Suchergebnisse

An important task for all scientists is the understanding how to summarize and how to use the debates of different schools of IR for their own project. How different do theories used by practitioners relate to IRT (International Relations Theory)? Some of them come from other areas – economics (game theory and neoliberal institutionalism), cultural studies (postcolonialism), philosophy (poststructuralism), political economy (Marxism), and some even oppose the traditional concept of "IR". Finally, it is important to know which debate will become key in the future. The aim of the work is to assess the state of development of the discipline "International Relations" through the prism of the main scientific discussions of its most famous theoristsamong which Ole Wæver and Knud Erik Jorgensen stand out. Today, we can state the absence of heated discussion, as it was in the late 1980s – early 1990s. This can be interpreted as the fact that each school of scientific thought is trying to optimize its achievements through internal debate. And it is possible on the contrary that today's theories' pluralism is temporary, because some schools can win. But there are three objections to the last statement. First, the traditions of IRT remain different in the USA and in Europe, and the world. Secondly, pluralism wins even within the United States. Thirdly, recently, quantitative studies have become an increasingly desirable format of research, and they have begun to dominate in the main journals, competing with the traditional theories of IR on the status of the discipline based on methods. Mainstream walked back to the empirical point of view on the theory. When theoretical debates are fainting, like today, fewer new scientists are positioning themselves as "theorists". However, there is indications lead to the conclusion about endlessness of theoretical debate in IRT. So, since 2009 the journal "International Theory" is published, which means the continuation of discussions of leading theorists about the basic principles of building IR research. In all, the liberal theorists and especially realists complain about the decline of theory and attempt to update their approaches. Thus, just as the idea of the "end of history" was premature, the thoughts about the "end of theory" are premature: the end always means a new step forward, which can re-customize IRT. ; Важной задачей для всех ученых является понимание, как суммировать и как использовать дебаты разных школ «МВ» для собственного проекта. Насколько разные теории, которые используются практиками, относятся к ТМО? Некоторые из них происходят из других областей – экономики (теория игр и неолиберальный институционализм), культурологии (постколониализм), философии (постструктурализм), политической экономии (марксизм), а некоторые противостоят традиционной концепции «МО». Наконец важно знать, какие дебаты станут ключевыми в будущем. Целью работы является оценка состояния развития дисциплины «Международные отношения» сквозь призму основных научных дискуссий ее наиболее известных теоретиков, среди которых выделяются Оле Вейвер и Кнут Эрик Йоргенсен. На сегодня можно констатировать отсутствие бурной дискуссии, как это было в конце 1980-х – начале 1990-х гг. Это можно интерпретировать как то, что каждая школа научной мысли пытается оптимизировать свои достижения с помощью внутренних дебатов. А можно, наоборот, как то, что сегодняшний плюрализм теорий является временным, поскольку какая-то школа может победить. Но есть три возражения против последнего утверждения. Во-первых, остаются различными традиции ТМО в США и в Европе и мире. Во-вторых, плюрализм побеждает даже внутри США. В-третьих, в последнее время все более желанным форматом исследований стали исследования количественные, и они же начали преобладать в основных журналах, конкурируя с традиционными теориями МО по основанному на методах статусу дисциплины «МО». Мейнстрим отошел назад к эмпирической, индуктивистской точке зрения на теорию. Когда ослабевают теоретические дебаты, как сегодня, все меньше новых ученых позиционируют себя как «теоретики». Однако есть признаки, позволяющие сделать выводы о нескончаемости теоретических дебатов в ТМО. Так, с 2009 г. выходит журнал «International Theory», что означает продолжение дискуссий ведущих теоретиков по основным принципам построения исследований МО. Все более ощутимыми становятся жалобы теоретиков либерализма и особенно реализма на упадок теории и попытки обновить свои подходы. Таким образом, как преждевременной была мысль о «конце истории», так преждевременны размышления о «конце теории»: конец всегда означает новый шаг вперед, который может перенастроить ТМО. ; Важливим завданням для всіх науковців є розуміння, як підсумувати та як використати дебати різних шкіл «МВ» для власного проекту. Чи ці теорії кидають одна одній виклик, чи вони підтримують одна одну? Наскільки різні теорії, що наразі використовуються практиками, належать до ТМВ? Деякі з них походять із інших галузей – з економіки (теорія ігор та неоліберальний інституціоналізм), культурології (постколоніалізм), філософії (постструктуралізм), політичної економії (марксизм), – а деякі теорії протистоять традиційній концепції «МВ». Нарешті важливо знати, які дебати стануть ключовими у майбутньому. Метою роботи є оцінка стану розвитку дисципліни «Міжнародні відносини» крізь призму основних наукових дискусій її найбільш знаних теоретиків, серед яких виділяються Оле Вейвер та Кнут Ерік Йоргенсен.У результаті аналізу їх праць можна дійти висновку, що мейнстрім ТМВ відійшов назад до емпіричного, індуктивістського погляду на теорію. Але це не означає закінчення великих дебатів; міркування про «кінець теорії» передчасні: кінець завжди означає новий крок уперед, який може пере-настроїти ТМВ.

An important task for all scientists is the understanding how to summarize and how to use the debates of different schools of IR for their own project. How different do theories used by practitioners relate to IRT (International Relations Theory)? Some of them come from other areas – economics (game theory and neoliberal institutionalism), cultural studies (postcolonialism), philosophy (poststructuralism), political economy (Marxism), and some even oppose the traditional concept of "IR". Finally, it is important to know which debate will become key in the future. The aim of the work is to assess the state of development of the discipline "International Relations" through the prism of the main scientific discussions of its most famous theoristsamong which Ole Wæver and Knud Erik Jorgensen stand out. Today, we can state the absence of heated discussion, as it was in the late 1980s – early 1990s. This can be interpreted as the fact that each school of scientific thought is trying to optimize its achievements through internal debate. And it is possible on the contrary that today's theories' pluralism is temporary, because some schools can win. But there are three objections to the last statement. First, the traditions of IRT remain different in the USA and in Europe, and the world. Secondly, pluralism wins even within the United States. Thirdly, recently, quantitative studies have become an increasingly desirable format of research, and they have begun to dominate in the main journals, competing with the traditional theories of IR on the status of the discipline based on methods. Mainstream walked back to the empirical point of view on the theory. When theoretical debates are fainting, like today, fewer new scientists are positioning themselves as "theorists". However, there is indications lead to the conclusion about endlessness of theoretical debate in IRT. So, since 2009 the journal "International Theory" is published, which means the continuation of discussions of leading theorists about the basic principles of building IR research. In all, the liberal theorists and especially realists complain about the decline of theory and attempt to update their approaches. Thus, just as the idea of the "end of history" was premature, the thoughts about the "end of theory" are premature: the end always means a new step forward, which can re-customize IRT. ; Важной задачей для всех ученых является понимание, как суммировать и как использовать дебаты разных школ «МВ» для собственного проекта. Насколько разные теории, которые используются практиками, относятся к ТМО? Некоторые из них происходят из других областей – экономики (теория игр и неолиберальный институционализм), культурологии (постколониализм), философии (постструктурализм), политической экономии (марксизм), а некоторые противостоят традиционной концепции «МО». Наконец важно знать, какие дебаты станут ключевыми в будущем. Целью работы является оценка состояния развития дисциплины «Международные отношения» сквозь призму основных научных дискуссий ее наиболее известных теоретиков, среди которых выделяются Оле Вейвер и Кнут Эрик Йоргенсен. На сегодня можно констатировать отсутствие бурной дискуссии, как это было в конце 1980-х – начале 1990-х гг. Это можно интерпретировать как то, что каждая школа научной мысли пытается оптимизировать свои достижения с помощью внутренних дебатов. А можно, наоборот, как то, что сегодняшний плюрализм теорий является временным, поскольку какая-то школа может победить. Но есть три возражения против последнего утверждения. Во-первых, остаются различными традиции ТМО в США и в Европе и мире. Во-вторых, плюрализм побеждает даже внутри США. В-третьих, в последнее время все более желанным форматом исследований стали исследования количественные, и они же начали преобладать в основных журналах, конкурируя с традиционными теориями МО по основанному на методах статусу дисциплины «МО». Мейнстрим отошел назад к эмпирической, индуктивистской точке зрения на теорию. Когда ослабевают теоретические дебаты, как сегодня, все меньше новых ученых позиционируют себя как «теоретики». Однако есть признаки, позволяющие сделать выводы о нескончаемости теоретических дебатов в ТМО. Так, с 2009 г. выходит журнал «International Theory», что означает продолжение дискуссий ведущих теоретиков по основным принципам построения исследований МО. Все более ощутимыми становятся жалобы теоретиков либерализма и особенно реализма на упадок теории и попытки обновить свои подходы. Таким образом, как преждевременной была мысль о «конце истории», так преждевременны размышления о «конце теории»: конец всегда означает новый шаг вперед, который может перенастроить ТМО. ; Важливим завданням для всіх науковців є розуміння, як підсумувати та як використати дебати різних шкіл «МВ» для власного проекту. Чи ці теорії кидають одна одній виклик, чи вони підтримують одна одну? Наскільки різні теорії, що наразі використовуються практиками, належать до ТМВ? Деякі з них походять із інших галузей – з економіки (теорія ігор та неоліберальний інституціоналізм), культурології (постколоніалізм), філософії (постструктуралізм), політичної економії (марксизм), – а деякі теорії протистоять традиційній концепції «МВ». Нарешті важливо знати, які дебати стануть ключовими у майбутньому. Метою роботи є оцінка стану розвитку дисципліни «Міжнародні відносини» крізь призму основних наукових дискусій її найбільш знаних теоретиків, серед яких виділяються Оле Вейвер та Кнут Ерік Йоргенсен.У результаті аналізу їх праць можна дійти висновку, що мейнстрім ТМВ відійшов назад до емпіричного, індуктивістського погляду на теорію. Але це не означає закінчення великих дебатів; міркування про «кінець теорії» передчасні: кінець завжди означає новий крок уперед, який може пере-настроїти ТМВ.

