The аrticle presents the role of journalistic ethics in the journalists' work. Media are based on legal and ethical standards and form a public opinion. Moral and ethical norms are fixed in the ethical codes and are the basis of information legislation. Journalists are responsible to society for objectivity, truthfulness, reliability of communications. Intensification of attention to the issue of journalists' compliance with ethical requirements is related with the current political situation in Ukraine. Namely, the struggle for power and unannounced war have become the cause of sponsored materials and hidden advertising. The process of journalistic work and its results relate to the interests of many people. Media promptly and accurately inform the audience about the events in the world and help people to choose their own model of behavior. The choice of a theme, purpose of the material, the selection of facts, evaluation, composition reflect the journalist attitude to those about whom and for whom they work. That is, moral relations are woven into the content of the journalist's work. So professionalism should be moral. A professional journalist gains commitment, trust and authority among the audience. Any manipulation of information is unacceptable. A journalist should be aware of moral responsibility to society for distorted opinions, unconfirmed facts, ordered materials, etc. Conscience as a moral feeling and as a measure of self-esteem allows them to choose how to act. Job requires a journalist to gather information correctly, to ask questions, not to distort other people's words or opinions, to respect the interlocutors and another's point of view. Media professionals must make their own choices while constantly in a conflict of interest. Modern Ukrainian realities are rather complicated and ambiguous. Society is experiencing difficult moments of formation. Journalists should be responsible to collect and disseminate information, to be impartial, fair, to avoid conflicts of interest.Key words: journalistic ethics, professional standards, morality, universal values, moral choice, independent media. ; У статті йдеться про роль журналістської етики в роботі журналістів, про теоретичні аспекти та сучасні виклики, з якими зіштовхуються журналісти у практичній діяльності, а також про необхідність дотримання професійних стандартів у роботі.Ключові слова: журналістська етика, професійні стандарти, мораль, загальнолюдські цінності, моральний вибір, незалежні медіа.
Technological innovations, expansion of global media empires, an explosion of new media, and the unrestricted commercial targeting of children have all contributed to an environment where today's youth are growing up in a mediated world far different than any previous generation. While technological advancements have created new possibilities for the free flow of information, social networking and global activism, there is also the potential for corporations and governments to increase their control over media, restrict the flow of information, and appropriate these new tools for profit and control at the expense of free expression and democracy. In the second half of the XX century the media educational paradigm was strengthened in scientific discourse. It includes a set of values, methods, technical means, aimed at the formation of personality, able to adapt to the information society and to carry out a number of essential functions. Information and communication space of culture media is differently oriented to the discourses that influence the value system and concept of socio-cultural space. Therefore, in different countries there are different approaches to media culture and media education. This article analyzes the theoretical approaches to media education. The author analyzes the problem of the genesis of the basic theoretical concepts of media education in terms of goals, objectives, content components. Media education is the process through which individuals become media literate – able to critically understand the nature, techniques and impacts of media messages and productions. Media education is actively focused on the instructional methods and pedagogy of media literacy, integrating theoretical and critical frameworks rising from constructivist learning theory, media studies and cultural studies scholarship. The basic theories of media education are analyzed in this article: Semiotic Approach, Ideological Approach, Media as Popular Arts Approach, Practical Approach, Uses and Gratifications Approach, Protectionist Approach, Ethic Approach, Critical Thinking approach, Social and Cultural Approach, Media-didactic Approach. The abundance of theories suggests that almost of all media education concepts have practical approaches which balance media educational process. ; У науковому дискурсі другої половини XX століття зміцнилася медіаосвітня парадигма, що включає сукупність цінностей, методів, технічних засобів, спрямованих на формування особистості, здатної адаптуватися в інформаційному суспільстві й виконувати низку необхідних функцій. Стаття присвячена аналізу теоретичних підходів до медіаосвіти. Авторкою аналізуються проблеми генезису основних теоретичних медіаосвітніх концепцій із точки зору цілей, завдань, змістовних компонентів. Проаналізовано такі основні теорії медіаосвіти, як ін'єкційна, семіотична, культурологічна, практична, критична, естетична, соціокультурна, теологічна.
Introduction. There are a lot of sensitive subjects, which should be spoken politically correct. «Political correctness» is defined as a strategy for combating discrimination, and its focus is language. To be politically correct is to choose words that avoid disparaging, insulting or offending people because they belong to oppressed groups. Oppressed groups are those subject to prejudice, disrespect or discrimination on the basis of their race, ethnicity, gender, sexual orientation or physical disability.Purpose. The aim of the article is to analyze ethnolinguistic and ethnocultural peculiarities of pragmalinguistic category of political correctness in the English and Ukrainian mass media discourse.Methods. The key research method is the method of comparative analysis which, based on the theoretical data about political correctness in the English and Ukrainian languages, helped us to single out the cases of the use of euphemisms in modern English and Ukrainian online periodicals and compare the types of politically correct euphemisms in the two languages. Results. Driven by the culture wars, the phrase «political correctness» (PC) has become contentious in recent years. Political correctness taken to an extreme stifles communication and has created a new class of victims. Many believe that the avoidance of words that may offend, marginalize, or insult a group of people – political correctness – has gone too far. According to PC critics, PC promotes a society of victimhood and endangers the public at large by limiting discussion about controversial subjects. At the end of the 1990s many situations branded as «political correctness gone mad». Anti-political correctness has become a badge of honor to many in the English-speaking countries. Suspicious of carefully crafted rhetoric, they claim to «tell it like it is».The study reveals the influence of «political correctness» on the development of the English and Ukrainian lexis. The evolution and features of the connotation of the category of political correctness in pragmalinguistic and culturological aspects are studied. The results of the study found that, compared to Ukrainian online newspapers and magazines, modern English online periodicals are characterized by a wider use of politically correct lexemes. The number of lexical means depicting sensitive topics in the English mass media is considerably larger than in the Ukrainian mass-media discourse, which proves the topicality of the issue in the English-speaking world.Conclusion. English-speaking countries and Ukraine have common problems in the field of political correctness. In English public discourse and the media, the term «political correctness» is generally used as a pejorative, implying that these policies are excessive. In Ukraine people use the term in different ways but it is mainly used with neutral connotation to describe language, policies, or measures that are intended to avoid offense or disadvantage to members of particular groups in society.The paper findings may be useful for researches who deal with political discourse, comparative analysis, the use of euphemisms within the framework of the theory of political correctness. ; У статті проаналізовано особливості мовної реалізації лінгвопрагматичної категорії політкоректності в англійській та українській лінгвокультурах, визначено суть поняття «політична коректність». Досліджено еволюцію та особливості конотації категорії політичної коректності в прагмалінгвістичному й культурологічному аспектах. Виявлено, що на початку імплементації принципів культури політкоректності в англомовних країнах переважали позитивні культурні конотації. Встановлено появу негативних конотацій у терміні політкоректності під впливом останніх подій у США та світі; виявлено вплив «політичної коректності» на розвиток лексичного складу сучасної англійської та української мов. У роботі продемонстровано неоднозначність сприйняття категорї політкоректності в українському суспільстві та значно меншу актуалізованість даного суспільно-політичного та мовного феномена в українській культурній і мовній традиції.
