Suchergebnisse

Публічне адміністрування – ключова дисципліна, яка формує управлінську еліту для забезпечення взаємодії інтересів бізнесу, політики, громадянського суспільства з метою розробки та прийняття ефективних управлінських рішень з використанням сучасних інноваційних технологій. Публічне адміністрування являє собою регламентовану діяльність суб'єктів публічного адміністрування, спрямовану на реалізацію законів та нормативно-правових актів через механізм прийняття адміністративних рішень та надання адміністративних послуг. У вузькому сенсі публічне адміністрування пов'язане з виконавчою гілкою влади і розглядається як професійна діяльність державних службовців, яка охоплює всі види діяльності, спрямовані на реалізацію рішень уряду, вивчення, розробку та впровадження напрямів державної політики. У широкому сенсі під публічним адмініструванням розуміють систему управління, представлену адміністративними інститутами в рамках діючої структури влади. The program "Public administration" is the normative discipline that is compiled in accordance with the educational-professional program of the bachelor's degree preparation in the field of Public Administration and Management. The discipline "Public Administration" covers the methodological foundations of public administration, the basic theory of society management, the content of public sector categories, civil society, the laws and principles of public administration, the issue of organizing public administration in various spheres of life, and the efficiency and effectiveness of public administration. This course involves the availability of systematic and in-depth knowledge of the relevant disciplines – state policy, law in public administration and the basis for further study of disciplines such as regional economics, public service, etc. Abstract "Public administration" is a key discipline that forms the managerial elite to ensure the interaction of business, politics, and civil society interests in order to develop and adopt effective management solutions using modern innovative technologies. "Public administration" has been a regulated activity of public administration action of implementation of laws and regulations through a mechanism for the adoption of administrative decisions and the provision of administrative services. In the narrow sense, public administration has been associated with the executive branch of government and is regarded as a professional activity of civil servants, which covers all activities aimed at implementing government decisions, studying, developing and implementing public policy. In a broad sense, under public administration is understood the system of governance represented by administrative institutes within the current structure of power.

The article presents a number of modern methodological means of systematization of researches of public admi­nistration mechanisms developed and applied in the works of Ukrainian scientists. The first of them provides for the passporting of research according to the criterion of attrition of dissertations to the relevant scientific specialty. The second means contributed to the definition of universal mechanisms of public administration by their systematization by type and type of activity with the allocation of the general field and methodological scheme of research. The third means to allocate the basic mechanisms of public administration as having no alternative, since they perform only certain managerial functions. The fourth tool provides for the allocation and systematization of mechanisms for the implementation of political decisions in public administration. The fifth tool is aimed at taking into account the causal relationship of functions and mechanisms of public administration. The sixth tool is based on the ordering of mechanisms of interlevel interaction in the system of state power. The seventh tool provides for typing processes and tools of public administration technology. The eighth tool allowed highlighting the main components of the mechanism of knowledge growth in the system of public administration. The latter is actually an integral element of the knowledge management system in the system of public administration. The ninth tool is based on the use of methods of game theory. Knowledge of these tools allows to significantly expand the methodological field of research of public administration mechanisms and may lead to new ideas on their further development and systematization. Keywords: public administration; research; methodological means; mechanisms; systematization. ; У статті приведено низку сучасних методологічних засобів систематизації досліджень механізмів державного управління, розроблених і застосованих у роботах українських учених здебільшого з використанням певних моделей. Перший із них передбачає паспортизацію досліджень за критерієм віднесення дисертаційних робіт до відповідної наукової спеціальності. Другий засіб сприяв визначенню універсальних механізмів державного управління шляхом їх систематизації за типами і видами діяльності з виділенням загального поля та методологічної схеми досліджень. Третій дав змогу виділити базові механізми державного управління як такі, що не мають альтернативи, оскільки виконують тільки їм притаманні певні управлінські функції. Четвертий – передбачає виділення та систематизацію механізмів імплементації політичних рішень у державному управлінні. П'ятий – спрямований на врахування причинно-наслідкового зв'язку функцій та механізмів державного управління. Шостий – заснований на упорядкуванні механізмів міжрівневої взаємодії в системі державної влади. Сьомий – передбачає типізацію процесів та інструментів технологізації державного управління. Восьмий – дав змогу виділити основні складові механізму приросту знань у системі державного управління. Дев'ятий – заснований на застосуванні методів теорії гри. Знання наведених засобів дає можливість суттєво розширити методологічне поле досліджень механізмів державного управління й може наштовхнути на нові ідеї щодо їх подальшого розроблення та систематизації. Ключові слова: державне управління; дослідження; методологічні засоби; механізми; систематизація.

