Suchergebnisse

История повседневности определяется как исследование «малых жизненных миров» и повседневной жизни рядовых граждан, как история тех, без кого не могло бы быть истории, но кто для историков остался в истории преимущественно «безымянным» и «молчаливым». Данная статья посвящена жителям одного дома и одной квартира, населявших их в первой половине двадцатого века. Через образы этих людей автор предпринял попытку выявить горизонтальные связи, часто ускользающие при анализе пространственно-временных закономерностей развития науки и техники. В первую очередь это рассказ о семье Адольфа Селистиновича Шварца и близкого ему сотрудника, в будущем шеф-электрика «Электросилы» Роберта Андреевича Лютера. О семье профессора Александра Александровича Садова и его многочисленных друзьях, сыгравших заметную роль в развитие медико-биологических исследований Ленинграда. Об удивительной женщине Евгении Александровне Свиньиной несмотря ни на что остававшейся верной любимому городу. Судьбы всех этих людей сошлись в рамках коммунальной квартиры одного из многих незаурядных домов Петербурга, города-героя Ленинграда. ; The history of everyday life has find the links between the down-to-earth, everyday experiences of ordinary people in a society (microhistory), from the one hand, and political changes which occur in that society (macrohistory), from the other hand. Role of horizontal linkages into the historical processes easily escapes from the researchers' attention. However, many parameters for creating knowledge determined directly by cognitive field, which is formed both by people themselves, and the environment in which ones live, relax, and work. This article is devoted to inhabitants of one house and of one flat, which occupied them during the first half of twentieth century. Through the images of these people, I attempted to reveal the horizontal linkage between people of late Russian Empire early Soviet period. Based on analysis of memoirs of contemporaries and materials from private archives, including an archive of my own family, I try to show some 'signs of epoch' and how they have changed in the course of social andpolitical upheavals, takes the lives of entire generations of St. Petersburg Petrograd Leningrad residents. This work was born thanks with the niece of my grandfather V.Kh. Burago, Aleksandra B. Molchanova (Asya Burago, 1922-2011) who was born and grown in Moscow. The long-term employee of the State literary museum, she well remembered Nikolay P. Antsife-rov (1889-1958). I addressed to her light memory, trying to continue a train of portraits of inhabitants of beloved city. First of all the story is devoted to Adolph S. Schwarz's (1878-1950) family and to the close to him employee future chief electrician of the plant 'Electrosila' [Electric Force] Robert A. Luther (1889-1976). Also this article is devoted to family of Professor Alexander A. Sadov (1891-1942), and to his numerous friend who have played a noticeable role in development of medical and biological research in Leningrad. And of course it's devoted to amazing woman Eugenia A. Svinyina (1859-1942) who despite everything remaining true to the beloved city. Fates of all these people met in the communal Leningrad flat at one of many uncommon houses of Petersburg Leningrad, and the whole Russia's history is reflected in the interrelation of these fates, because the very fate of this relationships is the history of the country.

This dissertation intends to unveil the mecanisms of representation and influence on the domestic interior in installations from the 1950s onwards.It is about questioning reasons and meanings of the presence of 19th century patterns ( social levelling, distinction between domestic and public space, hoarding, promotion of the ornementation.) in contemporary practices. Furtheron, the dissertation tries to establish a typology of archetypal personae in contemporary works.19th century is not only the testimony of the rise of the interior and the standardization of social conventions but also aspring of artistic avant-gardes as well as political, industrial and social revolutions. However, when artists deal withdomestic interior they would rather refer to the conservative figure of the bourgeois and a regulated space. Consequently,has there been structural changes or modulations in the representation of interiors since the 19th century ? If so, do the forms used by these works have the same foundation as when the genre was created ?Through examples drawn from contemporary creation but also from curatorial and museographic practices, sociology, litterature or microhistory, we intend to find approaches in link with the issues raised by these works in order to present their variations and what they imply. A complete report is not intended in this dissertation.The visual art practice is directly related to the research topic. Anecdote is used as a lead because it offers an unprecedented access to historical facts, social changes, mechanisms of domination or cultural productions. It is thanks to its appearence in the interior through the decorative that this object is linked to the research topic. ; Cette thèse s'attache à mettre à jour les mécanismes de représentation et de réappropriation de l'intérieur domestiqueau sein des installations depuis les années 1950.Il s'agit de s'interroger quant aux raisons et significations de la présence de motifs hérités du XIXe siècle (nivellement social, distinction entre espace domestique et public, mise-en-scène de soi, accumulation de biens, valorisation de l'ornementation. ), au sein de pratiques contemporaines. Plus loin, on cherche à établir une typologie de personae archétypales au sein des oeuvres contemporaines. Témoin de l'émergence de l'intérieur autant que de la normalisation des conventions sociales, le XIXe siècle est également le creuset des avants-gardes artistiques autant que des révolutions – politiques, industrielles, sociales. Pourtant, c'est vers la figure conservatrice du bourgeois et d'un espace très réglementé que se tournent les artistes lorsqu'ils choisissent de se réapproprier l'intérieur domestique. Dès lors, existe-t-il des changements structurels ou des modulations dans la représentation des intérieurs depuis le XIXe siècle ? Le cas échéant, les formes adoptées par ces oeuvres sont elles issues des mêmes sources que lors de la naissance du genre ?À travers un ensemble d'exemples empruntés au champ de la création contemporaine, mais également à ceux des pratiques curatoriales et muséographiques, de la sociologie, de la littérature ou de la micro-histoire, il s'agit de dresser des pistes de réflexion quant aux enjeux soulignés par ces réalisations, afin d'en présenter les variations et ce qu'elles induisent, hors d'un compte rendu exhaustif. La pratique plastique est partie liée du sujet de recherche, l'anecdote y est érigée en guide en ce qu'elle offre une liberté d'accès sans précédent aux faits historiques, transformations sociales, mécanismes de domination ou productions culturelles. C'est à son émergence au sein de l'intérieur par le décoratif que cet objet est afférent au sujet de recherche.

