисту населення та після переходу повноважень від районного рівня до ОТГ також особливої актуальності набуває проблема обґрунтування та впровадження оптимальних моделей фінансування (бюджетування) медико-соціальних і соціальних послуг, у т. ч. і паліативного догляду, що вимагає переходу від принципу утримання закладу до фінансування результатів наданих соціальних послуг. Існуюча практика застосування програмно-цільового методу потребує подальшого удосконалення, при цьому, важливе значення має стандартизація та уніфікація витрат шляхом розробки паспортів соціальних послуг по всім визначеним законодавством видам. Найбільш суттєвим резервом щодо зміцнення фінансування надання соціальних послуг у громадах є розширення сфери та умов застосування платних послуг. Великі перспективи розвитку закладів соціальної сфери пов'язані із застосуванням принципу державно-приватного партнерства.

Актуальность. В связи с глубокими медико-демографическими и социальными изменениями существенно возрастает актуальность создания доступной, качественной и эффективной системы оказания паллиативной и хосписной помощи (ПХП) и социальной услуги по паллиативному уходу (СУПУ). Сегодня в условиях реформирования сферы здравоохранения и социальной защиты населения и после перехода полномочий от районного уровня к объединенным территориальным общинам (ОТО), также особую актуальность приобретает проблема обоснования оптимальных моделей финансирования (бюджетирования) медико-социальных и социальных услуг, в т. ч. паллиативного ухода. Целью работы является анализ и обобщение современных моделей оказания ПХП и СУПУ населению, обоснование оптимальных моделей финансирования (бюджетирования) социальных услуг на уровне ОТО. Материалы и методы. В работе были использованы национальные и международные нормативно-правовые документы и литературные источники, данные медицинской статистики, методы системного и структурно-функционального анализа. Результаты. В работе авторы обосновывают современные оптимальные модели финансирования (бюджетирования) оказания социальных услуг на уровне ОТО. Переход полномочий финансирования оказания социальных услуг от района к ОТО требует перехода от принципа содержания учреждений к финансированию результатов, то есть оплаты стоимости оказанных социальных услуг. Применение системы «капитационных» или «подушных» нормативов является основой внедрения принципа «деньги ходят за пациентом/клиентом или услугой», а внедрение программно-целевого метода требует дальнейшего совершенствования. Важное значение имеет стандартизация и унификация расходов путем разработки паспортов социальных услуг, а также увеличение объемов финансовых ресурсов, которые могут быть привлечены для обеспечения выполнения социальных услуг, это в частности: увеличение поступлений из общего фонда местного бюджета ОТО, расширение сферы и условий применения платных услуг, привлечение финансовых грантов от доноров в качестве дополнительного источника доходов, применение механизмов социального заказа и т. д., применение принципа государственно-частного партнерства, который положительно себя зарекомендовал во многих странах Восточной Европы. Выводы. В связи с глубокими медико-демографическими и социальными изменениями, которые обусловливают актуальность создания системы оказания ПХП и СУПУ, проблема развития и совершенствования нормативно-правовой базы и межведомственных и межсекторальных организационных моделей системы ПХП и СУПУ являются одними из приоритетных направлений деятельности Верховной Рады Украины и Кабинета Министров Украины, о чем свидетельствуют действующие законодательные и отраслевые нормативно-правовые акты. В условиях реформирования сферы здравоохранения и социальной защиты населения и после перехода полномочий от районного уровня к ОТО также особую актуальность приобретает проблема обоснования и внедрения оптимальных моделей финансирования (бюджетирования) медико-социальных и социальных услуг, в т. ч. и паллиативного ухода, требует перехода от принципа содержания учреждения к финансированию результатов оказанных социальных услуг. Существующая практика применения программно-целевого метода требует дальнейшего совершенствования, при этом, важное значение имеет стандартизация и унификация расходов путем разработки паспортов социальных услуг по всем определенным законодательством видам. Наиболее существенным резервом укрепления финансирования оказания социальных услуг в общинах является расширение сферы и условий оказания платных услуг. Большие перспективы развития учреждений социальной сферы связанные с применением принципа государственно-частного партнерства. ; Background. The importance of creating an affordable, high-quality and efficient Palliative and Hospice Care (PHC) System and Social Care Services for Palliative Care (SCSPC) is growing significantly due to the deep medical-demographic and social changes. In the context of reforms in the Healthcare and Social Care Services System and after the transfer of authority from the Rayon (district) level to the United Territorial Communities (UTC) level the problem of the optimal models of financing (budgeting) of social care services providing, including palliative care, substantiates. The purpose of the study is to analyze and generalize the modern models of PHC and SCSPC providing, to substantiate the social care services providing financing (budgeting) optimal models at the UTC level. Materials and methods. National and international normative-legal documents and literary sources, medical statistics data, methods of system and structural-functional analysis were used in the work. Results. The authors substantiate modern optimal models of social care services financing (budgeting) at the UTC level providing. The transition of the authority to finance the social care services providing from the Rayon (district) level to the UTC level requires the transition from the institution maintenance principle to the financing of the social care services results. The application of the "per capita" standards system is the basis for the introduction of the principle of "money follows a patient/client or service" and the Program-Target Method implementation needs further improvement. It is important to standardize and unify the costs by developing Passports for Social Care Services, as well as increase the amount of financial resources that can be involved in ensuring the social care services implementation, in particular: increasing revenues from the general fund of the UTC local budget, expanding the scope and conditions for the paid services use, the financial grants from donors attraction as an additional source of income, the use of social order mechanisms, etc., the application of the principle of public-private partnership, which has positively established itself in many countries of Eastern Europe. Conclusions. The urgency of the PHC and SCSPC System creating, and the problem of the normative-legal base developing and improving, and the PHC and SCSPC System interagency and inter-sectoral organizational models creating are among the Verkhovna Rada (Parliament) of Ukraine and the Cabinet of Ministers of Ukraine the priority activities directions, as evidenced by the existing legislative and sectoral legal acts. In the context of reforming the Healthcare and Social Care Services System and after the transfer of authority from the Rayon (district) level to the United Territorial Communities level the problem of the optimal models of social care services providing financing (budgeting), including palliative care, requiring a transition from the institution maintenance principle to financing the provided social care services results. Existing practice of the Program-Target Method application needs further improvement, while standardization and unification of expenses by passports of social care services in all types of legislation developing are of great importance. The most significant provision for strengthening the social care services financing in the communities is the expansion of the scope and conditions for the paid services use. Great prospects for the development of social care institutions are related to the principle of public-private partnership application. ; Актуальність. У зв'язку із глибокими медико-демографічними та соціальними змінами суттєво зростає актуальність створення доступної, якісної та ефективної системи надання паліативної і хоспісної допомоги (ПХД) і соціальної послуги з паліативного догляду (СППД). Сьогодні в умовах реформування галузі охорони здоров'я та соціального захисту населення та після переходу повноважень від районного рівня до об'єднаних територіальних громад (ОТГ), також особливої актуальності набуває проблема обґрунтування оптимальних моделей фінансування (бюджетування) медико-соціальних і соціальних послуг, у т. ч. паліативного догляду. Метою роботи є аналіз та узагальнення сучасних моделей надання ПХД і СППД населенню, обґрунтування оптимальних моделей фінансування (бюджетування) соціальних послуг на рівні ОТГ. Матеріали та методи. У роботі були використані національні та міжнародні нормативно-правові документи і літературні джерела, дані медичної статистики, методи системного та структурно-функціонального аналізу. Результати. У роботі автори обґрунтовують сучасні оптимальні моделі фінансування (бюджетування) надання соціальних послуг на рівні ОТГ. Перехід повноважень фінансування надання соціальних послуг від району до ОТГ вимагає переходу від принципу утримання закладу до фінансування результатів, тобто оплати вартості наданих соціальних послуг. Застосування системи «капітаційних» або «подушних» нормативів є основою впровадження принципу «гроші ходять за пацієнтом/клієнтом або послугою», а впровадження програмно-цільового методу потребує подальшого удосконалення. Важливе значення має стандартизація та уніфікація витрат шляхом розробки паспортів соціальних послуг, а також збільшення обсягів фінансових ресурсів, що можуть бути залучені для забезпечення виконання соціальних послуг, це зокрема: збільшення надходжень із загального фонду місцевого бюджету ОТГ, розширення сфери та умов застосування платних послуг, залучення фінансових грантів від донорів як додаткового джерела доходів, застосування механізмів соціального замовлення тощо, застосування принципу державно-приватного партнерства, який позитивно себе зарекомендував у багатьох країнах Східної Європи. Висновки. У зв'язку з глибокими медико-демографічними та соціальними змінами, що зумовлюють актуальність створення системи надання ПХД і СППД, проблема розвитку та удосконалення нормативно-правової бази і міжвідомчих та міжсекторальних організаційних моделей системи ПХД і СППД є одними з пріоритетних напрямків діяльності Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, про що свідчать чинні законодавчі та галузеві нормативно-правові акти. В умовах реформування галузі охорони здоров'я та соціального захисту населення та після переходу повноважень від районного рівня до ОТГ також особливої актуальності набуває проблема обґрунтування та впровадження оптимальних моделей фінансування (бюджетування) медико-соціальних і соціальних послуг, у т. ч. і паліативного догляду, що вимагає переходу від принципу утримання закладу до фінансування результатів наданих соціальних послуг. Існуюча практика застосування програмно-цільового методу потребує подальшого удосконалення, при цьому, важливе значення має стандартизація та уніфікація витрат шляхом розробки паспортів соціальних послуг по всім визначеним законодавством видам. Найбільш суттєвим резервом щодо зміцнення фінансування надання соціальних послуг у громадах є розширення сфери та умов застосування платних послуг. Великі перспективи розвитку закладів соціальної сфери пов'язані із застосуванням принципу державно-приватного партнерства.

The civil-art position of the Ukrainian Neoclassics in the 20-th years of the XX century between the European Eastand the West is considered at the article. On the basis of the scientific – art material of neoclassics is determined, that theposition isn't single -valued and original. The East and the West as the political categories are considered negative (becauseof their antihuman and colonial character), but in the sphere of the cultural categories – as the equal parts, based on theEuropean cultural tradition's axiology. The neoclassic demonstrated the desire to unite the European culture, divided onthe East and West, and they underlined also the positive role of the culture in the cognitive, educational, outlook, historical,ethical and political aspects. The component of the position add such priorities as rule of the variety in unity, the superiorityof the traditional, universalism, patriotism and the superiority of the esthetic – ethic criterions in the literature and artphenomena estimation. Through the prism of their position is seen the conception, in which the group of actual problemsis raisen (of the background of the creator, of the identity of the nation, of the system of values of the Ukrainian societyand the european community), and also the ideas : in details of the cultural community of the European nations, the unityof the variety, the fight for the rights of the national culture and of the creative personality on the independent development(the independent of somebodies interference and restrictions), of the equality of the international cultural links in themultinational world. References1. Dоntsov, Д. 1929. "Rosiia chy Yevropa?". Literaturno-Nаukovyi Vіstnyk, 1. Lviv.2. Drai-Khmara, M. 1969. Vybrane. Kyiv: Radianskyi Pysmennyk.3. Drai-Khmara, M. 2002. Literaturno-Naukova Spadshchyna. Kyiv: Naukova Dymka. 4. Drai-Khmara, M. 2002. "Problemy Suchasnoi Slavistyky (Z Pryvodu Statti R. Yakobsona «Űber die heutigenVorussetzungen der russischen Slavistik»)". In Literaturno-Naukova Spadshchyna, edited by M. Drai-Khmara, 298–301.Kyiv: Naukova Dymka.5. Zerov, М. 1990. Tvory v Dvokh Tomakh, 2. Kyiv: Dnipro.6. Zerov, М. 1990. "Literaturnyi Shliakh Maksyma Rylskoho". In Tvory v Dvokh Tomakh, edited by M. Zerov, 2:547–562. Kyiv: Dnipro.7. Zerov, М. 1990. "Yevropa – Prosvita – Оsvita – Lіknep". In Tvory v Dvokh Tomakh, edited by M. Zerov, 2: 573–580. Kyiv: Dnipro.8. Zerov, М. 1990. "Zmitsnena Pozytsiia". In Tvory v Dvokh Tomakh, edited by M. Zerov, 2: 581–589. Kyiv:Dnipro.9. Zerov, М. 1990. "Yevraziiskyi Renesans i Poshekhonski Sosny". In Tvory v Dvokh Tomakh, edited by M. Zerov,2: 573–580. Kyiv: Dnipro.10. Zerov, М. 1990. "Witer z Ukrainy (Tretia Knyzka Tychyny)". In Tvory v Dvokh Tomakh, edited by M. Zerov,2: 492–505. Kyiv: Dnipro.11. Zerov, М., and Sulyma, M., eds. 2003. Ukrainske Pysmenstvo. Kyiv: Osnovy.12. Zerov, М. 2003. Nashi Literaturoznavtsi i Polemisty". In Ukrainske Pysmenstvo, edited by M. Zerov, andМ. Sulyma, 521–549. Kyiv: Osnovy.13. Zerov, М. 2003. "Prymitky (do «Аntolohii Rymskoi Poezii»)". In Ukrainske Pysmenstvo, edited by М. Zerov,and М. Sulyma, 329–337. Kyiv: Osnovy.14. Zerov, М. 2003. "Dmytro Dontsov. Моdеrnе Mоskvofilstvo". In Ukrainske Pysmenstvo, edited by М. Zerov,and М. Sulyma, 147–149. Kyiv: Osnovy.15. Ivashko, V. 1990. "Mykola Zerov i Literaturna Dyskusiia (1925–1928)". Slovo і Chas 4: 18–27.16. Dоnchyk, V., ed. 1994. Istoriia Ukrainskoi Literatury XX Stolittia u 2 Knuhakh: 1910–1930-tі Roky, 1. Kyiv:Lybid.17. Lutskyi, Yu. 2000. Literaturna Polityka v Radianskii Ukraini 1917–1934. Kyiv: Helikon.18. Malaniuk, Ye. 1962; 1966. Knyha Sposterezhen. Statti pro Literaturu u Dvokh Tomakh. Toronto: HominUkrainy.19. Mirchuk, I. 1994. Іstoriia Ukrainskoi Kultury. Miunkhen – Lviv: Ukrainskyi Vilnyi Universytet.20. Naienko, M. 2008. "«Miatezhnyi Henii» Literatury i Zhertva Komunistychnoho Bozhevilla". Vitchyzna 11–12: 36–40.21. Polonska-Vasylenko, N. 2003. "Kyiv Chasiv M. Zerova i P. Fylypovycha". In Kyivski Neoklasyky, edited byV. Aheieva, 175–194. Kyiv: Fakt.22. Rylskyi, M. 1985. Zibrannia Tvoriv u Dvadtsiaty Tomakh, 12. Kyiv: Naukova Dumka.23. Rylskyi, M. 1955. Pro Poeziiu Adama Mitskevycha. Kyiv: Derzhlitvydav Ukrainy.24. Rylskyi, M. 1956. Tvory v Triokh Tomach, 3. Kyiv, 293–312.25. Siryk, L. 2013. Prahnennia Yevropy. Tvorchist Kyivskykh Neoklasykiv. Lublin: UМКS.26. Fylypovych, P. 1991. Literaturno-Krytychni Statti. Kyiv: Dnipro.27. Shchupak, S. 1933. "Neprykhovanyi Formalizm i Natsionalizm". Коmunist, 119 (9. 05.): 5.28. Lindekugel, J. 2003. Vielfalt der Dichtarten im Werk von Oswald Burghardt (Jurij Kłen). Kassel: UniversityPress. ; Розглядається мистецько-громадянська позиція українських неокласиків 20-их рр. ХХ ст. На основі науковохудожнього матеріалу виявлено, що вона неоднозначна і своєрідна. Схід і Захід як політичні категорії трактуютьсянегативно (з огляду на їх антигуманний і колонізаторський характер), натомість у ролі культурних категорій – якрівноцінні частини, базовані на аксіології європейської культурної традиції. Митці демонстрували прагненняєднати європейську культуру, розбиту на Схід і Захід. Вони наголошували на позитивній ролі культури впізнавальному, виховному, світоглядному, етичному, історичному і політичному контекстах. Серед складовихпозиції неокласиків виділяються такі пріоритети, як традиціоналізм, універсалізм, патріотизм, примат естетикоетичних критеріїв в оцінці літератури та мистецьких явищ. Робиться висновок, що через призму досліджуваноїпозиції прочитується концепція, в якій порушено актуальні й тепер проблеми (напр., етосу митця, ідентичностінароду, системи цінностей українського суспільства та європейської спільноти), ідеї, зокрема, культурноїспільноти європейських народів, єдності різноманітностей, боротьби за право національної культури і творчоїособистості на самостійний (тобто без чужих втручань і рестрикцій) розвиток, рівноправності міжкультурнихзв'язків у багатонаціональному світі. Джерела та література1.Донцов Д. Росія чи Європа? / Д. Донцов // Літературно-науковий вістник. –Львів, 1929.–No 1.2.Драй-Хмара М. Вибране / М.Драй-Хмара. –К.: Рад. письм., 1969. –302 с.3.Драй-Хмара М. Літературно-наукова спадщина / М.Драй-Хмара. –К.:Наук. думка,2002.4.Драй-Хмара М. Проблеми сучасної славістики (з приводу статті Р.Якобсона "Űber die heutigen Vorussetzungen der russischen Slavistik") / М.Драй-Хмара //М. Драй-Хмара. Літературно-наукова спадщина. –К. : Наук. думка, 2002. –C. 298–301.5.Зеров М.Твори : в 2 т. / М. Зеров.–К.: Дніпро, 1990. –Т. 2.–614 с. 6.Зеров М. Літературний шлях Максима Рильського / М.Зеров // Зеров М. Твори : в 2 т. –К.: Дніпро, 1990. –Т. 2.–C. 547–562. 7.Зеров М. Європа –Просвіта–Освіта –Лікнеп / М.Зеров// Зеров М.Твори : в 2 т. –К.: Дніпро, 1990. –Т. 2.–C. 573–580.8.Зеров М. «Зміцнена позиція» / М.Зеров// М. Зеров. Твори : в 2 т. –К.: Дніпро, 1990. –Т. 2.–C. 581–589. 9.Зеров М.Євразійський ренесансі пошехонські сосни / М.Зеров// Зеров М.Твори : в 2 т. –К.: Дніпро, 1990. –Т. 2.–C.581–588.10.Зеров М. Вітер з України (Третя книжка Тичини) / М.Зеров// Зеров М.Твори : в 2 т. –К.: Дніпро, 1990. –Т. 2.–C.492–505. 11.Зеров М. Українське письменство : [зб. пр. з літературознавства та історії письменства]/ М.Зеров; упоряд. М.Сулима ; післямова М. Москаленка. –К.: Вид-во С. Павличко «Основи», 2003. –1301 с. 12.Зеров М.Наші літературознавці і полемісти / М.Зеров// Зеров М. Українське письменство. –К. : Вид-во С. Павличко «Основи», 2003. –C. 521–549.13.Зеров М.Примітки(до «Антології римської поезії») / М.Зеров // Зеров М.Українське письменство. –К. : Вид-во С. Павличко «Основи», 2003. –C. 329–337. 14.Зеров М., Дмитро Донцов. Модерне москвофільство / М.Зеров// Зеров М.Українське письменство. –К.: Вид-во С. Павличко «Основи», 2003. –C. 147–149.15.Івашко В. Микола Зеров і літературна дискусія (1925–1928) / В.Івашко // «Слово і час». –1990. –No 4. –C. 18–27. 16.Історія української літератури XX століття : у 2 кн. : 1910–1930-ті роки : навч. посіб. / за ред. В.Г.Дончика. –К. : Либідь, 1994. –Кн. 1. –784 с. 17.Луцький Ю. Літературна політика в Радянській Україні 1917–1934 / Юрій Луцький. –К.: Гелікон, 2000. –242 с. –(Укр. модерна л-ра). 18.Маланюк Є. Книга спостережень : статті про літературу : у 2 т. / Є. Маланюк. –Торонто : Гомін України. –Т. І. –1962 ; Т. ІІ. –1966. 19.Мірчук І. Історія української культури / І.Мірчук. –Мюнхен –Львів: Укр. вільний ун-т, 1994. –384 с.20.Наєнко М. «М'ятежний геній» літератури і жертва комуністичного божевілля / М.Наєнко // Вітчизна. –2008. –No 11–12. 21.Полонська-Василенко Н.Київ часів М. Зерова і П. Филиповича / Н.Полонська-Василенко //Київські неокласики / упор. В. Агеєва. –К.: Факт, 2003. –C. 175–194. 22.Рильський М. Зібрання творів : у 12 т. / М. Рильський. –К.: Наук. думка, 1985. –Т. 12. 23.Рильський М. Про поезію Адама Міцкевича / М. Рильський.–К.: Держлітвидав України, 1955. –116с.24.Рильський М.Адам Міцкевич / М. Рильський // Рильський М. Твори : в 3 т. –К. : Держ. вид-во худ. л-ри, 1956. –Т. 3.–C. 293–312. 25.Сірик Л. Прагнення Європи. Творчість київських неокласиків / Л.Сірик. –Люблін : УМКС, 2013. –380 c.26.Филипович П. Літературно-критичні статті / П.Филипович. –К.:Дніпро,1991. –270 с. 27.Щупак С. Неприхований формалізм і націоналізм / С.Щупак//Комуніст. –1933. –9 трав. –No 119. –C. 5. 28.Lindekugel J. Vielfalt der Dichtarten im Werk von Oswald Burghardt (Jurij Kłen) / J.Lindekugel. –Kassel: Uniwersity Press, 2003. –502 с.

