Suchergebnisse

Problem setting. The stability and efficiency of the public service system is largely determined by the balanced functioning of its subsystem "public servant - professional management (production) environment". Working posture is an emergent element, which arises as a result of the interaction of a public servant with society and the professional environment, subject and tools of work in the executing of official duties. At the level of autonomous activity of a public servant it is necessary to talk about the dependence of his working posture on the nature and complexity of public administration operations and actions, ergonomics of the workplace and favorable / unfavorable working conditions. In practice, the results of the synergy of these components determine a certain type and level of functional status of public personnel: fatigue - efficiency, motivation - burnout, work tone - state of exhaustion, adequacy - conflict, and so on. In turn, the functional state of a public servant affects both the quality and effectiveness of his professional activity and the efficiency and productivity of the public service system as a whole. Recent research and publications analysis. In the theoretical and applied developments of public administration distinguish hygienic factors with working conditions on the basis of empirical sociological study of ways to improve the efficiency of publicservants, highlights the prospects of introducing "digital jobs" as a virtual equivalent of physical workplace, emphasizes the need for a comfortable job. Moreover, the working posture of a public servant is established as a leading factor in determining the organization of the workplace. However, the issue of attestation of a public servant's workplace under working conditions remains unresolved at the legislative level. It can be concluded that the study of the problem of the working posture of a public servant during his professional activity is insufficient. The paper objective – determining the factors of formation of the working posture of a public servant during professional activity, highlighting the interdependence of the posture of his body in the process of work with the functional state as a factor of quality and effective execution of official duties. The paper main body. Working posture of a public servant refers to the orthograde type, which includes standing and sitting posturein the process of official activity. The nature and content of public administration tasks, objectively corresponding to the mental type of work and its intellectual form, determines the predominantly sedentary and static version of the location of the body of a public service professional during work. Working posture is one of the key components of his professional activity, and therefore has a factor influence on ensuring its high efficiency, quality and efficiency. Among others, the factors influencing them are monotony, hypodynamics and fatigue caused by sitting working posture by minimizing the spectrum and amplitude of movements, fixing body in a sitting posture. The advantages of a sitting working posture are the ability to adjust the load on the musculoskeletal system, muscles and cardiovascular system, etc. during operation. It is clear that the result of reducing the load on the just mentioned systems of the public servant's body is a reduction in energy consumption to ensure their functioning. At the physiological level, the static nature of a sitting posture leads to an isolated overstrain of certain muscle groups and, as a result, a decrease in blood circulation and a decrease in oxidative processes and the supply of oxygen to the brain. The problem of sitting posture will increase under the influence of scientific and technological progress, because work in the format of e-government involves the creation of "digital workplaces". Objectively, digitalization will increase the static component of the working movements of a public servant, which in practice will mean the predominance in his activities of a regime of limited physical activity with all the consequences for health and efficiency. Psycho-emotional stress, unfavorable socio-psychological atmosphere in the work space has a negative impact on the working posture of the employee. Since emotions can be expressed through a person's posture, a negative or depressed emotional state can also be expressed in a forced working posture. Both prolonged sitting and prolonged standing of a public servant in a forced awkward posture have an equally negative effect on the quality and efficiency of public administration tasks and, over time, on the performance of official duties. In actualizing the dynamic working posture of a public servant, it is necessary to abandon its stereotypical understanding as a normal unmotivated transition from a sitting to a standing posture with the suspension / interruption of management (production) operations. It involves the performance of official duties by government officials in a dynamic working posture using ergonomic desks for both standing and sitting. With the help of ergonomic furniture, the company not only cares about the health of the employee, but also takes specific measures to maintain their efficiency both during the working day and in the future. This is due to the fact that in strong poses, and they include standing, the employee has higher productivity. When working in a dynamic posture, keep in mind the balance of time spent in a standing and sitting posture in a ratio of 2: 1. Conclusions of the research. The nature, meaning, significance, function, role and place of the term "working posture of the employee" are comprehensively revealed through its relationship with such related concepts as work and activity, and so on. Therefore, the focus of interdisciplinary analysis of the processes of development of reality is a person because on the one hand it is the object of study as a system with all its inherent systemic functions and characteristics. On the other hand, the individual is already the subject of work and activity, and also falls under their reciprocal influence and changes under the influence of external factors. The key ones are working conditions, the workplace and the socio-psychological atmosphere of the professional environment. The latter determine the posture of the body of a public servant during the performance of official duties in a sitting, standing, dynamic or combined working posture with a pathological, free, uncomfortable, forced or fixed spatial orientation. In turn, the optimality, rationality, ergonomics and comfort of the working posture depends on the self-control of the public servant over the location of his body during work and timely correction. Working posture of the public servant should be as comfortable and convenient. Therefore, the working conditions of public servants must meet sanitary and hygienic standards, ergonomics requirements, recommendations of psychology and physiology of work. In the future, it is advisable to conduct an empirical study of the ergonomics of the working posture of public servants with the further development and adoption of regulations on the standardization procedures of workplaces certification. ; Досліджено просторову орієнтацію тіла державного службовця в процесі виконання службово-посадових обов'язків. Обґрунтовано факторний вплив робочої пози, його продуктивність та ефективність у разі недотримання вимог та рекомендацій ергономіки щодо організації розумової та управлінської праці. Охарактеризовано ключові робочі пози державного службовця та описано чинники їх формування. У результаті дослідження визначено інноваційний вид положення тіла державного службовця під час роботи, а саме – комбінована робоча поза. Ключові слова: робоча поза державного службовця; ергономічність; функціональний стан; гіподинамія; просторова орієнтація; «цифровізація робочого місця»; втома; м'язові зусилля; енергозатрати; предметно-просторові умови.