The article presents a number of modern methodological means of systematization of researches of public admi­nistration mechanisms developed and applied in the works of Ukrainian scientists. The first of them provides for the passporting of research according to the criterion of attrition of dissertations to the relevant scientific specialty. The second means contributed to the definition of universal mechanisms of public administration by their systematization by type and type of activity with the allocation of the general field and methodological scheme of research. The third means to allocate the basic mechanisms of public administration as having no alternative, since they perform only certain managerial functions. The fourth tool provides for the allocation and systematization of mechanisms for the implementation of political decisions in public administration. The fifth tool is aimed at taking into account the causal relationship of functions and mechanisms of public administration. The sixth tool is based on the ordering of mechanisms of interlevel interaction in the system of state power. The seventh tool provides for typing processes and tools of public administration technology. The eighth tool allowed highlighting the main components of the mechanism of knowledge growth in the system of public administration. The latter is actually an integral element of the knowledge management system in the system of public administration. The ninth tool is based on the use of methods of game theory. Knowledge of these tools allows to significantly expand the methodological field of research of public administration mechanisms and may lead to new ideas on their further development and systematization. Keywords: public administration; research; methodological means; mechanisms; systematization. ; У статті приведено низку сучасних методологічних засобів систематизації досліджень механізмів державного управління, розроблених і застосованих у роботах українських учених здебільшого з використанням певних моделей. Перший із них передбачає паспортизацію досліджень за критерієм віднесення дисертаційних робіт до відповідної наукової спеціальності. Другий засіб сприяв визначенню універсальних механізмів державного управління шляхом їх систематизації за типами і видами діяльності з виділенням загального поля та методологічної схеми досліджень. Третій дав змогу виділити базові механізми державного управління як такі, що не мають альтернативи, оскільки виконують тільки їм притаманні певні управлінські функції. Четвертий – передбачає виділення та систематизацію механізмів імплементації політичних рішень у державному управлінні. П'ятий – спрямований на врахування причинно-наслідкового зв'язку функцій та механізмів державного управління. Шостий – заснований на упорядкуванні механізмів міжрівневої взаємодії в системі державної влади. Сьомий – передбачає типізацію процесів та інструментів технологізації державного управління. Восьмий – дав змогу виділити основні складові механізму приросту знань у системі державного управління. Дев'ятий – заснований на застосуванні методів теорії гри. Знання наведених засобів дає можливість суттєво розширити методологічне поле досліджень механізмів державного управління й може наштовхнути на нові ідеї щодо їх подальшого розроблення та систематизації. Ключові слова: державне управління; дослідження; методологічні засоби; механізми; систематизація.

The article is devoted to the consideration of the role and place of decisions of the European Court of Human Rights in the administration of justice by Ukrainian courts. It is stated that the modern world cannot be imagined without the interaction of national legal systems with the system of international law. The socio-political and socio-economic conditions of the present day further emphasize the interconnection between these systems of law, which has long gone beyond purely theoretical reasoning and has become a practical application. The main manifestation of the influence of international law on domestic law is the harmonization of the content of national law with the provisions of international law. As a rule, such harmonization occurs by borrowing international legal norms into national law or by adopting national norms that are consistent with the principles and norms of international law. The judicial practice of the European Court of Human Rights is considered as a source of law, taking into account the adoption of the Law of Ukraine "About implementation ofdecisions and application of practice of the European courton human rights"t has been determined that despite the fact that the provisions of the Law of Ukraine "On the Enforcement of Decisions and Application of the Practice of the European Court of Human Rights" have been in force for more than 10 years, the application of the provisions of the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and the practice of the European Court of Human Rights by national courts case review and decision making is more of an exception than a rule. It is noted that references to acts of the European Court of Human Rights are still isolated cases and have an additional character, which gives reason to define the European Court of Human Rights own practice as a subsidiary source of law. Gaps and contradictions in current legislation, including the lack of a clear approach to the application of European Court decisions by Ukrainian courts, ...

The article provides an analysis of optimization trends for democratization of public administration in Ukraine and their systematization which considers structural and functional transformations in the system of central government authorities; the formation of own democratic identity; the development of civic society; further democratization of social life and strengthening the constitutional system; ensuring strategic stability in all spheres of social development; the development of democratic traditions; the introduction of "new public management" as a universal methodology for optimization of administrative practices and implementation of public administration. An algorithm for implementation of decentralized management is designed. ; Здійснено аналіз оптимізаційних напрямків демократизації державногоуправління України, на підставі цього проведено їх систематизацію, яка враховує: забезпечення структурно-функціональних перетворень у системі діяльності органів державної влади; формування власної демократичної ідентичності; розвинене громадянське суспільство; подальшу демократизацію суспільного життя і зміцнення засад конституційного ладу; забезпечення стратегічної стабільності розвитку всіх сфер суспільного життя; розвиток демократичних традицій; запровадження "нового державного менеджменту" як універсальної методології оптимізації адміністративної практики та реалізації публічного управління. Розроблено алгоритм реалізації децентралізованого управління.

