In this article, Italian philosopher and politician Gianni Vattimo (born 1936) problematizes the concept of "the end of metaphysics," which was announced in the 20th century. In Vattimo's opinion, the early 21st century sees a return of metaphysics. This points to a certain human need. Starting from two classic narratives – Friedrich Nietzsche's postulation of the death of God, and Martin Heidegger's critique of metaphysics – Vattimo proposes two alternatives: a «metaphysics of the authorized» and the «metaphysics of the downtrodden». Although the former has discredited itself, the latter hasn't. It may be this latter metaphysics that answers the profound human need without offering totalitarian forms of control, oppression, or certainty in the existence of a single truth for all.Keywords: metaphysics, Friedrich Nietzsche, values, death of God, Europe, European philosophy, 20th century, Martin Heidegger, nihilism, freedom, truth ; У цій статті італійський філософ і політик Джанні Ваттімо (нар. 1936) проблематизує поняття «кінця метафізики», який було проголошено у ХХ столітті. На думку Ваттімо, на початку ХХI століття метафізика повертається. Це свідчить про існу-вання певної людської потреби. Спираючись на класичні для цієї про-блематики наративи, – проголошення смерти Бога Фрідріхом Ніцше та критику метафізики Мартіном Гайдеґґером – Ваттімо висуває дві альтернативи: «метафізику уповноважених» та «метафізику знедоле-них». Хоча перша й дискредитувала себе, друга – ні. Вона може бути тією метафізикою, яка відповідає глибинній людській потребі і не пропонує тоталітарних програм контролю, пригнічення, переконання в існуванні лише однієї істини для всіх.Ключові слова: метафізика, Фрідріх Ніцше, цінності, смерть Бога, Евро-па, европейська філософія, ХХ століття, Мартін Гайдеґґер, нігілізм, свобода, істина
After the negative experience of the events of the Two World Wars in the first half of the 20th century arose the critique of classical humanism. The famous philosophers who raised the question about the critique of classical humanism and the question about finding a new humanism were Jean-Paul Sartre, Martin Heidegger and Karl Jaspers who belonged to a single existential philosophical tradition. The first of these three philosophers, who began to critic the classical humanism, was Sartre in his work "Existentialism is a Humanism" (1946), after him followed Heidegger with his "Letter on Humanism" (1947) and Jaspers with his lecture "About conditions and possibilities of a New Humanism" (1949). Jaspers' work on humanism didn't gain such a great popularity as the other two works of Sartre and Heidegger, and therefore it remains beyond the big attention. This article investigates Jaspers' concept of humanism, his critique of classical humanism and also his vision of a future humanism. The negative experience of the events of the Two World Wars was a consequence of the crisis of classical humanism. To avoid similar negative experience in the future, Jaspers determined the major tasks ahead of coming humanism: the upbringing of a person on the basis of common knowledge that was gained from previous generations; the reinterpretation and taking of special cognizance of technology and politics; the perception of the ideal model of a human not as the final goal of human development, but as the basis for this development; the promoting the development of internal self-support and external freedom of a human in the society. The article substantiates the thesis that all these tasks that Jaspers posed in the middle of the 20th century in the face of coming humanism, are also very important for the present time and for our future humanism. Because nowadays a human is still in the similar conditions in which was a human a half-century ago. Moreover, some tasks ahead of humanism, for example the rethinking the phenomena of ...