The article attempts to assess the contribution of South African author Steve Biko to the development of Antonio Gramsci's concept of hegemony. This concept became particularly relevant in the 21st century, when violent methods of goal achieving once and for all gave way to soft power, and control over thoughts, interpretations, tastes, and priorities of people became the most important resource. Hegemony as a media phenomenon is closely linked to media imperialism, propaganda 2.0, the theory of «agenda setting», the spiral of silence that manifest themselves as hegemony's toolkit.Steve Biko did not use the Gramscian concept of hegemony, but in his journalism he analyzed and described this phenomenon quite accurately on the example of the apartheid regime in South Africa, which was characterized by political, economic, and first of all by cultural domination of the colonialists over the South African people. The example of apartheid in South Africa illustrates how a small minority, holding control over religion, education, and social life, dominated the vast majority of the population, which were the indigenous inhabitants of the country. Steve Biko has shown that it is important to control both the ruling narrative and the counter-narrative in order to ensure hegemony, thus defining the limits of the discussion, preserving «power» and, to a large extent, influencing the «opposition».At the present stage, the concept of «media hegemony» is appropriate for the characterization of the information space at the national, international and global levels. One of the many examples is the control of the Kremlin over the entire range of Russian media, from pro-government to outright oppositional ones.Key words: hegemony, Steve Biko, media imperialism, propaganda 2.0, South Africa, apartheid. ; У статті зроблено спробу оцінити внесок південноафриканського публіциста Стіва Біко у розвиток концепції гегемонії Антоніо Ґрамші. Режим апартеїду у ПАР, будучи прикладом політичного, економічного, а передусім – культурного панування колонізаторів над колонізованими, унаочнює, яким чином нечисленна меншість, утримуючи контроль над релігією, освітою, громадським життям, домінувала над величезною більшістю населення, яку складали корінні жителі країни. Екстраполяція концепції на сучасні реалії демонструє її актуальність у національному, міжнаціональному, глобальному вимірах. Серед численних прикладів – російський інформаційний простір, у якому влада контролює мейнстрімові медіа та має достатньо важелів впливу на опозиційні.Ключові слова: гегемонія, Стів Біко, пропаганда 2.0, медійний імперіалізм, ПАР, апартеїд.
In the article it is demonstrated that the populism ideas gained popularity in the modern world thanks to the process of the mass-media tabloidization. This thing leads to a disturbing trend of outcasts (who are main consumers of populist ideas) domination in choice of future. It is noted that in context of the "mass revolt" theory by J. Ortega-y-Gasset masses consider perfect character of the modern life not as a result of organization but as a nature. That means that existing forms of social being that favour to comfort life of a mass person are considered eternal and constant. Accordingly the class of populist ideas consumers have specific politic and mental characteristics and demonstrate no interest to causes of the social life existing system. They are interested only in their own well-being without paying attention to preconditions of this well-being. In general the mass-media tabloidization is determined by populist ideas spreading. ; У статті аргументовано, що ідеї популізму набули популярності в сучасному світі завдяки процесу таблоїдизації мас-медіа. Це призводить до тривожного тренду домінування маргінесу (основного споживача ідей популізму) у виборі суспільного майбутнього. У контексті теорії «бунту мас» Х. Ортеги-і-Гасета зазначено, що досконалість сучасного життя маси вважають не за організацію, а за природу. Тобто, існуючі форми соціального буття, які сприяли комфортному проживанню людини маси, вважаються вічними та незмінними (кимось даними). Відповідно, класу споживачів популізму притаманні специфічні політико-ментальні характеристики: їх не цікавлять причини виникнення існуючого устрою суспільного життя. Їх цікавить лише їхній добробут і одночасно вони відмежовуються від причин цього добробуту. У цілому, таблоїдизація мас-медіа детермінувала поширення ідей популізму.
In the article it is demonstrated that the populism ideas gained popularity in the modern world thanks to the process of the mass-media tabloidization. This thing leads to a disturbing trend of outcasts (who are main consumers of populist ideas) domination in choice of future. It is noted that in context of the "mass revolt" theory by J. Ortega-y-Gasset masses consider perfect character of the modern life not as a result of organization but as a nature. That means that existing forms of social being that favour to comfort life of a mass person are considered eternal and constant. Accordingly the class of populist ideas consumers have specific politic and mental characteristics and demonstrate no interest to causes of the social life existing system. They are interested only in their own well-being without paying attention to preconditions of this well-being. In general the mass-media tabloidization is determined by populist ideas spreading. ; У статті аргументовано, що ідеї популізму набули популярності в сучасному світі завдяки процесу таблоїдизації мас-медіа. Це призводить до тривожного тренду домінування маргінесу (основного споживача ідей популізму) у виборі суспільного майбутнього. У контексті теорії «бунту мас» Х. Ортеги-і-Гасета зазначено, що досконалість сучасного життя маси вважають не за організацію, а за природу. Тобто, існуючі форми соціального буття, які сприяли комфортному проживанню людини маси, вважаються вічними та незмінними (кимось даними). Відповідно, класу споживачів популізму притаманні специфічні політико-ментальні характеристики: їх не цікавлять причини виникнення існуючого устрою суспільного життя. Їх цікавить лише їхній добробут і одночасно вони відмежовуються від причин цього добробуту. У цілому, таблоїдизація мас-медіа детермінувала поширення ідей популізму.
