Suchergebnisse

Problem setting. Despite the enormous number of human casualties in transport accidents, as well as the enormous human toll, it is important to recognize the importance of transport safety. Unfortunately, for the time being, neither the authorities nor the public have this understanding. In particular, this is evidenced by the fact that there are practically no regulatory acts that are directly aimed at solving the problem of transport safety. There is no transport safety law, no proper concept and strategy for transport safety. Regulations governing specific transport safety issues are flawed and often contain conflicting provisions. System work in this direction, too, is practically not conducted. Therefore, the creation of a single set of regulatory acts in the field of transport safety in Ukraine is one of the priority tasks today. The aforementioned regulations should be clear, internally consistent and in line with European transport safety standards. To achieve this goal, it is necessary to first develop basic, conceptual provisions, on the basis of which to form the entire subsequent system. The urgency of this problem is caused by the huge losses suffered daily by Ukraine due to the low level of transport safety.In addition to the general legal documents in the form of law, concept, strategy and program, it is necessary to develop sectoral safety programs for individual modes of transport. A public transport development program and an aviation security program are urgently needed. The necessity of bringing national legislation in line with international standards is in particular due to the importance of active development of international transit in Ukraine. Imperfect regulation and a generally low level of transport security in Ukraine can be a major obstacle to making significant profits from international transit, as the security factor for European partners is crucial.Revision, development and approval of a package of regulatory documents on transport safety should be carried out taking into account the current national and international standards, their certification, issuing licenses for the carriage of passengers and goods. Foreign experience in the development of national legislation governing relations in the field of transport safety should be used to create a mechanism for legal regulation of this problem in Ukraine.Recent research and publications analysis. Issues of national security, political, legal, social and psychological aspects of terrorism in the works of V. Antipenko, V. Bogdanovich, V. Yemelyanov, V. Krutov, V. Lipkan, N. Nizhnik, D. Olshansky, M. Sahakyan are sufficiently thoroughly considered. G. Sytnik, Y. Kondratyev, V. Malison and S. Malison, B. Romanyuk, M. Sahakyan, S. Teleshun. Traffic safety, state regulation of transportation were considered by D. Zerkalov, O. Krupina, Y. Nekrasov, A. Tkachenko, O. Sokolov.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Although some of the issues addressed in this work have been addressed in the works of the aforementioned and other authors, the definition of the main areas of application of the regulatory and legal principles of transport safety has not been sufficiently considered. Today a whole set of problems (financial, logistical, social, informational, scientific and technical) of regulatory nature have accumulated, which has not been solved in time.The situation is exacerbated by the lack of a well-established system of ensuring transport safety, insufficient performance of the tasks and functions assigned to it, reducing the level of scientific and technical support of the said activity. This is facilitated by the complexity and lack of study of the nature and peculiarities of the social interconnections that arise between different categories of participants in public relations in the process of functioning of different modes of transport, and especially their legal and regulatory background in ensuring transport safety.Paper main body. The organization of transport security is entrusted to the heads of transport security entities. The subject of transport safety is the main authority in the field of transport safety, the authorities which are competent for transport safety issues, the owners of transport safety objects and persons who use them under other conditions in accordance with the legislation.Structural units are created within the central bodies of executive power, which are responsible for transport safety issues.For the purpose of accomplishing the tasks of ensuring transport safety, the formation of the provision of transport safety is created or contracts are concluded for services with other entities, which are legally entitled to provide transport safety services at other sites.There are transport security actors in each mode of transport. Let's briefly consider the role of the above entities in each mode of transport of Ukraine.The central executive body, whose activities are directed and coordinated by the Cabinet of Ministers of Ukraine through the Minister of Infrastructure, and which implements the state policy on safety on land transport is the State Transport Security Service of Ukraine (Ukrtransbezopa).State Service for Maritime and River Transport of Ukraine (Maritime Administration), which is the central executive body, whose activities are directed and coordinated by the Cabinet of Ministers of Ukraine through the Minister of Infrastructure and which implements state policy in the fields of maritime and inland waterway transport, merchant shipping, inland navigation, navigation and hydrographic support for maritime affairs, as well as in the field of maritime and inland waterway transport (except in the field of maritime safety of ships fleet fishing industry).The State Aviation Service of Ukraine as the authorized body for civil aviation issues implements the state aviation policy and strategy of Ukraine, carries out state regulation of activities in the field of civil aviation.The Cabinet of Ministers of Ukraine directs and coordinates the activity of this service through the Minister of Infrastructure of Ukraine, but not through regulations, but through regulations.In November 2005, the "Regulation on aviation safety management system" was approved, which defines the order of organization of works on prevention of aviation events, tasks and functions of management, bodies, objects and subjects of management, establishes forms of control over the performance of works and applies to all civil aviation entities of Ukraine irrespective of vi safety in order to harmonize the rules governing transport safety issues for different modes of transport, as well as to bring Ukrainian transport safety legislation into line with Ukraine's international obligations. Ultimately, it is necessary to create a new, unified legal framework for the effective provision of transport security, taking into account changes in ownership, as well as management approaches.In addition to improving the regulatory aspect of transport safety, it also requires improving the interaction of all executive authorities responsible for transport safety.Conclusions of the research and prospects for further studies. 1. UkrTransport is responsible for safety only on land transport (road transport, urban electric transport and rail transport) therefore, water and air transport safety issues are not within its competence.2. The State Maritime and River Transport Service of Ukraine (Maritime Administration) performs separate functions for the implementation of the state policy in the field of maritime and inland waterway transport (except for the maritime safety of vessels of the fishing industry vessels).3. The State Aviation Service of Ukraine shall manage civil aviation safety and oversight of aviation security.4. The protection of the pipeline transport facilities shall be carried out by special departmental units of protection of the pipeline transport enterprises, as well as by the internal affairs bodies on a contractual basis.5. There are practically no legal acts that are directly aimed at solving the problem of transport safety of Ukraine and the interaction of the subjects of ensuring transport safety in different modes of transport among themselves.6. There is no single body for managing the transport safety of the state, and therefore there is no single overall coordination of the subjects of ensuring the transport safety of Ukraine.We consider the prospects of further exploration to be a study of transport safety issues both in transport in general and in its main types in particular. ; Розглянуто організацію забезпечення транспортної безпеки як на транспорті взагалі, так і на його основних видах зокрема. Доведено відсутність нормативно-правових актів, які безпосередньо спрямовані на вирішення проблеми взаємодії суб'єктів забезпечення транспортної безпеки на різних видах транспорту між собою. Визначено основні керівні нормативно-правові документи, які регламентують роботу суб'єктів забезпечення транспортної безпеки та їх недосконалість у питаннях взаємодії.