The article presents the results of the system analysis of the specifics, quality characteristics and system interaction of the financial component of the reproduction process and competitiveness of the enterprise in the commodity and financial markets. Generalized modern approaches to the management of enterprise competitiveness and its quality characteristics. The theoretical and methodological aspects of the formation of the financial competitiveness of enterprises are considered. The economic content is investigated and the author's interpretation of the financial competitiveness of an enterprise is reasoned. It is argued that the mechanism for ensuring the financial competitiveness of enterprises is based on the formation of its effective financial architectonics. It is determined that the interaction between the financial architectonics and the competitiveness of an enterprise follows the line: financial competitiveness - financial support for the realization of competitive advantages. The scientific prerequisites for the formation of a mechanism to ensure thefinancial competitiveness of enterprises are revealed and the sequence of stages for its creation is determined. Key words: competitiveness mechanism, financial competitiveness, financial resources, financial potential, management, enterprise. REFERENCES 1. Kriuchkova, Zh. V. (2016). Doslidzhennia sutnosti konkurentospromozhnosti ta konkurentozdatnosti ahrarnykh pidpryiemstv [Investigation of the essence of competitiveness and competitiveness of agrarian enterprises]. Ahrosvit, (7), 44-50. 2. Karavanskyi, S. (2000). Praktychnyi slovnyk synonimiv ukrainskoi movy [Practical dictionary of synonyms of the Ukrainian language]. Kyiv: Ukrainska knyha. 3. Spromozhnyi [uk.WorldwideDictionary.org]. Retrieved from https://uk.worldwidedictionary.org/спроможний. 4. Blaug, M. (2008) 100 velikih ekonomistov do Keynsa [100 great economists before Keynes]. SanktPeterburg: Ekonomikus. 5. Porter, M.E. (1997). Stratehiia konkurentsii [Strategy of competitiveness]. Kyiv: Osnovy. 6. Ansoff, I. (2001). Strategicheskoe upravlenie [Strategic management]. Sankt-Peterburg: Terra. 7. Makkonnell, K.R., Bryu S.L. (2003). Ekonomiks: printsipyi, problemyi i politika [Economics: Principles, Problems and Policies].Moskva: INFRA-M. 8. Balabanova, L.V. (2002). Marketynh [Marketing]. Donetsk. 9. Fathutdinov, R.A. (2005). Upravlenie konkurentosposobnostyu organizatsii [Management of competitiveness of the organization]. Moskva: Eksmo. 10. Pavlova, V.A. (2006). Konkurentospromozhnist pidpryiemstva: otsinka ta stratehiia zabezpechennia [Competitiveness of the company: assessment and support strategy]. Donetsk: DUEP. 11. Piddubnyi, I.O. (2004). Upravlinnia mizhnarodnoiu konkurentospromozhnistiu pidpryiemstva [Management of the international competitiveness of the enterprise]. Kharkiv: VD «INZhEK». 12. Azoev, G.L., Chelenkov A.P. (2000). Konkurentnyie preimuschestva firmyi [Competitive advantages of the company]. Moskva: Novosti. 13. Khopkyns, L. (2003). Konkurentosposobnost, ynnovatsyonnaia deiatelnost y klasteryzatsyia MSP [Competitiveness, innovation and clustering of SMEs]. Kyiv: Ecorus-Ied Consortium. Ukrayna. 14. Zhamojda, A.A. (2009). Koncepciya finansovoj konkurentosposobnosti promy'shlennogo predpriyatiya [The concept of financial competitiveness of an industrial enterprise]. Ekonomіchnij vіsnik Donbasu, (3 (17)), 85-90. 15. Kurova, G.M. (2012). Sistematizaciya determinant konkurentosposobnosti [Systematization of competitiveness determinants]. Rossijskoe predprinimatel'stvo, (1 (199)), 38-44. 16. Litovskix, A.M. (2000) Finansovy'j menedzhment [Financial management]. Taganrog: TRTU. 17. Fathutdinov, R.A. (2000) Konkurentosposobnost: ekonomika, strategiya, upravlenie [Competitiveness: economy, strategy, management]. Moskva: INFRA-M. 18. Lysiak, L. V., Hetman, D. O. (2013). Determinanty finansovoi konkurentospromozhnosti u rynkovomu seredovyshchi [Determinants of Financial Competitiveness in a Market Environment]. Visnyk DDFA. Ekonomichni nauky, (2), 112-122. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/vddfae_2013_2_15. 19. Stetsiuk, P.A. (2014). Finansova arkhitektonika zabezpechennia konkurentospromozhnosti pidpryiemstva [Financial Architecture of Ensuring Competitiveness of the Enterprise]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho tekhnichnoho universytetu silskoho hospodarstva imeni Petra Vasylenka, (150), 33-40. ; В статье приведены результаты системного анализа специфики, качественных характеристик и системного взаимодействия финансовой составляющей воспроизводственного процесса и конкурентоспособности предприятия на товарных и финансовых рынках. Обобщены современные подходы к управлению конкурентоспособностью предприятия и ее качественные характеристики. Рассмотрены теоретические и методические аспекты формирования финансовой конкурентоспособности предприятий. Исследовано экономическое содержание и аргументировано авторскую интерпретацию финансовой конкурентоспособности предприятия. Аргументировано, что механизм обеспечения финансовой конкурентоспособности предприятий основывается на формировании эффективной его финансовой архитектоники. Определено, что взаимодействие между финансовой архитектоникой и конкурентоспособностью предприятия проходит по линии: финансовая конкурентоспособность - финансовое обеспечение реализации конкурентных преимуществ. Раскрыто научные предпосылками формирования механизма обеспечения финансовой конкурентоспособности предприятий и определена последовательность этапов его создания. Ключевые слова: механизм обеспечения конкурентоспособности, финансовая конкурентоспособность, финансовые ресурсы, финансовый потенциал, управление, предприятие. Список использованной литературы1. Крючкова Ж.В. Дослідження сутності конкурентоспроможності та конкурентоздатності аграрних підприємств. Агросвіт. 2016. № 7. С. 44-50. 2. Практичний словник синонімів української мови. Київ: «Українська книга», 2000. 480 с. 3. Спроможний / Всесвітній словник української мови. URL: https://uk.worldwidedictionary.org/спроможний. 4. Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. Санкт-Петербург: Экономикус, 2008. 352 с. 5. Портер М.Е. Стратегія конкуренції / пер. з англ. А. Олійник, Р. Сільський. Київ: Основи, 1997. 390 с. 6. Ансофф И. Стратегическое управление. Санкт-Петербург: Терра, 2001. 574 с. 7. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: пер.с англ. Москва: ИНФРА-М, 2003. 983 с. 8. Балабанова Л.В. Маркетинг: підручник. Донецьк, 2002. 562 с. 9. Фатхутдинов Р.А. Управление конкурентоспособностью организации. учеб. / 2-е изд., испр. и. доп. Москва: Изд-во Эксмо, 2005. 544 с. 10. Павлова В.А. Конкурентоспроможність підприємства: оцінка та стратегія забезпечення: монографія. Донецьк:Вид-во ДУЕП, 2006. 276 с. 11. Піддубний І.О., Піддубна А.І. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: навч. посіб. / за ред. І.О. Піддубного. Харьків: ВД «ІНЖЕК», 2004. 264 с. 12. Азоев Г.Л., Челенков А.П. Конкурентные преимущества фирмы. Москва: Новости, 2000. 256 с. 13. Хопкинс Л. Конкурентоспособность, инновационная деятельность и кластеризация МСП. Киев: Ecorus-Ied Consortium. Украина. 2003. 224 с. 14. Жамойда, А.А. Концепция финансовой конкурентоспособности промышленного предприятия. Економічний вісник Донбасу. 2009. № 3 (17). С. 85-90. 15. Курова Г.М. Систематизация детерминант конкурентоспособности. Российское предпринимательство. 2012. № 1 (199). С. 38-44. 16. Литовских А.М. Финансовый менеджмент: конспект лекций. Таганрог: ТРТУ, 2000. 76 с. 17. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. Москва: ИНФРА-М, 2000. 312 с. 18. Лисяк Л. В., Гетьман Д.О. Детермінанти фінансової конкурентоспроможності у ринковому середовищі. Вісник ДДФА. Економічні науки. 2013. № 2. С. 112-122. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vddfae_2013_2_15. 19. Стецюк П.А. Фінансова архітектоніка забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. 2014. Вип. 150. С. 33-40. ; У статті наведено результати системного аналізу специфіки, якісних характеристик та системної взаємодії фінансової складової відтворювального процесу й конкурентоспроможності підприємства на товарних та фінансових ринках. Узагальнено сучасні підходи до управління конкурентоспроможністю підприємства та її якісні характеристики. Розглянуто теоретичні та методичні аспекти формування фінансової конкурентоспроможності підприємств. Досліджено економічний зміст та аргументовано авторську інтерпретацію фінансової конкурентоспроможності підприємства. Аргументовано, що механізм забезпечення фінансової конкурентоспроможності підприємств ґрунтується на формуванні ефективної його фінансової архітектоніки. Визначено, що взаємодія між фінансовою архітектонікою та конкурентоспроможністю підприємства проходить по лінії: фінансова конкурентоспроможність – фінансове забезпечення реалізації конкурентних переваг. Розкрито наукові передумовами формування механізму забезпечення фінансової конкурентоспроможності підприємств та визначено послідовність етапів його створення. Ключові слова: механізм забезпечення, конкурентоспроможність, фінансова конкурентоспроможність, фінансові ресурси, фінансовий потенціал, управління, підприємство. Список використаної літератури 1. Крючкова Ж.В. Дослідження сутності конкурентоспроможності та конкурентоздатності аграрних підприємств. Агросвіт. 2016. № 7. С. 44-50. 2. Практичний словник синонімів української мови. Київ: «Українська книга», 2000. 480 с. 3. Спроможний / Всесвітній словник української мови. URL: https://uk.worldwidedictionary.org/спроможний. 4. Блауг М. 100 великих экономистов до Кейнса. Санкт-Петербург: Экономикус, 2008. 352 с. 5. Портер М.Е. Стратегія конкуренції / пер. з англ. А. Олійник, Р. Сільський. Київ: Основи, 1997. 390 с. 6. Ансофф И. Стратегическое управление. Санкт-Петербург: Терра, 2001. 574 с. 7. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: пер.с англ. Москва: ИНФРА-М, 2003. 983 с. 8. Балабанова Л.В. Маркетинг: підручник. Донецьк, 2002. 562 с. 9. Фатхутдинов Р.А. Управление конкурентоспособностью организации. учеб. / 2-е изд., испр. и. доп. Москва: Изд-во Эксмо, 2005. 544 с. 10. Павлова В.А. Конкурентоспроможність підприємства: оцінка та стратегія забезпечення: монографія. Донецьк:Вид-во ДУЕП, 2006. 276 с. 11. Піддубний І.О., Піддубна А.І. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: навч. посіб. / за ред. І.О. Піддубного. Харьків: ВД «ІНЖЕК», 2004. 264 с. 12. Азоев Г.Л., Челенков А.П. Конкурентные преимущества фирмы. Москва: Новости, 2000. 256 с. 13. Хопкинс Л. Конкурентоспособность, инновационная деятельность и кластеризация МСП. Киев: Ecorus-Ied Consortium. Украина. 2003. 224 с. 14. Жамойда, А.А. Концепция финансовой конкурентоспособности промышленного предприятия. Економічний вісник Донбасу. 2009. № 3 (17). С. 85-90. 15. Курова Г.М. Систематизация детерминант конкурентоспособности. Российское предпринимательство. 2012. № 1 (199). С. 38-44. 16. Литовских А.М. Финансовый менеджмент: конспект лекций. Таганрог: ТРТУ, 2000. 76 с. 17. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. Москва: ИНФРА-М, 2000. 312 с. 18. Лисяк Л. В., Гетьман Д.О. Детермінанти фінансової конкурентоспроможності у ринковому середовищі. Вісник ДДФА. Економічні науки. 2013. № 2. С. 112-122. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vddfae_2013_2_15. 19. Стецюк П.А. Фінансова архітектоніка забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка. 2014. Вип. 150. С. 33-40.

Nowadays, the concept of mentality - is the object of study of such blighty and foreign scientists as I. Abramova, J. Bychko, I. Habdulhafarova, P. Hnatenko, J. Grabowski, N. Gregoriv, I. Dintselbakh, R. Dodonov, P . Kravchenko, S. Krimsky, A. Lavryk, A. Liseyenko, M. Popovic, I. Starovoit, V. Khramova and others.However, even at present time, science has not gained unanimous and exhaustive definition of what the term "mentality" is . There are represented numerous variants of it: mindset, mental attitude, collective representation, mentality, character of thinking, seeing of the world, and so on. German scientist Peter Dintselbaher determines mentality as a set of methods and contents of thought and perception, which are typical for the relevant collective in the relevant period. The modern Ukrainian Academic Victoria Khramova treats mentality as a worldview, that is formed at a deep psychological level of individual or collective consciousness. We also attempted to summarize our own interpretation and defined it as: mentality - is a character of thoughts, a set of mental skills and spiritual priorities, that are generated by the surrounding reality, which determine the behavior of the individual person or social group.There are many types of mentality: men, women, children, youth, professional, ethnic, national, etc. In the current scientific literature there is some uncertainty about the term "national mentality". It is often treated as synonymous with such concepts as "national character", "national luck", "national consciousness", "the soul of the nation" and others. But S. Grabowski , S. Stavroyani and L. Shkliar treat it as "national political mentality". At the present stage of development of Ukraine, when national relationship are subordinate to two trends: on the one hand the formation and development of nations, and the other – scrapping of the national boundaries by integration processes, we thought that a scientific understanding of the nature of national mentality is one of the primary scientific objectives. We dared to present our version of the understanding of the national mentality. The national mentality is - way of thinking, mental structure, psychological specialties of politically and stately organized nation, which became the cultural, economic, and ideological identity.European integration provides Zatushuvannya not only of legal differences, but also of mental. Between states of the European Union exist extremely serious language barriers, as Margaret Thatcher notes, in the current member - states, people speak not less than on 12 major languages: English, Greek, Danish, Irish (hэlskiy), Spanish (Castilian) Italian, German, Dutch, Portuguese, Finnish, French and Swedish languages. Except their native language 41 % of Europeans speak English, 19 % - French and 10 % - German. Moreover, 70 % of Europeans believe that in EU everyone must know English language. Over time, Margaret Thatcher said, Europeans can completely switch to communicate only in English. Language - is not just a way of communication or exchanging of information. This is - one of the most characteristical features, in which historical, cultural and moral experience of native people is focused. Once Ukraine already had to go through the processes of Russification, Polonizing, Germanization. So can we protect our native language? After all, it is the most important mental attribute. Academician of the Academy of Sciences of Higher School of Ukraine, Doctor of Psychology Anatoly Furman in his work "Psychological culture of Ukrainian mentality" has formed a number of functions , that mentality performs in society. To this comprehensive characteristics we would add only one thing - mentality integrates people into a nation. Loss of national mentality can lead to the loss of the nation.Social adaptation to the conditions of life in Europe requires from each nation to cede certain principles of mental development, such as the prestige of ethnic values, cultural endonym, ethnic identity, and so on. By survey of Time Magazine, 26 March 2001, every third inhabitant of the EU country feels himself as an European, not a citizen of his own country. However, this figure varies depending on the country: 40 % of young Italians consider themselves primarily Europeans, and in the UK this figure is 25%. Unfortunately today standards of democracy and human rights in the European Union failed to reconcile the fundamental mental values of national states, to create new forms of interaction between people to achieve social harmony. Realistic assessment of modern European ethnicity is characterized by diversity of conflicts. In September 2011, in north Bohemia: City Varnedorf, Usti nad Labem, Rubmurk, Shluknov, Novy Bor and even Prague were covered by anti-Gypsy protests. If previously these moves were the prerogative of skinheads, now victorian Czechs went on demonstrations on T-shirts with the inscription "Bring Hitler back. Gypsies- to the gas chambers ."At the same time anti-Gypsy protests took place in another EU country - Bulgaria. What if after a while similar protests will affect not only the Gypsy nation? Autumn events in France and London in 2012 also tell about complexity, contradiction and ambiguity of ethnic relations. Europe is a dangerous confrontational region already for a long time. Today is a very difficult situation in Belgium, which Flemish nationalism breaks apart. Still is not exhausted the Anglo- Irish conflict, is not subsided ethno-political conflict between the people of Catalonia and the Government of Spain , between the Basque Country people and the central government of Spain. The island of Cyprus is shared by so-called " Green Line ", which is protected by peacekeeping contingents and separates the Republic of Cyprus ( 60% of territory and 770,000 people) and the Turkish Republic of Northern Cyprus (38 % of the territory - 300 000 people) , which was self-proclaimed in 1983. The Republic of Cyprus is recognized by all countries, except Turkey and the TRNC (Turkish Republic of Northern Cyprus ) is recognized by Turkey and Abkhazia. We can remind a series of anti Hungarian moves held in May - early June 2012 by the initiative of the new Romanian government. At the heart of most conflicts in Europe are both objective and subjective contradictions. And one of the main - the desire to confirm their nationality. The historical way, that Ukrainian people passed, formed not militant, but compassionate, sincere Ukrainian nation, to which, as notes D.Chizhevsky, emotionalism , sentimentalism , sensitivity and lyricism is inherent . Even till now Ukrainian mentality is under the influence of ethnic symbols of grain-grower - agriculturist (who represents the Ukrainian peasants ), defender - protector (that is personified with the Ukrainian Cossacks ), Mother Hostess ( Mother - Guardian ). They are formed by the social, genetic , political , religious , legal , moral, ethical , economic , ethnic , ideological , historical and international factors. In independent Ukraine , in our opinion , is fairly weak class of political elite : some of them ideologically stopped in the former of the Soviet Union , and since independence new generation is not yet crystallized, some of them went abroad, some are not working for reunion , but for the separation of Ukrainians. But actually this last part along with a culture-creating elite will be the buffer that will protect Ukrainian from the European individualism and egocentrism, from foreign ideals and values, that have grown on an entirely different ethnic and mental basis.Although mentality is forming for a long time, it is a living organism, to which persistent representations and bedding of new are inherent. It may experience periods of recovery, upturns, decline, destruction and loss of its main features. But then on the basis of vague mental values no national idea can grow, because national mentality is that integrating, unifying factor in the existence of any nation-state. In such conditions development of basic principles of preserving national mentality is extremely important,also as a formation of clear strategic and tactical targets, including those enormous changes that have taken place in Europe and in the world at the turn of XX-XXI centuries. ; Поднимается вопрос о сохранении национальной ментальности как одного из показательных признаков нации в условиях евроинтеграции. Представляется терминологическая дискуссионность и взгляды других ученых. Обобщаются теоретические концепции проблемы, что дает возможность сравнить взгляды других ученых на процесс развития национальной ментальности и выявить структурные элементы или фазы развития. ; Ставиться питання про збереження національної ментальності як однієї із показових ознак нації в умовах євроінтеграції. Представляється термінологічна дискусійність та погляди інших науковців. Узагальнюються теоретичні концепції проблеми, що дає можливість порівняти погляди інших науковців на процес розвитку національної ментальності та виявити структурні елементи або фази розвитку.