SUMMARY:
Aleksandr Kamenskii begins his article with the observation that the growing field of empire studies (or in a more paradigmatic rendering, "New Imperial History") makes contemporary historians return to traditional questions of historical scholarship and cast them in a new light with the help of innovative interpretative frames, such as microhistory, local history, a history of everyday life, and a history of mentalities. A by product of this intersected historiographic development is the emergence of a line of inquiry that focuses on perception and languages of description of empire by different political and social actors (not necessarily representing the privileged and educated layers of society). In his article, Kamenskii surveys recent historical studies of the formative period of the Russian empire (from the Petrine reforms to the reign of Catherine II), and suggests possible interpretative frames and research questions that concern the problem of how former tsar's subjects described, imagined, and related to a new political entity: the Russian empire. Kamenskii notes the exploration of this process, alongside with the inquiry into the historical semantics of employed concepts and categories, is even more important insofar as attempts to arrive at an essentialist definition of the character of the pre-Petrine and post-Petrine polity (be it a "state" or an "empire") yielded meager and confusing results. In the first part of the article the author describes the development of historic concepts of "state" ( gosudarstvo ) and "Russian land" ( russkaia zemlia ), and notes that from the Time of Troubles through the first half of the eighteenth century there appeared a new meaning of the "state" as an abstract entity divorced from the persona of the ruler. This transformation paved the way for the emergence of the concept of "fatherland" in the Petrine political language, and concomitantly the concept of patriotism. These new concepts were a by product of the development of the Russian state and the process of secularization of Russian society in the eighteenth century. Alongside an abstract concept of the state as "fatherland" there appeared a new individuating concept of the emperor's subjects, whose main duty was loyalty to the sovereign and love of fatherland. Kamenskii argues that research on these semantic transformations should continue, taking into account a peculiar feature of Russian political reforms and discourse in the eighteenth century, namely the reception of Western European texts, concepts, and discourses, and their telescoped historical development. The latter peculiar feature is very important for the author for he sees in the Russian case the coexistence of modern concepts of sovereignty and subjecthood (which constituted a foundational setting for the modern national state in Western Europe), and the belated formation of the modern state and empire. Kamenskii then turns to the figure of Lomonosov and devises a complex picture of the relationship between the national myth and the understanding of Russia in the imperial and Enlightenment framework – which would enter into conflict much later, and parallel the semantic differentiation of the concept of fatherland from that of the state. In his concluding remarks Kamenskii infers the unavoidability of a historical approach to the problem of patriotism that is overloaded with ideological connotations, and remarks that the inquiry into the history of patriotic discourse must be supplemented with exploration of the changing categories of description of imperial polity.

The following article reconstructs the origins of the Guadua Working Group (1989-1999), attached to the Universidad Nacional de Colombia - Medellin's Campus, to historically inquiry the ideas and actions that recently configured the extension function of the Universidad Nacional de Colombia. In an exercise of institutional microhistory, we performed a qualitative analysis of bibliography, legislation and interviews, with the purpose of identifying the manifestations and tensions that preceded the regulation of this university mission, where it is expressed, in a concrete way, the links of the university with the Colombian society; in this case, through the direct contributions towards agricultural and constructive development of the northwestern region of the country. This notion arose at the beginning of the 20th century, but its conceptualization at the Universidad Nacional de Colombia only became relevant in the nineties. Comparing these discourses with the activities of the Guadua Work Group, this research shows that academic networks in fact —invisible in the official stories about identity and university performance— have been the main social interlocutors of university knowledge, anticipating in their praxis, the slogans that at the end of the 20th century, pretended to redefine the National Colombian University in integrationist key. ; El presente artículo reconstruye los orígenes del Grupo de Trabajo Guadua (1989-1999), adscrito a la Universidad Nacional de Colombia - Sede Medellín, para indagar históricamente por las ideas y acciones que configuraron recientemente la función de extensión en la Universidad Nacional de Colombia. En un ejercicio de microhistoria institucional, donde se realiza un análisis cualitativo de bibliografía, legislación y entrevistas con el fin de identificar las manifestaciones y tensiones que antecedieron la regularización de esta misión universitaria en la que se expresan de forma concreta los enlaces de la universidad con la sociedad colombiana; en este caso, a través de los aportes directos al desarrollo agrícola y constructivo de la región noroccidental del país. Dicha noción surgió a principios del siglo XX, pero su conceptualización en la Universidad Nacional de Colombia solo cobró relevancia en los años noventa. Comparando estos discursos con las actividades del GTG, esta investigación demuestra que las redes académicas de hecho —invisibilizadas en los relatos oficiales sobre la identidad y desempeño de la universidad— han sido los principales interlocutores sociales del conocimiento universitario, anticipando en su praxis las consignas que al final del siglo XX pretendían redefinir la Universidad Nacional de Colombia en clave integracionista. ; O presente artigo reconstrói as origens do Grupo de Trabalho Guadua (1989-1999), adscrito à Universidade Nacional da Colômbia - Campus Medellín, para indagar historicamente pelas ideias e ações que configuraram recentemente a função de extensão na Universidade Nacional da Colômbia. Em um exercício de micro-história institucional, onde se realiza uma análise qualitativa de bibliografia, legislação e entrevistas com o objetivo de identificar as manifestações e tensões que precederam a regularização desta missão universitária na qual se expressam de forma concreta os vínculos da universidade com a sociedade colombiana; neste caso, através dos aportes diretos ao desenvolvimento agrícola e construtivo da região noroeste do país. Essa noção surgiu no início do século XX, mas sua conceitualização na Universidade Nacional da Colômbia só ganhou relevância nos anos noventa. Comparando estes discursos com as atividades do Grupo de Trabalho Guadua, esta pesquisa demonstra que as redes acadêmicas de fato —invisíveis nos relatos oficiais sobre a identidade e desempenho da universidade— têm sido os principais interlocutores sociais do conhecimento universitário, antecipando em sua praxis os slogans que no final do século XX pretendiam redefinir a Universidade Nacional da Colômbia em ânimo integracionista.