Background. Today, an incidence and a mortality of incurable chronic diseases is increasing in the world, growing the relevance of Palliative and Hospice Care (PHC) systems and services creating and developing. The unfavorable medical and demographic situation in Ukraine requires a substantiation and implementation of an affordable, high-quality and effective PHC System that requires of health care providers of all levels involving, interagency and intersectoral coordination and cooperation in the PHC delivery. The purpose was to substantiate the optimal functional and organizational model of specialized PHC providing to the population in Ukraine. Materials and methods. Medical statistics, national and international scientific literature, results of sociological research were used in the work; methods of systematic and structural-functional analysis, medical cartography, biblio-semantic, statistical and sociological methods of research were applied in the work. Results. The optimum functional and organizational model of specialized PHC providing to the population in Ukraine is substantiated, in particular the health care providers involved in specialized PHC providing and their tasks were defined. Conclusions. 1. A medical and social analysis of morbidity and mortality rates and medical and demographic data shows high mortality rate from malignant neoplasms and severe complications of chronic noncommunicable diseases, rapid aging of the population in Ukraine, which determine the high need of the population in PHC. This requires the substantiation and development of an accessible, high-quality and efficient PHC System based on innovative multidisciplinary, interagency and intersectoral approaches, which requires the coordination of the work of institutions that subordinated to different ministries and departments, involvement in PHC providing and social care for palliative patients of health care providers of all levels and social care institutions. 2. A systematic analysis of the PHC worldwide experience in many countries around the world, the recommendations of WHO, the European Association for Palliative Care (EAPC) and other reputable international professional organizations, allows us to propose a three-levels model of PHC System in Ukraine: 1) Palliative care approach or primary PHC; 2) General palliative care; 3) Specialized PHC (hospice or end-of-life care). This was the basis of the developed of the PHC System delivery to the population in Ukraine concept. 3. It is grounded, developed and tested at the level of the innovative components of the functional and organizational model of specialized PHC that based on a patient-family-oriented paradigm, a multidisciplinary, interagency and intersectoral approach at all levels of health care delivery that meets current international standards and norms, to integrate PHC into the Health Care System, the continuity of its delivery, and feedback through the involvement and cooperation of health care providers and social care institutions, public and charitable organizations, patients and their families. 4. The functional and organizational model of specialized PHC providing to the population in Ukraine is a high-tech, highly professional component of the Healthcare System, which requires modern high-tech equipment and effective medicines, special professional training and continuous professional development and motivation of the staff, appropriate legal framework and, of course, proper financial and political support of the Government of Ukraine, regional and local authorities and the interest and support of the whole society. ; Актуальность. Сегодня в мире растет распространенность и смертность населения от инкурабельные хронических заболеваний, что увеличивает актуальность создания и развития систем и служб оказания паллиативной и хосписной помощи (ПХП) населению. Неблагоприятная медико-демографическая ситуация в Украине требует обоснования и внедрения системы доступной, качественной и эффективной ПХП, что требует привлечения к оказанию ПХП медицинских работников учреждений здравоохранения (УЗ) всех уровней медицинской помощи, межведомственной и межсекторальной координации и сотрудничества. Цель работы: обосновать оптимальную функционально-организационная модель оказания специализированной ПХП населению в Украине. Материалы и методы. В работе были использованы данные медицинской статистики, национальная и международная научная литература, результаты социологического исследования; применены методы системного и структурно-функционального анализа, медицинской картографии, библиосемантический, статистический и социологический методы исследования. Результаты. Обоснована оптимальная функционально-организационная модель оказания специализированной ПХП населению в Украине, в частности определены учреждения, которые привлекаются к оказанию специализированной ПХП, и их задачи. Выводы. 1. Медико-социальный анализ показателей заболеваемости, смертности и медико-демографических данных свидетельствует о высоком уровне смертности от злокачественных новообразований (ЗН) и тяжелых осложнений хронических неинфекционных заболеваний (ХНИЗ), быстрое постарение населения в Украине, определяющих высокую потребность населения в ПХП. Указанное требует создания и развития системы доступной, качественной и эффективной ПХП, основанной на инновационных мультидисциплинарных, межведомственных и межсекторальных подходах, что требует координации работы учреждений, подчиненных различным министерствам и ведомствам, привлечения к оказанию ПХП и социальной услуги по паллиативному уходу (СУПУ) медицинских работников УЗ всех уровней медицинской помощи и работников учреждений социальной защиты населения. 2. Системный анализ мирового опыта внедрения ПХП во многих странах мира, рекомендаций ВОЗ, Европейской Ассоциации паллиативной помощи (ЕАРС) и других авторитетных международных профессиональных организаций позволяет предложить внедрить в Украине трехуровневую модель системы оказания ПХП: 1) Паллиативный подход или первичная ПХП; 2) Общая паллиативная помощь; 3) Специализированная ПХП (хосписная помощь или «помощь в конце жизни» - «end of life care». Отмеченное выше было положено в основу разработанной концепции системы оказания ПХП населению в Украине. 3. Обоснована, разработана и апробирована на уровне отдельных инновационных составляющих функционально-организационная модель специализированной ПХП, основой которой является пациент-семья-ориентированная парадигма, мультидисциплинарный, межведомственный и межсекторальный подход на всех уровнях оказания медицинской помощи, которая соответствует современным международным стандартам и нормам. Это обеспечит интеграцию ПХП в систему здравоохранения, непрерывность и преемственность ее оказания и обратная связь путем привлечения и сотрудничества учреждений здравоохранения и учреждений социальной защиты населения, общественных и благотворительных организаций, пациентов и их семей. 4. Предложенная функционально-организационная модель специализированной ПХП представляет собой наукоемкую высокопрофессиональную составляющую здравоохранения, требует современного высокотехнологичного оборудования и эффективных лекарственных средств, специальной профессиональной подготовки, безпрерывого профессионального развития и мотивации кадров, соответствующей нормативно-правовой базы и, безусловно, надлежащего финансового обеспечения и политической поддержки Правительства Украины, региональных и местных органов власти, заинтересованности и поддержки всего общества. ; Актуальність. Сьогодні у світі зростає поширеність і смертність населення від інкурабельних хронічних захворювань, що збільшує актуальність створення і розвитку систем і служб надання паліативної і хоспісної допомоги (ПХД) населенню. Несприятлива медико-демографічна ситуація в Україні вимагає обґрунтування і впровадження системи доступної, якісної і ефективної ПХД, що потребує залучення до надання ПХД медичних працівників закладів охорони здоров'я (ЗОЗ) усіх рівнів медичної допомоги, міжвідомчої та міжсекторальної координації і співпраці. Мета роботи: обґрунтувати оптимальну функціонально-організаційну модель надання спеціалізованої ПХД населенню в Україні. Матеріали та методи. У роботі були використані дані медичної статистики, національна та міжнародна наукова література, результати соціологічного дослідження; застосовані методи системного та структурно-функціонального аналізу, медичної картографії, бібліосемантичний, статистичний і соціологічний методи дослідження. Результати. Обґрунтована оптимальна функціонально-організаційна модель надання спеціалізованої ПХД населенню в Україні, зокрема визначені заклади, що залучаються до надання спеціалізованої ПХД, та їх завдання. Висновки. 1. Медико-соціальний аналіз показників захворюваності і смертності та медико-демографічних даних свідчить про високий рівень смертності від злоякісних новоутворень (ЗН) і тяжких ускладнень хронічних неінфекційних захворювань (ХНІЗ), швидке постаріння населення в Україні, що визначають високу потребу населення у ПХД. Зазначене вимагає створення і розвитку системи доступної, якісної і ефективної ПХД, заснованої на інноваційних мультидисциплінарних, міжвідомчих та міжсекторальних підходах, що потребує координації роботи закладів, підпорядкованих різним міністерствам і відомствам, залучення до надання ПХД та соціальної послуги з паліативного догляду (СППД) медичних працівників ЗОЗ усіх рівнів медичної допомоги та працівників закладів соціального захисту населення. 2. Системний аналіз світового досвіду впровадження ПХД у багатьох країнах світу, рекомендацій ВООЗ, Європейської Асоціації паліативної допомоги (ЕАРС) та інших авторитетних міжнародних фахових організацій дозволяє пропонувати впроваджувати в Україні трирівневу модель системи надання ПХД: 1) Паліативний підхід або первинна ПХД; 2) Загальна паліативна допомога; 3) Спеціалізована ПХД (хоспісна допомога або «допомога наприкiнцi життя» – «end of life care». Зазначене було покладено в основу розробленої концепції системи надання ПХД населенню в Україні. 3. Обґрунтовано, розроблено та апробовано на рівні окремих інноваційних складових функціонально-організаційну модель спеціалізованої ПХД, основою якої є пацієнт-сім'я-орієнтована парадигма, мультидисциплінарний, міжвідомчий і міжсекторальний підхід на усіх рівнях надання медичної допомоги, що відповідає сучасним міжнародним стандартам і нормам. Це забезпечить інтеграцію ПХД в систему охорони здоров'я, безперервність та наступність її надання і зворотний зв'язок шляхом залучення і співпраці закладів охорони здоров'я і установ соціального захисту населення, громадських і благодійних організацій, пацієнтів і їх родин. 4. Запропонована функціонально-організаційна модель спеціалізованої ПХД являє собою наукоємну високопрофесійну складову охорони здоров'я, що потребує сучасного високотехнологічного обладнання та ефективних лікарських засобів, спеціальної професійної підготовки, безперервного професійного розвитку і мотивації кадрів, відповідної нормативно-правової бази і, безумовно, належного фінансового забезпечення і політичної підтримки Уряду України, регіональних і місцевих органів влади та зацікавленості і підтримки усього суспільства.