Актуальність теми дослідження пояснюється тими завданнями, які сьогодні поставлено перед таким потужним засобом впливу на свідомість людей як засоби масової інформації. Новий етап еволюції людства спричиняє нові умови існування. І саме інформаційно-комунікативні технології є рушійною силою науково-соціального прогресу суспільства. ХХІ століття стає епохою значних змін у техніці, економічних галузях, гуманітарній сфері, соціальному житті людей. Інформація, знання, освіта дають поштовх суспільному розвитку. Мета статті – дослідити наукову думку щодо сутності нової – інформаційної – епохи, ролі ЗМІ у формуванні суспільної думки. Автор прагне визначити проблематику сучасних засобів масової комунікації на прикладі наукових та практичних напрацювань відомих вчених. Дослідження теорії комунікації перетинаються з іншими дисциплінами: історією, політологією, правознавством, економічними науками, соціологією, психологією, педагогікою, літературознавством та мовознавством, кіно та наукою про телебачення, медіа-інформатикою. У теорії комунікації та її часткових областях застосовуються такі методи та техніки досліджень: історичний метод, кількісні та якісні емпірично-аналітичні методи, герменевтично-інтерпретаційні методи досліджень. Методологія – системний, структурно-функціональний, історичного і логічного, порівняльний Сьогодні медіа перебувають в центрі уваги держави і суспільства, вони пронизують усі сфери суспільного життя та пропонують кожному стартовий майданчик для участі в соціальній комунікації від місцевого та світового масштабу. Результат. Таким чином спостерігаємо процес злиття, інтеграції інформаційних і комунікативних технологій в єдиний інформаційний ресурс. Відбувається конвергенція, тобто «взаємний вплив явищ, а й взаємопроникнення технологій, стирання меж між ними. Щоб захистити український інформаційний простір серед першочергових кроків є: експертне середовище, державна підтримка наукових розробок у сфері інформаційних технологій, інформаційної політики та інформаційної безпеки, зокрема, стимулювання меді-досліджень і моніторингу інформаційного простору; побудова нової комунікаційної стратегії влади, обов'язковими складовими якої мають бути комунікація з населенням, неконфліктна комунікація всередині влади; комунікація з зовнішнім світом; впровадження системи медіа-грамотності в школах і в ВНЗ; перехід від політики заборони до політики стимулювання суспільно-корисної діяльності в медіа-сфері ; Актуальность темы исследования объясняется теми заданиями, которые сегодня поставлены перед таким мощным способом влияния на сознание людей как средства массовой информации. Новый этап эволюции вызывает новые условия существования. И только информационно-коммуникативные технологии есть движущей силой научно-социального прогресса общества.ХХІ столетие становится эпохой значительных перемен в технике, экономических отраслях, гуманитарной сфере, социальной жизни людей. Информация, знания, образование дают толчок общественному развитию.Цель статьи – исследовать научное мнение относительно сущности новой –информационной эпохи, роли СМИ в формировании общественной мысли. Автор стремится определить проблематику современных средств массовой информации на примере научных и практических наработок известных ученых.Исследования теории коммуникации пересекаются с другими дисциплинами: историей, политологией, правоведением, экономическими науками, социологией, психологией, педагогикой, литературоведением и языкознанием, кино и наукой о телевидении, медиа-информатикой.В теории коммуникации и других ее областях применяются такие методы и техники исследований: исторический метод, количественные и качественные эмпирико-аналитические методы, герменевтико-интерпретационные методы исследований.Методология – системный, структурно-функциональный, исторического и логического, сравнительный. Сегодня медиа пребывают в центре внимания государства и общества, они пронизывают все сферы общественной жизни и предлагают каждому стартовую площадку для участия в социальной коммуникации местного и мирового масштаба. Результат. Таким образом, наблюдаем процесс соединения, интеграции информационных и коммуникационных технологий в единый информцаионный ресурс. Происходит конверегенция, то есть не только взаимное переплетение явлений, но и взаимопроникновение технологий, стирание границ между ними.Чтобы защитить украинское информационное пространство среди первоочередных шагов следует выделить: экспертную среду, государственную поддержку научных разработок в сфере информационных технологий, информационной политики и информационной безопасности, в частности, стимулирование медиа-исследований и мониторинга информационного пространства; формирование новой коммуникационной стратегии власти, обязательными составляющими которой должны быть: коммуникация с населением, неконфликтная коммуникация всредине структуры власти; коммуникация с внешним миром; внедрение системы медиа-грамотности в школах и высших учебных заведениях; переход от политики запрета к политике стимулирования общественно-полезной деятельности в медиа-сфере ; The urgency of the topic of research is explained by the tasks that today are faced with such a powerful means of influencing people's minds as the media. A new stage in the evolution of humanity leads to new conditions of existence. And the information and communication technologies themselves are the driving force behind the scientific and social progress of society.XXI century is the era of significant changes in technology, economic sectors, the humanitarian sphere, social life of people. Information, knowledge, education give impetus to social development The purpose of the article is to investigate the scientific idea about the essence of the new information era and the role of the media in shaping public opinion. The author seeks to identify the problems of modern media communication on the example of scientific and practical developments of well-known scholars.Research in the theory of communication intersect with other disciplines: history, political science, jurisprudence, economics, sociology, psychology, pedagogy, literary studies and linguistics, cinema and the science of television, media informatics.The following methods and techniques of research are used in the theory of communication and its partial fields: historical method, quantitative and qualitative empirical-analytical methods, hermeneutic-interpretation methods of research. Methodology - Systemic, Structural-Functional, Historical and Logical, Comparative Today, the media are at the center of state and society's attention, they penetrate all spheres of public life and offer each starting point for participation in social communication from the local and world scale Result. Thus, we observe the process of merger, integration of information and communication technologies into a single information resource.There is convergence, that is, "the mutual influence of phenomena, but also interpenetration of technologies, erasing the boundaries between them. Among the top steps to protect the Ukrainian information space are:: expert environment, state support for scientific developments in the field of information technologies, information policy and information security, in particular, promotion of copper research and monitoring of information space; the construction of a new communications strategy of power, the mandatory components of which should be communication with the population, non-conflict communication within the authorities; communication with the outside world; introduction of a system of media literacy in schools and universities; the transition from a policy of prohibition to a policy of stimulation of socially useful activity in the media sphere