У статті досліджено методологічний зміст ідеологічної критики філософії Мартіна Гайдеґґера в оцінці Герберта Маркузе. Виявлено моменти наближення Г. Маркузе до екзистенціальної аналітики "Буття та часу" та поступового подолання екзистенціалізму в іманентних горизонтах марксизму. Визначено критичний акцент Г. Маркузе на нейтральному та ідеологічному характері гайдеґґерівської категоріальної парадигми. ; В статье исследуется методологическое содержание идеологической критики философии Мартина Хайдеггера в оценке Герберта Маркузе. Выявлены моменты сближения Г. Маркузе с экзистенциальной аналитикой "Бытия и времени" и постепенного преодоления экзистенциализма в имманентных горизонтах марксизма. Обозначен критический акцент Г. Маркузе на нейтральном и идеологическом характере хайдеггеровской категориальной парадигмы. ; Nowadays the Ukrainian historical and philosophical science is going through a harsh crisis of methodology, caused by distortion of universal coordinates of scientific thinking allegedly providing the condition of the so-called methodological pluralism. Numerous discussions focus on the question about the very scientific nature of history of philosophy as a branch of knowledge. The tendency which appears to prevail in such disputes defines history of philosophy as philosophy in contrast to the opinion that history of philosophy should be rather seen as approximate to social history. This paper aims at revealing relevant methodological instruments of historical reconstruction of philosophical forms in the concreteness of their existence, conditioned by lives of real people with their real ends and drives. Thus we address Herbert Marcuse's critique of Martin Heidegger's philosophy, since once being a Heidegger's assistant he adopted a highly critical position towards his master's philosophy.Heidegger's Being and Time attracted Marcuse by existential analytics of Being-in-the-world of Dasein and the perspective on historicity of humane condition. In Marcuse's eye Heidegger had come close to the breakthrough towards maintaining of concrete philosophy, providing possibilities of philosophical approach to social realities. By 1932 Marcuse's attempts to reconcile categories of Heideggerian paradigm with strategies of Marxism proved to be a failure. After 1932 Marcuse finds the resources of theoretical enrichment in Marx's Economical and Political Manuscripts of 1844 and distances himself from Heidegger. Nevertheless Heideggerian moments appear to be employed further on in his thinking. Marcuse's critique provides us with an efficient assessment of Heidegger's key concepts as neutralized terms, unable of reaching out to the very reality of human existence, being ideological doubles of sociologicaly valid terminology.
I n this article, American philosopher and founder of speculative realism, Graham Harman (born 1968) analyzes two types of political philosophy: the politics of truth, and the politics of power. Central to the former is the idea of access to political truth; for the latter it's the idea that «might makes right». According to Harman, both approaches rely on the same ontological mistake. This mistake consists in ignoring the role of objects in the service of something greater or smaller than those objects. Harman proposes a way to solve this error by providing a sketch of an object-oriented ontology, and a political philosophy that follows from it. In his opinion, it is free of the defects of the politics of truth and power. Harman draws the theoretical resources for this presentation from Martin Heidegger's writings on Hölderlin.Keywords: ontology, metaphysics, speculative realism, object-oriented ontology, Bruno Latour, Martin Heidegger, Hölderlin, political philosophy, politics of power, politics of truth ; У цій статті американський філософ і засновник спекулятивного реалізму Ґрем Гарман (нар. 1968) аналізує два типи політичної філософії: політику істини і політику сили. Для першої цен-тральним є проголошення доступу до політичної істини, для другої — ідея, за якою усе вирішується за принципом «хто сильніший». На думку Гармана, обидва підходи спираються на одну онтологічну помилку. Вона полягає в нехтуванні роллю об'єктів на користь чогось більшого чи мен-шого за ці об'єкти. Гарман пропонує шлях для виправлення цієї помил-ки, даючи нарис об'єктно-орієнтованої онтології та політичної філософії, яка з неї випливає. На його думку, вона позбавлена вад політик істини й сили. Теоретичний ресурс для цього нарису Гарман знаходить у текстах Мартіна Гайдеґґера, присвячених Гельдерліну.Ключові слова: онтологія, метафізика, спекулятивний реалізм, об'єк-тно-орієнтована онтологія, Бруно Латур, Мартін Гайдеґґер, Гельдерлін, полі-тична філософія, політика сили, політика істини
After the negative experience of the events of the Two World Wars in the first half of the 20th century arose the critique of classical humanism. The famous philosophers who raised the question about the critique of classical humanism and the question about finding a new humanism were Jean-Paul Sartre, Martin Heidegger and Karl Jaspers who belonged to a single existential philosophical tradition. The first of these three philosophers, who began to critic the classical humanism, was Sartre in his work "Existentialism is a Humanism" (1946), after him followed Heidegger with his "Letter on Humanism" (1947) and Jaspers with his lecture "About conditions and possibilities of a New Humanism" (1949). Jaspers' work on humanism didn't gain such a great popularity as the other two works of Sartre and Heidegger, and therefore it remains beyond the big attention. This article investigates Jaspers' concept of humanism, his critique of classical humanism and also his vision of a future humanism. The negative experience of the events of the Two World Wars was a consequence of the crisis of classical humanism. To avoid similar negative experience in the future, Jaspers determined the major tasks ahead of coming humanism: the upbringing of a person on the basis of common knowledge that was gained from previous generations; the reinterpretation and taking of special cognizance of technology and politics; the perception of the ideal model of a human not as the final goal of human development, but as the basis for this development; the promoting the development of internal self-support and external freedom of a human in the society. The article substantiates the thesis that all these tasks that Jaspers posed in the middle of the 20th century in the face of coming humanism, are also very important for the present time and for our future humanism. Because nowadays a human is still in the similar conditions in which was a human a half-century ago. Moreover, some tasks ahead of humanism, for example the rethinking the phenomena of technology and politics, are today even more urgent. ; У статті розглядається сформований у буддизмі образ старості («джари»); проаналізовано ставлення буддистів до довголіття та життєвого досвіду літніх осіб; досліджено трансформації геронтократичних традицій та культу предків у ранньому буддизмі, а також школах чань і дзен; виявлено специфіку стосунків буддистів зі старими та старшими, особливості виконання синівського обов'язку; з'ясовано сутність осмислення старості як стимулу, що спонукає на початок релігійної практики; окреслено потенціал останнього періоду життя людини для прямування духовним шляхом буддиста.
