Suchergebnisse

The article analyzes the current trends in the development of the institution of political opposition. The evolution of conceptual ideas about the essence of the phenomenon of political opposition is revealed. In a consolidated democracy, the political opposition ensures the change of political forces and elite groups in the management of the state, personnel rotation in government structures, as well as the exercise of control over political power. Instead, in transitive political regimes, the role of the political opposition is growing significantly. The quality of the institution of political opposition precedes the potential for democratization of a particular regime. The right to political opposition is one of the fundamental elements of modern liberal democracy. The ability to openly criticize the ruling elite, to defend their alternative interests, to propose other political solutions, to win power by participating in political elections is guaranteed by law. In politics, opposition is defined as: opposition to the opinion of the majority or the dominant opinion in the legislative, party and other structures that declare their commitment to democratic procedures; contrasting one's political course with another.The importance of the institution of political opposition is due to the fact that the opposition is the potential government of tomorrow. The initial point is what place the opposition forces occupied in the system of power relations of the country, which way it came to power. Because over time, this affects the very nature of power, and how easily and painlessly the change of power will take place.It is concluded that under the regime of polyarchy and in transitive regimes, effective, strong opposition is the key to stability in the work of the entire state mechanism. The existence of the opposition creates a balance in the political system and protects the regime not only from authoritarian manifestations, but also from the influence of subjective factors in political decision-making by the government, parliament, and other government institutions. ; У статті аналізуються сучасні тенденції розвитку інституту політичної опозиції. Розкривається еволюція концептуальних уявлень про сутнісний зміст феномену політичної опозиції. Констатується, що у режимі консолідованої демократії політична опозиція забезпечує зміну політичних сил та елітних груп в управлінні державою, кадрову ротацію в структурах влади, а також здійснення контролю за політичною владою. Натомість у транзитивних політичних режимах роль політичної опозиції істотно зростає. Якість інституту політичної опозиції виначає потенціал демократизації того чи іншого режиму влади. Право на політичну опозицію є одним з засадничих елементів сучасної ліберальної демократії. Можливість відкрито критикувати правлячу еліту, відстоювати свої альтернативні інтереси, пропонувати інші політичні рішення, виборювати владу шляхом участі у політичних виборах гарантується законом. У політиці опозиція визначається як: виступ проти думки більшості або панівної думки в законодавчих, партійних та інших структурах, які декларують свою прихильність демократичним процедурам; протиставлення свого політичного курсу іншому курсу.Важливість інституту політичної опозиції зумовлена тим, що опозиція – це потенційна завтрашня влада. Виначальним моментом є те, яке місце опозиційні сили посідали у системі владних відносин країни, яким шляхом прийшла до влади. Оскільки згодом це відбивається і на самому характері влади, і на тому, наскільки легко і безболісно відбуватиметься зміна влади.Робиться висновок, що за режиму поліархії та у транзитивних режимах дієва, сильна опозиція є запорукою стабільності в роботі усього державного механізму. Існування опозиції створює баланс у політичній системі та захищає режим влади не тільки від авторитарних проявів, але й від впливу суб'єктивних чинників в ухваленні політичних рішень урядом, парламентом та іншими владними інститутами.