Background. Today, an incidence and a mortality of incurable chronic diseases is increasing in the world, growing the relevance of Palliative and Hospice Care (PHC) systems and services creating and developing. The unfavorable medical and demographic situation in Ukraine requires a substantiation and implementation of an affordable, high-quality and effective PHC System that requires of health care providers of all levels involving, interagency and intersectoral coordination and cooperation in the PHC delivery. The purpose was to substantiate the optimal functional and organizational model of specialized PHC providing to the population in Ukraine. Materials and methods. Medical statistics, national and international scientific literature, results of sociological research were used in the work; methods of systematic and structural-functional analysis, medical cartography, biblio-semantic, statistical and sociological methods of research were applied in the work. Results. The optimum functional and organizational model of specialized PHC providing to the population in Ukraine is substantiated, in particular the health care providers involved in specialized PHC providing and their tasks were defined. Conclusions. 1. A medical and social analysis of morbidity and mortality rates and medical and demographic data shows high mortality rate from malignant neoplasms and severe complications of chronic noncommunicable diseases, rapid aging of the population in Ukraine, which determine the high need of the population in PHC. This requires the substantiation and development of an accessible, high-quality and efficient PHC System based on innovative multidisciplinary, interagency and intersectoral approaches, which requires the coordination of the work of institutions that subordinated to different ministries and departments, involvement in PHC providing and social care for palliative patients of health care providers of all levels and social care institutions. 2. A systematic analysis of the PHC worldwide experience in many countries around the world, the recommendations of WHO, the European Association for Palliative Care (EAPC) and other reputable international professional organizations, allows us to propose a three-levels model of PHC System in Ukraine: 1) Palliative care approach or primary PHC; 2) General palliative care; 3) Specialized PHC (hospice or end-of-life care). This was the basis of the developed of the PHC System delivery to the population in Ukraine concept. 3. It is grounded, developed and tested at the level of the innovative components of the functional and organizational model of specialized PHC that based on a patient-family-oriented paradigm, a multidisciplinary, interagency and intersectoral approach at all levels of health care delivery that meets current international standards and norms, to integrate PHC into the Health Care System, the continuity of its delivery, and feedback through the involvement and cooperation of health care providers and social care institutions, public and charitable organizations, patients and their families. 4. The functional and organizational model of specialized PHC providing to the population in Ukraine is a high-tech, highly professional component of the Healthcare System, which requires modern high-tech equipment and effective medicines, special professional training and continuous professional development and motivation of the staff, appropriate legal framework and, of course, proper financial and political support of the Government of Ukraine, regional and local authorities and the interest and support of the whole society. ; Актуальность. Сегодня в мире растет распространенность и смертность населения от инкурабельные хронических заболеваний, что увеличивает актуальность создания и развития систем и служб оказания паллиативной и хосписной помощи (ПХП) населению. Неблагоприятная медико-демографическая ситуация в Украине требует обоснования и внедрения системы доступной, качественной и эффективной ПХП, что требует привлечения к оказанию ПХП медицинских работников учреждений здравоохранения (УЗ) всех уровней медицинской помощи, межведомственной и межсекторальной координации и сотрудничества. Цель работы: обосновать оптимальную функционально-организационная модель оказания специализированной ПХП населению в Украине. Материалы и методы. В работе были использованы данные медицинской статистики, национальная и международная научная литература, результаты социологического исследования; применены методы системного и структурно-функционального анализа, медицинской картографии, библиосемантический, статистический и социологический методы исследования. Результаты. Обоснована оптимальная функционально-организационная модель оказания специализированной ПХП населению в Украине, в частности определены учреждения, которые привлекаются к оказанию специализированной ПХП, и их задачи. Выводы. 1. Медико-социальный анализ показателей заболеваемости, смертности и медико-демографических данных свидетельствует о высоком уровне смертности от злокачественных новообразований (ЗН) и тяжелых осложнений хронических неинфекционных заболеваний (ХНИЗ), быстрое постарение населения в Украине, определяющих высокую потребность населения в ПХП. Указанное требует создания и развития системы доступной, качественной и эффективной ПХП, основанной на инновационных мультидисциплинарных, межведомственных и межсекторальных подходах, что требует координации работы учреждений, подчиненных различным министерствам и ведомствам, привлечения к оказанию ПХП и социальной услуги по паллиативному уходу (СУПУ) медицинских работников УЗ всех уровней медицинской помощи и работников учреждений социальной защиты населения. 2. Системный анализ мирового опыта внедрения ПХП во многих странах мира, рекомендаций ВОЗ, Европейской Ассоциации паллиативной помощи (ЕАРС) и других авторитетных международных профессиональных организаций позволяет предложить внедрить в Украине трехуровневую модель системы оказания ПХП: 1) Паллиативный подход или первичная ПХП; 2) Общая паллиативная помощь; 3) Специализированная ПХП (хосписная помощь или «помощь в конце жизни» - «end of life care». Отмеченное выше было положено в основу разработанной концепции системы оказания ПХП населению в Украине. 3. Обоснована, разработана и апробирована на уровне отдельных инновационных составляющих функционально-организационная модель специализированной ПХП, основой которой является пациент-семья-ориентированная парадигма, мультидисциплинарный, межведомственный и межсекторальный подход на всех уровнях оказания медицинской помощи, которая соответствует современным международным стандартам и нормам. Это обеспечит интеграцию ПХП в систему здравоохранения, непрерывность и преемственность ее оказания и обратная связь путем привлечения и сотрудничества учреждений здравоохранения и учреждений социальной защиты населения, общественных и благотворительных организаций, пациентов и их семей. 4. Предложенная функционально-организационная модель специализированной ПХП представляет собой наукоемкую высокопрофессиональную составляющую здравоохранения, требует современного высокотехнологичного оборудования и эффективных лекарственных средств, специальной профессиональной подготовки, безпрерывого профессионального развития и мотивации кадров, соответствующей нормативно-правовой базы и, безусловно, надлежащего финансового обеспечения и политической поддержки Правительства Украины, региональных и местных органов власти, заинтересованности и поддержки всего общества. ; Актуальність. Сьогодні у світі зростає поширеність і смертність населення від інкурабельних хронічних захворювань, що збільшує актуальність створення і розвитку систем і служб надання паліативної і хоспісної допомоги (ПХД) населенню. Несприятлива медико-демографічна ситуація в Україні вимагає обґрунтування і впровадження системи доступної, якісної і ефективної ПХД, що потребує залучення до надання ПХД медичних працівників закладів охорони здоров'я (ЗОЗ) усіх рівнів медичної допомоги, міжвідомчої та міжсекторальної координації і співпраці. Мета роботи: обґрунтувати оптимальну функціонально-організаційну модель надання спеціалізованої ПХД населенню в Україні. Матеріали та методи. У роботі були використані дані медичної статистики, національна та міжнародна наукова література, результати соціологічного дослідження; застосовані методи системного та структурно-функціонального аналізу, медичної картографії, бібліосемантичний, статистичний і соціологічний методи дослідження. Результати. Обґрунтована оптимальна функціонально-організаційна модель надання спеціалізованої ПХД населенню в Україні, зокрема визначені заклади, що залучаються до надання спеціалізованої ПХД, та їх завдання. Висновки. 1. Медико-соціальний аналіз показників захворюваності і смертності та медико-демографічних даних свідчить про високий рівень смертності від злоякісних новоутворень (ЗН) і тяжких ускладнень хронічних неінфекційних захворювань (ХНІЗ), швидке постаріння населення в Україні, що визначають високу потребу населення у ПХД. Зазначене вимагає створення і розвитку системи доступної, якісної і ефективної ПХД, заснованої на інноваційних мультидисциплінарних, міжвідомчих та міжсекторальних підходах, що потребує координації роботи закладів, підпорядкованих різним міністерствам і відомствам, залучення до надання ПХД та соціальної послуги з паліативного догляду (СППД) медичних працівників ЗОЗ усіх рівнів медичної допомоги та працівників закладів соціального захисту населення. 2. Системний аналіз світового досвіду впровадження ПХД у багатьох країнах світу, рекомендацій ВООЗ, Європейської Асоціації паліативної допомоги (ЕАРС) та інших авторитетних міжнародних фахових організацій дозволяє пропонувати впроваджувати в Україні трирівневу модель системи надання ПХД: 1) Паліативний підхід або первинна ПХД; 2) Загальна паліативна допомога; 3) Спеціалізована ПХД (хоспісна допомога або «допомога наприкiнцi життя» – «end of life care». Зазначене було покладено в основу розробленої концепції системи надання ПХД населенню в Україні. 3. Обґрунтовано, розроблено та апробовано на рівні окремих інноваційних складових функціонально-організаційну модель спеціалізованої ПХД, основою якої є пацієнт-сім'я-орієнтована парадигма, мультидисциплінарний, міжвідомчий і міжсекторальний підхід на усіх рівнях надання медичної допомоги, що відповідає сучасним міжнародним стандартам і нормам. Це забезпечить інтеграцію ПХД в систему охорони здоров'я, безперервність та наступність її надання і зворотний зв'язок шляхом залучення і співпраці закладів охорони здоров'я і установ соціального захисту населення, громадських і благодійних організацій, пацієнтів і їх родин. 4. Запропонована функціонально-організаційна модель спеціалізованої ПХД являє собою наукоємну високопрофесійну складову охорони здоров'я, що потребує сучасного високотехнологічного обладнання та ефективних лікарських засобів, спеціальної професійної підготовки, безперервного професійного розвитку і мотивації кадрів, відповідної нормативно-правової бази і, безумовно, належного фінансового забезпечення і політичної підтримки Уряду України, регіональних і місцевих органів влади та зацікавленості і підтримки усього суспільства.