After the negative experience of the events of the Two World Wars in the first half of the 20th century arose the critique of classical humanism. The famous philosophers who raised the question about the critique of classical humanism and the question about finding a new humanism were Jean-Paul Sartre, Martin Heidegger and Karl Jaspers who belonged to a single existential philosophical tradition. The first of these three philosophers, who began to critic the classical humanism, was Sartre in his work "Existentialism is a Humanism" (1946), after him followed Heidegger with his "Letter on Humanism" (1947) and Jaspers with his lecture "About conditions and possibilities of a New Humanism" (1949). Jaspers' work on humanism didn't gain such a great popularity as the other two works of Sartre and Heidegger, and therefore it remains beyond the big attention. This article investigates Jaspers' concept of humanism, his critique of classical humanism and also his vision of a future humanism. The negative experience of the events of the Two World Wars was a consequence of the crisis of classical humanism. To avoid similar negative experience in the future, Jaspers determined the major tasks ahead of coming humanism: the upbringing of a person on the basis of common knowledge that was gained from previous generations; the reinterpretation and taking of special cognizance of technology and politics; the perception of the ideal model of a human not as the final goal of human development, but as the basis for this development; the promoting the development of internal self-support and external freedom of a human in the society. The article substantiates the thesis that all these tasks that Jaspers posed in the middle of the 20th century in the face of coming humanism, are also very important for the present time and for our future humanism. Because nowadays a human is still in the similar conditions in which was a human a half-century ago. Moreover, some tasks ahead of humanism, for example the rethinking the phenomena of technology and politics, are today even more urgent. ; У статті розглядається сформований у буддизмі образ старості («джари»); проаналізовано ставлення буддистів до довголіття та життєвого досвіду літніх осіб; досліджено трансформації геронтократичних традицій та культу предків у ранньому буддизмі, а також школах чань і дзен; виявлено специфіку стосунків буддистів зі старими та старшими, особливості виконання синівського обов'язку; з'ясовано сутність осмислення старості як стимулу, що спонукає на початок релігійної практики; окреслено потенціал останнього періоду життя людини для прямування духовним шляхом буддиста.
After the negative experience of the events of the Two World Wars in the first half of the 20th century arose the critique of classical humanism. The famous philosophers who raised the question about the critique of classical humanism and the question about finding a new humanism were Jean-Paul Sartre, Martin Heidegger and Karl Jaspers who belonged to a single existential philosophical tradition. The first of these three philosophers, who began to critic the classical humanism, was Sartre in his work "Existentialism is a Humanism" (1946), after him followed Heidegger with his "Letter on Humanism" (1947) and Jaspers with his lecture "About conditions and possibilities of a New Humanism" (1949). Jaspers' work on humanism didn't gain such a great popularity as the other two works of Sartre and Heidegger, and therefore it remains beyond the big attention. This article investigates Jaspers' concept of humanism, his critique of classical humanism and also his vision of a future humanism. The negative experience of the events of the Two World Wars was a consequence of the crisis of classical humanism. To avoid similar negative experience in the future, Jaspers determined the major tasks ahead of coming humanism: the upbringing of a person on the basis of common knowledge that was gained from previous generations; the reinterpretation and taking of special cognizance of technology and politics; the perception of the ideal model of a human not as the final goal of human development, but as the basis for this development; the promoting the development of internal selfsupport and external freedom of a human in the society. The article substantiates the thesis that all these tasks that Jaspers posed in the middle of the 20th century in theface of coming humanism, are also very important for the present time and for our future humanism. Because nowadays a human is still in the similar conditions in which was a human a half-century ago. Moreover, some tasks ahead of humanism, for example the rethinking the phenomena of technology and politics, are today even more urgent. ; Після негативного досвіду подій Двох світових воєн у першійполовині XX ст. виникає критика класичного гуманізму, а такожпроблема пошуку нового гуманізму. Поряд з іншими екзистенцій-ними філософами такими, як Сартр і Гайдеґґер, цієї теми тор-кнувся також і Ясперс. У статті розглядається Ясперсове ро-зуміння прийдешнього гуманізму, а також доводиться думка проте, що його бачення майбутнього гуманізму є важливим для сьо-годення, оскільки воно ґрунтується на практичних порадах, як по-трібно жити людині в конкретних умовах, у яких вона перебуваєй сьогодні.