The article provides an analysis of optimization trends for democratization of public administration in Ukraine and their systematization which considers structural and functional transformations in the system of central government authorities; the formation of own democratic identity; the development of civic society; further democratization of social life and strengthening the constitutional system; ensuring strategic stability in all spheres of social development; the development of democratic traditions; the introduction of "new public management" as a universal methodology for optimization of administrative practices and implementation of public administration. An algorithm for implementation of decentralized management is designed. ; Здійснено аналіз оптимізаційних напрямків демократизації державногоуправління України, на підставі цього проведено їх систематизацію, яка враховує: забезпечення структурно-функціональних перетворень у системі діяльності органів державної влади; формування власної демократичної ідентичності; розвинене громадянське суспільство; подальшу демократизацію суспільного життя і зміцнення засад конституційного ладу; забезпечення стратегічної стабільності розвитку всіх сфер суспільного життя; розвиток демократичних традицій; запровадження "нового державного менеджменту" як універсальної методології оптимізації адміністративної практики та реалізації публічного управління. Розроблено алгоритм реалізації децентралізованого управління.

У статті досліджено основні принципи та концептуальні підходи до формування зовнішньополітичного курсу адміністрації президента Б. Обами. Відзначається, що зовнішня політика Сполучених Штатів має сприяти посиленню американського глобального лідерства; особлива роль у визначенні векторів зовнішньої політики відводиться принципам «розумної сили»; важливою є співпраця з міжнародними організаціями; діалог з Європою має ґрунтуватися по осі НАТО­ЄС. Вивчаються основні напрями спів­праці з Європейським Союзом, серед яких: подолання глобальної кризи та реформування міжнародної фінансової системи; урегулювання ситуації в Афганістані та Пакистані; забезпечення енергетичної безпеки; пошук шляхів запобігання змінам клімату; зняття «напруги», пов'язаної з планами розгортання американської стратегічної ПРО у Східній Європі. Аналізується початок зовнішньополітичної діяльності адміністрації Б. Обами, розглядаються її здобутки і недоліки. Зазначається зосередження нею більшої уваги на азіатському векторі, що викликає певні занепокоєння європейської спільноти. Звертається увага на основні пріоритети «Стратегії національної безпеки» 2010 року. Автор зазначає, що, незважаючи на відсутність протягом першого президентського терміну Б. Обами суттєвих змін у відносинах з ЄС, нинішня епоха трансатлантичних відносин стала свідком процесу постійної функціональної співпраці з перемінним успіхом. ; У статті досліджено основні принципи та концептуальні підходи до формування зовнішньополітичного курсу адміністрації президента Б. Обами. Відзначається, що зовнішня політика Сполучених Штатів має сприяти посиленню американського глобального лідерства; особлива роль у визначенні векторів зовнішньої політики відводиться принципам «розумної сили»; важливою є співпраця з міжнародними організаціями; діалог з Європою має ґрунтуватися по осі НАТО­ЄС. Вивчаються основні напрями спів­праці з Європейським Союзом, серед яких: подолання глобальної кризи та реформування міжнародної фінансової системи; урегулювання ситуації в Афганістані та Пакистані; забезпечення енергетичної безпеки; пошук шляхів запобігання змінам клімату; зняття «напруги», пов'язаної з планами розгортання американської стратегічної ПРО у Східній Європі. Аналізується початок зовнішньополітичної діяльності адміністрації Б. Обами, розглядаються її здобутки і недоліки. Зазначається зосередження нею більшої уваги на азіатському векторі, що викликає певні занепокоєння європейської спільноти. Звертається увага на основні пріоритети «Стратегії національної безпеки» 2010 року. Автор зазначає, що, незважаючи на відсутність протягом першого президентського терміну Б. Обами суттєвих змін у відносинах з ЄС, нинішня епоха трансатлантичних відносин стала свідком процесу постійної функціональної співпраці з перемінним успіхом. ; The article researches the basic principles and conceptual approaches to shaping the foreign policy of the Barack Obama. It is noted that: the foreign policy of the United States should strengthen U.S. global leadership; the special role in determining the directions of U.S. foreign policy is given to the principle of «smart power»; it is important to cooperate with international organizations; the dialogue with Europe should be based on the axis of NATO­EU. This study examines the main areas of cooperation with the European Union, including: overcoming the global crisis and reforming the international financial system; settling the situation in Afghanistan and Pakistan; ensuring energy security; finding the ways to prevent new climate changes; defusing the situation which is related to the deployment of U.S. strategic plans in Eastern Europe. It is analyzed the beginning of Obama administration activity on inetnational area, discussed its achievements and shortcomings. The article marks that the USA focuses its attention more on the «Asian vector» and it causes some concern of the European Community. Attention is drawn to the main priorities of «National Security Strategy 2010». The author concludes that despite the absence of significant changes in U.S.­European relations during the first term of Barack Obama as the president, the current era of transatlantic relations has witnessed a process of constant functional cooperation with varying success.

