Suchergebnisse

The article deals with the historical prerequisites for the penetration of Islam into the territory of Ukraine and the formation of Islamic architecture. It was revealed that the geographical position of Ukraine contributed to the emergence of Muslims in Ukrainian lands, especially in the south, on the border of two great civilizations – Christian and Muslim. At the same time, Islam in Ukraine played a significant ethno-forming role in the life of the Turkic peoples. Evidence of the permanent presence of Muslims in Kievan Rus dates back to the 11th century, when the Pecheneg Muslim cavalry was in the service of the Kievan prince. The second period is defined as a military-colonization period, which refers to the settlement in a permanent place of the peoples who professed Islam, as well as the colonial policy of the Ottoman Empire in the Northern Black Sea region and Transnistria. The Crimean peninsula became the main area for the spread of Islam in the lands that became part of independent Ukraine, where a unique Muslim civilization was born and strengthened. With the development of migration processes, the need arose for the construction of Muslim mosques on the territory of Ukraine. And if in the XVI-XVII century. mosques were built of wood, then starting from the 19th century. - stone and brick. The first mosque in Ukraine appeared in the XVI-XVII centuries. in the city of Ostrog in Volhynia in the Tatar suburb, built by Prince K. Ostrozhsky, which has not survived. From the beginning of the nineteenth century Mosques were built in the cities of Ukraine (Kyiv, Kharkiv), and the modern history of Islam and Muslims of Ukraine begins with the acquisition of Independence. So, in 1998-2000 the prayer-Muslim complex was built in Kyiv and the Arab cultural center in Odessa (2000). In addition, Muslim mosques have been built and are being designed in Donetsk, Luhansk, Zaporizhye, Mykolaiv, Kherson regions, as well as in the cities of Kyiv, Odessa, Donetsk, etc. In order to perceive a renewed direction in the architecture of public buildings, lost in Soviet times - sacred architecture, including Muslim architecture, Muslim architecture is being formed. It is determined that the modern architecture of mosques is created on the basis of the synthesis of traditionalism and the modern creative nature of the architectural method of designing a three-dimensional image of an Islamic shrine. ; У статті розглядається історичні передумови проникнення ісламу на територію України і формування ісламської сакральної архітектури. Розглянута поява мусульман на українських землях, насамперед на південних, яка була зумовлена розміщенням України на порубіжжі двох великих цивілізацій – християнської та мусульманської. Географічне положення України визначало активну її взаємодію з мусульманськими країнами та народами. При цьому іслам у межах сучасної України відіграв значну етноформувальну роль у житті деяких народів, які сформувалися на українських землях – (кримські татари та ногайці). Свідчення про постійне перебування мусульман у Київській Русі відносяться до ХІ ст., коли на службі у київського князя була кіннота з мусульман-печенігів. Другий період визначається як військово-колонізаційний, де йдеться про осідання на постійному місці народів, що сповідують іслам, а також колонізаційну політику Османської імперії в Північному Причорномор'ї і Подністров'ї. Кримський півострів став основним ареалом поширення ісламу на землях, що ввійшли до складу незалежної України. Саме тут зародилася і зміцніла унікальна мусульманська цивілізація [1-2].

The article is devoted to a problem of research of system education in the Muslim East. Inthe medieval Muslim world medrese possessed the independent status as institute of Islamiceducation, and served as the center of training. Initially medrese intended for teaching theMuslim right -fikh, and then and other subjects, representing the whole system of knowledgeof various sciences. During blossoming an Islamic civilization there was a huge quantity ofthe higher schools. They were considered as the important centers of scientific activity. Thebig interest of an Islam to secular education in the Muslim countries has formed a basis fordevelopment special educational systems in which secular and religious interests have beenoptimum counterbalanced. The purpose of Islamic education was to impart a complex of moralqualities. Correlation of a body and spirit was also one of moral rules, therefore Moslemsseriously concerned to physical training. Interest of Moslems to military education and militarysciences did not go with aspiration to development of other knowledge. The basic purpose ofresearch is to consider ways of development and formation of education to the Muslim East. ; Работа посвящена проблеме исследования системного образования и воспитанияна мусульманском Востоке. В средневековом мусульманском мире медресе обладалосамостоятельным статусом в качестве института исламского образования, и служило центром обучения. Изначально медресе предназначалось дляпреподавания мусульманского права — фикха, а затем и других предметов,представляющих собой целую систему знаний различных наук. В период расцвета исламской цивилизации существовало огромное количество высшихшкол, которые считались важными центрами научной деятельности. Большой интерес ислама к мирскому воспитанию в мусульманских странах послужил основой для разработки особой системы воспитания, в котором мирскиеи религиозные интересы были оптимально уравновешены. Целью исламскоговоспитания было привить комплекс моральных качеств. Соотнесенностьтела и духа являлось также одним из нравственных правил, поэтому мусульмане серьёзно относились и к физическому воспитанию. Интерес мусульманк ратному воспитанию и военным наукам не шёл вразрез со стремлением косвоению других знаний. Основная цель исследования — раскрыть пути развития и формирования образования и воспитания на мусульманском Востоке.