Summary. The purpose of the study. The scientific article examines the impact of the process of declassification of the Soviet secret service archives on the restoration of historical memory regarding the participants of the Ukrainian National Democratic Revolution in 1917–1921 who lived in Volyn Voivodeship as political emigrants during the interwar period and were repressed after the establishment of Bolshevik rule. It has been proven that the declassification of archival and criminal cases against Ukrainian activists contributes to the return of their names to the public and media space. The research methodology is based on the principles of scientificity, historicism and verification. The study uses such methods as biographical, problem-historical, exploratory, as well as methods of microhistory and local history. The scientific novelty of the article is in the analysis of the processes of restoring the historical memory of the Ukrainian revolution activists in 1917–1921, who later became Ukrainian political emigrants in the territory of the Western Volyn, in particular Rivne region. It was found that an important impetus for this was the declassification of secret service archives and the return to public space of the names of repressed public, military and political figures. Conclusions. After the defeat of the Ukrainian National Democratic Revolution of 1917–1921, its military, public and political figures were forced to leave the territory of the Second Polish Republic. Some of them settled in Volyn Voivodeship, forming a group of Ukrainian political emigrants. At the first stage of World War II, they came under pressure from the NKVD, many of whom were arrested and convicted. Bolshevik propaganda called Ukrainian People՚s Republic activists "petliurists", associated them with "enemies of the people", and tried in every way to denigrate and obliterate their names.The opening of the archives of special services and the declassification of archival-criminal materials served as an impetus to restore the memory of the participants of the first national liberation fighters, return the names of repressed figures to the modern public and media space, in particular in Rivne region. ; Анотація. Мета дослідження. У науковій статті розглядається вплив процесу розсекречення архівів радянських спецслужб на відновлення історичної пам՚яті щодо учасників Української національно-демократичної революції 1917–1921 рр., які у міжвоєнний період проживали у Волинському воєводстві як політичні емігранти, а після встановлення більшовицької влади були репресовані. Доведено, що розсекречення архівно-кримінальних справ стосовно українських діячів сприяє поверненню їхніх імен у публічний та медійний простір. Методологія дослідження ґрунтується на принципах науковості, історизму, верифікації. У ході дослідження використовувались такі методи, як біографічний, проблемно-історичний, пошуковий, а також методи мікроісторії та локальної історії. Наукова новизна статті полягає в аналізі процесів відновлення історичної пам՚яті про діячів Української революції 1917–1921 рр., згодом українських політичних емігрантів на території Західної Волині, зокрема Рівненщини. З՚ясовано, що важливим поштовхом до цього стало розсекречення архівів спецслужб і повернення у публічний простір імен репресованих громадських, військових, політичних діячів. Висновки. Після поразки Української національно-демократичної революції 1917–1921 рр. її військові, громадсько-політичні діячі вимушено емігрували на територію Другої Речі Посполитої. Частина з них оселилися у Волинському воєводстві, утворивши групу українських політичних емігрантів. На першому етапі Другої світової війни вони потрапили під пресинг органів НКВС, багато з них було заарештовано і засуджено. Більшовицька пропаганда називала діячів УНР «петлюрівцями», асоціювала їх з «ворогами народу», намагалася усіляко очорнити і затерти імена. Відкриття архівів спецслужб та розсекречення матеріалів архівно-кримінальних справ слугувало поштовхом до відновлення пам՚яті про учасників перших національно-визвольних змагань, повернення імен репресованих діячів у сучасний публічний та медійний простір, зокрема на території Рівненщини.

Summary. The purpose of the study. The scientific article examines the impact of the process of declassification of the Soviet secret service archives on the restoration of historical memory regarding the participants of the Ukrainian National Democratic Revolution in 1917–1921 who lived in Volyn Voivodeship as political emigrants during the interwar period and were repressed after the establishment of Bolshevik rule. It has been proven that the declassification of archival and criminal cases against Ukrainian activists contributes to the return of their names to the public and media space. The research methodology is based on the principles of scientificity, historicism and verification. The study uses such methods as biographical, problem-historical, exploratory, as well as methods of microhistory and local history. The scientific novelty of the article is in the analysis of the processes of restoring the historical memory of the Ukrainian revolution activists in 1917–1921, who later became Ukrainian political emigrants in the territory of the Western Volyn, in particular Rivne region. It was found that an important impetus for this was the declassification of secret service archives and the return to public space of the names of repressed public, military and political figures. Conclusions. After the defeat of the Ukrainian National Democratic Revolution of 1917–1921, its military, public and political figures were forced to leave the territory of the Second Polish Republic. Some of them settled in Volyn Voivodeship, forming a group of Ukrainian political emigrants. At the first stage of World War II, they came under pressure from the NKVD, many of whom were arrested and convicted. Bolshevik propaganda called Ukrainian People՚s Republic activists "petliurists", associated them with "enemies of the people", and tried in every way to denigrate and obliterate their names.The opening of the archives of special services and the declassification of archival-criminal materials served as an impetus to restore the memory of the participants of the first national liberation fighters, return the names of repressed figures to the modern public and media space, in particular in Rivne region. ; Анотація. Мета дослідження. У науковій статті розглядається вплив процесу розсекречення архівів радянських спецслужб на відновлення історичної пам՚яті щодо учасників Української національно-демократичної революції 1917–1921 рр., які у міжвоєнний період проживали у Волинському воєводстві як політичні емігранти, а після встановлення більшовицької влади були репресовані. Доведено, що розсекречення архівно-кримінальних справ стосовно українських діячів сприяє поверненню їхніх імен у публічний та медійний простір. Методологія дослідження ґрунтується на принципах науковості, історизму, верифікації. У ході дослідження використовувались такі методи, як біографічний, проблемно-історичний, пошуковий, а також методи мікроісторії та локальної історії. Наукова новизна статті полягає в аналізі процесів відновлення історичної пам՚яті про діячів Української революції 1917–1921 рр., згодом українських політичних емігрантів на території Західної Волині, зокрема Рівненщини. З՚ясовано, що важливим поштовхом до цього стало розсекречення архівів спецслужб і повернення у публічний простір імен репресованих громадських, військових, політичних діячів. Висновки. Після поразки Української національно-демократичної революції 1917–1921 рр. її військові, громадсько-політичні діячі вимушено емігрували на територію Другої Речі Посполитої. Частина з них оселилися у Волинському воєводстві, утворивши групу українських політичних емігрантів. На першому етапі Другої світової війни вони потрапили під пресинг органів НКВС, багато з них було заарештовано і засуджено. Більшовицька пропаганда називала діячів УНР «петлюрівцями», асоціювала їх з «ворогами народу», намагалася усіляко очорнити і затерти імена. Відкриття архівів спецслужб та розсекречення матеріалів архівно-кримінальних справ слугувало поштовхом до відновлення пам՚яті про учасників перших національно-визвольних змагань, повернення імен репресованих діячів у сучасний публічний та медійний простір, зокрема на території Рівненщини.