After the negative experience of the events of the Two World Wars in the first half of the 20th century arose the critique of classical humanism. The famous philosophers who raised the question about the critique of classical humanism and the question about finding a new humanism were Jean-Paul Sartre, Martin Heidegger and Karl Jaspers who belonged to a single existential philosophical tradition. The first of these three philosophers, who began to critic the classical humanism, was Sartre in his work "Existentialism is a Humanism" (1946), after him followed Heidegger with his "Letter on Humanism" (1947) and Jaspers with his lecture "About conditions and possibilities of a New Humanism" (1949). Jaspers' work on humanism didn't gain such a great popularity as the other two works of Sartre and Heidegger, and therefore it remains beyond the big attention. This article investigates Jaspers' concept of humanism, his critique of classical humanism and also his vision of a future humanism. The negative experience of the events of the Two World Wars was a consequence of the crisis of classical humanism. To avoid similar negative experience in the future, Jaspers determined the major tasks ahead of coming humanism: the upbringing of a person on the basis of common knowledge that was gained from previous generations; the reinterpretation and taking of special cognizance of technology and politics; the perception of the ideal model of a human not as the final goal of human development, but as the basis for this development; the promoting the development of internal selfsupport and external freedom of a human in the society. The article substantiates the thesis that all these tasks that Jaspers posed in the middle of the 20th century in theface of coming humanism, are also very important for the present time and for our future humanism. Because nowadays a human is still in the similar conditions in which was a human a half-century ago. Moreover, some tasks ahead of humanism, for example the rethinking the phenomena of technology and politics, are today even more urgent. ; Після негативного досвіду подій Двох світових воєн у першійполовині XX ст. виникає критика класичного гуманізму, а такожпроблема пошуку нового гуманізму. Поряд з іншими екзистенцій-ними філософами такими, як Сартр і Гайдеґґер, цієї теми тор-кнувся також і Ясперс. У статті розглядається Ясперсове ро-зуміння прийдешнього гуманізму, а також доводиться думка проте, що його бачення майбутнього гуманізму є важливим для сьо-годення, оскільки воно ґрунтується на практичних порадах, як по-трібно жити людині в конкретних умовах, у яких вона перебуваєй сьогодні.
