В современных условиях, когда экологический кризис охватил весь цивилизованный мир, изучение природоохранного законодательства и экологического права приобретает приоритетное и чрезвычайно актуальное значение. Охрана окружающей среды, сбалансированное использование природных ресурсов, обеспечения экологической безопасности жизнедеятельности человека – неотъемлемое условие устойчивого социо-экономико-экологического развития нашего государства. Согласно концепции национальной безопасности Украины экологическую безопасностьопределен как новый важный составной элемент национальнойбезопасности. Создание системы обеспечения экологической безопасности в государстве является одной из основ, на которой базируется стратегия, оперативное искусство и тактика государственной политики. ; В современных условиях, когда экологический кризис охватил весь цивилизованный мир, изучение природоохранного законодательства и экологического права приобретает приоритетное и чрезвычайно актуальное значение. Охрана окружающей среды, сбалансированное использование природных ресурсов, обеспечения экологической безопасности жизнедеятельности человека – неотъемлемое условие устойчивого социо-экономико-экологического развития нашего государства. Согласно концепции национальной безопасности Украины экологическую безопасностьопределен как новый важный составной элемент национальнойбезопасности. Создание системы обеспечения экологической безопасности в государстве является одной из основ, на которой базируется стратегия, оперативное искусство и тактика государственной политики. ; In modern conditions, when the ecological crisis has spread to the whole civilized world, the study of environmental legislation and environmental law become a priority and extremely relevant value. Environmental protection, balanced use of natural resources, provision of ecological safety of human life are an integral condition of sustainable socio-economic and ecological development of our state.According to the concept of national security of Ukraine, ecological security is defined as a new important element of national security. Creation of a system of environmental safety in the state is one of the foundations on which the strategy, operative art and tactics of state policy are based.
Currently, the entire world community is entering a new era, which is characterized by the emergence of numerous and widespread phenomena and challenges of world civilization, such as international terrorism, progressive nationalism, religious intolerance, as well as increasingly persistent political separatism. The disintegration of a number of political states in Asia, Africa and Europe, the destructive potential of disintegration of peoples that have existed for a long time within the framework of a single statehood, give grounds to believe that political separatism goes beyond the framework of not only national, but also regional security, acquiring an increasingly international aspect. These separatist movements use not only peaceful demonstrations in their arsenal, but violent forms such as uprisings also carry terrorist threats. Extremist acts in this context represent a form of realizing a separatist goal, acquiring more and more new forms and methods. Separate political, nationalist, religious organizations of a separatist orientation use violent methods to achieve their goals. Our era is an era of globalization of all aspects of social life, strengthening of interaction and mutual cooperation of different peoples, states, civilizations and cultures. But at the same time, it should be noted that at all times peoples exchanged material and spiritual values. Moreover, as mankind developed, this exchange intensified more and more. National sectors of the economy turned into international ones, trade, economic, cultural, social and political ties were strengthened. Separatism as a phenomenon is studied from various positions: both at the level of political science itself and at the trans-scientific level. An important task in this study is the analysis of the origins of separatism and the mechanisms of its emergence in various historical and geographical conditions. ; Визначено, що сьогодні все світове співтовариство вступає в нову еру, яка характеризується появою численних і широко розповсюджених явищ та викликів світової цивілізації, таких як міжнародний тероризм, прогресивний націоналізм, релігійна нетерпимість, а також усе більш стійкий політичний сепаратизм. Розпад ряду політичних держав в Азії, Африці та Європі, руйнівний потенціал дезінтеграції народів, які тривалий час існували в рамках єдиної державності, дають підстави вважати, що політичний сепаратизм виходить за рамки лише національної, а й регіональної безпеки, набуваючи дедалі більше міжнародного аспекту. Ці сепаратистські рухи використовують у своєму арсеналі не лише мирні демонстрації, але й такі насильницькі форми, як повстання, а також несуть терористичні загрози. Екстремістські дії в цьому контексті являють собою форму реалізації сепаратистської мети, набуття всенових і нових форм і методів. Окремі політичні, націоналістичні, релігійні організації сепаратистської орієнтації використовують насильницькі методи для досягнення своєї мети. Зазначено, що наша епоха – це епоха глобалізації всіх аспектів суспільного життя, посилення взаємодії та взаємної співпраці різних народів, держав, цивілізацій та культур. Зазначено, що в усі часи люди обмінювались матеріальними та духовними цінностями. Більш того, з розвитком людства цей обмін дедалі більше посилювався. Національні сектори економіки перетворилися на міжнародні, зміцнилися торговельно-економічні, культурні, соціальні та політичні зв'язки. Сепаратизм як явище вивчається з різних позицій: як на рівні самої політології, так і на транснауковому рівні. Важливим завданням у цьому дослідженні є аналіз витоків сепаратизму та механізмів його виникнення в різних історико-географічних умовах.