В даній статті розкрито особливості підвищення якості молочної продукції товаровиробників України згідно Європейських стандартів якості. Здійснено аналіз відповідності молоко-сировини товаровиробників високим стандартам забезпеченості та якості, які являються нормою для провідних виробників світу, досліджено якість молоко-сировини закупленого переробними підприємствами від аграрних підприємств та ціновий механізм молокопереробних підприємств. За результатами досліджень виявлено, що найважливішими проблемами в Україні на ринку молочної продукції є недостатність пропозиції молока та переважною мірою низька його конкурентоспроможність та якість. Проведено комплексну оцінку виробництва молочної продукції підприємствами України і виявлено, що представлені підприємства мають потенціал щодо виробництва молоко-сировини, проте потребують інвестицій та державної допомоги. Встановлено, що ефективність молочних фермерів залежить від конкурентоспроможності продуктів, пропонованих споживачам. Оцінка конкурентоспроможності сировинного молока необхідна для прийняття обґрунтованих рішень щодо виробництва та реалізації молочної продукції в Україні та за кордоном, зменшення закупівлі аналогічної імпортної продукції з підвищення якості та конкурентоспроможності продукції у виробників сировини. Доведено, що національний ринок молока можливо утримати лише високоефективним товаровиробникам, які мають можливість створювати всі необхідні технологічні умови для його виробництва, та вести постійний контроль щодо його якості, а також необхідно взяти напрям на створення високотоварних та технологічних молочних ферм, які б відповідали сучасним вимогам виробництва молока. Кооперація сільськогосподарських підприємств, організація сімейних ферм і переробників молочної сировини, з урахуванням досвіду розвинутих країн світу, вирішить проблему виробництва якісної молочної сировини і дасть можливість отримати їй прибутки. ; These scientists point out that the market situation in Ukraine is favorable for the dairy industry functioning and the country has the appropriate prerequisites for its development: favorable climate, large areas of agricultural land, soil fertility, historical experience in farming, qualified staff and significant dairy market capacity. However, the authors reveal the presence of significant problems in the development of Ukrainian dairy subcomplex enterprises which requires further research in the industry development in the current conditions. The aim of the paper is to analyze and assess the main factors of raw milk competitiveness in accordance with the European quality requirements on the dairy complex of Ukraine, as well as analyze the problems of its development and ways to solve them.Currently, dairy enterprises production in Ukraine meet the high quality standards of the EU only partially. Therefore, the main task for Ukrainian producers is to ensure the high quality of both raw milk and the processed products. In addition, antibiotics and palm oil, pesticides, plant substitutes, milk substitution with water, etc. must be excluded from dairy products. According to the statistics, the total consumption fund in Ukraine, including exports and imports, is 9.33 million tons of milk. If we divide this figure by 42 million people of Ukraine, we get 221 kg of milk per capita. But if we divide the real figures - 6.68 million tons - by the real figure for the Ukrainian population - 36 million people - we will see that the consumption level is much lower - 185 kg per capita. Milk production decreased by almost 3.6% in Ukraine during the year. This drop was the most noticeable in cream and butter production, so it is not surprising that this niche was quickly filled by the importers.But what impedes Ukrainian milk industry development in the domestic market and its entering the foreign market? The only reason is low level of milk production. In Ukraine, the volumes in 2019 fell below 10 million tons for the first time. These data are confirmed by the recently published "Forecast of milk production in Ukraine by 2030: methods and calculations" submitted by Olha Kozak, a researcher at the Department of Economics of Agricultural Production and International Integration of the National Research Center "Institute of Agrarian Economics". According to the expert, the internal shortage of the product in 2019 was indicated primarily by the growth of the purchase price for raw milk, which for the last three months of 2019 was almost in line with the world prices or 10-15% higher than in the previous year. In October 2019, the price reached the maximum in hryvnia for the period of Ukraine's independence. Some experts in this field claim that our milk is more expensive than in Belgium, and this is nonsense.The experts predict a record decline in raw materials for 2020. In 2020, these processes will only intensify, causing structural changes in all components of the dairy food system. The situation will also be complicated by the abolition of the Second Grade milk since January 1, 2020, which is provided by the new DSTU "3662: 2018" Raw cow's milk. Specifications". This implies that processing companies will not receive about 1 million tons of second-grade milk.Dairy food producers are embarrassed as they can not compete with the UE plants in terms of prices. Recently, which was attended by Vadym Chagarovsky, the Chairman of the Board of Directors of the Dairy Enterprises Union spoke at the Forum Dairy Business 2019 held in Kyiv. The expert claimed that it is necessary to work out a special development strategy for the period until 2025 in order to save the industry. The document will provide for a change in marketing strategies and, in particular, the definition of target export markets.Currently, Ukraine has implemented a system of food safety and quality control focused on the ultimate result. That is, individual product samples are selected for analysis by the controller. In case of positive results, the good quality of products is confirmed and the whole batch is subject to sale [1]. However, this approach does not guarantee complete safety and absolute product quality. 19 million tons of milk were produced by Ukrainian enterprises and about 5 tons were produced by the population20 years ago. According to these indicators, we were among the top ten world milk producers and, despite the problems with its quality, milk was suitable for processing. Therefore, development of dairy farming in Ukraine requires, above all, operating with real numbers. This is the only way the government can see the real state of this sector. And, by the way, the biggest error is in the amount of milk supplied by the population. The identification of cattle kept in small private farms could settle this problem and provide tracking real numbers and exercising effective control.Thus, the main problems of the milk market in Ukraine are insufficient milk supply and, above all, its low competitiveness and quality. According to some experts, the competitiveness of milk depends on its quality by 80%. At present, raw milk producers are not responsible for the microbiological and hygienic indicators of the EU countries. Since 2004, the quality of milk supplied to processing plants in Ukraine is regulated by the requirements of DSTU 3662-97 "whole cow's milk". Procurement requirements. In 2007, this standard was changed and a additional Extra grade was introduced. In the EU, the main document which sets requirements for food quality and safety is the Regulation (EU) № 853/2004 of the European Parliament and of the Council of 29 April 2004 defining specific rules for the hygiene of foodstuffs.The growing demands on dairy products quality has been an important trend in milk production: in July 2018 DSTU 3662: 2015 "Raw cow's milk. Specifications" was adopted. According to the document, there are three types of milk on the market: "extra", "higher" and "first". However, it was decided afterwards to leave the "second" grade until early 2020 to give farmers time to modernize production [6]. Over the next two years, it will be approved for processing into animal feed, casein, etc.Milk price has not only to reimburse the costs of its production, but to stimulate the growth of its production and contribute to increasing the profitability of its production as well. In addition, raw milk prices include the costs of milk processing enterprises, which cannot increase the price for milk and dairy products due to low solvency of consumers. More than that, the price increase may lead to a reduction in consumption.Increasing the competitiveness of raw milk producers is an important direction in the development of dairy industry enterprises in Ukraine. To achieve this aim they need to develop a set of measures aimed at increasing the productivity of cows, gradual increasing the livestock, especially in agricultural enterprises, increasing milk production and improving its quality characteristics through highly efficient technologies on an innovative basis, taking into account world experience. For this purpose the following steps must be taken: to restore and reconstruct the existing large livestock farms and complexes; increase the efficiency of selection work; to improve the conditions of the animals farming, milking and raw milk cooling system; set up modern large dairy complexes with highly productive animals and a well-established system of raw milk quality assurance; to consolidate raw milk producers with milk processing enterprises which will contribute to pricing policy regulation; to provide effective state support for producers; to introduce resource saving technologies into production in order to reduce resource costs and improve milk quality; to create a new technical and technological base that will meet the modern requirements for milk production; to learn from the experience of other countries; to improve the quality of milk by combating counterfeiting. Thus, the сurrent problems of raw milk producers competitiveness increase are challenging and relevant, and government measures aimed to meet high standards of dairy products safety and quality are the rule for the world's leading producers.

Background. Increasing the number of mass casual­ty incident such as traffic accidents or terrorist attacks which causes significant number of victim needs the medical assistance, so several chapters of health response plan to be revived. The term "event with mass casualty incident" (for healthcare institution) in the article presents the situation, because of which there is a mismatch between the simultaneous admission of a large number of victims and the possibility of provi­ding medical assistance without introducing changes in everyday forms and methods of work. Unlike the "emergency situation", the need to involve external resources by the health care institution is absent or minimal. The purpose of the study was the improving management system of medical assistance for the victims after the mass casualty incident. Materials and methods. The work is based on the own experience of the authors on the organization and the direct provision of medical assistance to victims after mass casualty incident in Ukraine and outside, participation in international projects and exercises, in parti­cular under the auspices of the European Civil Protection and Humanitarian Aid Operations. The research uses bibliographic and semantic methods of cognition. The organizational aspects of medical support in 46 cases of mass casualty incident that occurred in the world during 1979–2015 are summarized, of which 33 (71.7 %) — as a result of terrorist attacks using explosive devices, 6 (13 %) — using firearms against an unprotected civilian population, fires in recreation facilities — 3 (6.5 %), strong poisonous substances — 2 (4.3 %) and due to transport accidents — 2 (4.3 %). Results. The organization of medical care for those who suffered because of mass casualty incident should be based on the principles of 4C crisis management in accordance with the level of the introduced regime of functioning. In the health care system of Ukraine, it is advi­sable to introduce the modes of operation of the system that are used in the European Union countries: 1) readiness for the possible admission of a large number of victims ("Green Level"), 2) partial mobilization of available resources of the health care institution ("Yellow Level"), 3) complete mobilization ("Red Level"). The primary medical triage of victims at the prehospital stage provides for dividing into two groups: "urgent" and "non-urgent". "Non-urgents" to be sent to hospitals that are geographically located near the scene of the incident, but not to the nearest, which should be ready to provide emergency medical care to "urgent" patients and applied independently — "self-reported", the number of which significantly exceed those who are delivered by ambulance team. The management group of health facilities includes responsible on — duty surgeon and anesthesiologist. The forms of information support of health care management system at the prehospital stage include: 1) the forces and facilities at the scene, 2) the triage of the victims at the scene, and 3) the need to strengthen the prehospital stage. At the hospital stage, the possibilities of conducting surgeries and the number of free hospital beds are determined: 1) the ope­rating unit, 2) hospital beds. Conclusions. In the health care system of Ukraine, it is advisable to introduce appropriate levels of functioning in mass casualty incident which applied in the European Union countries. Redistribution of available health care resources when providing medical care to the victims after mass casualty incident at prehospital and hospital stages is critically necessary to save the life and health of people. The medical response requires the adequate information support for the prehospital and hospital stages, and the introduction of sectoral and interagency cooperation. ; Актуальность. Увеличение количества чрезвычайных ситуациях с массовым поражением людей, в том числе вследствие аварий на транспорте или террористических актов, приводит к одновременному поступлению значительного количества пострадавших в учреждения здравоохранения и требует увеличения готовности системы здравоохранения к медицинскому реагированию через постоянный пересмотр и обновление Плана реагирования и взаимодействия при возникновении чрезвычайных ситуаций и ликвидации их последствий. Под понятием «события с массовым поражением людей» (для учреждения здравоохранения) в представленной статье понимают ситуацию, при которой возникает несоответствие между одновременным поступлением значительного количества пострадавших и возможностями оказания им медицинской помощи без внедрения изменений в повседневную форму и методы работы, в отличие от чрезвычайной ситуации, при которой потребность привлечения внешних ресурсов учреждением здравоохранения отсутствует или минимальна. Цель. Оптимизация информационного обеспечения системы управления медицинской помощью пострадавшим при событиях с массовым поражением людей. Материалы и методы. Работа основывается на собственном опыте авторов организации и непосредственного оказании медицинской помощи пострадавшим при событиях с массовым поражением людей и чрезвычайных ситуациях в Украине и за ее пределами, участия в международных проектах и учениях, в частности под эгидой Европейской комиссии гуманитарной помощи и защиты. При проведении исследования применены библиографический и семантический методы познания. Обобщены организационные аспекты медицинского обеспечения 46 случаев массового поражения людей, произошедших в мире на протяжении 1979–2015 гг., из них в результате террористических нападений с использованием взрывных устройств — 33 (71,7 %), огнестрельного оружия против незащищенного гражданского населения — 6 (13 %), пожаров в учреждениях отдыха — 3 (6,5 %), сильнодействующих ядовитых веществ — 2 (4,3 %) и в результате транспортных аварий — 2 (4,3 %). Результаты. Организация медицинской помощи пострадавшим в результате событий с массовым поражением должна основываться на принципах 4С кризисного менеджмента в соответствии с уровнем введенного режима функционирования. В системе здравоохранения Украины целесообразно внедрить режимы функционирования системы, которые используют в странах Европейского союза: 1) готовность к возможному поступлению значительного количества пострадавших («зеленый уровень»); 2) частичная мобилизация имеющихся ресурсов учреждения здравоохранения («желтый уровень»); 3) полная мобилизации («красный уровень»). Первичная медицинская сортировка пострадавших на догоспитальном этапе предусматривает деление на две группы: срочные и несрочные. Пострадавших, которые отнесены к группе несрочных, доставляют в больницы, которые географически расположены недалеко от места происшествия, но не в ближайшую, которая должна быть готова к оказанию экстренной медицинской помощи срочным больным и обратившимся самостоятельно (самообращение), количество которых может существенно превышать тех, кого доставляют бригады экстренной (скорой) медицинской помощи. В группу управления учреждения здравоохранения включают ответственных дежурных — врача-хирурга и врача-анестезиолога. К формам информационного обеспечения системы управления оказания медицинской помощи догоспитального этапа относятся: 1) силы и средства на месте происшествия; 2) распределение пострадавших соответственно на месте происшествия; 3) потребность усиления догоспитального этапа. На госпитальном этапе применяют: 1) операционный блок; 2) больничные койки. Выводы. В систему здравоохранения Украины целесообразно внедрить соответствующие уровни функционирования при событиях с массовым поражением людей, использующиеся в странах Европейского союза. Перераспределение имеющихся ресурсов здравоохранения при оказании медицинской помощи пострадавшим при событиях с массовым поражением людей на догоспитальном и госпитальном этапах критически необходимо для сохранения жизни и здоровья пострадавших. Управление оказанием медицинской помощи при массовом поражении людей требует соответствующего информационного обеспечения догоспитального и госпитального этапов, внедрения отраслевого и межведомственного взаимодействия. ; Актуальність. Збільшення кількості надзвичайних ситуацій із масовим ураженням людей, зокрема через аварії на транспорті або терористичні напади, призводить до одночасного надходження значної кількості постраждалих осіб до закладів охорони здоров'я та потребує збільшення готовності системи охорони здоров'я до медичного реагування через постійний перегляд і опрацювання Плану реагування та взаємодії під час виникнення надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків. Під поняттям «події з масовим ураженням людей» (для закладу охорони здоров'я) у поданій статті розуміють ситуацію, через яку виникає невідповідність між одночасним надходженням значної кількості постраждалих і можливостями надання їм медичної допомоги без впровадження змін у повсякденні форми та методи роботи, на відміну від надзвичайної ситуації потреба залучення зовнішніх ресурсів закладом охорони здоров'я відсутня або мінімальна. Мета. Оптимізація інформаційного забезпечення системи управління медичною допомогою постраждалим при подіях із масовим ураженням людей. Матеріали та методи. Робота ґрунтується на власному досвіді організації та безпосередньому наданні медичної допомоги постраждалим при подіях із масовим ураженням людей і надзвичайних ситуаціях в Україні та за її межами, участі у міжнародних проектах і навчаннях, зокрема під егідою Європейської комісії гуманітарної допомоги та цивільного захисту. Під час проведення дослідження застосовано бібліографічний і семантичний методи пізнання. Узагальнено організаційні аспекти медичного забезпечення 46 випадків масового ураження людей, які відбулись у світі впродовж 1979–2015 рр., із них унаслідок терористичних нападів з використанням вибухових пристроїв — 33 (71,7 %), вогнепальної зброї проти незахищеного цивільного населення — 6 (13 %), пожежі в закладах відпочинку — 3 (6,5 %), сильнодіючих отруйних речовин — 2 (4,3 %) і внаслідок транспортних аварій — 2 (4,3 %). Результати. Організація медичної допомоги постраждалим внаслідок подій із масовим ураженням має ґрунтуватись на принципах 4С кризового менеджменту відповідно до введеного режиму функціонування органів і закладів охорони здоров'я. В системі охорони здоров'я України доцільно впровадити режими, що існують в країнах Європейського Союзу: 1) готовність до можливого надходження значної кількості постраждалих («зелений рівень»); 2) часткова мобілізація («жовтий рівень»); 3) повна мобілізації («червоний рівень»). Первинне медичне сортування постраждалих на догоспітальному етапі передбачає розподіл на дві основні групи: термінові та нетермінові. Нетермінових постраждалих слід доставити до лікарень, які географічно розташовано недалеко від місця події, але не до найближчого закладу, який має бути готовим до надання екстреної медичної допомоги терміновим хворим і тим, хто звернувся самостійно (самозвернення), кількість яких може суттєво перевищувати тих, кого доставлено бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги. До групи управління закладу охорони здоров'я включають відповідальних чергових — лікаря-хірурга та лікаря-анестезіолога. До форм інформаційного забезпечення системи управління надання медичної допомоги на догоспітальному етапу належать: 1) сили та засоби на місці події; 2) розподіл постраждалих на місці події; 3) потреба підсилення догоспітального етапу. На госпітальному етапі визначають можливості проведення хірургічних операцій та кількість вільних лікарняних ліжок: 1) операційний блок; 2) лікарняні ліжка. Висновки. В систему охорони здоров'я України при подіях із масовим ураженням людей доцільно впровадити відповідні рівні функціонування, що використовують в країнах Європейського Союзу. Перерозподіл наявних ресурсів охорони здоров'я при наданні медичної допомоги постраждалим при подіях із масовим ураженням людей на догоспітальному та госпітальному етапах критично важливе для збереження життя та здоров'я постраждалих. Управління надання медичної допомоги при масовому ураженні людей потребує відповідного інформаційного забезпечення догоспітального та госпітального етапів, впровадження галузевої та міжвідомчої взаємодії.