Problem setting. The problem of legal education and formation of the appropriate level of legal awareness in modern Ukraine becomes significantly relevant, urgent, thus requires drastic measures, the successful implementation of which largely influences the progress of public administration in the country. The purpose of legal and educational process is the formation of legal knowledge, ideas, beliefs in the necessity, correctness, fairness of legal regulations not only at the level of legal awareness, but at the behavioural level as well. We consider an increase in the level of legal and ethical culture of civil servants as one of the priorities in legal education in the current conditions. Recent research and publications analysis. The latest research on legal education issues carried out by legal scholars was analysed, as well as the works of A. Hetman, Î. Danylian, V. Tatsii, who consider politological, political science, philosophy, law and sociology aspects of legal education. The doctoral thesis research of O. Poliakova "Theoretical and Methodological Principles of Formation and Development of Legal Education in Ukraine: Public Administration Aspect" (2018) was analysed as related to the field of public administration.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. To determine the purpose, tasks and content of legal education, to substantiate new approaches to the organization of legal education in the field of public administration, to find out the main tasks and optimization directions of legal education in current conditions.Paper main body. Legal education may be defined as purposeful activities of the state, public organizations, individuals to share legal experience, systematic influence on human consciousness and behaviour in order to form the respective positive ideas, views, values, guidelines to ensure compliance, implementation and use of legal norms. It is established that in modern Ukraine legal knowledge is available to the population in all educational, scientific and cultural institutions, as well as in libraries. Public authorities and local self-government bodies, state and non-state institutions, establishments are involved in legal education and legal education activities. However, human rights were massively violated by the state authorities during the Revolution of Dignity in Ukraine in 2014, so now we may say that common perception does not define law as the basic social and cultural value.In the formation of the rule of law and civil society the level of legal education is especially important for civil servants, the motivation of their legal behavior, because it is they who accept such decisions that determine the future of Ukraine and the fate of its citizens. Following the adoption of new legislation in the field of civil service regulation, an appropriate number of competent officials capable of performing managerial tasks and functions should be formed, while respecting human rights and the possibility of their implementation. Thus, this is evident that educational activities perform the leading role in this process. Responsibility for the actions, ability to reconcile the interests of different subjects and to resolve conflict situations, effectively protect the rights and freedoms of citizens and create opportunities for their implementation are the measure of legal education level of the state power bodies. That is why, the speciality of the legal education of civil servants is its closer combination with moral and ethical education. The system of legal education cannot be imposed artificially, without taking into consideration mental, social and economic, spiritual factors of Ukrainian society. In a democratic society, the application of certain mechanisms of legal education involves conduction of expert evaluations and public discussions. To provide legal education in modern Ukraine at the state level work must be carried out in the following areas of building a highly culturedenvironment: the argument of the state legal policy and development of the general concept of legal education of citizens; ensuring the atmosphere of respect to the legislation of Ukraine and counteraction to the corruption; improvingthe general level of morality of the population; the development of the Ukrainian legal science and increasing the importance and place of legal education in the country; formation of a multi-level system of legal education and training; the popularization of legal knowledge and skills, awakening interest in people of our state to legal knowledge and opportunitiesobtaining it; the application ofadvertising methods; the training of relevant professionals, experts in the fieldof legal education.Conclusions of the research and prospects for further studies. Legal education work should be aimed at fostering respect for the honor and dignity of man and citizen as the task of any right, and above all the right and opportunity to express their own point of view and the right to be heard as an equal participant in public relations. Legal education shall cover all segments of the population, especially civil servants at all levels, who exercise state power in the country and are obliged to provide an appropriate model of a quality level of legal culture for ordinary citizens. ; Розглянуто поняття, зміст, суб'єкти та об'єкт правового виховання. Охарактеризовано його мету та забезпечення правовиховного впливу в управлінській діяльності державних службовців. Визначено кризові умови, які безпосередньо впливають на процес правового виховання та розглянуто завдання і напрями оптимізації правового виховання в сучасних умовах.

An important task for all scientists is the understanding how to summarize and how to use the debates of different schools of IR for their own project. How different do theories used by practitioners relate to IRT (International Relations Theory)? Some of them come from other areas – economics (game theory and neoliberal institutionalism), cultural studies (postcolonialism), philosophy (poststructuralism), political economy (Marxism), and some even oppose the traditional concept of "IR". Finally, it is important to know which debate will become key in the future. The aim of the work is to assess the state of development of the discipline "International Relations" through the prism of the main scientific discussions of its most famous theoristsamong which Ole Wæver and Knud Erik Jorgensen stand out. Today, we can state the absence of heated discussion, as it was in the late 1980s – early 1990s. This can be interpreted as the fact that each school of scientific thought is trying to optimize its achievements through internal debate. And it is possible on the contrary that today's theories' pluralism is temporary, because some schools can win. But there are three objections to the last statement. First, the traditions of IRT remain different in the USA and in Europe, and the world. Secondly, pluralism wins even within the United States. Thirdly, recently, quantitative studies have become an increasingly desirable format of research, and they have begun to dominate in the main journals, competing with the traditional theories of IR on the status of the discipline based on methods. Mainstream walked back to the empirical point of view on the theory. When theoretical debates are fainting, like today, fewer new scientists are positioning themselves as "theorists". However, there is indications lead to the conclusion about endlessness of theoretical debate in IRT. So, since 2009 the journal "International Theory" is published, which means the continuation of discussions of leading theorists about the basic principles of building IR research. In all, the liberal theorists and especially realists complain about the decline of theory and attempt to update their approaches. Thus, just as the idea of the "end of history" was premature, the thoughts about the "end of theory" are premature: the end always means a new step forward, which can re-customize IRT. ; Важной задачей для всех ученых является понимание, как суммировать и как использовать дебаты разных школ «МВ» для собственного проекта. Насколько разные теории, которые используются практиками, относятся к ТМО? Некоторые из них происходят из других областей – экономики (теория игр и неолиберальный институционализм), культурологии (постколониализм), философии (постструктурализм), политической экономии (марксизм), а некоторые противостоят традиционной концепции «МО». Наконец важно знать, какие дебаты станут ключевыми в будущем. Целью работы является оценка состояния развития дисциплины «Международные отношения» сквозь призму основных научных дискуссий ее наиболее известных теоретиков, среди которых выделяются Оле Вейвер и Кнут Эрик Йоргенсен. На сегодня можно констатировать отсутствие бурной дискуссии, как это было в конце 1980-х – начале 1990-х гг. Это можно интерпретировать как то, что каждая школа научной мысли пытается оптимизировать свои достижения с помощью внутренних дебатов. А можно, наоборот, как то, что сегодняшний плюрализм теорий является временным, поскольку какая-то школа может победить. Но есть три возражения против последнего утверждения. Во-первых, остаются различными традиции ТМО в США и в Европе и мире. Во-вторых, плюрализм побеждает даже внутри США. В-третьих, в последнее время все более желанным форматом исследований стали исследования количественные, и они же начали преобладать в основных журналах, конкурируя с традиционными теориями МО по основанному на методах статусу дисциплины «МО». Мейнстрим отошел назад к эмпирической, индуктивистской точке зрения на теорию. Когда ослабевают теоретические дебаты, как сегодня, все меньше новых ученых позиционируют себя как «теоретики». Однако есть признаки, позволяющие сделать выводы о нескончаемости теоретических дебатов в ТМО. Так, с 2009 г. выходит журнал «International Theory», что означает продолжение дискуссий ведущих теоретиков по основным принципам построения исследований МО. Все более ощутимыми становятся жалобы теоретиков либерализма и особенно реализма на упадок теории и попытки обновить свои подходы. Таким образом, как преждевременной была мысль о «конце истории», так преждевременны размышления о «конце теории»: конец всегда означает новый шаг вперед, который может перенастроить ТМО. ; Важливим завданням для всіх науковців є розуміння, як підсумувати та як використати дебати різних шкіл «МВ» для власного проекту. Чи ці теорії кидають одна одній виклик, чи вони підтримують одна одну? Наскільки різні теорії, що наразі використовуються практиками, належать до ТМВ? Деякі з них походять із інших галузей – з економіки (теорія ігор та неоліберальний інституціоналізм), культурології (постколоніалізм), філософії (постструктуралізм), політичної економії (марксизм), – а деякі теорії протистоять традиційній концепції «МВ». Нарешті важливо знати, які дебати стануть ключовими у майбутньому. Метою роботи є оцінка стану розвитку дисципліни «Міжнародні відносини» крізь призму основних наукових дискусій її найбільш знаних теоретиків, серед яких виділяються Оле Вейвер та Кнут Ерік Йоргенсен.У результаті аналізу їх праць можна дійти висновку, що мейнстрім ТМВ відійшов назад до емпіричного, індуктивістського погляду на теорію. Але це не означає закінчення великих дебатів; міркування про «кінець теорії» передчасні: кінець завжди означає новий крок уперед, який може пере-настроїти ТМВ.

