Suchergebnisse

This article outlines the philosophical and educational paradigm of new approaches in the process of self­identity at school period, the prospects for transformation of educational content as a means of self­identity of the student. It describes the components of the school education content: informational and active (with cognitive, value, technological, developmental components), communicative and reflexive. Changes of the paradigmatic framework of schooling are going on in the context of the content and quality of education improvement concept. The concept of secondary education is determined by the following components: «learning as a process», «participants of learning process», «learning time», «institution» and «educational technologies». Conceptual center of school is a person. Means of students' personal potential realization determine the future of human development in the twentieth century. The following should be fulfilled: content focusing on educational results, which are formed as key competences; introducing in the disciplinary approach and program optimization in different subjects and coursebooks, practical usage of the content and its optimization; using assessing technologies which are true to life. Philosophy of education and practical pedagogy have identified the main strategic goal of humanizing the sphere of education. In her center of attention is the personality of the student, his personality, the formation of potential opportunities for self-expression and self-development, creative thinking. School education is a synthesis of learning and individual cognitive activity, education and self-education, development and self-development, maturing and socialization of students, preparing them for an adult and independent life. Metaphorically, education is perceived by our society as a process of creating an image of a person in an individual. All these processes are inseparable, which is why in the post-classical philosophical and educational paradigm education is considered as a multilevel space in which specific educational and educational processes take place, creating conditions for self-development of the individual. Thus, education is a multi-level structure in which society first of all creates conditions for self-development and self-realization of the individual, and the actual education and upbringing in a general educational institution serves only as an instrument for achieving this socially significant goal. Today, the society's need for successful socialization of schoolchildren is felt very acutely. Further integration of educational factors is planned: school, family, micro-and macro-society. The profound socio-economic and political changes create conditions for changes in all spheres of education, the content of the work of educational institutions, the technology of school education and the updating of methodological pedagogical tools. All modernization processes and innovations that are taking place in educational institutions increase the relevance of education and training problems, which, accordingly, enhances the vector of educational work on the basis of the ideas of humane pedagogy, the awakening of their own activity of students, the disclosure of personal potentials. The rather intensive attention to the problem of self-realization is related to the understanding of its decisive role in the development of the personality, the orientation of the modern school on the differentiation and the stability of learning, which in turn determines the need to create conditions that will allow the student to uncover and realize the internal potential. In this context, an active search for the most effective management models should take place: content content of the educational process in accordance with the society's demand for a clear, consistent and understandable structure of education in a general education school, enhancing the openness of school education for understanding and appropriate assessment of parents and society as the main customers educational service. The society defined the special role of the teacher at all levels of the educational activity of the individual in relation to the formation of the real content and quality of knowledge, skills and abilities. The level of self-actualization of students to effective and effective acquisition of knowledge and skills at the level of time requirements depends on his pedagogical actions and participation in this process of the parents' community, the student's staff. ; У статті розглядається філософсько­освітня парадигма пошуку нових підходів у процесі самореалізації особистості в шкільний період, перспективи трансформації змісту освіти як засобу самореалізації особистості школяра. Дається характеристика компонентів змісту шкільної освіти: інформаційно­діяльнісного (із пізнавальною, ціннісною, технологічною, розвивальною), комунікативною та рефлексивною складовими). Зміни парадигмальних засад шкільної освіти проходять у контексті концепту розвитку змісту та якості освіти, їх удосконалення. Концепт середньої освіти визначають по наступних складових: «навчання як процес», «учасник навчального процесу», «час навчання», «навчальний заклад» та «навчальні технології». Концептуальним центром шкільної освіти є людина. Засоби реалізації особистісного потенціалу школяра визначають у перспективі сталий розвиток людства у ХХІ столітті. Потрібно реалізовувати: фокусування змісту на навчальних результатах, виписаних у форматі ключових компетентностей; запровадження міжпредметного підходу та оптимізація змісту програм з предметів, навчальних підручників; практичне застосування змісту та його оптимізація; застосування оцінних технологій, що наближені до життєвих ситуацій. ; У статті розглядається філософсько­освітня парадигма пошуку нових підходів у процесі самореалізації особистості в шкільний період, перспективи трансформації змісту освіти як засобу самореалізації особистості школяра. Дається характеристика компонентів змісту шкільної освіти: інформаційно­діяльнісного (із пізнавальною, ціннісною, технологічною, розвивальною), комунікативною та рефлексивною складовими). Зміни парадигмальних засад шкільної освіти проходять у контексті концепту розвитку змісту та якості освіти, їх удосконалення. Концепт середньої освіти визначають по наступних складових: «навчання як процес», «учасник навчального процесу», «час навчання», «навчальний заклад» та «навчальні технології». Концептуальним центром шкільної освіти є людина. Засоби реалізації особистісного потенціалу школяра визначають у перспективі сталий розвиток людства у ХХІ столітті. Потрібно реалізовувати: фокусування змісту на навчальних результатах, виписаних у форматі ключових компетентностей; запровадження міжпредметного підходу та оптимізація змісту програм з предметів, навчальних підручників; практичне застосування змісту та його оптимізація; застосування оцінних технологій, що наближені до життєвих ситуацій.