In the domain of the Ukrainian history of philosophy one can clearly observe symptoms of eclecticism, contamination, and corruption. Such situation is rooted in continuous insufficiency of the methodological framework of Ukrainian philosophy, split by the demise of Soviet ideological structures. Critical condition of humanitarian epistemology is aggravated by the urgent need to overtake foreign studies in the corresponding field, which constantly increase in number and evolve in character. All of the aforementioned symptoms are indicative for historical and philosophical reception of Martin Heidegger's legacy by the Ukrainian academy.Heidegger studies have already formed a separate trend in the world philosophical discourse. We focus on critical assessment of certain reflexes, i.e. definite interpretative strategies providing different transcriptions of the same referents, i.e. definite philosophical forms, texts, or problems. In the general contour of Heidegger studies I differentiate the following reflexes: reflex of immanent hermeneutics, reflex of reductive interpretation, reflex of genetic historiography, and reflex of ideological historiography. In this paper I continue to identify transcriptions of "Heidegger's controversy" (the referent of historico-philosophical thought), provided by the reflex of ideological historiography. As I have recently identified the transcription of political implications of Heidegger's philosophy in the terms of sociology of knowledge, so now it comes to biographical transcription of Heidegger's political engagement, elaborated by Hugo Ott and Victor Farias. Critical assessment of their methodological approach revealed imposition of biographical objectivity on philosophy discourse, simplification of the complexity of philosophical form, and the pathos of elementary humanism as the ideological criterion of their research. ; В статье предпринята попытка идентификации, критического осмысления и преодоления противоречий методологии историко-философского исследования, обнаруженных в корпусе историко-философской рецепции философского наследия и толкование философской судьбы Мартина Хайдеггера. Засвидетельствовано наличие нескольких интерпретационных стратегий исследования - рефлексов: рефлексы имманентной герменевтики, редукционистской интерпретации, генетической историографии и идеологической историографии. Выявлены методологические предпосылки биографической транскрипции политических импликаций философии Хайдеггера, осуществленной в трудах Г. Отта и В. Фариаса. ; У статті здійснено спробу ідентифікації, критичного осмислення та подолання суперечностей методології історико-філософського дослідження, виявлених у корпусі історико-філософської рецепції філософської спадщини та тлумачення філософської долі Мартіна Гайдеґґера. Засвідчено наявність декількох інтерпретаційних стратегій дослідження - рефлексів: рефлекси іманентної герменевтики, редукціоністської інтерпретації, генетичної історіографії та ідеологічної історіографії. Виявлено методологічні засновки біографічної транскрипції політичних імплікацій Гайдеґґерової філософії, здійсненої в працях Г. Отта і В. Фаріаса.
In this issue of Philosophical Thought, we publish the materials of the seminar "Laboratory of Scientific Translation", which was devoted to the discussion of the Ukrainian translation of Martin Heidegger's work "Genesis and Time". The seminar took place on June 17, 2021, in the library of the Goethe-Institut in Kyiv with the support of the Laboratory of Legislative Initiatives NGO, the International Renaissance Foundation, the Goethe-Institut and the Tempora publishing house, and in partnership with the Ukrainian International PEN Club. The text of the Ukrainian translation was presented by the translator of the work, Andriy Bogachov. The experts were Igor Andrushchenko and Anatoly Loy. The seminar was moderated by Vakhtang Kebuladze. ; У цьому числі «Філософської думки» ми публікуємо матеріали семінару «Лабораторії наукового перекладу», який був присвячений обговоренню українського перекладу твору Мартина Гайдеґера «Буття і час». Семінар відбувся 17 червня 2021 року в бібліотеці Ґете-Інституту в Києві за підтримки громадської організації «Лабораторія законодавчих ініціатив», Міжнародного фонду «Відродження», Ґете-Інституту та видавництва «Темпора», а також у партнерстві з Українським центром міжнародного ПЕН-клубу. Текст українського перекладу представив перекладач твору Андрій Богачов. Експертами були Ігор Андрущенко й Анатолій Лой. Модерував семінар Вахтанґ Кебуладзе.
