The author's purpose in this article is to investigate the evolvement and development of the Polish studies as part of the Russian historical studies at the end of the XVIII and beginning of the XIX century; highlight factors, whereby the historical researches in Russia were conditioned, as well as follow up ideological concepts, which basis was laid just during the said chronological period. The following main historiographic research methods were employed for this study: comparative, analytical, as well as synthetic method, biographical method. Views of Catherine II, the Russian Empress, and mainly of M. Karamzin, with regard to the history of the Polish-Lithuanian Commonwealth (pol.-Rzeczpospolita) were analyzed hereby. Attention was paid to publications of the source material concerned with the Russian and Polish-Lithuanian relations, in particular, authored by G. Miller, M. Bantysh-Kamenskyi and P. Mukhanov, which appeared at the beginning of the nineteenth century. It is found that evolvement of the Polish studies as part of the Russian historical studies was affected by different political factors, partitions of the Polish-Lithuanian Commonwealth and personal directions of Catherine II. The aim of Russian historians was to prove the validity of the Russian Empire claims on the Old Russian lands, which were the part of the Grand Duchy of Lithuania and later of the Polish-Lithuanian Commonwealth. Such ideas were further developed in Russian historical science. These ideas be the subject of a separate investigation.
In the line of Ukrainian information space protection from the imposition of Russian myths about the figure of Yaroslav the Wise, was conducted comparative analysis of the approaches of Ukrainian and Russian historians to clarifying his role in state-building and development of princely Ukraine, covered the basic directions of its falsifications and distortions based on the methodology of historiographic comparativism. It has been shown that in Russian historical science and propaganda since times of V. Tatishchev, M. Karamzin, M. Pogodin, S. Solovyov and others, to date, Moscow's claims to Kyiv's heritage are substantiated, the role of Grand Prince of Kyiv in Ukrainian statehood formation is denied, his image is constructed as "Collector of Rus lands" and one of the concept sponsors of colonialist policy for the expansion of the Moscow kingdom territory and creation of "Rus centralized state". The glorification of Yaroslav the Wise military activity as "Conqueror of other nations", one-sided and biased assessments of his contribution to the development of Kyiv Rus State legal bases, reforming the system of government and public administration are refuted. Exposed the silence motives in the modern Russian historical science of the Grand Prince role in formation and development of ancient Ukrainian culture, writing, education and spirituality, which is interpreted as the formation of "Russian culture" and "Russian Orthodoxy". Some new scientific approaches concerning interdisciplinary research and source problems and further debunking of the most common falsifications of the prince's image and his activities, overcoming ideological stereotypes and myths spread in the Ukrainian information space as a component of Russia's hybrid war against Ukraine are outlined.
In the line of Ukrainian information space protection from the imposition of Russian myths about the figure of Yaroslav the Wise, was conducted comparative analysis of the approaches of Ukrainian and Russian historians to clarifying his role in state-building and development of princely Ukraine, covered the basic directions of its falsifications and distortions based on the methodology of historiographic comparativism. It has been shown that in Russian historical science and propaganda since times of V. Tatishchev, M. Karamzin, M. Pogodin, S. Solovyov and others, to date, Moscow's claims to Kyiv's heritage are substantiated, the role of Grand Prince of Kyiv in Ukrainian statehood formation is denied, his image is constructed as "Collector of Rus lands" and one of the concept sponsors of colonialist policy for the expansion of the Moscow kingdom territory and creation of "Rus centralized state".The glorification of Yaroslav the Wise military activity as "Conqueror of other nations", one-sided and biased assessments of his contribution to the development of Kyiv Rus State legal bases, reforming the system of government and public administration are refuted. Exposed the silence motives in the modern Russian historical science of the Grand Prince role in formation and development of ancient Ukrainian culture, writing, education and spirituality, which is interpreted as the formation of "Russian culture" and "Russian Orthodoxy".Some new scientific approaches concerning interdisciplinary research and source problems and further debunking of the most common falsifications of the prince's image and his activities, overcoming ideological stereotypes and myths spread in the Ukrainian information space as a component of Russia's hybrid war against Ukraine are outlined. ; У руслі захисту українського інформаційного простору від нав'язування російських міфів про постать Ярослава Мудрого проведено порівняльний аналіз підходів українських та російських істориків до з'ясування його ролі в державотворенні й розвитку княжої України, висвітлено основні напрями фальсифікацій та спотворень на основі методології історіографічної компаративістики. Показано, що в російській історичній науці і пропаганді, починаючи з часів В. Татіщева, М. Карамзіна, М. Погодіна, С. Соловйова та ін. до сьогодення, обґрунтовуються претензії Москви на київську спадщину, заперечується роль Великого князя Київського у формуванні української державності, конструюється його образ як «собирателя русских земель» і одного з фундаторів концепції колонізаторської політики щодо розширення території Московського царства та творення «русского централизованного государства».Спростовуються глорифікація військової діяльності Ярослава Мудрого як «підкорювача інших народів», однобічні та упереджені оцінки його внеску у вироблення правових засад Києворуської держави, реформування системи влади й державного управління. Викрито мотиви замовчування в сучасній російській історичній науці ролі Великого князя в становленні й розвитку давньоукраїнської культури, писемності, освіти й духовності, яка інтерпретується як формування «русской культури» й «русского православия».Окреслено деякі нові підходи науковців щодо міждисциплінарних та джерелознавчих досліджень проблеми й подальшого розвінчування найбільш поширених фальсифікацій образу князя та його діяльності, подолання ідеологічних стереотипів та міфів, що поширювалися в українському інформаційному просторі як складника гібридної війни Росії проти України.