Problem setting. The problem of legal education and formation of the appropriate level of legal awareness in modern Ukraine becomes significantly relevant, urgent, thus requires drastic measures, the successful implementation of which largely influences the progress of public administration in the country. The purpose of legal and educational process is the formation of legal knowledge, ideas, beliefs in the necessity, correctness, fairness of legal regulations not only at the level of legal awareness, but at the behavioural level as well. We consider an increase in the level of legal and ethical culture of civil servants as one of the priorities in legal education in the current conditions. Recent research and publications analysis. The latest research on legal education issues carried out by legal scholars was analysed, as well as the works of A. Hetman, Î. Danylian, V. Tatsii, who consider politological, political science, philosophy, law and sociology aspects of legal education. The doctoral thesis research of O. Poliakova "Theoretical and Methodological Principles of Formation and Development of Legal Education in Ukraine: Public Administration Aspect" (2018) was analysed as related to the field of public administration.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. To determine the purpose, tasks and content of legal education, to substantiate new approaches to the organization of legal education in the field of public administration, to find out the main tasks and optimization directions of legal education in current conditions.Paper main body. Legal education may be defined as purposeful activities of the state, public organizations, individuals to share legal experience, systematic influence on human consciousness and behaviour in order to form the respective positive ideas, views, values, guidelines to ensure compliance, implementation and use of legal norms. It is established that in modern Ukraine legal knowledge is available to the population in all educational, scientific and cultural institutions, as well as in libraries. Public authorities and local self-government bodies, state and non-state institutions, establishments are involved in legal education and legal education activities. However, human rights were massively violated by the state authorities during the Revolution of Dignity in Ukraine in 2014, so now we may say that common perception does not define law as the basic social and cultural value.In the formation of the rule of law and civil society the level of legal education is especially important for civil servants, the motivation of their legal behavior, because it is they who accept such decisions that determine the future of Ukraine and the fate of its citizens. Following the adoption of new legislation in the field of civil service regulation, an appropriate number of competent officials capable of performing managerial tasks and functions should be formed, while respecting human rights and the possibility of their implementation. Thus, this is evident that educational activities perform the leading role in this process. Responsibility for the actions, ability to reconcile the interests of different subjects and to resolve conflict situations, effectively protect the rights and freedoms of citizens and create opportunities for their implementation are the measure of legal education level of the state power bodies. That is why, the speciality of the legal education of civil servants is its closer combination with moral and ethical education. The system of legal education cannot be imposed artificially, without taking into consideration mental, social and economic, spiritual factors of Ukrainian society. In a democratic society, the application of certain mechanisms of legal education involves conduction of expert evaluations and public discussions. To provide legal education in modern Ukraine at the state level work must be carried out in the following areas of building a highly culturedenvironment: the argument of the state legal policy and development of the general concept of legal education of citizens; ensuring the atmosphere of respect to the legislation of Ukraine and counteraction to the corruption; improvingthe general level of morality of the population; the development of the Ukrainian legal science and increasing the importance and place of legal education in the country; formation of a multi-level system of legal education and training; the popularization of legal knowledge and skills, awakening interest in people of our state to legal knowledge and opportunitiesobtaining it; the application ofadvertising methods; the training of relevant professionals, experts in the fieldof legal education.Conclusions of the research and prospects for further studies. Legal education work should be aimed at fostering respect for the honor and dignity of man and citizen as the task of any right, and above all the right and opportunity to express their own point of view and the right to be heard as an equal participant in public relations. Legal education shall cover all segments of the population, especially civil servants at all levels, who exercise state power in the country and are obliged to provide an appropriate model of a quality level of legal culture for ordinary citizens. ; Розглянуто поняття, зміст, суб'єкти та об'єкт правового виховання. Охарактеризовано його мету та забезпечення правовиховного впливу в управлінській діяльності державних службовців. Визначено кризові умови, які безпосередньо впливають на процес правового виховання та розглянуто завдання і напрями оптимізації правового виховання в сучасних умовах.

Розглянуто проекти українських митців, що реалізовані на Сході: в Індії, Японії, Китаї, Тайвані, Узбекистані, Казахстані — для залучення їх до національного культурологічного дискурсу, та здійснено аналіз тем, розроблених авторами, з урахуванням проекції цієї проблематики на український контекст. Співставлено контексти, в яких діяли українські митці на Сході і в Україні. Проаналізовано проекти українського мистецтва, створені в результаті подорожей на Схід і продемонстровані в Україні, та відзначено презентації мистецьких виставок зі Сходу в Україні. Виявлено мережеві напрацювання з метою розвитку взаємозв'язків українських митців і культуртрегерів з країнами Сходу.Виявлені різні типи мистецького залучення та зв'язку зі Сходом: ескапізм і дауншифтінг з пошуками натхнення в древній східній філософії і екзотичній культурі та природних ландшафтах, презентації виставок мистецтва зі Сходу в Україні, експансія українського мистецтва, які є продуктивними мистецькими стратегіями, що сприяють розвитку сучасного мистецтва України. Зазначено зміну парадигми існування культури у світі — з дотаційної сфери вона стає інструментом розвитку економіки, тому третій тип зв'язку є локомотивом і для економічного розвитку. Зазначено, що якщо український бізнес тільки намагається працювати з Тайванем, то мистецтво, як інструмент культурної дипломатії, йде попереду і прокладає шлях для розвитку культурних і економічних зв'язків з цим регіоном. Виявлено ефективну модель на Сході підтримки власного сучасного мистецтва у таких країнах, як Китай, Тайвань, Японія, і просування його на міжнародній арені. З'ясовано, що відсутність колаборативних зусиль та інституційних міжнародних зв'язків — причини невидимості українського мистецтва на світовій арт-сцені. Усвідомлення українською владою недооцінки ролі культури як інструменту економічного і політичного впливу мало б фіналізуватися у створенні інституційної мережі сучасного мистецтва, що відповідала б новому місцю культури в ХХІ столітті. ; The projects of the Ukrainian artists, realized on the East: in India, Japan, China, Taiwan, Uzbekistan, Kazakhstan, are researched in order to bring them to the national cultural study discourse and analysis of the themes developed by authors, taking into account their projection on Ukrainian context. The contexts, in which the Ukrainian artists operated on the East and in Ukraine, are mapped. The projects of the Ukrainian art, created as a result of the Eastern trips shown in Ukraine, are analysed, and presentations of artistic exhibitions from the East in Ukraine are marked. The networking process is researched with the aim of intercommunications development of the Ukrainian artists and cultural triggers with Eastern countries.The different types of the artistic involvement and connection with East are defined: escapism and downshifting with the searches for inspiration in ancient eastern philosophy, exotic culture and natural landscapes, presentations of art exhibitions from the East in Ukraine, expansion of the Ukrainian art, which are productive art strategies assisted to development of Ukrainian contemporary art. The change of existence paradigm of culture in the world is marked — from a grant sphere it becomes the instrument of economical development, that is why the third type of connection is a locomotive for economic development as well. It is indicated that if Ukrainian business only tries to work with Taiwan, an art as instrument of cultural diplomacy goes ahead and build a way for development of cultural and economic connections with this region. An effective model of contemporary art support and its promotion on the international arena is defined on the East in such countries as China, Taiwan, Japan. It is found out that lack of the collaborative projects and the international institutional connections, are the reasons of invisibility of Ukrainian art on the world art stage. The understanding of underestimation by Ukrainian authority the role of culture as instruments of economic and political influence has to motivate to create of institutional network of contemporary art, that would respond to the new place of culture in ХХІ century. ; Рассмотрены проекты украинских художников, реализованные на Востоке: в Индии, Японии, Китае, Тайване, Узбекистане, Казахстане для привлечения их к национальному культурологическому дискурсу, и осуществлен анализ тем, разработанных авторами, с учетом проекции этой проблематики на украинский контекст. Сопоставлены контексты, в которых действовали украинские художники на Востоке и в Украине. Проанализированы проекты украинского искусства, созданные в результате путешествий на восток и продемонстрированые в Украине, и обозначены презентации художественных выставок с Востока в Украине. Выявлены сетевые наработки с целью развития взаимосвязей украинских художников и культуртрегеров со странами Востока. Выявленные разные типы художественного привлечения и связи с Востоком: эскапизм и дауншифтинг с поисками вдохновения в древней восточной философии и экзотической культуре и природных ландшафтах, презентации художественных выставок с Востока в Украине, экспансия украинского искусства, которые являются эффективными художественными стратегиями, содействующими развитию современного искусства Украины. Отмечено изменение парадигмы существования культуры в мире — из дотационной сферы она становится инструментом развития экономики, потому третий тип связи является локомотивом и для экономического развития. Отмечено, что если украинский бизнес только пытается работать с Тайванем, то искусство, как инструмент культурной дипломатии, идет впереди и пролагает путь для развития культурных и экономических связей с этим регионом. Выявлена эффективная модель на Востоке поддержки собственного современного искусства в таких странах, как Китай, Тайвань, Япония, и продвижение его на международной арене. Выяснено, что отсутствие колаборативних усилий и институционных международных связей — причины невидимости украинского искусства на мировой арт-сцене. Осознание украинской властью недооценки роли культуры как инструмента экономического и политического влияния должно завершиться созданием институционной сети современного искусства, которая отвечала бы новому месту культуры в ХХІ веке.