Concept of semiotics by Theodor Adorno is comprehended in two main areas: the discovery of philosophical correlations and significance for the assessment of educational processes in modern Ukraine. The essential link of criticism of Adorno "half-education" with an understanding of goals and means of proper education is pointed out. Proper education is analyzed as effective education, which is countered by imitations of education, which appears as half-life. If secondary education is a substitute for education by its ersatzes in the form of numerous its reifications in a mass society, then half-life also appears as a substitute for effective action by accentuation on its means, which is imperceptibly, but invariably, substituting its goals. In the field of education, such half-dwellers are provided with educational services that are supposedly intended to ensure the unbreakable functioning of educational institutions, but in practice displaced from education its orientation towards the education of a person. Setting up education, constantly overcoming the existing and directing to positive as counter-faculty in the semester is replaced by the systematic implementation of the norms of consumption of educational services. In the field of legislative support of the educational sphere of Ukraine, there is a return to the definition of its tasks in terms of "educational services" and the reduction of educational tasks of the individual and the orientation of educational institutions to meet the educational needs of the learner. These negative changes became noticeable in comparison with the progressive Law of Ukraine "On Higher Education" in 2014 compared to the ambiguous Law of Ukraine "On Education" in 2017. The necessity of corresponding corrections of educational strategies, which should orient the person to effective education as the education of higher achievements rather than the fulfillment of norms, is grounded on the return of the elitist essence of education in opposition to its egalitarian character, which is taking place during the last decade. ; Концепт напівосвіти Теодора Адорно осмислено у двох основних площинах: виявлення філософських кореляцій та значущості для оцінки освітніх процесів у сучасній Україні. Зазначено сутнісний зв'язок критики Адорно напівосвіти з осмисленням цілей і засобів здійснення належної освіти. Належна освіта проаналізована як освіта дієва, яка протистоїть імітаціям освіти, які постають як напівдії. Якщо напівосвіта є заміною освіти її ерзацами у вигляді численних її реїфікацій у масовому суспільстві, то напівдія також постає як заміщення ефективної дії акцентуацією на її засобах, які непомітно, але стійко заміщують її цілі. У сфері освіти такими напівдіями постають освітні послуги, які нібито покликані забезпечувати незбитковість функціонування освітніх закладів, однак на практиці витісняють з освіти її націленість на виховання (Bildung) особистості. Налаштування на здобуття освіти, на постійне подолання наявного і спрямування до позитивного як контрфактичного у напівосвіти заміщується систематичним виконанням нормативів споживання освітніх послуг. У сфері законодавчого забезпечення освітньої сфери України спостерігається повернення до визначення її завдань у термінах «освітніх послуг» та редукції освітніх завдань особистості та орієнтації освітніх закладів на задоволення освітніх потреб того, хто навчається. Ці негативні зміни стали відчутними у порівнянні переважно прогресивного Закону України «Про вищу освіту» 2014 року з неоднозначним Законом України «Про освіту» 2017 року. Обґрунтовано необхідність відповідних коректив освітніх стратегій, які мають орієнтувати особистість на дієву освіту як освіту вищих досягнень, а не виконання нормативів, на повернення елітарної сутності освіти на противагу її егалітаризації, яка тривала останнє десятиліття. 1. Адорно Т. (2017) Теорія напівосвіти /Т.Адорно; пер. з нім. М.Култаєвої // Філо¬софія освіти. Philosophy of Education – 2017. – № 1 (20). – С. 128-152. URL: www. philosopheducation.com Adorno, Theodor W. (2017 [1959]) Theorie der Halbbildung [In Ukrainian]. URL: www.philosopheducation.com 2. Бойченко М. (2012) На захист академічної філософії: або Чи потрібна нам філо¬софія «пост»? /М.