The article examines the effect of the phenomenon of the right of force in state-organized societies and societies that did not yet know the state forms. The phenomenon of the law of force was investigated by domestic lawyers for the most part in the context of the criminal activity of individuals. The most significant results in the study of this phenomenon were achieved by the representatives of the humanities of the West. In this regard, the task of studying the current conditions for the emergence and implementation of the right of force in both Ukraine and in other states looks urgent. There is postulated the hypothesis of the study, which consists in the assertion that the right of force - is the presence of any benefits to individuals over others, the exercise of the right of force will be understood as the implementation of the domination of one subject over the other (a group of subjects, their community), obtrusion of others' will to them. From this angle, socio-economic formations (tribal, tribal, slaveholding, feudalism, capitalism) are analyzed for the purpose of finding the grounds for the emergence and mechanisms for the exercise of their right to force. It is argued that during the conscious history of mankind, the factor of the power of rights played a significant role in the organization of society. This is that individuals who had certain advantages over others (initially physical, later – intellectual, economic, organizational), were able to gain a privileged position in all spheres of human activity. With the change of feudalism by capitalism, the legal right of force was replaced by the right of formal equality, which did not remove the actual inequality of individuals, which ultimately helped them again occupy the dominant positions in the socio-political, business hierarchy. This is confirmed by the data of anthropological and synergetic theories of legal thinking. On this basis, the conclusion was made that the power of law existed and exists, and this is not the atavism of the legal system, it is reproduced by the selfish nature of individual representatives of mankind, unfortunately the most active and mobile in comparison with others in achieving their goals. Examples of the force of law in modern practice of the functioning of state institutions of Ukraine, Italy and America are given. The forms and mechanisms for implementing the right of force are considered. Among the latter is the manipulation of consciousness, which is typical for developed civil societies with democracy as their political form. The above conclusions are illustrated by examples of mass media activities. In this context, attention is also drawn to the exercise of the right to force through the trade and economic mechanisms of individual international organizations and institutions. At the end of the study, the results are summarized, which are reduced to the next. Summarizing all of the above, we can draw the following conclusions. First, the right to force is a right arising from the existence of any advantage of one subject over another (physical, intellectual, economic, organizational, etc.), which, under certain conditions, the weakness of the other party (lack of appropriate qualities) can be implemented in the relationship between them. Secondly, the power of law has not disappeared from modern history, it continues to exist as in the relationships of individual individuals, individuals and states, and in the relations of individual states. Third, the existence of democracy as a political regime does not exclude the existence and exercise of the right to force. Fourthly, manipulation of consciousness as a kind of power of law is one of the main means of governance in the conditions of the existence of civil societies and democracies as a political form, which necessitates dictating the demand for improvement of the latter in order to prevent distortion of opinion of citizens in such societies. For example, by expanding the forms of people's participation in the exercise of power through the institutes of direct democracy, which is known to be widely used in one of the wealthiest and happiest countries in the world - Switzerland ; Феномен права силы исследовался отечественными правоведами преимущественно в контексте преступной деятельности отдельных индивидов. Наиболее существенные результаты в изучении этого явления достигли представители гуманитарных наук Запада. В связи с этим актуальным выглядит задача исследования современных условий возникновения и осуществления права силы как в Украине, так и в других государствах. Постулируется гипотеза исследования, которая заключается в утверждении, что право силы - это наличие каких-либо преимуществ у отдельных индивидов над другими, под осуществлением права силы будет пониматься осуществление господства одного субъекта над другим (группой субъектов, их сообществ), навязывание им своей воли. Под этим углом зрения анализируются общественно-экономические формации (родо-племенная, рабовладельческая, феодализм, капитализм) на предмет поиска оснований возникновения и механизмов осуществления у них права силы. Утверждается, что в течение сознательной истории человечества фактор права силы играл существенную роль в организации социума. Это заключается в том, что отдельные индивиды, которые имели определенные преимущества перед другими (сначала физические, позже - интеллектуальные, экономические, организационные), смогли завоевать себе привилегированное положение в любых сферах человеческой активности. Со сменой феодализма капитализмом юридическое право силы было заменено на право формального равенства, что не устранило фактического неравенства индивидов, в конечном счете помогло более состятельным из них снова занять доминирующие места в общественно-политической, бизнесовой иерархии. Это подтверждается данными антропологической и синергетической теориями правопонимания. Исходя из этого, сделан вывод - право силы было и существует, и это не атавизм правовой системы, оно воспроизводится эгоистичной природой отдельных представителей человечества, к сожалению наиболее активных и мобильных по сравнению с другими в достижении своих целей. Приводятся примеры действия права силы в современной практике функционирования государственных институтов Украины, Италии и Америки. Рассматриваются формы и механизмы осуществления права силы. Среди последних - манипуляция сознанием, которая характерна именно для развитых гражданских обществ с демократией как их политической формой. Указанные выводы иллюстрируются примерами деятельности масс-медиа. В этом контексте обращается также внимание на осуществление права силы через торговые и экономические механизмы отдельных международных организаций и учреждений. В конце исследования подводятся итоги, которые сводятся к следующему. Во-первых, право силы - право, которое следует из наличия какого-либо преимущества одного субъекта над другим (физической, интеллектуальной, экономической, организационной и т.