Suchergebnisse

According to the Law of Ukraine "On Amending the Constitution of Ukraine" from 07.02.2019 № 2680-VIII in determining the foundations of the domestic and foreign policy of our country, the implementation of the state strategic course towards obtaining full membership of Ukraine in the European Union and in the North Atlantic Treaty Organization is indicated. According to the defense reform of the Armed Forces of Ukraine, significant changes in the organizational and managerial work of the Military Medical Service have appeared. There are changes in the regulatory environment, the improvement and development of the medical support system of the Armed Forces of Ukraine in the direction of commonality and compatibility with the medical services of NATO member countries. Thus, the Military Medical Service of the Armed Forces of Ukraine works in a rich and dynamic informational background. Consequently, there is a need to streamline the regulatory framework for managing the medical supply of the Armed Forces of Ukraine, by systematizing the existing regulatory documents by their modern institutional foundations.Aim. To analyze the regulatory framework for managing the medical supply of the Armed Forces of Ukraine.Results. Currently, Ukraine has adopted a number of official documents containing requirements for the reception, registration, storage, issuance, transportation and repair of medical supplies, which are carried out by the military medical and units of the Armed Forces of Ukraine. Analyzed are the modern institutional foundations for managing medical support, which are presented as a set of formal (regulatory) acts of various levels, legal and by- laws, as well as informal norms relating specifically to the circulation of medical supplies of the Armed Forces of Ukraine. It has been established that the regulatory legal support for managing medical supply is represented by the requirements of formal (regulatory) acts of various levels – 44 %, and informal norms – 56 %.Conclusions. The analysis showed that achieving consistency in formal and informal norms in the field of medical supply management of the Armed Forces of Ukraine requires further improvement. Namely, in the direction of determining legal regimes and regulating the process of accepting medical supplies, using the Instructions on the procedure for accepting industrial products and consumer goods in quantity and quality, which are outdated and approved back in the days of the Soviet Union. However, given the experience of the Anti-Terrorist Operation and Joint Forces Operation the orders of the Ministry of Defense of Ukraine require processing to improve the functioning of the medical supply system for military units and medical units of the Ukrainian Armed Forces in a special period. ; Согласно закону Украины «О внесении изменений в Конституцию Украины» от 07.02.2019 г. № 2680-VIII, а именно пункта 5 части первой статьи 85 в определении основ внутренней и внешней политики нашей страны указана реализация стратегического курса государства на получение полноправного членства Украины в Европейском союзе и в Организации Североатлантического договора. Поэтому на современном этапе реформирования Вооруженных Сил (ВС) Украины в военно-медицинской службе происходит нормативно-правовое регулирование современной системы медицинского обеспечения, способной оказывать соответствующую медицинскую поддержку ВС Украины. Указанная система должна функционировать в соответствии со стандартами НАТО и вносить вклад в функционально совместимые медицинские возможности для совместных миссий Украины с Альянсом. Таким образом, учитывая процесс реформирования и внедрения единой системы логистического обеспечения ВС Украины, адаптированной к стандартам стран-членов НАТО, медицинская служба ВС Украины работает в насыщенном и динамичном информационном поле. Следовательно, возникает необходимость упорядочения нормативно-правовой базы по управлению медицинским снабжением ВС Украины путем систематизации действующих нормативно- правовых документов по их современным институциональным основам.Целью работы является проведение анализа нормативно-правового обеспечения управления медицинским снабжением ВС Украины.Результаты. В настоящее время в Украине принят ряд официальных документов, содержащих требования к приёму, учёту, хранению, выдаче, транспортировке и ремонту медицинского имущества, которые осуществляют учреждения и подразделения медицинского снабжения ВС Украины. Проанализированы современные институциональные основы управления медицинским снабжением, которые представлены как совокупность формальных (нормативно-правовых) актов различного уровня, законные и подзаконные, а также неформальных норм, касающихся конкретно обращения медицинского имущества ВС Украины. Установлено, что нормативно-правовое обеспечение управления медицинским снабжением представлено требованиями формальных (нормативно-правовых) актов различного уровня – 44 % и неформальных норм – 56 %.Выводы. Проведённый анализ показал, что достижения согласованности формальных и неформальных норм в сфере управления медицинским снабжением ВС Украины требуют дальнейшего усовершенствования, а именно: в направлении определения правовых режимов и регламентации процесса приёма медицинского имущества с использованием Инструкций про порядок приёма продукции производственно-технического назначения и товаров народного использования по количеству и качеству, которые устарели и были утверждены ещё во времена Советского Союза. Таким образом, указанные вопросы требуют надлежащего правового регулирования и обоснования. Вместе с тем, учитывая опыт проведения Антитеррористической операции и операции Объединённых сил, следует переработать приказы Министерства обороны Украины от 30.06.2015 г. №*2 и *3 для повышения эффективности функционирования системы медицинского снабжения воинских частей и медицинских подразделений ВС Украины в особый период. ; Згідно з законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 07.02.2019 р. № 2680-VIII, а саме пункту 5 частини першої статті 85 у визначенні засад внутрішньої і зовнішньої політики нашої країни зазначено реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору. Тому на сучасному етапі реформування Збройних Сил (ЗС) України у військово-медичній службі відбувається нормативно-правове врегулювання сучасної системи медичного забезпечення, спроможної надавати відповідну медичну підтримку ЗС України. Вказана система повинна функціонувати відповідно до стандартів НАТО і робити внесок у функціонально сумісні медичні можливості для спільних місій України з Альянсом. Таким чином, з огляду на процес реформування та впровадження єдиної системи логістичного забезпечення ЗС України, адаптованої до стандартів країн-членів НАТО, медична служба ЗС України працює в насиченому та динамічному інформаційному полі. Отже, виникає необхідність в упорядкуванні нормативно-правової бази щодо управління медичним постачанням в ЗС України шляхом систематизації діючих нормативно-правових документів щодо їх сучасних інституціональних основ.Метою дослідження є проведення аналізу нормативно-правового забезпечення управління медичним постачанням в ЗС України.Результати. На теперішній час в Україні прийнято низку офіційних документів, які містять вимоги до приймання, обліку, зберігання, видачі, транспортування та ремонту медичного майна, що здійснюють заклади та підрозділи медичного постачання ЗС України. Проаналізовані сучасні інституціональні основи управління медичним постачанням, які представлені як сукупність формальних (нормативно-правових) актів різного рівня, законні та підзаконні, а також неформальних норм, які стосуються конкретно обігу медичного майна в ЗС України. Встановлено, що нормативно-правове забезпечення управління медичним постачанням представлене вимогами формальних (нормативно-правових) актів різного рівня – 44 % та неформальних норм – 56 %.Висновки. Проведений аналіз показав, що досягнення узгодженості формальних і неформальних норм у сфері управління медичним постачанням ЗС України потребує подальшого вдосконалення, а саме: в напрямку визначення правових режимів та регламентації процесу приймання медичного майна з використанням Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного використання за кількістю та за якістю, які застаріли в часі та затверджені ще за часів Радянського Союзу. Таким чином, вказані питання потребують належного правового опрацювання та обґрунтування. Разом з тим, враховуючи досвід проведення Антитерористичної операції та операції Об'єднаних сил, потребують переопрацювання накази Міністерства оборони України від 30.06.2015 р. № *2 та *3 для підвищення ефективності функціонування системи медичного постачання військових частин та медичних підрозділів ЗС України на особливий період.

