Suchergebnisse

This article traced the situation in the Slovak lands in 1919. The author proposes an approach that departs from the dominant assessments in Soviet historiography of a puppet state formation in the Slovak Soviet Republic form. An attempt is made to consider these political processes through the prism of Hungary's efforts to keep the Slovak lands under its influence. Hungary's desire to restore its historical borders is substantiated, and the lack of objective opportunities for Budapest to implement this plan is emphasized. The author emphasizes Slovaks' self-consciousness and their rapprochement with the Czechs, which is reflected in the Martin Declaration. Considerable attention is paid to the issue of Hungary's creation of an ideological basis for keeping Slovaks in its political orbit. Based on other authors' analysis of documents and works, Budapest has to plan this action for a long time. The article pays considerable attention to the military conflict between Hungary, Romania, and Czechoslovakia and the influence of the Entente countries on it. The process of the Slovak Soviet Republic proclamation on June 16, 1919, in Presov is considered. Attention is drawn to the preparation of this process as part of the Hungarian Soviet Republic's foreign policy. It is analyzed that the Hungarian nationalist factor prevailed over the class views of the Hungarian socialists. The article describes the newly created state's main reforms, especially the importance of language policy, expropriation of property, and the creation of law enforcement agencies. Attention is paid to the role of periodicals and their language policy. In conclusion, the Slovak Soviet Republic's dependence on the Hungarian Soviet Republic is proved, the last days of its existence are characterized. It is concluded that such a rapid course of the socialist system was doomed to failure due to the lack of social support from the Slovak population for adverse international factors. ; У даній статті прослідковано ситуацію, яка склалась на словацьких землях в 1919 р. Авторка пропонує підхід, що відходить від домінуючих в радянській історіографії оцінок маріонеткового державного утворення у вигляді Словацької Радянської Республіки. Надається спроба розгляду даних політичних процесів через призму намагань Угорщини утримати словацькі землі у сфері свого впливу. Обґрунтовано бажання Угорщини до відновлення історичних кордонів й акцентовано на відсутності об'єктивних можливостей Будапешта до реалізації цього плану. Авторка наголошує на самосвідомості словаків та зближенні їх з чехами, що знайшло своє відображення в Мартинській декларації. Значна увага в роботі приділена питанню створення Угорщиною ідеологічного підґрунтя до втримання словаків в своїй політичній орбіті. На підставі аналізу документів та опрацювань інших авторів доводиться тривале планування Будапештом цієї акції. У статті значну увагу приділено військовому конфлікту Угорщини, Румунії та Чехословаччини, а також впливу на нього країн Антанти. Розглядається процес проголошення Словацької Радянської Республіки 16 червня 1919 р. у Пряшеві. Звертається увага на підготовку цього процесу як частини зовнішньої політики Угорської Радянської Республіки. Аналізується, що угорський націоналістичний чинник переважав класові погляди угорських соціалістів. У статті дається характеристика головним реформам новоствореної держави, передусім значенню мовної політики, експропріації майна та створенню органів правопорядку. Звертається увага на роль періодичних видань та їх мовну політику. На завершення доводиться залежність Словацької Соціалістичної Республіки від УРР, характеризуються останні дні її існування. Підводиться підсумок, що подібний швидкий курс соціалістичного устрою був приречений на провал через відсутність соціальної підтримки з боку словацького населення на несприятливі міжнародні фактори.

