Suchergebnisse

У статті розкрито особливості взаємозв'язку та відмінності між фінансово-правовою відповідальністю та іншими видами юридичної відповідальності. Відзначено, що юридична відповідальність має ті ж властивості, що й нормативність, а нормативність юридичної відповідальності, як і нормативність права, включає можливість державного примусу. З'ясовано, що юридична відповідальність визначається чинним законодавством і настає за проступки або злочини, тобто за протиправні дії, які особа вчиняє умисно або з необережності і які заборонені законом та стоять під загрозою покарання. Встановлено, що усі види юридичної відповідальності здійснюються на основі нормативної структури, яка являє собою єдність матеріальних і процесуальних правових норм. Виявлено, що притягнення до фінансово-правової відповідальності не виключає одночасного притягнення до інших видів юридичної відповідальності. Наголошено, що конституційну відповідальність можна визначити як засновані на державному (або прирівняному до нього суспільному) примусі конституційні відносини, які виникають з моменту вчинення конституційного порушення і які винний (правопорушник) повинен нести. Констатовано, що взаємодія фінансово-правової та кримінальної відповідальності має функціональний характер, який полягає в тому, що норми режиму кримінальної та фінансово-правової відповідальності залучаються до регулювання та захисту валюти, податків, банківського забезпечення тощо. Акцентовано, що зв'язок фінансово-правової та цивільної відповідальності простежується в кількох напрямках, однак фінансово-правова відповідальність не сприяє захисту відносин приватної власності. Виявлено, що між фінансовою та адміністративною відповідальністю існує тісний зв'язок, спільні риси якого висвітлюють публічність, нерівність сторін, спрощений порядок накладення стягнення тощо. Перспективою подальших досліджень у цьому напрямі є дослідження сутності, принципів, ознак та функцій і особливостей фінансово-правової відповідальності в Україні.

У статті розкрито ознаки та функції фінансово-правової відповідальності. Відзначено, що зміни у фінансово-правовій системі регулювання України та інтенсивний розвиток фінансового права сприяли формуванню важливого комплексу підстав відповідальності, санкцій за порушення фінансово-правових норм та процедур їх застосування. Встановлено, що механізми фінансово-правової відповідальності можуть сприяти забезпеченню фінансової безпеки шляхом захисту фінансових відносин, регулювання дотримання учасниками правових норм у сфері фінансової діяльності та покарання осіб, які їх порушують. З'ясовано, що функції фінансово-правової відповідальності – це основний напрямок правового впливу на фінансово-правові відносини, за допомогою якого розкриваються суспільні цілі та досягаються цілі фінансово-правової відповідальності. Виявлено, що до ознак фінансово-правової відповідальності, які встановлюються залежно від специфіки суб'єкта фінансового регулювання, належать характер публічної власності, спрямованість на захист фінансових правовідносин, а також ознаки нормативних, фактичних та процесуальних підстав їх застосування, тяжкість шкоди за порушення, характер активів, сукупність санкцій, поєднання власних галузевих санкцій із санкціями з інших галузей права тощо. Визначено, що у чинному законодавстві України питання фінансово-правової відповідальності врегульовані фрагментарно, що пояснюється диференціацією фінансового права та відсутністю єдиного кодифікованого закону в цій сфері. Встановлено, що функції фінансово-правової відповідальності за порушення законодавства у сфері виконання бюджету за доходами можна поділити на дві групи: перша група включає загальні функції, зокрема штрафну, правовідновлювальну, попереджувальну і виховну функції, а друга група – специфічні функції, зокрема сигналізаційну, регулятивну та контрольну. Висвітлено ознаки фінансово-правової відповідальності за порушення податкового, бюджетного, грошово-кредитного та митного законодавства. Запропоновано у перспективі наступних досліджень доцільно розглянути особливості покарань за фінансово-правові правопорушення.