According to the Law of Ukraine "On Amending the Constitution of Ukraine" from 07.02.2019 № 2680-VIII in determining the foundations of the domestic and foreign policy of our country, the implementation of the state strategic course towards obtaining full membership of Ukraine in the European Union and in the North Atlantic Treaty Organization is indicated. According to the defense reform of the Armed Forces of Ukraine, significant changes in the organizational and managerial work of the Military Medical Service have appeared. There are changes in the regulatory environment, the improvement and development of the medical support system of the Armed Forces of Ukraine in the direction of commonality and compatibility with the medical services of NATO member countries. Thus, the Military Medical Service of the Armed Forces of Ukraine works in a rich and dynamic informational background. Consequently, there is a need to streamline the regulatory framework for managing the medical supply of the Armed Forces of Ukraine, by systematizing the existing regulatory documents by their modern institutional foundations.Aim. To analyze the regulatory framework for managing the medical supply of the Armed Forces of Ukraine.Results. Currently, Ukraine has adopted a number of official documents containing requirements for the reception, registration, storage, issuance, transportation and repair of medical supplies, which are carried out by the military medical and units of the Armed Forces of Ukraine. Analyzed are the modern institutional foundations for managing medical support, which are presented as a set of formal (regulatory) acts of various levels, legal and by- laws, as well as informal norms relating specifically to the circulation of medical supplies of the Armed Forces of Ukraine. It has been established that the regulatory legal support for managing medical supply is represented by the requirements of formal (regulatory) acts of various levels – 44 %, and informal norms – 56 %.Conclusions. The analysis showed that achieving consistency in formal and informal norms in the field of medical supply management of the Armed Forces of Ukraine requires further improvement. Namely, in the direction of determining legal regimes and regulating the process of accepting medical supplies, using the Instructions on the procedure for accepting industrial products and consumer goods in quantity and quality, which are outdated and approved back in the days of the Soviet Union. However, given the experience of the Anti-Terrorist Operation and Joint Forces Operation the orders of the Ministry of Defense of Ukraine require processing to improve the functioning of the medical supply system for military units and medical units of the Ukrainian Armed Forces in a special period. ; Согласно закону Украины «О внесении изменений в Конституцию Украины» от 07.02.2019 г. № 2680-VIII, а именно пункта 5 части первой статьи 85 в определении основ внутренней и внешней политики нашей страны указана реализация стратегического курса государства на получение полноправного членства Украины в Европейском союзе и в Организации Североатлантического договора. Поэтому на современном этапе реформирования Вооруженных Сил (ВС) Украины в военно-медицинской службе происходит нормативно-правовое регулирование современной системы медицинского обеспечения, способной оказывать соответствующую медицинскую поддержку ВС Украины. Указанная система должна функционировать в соответствии со стандартами НАТО и вносить вклад в функционально совместимые медицинские возможности для совместных миссий Украины с Альянсом. Таким образом, учитывая процесс реформирования и внедрения единой системы логистического обеспечения ВС Украины, адаптированной к стандартам стран-членов НАТО, медицинская служба ВС Украины работает в насыщенном и динамичном информационном поле. Следовательно, возникает необходимость упорядочения нормативно-правовой базы по управлению медицинским снабжением ВС Украины путем систематизации действующих нормативно- правовых документов по их современным институциональным основам.Целью работы является проведение анализа нормативно-правового обеспечения управления медицинским снабжением ВС Украины.Результаты. В настоящее время в Украине принят ряд официальных документов, содержащих требования к приёму, учёту, хранению, выдаче, транспортировке и ремонту медицинского имущества, которые осуществляют учреждения и подразделения медицинского снабжения ВС Украины. Проанализированы современные институциональные основы управления медицинским снабжением, которые представлены как совокупность формальных (нормативно-правовых) актов различного уровня, законные и подзаконные, а также неформальных норм, касающихся конкретно обращения медицинского имущества ВС Украины. Установлено, что нормативно-правовое обеспечение управления медицинским снабжением представлено требованиями формальных (нормативно-правовых) актов различного уровня – 44 % и неформальных норм – 56 %.Выводы. Проведённый анализ показал, что достижения согласованности формальных и неформальных норм в сфере управления медицинским снабжением ВС Украины требуют дальнейшего усовершенствования, а именно: в направлении определения правовых режимов и регламентации процесса приёма медицинского имущества с использованием Инструкций про порядок приёма продукции производственно-технического назначения и товаров народного использования по количеству и качеству, которые устарели и были утверждены ещё во времена Советского Союза. Таким образом, указанные вопросы требуют надлежащего правового регулирования и обоснования. Вместе с тем, учитывая опыт проведения Антитеррористической операции и операции Объединённых сил, следует переработать приказы Министерства обороны Украины от 30.06.2015 г. №*2 и *3 для повышения эффективности функционирования системы медицинского снабжения воинских частей и медицинских подразделений ВС Украины в особый период. ; Згідно з законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 07.02.2019 р. № 2680-VIII, а саме пункту 5 частини першої статті 85 у визначенні засад внутрішньої і зовнішньої політики нашої країни зазначено реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору. Тому на сучасному етапі реформування Збройних Сил (ЗС) України у військово-медичній службі відбувається нормативно-правове врегулювання сучасної системи медичного забезпечення, спроможної надавати відповідну медичну підтримку ЗС України. Вказана система повинна функціонувати відповідно до стандартів НАТО і робити внесок у функціонально сумісні медичні можливості для спільних місій України з Альянсом. Таким чином, з огляду на процес реформування та впровадження єдиної системи логістичного забезпечення ЗС України, адаптованої до стандартів країн-членів НАТО, медична служба ЗС України працює в насиченому та динамічному інформаційному полі. Отже, виникає необхідність в упорядкуванні нормативно-правової бази щодо управління медичним постачанням в ЗС України шляхом систематизації діючих нормативно-правових документів щодо їх сучасних інституціональних основ.Метою дослідження є проведення аналізу нормативно-правового забезпечення управління медичним постачанням в ЗС України.Результати. На теперішній час в Україні прийнято низку офіційних документів, які містять вимоги до приймання, обліку, зберігання, видачі, транспортування та ремонту медичного майна, що здійснюють заклади та підрозділи медичного постачання ЗС України. Проаналізовані сучасні інституціональні основи управління медичним постачанням, які представлені як сукупність формальних (нормативно-правових) актів різного рівня, законні та підзаконні, а також неформальних норм, які стосуються конкретно обігу медичного майна в ЗС України. Встановлено, що нормативно-правове забезпечення управління медичним постачанням представлене вимогами формальних (нормативно-правових) актів різного рівня – 44 % та неформальних норм – 56 %.Висновки. Проведений аналіз показав, що досягнення узгодженості формальних і неформальних норм у сфері управління медичним постачанням ЗС України потребує подальшого вдосконалення, а саме: в напрямку визначення правових режимів та регламентації процесу приймання медичного майна з використанням Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного використання за кількістю та за якістю, які застаріли в часі та затверджені ще за часів Радянського Союзу. Таким чином, вказані питання потребують належного правового опрацювання та обґрунтування. Разом з тим, враховуючи досвід проведення Антитерористичної операції та операції Об'єднаних сил, потребують переопрацювання накази Міністерства оборони України від 30.06.2015 р. № *2 та *3 для підвищення ефективності функціонування системи медичного постачання військових частин та медичних підрозділів ЗС України на особливий період.