At the beginning of the 21st century, the French Republic was home to the largest Muslim community in the West, numbering 5-6 million people. E.Macron's initiatives aimed at defending the principle of secularism and combating 'Islamist separatism' provoked outrage in the Islamic world. The republic was blamed for systematic discrimination against Muslims and the lack of opportunities for self-realization of community members. Therefore, the analysis of the state of representation of Muslim politicians in the highest echelons of power is relevant. The goal of the paper is to analyze the composition of French governments during the presidency of Francois Hollande and to trace the role played by Muslims in them, using a variety of sources (official state press, Senate and National Assembly reports, transcripts of speeches, interviews, and memoirs). The concurrence of government was conceptual for F.Hollande. Therefore, three of the four Muslim politicians (Najat Vallaud-Belkacem, Myriam El Khomri, Kader Arif) were members of the pro-presidential Socialist Party. And formally non-party Yamina Benguigui gravitated to the Left. F.Hollande repeated, initiated by N.Sarkozy, the precedent of appointing Muslims as full-fledged ministers, not just delegated ministers or secretaries of state. If in the first case it was a matter of such a prestigious department as the Ministry of Justice, in the second it was about the ideologically important Ministry of National Education, Higher Education and Research. At the same time, the appointment of Kader Arif as Secretary of State for Veterans Affairs parallels with the appointment of Jacques Chirac to the same position in 2002-2007. Three of the four politicians (K.Arif, N.Vallaud-Belkacem, and M.ElKhomri) were not born in France. Two (N.Vallaud-Belkacem and M.ElKhomri) retained dual citizenship. Therefore, in their rhetoric, they appealed to the cultural, religious and ethnic diversity of the Republic. And the issues of history, the politics of memory, secularism, the fight against all forms of discrimination were of top priority for them. Periodically trying to protect Islamic culture and the Muslim community from grievances, all three politicians violated one of the basic rules of fiqh, marrying a non-Muslim: Najat Vallaud-Belkacem and Myriam El Khomri married Christians, and Yamina Benguigui married the Jew of Algerian descent. And if to compare this with the fact that they all were activists of the women's movement, it looks like they tried to receive the maximum dividends from the Republic. That would be impossible in a traditional Muslim society. At the same time, they appealed to the need to protect universal Islamic values. And they postulated themselves as 'secular Muslims', which is a priori impossible for classical Islam. ; У статті, на основі офіційного державного друкованого органу «Journal officiel de la République Française», звітів Сенату та Національної Асамблеї, матеріалів виступів, інтерв'ю та мемуарів проаналізовано склади французьких урядів періоду президентства Ф.Олланда та простежено, яку роль у них відігравали мусульмани. З'ясовано, що концептуальною для Ф.Олланда була злагодженість уряду, тому більшість міністрів-мусульман були членами Соціалістичної партії. Троє з чотирьох політиків народилися не у Франції, половина зберегла подвійне громадянство. Тому у риториці апелювали до культурного, релігійного й етнічного різноманіття Республіки, а питання історії, політики пам'яті, світськості, боротьби проти усіх форм дискримінації були ключовими.