д.), которое при определенных условиях - слабости другой стороны (отсутствие соответствующих качеств) - может быть реализована в отношениях между ними. Во-вторых, право силы не исчезло из современной истории, оно продолжает существовать как во взаимоотношениях отдельных индивидов, индивидов и государств, так и во взаимоотношениях отдельных государств. В-третьих, наличие демократии как политического режима не исключает существования и осуществления права силы. В-четвертых, манипуляция сознанием как разновидность права силы является одним из главных средств управления в условиях существования гражданских обществ и демократий как их политической формы, что с необходимостью диктует требование совершенствования последней для предотвращения искажения мнения граждан в таких обществах. Например, путем расширения форм участия народа в осуществлении власти через институты непосредственной демократии, что, как известно, широко используется в одной из самых богатых и счастливых стран мира - Швейцарии ; Феномен права сили досліджувався вітчизняними правознавцями здебільшого в контексті злочинної діяльності окремих індивідів. Найбільш суттєві результати у вивченні цього явища досягли представники гуманітарних наук Заходу. В зв'язку з цим актуальним виглядає завдання дослідження сучасних умов виникнення та здійснення права сили як на теренах України, так і в інших державах. Постулюють гіпотеза дослідження, яка полягає у твердженні, що право сили – це наявність будь-яких переваг у окремих індивідів над іншими, під здійсненням права сили буде розумітися здійснення панування одного суб'єкта над іншим (групою суб'єктів, їх спільнотою), нав'язування їм своєї волі. Під цим кутом зору аналізуються суспільно-економічні формації (родо-племінна, рабовласницька, феодалізм, капіталізм) на предмет пошуку підстав виникнення та механізмів здійснення в них права сили. Стверджується, що на протязі свідомої історії людства чинник права сили грав суттєву роль в організації соціуму. Це полягає в тому, що окремі індивіди, які мали певні переваги над іншими (спочатку фізичні, пізніше – інтелектуальні, економічні, організаційні), змогли завоювати собі привілейоване становище в будь-яких сферах людської активності. Зі зміною феодалізму капіталізмом юридичне право сили було замінено на право формальної рівності, що не усунуло фактичної нерівності індивідів, що в кінцевому рахунку допомогло більш спроможним з них знову зайняти домінуючі місця в суспільно-політичній, бізнесовій ієрархії. Це підтверджується даними антропологічної та синергетичної теоріями праворозуміння. Виходячи з цього, зроблений висновок право сили існувало та існує, і це не атавізм правової системи, воно відтворюється егоїстичною природою окремих представників людства, на жаль найбільш активних та мобільних у порівнянні з іншими у досягненні своїх цілей. Наводяться приклади дії права сили у сучасній практиці функціонування державних інститутів України, Італії та Америки. Розглядаються форми та механізмі здійснення права сили. Серед останніх – маніпуляція свідомістю, яка характерна саме для розвинутих громадянських суспільств з демократією як їх політичної формою. Зазначені висновки ілюструються прикладами діяльності мас-медіа. В цьому контексті звертається також увага на здійснення права сили через торгові та економічні механізми окремих міжнародних організацій та установ. В кінці дослідження підводяться підсумки, які зводяться до наступного. По-перше, право сили – право, що випливає з наявності будь-якої переваги одного суб'єкта над іншим (фізичної, інтелектуальної, економічної, організаційної тощо), яка при певних умовах – слабкості іншої сторони (відсутність відповідних якостей) – може бути реалізована у стосунках між ними. По-друге, право сили не зникло з сучасної історії, воно продовжує існувати як у взаємовідносинах окремих індивідів, індивідів та держав, так і у взаємовідносинах окремих держав. По-третє, наявність демократії як політичного режиму не виключає існування та здійснення права сили. По-четверте, маніпуляція свідомістю як різновид права сили є одним з головних засобів управління в умовах існування громадянських суспільств та демократій як політичної форми, що з необхідністю диктує вимогу вдосконалення останньої для запобігання спотворення думки громадян в таких суспільствах. Наприклад, шляхом розширення форм участі народу у здійсненні влади через інститути безпосередньої демократії, що як відомо, широко використовується в одній із найбільш заможних та щасливих країн світу – Швейцарії
The article examines the effect of the phenomenon of the right of force in state-organized societies and societies that did not yet know the state forms. The phenomenon of the law of force was investigated by domestic lawyers for the most part in the context of the criminal activity of individuals. The most significant results in the study of this phenomenon were achieved by the representatives of the humanities of the West. In this regard, the task of studying the current conditions for the emergence and implementation of the right of force in both Ukraine and in other states looks urgent. There is postulated the hypothesis of the study, which consists in the assertion that the right of force - is the presence of any benefits to individuals over others, the exercise of the right of force will be understood as the implementation of the domination of one subject over the other (a group of subjects, their community), obtrusion of others' will to them. From this angle, socio-economic formations (tribal, tribal, slaveholding, feudalism, capitalism) are analyzed for the purpose of finding the grounds for the emergence and mechanisms for the exercise of their right to force. It is argued that during the conscious history of mankind, the factor of the power of rights played a significant role in the organization of society. This is that individuals who had certain advantages over others (initially physical, later – intellectual, economic, organizational), were able to gain a privileged position in all spheres of human activity. With the change of feudalism by capitalism, the legal right of force was replaced by the right of formal equality, which did not remove the actual inequality of individuals, which ultimately helped them again occupy the dominant positions in the socio-political, business hierarchy. This is confirmed by the data of anthropological and synergetic theories of legal thinking. On this basis, the conclusion was made that the power of law existed and exists, and this is not the atavism of the legal system, it is reproduced by the selfish nature of individual representatives of mankind, unfortunately the most active and mobile in comparison with others in achieving their goals. Examples of the force of law in modern practice of the functioning of state institutions of Ukraine, Italy and America are given. The forms and mechanisms for implementing the right of force are considered. Among the latter is the manipulation of consciousness, which is typical for developed civil societies with democracy as their political form. The above conclusions are illustrated by examples of mass media activities. In this context, attention is also drawn to the exercise of the right to force through the trade and economic mechanisms of individual international organizations and institutions. At the end of the study, the results are summarized, which are reduced to