The importance of new insurance tools and methods for risk management in the digital economy is considered, new threats and risks of the economic entities that are generated in the digital economy are identified, factors that constrain the development of cyber insurance and implementation of insuretech solutions are revealed, the preconditions for their recognition are revealed directions and proposed measures to expand them, the feasibility of introducing and using new insurance tools and methods for risk management in digital terms is substantiated ing economy. Key words: insurance, new tools and methods of insurance, risk management, digital economy, cyber insurance, insuretech solutions. REFERENCES1. Abakumenko, O.V. (2013) Modeluvannya rivnya konkurencii na finansovomu rynku Ukrainy [Modelling the level of competition at the financial market of Ukraine]. Businessinform, (5), 302–310.2. Akkozov, B. Strahovschiki RK gotovy k online-strahovaniu, a zakonodavstvo – net [LCD Insurance ready for online-strahovaniû, and legislation-no]. Retrieved from http://www.kursiv.kz/news/details/finansy/strakhovshchiki_rk_gotovy_k_online_strakhovaniyu_a_zakonodatelstvo_net/3. Bazilevich, V.D. (2012) Novitni tendencii ta protyrichchya na strahovomy rynku Ukrainy [New trends and contradictions at the insurance market of Ukraine]. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economy, (133), 5- 8.4. Bratuk, V.P. (2015) Sutnist kiber-zlochyniv ta strahovyi zahyst vid kiber-ryzykiv v Ukrini [The essence of cyber crimes and the insurance coverage against cyber risks in Ukraine]. Actual problems of economics, (9), 421-427.5. Voronova, T. Bezopasnyi internet [Safe internet]. Retrieved from http://ru.calameo.com/books/002793881c6046eb0d2fb6. Gamankova, O.O. (2009) Informaciini vydy doslidghennya stupenya monopolizacii rynku strahovyh poslug Ukrainy [Information issues of the degree of monopolization of the insurance services market of Ukraine]. Actual problems of economics, ( 10), 80 – 87.7. Zolotareva, O.V. (2017) Kluchovi tendencii ta prioritety rozvytku rynku strahovyh poslug v Ukraini [Key trends and priorities of the insurance market development in Ukraine]. Economy and society, (11), 413-420.8. Ivaschenko, A.N., Sharko I.A (2016) Mirovoi rynok strahovaniya kiber-riskov: perspektivy I prepyatstviya dlya razvitiya v Respublike Belarus [The global cyber risk insurance market: prospects and obstacles for development in Republic Belarus. Materials of the IX International Scientific and Practical Conference of Students "National Economy of Republic Belarus: Problems and Prospects for Development." Minsk: BGAU.9. Kutlina, G. (2017) Svitovyi rynok strahovyh poslug v umovah zminy paradygmy globalnogo ekonomichnogo rozvytku [The insurance market in the context of changing the paradigm of global economic development]. World of Finance. (3(52)), 48-59.10. Malikova, I.P. (2017) Ocinka koncentracii strahovogo rynku Ukrainy, ii zzvyazok z procesamy monopolizacii ta konkurencii [Estimation of concentration of insurance market of Ukraine, its connection with monopolization and competition processes]. Kherson State University Scientific Herald. Series "Economic Sciences", (23), 76-79.11. Na poroge ―cyfrovogo buduschego‖ [On the cusp of a "digital future‖]. A. V. Keshelava, V.G. Budanov, V.U. Rumyancev and other (2017). VNIIGeosystem.12. Pavlova, O. Strahovoi biznes beret kurs na innovacii [The insurance business directs to innovations]. Retrieved from http://www.pcweek.ru/idea/article/detail.php?ID=123103.13. Pidsumky diyalnosti strahovyh kompanii za 2017 rik [Results of insurance companies activity for 2017 year]. Retrieved from https://www.nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/SK/2017 _rik/sk_% 202017.pdf.14. Ponomareva, O.B. (2015) Vyznachennya problem strahovogo rynku ta ih vyrishennya [Defining the problems of the insurance market and solving them]. Global and national problems of the economy, (5). Retrieved from http://global-national.in.ua/issue-5-201515. Prykazuk, N.V. (2016) Progresyvnyi dosvid zarubighnyh krain u vyrishenni problem rozvytku kiberstrahuvannya [Progressive experience of foreign countries in solving problems of cyber insurance]. Bulletin of the Odessa National University. Series: "Economics", (2), 164-168.16. Allianz Risk Barometer Top Business Risks 2016. Retrieved from http://www.agcs.allianz.com/assets/PDFs/Reports/AllianzRiskBarometer2016.pdf17. Böhme, R., Schwartz, G. (2010) Modeling cyber-insurance: towards a unifying framework. WEIS. Retrieved from http://econinfosec.org/ archive/weis2010/papers/session5/weis2010_boehme.pdf.18. 2018.iforum.ua/ru/speakers/alexandra-gladyshevskaya/ Marotta A. A Survey on Cyber-Insurance. Marotta A., Martinelli F., Nanni S., Yautsiukhin A. Bologna, Italy: Unipol Gruppo Finanziario S.p.A.19. The digital insurer. A new era in insurance: Cloud computing changes the game. Accenture.20. World insurance in 2015: steady growth amid regional disparities. Retrieved from http://media.swissre.com/documents/sigma_3_2016_en.pdf. ; Рассмотрены значение новых инструментов и методов страхования для управления рисками в условиях цифровой экономики, определены новые угрозы и риски экономических субъектов, которые генерируются в условиях цифровой экономики, выявлены факторы которые сдерживают развитие кибер-страхования и внедрение insuretech-решений, раскрыто предпосылки их активизации и определены направления и предложены меры по их расширению, обоснована целесообразность внедрения и использования новых инструментов и методов страхования для управления рисками в условиях цифр вой экономики. Ключевые слова: страхование, новые инструменты и методы страхования, управления рисками, цифровая экономика, кибер-страхование, insuretech-решения. Список использованной литературы1. Абакуменко О.В. Моделювання рівня конкуренції на фінансовому ринку України. Бізнесінформ. 2013. № 5. С. 302–310.2. Аккозов Б. Страховщики РК готовы к online-страхованию, а законодательство – нет: URL: http://www.kursiv.kz/news/details/finansy/strakhovshchiki_rk_gotovy_k_online_strakhovaniyu_a_zakonodatelstvo_net/3. Базилевич В.Д. Новітні тенденції та протиріччя на страховому ринку України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. 2012. Вип. 133. С. 5- 8.4. Братюк В.П. Сутність кібер-злочинів та страховий захист від кібер-ризиків в Україні. Актуальні проблеми економіки. 2015. № 9. С. 421-427.5. Воронова Т. Безопасный интернет URL: http://ru.calameo.com/books/002793881c6046eb0d2fb6. Гаманкова О.О. Інформаційні вади дослідження ступеня монополізації ринку страхових послуг України. Актуальні проблеми економіки. 2009. № 10. С. 80 – 87.7. Золотарьова О.В. Ключові тенденції та пріоритети розвитку ринку страхових послуг в Україні Економіка і суспільство. 2017. №11. С. 413-420.8. Иващенко А.Н., Шарко И.А. Мировой рынок страхования кибер-рисков: перспективы и препятствия для развития в Республике Беларусь. «Национальная экономика Республики Беларусь: проблемы и перспективы развития» материалы IX междунар. науч.-практ. конф. студентов. г. Минск: БГЭУ, 2016. C. 196–202.9. Кулина Г. Cвітовий ринок страхових послуг в умовах зміни парадигми глобального економічного розвитку. Світ фінансів. 2017. № 3(52). С. 48-59.10. Малікова І.П. Оцінка концентрації страхового ринку України, її зв'язок з процесами монополізації та конкуренції. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки». 2017. Вип. 23. С. 76-79.11. На пороге «цифрового будущего». / за ред. А.В. Кешелава, В.Г. Буданов, В.Ю. Румянцев и др. ВНИИГеосистем, 2017. 28 с.12. Павлова О. Страховой бизнес берет курс на инновации URL: http://www.pcweek.ru/idea/article/detail.php?ID=123103.13. Підсумки діяльності страхових компаній за 2017 рік. URL: https://www.nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/SK/2017 _rik/sk _% 202017.pdf14. Пономарьова О.Б. Визначення проблем страхового ринку та їх вирішення. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. №5. URL: http://global-national.in.ua/issue-5-201515. Приказюк Н.В. Прогресивний досвід зарубіжних країн у вирішенні проблем розвитку кіберстрахування. Вісник Одеського національного університету. Серія: «Економіка». 2016. Вип. 2. С. 164-168.16. Allianz Risk Barometer Top Business Risks 2016. URL: http://www.agcs.allianz.com/assets/PDFs/Reports/AllianzRiskBarometer2016.pdf17. Böhme R., Schwartz G. (2010) Modeling cyber-insurance: towards a unifying framework. WEIS. URL: http://econinfosec.org/ archive/weis2010/papers/session5/weis2010_ boehme.pdf.18. 2018.iforum.ua/ru/speakers/alexandra-gladyshevskaya/ Marotta A. A Survey on Cyber-Insurance. Marotta A., Martinelli F., Nanni S., Yautsiukhin A. Bologna, Italy: Unipol Gruppo Finanziario S.p.A.19. The digital insurer. A new era in insurance: Cloud computing changes the game. Accenture.20. World insurance in 2015: steady growth amid regional disparities. URL: http://media.swissre.com/documents/sigma_3_2016_en.pdf. ; Розглянуто значення нових інструментів та методів страхування для управління ризиками в умовах цифрової економіки, окреслено нові загрози та ризики економічних суб'єктів, які генеруються в умовах цифрової економіки, виявлено чинники що стримують розвиток кібер-страхування та впровадження insuretech-рішень, розкрито передумови їх активізації та визначено напрями й запропоновано заходи щодо їх розширення, обґрунтовано доцільність впровадження та використання нових інструментів та методів страхування для управління ризиками в умовах цифрової економіки. Ключові слова: страхування, нові інструменти та методи страхування, управління ризиками, цифрова економіка, кібер-страхування, insuretech-рішення. Список використаної літератури1. Абакуменко О.В. Моделювання рівня конкуренції на фінансовому ринку України. Бізнесінформ. 2013. № 5. С. 302–310.2. Аккозов Б. Страховщики РК готовы к online-страхованию, а законодательство – нет: URL: http://www.kursiv.kz/news/details/finansy/strakhovshchiki_rk_gotovy_k_online_strakhovaniyu_a_zakonodatelstvo_net/3. Базилевич В.Д. Новітні тенденції та протиріччя на страховому ринку України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. 2012. Вип. 133. С. 5- 8.4. Братюк В.П. Сутність кібер-злочинів та страховий захист від кібер-ризиків в Україні. Актуальні проблеми економіки. 2015. № 9. С. 421-427.5. Воронова Т. Безопасный интернет URL: http://ru.calameo.com/books/002793881c6046eb0d2fb6. Гаманкова О.О. Інформаційні вади дослідження ступеня монополізації ринку страхових послуг України. Актуальні проблеми економіки. 2009. № 10. С. 80 – 87.7. Золотарьова О.В. Ключові тенденції та пріоритети розвитку ринку страхових послуг в Україні Економіка і суспільство. 2017. №11. С. 413-420.8. Иващенко А.Н., Шарко И.А. Мировой рынок страхования кибер-рисков: перспективы и препятствия для развития в Республике Беларусь. «Национальная экономика Республики Беларусь: проблемы и перспективы развития» материалы IX междунар. науч.-практ. конф. студентов. г. Минск: БГЭУ, 2016. C. 196–202.9. Кулина Г. Cвітовий ринок страхових послуг в умовах зміни парадигми глобального економічного розвитку. Світ фінансів. 2017. № 3(52). С. 48-59.10. Малікова І.П. Оцінка концентрації страхового ринку України, її зв'язок з процесами монополізації та конкуренції. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки». 2017. Вип. 23. С. 76-79.11. На пороге «цифрового будущего». / за ред. А.В. Кешелава, В.Г. Буданов, В.Ю. Румянцев и др. ВНИИГеосистем, 2017. 28 с.12. Павлова О. Страховой бизнес берет курс на инновации URL: http://www.pcweek.ru/idea/article/detail.php?ID=123103.13. Підсумки діяльності страхових компаній за 2017 рік. URL: https://www.nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/SK/2017 _rik/sk _% 202017.pdf14. Пономарьова О.Б. Визначення проблем страхового ринку та їх вирішення. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. №5. URL: http://global-national.in.ua/issue-5-201515. Приказюк Н.В. Прогресивний досвід зарубіжних країн у вирішенні проблем розвитку кіберстрахування. Вісник Одеського національного університету. Серія: «Економіка». 2016. Вип. 2. С. 164-168.16. Allianz Risk Barometer Top Business Risks 2016. URL: http://www.agcs.allianz.com/assets/PDFs/Reports/AllianzRiskBarometer2016.pdf17. Böhme R., Schwartz G. (2010) Modeling cyber-insurance: towards a unifying framework. WEIS. URL: http://econinfosec.org/ archive/weis2010/papers/session5/weis2010_ boehme.pdf.18. 2018.iforum.ua/ru/speakers/alexandra-gladyshevskaya/ Marotta A. A Survey on Cyber-Insurance. Marotta A., Martinelli F., Nanni S., Yautsiukhin A. Bologna, Italy: Unipol Gruppo Finanziario S.p.A.19. The digital insurer. A new era in insurance: Cloud computing changes the game. Accenture.20. World insurance in 2015: steady growth amid regional disparities. URL: http://media.swissre.com/documents/sigma_3_2016_en.pdf.

Now before Ukraine on the way to the formation of a stable civil society, along with the problem of national consolidation, is also a problem of adjustment of the normal interethnic relations, protection rights of ethnic and national minorities. In the conditions of the political system's development in Ukrainian society ethnic and national minorities began to engage in the sphere of political activity, seeking to take a rightful place in the process of public and cultural construction.In the multinational composition of Ukraine from time to time the problems of settlement the relations with separate ethnic or national groups, including Russian, Tatar, Romanian and others, are updated and exacerbated. The Polish minority is one of the most numerous national minorities living on the territory of our state. It is marked out by movement strengthening to the self-organization and national identification, and also formation as a subject of policy. There is so important, from our point of view, to research, on the one hand, a role and place of Ukraine in the realization of rights and satisfaction of needs of Poles in Ukraine, and with another – the participations of this minority in social and political processes of the state.Considering the relevance and insufficient studying of this problem, the author set to himself the purpose: 1) to analyze the main features and trends of development of the Polish minority in Ukraine; 2) to identify the key aspects of the participation of the Polish community in the Ukrainian social and political processes.The object of study is the Polish minority in Ukraine as an important part of the civil society and its political system, and the subject is the process of formation, functioning and development of the Polish minority as a subject of modern social and political life of Ukraine.There are 144 130 Poles in Ukraine today, according to the last population census in 2001. It makes 0,3 % from the total number of the population of the state. The Polish take the eighth place in terms of population among the ethnic minorities in Ukraine (after Russians, Belarusians, Moldovans, Crimean Tatars, Bulgarians, Hungarians and Romanians).The resettlement of Poles in Ukraine historically was connected primarily with the Right Bank and Eastern Galicia. The most numerous Polish ethnographic communities formed here. The most part of Polish lived in 2001 in Zhytomyr (49 046 persons; 3,5 % of the population), Khmelnytsky (23 005 persons; 1,6 % of the population) and Lvov (18 948 persons; 0,7 % of the population) regions.In general, the present social, political and religious situation in the environment of the Polish minority is stable and loyal to the Ukrainian government. Social and political moods of Ukrainian Poles naturally determine by both positive and negative sentiments.In January 1992, in Lvov at the Congress of Ukrainian Poles the Federation of the Polish Organizations in Ukraine (FPOU) was founded. It is led now by E. Khmelyova. This organization and the Union of Poles in Ukraine are today the most influential organizational structures of the Polish minority in Ukraine.In November 1994, in Kyiv the societies «Consent», «Solidarity», Cultural and Educational Association of Adam Mickiewicz, Kyiv branch of «The Union of Poles» decided to create «The Coordinating Council of Polish Organizations in Kyiv». Before all Polish non-governmental organizations in this country is to not only revive the local Polish national identity, but also comprehensively facilitate to the productive cultural relations between the two countries.In January 2000, the Polish Institute in Kyiv was established with the support of the Polish Ministry of Foreign Affairs. It was led by P. Kozakiewicz. Its tasks include: development and promotion of the image of Poland as a modern and democratic state, supporting the exchange of views, the elimination of negative stereotypes in the Ukrainian-Polish relations.The Polish NGOs practiced such forms of activity: teaching the Polish language; establishment and functioning of libraries and publishing activities; research activities; organizing places and cultural sites associated with the history of Poland; organization of cultural and educational activities; assistance in the process of developing national performances etc.There are five schools with education in Polish in Ukraine. These schools, which have about two thousand pupils, function with the support of Polish NGOs. There are four Polish schools in the Lvov region. Two of these schools are located in Lvov, and another two are in the area of Mostynsk. Another school with education in Polish functions in Ivano-Frankivsk. The curriculum at schools with education in Polish introduced the subjects of «History of Poland» and «Geography of Poland».As a subject Polish is studied in Ukraine by more than 4 thousand students, and more than 3 thousand students study Polish facultatively or in circles. Polish is also studied in numerous Ukrainian universities. At the end of 2012 the Polish organizations in Ukraine initiated to provide Polish the status of regional language in the area of Mostynsk. There are about four villages, which population is made by Poles.The western regions, where the most part of the Poles is living, are characterized by vigorous activity of the Polish community in the media sector. Thus, «The Polish word» (25 min.) in the broadcasting of TV «Zhytomyr» is weekly published. And «TRK Union TV» broadcasts daily for the Polish community on the proposal TV «Polonia».Lvov is the capital of the Polish Radio in Ukraine: «Radio Lwow» tells at a frequency of the radio station «The Independence» in different days. There is a program «Program katolicki». The Lvov city NGO «Polskie Towarzystwo Radiowe» works here. An important role in cross-cultural communication is played by Polish Radio for the abroad. There are news, press reviews, comments and reports of correspondents all over the world, interviews and debates, literary and music plots in the broadcasting.Periodicals of the Polish national minority are represented by the following groups of editions:- informational: «Głos Podola» (Kamenetz-Podolsk), «The Monitor of Volyn» (Lutsk), «Kurier Stanisławowski» and «Kurier Galicyjski» (Ivano-Frankivsk), «The Polish Newspaper» (Zhytomyr), «Dzyennik Kiyovski» (Kyiv);- public: «Lwowskie Spotkania» (Lvov), «Harcerz Kresow» (Lvov), «Wspolne Dzedzictwo» (Ternopol), «KOTWICA» (Mykolaiv);- cultural and educational: «The Mosaic of Berdichev» (Berdichev), «The Voice of Teacher» (Drogobych), «Krynica» (Kyiv);- religious: «The Shouts from Volyn» (Ostrog), «The Joy of Belief» (Lvov).Recently the joint Ukrainian-Polish projects in the media sphere, for example, the international interdisciplinary magazine «Ucrainica Polonica» and «The Ukrainian Polonistic» gain the increasing popularity.The status of the Polish national minority in Ukraine is qualitatively different from the status of other minorities, such as Roma or Crimean Tatars. After all, the Poles have their historical homeland, the neighboring of Ukrainian state – the Republic of Poland, from which a financial and institutional support comes. Therefore the self-determination process in Polish minority is quite successful and quick.The negative phenomenon for the image of Ukraine is the fact that it works and develops mainly by financing from the government of Poland. At the current time, for example, all meetings of the Polish community in Lvov Church and departures of children on rehabilitation and training to the Republic of Poland are financed also by Poland.Thus, according to the Association of Polish culture in Lvov, the local administration level of care to ensure the interests of the Polish community in Lvov region, compared with a sponsorship of the Republic of Poland, is zero. Over the last few years the Association of Polish culture received for its needs from Lvov regional state administration only about 2 thousand UAN. It forces the Ukrainian Poles to address on the constant help to the bureaucracy of Poland. In this aspect the chairman of the society E. Legovich opposed a situation with ensuring of requirements of the Ukrainian diaspora in the territory of the Republic of Poland. There are considerable budgetary funds for the satisfaction of its interests, which in accordance with the established procedure are transmitted through the Sejm to the communities of national minorities. So, 2 million zloty (about 5 million UAN) are annually allocated for the needs of the Ukrainian diaspora in Poland. Thus, E. Lehovych notes that the Polish community would be sufficient amount of 100 thousand UAN.However, speaking about the presence of members of the Polish community in the Ukrainian elected authorities and government agencies, we have to note a negative trend associated with the low levels of its representation. Thus, Ukraine has not any political party of the Polish national minority (for example, Hungarian and Russian communities have its own political parties, such as «The Democratic Party of Hungarians of Ukraine», «KMKS» Party of Hungarians of Ukraine, «The Russian block» and others. And these parties of the national minorities stood on elections to the Verkhovna Rada of Ukraine). The Polish community is not represented in the Ukrainian parliament. There are two Poles among the 66 members of the regional council of Mostynsk (Lvov region). Poles make 20 % of the number of the residents of Mostynsk and 8 % of Poles are living in the area).Thus, we can conclude, that the Polish minority is one of the largest minorities in Ukraine, and it is on its way of the identification and a political subjektivation. Poles in Ukraine experienced the process of assimilation due to an extended stay in limited contacts with their historical homeland, as indicated the data from recent Ukrainian population census. However, a positive is the fact that today the Polish community in Ukraine will intensify its activities, key points of which are:1) preservation of cultural originality and development of cultural creativity;2) functioning of national and cultural, public organizations;3) contacts with the historical homeland and participation in interstate processes.The negative sides of the position of Polish national minority in Ukraine are:1) absence of political communities (political parties) for the representation the minority at official level;2) low level of participation in formation of power structures and representation at all levels of the power (from local to governmental and parliamentary).Also, despite the existence of numerous guarantees of the rights and protection of the freedoms of national minorities in Ukraine, approved at legislative level, the real practice shows an insufficient attention from the Ukrainian government to these questions. The existence and development of the Polish national minority in Ukraine is provided by the contacts with the historical homeland. It practically finances the diaspora. Therefore Ukraine have to accept a number of scientifically reasonable measures in order to the reforming, carried out in education, sciences, public administration and local government, don't entail to the restriction of the right of the minorities, including Polish, to get an education in a state language, to develop and protect own cultural and a creative heritage, to participate in formation of authorities and to have own representation in electoral bodies. ; Статья посвящена выявлению основных черт и тенденций развития польского национального меньшинства в Украине, а также определению ключевых аспектов участия поляков в украинских общественно-политических процессах. Сделана попытка показать уровень гражданской зрелости, политической культуры польской общины в Украине на современном этапе. Особое внимание уделено роли национальной политики украинского государства в процессе политической субъективации польского национального меньшинства. ; Статтю присвячено виявленню основних рис і тенденцій розвитку польської національної меншини в Україні, а також визначенню ключових аспектів участі поляків в українських суспільно-політичних процесах. Зроблено спробу показати рівень громадянської зрілості, політичної культури польської громади в Україні на сучасному етапі. Окрему увагу приділено ролі національної політики Української держави в процесі політичної суб'єктивації польської національної меншини.