This article traced the situation in the Slovak lands in 1919. The author proposes an approach that departs from the dominant assessments in Soviet historiography of a puppet state formation in the Slovak Soviet Republic form. An attempt is made to consider these political processes through the prism of Hungary's efforts to keep the Slovak lands under its influence. Hungary's desire to restore its historical borders is substantiated, and the lack of objective opportunities for Budapest to implement this plan is emphasized. The author emphasizes Slovaks' self-consciousness and their rapprochement with the Czechs, which is reflected in the Martin Declaration. Considerable attention is paid to the issue of Hungary's creation of an ideological basis for keeping Slovaks in its political orbit. Based on other authors' analysis of documents and works, Budapest has to plan this action for a long time. The article pays considerable attention to the military conflict between Hungary, Romania, and Czechoslovakia and the influence of the Entente countries on it. The process of the Slovak Soviet Republic proclamation on June 16, 1919, in Presov is considered. Attention is drawn to the preparation of this process as part of the Hungarian Soviet Republic's foreign policy. It is analyzed that the Hungarian nationalist factor prevailed over the class views of the Hungarian socialists. The article describes the newly created state's main reforms, especially the importance of language policy, expropriation of property, and the creation of law enforcement agencies. Attention is paid to the role of periodicals and their language policy. In conclusion, the Slovak Soviet Republic's dependence on the Hungarian Soviet Republic is proved, the last days of its existence are characterized. It is concluded that such a rapid course of the socialist system was doomed to failure due to the lack of social support from the Slovak population for adverse international factors. ; У даній статті прослідковано ситуацію, яка склалась на словацьких землях в 1919 р. Авторка пропонує підхід, що відходить від домінуючих в радянській історіографії оцінок маріонеткового державного утворення у вигляді Словацької Радянської Республіки. Надається спроба розгляду даних політичних процесів через призму намагань Угорщини утримати словацькі землі у сфері свого впливу. Обґрунтовано бажання Угорщини до відновлення історичних кордонів й акцентовано на відсутності об'єктивних можливостей Будапешта до реалізації цього плану. Авторка наголошує на самосвідомості словаків та зближенні їх з чехами, що знайшло своє відображення в Мартинській декларації. Значна увага в роботі приділена питанню створення Угорщиною ідеологічного підґрунтя до втримання словаків в своїй політичній орбіті. На підставі аналізу документів та опрацювань інших авторів доводиться тривале планування Будапештом цієї акції. У статті значну увагу приділено військовому конфлікту Угорщини, Румунії та Чехословаччини, а також впливу на нього країн Антанти. Розглядається процес проголошення Словацької Радянської Республіки 16 червня 1919 р. у Пряшеві. Звертається увага на підготовку цього процесу як частини зовнішньої політики Угорської Радянської Республіки. Аналізується, що угорський націоналістичний чинник переважав класові погляди угорських соціалістів. У статті дається характеристика головним реформам новоствореної держави, передусім значенню мовної політики, експропріації майна та створенню органів правопорядку. Звертається увага на роль періодичних видань та їх мовну політику. На завершення доводиться залежність Словацької Соціалістичної Республіки від УРР, характеризуються останні дні її існування. Підводиться підсумок, що подібний швидкий курс соціалістичного устрою був приречений на провал через відсутність соціальної підтримки з боку словацького населення на несприятливі міжнародні фактори.

The article presents a comparative analysis of some key objects of German and Kyiv architecture of the early twentieth century to determine the corresponding trends. Parallels and identities are shown and noted. An analysis of the background and context is given, as well as the author's conclusions of the respective styles. In particular, German Werkbund, international Art Nouveau, Ukrainian architectural Art Nouveau, "New Objectivity", Bauhaus, functionalism, constructivism, post-constructivism, German and Soviet neoclassicism are mentioned. Were analyzed in detail: TheFagus Factory (1910-1911) by Walter GropiusandAdolf Meyer, Centennial Hall (1911-1913) by the Max Berg, the Kyiv district power plant (named after Stalin), (1926–1930) by Mikhailo Parusnikov with the participation of George Goltz and Andrey Burov, Rolit (1932) by Vasul. Krychesky, Ehrentempel (1933–1936) and TheHaus der Kunst in Munich (1933 - 1937) by Paul Ludwig Troost, competitive proposals for the construction of the Government Quarter in Kyiv (1934 - 1935) and the hotel within the Government Quarter (1939). Mentioned Esposizione Universale Roma (EUR) by Marcello Piacentini, projects by Albert Speer and others. The article summarizes a series of author's researches devoted to a detailed analysis of international context and parallels of Kyiv architecture which is represented in the background of the consistent artistic transitions (from eclecticism and historical reminiscences to modernism, from Art Nouveau to avant-garde, from constructivism to Soviet neoclassicism and, finally, from Stalinist empire to modernism). ; В статті поданий порівняльний аналіз деяких ключових для визначення відповідних тенденцій об'єктів німецької та київської архітектури початку ХХ ст. Проявлені та відмічені паралелі й тотожності. Поданий аналіз бекграунду та контексту, а також авторські висновки відповідно наведених стилів. Зокрема, згадані німецький веркбунд, інтернаціональний модерн, український архітектурний модерн, «нова речевість», баугауз, функціоналізм, конструктивізм, постконструктивізм, німецька та радянська неокласика.