This graduate work provides a comprehensive analysis of the current situation regarding the situation of Muslim immigrants in the EU, considers the features of EU policy on the mechanisms of integration of these immigrants into the European community. The study identified the role of the Islamic factor in immigration policy, the role of radical Islam and the causes of Islamophobia, as well as the mechanisms of intercultural dialogue and ways to combat illegal immigration from Muslim countries to the EU. ; У роботі проведений комплексний аналіз поточної ситуації відносно становища мусульманських іммігрантів в країнах ЄС, розглянуто особливості політики ЄС щодо механізмів інтеграції цих іммігрантів до європейської спільноти. На основі дослідження виявлено роль ісламського фактору в імміграційній політиці, роль радикального ісламу та причини ісламофобії, а також висвітлено механізми міжкультурного діалогу і шляхи протидії нелегальній імміграції з мусульманських країн до ЄС.

The composition of three governments under President Nicolas Sarkozy (2007-2012) is analyzed in the paper and the role of Muslims in them is retraced on the basis of the official state press, speeches, interviews, and publicistic works of French politicians. It is found out that F. Fillon's three cabinets began to involve Muslim women of immigrant origin to illustrate the promotion of gender, ethnic and religious diversity of power. It is stated that four out of five politicians belonged to the pro-government Union for the Popular Movement, and the appointing of F.Amara was to show openness to all political forces. Four out of five politicians (except Rama Yade) were the representatives of Beur generation. It is emphasized that a kind of consensus was formed, in which the children of Harkis (J.Bougrab and N.Berra) and labor immigrants, supporters of the National Liberation Front of Algeria (F.Amara), former ideological enemies, cooperated in one government. It is indicative that both present (F.Amara, N.Berra) and former (R.Dati, R.Yade, J.Bugrab) politicians being Muslims supported the principle of secularism and considered that religious affiliation is a private matter. Even N.Berra, who opposed the ban on the niqab, did not wear the hijab. In addition, despite all the top-level rhetoric, such appointments turned out to be something fundamentally new for the Republic, since politicians themselves often emphasized their immigrant origins, appealing to be the same citizens as others, that is, seeking self-affirmation. In spite of the fact that in 2011 Nicolas Sarkozy said that in France the policy of multiculturalism had also failed, thus acknowledging the futility of his initiatives in the context of diversity, as neither before nor after his presidency, the Presidents of the Republic even in word never abandoned the assimilation doctrine, some his initiatives were subsequently continued. F.Hollande, although he did not promote the concept of diversity, involved Muslim women of immigrant origin into the government, the best known of which were Najat Vallaud-Belkacem and Myriam El Khomri. ; В статье, на основе официального государственного печатного органа, материалов выступлений, интервью и публицистических произведений французских политиков, проанализирован состав трех правительств Франсуа Фийон (2007-2012) и прослежено, какую роль в них играли мусульмане. Установлено, что Николя Саркози в этом контексте привлекал в правительство, прежде всего, женщин, таким образом апеллируя не только к содействию «разнообразию» во власти, но и к преодолению недостаточного представления второго пола в высших эшелонах власти. Основной акцент сделан на том, как министры и госсекретари согласовывали свою исламскую идентичность и требования светского государства. ; У статті, на основі офіційного державного друкованого органу, матеріалів виступів, інтерв'ю та публіцистичних творів французьких політиків, проаналізовано склад трьох урядів Франсуа Фійона (2007-2012) та простежено, яку роль у них відігравали мусульмани. Встановлено, що Ніколя Саркозі у цьому контексті залучав до уряду, насамперед, жінок, таким чином апелюючи не лише до сприяння «розмаїттю» у владі, а й до подолання недостатнього представлення другої статі у вищих ешелонах влади. Основний акцент зроблено на тому, як міністри та держсекретарі узгоджували свою ісламську ідентичність і вимоги світської держави.

The research discusses the problem of interconfessional communication and traditions of sharing sacred places on the Crimean peninsula which have been reflected both in literary sources and memories. Social and demographic changes in the 20th century (forced migrations, Soviet state policy in religion, repatriation) caused the complete extinction of interreligious practices of sharing. In recent years, Muslim shrines have obtained not only religious symbolism, but also a political meaning in the discourse of belonging to the place and historical rights for the territory between divergent social actors. ; У статті розглядається питання міжконфесійної взаємодії та традицій спільного використання сакрального простору в Криму, котрі відображені в літературних джерелах та спогадах респондентів. Соціальні та демографічні зміни ХХ століття (примусова міграція, радянська політика в сфері релігії, репатріація кримських татар) призвели до повного занепаду міжрелігійних сусідських практик. В останні роки мусульманські святині набувають не тільки релігійної символіки, але й політичного значення в дискурсі належності до місця та історичних прав на територію різних етнічних груп.