the next. Summarizing all of the above, we can draw the following conclusions. First, the right to force is a right arising from the existence of any advantage of one subject over another (physical, intellectual, economic, organizational, etc.), which, under certain conditions, the weakness of the other party (lack of appropriate qualities) can be implemented in the relationship between them. Secondly, the power of law has not disappeared from modern history, it continues to exist as in the relationships of individual individuals, individuals and states, and in the relations of individual states. Third, the existence of democracy as a political regime does not exclude the existence and exercise of the right to force. Fourthly, manipulation of consciousness as a kind of power of law is one of the main means of governance in the conditions of the existence of civil societies and democracies as a political form, which necessitates dictating the demand for improvement of the latter in order to prevent distortion of opinion of citizens in such societies. For example, by expanding the forms of people's participation in the exercise of power through the institutes of direct democracy, which is known to be widely used in one of the wealthiest and happiest countries in the world - Switzerland ; Феномен права силы исследовался отечественными правоведами преимущественно в контексте преступной деятельности отдельных индивидов. Наиболее существенные результаты в изучении этого явления достигли представители гуманитарных наук Запада. В связи с этим актуальным выглядит задача исследования современных условий возникновения и осуществления права силы как в Украине, так и в других государствах. Постулируется гипотеза исследования, которая заключается в утверждении, что право силы - это наличие каких-либо преимуществ у отдельных индивидов над другими, под осуществлением права силы будет пониматься осуществление господства одного субъекта над другим (группой субъектов, их сообществ), навязывание им своей воли. Под этим углом зрения анализируются общественно-экономические формации (родо-племенная, рабовладельческая, феодализм, капитализм) на предмет поиска оснований возникновения и механизмов осуществления у них права силы. Утверждается, что в течение сознательной истории человечества фактор права силы играл существенную роль в организации социума. Это заключается в том, что отдельные индивиды, которые имели определенные преимущества перед другими (сначала физические, позже - интеллектуальные, экономические, организационные), смогли завоевать себе привилегированное положение в любых сферах человеческой активности. Со сменой феодализма капитализмом юридическое право силы было заменено на право формального равенства, что не устранило фактического неравенства индивидов, в конечном счете помогло более состятельным из них снова занять доминирующие места в общественно-политической, бизнесовой иерархии. Это подтверждается данными антропологической и синергетической теориями правопонимания. Исходя из этого, сделан вывод - право силы было и существует, и это не атавизм правовой системы, оно воспроизводится эгоистичной природой отдельных представителей человечества, к сожалению наиболее активных и мобильных по сравнению с другими в достижении своих целей. Приводятся примеры действия права силы в современной практике функционирования государственных институтов Украины, Италии и Америки. Рассматриваются формы и механизмы осуществления права силы. Среди последних - манипуляция сознанием, которая характерна именно для развитых гражданских обществ с демократией как их политической формой. Указанные выводы иллюстрируются примерами деятельности масс-медиа. В этом контексте обращается также внимание на осуществление права силы через торговые и экономические механизмы отдельных международных организаций и учреждений. В конце исследования подводятся итоги, которые сводятся к следующему. Во-первых, право силы - право, которое следует из наличия какого-либо преимущества одного субъекта над другим (физической, интеллектуальной, экономической, организационной и т.д.), которое при определенных условиях - слабости другой стороны (отсутствие соответствующих качеств) - может быть реализована в отношениях между ними. Во-вторых, право силы не исчезло из современной истории, оно продолжает существовать как во взаимоотношениях отдельных индивидов, индивидов и государств, так и во взаимоотношениях отдельных государств. В-третьих, наличие демократии как политического режима не исключает существования и осуществления права силы. В-четвертых, манипуляция сознанием как разновидность права силы является одним из главных средств управления в условиях существования гражданских обществ и демократий как их политической формы, что с необходимостью диктует требование совершенствования последней для предотвращения искажения мнения граждан в таких обществах. Например, путем расширения форм участия народа в осуществлении власти через институты непосредственной демократии, что, как известно, широко используется в одной из самых богатых и счастливых стран мира - Швейцарии ; Феномен права сили досліджувався вітчизняними правознавцями здебільшого в контексті злочинної діяльності окремих індивідів. Найбільш суттєві результати у вивченні цього явища досягли представники гуманітарних наук Заходу. В зв'язку з цим актуальним виглядає завдання дослідження сучасних умов виникнення та здійснення права сили як на теренах України, так і в інших державах. Постулюють гіпотеза дослідження, яка полягає у твердженні, що право сили – це наявність будь-яких переваг у окремих індивідів над іншими, під здійсненням права сили буде розумітися здійснення панування одного суб'єкта над іншим (групою суб'єктів, їх спільнотою), нав'язування їм своєї волі. Під цим кутом зору аналізуються суспільно-економічні формації (родо-племінна, рабовласницька, феодалізм, капіталізм) на предмет пошуку підстав виникнення та механізмів здійснення в них права сили. Стверджується, що на протязі свідомої історії людства чинник права сили грав суттєву роль в організації соціуму. Це полягає в тому, що окремі індивіди, які мали певні переваги над іншими (спочатку фізичні, пізніше – інтелектуальні, економічні, організаційні), змогли завоювати собі привілейоване становище в будь-яких сферах людської активності. Зі зміною феодалізму капіталізмом юридичне право сили було замінено на право формальної рівності, що не усунуло фактичної нерівності індивідів, що в кінцевому рахунку допомогло більш спроможним з них знову зайняти домінуючі місця в суспільно-політичній, бізнесовій ієрархії. Це підтверджується даними антропологічної та синергетичної теоріями праворозуміння. Виходячи з цього, зроблений висновок право сили існувало та існує, і це не атавізм правової системи, воно відтворюється егоїстичною природою окремих представників людства, на жаль найбільш активних та мобільних у порівнянні з іншими у досягненні своїх цілей. Наводяться приклади дії права сили у сучасній практиці функціонування державних інститутів України, Італії та Америки. Розглядаються форми та механізмі здійснення права сили. Серед останніх – маніпуляція свідомістю, яка характерна саме для розвинутих громадянських суспільств з демократією як їх політичної формою. Зазначені висновки ілюструються прикладами діяльності мас-медіа. В цьому контексті звертається також увага на здійснення права сили через торгові