Suchergebnisse

Relevance. Revision of positions in law about state awards, motivated by obvious blunders in said law, problems in using it, which negatively affect awards affairs, practice and system as a whole in Ukraine. In between different vectors of modern award system, the main focus should be placed on perfecting existing state awards, their type differences, and their system. This is understandable from the perspective that the awards (that is – state awards) – are a basic resource, from which all awards system of Ukraine is formed; the relation between what award is used as a reaction to deserved behavior of a person (persons) and effectiveness of national award system as a whole is direct. Awards should be viewed in aspects of their systemic analysis, because the law forms not just their different type, but rather their system. This systemic analysis allows to realize the resource of each award, their connections, which in turn provide effectiveness of the whole system of awards in Ukraine, to ensure maximum possible usage of unique resource of awards. Despite the existence of the thematic scientific papers (for example papers from E. Trofimov, B. Zaika, B. Bigun, M. Tytarenko, D. Koryt'ko, A. Maydeburr, etc.), systemic analysis is almost completely disregarded, this is a blunder that didn't allow to form the theory of state awards. The Purpose of the paper – is to look at the resource of awards in systemic aspect, based on analysis of various sources, for award's effective use in development of new law about state award of Ukraine. The object of the paper – are societal relations, which appear as a result of the use of award as a resource. The subject of the research – are theoretical and methodological bases of systemic analysis of state awards, as described in Ukrainian law. Research Methods – are an array of scientific and specialist methods of research, such as: dialectical, classifications, logical, legal, and comparative, with prognostication and modeling. The result. To realize the practical implementation of award as a resource, its uniqueness and variety, systemic analysis of its variety is important. This awards system should be looked at with understanding its elements, their relations, and their unique traits, which is what system consists of. It is wise to look at current Ukrainian law's state awards as some collection of several sub-systems (orders, medals, honorary titles, etc.), which are not only being grouped within these sub-systems, but are also in external relations with other sub-systems, thus forming the systemic integrity of awards in Ukraine. In awards system, formed by Ukrainian law, there are: a) elements, which are state awards actually, and that form themselves in sub-systems; b) relations between elements, with differences on internal (in sub-system) and external (between sub-systems), which allow to maintain some sub-systemic and systemic integrity for awards as a whole; c) systemic traits (historical motivation, dynamic, mobility, structure, etc.). This ("broad") doctrinal look at awards system, formed by Ukrainian law, allows to talk about uniqueness of award phenomena, which grasps, depending on actual circumstance, different types of person's (persons') merits before the state, Ukrainian people. Systemic look at an award allows to understand historical context of its external forms of existence, its title, its differences, and also its adaptability to "external" factors of influence, which indicates mobility, dynamics, reliable stability, structure, etc., and, hence, its further prosperous existence after reformation of legislation branch concerning the awards in Ukraine. This exact approach should be the base for forming theoretical basis for preparing modern Ukrainian law about awards. ; Актуальність. Практичне виконання положень Концепції реформування нагородної справи в Україні істотно актуалізує проблематику визначеності поня-тійного апарату, одним із елементів якого є нагородна справа. Саме відсутність легального визначення наго-родної справи у законодавстві України зумовлює різ-ні підходи до його тлумачення на практиці у процесі застосування нагородного законодавства. Наслідком цього є ототожнення її із системою нагород, нагородною системою, нагородною практикою, нагородною політи-кою тощо. Представники різних галузевих правових наук поглиблено, на жаль, феномен нагородної спра-ви не досліджували, а здебільшого зосереджувалися на окремих проблемах різновидів нагород, нагородної процедури, співвідношенні нагороди з іншими видами заохочень тощо. Саме відсутність наукових ґрунтов-них тематичних досліджень, безпосередньо присвя-чених нагородній справі, зумовили й «дефект» дефі-ніційного ряду й проєктів нормативно-правових актів з проблематики нагородної справи. Тобто понятійна прогалина нагородного законодавства стосовно визна-чення основного «понятійного» фундаменту залиша-ється, а отже, й різноваріативність нагородної практи-ки також, що негативно впливає й буде зберігатися й у майбутньому. Отже, нагальна потреба корегування «базового» понятійного нагородного апарату, насам-перед стосовно визначення нагородної справи, яке б охопило її зміст, визначає вектори наукових тема-тичних фахових досліджень і, зокрема, цієї роботи. Метою роботи є – на підставі опрацювання «базових» тематичних наукових, нормативних джерел сформу-лювати визначення поняття «нагородна справа», яке б охоплювало весь її зміст, й обґрунтувати доцільність закріплення його для використання як офіційної дефі-ніції. Об'єкт дослідження формують суспільні відно-сини, що виникають у зв'язку із використанням наго-род, що виникають у сфері нагородної справи. Предмет дослідження – теоретико-методологічні положення щодо розуміння нагородної справи, її змісту, співвід-ношення із суміжними поняттями, а також форму-вання наукового базису для нормативних визначень. Методи дослідження, які використовувалися, форму-ють систему загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, серед яких: діалектичний, порів-няльно-правовий, логіко-юридичний, семантичний, експертних оцінок, прогнозування, моделювання. Під час написання роботи опрацьовувалися наукові, нор-мативні, публіцистичні тематичні джерела, які тією чи іншою мірою пов'язані із нагородною справою, а саме: роботи Є. Трофімова, М. Титаренко, А. Майдебури, Д. Коритько та інших. Результати дослідження. Уза-гальнюючи все вищезазначене, можна запропонувати авторське визначення нагородної справи як регламен-тованої нормами права історично сформованої з ура-хуванням нагородних традицій офіційної публічної діяльності, безпосередньо пов'язаної із впроваджен-ням та застосуванням державних нагород за заслуги особи (колективу осіб) перед державою, українським народом, а також реалізацією гарантій такої діяльно-сті. Таку діяльність умовно варто поділяти на два види: основну (безпосередньо пов'язану із впровадженням та застосуванням державних нагород) та додаткову (організаційне, матеріально-технічне, інформаційне забезпечення такої діяльності). Нагородну справу вар-то розглядати як елемент єдиного тематичного суміж-ного понятійного ряду, відмежовуючи від нагородної системи держави, системи нагород, нагородної політи-ки, нагородної практики, нагородних традицій, наго-родної культури, нагородної ідеології, нагородної про-цедури, нагородної юстиції та нагородних матеріалів (нагородних документів), нагородного права, нагород-ного законодавства. Враховуючи її тісні зв'язки з ін-шими нагородними явищами, нагородну справу варто розглядати як складник нагородної системи України. Запропоноване визначення варто використовувати як у наукових дослідженнях з проблематики нагородного права, так і закріпити як норму-дефініцію, упорядку-вавши тим самим понятійний термінологічний апарат й усунувши передумови для помилкового ототожнення суміжних нагородних явищ. ; Актуальність. Практичне виконання положень Концепції реформування нагородної справи в Україні істотно актуалізує проблематику визначеності поня-тійного апарату, одним із елементів якого є нагородна справа. Саме відсутність легального визначення наго-родної справи у законодавстві України зумовлює різ-ні підходи до його тлумачення на практиці у процесі застосування нагородного законодавства. Наслідком цього є ототожнення її із системою нагород, нагородною системою, нагородною практикою, нагородною політи-кою тощо. Представники різних галузевих правових наук поглиблено, на жаль, феномен нагородної спра-ви не досліджували, а здебільшого зосереджувалися на окремих проблемах різновидів нагород, нагородної процедури, співвідношенні нагороди з іншими видами заохочень тощо. Саме відсутність наукових ґрунтов-них тематичних досліджень, безпосередньо присвя-чених нагородній справі, зумовили й «дефект» дефі-ніційного ряду й проєктів нормативно-правових актів з проблематики нагородної справи. Тобто понятійна прогалина нагородного законодавства стосовно визна-чення основного «понятійного» фундаменту залиша-ється, а отже, й різноваріативність нагородної практи-ки також, що негативно впливає й буде зберігатися й у майбутньому. Отже, нагальна потреба корегування «базового» понятійного нагородного апарату, насам-перед стосовно визначення нагородної справи, яке б охопило її зміст, визначає вектори наукових тема-тичних фахових досліджень і, зокрема, цієї роботи. Метою роботи є – на підставі опрацювання «базових» тематичних наукових, нормативних джерел сформу-лювати визначення поняття «нагородна справа», яке б охоплювало весь її зміст, й обґрунтувати доцільність закріплення його для використання як офіційної дефі-ніції. Об'єкт дослідження формують суспільні відно-сини, що виникають у зв'язку із використанням наго-род, що виникають у сфері нагородної справи. Предмет дослідження – теоретико-методологічні положення щодо розуміння нагородної справи, її змісту, співвід-ношення із суміжними поняттями, а також форму-вання наукового базису для нормативних визначень. Методи дослідження, які використовувалися, форму-ють систему загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, серед яких: діалектичний, порів-няльно-правовий, логіко-юридичний, семантичний, експертних оцінок, прогнозування, моделювання. Під час написання роботи опрацьовувалися наукові, нор-мативні, публіцистичні тематичні джерела, які тією чи іншою мірою пов'язані із нагородною справою, а саме: роботи Є. Трофімова, М. Титаренко, А. Майдебури, Д. Коритько та інших. Результати дослідження. Уза-гальнюючи все вищезазначене, можна запропонувати авторське визначення нагородної справи як регламен-тованої нормами права історично сформованої з ура-хуванням нагородних традицій офіційної публічної діяльності, безпосередньо пов'язаної із впроваджен-ням та застосуванням державних нагород за заслуги особи (колективу осіб) перед державою, українським народом, а також реалізацією гарантій такої діяльно-сті. Таку діяльність умовно варто поділяти на два види: основну (безпосередньо пов'язану із впровадженням та застосуванням державних нагород) та додаткову (організаційне, матеріально-технічне, інформаційне забезпечення такої діяльності). Нагородну справу вар-то розглядати як елемент єдиного тематичного суміж-ного понятійного ряду, відмежовуючи від нагородної системи держави, системи нагород, нагородної політи-ки, нагородної практики, нагородних традицій, наго-родної культури, нагородної ідеології, нагородної про-цедури, нагородної юстиції та нагородних матеріалів (нагородних документів), нагородного права, нагород-ного законодавства. Враховуючи її тісні зв'язки з ін-шими нагородними явищами, нагородну справу варто розглядати як складник нагородної системи України. Запропоноване визначення варто використовувати як у наукових дослідженнях з проблематики нагородного права, так і закріпити як норму-дефініцію, упорядку-вавши тим самим понятійний термінологічний апарат й усунувши передумови для помилкового ототожнення суміжних нагородних явищ.