In this paper, we have analyzed the problems of formation of the payment for special use of natural resources during the implementation of the concept of sustainable development and the need to conserve natural resources for present and future generations. Payment for special nature management is considered as one of the principles of environmental law, in particular the right to use natural resources, as part of the economic and legal mechanism for environmental protection and as the main feature and condition of special use of natural resources in economic activities. The historical aspect of the development of payment for special nature management in the environmental legislation and state environmental policy in Ukraine is studied. The attention is drawn to the inconsistence usage of payment for nature management as a principle in the state strategic documents of environmental orientation, which may be an obstacle to the implementation of balanced and economical use of natural resources policies. The role of payment for special use of natural resources within the framework of the economic and legal mechanism of environmental protection are considered, its fiscal nature as a source of filling the corresponding budgets and the scope of accumulated funds for resource conservation and environmental measures.Features and problems of payment in various spheres of nature management are analyzed. Gaps and inconsistencies in the modern environmental legislation on the regulation of paid or free usage of natural resources are highlighted.The importance of payment for nature management is emphasized concerning the fact that the relevant payments are a source of accumulation of budget funds and should be targeted; they compensate for the costs of protection, conservation and reproduction of natural resources and ecosystems; perform a stimulating function - encourage nature users, business entities to use natural resources rationally, economically and effectively. ; Статья посвящена проблемам становления института ...
The article analyzes the provisions of the multilateral and bilateral international legal treaties of Ukraine aimed at the conservation and restoration of natural ecosystems and the implementation of an ecosystem approach, which is a strategy for the integrated management of land, water and living resources that promotes conservation and sustainable use in an equitable way. Based on the conducted research, it is concluded that these issues are among the most important and relevant at the international legal level, therefore, our state, having assumed relevant obligations in this area, should focus its efforts to their proper reflection in the national regulatory and legal field and their practical realization. It is hoped that in the near future, the outlined issues will receive increased attention both at the level of environmental legislation and in practical terms, because according to the Law of Ukraine «On the Basic principles (strategy) of state environmental policy of Ukraine for the period up to 2030» dated 28.02.2019, which now has the status of a leading pointer in the environmental sphere, the goal of state environmental policy is to achieve a good state of the environment by introducing an ecosystem approach to all areas of socio-economic development of Ukraine to ensure the constitutional right of every citizen to a clean and safe environment, introduction of balanced nature management and conservation and restoration of natural ecosystems.
The article highlights the issues of nature protection in Halychyna region that have been arising since ancient times till1939. Inthe 20-30s of the XXth century the solution of this problem was considered in the search of separate valuable objects of nature, their expropriation from the sphere of economic usage and complete protection. In the hard interwar period, the Polish government, scientists and some land owners were doing their best to protect nature. This intense activity had a significant public basis, as the main legislative basis of Poland of that time facilitated development and distribution of nature-protective activity in Halychyna region.Poland had a significant public legislative foundation for environmental protection and isolation of valuable natural areas/objects. First of all, since 1852 Halychyna had the valid Austrian law on forest conservation, according to which all forests, regardless of ownership form, had to be supervised by the State Forest Administration. In 1900 the Austrian Ministry of Agriculture issued the Circular concerning conservation of natural tracts and old trees. Later on, in 1927 the President of the Polish-Lithuanian Commonwealth issued the Decision on the protection of forests that were not owned by the state; in1934 anew public law about monuments of nature was adopted in Halychyna, which greatly simplified and facilitated the procedure of conserving valuable natural objects in the country. In addition, Poland had a number of other valid laws on nature usage with the elements of environmental protection.In the 1920-1930s, nature conservation and isolation of national parks in Halychyna were performed by both the government authorities of Poland and numerous Polish academic-social entities, such as the State Council for Nature Conservation of Poland, Polish Committee for Nature Protection in Lviv city, the Polish League for Nature Protection, Department of Reserves of the Research Institute of State Forests, Nature Conservation Commission of the State Geological Institute. Apart from that, Poland also had various public nature protection societies of local history and natural sciences, such as the Copernicus Society of Naturalists, Society of Tree-Lovers, Society of Planting Local Hylads, Zoological and Botanical Society, Society for Animal Protection, 'Stowarzyszenia c.k. straznikow lasowych i dozorcow skladow', 'Straz Lesna w Kosowie', "Akademickiego kola Przyrodnikow wszechnicy Lwowskiej' and others. A number of protected state reserves have been created. In addition to the public ones, there were a lot of community nature reserves, which were bought by the Polish scientific-cultural societies and organizations, as well as private reserves, created on private lands by some land owners.Thus, in Halychyna region the issue of nature conservation was developing very actively in those years, yet under the auspices of the Austrian (and later Polish) environmental organizations. Correspondingly, the new protected objects became Austrian or Polish state property. No Ukrainian natural reserves existed, and no national societies for nature protection. Therefore, the problem of nature protection in the 1920-1930s in the society turned from the purely ecological problem into the ecological-national