та економічні механізми окремих міжнародних організацій та установ. В кінці дослідження підводяться підсумки, які зводяться до наступного. По-перше, право сили – право, що випливає з наявності будь-якої переваги одного суб'єкта над іншим (фізичної, інтелектуальної, економічної, організаційної тощо), яка при певних умовах – слабкості іншої сторони (відсутність відповідних якостей) – може бути реалізована у стосунках між ними. По-друге, право сили не зникло з сучасної історії, воно продовжує існувати як у взаємовідносинах окремих індивідів, індивідів та держав, так і у взаємовідносинах окремих держав. По-третє, наявність демократії як політичного режиму не виключає існування та здійснення права сили. По-четверте, маніпуляція свідомістю як різновид права сили є одним з головних засобів управління в умовах існування громадянських суспільств та демократій як політичної форми, що з необхідністю диктує вимогу вдосконалення останньої для запобігання спотворення думки громадян в таких суспільствах. Наприклад, шляхом розширення форм участі народу у здійсненні влади через інститути безпосередньої демократії, що як відомо, широко використовується в одній із найбільш заможних та щасливих країн світу – Швейцарії
The article presents a theory and practice of the influence media exert on ideological and anthropological process. After reviewing existing discussions of mediatization, a historical approach to the mediatization process is suggested. In addition, mediatization is considered as a double-sided process in which the media on the one hand become an integrated part of other institutions like politics. On the other hand, media simultaneously emerge as an independent institution with an ideology of its own that other social institutions have to accommodate to.The author considers some consequences of mediatization such as homo videns (in the context of Giovanni Sartori's theory, according to which with the appearance of television and the establishment of the television industry in the mid-twentieth century human development was interrupted and reversed, for image perception began to replace abstract thinking), post-idea world that has sprung up alongside the social networking world (Neal Gabler's interpretation).The article also examines the ideological features of the Internet in particular so-called egalitarian ideology (Bernard Poulet), which gives them the ability talk to each other, and even to contribute their own stories via 'citizen journalism' and blogs.The article also presents a critical view of de-hierarchization of the web that, according to Agata Bielik-Robson, works as a medium of symbolic violence.Key words: mediatization; ideology; media; homo videns; Internet. ; У статті проаналізовано явище медіатизації, під час якого суспільні та культурні реалії, цінності набувають медійних форм. Розглянуто, зокрема, такі антропологічні та ідеологічні наслідки медіатизації, як homo videns, світ постідеї, мережева егалітаризація.Ключові слова: медіатизація; ЗМІ; homo videns; телебачення; ідеологія; інтернет.
Theoretical and practical dimensions of political power realization following the example of the US presidentionalism are discussed. The idea of the discourse is what conditions US presidents orientations at nationwide interests notwithstanding elitist status of persons to held presidential posts. In the spotlight – traditionally high demands of American civilians towards moral and professional qualities of the president, ability of elected leader to reply requests and needs of society. Institutional foundations are also of special role regarding nationwide positions of authorities, and first of all – supervision and control over the activity of president and presidential administration from the US Congress, which – by the example of activity of the presented in the Congress interests (pressure) groups, formal and informal association, statements of influential political individuals – reveals its ability to function as counter actor to Executive, realizing thus practical impact of the principle of check and balances. There are also a series of social factors among the mechanisms of impacts upon the presidents with special role within them of mass-media and civil thought.It is proved in the article that notwithstanding ability to influence molding of the social thought in the necessary for the executive power dimension, it (social thought) becomes (under effectiveness of such institutional factor as Congress) a representative of the interests, positions, requests of civilians. Mass-media has also acquired significant role in this respect. While staying mainly as autonomous force upon official authorities, mass-media remains to be regulator of political ties between society and governmental structures. The same role is inherent for the USA judiciary system as additional legal instrument for the support of democracy and protection of the positions of civilians under conflict character of relationship along the line civilians – society – Congress – President. It is proved in the article that realization of power in order of society supposes as special personal features of the nominees for high level officials posts, but also existence of a stable democratic norms which regulate activity of a leader of nation in dimension of interests and needs of civilians. ; Розглядаються теоретичні і практичні виміри реалізації політичної влади на прикладі президенціоналізму США. Ідеєю дискурсу є з'ясування, що зумовлює орієнтованість президентів США на загальнонаціональні інтереси попри елітарний статус осіб, що посідають президентський пост. У колі уваги – традиційно високі вимоги американських громадян щодо моральних та ділових якостей президента, здатність обраного лідера відповідати на запити та потреби суспільства. Вагомої ролі в аспекті загальнонаціональних позицій влади набувають й інституційні засади, насамперед, нагляд і контроль за діяльністю президента і президентської адміністрації з боку конгресу США, що – на прикладі активності представлених в конгресі груп інтересу (тиску), формальних і неформальних об'єднань, виступів впливових політичних індивідуальностей – виявив здатність функціонувати в ролі контрактора виконавчої влади, реалізуючи таким чином практичну дієвість принципу стримування і противаг. Серед механізмів впливу на президента й низка соціальних чинників, особливу роль серед яких посідають ЗМІ і громадська думка. В статті доводиться, що попри спроможність виконавчої влади впливати на формування у необхідному для неї напрямі громадської думки, остання (в умовах дієвості інституційного чинника – конгресу) стає виразником інтересів, позицій, запитів громадян. Значна роль в цьому плані належить й засобам масової інформації, що залишаються важливим регулятором політичних зв'язків між суспільством і урядовими структурами, залишаючись значною мірою самостійною силою щодо офіційних владних впливів. Таку ж роль виконує й судова система США як додатковий правовий інструмент підтримки демократії і захисту позиції громадян за умов конфліктності інтересів по лінії громадяни – суспільство – конгрес – президент.У статті доводиться, що реалізація влади в інтересах суспільства передбачає як особливі якості претендентів на вищі керівні посади, так і наявність сталих демократичних норм, що регулюють діяльність керівника нації у вимірах інтересів та потреб громадян.