Розглянуто проекти українських митців, що реалізовані на Сході: в Індії, Японії, Китаї, Тайвані, Узбекистані, Казахстані — для залучення їх до національного культурологічного дискурсу, та здійснено аналіз тем, розроблених авторами, з урахуванням проекції цієї проблематики на український контекст. Співставлено контексти, в яких діяли українські митці на Сході і в Україні. Проаналізовано проекти українського мистецтва, створені в результаті подорожей на Схід і продемонстровані в Україні, та відзначено презентації мистецьких виставок зі Сходу в Україні. Виявлено мережеві напрацювання з метою розвитку взаємозв'язків українських митців і культуртрегерів з країнами Сходу.Виявлені різні типи мистецького залучення та зв'язку зі Сходом: ескапізм і дауншифтінг з пошуками натхнення в древній східній філософії і екзотичній культурі та природних ландшафтах, презентації виставок мистецтва зі Сходу в Україні, експансія українського мистецтва, які є продуктивними мистецькими стратегіями, що сприяють розвитку сучасного мистецтва України. Зазначено зміну парадигми існування культури у світі — з дотаційної сфери вона стає інструментом розвитку економіки, тому третій тип зв'язку є локомотивом і для економічного розвитку. Зазначено, що якщо український бізнес тільки намагається працювати з Тайванем, то мистецтво, як інструмент культурної дипломатії, йде попереду і прокладає шлях для розвитку культурних і економічних зв'язків з цим регіоном. Виявлено ефективну модель на Сході підтримки власного сучасного мистецтва у таких країнах, як Китай, Тайвань, Японія, і просування його на міжнародній арені. З'ясовано, що відсутність колаборативних зусиль та інституційних міжнародних зв'язків — причини невидимості українського мистецтва на світовій арт-сцені. Усвідомлення українською владою недооцінки ролі культури як інструменту економічного і політичного впливу мало б фіналізуватися у створенні інституційної мережі сучасного мистецтва, що відповідала б новому місцю культури в ХХІ столітті. ; The projects of the Ukrainian artists, realized on the East: in India, Japan, China, Taiwan, Uzbekistan, Kazakhstan, are researched in order to bring them to the national cultural study discourse and analysis of the themes developed by authors, taking into account their projection on Ukrainian context. The contexts, in which the Ukrainian artists operated on the East and in Ukraine, are mapped. The projects of the Ukrainian art, created as a result of the Eastern trips shown in Ukraine, are analysed, and presentations of artistic exhibitions from the East in Ukraine are marked. The networking process is researched with the aim of intercommunications development of the Ukrainian artists and cultural triggers with Eastern countries.The different types of the artistic involvement and connection with East are defined: escapism and downshifting with the searches for inspiration in ancient eastern philosophy, exotic culture and natural landscapes, presentations of art exhibitions from the East in Ukraine, expansion of the Ukrainian art, which are productive art strategies assisted to development of Ukrainian contemporary art. The change of existence paradigm of culture in the world is marked — from a grant sphere it becomes the instrument of economical development, that is why the third type of connection is a locomotive for economic development as well. It is indicated that if Ukrainian business only tries to work with Taiwan, an art as instrument of cultural diplomacy goes ahead and build a way for development of cultural and economic connections with this region. An effective model of contemporary art support and its promotion on the international arena is defined on the East in such countries as China, Taiwan, Japan. It is found out that lack of the collaborative projects and the international institutional connections, are the reasons of invisibility of Ukrainian art on the world art stage. The understanding of underestimation by Ukrainian authority the role of culture as instruments of economic and political influence has to motivate to create of institutional network of contemporary art, that would respond to the new place of culture in ХХІ century. ; Рассмотрены проекты украинских художников, реализованные на Востоке: в Индии, Японии, Китае, Тайване, Узбекистане, Казахстане для привлечения их к национальному культурологическому дискурсу, и осуществлен анализ тем, разработанных авторами, с учетом проекции этой проблематики на украинский контекст. Сопоставлены контексты, в которых действовали украинские художники на Востоке и в Украине. Проанализированы проекты украинского искусства, созданные в результате путешествий на восток и продемонстрированые в Украине, и обозначены презентации художественных выставок с Востока в Украине. Выявлены сетевые наработки с целью развития взаимосвязей украинских художников и культуртрегеров со странами Востока. Выявленные разные типы художественного привлечения и связи с Востоком: эскапизм и дауншифтинг с поисками вдохновения в древней восточной философии и экзотической культуре и природных ландшафтах, презентации художественных выставок с Востока в Украине, экспансия украинского искусства, которые являются эффективными художественными стратегиями, содействующими развитию современного искусства Украины. Отмечено изменение парадигмы существования культуры в мире — из дотационной сферы она становится инструментом развития экономики, потому третий тип связи является локомотивом и для экономического развития. Отмечено, что если украинский бизнес только пытается работать с Тайванем, то искусство, как инструмент культурной дипломатии, идет впереди и пролагает путь для развития культурных и экономических связей с этим регионом. Выявлена эффективная модель на Востоке поддержки собственного современного искусства в таких странах, как Китай, Тайвань, Япония, и продвижение его на международной арене. Выяснено, что отсутствие колаборативних усилий и институционных международных связей — причины невидимости украинского искусства на мировой арт-сцене. Осознание украинской властью недооценки роли культуры как инструмента экономического и политического влияния должно завершиться созданием институционной сети современного искусства, которая отвечала бы новому месту культуры в ХХІ веке.

The article deals with the history of the jazz dance, main representatives and pioneers of the art movement, their creative heritage and achievements. Nowadays we may observe the growing interest to the jazz dance, in this connection we are in need of more sources, historical documents, new system of research, investigation of all the information about prominent jazz dancers. Besides, we need new methods in theoretical and practical research; we deal with new aspects in evolution of choreographic art. Jazz, as the art event, is the result of the art evolution, African tribal drum playing skills, rhythm and movements of African Americans (their musical outlets: church hymns, brass bands, spirituals and blues). Peculiarity of jazz dance is characterized by absolutely free movements of a dancer and the parts of his or her body horizontally and vertically in a scene space. Exactly jazz dance embodies all the emotions of a dancer; this is the dance of the emotions, but not forms or ideas, as it happens in choreography of another trends, for example jazz-modern. To follow from the G. Gunter's investigation of jazz dance, the last was quite substantially influenced by traditional cultures of Afro-Brazilian, Afro-Antillean, Afro-Cuban, Jamaica, Haitian, «black south» of the USA.It was mentioned in American ballet encyclopedia that negros (men, women even children) coordinated their moves so skillfully clicking their heels on the floor. Among the real experts of jazz dance was Luigi (nickname), whose was known as the pioneer, doctor of body, ambassador of dance, but mostly – innovator. Historians detected his style as classical jazz complicated, skillful even «fluid fire».The system of exercises he made for himself after road crash became the first in the world which was called completed technique for jazz dance studding. He was so talented person, he could work in different spheres of show-business – from Hollywood musicals up to Broadway shows; he became a new face of musical comedy. He established his personal school «The First World Jazz Centre». Being a good teacher he always knew how to prevent himself form different traumas, and always said to his students «use every possibility to feel everything you do». His teachers were Eddy Jane, Ralf Falkner, Carmelita Maracci, Sam Mints and Micho Ito, Adolf Bolm, Edward Katon, Sally Wellen, Luise de Prone. Choreographers Gin Kelly, Robert Alton were his mentors during his 8- years and 40 movies period.Another very dynamic but different dance makers – Katherine Dunham and Perl Prymus impressed American scenes by expression. These two women were ready to follow the traditions, underline the achievements, complication and force of jazz dance. Prymus made the diapason of emotions of afro-American dancers, showing American audience force, passion, emotions of African culture. Methods of Dunham's dance was unique, she created a very special system of movements and technique to study the style. It was an eclectic confluence of movements, which were investigated in Jamaica and Haiti with ballet and dance modern, integrated in a system of isolation of parts of a body and syncope, which gives to a body a wide specter of movements. Dunham bursted into American culture in the period of social, cultural, political awakening of growing and development. She established a school in 1945 for studding anthropology, sociology, philosophy, and languages in the same portions as step, ballet, folk, percussive, kinetic physical training for the actors.Alvin Ailey American Dance theatre happened as repertory of seven dancers, who dedicated their creativity to a modern dance classic and modern Alvin Ailey's interpretations. Complimentary honorable mentions about their first concerts companies in 1958-1960 th showed the beginning of a new era in dancing, dedicated to Afro-American theme.Alvin Ailey's heritage gives a possibility for free choice between ballet, jazz dance and social dance for a maximum expression of a human internal world by means of movements. He was awarded a lot of prizes, invited to show master-classes in South and North America, England, France, Hungary, Italy, Japan.Through the analysis of jazz dancers' dues into modern choreographic art dancer, choreograph, ballet master get possibility to study their methodological base in details, to understand new approaches in the dance sphere, and to trace art conceptions in choreography to develop our national choreography in general.Keywords: choreography, modern art, jazz dance, dance makers, emotions, syncope, African culture, Afro-American theme, eclectic confluence of movements. ; Йдеться про внесок митців джазового танцю в сучасне хореографічне мистецтво, завдяки якому танцівник, хореограф чи балетмейстер отримує можливість детально вивчати їхню методологічну базу, розуміти нові підходи в галузі танцю та відслідковувати творчі концепції в хореографії, що значно сприяє якісному розвитку вітчизняної сучасної хореографії загалом.Розглянуто творчий внесок Луіджі, якого теоретики танцю вважають послом, піонером джазу, лікарем тіла через його інноваційну методику вправ та комбінацій на розтягнення м'язів аби "відчувати тіло зсередини", а також внесок інших експресивних хореографів афро-американської культури Кетрін Данхем та Перл Примус, їхні унікальні методики опанування та зацікавлення джазовим танцем у період соціального, культурного та політичного становлення Америки.Проаналізовано вплив творчих доробків Елвіна Ейлі, його спадщини, важливість існування якої полягає у можливості вибору між балетом, джазовим танцем, соціальним танцем для максимального вираження внутрішнього світу людини через рух.Ключові слова: джазовий танець, хореографія, сучасне мистецтво, творці танцю, емоції, африканська культура, афро–американська тема, еклектичний потік рухів.