Without a doubt agriculture sector is vital part of modern Ukrainian economy. Agriculture is ranked 3rd largest contributor to the national GDP with approx. 17% in 2018 (compared to 14.4% in 2016) of total GDP, followed with industrial sector (26.3%) and services sector (59.3%). It should be noted that it is very promising field in terms of potential economic growth and both regional and international investment opportunities. Food products being a necessity in everyday life of every person. Food and processing industries are the large industries that are interconnected to agricultural cultivation. These industries have great potential to increase the value of agricultural products due to the added value, as not raw materials are sold but finished products that can be consumed in the domestic market and exported. Meanwhile the global process of urbanization and changes in national politics, have had their impact on Ukrainian economy. The number of urban populations is continuing to increase, while great number of work force is migrating to neighboring countries. Several studies state that number of Ukrainian workers living aboard is around 2.5 million people. In this context we plan to investigate and build general forecast model on how urbanization is impacting agricultural land use and certain factors of its impact on economic development of region. On the other hand, we have examples of modern issues, such as climate change caused by rapid urbanization and the irrational use of natural resources. The study showed that urban development requires substantial land rescue for its expansion. By examining closely spatial data of urban and suburban areas, for example that of Kyiv city, agricultural land in suburban areas is used for new construction sites and infrastructural development. Another indirect effect of urban development is ecological changes to the surrounding areas. The affected areas become much less suitable for agricultural uses, require large financial investment and high technologies to renew the soil fertility.Research work that have been conducted in this area focused mostly on financial resources, international politics, and large agricultural holdings of agricultural land use. A lot of work has been done to highlight importance of advocating open land market in Ukraine. While other researchers in their research analyzed specific crop or certain agricultural industry markets. In general, the focus of previous publications was either on the current agricultural export or land use data in Ukraine. The goal of this research paper is to find, establish connections between urbanization and agricultural land use, while focusing attention on possibilities for economic growth and development of effective land use policies. This paper will consider open land market as future possibility; however, it is relations and impact with urbanization falls outside of current research work scope.With this research we plan to describe the connection between rapid urbanization process and changes in agricultural land use from economical perspective. The author focuses his research work and economical modeling on case Ukraine. We plan to showcase changes of agricultural enterprise income, in case of population migration to large urban centers. Additionally, we will study the cases of effective land resource management, where we will study whether it is more profitable for companies to establish the new enterprise closer or inside urban areas as opposed to farmland regions. In this research we plan to highlight the major economical differences of company's startup and operations costs based on available transportation network, land resources and local agricultural specialization. The research work should introduce possible outcomes for small, medium companies, also separating those that are part of international corporate structure and local business. The research will cover whether local company can benefit from urbanization and what are its effects on individual famers earnings. One of the expected research outcomes is to describe how to increase added value of agricultural products with focus on city markets.For this study we used data mining and analytics approaches. During research work we placed great emphasis on determining, locating, and analyzing statistical data from multiple sources. Important art of the research work is identifying right data in context of our research, the one that has clear connection to urbanization process. Spatial data visualization was used to determine key urban centers in Ukraine, as well as locations of agricultural, food and processing companies. Other types of material used are official notional statistics data, European Union public reports, U.S. Department of Commerce datasheets, Kyiv city council, Municipal Enterprise "Kyivgenplan", private companies report, economists' publications, and Public cadastral map of Ukraine. Mathematical framework was used to build robust forecast model. The methodology of the study employed various mathematical tools, such as statistical analytics, polynomial and linear approximations, mathematical correlation, ratio analysis. Besides profit and utility curves were used for growth modeling and global forecast. Spatial data have been outlined as highly effective for predictions modeling and establishing connections with the existing urbanization growth models. Urbanization processes serve as catalyst for land use change and shift in economic activities . As more population migrate to urban centers, remote villages and towns shrink in size, lose work force and often local enterprise become bankrupt or shut down. There is a consequent indirect effect of urbanization on agriculture land use that is when local community become poor or bankrupt, the farmlands are rented by large agricultural holdings. Many researchers noted that agricultural holdings have no interest in development of local communities or investment in local business. Even though they employ local people, the average income of holdings farm employees is much lesser, then those farmers whose lands are in private use or those working in agricultural sector in neighboring European Union countries. The average salary is important factor when looking at land use by large companies since agricultural holdings business goals centered about exporting raw resources and they are registered as business entities in offshore countries.The scope of current research works is limited to the analyses of medium to large size food and processing companies, that operate in local Ukrainian market, with brief overview of food products export business. To build economical model the existing transport infrastructure in Ukraine and its neighboring European countries was studied and used in system analyses. Author analyzed available human resources, amount of investments, industry type and available transportation connections. As a part of research work, physical geographical placement (distance by road) of food and processing production companies relative to closest and regional urban center positions have been outlined. A large array of economical and spatial data has been processed. It was determined that parts of this data have low correlation levels, which makes it difficult to include for modeling purposes. Author made decision to make the necessary edits, generalization to simplify the initial economical model.To build a research model we will make the following assumptions and data sets. Let us use the city of Kyiv as the main market for food products, i.e. it is the largest city in Ukraine, with a huge number of food products consumers and significant financial resources. We shall label it as an urban center for this research work. It is important to note that new companies and international corporations choose to establish their business in the Kyiv or in the 50-kilometer zone from it. For modeling we will choose 12 enterprises, which are located both in the capital and in different regions of Ukraine - west, south, east and center. We rank the selected enterprises by the number of employees.In the context of our economic modeling, consider the land market, namely: the average cost of rent of 1 hectare per year, the location of the enterprise in an industrial region or in a separate settlement. Note that the production capacity of the investigated enterprises is concentrated in one production site (complex). However, the exception is the corporation "Milk Alliance" which has 5 separate production facilities, we will focus on the largest of them, located in the city of Yagotyn (others are located in Peratyn, Zolotonosha, Bashtanka).It is reported that the total area of land plots in Ukraine is 60.4 million hectares, of which 42.4 million hectares are agricultural land (32 million hectares are cultivated per year), the area of built-up land plots is 2550.4 thousand hectares. Land for industrial purposes, which includes the food industry is 224.1 thousand hectares. The cost of annual lease of land in Ukraine for 2019 population 3518 UAH/hectare per year.At the same time, the statistics by region are as follows: Kyiv - 2694 UAH per year; Kyiv region - 3474 UAH per year; Zhytomyr and region – 4000 UAH per year; Mykolaiv Oblast – 4103 UAH per year; Kharkiv and oblast – 3152 UAH per year; Odessa region – 4065 UAH per year; Lviv region - 4172 UAH per year; Donetsk oblast - 1832 UAH per year. It is planned that in 2020 the total revenues to local budgets from land rent will amount to 185,714,285 UAH per year.To understand the general picture of the relationship and economic performance of enterprises located in Kyiv and different regions of Ukraine, we shall consider Kyiv as a self-sufficient object, both in terms of products sales and production. The largest food retailers have opened more than 575 stores in Kyiv as of 2018, and more than 60 new stores are opened each year. The production of food, beverages and tobacco by Kyiv enterprises is 46.6% of the total industrial production, which employs 1,730,000 people (7.4% of total in Kyiv), and the average wage in industry is from 16,511 UAH/month in 2019. In total, there are 9069 industrial enterprises in the capital, which employ 278,863 people, the volume of products sold by industrial enterprises of Kyiv in 2019 amounted to 892,1765,46.2 thousand UAH. At the same time, there are 7351 natural persons-entrepreneurs operating in the capital (11,877 people are employed, the volume of sold products is 5,622,011.9 thousand UAH) in industry, including the volume of products sold by food industry enterprises – 125,140,998.9 thousand UAH according to 2019 data.It should be noted that in Kyiv the main industrial capacities of food and processing enterprises are concentrated in the following areas: Industrial zone " Degtyarivska Street" covers an area of 17.7 hectares; Podilsko-Kurenivskyi industrial district - 539.5 hectares, Pirogovo industrial zone - 121.9 hectares; Voskresensky industrial district - 107.2 hectares.For economic analysis we focused on comparison of three large enterprises of Ukraine, typical for the agricultural sector and food industry, one of which is in Kyiv – "Astrata", "Sandora" and "Kyivhlib". For calculations of transportation costs let's use the following data, 20 to 22 tons van will charge 27 UAH per km outside of Kyiv, while 10 tons van charges 20 UAH per km outside of Kyiv and 250 UAH per km within Kyiv.The "Astrata" corpopration, a large agricultural enterprise, has 5,470 employees, 230,000 hectares of land (aprox. 1514090000 UAH per yar for land rent), with Net profit of 12,631,155,000, Gross profit of 2,432,488,000 UAH, and a total salary expenditure of UAH 427,597,000 (average per employee 6514 UAH per month). For our research we are using one of the sugar processing factories that is part of Astrata holding, it is in Hlobyne, Poltavska oblast. The distance from Hlobyne to Kyiv center is 287 km, so it will cost 7749 UAH per large van to transport products to Kyiv.One of the largest food manufacturers in Ukraine is "Sandora". It consists of 3230 employees, total salary expenses - 630 128 thousand UAH (average per employee 16,257 UAH per month), have a land area of 1.3646 hectares (aprox. 5600 UAH per yar for land rent) and a unit cost of production - 22.66 UAH per liter of apple. Single 10-ton van will charge 10020 UAH to transport products to Kyiv (501km distance to the city center).For Kyiv study we picked "Kyivhlib", which has 1911 employees, total salary expenses – 168,227 thousand UAH (average per employee 14,019 UAH per month), have a land area of 8 hectares (aprox. 21552 UAH per yar for land rent) and the unit cost of production - 14.9 UAH per kg of rye-wheat bread. It will cost 7500 UAH to transport products within 30 km of Kyiv center by 10-ton van. Distance from the production location to the market is not always proportional to net profit. The research results have proved that it is worth examining the data from the same sub-industries companies in several regions, with focus on large cities as main market for those companies' products. ; The paper is devoted to studying the economic and social connections between the urbanization process and agricultural land use in Ukraine. It is worth noting that both urbanization and agriculture require new lands for their future development. The important part of this connection is ecology and effective use of the available resources, as well as land use in the context of urbanization. After all, the process of urbanization can have a significant negative impact on the state of land resources. The research work determines which economic factors of urbanization are the most relevant to the land use in city suburbs and agricultural regions. The article introduces the notion of economic feasibility of land use by purpose and studies cases of food and processing companies. Food and processing industries were chosen as the main research subjects since they are the most promising fields for the future economic development of each individual region and country as a whole. These industries are centered around both import and export, besides producing added value products. Cities without a doubt are the main consumers of food products and at the same time, they drain labor resources from the countryside. In this research work, we studied the global situation in Ukraine, how 21-century urbanization has affected the agricultural sector in the country. This sector has experienced rapid growth in past decades, as opposed to industrial and manufacturing sectors, and increased the national wide level of land use. While the national wide level of urbanization might not be the highest in modern history (20th to 21st century), it continues to have a wide impact on the national economy. The scope of this impact falls outside of this research work as it consists of multidimensional data and a wide range of interdependencies, including policies and regulations. Research models require a large amount of data and cases, that's why we focused on the food and processing sector in this paper. They proved to be a good test ground to study the urbanization impact patterns as well as make economical modeling more convenient. In this context, the peculiarities of land use models were studied, as food and processing industries use land resources, can be located both inside the city, suburban area, or in remote farmland region. It is evident that cities and businesses form large supply and demand of natural resources, labor, and financial investments.