Problem statement. The modern stage in the development of science implies radical institutional changes in its social status and structure. The main differences from the classical stage are: first, the rejection of the principle of ethical neutrality of scientific knowledge and, second, the real revision of the content of the category "paradigm" as the central element of the organization of theoretical knowledge; its replacement by much more complex formations consisting of several heterogeneous components. There is an interpenetration of the public-axiological and descriptive-scientific forms of discourse, which create an inseparable unity in the content of the theoretical structure. Our research is devoted to the analysis of these two aspects of theoretical techno-science. According to the specifics of the subject, methods of quantitative discourse analysis and conceptual analysis of meta-theoretical and ontological knowledge, respectively, have been applied. There is a super-aim in our research, which is to determine the basic scheme of the relationship between the organization of the transdisciplinary matrix and the ontological level of theoretical techno-knowledge. In the ontological aspect, technoscience (postacademic science) is a theoretical and technological tools for managing the course of biological and sociocultural evolution. In the epistemological aspect, modern theories with a human dimension have a specific (trans)disciplinary matrix, which has not one but two paradigmatic cores: scientific-descriptive and humanitarian-axiological. According to our model, the principles of bioethics represent a social institution for regulating and controlling technological (biological and social) risk.Applied technological developments are represented by (1) genetic engineering as management tools of biological evolution and (2) socio-economic engineering as management tools of civilizational and socio-cultural development. This binary structure logically follows from the postulated three-module organization of the sustainable evolutionary strategy of the sentient human being. Naturphilosophy once again acquires the status of the basis of the theory of evolution in an explicit way. There is a system of metaphysical postulates and ontological categories derived from the anthropic principle of participation. For modern neoliberal political democracy, bio-power and biopolitics look like the most effective technology for stabilizing the scenarios and trends of the global evolutionary process that are optimal within this ideological system. Conclusions. Transbipolitics in our understanding is a political problematic related to the rationalization of the global evolutionary process. In the coming decades transbipolitics will become the carrier element of the global process of evolution of the noosphere with the consequent complication and increase of cohesion between the individual socio-cultural types that are part of the system of modern globalizing civilization. ; Постановка проблемы. Современный этап развития науки подразумевает радикальные институциональные изменения в ее социальном статусе и структуре. Основными отличиями от классического этапа являются: во-первых, отказ от принципа этической нейтральности научного знания и, во-вторых, реальный пересмотр содержания категории «парадигма» как центрального элемента организации теоретических знаний; ее замена значительно более сложными образованиями, состоящими из нескольких гетерогенных компонентов. Происходит взаимопроникновение публично-аксиологической и описательно-научной форм дискурса, создающих неразрывное единство в содержании теоретической структуры. Наша публикация посвящена анализу этих двух аспектов теоретической технонауки. В соответствии со спецификой предмета были применены методы количественного дискурсивного и концептуального анализа метатеоретических и онтологических знаний соответственно. В нашем исследовании есть супер-цель, которая заключается в определении базовой схемы взаимосвязи между организацией трансдисциплинарной матрицы и онтологическим уровнем теоретического технознания. В онтологическом аспекте технонаука (постакадемическая наука) представляет собой теоретический и технологический инструментарий для управления течением биологической и социокультурной эволюции. В эпистемологическом аспекте в современных теориях, имеющих человеческое измерение, есть специфическая (транс)дисциплинарная матрица, которая имеет не одно, а два парадигмальных ядра: научно-дескриптивное и гуманитарно-аксиологическое. Согласно нашей модели, принципы биоэтики представляют собой социальный институт регулирования и контроля технологического (биологического и социального) риска. Прикладные технологические разработки представлены (1) генной инженерией как инструментами управления биологической эволюцией и (2) социально-экономической инженерией как инструментами управления цивилизационным и социокультурным развитием. Эта бинарная структура логически вытекает из постулируемой нами трехмодульной организации устойчивой эволюционной стратегии человека разумного. Натурфилософия вновь приобретает статус основы теории эволюции в явном виде. Существует система метафизических постулатов и онтологических категорий, вытекающая из антропного принципа участия. Для современной неолиберальной политической демократии биовласть и биополитика выглядят наиболее эффективной технологией стабилизации сценариев и тенденций глобального эволюционного процесса, оптимальных в рамках этой идеологической системы. Выводы. Трансбиополитика в нашем понимании есть политическая проблематика, связанная с рационализацией глобального эволюционного процесса. В ближайшие десятилетия трансбиополитика станет несущим элементом глобального процесса эволюции ноосферы с последующим усложнением и увеличением когезии между отдельными социокультурными типами, входящими в систему современной глобализирующейся цивилизации. ; Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку науки визначається радикальними інституційними змінами в її соціальному статусі та структурі. Основні відмінності від класичного етапу зводяться до: по-перше, відмови від принципу етичної нейтральності наукового знання і, по-друге, реального перегляду змісту категорії «парадигма» як центрального елементу організації теоретичних знань. Її замінюють значно більш складними конструкціями, що складаються з кількох гетерогенних компонентів. Відбувається взаємне проникнення публічно-аксіологічної та описово-наукової форм дискурсу, що створює нерозривну єдність щодо змісту теоретичної структури. Публікацію присвячено аналізу цих обидвох аспектів теоретичної технонауки. У відповідності до специфічності предмету дослідження було застосовано методи квантифікаційного дискурсивного та концептуального аналізу метатеоретичних і онтологічних знань відповідно. Надметою є визначення базової схеми взаємодії між організацією трансдисциплінарної матриці та онтологічним рівнем теоретичного технознання. У онтологічному аспекті технонаука (постакадемічна наука) є теоретичним і технологічним інструментарієм щодо управління напрямком біологічної та соціокультурної еволюції. У епістемологічному аспекті сучасні теорії, що мають людський вимір, містять специфічну (транс)дисциплінарну матрицю, що складається не з одного, а двох парадигмальних ядер: науково-дескриптивного та гуманітарно-аксіологічного. Згідно з нашою моделлю, принципи біоетики є соціальним інститутом регулювання та контролю технологічного (біологічного та соціального) ризику. Прикладні технологічні розробки представлені (1) генною інженерією як інструментом управління біологічною еволюцією та (2) соціально-економічною інженерією як засобом управління цивілізаційним і соціокультурним розвитком. Ця бінарна структура логічно походить з постульованої нами трьохмодульної організації стабільної еволюційної стратегії людини розумної. Натурфілософія знову набуває статусу основної теорії еволюції в експліцитному вигляді. Існує система метафізичних постулатів і онтологічних категорій, що походить з антропного принципу участі. Для сучасної неоліберальної політичної демократії біовлада та біополітика є найбільш ефективною технологією стабілізації сценаріїв і тенденцій глобального еволюційного процесу, оптимальними щодо цієї ідеологічної системи. Висновки. Трансбіополітика у нашому розумінні постає як політична проблематика, пов'язана з раціоналізацією глобального еволюційного процесу. Найближчими десятиліттями трансбіополітика стане несучим елементом глобального процесу еволюції ноосфери з подальшим ускладненням і збільшенням когезії між окремими соціокультурними типами, що входять до системи сучасної глобальної цивілізації.

