Suchergebnisse

Problem setting. The civil servant is one of the main objects of public service reform and, at the same time, its subject. This is due to the fact that civil servants, as representatives of the senior public service, are the main actors in the formation of reform policy in the field of public service, as well as, subject to regulatory legislation, catalysts for its implementation. At the same time, transformational changes affect the legal status of public servants, which in turn affects the formation of their rights and responsibilities. Recent research and publications analysis. It was found that the issue of the rights of public servants is insufficiently covered in recent research, which has led to the relevance of the selected issues. Highlighting previously unsettled parts of the general problem is to reveal the essence and content of the rights of public servants as a fundamental component of their legal status. Paper main body. Research has shown that the legal status of a public servant should be understood as a system of rights granted to him, as well as a set of responsibilities imposed on him, including certain incentives, prohibitions and restrictions, as well as measures of legal liability for non-compliance or improper level of performance of professional duties assigned to him in accordance with the job description. The essence of the concept of "rights of a public servant" should be understood as a set of certain material, economic and social benefits that are guaranteed to the official and ensure the realization of his natural rights in the course of professional activity. Conclusions of the research and prospects for further studies. It is concluded that the rights of a public servant can be disclosed as a set of certain material, economic and social benefits that are guaranteed to the official and ensure the realization of his natural rights in the course of professional activity. There are three levels (aspects) of the rights of civil servants, namely: private law; Labor Law; public law. Thus, private law ensures the freedom and autonomy of the individual, the independence and autonomy of the individual. Labor relations arising in the activities of public servants are an element of the general system of labor law. At the same time, public servants perform their job functions personally and must obey the rules of official discipline, which are established at both the local and state levels. In the course of using the labor of public servants, labor relations arise, which, however, are characterized by the peculiarity of official functions and the level of responsibility for decision-making of state importance. Prospects for further research are the analysis of the state of protection of the rights of civil servants in modern Ukraine, the study of improving the organizational protection of the rights of civil servants and compliance with the rights of civil servants as an optimization tool for building an effective state in Ukraine. ; Розглянуто особливості прав публічних службовців як основоположної складової їх правового статусу. Доведено, що права публічного службовця необхідно розкривати як комплекс визначених матеріально-економічних та соціальних благ, які гарантуються посадовцеві та забезпечують реалізацію його природних прав у ході здійснення професійної діяльності. Визначено три рівні (аспекти) прав державних службовців.

Problem setting. The civil servant is one of the main objects of public service reform and, at the same time, its subject. This is due to the fact that civil servants, as representatives of the senior public service, are the main actors in the formation of reform policy in the field of public service, as well as, subject to regulatory legislation, catalysts for its implementation. At the same time, transformational changes affect the legal status of public servants, which in turn affects the formation of their rights and responsibilities. Recent research and publications analysis. It was found that the issue of the rights of public servants is insufficiently covered in recent research, which has led to the relevance of the selected issues. Highlighting previously unsettled parts of the general problem is to reveal the essence and content of the rights of public servants as a fundamental component of their legal status. Paper main body. Research has shown that the legal status of a public servant should be understood as a system of rights granted to him, as well as a set of responsibilities imposed on him, including certain incentives, prohibitions and restrictions, as well as measures of legal liability for non-compliance or improper level of performance of professional duties assigned to him in accordance with the job description. The essence of the concept of "rights of a public servant" should be understood as a set of certain material, economic and social benefits that are guaranteed to the official and ensure the realization of his natural rights in the course of professional activity. Conclusions of the research and prospects for further studies. It is concluded that the rights of a public servant can be disclosed as a set of certain material, economic and social benefits that are guaranteed to the official and ensure the realization of his natural rights in the course of professional activity. There are three levels (aspects) of the rights of civil servants, namely: private law; Labor Law; public law. Thus, private law ensures the freedom and autonomy of the individual, the independence and autonomy of the individual. Labor relations arising in the activities of public servants are an element of the general system of labor law. At the same time, public servants perform their job functions personally and must obey the rules of official discipline, which are established at both the local and state levels. In the course of using the labor of public servants, labor relations arise, which, however, are characterized by the peculiarity of official functions and the level of responsibility for decision-making of state importance. Prospects for further research are the analysis of the state of protection of the rights of civil servants in modern Ukraine, the study of improving the organizational protection of the rights of civil servants and compliance with the rights of civil servants as an optimization tool for building an effective state in Ukraine. ; Розглянуто особливості прав публічних службовців як основоположної складової їх правового статусу. Доведено, що права публічного службовця необхідно розкривати як комплекс визначених матеріально-економічних та соціальних благ, які гарантуються посадовцеві та забезпечують реалізацію його природних прав у ході здійснення професійної діяльності. Визначено три рівні (аспекти) прав державних службовців.