The article explores the process of introducing the Transitional justice' concept into the sphere of interests of the national legal scientists. The authors note that several approaches to overcome the armed conflict' consequences (Peacebuilding concept, Security sector reform, Transitional justice) are fragmentary implementing in Ukraine. However, unfortunately, a coherent legislative vision of its content, ways of implementation, as well as its potential interaction in the government management has not yet been established. The authors prefer the concept of Transitional justice, so the article introduces to the professional audience the definition, content, history of formation and basic directions of Transitional justice: criminal prosecutions, reparations, truth-telling and institutional reforms. Emphasis is placed on the need to develop a national Transitional justice model to overcome the armed conflict' consequences. The authors analyze the activitiesof the academic community and NGO experts during 2014-2019, which allowed to develop a package of recommendations to state authorities in the area of Transitional justice implementation. The recommendations include so aspects, as: prevention of impunity and effective investigation of war crimes, restoration of legal links and legal support for the civilian population in the occupied territories, documenting the process of armed conflict, historical truth reconstructing, providing compensation to war victims. The article concludes that the formation of the sphere of scientific research, aimed to introduce the principles of Transitional justice is a fact of Ukrainian legal science. The authors make a focus on such perspective areas of legal activity as: inclusive development of the Ukrainian model of Transitional justice; development of information strategy for communication with target groups concerning principles, values and world experience of Transitional justice; development of a roadmap for the legal implementation of Transitional justice; detailed elaboration of procedure matters on war criminals prosecution, introduction of partial amnesty for certain categories of combatants, implementation of lustration processes, restoration of the war victims' rights. ; У статті досліджено процес впровадження концепції перехідного правосуддя до сфери інтересів національних вчених-правників. Автори відзначають, що існуючі підходи до подолання наслідків збройного конфлікту (концепція побудови миру, реформа сектору безпеки, перехідне правосуддя) реалізуються в Україні фрагментарно. Однак, на жаль, цілісне законодавче бачення їх змісту, способів реалізації, а також їх потенційної взаємодії в державному управлінні ще не встановлено. Автори віддають перевагу концепції перехідної правосуддя, тому стаття знайомить професійну аудиторію з поняттям, змістом, історією становлення та основними напрямами перехідного правосуддя: кримінальне переслідування, репарації, оприлюднення правди та інституційні реформи. Акцентовано увагу на необхідності розробки національної моделі перехідного правосуддя для подолання наслідків збройного конфлікту. Автори аналізують діяльність академічної спільноти та експертів громадських організацій протягом 2014-2019 років, що дозволяє розробити пакет рекомендацій державним органам у сфері здійснення перехідного правосуддя. Рекомендації включають такі аспекти, як: запобігання безкарності та ефективне розслідування воєнних злочинів, відновлення правових зв'язків та надання правовової допомоги цивільному населенню окупованих територій, документування процесу збройного конфлікту, реконструкція історичної правди, надання компенсації жертвам війни. У статті робиться висновок, що формування сфери наукових досліджень, спрямованих на впровадження принципів перехідного правосуддя, є фактом української юридичної науки, що має місце.Автори роблять акцент на таких перспективних сферах юридичної діяльності, як: інклюзивний розвиток української моделі перехідного правосуддя; розробка інформаційної стратегії комунікації з цільовими групами щодо принципів, цінностей та світового досвіду перехідного правосуддя; розробка так званої «дорожньої мапи» реалізації перехідного правосуддя; детальне опрацювання питань щодо притягнення до відповідальності воєнних злочинців, запровадження часткової амністії для деяких категорій учасників бойових дій, здійснення люстраційних процесів, відновлення прав жертв війни