The dissertation is devoted to the substantiation of theoretical and methodological aspects of the study of the market of migration services and development of practical recommendations for its development through effective migration policy and increase of social protection of Ukrainian labour migrants.The dissertation deals with the theoretical and methodological aspects of the research for the market of migration services in Ukraine. The content of the terms 'market of migration services' and 'migration service' is clarified, the basic conceptual bases of market formation are substantiated. The basic functions of the market of migration services are systematized, among which are provided providing, informative, mediating, stimulating, balancing and protective. The author's approach to the classification of migration services is presented. The structure of the market of migration services is generalized by the subject-object approach and spatial attribute. The features of functioning and development of the cross-border market of migration services are determined. Three groups of actors (participants) in the market relations of the cross-border migration market are identified and substantiated: migrant customers, directly actual and potential migrants, and intermediaries (migration service providers).The factors of formation and development of the market of migration services are generalized. Depending on the possibilities of regulating their influence on the market, there are four groups: "permanent", "long-term", "variables" and "factors of rapid formation and development" of the migration services market. Factors are classified into general and specific factors. The specific is divided into formal and shadow sections by such groups - political, legal and administrative, geopolitical, institutional-informational, economic, social-protective, cultural-historical and ethnicdemographic. The peculiarities of the influence of these factors on the market of migration services in Ukraine with specifying features in other countries are revealed.The basic provisions of the theories that form the methodology of research for the market of migration services are studied. The algorithm of the research's the market of migration services is formulated, which includes: analysis of the volume (capacity) of the market within a specific territory; research of market structure; estimation of market demand and supply; analysis of migration services; assessment of the level of competition in the market. The structural and logical scheme of the stage of research for the market of migration services is generalized.Migration trends and environmental conditions of the market of migration services in Ukraine are analysed. Particular attention is focused on the problem of scientific-methodological and information support for the analysis of the market of migration services. Differences in expert estimates of external labour migration have led to their calculations of the number of Ukrainian labour migrants abroad. Based on the author's estimates, the minimum environment for the formation of the domestic market for migration services is about 5 million Ukrainian migrant workers each year.The results of the author's expert survey of Ukrainian labour migrants are presented, based on which the hypothesis about the existence of a dynamic market of migration services in Ukraine was confirmed. It is proved that labour migrants most often use the services of intermediaries to organize the migration process, which is dominated by the predominance of unlicensed entities-providers of migration services, as well as the low level of respondents' satisfaction with the services of intermediaries.The state bodies (main actors in the market) creating an institutional environment for the functioning of the market of migration services in Ukraine are defined. The activities of the State Migration Service, State Enterprise "Document", Administrative Service Centres, consulates and visa centres are analysed. In particular, a continuous monitoring of the situation has shown that there are significant differences in the functioning of these entities. An important feature of the quality of migration services provided by these institutions concerns different standards for direct services for the public. A comprehensive assessment of the problem has led to conclusion that the current rates of improvement in the functioning of the mentioned state entities do not meet the latest requirements of the market of migration services.The author's conceptual approach to regulation of the market of migration services in Ukraine with the regional specificity of its implementation is elaborated. The main priorities of the concept address four goals: 1) legalization of the market of migration services; 2) quality assurance of migration services; 3) development of a civil society's quality-control system for migration services; 4) decentralization and deregulation of the market in terms of achieving stability. It is stressed that the concept must correspond with other conceptual and strategic standards for a state's development.Practical recommendations for improving the functioning and regulation of the market of migration services in Ukraine are substantiated. The implementation of some of them implies the creation and provision (within the nearest time) of the information and material base for qualitative research of the processes in the market of migration services. Other proposals relate to improving the quality of the state migration services. Possible solution to legalization and licensing of existing unofficial intermediaries in the market of migration services is proposed. It is noted that it is extremely important for Ukraine to increase the attention of state authorities to the practice of concluding intergovernmental bilateral labor agreements. This aspect is particularly relevant in terms of enhancing the role of the state in protecting the rights of Ukrainian migrants.The introduction of the state migration bonds as a regulatory instrument aiming at effective attraction and use of migration capital for the national economy development is proposed. The conditions for successful launch of the tool are clarified. In addition to migration bonds, the government may offer a supplementary list of government investment projects. This envisages a greater involvement of the state into migration processes allowing organizing a better system of interaction between the state and its citizens, which are currently set up for transboundary movements. ; Дисертаційну роботу присвячено обґрунтуванню теоретикометодологічних засад дослідження РМП та розробці практичних рекомендацій щодо його розвитку шляхом проведення ефективної міграційної політики та підвищення соціальної захищеності українських трудових мігрантів.У дисертації розглянуто теоретико-методологічні аспекти дослідження ринку міграційних послуг в Україні. Уточнено зміст понять «ринок міграційних послуг» та «міграційна послуга», обґрунтовано основні концептуальні засади формування ринку. Систематизовано основні функції РМП, серед яких виділено забезпечуючу, інформаційну, посередницьку, стимулюючу, врівноважуючу та захисну. Представлено авторський підхід до класифікації міграційних послуг. Узагальнено структуру РМП за суб'єктно-об'єктним підходом та просторовою ознакою. Визначено особливості функціонування та розвитку транскордонного РМП. Виділено та обґрунтовано три групи суб'єктів (учасників) ринкових відносин транскордонного РМП: «замовники мігрантів», безпосередньо фактичні та потенційні мігранти, та посередники (надавачі міграційних послуг).Узагальнено чинники формування та розвитку РМП. Залежно від можливостей регламентації їх впливу на ринок виділено чотири групи: «постійно діючі», «довготривалі», «перемінні» та «чинники стрімкого формування та розвитку» РМП. Здійснено класифікацію чинників на загальні і специфічні. Специфічні поділено на формальні і тіньові у розрізі таких груп – політико-правових та адміністративних, геополітичних, інституційноінформаційних, економічних, соціально-захисних, культурно-історичних та етнодемографічних. Розкрито особливості впливу зазначених чинників на РМП в Україні з зазначенням особливостей в інших країнах.Вивчено основні положення теорій, що формують методологію дослідження РМП. Сформульовано алгоритм дослідження РМП, який включає: аналіз обсягу (місткості) ринку в межах конкретної території; дослідження структури ринку; оцінку попиту та пропозиції на ринку; аналіз міграційної послуги; оцінка рівня конкуренції на ринку. Узагальнено структурно-логічну схему етапності дослідження РМП.Проаналізовано міграційні тенденції та середовищні умови розвитку РМП в Україні. Особливу увагу зосереджено на проблемі науково-методологічного та інформаційного забезпечення аналізу РМП. Розходження в експертних оцінках зовнішньої трудової міграції зумовили проведення власних розрахунків кількості українських трудових мігрантів за кордоном. На основі авторських підрахунків мінімальним середовищем формування вітчизняного РМП є близько 5 млн українських трудових мігрантів щороку.Представлено результати авторського експертного опитування українських трудових мігрантів, на основі якого підтверджено гіпотезу про існування динамічного РМП в Україні. Відзначено поширену практику наших співвітчизників користування послугами посередників для організації міграційного процесу. При цьому домінує переважання неліцензованих суб'єктів-надавачів міграційних послуг, а також низький рівень задоволеності респондентів послугами посередників.Визначено категорію державних інститутів-суб'єктів, які формують інституційне середовище функціонування РМП в Україні. При цьому проаналізовано діяльність Державної міграційної служби, ДП «Документ», ЦНАПів, консульств та візових центрів. Зокрема, тривалий моніторинг ситуації засвідчив наявність значних розбіжностей функціонування цих структур. Суттєвою відмінністю в якості надання міграційних послуг зазначеними структурами є різні стандарти безпосереднього обслуговування громадян. Зрештою, всебічна оцінка проблеми дала підстави стверджувати, що сьогочасні темпи покращення функціонування відповідних державних структур не відповідають сучасним вимогам РМП.Запропоновано авторський концептуальний підхід до регулювання РМП України із врахуванням регіональної специфіки його реалізації. Головними пріоритетами ідейного документу «концепції» визначено чотири цілі: 1) легалізація РМП; 2) забезпечення якості міграційних послуг; 3) розвиток системи контролю якості міграційних послуг з боку громадянського суспільства; 4) децентралізація та дерегулювання ринку в умовах досягнення стабільності. Наголошено, що концепція має кореспондуватись з іншими концептуальними і стратегічними нормативами розвитку держави.Обґрунтовано практичні рекомендації щодо удосконалення функціонування і регулювання РМП в Україні. Виконання окремих з них передбачає створення та забезпечення впродовж найближчого часу інформаційно-матеріальної бази для якісного дослідження процесів на РМП. Інші пропозиції стосуються підвищення якості надання державних міграційних послуг.Запропоновано варіант легалізації та ліцензування існуючих неофіційних посередників на РМП. Відзначається, що в Україні вкрай важливо посилити увагу державних органів влади до практики укладання міжурядових двосторонніх трудових угод. Даний аспект особливо актуальний в контексті активізації позиції ролі держави в захисті прав українських мігрантів. Запропоновано впровадження регуляторного інструменту «державна міграційна облігація» з метою ефективізації залучення і використання міграційного капіталу на розвиток національної економіки. Сформульовані умови успішного запуску інструменту. Поруч з міграційними облігаціями уряд може запропонувати додатковий перелік державних інвестиційних проектів. Таким чином передбачається глибша інклюзія держави у міграційні процеси, що дозволить організувати кращу систему взаєморозуміння держави та її громадян, які наразі налаштовані на здійснення транскордонних переміщень.