The article is devoted to the issues of the legal status of political parties in Ukraine, as a necessary mechanism for regulating their activities. The need for a comprehensive study of the features of the legal status of political parties in Ukraine is due to the need for knowledge about the main legislative acts that regulate their activities, as well as the functioning of the political and party systems of Ukraine. Undoubtedly, this issue is one of the most relevant for this period of time, since the issues that are explored in this article are the main ones in the implementation of the domestic and foreign policy of the state, and, accordingly, affect the life of citizens. The legal framework for the functioning of political parties and the party system in Ukraine is not perfect today, but there is some progress in this direction through the use of foreign experience. The imperfection of the legal framework for the functioning of political parties in Ukraine and the party system of Ukraine in general can be explained by certain specifics of our state. It consists in the fact that for seventy years Ukraine has been within the framework of a oneparty totalitarian system. Under such conditions, there can be no question of any legal basis for regulating the activities of political parties. because the Constitution of the Soviet Union officially enshrined that the ruling Communist Party was the only one in the country. Prior to the establishment of Soviet rule for three years, there were some steps towards advancing Ukraine's party system, but they were all offset by the fact that Ukraine lost its independence and found itself under the rule of the northern neighbor's dictatorship for 70 years. It is clear that during this short period there was no question of any legal aspect, only political. As can be seen from the concrete facts, with the gaining of independence in 1991, no great strides were made in this important issue. The Constitution of Ukraine was adopted only for 5 years of independence, and a separate law regulating the activities of political parties in Ukraine was adopted only in 2001, ie 10 years after independence. Some slow steps towards progress have been made since 2014, but much remains to be done to say that Ukraine's legal framework for regulating political parties is the same as Europe's. ; Статья посвящена вопросам правового статуса политических партий в Украине, как о необходимом механизме регуляции их деятельности. Необходимость всестороннего изучения особенностей правового статуса политических партий в Украине обусловливается необходимостью знаний об основных законодательных актах, регулирующих их деятельность, а также функционирование политической и партийной систем Украины. Безусловно, этот вопрос является одним из самых актуальных на данный период времени, так как вопросы, которые исследуются в этой статье являются главными во внедрении внутренней и внешней политики государства, и, соответствующим образом, влияют на жизнь граждан. Правовая база функционирования политических партий и партийной системы в Украине не является совершенной и сегодня, но есть определенный прогресс в этом направлении посредством использования зарубежного опыта. ; Статтю присвячено питанням правового статусу політичних партій в Україні, як необхідному механізму регуляції їхньої діяльності. Необхідність всебічного вивчення особливостей правового статусу політичних партій в Україні обумовлюється необхідністю знань про основні законодавчі акти, які регулюють їхню діяльність, а також функціонування політичної та партійної систем України. Безумовно, це питання є одним із найактуальніших на даний період часу, тому що питання, які досліджуються у цій статті є головними у впровадженні внутрішньої та зовнішньої політики держави, та, відповідним чином, впливають на життя громадян. Правова база функціонування політичних партій та партійної системи в Україні не є досконалою і до сьогодні, але є певний прогрес у цьому напрямі за допомогою використання іноземного досвіду.

The article is devoted to the issues of the legal status of political parties in Ukraine, as a necessary mechanism for regulating their activities. The need for a comprehensive study of the features of the legal status of political parties in Ukraine is due to the need for knowledge about the main legislative acts that regulate their activities, as well as the functioning of the political and party systems of Ukraine. Undoubtedly, this issue is one of the most relevant for this period of time, since the issues that are explored in this article are the main ones in the implementation of the domestic and foreign policy of the state, and, accordingly, affect the life of citizens. The legal framework for the functioning of political parties and the party system in Ukraine is not perfect today, but there is some progress in this direction through the use of foreign experience. The imperfection of the legal framework for the functioning of political parties in Ukraine and the party system of Ukraine in general can be explained by certain specifics of our state. It consists in the fact that for seventy years Ukraine has been within the framework of a oneparty totalitarian system. Under such conditions, there can be no question of any legal basis for regulating the activities of political parties. because the Constitution of the Soviet Union officially enshrined that the ruling Communist Party was the only one in the country. Prior to the establishment of Soviet rule for three years, there were some steps towards advancing Ukraine's party system, but they were all offset by the fact that Ukraine lost its independence and found itself under the rule of the northern neighbor's dictatorship for 70 years. It is clear that during this short period there was no question of any legal aspect, only political. As can be seen from the concrete facts, with the gaining of independence in 1991, no great strides were made in this important issue. The Constitution of Ukraine was adopted only for 5 years of independence, and a separate law regulating the activities of political parties in Ukraine was adopted only in 2001, ie 10 years after independence. Some slow steps towards progress have been made since 2014, but much remains to be done to say that Ukraine's legal framework for regulating political parties is the same as Europe's. ; Статья посвящена вопросам правового статуса политических партий в Украине, как о необходимом механизме регуляции их деятельности. Необходимость всестороннего изучения особенностей правового статуса политических партий в Украине обусловливается необходимостью знаний об основных законодательных актах, регулирующих их деятельность, а также функционирование политической и партийной систем Украины. Безусловно, этот вопрос является одним из самых актуальных на данный период времени, так как вопросы, которые исследуются в этой статье являются главными во внедрении внутренней и внешней политики государства, и, соответствующим образом, влияют на жизнь граждан. Правовая база функционирования политических партий и партийной системы в Украине не является совершенной и сегодня, но есть определенный прогресс в этом направлении посредством использования зарубежного опыта. ; Статтю присвячено питанням правового статусу політичних партій в Україні, як необхідному механізму регуляції їхньої діяльності. Необхідність всебічного вивчення особливостей правового статусу політичних партій в Україні обумовлюється необхідністю знань про основні законодавчі акти, які регулюють їхню діяльність, а також функціонування політичної та партійної систем України. Безумовно, це питання є одним із найактуальніших на даний період часу, тому що питання, які досліджуються у цій статті є головними у впровадженні внутрішньої та зовнішньої політики держави, та, відповідним чином, впливають на життя громадян. Правова база функціонування політичних партій та партійної системи в Україні не є досконалою і до сьогодні, але є певний прогрес у цьому напрямі за допомогою використання іноземного досвіду.