In the line of Ukrainian information space protection from the imposition of Russian myths about the figure of Yaroslav the Wise, was conducted comparative analysis of the approaches of Ukrainian and Russian historians to clarifying his role in state-building and development of princely Ukraine, covered the basic directions of its falsifications and distortions based on the methodology of historiographic comparativism. It has been shown that in Russian historical science and propaganda since times of V. Tatishchev, M. Karamzin, M. Pogodin, S. Solovyov and others, to date, Moscow's claims to Kyiv's heritage are substantiated, the role of Grand Prince of Kyiv in Ukrainian statehood formation is denied, his image is constructed as "Collector of Rus lands" and one of the concept sponsors of colonialist policy for the expansion of the Moscow kingdom territory and creation of "Rus centralized state".The glorification of Yaroslav the Wise military activity as "Conqueror of other nations", one-sided and biased assessments of his contribution to the development of Kyiv Rus State legal bases, reforming the system of government and public administration are refuted. Exposed the silence motives in the modern Russian historical science of the Grand Prince role in formation and development of ancient Ukrainian culture, writing, education and spirituality, which is interpreted as the formation of "Russian culture" and "Russian Orthodoxy".Some new scientific approaches concerning interdisciplinary research and source problems and further debunking of the most common falsifications of the prince's image and his activities, overcoming ideological stereotypes and myths spread in the Ukrainian information space as a component of Russia's hybrid war against Ukraine are outlined. ; У руслі захисту українського інформаційного простору від нав'язування російських міфів про постать Ярослава Мудрого проведено порівняльний аналіз підходів українських та російських істориків до з'ясування його ролі в державотворенні й розвитку княжої України, висвітлено основні напрями фальсифікацій та спотворень на основі методології історіографічної компаративістики. Показано, що в російській історичній науці і пропаганді, починаючи з часів В. Татіщева, М. Карамзіна, М. Погодіна, С. Соловйова та ін. до сьогодення, обґрунтовуються претензії Москви на київську спадщину, заперечується роль Великого князя Київського у формуванні української державності, конструюється його образ як «собирателя русских земель» і одного з фундаторів концепції колонізаторської політики щодо розширення території Московського царства та творення «русского централизованного государства».Спростовуються глорифікація військової діяльності Ярослава Мудрого як «підкорювача інших народів», однобічні та упереджені оцінки його внеску у вироблення правових засад Києворуської держави, реформування системи влади й державного управління. Викрито мотиви замовчування в сучасній російській історичній науці ролі Великого князя в становленні й розвитку давньоукраїнської культури, писемності, освіти й духовності, яка інтерпретується як формування «русской культури» й «русского православия».Окреслено деякі нові підходи науковців щодо міждисциплінарних та джерелознавчих досліджень проблеми й подальшого розвінчування найбільш поширених фальсифікацій образу князя та його діяльності, подолання ідеологічних стереотипів та міфів, що поширювалися в українському інформаційному просторі як складника гібридної війни Росії проти України.
In the line of Ukrainian information space protection from the imposition of Russian myths about the figure of Yaroslav the Wise, was conducted comparative analysis of the approaches of Ukrainian and Russian historians to clarifying his role in state-building and development of princely Ukraine, covered the basic directions of its falsifications and distortions based on the methodology of historiographic comparativism. It has been shown that in Russian historical science and propaganda since times of V. Tatishchev, M. Karamzin, M. Pogodin, S. Solovyov and others, to date, Moscow's claims to Kyiv's heritage are substantiated, the role of Grand Prince of Kyiv in Ukrainian statehood formation is denied, his image is constructed as "Collector of Rus lands" and one of the concept sponsors of colonialist policy for the expansion of the Moscow kingdom territory and creation of "Rus centralized state".The glorification of Yaroslav the Wise military activity as "Conqueror of other nations", one-sided and biased assessments of his contribution to the development of Kyiv Rus State legal bases, reforming the system of government and public administration are refuted. Exposed the silence motives in the modern Russian historical science of the Grand Prince role in formation and development of ancient Ukrainian culture, writing, education and spirituality, which is interpreted as the formation of "Russian culture" and "Russian Orthodoxy".Some new scientific approaches concerning interdisciplinary research and source problems and further debunking of the most common falsifications of the prince's image and his activities, overcoming ideological stereotypes and myths spread in the Ukrainian information space as a component of Russia's hybrid war against Ukraine are outlined. ; У руслі захисту українського інформаційного простору від нав'язування російських міфів про постать Ярослава Мудрого проведено порівняльний аналіз підходів українських та російських істориків до з'ясування його ролі в державотворенні й розвитку княжої України, висвітлено основні напрями фальсифікацій та спотворень на основі методології історіографічної компаративістики. Показано, що в російській історичній науці і пропаганді, починаючи з часів В. Татіщева, М. Карамзіна, М. Погодіна, С. Соловйова та ін. до сьогодення, обґрунтовуються претензії Москви на київську спадщину, заперечується роль Великого князя Київського у формуванні української державності, конструюється його образ як «собирателя русских земель» і одного з фундаторів концепції колонізаторської політики щодо розширення території Московського царства та творення «русского централизованного государства».Спростовуються глорифікація військової діяльності Ярослава Мудрого як «підкорювача інших народів», однобічні та упереджені оцінки його внеску у вироблення правових засад Києворуської держави, реформування системи влади й державного управління. Викрито мотиви замовчування в сучасній російській історичній науці ролі Великого князя в становленні й розвитку давньоукраїнської культури, писемності, освіти й духовності, яка інтерпретується як формування «русской культури» й «русского православия».Окреслено деякі нові підходи науковців щодо міждисциплінарних та джерелознавчих досліджень проблеми й подальшого розвінчування найбільш поширених фальсифікацій образу князя та його діяльності, подолання ідеологічних стереотипів та міфів, що поширювалися в українському інформаційному просторі як складника гібридної війни Росії проти України.