One of the oldest Hungarian centers in Ukraine that was and has remained Transcarpathian region, where according to official figures, the number of the Hungarians is about 151, 5 thousand people, has been studied in this article. Based on the materials of the famous scientists and their ethnographic study, the author considers the Magyarswedding ritual of this region as an integral part of Hungarian traditional culture of the area. The relevance of this topic is to study the problem of historical reconstruction of the wedding ritualism of the Hungarians in the multicultural conditions of the region. Active increasing of social attention to high- quality level reproduction of the historical foundation of the traditional culture of the Hungarian national minorities, leads us to formulate and further to solve important issues of stylistic adaptation of folk traditions to requirements of modern Europeanized wedding culture of Ukraine. In order to define the main direction of this study, it is necessary to pay special attention to impact of major social and cultural tendencies in historical formation of mentality and traditions of the Hungarian population in Transcarpathia.The works by L.Kovach, M.Horvath, P.Shandor, O.Balla are used in this article on issues of history of Hungariantraditional culture; material culture of Transcarpathian population – I.Symonenko, S.Makovskyi, archetypical modules in family relationships of the population of Soviet Ukraine – A. Ponomaryov; fundamental study of ethnography of Transcarpathia – M.Tyvodar; materials of ethnographical society under the chairmanship of A.Voloshyn (archival materials of the town Mukachevo, Transcarpathian region, the middle of the 20th century); ethno-mental components of the wedding ritual of the Hungarians are the main studies of the author of this article. The aim of this study is the identification of the determination level of the Hungarian wedding ritualism under conditions of polyculture in Transcarpathia. It should be noticed that people's idea of world conception is, in fact, its philosophy, to tell the truth, naive, with powerful mythological layer. In order to understand the essence of folk world conception, it is necessary to remember the fact that the Hungarians of Transcarpathia are farmers, whose principal basis in the formation of cultural traditions and customs is the cult of fertility, vegetation. It was Transcarpathia, where customs and ceremonies of ancestors were kept and passed by in folk culture and great attention was paid to their expansion despite powerful prohibition, in the second half of the 20th century.Different norms of behaviour, rituals, beliefs and superstitions were connected with them which created specialatmosphere of solemnity, secrecy of these traditions, with a kind of semantic layer and connection of levels of different time ideas of world conceptions, beliefs and knowledge. Gradual historical development brought changes in all spheres of social life, including family. Ethnographic materials testify great attention in folk environment to inside family relationship and their dependency, first of all, on spouse relationship of a husband and a wife. It is worth emphasizing that, family institution underwent exceptionally great and essential changes in Transcarpathia in the second half of the 20th century, with radical political and social and economic reforms, cardinal ideological and moral and ethical reorientation, decades of totalitarianism, repressions, hard times after the war, large- scale migrations and forced deportation and forced labor migration abroad which is still considered to be unprecedented state intervention in the family sphere. Due to massive outflow of population from the countryside, the rapid process of urbanization in Transcarpathia, the number of urban families highly increased and the number of rural families dramatically reduced.Since 1960s the tendency of aging of villagers has become really threatening, especially after the war, there has beenconstant decrease of young families and large families. If in the past mainly homogeneous social spouses were created (a peasant man married to a peasant woman, a poor man married to a poor woman, a rich man married to a rich woman, a workman married to a workwoman, a craftsman married to a girl of the same environment, an intelligent man married to an intelligent woman), in Soviet times, as A. Ponomaryov emphasizes in his book "The development of marriage and family relations", a special socially mixed family was typical which brought people of different status, professions, education together: a peasant-farmer and a teacher , a worker and a doctor, a trade worker and a machine operator.So the main components of the Hungarian wedding ceremony in Transcarpathia, as well as in the main territoryof Hungary were: before wedding, wedding and post-wedding periods, each of them consisted of special rituals,merriment, entertainment and traditional cookery components. It should be noted that in current conditions of totalconsolidation and Europeanization of all elements of Hungarian culture, the wedding ritual has some decorative look and sometimes even "souvenir" one. Today family and marriage traditions have been almost unchanged only in some Hungarian villages of Transcarpathian region, they still impress thanks to identity of the rituals and their components. ; В статье исследуется один из древнейших центров проживання венгров в Украине, которым было и остается Закарпатье. Опираясь на материалы известных ученых и собственные этнографические исследования, автор рассматривает свадебный обряд мадьяр данного региона как неотъемлемую часть венгерской традиционной культуры края. ; У статті досліджується один з найдавніших угорських осередків в Україні, яким була і залишається Закарпатська область. Спираючись на матеріали відомих науковців та власні етнографічні дослідження, автор розглядає весільний обряд мадярів даного регіону як невід'ємну частину угорської традиційної культури краю.

The paper examines synthetic connection of different epochs, countries, genres and types of art in the modern creative cognition and comprehension of social phenomena basing on the experience in creating and realizing the movable art exhibition of Antoni Miro in Ukraine and Lithuania. Two postulates serve as a starting point for this article. Firstly, that the art of XX-XXI cc. has been traditionally oriented to the search of synthetic forms of expression – from the synthesis of remote art traditions (dialogue of cultures) to synchronistic dialogue of styles, interspecific interactions. The term of "synchronism", coined by C.G. Jung, is used here as coincidence of senses in creative process. Secondly, that the art, paraphrasing the modern Lithuanian philosopher L. Donskis, often discovers better problems of the modern world than philosophical works anticipating them in many sense. The subject of investigation is the art exhibition "Power of Imagination" based on the works of Catalan artist Antoni Miro – his graphic series "Wind of People" and illustrations (works from the series "Paint Painting") to the book "Power and Imagination" by Leonidas Donskis. This movable exhibition was held in Ukraine (Lutsk, Dnipropetrovsk, Vinnytsia and Kyiv) and Lithuania (Kaunas). The series "Wind of People" ("Viento del pueblo") is dedicated to the artist's friend, the eminent Spanish dancer, Antonio Gades (1936-2004). 24 lithographs correspond to 24 lines of poem of the famous Spanish poet Miguel Hernández "Wind of People" (1937). The poet from the town of Orihuela firstly published this poem, on October 22, 1936, three months after the coup d'etat by the general Franco and the beginning of the Civil War in Spain. The same year when Miguel Hernández published his poem, Antonio Esteve Ródenas, who later took a stage name Antonio Gades, was born in a small town of Elda, on November 14, 1936."El viento del pueblo" encompasses a series that perfectly synthesizes the simultaneity of three languages – poetry, dance and painting. There are three axes of the exhibition, the forth axis is the philosophical work by L. Donskis illustrated by A.Miro's works. The modern art using various languages and removing traditional borders between types and forms by uniting them as a whole (in terms of literature, painting, performing art or cinematography) acquires additional power, the power of moral imagination. The series "Paint Painting" by A. Miro could be considered on a level of famous twentieth-century dystopias by Yevgeny Zamyatin, Aldous Huxley, George Orwell, and Anthony Burgess, analyzed by Donskis in his book. All authors used similar devices of expression in different genres: allegory, allusion, grotesque, hyperbole, quotation, social satire. If mentioned authors of literary dystopias "seek what such twentieth-century thinkers as Hannah Arendt, Simone Weil, Lewis Mumford, Isaiah Berlin, and Leszek Kołakowski sought in their social and political philosophy", images of A. Miró anticipate to some extent conclusions of Manuel Castells, Francis Fukuyama or Noam Chomsky.The series "Paint Painting" has also a number of analogies in XX century. The best of them is Joyce's Ulysses, which needs profound commentary. In the same way, any picture by Miro could be provided with extended comments or separate article. If the Argentine writer Jorge Luis Borges is known as "the librarian of world literature", then the Valencian artist Antoni Miro could be rightfully called "the treasurer of world painting". The art exhibition "Power of Imagination" showing in Ukraine has united three famous Spanish artists, a poet, a dancer, and a painter, with a well-known Lithuanian philosopher and literary critic, presenting that high synthesis of arts which allows expressing deeper the world of changeable and liquid modernity. Summarizing, one could say that synchronism is not a sole principle appropriate to the art of XX-XXI c., inherited from previous epochs, but the pivotal characteristic of modern art, which using different types, genres, languages and technologies (including the most advanced) easily overcomes physical and conditional borders uniting representatives of various cultures, times and peoples in creative cognition. The analyzed exhibition "Power of Imagination" is a striking instance: the idea of its realization resulted in the creative act of the coincidence of diverse senses, aspirations and feelings. It indicates the future direction for research of modern art seeking to challenge the bounds of canvas and space of galleries. ; В статье рассматривается вопрос синтетического объединения разных эпох, стран, жанров и видов искусства в современном творческом познании мира и общественных явлениях на примере формирования и реализации передвижной художественной выставки испанского художника А. Миро в Украине и Литве. Обозначено характерные черты, присущие современному искусству, которое стремится выйти за рамки художественных полотен и пространства галерей, привлекая творческую энергию разных соавторов и используя современных технологии. ; У статті розглядається питання синтетичного поєднання різних епох, країн, жанрів і видів мистецтва в сучасному творчому пізнанні світу і суспільних явищах на прикладі формування і реалізації пересувної художньої виставки іспанського художника А.Міро в Україні та Литві. Окреслено характерні риси, притаманні сучасному мистецтву, яке прагне вийти за рамки художніх полотен і простору галерей, залучаючи творчу енергію різних співавторів і використовуючи сучасні технології.