The scientific article highlights the problematic issues of state-regulated social standards for the protection of the population. Complex research and analysis of legal regulation of social security in Ukraine is carried out taking into account the economic development of the state at the present stage of development of society. The concepts of social protection and social security, their interdependence and difference are presented and investigated. The analysis of scientific opinions on the definition of social security as a component of social protection is carried out. The issue of the current state and trends of the development of legal regulation in the field of social security in Ukraine is highlighted. Are offered directions of improvement of functioning of a social security system in modern conditions. The main problems that impede the further effective development of the social insurance system in Ukraine are identified and ways of their solution are proposed. The types and forms of social insurance are analyzed, their features are determined. In order to maximally approximate the relevant international standards, the need for a gradual and systematic reform of the social security system in the country has been identified. The ways of promoting the state's active activism in the direction of strengthening social protection of the population are considered. The article focuses on problematic issues of inadequate social provision of citizens. The mechanism of realization of the right to social security is paid attention. The characteristics of the components of social security are described. The normative and legal acts of Ukraine in the field of social security of the population are analyzed. The views of specialists іn issues of social security in Ukraine are analyzed. Proposals on improvement of legislation and proposals for the introduction of a new type of social security of citizens are presented. ; В науковій статті висвітлено проблемні питання врегульованих державою соціальних стандартів щодо захисту населення. Здійснено омплексне дослідження та аналіз правового регулювання соціального забезпечення в Україні з урахуванням економічного розвитку держави на сучасному етапі розвитку суспільства. Наведено та досліджено поняття соціального захисту та соціального забезпечення, їх взаємозалежність та відмінність. Проведено аналіз наукових думок щодо визначення соціального забезпечення як складової соціального захисту. Висвітлено питання сучасного стану та тенденцій розвитку нормативно-правового регулювання у сфері соціального забезпечення в Україні. Запропоновані напрямки покращення функціонування системи соціального забезпечення в сучасних умовах. Визначено основні проблеми, що стримують подальший ефективний розвиток системи соціального страхування в Україні та запропоновано шляхи їх вирішення. Проаналізовано види та форми соціального страхування, визначено їх особливості. З метою максимально можливого наближення до відповідних міжнародних стандартів визначена необхідність поступового та систематичного реформування системи соціального забезпечення в країні. Розлянуті шляхи сприяння здійснення державою активних дій унап рямку зміцнення соціальної захищеності населення. У статті звертається увага напр облемні питання недостатнього соціального забезпечення громадян. Приділена увагу механізму реалізації права на соціальне забезпечення. Здійснено характеристику складових елементів соціального забезпечення. Проаналізовано нормативно-правові акти України у сфері соціального забезпечення населення. Здійснено аналіз поглядів науковців з проблемних питань соціального забезпечення в Україні. Наведено пропозиції щодо досконалення законодавства та впровадження нового виду соціального забезпечення громадян.

The article investigates comparative legal analysis of constitutional basics regarding perception, recognition, ensuring and observance of individuals' legal status in some Post-Soviet Union countries like Azerbaijan, Kyrgyz Republic, and others. Importance of constitutional chamber in the Supreme Court of Kyrgyz Republic has been underlined. It is essential to mention that this idea was supported by researchers of professor Alankir's School. Moreover, Japanese and Estonian legislators vested the Supreme Court with the power of constitutional oversight. At the same time, the prosecution office of Kyrgyz Republic together with Ombudsman ensure observance of citizens' legal status and fulfill the function of general oversight. Attention has been drawn that prosecution office of Azerbaijan, Belarus, Kazakhstan and Kyrgyz Republic fulfills the function of general oversight. In Armenia it is not the President who is the guarantor of the Main Law and citizens' legal status but the Constitutional Court and Cassation courts and the Defender of Human Rights who fulfills traditional functions of prosecutor's general oversight when prosecution office is an attribute of justice. It has been stressed that in Post-Soviet Union countries the Main Law of Belarus and Kazakhstan has the most developed constitutional ensuring and observance of individuals' legal status because the President of the state is recognized a guarantor for observance of citizens' legal status. The Constitution of Georgia has more declarative legal regulation and this protection the citizen can receive by submitting a request to the Constitutional Court. The functions of prosecution office are not mentioned, and this body is an attribute of the Ministry of Justice.