АНОТАЦІЯСпис О. А. Пізній протестантизм в Україні в процесі пострадянських внутрішньо-інституційних суспільних трансформаційСтаття присвячена дослідженню характеру, напрямів та динаміки інституалізаційних змін пізнього протестантизму в процесі трансформації українського суспільства. Виснувано, що зміст еволюції пізнопротестантських спільнот в Україні в перші півтора десятиліття функціонування в умовах релігійної свободи визначає їх послідовна інституалізація та десектанізація.Виявлено і досліджено зміни в процесі внутрішньоінституційних трансформацій, а також з'ясовано специфіку адаптивної здатності пізнього протестантизму до нових соціальних, політичних і культурних реалій українського соціуму.Протестантизм в пострадянській Україні продемонстрував не просто живучість, а "влився" в українську релігійність, що вже на початку 90-их років минулого століття промовисто засвідчила поява на релігійній карті Україні значної кількості церков протестантського напряму та їх бажання взяти участь у реєстрації. Перші півтора десятиліття релігійної свободи докорінно змінило обличчя українського протестантизму, трансформаційні зміни в якому з одного боку, дозволили вивести український протестантизм на магістралі тіснішої взаємодії зі світовою протестантською спільнотою, а з іншого – спричинили перегляд тих принципів, на яких стояла протестантська церква в період атеїстичної доби.Встановлено, що найважливішими принципами, за допомогою яких українському протестантизму вдалося "вижити" в атеїстичний період, були такі: тенденція до самоізольованості, концепція домашньої церкви, суворе дотримання принципу "Sola Scriptura", конфесійна винятковість, підтримка зв'язків із західною спільнотою, психологічний чинник. Тенденція до самоізольованості змушена була поступитися процесу "розгерметизації", за яким по суті сектантські утворення набули церковного статусу. До того ж із причини активного поповнення церков людьми "зі світу" концепція "домашньої церкви" втрачала свою актуальність; а необхідність багатьох, і насамперед фінансово-матеріальних та кадрових потреб детермінувала більш тісні зв'язки зі світовим протестантизмом; що також переживав активний вплив глобалізаційних процесів сучасності і відповідно зазнав неминучих змін. З'ясовано, що на шляху інституалізаційного становлення, в період переходу від підконтрольної, "підпільної" і напівпідпільної діяльності до відкритої в умовах демократичного розвитку, українські протестанти зіткнулися з цілою низкою проблем, які можна поділити на три групи. До першої належать ті проблеми, які стали типовими для всіх протестантських конфесій. До другої групи – протиріччя, які властиві лише певним деномінаціям – традиційним протестантам або неопротестантам. Третю групу становлять міжконфесійні протиріччя, які виникли між традиційними і – умовно – новими протестантами.Проблеми, з якими зіткнулася протестантська спільнота на шляху подолання свідомості "гетто", а також у зв'язку з гострим "дефіцитом" кадрів; несформованістю інституту лідерства, необхідністю самозбереження традицій, фінансовою залежністю від зарубіжних центрів та неконкурентноспроможністю світським ЗМІ через півтора десятиліття релігійної свободи поволі почали знаходити позитивне вирішення. Проте Церква стала перед новою, і як з'ясувалося найсерйознішою загрозою, секуляризаційною хвилею, захист від якої стало нагальним завданням як традиційних, так і нових протестантських громад.Ключові слова: пізній протестантизм, традиційні протестанти, неопротестанти, релігійна свобода, еволюція пізньопротестантських спільнот, інституційні трансформації, релігійно-суспільні зміни, десектанізація.АННОТАЦИЯСпис О. А. Поздний протестантизм в Украине в процессе постсоветских внутриинституционных общественных трансформацийСтатья посвящена исследованию характера, направлений и динамики институциональных изменений позднего протестантизма в процессе трансформации украинского общества 90-ты гг. ХХ – начало XXI вв. Сделан вывод, что содержание эволюции позднепротестантских сообществ в Украине в первые полтора десятилетия функционирования в условиях религиозной свободы определяет их последовательная институализация и десектанизация.Обнаружено и исследовано изменения в процессе внутриинституциональных трансформаций, а также выяснена специфика адаптивной способности позднего протестантизма к новым социальным, политических и культурным реалиям украинского социума.Протестантизм в постсоветской Украине продемонстрировал не просто живучесть, а "влился" в украинскую религиозность, что уже в начале девяностых годов прошлого века красноречиво показало появление на религиозной карте Украины значительное количество церквей протестантского направления и их желание принять участие в регистрации. Первые полтора десятилетия религиозной свободы в корне изменило лицо украинского протестантизма, трансформационные изменения в котором, с одной стороны, позволили вывести украинский протестантизм на магистрали более тесного взаимодействия с мировой протестантской общиной, а с другой – вызвали пересмотр тех принципов, на которых стояла протестантская церковь в период атеистической эпохи.Установлено, что важнейшими принципами, с помощью которых украинскому протестантизму удалось "выжить" в атеистический период, были следующие: тенденция к самоизоляции, концепция домашней церкви, строгое соблюдение принципа "Sola Scriptura", конфессиональная исключительность, поддержка связей с западным сообществом, психологический фактор.Тенденция к самоизоляции вынуждена была уступить процессу "разгерметизации", согласно которому, по сути, сектантские образования получили церковный статус. К тому же, по причине активного пополнения церквей людьми "из мира" концепция "домашней церкви" теряла свою актуальность; а необходимость многих, и прежде всего финансово-материальных и кадровых потребностей детерминировала более тесные связи с мировым протестантизмом; что также переживал активное воздействие глобализационных процессов современности и соответственно получил неизбежные изменение.Установлено, что на пути институализационных становлений, в период перехода от подконтрольной, "подпольной" и полуподпольной деятельности в открытых условиях демократического развития, украинские протестанты столкнулись с целым рядом проблем, которые можно разделить на три группы.К первой относятся те проблемы, которые стали типичными для всех протестантских конфессий. Ко второй группе - противоречия, присущие только определенным деноминациям - традиционным протестантам или неопротестантам. Третью группу составляют межконфессиональные противоречия, которые возникли между традиционными и - условно - новыми протестантами.Проблемы, с которыми столкнулась протестантская община на пути преодоления сознания "гетто", а также в связи с острым "дефицитом" кадров; несформированностью института лидерства, необходимостью самосохранения традиций, финансовой зависимости от зарубежных центров и неконкурентноспособность светским СМИ через полтора десятилетия религиозной свободы медленно начали находить положительное решение. Однако Церковь стала перед новой, и как выяснилось, серьезной угрозой, волны секуляризаци, защита от которой стало насущной задачей как традиционных, так и новых протестантских общин.Установлено, что наряду с задачей обращения людей в церковь "из мира" перед украинским протестантизмом, как и перед всем христианством III тысячелетия, открывается новая работа - "внутренняя миссия", которая заключается в том, что центром благовестия становится не только «мир», который не знает Христа, но и так называемое "номинальное" христианство.Эпоха постмодернизма и религиозной свободы в стране заставляет украинских протестантов расставить правильные акценты в определении "первичное-вторичное», без чего протестантская церковь, что всегда руководствовалась принципами "Sola Fide" и "Sola Scriptura", может в обозримой перспективе потерять статус "соли земли".Ключевые слова: поздний протестантизм, традиционные протестанты, неопротестанты, религиозная свобода, эволюция позднепротестантских общин, институционные трансформации, религиозно-общественные перемены, десектанизация.SUMMARYO.A. Spys. Sociopolitical and sociocultural challenges of Ukrainian independence period within institutional formation of Late Protestant Communities of Ukraine This article investigates character, tendency and dynamic of institutional changes of Late Protestantism in the process of Ukrainian society transformation during the 1990s ХХ – early XXI.It is concluded that presence of evolution in Late Protestant Ukrainian communities in the first fifteen years of functioning in religious liberty environment determines their sequential institutionalization and de-sectanization. Changes in the process of internal institutional transformation were disclosed and investigated so as the specifics of adaptive capacity of Late Protestantism to the new social, political and cultural realities of the Ukrainian society.Ukrainian Protestantism in post-Soviet period has demonstrated its strong survivance and became integrated in the Ukrainian religiosity. As a result considerable number of Protestant churches has appeared on the religious map of Ukraine and participated in the official registration in the early nineties of the last century. The image of Ukrainian Protestantism was radically changed by first fifteen years of religious liberty. On the one hand its transformative changes leaded to more close synergy between Ukrainian and world's Protestant community, on the other hand, caused the revision of the Protestant church principles in atheistic period.The essential principles which helped Ukrainian Protestantism to "survive" in the atheistic period were: the tendency to self-isolation, the home church concept, the strict observance of the principle of "Sola Scriptura", denominational exceptionality, support of communicational connection with the Western community and psychological factor. The tendency to self-isolation was forced to give way to the process of "decompression", according to which, in fact, sectarian education received ecclesiastical status. Furthermore, concept of "house church" has lost its relevance due to active accession of the churches with the outside world people, while the financial and personnel needs determined closer connection with the world's Protestantism, which in its turn experienced an active influence of globalization processes of modernity and accordingly received the inevitable changes. It is specified that on the way of institutionalization formations during the transition period from controlled, "clandestine" and the semi-clandestine activity in conditions of opened democratic development Ukrainian protesters have faced a number of problems, which can be divided in three groups. First group includes problems that have become most typical for all Protestant denominations. Second group includes the contradictions only inherent in certain denominations – Orthodox Protestants or Neo-Protestants. Third group consists of interdominational conflicts between Orthodox and nominally new Protestants. Problems faced by Protestant community in overcoming the consciousness of "ghetto", as well as with the severe " shortage " of staff, regosolic Leadership Institute, liability for preservation of traditions, financial dependence on foreign centers, uncompetitiveness against secular media slowly arrived to a positive solution in one and a half decades of religious freedom. However, the Church faced new more serious threat of secularization, the maintenance of which has become an urgent task of both Orthodox and new Protestant communities. Along with the task of proselyting outside world people Ukrainian Protestantism, as well as the whole Christianity of the III millennium faces new task, "Internal Mission", which involves the fact that the center of the Annunciation is not only "the world" which does not know Christ, but also so called "nominal" Christianity.The era of postmodernism and religious freedom in the country makes the Ukrainian Protestants to highlight key points in the definition of "primary - secondary" otherwise the Protestant Church that has always been guided by the principles of "Sola Fide" and "Sola Scriptura", may lose its status of "salt of the earth" in prospect.Key words: Late Protestantism, Orthodox Protestants, Neo-Protestants, religious liberty, evolution of Late Protestant communities, institutional transformation, religious social changes, de-sectanization.