L'obiettivo di questa tesi dottorale è sottoporre ad analisi la precoce e progressiva dinamica di "razzializzazione" della società coloniale messicana. Quella della Nuova Spagna del XVI e della prima metà del XVII secolo era una società che si caratterizzò sin dai suoi esordi per la sua estrema diversità culturale e biologica, con le popolazioni indigene mesoamericane, africane, europee e asiatiche che diedero vita ad un processo conosciuto nel mondo storiografico come mestizaje che rifletteva i caratteri di questa nuova società culturalmente e biologicamente eterogenea. Questa ricerca dottorale nasce a partire dall'osservazione di questo fenomeno e insiste sulla necessità di analizzare il progressivo processo di razzializzazione della società novoispana tra XVI e XVII secolo. Il tribunale dell'Inquisizione messicano, istituzione religiosa e politica al medesimo tempo, funge da terreno privilegiato di esplorazione del contesto sociale della Nuova Spagna. Il Sant'Uffizio attraverso il suo articolato reticolo di commissari e familiares fu in grado di raccogliere delazioni, accuse e confessioni: una ricchissima documentazione oggi conservata a Città del Messico. La lettura di processi e denunce ci rivela informazioni preziose circa temi quali composizione sociale, percezione dell'altro e della diversità umana e culturale, propagazione di pratiche di discriminazione su basi etniche e religiose che a volte assunsero la forma di manifestazioni di razzismo ben prima della sua teorizzazione scientifica. Tutto questo non attraverso i testi dei grandi pensatori del tempo bensì tramite i pensieri e le parole della gente comune. Fine ultimo della tesi, quindi, non è presentare una storia "razziale" dell'Inquisizione, ma esaminare la diffusione di stereotipi, pregiudizi, discriminazioni attraverso la ricostruzione di storie afromessicane translocali con un approccio metodologico che si rifà alla tradizionale microstoria italiana in un nuovo terreno di più ampie connessioni e comparazioni a livello atlantico e in parte globale nell'epoca della mondializzazione. ; This doctoral dissertation aims to analyze the progressive process of racialization of colonial Mexico society. New Spain society between the sixteenth and seventeenth century was characterized by a deep cultural and biological diversity, thanks to the Mesoamerican indigenous populations, Africans, Europeans and on a smaller scale Asians which gave life to a process historiographically known as mestizaje, which revealed the features of this new culturally and biologically mixed society. This doctoral research stems from the observation of this phenomenon and insists on the need to study the process described above. The Mexican Inquisition, a religious and political institution at the same time, acts as a rich field of observation of New Spain social context. The Holy Office, thanks to its network of commissioners and familiares, was able to collect a great deal of denunciations, charges, and confessions: an extremely rich archive stored nowadays in Mexico City. On the one hand, the reading of these trials reveals precious information about the social composition, the perception of the other as well as the cultural and human diversity. On the other hand, it allows to reflect on the spread of discrimination practices based on ethnical and religious reasons which sometimes acquired the shape of displays of racism long before its scientific theorization. As a result, this doctoral thesis aims to analyze the dissemination of stereotypes, prejudices, and discriminations through the reconstruction of trans-local Afromexican microhistories, thanks to a methodological approach which relates to the traditional Italian microhistory in a new field of broader connections in the age of the mondialisation of the world.

Проанализирована белоэмигрантская историография по истории аграрной политики правительств Белого движения Юга России. Выделены периоды в развитии белоэмигрантской историографии аграрной политики правительств Белого движения Юга России. Раскрыты характерные черты, присущие наследию белых эмигрантов в 1920-х и 1960-х – 1990-х годах. Выяснено жанровое представительство творчества представителей белой эмиграции. Выявлены факторы, которые влияли на формирование и эволюцию взглядов представителей белой эмиграции на аграрную политику правительств Белого движения Юга России. ; White émigré historians outlined our problem consists mainly of two genres: memoir and research and memoirs. The latter, in our opinion, there is more reason to be attributed to published sources. Therefore, we believe it is appropriate to analyze the research work of representatives of white emigration. The term «White emigre historians» we mean work as their own emigrants and their descendants who identify themselves with the Russian abroad, such as «Alexander V. Krivoshein. Fate russkogo reformer» K. Krivosheina. Instead, «History of Soviet state» N. Werth – descendant of Russian immigrants – believe property modern French historiography, as the researcher identifies with ideological and cultural space of modern France. In the development of White emigre historiography of Agrarian Policy White Guard governments Anton Denikin, Wrangel P. audited Ukrainian territory in the 1919-1920 biennium, taking into account proposed by us in the first section of the monograph criteria can be roughly distinguish two periods: a) 1920-ies b) 1960-1990. For the first period was characterized by intense accumulation representatives of white emigration historical knowledge of the research problem. Working hours of the 1920s as diverse genre for representation, and on methodological tools and impaired functions. Their authors were mostly direct participants revolutionary events, in some cases – professional historians (eg, work Golovin «Russian counter-revolution in the 1917-1918 biennium.» – General, before the revolution, Professor Nicholas Military Academy. Yet through thematic and chronological characteristics, it not been subject to analysis in this monograph).Most work is inherent subjectivity in assessing extremes and judgments either heroic or excessive criticality. Obviously, the White emigre authors are not indifferent to the fate of the Fatherland. Valuable in these studies is that, first, they contain information zatushovuvana Soviet colleagues, and secondly, the available nuances not be found in the archives, but complementary, refine, and in some ways belie habits, to Third, by «living» language, they are much better for the «dry» kantselyarizmy convey the «spirit of the tumultuous revolutionary years», and fourthly, they represented moments in modern historiography (Ukrainian, Russian and foreign) are represented as lines of historical research: Microhistory, anthropologism, the history of everyday life, social history and more.Second period – 1960s – 1990s – much inferior to the first in number of publications. Its peculiarity lies in the fact that he represented practices authors who are the descendants of the first, second, etc. generation direct participants in the White movement, or the elderly. For the first – mostly Europeans for mentality – events 1917 – 1920's in Russia, unknown to them at best – no more than family history. Moreover, they are not so important and why their ancestors were outside the homeland. Second left is short, and creativity was far from necessary for writing serious studies. Scientific level of work «second wave» of white emigration is not inferior works of the 1920's. ; Проаналізовано білоемігрантську історіографію з історії аграрної політики урядів Білого руху Півдня Росії. Виокремлено періоди у розвитку білоемігрантської історіо-графії аграрної політики урядів Білого руху Півдня Росії. Розкрито характерні риси, властиві спадщині білих емігрантів у 1920-х та 1960-х – 1990-х роках. З'ясовано жанрове представництво творчого доробку представників білої еміграції. Виявлено фактори, що впливали на формування та еволюцію поглядів представників білої еміграції на аграрну політику урядів Білого руху Півдня Росії.