Problem setting. Latin America and the Caribbean (LAC) on the peculiarities of the development of state-building processes, transformations of political regimes in its individual countries, manifestations of tendencies to combine heterogeneous factors of endogenous and exogenous nature in the dynamics of change and interaction of institutional, social or economic factors and geopolitical changes. interests, continues to be the focus of scientific attention of specialists in various fields of knowledge. LAC - a region in which, perhaps, the most amplitude in terms of content parameters, quantitative indicators. «markers» appear in relation to their perspective significance and the degree of further actualization of the manifestation of «fluid modernity» (Z. Bauman), at its various levels and in the contexts of conceptual shifts of political and legal significance. Against the background of the general theoretical basis of institutionalism in its versions of neo­institutionalism, historical institutionalism, or other methodological approaches with their special attention to the importance of constitutional formatting of the sum of social relations, innovation and experiments in the region on constitutional creativity show a wide range of research. In connection with the divergent development of constitutional law in the LAC countries in recent decades, according to the director of the Institute of Comparative Constitutional Law. Max Planck, Armin von Bogdandi; Latin America is a region where the question of the future of constitutionalism is being discussed». There are also manifestations of a special historical subtext in the region: its countries have long been involved in various geopolitical confrontations, including those with a pronounced ideological coloration, and traditionalist collectivist values are sometimes paradoxically combined with liberal-democratic individualism. Unfortunately, the region is a clear example not only of significant changes in improving the quality of socio-political life, the introduction of positive institutional solutions and the adoption of new standards of economic existence - it still today, with significant differences across countries, remains the most brutal and repressive in the world. Against this heterogeneous background, in our opinion, some aspects of the successful experience of building the national-state life of the Republic of Costa Rica (Spanish: Republica de Costa Rica) deserve research interest.Recent research and publications analysis. In the article, in connection with the subject multidimensionality of the topic, an interdisciplinary scientific approach was used, which, in turn, led to the involvement of general scientific research methods and special theoretical and methodological developments ofrepresentatives ofvarious fields ofscientific knowledge. Regarding the foundations, tendencies andfeatures ofconstitutional creativity, a significant role was played by fundamental research and scientific experience ofdomestic constitutional scholars, M. P. Orzikh, V. P. Kolisnyk, Yu. G. Barabash, N. V. Mishina, M. V. Savchina, theorists of state and law I. V. Protsyuk, D. V. Lukyanov, L. I. Kormich, M. V. Serebro. Regarding the formation of the fields of modern conflict, their representation in social reality and in the contexts of the idea of development and institutionalization ofstrategies, used multifaceted research material ofscientific developments of representatives ofpolitical science and sociology L. M. Herasina, M. P. Trebin, I. D. Denisenko, M. A. Polevoy, V. Yu. Karasev, G. M. Kuts, O. I. Tkach, and foreign authors representing a wide range of research both purely humanitarian and political and legal in nature - Z. Bauman, Ul. Beck, R. Gargarella, M. Mann, G. Negretto, H. Montero, Z. V. Ivanovsky, T. O. Vorotnikova, P. Blocker, E. S. Cortes, others. Materials and statistical data of separate international funds and research institutions, official sites of the state of the Republic of Costa Rica are used in the work. the country's media.Paper objective. The purpose of this work is to establish the nature and essence of transformation processes in the Republic of Costa Rica, to find out the substantive basis of the country's development strategy. The task is to identify and analyze certain parametersof state-building transformations in separate projections of constitutional and legal activity, its institutional representation in political processes and public life, to single out key ideas, mechanisms and directions of their implementation on building a successful national-state project «clean life, happy country» in the present and in relation to the vision of future prospects.Paper main body. Regarding the peculiarities of the legal regulation of the way of life in the Republic of Costa Rica and, above all, the characteristics of the constitutional process, we note that against the background of other countries in the region, it has not resorted to constitutional replacement since the mid-20th century. the day is in force the Basic Law of1949 - Constitucion Politica De la Republica De Costa Rica. Regarding its main connotations, we can only note that a certain liberal-democratic content is paradoxically combined with ideological and instrumental openness and readiness to reproduce public demands and non-liberal nature of the socially protected way of life of all segments of the population, which leaves room for current political and legal «maneuvers» in the legal field set by the Constitution and allows to adjust the strategic dimensions of the political process in the direction of «connection» of broad social programs. led by representatives of local elites who are especially responsible for the implementation of the national-state project, who, in the end, agreed on a vision of the strategic principles of development of the Republic of Costa Rica. Thus began the implementation of a unique project - «clean life» (and «happy country» - Spanish: Pura vida, pais feliz). The country has long emphasized the development of education, health care, housing. In our opinion, the significant difference in the whole meaningful vector of the country's development is manifested, first of all, in the long-term consolidated position of local elites on the vision of the future, understanding of the strategy of re-creation.Conclusions of the research. The main factors ofsuccess in the strategy ofdevelopment of the Republic of Costa Rica: for a long time coordinated and strategically adjusted in the defined basic parameters of constitutional lawmaking and public consent work of a particularly socially responsible group, which in this case can be described as a strategic elite for the national-state project of common good, creation of social comfort zones, environmental security, confidence in the future and further joint social measures to form a general social solidarity around the national project - clean life, happy country - subject to the assertion ofprocedural respectfor the mechanisms of mutual communication along the line of social demand, processing, output (D. Easton's theory), in a democracy and on the basis of following constitutional and legal norms. ; В статье предпринята попытка установить природу и сущность трансформационных процессов в Республике Коста-Рика, выяснить содержатель­ную основу стратегии развития страны. Выявлены и проанализированы отдельные параметры государственно преобразующих мер в отдельных проекциях конститу­ционно-правовой деятельности, ее институционального представления в полити­ческих процессах и общественной жизни. Выделены ключевые идеи, механизмы и направления их реализации по развитию успешного национально-государственно­го проекта «чистая жизнь, счастливая страна» в современности и в отношении видения перспектив Подчеркнуто значимость длительное время согласованной и стратегически выверенной, в определенных основными параметрами конститу­ционного правотворчества и общественного согласия работы, особенно социально ответственной группы, которая в данном случае может быть обозначена в каче­стве стратегической элиты, в условиях утверждения процессуального уважения к механизмам взаимной общественно-государственной связи по линии социальный запрос, обработка, выход (теория Д. Истона), в условиях демократии и на основе следования конституционно-правовым нормам. ; В статті здійснена спроба встановити природу і сутність трансформаційних процесів в Республіці Коста-Ріка, з'ясувати змістовну основу стратегії розвитку країни. Виявлено та проаналізовано окремі параметри державотворчих трансфор­мацій в окремих проекціях конституційно-правової діяльності, її інституційного представлення в політичних процесах і суспільному житті. Виокремленні ключові ідеї, механізми і напрямки їх реалізації щодо розбудови успішного національно-дер­жавницького проекту «чисте життя, щаслива країна» в сучасності і стосовно бачення перспектив Підкреслено значущість тривалий час узгодженої й страте­гічно вивіреної, у визначених основними параметрами конституційної правотвор- чості і суспільної згоди роботи особливо соціально відповідальної групи, що у дано­му випадку може бути позначена у якості стратегічної еліти, за умов стверджен­ня процесуальної поваги до механізмів взаємного суспільно-державного зв'язку за лінією соціальний запит, обробка, вихід (теорія Д. Істона), в умовах демократії і на основі слідування конституційно-правовим нормам.