UK: Статтю присвячено проблемам виникнення конфліктних ситуацій між гілками влади, різними політичними силами та громадськістю, окремими політичними лідерами та суспільством, місцевою та центральною владою, між владою та народом. Саме вміння толерантно і з увагою до всіх сторін конфлікту вирішувати такі проблемні ситуації є важливим елементом, способом гуманізації суспільної свідомості, свідченням відповідальності, зрілості й демократичної готовності громадян. EN: Abstract. Setting objectives. Modern society is a complex, dynamic, holistic system. Rational understanding of the causes of its occurrence, patterns of development and functioning cannot be complete and comprehensive without a deep penetration into the essence and content of the contradictions inherent in this society. The purpose of the article is to investigate the problems of conflict management, prevent destructive conflicts as destabilizing public relations, destroy relations between its members, and contribute to the adequate and effective resolution of constructive conflicts, which, unlike destructive conversions, lead to such positive consequences, that unite the collective, society, etc. Research results. Each political system adapts its mechanism of conflict resolution to the relevant conditions that have emerged in society and the outside world, the mentality of the people, the state of public consciousness, and urgent administrative needs. It is mediated by the ideological precepts of the ruling class, the dominant mode of production, the level of openness of society, the nature of social ties (plastic or rigid), the level of legitimacy of the regime, and so on. However, the ability to tolerate and respect all sides of the conflict in a tolerant manner and in such situations is an important element, a way of humanizing the public consciousness, a testament to citizens' responsibility, maturity and democratic readiness. Conclusions. Modern Ukrainian state formation is accompanied by conflicts between branches of power, different political forces and the public, individual political leaders and society, local and central authorities, between the au-thorities and the people. Conflictfree public administration is impossible, so the need to prevent and prevent the development of destructive conflicts, which are mostly subjective in nature, and to resolve objectively contradictions of pub-lic administration in a constructive way, requires scientific understanding and development of appropriate mechanisms that would enable them to diagnose them. the earliest stage.

UK: Статтю присвячено проблемам виникнення конфліктних ситуацій між гілками влади, різними політичними силами та громадськістю, окремими політичними лідерами та суспільством, місцевою та центральною владою, між владою та народом. Саме вміння толерантно і з увагою до всіх сторін конфлікту вирішувати такі проблемні ситуації є важливим елементом, способом гуманізації суспільної свідомості, свід-ченням відповідальності, зрілості й демократичної готовності громадян. EN: Modern society is a complex, dynamic, holistic system. Rational understanding of the causes of its occurrence, patterns of development and functioning cannot be complete and comprehensive without a deep penetration into the essence and content of the contradictions inherent in this society. The purpose of the article is to investigate the problems of conflict management, prevent destructive conflicts as destabilizing public relations, de-stroy relations between its members, and contribute to the adequate and effective resolution of constructive conflicts, which, unlike destructive conversions, lead to such positive consequences, that unite the collective, society, etc. Research results. Each political system adapts its mechanism of conflict resolution to the relevant conditions that have emerged in society and the outside world, the mentality of the people, the state of public consciousness, and urgent administrative needs. It is mediated by the ideological precepts of the ruling class, the dominant mode of production, the level of openness of society, the nature of social ties (plastic or rigid), the level of legitimacy of the regime, and so on. However, the ability to tolerate and respect all sides of the conflict in a tolerant manner and in such situations is an important element, a way of humanizing the public consciousness, a testament to citizens' responsibility, maturity and democratic readiness. Conclusions. Modern Ukrainian state formation is accompanied by conflicts between branches of power, different political forces and the public, individual political leaders and society, local and central authorities, between the au-thorities and the people. Conflict-free public administration is impossible, so the need to prevent and prevent the devel-opment of destructive conflicts, which are mostly subjective in nature, and to resolve objectively contradictions of pub-lic administration in a constructive way, requires scientific understanding and development of appropriate mechanisms that would enable them to diagnose them. the earliest stage.