The article analyzes the frame as a tool for creating a new picture of reality for the successful manipulation of public opinion. The frame is defined as a construct, designed to change the view of consumers of a media product depending on the political situation. The article presents the author's distinctions of Western (America and Western European countries) and post-Soviet (Russia) framing, each of which is used to create a mass media product and new meanings in the information field.The effect of framing can function in the mass media as a natural social construct, but the frame, studied in the article, is artificially created for the deliberate political manipulation of an individual's ideological picture.It is pointed out the difference between the frame effect and the Agenda-setting theory, which greatly simplifies the task of defining an artificial frame, because the agenda-setting theory means political influence on the mass media and indicates the possibility of creating a frame in a separate publication.The functional purpose of the author's table is to separate the frame forms according to the features of the political structure of the countries. The main criteria for the separation of the post-Soviet and western frames were the following indicators: technical features, the place of the frame in the information space and, in fact, the type of frame.The Internet has become a separate indicator for determining the technical impact on the frame. The criteria for analyzing its role were the speed and quality of the provider's services, which influenced the access to the network and the amount of created content in the virtual space.Illustrating in detail the aspects of creating various types of framing by geographic index, we can distinguish various social constructs that build the reality of different countries, so that we can examine in more detail a number of ideological trends that have been formed artificially in order to manipulate the society.Key words: frame, framing effect, post-truth, news frame, information field, bots. ; У статті проводиться аналіз фрейму як інструменту творення нової картини дійсності для успішної маніпуляції суспільною думкою. В роботі фрейм визначений як конструкт для змінення уявлень споживачів медійного продукту залежно від потреб політичної сили. Робота містить авторський поділ фреймінгу на західний (Америка та країни Західної Європи) та пострадянський (Росія), кожен з яких використовується для творення масмедійного продукту та нових смислів у інформаційному полі.Ключові слова: фрейм, ефект фреймінгу, постправда, новинна рамка, боти.
The issue of the formation of advanced theoretical legal doctrines within information law has been studied, where the author has distinguished the following: the branch doctrine of information law in the system of national law and legislation; doctrine of broad interpretation of the right to information; extraordinary concept of the object of information and legal relations; doctrine about specific subjects of information and legal relations; the concept of legal principles of information community; theory of informational sovereignty of the state; doctrine about information and legal liability. It has been stated that these concepts provide new understanding of the subjective and object composition of information, legal relations, develop legal theory about information community. Interrelation of these concepts with information relations promotes the formation of scientific school of the theory of information law. The author has grounded the opinion on the need to implement into educational process of covered in this article achievements of such scholars as A.A.Pesmenytskyi, V.S.Tsymbaliuk, O.S.Denisova, O.S.Rozhdestvenska, V.D.Suprun, S.V.Stasiuk, V.D.Hapotii, who examined various problems of information and legal relations. The author has emphasized that Ukraine urgently needs the experts in legal, journalistic direction, specialists in public relations, teachers in fundamentals of law and others with informational and media specializations that should facilitate the formation of information community in Ukraine and increase the rating of the country in the international information space ; Розглянуто питання формування в інформаційному праві новітніх теоретичних правових учень. Указано, що ці концепції дають нове уявлення про суб'єктний та об'єктний склад інформаційних правових відносин, розвивають правове вчення про інформаційне суспільство. Взаємозв'язок цих концепцій з інформаційними відносинами сприяє формуванню наукової школи теорії інформаційного права.
The article analyzes the experience of experimental programs and training exercises made by teachers of the Department of Journalism of Vasyl Stus Donetsk National University in the international scientific project «Aggression and Argumentation: Conflict Discourse and it's Language Solution» («Aggression and Argumentation: Conflict Discipline and Ihre Sprachliche Verhandlung»), which is being implemented jointly with the Institute of Slavic Studies at Dresden Technical University (Germany).We based it at the professional standards of journalism, the rules of conflict-sensitive journalism and the laws of communicative logic and we offer a special course, which includes three thematic blocks with the necessary media competencies.The first part of the course involves studying the mechanism of propaganda influence, the danger of the journalism transformation into propaganda and studying the widespread manipulation in modern media.The second part includes preventive abilities and skills of transferring it into materials created by students. In this thematic block students are studying the mechanisms of remitiologization as an effective instrument of massization, emotional pseudo-argumentation, substitution of theses and arguments through mythological constructs, creation and rooting of stereotypes, etc.The third block contains the study of common forms of linguistic aggression in modern media and political discourse. Also, it contains information about the student's ability to conduct a professional discussion in the analytic genres of journalism and in various types of public controversy.The experimental special course was tested in the educational process of student's studying at the specialty «Journalism», in different thematic blocks of disciplines «Introduction to the specialty», «Communicative logic», «Analytical genres of journalism», «The theory of mass communication». Also, it was tested during the International Media School which was organized by the Department of Journalism of Vasyl Stus Donetsk National University in March 2017.Key words: mediacompetence, argumentation, mythologization, propaganda, language aggression. ; У статті подано досвід, здобутий в міжнародному проекті «Агресія і аргументація: конфліктний дискурс і його мовне розв'язання», що ліг в основу навчального спецкурсу з формуванням необхідних компетентностей.Ключові слова: медіакомпетентність, аргументація, міфологізація, пропаганда, мовна агресія.
Розглянуто основні напрями та проміжні результати впровадження електронного урядування в Україні у 2014–2017 рр. Показано, що реформування електронного урядування має ознаки комплексності, хоча інтегрованої системи такого урядування не створено. Його розвиток можна розглядати в ширшому контексті — як один із драйверів модернізації України, фактор соціокультурної динаміки, що розширює постмодерністський сегмент української культури. Проте поступ електронного урядування базується на вузькій соціально-економічній основі, не може замінити реальних політичних реформ. Отже, e-gov є новітнім, але не самодостатнім фактором модернізації. ; The aim of the paper is to determine the value of the development of e-governance in Ukraine in 2014–2017 as a factor in socio-cultural dynamics.Research methodology. The study investigates this issue by examining various practices of e-governance in Ukraine and its influences on the public sectors.Results. The principal directions and intermediate results of the implementation of e-governance in Ukraine in 2014–2017 are considered. It has been shown that the reform of e-governance bears the marks of complexity, although an integrated system of such governance has not been created. The greatest success in the Ukrainian e-governance has been achieved in the area of e-participation. The major challenge is a low interactivity of Ukrainian e-services.The development of the Ukrainian e-governance can be considered in the broader context — as one of the drivers of modernization of Ukraine, a factor of socio-cultural dynamics, which extends the postmodernist segment of Ukrainian culture. However, the progress of e-governance takes place on a narrow socio-economic basis; it cannot substitute the real political reforms. The development of the e-governance is not a self-sufficient factor of the modernization.Novelty. The author substantiates the hypothesis on the media as one of the most important nonclassic «drivers» of the secondary modernization not only in the political-economic, but also in the cultural sector.The practical significance. The information contained in this article may be useful for teaching the various media courses, the media studies and the theory of modernization.