В настоящее время в российской историографии Великой Отечественной войны наблюдаются серь- езные перемены. В связи с активной разработкой ряда исследовательских направлений (социальная исто- рия, военно-историческая антропология, микроистория, гендерная история) повышается внимание ученых к документам личного происхождения, к которым в том числе относятся дневники рядовых советских гра- ждан – участников Великой Отечественной войны. Фронтовые и тыловые дневники периода 1941–1945 гг. имеют огромную историческую ценность. Во-первых, потому что являются достаточно редкими источ- никами. Во-вторых, они заключают в себе уникальную информацию о различных аспектах военной повсе- дневности, эмоциональном мире советского человека, его стратегиях выживания. Отсюда понятно, на- сколько актуальна публикация дневникового материала, представление его в научной периодике. Охарактеризованы особенности дневников, которые вели советские военнослужащие в условиях фронта в 1941–1945 гг. Описано содержание четырех офицерских дневников, их полные версии в ближай- шее время будут опубликованы в новейшем сборнике эго-документов (Это и моя война: Великая Отечест- венная в письменных и визуальных эго-документах: сб. документов / ред.-сост. А. Ю. Рожков, И. Г. Тажи- динова. Краснодар: Традиция, 2015). Анализ дневникового материала позволяет сделать выводы об особенностях фронтовых дневников: сжатость форм фиксации событий, минимум внимания утилитарным вопросам, рефлексия относительно человеческих отношений в экстремальных условиях. В то же время все представленные документы имеют свои стилевые и содержательные отличия, что связано с возрастом, социальным происхождением, образова- нием их авторов. Также на содержании каждого из текстов отразились такие факторы, как перипетии до- военной судьбы автора, его фронтовой путь, звание и занимаемая должность, интенсивность боевых дейст- вий в данный конкретный момент времени. Представляется, что на основе анализа офицерских дневников Н. Г. Чернышева, В. С. Суханова, Ф. К. Онищенко и В. Г. Морозова возможно более детально и полно реконст- руировать реалии жизни на войне тех, кому рядовые красноармейцы вверяли свои жизни в 1941–1945 гг. ; In the last years the Russian historiography of the Great Patriotic War there are major changes. In connection with active development of a number of research areas (social history, military history anthropology, microhistory, gender history) increases the attention of scientists to the documents of a personal origin. Examples of these documents include, inter alia, diaries of ordinary Soviet citizens – participants of the Great Patriotic War. Front and rear diaries 1941–1945 are of great historical value. Firstly, because the sources are sufficiently rare. Second, they make a unique information about various aspects of the military everyday life, the emotional world of the Soviet people, their survival strategies. Hence it is clear how urgent the publication of the diary material, presenting it in a scientific literature. This article describes the features of the diaries, which led the Soviet troops under the front in 1941–1945. Describe the content of the four "officers" diaries full version of which will soon be published in the newest collection of egodocuments (Eto i moya voyna: Velikaya Otechestvennaya v pis'mennykh i vizual'nykh ego-dokumentakh [This is my war: the Great Patriotic War in the written and visual ego-documents]. 2015 (in press). Rozhkov A., Tazhidinova I., ed.-comp. Krasnodar: Traditsiya). Analysis of diary material allows to draw conclusions about the features of the front-line diaries, which include: conciseness forms fixation events, little attention utilitarian issues concerning the reflection of human relations under extreme conditions. At the same time all the documents have their stylistic and conceptual differences due to age, social background, education of their authors. It is also on the content of each of the text affected by such factors as the vicissitudes of pre-war fate of the author, his front path, rank and position, the intensity of the fighting at this particular point in time. It seems that, based on the analysis of the diaries of officers N. Chernyshev, V. Sukhanov, F. Onishchenko and V. Morozov possible detail and fully reconstruct the realities of life in a war of those ordinary Red Army soldiers entrust their lives in 1941–1945.

Se proyecta estudiar varios aspectos de la civilización impresa que se presentaron en el universo del libro y de la lectura en la Argentina desde la Revolución de Mayo hasta mediados del siglo XX, especialmente desde el punto de vista de la Nueva Historia de la Cultura y su articulación con la Bibliotecología y la Edición. Se analizan documentos propios de la Historia Institucional y de la Microhistoria, tales como esquelas, bandos y proclamas, anuncios publicitarios, periódicos y revistas, fuentes e imposiciones tipográficas, las materialidades bibliográficas que influyeron en el pensamiento político de la época, los regis-tros de las imprentas y su relación con el mundo de la edición a través de la documentación de los archivos editoriales, entre otros impresos menores que la Historia política no ha tenido en cuenta hasta la fecha. Los dominios disciplinares involucrados en el proyecto están pautados por la confluencia entre los estudios literarios, los de género, los bibliotecológicos, los históricos y los de las ciencias políticas. El análisis y el entrecruzamiento de estas vertientes propias de las Humanidades y de las Ciencias Sociales, enmarcará el objeto de estudio dentro de una disciplina mayor: la Historia de la Edición y de Lectura en la Argentina desde 1810 hasta 1950. La metodología de apropiación de los diferentes registros culturales, sin dejar de lado las aproximaciones cuantitativas, permitirá un estudio cualitativo de este fenómeno y, en varias ocasiones, la aplicación del denominado método indiciario en la reconstrucción de las prácticas y representaciones textuales. Asimismo, la investigación se centrará en los lugares de ciudadanía, en especial, en los espacios públicos e institucionales urbanos, donde se manifiesta con mayor intensidad la estructura polisemántica de la cultura impresa. Dentro de este contexto, el proyecto intenta dar una mayor visibilidad a la extraordinaria riqueza de la civilización impresa del período estudiado y, por otra parte, vincular el mundo de la edición con el universo de la lectura y el de sus principales actores: los lectores y sus habilidades para apropiarse de los discursos tipográficos. ; This project aims at studying various aspects of print culture present in the realm of books and reading in Argentina since the May Revolution until the mid twentieth century, especially from the point of view of the New History of Culture and its relationship with Library Science and Publishing. Documents that characteristically belong to the fields of Institutional History and Microhistory will be analyzed. These include: edicts and announcements, advertisements, newspapers and magazines, typographic fonts and impositions, the bibliographic materials that influenced the political thought of the time, printers' records and their relationship with the world of publishing as found in publishers' archives, among other "lesser printed matter" that Political History has ignored so far. A series of disciplines and their convergence are involved: literary studies, gender studies, library science studies, historic studies, and political science studies. The analysis and intercrossing of these domains, typical of the Humanities and the Social Sciences, will frame the object of study within a wider discipline: the History of Publishing and Reading in Argentina since 1810 until 1950. The methodology of apprehending the diverse cultural records, without leaving aside quantitative approaches, will allow a qualitative study of these facts, and, in some occasions, the application of the so-called "trace method", in the reconstruction of textual representations and practices. In the same way, this research will focus on citizens' participation, especially in the public and institutional spheres in urban settings, where the polysemantic structure of print culture is manifested more intensely. Within this context, the project aims at giving wider visibility to the extraordinary richness of print culture of the period being studied, and, on the other hand, at linking the world of publishing with the world of reading and its main actors: readers and their abilities to apprehend print discourse