The article presents a comparative analysis of some key objects of German and Kyiv architecture of the early twentieth century to determine the corresponding trends. Parallels and identities are shown and noted. An analysis of the background and context is given, as well as the author's conclusions of the respective styles. In particular, German Werkbund, international Art Nouveau, Ukrainian architectural Art Nouveau, "New Objectivity", Bauhaus, functionalism, constructivism, post-constructivism, German and Soviet neoclassicism are mentioned. Were analyzed in detail: TheFagus Factory (1910-1911) by Walter GropiusandAdolf Meyer, Centennial Hall (1911-1913) by the Max Berg, the Kyiv district power plant (named after Stalin), (1926–1930) by Mikhailo Parusnikov with the participation of George Goltz and Andrey Burov, Rolit (1932) by Vasul. Krychesky, Ehrentempel (1933–1936) and TheHaus der Kunst in Munich (1933 - 1937) by Paul Ludwig Troost, competitive proposals for the construction of the Government Quarter in Kyiv (1934 - 1935) and the hotel within the Government Quarter (1939). Mentioned Esposizione Universale Roma (EUR) by Marcello Piacentini, projects by Albert Speer and others. The article summarizes a series of author's researches devoted to a detailed analysis of international context and parallels of Kyiv architecture which is represented in the background of the consistent artistic transitions (from eclecticism and historical reminiscences to modernism, from Art Nouveau to avant-garde, from constructivism to Soviet neoclassicism and, finally, from Stalinist empire to modernism). ; В статті поданий порівняльний аналіз деяких ключових для визначення відповідних тенденцій об'єктів німецької та київської архітектури початку ХХ ст. Проявлені та відмічені паралелі й тотожності. Поданий аналіз бекграунду та контексту, а також авторські висновки відповідно наведених стилів. Зокрема, згадані німецький веркбунд, інтернаціональний модерн, український архітектурний модерн, «нова речевість», баугауз, функціоналізм, конструктивізм, постконструктивізм, німецька та радянська неокласика.

The article presents a comparative analysis of some key objects of German and Kyiv architecture of the early twentieth century to determine the corresponding trends. Parallels and identities are shown and noted. An analysis of the background and context is given, as well as the author's conclusions of the respective styles. In particular, German Werkbund, international Art Nouveau, Ukrainian architectural Art Nouveau, "New Objectivity", Bauhaus, functionalism, constructivism, post-constructivism, German and Soviet neoclassicism are mentioned. Were analyzed in detail: TheFagus Factory (1910-1911) by Walter GropiusandAdolf Meyer, Centennial Hall (1911-1913) by the Max Berg, the Kyiv district power plant (named after Stalin), (1926–1930) by Mikhailo Parusnikov with the participation of George Goltz and Andrey Burov, Rolit (1932) by Vasul. Krychesky, Ehrentempel (1933–1936) and TheHaus der Kunst in Munich (1933 - 1937) by Paul Ludwig Troost, competitive proposals for the construction of the Government Quarter in Kyiv (1934 - 1935) and the hotel within the Government Quarter (1939). Mentioned Esposizione Universale Roma (EUR) by Marcello Piacentini, projects by Albert Speer and others. The article summarizes a series of author's researches devoted to a detailed analysis of international context and parallels of Kyiv architecture which is represented in the background of the consistent artistic transitions (from eclecticism and historical reminiscences to modernism, from Art Nouveau to avant-garde, from constructivism to Soviet neoclassicism and, finally, from Stalinist empire to modernism). ; В статті поданий порівняльний аналіз деяких ключових для визначення відповідних тенденцій об'єктів німецької та київської архітектури початку ХХ ст. Проявлені та відмічені паралелі й тотожності. Поданий аналіз бекграунду та контексту, а також авторські висновки відповідно наведених стилів. Зокрема, згадані німецький веркбунд, інтернаціональний модерн, український архітектурний модерн, «нова речевість», баугауз, функціоналізм, конструктивізм, постконструктивізм, німецька та радянська неокласика.