The study focuses on the contemporary realities of globalization trends, the coronary crisis and the principles of the world economy.The paper examines current trends in the world economy, its ability to respond to the challenges of time under uncertain conditions and adaptability to new realities under the influence of the pandemic "COVID-19". The analysis showed that one of the most problematic areas is the fragility of the Western system of economies, overproduction of capitalism, which reveals the contradictions, paradoxes and main trends of financial, economic, political, social and resource crisis. Here the world's major players behind the curtain of the COVID-19 pandemic are trying to improve their economic positions, get out of the long recession and redistribute economic resources, and reformat the nature and directions of cooperation and integration.Such general scientific methods as analysis and synthesis in assessing real GDP and debt to GDP in developed countries and developing countries were used to study the world economic system and financial and economic crises. The historical method was also used in the analysis of conceptual approaches and the development of crises in general, the statistical method was used in the analysis of statistical data; structural and factor analysis, extrapolation method. This made it possible not only to carry out a comparative analysis of existing trends, but also to identify bottlenecks in the existing mechanisms of the world economic system. To the problematic areas we refer the significant bubble, the fiction of the Anglo-Saxon model of the world's financial system, the lack of institutions in the world economy and the lack of adequate financial and economic instruments to respond rapidly to pandemics (so-called contingencies) At the same time, it showed a renaissance of the role of the state in a pandemic. Additionally, it provided an opportunity to address the urgency of changing the principles of the current world economic system and to change the philosophy of organization, structure and perception of the world economy as a whole. ; Объектом исследования являются современные реалии глобализационных тенденций, коронакризис и принципы функционирования мировой экономики.В работе исследуются современные тенденции развития мировой экономики, ее способность к реагированию на вызовы времени при неопределенных условиях и адаптивности к новым реалиям под призмой влияния пандемии «COVID-19». Проведенный анализ показал, что одним из самых проблемных мест является хрупкость западной системы экономик, перепроизводство капитализма, который раскрывает противоречия, парадоксы и основные тенденции финансово-экономического, политико-социального и ресурсного кризиса. Здесь главные мировые игроки за завесой пандемии «COVID-19» пытаются улучшить свои экономические позиции, выйти из долгой рецессии и перераспределить экономические ресурсы и переформатировать характер и направления сотрудничества и интеграции.Об'єктом дослідження є сучасні реалії глобалізаційних тенденцій, коронокриза та принципи функціонування світової економіки.У роботі досліджуються сучасні тенденції розвитку світової економіки, її здатність до реагування на виклики часу за невизначених умов та адаптивності до нових реалій під призмою впливу пандемії «COVID-19». Проведений аналіз показав, що одним із найбільш проблемних місць є крихкість західної системи економік, перевиробництво капіталізму, що розкриває суперечності, парадокси та основні тенденції̈ фінансово-економічної, політично-соціальної та ресурсної кризи. Тут головні світові гравці за завісою пандемії «COVID-19» намагаються покращити свої економічні позиції, вийти з довгої рецесії та перерозподілити економічні ресурси та переформатувати характер і напрями співпраці та інтеграції.В ході дослідження використовувалися загальнонаукові методи дослідження світової економічної системи та фінансово-економічних криз, які впливали на неї, такі як аналіз та синтез при оцінці реального ВВП та боргу до ВВП розвинених країн та країн, що розвиваються. Також використовувався історичний метод при аналізі концептуальних підходів та розвитку криз в цілому, статистичний метод – при аналізі статистичних даних; структурний та факторний аналіз, метод екстраполяції. Це дало можливість не лише здійснити порівняльний аналіз існуючих тенденцій, але й виявити вузькі місця існуючих механізмів функціонування світової економічної системи. А саме, значна бульбашковість, фіктивність англо-саксонської моделі світової фінансової системи, відсутність у глобальній економіці інституцій та адекватних фінансово-економічних інструментів швидкого реагування на прояви пандемічного характеру (так звані непередбачувані обставини непередбачуваного характеру). Водночас це показало ренесанс ролі держави в умовах пандемії. Окрім того, дало можливість поставити питання про нагальність змін у принципах функціонування нинішньої світової економічної системи та зміну філософії організації, структури та сприйняття світової економіки в цілому. ; Объектом исследования являются современные реалии глобализационных тенденций, коронакризис и принципы функционирования мировой экономики.В работе исследуются современные тенденции развития мировой экономики, ее способность к реагированию на вызовы времени при неопределенных условиях и адаптивности к новым реалиям под призмой влияния пандемии «COVID-19». Проведенный анализ показал, что одним из самых проблемных мест является хрупкость западной системы экономик, перепроизводство капитализма, который раскрывает противоречия, парадоксы и основные тенденции финансово-экономического, политико-социального и ресурсного кризиса. Здесь главные мировые игроки за завесой пандемии «COVID-19» пытаются улучшить свои экономические позиции, выйти из долгой рецессии и перераспределить экономические ресурсы и переформатировать характер и направления сотрудничества и интеграции.В ходе исследования использовались общенаучные методы исследования мировой экономической системы и финансово-экономических кризисов, которые влияли на нее, такие как: анализ и синтез при оценке реального ВВП и долга к ВВП развитых стран и развивающихся стран. Также использовался исторический метод при анализе концептуальных подходов и развития кризисов в целом, статистический метод – при анализе статистических данных; структурный и факторный анализ, метод экстраполяции. Это позволило не только осуществить сравнительный анализ существующих тенденций, но и выявить узкие места существующих механизмов функционирования мировой экономической системы. В частности, значительная пузырчатость, фиктивность англо-саксонской модели мировой финансовой системы, отсутствие в глобальной экономике институтов и адекватных финансово-экономических инструментов быстрого реагирования на проявления пандемического характера (так называемые непредвиденные обстоятельства непредсказуемого характера). В то же время это показало ренессанс роли государства в условиях пандемии. Кроме того, позволило поставить вопрос о необходимости изменений в принципах функционирования нынешней мировой экономической системы и изменение философии организации, структуры и восприятия мировой экономики в целом.

The study focuses on the contemporary realities of globalization trends, the coronary crisis and the principles of the world economy.The paper examines current trends in the world economy, its ability to respond to the challenges of time under uncertain conditions and adaptability to new realities under the influence of the pandemic "COVID-19". The analysis showed that one of the most problematic areas is the fragility of the Western system of economies, overproduction of capitalism, which reveals the contradictions, paradoxes and main trends of financial, economic, political, social and resource crisis. Here the world's major players behind the curtain of the COVID-19 pandemic are trying to improve their economic positions, get out of the long recession and redistribute economic resources, and reformat the nature and directions of cooperation and integration.Such general scientific methods as analysis and synthesis in assessing real GDP and debt to GDP in developed countries and developing countries were used to study the world economic system and financial and economic crises. The historical method was also used in the analysis of conceptual approaches and the development of crises in general, the statistical method was used in the analysis of statistical data; structural and factor analysis, extrapolation method. This made it possible not only to carry out a comparative analysis of existing trends, but also to identify bottlenecks in the existing mechanisms of the world economic system. To the problematic areas we refer the significant bubble, the fiction of the Anglo-Saxon model of the world's financial system, the lack of institutions in the world economy and the lack of adequate financial and economic instruments to respond rapidly to pandemics (so-called contingencies) At the same time, it showed a renaissance of the role of the state in a pandemic. Additionally, it provided an opportunity to address the urgency of changing the principles of the current world economic system and to change the philosophy of organization, structure and perception of the world economy as a whole. ; Объектом исследования являются современные реалии глобализационных тенденций, коронакризис и принципы функционирования мировой экономики.В работе исследуются современные тенденции развития мировой экономики, ее способность к реагированию на вызовы времени при неопределенных условиях и адаптивности к новым реалиям под призмой влияния пандемии «COVID-19». Проведенный анализ показал, что одним из самых проблемных мест является хрупкость западной системы экономик, перепроизводство капитализма, который раскрывает противоречия, парадоксы и основные тенденции финансово-экономического, политико-социального и ресурсного кризиса. Здесь главные мировые игроки за завесой пандемии «COVID-19» пытаются улучшить свои экономические позиции, выйти из долгой рецессии и перераспределить экономические ресурсы и переформатировать характер и направления сотрудничества и интеграции.Об'єктом дослідження є сучасні реалії глобалізаційних тенденцій, коронокриза та принципи функціонування світової економіки.У роботі досліджуються сучасні тенденції розвитку світової економіки, її здатність до реагування на виклики часу за невизначених умов та адаптивності до нових реалій під призмою впливу пандемії «COVID-19». Проведений аналіз показав, що одним із найбільш проблемних місць є крихкість західної системи економік, перевиробництво капіталізму, що розкриває суперечності, парадокси та основні тенденції̈ фінансово-економічної, політично-соціальної та ресурсної кризи. Тут головні світові гравці за завісою пандемії «COVID-19» намагаються покращити свої економічні позиції, вийти з довгої рецесії та перерозподілити економічні ресурси та переформатувати характер і напрями співпраці та інтеграції.В ході дослідження використовувалися загальнонаукові методи дослідження світової економічної системи та фінансово-економічних криз, які впливали на неї, такі як аналіз та синтез при оцінці реального ВВП та боргу до ВВП розвинених країн та країн, що розвиваються. Також використовувався історичний метод при аналізі концептуальних підходів та розвитку криз в цілому, статистичний метод – при аналізі статистичних даних; структурний та факторний аналіз, метод екстраполяції. Це дало можливість не лише здійснити порівняльний аналіз існуючих тенденцій, але й виявити вузькі місця існуючих механізмів функціонування світової економічної системи. А саме, значна бульбашковість, фіктивність англо-саксонської моделі світової фінансової системи, відсутність у глобальній економіці інституцій та адекватних фінансово-економічних інструментів швидкого реагування на прояви пандемічного характеру (так звані непередбачувані обставини непередбачуваного характеру). Водночас це показало ренесанс ролі держави в умовах пандемії. Окрім того, дало можливість поставити питання про нагальність змін у принципах функціонування нинішньої світової економічної системи та зміну філософії організації, структури та сприйняття світової економіки в цілому. ; Объектом исследования являются современные реалии глобализационных тенденций, коронакризис и принципы функционирования мировой экономики.В работе исследуются современные тенденции развития мировой экономики, ее способность к реагированию на вызовы времени при неопределенных условиях и адаптивности к новым реалиям под призмой влияния пандемии «COVID-19». Проведенный анализ показал, что одним из самых проблемных мест является хрупкость западной системы экономик, перепроизводство капитализма, который раскрывает противоречия, парадоксы и основные тенденции финансово-экономического, политико-социального и ресурсного кризиса. Здесь главные мировые игроки за завесой пандемии «COVID-19» пытаются улучшить свои экономические позиции, выйти из долгой рецессии и перераспределить экономические ресурсы и переформатировать характер и направления сотрудничества и интеграции.В ходе исследования использовались общенаучные методы исследования мировой экономической системы и финансово-экономических кризисов, которые влияли на нее, такие как: анализ и синтез при оценке реального ВВП и долга к ВВП развитых стран и развивающихся стран. Также использовался исторический метод при анализе концептуальных подходов и развития кризисов в целом, статистический метод – при анализе статистических данных; структурный и факторный анализ, метод экстраполяции. Это позволило не только осуществить сравнительный анализ существующих тенденций, но и выявить узкие места существующих механизмов функционирования мировой экономической системы. В частности, значительная пузырчатость, фиктивность англо-саксонской модели мировой финансовой системы, отсутствие в глобальной экономике институтов и адекватных финансово-экономических инструментов быстрого реагирования на проявления пандемического характера (так называемые непредвиденные обстоятельства непредсказуемого характера). В то же время это показало ренессанс роли государства в условиях пандемии. Кроме того, позволило поставить вопрос о необходимости изменений в принципах функционирования нынешней мировой экономической системы и изменение философии организации, структуры и восприятия мировой экономики в целом.