The article considers different consequences of immigration processes of Muslims to the European region, which are connected with the formation of national enclaves inside European countries and with the reluctance of Muslim community to adapt to the legislation and traditions of the host state. The article confirms that the processes of possible integration are complicated by the fact of wide spreading among representatives of Muslim community ideas of Islamic fundamentalism, which opposes against European secularized society. In this regard the article also studies models of existence of Muslims in the European community and possible ways of further development of relations between them. ; В статье рассматриваются последствия миграционных процессов мусульманской общины на территорию Европейского региона, которые напрямую касаются образования мусульманских национальных анклав внутри европейских стран и нежелания представителей мусульманского общества каким-либо образом приспосабливается к законодательству и образу жизни принимающего государства. Статья подтверждает, что осложняет процессы возможной интеграции факт все большего распространения среди представителей мусульманской общины идей исламского фундаментализма, который в свою очередь открыто выступает против секуляризованного европейского общества. Касательно этого в статье также изучаются модели сосуществования мусульманской общины в рамках европейского сообщества и возможные пути развития дальнейших отношений между ними. ; У статті розглядаються проблемні аспекти процесу інтеграції та адаптації мусульманської іммігрантської громади до приймаючого європейського суспільства. Існуючі проблеми інтеграції розглядаються в контексті приналежності великої кількості європейських мусульман до фундаменталістської ісламської доктрини, агресивність якої підтримується радикальними засобами реалізації власних потреб та все більшою політизацією ісламу в межах Європейського регіону.

The article analyzes the nature of the influence of political activism in Islam on strategic communications with Muslim countries and considers the points that may negatively affect the sphere of state security of Ukraine. The aim of the article is to identify the main actors of Islamic political activism, as well as to analyze the impact of this phenomenon on the development of strategic communications between government agencies and Muslim countries. The main actors of Islamic political activism and ideological differences between them are identified. It is proved that in modern conditions the main forces of political activism in Islam are Sufis and Islamists, between whom there is a constant confrontation. It is noted that the main goal of Sufis in a non-Muslim country is to achieve a constructive dialogue with local authorities to protect the interests of their believers in the religious and social sphere. At the same time, Sufi political activity is often forced, usually in response to Islamist actions. The main stages of the formation of Islamist ideology are considered. It is shown that a large proportion of modern Islamist organizations adopt the idea of the "Muslim Brotherhood". Attention is drawn to the fact that the ultimate goal of the Islamists is to create a global Muslim caliphate, with a legal system based on Sharia (that is, in fact, the destruction of other forms of government). Proponents of Islamist ideology are in power in many Muslim countries today. Emphasis is placed on the fact that even "moderate Islamists" in strategic communications try to actively use ethno-confessional and political-economic factors to spread their influence to important regions in order to gain benefits directly for themselves or to protect the interests of their ethnically close believers. The possible consequences of Ankara's implementation of a political ideology that is significantly influenced by the concept of "neo-Ottomanism", aimed at restoring Turkish dominance in the former Ottoman Empire, are analyzed. ; В статті проаналізовано характер впливу політичного активізму в ісламі на стратегічні комунікації з мусульманськими країнами й розглянути моменти, які негативним чином можуть впливати на сферу державної безпеки України. Метою статті є визначення основних акторів ісламського політичного активізму, а також аналіз впливу цього феномену на розвиток стратегічних комунікацій державних органів з мусульманськими країнами. Визначені головні актори ісламського політичного активізму та ідеологічні відмінності між ними. Доведено, що в сучасних умовах головними силами в політичного активізму в ісламі є суфії та ісламісти, між якими точиться постійне протиборство. Зазначено, що головною метою суфієв у немусульманський країні є досягнення конструктивного діалогу з місцевою державною владою для захисту інтересів своїх вірян у релігійно-соціальній сфері. Водночас політична активність суфієв найчастіше має вимушений характер, звичайно йдеться про відповідь на дії ісламістів. Розглянуто основні етапи формування ісламістської ідеології. Показано, що велика частка сучасних ісламістських організацій беруть на озброєння ідеї "Братів-мусульман". Звертається увага на те, що кінцева мета ісламістів – створення всесвітнього мусульманського Халіфату, з правовою системою, заснованою на шаріаті (тобто фактично йдеться про знищення інших форм державного управління). У багатьох мусульманських країнах сьогодні при владі знаходяться прихильники ісламістської ідеології. Акцентовано увагу на тому, що навіть «помірковані ісламісти» у стратегічних комунікаціях намагаються активно використовувати етноконфесійні й політико-економічні чинники для поширення свого впливу на важливі для них регіони з метою отримання переваг безпосередньо для себе або для захисту інтересів своїх етнічноблизьких одновірців. Аналізуються можливі наслідки від втілення Анкарою в життя політичної ідеології, що відчуває значного впливу концепції «неоосманізму», орієнтованої на відновлення турецького домінування на теренах колишньої Оттоманської імперії.