The article argues that OSCE education standards are currently being addressed in several dimensions, such as the protection of minority educational rights, education and human rights, and education in conflict. The author reaffirms that the OSCE Office for Democratic Institu-tions and Human Rights, among other things, aims to en-sure respect for diversity and understanding in education and human rights education. The article reflects the focus of OSCE field operations on educational reform issues, in-cluding legal education, defining educational outcomes and standards, issues of the eliminating discrimination and alienation during education.The author explores the OSCE High Commissioner's on National Minorities Hague Recommendations on the Education Rights of National Minorities and the Explan-atory Note to them, also as relevant OSCE methodical publications such as "Education on the Holocaust and on Anti-Semitism: An Overview and Analysis of Educational Approaches", "Guidelines for Educators on Countering Intolerance and Discrimination against Muslims: Ad-dressing Islamophobia through Education", "Guidelines on Human Rights Education for Law Enforcement Offi-cials" and "Guidelines on Human Rights Education for Health Workers".The author noted that the OSCE's approaches to the formation of its own institution of higher education have some specificity, different from the approaches to this is-sue of the UN and institutions of the UN system. Europe-an higher education standards are undergoing significant development through the work of the OSCE, which accom-plishes its own tasks, both in the light of the need to en-sure the right to education and in view of the importance of education for sustainable cooperation and security. The non-contractual nature of the OSCE itself, and par-ticipation in the organization of not only European butalso all post-Soviet and some other States, determines the specifics of both coverage and methods of applying OSCE standards in the field of education.The focus of these standards is on the protection of the right of minorities to education, the introduction of anti-discrimination mechanisms in education, effective human rights education, and in particular in the formal higher education of various qualifications. The author in-vestigates the contractual, legislative and statutory sup-port of the OSCE's own educational institution in Bish-kek. The article argues that this Academy is a specific example of the implementation the supranational higher education practices by OSCE for a particular institution. The author summarizes that the implementation of OSCE standards in higher education in Ukraine can serve as a basis for new scientific research. ; У статті доведено, що наразі питання освіти у ОБСЄ опрацьовуються у декількох вимірах: захист освітніх прав меншин, освіта й права людини та освіта в умо-вах конфлікту. Автором підтверджено, що Бюро з де-мократичних інститутів і прав людини ОБСЄ серед ін-шого має на меті забезпечення поваги різноманітності і взаєморозуміння під час освіти та забезпечення освіти у сфері прав людини. У статті відображено увагу по-льових операцій ОБСЄ до освітніх питань щодо реформ системи освіти, включаючи юридичну освіту, визна-чення результатів і стандартів навчання, усунення дис-кримінації та відчуження під час освіти. Автором досліджено Гаазькі рекомендації щодо прав національних меншин на освіту і Пояснювальну записку до них, методичні публікації ОБСЄ «Викла-дання тем голокосту і антисемітизму. Огляд і аналіз освітніх підходів» «Протидія нетерпимості та дискри-мінації щодо мусульман: керівні принципи для викла-дачів. Боротьба з ісламофобією через освіту», «Керівні принципи з освіти в сфері прав людини для співробіт-ників правоохоронних органів» та «Керівні принципи з освіти в сфері прав людини для працівників охорони здоров'я». Автором відзначено, що підходи ОБСЄ до форму-вання власного закладу вищої освіти мають певну спе-цифіку, відмінну від підходів до цього питання ООН та установ системи ООН. Європейські стандарти вищої освіти зазнають вагомого розвитку через діяльність ОБСЄ, що реалізує власні завдання, як керуючись по-требою забезпечення права на освіту, так й врахову-ючи значущість освіти для сталого співробітництва й безпеки. Недоговірний характер самої ОБСЄ та участь в організації не лише європейських, але й усіх постра-дянських та деяких інших держав зумовлює специфіку як охоплення, так і методів застосування спеціальних стандартів ОБСЄ у сфері освіти. Основна увага в цих стандартах приділена захисту права меншин на освіту, запровадженню в рамках осві-ти анти-дискримінаційних механізмів, ефективному навчанню правам людини, зокрема й у рамках формаль-ної вищої освіти різних кваліфікацій. Автором дослі-джено договірне, законодавче та статутне забезпечення діяльності власного навчального закладу організації – Академії ОБСЄ у Бішкеку. У статті доведено, що ця Академія слугує специфічним прикладом реалізації наднаціональних практик ОБСЄ у сфері вищої освіти для конкретної установи. Автор резюмує, що реалізація стандартів ОБСЄ у сфері вищої освіти в Україні може слугувати підґрунтям для нових наукових досліджень. ; У статті доведено, що наразі питання освіти у ОБСЄ опрацьовуються у декількох вимірах: захист освітніх прав меншин, освіта й права людини та освіта в умо-вах конфлікту. Автором підтверджено, що Бюро з де-мократичних інститутів і прав людини ОБСЄ серед ін-шого має на меті забезпечення поваги різноманітності і взаєморозуміння під час освіти та забезпечення освіти у сфері прав людини. У статті відображено увагу по-льових операцій ОБСЄ до освітніх питань щодо реформ системи освіти, включаючи юридичну освіту, визна-чення результатів і стандартів навчання, усунення дис-кримінації та відчуження під час освіти. Автором досліджено Гаазькі рекомендації щодо прав національних меншин на освіту і Пояснювальну записку до них, методичні публікації ОБСЄ «Викла-дання тем голокосту і антисемітизму. Огляд і аналіз освітніх підходів» «Протидія нетерпимості та дискри-мінації щодо мусульман: керівні принципи для викла-дачів. Боротьба з ісламофобією через освіту», «Керівні принципи з освіти в сфері прав людини для співробіт-ників правоохоронних органів» та «Керівні принципи з освіти в сфері прав людини для працівників охорони здоров'я». Автором відзначено, що підходи ОБСЄ до форму-вання власного закладу вищої освіти мають певну спе-цифіку, відмінну від підходів до цього питання ООН та установ системи ООН. Європейські стандарти вищої освіти зазнають вагомого розвитку через діяльність ОБСЄ, що реалізує власні завдання, як керуючись по-требою забезпечення права на освіту, так й врахову-ючи значущість освіти для сталого співробітництва й безпеки. Недоговірний характер самої ОБСЄ та участь в організації не лише європейських, але й усіх постра-дянських та деяких інших держав зумовлює специфіку як охоплення, так і методів застосування спеціальних стандартів ОБСЄ у сфері освіти. Основна увага в цих стандартах приділена захисту права меншин на освіту, запровадженню в рамках осві-ти анти-дискримінаційних механізмів, ефективному навчанню правам людини, зокрема й у рамках формаль-ної вищої освіти різних кваліфікацій. Автором дослі-джено договірне, законодавче та статутне забезпечення діяльності власного навчального закладу організації – Академії ОБСЄ у Бішкеку. У статті доведено, що ця Академія слугує специфічним прикладом реалізації наднаціональних практик ОБСЄ у сфері вищої освіти для конкретної установи. Автор резюмує, що реалізація стандартів ОБСЄ у сфері вищої освіти в Україні може слугувати підґрунтям для нових наукових досліджень.