one. Ukrainian patriots, uniting around their spiritual leader - the Ukrainian Greek Catholic Church (UGCC), started a broad nature protection activity in Halychyna, focusing at conserving and multiplying the natural resources. First of all, they founded the Permanent Commission for Nature Conservation at the Taras Shevchenko Scientific Society, which was carrying out an active nature conservation activity in the given region. ; В статье рассматриваются вопросы охраны природы Галичины с начала ХХ века до1939 г. Показано, что в этот период решение данной проблемы рассматривалось как проявление отдельных ценных объектов природы, изъятие их из сферы хозяйственного использования и полная охрана. Новосозданные заповедные объекты становились австрийской или польской государственной собственностью, поскольку к их основанию и охране приобщались прежде всего австрийские, а позже польские природоохранные организации. Украинских природных заповедников не было, как и национальных обществ по охране природы. Поэтому проблема охраны природы в 1920-1930 гг. в обществе из собственно экологической превратилась еще и в национальную. В результате украинские патриоты, ученые, члены НТШ, собираясь вокруг своего духовного лидера - УГКЦ, развернули на территории Галичины широкую природоохранную деятельность, направленную на сохранение и приумножение ценных природных богатств края. ; У статті розглядаються питання охорони природи Галичини з початку ХХ ст. і до 1939 р. Показано, що в цей період вирішення окресленої проблеми розглядалось як виявлення окремих цінних об'єктів природи, вилучення їх зі сфери господарського використання та цілковита охорона. Новостворювані заповідні об'єкти ставали австрійською чи польською державною власністю, оскільки до їх заснування та устаткування долучалися передусім австрійські, а пізніше польські природоохоронні організації. Українських природних заповідників не існувало, як і національних товариств з охорони природи. Тому проблема охорони природи в 1920-1930 рр. в суспільстві із суто екологічної перетворилася ще й на національну. У результаті українські патріоти, науковці, члени НТШ, гуртуючись навколо свого духовного лідера - УГКЦ, розгорнули на теренах Галичини широку природоохоронну діяльність, спрямовану на збереження й примноження цінних природних багатств краю.
The article considers the legal nature of Internet law. The opinions of the scholars on the essence of Internet law are studied. It is established that the legal nature of Internet law is not comprehensively understood in the scientific literature. Internet law covers the rules of various branches of law as well as legislation of different countries, which govern relations on the Internet. It is concluded that the synonyms to Internet law are computer law, cybernetic law and virtual space law.It is also stated that the Internet does not have a single centralized administration and a single set of rules for use. Only technical rules for the use of the address space (Internet protocol, domain names) are centralized. It is proved that Internet law is a complex branch of law, a complex of legal norms contained in the international legal acts, as well as in the national legislation of different countries, other rules that regulate the relations between the participants that arise, change and terminate in the digital environment (on the Internet).In addition, it is argued that Internet law cannot be regarded solely as an institution of private law, because the rules of public law are considered also an important regulator of such relationships. It is established that Internet law contains rules from different branches of law as well as branches of legislation.It is emphasized that the Internet is a worldwide information system for general access, logically linked to the global address space and based on the Internet protocol defined by international standards. The following features of the Internet are highlighted: its technical character, universality, interoperability, availability of universal access for users regardless of location, availability of a logically linked global address space, based on Internet Protocol, the presence of an unrestricted large number of Internet users who seek information, post information on the Internet, exercising other rights on the Internet.Moreover, it is established that the principles of Internet law should include the freedom of expression on the Internet; non-compulsory intrusion into the personal sphere of life of individuals, as well as non-compulsion for misuse of technical knowledge and means of pursuing individual interests; respect for the results of intellectual property used on the Internet; non-competence in using digital media for the dissemination of ideas not permitted by the rest of the world.Consequently, it is argued that Internet law, when regulating relations, shall take into account the purpose of the Internet functioning. It is reported that the Internet performs informational, communication, advertising, commercial, entertaining, social, educational functions. The functions of the Internet determine the scope of the legal regulation of the relations under analysis, and have an indirect impact on the formation of Internet law. ; У статті проаналізовано правову природу Інтернетправа. Досліджено позиції науковців щодо сутності Інтернетправа. Доведено, що Інтернет-право – це комплексна галузь законодавства, сукупність правових норм, що містяться як у міжнародних нормативно-правових актах, так і в національному законодавстві різних країн, інших регуляторів, які регулюють відносини між учасниками правовідносин, що виникають, змінюються та припиняються у цифровому середовищі (у мережі Інтернет). Встановлено, що Інтернет-право містить норми з різних галузей права та галузей законодавства. Обґрунтовано, що ознаками Інтернету є: технічний характер, всесвітній, екстериторіальний характер, наявність загального доступу для користувачів незалежно від місця перебування, наявність логічно пов'язаного глобального адресного простору, базування на Інтернет-протоколі, наявність необмеженої величезної кількості користувачів Інтернету, які шукають інформацію, розміщають інформацію в Інтернеті, здійснюють інші права в Інтернеті. Встановлено, що до принципів Інтернет-права варто віднести свободу вираження поглядів у мережі Інтернет; неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини, неприпустимість зловживання технічними знаннями, засобами для досягнення особистих інтересів; повагу до результатів інтелектуальної власності, яку використовують у мережі Інтернет; неприпустимість зловживання цифровим середовищем для поширення заборонених світовою спільнотою ідей та інші. Доведено, що Інтернет виконує інформаційну, комунікаційну, рекламну, комерційну, розважальну, соціальну, освітню функції.