The article analyzes the nature of the influence of political activism in Islam on strategic communications with Muslim countries and considers the points that may negatively affect the sphere of state security of Ukraine. The main actors of Islamic political activism and ideological differences between them are identified. It is proved that in modern conditions the main forces of political activism in Islam are Sufis and Islamists, between whom there is a constant confrontation. It is noted that the main goal of Sufis in a non-Muslim country is to achieve a constructive dialogue with local authorities to protect the interests of their believers in the religious and social sphere. At the same time, Sufi political activity is often forced, usually in response to Islamist actions. The main stages of the formation of Islamist ideology are considered. It is shown that a large proportion of modern Islamist organizations adopt the idea of the "Muslim Brotherhood". Attention is drawn to the fact that the ultimate goal of the Islamists is to create a global Muslim caliphate, with a legal system based on Sharia (that is, in fact, the destruction of other forms of government). Proponents of Islamist ideology are in power in many Muslim countries today. Emphasis is placed on the fact that even "moderate Islamists" in strategic communications try to actively use ethno-confessional and political-economic factors to spread their influence to important regions in order to gain benefits directly for themselves or to protect the interests of their ethnically close believers. The possible consequences of Ankara's implementation of a political ideology that is significantly influenced by the concept of "neo-Ottomanism", aimed at restoring Turkish dominance in the former Ottoman Empire, are analyzed. ; В статті проаналізовано характер впливу політичного активізму в ісламі на стратегічні комунікації з мусульманськими країнами й розглянути моменти, які негативним чином можуть впливати на сферу державної безпеки України. Визначені головні актори ісламського політичного активізму та ідеологічні відмінності між ними. Доведено, що в сучасних умовах головними силами в політичного активізму в ісламі є суфії та ісламісти, між якими точиться постійне протиборство. Зазначено, що головною метою суфієв у немусульманський країні є досягнення конструктивного діалогу з місцевою державною владою для захисту інтересів своїх вірян у релігійно-соціальній сфері. Водночас політична активність суфієв найчастіше має вимушений характер, звичайно йдеться про відповідь на дії ісламістів. Розглянуто основні етапи формування ісламістської ідеології. Показано, що велика частка сучасних ісламістських організацій беруть на озброєння ідеї "Братів-мусульман". Звертається увага на те, що кінцева мета ісламістів – створення всесвітнього мусульманського Халіфату, з правовою системою, заснованою на шаріаті (тобто фактично йдеться про знищення інших форм державного управління). У багатьох мусульманських країнах сьогодні при владі знаходяться прихильники ісламістської ідеології. Акцентовано увагу на тому, що навіть «помірковані ісламісти» у стратегічних комунікаціях намагаються активно використовувати етноконфесійні й політико-економічні чинники для поширення свого впливу на важливі для них регіони з метою отримання переваг безпосередньо для себе або для захисту інтересів своїх етнічноблизьких одновірців. Аналізуються можливі наслідки від втілення Анкарою в життя політичної ідеології, що відчуває значного впливу концепції «неоосманізму», орієнтованої на відновлення турецького домінування на теренах колишньої Оттоманської імперії.