According to the Law of Ukraine "On Amending the Constitution of Ukraine" from 07.02.2019 № 2680-VIII in determining the foundations of the domestic and foreign policy of our country, the implementation of the state strategic course towards obtaining full membership of Ukraine in the European Union and in the North Atlantic Treaty Organization is indicated. According to the defense reform of the Armed Forces of Ukraine, significant changes in the organizational and managerial work of the Military Medical Service have appeared. There are changes in the regulatory environment, the improvement and development of the medical support system of the Armed Forces of Ukraine in the direction of commonality and compatibility with the medical services of NATO member countries. Thus, the Military Medical Service of the Armed Forces of Ukraine works in a rich and dynamic informational background. Consequently, there is a need to streamline the regulatory framework for managing the medical supply of the Armed Forces of Ukraine, by systematizing the existing regulatory documents by their modern institutional foundations.Aim. To analyze the regulatory framework for managing the medical supply of the Armed Forces of Ukraine.Results. Currently, Ukraine has adopted a number of official documents containing requirements for the reception, registration, storage, issuance, transportation and repair of medical supplies, which are carried out by the military medical and units of the Armed Forces of Ukraine. Analyzed are the modern institutional foundations for managing medical support, which are presented as a set of formal (regulatory) acts of various levels, legal and by- laws, as well as informal norms relating specifically to the circulation of medical supplies of the Armed Forces of Ukraine. It has been established that the regulatory legal support for managing medical supply is represented by the requirements of formal (regulatory) acts of various levels – 44 %, and informal norms – 56 %.Conclusions. The analysis showed that achieving consistency in formal and informal norms in the field of medical supply management of the Armed Forces of Ukraine requires further improvement. Namely, in the direction of determining legal regimes and regulating the process of accepting medical supplies, using the Instructions on the procedure for accepting industrial products and consumer goods in quantity and quality, which are outdated and approved back in the days of the Soviet Union. However, given the experience of the Anti-Terrorist Operation and Joint Forces Operation the orders of the Ministry of Defense of Ukraine require processing to improve the functioning of the medical supply system for military units and medical units of the Ukrainian Armed Forces in a special period. ; Согласно закону Украины «О внесении изменений в Конституцию Украины» от 07.02.2019 г. № 2680-VIII, а именно пункта 5 части первой статьи 85 в определении основ внутренней и внешней политики нашей страны указана реализация стратегического курса государства на получение полноправного членства Украины в Европейском союзе и в Организации Североатлантического договора. Поэтому на современном этапе реформирования Вооруженных Сил (ВС) Украины в военно-медицинской службе происходит нормативно-правовое регулирование современной системы медицинского обеспечения, способной оказывать соответствующую медицинскую поддержку ВС Украины. Указанная система должна функционировать в соответствии со стандартами НАТО и вносить вклад в функционально совместимые медицинские возможности для совместных миссий Украины с Альянсом. Таким образом, учитывая процесс реформирования и внедрения единой системы логистического обеспечения ВС Украины, адаптированной к стандартам стран-членов НАТО, медицинская служба ВС Украины работает в насыщенном и динамичном информационном поле. Следовательно, возникает необходимость упорядочения нормативно-правовой базы по управлению медицинским снабжением ВС Украины путем систематизации действующих нормативно- правовых документов по их современным институциональным основам.Целью работы является проведение анализа нормативно-правового обеспечения управления медицинским снабжением ВС Украины.Результаты. В настоящее время в Украине принят ряд официальных документов, содержащих требования к приёму, учёту, хранению, выдаче, транспортировке и ремонту медицинского имущества, которые осуществляют учреждения и подразделения медицинского снабжения ВС Украины. Проанализированы современные институциональные основы управления медицинским снабжением, которые представлены как совокупность формальных (нормативно-правовых) актов различного уровня, законные и подзаконные, а также неформальных норм, касающихся конкретно обращения медицинского имущества ВС Украины. Установлено, что нормативно-правовое обеспечение управления медицинским снабжением представлено требованиями формальных (нормативно-правовых) актов различного уровня – 44 % и неформальных норм – 56 %.Выводы. Проведённый анализ показал, что достижения согласованности формальных и неформальных норм в сфере управления медицинским снабжением ВС Украины требуют дальнейшего усовершенствования, а именно: в направлении определения правовых режимов и регламентации процесса приёма медицинского имущества с использованием Инструкций про порядок приёма продукции производственно-технического назначения и товаров народного использования по количеству и качеству, которые устарели и были утверждены ещё во времена Советского Союза. Таким образом, указанные вопросы требуют надлежащего правового регулирования и обоснования. Вместе с тем, учитывая опыт проведения Антитеррористической операции и операции Объединённых сил, следует переработать приказы Министерства обороны Украины от 30.06.2015 г. №*2 и *3 для повышения эффективности функционирования системы медицинского снабжения воинских частей и медицинских подразделений ВС Украины в особый период. ; Згідно з законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 07.02.2019 р. № 2680-VIII, а саме пункту 5 частини першої статті 85 у визначенні засад внутрішньої і зовнішньої політики нашої країни зазначено реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору. Тому на сучасному етапі реформування Збройних Сил (ЗС) України у військово-медичній службі відбувається нормативно-правове врегулювання сучасної системи медичного забезпечення, спроможної надавати відповідну медичну підтримку ЗС України. Вказана система повинна функціонувати відповідно до стандартів НАТО і робити внесок у функціонально сумісні медичні можливості для спільних місій України з Альянсом. Таким чином, з огляду на процес реформування та впровадження єдиної системи логістичного забезпечення ЗС України, адаптованої до стандартів країн-членів НАТО, медична служба ЗС України працює в насиченому та динамічному інформаційному полі. Отже, виникає необхідність в упорядкуванні нормативно-правової бази щодо управління медичним постачанням в ЗС України шляхом систематизації діючих нормативно-правових документів щодо їх сучасних інституціональних основ.Метою дослідження є проведення аналізу нормативно-правового забезпечення управління медичним постачанням в ЗС України.Результати. На теперішній час в Україні прийнято низку офіційних документів, які містять вимоги до приймання, обліку, зберігання, видачі, транспортування та ремонту медичного майна, що здійснюють заклади та підрозділи медичного постачання ЗС України. Проаналізовані сучасні інституціональні основи управління медичним постачанням, які представлені як сукупність формальних (нормативно-правових) актів різного рівня, законні та підзаконні, а також неформальних норм, які стосуються конкретно обігу медичного майна в ЗС України. Встановлено, що нормативно-правове забезпечення управління медичним постачанням представлене вимогами формальних (нормативно-правових) актів різного рівня – 44 % та неформальних норм – 56 %.Висновки. Проведений аналіз показав, що досягнення узгодженості формальних і неформальних норм у сфері управління медичним постачанням ЗС України потребує подальшого вдосконалення, а саме: в напрямку визначення правових режимів та регламентації процесу приймання медичного майна з використанням Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного використання за кількістю та за якістю, які застаріли в часі та затверджені ще за часів Радянського Союзу. Таким чином, вказані питання потребують належного правового опрацювання та обґрунтування. Разом з тим, враховуючи досвід проведення Антитерористичної операції та операції Об'єднаних сил, потребують переопрацювання накази Міністерства оборони України від 30.06.2015 р. № *2 та *3 для підвищення ефективності функціонування системи медичного постачання військових частин та медичних підрозділів ЗС України на особливий період.