During World War I and after the establishment of the Independence of Czechoslovakia (1918), the socialist movement in the new republic underwent a stage of opinion differentiation, which resulted in the division of the Czech Social Democratic Party. The left faction became independent in 1921 and formed the Communist Party of Czechoslovakia as part of the 3rd International. Part of the fierce internal-party and later inter-party struggle was also the so-called Kučera's affair caused by the publication of information about the Communist International's demand interpreted by Béla Kun to organise a proletarian revolution in the country, which would also result in the liquidation of the bourgeois Czechoslovak Republic. The report had a negative response with the public and in the press, and the reform-oriented leadership of the Social Democratic Party took advantage of these moods to discredit Communism and the Communist Party. In the period before the First World War, Engelbert Kučera was a young worker in South Moravia and was one of the avid functionaries of the Social Democratic Party. After the outbreak of war, he was drafted into the Austro-Hungarian army and sent to the Southern Front where he soon fell into Russian captivity. After the 1917 Russian October Revolution, his thinking underwent a transformation, and he belonged to the radically oriented Bolsheviks. He joined the Russian Communist Party (Bolsheviks) and was also the founder of the Communist Party of Czechoslovakia in Ruthenia. However, when he returned to his homeland and reflected on Soviet Russia developments during 1917 – 1921 and conditions in the communist movement in Czechoslovakia, his thinking evolved again. Kučera deviated from Bolshevism, leaving the left Marxist wing of social democracy and becoming a critic of violent methods accompanying the societal transformation. He was convinced that the optimal approach to establish socialism was not revolution, but evolution, the path of reforms that was followed by the Czech Social Democratic Party's right-wing. He maintained this belief continuously until his death. The core of the presented article is a stage from Kučera's life journey. It presents data from its most critical phase. The affair caused by Kučera is reconstructed through the evocation of selected articles published in the press published in the Czech lands. ; В період Першої світової війни та після виникнення незалежної Чехословаччини (1918) соціалістичний рух у новій республіці пройшов стадію диференціації поглядів, внаслідок чого відбувся розкол чеської соціально-демократичної партії. Ліва фракція в 1921 р. відокремилась і заснувала Комуністичну партію Чехословаччини у складі ІІІ Інтернаціоналу. Частиною запеклої внутрішньопартійної, а згодом – міжпартійної боротьби була й так звана справа Кучери, спричинена оприлюдненням інформації про вимогу Комуністичного інтернаціоналу, інтерпретовану Белою Куном, викликати в країні пролетарську революцію, що призведе також до ліквідації буржуазної Чехословацької Республіки. Повідомлення викликало негативну реакцію громадськості та преси, і керівництво соціал-демократичної партії, орієнтоване на реформи, скористалося цими настроями для дискредитації комунізму та комуністичної партії. Перед Першою світовою війною молодий Енгельберт Кучера працював робітником на Південній Моравії та був одним із затятих функціонерів соціал-демократичної партії. Після оголошення війни він був призваний до австро-угорської армії та опинився на південному фронті. Тут він незабаром потрапив у російський полон. Після жовтневої революції 1917 року його мислення змінилося, і він приєднався до радикально налаштованих більшовиків. Вступив до Російської комуністичної партії (більшовиків) і був також засновником Комуністичної партії Чехословаччини на Русі. Проте, повернувшись на батьківщину та розмірковуючи про розвиток подій у радянській Росії в 1917 – 1921 рр. і ситуацію в комуністичному русі Чехословаччини, Кучера переглянув свої погляди. Він відхилився від більшовизму, залишив ліве марксистське крило соціал-демократії та став критиком насильницьких методів, що супроводжують трансформацію суспільства. Він був переконаний, що оптимальним способом утвердження соціалізму є не революція, а еволюція, шлях реформ, якого дотримувалося праве крило чеської соціал-демократії. Це переконання він зберіг аж до смерті. Змістом представленої статті є уривок життєвого шляху Кучера. У ній представлені дані його найкритичнішого етапу. Справа, спричинена Кучерою, реконструйована за матеріалами окремих статей, опублікованих у друку, що виходив у чеських землях.