The article is devoted to the study of National Police as a subject of public administration. It is established that the features that characterize National Police as a subject of public administration include the following: 1) it is a coordinated and organized system, which consists of: the central police administration body and territorial police authorities; 2) the purpose of the National Police is to ensure the public interest - ensuring the appropriate level of protection of human rights and freedoms, combating crime, maintaining public safety and order; 3) National Police is endowed with exclusive powers to perform public functions; 4) the competence of the National Police extends to the entire society and territory of the Ukrainian state; 5) The National Police acts on the basis of a set of methods of influence: legal, political, economic and social through the use of methods of legal regulation, such as coordination, persuasion, incentives, coercion etc. It is found that the main purpose of National Police as a subject of public administration is to serve society, to protect human rights and freedoms, combat crime, maintain public order and security only for the sake of human, while state interests are secondary. Attention is paid to the functional feature of the National Police as a subject of public administration - mandatory interaction with civil society institutions, which is reflected in the exercise of public control over the activities of National Police and the submission of citizens' appeals to National Police. It is determined that consideration and resolution of citizens' appeals is one of the most effective and efficient measures, which involves public representatives to check the compliance of National Police with the goals set by law, their functioning and observance of constitutional principles, including ensuring human rights and fundamental freedoms, and respect for it. It is established that public control over the activities of National Police is aimed at the observance of the constitutional rights and freedoms of citizens during the professional service of the police and the legality of policing in general. ; Стаття присвячена дослідженню характеристик Національної поліції як суб'єкта публічної адміністрації. Встановлено, що до ознак, що характеризують Національну поліцію як суб'єкта публічної адміністрації, можна віднести такі: 1) це певним чином узгоджена і організована система, яку складають: центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції; 2) метою діяльності Національної поліції є забезпечення публічного інтересу - забезпечення належного рівня охорони прав і свобод людини, протидія злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку; 3) Національна поліція наділена винятковими владними повноваженнями для виконання публічних функцій; 4) компетенція Національної поліції поширюється на все суспільство та територію Української держави; 5) Національна поліція діє на основі комплексу способів впливу: правових, політичних, економічних, соціальних через застосування методів правового регулювання, типу узгодження, переконання, стимулювання, примус тощо. З'ясовано, що основною метою Національної поліції як суб'єкта публічної адміністрації є служіння суспільству, тобто забезпечення охорони прав і свобод людини, протидія злочинності, підтримання публічного порядку та безпеки лише заради людини, при цьому державні інтереси відходять на другорядний план. Звернуто увагу на функціональну ознаку Національної поліції як суб'єкта публічної адміністрації - обов'язкову взаємодію з інститутами громадянського суспільства, що має вираз у здійсненні громадського контролю за діяльністю Національної поліції та поданням звернень громадян до Національної поліції. Визначено, що розгляд і вирішення звернень громадян є однією з найбільш дієвих та ефективних заходів, який передбачає перевірку представниками громадськості відповідності діяльності Національної поліції встановленим законодавством цілям, завданням їх функціонування та дотримання ними у своїй діяльності конституційних принципів, зокрема забезпечення прав і законних інтересів людини та фундаментальних свобод, і на повагу до них. Встановлено, що громадський контроль за діяльністю органів Національної поліції спрямовано на дотримання під час професійної службової діяльності поліцейськими конституційних прав і свобод громадян та законність здійснення поліцейської діяльності в цілому.

Сучасні процеси, що відбуваються в глобалізованому світі підвищують роль і значення публічного управління регіональним розвитком. Особливої ваги та актуальності набувають питання ефективного формування, використання і розвитку соціально-економічного потенціалу регіонів. При цьому, вирішення проблем публічного управління регіональним розвитком має ґрунтуватися на європейських цінностях, на засадах демократії і національної єдності та бути зорієнтованим на підвищення економічних та соціальних стандартів життя для всіх мешканців регіону. Таким чином, публічна регіональна політика має бути спрямована на подолання інституційних, соціально-економічних і морально-психологічних перешкод гармонійного розвитку регіонів у їхній єдності, як складових єдиної держави. Саме в цьому і полягає основний зміст навчальної дисципліни «Публічне управління регіональним розвитком». Modern processes that taking place in a globalized world increase the role and importance of public governance of regional development. The issues of effective formation, use and development of the socio-economic potential of the regions have been of particular importance and relevance. At the same time, the solution of the problems of public management of regional development should be based on European values, on the basis of democracy and national unity, and should be oriented towards raising the economic and social standards of living for all residents of the region. Thus, public regional policy must be aimed at overcoming the institutional, socio-economic and moral-psychological obstacles to the harmonious development of regions in their unity as components of a state. This is the main content of the discipline «Public Management of Regional Development»

