Suchergebnisse

Після встановлення нацистського окупаційного режиму в містах України було створено десятки єврейських гетто. Більшість із них досі залишаються «білими плямами» на тлі історії міського простору. У статті розглянуто історію гетто у Херсоні. Встановлено, що від самого початку нацистська адміністрація не планувала довгострокового існування гетто, а його мешканців мали знищити у найкоротші строки. Актуальність запропонованої теми зумовлено необхідністю вивчення маловідомих сторінок місцевої історії, які мають допомогти осмислити сучасний міський простір із його минулим та сприяти формуванню сучасної політики пам'яті. Історія херсонського гетто десятиліттями залишалася маловідомою широкому загалу і досі не була темою спеціального історичного дослідження. Це можна пояснити низкою об'єктивних факторів. Більшість головних свідків організації та ліквідації гетто знищили нацисти. Гетто існувало дуже короткий час (близько одного місяця) в умовах ізоляції та комендантської години; спілкування його мешканців із іншим населенням міста максимально обмежили. У післявоєнні роки російська влада з політичних міркувань не розглядала трагедію єврейського народу як окрему проблему. Зібрано та опрацьовано комплекс джерел, які дають змогу охарактеризувати обставини створення гетто, повсякденне життя у ньому та процес його ліквідації. Визначено, що створювали та ліквідовували гетто члени зондеркоманди 11а айнзацгрупи Д поліції безпеки СД. За наказами нацистів у місті сформували єврейську раду («юденрат»), діяльність якої передбачала облік єврейського населення міста та переведення його до гетто. Прослідковано поведінку та адаптацію мешканців міста до життя в умовах окупації, зокрема зміну їхніх соціальних ролей. Наведено приклади, які свідчать про стратегії виживання і свідомий колабораціонізм. ; After the establishment of the Nazi occupation regime, dozens of Jewish ghettos were established in the cities of Ukraine. Most of them still remain "white spots" against the background of the history of urban space. The article examines the history of the ghetto in Kherson. It was established that from the very beginning the Nazi administration did not plan the long-term existence of the ghetto, and its inhabitants were to be destroyed as soon as possible. The relevance of the proposed topic is due to the need to study the little-known pages of local history, which should help to comprehend the modern urban space with its past and contribute to the formation of modern memory policy. The history of the Kherson ghetto has remained little known to the general public for decades and has not yet been the subject of a special historical study. This can be explained by a number of objective factors. Most of the main witnesses to the organization and liquidation of the ghetto were killed by the Nazis. The short-lived existence of the ghetto (only about one month) in conditions of isolation and curfew, limited the communication of its inhabitants with the rest of the city. In the postwar years, the tragedy of the Jewish people was not seen by the Soviet authorities as a separate issue for political reasons. A set of sources has been collected and processed, which allow characterizing the circumstances of the ghetto creation, everyday life and the process of its liquidation. It was determined that the members of Sonderkommando 11a, Einsatzgruppe D of the SD Security Police were involved in the organization of the creation and liquidation of the ghetto. On the orders of the Nazis, a Jewish council ("Judenrat") was established in the city, through the activities of which the Jewish population of the city was to be registered and transferred to the ghetto. The behaviour and adaptation of the city residents to live in the conditions of occupation, in particular the change of their social roles, is traced. Examples are given that can be interpreted as a survival strategy and conscious collaborationism.