The article analyzes the current trends in the development of the institution of political opposition. The evolution of conceptual ideas about the essence of the phenomenon of political opposition is revealed. In a consolidated democracy, the political opposition ensures the change of political forces and elite groups in the management of the state, personnel rotation in government structures, as well as the exercise of control over political power. Instead, in transitive political regimes, the role of the political opposition is growing significantly. The quality of the institution of political opposition precedes the potential for democratization of a particular regime. The right to political opposition is one of the fundamental elements of modern liberal democracy. The ability to openly criticize the ruling elite, to defend their alternative interests, to propose other political solutions, to win power by participating in political elections is guaranteed by law. In politics, opposition is defined as: opposition to the opinion of the majority or the dominant opinion in the legislative, party and other structures that declare their commitment to democratic procedures; contrasting one's political course with another.The importance of the institution of political opposition is due to the fact that the opposition is the potential government of tomorrow. The initial point is what place the opposition forces occupied in the system of power relations of the country, which way it came to power. Because over time, this affects the very nature of power, and how easily and painlessly the change of power will take place.It is concluded that under the regime of polyarchy and in transitive regimes, effective, strong opposition is the key to stability in the work of the entire state mechanism. The existence of the opposition creates a balance in the political system and protects the regime not only from authoritarian manifestations, but also from the influence of subjective factors in political decision-making by the government, parliament, and other government institutions. ; У статті аналізуються сучасні тенденції розвитку інституту політичної опозиції. Розкривається еволюція концептуальних уявлень про сутнісний зміст феномену політичної опозиції. Констатується, що у режимі консолідованої демократії політична опозиція забезпечує зміну політичних сил та елітних груп в управлінні державою, кадрову ротацію в структурах влади, а також здійснення контролю за політичною владою. Натомість у транзитивних політичних режимах роль політичної опозиції істотно зростає. Якість інституту політичної опозиції виначає потенціал демократизації того чи іншого режиму влади. Право на політичну опозицію є одним з засадничих елементів сучасної ліберальної демократії. Можливість відкрито критикувати правлячу еліту, відстоювати свої альтернативні інтереси, пропонувати інші політичні рішення, виборювати владу шляхом участі у політичних виборах гарантується законом. У політиці опозиція визначається як: виступ проти думки більшості або панівної думки в законодавчих, партійних та інших структурах, які декларують свою прихильність демократичним процедурам; протиставлення свого політичного курсу іншому курсу.Важливість інституту політичної опозиції зумовлена тим, що опозиція – це потенційна завтрашня влада. Виначальним моментом є те, яке місце опозиційні сили посідали у системі владних відносин країни, яким шляхом прийшла до влади. Оскільки згодом це відбивається і на самому характері влади, і на тому, наскільки легко і безболісно відбуватиметься зміна влади.Робиться висновок, що за режиму поліархії та у транзитивних режимах дієва, сильна опозиція є запорукою стабільності в роботі усього державного механізму. Існування опозиції створює баланс у політичній системі та захищає режим влади не тільки від авторитарних проявів, але й від впливу суб'єктивних чинників в ухваленні політичних рішень урядом, парламентом та іншими владними інститутами.

The purpose of the scientific article is to try to study a very complex problem related to figurative, historical, psychological oppositions of two relatively close and at the same time distant, even contradictory Slavic cultures - ie Ukrainian (European) and Russian (it is a hybrid, Euro-Asian, ie it has mixed features). Research methods and techniques – psychoanalysis, psychohistorical project of development of Ukrainian literature, which allows the perception of each culture as unique, and this is in the historical dramatic poem by Lesya Ukrainka "Boyarin" shifted and motivated by aggression, expansion of Moscow, an attempt at aggressive policy. Ukrainian Cossack, centurion, and later - Moscow boyars. Research results. The article substantiates the motives of moral and ethical and psychohistorical confrontations, which are not traditional age or family confrontations, as depicted in the socio-domestic novel "The Kaidashev Family" by Ivan Nechuy-Levytsky or in the socio-psychological novel, where the author is Panas Mirnyi. These oppositions consistently follow from socio-political and cultural-historical oppositions. Conclusions. It is clear that the author clearly points to the tragic geopolitical situation in Ukraine - it is a large territory, attractive for conquest. Ukraine's neighbor has a different cultural and religious orientation towards Asia. The writer points to the significant political maneuvers of the hetmans of the Ruin era, to the historical context of the political struggles of tsarist and boyar Moscow. Moscow's course was aimed at destroying the hetman's Cossack Ukraine. Oksana Perebyina understood this well - this is what destroys her physically. The intellect of the Ukrainian woman is sensitive to the tragedy of the homeland, it is reflected phenomenally in the modernist dramatic poem "Boyarynya" by Lesya Ukrainka.

The mass represents a paradoxical and marginal social state. Sociality is replaced by theatricality and by the stage where political actors operate. ; Маса являє собою парадоксальний та граничний стан соціального. Соціаль­ність замінюється театральністю, сценою, де діють політичні актори.

The general theoretical and methodological basis of the political opposition was investigated. Issues of the substance and content of the notion of "political opposition" in the frames of certain approaches were explored, the main characteristics of the opposition as a political institution in a democratic society were highlited and various types and forms of political opposition were described, the functions of an opposition in the political process were classified. The article also provided analysys of the features of the party system in which political opposition was functioning. The rules of relationships between the power and the opposition, which should be based on law and allow the opposition to act fully on par with other political institutions were outlined in details. An example of foreign experience defining the legal status of the institute of political opposition was given. Key words: political opposition, political regime, party system, coalition majority, the legislative process, parliamentary control. ; Досліджено загальні теоретико-методологічні основи діяльності політичної опозиції. Розкрито питання суті і змісту поняття "політична опозиція" у межах окремих підходів, висвітлено основні характеристики опозиції як політичного інституту у демократичному суспільстві, розкрито різні типи і форми діяльності політичної опозиції, класифіковано функції опозиції в політичному процесі. У статті також аналізуються особливості партійної системи, у якій діє політична опозиція. Детально розкриваються правила взаємовідносин влади і опозиції, які повинні складатися на основі закону і дозволяти останній діяти повноцінно, на рівні з іншими політичними інститутами. Наводиться приклад зарубіжного досвіду визначення правового статусу інституту політичної опозиції. Ключові слова: політична опозиція, політичний режим, партійна система, коаліційна більшість, законодавчий процес, парламентський контроль.