Колективна монографія підготовлена в межах виконання науково-дослідної теми «Географія Сумської області: особливості природи, соціально-економічного розвитку та раціонального природокористування» (державний реєстраційний номер 0117U004980). Видання орієнтоване на науковців, викладачів, аспірантів і студентів закладів вищої освіти, працівників органів державного управління та місцевого самоврядування, підприємців та іншими особами, які цікавляться цією проблематикою. ; The collective monograph was prepared within the framework of the research topic "Geography of the Sumy region: features of nature, socio-economic development and rational use of nature" (state registration number 0117U004980). The publication is aimed at researchers, teachers, graduate students and students of higher education institutions, employees of public administration and local government, entrepreneurs and others interested in this issues.
The global environmental crisis has identified the need for the emergence and development of environmental policies, both internationally and nationally. At the same time, political science studies on environmental issues in Ukraine are carried out very rarely - to a greater extent, environmental issues are of interest to jurists, economists and specialists in public administration. The purpose of this article is to identify the main categories of environmental policy, to analyze the basics and principles of its operation, to determine its subjects and mechanisms. Environmental policy can be defined as the systematic activity of the state and society in the field of rational use of nature, environmental protection and achievement of sustainable development. The basic principles to be followed in the formulation and implementation of ecopolitics are enshrined, first of all, in such international instruments as the Stockholm Declaration, the Rio Declaration and the United Nations Framework Convention on Climate Change. The basic principles are: everyone has the right to live in a healthy environment; States are responsible for the state of the environment; sustainable development concepts must be followed when developing policies; an important principle of environmental policy integration; Due to the different nature and intensity of environmental impact, states have a common but differentiated responsibility. The paper deals with the tools of ecopolitics and their classification. It is noted that in the context of modern environmental policy based on the theory of ecological modernization, the economic approach to solving environmental problems is the most popular. The use of economic instruments (payments for the use of natural resources, fees for environmental pollution, compensation for environmental damage, penalties for violations of environmental legislation, green tax) allows you to create incentives for environmentally sound behavior, to form environmental funds to solve problems. Ukraine has a regulatory and regulatory approach, whereas flexible financial and economic instruments remain declarative. ; Глобальный экологический кризис определил необходимость появления и развития экологической политики, как на международном, так и национальном уровне. При этом, политологические исследования по природоохранной проблематике в Украине проводятся крайне редко. В большей степени, экологические вопросы интересуют правоведов, экономистов и специалистов в области государственного управления. Целью данной статьи определено выделение основных категорий экологической политики, анализ основ и принципов ее функционирования, определение ее субъектов и механизмов. Экологическую политику можно определить как системную деятельность государства и общества в сфере рационального природопользования, охраны окружающей среды и достижения устойчивого развития. Основные принципы, которые необходимо соблюдать при формулировании и реализации экополитики, закреплены, прежде всего, в таких международных документах, как Стокгольмская декларация, Рио-де-Жанейрская декларация и Рамочная конвенция ООН об изменении климата. Основными такими принципами являются: каждый человек имеет право на жизнь в здоровой окружающей среде; государства несут ответственность за состояние природной среды; при разработке политик необходимо следовать концепции устойчивого развития; важный принцип интеграции экологической политики; в силу разного характера и интенсивности воздействия на окружающую среду, государства несут общую, но дифференцированную ответственность. В работе рассмотрены инструменты экополитики, предоставлено их классификацию. Отмечено, что в условиях современной политики в области окружающей среды, основанной на теории экологической модернизации, экономический подход к решению экологических проблем является самым популярным. Применение экономических инструментов (платежи за пользование природными ресурсами, сборы за загрязнение окружающей среды, возмещения убытков за нарушенное окружающей среды, штрафы за нарушение экологического законодательства, зеленый налог) позволяет создавать стимулы экологически целесообразного поведения, формировать экологические фонды для решения проблем. Для Украины характерно использование нормативно-регулирующего подхода, тогда как применение гибких финансовых и экономических инструментов остается декларативным. ; Глобальна екологічна криза визначила необхідність появи і розвитку екологічної політики, як на міжнародному, так і національному рівні. При цьому, політологічні дослідження з природоохоронної проблематики в Україні проводяться вкрай рідко – в більшій мірі, екологічні питання цікавлять правознавців, економістів і фахівців в галузі державного управління. Метою даної статті є виділення основних категорій екологічної політики, аналіз основ і принципів її функціонування, визначення її суб'єктів та механізмів. Екологічну політику можна визначити як системну діяльність держави і суспільства в сфері раціонального природокористування, охорони навколишнього середовища та досягнення сталого розвитку. Основні принципи, яких необхідно дотримуватися при формулюванні і реалізації екополітики, закріплені, перш за все, в таких міжнародних документах, як Стокгольмська декларація, Ріо-де-Жанейрська декларація і Рамкова конвенція ООН про зміну клімату. Основними такими принципами є: кожна людина має право на життя в здоровому навколишньому середовищі; держави несуть відповідальність за стан природного середовища; при розробці політик необхідно слідувати концепції сталого розвитку; важливий принцип інтеграції екологічної політики; в силу різного характеру та інтенсивності впливу на навколишнє середовище, держави несуть загальну, але диференційовану відповідальність. В роботі розглянуто інструменти екополітики, надано їх класифікацію. Зазначено, що в умовах сучасної політики в сфері довкілля, яка базується на теорії екологічної модернізації, економічний підхід до вирішення екологічних проблем є найпопулярнішим. Застосування економічних інструментів (платежі за користування природними ресурсами, збори за забруднення довкілля, відшкодування збитків за порушене довкілля, штрафи за порушення екологічного законодавства, зелений податок) дозволяє створювати стимули екологічно доцільної поведінки, формувати екологічні фонди для вирішення проблем. Для України властиве використання нормативно-регулюючого підходу, тоді як застосування гнучких фінансових та економічних інструментів залишається декларативним.