During World War I and after the establishment of the Independence of Czechoslovakia (1918), the socialist movement in the new republic underwent a stage of opinion differentiation, which resulted in the division of the Czech Social Democratic Party. The left faction became independent in 1921 and formed the Communist Party of Czechoslovakia as part of the 3rd International. Part of the fierce internal-party and later inter-party struggle was also the so-called Kučera's affair caused by the publication of information about the Communist International's demand interpreted by Béla Kun to organise a proletarian revolution in the country, which would also result in the liquidation of the bourgeois Czechoslovak Republic. The report had a negative response with the public and in the press, and the reform-oriented leadership of the Social Democratic Party took advantage of these moods to discredit Communism and the Communist Party. In the period before the First World War, Engelbert Kučera was a young worker in South Moravia and was one of the avid functionaries of the Social Democratic Party. After the outbreak of war, he was drafted into the Austro-Hungarian army and sent to the Southern Front where he soon fell into Russian captivity. After the 1917 Russian October Revolution, his thinking underwent a transformation, and he belonged to the radically oriented Bolsheviks. He joined the Russian Communist Party (Bolsheviks) and was also the founder of the Communist Party of Czechoslovakia in Ruthenia. However, when he returned to his homeland and reflected on Soviet Russia developments during 1917 – 1921 and conditions in the communist movement in Czechoslovakia, his thinking evolved again. Kučera deviated from Bolshevism, leaving the left Marxist wing of social democracy and becoming a critic of violent methods accompanying the societal transformation. He was convinced that the optimal approach to establish socialism was not revolution, but evolution, the path of reforms that was followed by the Czech Social Democratic Party's right-wing. He maintained this belief continuously until his death. The core of the presented article is a stage from Kučera's life journey. It presents data from its most critical phase. The affair caused by Kučera is reconstructed through the evocation of selected articles published in the press published in the Czech lands. ; В період Першої світової війни та після виникнення незалежної Чехословаччини (1918) соціалістичний рух у новій республіці пройшов стадію диференціації поглядів, внаслідок чого відбувся розкол чеської соціально-демократичної партії. Ліва фракція в 1921 р. відокремилась і заснувала Комуністичну партію Чехословаччини у складі ІІІ Інтернаціоналу. Частиною запеклої внутрішньопартійної, а згодом – міжпартійної боротьби була й так звана справа Кучери, спричинена оприлюдненням інформації про вимогу Комуністичного інтернаціоналу, інтерпретовану Белою Куном, викликати в країні пролетарську революцію, що призведе також до ліквідації буржуазної Чехословацької Республіки. Повідомлення викликало негативну реакцію громадськості та преси, і керівництво соціал-демократичної партії, орієнтоване на реформи, скористалося цими настроями для дискредитації комунізму та комуністичної партії. Перед Першою світовою війною молодий Енгельберт Кучера працював робітником на Південній Моравії та був одним із затятих функціонерів соціал-демократичної партії. Після оголошення війни він був призваний до австро-угорської армії та опинився на південному фронті. Тут він незабаром потрапив у російський полон. Після жовтневої революції 1917 року його мислення змінилося, і він приєднався до радикально налаштованих більшовиків. Вступив до Російської комуністичної партії (більшовиків) і був також засновником Комуністичної партії Чехословаччини на Русі. Проте, повернувшись на батьківщину та розмірковуючи про розвиток подій у радянській Росії в 1917 – 1921 рр. і ситуацію в комуністичному русі Чехословаччини, Кучера переглянув свої погляди. Він відхилився від більшовизму, залишив ліве марксистське крило соціал-демократії та став критиком насильницьких методів, що супроводжують трансформацію суспільства. Він був переконаний, що оптимальним способом утвердження соціалізму є не революція, а еволюція, шлях реформ, якого дотримувалося праве крило чеської соціал-демократії. Це переконання він зберіг аж до смерті. Змістом представленої статті є уривок життєвого шляху Кучера. У ній представлені дані його найкритичнішого етапу. Справа, спричинена Кучерою, реконструйована за матеріалами окремих статей, опублікованих у друку, що виходив у чеських землях.