The article, based on the analysis of scientific views of scientists and the norms of the current legislation of Ukraine, clarifies the features of the administrative and legal status of the Specialized Anti-Corruption Prosecutor's Office. It is argued that the administrative and legal status of the Specialized Anti-Corruption Prosecutor's Office is a generalized scientific category that defines not only the position of the outlined entity in the system of specialized state bodies in the field of anti-corruption, but also clearly and meaningfully outlines its place in the Prosecutor General's Office. It was found that the Specialized Anti-Corruption Prosecutor's Office is an element of the Prosecutor's Office of Ukraine system established to ensure the activities of the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine and the National Agency for Prevention of Corruption. It is determined that the anti-corruption activities of the Specialized Anti-Corruption Prosecutor's Office are carried out using a wide arsenal of methods, the main of which are the following: socio-political; economic; socio-psychological; cultural and educational; administrative and legal. It is concluded that the key features of the administrative and legal status of the Special Anti-Corruption Prosecutor's Office are: although it is independent in its activities, the anti-corruption prosecutor's office is a separate unit (structural unit of the Prosecutor General's Office), but has its own structure, separate location, etc.; characterized by a specific order of personnel selection; there are legislative restrictions on the influence of the Prosecutor General's Office on the activities of the Special Anti-Corruption Prosecutor's Office, but such a trend cannot be called completely exclusive; endowed with a fairly wide range of powers to implement state anti-corruption policy, as well as to identify violators of anti-corruption legislation and create conditions to prevent the occurrence of corruption offenses in the state; in its activity uses a number of special forms and methods of counteracting and preventing corruption; implements the law enforcement function of the state. ; У статті на основі аналізу поглядів науковців і норм чинного законодавства України з'ясовано особливості адміністративно-правового статусу Спеціалізованої ан-тикорупційної прокуратури, який становить узагальнену наукову категорію, що не тільки визначає положення окресленого суб'єкта у системі спеціалізованих органів держави у сфері протидії корупції, а й чітко та змістовно окреслює його місце у структурі Генеральної прокуратури України. З'ясовано, що Спеціалізована антикорупційна прокуратура є елементом системи прокуратури України, утвореним із метою забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції, завдання якого зумовлені необхідністю виконання загальних функцій прокуратури у специфічній сфері антикорупційної діяльності. Визначено, що антикорупційна діяльність Спеціалізованої анти-корупційної прокуратури здійснюється за допомогою широкого арсеналу методів, основними з яких є: соціально-політичні; економічні; соціально-психологічні; культурно-виховні; адміністративно-правові. Зроблено висновок, що ключовими особливостями адміністративно-правового статусу Спеціальної антикорупційної прокуратури є те, що вона, хоч і незалежна у своїй діяльності, є відокремленою ланкою (структурним підрозділом Генеральної прокуратури), однак має власну структуру, відокремлене розташування тощо; характеризується специфічним порядком відбору кадрів, законодавчими обмеженнями впливу Генеральної прокуратури на свою діяльність, однак такий плив не можна назвати повністю виключним; наділена широким колом повноважень щодо реалізації державної антикорупційної політики, а також щодо виявлення порушників антикорупційного законодавства та створення умов для попередження виникнення корупцій-них правопорушень у державі; у своїй діяльності використовує низку спеціальних форм і методів протидії та запобігання корупції; реалізує правоохоронну функцію держави.

The article is devoted to analysis of international law and norms of the operating civil legislation of Ukraine, which regulates the order of removal of a child from the country of permanent residence. The content of the principle of the best interests of a child identified a number of issues, which in practice can lead to the adoption of unreasonable decisions to return a child from abroad.Separately stated that the child should grow up in conditions of care and responsible parenting in an atmosphere of love, moral and material security; juvenile children, except when there are exceptional circumstances, should not part with their parents.The article analyzes the issues that arise, when the court is considering the cases of "the return of the children", when some courts mistakenly determine the jurisdiction of the following categories of cases, not paying attention to the fact that the court may consider the case both at the location of the defendant and the child, and at the location of the Ministry or its territorial bodies (alternative jurisdiction).The attention is paid to the fact that an important issue in the consideration of this category of cases about the return of a child is too long, in accordance with international law. These things are subject to quick consideration, in practice, there is a violation of the reasonable time of proceedings.Ukraine became party to the Convention on the civil aspects of international child abduction, has made a commitment to take all necessary measures to join the international cooperation mechanism that allows to solve questions of the organization in an orderly and rapid return of illegally removed or retained children, who have suffered from the consequences of wrongful conduct of one of parents or other family members, actions, which violated the rights of parents regarding child care, because the immediate return of the child allows to protect his\her rights and to prevent the infliction of moral harm and suffering ; Статья посвящена анализу международных норм права и норм действующего гражданского законодательства Украины, которые регламентируют порядок вывоза ребенка из страны постоянного места проживания. Исследовано содержание принципа учета наилучших интересов ребенка, выявлен ряд проблем, которые на практике могут привести к принятию необоснованных решений о возвращении ребенка из заграницы.Отдельно указано, что ребенок должен расти в условиях заботы и ответственного выполнения родителями своих обязанностей, в атмосфере любви, моральной и материальной обеспеченности; малолетний ребенок, кроме случаев, когда есть исключительные обстоятельства, не должна расставаться со своими родителями.В статье проанализированы вопросы, возникающие при рассмотрении судом дел о «возвращении детей», когда отдельные суды ошибочно определяют подсудность следующих категорий дел и не обращают внимания на то, что суд может рассмотреть дело как по месту нахождения ответчика и ребенка, так и по месту нахождения министерства или его территориальных органов (альтернативная подсудность).Акцентировано внимание, что важной проблемой в рассмотрении такой категории дел является слишком длительное, в соответствии с нормами международного права, время рассмортения спора о возврате ребенка. Эти дела подлежат быстрому, рассмотрения, на практике же наблюдается нарушение разумных сроков рассмотрения дел.Украина, став участницей Конвенции о гражданско-правовых аспектах международного похищения детей, взяла на себя обязательство принимать все необходимые меры и приобщаться к международному механизму сотрудничества, что позволяет решать вопросы организации упорядоченного и быстрого возвращения незаконно вывезенных или удерживаемых за границей детей, которые пострадали от последствий противоправного поведения одного из родителей или других родственников, действиями которых нарушаются права родителей относительно заботы о ребенке, потому безотлагательное возвращение ребенка позволяет защитить его права, а также воспрепятствовать причинению ему морального вреда и страданий ; Стаття присвячена аналізу міжнародних норм права і норм чинного цивільного законодавства України, які регламентують порядок вивезення дитини з країни постійного місця проживання. Досліджено зміст принципу врахування найкращих інтересів дитини, виявлено низку проблем, які на практиці можуть призвести до ухвалення необґрунтованих рішень про повернення дитини із закордону.Окремо зазначено, що дитина повинна зростати в умовах піклування та відповідального виконання батьками своїх обов'язків, в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не повинна розлучатися зі своїми батьками.В статті проаналізовано питання, які виникають при розгляді судом справ про «повернення дітей», коли окремі суди помилково визначають підсудність таких категорій справ і не звертають уваги на те, що суд може розглянути справу як за місцем перебування відповідача і дитини, так і за місцем розташування міністерства або його територіальних органів (альтернативна підсудність).Акцентовано увагу, що важливою проблемою у розгляді такої категорії справ є занадто тривалий відповідно до норм міжнародного права час вирішення спору щодо повернення дитини. Ці справи підлягають швидкому, розгляду, на практиці ж спостерігається порушення розумних строків розгляду справ.Україна, ставши учасницею Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, взяла на себе зобов'язання вживати усіх необхідних заходів і долучатися до міжнародного механізму співпраці, що дозволяє вирішувати питання організації впорядкованого і швидкого повернення, незаконно вивезених або утримуваних за кордоном дітей, які постраждали від наслідків протиправної поведінки одного з батьків або інших родичів, діями яких порушуються права батьків щодо піклування про дитину, бо невідкладне повернення дитини дозволяє захистити її права, а також перешкодити завданню їй моральної шкоди і страждань