The infant mortality rate in Ukraine has been progressively decreasing over the past decade, but remains very high compared with the countries of the European Union. The mortality rate of infants in the first year of life in Ukraine is 2.5–3 times higher than in the EU countries, while the mortality rate of newborns during the first month of life exceeds the average European level by 6.6 times. This indicates a significant backlog of our country in the implementation of modern standards of medical care for both pregnant women and newborns using modern diagnostic and treatment methodologies.One of the most effective way that allowed to reduce significantly infant mortality and disability rates in the developed countries of the world proved to be introduction of expanded newborn screening as a tool of early detection of wide spectrum of inherited metabolic disorders (IMD) – orphan diseases caused by genetic defects of particular enzymes leading to alterations in specific metabolic pathways. As a rule, IMDs occurrence cannot be established during medical examination of newborns due to the absence of clinical symptoms. Therefore, IMDs are diagnosed in two ways: (i) with clinical manifestation in the form of "neonatal catastrophes" and/or sudden infant death syndrome, (ii) according to the results of a biochemical examination of the blood of all (asymptomatic) newborns (i.e. screening). Delays or errors in the diagnosis of these diseases often lead to irreversible damage of many organs, first of all, the brain (neurological deficits, mental retardation, oligophrenia). Newborn screening – measurement in dried blood spots, sampled in asymptomatic newborns, concentrations of a specific set of substances which characterize key processes of protein, carbohydrate and lipid metabolism as a tool of early IMDs identification and prompt treatment initiation of affected children to prevent metabolic decompensation episodes and disability development was started in the 1960s in the United States with just one disease – phenylketonuria.By now, newborn screening programs have been implemented in more than 50 countries of the world and provide diagnostics of more than 45 IMDs. A significant (8–10 times) expanding the spectrum of IMDs that can be detected upon examination of dried blood spots on filter paper has been achieved by application of a high-throughput quantitative bioanalysis method – tandem mass spectrometry (TMS) in the late 1990s. Unlike routinely applied immunofluorimetric method allowing to measure just one biochemical agent in one blood sample, TMS allowed to analyze concentrations of several dozen substances in one dried blood spot.Currently, in Ukraine newborn screening is carried out for 4 diseases: phenylketonuria, congenital hypothyroidism, congenital adrenal hyperplasia, and cystic fibrosis using the low-throughput immunofluorimetric method. In some cases, expanded newborn screening using TMS method is performed on a commercial basis in foreign laboratories. At the same time, according to the Law of Ukraine No. 2461 "On ensuring the prevention and treatment of rare diseases" dated April 15, 2014, and the Orders of the Ministry of Health of Ukraine No. 778 dated 10.27.2014, No. 919 dated December 30, 2015, and No. 731 dated June 29, 2017, "The list of rare (orphan) diseases, that lead to a reduction of patient's lifespan or their disability, and for these diseases there are well-established methods of treatment" comprises more than 60 inherited metabolic disorders.This indicates a significant backlog of our country in the issue of not only ethical and medical significance, but great social and economic importance.The key issue of the expanded newborn screening implementation using high-throughput and accurate TMS method in Ukraine is the absence of modern analytical instruments and supplementary equipment in the state medico-genetic laboratories, as well as analysts with sufficient level of training. TMS is a technically complex method based on application of expensive vacuum and chromatographic equipment, special software, isotopic labeling reagents, high-purity gases, instruments maintenance with the aid of foreign experts, as well as qualified lab staff.Such private clinical diagnostic laboratory, where TMS-measurements are performed routinely at site and biomaterials are not transferred abroad exists in Ukraine. This laboratory is capable to perform the full range of measurements at the initial stage of newborn screening (TMS-analysis) and the secondary confirmatory testing using gas-chromatography/mass-spectrometry (GC/MS) and high performance liquid chromatography (HPLC) methods, as well as enzymes activity assessment and molecular-genetic studies. On the basis of reached agreement in September 2017 it was started the development of the Program of improving the diagnostics of inherited metabolic diseases in newborns and older children in Ukraine. This Program has been initiated by the National Academy of Medical Sciences of Ukraine with the participation of "Association of Pediatricians of Ukraine" and "Association of Neonatologists of Ukraine", as well as membership of the "Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology named after academician O.M. Lukyanova of NAMS of Ukraine", medical universities and regional health-care providers.The purpose of the Program is to expand up to 29 the list of inherited metabolic disorders to be diagnosed in newborns and older children that allows early start of treatment and follow-up of affected patients. Wide implementation of the Program allows reducing the levels of neonatal, infant and child mortality and disability.The Program is based on the following principles: (i) a clear distribution of the responsibilities between participants considering newborn screening procedures and processes; (ii) implementation of electronic document management system to register transferring of biomaterial from the moment of sampling to presentation of laboratory measurement results, it's expert evaluation and medical recommendations for further actions; (iii) documented customer feedback to report the results and it's expert evaluation; (iv) creation of the database for calculating the threshold concentrations of biochemical markers and its' ratios (cut-off) for the Ukrainian population in order to reduce the number of false-negative and false-positive results.Financing of the Program have relied on funding of regional budgets, extra-budgetary funds and own funds of parents.The implementation of the preparatory phase of the Program was launched in Spring, 2018. The launch of the pilot part of the Program in 5 regions: Kiev, Kiev Region, Lugansk and Donetsk Regions, and the city Chernivtsi is scheduled for April 2019. The program is planned to be expanded throughout Ukraine at the end of 2020. ; Уровень детской смертности в Украине прогрессивно снижается в течение последнего десятилетия, но остается очень высоким по сравнению со странами Европейского Союза. Показатель смертности младенцев первого года жизни в Украине в 2,5-3 раза выше, чем в странах ЕС, при этом уровень смертности новорожденных в течение первого месяца жизни превышает среднеевропейский в 6,6 раз. Это свидетельствует о существенном отставании нашей страны во внедрении современных стандартов оказания медицинской помощи, как беременным женщинам, так и новорожденным с использованием современных методологий диагностики и лечения.Одним из наиболее эффективных направлений деятельности, которая обеспечила существенное снижение уровня детской смертности и инвалидности в развитых странах мира, стало внедрение расширенного массового скрининга новорожденных с целью выявления наследственных болезней обмена веществ (НБО) – орфанных заболеваний, которые возникают вследствие генетических дефектов ферментов. Наличие НБО, как правило, не удается установить при врачебном осмотре новорожденных из-за отсутствия клинических симптомов. Диагностируют НБО двумя способами: (i) по клиническим проявлениям в форме «катастроф неонатального периода» и синдрома внезапной смерти младенцев, (ii) по результатам биохимического обследования крови новорожденных (скрининга). Задержка или ошибки в диагностике этих заболеваний часто приводят к необратимым повреждениям многих органов и, в первую очередь, головного мозга (неврологические нарушения, психическое регресс, слабоумие).Неонатальный скрининг – измерение в крови новорожденных концентраций определенного набора веществ, характеризующих ключевые процессы белкового, углеводного и липидного обмена с целью раннего выявления и начала лечения детей с НБО и предотвращения их инвалидизации было начато в 60-х годах прошлого века в США с одной болезни – фенилкетонурии. Сегодня программы неонатального скрининга внедрены более, чем в 50 странах мира и обеспечивают диагностику более 45 НБО. Значительное (в 8-10 раз) расширение количества НБО, которые могут быть обнаружены при исследовании высушенных на фильтровальной бумаге пятен крови, стало возможным благодаря внедрению высокопроизводительного метода тандемной масс-спектрометрии (ТМС) в конце 90-х годов прошлого века. В отличие от иммунофлуориметрического метода, который позволяет определять один показатель в одной пробе крови, ТМС позволяет измерять концентрации нескольких десятков веществ в одной пробе крови.В настоящее время в Украине скрининг новорожденных ведется по 4-м заболеваниям: фенилкетонурии, врожденному гипотиреозу, адреногенитальному синдрому и муковисцидозу с использованием низкопродуктивного иммунофлуориметрического метода. В отдельных случаях расширенный скрининг новорожденных с использованием метода ТМС выполняется на коммерческой основе в зарубежных лабораториях. При этом, согласно Закону Украины № 2461 «Об обеспечении профилактики и лечения редких заболеваний» от 15.04.2014, и Приказов МОЗ Украины № 778 от 27.10.2014, № 919 от 30.12.2015 и № 731 от 29.06.2017, «Перечень редких (орфанных) заболеваний, приводящих к сокращению продолжительности жизни больных или их инвалидизации и для которых существуют признанные методы лечения» включает более 60 наследственных болезней обмена веществ. Это свидетельствует о значительном отставании нашей страны в вопросе, который, кроме этического и медицинского, имеет важное социальное и экономическое значение.Ключевым вопросом внедрения расширенного скрининга новорожденных с использованием высокопроизводительного и точного метода ТМС в Украине является отсутствие в государственных медико-генетических лабораториях современного аналитического оборудования и вспомогательной инфраструктуры, а также специалистов-аналитиков с достаточным уровнем подготовки. ТМС – технически сложный метод, требующий использования дорогостоящего вакуумного и хроматографического оборудования, специального программного обеспечения, реагентов с изотопными метками, высокочистых газов, сервисного обслуживания с привлечением иностранных специалистов, а также квалифицированного персонала.Учитывая наличие частной клинико-диагностической лаборатории, выполняющей ТМС-анализы в Украине, а не транспортирующей биоматериал в зарубежные лаборатории, способной выполнять весь комплекс исследований первого (массового) этапа скрининга, а также уточняющую диагностику НБО с использованием методов газовой хроматографии/масс-спектрометрии, высокоэффективной жидкостной хроматографии, определение активности ферментов и молекулярно-генетические исследования, в сентябре 2017 была начата разработка Программы усовершенствования диагностики наследственных болезней обмена веществ у новорожденных и детей старшего возраста в Украине. Инициаторами этой Программы являются Национальная академия медицинских наук Украины, ВОО «Ассоциация педиатров Украины», ВОО «Ассоциация неонатологов Украины», ГУ «ИПАГ имени академика О.М. Лукьяновой НАМН Украины», медицинские университеты и региональные лечебно-профилактические учреждения.Цель Программы – расширение до 29 нозологий перечня наследственных болезней обмена веществ, диагностируемых у новорожденных и детей старшего возраста, обеспечение своевременного медицинского сопровождения и лечения выявленных больных, что позволит снизить уровень неонатальной, младенческой и детской смертности и инвалидности. Программа базируется на следующих принципах: (i) четкое распределение сфер ответственности исполнителей, регламентированных рабочими процессами и процедурами скрининга; (ii) электронный документооборот с фиксацией движения биоматериала от момента отбора до выдачи результатов лабораторных измерений, документирование результатов их экспертной оценки и принятого решения относительно дальнейших действий; (iii) документированная обратная связь с заказчиком исследований с целью сообщения результатов и их экспертной оценки; (iv) создание информационной базы данных для расчета предельных уровней концентраций маркерных соединений (cut-off) для украинской популяции с целью снижения количества ложноотрицательных и ложноположительных результатов.Финансирование Программы планируется осуществлять за счет средств региональных бюджетов, внебюджетных фондов, собственных средств родителей.Выполнение подготовительного этапа Программы было начато весной 2018 года. Запуск пилотной части Программы в 5 регионах: Киев, Киевская область, Луганская и Донецкая области и г. Черновцы, - запланирован в апреле 2019. Расширение Программы по всей территории Украины планируется завершить в конце 2020 года. ; Рівень дитячої смертності в Україні прогресивно знижується протягом останнього десятиріччя, але лишається дуже високим у порівнянні з країнами Європейського Союзу. Показник смертності немовлят першого року життя в Україні у 2,5-3 рази вищий, ніж у країнах ЄС, при цьому рівень смертності новонароджених протягом першого місяця життя перевищує середньоєвропейський у 6,6 разів. Це свідчить про суттєве відставання нашої країни у впровадженні сучасних стандартів надання медичної допомоги як вагітним жінкам, так і новонародженим з використанням сучасних методологій діагностики та лікування.Одним з найбільш ефективних напрямків діяльності, яка забезпечила суттєве зниження рівня дитячої смертності та інвалідності у розвинутих країнах світу стало впровадження розширеного масового скринінгу новонароджених з метою виявлення спадкових хвороб обміну речовин (СХОР) – орфанних захворювань, які виникають внаслідок генетичних дефектів ферментів. Наявність СХОР, зазвичай, не вдається встановити при лікарському огляді новонароджених через відсутність клінічних симптомів. Діагностують СХОР двома способами: (і) по клінічним проявам у формі «катастроф неонатального періоду» та синдрому раптової смерті немовлят, (іі) по результатам біохімічного обстеження крові новонароджених (скринінгу). Затримка або помилки в діагностиці цих захворювань часто призводять до незворотних пошкоджень багатьох органів і, в першу чергу, головного мозку (неврологічні порушення, психічний регрес, слабоумство).Неонатальний скринінг – вимірювання у крові новонароджених концентрацій певного набору речовин, які характеризують ключові процеси білкового, вуглеводного та ліпідного обміну з метою раннього виявлення і початку лікування дітей зі СХОР та запобігання їх інвалідизації було розпочато у 60-х роках минулого століття у США з однієї хвороби – фенілкетонурії. Сьогодні програми неонатального скринінгу впроваджені більш, ніж в 50 країнах світу та забезпечують діагностику понад 45 СХОР. Значне (у 8-10 разів) розширення кількості СХОР, що можуть бути виявлені при дослідженні висушених на фільтрувальному папері плям крові, стало можливим завдяки впровадженню високопродуктивного методу тандемної мас-спектрометрії (ТМС) наприкінці 90-х років минулого століття. На відміну від імунофлюорометричного методу, який дозволяє визначати один показник в одній пробі крові, ТМС дозволяє вимірювати концентрації декількох десятків речовин в одній пробі крові.На теперішній час в Україні скринінг новонароджених впроваджено лише для 4 захворювань: фенілкетонурії, вродженого гіпотиреозу, адреногенітального синдрому та муковісцидозу, який проводиться з використанням низькопродуктивного імунофлюорометричного методу. В окремих випадках розширений скринінг новонароджених з використанням методу ТМС виконується на комерційній основі в зарубіжних лабораторіях. При цьому, згідно з Законом України № 2461 «Про забезпечення профілактики та лікування рідкісних захворювань» від 15.04.2014 та Наказами МОЗУ № 778 від 27.10.2014, № 919 від 30.12.2015 та № 731 від 29.06.2017, «Перелік рідкісних (орфанних) захворювань, що призводять до скорочення тривалості життя хворих або їх інвалідизації та для яких існують визнані методи лікування» включає більше, ніж 60 спадкових хвороб обміну речовин. Це свідчить про значне відставання нашої країни в питанні, яке, крім етичного та медичного, має важливе соціальне та економічне значення.Ключовим питанням впровадження розширеного скринінгу новонароджених з використанням високопродуктивного і точного методу ТМС в Україні є відсутність у державних медико-генетичних лабораторіях сучасного аналітичного обладнання та допоміжної інфраструктури, а також фахівців-аналітиків з певним рівнем підготовки. ТМС – технічно складний метод, який вимагає використання коштовного вакуумного та хроматографічного обладнання, спеціального програмного забезпечення, реагентів з ізотопними мітками, високочистих газів, сервісного обслуговування з залученням закордонних фахівців, а також кваліфікованого персоналу.З огляду на наявність приватної клініко-діагностичної лабораторії, яка виконує ТМС-аналізи в Україні, а не транспортує біоматеріал в закордонні лабораторії та здатна виконувати весь комплекс досліджень першого (масового) етапу скринінгу, а також уточнюючу діагностику СХОР з використанням методів газової хроматографії/мас-спектрометрії, високоефективної рідинної хроматографії, визначення активності ферментів та молекулярно-генетичні дослідження, у вересні 2017 р. було розпочато розробку Програми удосконалення діагностики спадкових хвороб обміну речовин у новонароджених і дітей старшого віку в Україні. Ініціаторами цієї Програми є Національна академія медичних наук України, ВГО «Асоціація педіатрів України», ВГО «Асоціація неонатологів України», ДУ «ІПАГ імені академіка О.М. Лук'янової НАМН України», медичні університети та регіональні лікувально-профілактичні заклади.Мета Програми – розширення до 29 нозологій переліку спадкових хвороб обміну речовин, які виявляються у новонароджених та дітей старшого віку, забезпечення своєчасного медичного супроводу та лікування виявлених хворих, що дозволить знизити рівень неонатальної, малюкової й дитячої смертності та інвалідності. Програма базується на наступних принципах: (і) чіткий розподіл відповідальності виконавців, регламентований робочими процесами та процедурами скринінгу; (іі) електронний документообіг з фіксацією руху біоматеріалу від моменту відбору до видачі результатів лабораторних визначень, документування результатів їх експертної оцінки та прийнятого рішення стосовно подальших дій; (ііі) документований зворотній зв'язок з замовником досліджень з повідомленням результатів та їх експертної оцінки; (iv) створення інформаційної бази даних для розрахунку граничних рівнів концентрацій маркерних сполук (cut-off) для української популяції з метою зниження кількості хибно-негативних та хибно-позитивних визначень.Фінансування Програми планується здійснювати за рахунок коштів регіональних бюджетів, позабюджетних фондів, власних коштів батьків.Виконання підготовчого етапу Програми було розпочато на весні 2018 року. Запуск пілотної частини Програми у 5 регіонах: м. Київ, Київська область, Луганська та Донецька області та м. Чернівці, – запланований у квітні 2019 р. Розширення Програми по всій території України планується завершити наприкінці 2020 року.