One of the distinguishing features of man as a biological individual who is able to comprehend meaningfully the reality surrounding him and manage his actions is consciousness. Depending on the scientific-theoretical approaches or applied needs, it is customary to apply a certain differentiation of definitions of the concept of consciousness, for example, everyday or political, individual or mass, the consciousness of school or student youth, and other. One of its varieties, perhaps the most important at the present stage of development of society and statehood, is the legal consciousness of man. The problem of the formation and functioning of the human sense of justice is one of the most popular and constantly developed in a number of scientific fields.The purpose of the work is to study the state of scientific knowledge of the legal consciousness and legal culture of student, future pharmacists in the context of legal education in the university.Materials and methods. According to a specific goal, the research was based on the analysis of international and national legislation, the database of scientific research developments of the National Library of Ukraine V.I. Vernadsky, the study of author's scientific works and professional publications on the formation of consciousness, legal consciousness and legal culture of youth, in particular, student.Methods of research - bibliographic, linguistic, comparative analysis, content-legal analysis.Results. The basic link of society is a person, as a biological individual, to which such mental entities as mind, consciousness and will are inherent. These qualities enable it to critically perceive the surrounding being, to realize and determine its place in the society, to program its perspective and direct its actions according to a specific goal. A specific form of consciousness is legal consciousness (legal awareness) - the system of reflecting the legal reality in views, theories, concepts, feelings, people's ideas about law, its place and role in ensuring the freedom of the individual and other universal values. The level of assimilation by members of society of legal values (legal norms and principles, skills of lawful behavior, respect for law, etc.), the degree of mastering them and their practical implementation is a legal culture. It is an integral part of the general culture of both the society as a whole and its member, demonstrating the level of rightness and legal activity of society.Conclusions. During the research it was proved that the formation and improvement of the legal consciousness and legal culture is required by student youth, as the main bearer of the intellectual and physical potential of the nation. The issues of formation of legal consciousness and legal culture of students acquires special significance; these categories of youth should be formed not only by professionals of high qualification, but also by highly moral, highly cultured and law-conscious citizens - the real elite of a civilized, democratic society declared by the Constitution of Ukraine. ; Одной из отличительных черт человека как биологического индивида, способного осмысленно познавать окружающую его действительность и управлять своими действиями, поступками, является сознание. В зависимости от научно-теоретических подходов или прикладных нужд принято дифференцировать определение понятия «сознание»: бытовое или политическое, индивидуальное или массовое, сознание школьной или студенческой молодежи и тому подобное. Одним из его разновидностей, возможно, наиболее важным на современном этапе развития общества и государственности, является правовое сознание человека. Проблема формирования и функционирования правосознания человека – одна из самых популярных и постоянно разрабатываемых в ряде научных областей.Цель работы – исследование состояния научной изученности правового сознания и правовой культуры студентов – будущих провизоров, в контексте правового образования в условиях университета.Материалы и методы. В соответствии с определенной целью исследование базировалось на анализе международного и национального законодательства, базы данных научно-исследовательских разработок Национальной библиотеки Украины имени В. И. Вернадского, изучении авторских научных работ и профессиональных публикаций по вопросам формирования сознания, правового сознания и правовой культуры молодежи, в частности, студенческой. Методы исследования – библиографический, лингвистический, сравнительный, содержательно-правовой анализ.