Бойченко // Філософська думка. – 2012. – №6. – С. 104-116. URL: www.journal.philosophy.ua Boychenko M. (2012) In defense of academic philosophy: Do we need a philosophy of "post"? /M.Boychenko in: Philosophical thought. - 2012. - No. 6. - P. 104-116 [In Ukrainian]. 3. Бойченко М.І. (2011) Системний підхід у соціальному пізнанні: ціннісні і функ¬ціональні аспекти : [Монографія] / М.І. Бойченко. – К.: ПРОМІНЬ. – 320 с.Boychenko M.I. (2011) Systemic Aproach in Social Cognition: Values and Functional Aspects: [Monograph] / M.I. Boychenko - K .: PROMIN. - 320 s. [In Ukrainian]. 4. Бойченко М. (2013) Філософське осмислення умов здійснення післядипломної освіти /М.Бойченко // Гілея: науковий вісник. – К.: ВІР УАН, 2013. – Випуск 69 (№ 2). – С. 587-591. Boychenko M. (2013) Philosophical comprehension of the conditions for the implementation of postgraduate education / M.Boychenko in: Gileya: scientific bulletin. - K .: VIR UAN, 2013. - Issue 69 (No. 2). - P. 587-591 [In Ukrainian]. 5. Бойченко М. (2009) Цінності як категорія філософії освіти (соціально-філо¬софський та філософсько-антропологічний ракурси) /М.Бойченко // Філософія освіти. Philosophy of Education. – К., 2009. – № 1-2 (8). – С. 99-107. URL: www. philosopheducation.com Boychenko M. (2009) Values as a category of philosophy of education (socio-philosophical and philosophical and anthropological foreshortenings) / M.Boychenko in: Філософія освіти. Philosophy of Education. - K., 2009. - No. 1-2 (8). - P. 99-107 [In Ukrainian]. URL: www.philosopheducation.com 6. Бойченко Н. (2016) Контрфактичність цілей університетської освіти /Н.Бойченко // Філософія освіти.Philosophy of Education – 2016. – № 1 (18). – С. 136-149. URL: www.philosopheducation.com Boichenko N. (2016) Counteractuality of the Purposes of University Education /N.Boychenko in: Філософія освіти.Philosophy of Education. - 2016 - No. 1 (18). - P. 136-149 [In Ukrainian]. URL: www.philosopheducation.com 7. Горбунова Л. (2015) Філософія трансформативної освіти для дорослих: універси¬тетські стратегії і практики: монографія /Л.Горбунова. – Суми: Університетська книга. – 710 с. URL: http://ihed.org.ua/ua/rekomend-dzerela-r.html Gorbunova L. (2015) Philosophy of Transformative Adult Education: University Strategies and Practices: Monograph / L.Gorbunova. - Sumy: University book. - 710 p. [In Ukrainian]. URL: http://ihed.org.ua/ua/rekomend-dzerela-r.html 8. Зінченко В. Модель інструменталізму у філософії освіти прагматизму та нео¬прагматизму /В.Зінченко // Філософія освіти.Philosophy of Education – 2017. – № 1 (20). – С.269-279. URL: www.philosopheducation.com Zinchenko V. Model of instrumentalism in the philosophy of education of pragmatism and neopramatism / V. Zinchenko in: Філософія освіти. Philosophy of Education. - 2017 - No. 1 (20). - P. 269-279 [In Ukrainian]. URL: www.philosopheducation.com 9. Ионеско Э. (1991) Носороги. Пьесы и рассказы (Волшебный фонарь) /Э.Ионеско пер. Л. Завьяловой. – М.: Текст. – 271 с. Ionesco, Eugene (1991 [1959]) Rhinoceros [In Russian]. 10. Про вищу освіту (2014): Закон України від 1 липня 2014 року № 1556-VII // Уря¬довий кур'єр. – № 146 (5275), від 13 серпня 2014 року. – С. 7-18. On Higher Education (2014): Law of Ukraine dated July 1, 2014 No. 1556-VII in: Gov¬ernment Courier. - No. 146 (5275), dated August 13, 2014. - P. 7-18 [In Ukrainian]. 11. Про вищу освіту (2017): Закон України від 1 липня 2014 року № 1556-VII (станом на 31.10.2017) URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/page.On Higher Education (2017): Law of Ukraine dated July 1, 2014 No. 1556-VII (as of 31.10.2017)/ URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/page 12. Про вищу освіту (2002): Закон України від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ (станом на 31.10.2017) URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12/page On Higher Education (2002): Law of Ukraine of January 17, 2002 No. 2984-ІІІ (as of 31.10.2017) URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12/page 13. Про освіту (2017): Закон України від 5 вересня 2017 р. № 2145-VIII // Голос Укра¬їни. – Київ, 2017. – 27 верес. (№ 178/179). – С. 10-22. On Education (2017): Law of Ukraine dated September 5, 2017 No. 2145-VIII in: Voice of Ukraine. - Kyiv, 2017 - 27 September. (No. 178/179). - P. 10-22. 