The experience of local self-governing in the South of Ukraine, particularly in district land development in Kherson government (1864−1917), is being studied. Forest protection activities consisted in severe penalties for unauthorized deforestation in favor of district and benefits systems for afforestation by private owners. The articles and reports about forest profit in water retention in soils and for crop yield increasing published both in district and in local periodicals. The district in every possible way popularized the A. A. De-Carrier's experiment in 80-90's of the XIX century, when in the most unfavorable highest part of the estate the afforestation had been accomplished in the form of two parallel stripes, between them grain crops were being sown. Regularly the district activities in ravines afforesting were being implemented. ; Исследуется опыт деятельности местного самоуправления на Юге Украины в 1864-1917 гг., в частности Херсонского земства, в области мелиорации. Работа по охране леса херсонского самоуправления заключалась во внедрении жестоких штрафов за самовольные вырубки в пользу земства и введении вознаграждений за лесоразведение частными владельцами. Также как в земских, так и в местных периодических изданиях печатались статьи и сообщения о пользе леса в задержке влаги в почве и для увеличения урожайности. Земство всячески пропагандировало эксперимент А. А. Дэ-Карриера 80 – 90-х годов XIX в., когда в самой неблагоприятной высокой части имения были проведены лесонасаждения параллельными полосами, между которыми сеялись зерновые. Планомерно велась работа в земстве по облесению оврагов. ; Досліджується досвід діяльності місцевого самоврядування в 1864 – 1917 рр. на Півдні України, зокрема Херсонського земства, в галузі меліорації. Лісоохоронна робота херсонського самоврядування полягала у застосуванні жорстких штрафів за самовільні вирубки на користь земства та запровадженні винагород за лісорозведення приватними власниками. За найменші посадки видавалися премії. Також, як в земських, так і в місцевих періодичних виданнях друкувалися статті і повідомлення про користь лісу в затримці вологи в ґрунті для збільшення урожайності існуючих сільськогосподарських земель. Земство всіляко пропагувало експеримент А. А. Де-Карріера 80 – 90-х років ХІХ ст., коли в найнесприятливішій високій частині маєтку були проведені лісонасадження паралельними смугами, між якими сіялися зернові. Такі вітрозахисні смуги збільшили врожайність зернових без зрошення. Земством велася планомірна робота з заліснення ярів.

Globalization has become one of the factors that led to the formation of a new concept of national security, according to which it is an integral part of the system of the highest level (regional, international, global security), which is a consequence of the integration of the world community in an effort to overcome common threats and challenges. Provision of national security is the main task of the foreign policy of the state, the aim of the national security policy is protection of the state and society from external threats. It is established that national security is a process that includes various measures that guarantee the long and free existence and national (state) development, including the protection and defense of the state as a political institution, and the protection of people and the entire society, their benefits and the natural environment from threats that significantly limit its functioning or harm the benefits subject to special protection. The analysis of the process of formation and development of ideas and views on the problem of defining the essence and content of national security showed that national security acts as an extremely complex, contradictory and long-term, but very important and necessary process to ensure sustainable development of society and state, the preconditions of which were established in different historical eras. It has been proved that national security policy and strategy should define the roles and boundaries of different actors of the country's security, appropriate mechanisms of coordination of their activities and rules of interagency support. In the context of globalization, national security strategies should include a realistic assessment of the costs and sustainability of security institutions and plan their development, in addition, national security strategies and policies are not static and require periodic updating.

The achievements of Ukrainian and foreign authors on the history of the nobility of Kherson and Bessarabian provinces of the post-reform period are analyzed in the present article. The author emphasized on the problematic presentation of the material in the following area: problem-historiographical works, general works on the history of the nobility, regional and personal research on the history of the nobility. Given the long period of research on this problem, the historiography of the issue is divided into three main periods: pre-revolutionary, soviet, modern. Each period is quite representative, covers a wide range of issues on the history of nobility in the Southern Ukrainian lands: nobilitation processes, the incorporation of foreign nobility into the general imperial, issues of socio-economic history and class confrontation, the history of individual genera etc. From the middle of the XIX century among the general array of historical research about nobility of the empire, appear works that analyze the activities of the nobility in specific sectors of the economy or government in provinces Russian Empire. A significant layer of pre-revolutionary literature was devoted to various aspects of political, administrative, estate, zemstvo activities of the nobility in the second half of the nineteenth - early twentieth century. However, studies of this period, as a rule, limited the description of the history of development the nobility, its participation in the political and social life of the state. The Soviet period of historiography was characterized by an extremely negative attitude towards the nobility and its individual representatives. This period was characterized by a directively limited framework and unquestioning subordination to the Marxist paradigm. After proclamation of the Independent of Ukraine, the number of works devoted to the nobility and its participation in the life of society is steadily increasing. Modern historians are interested in the ethnic characteristics of the nobility of the Southern Ukraine and their place in the economic, political and cultural development of the region. ; У статті проаналізовано доробок вітчизняних та іноземних дослідників щодо історії провінційного дворянства Херсонської та Бессарабської губерній пореформеного періоду. Автор зробив акцент на проблемному викладі матеріалу за напрямами: проблемно-історіографічні роботи, загальні праці з історії дворянства, регіональні та персональні дослідження з історії дворянства. Враховуючи тривалий в часовому відношенні період досліджень цієї проблеми, історіографія питання умовно поділяється на три основних періоди: дореволюційний, радянський, сучасний. Кожен з них є досить репрезентативним, охоплює широке коло питань з історії дворянської верстви в південноукраїнських землях: нобілітаційні процеси, інкорпорація іноземного дворянства до складу загальноімперського стану, питання соціально-економічної історії та класового протистояння верств, історія окремих родів тощо. З середини ХІХ ст. серед загального масиву історичних розвідок про дворянство імперії, з'являються праці, в яких аналізується діяльність дворян і в конкретних галузях економіки або управління, і на конкретних територіях, які входили на той час до складу Російської імперії. Значний пласт дореволюційної літератури було присвячено різноманітним аспектам політичної, управлінсько-станової, земської діяльності дворянства в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Однак, дослідження цього періоду, як правило, обмежувалися описовою стороною історії розвитку шляхетного стану, його участі в політичному та громадському житті держави. Радянський період історіографії характеризувався вкрай негативним ставленням до дворянської верстви та її окремих представників. Цей період характеризувався директивно обмеженими рамками проблематики та беззаперечним підпорядкуванням марксистський парадигмі. З проголошенням незалежної України кількість праць, присвячених дворянству та його участі у житті суспільства, неухильно зростає. Значний інтерес у сучасних істориків викликають питання етнічної характеристики дворянства південноукраїнських земель та їх місце в економічному, політичному, культурному розвитку регіону.