Результаты. Базовым звеном общества является человек как биологический индивид, которому присущи психические образования: ум, сознание и воля. Названные качества обеспечивают ему возможность критически воспринимать окружающее бытие, осознавать и определять свое место в социуме, программировать перспективу и направлять свои действия согласно определенной цели. Специфической формой сознания является правовое сознание (правосознание) – система отражения правовой действительности во взглядах, теориях, концепциях, чувствах, представлениях людей о праве, его месте и роли в обеспечении свободы личности и других общечеловеческих ценностей. Уровень усвоения членами общества правовых ценностей (правовых норм и принципов, навыков правомерного поведения, уважения к праву и так далее), степень овладения ими и практическое внедрение в жизнь – это правовая культура. Она является составной частью общей культуры как общества в целом, так и его члена, демонстрирующего уровень правосознания и правовой активности общества.Выводы. В ходе исследования доказано, что студенческая молодежь как главный носитель интеллектуального и физического потенциала нации нуждается в формировании и совершенствовании правового сознания и правовой культуры. Вопросы формирования правового сознания и правовой культуры студентов приобретают особое значение, эта категория молодежи должна быть сформирована не только как профессионалы высокой квалификации, а, что не менее важно, высоконравственными, высококультурными и правосознательными гражданами – действительной элитой цивилизованного, демократического общества, задекларированного Конституцией Украины. ; Однією з визначальних рис людини як біологічного індивіда, який здатний осмислено пізнавати навколишню дійсність та управляти своїми діями, поступками, є свідомість. Залежно від науково-теоретичних підходів чи прикладних потреб заведено диференціювати визначення поняття «свідомість»: побутова або політична, індивідуальна або масова, свідомість шкільної чи студентської молоді тощо. Одним з її різновидів, можливо, найважливішим на сучасному етапі розвитку суспільства та державності, є правова свідомість людини. Проблема формування та функціонування правосвідомості людини є однією з популярних і постійно розроблюваних у низці наукових галузей.Мета роботи – вивчення стану наукового дослідження правової свідомості та правової культури студентів – майбутніх провізорів, у контексті правової освіти в умовах університету.Матеріали та методи. Відповідно до визначеної мети, дослідження базувалось на аналізі міжнародного та національного законодавства, бази даних науково-дослідних розробок Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, вивченні авторських наукових робіт і фахових публікацій із питань формування свідомості людини, правової свідомості та правової культури молоді, зокрема студентської. Методи дослідження – бібліографічний, лінгвістичний, порівняльний, змістовно-правовий аналіз.Результати. Базовою ланкою суспільства є людина як біологічний індивід, якому притаманні такі психічні утворення, як розум, свідомість і воля. Ці якості забезпечують можливість критично сприймати навколишнє буття, усвідомлювати та визначати своє місце в соціумі, програмувати свою перспективу та скеровувати свої дії згідно з визначеною метою. Специфічною формою свідомості є правова свідомість (правосвідомість) - система відбиття правової дійсності в поглядах, теоріях, концепціях, почуттях, уявленнях людей про право, його місце та роль щодо забезпечення свободи особи та інших загальнолюдських цінностей. Рівень засвоєння членами суспільства правових цінностей (правових норм і принципів, навичок правомірної поведінки, поваги до права тощо), ступінь оволодіння ними та практичного впровадження в життя – це правова культура, що є складовою загальної культури як суспільства загалом, так і його окремого члена, який демонструє рівень правосвідомості та правової активності суспільства.Висновки. Під час дослідження доведено, що формування, вдосконалення правової свідомості та правової культури потребує студентська молодь як головний носій інтелектуального та фізичного потенціалу нації. Питання формування правової свідомості та правової культури студентів набуває особливого значення, ця категорія молоді має бути сформована не тільки професіоналами високої кваліфікації, а, що не менш важливо, високоморальними, висококультурними та правосвідомими громадянами – дійсною елітою цивілізованого, демократичного суспільства, що проголошено Конституцією України.