Юриспруденція в Україні та в усьому світі переживає трансформації. Відбуваються глибокі зміни правових систем під впливом економічних, політичних і соціальних факторів. Існують консервативні, революційні та еволюційні напрямки правотворчості та праворозуміння. Найбільш перспективним напрямком є еволюційна юриспруденція, вільна від ілюзій незмінності права та одномоментних переворотів. У еволюційній юриспруденції мораль як віра в добро і зло, етика як філософія правил і право як наука про справедливі судження вважаються трьома історичними стадіями розвитку юридичних знань. Еволюція праворозуміння веде до розробки автономно-процесуальної (прагматичної) моделі права поряд з відомими моделями владної вказівки, суспільного договору, справедливого процесу. У цій моделі сила закону бачиться в єдності з реальністю, невідчужуваності права від життя. Закон в принципі є правилом, яке реалізується саме по собі: закони природи повторюються об'єктами експериментів, людські закони творяться суб'єктами правової культури. Закони природи слід визнати нормами права з перспективою встановлення верховенства права в сфері науки. Методичною передумовою добросовісного дослідження правових процесів є визнання автономії цих процесів та їх елементів, індивідуальних закономірностей їх існування, пізнаної на практиці автономії волі та автономії матерії, а також динамічної природи правових процесів. Особиста автономія дозволяє людині, організації або штучному інтелекту розумними судженнями та діями міняти status quo на основі внутрішньої логіки правового процесу, що пов'язує дії із наслідками. Правовий прогрес у автономно-процесуальній моделі долає статичність, відчуженість елементів від системи і підсистемну нівеляцію верховенства права. Право як справедлива форма свободи дозволяє кожній особі бути агентом верховенства права в своїй сфері компетенції, заощаджуються ресурси правозастосування, відкидається абсолютизація примусу, визнаються недійсними застарілі та нереалістичні норми. Еволюційне балансування свободи та відповідальності, прав і обов'язків створює безпечне, сприятливе для життя та розвитку людини правове середовище. ; Юриспруденция в Украине и во всем мире переживает трансформации. Происходят глубокие изменения правовых систем под влиянием экономических, политических и социальных факторов. Существуют консервативные, революционные и эволюционные направления в правотворчестве и правопонимании. Наиболее перспективным направлением является эволюционная юриспруденция, свободная от иллюзий неизменности права и одномоментных переворотов. В эволюционной юриспруденции мораль как вера в добро и зло, этика как философия правил и право как наука о справедливых суждениях считаются тремя историческими стадиями развития юридических знаний. Эволюция правопонимания ведет к разработке автономно-процессуальной (прагматической) модели права наряду с известными моделями властного предписания, общественного договора, справедливого процесса. В этой модели сила закона видится в единстве с реальностью, неотчуждаемости права от жизни. Закон в принципе является правилом, которое реализуется само собой: законы природы повторяются объектами экспериментов, человеческие законы творятся субъектами правовой культуры. Законы природы следует признать нормами права с перспективой установления верховенства права в сфере науки. Методической предпосылкой добросовестного исследования правовых процессов является признание автономии этих процессов и их элементов, индивидуальных закономерностей их существования, познанной на практике автономии воли и автономии материи, а также динамической природы правовых процессов. Личная автономия позволяет человеку, организации или искусственному интеллекту разумными суждениями и действиями менять status quo на основе внутренней логики правового процесса, связывающего действия с последствиями. Правовой прогресс в автономно-процессуальной модели преодолевает статичность, отчужденность элементов от системы и подсистемное нивелирование верховенства права. Право как справедливая форма свободы позволяет каждому человеку быть агентом верховенства права в своей сфере компетенции, экономятся ресурсы правоприменения, исключается абсолютизация принуждения, признаются недействительными устаревшие и нереалистичные нормы. Эволюционное балансирование свободы и ответственности, прав и обязанностей создает безопасную, благоприятную для жизни и развития человека правовую среду. ; The jurisprudence experiences profound transitions in Ukraine and worldwide. Legal systems are changing, influenced by economic, political, and social factors. There are conservative, revolutionary, and evolutionary trends arising in law practice and legal thought. The most promising tendency is evolutionary jurisprudence that keeps no illusions of eternal laws and momentarily made changes. In evolutionary jurisprudence, morality as the beliefs about the good and the evil, ethics as the philosophy of rules, and law as the science of fair judgments are considered to be three historical stages of the development of legal knowledge. The evolution of legal thinking leads to the development of an autonomous processual (pragmatic) model of law, along with known models of authoritative command, the social contract, and procedural justice. In the autonomous processual model, the rule of law and the reality are united: the law is inalienable from life. The law is essentially the rule that realizes itself: laws of nature are repeating by objects of experiments, human laws are performing by subjects of legal culture. Laws of nature should be recognized as legal norms with the further establishment of the rule of law in the sphere of science. Valid methods of legal processes research must take into account autonomy of these processes and autonomy of their elements, individual regularities of their existence, practical knowledge of the autonomy of matter and the autonomy of will, as well as dynamic nature of legal processes. Personal autonomy allows the human, organization, or artificial intelligence to change the status quo by reasonable judgments and actions based on the internal logic of the legal process, which links the actions with consequences. Legal progress in the autonomous processual model overcomes the static bias, the alienation of elements from the system and subsystemic erosion of justice. The law as a fair form of freedom allows each person to be an agent of the rule of law in own sphere of competence, saving law enforcement resources, refusing to absolutize coercion, invalidating obsolete and unrealistic norms. Evolutionary balancing of freedom and responsibility, of rights and duties, creates the legal environment, safe and favorable for the successful life and human development.