The infant mortality rate in Ukraine has been progressively decreasing over the past decade, but remains very high compared with the countries of the European Union. The mortality rate of infants in the first year of life in Ukraine is 2.5–3 times higher than in the EU countries, while the mortality rate of newborns during the first month of life exceeds the average European level by 6.6 times. This indicates a significant backlog of our country in the implementation of modern standards of medical care for both pregnant women and newborns using modern diagnostic and treatment methodologies.One of the most effective way that allowed to reduce significantly infant mortality and disability rates in the developed countries of the world proved to be introduction of expanded newborn screening as a tool of early detection of wide spectrum of inherited metabolic disorders (IMD) – orphan diseases caused by genetic defects of particular enzymes leading to alterations in specific metabolic pathways. As a rule, IMDs occurrence cannot be established during medical examination of newborns due to the absence of clinical symptoms. Therefore, IMDs are diagnosed in two ways: (i) with clinical manifestation in the form of "neonatal catastrophes" and/or sudden infant death syndrome, (ii) according to the results of a biochemical examination of the blood of all (asymptomatic) newborns (i.e. screening). Delays or errors in the diagnosis of these diseases often lead to irreversible damage of many organs, first of all, the brain (neurological deficits, mental retardation, oligophrenia). Newborn screening – measurement in dried blood spots, sampled in asymptomatic newborns, concentrations of a specific set of substances which characterize key processes of protein, carbohydrate and lipid metabolism as a tool of early IMDs identification and prompt treatment initiation of affected children to prevent metabolic decompensation episodes and disability development was started in the 1960s in the United States with just one disease – phenylketonuria.By now, newborn screening programs have been implemented in more than 50 countries of the world and provide diagnostics of more than 45 IMDs. A significant (8–10 times) expanding the spectrum of IMDs that can be detected upon examination of dried blood spots on filter paper has been achieved by application of a high-throughput quantitative bioanalysis method – tandem mass spectrometry (TMS) in the late 1990s. Unlike routinely applied immunofluorimetric method allowing to measure just one biochemical agent in one blood sample, TMS allowed to analyze concentrations of several dozen substances in one dried blood spot.Currently, in Ukraine newborn screening is carried out for 4 diseases: phenylketonuria, congenital hypothyroidism, congenital adrenal hyperplasia, and cystic fibrosis using the low-throughput immunofluorimetric method. In some cases, expanded newborn screening using TMS method is performed on a commercial basis in foreign laboratories. At the same time, according to the Law of Ukraine No. 2461 "On ensuring the prevention and treatment of rare diseases" dated April 15, 2014, and the Orders of the Ministry of Health of Ukraine No. 778 dated 10.27.2014, No. 919 dated December 30, 2015, and No. 731 dated June 29, 2017, "The list of rare (orphan) diseases, that lead to a reduction of patient's lifespan or their disability, and for these diseases there are well-established methods of treatment" comprises more than 60 inherited metabolic disorders.This indicates a significant backlog of our country in the issue of not only ethical and medical significance, but great social and economic importance.The key issue of the expanded newborn screening implementation using high-throughput and accurate TMS method in Ukraine is the absence of modern analytical instruments and supplementary equipment in the state medico-genetic laboratories, as well as analysts with sufficient level of training. TMS is a technically complex method based on application of expensive vacuum and chromatographic equipment, special software, isotopic labeling reagents, high-purity gases, instruments maintenance with the aid of foreign experts, as well as qualified lab staff.Such private clinical diagnostic laboratory, where TMS-measurements are performed routinely at site and biomaterials are not transferred abroad exists in Ukraine. This laboratory is capable to perform the full range of measurements at the initial stage of newborn screening (TMS-analysis) and the secondary confirmatory testing using gas-chromatography/mass-spectrometry (GC/MS) and high performance liquid chromatography (HPLC) methods, as well as enzymes activity assessment and molecular-genetic studies. On the basis of reached agreement in September 2017 it was started the development of the Program of improving the diagnostics of inherited metabolic diseases in newborns and older children in Ukraine. This Program has been initiated by the National Academy of Medical Sciences of Ukraine with the participation of "Association of Pediatricians of Ukraine" and "Association of Neonatologists of Ukraine", as well as membership of the "Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology named after academician O.M. Lukyanova of NAMS of Ukraine", medical universities and regional health-care providers.The purpose of the Program is to expand up to 29 the list of inherited metabolic disorders to be diagnosed in newborns and older children that allows early start of treatment and follow-up of affected patients. Wide implementation of the Program allows reducing the levels of neonatal, infant and child mortality and disability.The Program is based on the following principles: (i) a clear distribution of the responsibilities between participants considering newborn screening procedures and processes; (ii) implementation of electronic document management system to register transferring of biomaterial from the moment of sampling to presentation of laboratory measurement results, it's expert evaluation and medical recommendations for further actions; (iii) documented customer feedback to report the results and it's expert evaluation; (iv) creation of the database for calculating the threshold concentrations of biochemical markers and its' ratios (cut-off) for the Ukrainian population in order to reduce the number of false-negative and false-positive results.Financing of the Program have relied on funding of regional budgets, extra-budgetary funds and own funds of parents.The implementation of the preparatory phase of the Program was launched in Spring, 2018. The launch of the pilot part of the Program in 5 regions: Kiev, Kiev Region, Lugansk and Donetsk Regions, and the city Chernivtsi is scheduled for April 2019. The program is planned to be expanded throughout Ukraine at the end of 2020. ; Уровень детской смертности в Украине прогрессивно снижается в течение последнего десятилетия, но остается очень высоким по сравнению со странами Европейского Союза. Показатель смертности младенцев первого года жизни в Украине в 2,5-3 раза выше, чем в странах ЕС, при этом уровень смертности новорожденных в течение первого месяца жизни превышает среднеевропейский в 6,6 раз. Это свидетельствует о существенном отставании нашей страны во внедрении современных стандартов оказания медицинской помощи, как беременным женщинам, так и новорожденным с использованием современных методологий диагностики и лечения.Одним из наиболее эффективных направлений деятельности, которая обеспечила существенное снижение уровня детской смертности и инвалидности в развитых странах мира, стало внедрение расширенного массового скрининга новорожденных с целью выявления наследственных болезней обмена веществ (НБО) – орфанных заболеваний, которые возникают вследствие генетических дефектов ферментов. Наличие НБО, как правило, не удается установить при врачебном осмотре новорожденных из-за отсутствия клинических симптомов. Диагностируют НБО двумя способами: (i) по клиническим проявлениям в форме «катастроф неонатального периода» и синдрома внезапной смерти младенцев, (ii) по результатам биохимического обследования крови новорожденных (скрининга). Задержка или ошибки в диагностике этих заболеваний часто приводят к необратимым повреждениям многих органов и, в первую очередь, головного мозга (неврологические нарушения, психическое регресс, слабоумие).Неонатальный скрининг – измерение в крови новорожденных концентраций определенного набора веществ, характеризующих ключевые процессы белкового, углеводного и липидного обмена с целью раннего выявления и начала лечения детей с НБО и предотвращения их инвалидизации было начато в 60-х годах прошлого века в США с одной болезни – фенилкетонурии. Сегодня программы неонатального скрининга внедрены более, чем в 50 странах мира и обеспечивают диагностику более 45 НБО. Значительное (в 8-10 раз) расширение количества НБО, которые могут быть обнаружены при исследовании высушенных на фильтровальной бумаге пятен крови, стало возможным благодаря внедрению высокопроизводительного метода тандемной масс-спектрометрии (ТМС) в конце 90-х годов прошлого века. В отличие от иммунофлуориметрического метода, который позволяет определять один показатель в одной пробе крови, ТМС позволяет измерять концентрации нескольких десятков веществ в одной пробе крови.В настоящее время в Украине скрининг новорожденных ведется по 4-м заболеваниям: фенилкетонурии, врожденному гипотиреозу, адреногенитальному синдрому и муковисцидозу с использованием низкопродуктивного иммунофлуориметрического метода. В отдельных случаях расширенный скрининг новорожденных с использованием метода ТМС выполняется на коммерческой основе в зарубежных лабораториях. При этом, согласно Закону Украины № 2461 «Об обеспечении профилактики и лечения редких заболеваний» от 15.04.2014, и Приказов МОЗ Украины № 778 от 27.10.2014, № 919 от 30.12.2015 и № 731 от 29.06.2017, «Перечень редких (орфанных) заболеваний, приводящих к сокращению продолжительности жизни больных или их инвалидизации и для которых существуют признанные методы лечения» включает более 60 наследственных болезней обмена веществ. Это свидетельствует о значительном отставании нашей страны в вопросе, который, кроме этического и медицинского, имеет важное социальное и экономическое значение.Ключевым вопросом внедрения расширенного скрининга новорожденных с использованием высокопроизводительного и точного метода ТМС в Украине является отсутствие в государственных медико-генетических лабораториях современного аналитического оборудования и вспомогательной инфраструктуры, а также специалистов-аналитиков с достаточным уровнем подготовки. ТМС – технически сложный метод, требующий использования дорогостоящего вакуумного и хроматографического оборудования, специального программного обеспечения, реагентов с изотопными метками, высокочистых газов, сервисного обслуживания с привлечением иностранных специалистов, а также квалифицированного персонала.Учитывая наличие частной клинико-диагностической лаборатории, выполняющей ТМС-анализы в Украине, а не транспортирующей биоматериал в зарубежные лаборатории, способной выполнять весь комплекс исследований первого (массового) этапа скрининга, а также уточняющую диагностику НБО с использованием методов газовой хроматографии/масс-спектрометрии, высокоэффективной жидкостной хроматографии, определение активности ферментов и молекулярно-генетические исследования, в сентябре 2017 была начата разработка Программы усовершенствования диагностики наследственных болезней обмена веществ у новорожденных и детей старшего возраста в Украине. Инициаторами этой Программы являются Национальная академия медицинских наук Украины, ВОО «Ассоциация педиатров Украины», ВОО «Ассоциация неонатологов Украины», ГУ «ИПАГ имени академика О.М. Лукьяновой НАМН Украины», медицинские университеты и региональные лечебно-профилактические учреждения.Цель Программы – расширение до 29 нозологий перечня наследственных болезней обмена веществ, диагностируемых у новорожденных и детей старшего возраста, обеспечение своевременного медицинского сопровождения и лечения выявленных больных, что позволит снизить уровень неонатальной, младенческой и детской смертности и инвалидности. Программа базируется на следующих принципах: (i) четкое распределение сфер ответственности исполнителей, регламентированных рабочими процессами и процедурами скрининга; (ii) электронный документооборот с фиксацией движения биоматериала от момента отбора до выдачи результатов лабораторных измерений, документирование результатов их экспертной оценки и принятого решения относительно дальнейших действий; (iii) документированная обратная связь с заказчиком исследований с целью сообщения результатов и их экспертной оценки; (iv) создание информационной базы данных для расчета предельных уровней концентраций маркерных соединений (cut-off) для украинской популяции с целью снижения количества ложноотрицательных и ложноположительных результатов.Финансирование Программы планируется осуществлять за счет средств региональных бюджетов, внебюджетных фондов, собственных средств родителей.Выполнение подготовительного этапа Программы было начато весной 2018 года. Запуск пилотной части Программы в 5 регионах: Киев, Киевская область, Луганская и Донецкая области и г. Черновцы, - запланирован в апреле 2019. Расширение Программы по всей территории Украины планируется завершить в конце 2020 года. ; Рівень дитячої смертності в Україні прогресивно знижується протягом останнього десятиріччя, але лишається дуже високим у порівнянні з країнами Європейського Союзу. Показник смертності немовлят першого року життя в Україні у 2,5-3 рази вищий, ніж у країнах ЄС, при цьому рівень смертності новонароджених протягом першого місяця життя перевищує середньоєвропейський у 6,6 разів. Це свідчить про суттєве відставання нашої країни у впровадженні сучасних стандартів надання медичної допомоги як вагітним жінкам, так і новонародженим з використанням сучасних методологій діагностики та лікування.Одним з найбільш ефективних напрямків діяльності, яка забезпечила суттєве зниження рівня дитячої смертності та інвалідності у розвинутих країнах світу стало впровадження розширеного масового скринінгу новонароджених з метою виявлення спадкових хвороб обміну речовин (СХОР) – орфанних захворювань, які виникають внаслідок генетичних дефектів ферментів. Наявність СХОР, зазвичай, не вдається встановити при лікарському огляді новонароджених через відсутність клінічних симптомів. Діагностують СХОР двома способами: (і) по клінічним проявам у формі «катастроф неонатального періоду» та синдрому раптової смерті немовлят, (іі) по результатам біохімічного обстеження крові новонароджених (скринінгу). Затримка або помилки в діагностиці цих захворювань часто призводять до незворотних пошкоджень багатьох органів і, в першу чергу, головного мозку (неврологічні порушення, психічний регрес, слабоумство).Неонатальний скринінг – вимірювання у крові новонароджених концентрацій певного набору речовин, які характеризують ключові процеси білкового, вуглеводного та ліпідного обміну з метою раннього виявлення і початку лікування дітей зі СХОР та запобігання їх інвалідизації було розпочато у 60-х роках минулого століття у США з однієї хвороби – фенілкетонурії. Сьогодні програми неонатального скринінгу впроваджені більш, ніж в 50 країнах світу та забезпечують діагностику понад 45 СХОР. Значне (у 8-10 разів) розширення кількості СХОР, що можуть бути виявлені при дослідженні висушених на фільтрувальному папері плям крові, стало можливим завдяки впровадженню високопродуктивного методу тандемної мас-спектрометрії (ТМС) наприкінці 90-х років минулого століття. На відміну від імунофлюорометричного методу, який дозволяє визначати один показник в одній пробі крові, ТМС дозволяє вимірювати концентрації декількох десятків речовин в одній пробі крові.На теперішній час в Україні скринінг новонароджених впроваджено лише для 4 захворювань: фенілкетонурії, вродженого гіпотиреозу, адреногенітального синдрому та муковісцидозу, який проводиться з використанням низькопродуктивного імунофлюорометричного методу. В окремих випадках розширений скринінг новонароджених з використанням методу ТМС виконується на комерційній основі в зарубіжних лабораторіях. При цьому, згідно з Законом України № 2461 «Про забезпечення профілактики та лікування рідкісних захворювань» від 15.04.2014 та Наказами МОЗУ № 778 від 27.10.2014, № 919 від 30.12.2015 та № 731 від 29.06.2017, «Перелік рідкісних (орфанних) захворювань, що призводять до скорочення тривалості життя хворих або їх інвалідизації та для яких існують визнані методи лікування» включає більше, ніж 60 спадкових хвороб обміну речовин. Це свідчить про значне відставання нашої країни в питанні, яке, крім етичного та медичного, має важливе соціальне та економічне значення.Ключовим питанням впровадження розширеного скринінгу новонароджених з використанням високопродуктивного і точного методу ТМС в Україні є відсутність у державних медико-генетичних лабораторіях сучасного аналітичного обладнання та допоміжної інфраструктури, а також фахівців-аналітиків з певним рівнем підготовки. ТМС – технічно складний метод, який вимагає використання коштовного вакуумного та хроматографічного обладнання, спеціального програмного забезпечення, реагентів з ізотопними мітками, високочистих газів, сервісного обслуговування з залученням закордонних фахівців, а також кваліфікованого персоналу.З огляду на наявність приватної клініко-діагностичної лабораторії, яка виконує ТМС-аналізи в Україні, а не транспортує біоматеріал в закордонні лабораторії та здатна виконувати весь комплекс досліджень першого (масового) етапу скринінгу, а також уточнюючу діагностику СХОР з використанням методів газової хроматографії/мас-спектрометрії, високоефективної рідинної хроматографії, визначення активності ферментів та молекулярно-генетичні дослідження, у вересні 2017 р. було розпочато розробку Програми удосконалення діагностики спадкових хвороб обміну речовин у новонароджених і дітей старшого віку в Україні. Ініціаторами цієї Програми є Національна академія медичних наук України, ВГО «Асоціація педіатрів України», ВГО «Асоціація неонатологів України», ДУ «ІПАГ імені академіка О.М. Лук'янової НАМН України», медичні університети та регіональні лікувально-профілактичні заклади.Мета Програми – розширення до 29 нозологій переліку спадкових хвороб обміну речовин, які виявляються у новонароджених та дітей старшого віку, забезпечення своєчасного медичного супроводу та лікування виявлених хворих, що дозволить знизити рівень неонатальної, малюкової й дитячої смертності та інвалідності. Програма базується на наступних принципах: (і) чіткий розподіл відповідальності виконавців, регламентований робочими процесами та процедурами скринінгу; (іі) електронний документообіг з фіксацією руху біоматеріалу від моменту відбору до видачі результатів лабораторних визначень, документування результатів їх експертної оцінки та прийнятого рішення стосовно подальших дій; (ііі) документований зворотній зв'язок з замовником досліджень з повідомленням результатів та їх експертної оцінки; (iv) створення інформаційної бази даних для розрахунку граничних рівнів концентрацій маркерних сполук (cut-off) для української популяції з метою зниження кількості хибно-негативних та хибно-позитивних визначень.Фінансування Програми планується здійснювати за рахунок коштів регіональних бюджетів, позабюджетних фондів, власних коштів батьків.Виконання підготовчого етапу Програми було розпочато на весні 2018 року. Запуск пілотної частини Програми у 5 регіонах: м. Київ, Київська область, Луганська та Донецька області та м. Чернівці, – запланований у квітні 2019 р. Розширення Програми по всій території України планується завершити наприкінці 2020 року.

The infant mortality rate in Ukraine has been progressively decreasing over the past decade, but remains very high compared with the countries of the European Union. The mortality rate of infants in the first year of life in Ukraine is 2.5–3 times higher than in the EU countries, while the mortality rate of newborns during the first month of life exceeds the average European level by 6.6 times. This indicates a significant backlog of our country in the implementation of modern standards of medical care for both pregnant women and newborns using modern diagnostic and treatment methodologies.One of the most effective way that allowed to reduce significantly infant mortality and disability rates in the developed countries of the world proved to be introduction of expanded newborn screening as a tool of early detection of wide spectrum of inherited metabolic disorders (IMD) – orphan diseases caused by genetic defects of particular enzymes leading to alterations in specific metabolic pathways. As a rule, IMDs occurrence cannot be established during medical examination of newborns due to the absence of clinical symptoms. Therefore, IMDs are diagnosed in two ways: (i) with clinical manifestation in the form of "neonatal catastrophes" and/or sudden infant death syndrome, (ii) according to the results of a biochemical examination of the blood of all (asymptomatic) newborns (i.e. screening). Delays or errors in the diagnosis of these diseases often lead to irreversible damage of many organs, first of all, the brain (neurological deficits, mental retardation, oligophrenia). Newborn screening – measurement in dried blood spots, sampled in asymptomatic newborns, concentrations of a specific set of substances which characterize key processes of protein, carbohydrate and lipid metabolism as a tool of early IMDs identification and prompt treatment initiation of affected children to prevent metabolic decompensation episodes and disability development was started in the 1960s in the United States with just one disease – phenylketonuria.By now, newborn screening programs have been implemented in more than 50 countries of the world and provide diagnostics of more than 45 IMDs. A significant (8–10 times) expanding the spectrum of IMDs that can be detected upon examination of dried blood spots on filter paper has been achieved by application of a high-throughput quantitative bioanalysis method – tandem mass spectrometry (TMS) in the late 1990s. Unlike routinely applied immunofluorimetric method allowing to measure just one biochemical agent in one blood sample, TMS allowed to analyze concentrations of several dozen substances in one dried blood spot.Currently, in Ukraine newborn screening is carried out for 4 diseases: phenylketonuria, congenital hypothyroidism, congenital adrenal hyperplasia, and cystic fibrosis using the low-throughput immunofluorimetric method. In some cases, expanded newborn screening using TMS method is performed on a commercial basis in foreign laboratories. At the same time, according to the Law of Ukraine No. 2461 "On ensuring the prevention and treatment of rare diseases" dated April 15, 2014, and the Orders of the Ministry of Health of Ukraine No. 778 dated 10.27.2014, No. 919 dated December 30, 2015, and No. 731 dated June 29, 2017, "The list of rare (orphan) diseases, that lead to a reduction of patient's lifespan or their disability, and for these diseases there are well-established methods of treatment" comprises more than 60 inherited metabolic disorders.This indicates a significant backlog of our country in the issue of not only ethical and medical significance, but great social and economic importance.The key issue of the expanded newborn screening implementation using high-throughput and accurate TMS method in Ukraine is the absence of modern analytical instruments and supplementary equipment in the state medico-genetic laboratories, as well as analysts with sufficient level of training. TMS is a technically complex method based on application of expensive vacuum and chromatographic equipment, special software, isotopic labeling reagents, high-purity gases, instruments maintenance with the aid of foreign experts, as well as qualified lab staff.Such private clinical diagnostic laboratory, where TMS-measurements are performed routinely at site and biomaterials are not transferred abroad exists in Ukraine. This laboratory is capable to perform the full range of measurements at the initial stage of newborn screening (TMS-analysis) and the secondary confirmatory testing using gas-chromatography/mass-spectrometry (GC/MS) and high performance liquid chromatography (HPLC) methods, as well as enzymes activity assessment and molecular-genetic studies. On the basis of reached agreement in September 2017 it was started the development of the Program of improving the diagnostics of inherited metabolic diseases in newborns and older children in Ukraine. This Program has been initiated by the National Academy of Medical Sciences of Ukraine with the participation of "Association of Pediatricians of Ukraine" and "Association of Neonatologists of Ukraine", as well as membership of the "Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology named after academician O.M. Lukyanova of NAMS of Ukraine", medical universities and regional health-care providers.The purpose of the Program is to expand up to 29 the list of inherited metabolic disorders to be diagnosed in newborns and older children that allows early start of treatment and follow-up of affected patients. Wide implementation of the Program allows reducing the levels of neonatal, infant and child mortality and disability.The Program is based on the following principles: (i) a clear distribution of the responsibilities between participants considering newborn screening procedures and processes; (ii) implementation of electronic document management system to register transferring of biomaterial from the moment of sampling to presentation of laboratory measurement results, it's expert evaluation and medical recommendations for further actions; (iii) documented customer feedback to report the results and it's expert evaluation; (iv) creation of the database for calculating the threshold concentrations of biochemical markers and its' ratios (cut-off) for the Ukrainian population in order to reduce the number of false-negative and false-positive results.Financing of the Program have relied on funding of regional budgets, extra-budgetary funds and own funds of parents.The implementation of the preparatory phase of the Program was launched in Spring, 2018. The launch of the pilot part of the Program in 5 regions: Kiev, Kiev Region, Lugansk and Donetsk Regions, and the city Chernivtsi is scheduled for April 2019. The program is planned to be expanded throughout Ukraine at the end of 2020. ; Уровень детской смертности в Украине прогрессивно снижается в течение последнего десятилетия, но остается очень высоким по сравнению со странами Европейского Союза. Показатель смертности младенцев первого года жизни в Украине в 2,5-3 раза выше, чем в странах ЕС, при этом уровень смертности новорожденных в течение первого месяца жизни превышает среднеевропейский в 6,6 раз. Это свидетельствует о существенном отставании нашей страны во внедрении современных стандартов оказания медицинской помощи, как беременным женщинам, так и новорожденным с использованием современных методологий диагностики и лечения.Одним из наиболее эффективных направлений деятельности, которая обеспечила существенное снижение уровня детской смертности и инвалидности в развитых странах мира, стало внедрение расширенного массового скрининга новорожденных с целью выявления наследственных болезней обмена веществ (НБО) – орфанных заболеваний, которые возникают вследствие генетических дефектов ферментов. Наличие НБО, как правило, не удается установить при врачебном осмотре новорожденных из-за отсутствия клинических симптомов. Диагностируют НБО двумя способами: (i) по клиническим проявлениям в форме «катастроф неонатального периода» и синдрома внезапной смерти младенцев, (ii) по результатам биохимического обследования крови новорожденных (скрининга). Задержка или ошибки в диагностике этих заболеваний часто приводят к необратимым повреждениям многих органов и, в первую очередь, головного мозга (неврологические нарушения, психическое регресс, слабоумие).Неонатальный скрининг – измерение в крови новорожденных концентраций определенного набора веществ, характеризующих ключевые процессы белкового, углеводного и липидного обмена с целью раннего выявления и начала лечения детей с НБО и предотвращения их инвалидизации было начато в 60-х годах прошлого века в США с одной болезни – фенилкетонурии. Сегодня программы неонатального скрининга внедрены более, чем в 50 странах мира и обеспечивают диагностику более 45 НБО. Значительное (в 8-10 раз) расширение количества НБО, которые могут быть обнаружены при исследовании высушенных на фильтровальной бумаге пятен крови, стало возможным благодаря внедрению высокопроизводительного метода тандемной масс-спектрометрии (ТМС) в конце 90-х годов прошлого века. В отличие от иммунофлуориметрического метода, который позволяет определять один показатель в одной пробе крови, ТМС позволяет измерять концентрации нескольких десятков веществ в одной пробе крови.