The article gives the author's definition of the concept of criminal violence and analyses its main types: physical and mental. The problems of the criminal law assessment of violence are considered as a sign of certain circumstances precluding the criminality of the act. The attention is focused on the fact that violence is an important category of teaching about the circumstances precluding the criminality of an act. It emphasizes that: violence acts as a legal basis for the existence of such circumstances; its existence gives the right to "unlimited" defence; it serves as the basis for bringing to criminal responsibility persons who have exceeded the limits of causing necessary and sufficient harm. The author draws attention to the importance of the criminal law assessment of subjective signs of violence. It is indicated that they are: the intent, purpose and motivation (motives) of committing actions. The sole purpose of such actions should be the goal of stopping unlawful acts and eliminating the danger. In the article, motivation is considered as a set of motives of actions similar in nature and content. It can be hostile, instrumental, negativistic and mixed. Establishing the type of motivation significantly affects the qualification of actions and the responsibility of the perpetrators. It is pointed out that crimes that are committed when the limits are exceeded, which are determined by the rules on circumstances precluding criminality, are related to the so-called "impulsive" crimes that are often committed in a state of emotional agitation (affect). This significantly affects the qualification of actions of the perpetrators, and in some cases leads to the release of the latter from criminal responsibility. Methods. When writing the article, the dialectical method, the methods of logical and historical analysis were used. They allowed analysing the existing criminal legislation and its historical development in the relevant field. Such a sociological method, such as the study of documents, makes it possible to back up the findings with the results of a study of judicial practice materials on the subject matter under investigation. Results and conclusions. Criminal violence in the General part of the doctrine of circumstances precluding the criminality of an act has the following meaning: it is an important category not only of the Special, but also of the General part of the legislation on criminal liability; is a category of teaching circumstances that exclude the criminality of the act; significantly affects the qualification of actions of the perpetrators in cases that are determined by the rules on the circumstances precluding the criminality of the act; in analysing the types of violence, both objective and subjective signs are important; together with the wilfulness of violent actions, the purpose and motivation (motives) of such actions matter; motivation of violent actions can be hostile, instrumental, negativistic and mixed; it characterizes the legal basis of certain circumstances precluding the criminality of the act; its use is the basis for the subject to "unlimitedly" use force for protection; it serves as the basis for bringing to criminal responsibility in case of exceeding the limits in certain circumstances, precluding the criminality of the act. ; В статье дается авторское определение понятия криминального насилия и анализируются основные его виды: физическое и психическое. Рассматриваются проблемы уголовно-правовой оценки насилия как признака отдельных обстоятельств, исключающих преступность деяния. Акцентируется внимание на том, что насилие есть важной категорией учения об обстоятельствах, исключающих преступность деяния. Указывается на то, что: насилие выступает в качестве правового основания существования таких обстоятельств; его существование даёт право на «безграничную» оборону; она выступает основанием для привлечения к уголовной ответственности лиц, которые превысили пределы нанесения необходимого и достаточного вреда. Автором обращается внимание на важность уголовно-правовой оценки субъективных признаков насилия. Указывается, что ими выступают: умысел, цель и мотивация (мотивы) совершения действий. Единственной целью таких действий должна выступать цель прекращения противоправных действий и устранение опасности. В статье мотивация рассматривается как совокупность схожих по природе и содержанию мотивов совершения действий. Она может быть враждебной, инструментальной, негативистской и смешанной. Установление вида мотивации существенно влияет на квалификацию действий и ответственность виновных лиц. Указывается на то, что преступления, которые совершаются при превышении пределов, которые определяются нормами об обстоятельствах, исключающих преступность деяния относятся до так называемых «импульсивных» преступлений, которые совершаются часто в состоянии душевного волнения (аффекта). Это существенно влияет на квалификацию действий виновных лиц, а в отдельных случаях приводит к освобождению последних от уголовной ответственности. Методы. При написании статьи использовались диалектический метод, метод логического и исторического анализа. Они позволили проанализировать действующее уголовное законодательство и его историческое развитие в соответствующей сфере. Такой социологический метод, как изучение документов позволив подкрепить выводы результатами изучения материалов судебной практики по исследуемой проблематике. Результаты и выводы. Криминальное насилие в Общей части учения об обстоятельствах, исключающих преступность деяния имеет следующее значение: является важной категорией не только Особенной, но и Общей части законодательства об уголовной ответственности; является категорией учения обстоятельствах, исключающих преступность деяния; существенно влияет на квалификацию действий