The social institute of higher education is in a state of reform in Ukraine. It raises the question of revision of the conceptual foundations for its development including management issues which are increasingly taking on the social characteristics. The category of "social management" is considered in the article to be the most appropriate for the reformed system of higher education in Ukraine being developed under the current conditions of globalization and the formation of an information society. The study of social management is stipulated to require an interdisciplinary approach for integrating knowledge from different fields of science and practice. Therefore, the paper provides an actual scientific researches and issues analysis of domestic scholars on social management in the field of higher education from the perspective of sociology, psychology, pedagogy, economics, history, public administration and law. The main categories of "social management" are determined on the basis of scientific researches and issues analysis of domestic authors, as well as its features and peculiarities of manifestation in different fields of application. It is argued that the study of social management in the field of higher education envisages taking into account the historical context of the development of the state system of the country and its other characteristics, for example, the economic and traditional cultural way of life of the population. The article substantiates the general definition of social management as the management of each and every social process, and concrete one in relation to a certain branch including social policy directing efforts of people to provide a certain sphere of life, in particular, the realization of the tasks of higher education. An example of the changes analysis in managerial models proves the urgency of strengthening the public administration sector in the higher education system, which is still held on the traditional principles of the state one. Such an approach will be consistent with the goals of higher education reformation in the country and the processes of public administration decentralization by strengthening the autonomy of higher education institutions and its democratization within the organizational development of the structure on the basis of self-organization. Deliberate management influence, self-organization and organizational set-up are recognized as three components of social management. It turns out that it is necessary to rely on its multilevel structure while studying a social management where it should be guided by general scientific approaches to the functioning of social systems at the highest level and by applied theories explaining the specifics of the functioning of a particular system in the context of interdisciplinary ties at the mesa and micro levels. The established social and political system of the country is argued to be a primary characteristic concerning the possibility of applying social management methods in the processes of management of higher educational institutions. ; В Україні соціальний інститут вищої освіти перебуває у стані реформування. Це ставить питання перегляду концептуальних основ його розбудови у тому числі і щодо питань управління, яке все більше набуває ознак соціального. Категорія «соціального управління» у статті розглядається як найбільш доречна для реформованої системи вищої освіти України, що розбудується в сучасних умовах глобалізації та формування інформаційного суспільства. Доводиться, що вивчення соціального управління вимагає міждисциплінарного підходу задля інтеграції знань з різних сфер науки та практики. Тож у статті надається аналіз досліджень вітчизняних вчених з питань соціального управління у сфері вищої освіти з позиції соціології, психології, педагогіки, економіки, історії, державного управління та права. На основі аналізу наукових напрацювань вітчизняний авторів визначаються основні категорії «соціального управління», його характерні ознаки та особливості прояву щодо різних сфер застосування. Стверджується, що вивчення соціального управління у сфері вищої освіти передбачає врахування історичного контексту розбудови державного устрою країни а також врахування інших її характеристик, наприклад, економічного та культурно-традиційного укладу життя населення. У статті обґрунтовується загальне визначення соціального управління як управління всіма і будь-якими суспільними процесами, і конкретне - відносно певної галузі, у тому числі і соціальної політики, що спрямовує зусилля людей на забезпечення певної сфери життя, зокрема, реалізації завдань вищої освіти. На прикладі аналізу змін управлінських моделей доводиться нагальність посилення сектору громадського управління у системі вищої освіти, яка все ще утримуються на традиційних засадах державного. Такий підхід буде відповідати задачам реформування вищої освіти у країні та процесам децентралізації державного управління посилюючи автономію закладів вищої освіти та їх демократизацію в організаційній розбудові їхнього укладу на основі самоорганізації. Цілеспрямований керівний вплив, самоорганізація та організаційний порядок визнаються трьома компонентами соціального управління. Доводиться, що при вивченні соціального управління слід опиратися на його різнорівневу структуру, де на вищому рівні слід керуватися загальнонауковими підходами щодо функціонування соціальних систем, а на меза- та мікрорівні – прикладними теоріями, що пояснюють специфіку функціонування певної системи у контексті міждисциплінарних зв'язків. Стверджується, що усталений соціально-політичний устрій країни виступає провідною характеристикою щодо можливості застосування методів соціального управління у процесах управління закладами вищої освіти. ; В Украине социальный институт высшего образования находится в состоянии реформирования. Это инициирует вопрос пересмотра концептуальных основ его развития в том числе и относительно управления, которое все больше приобретает признаки социального. Категория «социального управления» в статье рассматривается как наиболее уместная для реформированной системы высшего образования Украины, что расстраивается в современных условиях глобализации и формирования информационного общества. Доказывается, что изучение социального управления требует междисциплинарного подхода для интеграции знаний из различных областей науки и практики. Поэтому в статье дается анализ исследований отечественных ученых у вопросах социального управления в сфере высшего образования с позиции социологии, психологии, педагогики, экономики, истории, государственного управления и права. На основе анализа научных данных отечественный авторов определяются основные категории «социального управления» а также его характерные признаки и особенности проявления в различных сферам жизнедеятельности человека. Утверждается, что изучение социального управления в сфере высшего образования предполагает учет исторического контекста развития государственного устройства страны, а также учета других ее характеристик, например, экономического и культурно-традиционного уклада жизни населения. В статье обосновывается общее определение социального управления как управление всеми и любыми общественными процессами, и конкретное - относительно определенной отрасли, в том числе и социальной политики, направляет усилия людей на обеспечение определенной сферы жизни, в частности, реализации задач высшего образования. На примере анализа изменений управленческих моделей приходится актуальность усиления сектора общественного управления в системе высшего образования, которое все еще удерживаются на традиционных основах государственного. Такой подход будет соответствовать задачам реформирования высшего образования в стране и процессам децентрализации государственного управления, усиливая автономию высших учебных заведений и их демократизацию в организационной перестройке ихнего уклада на основе самоорганизации. Целенаправленное руководящее влияние, самоорганизация и организационный порядок признаются тремя компонентами социального управления. Доказывается, что при изучении социального управления следует опираться на его разно-уровневою структуру, где на высшем уровне следует руководствоваться общенаучными подходами относительно функционирования социальных систем, а на меза- и микроуровне - прикладными теориями, объясняющими специфику функционирования определенной системы в контексте междисциплинарных связей. Утверждается, что существующий порядок социально-политического устройства страны выступает ведущей характеристикой относительно возможности применения методов социального управления в процессах управления учреждениями высшего образования.