Problem setting. Latin America and the Caribbean (LAC) on the peculiarities of the development of state-building processes, transformations of political regimes in its individual countries, manifestations of tendencies to combine heterogeneous factors of endogenous and exogenous nature in the dynamics of change and interaction of institutional, social or economic factors and geopolitical changes. interests, continues to be the focus of scientific attention of specialists in various fields of knowledge. LAC - a region in which, perhaps, the most amplitude in terms of content parameters, quantitative indicators. «markers» appear in relation to their perspective significance and the degree of further actualization of the manifestation of «fluid modernity» (Z. Bauman), at its various levels and in the contexts of conceptual shifts of political and legal significance. Against the background of the general theoretical basis of institutionalism in its versions of neo­institutionalism, historical institutionalism, or other methodological approaches with their special attention to the importance of constitutional formatting of the sum of social relations, innovation and experiments in the region on constitutional creativity show a wide range of research. In connection with the divergent development of constitutional law in the LAC countries in recent decades, according to the director of the Institute of Comparative Constitutional Law. Max Planck, Armin von Bogdandi; Latin America is a region where the question of the future of constitutionalism is being discussed». There are also manifestations of a special historical subtext in the region: its countries have long been involved in various geopolitical confrontations, including those with a pronounced ideological coloration, and traditionalist collectivist values are sometimes paradoxically combined with liberal-democratic individualism. Unfortunately, the region is a clear example not only of significant changes in improving the quality of socio-political life, the introduction of positive institutional solutions and the adoption of new standards of economic existence - it still today, with significant differences across countries, remains the most brutal and repressive in the world. Against this heterogeneous background, in our opinion, some aspects of the successful experience of building the national-state life of the Republic of Costa Rica (Spanish: Republica de Costa Rica) deserve research interest.Recent research and publications analysis. In the article, in connection with the subject multidimensionality of the topic, an interdisciplinary scientific approach was used, which, in turn, led to the involvement of general scientific research methods and special theoretical and methodological developments ofrepresentatives ofvarious fields ofscientific knowledge. Regarding the foundations, tendencies andfeatures ofconstitutional creativity, a significant role was played by fundamental research and scientific experience ofdomestic constitutional scholars, M. P. Orzikh, V. P. Kolisnyk, Yu. G. Barabash, N. V. Mishina, M. V. Savchina, theorists of state and law I. V. Protsyuk, D. V. Lukyanov, L. I. Kormich, M. V. Serebro. Regarding the formation of the fields of modern conflict, their representation in social reality and in the contexts of the idea of development and institutionalization ofstrategies, used multifaceted research material ofscientific developments of representatives ofpolitical science and sociology L. M. Herasina, M. P. Trebin, I. D. Denisenko, M. A. Polevoy, V. Yu. Karasev, G. M. Kuts, O. I. Tkach, and foreign authors representing a wide range of research both purely humanitarian and political and legal in nature - Z. Bauman, Ul. Beck, R. Gargarella, M. Mann, G. Negretto, H. Montero, Z. V. Ivanovsky, T. O. Vorotnikova, P. Blocker, E. S. Cortes, others. Materials and statistical data of separate international funds and research institutions, official sites of the state of the Republic of Costa Rica are used in the work. the country's media.Paper objective. The purpose of this work is to establish the nature and essence of transformation processes in the Republic of Costa Rica, to find out the substantive basis of the country's development strategy. The task is to identify and analyze certain parametersof state-building transformations in separate projections of constitutional and legal activity, its institutional representation in political processes and public life, to single out key ideas, mechanisms and directions of their implementation on building a successful national-state project «clean life, happy country» in the present and in relation to the vision of future prospects.Paper main body. Regarding the peculiarities of the legal regulation of the way of life in the Republic of Costa Rica and, above all, the characteristics of the constitutional process, we note that against the background of other countries in the region, it has not resorted to constitutional replacement since the mid-20th century. the day is in force the Basic Law of1949 - Constitucion Politica De la Republica De Costa Rica. Regarding its main connotations, we can only note that a certain liberal-democratic content is paradoxically combined with ideological and instrumental openness and readiness to reproduce public demands and non-liberal nature of the socially protected way of life of all segments of the population, which leaves room for current political and legal «maneuvers» in the legal field set by the Constitution and allows to adjust the strategic dimensions of the political process in the direction of «connection» of broad social programs. led by representatives of local elites who are especially responsible for the implementation of the national-state project, who, in the end, agreed on a vision of the strategic principles of development of the Republic of Costa Rica. Thus began the implementation of a unique project - «clean life» (and «happy country» - Spanish: Pura vida, pais feliz). The country has long emphasized the development of education, health care, housing. In our opinion, the significant difference in the whole meaningful vector of the country's development is manifested, first of all, in the long-term consolidated position of local elites on the vision of the future, understanding of the strategy of re-creation.Conclusions of the research. The main factors ofsuccess in the strategy ofdevelopment of the Republic of Costa Rica: for a long time coordinated and strategically adjusted in the defined basic parameters of constitutional lawmaking and public consent work of a particularly socially responsible group, which in this case can be described as a strategic elite for the national-state project of common good, creation of social comfort zones, environmental security, confidence in the future and further joint social measures to form a general social solidarity around the national project - clean life, happy country - subject to the assertion ofprocedural respectfor the mechanisms of mutual communication along the line of social demand, processing, output (D. Easton's theory), in a democracy and on the basis of following constitutional and legal norms. ; В статье предпринята попытка установить природу и сущность трансформационных процессов в Республике Коста-Рика, выяснить содержатель­ную основу стратегии развития страны. Выявлены и проанализированы отдельные параметры государственно преобразующих мер в отдельных проекциях конститу­ционно-правовой деятельности, ее институционального представления в полити­ческих процессах и общественной жизни. Выделены ключевые идеи, механизмы и направления их реализации по развитию успешного национально-государственно­го проекта «чистая жизнь, счастливая страна» в современности и в отношении видения перспектив Подчеркнуто значимость длительное время согласованной и стратегически выверенной, в определенных основными параметрами конститу­ционного правотворчества и общественного согласия работы, особенно социально ответственной группы, которая в данном случае может быть обозначена в каче­стве стратегической элиты, в условиях утверждения процессуального уважения к механизмам взаимной общественно-государственной связи по линии социальный запрос, обработка, выход (теория Д. Истона), в условиях демократии и на основе следования конституционно-правовым нормам. ; В статті здійснена спроба встановити природу і сутність трансформаційних процесів в Республіці Коста-Ріка, з'ясувати змістовну основу стратегії розвитку країни. Виявлено та проаналізовано окремі параметри державотворчих трансфор­мацій в окремих проекціях конституційно-правової діяльності, її інституційного представлення в політичних процесах і суспільному житті. Виокремленні ключові ідеї, механізми і напрямки їх реалізації щодо розбудови успішного національно-дер­жавницького проекту «чисте життя, щаслива країна» в сучасності і стосовно бачення перспектив Підкреслено значущість тривалий час узгодженої й страте­гічно вивіреної, у визначених основними параметрами конституційної правотвор- чості і суспільної згоди роботи особливо соціально відповідальної групи, що у дано­му випадку може бути позначена у якості стратегічної еліти, за умов стверджен­ня процесуальної поваги до механізмів взаємного суспільно-державного зв'язку за лінією соціальний запит, обробка, вихід (теорія Д. Істона), в умовах демократії і на основі слідування конституційно-правовим нормам.

Problem setting. Ensuring the rights of workers to a safe working environment, the priority of their lives and health during their professional activity is the main goal of the state policy of Ukraine on occupational safety.However, in a pandemic, due to the significant spread of acute respiratory COVID-19 disease caused by the coronavirus SARS-CoV-2, the risk of infection of health care workers, especially those in direct contact with patients, is very high.According to the Center for Public Health of the Ministry of Health of Ukraine, for the period from the beginning of the pandemic to January 26, 2021, 1197,107 cases of coronavirus COVID-19 were recorded in Ukraine. As of January 26, 2021, 2,779 new laboratory-confirmed cases of coronavirus COVID-19 disease were recorded, of which 175 cases are those of medical workers. During the first 9 months of 2020, cases of infection with COVID-19 by medical and other workers whose work is related to the performance of professional duties in conditions of increased risk of infection, led to an increase in the number of reports of accidents/acute occupational diseases by 3.7 times, compared to the same period in 2019. In particular, for 9 months of 2020, 11,591 reports of accidents/acute occupational diseases of medical workers were registered, which is 71.2% of the total number of such reports.Recent research and publications analysis. The study of the main causes of occupational injuries, analysis of its state and consequences is reflected in the works of such researchers as A. Dengin, Y. Kundiev, O. Bodnarchuk and others. Researchers V.Averyanov, G. Astapova, G. Atamanchuk, V. Bakumenko devoted their work to the theory and practice of forming and implementing public policy. The solution of topical issues of the development of methods of monitoring the state of labor protection in Ukraine, to one degree or another, is covered in the works of the following domestic researchers: V. Afanasyev, G.Gogitashvili, A.Amoshi, and others. At the same time, it should be noted that the issue of investigating cases of COVID-19 didease of the healthcare professionals has not been investigated yet due to its novelty.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The paper objective is to analyze the theoretical and methodological approaches to investigating cases of COVID-19 disease among medical workers in the context of implementing the state policy on occupational safety. Paper main body. Following the recommendations of the Ministry of Health of Ukraine and the State Labor Service, laboratory-confirmed cases of COVID-19 infection of medical and other workers associated with the performance of professional duties in conditions of increased risk of COVID-19 infection are investigated as cases of acute occupational disease under the requirements of the Procedure for investigating and accounting of accidents, occupational diseases and accidents at work, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of April 17, 2019, ¹ 337 (hereinafter the Procedure of Investigation), which determines the procedure for holding the investigation and accounting of accidents, occupational diseases and accidents at work. The Procedure of Investigation provides three types of investigation of acute occupational diseases: special investigation, investigation (general), investigation of acute occupationalCOVID-19 disease caused by coronavirus SARS-CoV-2, which led to a fatal outcome. Conducting any of the above types of investigation is preceded by:–emergency notification of the victim's appeal about an acute occupational disease (according to Annex 1 to the Procedure of Investigation);–notification of the employer about an acute occupational disease (according to Annex 2 to the Procedure of Investigation).The investigation commission's composition is determined by items 13, 15, 142 of the Procedure of Investigation and depends on the type of investigation. If the commission establishes the employee's infection during the performance of professional duties, an acute occupational disease is recognized as related to production. In the context of the above-mentioned, it is important that a medical staff member is or is not included in the "List of positions of medical and other staff directly involved in the epidemic and measures to prevent the spread of acute respiratory COVID-19 disease caused by coronavirus