Introduction. Poetic discourse refers to the lingual continuum, which clearly explicates the language style of the author, and grammaticalizes intellectual-spiritual world of an individual, that, in fact, determines the relevance of our study. In poetic discourse, which is characterized by rhythmical-prosodic organization, specific lexical content, the presence of figurative-rhetorical constructions and implementation of a number of intentions, among which are cognitive mental intentions with regard to the more complex phenomena of human existence, to conceptosphere of an individual, his/her intellect and psyche and which are most clearly embodied in the poetic discourse of V. Stus, a Ukrainian writer, translator, and literary critic. Extralinguistic factors of the writer's language style influenced his creative activity filling it with awareness of inner freedom, a willingness to fight for the better future for Ukraine. Purpose ‒ to determine the communicative-intentional potential of the binary opposition ?assertion / objection' in the poetic discourse of Vasyl Stus, to characterize means of verbalizing intentions of assertion and intentions of objection, to outline the functionality of the affirmative and negative statements in poetic communication as a relevant continuum of the author's attitudes verbalization. Methods. To define the communicative content of the intentions of assertion and objection, the following methods are used in the article to find out the peculiarities of their verbalization in the poetic discourse of Vasyl Stus: descriptive method with cross-checking and systematization; contextual-interpretive method - for the identification of linguistic and extra-linguistic factors of poetic communication, structural method - for analyzing the means of verbalizing communicative intentions against the background of predicative semantics; transformational analysis is used to express the functional potential of different utterances (incomplete elliptic, nominative, genitival, antiphrasis) as the main representatives of the author's intentions.Results. Intentions of assertion and intentions of objection form the essential manifestations of the category of communicative intentions:guided by of his/her knowledge and communicative competence, the subject of communication develops speech activity aimed at acknowledging certain facts or their denial. Intentional binary opposition ?assertion/ objection' under the influence of verse architectonic acquires emotional-expressive overtones while transmissing the content, implementating a particular thought, creating the aesthetics of what is being conveyed. It is relevant both to cognitive-mental base of the speaker and to the language representation of the speech intentions and plays an important role in the process of learning about the world, in interpreting and structuring empirical knowledge and in conveying the speaker's interior. In the poetic discourse of V. Stus assertive intention is implemented through narrative statements, differentiated according to the expression of predicativeness into one-member and two-member groups, which explicate predicates of action, process, state, quality, locative predicates and predicates of quantity as a major area in the predicative-positional structure of a sentence and verbalize intentions of assertion. The intention of assertion is implemented through on-member nominative utterances that are figurative and rhetorical, syntax structures and ascertain the objective reality, existence of man, convey the dynamics of impressions and thoughts, that allow to concisely describe everything in sight, to fix the contours of the surrounding objects, to emphasize a temporal or locative characteristics. Intentions of objection reflect the speaker's desire to object to a particular phenomenon or a fact of life, to convey contradictory views, to express disagreement and protest against the oppressive moral and political atmosphere of society.The typical syntactic means of verbalizing intentions of objection include a variety of modal-intentional utterances with the negative particle as the main marker of negation; non-parcelled communicative units; one-member impersonal sentences, quasidialogues with an imaginary addressee, autocommunication that defines the semantics of misunderstanding, doubt, hesitation. Originality. For the first time terminological apparatus relating to the notion intentional opposition ?assertion/ objection' is introduced, the means of its explication in the poetic discourse of V. Stus are characterized. It is indicated that binary opposition ?assertion/ objection' implements a wide range of the author's intentions (to stimulate thinking, to show the unfathomable philosophy of human existence, which manifests itself in the polarity of good and evil, black and white, good and bad, light and dark, material and divine) and determinates the poetic discourse of Vasyl Stus. With the help of well-matched research methodology it was found that verbalization of intentions of assertion/ objection in the poetic discourse of V. Stus is a specific way of perceiving and understanding the social epoch in which the writer lived and worked, the act of assertion of truths, declaration of non-compliance, denial and rejection of everything that prevented Vasyl Stus, him, the great intellectual and patriot, from creating the better future for Ukraine. Conclusion. In the poetic discourse of V. Stus intentions of assertion and intentions of objection that reflect a universal way of learning about the world, transmit an individual perception of certain realities of life, ascertain some facts or deny them, stress out the inconsistency and dialogueness of thoughts, mould the intentional opposition of contrasted notions. Intentional range of the binary opposition ?assertion / objection' is verbalized through modal-intentional statements (affirmative and negative) with different types of predicates, one-member nominal constructions (nominative, genitival, quantitative-genitival), impersonal sentences, incomplete elliptic communivative units etc., a detailed study of which in close liason with extrainguinal parameters of communication, with regard to certain discursive manifestations of the Ukrainian language shapes the subject of our subsequent scientific studies. ; У статті проаналізовано змістовий обшир інтенцій ствердження та інтенцій заперечення, які відображають універсальний спосіб пізнання світу й особистісне сприйняття життєвих реалій, стверджують інформацію або заперечують її, вказують на суперечливість та діалогічність думок. На багатому ілюстративному матеріалі, дібраному з поетичних текстів Василя Стуса, схарактеризовано засоби вербалізації інтенційної опозиції ствердження / заперечення, визначено низку синтаксичних конструкцій (стверджувальних і заперечних модально-інтенційних висловлень з різними типами предикатів, односкладних конструкцій іменного типу (номінативних, ґенітивних, квантитативно-ґенітивних), безособових, неповних еліптичних комунікатів та ін.), які увиразнюють контраст людського буття, передають найтонші порухи душі, психоемоційний стан людини, виокремлюють життєві пріоритети, посилюють експресію, іронію й естетику поетичного дискурсу. За допомогою вдало підібраної методології дослідження з'ясовано, що вербалізація інтенцій ствердження / заперечення в поетичному дискурсі В. Стуса ‒ особливий спосіб сприйняття та осмислення тієї суспільної доби, у якій жив і творив письменник, акт ствердження життєвих істин і непокори, непогодженості, заперечення і відкидання того, що заважало йому, великому інтелектуалу і патріотові, творити світлу будучність України.