14. Про освіту (1991): Закон України від 23 травня 1991 року № 1060-XII (станом на 31.10.2017) URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12/ed19990813 On Education (1991): Law of Ukraine of May 23, 1991 No. 1060-XII (as of October 31, 2017) URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12/ed19990813 15. Кант И. (1964) Критика способности суждения / И. Кант; [пер. с нем.] // Кант И. Сочинения: в 6 т. – М. : Мысль. – Т. 5. – 564 с. Kant Immanuel (1964 [1790]) Kritik der Urteilskraft [In Russian]. 16. Култаєва М. (2017) Освіта та її деформації у сучасній культурі: до актуальності те¬орії напівосвіти Т.Адорно у сучасних соціокультурних контекстах /М.Култаєва // Філософія освіти.Philosophy of Education – 2017. – № 1 (20). – С. 153-195. URL: www.philosopheducation.com Kultaieva M. (2017) The Education and its Deformations in Contemporary Culture: a Contribution to the actuality Theodor W. Adorno's Theory of Half-education / M.Kultaieva in: Філософія освіти. Philosophy of Education. - 2017 - No. 1 (20). - P. 153-195 [In Ukrainian]. URL: www.philosopheducation.com 17. Маркс К. (1933) Капітал. Процес продукції капіталу. Том I. Книга I. /К.Маркс; переклад з нім Д. Рабінович та С. Трикоза. – К.: Партвидав ЦК КП(б)У. – 840 с. Marx, Karl (1933 [1867]) Kapital. Kritik der Politischen Ökonomie [In Ukrainian]. 18. Лукач Д. (1987) Что означает «позитивность» у молодого Гегеля? /Д.Лукач [пер. с нем.] // Лукач Д. Молодой Гегель и проблемы капиталистического общества. – М.: Наука. – 616 с. Lukacs, Georg (1987 [1967]) Der junge Hegel und die Probleme der kapitalistischen Gesellschaft [In Russian]. 19. Луман Н. (2007) Введение в системную теорию / Н. Луман ; [под ред. Дирка Беккера, пер. с нем. К.Тимофеева]. – М.: Логос. – 360 с. Luhmann, Nicklas (2007 [2002]) Einführung in die Systemtheorie. Hrsg. v. Dirk Becker [In Russian]. 20. Луман Н. (2009) Общество общества / Н. Луман ; [пер. с нем. А. Антонов¬ский, Б. Скуратов, К. Тимофеева]. – М.: Логос, ИТДГК «Гнозис». – Часть V.Самоописания. – 320 с. Luhmann, Nicklas (2009 [1998]) Die Gesellschaft der Gesellschaft [In Russian].21. Парсонс Т. (1998) Система современных обществ / Т. Парсонс ; [пер. с англ. Л. А. Седова, А. Д. Ковалева; под ред. М. С. Ковалевой]. – М. : Аспект пресс. – 270 с. Parsons T. (1998) System of Modern Societies / T. Parsons; [trans. from English by L.A. Sedov, A. D. Kovalev; ed. M.S.Kovalev]. - M.: Aspect press. - 270 p. [In Russian]. 22. Фукуяма Ф. (2004) Наше постчеловеческое будущее. Последствия биотехноло¬гической революции /Ф. Фукуяма ; [пер. с англ. М. Б. Левина]. – М. : АСТ, Люкс. – 352 с. Fukuyama, Francis (2004 [2002]) Our Posthuman Future: Consequences of the Biotechnological Revolution [In Russian]. 23. Ясперс К. (1994) Духовная ситуация времени / К. Ясперс; пер. М. И. Левиной // Ясперс К. Смысл и назначение истории. Изд. второе. – М.: Республика. – С. 287-418. Jaspers, Karl (1994 [1931]) Die geistige Situation der Zeit [In Russian]. 24. Heidegger M. (2000) Frage nach Technik / M. Heidegger in: Heidegger M. Gesamtausgabe I. Abteilung: Vero#ffentlichte Schriften 1910-1976. – Band. 7. Vortra#ge und Aufsa#tze. – Frankfurt-am-Mein: Vittorio Klostermann. – S. 5-37. 25. Heidegger M. (1981) Ho#lderlin und das Wesen der Dichtung / M. Heidegger in: Heidegger M. Gesamtausgabe I. Abteilung: Vero#ffentlichte Schriften 1910-1976. – Band. 4. Erla#uterungen zu Ho#lderlins Dichtung. – Frankfurt-am-Mein: Vittorio Klostermann. – S. 33-48. 26. Heidegger M. (1967) Sein und Zeit /M.Heidegger. – Tu#bingen: Max Niemeyer Verlag (Elfte, unvera#nderte Auflage). – 449 S. 27. Nietzsche F. (1999) Sa#mtliche Werke. Kritische Studienausgabe in 15 Ba#nden. Hrsg. Giorgio Colli und Mazzino Montinari. – Mu#nchen-Berlin/New York: DTV-de Gruyter. 28. Sorg B. (2002) Denkspuren. Zum Verha#ltnis von Philosophie und Literatur (II.): Martin Heidegger, Theodor W. Adorno [Electronic resource]. Unvera#nderter Text einer im Wintersemester 2001/2002 an der Universita#t Bonn gehaltenen Vorlesung / Bernhard Sorg – Access mode: https://www.germanistik.uni-bonn.de/institut/abteilungen/ abteilung-fuer-neuere-deutsche-literaturwissenschaft/abteilung/personal/sorg_ bernhard/lehrmaterialien/denkspuren-ii.pdf