The global environmental crisis has identified the need for the emergence and development of environmental policies, both internationally and nationally. At the same time, political science studies on environmental issues in Ukraine are carried out very rarely - to a greater extent, environmental issues are of interest to jurists, economists and specialists in public administration. The purpose of this article is to identify the main categories of environmental policy, to analyze the basics and principles of its operation, to determine its subjects and mechanisms. Environmental policy can be defined as the systematic activity of the state and society in the field of rational use of nature, environmental protection and achievement of sustainable development. The basic principles to be followed in the formulation and implementation of ecopolitics are enshrined, first of all, in such international instruments as the Stockholm Declaration, the Rio Declaration and the United Nations Framework Convention on Climate Change. The basic principles are: everyone has the right to live in a healthy environment; States are responsible for the state of the environment; sustainable development concepts must be followed when developing policies; an important principle of environmental policy integration; Due to the different nature and intensity of environmental impact, states have a common but differentiated responsibility. The paper deals with the tools of ecopolitics and their classification. It is noted that in the context of modern environmental policy based on the theory of ecological modernization, the economic approach to solving environmental problems is the most popular. The use of economic instruments (payments for the use of natural resources, fees for environmental pollution, compensation for environmental damage, penalties for violations of environmental legislation, green tax) allows you to create incentives for environmentally sound behavior, to form environmental funds to solve problems. Ukraine has a regulatory and regulatory approach, whereas flexible financial and economic instruments remain declarative. ; Глобальный экологический кризис определил необходимость появления и развития экологической политики, как на международном, так и национальном уровне. При этом, политологические исследования по природоохранной проблематике в Украине проводятся крайне редко. В большей степени, экологические вопросы интересуют правоведов, экономистов и специалистов в области государственного управления. Целью данной статьи определено выделение основных категорий экологической политики, анализ основ и принципов ее функционирования, определение ее субъектов и механизмов. Экологическую политику можно определить как системную деятельность государства и общества в сфере рационального природопользования, охраны окружающей среды и достижения устойчивого развития. Основные принципы, которые необходимо соблюдать при формулировании и реализации экополитики, закреплены, прежде всего, в таких международных документах, как Стокгольмская декларация, Рио-де-Жанейрская декларация и Рамочная конвенция ООН об изменении климата. Основными такими принципами являются: каждый человек имеет право на жизнь в здоровой окружающей среде; государства несут ответственность за состояние природной среды; при разработке политик необходимо следовать концепции устойчивого развития; важный принцип интеграции экологической политики; в силу разного характера и интенсивности воздействия на окружающую среду, государства несут общую, но дифференцированную ответственность. В работе рассмотрены инструменты экополитики, предоставлено их классификацию. Отмечено, что в условиях современной политики в области окружающей среды, основанной на теории экологической модернизации, экономический подход к решению экологических проблем является самым популярным. Применение экономических инструментов (платежи за пользование природными ресурсами, сборы за загрязнение окружающей среды, возмещения убытков за нарушенное окружающей среды, штрафы за нарушение экологического законодательства, зеленый налог) позволяет создавать стимулы экологически целесообразного поведения, формировать экологические фонды для решения проблем. Для Украины характерно использование нормативно-регулирующего подхода, тогда как применение гибких финансовых и экономических инструментов остается декларативным. ; Глобальна екологічна криза визначила необхідність появи і розвитку екологічної політики, як на міжнародному, так і національному рівні. При цьому, політологічні дослідження з природоохоронної проблематики в Україні проводяться вкрай рідко – в більшій мірі, екологічні питання цікавлять правознавців, економістів і фахівців в галузі державного управління. Метою даної статті є виділення основних категорій екологічної політики, аналіз основ і принципів її функціонування, визначення її суб'єктів та механізмів. Екологічну політику можна визначити як системну діяльність держави і суспільства в сфері раціонального природокористування, охорони навколишнього середовища та досягнення сталого розвитку. Основні принципи, яких необхідно дотримуватися при формулюванні і реалізації екополітики, закріплені, перш за все, в таких міжнародних документах, як Стокгольмська декларація, Ріо-де-Жанейрська декларація і Рамкова конвенція ООН про зміну клімату. Основними такими принципами є: кожна людина має право на життя в здоровому навколишньому середовищі; держави несуть відповідальність за стан природного середовища; при розробці політик необхідно слідувати концепції сталого розвитку; важливий принцип інтеграції екологічної політики; в силу різного характеру та інтенсивності впливу на навколишнє середовище, держави несуть загальну, але диференційовану відповідальність. В роботі розглянуто інструменти екополітики, надано їх класифікацію. Зазначено, що в умовах сучасної політики в сфері довкілля, яка базується на теорії екологічної модернізації, економічний підхід до вирішення екологічних проблем є найпопулярнішим. Застосування економічних інструментів (платежі за користування природними ресурсами, збори за забруднення довкілля, відшкодування збитків за порушене довкілля, штрафи за порушення екологічного законодавства, зелений податок) дозволяє створювати стимули екологічно доцільної поведінки, формувати екологічні фонди для вирішення проблем. Для України властиве використання нормативно-регулюючого підходу, тоді як застосування гнучких фінансових та економічних інструментів залишається декларативним.