The article investigates general backrounds of political opposition`s activity. The essence and the contents of the concept "political opposition" is reflected, the basic characteristics of its role in the states of constant democracy are resulted, the basic forms and methods of activity of this political institute, features of its functioning are opened. The purpose of opposition which consists in coming to power, independent positioning and a choice of own model of behaviour among different imperious and political actors is detailed. Needs and requirements of electoral base are the determining factor at the choice of a line of conduct of opposition which pulls behind itself the responsibility of a party for the actions before voters. Leading tasks of opposition the essence of which consists not only in the struggle for authority and its overthrow but also for changing, correcting and improving of this system are specified. Rules of mutual relations of authority and opposition which should develop on the basis of the law, and still its role and value for democratization of the Ukrainian society are analysed. In article The examples of distribution of powers in parliamentary-presidential republics are also given.Keywords: рolitical opposition, authority regime, political system, coalition majority, political process, parliamentary control. ; Досліджено загальні засади діяльності політичної опозиції. Висвітлено суть і зміст поняття "політична опозиція", подано найважливіші характеристики її ролі в державах зі сталою демократією, розкрито основні форми і методи діяльності цього політичного інституту, особливості його функціонування. Сформульовано мету опозиції, яка полягає в приході до влади, самостійному позиціонуванні й виборі власної моделі поведінки серед різних владних і політичних акторів. Визначальним чинником під час вибору лінії поведінки опозиції завжди є потреби і вимоги електоральної бази, що зумовлює відповідальність партії за свої дії перед виборцями. Уточнено головні завдання опозиції, суть яких не лише в боротьбі за владу і її скинення, а також у тому, щоб наявну систему змінити, виправити і поліпшити. Проаналізовано правила відносин влади й опозиції, які мають формуватися на основі закону, розкрито роль і значення опозиції для демократизації українського суспільства. Наведено приклади розподілу повноважень у парламентсько-президентських республіках.Ключові слова: політична опозиція, авторитарний режим, політична система, коаліційна більшість, політичний процес, парламентський контроль.