The article is devoted to analysis of international law and norms of the operating civil legislation of Ukraine, which regulates the order of removal of a child from the country of permanent residence. The content of the principle of the best interests of a child identified a number of issues, which in practice can lead to the adoption of unreasonable decisions to return a child from abroad.Separately stated that the child should grow up in conditions of care and responsible parenting in an atmosphere of love, moral and material security; juvenile children, except when there are exceptional circumstances, should not part with their parents.The article analyzes the issues that arise, when the court is considering the cases of "the return of the children", when some courts mistakenly determine the jurisdiction of the following categories of cases, not paying attention to the fact that the court may consider the case both at the location of the defendant and the child, and at the location of the Ministry or its territorial bodies (alternative jurisdiction).The attention is paid to the fact that an important issue in the consideration of this category of cases about the return of a child is too long, in accordance with international law. These things are subject to quick consideration, in practice, there is a violation of the reasonable time of proceedings.Ukraine became party to the Convention on the civil aspects of international child abduction, has made a commitment to take all necessary measures to join the international cooperation mechanism that allows to solve questions of the organization in an orderly and rapid return of illegally removed or retained children, who have suffered from the consequences of wrongful conduct of one of parents or other family members, actions, which violated the rights of parents regarding child care, because the immediate return of the child allows to protect his\her rights and to prevent the infliction of moral harm and suffering ; Статья посвящена анализу международных норм права и норм действующего гражданского законодательства Украины, которые регламентируют порядок вывоза ребенка из страны постоянного места проживания. Исследовано содержание принципа учета наилучших интересов ребенка, выявлен ряд проблем, которые на практике могут привести к принятию необоснованных решений о возвращении ребенка из заграницы.Отдельно указано, что ребенок должен расти в условиях заботы и ответственного выполнения родителями своих обязанностей, в атмосфере любви, моральной и материальной обеспеченности; малолетний ребенок, кроме случаев, когда есть исключительные обстоятельства, не должна расставаться со своими родителями.В статье проанализированы вопросы, возникающие при рассмотрении судом дел о «возвращении детей», когда отдельные суды ошибочно определяют подсудность следующих категорий дел и не обращают внимания на то, что суд может рассмотреть дело как по месту нахождения ответчика и ребенка, так и по месту нахождения министерства или его территориальных органов (альтернативная подсудность).Акцентировано внимание, что важной проблемой в рассмотрении такой категории дел является слишком длительное, в соответствии с нормами международного права, время рассмортения спора о возврате ребенка. Эти дела подлежат быстрому, рассмотрения, на практике же наблюдается нарушение разумных сроков рассмотрения дел.Украина, став участницей Конвенции о гражданско-правовых аспектах международного похищения детей, взяла на себя обязательство принимать все необходимые меры и приобщаться к международному механизму сотрудничества, что позволяет решать вопросы организации упорядоченного и быстрого возвращения незаконно вывезенных или удерживаемых за границей детей, которые пострадали от последствий противоправного поведения одного из родителей или других родственников, действиями которых нарушаются права родителей относительно заботы о ребенке, потому безотлагательное возвращение ребенка позволяет защитить его права, а также воспрепятствовать причинению ему морального вреда и страданий ; Стаття присвячена аналізу міжнародних норм права і норм чинного цивільного законодавства України, які регламентують порядок вивезення дитини з країни постійного місця проживання. Досліджено зміст принципу врахування найкращих інтересів дитини, виявлено низку проблем, які на практиці можуть призвести до ухвалення необґрунтованих рішень про повернення дитини із закордону.Окремо зазначено, що дитина повинна зростати в умовах піклування та відповідального виконання батьками своїх обов'язків, в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не повинна розлучатися зі своїми батьками.В статті проаналізовано питання, які виникають при розгляді судом справ про «повернення дітей», коли окремі суди помилково визначають підсудність таких категорій справ і не звертають уваги на те, що суд може розглянути справу як за місцем перебування відповідача і дитини, так і за місцем розташування міністерства або його територіальних органів (альтернативна підсудність).Акцентовано увагу, що важливою проблемою у розгляді такої категорії справ є занадто тривалий відповідно до норм міжнародного права час вирішення спору щодо повернення дитини. Ці справи підлягають швидкому, розгляду, на практиці ж спостерігається порушення розумних строків розгляду справ.Україна, ставши учасницею Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, взяла на себе зобов'язання вживати усіх необхідних заходів і долучатися до міжнародного механізму співпраці, що дозволяє вирішувати питання організації впорядкованого і швидкого повернення, незаконно вивезених або утримуваних за кордоном дітей, які постраждали від наслідків протиправної поведінки одного з батьків або інших родичів, діями яких порушуються права батьків щодо піклування про дитину, бо невідкладне повернення дитини дозволяє захистити її права, а також перешкодити завданню їй моральної шкоди і страждань