SARS-CoV-2, and treatment of patients with cases of acute respiratoryCOVID-19 disease caused by coronavirus SARS-CoV-2", approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of July 15, 2020, ¹1604. By the investigation results, the commission is obliged to draw up an act on the form H-1 (according to Annex 11 to the Procedure of Investigation), which is subject to approval by the employer. The tasks of the investigation of acute occupational disease are, in particular, to determine the compliance of working conditions and safety with the requirements of labour protection legislation, clarifying the circumstances and the causal link between the acute occupational disease and the performance of professional duties of the victim. The Investigation Procedure does not regulate the procedure for classifying the disease as acute occupational but regulates the procedure for linking chronic disease (poisoning) with the working conditions of the employee by his requirements and the List of Occupational Diseases approved by the Cabinet of Ministers of November 8, 2000, ¹ 1662.The list of occupational diseases, in accordance with the Instructions for its use is the main document that should be followed when diagnosing an occupational disease, its connection with the work or profession. The diagnosis of an acute occupational disease that occurs at work is established by a doctor of any treatment and prevention facility after mandatory consultation with an occupational pathologist and an occupational health doctor; and in diseases of infectious origin – the diagnosis is established by an infectious disease doctor and occupational pathologist, taking into account the epidemiological investigation.There is no legal act in Ukraine that determines the procedure for conducting an epidemiological investigation. Instead, for registration of results of the epidemiological inspection, the form of the accounting statistical documentation 350/î "Map of epidemiological inspection of the centre of an infectious disease" approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of July 11, 2000, ¹ 160 is applied. Conclusions of the research and prospects for further studies. According to the results of the investigation of acute occupational disease, which is duly reflected in the act of investigation of acute occupational disease in the form of H-1, victims of acute respiratory COVID-19 disease caused by coronavirus SARS-CoV-2 may be recognized as medical workers, who within the limits of their official duties, in compliance with the rules of labour protection and safety, following the order of the head of the health care institution, have directly provided medical care to patients with COVID-19, have worked with the pathogen COVID-19 or participated in disinfection measures in the conditions of compliance with the rules of infection control and the use of personal protective equipment. Since the act of investigation of acute occupational disease is made solely based on the epidemiological investigation of the case of infection of a health worker and the conclusion of an infectious disease specialist and occupational pathologist to establish a connection of acute respiratory COVID-19 disease caused by coronavirus SARS-CoV-2 with the professional activity, there is a need in legal regulating of: 1. Procedure for conducting an epidemiological investigation of epidemics and outbreaks of infectious diseases;2. Detailing the procedure for the investigation of acute occupational disease, in particular in the following part:–sending an emergency message and notifying the employer of acute occupational disease, namely – only after the appropriate diagnosis of acute occupational disease;–delimitation of powers and specification of conditions (criteria) for the formation of a commission of special investigation (whose competence includes the investigation of fatalities that caused serious consequences and group acute occupational diseases) and the commission of investigation of acute occupational COVID-19 disease caused by coronavirus 2 SARS-CoV, which led to a fatal outcome.Thus, implementing the state policy on occupational safety requires a conceptual approach to the rule-making process and stipulates the necessity for further scientific research. ; Розглянуто основні положення норм чинного законодавства щодо розслідування випадків захворювання на COVID-19 медичних працівників у контексті реалізації державної політики щодо безпеки праці, проаналізовано сучасний стан вітчизняного державного регулювання у цій сфері, досліджено його організаційно-правові механізми, а також запропоновано пріоритетні напрями удосконалення процедури розслідування гострих професійних захворювань.

Problem setting. Ensuring the rights of workers to a safe working environment, the priority of their lives and health during their professional activity is the main goal of the state policy of Ukraine on occupational safety.However, in a pandemic, due to the significant spread of acute respiratory COVID-19 disease caused by the coronavirus SARS-CoV-2, the risk of infection of health care workers, especially those in direct contact with patients, is very high.According to the Center for Public Health of the Ministry of Health of Ukraine, for the period from the beginning of the pandemic to January 26, 2021, 1197,107 cases of coronavirus COVID-19 were recorded in Ukraine. As of January 26, 2021, 2,779 new laboratory-confirmed cases of coronavirus COVID-19 disease were recorded, of which 175 cases are those of medical workers. During the first 9 months of 2020, cases of infection with COVID-19 by medical and other workers whose work is related to the performance of professional duties in conditions of increased risk of infection, led to an increase in the number of reports of accidents/acute occupational diseases by 3.7 times, compared to the same period in 2019. In particular, for 9 months of 2020, 11,591 reports of accidents/acute occupational diseases of medical workers were registered, which is 71.2% of the total number of such reports.Recent research and publications analysis. The study of the main causes of occupational injuries, analysis of its state and consequences is reflected in the works of such researchers as A. Dengin, Y. Kundiev, O. Bodnarchuk and others. Researchers V.Averyanov, G. Astapova, G. Atamanchuk, V. Bakumenko devoted their work to the theory and practice of forming and implementing public policy. The solution of topical issues of the development of methods of monitoring the state of labor protection in Ukraine, to one degree or another, is covered in the works of the following domestic researchers: V. Afanasyev, G.Gogitashvili, A.Amoshi, and others. At the same time, it should be noted that the issue of investigating cases of COVID-19 didease of the healthcare professionals has not been investigated yet due to its novelty.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The paper objective is to analyze the theoretical and methodological approaches to investigating cases of COVID-19 disease among medical workers in the context of implementing the state policy on occupational safety. Paper main body. Following the recommendations of the Ministry of Health of Ukraine and the State Labor Service, laboratory-confirmed cases of COVID-19 infection of medical and other workers associated with the performance of professional duties in conditions of increased risk of COVID-19 infection are investigated as cases of acute occupational disease under the requirements of the Procedure for investigating and accounting of accidents, occupational diseases and accidents at work, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of April 17, 2019, ¹ 337 (hereinafter the Procedure of Investigation), which determines the procedure for holding the investigation and accounting of accidents, occupational diseases and accidents at work. The Procedure of Investigation provides three types of investigation of acute occupational diseases: special investigation, investigation (general), investigation of acute occupationalCOVID-19 disease caused by coronavirus SARS-CoV-2, which led to a fatal outcome. Conducting any of the above types of investigation is preceded by:–emergency notification of the victim's appeal about an acute occupational disease (according to Annex 1 to the Procedure of Investigation);–notification of the employer about an acute occupational disease (according to Annex 2 to the Procedure of Investigation).The investigation commission's composition is determined by items 13, 15, 142 of the Procedure of Investigation and depends on the type of investigation. If the commission establishes the employee's infection during the performance of professional duties, an acute occupational disease is recognized as related to production. In the context of the above-mentioned, it is important that a medical staff member is or is not included in the "List of positions of medical and other staff directly involved in the epidemic and measures to prevent the spread of acute respiratory COVID-19 disease caused by coronavirus SARS-CoV-2, and treatment of patients with cases of acute respiratoryCOVID-19 disease caused by coronavirus SARS-CoV-2", approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of July 15, 2020, ¹1604. By the investigation results, the commission is obliged to draw up an act on the form H-1 (according to Annex 11 to the Procedure of Investigation), which is subject to approval by the employer. The tasks of the investigation of acute occupational disease are, in particular, to determine the compliance of working conditions and safety with the requirements of labour protection legislation, clarifying the circumstances and the causal link between the acute occupational disease and the performance of professional duties of the victim. The Investigation Procedure does not regulate the procedure for classifying the disease as acute occupational but regulates the procedure for linking chronic disease (poisoning) with the working conditions of the employee by his requirements and the List of Occupational Diseases approved by the Cabinet of Ministers of November 8, 2000, ¹ 1662.The list of occupational diseases, in accordance with the Instructions for its use is the main document that should be followed when diagnosing an occupational disease, its connection with the work or profession. The diagnosis of an acute occupational disease that occurs at work is established by a doctor of any treatment and prevention facility after mandatory consultation with an occupational pathologist and an occupational health doctor; and in diseases of infectious origin – the diagnosis is established by an infectious disease doctor and occupational pathologist, taking into account the epidemiological investigation.There is no legal act in Ukraine that determines the procedure for conducting an epidemiological investigation. Instead, for registration of results of the epidemiological inspection, the form of the accounting statistical documentation 350/î "Map of epidemiological inspection of the centre of an infectious disease" approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine of July 11, 2000, ¹ 160 is applied. Conclusions of the research and prospects for further studies. According to the results of the investigation of acute occupational disease, which is duly reflected in the act of investigation of acute occupational disease in the form of H-1, victims of acute respiratory COVID-19 disease caused by coronavirus SARS-CoV-2 may be recognized as medical workers, who within the limits of their official duties, in compliance with the rules of labour protection and safety, following the order of the head of the health care institution, have directly provided medical care to patients with COVID-19, have worked with the pathogen COVID-19 or participated in disinfection measures in the conditions of compliance with the rules of infection control and the use of personal protective equipment. Since the act of investigation of acute occupational disease is made solely based on the epidemiological investigation of the case of infection of a health worker and the conclusion of an infectious disease specialist and occupational pathologist to establish a connection of acute respiratory COVID-19 disease caused by coronavirus SARS-CoV-2 with the professional activity, there is a need in legal regulating of: 1. Procedure for conducting an epidemiological investigation of epidemics and outbreaks of infectious diseases;2. Detailing the procedure for the investigation of acute occupational disease, in particular in the following part:–sending an emergency message and notifying the employer of acute occupational disease, namely – only after the appropriate diagnosis of acute occupational disease;–delimitation of powers and specification of conditions (criteria) for the formation of a commission of special investigation (whose competence includes the investigation of fatalities that caused serious consequences and group acute occupational diseases) and the commission of investigation of acute occupational COVID-19 disease caused by coronavirus 2 SARS-CoV, which led to a fatal outcome.Thus, implementing the state policy on occupational safety requires a conceptual approach to the rule-making process and stipulates the necessity for further scientific research. ; Розглянуто основні положення норм чинного законодавства щодо розслідування випадків захворювання на COVID-19 медичних працівників у контексті реалізації державної політики щодо безпеки праці, проаналізовано сучасний стан вітчизняного державного регулювання у цій сфері, досліджено його організаційно-правові механізми, а також запропоновано пріоритетні напрями удосконалення процедури розслідування гострих професійних захворювань.