Se proyecta estudiar varios aspectos de la civilización impresa que se presentaron en el universo del libro y de la lectura en la Argentina desde la Revolución de Mayo hasta mediados del siglo XX, especialmente desde el punto de vista de la Nueva Historia de la Cultura y su articulación con la Bibliotecología y la Edición. Se analizan documentos propios de la Historia Institucional y de la Microhistoria, tales como esquelas, bandos y proclamas, anuncios publicitarios, periódicos y revistas, fuentes e imposiciones tipográficas, las materialidades bibliográficas que influyeron en el pensamiento político de la época, los regis-tros de las imprentas y su relación con el mundo de la edición a través de la documentación de los archivos editoriales, entre otros impresos menores que la Historia política no ha tenido en cuenta hasta la fecha. Los dominios disciplinares involucrados en el proyecto están pautados por la confluencia entre los estudios literarios, los de género, los bibliotecológicos, los históricos y los de las ciencias políticas. El análisis y el entrecruzamiento de estas vertientes propias de las Humanidades y de las Ciencias Sociales, enmarcará el objeto de estudio dentro de una disciplina mayor: la Historia de la Edición y de Lectura en la Argentina desde 1810 hasta 1950. La metodología de apropiación de los diferentes registros culturales, sin dejar de lado las aproximaciones cuantitativas, permitirá un estudio cualitativo de este fenómeno y, en varias ocasiones, la aplicación del denominado método indiciario en la reconstrucción de las prácticas y representaciones textuales. Asimismo, la investigación se centrará en los lugares de ciudadanía, en especial, en los espacios públicos e institucionales urbanos, donde se manifiesta con mayor intensidad la estructura polisemántica de la cultura impresa. Dentro de este contexto, el proyecto intenta dar una mayor visibilidad a la extraordinaria riqueza de la civilización impresa del período estudiado y, por otra parte, vincular el mundo de la edición con el universo de la lectura y el de sus principales actores: los lectores y sus habilidades para apropiarse de los discursos tipográficos. ; This project aims at studying various aspects of print culture present in the realm of books and reading in Argentina since the May Revolution until the mid twentieth century, especially from the point of view of the New History of Culture and its relationship with Library Science and Publishing. Documents that characteristically belong to the fields of Institutional History and Microhistory will be analyzed. These include: edicts and announcements, advertisements, newspapers and magazines, typographic fonts and impositions, the bibliographic materials that influenced the political thought of the time, printers' records and their relationship with the world of publishing as found in publishers' archives, among other "lesser printed matter" that Political History has ignored so far. A series of disciplines and their convergence are involved: literary studies, gender studies, library science studies, historic studies, and political science studies. The analysis and intercrossing of these domains, typical of the Humanities and the Social Sciences, will frame the object of study within a wider discipline: the History of Publishing and Reading in Argentina since 1810 until 1950. The methodology of apprehending the diverse cultural records, without leaving aside quantitative approaches, will allow a qualitative study of these facts, and, in some occasions, the application of the so-called "trace method", in the reconstruction of textual representations and practices. In the same way, this research will focus on citizens' participation, especially in the public and institutional spheres in urban settings, where the polysemantic structure of print culture is manifested more intensely. Within this context, the project aims at giving wider visibility to the extraordinary richness of print culture of the period being studied, and, on the other hand, at linking the world of publishing with the world of reading and its main actors: readers and their abilities to apprehend print discourse

Se proyecta estudiar varios aspectos de la civilización impresa que se presentaron en el universo del libro y de la lectura en la Argentina desde la Revolución de Mayo hasta mediados del siglo XX, especialmente desde el punto de vista de la Nueva Historia de la Cultura y su articulación con la Bibliotecología y la Edición. Se analizan documentos propios de la Historia Institucional y de la Microhistoria, tales como esquelas, bandos y proclamas, anuncios publicitarios, periódicos y revistas, fuentes e imposiciones tipográficas, las materialidades bibliográficas que influyeron en el pensamiento político de la época, los regis-tros de las imprentas y su relación con el mundo de la edición a través de la documentación de los archivos editoriales, entre otros impresos menores que la Historia política no ha tenido en cuenta hasta la fecha. Los dominios disciplinares involucrados en el proyecto están pautados por la confluencia entre los estudios literarios, los de género, los bibliotecológicos, los históricos y los de las ciencias políticas. El análisis y el entrecruzamiento de estas vertientes propias de las Humanidades y de las Ciencias Sociales, enmarcará el objeto de estudio dentro de una disciplina mayor: la Historia de la Edición y de Lectura en la Argentina desde 1810 hasta 1950. La metodología de apropiación de los diferentes registros culturales, sin dejar de lado las aproximaciones cuantitativas, permitirá un estudio cualitativo de este fenómeno y, en varias ocasiones, la aplicación del denominado método indiciario en la reconstrucción de las prácticas y representaciones textuales. Asimismo, la investigación se centrará en los lugares de ciudadanía, en especial, en los espacios públicos e institucionales urbanos, donde se manifiesta con mayor intensidad la estructura polisemántica de la cultura impresa. Dentro de este contexto, el proyecto intenta dar una mayor visibilidad a la extraordinaria riqueza de la civilización impresa del período estudiado y, por otra parte, vincular el mundo de la edición con el universo de la lectura y el de sus principales actores: los lectores y sus habilidades para apropiarse de los discursos tipográficos. ; This project aims at studying various aspects of print culture present in the realm of books and reading in Argentina since the May Revolution until the mid twentieth century, especially from the point of view of the New History of Culture and its relationship with Library Science and Publishing. Documents that characteristically belong to the fields of Institutional History and Microhistory will be analyzed. These include: edicts and announcements, advertisements, newspapers and magazines, typographic fonts and impositions, the bibliographic materials that influenced the political thought of the time, printers' records and their relationship with the world of publishing as found in publishers' archives, among other "lesser printed matter" that Political History has ignored so far. A series of disciplines and their convergence are involved: literary studies, gender studies, library science studies, historic studies, and political science studies. The analysis and intercrossing of these domains, typical of the Humanities and the Social Sciences, will frame the object of study within a wider discipline: the History of Publishing and Reading in Argentina since 1810 until 1950. The methodology of apprehending the diverse cultural records, without leaving aside quantitative approaches, will allow a qualitative study of these facts, and, in some occasions, the application of the so-called "trace method", in the reconstruction of textual representations and practices. In the same way, this research will focus on citizens' participation, especially in the public and institutional spheres in urban settings, where the polysemantic structure of print culture is manifested more intensely. Within this context, the project aims at giving wider visibility to the extraordinary richness of print culture of the period being studied, and, on the other hand, at linking the world of publishing with the world of reading and its main actors: readers and their abilities to apprehend print discourse