The article is devoted to a comprehensive analysis of the main sources, works that developed and supplemented the main elements of Confucian doctrine that appeared during the lifetime of Confucius. The main data on the life and work of thinkers who developed and supplemented the teachings of the Great Teacher of antiquity, the main options for translating and interpreting the names of treatises and basic terminology are outlined. It outlines the main provisions and ideas of the treatise "Zhong Yun" written by Confucius 'direct students, which is of fundamental importance for the process of historical evolution of Confucian doctrine, and clarifies, details and deepens the theses of Confucius' main book "Lun Yu". Against the background of the basic traditional Chinese picture, one of the key principles of Confucianism is pointed out – the principle of the "golden mean", the critical importance of personal virtue of rulers, and the main approaches to determining the formula of human nature. It is determined that the subject of interest "Zhong Yun", broader than the basic treatise "Lun Yu" and denotes cosmogonic and moral properties of the spirit, more richly interprets the inner content of the fundamental category of humanity ("Ren") constructs an integral system of categories, the sources of which are in the depths of ancient Chinese mythology. The main concepts and meanings of the work "Da Xue" ("great teaching") are established, one of the most fundamental traditional categories of which is the concept of "where" – personal "grace", "achievement, acquisition", and the uniqueness and special place of a person in the universe is the ability to follow "due justice". The quintessence of the DA Xue worldview system is the presumption of immanent virtue of human nature, which should radiate from those in power in the form of "humanity"; the basic thesis of the treatise is the attitude according to which the ruler who "does not show" virtue is deprived of his right to rule. It is stated that the work named after the outstanding thinker of traditional China, Meng Tzu, was of fundamental importance for the long evolution of Confucianism. (Meng Ke), who not only expanded the leading principles of Confucius, but also improved the teachings of the great teacher by actualizing and considering new issues. This approach transformed the teachings of Kun Tzu into a harmonious construction of judgments, which later turned into the official government ideology and worldview system of the Great Chinese society, which has existed for thousands of years. It is to Meng Tzu that the orientation to consider human nature moral goes back, one of his most original ideas is the concept of the heart-mind, which is provided on the one hand by an innate, intuitive ability, moral instinct, and on the other by benevolence. On the contrary, the approaches of another thinker, Sun Tzu, were completely antagonistic to Meng Tzu's ideas and proved the conclusion that human nature is evil. Sun Tzu's concept is located exactly on the border between Confucianism and legalism, but the Thinker (unlike the legists) believed that it was not punishments and rewards that should curb the evil nature of a person, but moral improvement and high literature, that is, culture. Sun Tzu was the first in Confucianism and proved the concept of an enlightened monarchy based on the principle of both traditional morality and the authority and power of the law. Against the background of the study of significant monographic literature, conclusions are drawn about the almost instantaneous beginning of the complex deepening, improvement and development of teaching, already by the first students of Confucius. Confucianism was formed as a method of interpreting the ancient Chinese system of symbols and concepts, categories laid down in mythological form in an active, active spirit. The development of Confucian doctrine was due to the incorporation of elements of other teachings. Confucianism essentially developed through finding common ground with other Chinese doctrines. The key idea that emerged in the development of Confucianism is the statement that everything in a person, including his inner world, is just a reflection of the natural world, and the restoration of perfect social institutions will not mechanically restore perfect order in the Middle Kingdom. The core of the