Досліджено процес підписання, ратифікації та імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Підписання Угоди про асоціацію (УА) відбулося лише з другої спро­би, після гучного провалу у Вільнюсі та революційних подій в Україні, що призвело до зміни політичного керівництва країни і реанімації євроінтергаційного курсу Української держави. Цей процес відбувався у два етапи, коли українська та європейська сторони підписали спочатку політичну частину (березень 2014 р.), а після президентських ви­борів в Україні економічну частину Угоди (червень 2014 р.). Після певного зволікання ратифікація УА також розтягнулася у кілька етапів. Започаткували цей процес ратифіка­ції тексту Угоди український та європейський парламенти 16 вересня 2014 р. Однак під тиском Росії, яка послідовно та наполегливо намагається нейтралізувати європейський курс України, тимчасове застосування найбільшого розділу Угоди про запроваджен­ня поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі між Україною та ЄС відкладалося 14 місяців, до 1 січня 2016 р.Охарактеризовано режим тимчасового застосування цього договору. З 1 листопада 2014 р. розпочинається її тимчасове застосування, суть якого полягає в тому, що міжнарод­ний договір стає юридично обов'язковим для договірних сторін, навіть якщо цей договір ще не набув чинності. Тимчасове застосування Угоди про асоціацію стосується лише частини Угоди: верховенства права, боротьби зі злочинністю та корупцією, а також посиленого секторального співробітництва. Обмеженість тимчасового застосування Угоди полягає також у тому, що воно встановлює взаємні юридичні зобов'язання передусім у відносинах між Україною і ЄС, а для держав-членів ЄС такі юридичні зобов'язання дотримуватися положень Угоди випливають лише із її статусу як держави-члена ЄС, як це передбачено засновницькими договорами ЄС. Це означає, що юридична сила тимчасового застосування не може виходити за межі компетенції ЄС. Саме тому в рішеннях ЄС про обсяг тимчасового застосування дано спеціальні роз'яснення, що обмежують дію низки положень Угоди про асоціацію. Якщо виникає якась специфіка дії положень Угоди про асоціацію у внутрішньому правопорядку її сторін, тоді це питання вирішують згідно з конституційним правом кожної договірної сторони. Положення Угоди про асоціацію у повному обсязі стануть юридично обов'язковими для договірних сторін лише після набуття чинності Угоди. До того часувони мають обмежене і невизначене юридичне значення, коли договірні сторони повинні утримуватися від дій, які позбавили б Угоду про асоціацію об'єкта і мети.Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом набере чинності лише після завершення процесу її ратифікації всіма державами-членами ЄС відповідно до національних процедур, а також Радою Європейського Союзу. Для цього потрібно, щоб кожен з учасників Угоди (Україна, кожна держава-член ЄС, Європейський Союз і Євроатом) утвер­див рішення про його ратифікацію й інформував про цей факт Генеральний секретаріат Ради ЄС, приславши спеціальне повідомлення. Останнє повідомлення про ратифікацію поступає від самого Європейського Союзу.Підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом виявився болісним та драматичним процесом. Не менш драматичним є процес ратифікації Угоди про асоціацію, і лише після того, як усі 28 країн-членів ЄС, Європейський Союз та Євроатомом ратифікують текст Угоди (Україна вже її ратифікувала), Угода про асоціацію між Україною та ЄС набуде чинності. Росія цілеспрямовано і наполегливо намагається нейтралізувати європейський курс України. Кремль не полишає надії взяти реванш, привести до влади проросійські сили і знову розвернути Україну в бік Митного союзу Росії, Білорусі та Ка­захстану. Нейтралізувати цей сценарій Кремля можна лише шляхом швидких, ефективних та результативних реформ, використовуючи режим тимчасового застосування Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.Ключові слова: Угода про асоціацію між Україною та ЄС, тимчасове застосування, зона вільної торгівлі. The process of signing, ratification and implementation of the Association Agreement between the European Union and Ukraine has been researched in this contribution. The signing procedures for the Association Agreement between the European Union and Ukraine took place from the second attempt, after the failure in Vilnius and revolutionary events in Ukraine, which led to the changes in the political leadership of the country and the reanimation of the Eurointegration aspirations of the Ukrainian state. This process took place in two stages, when Ukrainian and European leaders signed the political part of the agreement (March 2014), and after the presidential elections in Ukraine the economic part of the agreement has been signed (June 2014). After some stagnation the ratification process is evolving few stages. The start of the ratification procedures was set up simultaneously by the Ukrainian and European Parliaments on September 16, 2014. However under the pressure of Russia, which gradually and insistantly tries to neutralize the European course of Ukraine, the temporary application of the provisions regarding the deep and comprehensive free trade area was postponed for 14 months, namely until January 1, 2016.The temporary application of the current agreement has been also analyzed. Starting from November 1, 2014 its temporary application starts, where the underlining idea is that the international treaty becomes legally binding for its parties even when it was not dully ratified by all Contracting Parties. The temporary application of the agreement only partly covers the chapters dealing with the rule of law, the fight against corruption and criminality, as well as the activization of the sectoral cooperation. The limited character of the temporary application is manifested also in the fact, that it determines the mutual legal obligations between the EU and Ukraine. For the member states the fulfillment of the legal obligation takes place exclusively according to their status as the EU members as provided by the EU founding treaties. It means that the legal force of the temporary application of the Association Agreement cannot override the EU powers. That is why in the EU's decision regarding the volume of the temporary application the special explanations are included, which limit the applicability of the provisions of the Association Agreement between the EU and Ukraine. In case some special features appear as with the regard to the application of the Association Agreement in the internal legal order of the contracting parties, so they are to be solved in accordance with the constitutional legal order of each contracting party. The provisions of the Association Agreement will become mandatory legal forces for contracting parties only when the Association agreement will enter into force. Until that time they will have quite uncertain and limited legal meaning, where the contracting parties shall abstain from any actions, which would lead to the denial of the object and purpose of this Association Agreement.The Association Agreement between the EU and Ukraine will enter into force only when the ratification procedures are completed by all EU member states in according to their national provisions and by the Council of the European Union. In order to complete the ratification procedures each contracting party (Ukraine, each EU member state, the European Union and Euroatom) has to adopt the decision about the ratification and to inform about it the General Secretariat of Council of the EU about it while sending special notification letter. The last notification about the registration will come from the European Union itself.The signature of the Association Agreement between the European Union and Ukraine was a complicated and dramatic issue. The ratification process seems to be not less dramatic. And only after all 28 EU member states, the European Union and Euratom will ratify the text of the Association Agreement (Ukraine did ratify it already), it will enter into force. Russia constantly tries to neutralize the European course of Ukraine. The Kremlin hopes to get the revanche, to bring to the power the pro-Russian forces and redirect Ukraine again towards the Customs Union of Russia, Kazakhstan and Belarus. The only way to skip this scenario of Kremlin lays in quick, efficient and result-oriented reforms based upon the usage of the regime of the temporary application of the Association Agreement between Ukraine and the European UnionKey words: EU-Ukraine Association Agreement, temporary application, free-trade area.