Justice is a fundamental principle that interests theorists and legal practitioners. A question of justice is examined by philosophers and lawyers. In his article, the author explores the place and importance of justice system principles of law. Justice is a generally rights principle of which in his the works wrote Aristotle, V. Nersesyants. The right is associated with justice. These are two categories that complement each other. The content of the rights inheres justice. The law must be fair, as it is a criterion of its legitimacy. Justice is a moral category. Morality is the source of the principle of fairness. Consider justice as a philosophical-ethical category, and as a legal category. Justice is dynamic. It contains elements of injustice, but it depends on the legal, economic, political and other relations. Often justice is compared with equality. This is stated in the universal Declaration of human rights. Justice is very important in the practice of law. The question of fair or unfair is painful for Ukrainians. An example is the market of the Ukrainian land, nationalization of PJSC CB «PrivatBank» unfair wages in Ukraine. The problem in practice is that in the case when the legal norm is incompatible with the principle of justice the state has the opportunity to realize unjust legal rules applying state coercion. In this case, the rights and freedoms of the individual are not protected. Often in practice, fairness is treated rather formally. Courts of General jurisdiction shall actively implement this principle in the administration of justice. So, the constitutional Court of Ukraine often refers in its decisions to the principle of justice. The requirement of justice is equal application of the law to persons in similar situations and differentiated to subjects who are in different situations. Justice is often being speculated. All laws and judgments must be fair. Otherwise they are not perceived in society and this leads to legal nihilism. The principle of justice is a fundamental principle for all areas of the law. Justice stands on the pedestal of law principles. Therefore, when solving concrete problems lawyers must act fairly, in accordance with the requirements of the law. ; Справедливість – це основоположний принцип, який цікавить теоретиків права та юристів-практиків. Питання справедливості досліджується як філософами, так і юристами. У своїй статті автор досліджує місце та значення справедливості у системі принципів права. Справедливість – загальноправовий принцип, про який писали у своїх працях Аристотель, В. Нерсесянц. Право пов'язане зі справедливістю. Це дві категорії, які взаємно доповнюють одна одну. У змісті права закладена справедливість. Закон повинен бути справедливим, оскільки це є критерієм його легітимності. Справедливість – це і моральна категорія. Мораль є витоком принципу справедливості. Розглядають справедливість і як філософсько-етичну категорію, і як правову категорію. Справедливість динамічна. Вона містить у собі елементи несправедливості, але це залежить від правових, економічних, політичних та інших відносин. Часто справедливість ототожнюють з рівністю. Про це йдеться і в Загальній декларації прав людини. Справедливість має досить важливе значення в юридичній практиці. Питання «справедливо-несправедливо» є болючим для українців. Прикладом є ринок української землі, націоналізація ПАТ КБ «Приватбанк», несправедливі заробітні плати в Україні. Проблемним питанням на практиці є те, що у випадку, коли правова норма не відповідає принципу справедливості, держава має можливість реалізувати несправедливі правові норми, застосовуючи державний примус. У такому випадку права та свободи людини не захищаються. Часто на практиці до принципу справедливості ставляться досить формально. Суди загальної юрисдикції повинні активно реалізовувати даний принцип при здійсненні правосуддя. Так, Конституційний Суд України часто посилається у своїх рішеннях на принцип справедливості. Вимогою справедливості є однакове застосування закону до осіб, які знаходяться в однакових ситуаціях і диференційованого – до суб'єктів, які знаходяться в різних ситуаціях. Справедливістю часто спекулюють. Усі закони та судові рішення повинні бути справедливими. В іншому випадку вони не сприймаються в суспільстві, і це призводить до правового нігілізму. Принцип справедливості – це основоположний принцип для всіх галузей права. Справедливість стоїть на п'єдесталі принципів права. Тому під час вирішення конкретної проблеми юристи мають діяти справедливо, відповідно до вимог права.

Стаття розглядає проблему впливу державного управління на регулювання економічних процесів та на формування економічного циклу в ринковій економіці. Розкривається механізм взаємодії та впливу держави та економіки. В роботі визначаються умови, за яких державне регулювання може бути ефективним в розвитку економічних процесів. ; The development of a market economy is associated with an increase in its efficiency, taking into account the current state of social processes. Therefore, there is a problem of intensification of the market economy itself and its interconnection with the social environment. These two areas of functioning of economic processes inevitably come into contact with public administration, since it most fully expresses public interests and through it there is a junction between the market economy itself and the social environment in which it operates. In addition, the market economy itself, in its development, faces public administration. All this raises the question of the relationship between public administration and the economy. The answer to it largely lies in the susceptibility of the public administration to the regulation of economic processes, or rather, its adaptability to the economy. There are many points of view on state interference in the economy. Should the state generally interfere in economic processes, and if so, what part of economic processes it should regulate and how. These are the three main issues - the need, volume and types of interference - and they are the main problem of state institutions. The susceptibility of public administration to the regulation of economic processes can be understood from the comparative characteristics of public administration and the economy. Moreover, in this case, it is not about how the economy perceives public administration, since the latter is governed by the first de facto, and whether government allows the government to regulate the economy effectively, that is, objectively transform itself through economic processes and produce management decisions in relation to it , which contribute to its stability and development. In modern conditions, the economic performance is facing a growing density of economic space and the self-regulators of a market economy are not able to solve the problem of increasing the effectiveness of economic processes. In these conditions, there is a need for a system that could help to work for self-regulators of a market economy, and this system should also have a quality of performance, like the economy. Such a characteristic is public administration. The result of the activities of government bodies are organizational actions and management decisions. Both are aimed at obtaining a definite result, that is, on defining changes in a controlled environment. Economics as an environment of relations requires solving problems that are not provided at the expense of its self-regulators. The influence of public administration on certain points in the economic mechanism can contribute to the decyclical development of economic processes, since it is the state administration that can produce an impetus for regulation. If the effectiveness of public administration is coordinated with other characteristics, the result of the regulation of economic processes for the economy itself will be positive.Adaptability of public administration in relation to the economy is also due to the fact that this phenomenon is structurally in its nature. The economy is structured both at its own level and in the directions of its activities. Distinguish microeconomics, macroeconomics, production and market economy, non-productive, industry and others. In addition, the structure of the economy is determined by the ratio of demand and supply, the ratio of 1 and 2 units, the ratio of accumulation and consumption. All these structures are formed on the basis of objective economic laws. But in real life, all this goes through subjective human activity, where each subject has a vision of only his own horizons of activity and seeks to achieve his specific goal. Their isolation and concrete purpose, proceeding from their own interests, do not take into account the objective nature of the movement of social capital, which leads to contradictions between the subject and the system as a whole. The accumulation of such contradictions leads to violations in the structure of economic development, which prompts cyclical economic processes and periodic recessions and even crises of the economic system.Therefore, a system is needed that could support the objective nature of the structure of the economic system and ensure the smooth movement of social capital. Such a compensator may come from public administration. Since public administration is structurally in its nature, that is, the ability to put state structures at different levels of the economic system and regulate its elements. Since the state administration overlooks the subjects of entrepreneurial activity, and from its level the general state of the economy, the movement of social capital is well understood, then it is possible to make managerial decisions to various economic structures that ensure the correction of the economic movement, which smooths the cyclicality of economic development and streamlines the relationships. inside it. The analysis of the life of economic fabric and its needs for regulation, taking into account the characteristics of the main features of public administration, gives grounds for concluding that, by its nature, public administration is adaptive to the regulation of economic processes and can act as an important element in the regulation of the economic system. But in this case it is an objective aspect of this problem, since the actual regulation of economic processes depends on the practice of state administration itself and how in this sphere reflect its main characteristics.