виновных лиц в случаях, которые определяются нормами об обстоятельствах, исключающих преступность деяния; при анализе видов насилия важное значение имеют как объективные, так и его субъективные признаки; вместе с умышленностью насильственных действий имеют значение цель и мотивация (мотивы) таких действий; мотивация насильственных действий может быть враждебная, инструментальная, негативистская и смешанная; оно характеризует правовое основание отдельных обстоятельств, исключающих преступность деяния; его применение выступает основанием для субъекта «безгранично» использовать силу для защиты; оно выступает основанием для привлечения к уголовной ответственности в случае превышения пределов в отдельных обстоятельствах, исключающих преступность деяния. ; В статті дається авторське визначення поняття кримінального насильства та аналізуються основні його види: фізичне та психічне. Розглядаються проблеми кримінально-правової оцінки насильства як ознаки окремих обставин, що виключають злочинність діяння. Наголошується на тому, що насильство є важливою категорією вчення про обставини, що виключають злочинність діяння. Робиться акцент на тому, що: насильство виступає в якості правової підстави існування таких обставин; його існування дає право на «безмежну» оборону; воно виступає підставою для притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які перевищили межі спричинення необхідної і достатньої шкоди. Автором наголошується на важливості кримінально-правової оцінки суб'єктивних ознак насильства. Зазначається, що ними виступають: умисел, мета та мотивація (мотиви) вчинення дій. Єдиною метою таких дій повинна виступати мета припинення протиправних дій або усунення небезпеки. В статті мотивація розглядається як сукупність східних за природою та змістом мотивів вчинення дій. Вона може бути ворожою, інструментальною, негативистською та змішаною. Встановлення виду мотивації істотно впливає на кваліфікацію дій і відповідальність винних осіб. Наголошується на тому, що злочини, які вчиняються при перевищенні меж, які визначаються нормами про обставини, що виключають злочинність діяння відносяться до так званих «імпульсивних» злочинів, які часто вчиняються в стані душевного хвилювання (афекту). Це істотно впливає на кваліфікацію дій винних осіб, а в окремих випадках призводить до звільнення останніх від кримінальної відповідальності. Методи. При написанні статті використовувалися діалектичний метод, метод логічного та історичного аналізу. Вони дозволили проаналізувати діюче кримінальне законодавство та його історичний розвиток у відповідній сфері. Такий соціологічний метод, як вивчення документів дозволив підкріпити висновки результатами вивчення матеріалів судової практики з досліджуваної проблематики. Результати та висновки. Кримінальне насильство у Загальній частині вчення про обставини, що включають злочинність діяння має наступне значення: є важливою категорією не тільки Особливої, а і Загальної частини законодавства про кримінальну відповідальність; є категорією вчення про обставини, що виключають злочинність діяння; істотно впливає на кваліфікацію дій винних осіб у випадках, які визначаються нормами про обставини, що виключають злочинність діяння; при аналізі видів насильства важливе значення мають як об'єктивні, так і його суб'єктивні ознаки; разом з умисністю насильницьких дій мають значення мета та мотивація (мотиви) таких дій; мотивація насильницьких дій може бути ворожа, інструментальна, негативистська та змішана; воно характеризує правову підставу окремих обставин, що виключають злочинність діяння; його застосування є підставою для суб'єкта «безмежно» використовувати силу для захисту; воно виступає підставою для притягнення до кримінальної відповідальності у разі перевищення меж в окремих обставинах, що виключають злочинність діяння.

The thesis provides a complex analysis of the technologies of political marketing in the activities of political parties. Theoretical and methodological basis of research of problem fields are identified and patterns of formation and development of political marketing in political science are defined. The aim of the research was to determine the patterns of political marketing in Ukraine and specifics use of marketing techniques in political parties. The differences of scientific categories «marketing technologies of political party» and «technologies of political marketing» which are using by political parties are highlighted. The marketing technologies of political parties is meant as the totality of methods and means for promoting political products. The technologies of political marketing are defined as a set of practices in creating, maintaining and developing political relations between political actors by using political market products.According to the marketing strategy of positioning the Ukrainian political parties and key party product (ideology / «package of programs» / image ideology) the essence of technologies of political marketing that are used by political parties in their work, namely in design of party image, definition of party people, naming, creating ideological platform, design of party symbols and branding, are singled out in the research. Delimitation between scientific categories «party goods» and «party brand» is proposed. The term «party brand» provides for rooting in the public consciousness, symbolic content, emotional load and is the possibility to combine in itself few political goods. Party brand as result of political marketing is interpreted by the author as a unique offer of specific political party. Acquisition of traits of this unique offer in the marketing party strategy helps to create lasting image and form stable political reputation on the market. The author emphasized that the party proposals are updated by the election campaigns because