АНОТАЦІЯСпис О. А. Пізній протестантизм в Україні в процесі пострадянських внутрішньо-інституційних суспільних трансформаційСтаття присвячена дослідженню характеру, напрямів та динаміки інституалізаційних змін пізнього протестантизму в процесі трансформації українського суспільства. Виснувано, що зміст еволюції пізнопротестантських спільнот в Україні в перші півтора десятиліття функціонування в умовах релігійної свободи визначає їх послідовна інституалізація та десектанізація.Виявлено і досліджено зміни в процесі внутрішньоінституційних трансформацій, а також з'ясовано специфіку адаптивної здатності пізнього протестантизму до нових соціальних, політичних і культурних реалій українського соціуму.Протестантизм в пострадянській Україні продемонстрував не просто живучість, а "влився" в українську релігійність, що вже на початку 90-их років минулого століття промовисто засвідчила поява на релігійній карті Україні значної кількості церков протестантського напряму та їх бажання взяти участь у реєстрації. Перші півтора десятиліття релігійної свободи докорінно змінило обличчя українського протестантизму, трансформаційні зміни в якому з одного боку, дозволили вивести український протестантизм на магістралі тіснішої взаємодії зі світовою протестантською спільнотою, а з іншого – спричинили перегляд тих принципів, на яких стояла протестантська церква в період атеїстичної доби.Встановлено, що найважливішими принципами, за допомогою яких українському протестантизму вдалося "вижити" в атеїстичний період, були такі: тенденція до самоізольованості, концепція домашньої церкви, суворе дотримання принципу "Sola Scriptura", конфесійна винятковість, підтримка зв'язків із західною спільнотою, психологічний чинник. Тенденція до самоізольованості змушена була поступитися процесу "розгерметизації", за яким по суті сектантські утворення набули церковного статусу. До того ж із причини активного поповнення церков людьми "зі світу" концепція "домашньої церкви" втрачала свою актуальність; а необхідність багатьох, і насамперед фінансово-матеріальних та кадрових потреб детермінувала більш тісні зв'язки зі світовим протестантизмом; що також переживав активний вплив глобалізаційних процесів сучасності і відповідно зазнав неминучих змін. З'ясовано, що на шляху інституалізаційного становлення, в період переходу від підконтрольної, "підпільної" і напівпідпільної діяльності до відкритої в умовах демократичного розвитку, українські протестанти зіткнулися з цілою низкою проблем, які можна поділити на три групи. До першої належать ті проблеми, які стали типовими для всіх протестантських конфесій. До другої групи – протиріччя, які властиві лише певним деномінаціям – традиційним протестантам або неопротестантам. Третю групу становлять міжконфесійні протиріччя, які виникли між традиційними і – умовно – новими протестантами.Проблеми, з якими зіткнулася протестантська спільнота на шляху подолання свідомості "гетто", а також у зв'язку з гострим "дефіцитом" кадрів; несформованістю інституту лідерства, необхідністю самозбереження традицій, фінансовою залежністю від зарубіжних центрів та неконкурентноспроможністю світським ЗМІ через півтора десятиліття релігійної свободи поволі почали знаходити позитивне вирішення. Проте Церква стала перед новою, і як з'ясувалося найсерйознішою загрозою, секуляризаційною хвилею, захист від якої стало нагальним завданням як традиційних, так і нових протестантських громад.Ключові слова: пізній протестантизм, традиційні протестанти, неопротестанти, релігійна свобода, еволюція пізньопротестантських спільнот, інституційні трансформації, релігійно-суспільні зміни, десектанізація.АННОТАЦИЯСпис О. А. Поздний протестантизм в Украине в процессе постсоветских внутриинституционных общественных трансформацийСтатья посвящена исследованию характера, направлений и динамики институциональных изменений позднего протестантизма в процессе трансформации украинского общества 90-ты гг. ХХ – начало XXI вв. Сделан вывод, что содержание эволюции позднепротестантских сообществ в Украине в первые полтора десятилетия функционирования в условиях религиозной свободы определяет их последовательная институализация и десектанизация.Обнаружено и исследовано изменения в процессе внутриинституциональных трансформаций, а также выяснена специфика адаптивной способности позднего протестантизма к новым социальным, политических и культурным реалиям украинского социума.Протестантизм в постсоветской Украине продемонстрировал не просто живучесть, а "влился" в украинскую религиозность, что уже в начале девяностых годов прошлого века красноречиво показало появление на религиозной карте Украины значительное количество церквей протестантского направления и их желание принять участие в регистрации. Первые полтора десятилетия религиозной свободы в корне изменило лицо украинского протестантизма, трансформационные изменения в котором, с одной стороны, позволили вывести украинский протестантизм на магистрали более тесного взаимодействия с мировой протестантской общиной, а с другой – вызвали пересмотр тех принципов, на которых стояла протестантская церковь в период атеистической эпохи.Установлено, что важнейшими принципами, с помощью которых украинскому протестантизму удалось "выжить" в атеистический период, были следующие: тенденция к самоизоляции, концепция домашней церкви, строгое соблюдение принципа "Sola Scriptura", конфессиональная исключительность, поддержка связей с западным сообществом, психологический фактор.Тенденция к самоизоляции вынуждена была уступить процессу "разгерметизации", согласно которому, по сути, сектантские образования получили церковный статус. К тому же, по причине активного пополнения церквей людьми "из мира" концепция "домашней церкви" теряла свою актуальность; а необходимость многих, и прежде всего финансово-материальных и кадровых потребностей детерминировала более тесные связи с мировым протестантизмом; что также переживал активное воздействие глобализационных процессов современности и соответственно получил неизбежные изменение.Установлено, что на пути институализационных становлений, в период перехода от подконтрольной, "подпольной" и полуподпольной деятельности в открытых условиях демократического развития, украинские протестанты столкнулись с целым рядом проблем, которые можно разделить на три группы.К первой относятся те проблемы, которые стали типичными для всех протестантских конфессий. Ко второй группе - противоречия, присущие только определенным деноминациям - традиционным протестантам или неопротестантам. Третью группу составляют межконфессиональные противоречия, которые возникли между традиционными и - условно - новыми протестантами.Проблемы, с которыми столкнулась протестантская община на пути преодоления сознания "гетто", а также в связи с острым "дефицитом" кадров; несформированностью института лидерства, необходимостью самосохранения традиций, финансовой зависимости от зарубежных центров и неконкурентноспособность светским СМИ через полтора десятилетия религиозной свободы медленно начали находить положительное решение. Однако Церковь стала перед новой, и как выяснилось, серьезной угрозой, волны секуляризаци, защита от которой стало насущной задачей как традиционных, так и новых протестантских общин.Установлено, что наряду с задачей обращения людей в церковь "из мира" перед украинским протестантизмом, как и перед всем христианством III тысячелетия, открывается новая работа - "внутренняя миссия", которая заключается в том, что центром благовестия становится не только «мир», который не знает Христа, но и так называемое "номинальное" христианство.Эпоха постмодернизма и религиозной свободы в стране заставляет украинских протестантов расставить правильные акценты в определении "первичное-вторичное», без чего протестантская церковь, что всегда руководствовалась принципами "Sola Fide" и "Sola Scriptura", может в обозримой перспективе потерять статус "соли земли".Ключевые слова: поздний протестантизм, традиционные протестанты, неопротестанты, религиозная свобода, эволюция позднепротестантских общин, институционные трансформации, религиозно-общественные перемены, десектанизация.SUMMARYO.A. Spys. Sociopolitical and sociocultural challenges of Ukrainian independence period within institutional formation of Late Protestant Communities of Ukraine This article investigates character, tendency and dynamic of institutional changes of Late Protestantism in the process of Ukrainian society transformation during the 1990s ХХ – early XXI.It is concluded that presence of evolution in Late Protestant Ukrainian communities in the first fifteen years of functioning in religious liberty environment determines their sequential institutionalization and de-sectanization. Changes in the process of internal institutional transformation were disclosed and investigated so as the specifics of adaptive capacity of Late Protestantism to the new social, political and cultural realities of the Ukrainian society.Ukrainian Protestantism in post-Soviet period has demonstrated its strong survivance and became integrated in the Ukrainian religiosity. As a result considerable number of Protestant churches has appeared on the religious map of Ukraine and participated in the official registration in the early nineties of the last century. The image of Ukrainian Protestantism was radically changed by first fifteen years of religious liberty. On the one hand its transformative changes leaded to more close synergy between Ukrainian and world's Protestant community, on the other hand, caused the revision of the Protestant church principles in atheistic period.The essential principles which helped Ukrainian Protestantism to "survive" in the atheistic period were: the tendency to self-isolation, the home church concept, the strict observance of the principle of "Sola Scriptura", denominational exceptionality, support of communicational connection with the Western community and psychological factor. The tendency to self-isolation was forced to give way to the process of "decompression", according to which, in fact, sectarian education received ecclesiastical status. Furthermore, concept of "house church" has lost its relevance due to active accession of the churches with the outside world people, while the financial and personnel needs determined closer connection with the world's Protestantism, which in its turn experienced an active influence of globalization processes of modernity and accordingly received the inevitable changes. It is specified that on the way of institutionalization formations during the transition period from controlled, "clandestine" and the semi-clandestine activity in conditions of opened democratic development Ukrainian protesters have faced a number of problems, which can be divided in three groups. First group includes problems that have become most typical for all Protestant denominations. Second group includes the contradictions only inherent in certain denominations – Orthodox Protestants or Neo-Protestants. Third group consists of interdominational conflicts between Orthodox and nominally new Protestants. Problems faced by Protestant community in overcoming the consciousness of "ghetto", as well as with the severe " shortage " of staff, regosolic Leadership Institute, liability for preservation of traditions, financial dependence on foreign centers, uncompetitiveness against secular media slowly arrived to a positive solution in one and a half decades of religious freedom. However, the Church faced new more serious threat of secularization, the maintenance of which has become an urgent task of both Orthodox and new Protestant communities. Along with the task of proselyting outside world people Ukrainian Protestantism, as well as the whole Christianity of the III millennium faces new task, "Internal Mission", which involves the fact that the center of the Annunciation is not only "the world" which does not know Christ, but also so called "nominal" Christianity.The era of postmodernism and religious freedom in the country makes the Ukrainian Protestants to highlight key points in the definition of "primary - secondary" otherwise the Protestant Church that has always been guided by the principles of "Sola Fide" and "Sola Scriptura", may lose its status of "salt of the earth" in prospect.Key words: Late Protestantism, Orthodox Protestants, Neo-Protestants, religious liberty, evolution of Late Protestant communities, institutional transformation, religious social changes, de-sectanization.