The global environmental crisis has identified the need for the emergence and development of environmental policies, both internationally and nationally. At the same time, political science studies on environmental issues in Ukraine are carried out very rarely - to a greater extent, environmental issues are of interest to jurists, economists and specialists in public administration. The purpose of this article is to identify the main categories of environmental policy, to analyze the basics and principles of its operation, to determine its subjects and mechanisms. Environmental policy can be defined as the systematic activity of the state and society in the field of rational use of nature, environmental protection and achievement of sustainable development. The basic principles to be followed in the formulation and implementation of ecopolitics are enshrined, first of all, in such international instruments as the Stockholm Declaration, the Rio Declaration and the United Nations Framework Convention on Climate Change. The basic principles are: everyone has the right to live in a healthy environment; States are responsible for the state of the environment; sustainable development concepts must be followed when developing policies; an important principle of environmental policy integration; Due to the different nature and intensity of environmental impact, states have a common but differentiated responsibility. The paper deals with the tools of ecopolitics and their classification. It is noted that in the context of modern environmental policy based on the theory of ecological modernization, the economic approach to solving environmental problems is the most popular. The use of economic instruments (payments for the use of natural resources, fees for environmental pollution, compensation for environmental damage, penalties for violations of environmental legislation, green tax) allows you to create incentives for environmentally sound behavior, to form environmental funds to solve problems. Ukraine has a regulatory and regulatory approach, whereas flexible financial and economic instruments remain declarative. ; Глобальный экологический кризис определил необходимость появления и развития экологической политики, как на международном, так и национальном уровне. При этом, политологические исследования по природоохранной проблематике в Украине проводятся крайне редко. В большей степени, экологические вопросы интересуют правоведов, экономистов и специалистов в области государственного управления. Целью данной статьи определено выделение основных категорий экологической политики, анализ основ и принципов ее функционирования, определение ее субъектов и механизмов. Экологическую политику можно определить как системную деятельность государства и общества в сфере рационального природопользования, охраны окружающей среды и достижения устойчивого развития. Основные принципы, которые необходимо соблюдать при формулировании и реализации экополитики, закреплены, прежде всего, в таких международных документах, как Стокгольмская декларация, Рио-де-Жанейрская декларация и Рамочная конвенция ООН об изменении климата. Основными такими принципами являются: каждый человек имеет право на жизнь в здоровой окружающей среде; государства несут ответственность за состояние природной среды; при разработке политик необходимо следовать концепции устойчивого развития; важный принцип интеграции экологической политики; в силу разного характера и интенсивности воздействия на окружающую среду, государства несут общую, но дифференцированную ответственность. В работе рассмотрены инструменты экополитики, предоставлено их классификацию. Отмечено, что в условиях современной политики в области окружающей среды, основанной на теории экологической модернизации, экономический подход к решению экологических проблем является самым популярным. Применение экономических инструментов (платежи за пользование природными ресурсами, сборы за загрязнение окружающей среды, возмещения убытков за нарушенное окружающей среды, штрафы за нарушение экологического законодательства, зеленый налог) позволяет создавать стимулы экологически целесообразного поведения, формировать экологические фонды для решения проблем. Для Украины характерно использование нормативно-регулирующего подхода, тогда как применение гибких финансовых и экономических инструментов остается декларативным. ; Глобальна екологічна криза визначила необхідність появи і розвитку екологічної політики, як на міжнародному, так і національному рівні. При цьому, політологічні дослідження з природоохоронної проблематики в Україні проводяться вкрай рідко – в більшій мірі, екологічні питання цікавлять правознавців, економістів і фахівців в галузі державного управління. Метою даної статті є виділення основних категорій екологічної політики, аналіз основ і принципів її функціонування, визначення її суб'єктів та механізмів. Екологічну політику можна визначити як системну діяльність держави і суспільства в сфері раціонального природокористування, охорони навколишнього середовища та досягнення сталого розвитку. Основні принципи, яких необхідно дотримуватися при формулюванні і реалізації екополітики, закріплені, перш за все, в таких міжнародних документах, як Стокгольмська декларація, Ріо-де-Жанейрська декларація