Юриспруденція в Україні та в усьому світі переживає трансформації. Відбуваються глибокі зміни правових систем під впливом економічних, політичних і соціальних факторів. Існують консервативні, революційні та еволюційні напрямки правотворчості та праворозуміння. Найбільш перспективним напрямком є еволюційна юриспруденція, вільна від ілюзій незмінності права та одномоментних переворотів. У еволюційній юриспруденції мораль як віра в добро і зло, етика як філософія правил і право як наука про справедливі судження вважаються трьома історичними стадіями розвитку юридичних знань. Еволюція праворозуміння веде до розробки автономно-процесуальної (прагматичної) моделі права поряд з відомими моделями владної вказівки, суспільного договору, справедливого процесу. У цій моделі сила закону бачиться в єдності з реальністю, невідчужуваності права від життя. Закон в принципі є правилом, яке реалізується саме по собі: закони природи повторюються об'єктами експериментів, людські закони творяться суб'єктами правової культури. Закони природи слід визнати нормами права з перспективою встановлення верховенства права в сфері науки. Методичною передумовою добросовісного дослідження правових процесів є визнання автономії цих процесів та їх елементів, індивідуальних закономірностей їх існування, пізнаної на практиці автономії волі та автономії матерії, а також динамічної природи правових процесів. Особиста автономія дозволяє людині, організації або штучному інтелекту розумними судженнями та діями міняти status quo на основі внутрішньої логіки правового процесу, що пов'язує дії із наслідками. Правовий прогрес у автономно-процесуальній моделі долає статичність, відчуженість елементів від системи і підсистемну нівеляцію верховенства права. Право як справедлива форма свободи дозволяє кожній особі бути агентом верховенства права в своїй сфері компетенції, заощаджуються ресурси правозастосування, відкидається абсолютизація примусу, визнаються недійсними застарілі та нереалістичні норми. Еволюційне балансування свободи та відповідальності, прав і обов'язків створює безпечне, сприятливе для життя та розвитку людини правове середовище. ; Юриспруденция в Украине и во всем мире переживает трансформации. Происходят глубокие изменения правовых систем под влиянием экономических, политических и социальных факторов. Существуют консервативные, революционные и эволюционные направления в правотворчестве и правопонимании. Наиболее перспективным направлением является эволюционная юриспруденция, свободная от иллюзий неизменности права и одномоментных переворотов. В эволюционной юриспруденции мораль как вера в добро и зло, этика как философия правил и право как наука о справедливых суждениях считаются тремя историческими стадиями развития юридических знаний. Эволюция правопонимания ведет к разработке автономно-процессуальной (прагматической) модели права наряду с известными моделями властного предписания, общественного договора, справедливого процесса. В этой модели сила закона видится в единстве с реальностью, неотчуждаемости права от жизни. Закон в принципе является правилом, которое реализуется само собой: законы природы повторяются объектами экспериментов, человеческие законы творятся субъектами правовой культуры. Законы природы следует признать нормами права с перспективой установления верховенства права в сфере науки. Методической предпосылкой добросовестного исследования правовых процессов является признание автономии этих процессов и их элементов, индивидуальных закономерностей их существования, познанной на практике автономии воли и автономии материи, а также динамической природы правовых процессов. Личная автономия позволяет человеку, организации или искусственному интеллекту разумными суждениями и действиями менять status quo на основе внутренней логики правового процесса, связывающего действия с последствиями. Правовой прогресс в автономно-процессуальной модели преодолевает статичность, отчужденность элементов от системы и подсистемное нивелирование верховенства права. Право как справедливая форма свободы позволяет каждому человеку быть агентом верховенства права в своей сфере компетенции, экономятся ресурсы правоприменения, исключается абсолютизация принуждения, признаются недействительными устаревшие и нереалистичные нормы. Эволюционное балансирование свободы и ответственности, прав и обязанностей создает безопасную, благоприятную для жизни и развития человека правовую среду. ; The jurisprudence experiences profound transitions in Ukraine and worldwide. Legal systems are changing, influenced by economic, political, and social factors. There are conservative, revolutionary, and evolutionary trends arising in law practice and legal thought. The most promising tendency is evolutionary jurisprudence that keeps no illusions of eternal laws and momentarily made changes. In evolutionary jurisprudence, morality as the beliefs about the good and the evil, ethics as the philosophy of rules, and law as the science of fair judgments are considered to be three historical stages of the development of legal knowledge. The evolution of legal thinking leads to the development of an autonomous processual (pragmatic) model of law, along with known models of authoritative command, the social contract, and procedural justice. In the autonomous processual model, the rule of law and the reality are united: the law is inalienable from life. The law is essentially the rule that realizes itself: laws of nature are repeating by objects of experiments, human laws are performing by subjects of legal culture. Laws of nature should be recognized as legal norms with the further establishment of the rule of law in the sphere of science. Valid methods of legal processes research must take into account autonomy of these processes and autonomy of their elements, individual regularities of their existence, practical knowledge of the autonomy of matter and the autonomy of will, as well as dynamic nature of legal processes. Personal autonomy allows the human, organization, or artificial intelligence to change the status quo by reasonable judgments and actions based on the internal logic of the legal process, which links the actions with consequences. Legal progress in the autonomous processual model overcomes the static bias, the alienation of elements from the system and subsystemic erosion of justice. The law as a fair form of freedom allows each person to be an agent of the rule of law in own sphere of competence, saving law enforcement resources, refusing to absolutize coercion, invalidating obsolete and unrealistic norms. Evolutionary balancing of freedom and responsibility, of rights and duties, creates the legal environment, safe and favorable for the successful life and human development.

The development of linguistics as a science contributes to the emergence of new areas of research and a deeper study of existing concepts. In linguistics, discourse is considered as text, speech process, speech behavior in a communicative situation, and a form of manifestation of the communicative process. The study of discourse is carried out in separate branches and in interdisciplinary directions. The multi-dimensional concept makes it impossible to form a single system of research that would cover all aspects of the study of discourse.The continuous uninterrupted process of societal and social development makes it impossible to provide a constant classification of discourses. In the process of evolution, new types of discourse are emerging, the old ones disappear, and the transformation of the existing types of discourse takes place, which led to the purpose of this scientific investigation.Results. In a broad sense, discourse can be considered in two directions, each of which is complex and has multiple components: 1) text as means of putting down discourse in writing 2) as a communicative process in the form of a monologue or dialogue, which is a representation of discourse in oral speech.Discourse is the direct use of the language, in oral or written form. This is a heterogeneous concept, therefore, its study takes place from the point of view of linguistics, grammar, literature studies, stylistics, semiotics, sociology, ethnography, philosophy, communication theory, and in interdisciplinary areas of pragmalinguistics, pragmatistics, sociolinguistics, psycholinguistics, linguistic stylistics, linguistic semantics, grammatical stylistics, lingoculturology, structural linguistics, cognitive semantics, etc.Scientists in their studies of varieties of discourse indicate their variability and evolution, since in the process of social development one type of discourse can be divided into several varieties; over time, two or more types of discourse can be united; in the process of evolution, the name of discourse may remain non-variable, but it will have another content specific meaning; the progress associated with changes in society leads to the disappearance of non-relevant, obsolete types of discourse and the emergence of new ones; available discourses do not exist separately, but interact in a certain way; this does not have a direct relation between the complexity of the discourse and its volume ; in the process of joint activity, the discourse may be subjected to temporary modification; the number of existing discourses is unmeasurable.The study of discourse should be carried out taking into account the following aspects: 1) the research is carried out in such away to account for the ever changing nature of the language; 2) the evolution of language is created by the process of communication, since during the process of communication the exchange of information takes place, the formation of thoughts occur, and the emotional influence of communicators on each other emerges; 3) the analysis of discourse should take into account national peculiarities; 4) the person not the means of communication is the main partof the speech process; 5) the situational environment before and after communication process should not be left out;6) the result of communication is the text which is considered to be a multifaceted project, in which its implementation and perception are vital. One can observe certain heterogenicity in the classification of institutional discourse, which is due to the fact that studies are conducted in different directions, and by the representatives of different branches, however, despite this, the classifications can also contain similar elements.Among others, the following types of discourses are considered in the article: 1) dialogical, monological, polylogical; 2) one and two-way verbalized; 3) adequate-instinct kind, contradict subtype, silent, decryption kind, forgery, conventionally-false, encrypted-true; 4) expressive, representative, commissive, direct; 5) national; 6) argumentative; conflict, harmonious; 7) children's, adolescent, female, male, geriatric, pertaining to residents of the village and city 8) personal (private) and institutional (sectoral).Particular attention is paid to the analysis of institutional discourse, and its subtypes are briefly characterized: political, pedagogical, medical, religious, scientific, legal, military, newspaper, theater, television and radio discourse.The representatives (agentsandclients) of the analyzed branch types of discourse have been identified.The representatives (agents and clients) of the analyzed branch types of discoursehave been identified.The representatives (agents and clients) of the analyzed branch types of discoursehave been identifiedConclusion.The considered classifications of discourse are a reflection of a large number of studies in this direction, but given the complexity, multidimensionality and unmeasurable typology of discourse, it should be noted that the analyzed material in the proposed article is not an exhaustive study in this direction. Further research is needed to get a deeper understanding of institutional types of discourse. ; У статті проаналізовано теоретичні засади типології дискурсу. Запропоновано найпоширеніші дефініції дискурсу як мовознавчого терміна. Розглянуто основні підходи до його класифікації, зокрема встановлено, що дискурс найчастіше диференціюють за кількістю учасників комунікації, залежно від інтенції комунікантів, за формою, ураховуючи трансформацію змісту, а також за соціально-демографічними, соціально-професійними та соціально-політичними ознаками. Визначено причини варіативності існування різновидів дискурсу, основними з яких є такі: поділ різновидів дискурсу, їхнє об'єднання, оновлене змістове наповнення, поява нових типів, тимчасова модифікація деяких із них тощо. Узагальнено напрямки, за якими може здійснюватися різновекторне дослідження дискурсу.Коротко схарактеризовано найпоширеніші у мовознавстві види інституційних дискурсів: політичного, педагогічного, медичного, релігійного, наукового, юридичного, військового, газетного, театрального, теле- і радіодискурсу. З'ясовано, що основними критеріями, за якими їх вирізняють, є інтенція та комуніканти як безпосередні учасники процесу спілкування. Визначено основних «діячів» згаданих видів дискурсу ‒ агентів як репрезентантів певного виду інституту та клієнтівяк ініціаторів звернення.Зроблено висновок про те, що неоднорідність типології дискурсу спричинена різними напрямками, принципами, підходами до його вивчення. Окреслено перспективу подальшого дослідження, яка полягає в детальному аналізі інституційних видів дискурсу, зокрема медичного.