The article examines the main problems and negative factors of the reform of financial control in Ukraine and identifies the directions for its improvement in the context of the development of the public finance management system. A synthesis of theoretical and practical developments regarding the development of internal control and internal audit in public sector bodies was carried out with the inclusion of European standards. Key words: state financial, public financial management system, audit, internal control, audit service. REFERENCES1. Uhoda, Spysok, Mizhnarodnyy dokument (2014) Uhoda pro asotsiatsiyu mizh Ukrayinoyu, z odniyeyi storony, ta Yevrosoyuzom, Yevropeysʹkym spivtovarystvom […] Ukrayina, Yevropeysʹkyy Soyuz, Yevratom […] [Association Agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European Community [.] Ukraine, European Union, Euratom [.]]. Retrieved from http://zakon3.rada.gov.ua /laws/ show/ 984-011/page10.2. Verkhovna Rada Ukrayiny. (2018). Kontseptsiya realizatsiyi derzhavnoyi polityky u sferi reformuvannya systemy derzhavnoho finansovoho kontrolyu do 2020 roku [Concept of implementation of the state policy in the field of reforming the system of state financial control until 2020]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/310-2018.3. Verkhovna Rada Ukrayiny. (2015). Pro rakhunkovu palatu v Ukrayini: Zakon Ukrayiny [About the Accounts Chamber in Ukraine: Law of Ukraine]. Retrieved from ntt //zakon0.rada.gov.ua/ laws/ show/576-19.4. Kabinet Ministriv Ukrayiny. (2017). Pro skhvalennya Stratehiyi reformuvannya systemy upravlinnya derzhavnymy finansamy na 2017-2020 roky [On Approving the Strategy for Reforming the Public Finances Management System for 2017-2020]. № 142-r. Retrieved from http: ntt //zakon3. rada.gov.ua/ laws/ show/142-20175. Zvit rakhunkovoyi palaty za 2017 rik. [Accounts Chamber Report for 2017]. Retrieved from http://www.ac. rada.gov.ua/ doccatalog/document/16755497/Zvit_RP_2017.6. Viddil antykoruptsiynoyi polityky / Natsionalʹnyy instytut stratehichnykh doslidzhenʹ (2018). Modernizatsiya mekhanizmiv finansovoho kontrolyu ta audytu yak skladovykh antykoruptsiynoyi prohramy [Modernization of financial control and audit mechanisms as part of anti-corruption program]. Retrieved from http:// www.niss.gov.ua/ content/ articles/ files/ 1Melnyk 47871 .pdf.7. Zvity pro rezultaty diyalnosti Derzhaudyt·sluzhby ta yiyi terytorialʹnykh orhaniv (2016-2017) [Reports on the results of the activities of the State Service and its territorial bodies]. Retrieved from http: //www.dkrs.gov.ua/ kru/uk/ publish /article/132220; jsessionid=B2CBB2F82A87817.8. Derzhavna audytorsʹka sluzhba Ukrayiny. (2017). Publichnyy zvit pro diyalʹnist [Public report on the activities]. Retrieved from http://dkrs/kmu.gov.ua/ kru/doccatalog/document?=137772.9. Ministerstvo finansiv Ukrayiny. (2018). Shcho do stanu planuvannya diyalʹnosti z vnutrishnʹoho audytu [On the state of planning of the activity of internal audit]. Retrieved from http://document.ua/shodo–stanu–planuvannja-dijalnosti-z-vnutrishnogo -auditu-doc33951.10. de Koning, R. P. Dzh. (2007).Gosudarstvennyy vnutrenniy finansovyy k ontrol [State internal financial control]. / Trans. from the English. R. Rudnitskoy. Sloveniya.11. Tsentr spryyannya instytuts. rozvytku derzh. sluzhby pry Holov. upravlinni derzh. sluzhby Ukrayiny. (2007). Modernizatsiya derzhavnoho sektora: pidzvitnistʹ ta kontrol [Public Sector Modernization: Accountability and Control]. Policy Brief. OECD.12. Horodyanska, L. (2015). Derzhavnyy finansovyy audyt ta audyt efektyvnosti v systemi derzhavnoho finansovoho kontrolyu [State financial audit and audit of efficiency in the system of state financial control]. Bukhhaltersʹkyy oblik i audyt, (10), 35-44.13. Hutsalenko, L. V., Deriy V.A., Kotsupatryy M.M. (2014). Derzhavnyy finansovyy control [State financial control]. Kyiv: Tsentr uchbovoyi literatury.14. Derekon, V. M. (2015). Audyt u systemi derzhavnoho finansovoho kontrolyu: suchasnyy stan i napryamy vdoskonalennya [Audit in the system of state financial control: the current state and directions of improvement]. Naukovyy visnyk Natsionalnoyi akademiyi derzhavnoyi podatkovoyi sluzhby Ukrayiny (ekonomika, pravo), (4 (31)), 208 – 213.15. Dikan, L. V. Voronina, O.O., Holub, YU. O., Synyuhina, N. V. (2008). Derzhavnyy audit [State Audit]. / edition by L.V. Dikan. Kharkiv: KHNEU. ; В статье исследованы основные проблемы и негативные факторы реформирования финансового контроля в Украине и определены направления его усовершенствования в контексте развития системи управления государственными финансами. Осуществлено обобщение теоретических и практических разработок относительно развития внутреннего контроля и внутреннего аудита в органах государственного сектора с включением требований європейских стандартов. Ключевые слова: государственный финансовый, система управления государственными финансами, аудит, внутренний контроль, аудиторськая служба. Список использованной литературы1. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Євросоюзом, Європейським співтовариством […] Україна, Європейський Союз, Євратом […]; Угода, Список, Міжнародний документ від 27.06.2014. URL: http://zakon3.rada.gov.ua /laws/ show/ 984-011/pаgе10.2. Концепція реалізації державної політики у сфері реформування системи державного фінансового контролю до 2020 року від 10 травня 2018 р.№ 310-р. Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/310-2018.3. Про рахункову палату в Україні: Закон України від 02.07.2015р. №576-VIII. URL: ntt//zakon0. rada.gov.ua/ laws/ show/576-194. Про схвалення Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2017-2020 роки: Кабінет Міністрів України від 08.02.2017 № 142-р. URL: http: ntt //zakon3.rada.gov.ua/ laws/ show/142-2017.5. Звіт рахункової палати за 2017 рік. URL: http://www.ac. rada.gov.ua/doccatalog/document/16755497/Zvit_RP_2017.6. Модернізація механізмів фінансового контролю та аудиту як складових антикорупційної програми: Відділ антикорупційної політики / Національний інститут стратегічних досліджень червень 2018р. URL: http:// www.niss.gov.ua/ content/ articles/ files/ 1Melnyk 47871.pdf7. Звіти про результати діяльності Держаудитслужби та її територіальних органів за січень – грудень 2016 року, січень – грудень 2017року. URL: http: //www.dkrs.gov.ua/ kru/uk/ publish/article/132220;jsessionid=B2CBB2F82A87817.8. Публічний звіт про діяльність Державної аудиторської служби України за 2017р. URL: http://dkrs/kmu.gov.ua/ kru/doccatalog/ document?=1377729. Міністерство фінансів України лист від 15.01.2018р№33040-06-5/1193 Щодо стану планування діяльності з внутрішнього аудиту. URL: http://document.ua/shodo–stanu–planuvannja-dijalnosti-z-vnutrishnogo -auditu-doc3395110. де Конинг Р. П. Дж. Государственный внутренний финансовый к онтроль. / пер. с англ. Р. Рудницкой. Словения, 2007. 336 с.11. Модернізація державного сектора: підзвітність та контроль: Центр сприяння інституц. розвитку держ. служби при Голов. управлінні держ. служби України. Policy Brief. OECD. 2007. Серп. 8 c.12. Городянська Л. Державний фінансовий аудит та аудит ефективності в системі державного фінансового контролю. Бухгалтерський облік і аудит. 2015. №10. С. 35-44.13. Гуцаленко Л. В., Дерій В.А., Коцупатрий М.М. Державний фінансовий контроль: навч. посіб. Київ: Центр учбової літератури, 2014. 424 с.14. Дереконь В. М. Аудит у системі державного фінансового контролю : сучасний стан і напрями вдосконалення. Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України (економіка, право). 2015. № 4 (31). С. 208 – 213.15. Дікань Л. В. Вороніна О.О., Голуб Ю. О., Синюгіна Н. В. Державний аудит: навч.-метод, посіб. для самост. вивч. дисципліни. /за заг. ред. Л.В. Дікань. Xарків: ХНЕУ, 2008. 164 с. ; В статті досліджено основні проблеми й ризики реформування системи державного фінансового контролю в Україні та визначено напрями його вдосконалення в контексті розвитку системи управління державними фінансами. Здійснено узагальнення теоретичних і практичних розробок щодо розвитку внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту в органах державного сектору з урахуванням вимог європейських стандартів. Ключові слова: державний фінансовий контроль, система управління державними фінансами, аудит, внутрішній контроль, аудиторська служба. Список використаної літератури1. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Євросоюзом, Європейським співтовариством […] Україна, Європейський Союз, Євратом […]; Угода, Список, Міжнародний документ від 27.06.2014. URL: http://zakon3.rada.gov.ua /laws/ show/ 984-011/pаgе10.2. Концепція реалізації державної політики у сфері реформування системи державного фінансового контролю до 2020 року від 10 травня 2018 р.№ 310-р. Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/310-2018.3. Про рахункову палату в Україні: Закон України від 02.07.2015р. №576-VIII. URL: ntt//zakon0. rada.gov.ua/ laws/ show/576-194. Про схвалення Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2017-2020 роки: Кабінет Міністрів України від 08.02.2017 № 142-р. URL: http: ntt //zakon3.rada.gov.ua/ laws/ show/142-2017.5. Звіт рахункової палати за 2017 рік. URL: http://www.ac. rada.gov.ua/doccatalog/document/16755497/Zvit_RP_2017.6. Модернізація механізмів фінансового контролю та аудиту як складових антикорупційної програми: Відділ антикорупційної політики / Національний інститут стратегічних досліджень червень 2018р. URL: http:// www.niss.gov.ua/ content/ articles/ files/ 1Melnyk 47871.pdf7. Звіти про результати діяльності Держаудитслужби та її територіальних органів за січень – грудень 2016 року, січень – грудень 2017року. URL: http: //www.dkrs.gov.ua/ kru/uk/ publish/article/132220;jsessionid=B2CBB2F82A87817.8. Публічний звіт про діяльність Державної аудиторської служби України за 2017р. URL: http://dkrs/kmu.gov.ua/ kru/doccatalog/ document?=1377729. Міністерство фінансів України лист від 15.01.2018р№33040-06-5/1193 Щодо стану планування діяльності з внутрішнього аудиту. URL: http://document.ua/shodo–stanu–planuvannja-dijalnosti-z-vnutrishnogo -auditu-doc3395110. де Конинг Р. П. Дж. Государственный внутренний финансовый к онтроль. / пер. с англ. Р. Рудницкой. Словения, 2007. 336 с.11. Модернізація державного сектора: підзвітність та контроль: Центр сприяння інституц. розвитку держ. служби при Голов. управлінні держ. служби України. Policy Brief. OECD. 2007. Серп. 8 c.12. Городянська Л. Державний фінансовий аудит та аудит ефективності в системі державного фінансового контролю. Бухгалтерський облік і аудит. 2015. №10. С. 35-44.13. Гуцаленко Л. В., Дерій В.А., Коцупатрий М.М. Державний фінансовий контроль: навч. посіб. Київ: Центр учбової літератури, 2014. 424 с.14. Дереконь В. М. Аудит у системі державного фінансового контролю : сучасний стан і напрями вдосконалення. Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України (економіка, право). 2015. № 4 (31). С. 208 – 213.15. Дікань Л. В. Вороніна О.О., Голуб Ю. О., Синюгіна Н. В. Державний аудит: навч.-метод, посіб. для самост. вивч. дисципліни. /за заг. ред. Л.В. Дікань. Xарків: ХНЕУ, 2008. 164 с.