Als weit verbreitete Kurznachrichtenträger, die um 1900 visuelle und sprachliche Elemente auf neue Weise integrierten, haben Postkarten ein noch kaum erschlossenes Potenzial zur Erforschung mehrsprachiger Kommunikationsräume. Die Beiträger*innen des Bandes nutzen die Vielschichtigkeit dieses Alltagsmediums, um Bild- und Sprachspuren aus der mehrsprachigen Habsburger Monarchie freizulegen. Wie haben Postkarten den öffentlichen Raum visuell und sprachlich mitgestaltet? Wie die Selbst- und Fremdbilder der dort lebenden Menschen geformt? Und was erzählen die konkreten Gebrauchsformen von Postkarten über Austausch und Sprachpraxis? Die Postkarte ermöglicht einen erhellenden Blick "von unten" auf mehrsprachige Gesellschaften.

La crisis económica internacional tuvo en la Argentina su mayor impacto en 1932. Sus efectos permanecieron presentes durante más de un decenio. La crisis fiscal afectó el financiamiento de la educación pública, que era predominante en la instrucción primaria. Esta coyuntura compleja tuvo efectos transformadores en cuanto a la organización escolar, produciéndose una convivencia de propuestas y prácticas educativas heterogéneas. El Consejo Nacional de Educación, organismo colegiado compuesto por intelectuales y funcionarios de diferente extracción política, elaboró una reforma moderada del currículo y de las prácticas educativas, que combinaba en forma ecléctica la filosofía espiritualista, la psicología experimental, la renovación de escuela activa y la propaganda patriótica. La orientación de esta transformación educativa fue nacionalista y utilitaria, buscando resolver problemas vitales cotidianos al mismo tiempo que fortalecía la adaptación e integración social. Algunos de sus instrumentos pedagógicos y didácticos se consolidaron por su eficacia y permanecieron vigentes durante décadas. En este artículo se analizan la naturaleza y los propósitos de esta reforma así como las prácticas que buscó instalar. El abordaje metodológico se encuadra en la historia cultural, la microhistoria y la historia prosopográfica. ; The international economic crisis had its greatest impact in Argentina in 1932. Its effects remained present for more than a decade. The fiscal crisis affected the financing of public education, which was predominant in primary education. This complex conjuncture had transformative effects in terms of school organization, resulting in a coexistence of heterogeneous educational proposals and practices. The National Council of Education, a collegiate body composed of intellectuals and officials of different political extraction, developed a moderate reform of the curriculum and educational practices, which combined in an eclectic way the spiritualist philosophy, experimental psychology, the renovation of active school and the patriotic propaganda. The orientation of this educational transformation was nationalistic and utilitarian, seeking to solve daily life problems at the same time as strengthening social adaptation and integration. Some of its pedagogical and didactic instruments were consolidated for their effectiveness and remained in force for decades. This article analyzes the nature and purposes of this reform as well as the practices it sought to install. The methodological approach is framed in cultural history, microhistory and prosopographic history. ; La crise économique internationale a eu son plus grand impact en Argentine en 1932. Ses effets sont restés présents pendant plus d'une décennie. La crise fiscale a affecté le financement de l'éducation publique, qui prédominait dans l'enseignement primaire. Cette conjoncture complexe a eu des effets de transformation en termes d'organisation scolaire, entraînant la coexistence de propositions et de pratiques éducatives hétérogènes. Le Conseil National de l'Éducation, une instance collégiale composée d'intellectuels et de responsables de différentes appartenances politiques, a mis au point une réforme modérée du curriculum et des pratiques pédagogiques, associant de manière éclectique la philosophie spiritualiste, la psychologie expérimentale, la rénovation de l'école active et la propagande patriotique. L'orientation de cette transformation éducative était nationaliste et utilitaire, cherchant à résoudre les problèmes de la vie quotidienne tout en renforçant l'adaptation et l'intégration sociales. Certains de ses instruments pédagogiques et didactiques ont été consolidés pour leur efficacité et sont restés en vigueur pendant des décennies. Cet article analyse la nature et les objectifs de cette réforme, ainsi que les pratiques qu'elle cherche à mettre en place. L'approche méthodologique est encadrée dans l'histoire culturelle, la microhistoire et l'histoire prosopographique. ; A crise económica internacional teve o seu maior impacto na Argentina em 1932. Os seus efeitos perduraram por mais de uma década. A crise fiscal afetou o financiamento da educação pública, que predominou na educação primária. Esta conjuntura complexa teve efeitos de transformação em termos de organização escolar, originando a coexistência de práticas educativas heterogéneas. O Conselho Nacional de Educação, um órgão colegial composto por intelectuais e funcionários de diferentes filiações políticas, desenvolveu uma reforma moderada do currículo e das práticas de ensino, associando de maneira eclética a filosofia espiritualista, a psicologia experimental, a renovação da escola ativa e a propaganda patriótica. A orientação desta transformação educativa era nacionalista e utilitária, tentando resolver os problemas da vida cotidiana, reforçando, ao mesmo tempo, a integração e a adaptação sociais. Alguns dos seus instrumentos pedagógicos e didáticos foram consolidados pela sua eficiência e permaneceram em vigor durante décadas. Este artigo analisa a natureza e os objectivos desta reforma, bem como as práticas que pretende implementar. A abordagem metodológica enquadra-se na história cultural, na microhistória e na história prosopográfica. ; Dossier: Conservatisme et Progressisme en éducation: approches critiques et éclairages internationaux ; Facultad de Humanidades y Ciencias de la Educación