Attracting more coaches is fundamental to achievement of the European dimension in sport and the further promotion of sport in the European Union. Given the emerging relationship between the law and sports coaching, recruitment of such volunteers may prove problematic. Accordingly, this article critically considers the legal liability of sports coaches. To inform this debate, the issue of negligent coaching is critically scrutinised from a UK perspective, uncovering a number of distinct legal vulnerabilities facing volunteer coaches. This includes the inherent limitations of 'objective reasonableness' when defining the standard of care required in the particular circumstances. More specifically, fuller analysis of the justification of customary practice, and the legal doctrine of in loco parentis , reveals important ramifications for all organisations providing training and support for coaches. In short, it is argued that proactively safeguarding coaches from professional liability should be a priority for national governing bodies, and, following the recently published EU Work Plan for Sport for 2014–2017, the Expert Group on Human Resource Management in Sport. Importantly, given the EU's supporting, coordinating and supplementing competence in developing the European dimension in sport, a Commission funded project to address the implications of the 'compensation culture' in sport is also recommended.

The main role of an advocate is to help clients get a fair legal process. This role gives birth to high expectations of advocates so that clients give full confidence to advocates to represent their interests. But in practice, it is not uncommon for advocates to abuse the trust given by their clients. As recorded in the 2019 PERADI annual report which shows that advocates reported by their clients to the PERADI Honorary Board are increasing. Avocados do have immunity rights as regulated in Article 16 of Law No. 18 of 2003 concerning Advocates jo. the decision of the Constitutional Court through decision No. 26 / PUU-XI / 2013. But of course, advocates cannot always protect their immune rights, especially if advocates violate the law and harm the interests of their clients. This study aims to analyze the legal responsibilities of lawyers who violate the law while carrying out their profession and are bound in a legal services contract. This research is normative legal research. The approach used in this research is the conceptual approach, the legislation approach, and the case approach. This research concludes that even though law violations were carried out by lawyers while carrying out their profession and based on a contract, advocates remain responsible, both civil and criminal. While the right to immunity can only be used as a basis for legal protection when advocates in good faith in defending the interests of their clients. ; The main role of an advocate is to help clients get a fair legal process. This role gives birth to high expectations of advocates so that clients give full confidence to advocates to represent their interests. But in practice, it is not uncommon for advocates to abuse the trust given by their clients. As recorded in the 2019 PERADI annual report which shows that advocates reported by their clients to the PERADI Honorary Board are increasing. Avocados do have immunity rights as regulated in Article 16 of Law No. 18 of 2003 concerning Advocates jo. the decision of the Constitutional Court through decision No. 26 / PUU-XI / 2013. But of course, advocates cannot always protect their immune rights, especially if advocates violate the law and harm the interests of their clients. This study aims to analyze the legal responsibilities of lawyers who violate the law while carrying out their profession and are bound in a legal services contract. This research is normative legal research. The approach used in this research is the conceptual approach, the legislation approach, and the case approach. This research concludes that even though law violations were carried out by lawyers while carrying out their profession and based on a contract, advocates remain responsible, both civil and criminal. While the right to immunity can only be used as a basis for legal protection when advocates in good faith in defending the interests of their clients.

The research objective is to analyze the changes in the Russian civil legislation regulating civil-legal liabilities. The research methods include comparative method, analysis and synthesis, induction and deduction, and formal-logic method. The authors make a deep analysis of the norms regulating the forms of civil-legal liability under fundamental reforming of the Russian civil legislation since adoption of the Conception of the Civil Legislation Development in 2009 till present. The novels related to the forms and grounds for civil-legal liability are paid special attention to. The previous and current legislation norms are compared, related to loss recovery, payment of penalty, interests for the use of monetary asserts and compensation for the moral damage. The study of the reforms' preliminary results enables to assess the efficiency of the Russian civil legislation. In particular, such complicated issues have been solved as the possibility to reduce the penalty if it is disproportionate to the consequences of a breach of law and the possibility to compensate the moral damage to juridical persons. The legal analysis of the novels of civil-legal liability forms enabled the authors to show the logic of legislation and the prospects of practical development of these norms.