the main function of political parties is electoral and the essence of parties is defined as organizations designed to gain and exercise of state power. Elections as a concentrated expression of the political market is a mechanism of legitimation of power to political parties. It is proposed the author's synthesis of areas of general marketing principles and Jean Baudrillard's concept of postmodern. It allowed investigating features of political marketing at essentially new level: the change from rational forms of symbolization to branding and sensory-emotional forms of symbolic exchange.It is proved that to the forefront of the political market political product should get, efficiency which is due not so much situational expectations as authentic mental peculiarities of the people combined with the current trends of global political market.The author identified four stages of political marketing in Ukraine that are determined by the characteristics of the party and electoral systems, the level of competition on the political market, the choice of means and methods of party activity:- stage of nucleation of political market (1991–1997);- stage of formation and development of political marketing technologies (1998–2003);- stage of amplification technologizing and virtualization election campaigns (2004–2009);- stage of expansion of technologies and their diversity (from 2010 – till now).It is substantiated that using of technologies of political marketing in the activities of political parties leads to the changes in their form and content, demonstrates successful participation of the same party in three electoral cycles, which is the evidence of party's institutionalization. As a result, specific partypolitical structuring from atomized to systems of almost large parties took place. In this regard, necessity to create brands in the party-political space of modern Ukraine, that driven by the desire of parties to ensure strategic planning for political product in the long term, is argued. The author proved dependence of dynamics of political marketing technologies in the activities of political parties with correlation between the type of party system, electoral law and the polarization of Ukrainian society.In the research, it is stressed that in the election campaigns in the late XX - XXI centuries in Ukraine ideological factor plays less important role than in the elections early 1990s. The current electoral process is not a competition of ideologies but a competition of symbols which main task is to engage to the side of the candidate a significant number of voters. The features of party proposals during parliamentary campaigns 2012, 2014 is analysed. The specific of personal factors and party imaging products in the design of the brand party is revealed. It is emphasized that party products and brands are the carriers of information. For example, names of political parties not only provide for information about specific political party, but about the laws of functioning of the political life in Ukrainian society, political power, the level of political culture.The role of the names and symbols of Ukrainian political parties is found out. It is concluded that by using symbolic form political party decrypts the meaning of the name, identifies itself ideologically, recalls the essence of their programmatic objectives, says the goal of the current campaign and immediate tasks. The content invested in party symbols is revealed. The author analyses its colours, which are powerful way of manipulating the human psyche. It is proved that the party proposals acquire symbolic and cease to carry a meaning and be based on real public demand. Political symbols become tools of manipulation and suggestion of populist ideas. On the one hand, it brings instant benefits to political parties, but on the other - leads to a decline in political culture and civic activity. The research substantiated that for design of effective symbolism must consider the level of political culture of the electorate, traditions, level of political education, voter mentality. It is emphasized that Ukrainian society tend to personalize perception of political power, which reduces the totality of power relations to a figure of specific political leader. The author highlighted that political parties are mass political organizations in which leadership can be distributed among several politicians.It was found that the challenges in 2014 led to new tendencies in the party system in Ukraine, namely the enhancing the process creation of parties, also inclusion in party lists ATO members, civil society activists, journalists, volunteers. It was due to public demand for «new faces», new alliances between political forces. A high level of personalization for Ukrainian politics connected primarily with the fact that most voters are not able to make a political choice, based on their own real interests. Ordinary citizens associate realization their life aspirations and dreams with the active leader of political force who is trying to act as a hero, a saviour. It is accentuated attention that political parties do not compete for the effective implementation of social development programs, but compete for the distribution of power. In their activities, profitable for a narrow circle of persons, but not national interests are dominated. Populism and excessive social orientation of the election programs of political parties are typical characteristics of modern political market in Ukraine.It is concluded that during the current transitional period the domestic party market has not reached a level that would satisfy the needs of society, political goods have not met the expectations and hopes. They are made without targeting consumers and based on stereotypical thinking. The party market does not match a model of «free competition», which makes it difficult to promote party products. Political parties are not associated with specific results of which should be designed to meet the most important values and needs of citizens. The research presents practical recommendations to improve political marketing technologies considering domestic political consumer. ; В исследовании осуществлен комплексный анализ технологий политического маркетинга в деятельности политических партий. Определены теоретико-методологические основы исследования проблемного поля, закономерности становления и развития политического маркетинга в политической науке.