The article is devoted to the peculiarities of public administration features formation in the conditions of strategic changes. The article focuses on the law enforcement agencies' role in public administration in Ukraine. The main directions of public administration improvement within the framework of European integration reform are considered. Public administration development stages within the framework of state-public relations are determined. The content and state's law-enforcement function peculiarities are analyzed. Due to major socio-political changes, the importance to develop and implement fundamentally new approaches to state's law-enforcement function implementation is proved. The consequences of law-enforcement function limitation by legal forms and active use of illegal content forms are analyzed. Firstly, it covers a wide range of public relations and processes through law enforcement activities. Secondly, it promotes non-governmental organizations and citizens involvement in law-enforcement process. Thirdly, it reflects the objective pattern inherent in the rule of law. The law enforcement agencies' role of a democratic state in law enforcement process is investigated. The law-enforcement agencies are regarded as public authorities empowered to monitor compliance with legislation in a particular defined area of law, to use coercion to enforce their tasks. The content of state's law-enforcement bodies, their organization and activity determined by law, is revealed. The current problems of administrative decision preparation and organization of law-enforcement activity, in particular anti-corruption, are considered. The public administration elements in relation to each law-enforcement anti-corruption activity entities are considered. ; Стаття присвячена особливостям формування ознак публічного управління в умовах стратегічних змін. У статті спрямовано увагу на роль правоохоронних органів при здійсненні публічного управління в Україні. Розглянуто основні напрями вдосконалення публічного управління в межах євроінтеграційної реформи. Визначено етапи процесу розвитку публічного управління в рамках державно-суспільних відносин. Проаналізовано зміст і особливості правоохоронної функції держави. Зазначено, що в умовах значних соціально-політичних змін актуалізується потреба розробки й втілення принципово нових підходів до реалізації правоохоронної функції держави. Зауважено, що подолання обмеженості здійснення правоохоронної функції виключно правовими формами і активне застосування форм неправового змісту, по-перше, дає змогу охопити правоохоронною діяльністю гранично широке коло суспільних відносин і процесів; по-друге, сприяє залученню до правоохорони недержавних організацій і громадян; по-третє, відображає об'єктивну закономірність, характерну для діяльності правової держави. Досліджено роль правоохоронних органів демократичної держави в забезпеченні правопорядку. Правоохоронні органи розглянуто як державні органи, уповноважені на здійснення контролю за дотриманням законодавства у певній визначеній галузі права, застосування примусу для забезпечення виконання поставлених перед ними завдань. Розкрито зміст правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Розглядаються актуальні проблеми підготовки та організації управлінських рішень сфери правоохоронної діяльності, зокрема антикорупційної. Розглянуто елементи публічного управління відносно кожного з суб'єктів правоохоронної діяльності антикорупційного значення.