The article is devoted to the study of human rights protection in the Russian-Ukrainian conflict. The emergence of new human and civil rights and freedoms is always a challenge for the country of their citizenship. Annexation, occupation of Ukrainian territories, military aggression of the Russian Federation (hereinafter - the Russian Federation) forced Ukraine to respond to the problems of Ukrainian citizens affectedby the Russian-Ukrainian conflict. And still the mechanism of legal protection of citizens is not ideal neither from the point of view of the legislation, nor from the point of view of practice. And the problem is not only in the shortcomings of the subjects of such protection, which perform the functions of the state, but also in the conditions in which Ukraine was forced to react (and still reacts) to the blatant violation of the fundamental rights and freedoms of its citizens. Although rights and freedoms operate directly, it cannot be said that there is no need to create a mechanism to protect them. The need for a human rights mechanism grows when rights are violated, which is why this scientific publication is proposed. In addition to the activities of state bodies to protect the rights of citizens, the human rights mechanism includes the struggle of citizens themselves for the implementation of the rights and freedoms granted to them by law. Every citizen should be able to freely choose how to protect their violated rights. At the same time, he must be sure that the state guarantees equal opportunities to use these methods of protection. This is, first of all, a challenge to the state itself to keep the defense, to restrain military aggression and at the same time to protect the rights and freedoms of its citizens. Otherwise, Ukraine's desire for democracy, legality, freedom, equality, humanism, and the rule of law, expressed in constitutional norms and principles, will remain only a declaration of intent. This paper analyzes state protection as the main protection of individual rights by public authorities. The Verkhovna Rada of Ukraine (hereinafter - the Verkhovna Rada). The representative nature of the parliament is that this body is an expression of the interests and will of the people, which consists of the entire population of the state. Hence the designation of parliament as a peoples (national) representation. For the system of peoples representation to function, it is necessary for deputies to reflect the political moods and interests of the country; they must be guided by her will. It is established that the representative function of the Verkhovna Rada of Ukraine is carried out through the implementation of a number of representative powers, which, in particular, include the definition of the principles of domestic and foreign policy. The Verkhovna Rada was one of the first to respond legislatively to the aggressive actions of the Russian Federation by adopting a number of regulations aimed at protecting state sovereignty, human and civil rights and freedoms. It is analyzed that the political direction of the Verkhovna Rada of Ukraine aims to: democratize political relations, improve the institutions of the political system, ensure effective management of social and state processes, increase political awareness and legal culture of society, create conditions necessary for human rights and freedoms and citizen, etc. So, in this article we addressed the issue of the national idea and asked who should be its main guarantor. The only answer is the President of Ukraine. Moreover, it is the President of Ukraine (and now it is not about the name, but about the position) who must develop the bill «About the national idea of Ukraine» and submit it to an all-Ukrainian referendum. As for the content of the national idea itself, in our opinion, it was formed based on the realities of today and, no matter how primitive it may sound, it should be the independence of Ukraine. According to the results of the study, even if we hope that the armed conflict with the Russian Federation will end, in the practical sense the task of restoring Ukrainian independence will remain for years, and in theory - without independence we can not talk about national unity or further development, nor about an effective mechanism of legal protectionof its citizens. And the paradox is that, having gained state independence, the national idea enters a new phase -development, development, the course of which Ukraine has been actively pursuing in recent years. And now we need to regain independence. Thus, the ultimate goal of a democratic state governed by the rule of law is to ensure the rights and freedoms of man and citizen. The article states that the social conditionality of achieving this goal is inextricably linked with the obligation of the state to create a system of protection of rights and freedoms, as well as to establish clear legal procedures for such protection. Ukraine needs new progressive projects. ; Статтю присвячено дослідженню засобів захисту прав людини в умовах російсько-українського конфлікту. Поява нових прав та свобод людини і громадянина завжди є викликом для країни їх громадянства. Анексія, окупація українських територій, військова агресія Російської Федерації змусили Україну реагувати на проблеми громадян України, що постраждали внаслідок російсько-українського конфлікту. І досі механізм правового захисту громадян не є ідеальним ні з погляду законодавства, ні з погляду практики. І проблема не лише у недоліках діяльності суб'єктів такого захисту, що виконують функції держави, а й у тих умовах, у яких Україна змушена була реагувати (і реагує досі) на зухвале порушення основоположних прав та свобод її громадян. Хоча права і свободи діють безпосередньо, не можна говорити про те, що не потрібно створювати механізм для їх захисту. Потреба в правозахис-ному механізмі зростає, коли права порушуються, саме тому запропоновано дану наукову публікацію. Окрім діяльності органів держави щодо захисту прав громадян, правозахис-ний механізм включає у себе боротьбу самих громадян за втілення в життя наданих їм законодавством прав та свобод. Кожен громадянин повинен мати можливість вільно вибрати спосіб захисту своїх порушених прав. При цьому він повинен бути впевнений у тому, що держава гарантує рівну можливість скористатися цими способами захисту. Це є, в першу чергу, і викликом самій державі тримати оборону, стримувати військову агресію та водночас здійснювати захист прав та свобод своїх громадян. В іншому разі прагнення України до демократії, законності, свободи, рівності, гуманізму, правової держави, виражене в конституційних нормах і принципах, залишиться лише декларацією про наміри. У цій роботі аналізується державний захист як основний захист прав особи органами публічної влади. Верховна Рада України (далі -ВРУ). Представницький характер парламенту полягає у тому, щоцей орган є виразником інтересів та волі народу, який складається з усієї сукупності громадян держави. Звідси - позначення парламенту як народного (національного) представництва. Для функціонування системи народного представництва необхідно, щоб депутати відображали політичні настрої та інтереси країни; вони мають керуватися її волею. Установлено, що представницька функція ВРУ здійснюється через реалізацію низки представницьких повноважень, до яких, зокрема, належить і визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики. ВРУ одна з перших законодавчо від-реагувала на загарбницькі дії з боку РФ, прийнявши низку нормативних актів, спрямованих на захист державного суверенітету, прав та свобод людини і громадянина. Проаналізовано, що політичний напрям діяльності Верховної Ради України має на меті: демократизацію політичних відносин, удосконалення інститутів політичної системи, забезпечення ефективного управління суспільними та державними процесами, підвищення рівня політичної свідомості та правової культури суспільства, створення умов, необхідних для реалізації прав і свобод людини та громадянина, тощо. Отже, у цій статті звернулися до питання національної ідеї і задалися питанням, хто повинен стати її головним гарантом. Відповідь єдина - Президент України. Більше того, саме Президент України (і йдеться зараз не про прізвище, а про посаду) повинен розробити законопроєкт «Про національну ідею України» та винести його на всеукраїнський референдум. Щодо змісту самої національної ідеї, то, на нашу думку, вона сформувалася виходячи із реалій сьогодення, і, як би примітивно це не звучало, це має бути незалежність України. За результатами дослідження констатовано, що навіть якщо сподіватися, що збройний конфлікт із Російською Федерацією завершиться, то в практичному сенсі на роки ще залишиться завдання з відновлення української незалежності, а в теоретичному - без незалежності ми не можемо говорити ні про національну єдність, ні про подальший розвиток, ні про дієвий механізм правового захисту своїх громадян. І парадокс у тому, що, здобувши державну незалежність, національна ідея переходить у нову фазу - розбудови, розвитку, курс на що останніми роками активно веде Україна. А зараз нам знову потрібно відвойовувати незалежність. Таким чином, кінцева мета діяльності демократичної правової держави полягає у забезпеченні прав і свобод людини і громадянина. У статті встановлено: соціальна зумовленість досягнення цієї мети нерозривно пов'язана з обов'язком держави створювати систему захисту прав і свобод, а також установлювати чіткі юридичні процедури такого захисту. Україні потрібні нові проєкти прогресивної спрямованості.