The article considers the first consequences of opening the market of agricultural lands in Ukraine. And also to what extent the political situation in Ukraine affects the success of land reform. Despite the fact that Ukrainian land reforms are still ongoing, on July 1, 2021, an important milestone was reached: the partial launch of the market for the sale of agricultural land for individuals. The reform process was complex and involved an active public debate between various stakeholders on market mechanisms and forecasts. The basic principles of functioning and development of the market of agricultural land in Ukraine are determined. The intermediate stages of land reform, which became the impetus for the introduction of the land market, have been identified. The current information of the Ministry of Agrarian Policy and Food on the land market in Ukraine as of 31.12.2021 is presented. The main problems faced by small and medium-sized farmers in bidding with large agricultural producers have been identified. If the state does not support small and medium farmers, we can assume that the open market of agricultural land in our country was premature. Due to the lack of a transparent and evidence-based policy on this important topic, this discussion was prompted by several fundamental societal fears about the consequences of launching a market. As a result, after the launch of the market for the sale of land, it is necessary to assess whether public concerns have any basis in the current development of the market.

The article notes that today a key place in civil society belongs to non-governmental organizations (NGOs), as they serve as a link between citizens (business) and government. During their activities in Ukraine, international NGOs have offered and implemented a wide range of services, as well as developed and implemented various projects aimed at developing various sectors of the economy and activating civil society. One of the points of the NGO's efforts is the education of local government officials and deputies of local councils, which is especially relevant in the framework of the implementation of decentralization reform, which has been taking place in Ukraine since 2014. At the same time, deputies must have knowledge and skills in very broad areas of government, and their political literacy directly affects the success of democratic change in Ukraine, especially changes at the local level, and the dynamic socio-economic development of local communities. In this case, non-governmental organizations and non-governmental foundations come to the fore, which in close cooperation can give deputies of local councils the opportunity to learn throughout their lives and update their knowledge in the areas of governance that they need today. One such organization is the All- Ukrainian NGO Institute of Political Education (IPE), which has been conducting non-formal education activities for local government officials and local council members for more than 10 years with the support of international NGOs. Thus, in the period 2011-2018, more than 1,000 deputies of local councils and public activists from different regions of Ukraine took part in the training within the project "Strengthening Local Democracy" (supported by NED). In 2020, IPO began cooperating with another international non-governmental organization - the DOBRE Program. In 2020-2021, more than 500 people (392 deputies and 141 local government officials) took part in the training with the support of this Program. Participants in training projects can now not only better manage their own status, rights and responsibilities as people's deputies, but also know the specifics of the budget process, land and communal spheres. In addition, the training included soft-skills units aimed at training deputies to better communicate their views, defend their position, communicate effectively with opponents, voters, and more. The study concludes that international NGOs form an educational platform for local government representatives, deputies of local councils, and Ukrainian NGOs on the basis of this platform create an educational environment aimed at activating Ukrainian society, strengthening the influence of civil society on relations with the authorities, promoting Ukraine's European integration and improving the lives of Ukrainian citizens.