Выяснены теоретические основы изучения и использования в политической практике технологий политического маркетинга политическими партиями; обобщены и указано на расхождение содержания научных категорий «технологии политического маркетинга» и «маркетинговые технологии политической партии».Согласно маркетинговой стратегии позиционирования украинских политических партий и ключевого партийного продукта, предложено систематизировать технологии, которые используют политические партии в своей деятельности: конструирование имиджа партии; нейминг (разработка названия политической партии); определение бренд-персон политической партии; создание идеологической платформы и формирования программы партии; разработка дизайна партийной символики и рекламной продукции; партийный брендинг.Предложена целесообразность сочетания основ общего маркетинга и постмодернистской концепции Ж. Бодрийяра, что позволило исследовать особенности технологий политического маркетинга на принципиально новом уровне: замена рациональных форм символизации имиджевыми и чувственно-эмоциональными формами символического обмена.Обосновано, что на первый план партийного рынка должен выйти политический продукт, дееспособность которого обусловливается не столько ситуационными ожиданиями граждан, сколько аутентичными ментальными особенностями народа в сочетании с актуальными тенденциями мирового политического рынка. Указано на различия научных категорий «партийный товар» и «партийный бренд», суть последнего заключается в его укорененности в массовом сознании, символическом наполнении, эмоциональной нагрузке и возможности объединять в себе несколько политических товаров.Выделены четыре этапа динамики украинского политико-партийного рынка в условиях независимости. Обосновано, что использование технологий политического маркетинга в деятельности политических партий приводит к изменению их формы и содержания, демонстрируя успешное выступление одной и той же партийной силы в течение трех электоральных циклов, что свидетельствует о партийной институционализации, и обусловливает определенное партийно-политическое структурирование от авторизированной к системе почти крупных политических партий.Раскрыта специфика персонального фактора и визуализации партийных продуктов в конструировании бренда партии. Проанализированы особенности партийных предложений парламентских кампаний 2012, 2014 гг. Доказано, что в условиях нынешнего переходного периода отечественный партийный рынок не достиг того уровня, который бы удовлетворял потребности общества, политические товары не соответствуют ожиданиям и надеждам, создаются без ориентации на потребителя, базируются на стереотипном мышлении. ; У дослідженні здійснено комплексний аналіз технологій політичного маркетингу в діяльності політичних партій. Визначено теоретико- методологічні засади дослідження проблемного поля, закономірності становлення та розвитку політичного маркетингу в політичній науці. Метою дисертаційного дослідження було з'ясування закономірності розвитку політичного маркетингу в Україні та специфіку використання маркетингових технологій у діяльності політичних партій. Виділено розбіжності змісту наукових категорій: «маркетингові технології політичної партії» і «технології політичного маркетингу», що використовують політичні партії. Під маркетинговими технологіями політичних партій розуміється сукупність прийомів і засобів просування політичних продуктів, а технології політичного маркетингу визначаються як сукупність практик створення, підтримки та розвитку політичних взаємовідносин між акторами політичного ринку за допомогою політичних продуктів.Згідно маркетингової стратегії позиціонування українськими політичними партіями та ключового партійного продукту (ідеологія / «пакет програм» / іміджева ідеологія), у дослідженні виокремлено та розкрито зміст технологій політичного маркетингу, які використовують політичні партії у своїй діяльності, а саме: неймінг, конструювання іміджу партії, визначення партійних персон, створення ідеологічної платформи, розробка дизайну партійної символіки, брендинг. Запропоновано розмежовувати наукові категорії «партійного товару» та «партійного бренду», зміст останнього полягає в його вкоріненості у масовій свідомості, символічному наповненні, емоційному навантаженні та можливості об'єднувати у собі декілька політичних товарів. Партійний бренд, як результат політичного маркетингу, тлумачиться автором як своєрідна унікальна пропозиція конкретної політичної партії. Набуття її ознак в маркетинговій стратегії партії сприяє створенню довготривалого іміджу, формуванню її стабільної репутації на політичному ринку. Автором наголошено, що партійні пропозиції актуалізуються виборчими кампаніями, бо головна функція політичних партій – електоральна – визначається самою сутністю їх як організацій, призначених для завоювання й здійснення державної влади. Саме вибори як концентроване вираження політичного ринку є механізмом легітимації влади для політичної партії.