The article considers the issue of defining the administrative and legal status. The concepts and elements of the legal status of the prosecutor are defined. The structure of the administrative and legal status of a prosecutor is detailed through the prism of its division into three structural elements, in particular: general, which is determined by the position of a prosecutor of a certain level; special, includes tasks and functions of realization of managerial powers; individual, it includes forms and methods of implementing the relevant functions, which are determined by law. It is determined that the level of administrative and legal status of the prosecutor should be considered as regulated by law the scope of powers, rights, duties, guarantees and responsibilities inherent in the corresponding types of positions in the prosecutor's office. The study outlines the principles on which the prosecutor's activity is based, namely the fundamental ones: rule of law, legality, political impartiality, inadmissibility of combinations during service in the prosecutor's office, priority of human and civil rights and freedoms, etc. As a result of the research, the elements of the administrative and legal status of the prosecutor include: normative legal acts that regulate the activities of the prosecutor; a certain procedure for appointment; powers of the prosecutor as a set of rights and responsibilities governed by administrative law; performance guarantees; the procedure and grounds for prosecution; procedure and grounds for dismissal. ; У статті розглянуто питання дефініції адміністративно-правового статусу. Визначено поняття та елементи правового статусу прокурора. Деталізовано структуру адміністративно-правового статусу прокурора крізь призму розподілу його на три структурні елементи, зокрема: загальний, який визначається посадою прокурора певного рівня, до нього входять кваліфікаційні вимоги та порядок призначення на посаду прокурора; спеціальний, включає завдання та функції реалізації управлінських повноважень; ...

The article considers the legal status of persons involved in the performance of state orpublic duties, on the basis of which certain conclusions are made. It is noted that persons involvedin the performance of state or public duties are endowed with a special legal status, which shouldbe considered in such basic elements as legal personality, rights and responsibilities, liability forimproper performance of duties, legal guarantees of rights. The specificity of their legal status isthat it is governed not only by general legislation but also special. These guarantees are enshrinedin relevant documents at the legislative level, in particular in the Labor Code and in speciallegislation governing the activities of persons involved in the performance of state or public duties,for example, in the Laws of Ukraine "On Military Duty and military service" and "On alternative(non-military) service", "On mobilization training and mobilization", the Procedure for organizingthe work and keeping records of election commissions for the election of the President of Ukraine,people's deputies of Ukraine, local elections, etc.It is concluded that one of the main elements of the legal status of persons involved in theperformance of state or public duties are legal guarantees that contribute to the stability of laborrelations, encourage citizens to actively participate in state or public activities, represent thataspect of the rule of law, which is responsible for the fullest satisfaction of their legitimateinterests. Their presence, on the one hand, contributes to the quality and effective performance ofthe considered category of persons of their duties, and on the other hand ensures the appropriatelevel of legality and compliance with the provisions of current regulations by the parties to theemployment relationship. They serve as a "reliable bridge" that provides the necessary transitionfrom the opportunity proclaimed in law to reality. ; У статті розглянуто правовий статус осіб, залучених до виконання державних абогромадських обов'язків, на підставі чого зроблено певні висновки. Зазначено, що особи,залучені до виконання державних або громадських обов'язків наділені особливим правовимстатусом, який доцільно розглядати за такими основними елементами, як правосуб'єктність, правай обов'язки, відповідальність за неналежне виконання обов'язків, юридичні гарантії реалізаціїправ. Специфічність їх правового статусу полягає в тому, що він регулюється не тільки загальнимзаконодавством, а й спеціальним. Ці гарантії знайшли своє закріплення у відповідних документахна законодавчому рівні, зокрема у Кодексі законів про працю та в спеціальному законодавстві, якерегулює діяльність осіб, залучених до виконання державних або громадських обов'язків,наприклад, у Законах України «Про військовий обов'язок і військову службу» і «Проальтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядкуорганізації роботи та ведення діловодства виборчих комісій з виборів Президента України,народних депутатів України, місцевих виборів та ін.Зроблено висновок, що одним із основних елементів правового статусу осіб, залучених довиконання державних або громадських обов'язків, є юридичні гарантії, які сприяютьустановленню стабільності трудових відносин, стимулюють громадян до активної участі вдержавній або громадській діяльності, представляють собою той аспект правової держави, щовідповідає за найбільш повне задоволення їх законних інтересів. Їх наявність, з одного боку,сприяє якісному й ефективному виконанню розглядуваної категорії осіб своїх обов'язків, а здругого забезпечує належний рівень законності та дотримання положень чинних нормативно-правових актів сторонами трудових відносин. Вони служать тим «надійним містком», якийзабезпечує необхідний перехід від можливості, яка проголошується в законі до дійсності.