В настоящее время в Украине скрининг новорожденных ведется по 4-м заболеваниям: фенилкетонурии, врожденному гипотиреозу, адреногенитальному синдрому и муковисцидозу с использованием низкопродуктивного иммунофлуориметрического метода. В отдельных случаях расширенный скрининг новорожденных с использованием метода ТМС выполняется на коммерческой основе в зарубежных лабораториях. При этом, согласно Закону Украины № 2461 «Об обеспечении профилактики и лечения редких заболеваний» от 15.04.2014, и Приказов МОЗ Украины № 778 от 27.10.2014, № 919 от 30.12.2015 и № 731 от 29.06.2017, «Перечень редких (орфанных) заболеваний, приводящих к сокращению продолжительности жизни больных или их инвалидизации и для которых существуют признанные методы лечения» включает более 60 наследственных болезней обмена веществ. Это свидетельствует о значительном отставании нашей страны в вопросе, который, кроме этического и медицинского, имеет важное социальное и экономическое значение.Ключевым вопросом внедрения расширенного скрининга новорожденных с использованием высокопроизводительного и точного метода ТМС в Украине является отсутствие в государственных медико-генетических лабораториях современного аналитического оборудования и вспомогательной инфраструктуры, а также специалистов-аналитиков с достаточным уровнем подготовки. ТМС – технически сложный метод, требующий использования дорогостоящего вакуумного и хроматографического оборудования, специального программного обеспечения, реагентов с изотопными метками, высокочистых газов, сервисного обслуживания с привлечением иностранных специалистов, а также квалифицированного персонала.Учитывая наличие частной клинико-диагностической лаборатории, выполняющей ТМС-анализы в Украине, а не транспортирующей биоматериал в зарубежные лаборатории, способной выполнять весь комплекс исследований первого (массового) этапа скрининга, а также уточняющую диагностику НБО с использованием методов газовой хроматографии/масс-спектрометрии, высокоэффективной жидкостной хроматографии, определение активности ферментов и молекулярно-генетические исследования, в сентябре 2017 была начата разработка Программы усовершенствования диагностики наследственных болезней обмена веществ у новорожденных и детей старшего возраста в Украине. Инициаторами этой Программы являются Национальная академия медицинских наук Украины, ВОО «Ассоциация педиатров Украины», ВОО «Ассоциация неонатологов Украины», ГУ «ИПАГ имени академика О.М. Лукьяновой НАМН Украины», медицинские университеты и региональные лечебно-профилактические учреждения.Цель Программы – расширение до 29 нозологий перечня наследственных болезней обмена веществ, диагностируемых у новорожденных и детей старшего возраста, обеспечение своевременного медицинского сопровождения и лечения выявленных больных, что позволит снизить уровень неонатальной, младенческой и детской смертности и инвалидности. Программа базируется на следующих принципах: (i) четкое распределение сфер ответственности исполнителей, регламентированных рабочими процессами и процедурами скрининга; (ii) электронный документооборот с фиксацией движения биоматериала от момента отбора до выдачи результатов лабораторных измерений, документирование результатов их экспертной оценки и принятого решения относительно дальнейших действий; (iii) документированная обратная связь с заказчиком исследований с целью сообщения результатов и их экспертной оценки; (iv) создание информационной базы данных для расчета предельных уровней концентраций маркерных соединений (cut-off) для украинской популяции с целью снижения количества ложноотрицательных и ложноположительных результатов.Финансирование Программы планируется осуществлять за счет средств региональных бюджетов, внебюджетных фондов, собственных средств родителей.Выполнение подготовительного этапа Программы было начато весной 2018 года. Запуск пилотной части Программы в 5 регионах: Киев, Киевская область, Луганская и Донецкая области и г. Черновцы, - запланирован в апреле 2019. Расширение Программы по всей территории Украины планируется завершить в конце 2020 года. ; Рівень дитячої смертності в Україні прогресивно знижується протягом останнього десятиріччя, але лишається дуже високим у порівнянні з країнами Європейського Союзу. Показник смертності немовлят першого року життя в Україні у 2,5-3 рази вищий, ніж у країнах ЄС, при цьому рівень смертності новонароджених протягом першого місяця життя перевищує середньоєвропейський у 6,6 разів. Це свідчить про суттєве відставання нашої країни у впровадженні сучасних стандартів надання медичної допомоги як вагітним жінкам, так і новонародженим з використанням сучасних методологій діагностики та лікування.Одним з найбільш ефективних напрямків діяльності, яка забезпечила суттєве зниження рівня дитячої смертності та інвалідності у розвинутих країнах світу стало впровадження розширеного масового скринінгу новонароджених з метою виявлення спадкових хвороб обміну речовин (СХОР) – орфанних захворювань, які виникають внаслідок генетичних дефектів ферментів. Наявність СХОР, зазвичай, не вдається встановити при лікарському огляді новонароджених через відсутність клінічних симптомів. Діагностують СХОР двома способами: (і) по клінічним проявам у формі «катастроф неонатального періоду» та синдрому раптової смерті немовлят, (іі) по результатам біохімічного обстеження крові новонароджених (скринінгу). Затримка або помилки в діагностиці цих захворювань часто призводять до незворотних пошкоджень багатьох органів і, в першу чергу, головного мозку (неврологічні порушення, психічний регрес, слабоумство).Неонатальний скринінг – вимірювання у крові новонароджених концентрацій певного набору речовин, які характеризують ключові процеси білкового, вуглеводного та ліпідного обміну з метою раннього виявлення і початку лікування дітей зі СХОР та запобігання їх інвалідизації було розпочато у 60-х роках минулого століття у США з однієї хвороби – фенілкетонурії. Сьогодні програми неонатального скринінгу впроваджені більш, ніж в 50 країнах світу та забезпечують діагностику понад 45 СХОР. Значне (у 8-10 разів) розширення кількості СХОР, що можуть бути виявлені при дослідженні висушених на фільтрувальному папері плям крові, стало можливим завдяки впровадженню високопродуктивного методу тандемної мас-спектрометрії (ТМС) наприкінці 90-х років минулого століття. На відміну від імунофлюорометричного методу, який дозволяє визначати один показник в одній пробі крові, ТМС дозволяє вимірювати концентрації декількох десятків речовин в одній пробі крові.На теперішній час в Україні скринінг новонароджених впроваджено лише для 4 захворювань: фенілкетонурії, вродженого гіпотиреозу, адреногенітального синдрому та муковісцидозу, який проводиться з використанням низькопродуктивного імунофлюорометричного методу. В окремих випадках розширений скринінг новонароджених з використанням методу ТМС виконується на комерційній основі в зарубіжних лабораторіях. При цьому, згідно з Законом України № 2461 «Про забезпечення профілактики та лікування рідкісних захворювань» від 15.04.2014 та Наказами МОЗУ № 778 від 27.10.2014, № 919 від 30.12.2015 та № 731 від 29.06.2017, «Перелік рідкісних (орфанних) захворювань, що призводять до скорочення тривалості життя хворих або їх інвалідизації та для яких існують визнані методи лікування» включає більше, ніж 60 спадкових хвороб обміну речовин. Це свідчить про значне відставання нашої країни в питанні, яке, крім етичного та медичного, має важливе соціальне та економічне значення.Ключовим питанням впровадження розширеного скринінгу новонароджених з використанням високопродуктивного і точного методу ТМС в Україні є відсутність у державних медико-генетичних лабораторіях сучасного аналітичного обладнання та допоміжної інфраструктури, а також фахівців-аналітиків з певним рівнем підготовки. ТМС – технічно складний метод, який вимагає використання коштовного вакуумного та хроматографічного обладнання, спеціального програмного забезпечення, реагентів з ізотопними мітками, високочистих газів, сервісного обслуговування з залученням закордонних фахівців, а також кваліфікованого персоналу.З огляду на наявність приватної клініко-діагностичної лабораторії, яка виконує ТМС-аналізи в Україні, а не транспортує біоматеріал в закордонні лабораторії та здатна виконувати весь комплекс досліджень першого (масового) етапу скринінгу, а також уточнюючу діагностику СХОР з використанням методів газової хроматографії/мас-спектрометрії, високоефективної рідинної хроматографії, визначення активності ферментів та молекулярно-генетичні дослідження, у вересні 2017 р. було розпочато розробку Програми удосконалення діагностики спадкових хвороб обміну речовин у новонароджених і дітей старшого віку в Україні. Ініціаторами цієї Програми є Національна академія медичних наук України, ВГО «Асоціація педіатрів України», ВГО «Асоціація неонатологів України», ДУ «ІПАГ імені академіка О.М. Лук'янової НАМН України», медичні університети та регіональні лікувально-профілактичні заклади.Мета Програми – розширення до 29 нозологій переліку спадкових хвороб обміну речовин, які виявляються у новонароджених та дітей старшого віку, забезпечення своєчасного медичного супроводу та лікування виявлених хворих, що дозволить знизити рівень неонатальної, малюкової й дитячої смертності та інвалідності. Програма базується на наступних принципах: (і) чіткий розподіл відповідальності виконавців, регламентований робочими процесами та процедурами скринінгу; (іі) електронний документообіг з фіксацією руху біоматеріалу від моменту відбору до видачі результатів лабораторних визначень, документування результатів їх експертної оцінки та прийнятого рішення стосовно подальших дій; (ііі) документований зворотній зв'язок з замовником досліджень з повідомленням результатів та їх експертної оцінки; (iv) створення інформаційної бази даних для розрахунку граничних рівнів концентрацій маркерних сполук (cut-off) для української популяції з метою зниження кількості хибно-негативних та хибно-позитивних визначень.Фінансування Програми планується здійснювати за рахунок коштів регіональних бюджетів, позабюджетних фондів, власних коштів батьків.Виконання підготовчого етапу Програми було розпочато на весні 2018 року. Запуск пілотної частини Програми у 5 регіонах: м. Київ, Київська область, Луганська та Донецька області та м. Чернівці, – запланований у квітні 2019 р. Розширення Програми по всій території України планується завершити наприкінці 2020 року.

The thesis provides a complex analysis of the technologies of political marketing in the activities of political parties. Theoretical and methodological basis of research of problem fields are identified and patterns of formation and development of political marketing in political science are defined. The aim of the research was to determine the patterns of political marketing in Ukraine and specifics use of marketing techniques in political parties. The differences of scientific categories «marketing technologies of political party» and «technologies of political marketing» which are using by political parties are highlighted. The marketing technologies of political parties is meant as the totality of methods and means for promoting political products. The technologies of political marketing are defined as a set of practices in creating, maintaining and developing political relations between political actors by using political market products.According to the marketing strategy of positioning the Ukrainian political parties and key party product (ideology / «package of programs» / image ideology) the essence of technologies of political marketing that are used by political parties in their work, namely in design of party image, definition of party people, naming, creating ideological platform, design of party symbols and branding, are singled out in the research. Delimitation between scientific categories «party goods» and «party brand» is proposed. The term «party brand» provides for rooting in the public consciousness, symbolic content, emotional load and is the possibility to combine in itself few political goods. Party brand as result of political marketing is interpreted by the author as a unique offer of specific political party. Acquisition of traits of this unique offer in the marketing party strategy helps to create lasting image and form stable political reputation on the market. The author emphasized that the party proposals are updated by the election campaigns because the main function of political parties is electoral and the essence of parties is defined as organizations designed to gain and exercise of state power. Elections as a concentrated expression of the political market is a mechanism of legitimation of power to political parties. It is proposed the author's synthesis of areas of general marketing principles and Jean Baudrillard's concept of postmodern. It allowed investigating features of political marketing at essentially new level: the change from rational forms of symbolization to branding and sensory-emotional forms of symbolic exchange.It is proved that to the forefront of the political market political product should get, efficiency which is due not so much situational expectations as authentic mental peculiarities of the people combined with the current trends of global political market.The author identified four stages of political marketing in Ukraine that are determined by the characteristics of the party and electoral systems, the level of competition on the political market, the choice of means and methods of party activity:- stage of nucleation of political market (1991–1997);- stage of formation and development of political marketing technologies (1998–2003);- stage of amplification technologizing and virtualization election campaigns (2004–2009);- stage of expansion of technologies and their diversity (from 2010 – till now).It is substantiated that using of technologies of political marketing in the activities of political parties leads to the changes in their form and content, demonstrates successful participation of the same party in three electoral cycles, which is the evidence of party's institutionalization. As a result, specific partypolitical structuring from atomized to systems of almost large parties took place. In this regard, necessity to create brands in the party-political space of modern Ukraine, that driven by the desire of parties to ensure strategic planning for political product in the long term, is argued. The author proved dependence of dynamics of political marketing technologies in the activities of political parties with correlation between the type of party system, electoral law and the polarization of Ukrainian society.In the research, it is stressed that in the election campaigns in the late XX - XXI centuries in Ukraine ideological factor plays less important role than in the elections early 1990s. The current electoral process is not a competition of ideologies but a competition of symbols which main task is to engage to the side of the candidate a significant number of voters. The features of party proposals during parliamentary campaigns 2012, 2014 is analysed. The specific of personal factors and party imaging products in the design of the brand party is revealed. It is emphasized that party products and brands are the carriers of information. For example, names of political parties not only provide for information about specific political party, but about the laws of functioning of the political life in Ukrainian society, political power, the level of political culture.The role of the names and symbols of Ukrainian political parties is found out. It is concluded that by using symbolic form political party decrypts the meaning of the name, identifies itself ideologically, recalls the essence of their programmatic objectives, says the goal of the current campaign and immediate tasks. The content invested in party symbols is revealed. The author analyses its colours, which are powerful way of manipulating the human psyche. It is proved that the party proposals acquire symbolic and cease to carry a meaning and be based on real public demand. Political symbols become tools of manipulation and suggestion of populist ideas. On the one hand, it brings instant benefits to political parties, but on the other - leads to a decline in political culture and civic activity. The research substantiated that for design of effective symbolism must consider the level of political culture of the electorate, traditions, level of political education, voter mentality. It is emphasized that Ukrainian society tend to personalize perception of political power, which reduces the totality of power relations to a figure of specific political leader. The author highlighted that political parties are mass political organizations in which leadership can be distributed among several politicians.It was found that the challenges in 2014 led to new tendencies in the party system in Ukraine, namely the enhancing the process creation of parties, also inclusion in party lists ATO members, civil society activists, journalists, volunteers. It was due to public demand for «new faces», new alliances between political forces. A high level of personalization for Ukrainian politics connected primarily with the fact that most voters are not able to make a political choice, based on their own real interests. Ordinary citizens associate realization their life aspirations and dreams with the active leader of political force who is trying to act as a hero, a saviour. It is accentuated attention that political parties do not compete for the effective implementation of social development programs, but compete for the distribution of power. In their activities, profitable for a narrow circle of persons, but not national interests are dominated. Populism and excessive social orientation of the election programs of political parties are typical characteristics of modern political market in Ukraine.It is concluded that during the current transitional period the domestic party market has not reached a level that would satisfy the needs of society, political goods have not met the expectations and hopes. They are made without targeting consumers and based on stereotypical thinking. The party market does not match a model of «free competition», which makes it difficult to promote party products. Political parties are not associated with specific results of which should be designed to meet the most important values and needs of citizens. The research presents practical recommendations to improve political marketing technologies considering domestic political consumer. ; В исследовании осуществлен комплексный анализ технологий политического маркетинга в деятельности политических партий. Определены теоретико-методологические основы исследования проблемного поля, закономерности становления и развития политического маркетинга в политической науке.Выяснены теоретические основы изучения и использования в политической практике технологий политического маркетинга политическими партиями; обобщены и указано на расхождение содержания научных категорий «технологии политического маркетинга» и «маркетинговые технологии политической партии».Согласно маркетинговой стратегии позиционирования украинских политических партий и ключевого партийного продукта, предложено систематизировать технологии, которые используют политические партии в своей деятельности: конструирование имиджа партии; нейминг (разработка названия политической партии); определение бренд-персон политической партии; создание идеологической платформы и формирования программы партии; разработка дизайна партийной символики и рекламной продукции; партийный брендинг.Предложена целесообразность сочетания основ общего маркетинга и постмодернистской концепции Ж. Бодрийяра, что позволило исследовать особенности технологий политического маркетинга на принципиально новом уровне: замена рациональных форм символизации имиджевыми и чувственно-эмоциональными формами символического обмена.Обосновано, что на первый план партийного рынка должен выйти политический продукт, дееспособность которого обусловливается не столько ситуационными ожиданиями граждан, сколько аутентичными ментальными особенностями народа в сочетании с актуальными тенденциями мирового политического рынка. Указано на различия научных категорий «партийный товар» и «партийный бренд», суть последнего заключается в его укорененности в массовом сознании, символическом наполнении, эмоциональной нагрузке и возможности объединять в себе несколько политических товаров.Выделены четыре этапа динамики украинского политико-партийного рынка в условиях независимости. Обосновано, что использование технологий политического маркетинга в деятельности политических партий приводит к изменению их формы и содержания, демонстрируя успешное выступление одной и той же партийной силы в течение трех электоральных циклов, что свидетельствует о партийной институционализации, и обусловливает определенное партийно-политическое структурирование от авторизированной к системе почти крупных политических партий.Раскрыта специфика персонального фактора и визуализации партийных продуктов в конструировании бренда партии. Проанализированы особенности партийных предложений парламентских кампаний 2012, 2014 гг. Доказано, что в условиях нынешнего переходного периода отечественный партийный рынок не достиг того уровня, который бы удовлетворял потребности общества, политические товары не соответствуют ожиданиям и надеждам, создаются без ориентации на потребителя, базируются на стереотипном мышлении. ; У дослідженні здійснено комплексний аналіз технологій політичного маркетингу в діяльності політичних партій. Визначено теоретико- методологічні засади дослідження проблемного поля, закономірності становлення та розвитку політичного маркетингу в політичній науці. Метою дисертаційного дослідження було з'ясування закономірності розвитку політичного маркетингу в Україні та специфіку використання маркетингових технологій у діяльності політичних партій. Виділено розбіжності змісту наукових категорій: «маркетингові технології політичної партії» і «технології політичного маркетингу», що використовують політичні партії. Під маркетинговими технологіями політичних партій розуміється сукупність прийомів і засобів просування політичних продуктів, а технології політичного маркетингу визначаються як сукупність практик створення, підтримки та розвитку політичних взаємовідносин між акторами політичного ринку за допомогою політичних продуктів.Згідно маркетингової стратегії позиціонування українськими політичними партіями та ключового партійного продукту (ідеологія / «пакет програм» / іміджева ідеологія), у дослідженні виокремлено та розкрито зміст технологій політичного маркетингу, які використовують політичні партії у своїй діяльності, а саме: неймінг, конструювання іміджу партії, визначення партійних персон, створення ідеологічної платформи, розробка дизайну партійної символіки, брендинг. Запропоновано розмежовувати наукові категорії «партійного товару» та «партійного бренду», зміст останнього полягає в його вкоріненості у масовій свідомості, символічному наповненні, емоційному навантаженні та можливості об'єднувати у собі декілька політичних товарів. Партійний бренд, як результат політичного маркетингу, тлумачиться автором як своєрідна унікальна пропозиція конкретної політичної партії. Набуття її ознак в маркетинговій стратегії партії сприяє створенню довготривалого іміджу, формуванню її стабільної репутації на політичному ринку. Автором наголошено, що партійні пропозиції актуалізуються виборчими кампаніями, бо головна функція політичних партій – електоральна – визначається самою сутністю їх як організацій, призначених для завоювання й здійснення державної влади. Саме вибори як концентроване вираження політичного ринку є механізмом легітимації влади для політичної партії.Запропоновано доцільність поєднання основ загального маркетингу та постмодерністської концепції Ж. Бодрійяра, що дозволило дослідити особливості технологій політичного маркетингу на принципово новому рівні: заміна раціональних форм символізації іміджевими та чуттєво- емоційними формами символічного обміну. Доведено, що на перший план партійного ринку повинен вийти політичний продукт, дієздатність якого обумовлюється не стільки ситуаційними очікуваннями громадян, скільки аутентичними ментальними особливостями народу в поєднанні з актуальними тенденціями світового політичного ринку.Виокремлено чотири етапи політичного маркетингу в діяльності політичних партій України, які визначаються особливостями партійної та виборчої систем, рівнем конкуренції на політичному ринку, вибором засобів і методів партійної діяльності:- етап зародження політичного ринку (1991–1997 рр.);- етап формування та розвитку технологій політичного маркетингу (1998–2003 рр.);- етап посилення технологізації та віртуалізації передвиборчих кампаній (2004–2009 рр.);- етап розширення технологій та їх урізноманітнення (з 2010 р. – по теперішній час).Обґрунтовано, що використання технологій політичного маркетингу у діяльності політичних партій призводить до зміни їх форми і змісту, демонструючи успішний виступ однієї і тієї ж партійної сили протягом трьох електоральних циклів, що є свідченням партійної інституціоналізації, та обумовлює певне партійно-політичне структурування: від атомізованої до майже системи крупних партій. Можна говорити про певні перспективи щодо стабілізації української партійної системи: маємо зменшення фрагментації партійної системи у поєднанні зі зростанням ролі партійних організацій. У зв'язку з цим аргументовано необхідність створення брендів у партійно-політичному просторі сучасної Україні, щ обумовлюється прагненням партій до забезпечення стратегічного планування політичного продукту на довгострокову перспективу. Доведена залежність динаміки розвитку технологій політичного маркетингу в діяльності політичних партій від кореляції між типом партійної системи, виборчим законодавством і поляризацією українського суспільства.У роботі підкреслено, що у виборних кампаніях кінця ХХ – початку ХХІ ст. в Україні ідеологічний чинник відіграє менше значення, ніж на виборах початку 1990-х років. Сучасний виборчий процес – це змагання не ідеологій, а символів, основним завданням яких є залучати на сторону кандидата значну кількість виборців. Проаналізовано особливості партійних пропозицій парламентських кампаній 2012, 2014 рр. Розкрито специфіку персонального чиннику та візуалізації партійних продуктів у конструюванні бренду партії. Наголошено, що партійні товари та бренди є носіями інформації. Наприклад, назви політичних партій дають відомості не тільки про конкретну політичну силу, а й про закономірності функціонування політичного життя українського суспільства, політичної влади, рівень політичної культури. З'ясовано роль назви та символіки українських політичних партій. Зроблено висновок, що через символічні форми політична партія розшифровує значення своєї назви, ідеологічно ідентифікує себе, нагадує про суть своїх програмових завдань, заявляє про мету поточної кампанії і найближчі цілі. Розкрито зміст, вкладений в партійну символіку. Аналізується її колірна гама, яка є потужним засобом маніпулювання людської психіки.Доведено, що партійні пропозиції набувають символічності та перестають нести у собі смислове навантаження, спиратися на реальний суспільний попит. Політичні символи стають інструментами маніпулювання та навіювання популістських ідей, що, з одного боку, приносить миттєву вигоду політичним партіям, з іншого – веде до зниження рівня політичної культури та громадської активності. У дослідженні обґрунтовано, що при розробці ефективної символіки необхідно враховувати рівень політичної культури електорату, традиції, рівень політичної освіченості, менталітет виборця.Наголошено, що для українського суспільства притаманне персоніфіковане сприйняття політичної влади, яке редукує всю сукупність владних відносин до фігури конкретного політичного лідера. Підкреслено, що політичні партії – це масові політичні організації, в яких лідерство може бути розподілено серед кількох політиків. З'ясовано, що виклики 2014 р. призвели до нових тенденцій у партійній системі України, а саме активізації процесу партієтворення, включення у партійні списки учасників АТО, громадських активістів, журналістів, волонтерів, що було зумовлено суспільним запитом на «нові обличчя», створення нових союзів між політичними силами. Характерний високий рівень персоніфікації для української політики пов'язується, насамперед, з тим, що більшість не здатна здійснити політичний вибір, що заснований на їх власних реальних інтересах. Пересічні громадяни пов'язують втілення своїх життєвих сподівань та мрій з політичною активністю лідера сили, який намагається виступати в ролі героя, рятівника. Акцентовано увагу, що політичні партії змагаються не за втілення ефективніших програм розвитку суспільства, а за розподіл владних повноважень; у їх діяльності переважають вузькопартійні, а не загальнонаціональні інтереси. Популізм, надмірна соціальна орієнтованість передвиборчих програм політичних партій – типова характеристика сучасного політичного ринку України.Зроблено висновок, що за умов нинішнього перехідного періоду, вітчизняний партійний ринок не досяг того рівня, який би задовольняв потреби суспільства, політичні товари не відповідають очікуванням та надіям, створюються без орієнтації на споживача, базуються на стереотипному мисленні. Партійний ринок не відповідає моделі «вільної конкуренції», що зумовлює труднощі просування на ньому партійних продуктів. Партії не асоціюються з конкретними результатами діяльності, що мають бути спрямовані на задоволення найбільш значимих цінностей, потреб громадян.У роботі запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення технологій політичного маркетингу з урахуванням споживача вітчизняного політичного товару.