Запропоновано доцільність поєднання основ загального маркетингу та постмодерністської концепції Ж. Бодрійяра, що дозволило дослідити особливості технологій політичного маркетингу на принципово новому рівні: заміна раціональних форм символізації іміджевими та чуттєво- емоційними формами символічного обміну. Доведено, що на перший план партійного ринку повинен вийти політичний продукт, дієздатність якого обумовлюється не стільки ситуаційними очікуваннями громадян, скільки аутентичними ментальними особливостями народу в поєднанні з актуальними тенденціями світового політичного ринку.Виокремлено чотири етапи політичного маркетингу в діяльності політичних партій України, які визначаються особливостями партійної та виборчої систем, рівнем конкуренції на політичному ринку, вибором засобів і методів партійної діяльності:- етап зародження політичного ринку (1991–1997 рр.);- етап формування та розвитку технологій політичного маркетингу (1998–2003 рр.);- етап посилення технологізації та віртуалізації передвиборчих кампаній (2004–2009 рр.);- етап розширення технологій та їх урізноманітнення (з 2010 р. – по теперішній час).Обґрунтовано, що використання технологій політичного маркетингу у діяльності політичних партій призводить до зміни їх форми і змісту, демонструючи успішний виступ однієї і тієї ж партійної сили протягом трьох електоральних циклів, що є свідченням партійної інституціоналізації, та обумовлює певне партійно-політичне структурування: від атомізованої до майже системи крупних партій. Можна говорити про певні перспективи щодо стабілізації української партійної системи: маємо зменшення фрагментації партійної системи у поєднанні зі зростанням ролі партійних організацій. У зв'язку з цим аргументовано необхідність створення брендів у партійно-політичному просторі сучасної Україні, щ обумовлюється прагненням партій до забезпечення стратегічного планування політичного продукту на довгострокову перспективу. Доведена залежність динаміки розвитку технологій політичного маркетингу в діяльності політичних партій від кореляції між типом партійної системи, виборчим законодавством і поляризацією українського суспільства.У роботі підкреслено, що у виборних кампаніях кінця ХХ – початку ХХІ ст. в Україні ідеологічний чинник відіграє менше значення, ніж на виборах початку 1990-х років. Сучасний виборчий процес – це змагання не ідеологій, а символів, основним завданням яких є залучати на сторону кандидата значну кількість виборців. Проаналізовано особливості партійних пропозицій парламентських кампаній 2012, 2014 рр. Розкрито специфіку персонального чиннику та візуалізації партійних продуктів у конструюванні бренду партії. Наголошено, що партійні товари та бренди є носіями інформації. Наприклад, назви політичних партій дають відомості не тільки про конкретну політичну силу, а й про закономірності функціонування політичного життя українського суспільства, політичної влади, рівень політичної культури. З'ясовано роль назви та символіки українських політичних партій. Зроблено висновок, що через символічні форми політична партія розшифровує значення своєї назви, ідеологічно ідентифікує себе, нагадує про суть своїх програмових завдань, заявляє про мету поточної кампанії і найближчі цілі. Розкрито зміст, вкладений в партійну символіку. Аналізується її колірна гама, яка є потужним засобом маніпулювання людської психіки.Доведено, що партійні пропозиції набувають символічності та перестають нести у собі смислове навантаження, спиратися на реальний суспільний попит. Політичні символи стають інструментами маніпулювання та навіювання популістських ідей, що, з одного боку, приносить миттєву вигоду політичним партіям, з іншого – веде до зниження рівня політичної культури та громадської активності. У дослідженні обґрунтовано, що при розробці ефективної символіки необхідно враховувати рівень політичної культури електорату, традиції, рівень політичної освіченості, менталітет виборця.Наголошено, що для українського суспільства притаманне персоніфіковане сприйняття політичної влади, яке редукує всю сукупність владних відносин до фігури конкретного політичного лідера. Підкреслено, що політичні партії – це масові політичні організації, в яких лідерство може бути розподілено серед кількох політиків. З'ясовано, що виклики 2014 р. призвели до нових тенденцій у партійній системі України, а саме активізації процесу партієтворення, включення у партійні списки учасників АТО, громадських активістів, журналістів, волонтерів, що було зумовлено суспільним запитом на «нові обличчя», створення нових союзів між політичними силами. Характерний високий рівень персоніфікації для української політики пов'язується, насамперед, з тим, що більшість не здатна здійснити політичний вибір, що заснований на їх власних реальних інтересах. Пересічні громадяни пов'язують втілення своїх життєвих сподівань та мрій з політичною активністю лідера сили, який намагається виступати в ролі героя, рятівника. Акцентовано увагу, що політичні партії змагаються не за втілення ефективніших програм розвитку суспільства, а за розподіл владних повноважень; у їх діяльності переважають вузькопартійні, а не загальнонаціональні інтереси. Популізм, надмірна соціальна орієнтованість передвиборчих програм політичних партій – типова характеристика сучасного політичного ринку України.Зроблено висновок, що за умов нинішнього перехідного періоду, вітчизняний партійний ринок не досяг того рівня, який би задовольняв потреби суспільства, політичні товари не відповідають очікуванням та надіям, створюються без орієнтації на споживача, базуються на стереотипному мисленні. Партійний ринок не відповідає моделі «вільної конкуренції», що зумовлює труднощі просування на ньому партійних продуктів. Партії не асоціюються з конкретними результатами діяльності, що мають бути спрямовані на задоволення найбільш значимих цінностей, потреб громадян.У роботі запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення технологій політичного маркетингу з урахуванням споживача вітчизняного політичного товару.