The article attempts to clarify the peculiarities of the administrative and legal status of the Disciplinary Commission of the State Bureau of Investigation. It is substantiated that the need to study the peculiarities of the administrative and legal status of the Disciplinary Commission of the State Bureau of Investigation is also caused by the fact that this category reflects the specifics of the organization and activities of the Disciplinary Commission of the State Bureau of Investigation. In modern administrative and legal science, the subject of the study of the functioning of the Disciplinary Commission of the State Bureau of Investigation belongs to the poorly developed and undefined. Therefore, awareness of the theoretical and practical aspects of the administrative and legal status of the Disciplinary Commission of the State Bureau of Investigation necessitates the conduct of specialized research in this area. The definition of the concept of "administrative and legal status of the Disciplinary Commission of the State Bureau of Investigation" is given, it is proposed to single out structural elements in the composition of such status, their content is characterized. It is determined that the administrative and legal status of the Disciplinary Commission of the State Bureau of Investigation should be understood as the legal status of persons in the Disciplinary Commission of the State Bureau of Investigation, which is determined by the current administrative legislation. which allows her to be a full participant in administrative and legal, including official relations. The main structural elements of the administrative and legal status of the Disciplinary Commission of the State Bureau of Investigation are: the purpose of its formation; tasks, functions, competence and legal responsibility. An essential feature of these structural elements of the administrative and legal status of the Disciplinary Commission of the State Bureau of Investigation is the regulation of special rules of administrative law, their independence (each has its own purpose), relative stability over time, interconnection and interdependence. ; У статті зроблено спробу з'ясувати особливості адміністративно-правового статусу Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідування. Обґрунтовано, що необхідність дослідження особливостей адміністративно-пра­вового статусу Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідування викликана також тим, що така катего­рія відображає специфіку організації та діяльності Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідування особливо в контексті посилення її ролі у застосуванні дисциплінарних стягнень до працівників Державного бюро розслідування. У сучасній адміністративно-правовій науці тематика дослідження функціонування Дисциплінар­ної комісії Державного бюро розслідування належить до малорозроблених та невизначених. Тому усвідомлення теоретичних і практичних аспектів адміністративно-правового статусу Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідування зумовлює потребу у проведенні спеціалізованих наукових досліджень у цій сфері. Наведено визна­чення поняття «адміністративно-правовий статус Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідування», запропоновано виокремлювати структурні елементи у складі такого статусу, охарактеризовано їх зміст. Визна­чено, що під адміністративно-правовим статусом Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідування слід розуміти правове положення осіб у складі Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідування, що визна­чається за допомогою закріплення у чинному адміністративному законодавстві мети її утворення та організа­ції діяльності, завдань, функцій, компетенції та відповідальності, що дозволяє їй бути повноцінним учасником адміністративно-правових, у тому числі і службових відносин. Основними структурними елементами адміністра­тивно-правового статусу Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідування є: мета її утворення; завдання, функції, компетенція та юридична відповідальність. Істотною рисою названих структурних елементів адміністра­тивно-правового статусу Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідування є урегульованість спеціальними нормами адміністративного права, їх самостійність (кожен з них має власне призначення), відносна стабільність у часі, взаємозв'язок і взаємозалежність один від одного.

The article deals with the issue of the conflicts of laws in international private law. It has been found out that each state has its own legal regulation of the relations which leads to conflicts of material norms of various states and complicates legal regulation of international relationships. The law of the states has many differences in regulation of various relations which provides for application of a connecting factor as one of the ways to solve the problem. It has been proved that international private law has a significant role in regulation of relations with a foreign element. As for international private law which norms are formed independently by each state, compliance with treaty obligations as well as rules and principles of international law by each state is significant to each state. At the same time, codification of international private law is the main way for systematization and legislative implementation of conflict of laws, material and procedural provisions designated for regulation of private relations with foreign element. Qualification of legal definitions which are applied in formulation of the rule of the conflict of laws is a burning issue as well. It has been established that the procedure for qualification in international private law should identify the model of relations and consists of three stages which are: interpretation of the rule; analysis of relations; comparison of the rule and relations. It has been clarified that the situation of a mobile conflict and the issue of acceptance or failure to accept remission and remission to the law of the third state relate to the issue regarding application of the rule of the conflict of laws in international private law. We think that the first priority task is to bring national laws on international private law in compliance with modern conditions of international civil and trade turnover. For the future development it is necessary to introduce a single legislative act which will take into account all these issues and the mechanism ...