At the present stage of development of the world community, accompanied by processes of globalization, when the world is «united», on the one hand, there is a natural strengthening of ties between the countries and peoples of the world, which is manifested in a certain degree of standardization of some cultural norms and principles perceived and used in the different countries, nations, ethnic groups etc. Instead, on the other hand, there is some increasing of the cultural differentiation and disintegration in various areas of public life, which were generated by the phenomenon of «ethnic and religious revival». This phenomenon is associated with an increase of the interest of traditional, sectional, heritable forms of identity (ethnic, religious, racial) and, accordingly, the traditional social practices.These phenomena cause frequent conflicts between different ethnic and national groups in multi-ethnic states. In the early XXI century such conflicts began to cover not only the countries and societies with the unfinished national unity, but also nation-states in Europe and America, where seemingly ethnic majority and minority groups are combined into a single nation-state «body» based on shared values, ideals and goals, but which have an inherent desire to preserve its cultural diversity.Therefore, there is so important to find and explore the new concepts and theoretical models that would allow to ensure peaceful, conflict-free co-existence of ethnic minorities within a common political space on the basis of mutual respect, respect each other's rights and cultural exchanges.Given the urgency and the need for further study of the problem, the author put a goal: 1) to identify and analyze the key concepts of co-existence of minorities in today's globalizing world; 2) to find out the advantages and disadvantages of each of the concepts, identifying the best option co-existence of minorities within a common political space.The object of the study is the national and ethnic minorities as a subject of political processes, and the subject is the modern concept of minorities' co-existence in the common political space.According to the Art. 1 of UNESCO Universal Declaration on Cultural Diversity, it is reflected in the uniqueness and diversity of features that are inherent in groups and communities, of which humanity is created. This phenomenon is considered to be a source of exchange, innovation and creativity, thus it is defined not less need for human existence than biodiversity for the functioning of the world of nature as a whole.However, this variety generates now some problems of co-existence of different cultures. Along with the long-standing controversies of intercultural interaction in the multi-ethnic states, which are formed on this basis, a number of new problems continues to arise. It leads to the need to seek such theoretical concepts and form a practical policies based on these concepts, that would effectively solve the existing ethno-national disputes and prevent the emergence of the some new, based on consideration of the interests of both titular nations and national minorities living within these countries.The beginning of the 70s of the XX century was a time of the emergence of fundamentally new concept of co-existence between nations and cultures within a common political space, which are known as «multiculturalism». The basis of multiculturalism was the rejection of the idea of continuous civic integration in such semantic content, in which it remained dominant until that time. Instead, the key role is assigned to the promotion and maintenance of cultural diversity, «neighborhood» of communities within a single state.In one version, the term of «multiculturalism» began to be used in academic circles from 1957 in order to determine the official policy of Switzerland, which was based on the idea of uniting the various ethnic and cultural communities into one nation. According to statements by other researchers, «multiculturalism» as a scientific concept originated in Canada in the 1960s to refer the state of Anglo-French bi-culture in terms of the threat of Quebec separatism. Multiculturalism gained the official political recognition in 1971, when it was included as one of the basic principles of the Constitution of Canada to outline the new governmental course of this country has finally admitted the defeat of assimilation policy. Among the states, which are recognized officially multiculturalism, are the USA, Australia, the United Kingdom of Great Britain, Germany, France, the Netherlands, Sweden, Finland and others.Thus, by the beginning of 80's of the XX century the key tenets of the concept of multiculturalism reached the level of the fundamental principles of political practice of most Western countries and international organizations.There are Western scholars Ch. Taylor, W. Kymlicka, Ch. Kukatas, A. Perotti etc. among the most prominent theorists of multiculturalism. There are many critics of multiculturalism, such as representative of the British egalitarian liberalism B. Berry, A. Schlesinger-Jr., A. Bloom.As one of the founders of the concept of multiculturalism Ch. Taylor said, hat this phenomenon is a form of self-assertion. Multiculturalism is not only in the struggle for the recognition of individuals, but also the requirement to recognize their originality, identity of groups, slides to the other. According to Ch. Taylor, some cultures are independent nature; any individual can exist only as part of the culture.Addressing to the problem of political equality between the minority and majority of the multi-national society, another theorist of multiculturalism W. Kymlicka focuses on the problem of the significance and status of minorities. He said that national minorities have the right to consider themselves as the cultural-distinctive communities only if they are guided by liberal principles, recognizing the rights of other communities.W. Kymlicka believes that the state cannot be separated from the problems of ethnic and ethnicity in general. He recognizes that the demands of ethnic and religious groups about financial support of some cultural activities are fair, implying those stocks that support the wealth and diversity of cultural resources. It increases the stability of society and eliminates the disparities between ethnic and religious groups. Without some financial support from the state a significant amount of national minorities may simply disappear and lose their cultural identity. The researcher supports the cultural market. However, W. Kymlicka puts on the agenda such questions: 1) the reasons why society should support cultural diversity or originality; 2) the need of researching of immigrants' and national languages; 3) the issue of citizenship, which is connected directly to the problem of tolerance.The American political scientist Ch. Kukatas, exploring multiculturalism, offers five options of the community response to cultural diversity: isolation, assimilation, soft multiculturalism, hard multiculturalism, apartheid.According to the scientist, soft multiculturalism appears as the rejection of attempts to prevent the emergence of cultural diversity through isolation. On the other hand, it is the rejection of its strengthening using a policy of assimilation of ethnic minorities. The freedom to choose the degree of assimilation according to the desires of the individual should be guaranteed in society.A common characteristic of hard multiculturalism is that society should take active steps to ensure that minorities are not only full participators in society, but also provide maximum opportunities to maintain their identity and traditions. By diversity should be treated not just tolerated, it should be consolidated, promoted and supported, not only financially, but also through the provision for cultural minorities some special rights.For Russian scientist E. Pain, who researches ethnic and cultural diversity in society, multiculturalism is a «very fresh» concept, which appeared in the scientific use until the end of 1980 and in connection with his youth has not yet severe theoretical background. But the researcher said that despite this, the popularity of multiculturalism lies in its key postulate that recognizes the value of cultural diversity of the country (region, world) and the impossibility of ranking of crops (including ethnic) on a «lower – higher», «primary – secondary» etc.The Ukrainian researcher A. Kolodiy, focusing on the study of issues of ethnicity and ethnic policy, defines multiculturalism as a principle of national ethnic, educational, cultural policy that recognizes and supports the right of citizens to preserve, promote and protect by all lawful means the (ethno)cultural features, and commitments the state to support such citizens' efforts.Given the complexity of the term of «multiculturalism» and the presence of a number of different interpretations in modern political science, the Ukrainian researcher N. Vysotska identifies five scientific approaches to understanding of multiculturalism:- demographic and descriptive: multiculturalism is as a characteristic of the state or society with cultural, ethnic, racial diversity etc.;- political program: multiculturalism is defined as a set of political programs and activities aimed at providing practical co-existence of different minorities, based on consideration of their differences and respective needs and rights with maintaining of the national unity;- ideological and normative: multiculturalism is a collection of all sorts of ideological currents, which are based on the idea of cultural diversity;- social and transformative: multiculturalism is the specific activity of governmental institutions in the country to ensure elimination of any discrimination or restriction of the rights of minorities;- historical: multiculturalism appears as a need to study the causes and conditions for the emergence of cultural diversity within a single socio-political space.Analyzing the diversity of approaches to the definition of multiculturalism, we can add to the classification of N. Vysotska some another interpretation of the term as a separate principle, which can be the basis of ethnic policy that supports diversity in society.Thus, we can define the concept of multiculturalism as an ideology and political practices of cultural inhomogeneous society to official recognition and real security of minorities' rights at the public-state level and to support the restoration and development of different cultural systems.The descriptive characteristics of multiculturalism is to recognize the possibility of co-existence in the same political space of several different cultural, ethnic or other groups that are willing and able to reproduce its identity.However, this descriptive diversity does not give the rise to characterize the society that really delivers its existence and development. It creates a need of existence of some regulatory side of multiculturalism. It lies in the use of state of specific measures to ensure the rights, dignity and welfare of its citizens regardless of their ethnicity, race, religion, language etc.However, we must admit, that in practice the policy of multiculturalism, solving some problems in the functioning of multi-ethnic states, may cause the new problems. In particular, multiculturalism, which was offered by its theorists (Ch. Taylor, W. Kymlicka, Ch. Kukatas), causes the revival of group forms of cultural identity through the inhibition of individual cultural diversity. For example, Western countries, which were actively implementing in practice the policy of multiculturalism, witnessed the fact that citizens who because of certain objective or subjective circumstances have lost their group (ethnic, religious, racial etc.) identity, returned to it influenced by multiculturalism. It was due to the fact that the privileges granted by governments to support and develop of cultural and ethnic uniqueness concerned the groups rather than individuals. In similar cases found the expression such defect of multiculturalism as a tendency to increase the isolation of ethnic communities and the creation of artificial boundaries between them.A. Schlesinger-Jr. defines multiculturalism on this occasion as an ideological concept that leads by its nature to the replacement of social ideals: «from assimilation to fragmentary, from integration to separatism». The same view is held by A. Bloom, who insists that fragmentation and separatism are alarming in multiculturalism, and the concept of multiculturalism leads to neglect of personal rights of the individuals.The Russian scientist A. Borisov understands multiculturalism as a phenomenon of ethnic and cultural fragmentation of society that opposes culture as a national movement.Therefore, we can agree with E. Pain, who identifies the following defects of the political practices of multiculturalism:- multiculturalism as an official policy actually addresses the state support to the specific groups representing the national and ethno-cultural minority in the state. In this regard, using the benefits these groups wrongly assume the role of representing the interests of their ethnic group or all religions;- stimulating the state support of groups and communities, multiculturalism promotes the community identity by suppressing of the individual identity. A similar policy deprives a person of the possibility to choose, consolidating the power of the group to which it belongs over this person;- multiculturalism creates obstacles for individual integration of different minorities to civil society;- the policy of multiculturalism creates an artificial segregation of groups, forming «a kind of voluntarily ghetto».Not only the majority of scientists and experts in the field of national and ethno-cultural policy are agree with this claim, but also the broad political circles. For example, the evidence of this fact is that in 2009 the Council of Europe issued «The White Book of Intercultural Dialogue» in which critically assessed the concept of cultural assimilation and the theory and practice of multiculturalism.As a result, in the early ХХІ century even those states, where multiculturalism was enshrined at the constitutional level, began to refuse from its use. Therefore it was necessary to find a fundamentally new concept and a political practice that takes into account the defects of previous concepts and would allow solving the problem of co-existence of different cultural and ethnic communities in the political space. One such attempt was the strategy of division of the sphere of culture. It says that in public sphere the maintenance of cultural homogeneity of representatives of all ethnic, religious, racial and other groups is encouraged. It based on the recognition and observance of formal rules that are common for all citizens of the state, and the principles of implementation, controlled by civil society. In the private sector, on the contrary, this concept gives the preference to cultural diversity. The ideological inspirers of the strategy of division of the sphere of culture emphasize that this model can be considered a compromise, because it creates the opportunities for the rights and freedoms of the individual regardless of cultural, ethnic, national, racial identity, on the one hand, and will provide unity and integrity of contemporary multicultural, multi-ethnic society, on the other hand.However, we must admit that this model of co-existence generates a question: is it possible and how to draw a line in real social life between the public and private sectors? In practice we see that the distinction between these spheres of human life and society is quite thin, because they are intertwined with each other. For example, if members of certain ethnic groups will to dress up in traditional clothing, it is an expression of his individual rights, freedom of choice with regard to the private sector. It generates a question: do they have the right to appear in this form in the streets within the state of their residence, where the titular nation is different from other by traditions in dress? It can apply to using of the language of community: does the model of division of the sphere of culture mean that minorities have the right to use their own language only at home, but in public places they must use only official language of the state in which they live? Or, for example, members of religion groups have a personal, «private» right to practice their faith and religious worship. But do they have the right to build their own churches in their places of residence, where they constitute an ethnic or religious minority? In this case, their freedom to practice their religion will go from the private sphere into the public sector, where the different doctrine can be declared as the official religion.Thus, the continuity of the public and private spheres of life points to the most obvious defect of the model of division of the sphere of culture. This defect is embedded in the title of concept. It generates the impossibility of its realization in practice and the need to find the new strategies of ethno-national cultural policy.One such model is the concept of individual freedom and cultural choice proposed by the famous philosopher and scientist, Nobel Prize in Economics A. Sen. Its main idea is the gradual weakening of group forms of identification and moving to individual choice. «Cultural liberty» is giving to individuals the right to live and exist according to their own choice, with a real opportunity to evaluate other options. A. Sen emphasizes that «the large number of existing injustices in the world remains and thrives because they turn their victims into allies, depriving them of the possibility to choose a different life and preventing their learning about the existence of another life». That's ethnic, religious and other cultural traditions of groups are not willingly, they are prescribed from birth. Therefore, the main objective of the policy of promoting cultural liberty is the weakening of traditions. The concept considers the cultural diversity as a tool for implementing of cultural freedom when «due to it the cultural range of social life and possibility of choosing are expanding». But the concept of cultural freedom hasn't become the norm in Western countries because there is a difficulty with the development of mechanisms for public policy which can break the power of traditions, customs, attitudes, mentality etc.The modern theorists and practitioners offer to combine all advantages of multiculturalism and the concept of individual freedom and cultural choice in the model of interkulturalism. Interkulturalism based on the idea of cultural diversity in the world and countries, but in contrast to multiculturalism, which offers the neighborliness between communities and cultures, it focused on the finding some ways of interaction of these different communities as members of different cultural systems. Interkulturalism requires a common interest of different nationalities and religions shared by a common sense of public responsibility for their country.Thus, we can admit multiculturalism, the concept of division of the sphere of culture, the model of individual freedom and cultural choices and interkulturalism are the key modern concepts of co-existence of ethnic and national minorities in the political space. These theories are based on the recognition and consideration of the fact of multiculturalism of globalizing world, separate states and societies. The differences between them lie mainly in the mechanisms proposed for use to assist the maintenance and development of different national, ethnic, religious, linguistic, racial and other minorities. Multiculturalism offers a policy of «neighborhood» of minorities on the principles of mutual recognition and tolerance. But it contributes to the strengthening of group and the suppression of individual identification of a person, leading sometimes to the increasing of segregation, intergroup hostility through the using of state measures to promote some individual communities. The model of division of the sphere of culture has a disadvantage: it proposes the distribution of culture to private and public sector, but doesn't include the fact that they are inseparable in real life. Hence its principles lose the ability to be realized in social and political life. The concept of individual freedom and cultural choice advocates the promoting to overcome the certainty of norms and values for members of communities, urging them to make independent choices, but does not offer some specific mechanisms to overcome the force of customs, traditions and mentality. Interkulturalism is the most optimal concept that favors to find some ways of interaction between different communities and different cultures. The common interests of citizens of different nationalities and religions are one of these ways. All citizens are united by common sense of public responsibility for their own state. ; Статья посвящена анализу современных концепций сосуществования национально-этнических меньшинств в пределах общего политического пространства. Сделана попытка определить преимущества и недостатки каждой из них, а также сделать вывод о наиболее оптимальной модели сосуществования меньшинств сегодня в глобализирующемся мире. ; Статтю присвячено аналізові сучасних концепцій співіснування національно-етнічних меншин у межах спільного політичного простору. Зроблено спробу окреслити переваги та недоліки кожної з них, а також зробити висновок про найбільш оптимальну модель співіснування меншин на сьогодні у світі, що глобалізується.