The main idea of the article is the specificity of the modernization of the Tunisian society, as well as its gender aspect, is largely due to the fact that this process, thanks to the efforts of the ruling elite, began before the establishment of the colonial regime. In the context of the existing Islamic tradition, the degree of engagement of women in the social or productive spheres was conditioned by social differentiation. After establishing the French protectorate, actively using the administrative apparatus, encouraging the growth of the non-Muslim population, the French pursued a policy of cultural colonialism, which led to the design of the ideological and political realities of Tunisia in two directions. Representatives of the first direction continued the traditions of pre-colonial reformism, substantiating the idea of self-sufficiency of Islam. Representatives of the second, not denying the cultural significance of Islam, considered the prospects of modernization with the absorption of European experience.Representatives of Islamic modernism argued that, reformed and adapted to the spirit of time, Islam became the ideological basis of social development, in particular the release of women, whose primary role was to play education.The most radical of them questioned the use of hijab, as a purely Islamic tradition. Without denying the traditions of Islam, they advocated assimilation of the achievements of European culture, science and public opinion.The ideal of a new Tunisian woman appeared in the context of the synthesis of Islamic and Western cultures. He called for the emancipation of women and the reform of family-marital relations, taking into account the socio-cultural traditions of the Tunisian society.Thus, most of the Tunisian intellectual elite was united in the view that women's education is a prerequisite for the modernization of society. However, some advocated for its purely Islamic nature, others did not deny the need for secular nature, in this case the French. The position of this kind undoubtedly created the preconditions for solving the issue of women's education.The process of socializing Tunisian women in the 1930s was manifested in the creation of women's community organizations. Members of such organizations, as a rule, were representatives of an enlightened and prosperous elite of Tunisian society, whose activities were initially charitable.Thesis, westernized Tunisian women, who were mostly educated in France, usually propagandised their own feminist ideas. However, their activities caused a sharp rejection, even among representatives of Islamic modernists. Until the second half of the 1950's, it was not a struggle for emancipation, and participation in the national liberation movement was a dominant factor in the social updating of a number of Tunisian women. ; В статті дослідник розкриває специфіку модернізацій них процесів жіночого руху на прикладі туніського суспільства. Цей процес, на думку автора, почався ще до створення колоніального режиму. У контексті існуючої ісламської традиції ступінь залучення жінок до соціальної чи продуктивної сфери було обумовлено соціальною диференціацією. Відбувалось поступове оформлення ідейно-політичних реалій Тунісу. Творення жіночих громадських організацій відбувався завдяки процесу соціалізації туніських жінок. Участь їх у національно-визвольному русі була домінуючим фактором соціального оновлення суспільства.

The main idea of the article is the specificity of the modernization of the Tunisian society, as well as its gender aspect, is largely due to the fact that this process, thanks to the efforts of the ruling elite, began before the establishment of the colonial regime. In the context of the existing Islamic tradition, the degree of engagement of women in the social or productive spheres was conditioned by social differentiation. After establishing the French protectorate, actively using the administrative apparatus, encouraging the growth of the non-Muslim population, the French pursued a policy of cultural colonialism, which led to the design of the ideological and political realities of Tunisia in two directions. Representatives of the first direction continued the traditions of pre-colonial reformism, substantiating the idea of self-sufficiency of Islam. Representatives of the second, not denying the cultural significance of Islam, considered the prospects of modernization with the absorption of European experience.Representatives of Islamic modernism argued that, reformed and adapted to the spirit of time, Islam became the ideological basis of social development, in particular the release of women, whose primary role was to play education.The most radical of them questioned the use of hijab, as a purely Islamic tradition. Without denying the traditions of Islam, they advocated assimilation of the achievements of European culture, science and public opinion.The ideal of a new Tunisian woman appeared in the context of the synthesis of Islamic and Western cultures. He called for the emancipation of women and the reform of family-marital relations, taking into account the socio-cultural traditions of the Tunisian society.Thus, most of the Tunisian intellectual elite was united in the view that women's education is a prerequisite for the modernization of society. However, some advocated for its purely Islamic nature, others did not deny the need for secular nature, in this case the French. The position of this kind undoubtedly created the preconditions for solving the issue of women's education.The process of socializing Tunisian women in the 1930s was manifested in the creation of women's community organizations. Members of such organizations, as a rule, were representatives of an enlightened and prosperous elite of Tunisian society, whose activities were initially charitable.Thesis, westernized Tunisian women, who were mostly educated in France, usually propagandised their own feminist ideas. However, their activities caused a sharp rejection, even among representatives of Islamic modernists. Until the second half of the 1950's, it was not a struggle for emancipation, and participation in the national liberation movement was a dominant factor in the social updating of a number of Tunisian women. ; В статті дослідник розкриває специфіку модернізацій них процесів жіночого руху на прикладі туніського суспільства. Цей процес, на думку автора, почався ще до створення колоніального режиму. У контексті існуючої ісламської традиції ступінь залучення жінок до соціальної чи продуктивної сфери було обумовлено соціальною диференціацією. Відбувалось поступове оформлення ідейно-політичних реалій Тунісу. Творення жіночих громадських організацій відбувався завдяки процесу соціалізації туніських жінок. Участь їх у національно-визвольному русі була домінуючим фактором соціального оновлення суспільства.