The article provides a comparative review of the history, current status and areas of scientific activity of the Sociological Association of Ukraine (SAU), its creative ties with the European and world sociological community, in particular, joint research with Polish scientists. It emphasizes that most of the Ukrainian sociologists SAU members work in universities, the Institute of Sociology of the National Academy of Sciences of Ukraine, and public opinion research centers. Numerous sociological (theoretical and empirical) studies on various issues of vital activity of modern Ukrainian society are carried out by their efforts. It is noted that in addition to studying the issues of social transformation in its political, economic, legal, social and cultural aspects, that have become traditional for Ukrainian sociology, in recent years Ukrainian sociologists have turned to the analysis of such problems as external and internal migration (the problem of internally displaced persons); military conflict in the east of Ukraine and the volunteer movement; social inequality, including in its new manifestations, including those caused by the digitalization of public life. It is emphasized that today the most pressing issue of sociological reflection is the changes that occur in Ukraine after the last presidential election. Attention is focused on the fact that the victory of the political rookie in these elections was due to the huge social disappointments of the Ukrainians, since their expectations provoked by the Revolution of Dignity were not fulfilled. The first and most important disappointment, according to sociological studies, is the fact that peace has not reigned in the country. Second, the living standards of Ukrainian citizens have not improved. Third, the fight against corruption did not bring significant results. Fourth, social inequality deepened: the rich became richer, and the poor became poorer. The fifth disappointment is the inefficiency of the declared reforms: judicial, medical, educational, customs, electoral, etc. It is emphasized that the effectiveness of the new government depends, among other things, on its consideration of such features of the mass consciousness of the Ukrainian population as a critical level of distrust of all institutions of power; value and ideological ambivalence and uncertainty. The conclusions are formulated about the unlikeliness of return of Ukraine to the orbit of Russian political and economic influence, as well as the victory of radical nationalist ideology in our country.

The article is devoted to the study of the concept and elements of the administrative-legal status of district administrative courts in Ukraine. The concept of «legal status» is considered, in particular as a multi-dimensional category, which allows to reveal the features of the subject of legal relations, and in comparison with the legal status of other participants, identify existing short-comings and formulate directions for their elimination. Doctrinal approaches to understanding the legal status of the court are revealed. It is emphasized that it is expedient to provide the basic, special and specific legal status of district administrative courts. The signs of the legal status of administrative courts are distinguished in the scientific doctrine. In order to determine the content of the administrative-legal status of district administrative courts in Ukraine, the content of the concepts «administrative-legal status of the subject of administrative law»,«administrative-legal status of state and municipal bodies», «administrative-legal status of the judicial authorities», «administrative-legal status of administrative courts» and, accordingly, existing approaches to understanding their structural elements are disclosed. The classification of the elements of the administrative-legal status for the target, organizational-structural, competence blocks, as well as the main and additional, etc. are allocated. The lack of unity among scientists in the approaches to the definition of the content of the administrative-legal status is revealed. The essence of competence as a feature of administrative-legal status of the authority, organizational structure – as a mandatory feature of the state authority, legal responsibility and legal guarantees, attributing which to the elements of administrative-legal status is debatable are considered. It is established that the purpose, tasks, functions, competence, organizational structure, legal guarantees and legal responsibility of the district administrative court in Ukraine are the components of its administrative-legal status, which are enshrined at the legislative level and collectively determine the legal status of the said court among the administrative entities legal relationships. ; Стаття присвячена дослідженню поняття й елементів адміністративно-правового статусу окружних адміністративних судів в Україні. Розглянуто поняття «правовий статус», зокрема як багатоаспектну категорію, яка дозволяє розкрити особливості суб'єкта правовідносин, а порівняно з правовим статусом інших учасників відносин – виявити наявні недоліки та сформулювати напрямки їх усунення. Розкрито доктринальні підходи до розуміння правового статусу суду. Наголошено на доцільності виділяти базовий, спеціальний і конкретний правовий статус окружних адміністративних судів. Наведено виділені у науковій доктрині ознаки правового статусу адміністративних судів. З метою визначення змісту адміністративно-правового статусу окружних адміністративних судів в Україні розглянуто зміст понять «адміністративно-правовий статус суб'єкта адміністративного права», «адміністративно-правовий статус державних і муніципальних органів», «адміністративно-правовий статус органів судової влади», «адміністративно-правовий статус адміністративних судів» і відповідно існуючі підходи до розуміння їх структурних елементів. Виділено класифікацію елементів адміністративно-правового статусу на цільовий, організаційно-структурний, компетенційний блоки, а також на основні та додаткові тощо. З'ясовано відсутність єдності серед науковців у підходах до визначення змісту адміністративно-правового статусу. Розкрито сутність компетенції як прояву адміністративної правосуб'єктності органу влади, організаційної структури – обов'язкової ознаки органу державної влади, юридичної відповідальності та юридичних гарантій віднесення яких до елементів адміністративно-правового статусу є дискусійним. Встановлено, що мета, завдання, функції, компетенція, організаційна структура, юридичні гарантії і юридична відповідальність окружного адміністративного суду в Україні є складниками його адміністративно-правового статусу, що закріплені на законодавчому рівні та в сукупності визначають правове становище зазначеного суду серед суб'єктів адміністративних правовідносин.