UK: У суспільному житті будь-якої демократичної країни відносини між політичними опонентами будуються по лінії влада – опозиція, тобто опозиція – це об'єктивне явище суспільного життя. Ефективність діяльності політичної опозиції залежить від багатьох факторів, зокрема: законодавчого визначення статусу опозиції; гарантії її прав; згуртованості авторитетного лідера. Наголошується на тому, що політичні події 2013–2021 рр. в Україні свідчать про актуалізацію проблеми опозиції як складової частини політичного процесу та необхідність її нормативного визначення в межах державного законодавства. Крім того, події цього періоду привели до трансформації повноважень інститутів державної влади, повернення до конституції 2004 р., боротьби політичних еліт, протистояння у Верховній Раді, які перетворилися на постійний фактор і фактично паралізують дієвість законодавчого органу держави. Нагальною потребою на сучасному етапі є сильна демократична влада, консолідація усіх політичних сил (коаліції й опозиції) для збереження стабільності та міжнаціональної згоди. Сучасне демократичне правління – це партійне правління. Вирішення суперечок і конфліктів між партійними лідерами або між більшістю й опозицією повинно відбуватися на основі «принципових переговорів», а не позиційних. «Теорія принципових переговорів» (Дж.В. Бертон, Р. Даль, Р. Фішер) передбачає вирішення політичних проблем на основі їхніх якісних характеристик, тобто виходячи із суті справи, а не торгу із приводу того, на що може погодитися чи ні кожна зі сторін. Цей метод передбачає прагнення сторін знайти взаємну вигоду там, де тільки можливо, а там, де їхні інтереси не збігаються, потрібно знайти такий компроміс, який був би обґрунтований будь-якими справедливими нормами незалежно від волі кожної зі сторін. На жаль, сьогодні в Україні у кожної з конфліктуючих сторін на першому місці власні інтереси, тоді як народні обранці повинні захищати інтереси своїх виборців. Дестабілізація роботи українського парламенту 2013–2021 рр., постійне блокування роботи, низький коефіцієнт корисної дії у законотворчій і нормотворчій сферах дають підстави стверджувати, що можливість створення коаліції за демократичними принципами в українському парламенті надзвичайно низька. У цьому контексті підкреслюється, що сьогодні особливо актуальним стає комплекс проблем, пов'язаних із законодавчим забезпечення діяльності політичної опозиції. В Україні проблема парламентської опозиції досі залишається без юридичного вирішення. EN: In the public life of any democratic country, relations between political opponents are built along the lines of poweropposition, that is, opposition is an objective phenomenon of public life. The effectiveness of political opposition depends on many factors, in particular: legislative definition of the status of the opposition; as a guarantee of its rights; solidarity authoritative leader. The emphasis on the fact that political developments 2013–2021 in Ukraine testify to the actualization of the problem of the opposition as part of the political process and the necessity of its normative definition within the state law. Additionally, the events of this period led to the transformation of the powers of state institutions, the return to the Constitution of 2004, the struggle of the political elites, the opposition in the Verkhovna Rada, which has become a permanent factor and, in fact, paralyze the effectiveness of the legislature of the state, etc. The urgent need at the present stage there is a strong democratic government, and consolidation of all political forces (majority and opposition) to maintain stability and ethnic harmony. Modern democratic government is party government. Disputes and conflicts between party leaders or between the majority and the opposition should be resolved on the basis of "principled negotiations" and not positional ones. "Theory of principled negotiations" (J.W. Burton, R. Dahl, R. Fisher) involves solving political problems on the basis of their qualitative characteristics, ie based on the substance of the case, rather than bargaining over what everyone can agree on from the parties. This method involves the desire of the parties to find mutual benefit wherever possible, and where their interests do not coincide, it is necessary to find a compromise that would be justified by any fair rules, regardless of the will of each party. Unfortunately, today in Ukraine, each of the conflicting parties has its own interests in the first place, while the people's deputies must protect the interests of their constituents. The destabilization of the Ukrainian parliament in 2013–2021, the constant blocking of work, low efficiency in the legislative and rule-making spheres – gives grounds to say that the possibility of forming a coalition on democratic principles in the Ukrainian parliament is extremely low. In this context, it is emphasized that today the special actuality is acquired the complex problems related to legislative support of the political opposition. In Ukraine the problem of the parliamentary opposition is still without a legal decision.

The article examines different approaches to the classification of the opposition and identifies the main types of political opposition ; В статье анализируются различные подходы к классификации оппозиции иопределяются основные виды политической оппозиции ; У статті аналізуються різноманітні підходи до класифікації опозиції та визначаються основні види політичної опозиції

The article deals with complex interactions of main political forces inside the British Parliament, activities of Her Majesty's Opposition in different periods of historical development of Great Britain. Constructive competition between Opposition and the ruling party is stressed as a phenomenon causing progressive development of the United Kingdom and coming to proper decisions concerning its further democratic course. Both power and Opposition are mentioned to be united by the same purpose which is flourishing and common good of their state, welfare of their citizens and stable vision of the future. Relations between power and Opposition are always complex, multidimensional and sensitive to any changes in the political era. Significant influence on the nature of their relationship is made through the transformation taking place in modern society and its scientific perception. In the UK it is the active Opposition provides dynamism and fruitfulness, so that parliamentary government has the ability to predict future horizons of its reign. Studying the many-sided British experience in the labyrinth of power seems to be extremely significant for Ukraine considering its complicated apprehension of contradictory interaction and between power structures and other political forces facing contemporary challenges. ; У статті йдеться про владні відносини всередині Британського Парламенту, діяльність Опозиції ЇЇ Величності на різних етапах історичного розвитку Великої Британії. Наголошується, що конструктивні змагання Опозиції та правлячої влади сприяють прогресивному поступу держави та прийняттю слушних рішень щодо її подальшого демократичного розвитку. Зазначено, що влада і Опозиція об'єднані однією метою – блага й процвітання держави, добробуту її громадян та впевненого курсу до майбутнього. Відносини влади й Опозиції завжди залишаються складними, багатовимірними й чутливими до будь-яких змін політичної епохи. Суттєвий вплив на природу їхніх взаємовідносин здійснюється через трансформацію, яка відбувається і в сучасному суспільстві, і в його науковому сприйнятті. У Великій Британії активна діяльність Опозиції забезпечує динамічність і плідність, завдяки якій парламентська влада має можливість передбачити майбутні горизонти свого правління. Вивчення багатогранного британського досвіду в лабіринтах влади є доволі цінним для України з огляду на її непросте сприйняття взаємодії і протидії владних структур та інших політичних сил перед сучасними викликами.