In the article, based on laws and bills, reports of profile governmental and public commissions, the place of the Muslim community in the educational space of Quebec is investigated. The main emphasis is on analyzing the peculiarities of the adaptation of public schools to the ethno-religious diversity of students and the reasons for the emergence of private Islamic schools. Despite the fact that Muslims at the beginning of the twenty-first century were less than 2% of the population of Quebec, their "necessary accommodations", in particular such significant religious attribute as hijab, were at the heart of the debate. In 1994, the Commission on Human Rights and Youth Rights guaranteed to students the right to this religious accommodation, in 2008 similar rights of teachers were confirmed. In 2010 and 2014 the provincial government unsuccessful attempts to ban the closing of a face in public institutions, including schools. Instead, we note the insufficient protection of those who did not want to wear a hijab in private Islamic schools – by the decision of 1994, the Muslim teachers are forced to wear it. The concept of "open secularismis" (1999) is seen by us as an attempt to adapt the Canadian model of religious accommodation to the challenges of the French-speaking information space. Even in the context of the process of deconfessionnalization of the Quebec schools, the active phase of which came from 1998‒2008, it was not a question to remove religion from the educational space, but only to provide the rights previously enjoyed by Catholics and Protestants to religious minorities, including Muslims. We explain a small number of private Muslim educational institutions at the beginning of the twenty-first century by the being of the Muslim community at the stage of formation and the satisfaction with the state system of education, which was considered as a mechanism, that would help to better socialize and integrate into the host society. ; У статті на основі законів і законопроектів, звітів профільних урядових і громадських комісій досліджено місце мусульманської спільноти в освітньому просторі Квебеку. Основний акцент зроблено на аналізі особливостей пристосування державних шкіл до етно-релігійного різноманіття учнів і причинах появи приватних ісламських шкіл. Хоча мусульмани на початку ХХІ ст. складали менше 2% населення Квебеку, їхні "необхідні пристосування", зокрема хіджаб, були в центрі дискусій. 1994 р. Комісія з прав людини та молоді гарантувала ученицям право на цей помітний релігійний атрибут, 2008 р. підтверджено аналогічні права вчительок. У 2010 і 2014 рр. зафіксовано невдалі спроби заборони закривати обличчя в державних установах, зокрема і навчальних закладах. Концепцію "відкритої світськості", започатковану 1999 р., розглядаємо, як спробу узгодити канадську модель "релігійних пристосувань" до викликів франкомовного інформаційного простору, оскільки навіть у контексті процесу деконфесіоналізації квебекських шкіл, активна фаза якого припала на 1998‒2008 рр., йшлося не про лаїцизацію державної школи, а про надання тих прав, якими раніше користувалися католики та протестанти, меншинам, зокрема й мусульманам. Незначна кількість приватних мусульманських навчальних закладів на початку ХХІ ст. пояснюється перебуванням мусульманської спільноти на стадії становлення та підтримкою державної системи освіти, яку розглядали як механізм, що допоможе краще соціалізуватися й інтегруватися у приймаюче суспільство.