In the late 19th – early 20th cc. the Russian imperial authorities were concerned with the fast expansion of the photography. As a result, the public administration undertook efforts to get the new technology under the censorship control. The aim of the article is to reveal the theory and practice of the governmental regulation of photography in the Rus-sian empire. Basing on the wide range of archival sources, the author uses traditional methods of the historical study to describe the photography censorship in Russia and employs the approach of microhistory to find out how the censorship affected the everyday life of professional and amateur photographers. The lack of the studies devoted to the relationship between the public authorities and photography in the Russian empire determines the scientific novelty of the paper.From the early 1860ties, both private persons who owned cameras and commercial photographic studios were placed under surveillance of the inspector of publishing facilities and bookstores. Professional photographers were obliged to put their names on all images they produced and keep an account of all their clients. Any photographic activity outside the studio required a special permission of the local authorities. Only members of the photographic societies were allowed to take pictures everywhere in Russia (with an exception of military objects and borderlands) having no certificate from the local governor's office. Taking and publishing pictures of the ruling dynasty members and their residences required a special permission as well. The censorship controlled sharing of the photographic reproductions of the fine art works. The paintings, which (from the censor's perspective) either propagated revolutionary and separatist ideas or threatened the reputation of the monar-chy and Orthodox Church, were prevented from exhibiting. The local authorities used to confiscate the photographic reproductions of such paintings. As far as erotic materials were banned com-pletely, the censors paid special attention to any photographic im-ages depicting nudity. The author comes to conclusion, that despite the regulations were strict, the whole system of the state control over the photography was rather ineffective. Having no single law defining benchmarks for evaluating the pictures or even a list of the images banned throughout an empire, the censors used to act selec-tively. Furthermore, in big cities, such as Kyiv, they were too busy to control dozens of photographic studios and amateur photographers. As a result, both photographers and local civil servants ig-nored most of the regulations. ; Le but de l'étude est d'examiner l'histoire de la formation de la réglementation de l'État du chiffre d'affaires des images photographiques dans l'Empire russe et d'identifier les caractéristiques de son application dans la pratique. Décrire les mécanismes de base de la politique de l'Etat russe en ce qui concerne l'utilisation photographique de faire des principes traditionnels et les méthodes de la recherche historique, comme l'historicisme, l'analyse systématique, critique des sources, et ainsi de suite. D. Précisions sur l'impact de la politique de censure sur la pratique quotidienne des photographes professionnels et amateurs par des approches micro-histoire . La nouveauté de l'étude s'explique par la formulation du problème actuel et l'absence d'ouvrages similaires en historiographie. L'article a noté que le ministère de la censure avait pour but de contrôler la création, l'impression et la distribution de photographies et reproductions photographiques à limiter l'accès aux images, menaçant, selon les autorités, la moralité publique, la structure de l'Etat, les intérêts de l'Eglise orthodoxe et la dynastie régnante. L'auteur conclut que d'être extrêmement rigoureux d'un point de vue formel, la politique de censure n'a pas été en mesure de résoudre les tâches assignées par l'Etat. Dans la pratique, un mécanisme de commande actionné de manière inefficace et ne créer ruban rouge supplémentaire, ce qui conduit, en fin de compte, à sa liquidation partielle. ; Целью исследования является рассмотрение истории становления государственного регулирования оборота фотографических изображений в Российской империи и выявление особенностей его применения на практике. Для описания основных механизмов государственной политики России в отношении фотографического дела использованы традиционные принципы и методы исторического исследования, такие как историзм, системность, критический анализ источников и т. д. Выяснение влияния цензурной политики на повседневные практики фотографов-профессионалов и фотолюбителей осуществляется с помощью подходов микроистории. Новизна исследования объясняется постановкой актуальной проблемы и отсутствием подобных работ в историографии. В статье отмечено, что цензурное ведомство было призвано контролировать создание, тиражирование и распространение фотографий и фоторепродукций с целью ограничения доступа населения к изображениям, угрожающим, по мнению властей, общественной морали, государственному устройству, интересам православной церкви и правящей династии. Автор приходит к выводу, что, будучи крайне строгой с формальной точки зрения, цензурная политика не способна была решить возложенные на нее государством задачи. На практике, механизм контроля действовал неэффективно и лишь создавал дополнительную бюрократическую волокиту, что и привело, в конечном итоге, к его частичной ликвидации. ; Метою дослідження є розгляд історії становлення державного регулювання обороту фотографічних зображень в Російській імперії і виявлення особливостей його застосування на практиці. Для опису основних механізмів державної політики Росії щодо фотографічного справи використані традиційні принципи і методи історичного дослідження, такі як історизм, системність, критичний аналіз джерел і т. Д. З'ясування впливу цензурної політики на повсякденні практики фотографів-професіоналів і фотолюбителів здійснюється за допомогою підходів мікроісторії . Новизна дослідження пояснюється постановкою актуальної проблеми і відсутністю подібних робіт в історіографії. У статті зазначено, що цензурний відомство було покликане контролювати створення, тиражування та розповсюдження фотографій і фоторепродукцій з метою обмеження доступу населення до зображень, загрозливим, на думку влади, суспільної моралі, державного устрою, інтересам православної церкви і правлячої династії. Автор приходить до висновку, що, будучи вкрай суворої з формальної точки зору, цензурна політика не здатна була вирішити покладені на неї державою завдання. На практиці, механізм контролю діяв неефективно і лише створював додаткову бюрократичну тяганину, що і призвело, в кінцевому підсумку, до його часткової ліквідації.