і Рамкова конвенція ООН про зміну клімату. Основними такими принципами є: кожна людина має право на життя в здоровому навколишньому середовищі; держави несуть відповідальність за стан природного середовища; при розробці політик необхідно слідувати концепції сталого розвитку; важливий принцип інтеграції екологічної політики; в силу різного характеру та інтенсивності впливу на навколишнє середовище, держави несуть загальну, але диференційовану відповідальність. В роботі розглянуто інструменти екополітики, надано їх класифікацію. Зазначено, що в умовах сучасної політики в сфері довкілля, яка базується на теорії екологічної модернізації, економічний підхід до вирішення екологічних проблем є найпопулярнішим. Застосування економічних інструментів (платежі за користування природними ресурсами, збори за забруднення довкілля, відшкодування збитків за порушене довкілля, штрафи за порушення екологічного законодавства, зелений податок) дозволяє створювати стимули екологічно доцільної поведінки, формувати екологічні фонди для вирішення проблем. Для України властиве використання нормативно-регулюючого підходу, тоді як застосування гнучких фінансових та економічних інструментів залишається декларативним.
The article considers environmental law policy as a component, an independent type of national legal policy, as well as state and sectoral environmental policy. The existence of correlative, mutual influence of ecological and legal doctrine on formation of the corresponding policy is proved. It is substantiated that the ecological and legal legal doctrine significantly influences the current state of the state ecological policy (and this influence is mutual), formation of the ecological legislation and integration of Ukraine into the European legal space. It was stated that Ukraine first of all needs to intensify law-making, modernize the provisions of the environmental and legal doctrine, based on the concepts of which will be revised, updated provisions of public policy, legal understanding, and hence law enforcement. Further institutionalization of the basic provisions of the ecological and legal doctrine in the legislation becomes a necessary condition for the further development of law-making and statehood. It is emphasized that the use of environmental and legal doctrine will speed up the lawmaking process, in particular due to the adaptation of regulations to European standards; formulate legislative definitions that will gradually become an important part of environmental regulations; develop a "road map" for the development of environmental policy and legislation, etc. It is emphasized that the current state of the legal system requires a fuller use of the lawmaking potential of environmental law doctrine and the implementation of its main functions – stabilizing, guiding, heuristic, rule-making, evaluative and prognostic. Therefore, it is expedient to apply the ecological and legal doctrine as a methodological platform of the ecological and legal policy. The necessity of developing concepts of systematization of the ecological legislation, and also legal policy is proved.
Charisma is an inherent exceptional human authority, which consists of the ability to subdue others to one's will. Throughout the history of human civilization, charismatic individuals have played a significant role in all spheres of human activity ‒ politics, education, science, production, art, philosophy, religion, and so on. The article analyzes the current state of research on teacher's charisma. This phenomenon has long been known in education, but recently it has attracted more and more attention because it significantly increases learning performance. But research on teacher's charisma is still rare, as its presence and variations are difficult to identify and operate on. The most important feature of a charismatic teacher is that in his professional activity, first of all, he tries to form and develop dynamic positive relationships with all his pupils, regardless of their abilities, gender, or social origin. Such a teacher becomes a role model, authority, and source of inspiration. Students of higher education institutions perceive the teacher's charisma somewhat differently. For them, the key features of an ideal teacher are professional competence and positive character traits. Not only does a competent teacher know his subject well, but he is also able to present it to students so that they understand the most difficult issues. Students consider friendliness, accessibility, patience, enthusiasm, self-discipline, and decency to be positive traits of an ideal teacher. Genetic studies of the teacher's charisma are completely absent. Although usual life experience shows that charisma is hereditary, its heritability remains unknown, which makes it impossible to determine how much charisma development depends on learning and upbringing. There are still no studies aimed at identifying genetic factors, not only charisma altogether but also the teacher's charisma in particular. The exacerbation of the problem of the education quality in today's rapidly changing world makes genetic research of pedagogical charisma very relevant. ; У статті здійснено аналіз сучасного стану дослідження харизми вчителя. Констатовано, що найголовнішою особливістю харизматичного вчителя є те, що він у своїй професійній діяльності намагається сформувати і розвинути позитивні стосунки з усіма своїми учнями, незалежно від їхніх здібностей, статі чи соціального походження. Такий учитель стає зразком для наслідування, авторитетом і джерелом натхнення. Студенти вищих закладів дещо інакше сприймають харизму викладача. Для них ключовими рисами є професійна компетентність і позитивні риси характеру (доброзичливість, доступність, терпіння, ентузіазм, організованість і порядність). Підкреслюється актуальність генетичних досліджень педагогічної харизми.