The article is devoted to the clandestine congress for the preparation of the All-Russian Congress of Muslim Students, organized in Kiev in 1913. Based on the archive sources of gendarme administration of Kiev Governorate and memoirs of the participants of the events, the process of preparing the organizational congress, its goals and tasks were examined. The role of reformist ideas among the organizers of the clandestine congress and their inclusion into the general imperial Muslim context was shown. The process of politicization of the Kiev Congress under the influence of revolutionary-minded participants representing the Muslim Tartars of the Volga and the Urals was studied. It was shown that the socially active Muslim students of that time included both revolutionary circles and representatives of intellectual and political elites of the Muslim community of the Russian Empire who were seeking for opportunities to improve the situation of the Muslims of the Empire. The probable causes of the weak reaction of the security services of the Russian Empire to this congress were analyzed. Among them are: a) the intervention of representatives of the Muslim elite of the Russian Empire, b) the marginal nature of the "Muslim issue" for the Kiev gendarmerie. The special role of the deputy of the Forth Duma, the representative of the Muslim faction of Ibnamin Akhtyamov in the settlement of the problem of the Muslim students' arrest was noted. It is concluded that the congress in question was a manifestation of unifying tendencies among the Muslim students, which took place on the eve of the First World War. ; Статья посвящена тайному съезду по подготовке Всероссийского съезда студентов-мусульман, организованному в Киеве в1913 г. На основании архивных источников и мемуаров участников событий рассмотрен процесс подготовки организационного съезда, его цели и задачи. Показана роль реформаторских идей в среде организаторов тайного съезда и их включенности в общеимперский мусульманский контекст. Проанализированы вероятные причины слабой реакции силовых структур Российской империи на данный съезд. Показано, что основными причинами слабой реакции со стороны властей на съезд стало вмешательство представителей мусульманской элиты Российской империи, а также маргинальный характер "мусульманского вопроса" для Киевской жандармерии. ; Стаття присвячена таємному з'їзду з підготовки Всеросійського з'їзду студентів-мусульман, організованому в Києві в 1913 р. На підставі архівних джерел і мемуарів учасників подій розглянуто процес підготовки організаційного з'їзду, його цілі й завдання. Показана роль реформаторських ідей у середовищі організаторів таємного з'їзду і їх залученість у загальноімперський мусульманський контекст. Проаналізовано ймовірні причини слабкої реакції силових структур Російської імперії на цей з'їзд. Показано, що основними причинами слабкої реакції з боку влади на з'їзд стало втручання представників мусульманської еліти Російської імперії, а також маргінальний характер "мусульманського питання" для Київської жандармерії.

The article examines the issues of criminal law protection of property under the laws of the Muslim legal fam-ily countries. The author argues that the approach of the legislators of the countries of the Muslim legal family is due to the influence of religion on the norms of Islamic criminal law. ; В статье исследуются вопросы уголовно-правовой охраны собственности по законодательству стран мусульманской правовой семьи. Автор утверждает, что подход законодателей стран мусульманской правовой семьи является особенным в силу влияния религии на нормы исламского уголовного права. ; У статті досліджуються питання кримінально-правової охорони власності за законодавством країн мусульманської правової сім'ї. Автор стверджує, що підхід законодавців країн мусульманської правової сім'ї є особливим з огляду на вплив релігії на норми ісламського кримінального права.

The author generalizes the most significant quantitative and qualitative changes in the development of the global Muslim community. The article deals with alternative forecasts about rising of global Muslim population, considers reasonable use of the term «geodemographic revolution» to describe the dynamics of Ummah. Specific factors of population growth of Ummah rooted in the lifestyle, family and religious institutions, mass religious consciousness are considered. It is summarized the impact of modern geodemographical processes on political, ideological, institutional, religious characteristics of the global Ummah. It is proved that the new phase of self-organization of the world Ummah for which inherent, among other things, an intense accumulation of demographic resources, active dissemination of Muslim minorities outside their traditional areas of existence, multiplication of Muslim religious and cultural enclaves, processes of new integration of Muslim community and its ability to mobilize a total political, economic, human resources in response to external challenges, etc., can be regarded as an «alternative globalization» of the Muslim world. ; . The author generalizes the most significant quantitative and qualitative changes in the development of the global Muslim community. The article deals with alternative forecasts about rising of global Muslim population, considers reasonable use of the term «geodemographic revolution» to describe the dynamics of Ummah. Specific factors of population growth of Ummah rooted in the lifestyle, family and religious institutions, mass religious consciousness are considered. It is summarized the impact of modern geodemographical processes on political, ideological, institutional, religious characteristics of the global Ummah. It is proved that the new phase of self-organization of the world Ummah for which inherent, among other things, an intense accumulation of demographic resources, active dissemination of Muslim minorities outside their traditional areas of existence, multiplication of Muslim religious and cultural enclaves, processes of new integration of Muslim community and its ability to mobilize a total political, economic, human resources in response to external challenges, etc., can be regarded as an «alternative globalization» of the Muslim world.