The article deals with the potential of financial security, which forms the system of financial protection of vital interests of subjects of agricultural business. It is proved that under the pressure of the external environment, leverage and financial mechanism tools that trigger the potential of financial security of agriculture can change, risk manifestation and economic depression of enterprises continue or stop. The importance of forming the aggregate value of the potential of financial security in the region is due to its component, which is capable of performing actions to mobilize the real and hidden possibilities of financial resources in a limited time period, to overcome the threats to a safe environment for the functioning of subjects of agricultural business. The priority of financial support of agriculture of Ukraine according to indicators of intensity and efficiency of use of financial resources is singled out. A differentiated approach to the clustering of the k-medium method – indicators of the use of financial resources as interdependence of the factors of the formation of the aggregate magnitude of the potential of financial security of subjects of agricultural business of Ukraine was used. With the help of inductive system analysis, a model of a stable level of potential of financial security capacity based on net profit has been developed. The model is adequate, its statistical quality, significance and reliability are sufficient for forming the forecast level of potential of financial security of subjects of agricultural business of the region. The developed methodology is based on the components of the protection of financial system of economic entities in the conditions of the restrictions of the choice of alternative sources of formation and distribution of financial resources, as well as the likelihood of their use. Key words: potential, financial security, financial resources, financial support, agricultural finance, agrarian enterprises. REFERENCES1. Baranovskij O. I. (2004) Finansova bezpeka v Ukrayini - metodologiya ocinki ta mehanizmi zabezpechennya [Financial Security in Ukraine - Methodology of Valuation and Mechanisms]. Kiїv.2. Gerasimenko N.A., Zhejmonda O.V. (2009) Riziki v silskomu gospodarstvi z urahuvannyam regionalnogo aspektu [Risks in agriculture taking into account the regional aspect]. APK economy, (9), 62-65.3. Grivkivska O.V. (2010) Teoretichni pidhodi do viznachennya finansovoyi bezpe-ki silskogo gospodarstva [Theoretical approaches to determining the financial security of agriculture]. Forming Market Relations in Ukraine, (4(107)), 160-162.4. Grivkivska O.V. (2011) Finansova bezpeka silskogo gospodarstva regioniv Ukrayini [Financial security of agriculture in the regions of Ukraine]. Finance of Ukraine, (7), 93-103.5. Derzhavna sluzhba statistiki Ukrayini (2019) [Derzhavna sluzhba statistiki Ukrayini]. Retrived from http://www.ukrstat.gov.ua.6. Zhidyak O.R. (2013) Problemi vdoskonalennya mehanizmu finansuvannya pidpriyemnickih struktur agrarnoyi sferi [Zhidyak OR Problems of improving the mechanism of financing of agricultural enterprises]. Business Inform, (2), 139–141.7. Yermoshenko M.M. (2001) Finansova bezpeka derzhavi: nacionalni interesi, realni zagrozi, strategiya zabezpechennya [Financial security of the state: national interests, real threats, security strategy]. Kyiv: Kyiv. nat. org.-econ.un-t.8. Kornyeyev V. (2009) Antikrizovi instrumenti finansovoyi stabilizaciyi [Kornyeyev V. Antikrizovi instrumenti finansovoyi stabilizaciyi]. Ekonomika Ukrayini, (12), 22–34.9. Kuzenko T.B., Sablina N.V., Litovchenko O.Yu. (2010) Upravlinnya finansovoyu bezpekoyu pidpriyemstva: metodichnij aspekt [Management of financial security of the enterprise: methodical aspect] Visnik ekonomiki transportu i promislovosti, (29), 119–124.10. Nacionalnij bank Ukrayini. (2019) [National Bank of Ukraine. Official website]. Retrived from http://www.bank.gov.ua/11. Kizim M.O., Zabrodskij V.A., Zinchenko V.A., Kopchak Yu.S. (2003) Ocinka i diagnostika finansovoyi stijkosti pidpriyemstva: monografiya [Assessment and diagnostics of financial stability of the enterprise: monograph]. Kharkiv: Inzhek.12. Prokopenko N.S., Lemishko O.O. (2009) Finansova i podatkova bezpeka pidpriyemstv agrarnogo sektora [Financial and tax security of agricultural enterprises]. AgroSvit, (18), 16–19.13. Statistichnij zbirnik «Silske gospodarstvo Ukrayini» za 2017 rik (2018) [Statistical collection "Agriculture of Ukraine" for 2017]. Kyiv: State Statistics Service of Ukraine.14. Statistichnij zbirnik «Silske gospodarstvo Ukrayini» za 2018 rik (2019) [Statistical collection "Agriculture of Ukraine" for 2018]. Kyiv: State Statistics Service of Ukraine.15. Bazarov G.Z., Belyaev S.G., Belyh L.P. i dr (1996) Teoriya i praktika antikrizisnogo upravleniya [The theory and practice of crisis management]. Moscow: Law and Law, UNITI.16. Trusova N.V. (2015) Destabilizacijni procesi v sistemi zabezpechennya finansovogo potencialu silskogospodarskih pidpriyemstv [Trusova NV Destabilization processes in the system of ensuring the financial potential of agricultural enterprises]. Hlobalʹni ta natsionalʹni problemy ekonomiky, (2) Retrived from URL: http://www.global-national.in.ua.17. Davidenko N.M. (2017) Finansove zabezpechennya agrarnogo sektora: vitchiznyanij ta zarubizhnij dosvid [Financial support of the agricultural sector:domestic and foreign experience]. Kyiv: NUBiP Ukraine.18. Frunza S. A. (2010) Zabezpechennya investicijnogo rozvitku agrarnoyi sferi nacionalnoyi ekonomiki [Provision of investment development of agrarian sphere of national economy]. Naukovi pratsi KTEU. Ekonomichni nauky, (17), 1-7.19. Cibok V. O. (2005) Byudzhetna pidtrimka rozvitku APK z vikoristannyam me-hanizmu zdeshevlennya kreditiv [Budget support for the development of agroindustrial complex with the use of the mechanism of cheaper loans]. Naukovi pratsi NDFI, (3(32), 64-70.20. Coleman W., Skogstad G., Atkinson M. (1996) Paradigm Shifts and Policy Networks: Cumulative Change in Agriculture. Journal of Public Policy, (16), 273–301.21. Forgue B. (1996) Novellas approaches de la question des crises. Rev fantasize de question. Paris, (108), 72–73.22. Ling C.-H., Yang H.-L., Liou D.-Y. (2009) The impact of corporate social responsibility on financial performance: Evidence from business in Taiwan. (31(1)), 56-63.23. Moyer W., Josling T. (2002) Agricultural Policy Reform. Politics and process in the EU and US in 1990 s. Alders hot, 79-80.24. Petrick M. (2005) Empirical measurement of credit rationing in agriculture: a methodological survey, IAMO Retrived from http://econpapers.repec.org/paper/zbwiamodp/14926.htm. ; В статье рассматривается потенциал финансовой безопасности, который формирует систему финансовой защиты жизненно важных интересов субъектов аграрного бизнеса. Реализуется, что под давлением внешней среды могут измениться рычаги и инструменты финансового механизма, которые запускают потенциал финансовой безопасности сельского хозяйства, могут продолжаться или прекращаться проявления риска и экономическая депрессия предприятий. Важность формирования общей ценностипотенциала финансовой безопасности в регионе обусловлена его компонентом, который способен выполнять действия по мобилизации реального и скрытого потенциала финансовых ресурсов за ограниченный период времени, чтобы Преодолеть угрозы для безопасной среды функционирования субъектов агробизнеса. Выделен приоритет финансовой поддержки сельского хозяйства Украины по показателям интенсивности и эффективности использования финансовых ресурсов. Использован дифференцированный подход к кластеризации метода k-medium - показателей использования финансовых ресурсов как взаимозависимости факторов формирования совокупной величины потенциала финансовой безопасности субъектов аграрного бизнеса Украины. С помощью индуктивного системного анализа была разработана модель стабильного уровня потенциальных возможностей финансового обеспечения на основе чистой прибыли. Модель является адекватной, ее статистическое качество, значимость и надежность достаточны для формирования прогнозного уровня потенциальной финансовой безопасности сельскохозяйственных предприятий в регионе. Разработанная методология основана на компонентах защиты финансовой системы хозяйствующих субъектов в условиях ограничений выбора альтернативных источников формирования и распределения финансовых ресурсов, а также вероятности их использования. Ключевые слова: потенциал, финансовая безопасность, финансовые ресурсы, финансовая поддержка, сельскохозяйственное финансирование, аграрные предприятия. Список использованной литературы1. Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні - методологія оцінки та механізми забезпечення: монографія. Київ: Київ. нац. торг.- екон. ун-т, 2004. 759 с.2. Герасименко Н.А., Жеймонда О.В. Ризики в сільському господарстві з урахуванням регіонального аспекту. Економіка АПК. 2009. №9. С. 62–65.3. Гривківська О.В. Теоретичні підходи до визначення фінансової безпеки сільського господарства. Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць / наук. ред. І. Г. Манцуров. Київ, 2010. Вип. № 4(107). С. 160–162.4. Гривківська О.В. Фінансова безпека сільського господарства регіонів України. Фінанси України. 2011. № 7. С. 93–103.5. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua. (дата звернення: 22.05.2019).6. Жидяк О.Р. Проблеми вдосконалення механізму фінансування підприємницьких структур аграрної сфери. Бізнес інформ. 2013. №2. С. 139–141.7. Єрмошенко М.М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення. Київ: Київ. нац. орг.-екон.ун-т, 2001. 309 с.8. Корнєєв В. Антикризові інструменти фінансової стабілізації. Економіка України. 2009. №12. С. 22–34.9. Кузенко Т.Б., Сабліна Н.В., Литовченко О.Ю. Управління фінансовою безпекою підприємства: методичний аспект. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2010. № 29. С. 119–124.10. Національний банк України. Офіційне Інтернет-представництво. URL: http://www.bank.gov.ua/ (дата звернення: 11.07.2019).11. Кизим М.О., Забродський В.А., Зінченко В.А., Копчак Ю.С. Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства: монографія. Харків: ВД «Інжек». 2003. 144 с.12. Прокопенко Н.С., Лемішко О.О. Фінансова і податкова безпека підприємств аграрного сектора. АгроСвіт. 2009. № 18. С. 16–19.13. Статистичний збірник «Сільське господарство України» за 2017 рік. Київ: Державна служба статистики України, 2018.14. Статистичний збірник «Сільське господарство України» за 2018 рік. Київ: Державна служба статистики України, 2019.15. Базаров Г.З., Беляев С.Г., Белых Л.П. Теория и практика антикризисного управления. Москва: Закон и право, ЮНИТИ, 1996. 469 с.16. Трусова Н.В. Дестабілізаційні процеси в системі забезпечення фінансового потенціалу сільськогосподарських підприємств. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. Вип. 2. URL: http://www.global-national.in.ua.17. Фінансове забезпечення аграрного сектора: вітчизняний та зарубіжний досвід: монографія / за ред. Давиденко Н.М. Київ: НУБіП України, 2017. 454 с.18. Фрунза С. А. Забезпечення інвестиційного розвитку аграрної сфери національної економіки. Наукові праці КТЕУ. Економічні науки. 2010. № 17. С. 1–7.19. Цибок В. О. Бюджетна підтримка розвитку АПК з використанням механізму здешевлення кредитів. Наукові праці НДФІ. 2005. №3(32). С. 64–70.20. Coleman W., Skogstad G., Atkinson M. Paradigm Shifts and Policy Networks: Cumulative Change in Agriculture. Journal of Public Policy. 1996. Vol. 16. Р. 273–301.21.Forgue B. Novellas approaches de la question des crises. Rev fantasize de question. Paris. 1996. № 108. Р. 72–73.22. Ling C.-H., Yang H.-L., Liou D.-Y. The impact of corporate social responsibility on financial performance: Evidence from business in Taiwan. 2009. Vol. 31. №1. Р.56-63.23. Moyer W., Josling T. Agricultural Policy Reform. Politics and process in the EU and US in 1990 s. Alders hot. 2002. Р.79-80.24. Petrick M. Empirical measurement of credit rationing in agriculture: a methodological survey, IAMO URL: http://econpapers.repec.org/paper/zbwiamodp/14926.htm. ; В статті розглянуто потенціал фінансової безпеки, який формує систему фінансового захисту життєво необхідних інтересів суб'єктів аграрного бізнесу. Доведено важливість формування сукупної величини потенціалу фінансової безпеки, яка здатна мобілізувати реальні та приховані можливості фінансових ресурсів в обмеженому часовому періоді, для подолання невизначеності функціонування суб'єктів аграрного бізнесу. Виокремлено індикатори інтенсивності та ефективності використання фінансових ресурсів. За допомогою індикативного системного аналізу розроблено модель стабільного рівня потенціалу фінансової безпеки за чистим прибутком. Модель є адекватною та дозволяє в умовах обмеженості вибору джерел формування та розподілу фінансових ресурсів визначити ймовірність процесу використання потенціалу фінансової безпеки суб'єктів аграрного бізнесу на регіональному рівні. Ключові слова: потенціал, фінансова безпека, фінансові ресурси, фінансове забезпечення, сільське господарство, аграрні підприємства. Список використаної літератури1. Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні - методологія оцінки та механізми забезпечення: монографія. Київ: Київ. нац. торг.- екон. ун-т, 2004. 759 с.2. Герасименко Н.А., Жеймонда О.В. Ризики в сільському господарстві з урахуванням регіонального аспекту. Економіка АПК. 2009. №9. С. 62–65.3. Гривківська О.В. Теоретичні підходи до визначення фінансової безпеки сільського господарства. Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць / наук. ред. І. Г. Манцуров. Київ, 2010. Вип. № 4(107). С. 160–162.4. Гривківська О.В. Фінансова безпека сільського господарства регіонів України. Фінанси України. 2011. № 7. С. 93–103.5. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua. (дата звернення: 22.05.2019).6. Жидяк О.Р. Проблеми вдосконалення механізму фінансування підприємницьких структур аграрної сфери. Бізнес інформ. 2013. №2. С. 139–141.7. Єрмошенко М.М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення. Київ: Київ. нац. орг.-екон.ун-т, 2001. 309 с.8. Корнєєв В. Антикризові інструменти фінансової стабілізації. Економіка України. 2009. №12. С. 22–34.9. Кузенко Т.Б., Сабліна Н.В., Литовченко О.Ю. Управління фінансовою безпекою підприємства: методичний аспект. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2010. № 29. С. 119–124.10. Національний банк України. Офіційне Інтернет-представництво. URL: http://www.bank.gov.ua/ (дата звернення: 11.07.2019).11. Кизим М.О., Забродський В.А., Зінченко В.А., Копчак Ю.С. Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства: монографія. Харків: ВД «Інжек». 2003. 144 с.12. Прокопенко Н.С., Лемішко О.О. Фінансова і податкова безпека підприємств аграрного сектора. АгроСвіт. 2009. № 18. С. 16–19.13. Статистичний збірник «Сільське господарство України» за 2017 рік. Київ: Державна служба статистики України, 2018.14. Статистичний збірник «Сільське господарство України» за 2018 рік. Київ: Державна служба статистики України, 2019.15. Базаров Г.З., Беляев С.Г., Белых Л.П. Теория и практика антикризисного управления. Москва: Закон и право, ЮНИТИ, 1996. 469 с.16. Трусова Н.В. Дестабілізаційні процеси в системі забезпечення фінансового потенціалу сільськогосподарських підприємств. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. Вип. 2. URL: http://www.global-national.in.ua.17. Фінансове забезпечення аграрного сектора: вітчизняний та зарубіжний досвід: монографія / за ред. Давиденко Н.М. Київ: НУБіП України, 2017. 454 с.18. Фрунза С. А. Забезпечення інвестиційного розвитку аграрної сфери національної економіки. Наукові праці КТЕУ. Економічні науки. 2010. № 17. С. 1–7.19. Цибок В. О. Бюджетна підтримка розвитку АПК з використанням механізму здешевлення кредитів. Наукові праці НДФІ. 2005. №3(32). С. 64–70.20. Coleman W., Skogstad G., Atkinson M. Paradigm Shifts and Policy Networks: Cumulative Change in Agriculture. Journal of Public Policy. 1996. Vol. 16. Р. 273–301.21.Forgue B. Novellas approaches de la question des crises. Rev fantasize de question. Paris. 1996. № 108. Р. 72–73.22. Ling C.-H., Yang H.-L., Liou D.-Y. The impact of corporate social responsibility on financial performance: Evidence from business in Taiwan. 2009. Vol. 31. №1. Р.56-63.23. Moyer W., Josling T. Agricultural Policy Reform. Politics and process in the EU and US in 1990 s. Alders hot. 2002. Р.79-80.24. Petrick M. Empirical measurement of credit rationing in agriculture: a methodological survey, IAMO URL: http://econpapers.repec.org/paper/zbwiamodp/14926.htm.