Charisma is an inherent exceptional human authority, which consists of the ability to subdue others to one's will. Throughout the history of human civilization, charismatic individuals have played a significant role in all spheres of human activity ‒ politics, education, science, production, art, philosophy, religion, and so on. The article analyzes the current state of research on teacher's charisma. This phenomenon has long been known in education, but recently it has attracted more and more attention because it significantly increases learning performance. But research on teacher's charisma is still rare, as its presence and variations are difficult to identify and operate on. The most important feature of a charismatic teacher is that in his professional activity, first of all, he tries to form and develop dynamic positive relationships with all his pupils, regardless of their abilities, gender, or social origin. Such a teacher becomes a role model, authority, and source of inspiration. Students of higher education institutions perceive the teacher's charisma somewhat differently. For them, the key features of an ideal teacher are professional competence and positive character traits. Not only does a competent teacher know his subject well, but he is also able to present it to students so that they understand the most difficult issues. Students consider friendliness, accessibility, patience, enthusiasm, self-discipline, and decency to be positive traits of an ideal teacher. Genetic studies of the teacher's charisma are completely absent. Although usual life experience shows that charisma is hereditary, its heritability remains unknown, which makes it impossible to determine how much charisma development depends on learning and upbringing. There are still no studies aimed at identifying genetic factors, not only charisma altogether but also the teacher's charisma in particular. The exacerbation of the problem of the education quality in today's rapidly changing world makes genetic research of pedagogical charisma very relevant. ; У статті здійснено аналіз сучасного стану дослідження харизми вчителя. Констатовано, що найголовнішою особливістю харизматичного вчителя є те, що він у своїй професійній діяльності намагається сформувати і розвинути позитивні стосунки з усіма своїми учнями, незалежно від їхніх здібностей, статі чи соціального походження. Такий учитель стає зразком для наслідування, авторитетом і джерелом натхнення. Студенти вищих закладів дещо інакше сприймають харизму викладача. Для них ключовими рисами є професійна компетентність і позитивні риси характеру (доброзичливість, доступність, терпіння, ентузіазм, організованість і порядність). Підкреслюється актуальність генетичних досліджень педагогічної харизми.
The main theoretical aspects of the environmental risks as a scientific category, the definition of environmental risk in the Ukrainian legislation, as well as major environmental risks associated with the construction and operation of hydroelectric power have been described. Taking into account the largescale plans of the hydroelectric power plants building in Ukraine after the implementation of "green" tariff the determination and issue the appropriate environmental risks assessment is crucial for making the reasonable management decisions on the construction of hydroelectric power or abandon it. ; Описано основні теоретичні погляди на екологічні ризики як наукову категорію, визначення екологічного ризику в українському законодавстві; а також основні екологічні ризики, пов'язані з будівництвом та експлуатацією гідроелектростанцій. З огляду на масштабні плани будівництва гідроелектростанцій в Україні після запровадження "зеленого" тарифу питання визначення й відповідної оцінки екологічних ризиків має ключове значення для ухвалення обґрунтованих управлінських рішень щодо будівництва гідроелектростанцій або відмови від будівництва.
The paper addresses the social, economic, environmental and legal bases of the modern Environmental state formation and prospects of this state's construction in Ukraine on the grounds of realization of the state policy. Peculiarities of realization of separate principles of the state policy, capable of promoting the formation of the environmental state, are considered. Based on the analysis of the formation of such states in some countries, the paper studies the ways to improve the legal framework for the formation of an environmentally friendly society, environmental partnership, as the main way to build an environmental state, and to ensure parity of environmental, economic and social needs in the context of sustaina-ble development. Particular attention is paid to the formation of the ecological paradigm as the basis for environmental legal consciousness of the whole society. This will allow the revision of values in relation to nature and recognize nature at the level of the Constitution of Ukraine as the basic social value. Attention is also paid to the structure, forms, methods, and content of environmental partnership, which can influence various factors in the formation of environmental state. It is proved that the main form of environmental partnership in modern conditions is a public-private partnership and that the latter is able to ensure the implementation of the effective environmental projects in the areas of natural resources restoration, waste management, eco-tourism etc. According to the structure, the environmental partnership is proposed to be considered as a set of institutional, regulatory, functional and communicative subsystems, possible content of which is also revealed. On the basis of the conducted research, the independent scientific conclusions and judgments on the analysed subjects are suggested and the ways of perfection of the current legislation of Ukraine on the outlined questions are offered. Keywords: ecological democracy, environmental paradigm, environmental legal awareness, environmental policy, the principle of environmental partnership, environmental legislation.