DA Xue ideological system is the assumption of the inner virtue (de) of human nature, which must be shown by those in power. In the course of its long evolution, Confucian traditional thought put certain fundamental problems and categories on the agenda much earlier than European thinkers did, of course, at the ancient, traditional level synchronous with that distant century ; Статья посвящена комплексному анализу основных источников и трактатов, которые развивали и дополняли основные элементы конфуцианской доктрины, появившиеся при жизни Конфуция. Очерчивается основные данные о жизни и творчестве мыслителей, которые развивали и дополняли учение Великого учителя древности, главные варианты перевода и интерпретации названий трактатов и основной терминологии. Очерчивается основные положения, идеи написанного непосредственными учениками Конфуция трактата «Чжун юн», который имеет фундаментальное значение для процесса исторической эволюции конфуцианской доктрины, и уточняет, детализирует и углубляет тезисы главной книги Конфуция «Лунь юя». На фоне базовой традиционной китайской картины мира, указывается на один из ключевых принципов конфуцианства – принцип «золотой середины», на критическую важность персональной добродетели правителей, на основные подходы к определению формулы человеческой природы. На фоне исследования значительной монографической литературы сделаны выводы о моментальном начале сложного процесса углубления, совершенствования и развития учения, уже первыми учениками Конфуция. Конфуцианство сложилось как метод интерпретации древнекитайской системы символов и понятий, категорий заложенных в мифологической форме в активном, деятельном духе. Развитие конфуцианской доктрины происходило за счет инкорпорации элементов других учений. Конфуцианство по сути развивалось через нахождение общих точек с другими китайскими доктринами. Ключевой идеей, которая появилась в процессе развития конфуцианства выступает утверждение, что все в человеке, в том числе ее внутренний мир, есть всего лишь отражение мира природы, а восстановление совершенных социальных институтов механически не восстановит идеальный порядок в Поднебесной. В процессе своей длительной эволюции традиционная конфуцианская мысль гораздо раньше поставила на повестку дня отдельные фундаментальные проблемы и категории, чем это сделали европейские мыслители, конечно на древнем, традиционном синхронном уровне тем далеким векам ; Стаття присвячена комплексному аналізу основних джерел, творів, що розвивали і доповнювали основні елементи конфуціанської доктрини, що з'явилися за життя Конфуція. Окреслюється основні дані щодо життя і творчості мислителів, які розвивали і доповнювали вчення Великого учителя древності, головні варіанти перекладу та інтерпретації назв трактатів і основної термінології. Окреслюється основні положення, ідеї написаного безпосередніми учнями Конфуція трактату «Чжун юн», що має фундаментальне значення для процесу історичної еволюції конфуціанської доктрини, та уточнює, деталізує і поглиблює тези головної книги Конфуція «Лунь юя». Та тлі базової традиційної китайської картини, вказується на один з ключових принципів конфуціанства – принцип «золотої середини», на критичну важливість персональної доброчесності правителів, на основні підходи до визначення формули людської природи. На тлі дослідження значної монографічної літератури зроблено висновки про майже моментальний початок складного поглиблення, вдосконалення і розвитку учення, вже першими учнями Конфуція. Конфуціанство склалося як метод інтерпретації давньокитайської системи символів і понять, категорій закладених в міфологічній формі у активному, діяльному дусі. Розвиток конфуціанської доктрини відбувався за рахунок інкорпорації елементів інших вчень. Конфуціанство по суті розвивалось через знаходження спільних точок з іншими китайськими доктринами. Ключовою ідеєю, що з'явилась в процесі розвитку конфуціанства виступає твердження, що все в людині, в тому числі її внутрішній світ, є всього лише віддзеркалення світу природи, а відбудова досконалих соціальних інститутів механічно не відновить ідеальний порядок у Піднебесній. У процесі своєї тривалої еволюції конфуціанська традиційна думка набагато раніше поставила на порядок денний окремі фундаментальні проблеми і категорії, аніж це зробили європейські мислителі, звісно на давньому, традиційному рівні синхронному тим далеким століттям