The article analyzes the theoretical basis of Chinese playwrights of the twentieth century highlighted features of the genre in classical and colloquial drama based on theories dramas in Europe and highlights the innovation playwrights in the image enamored feelings and emotions of the characters. The exceptions were the works of modern and contemporary drama, which, according to plan, the artists had to bring their modern foreign samples. Also, the researchers ignored the problem remained a combination of Chinese drama of the twentieth century, visual and verbal, that is the key to understanding the text, presentation, creating characters, exposure to society, speech-syntax. The above work covering only part of the study of classical literature, experimental avant-garde drama. Taking into account the scientific concept works on the formation, development and current state of drama in China, we believe that singled out a significant, significant and undeniable influence on literature, and, hence, to the drama took place due to political and social events that were in China during past times; artists striving to update and go beyond the established boundaries of the genre of classical drama was caused by the passage of time, Western European trends. It is proved that the combination of visual and verbal is essential to understanding the specific topics of contemporary dramatic works. References Alieksieiev, В. 2012. Sovremennaia Literatura Kitaia. Blagovieshchiensk: Amurskii Gosudarstvennyi Universitet. http://irbis.amursu.ru/DigitalLibrary/AmurSU_Edition. Gaida, I. V. 1971. Kitaiskii Traditsyonnyi Teatr Sitsiui. Мoskva: Nauka. Titarenko, M. L., ed., et al. 2008. Dukhovnaia Kultura Kitaia, 3. Мoskva: Vostochnaia Literatura. Titarenko, M. L., ed., et al. 2009. Dukhovnaia Kultura Kitaia, 4. Мoskva: Vostochnaia Literatura. Titarenko, M. L., ed., et al. 2010. Dukhovnaia Kultura Kitaia, 6. Мoskva: Vostochnaia Literatura. Zhelekhovtsev, А. N. 1968. Problemy Periodizatsyi Istorii Literatur Naradov Vostoka, 109–119. Мoskva: Nauka. Zhelekhovtsev, А. N. 2008. "SovremennaiaLiteratura". In Dukhovnaia Kultura Kitaia, edited by M.L.Titarenko, 167–175. Мoskva: Vostochnaia Literatura. Isaieva, N. 2013. "Eksperymentalna Sutnist Dramaturhii Gao Sintsziania". Visnyk Kyivskoho Natsionalnoho Universytetu Imeni Тarasa Shevchenka, 1 (19): 57–60. Isaieva, N., and Akimova, A. 2012. Klasychni Teorii Dramy v Kytai ta Yevropi: Komparatyvnyi Aspekt. Visnyk Kyivskoho Natsionalnoho Universytetu Imeni Тarasa Shevchenka, 18: 59–62. Lao She. Biohrafiia. http://www.ukrcenter.com/Література/41497/-Лао-Ше/Біографія. Lemeshko, Yu. 2012. Sovremennaia Literatura Kitaia. Blagoveshchensk: Amurskii Gosudarstvennyi Universitet. http://irbis.amursu.ru/DigitalLibrary/AmurSU_Edition. Menshykov, L. М. 1961. "K Voprosu ob Avtore «Zapadnogo Fligelia»". Problemy Vostokoviedieniia, 1: 149–151. htpp://www/ orientalstudies.ru. Menshykov, L. М. 1959. Reforma Kitaiskoi Klassicheskoi Dramy. Мoskva: IBL. Roadionov, Oleksii. "Kytaiska Literatura Novoho i Novitnoho Chasu". Всесвіт : укр. журн. іноз. л-ри. – Режим доступу: vsesvit-journal.com/old/content/view/727/41/ Semeniuk, S., and Urusov, V. Kytaiska Literatura 20 Stolittia і Tvorchist Hao Sintsziania. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/31236/11-Semenyuk.pdf?sequence=1 Sieriebriakov, Ye. A., and Rodionov, A. A., and Rodionova, O. P. 2005. Spravochnik po Istorii Literatury Kitaia (12 vek dо nashei ery – nachalo 21 veka). Мoskva: Vostok–Zapad. Serova, S. A. 1990. Kitaiskii Teatr i Traditsyonnoie Kitaiskoie Obshchestvo (16–17 veka), 71–77. Мoskva: Nauka. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/31236/11-Semenyuk.pdf?sequence=1 Adzhymamudova, V., and Speshnev, N., ed. 1990. Sovriemiennaia Kitaiskaia Drama. Мoskva: Raduga. Sorokin, V. F., and Eidlin, L. Z. 1962. Kitaiskaia Literatura: Kratkii Ocherk. Мoskva: Izdatelstvo Vostochnoi Literatury. Sorokin, V. F. 2008. "Literatura Novogo Kitaia (1917–1949)". Dukhovnaia Kultura Kitaia, edited by M.L.Titarenko, et al., 3: 152–166. Мoskva: Vostochnaia Literatura. http://www.synologia.ru Sia Yan. 1961. Pod Kryshami Shankhaia. Мoskva: Iskusstvo. Fedorenko, N. T. 1981. Kitaiskoie Literaturnoie Naslediie i Sovremennost. Мoskva: Khudozhestvennaia Literatura. Fedorenko, N. T. 1974. Problemy Issledovaniia Kitaiskoi Literatury. Мoskva: Khudozhestvennaia Literatura. Han Cheng, Liu Houshen, Liao Ben, Du Holyn. 2004. Stsenicheskoie Isskusstvo Kitaiskogo Teatra Kuntsiui. Nankin. Khu Shy. "Predvaritelnyie Predlozheniia po Literaturnoi Reforme". San Wen. http://sanwen.ru/2012/02/02/predvaritelnye-predlozheniya-po-literaturnojj-reforme-khu-shi/ Tsze-Dun, Мao. 1953. "Vystupleniia nа Soveshchanii po Voprosam Literatury i Isskusstva v Yanani (маi 1942)". Izbrannyie Proizvedeniia,3. Мoskva: Izdatelstvo Inostrannoi Literatury. http://library.maoism.ru/literature_and_arts.htmю Tsian Siuantun. 2016. https://www.livelib.ru/tag/ Chen Duciu. "Rassuzhdeniia o Literaturnoi Revoliutsyi". San Wen. http://sanwen.ru/2012/03/23/chehn-dusyu-rassuzhdenie-o-literaturnojj-revolyucii/ Shchrbakov, Ya. 2012. "Vplyv Indo-Buddiiskoi Kultury nа Genezu Dramy Tsatsziui tа Motyviv u Fabuli Dramy". Visnyk Kyivskoho Natsionalnoho Universytetu Imeni Tarasa Shevchenka, 18: 79–81. http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_Sm_2012_18_25. 2017. Entsyklopediia Kitaia. Abitus: Asia Business Information for Russians. www.abirus.ru/content/564/623/625/645/655/1. ; Проаналізовано теоретичні засади китайських драматургів ХХ століття, розглянуто жанрові особливості класичної та розмовної драм на основі теорій драм у Європі, а також висвітлено новаторство драматургів у зображенні почуттів та емоцій закоханих героїв. Розглянуто наукові концепції вітчизняних і зарубіжних дослідників про становлення, розвиток і сучасний стан драми в Китаї. Прагнення митцями оновити та вийти за усталені межі жанру класичної драми було викликано плином часу, західно-європейськими тенденціями. Вважаємо, що вагомий та беззаперечний вплив на художню літературу, а відтак і на драматургію, здійснювався через соціально-політичний устрій тогочасного Китаю. Доведено, що поєднання візуального та вербального є ключовим у розумінні специфіки теми сучасних драматичних творів. Джерела та література 1. Алєксєєв В. Современная литература Китая : учеб. пособие [Электронный ресурс] / В. Алєксєєв. –Благовещенск : Амур. гос. ун-т, 2012. – 146 с. – Режим доступу :http://irbis.amursu.ru/DigitalLibrary/AmurSU_Edition.2. Гайда И. В. Китайский традиционный театр сицюй / И. В. Гайда. – М. : Наука, 1971. –126 с.3.Духовная культура Китая : энцикл. : в 5 т. Т. 3 : Литература. Язык и письменность / гл. ред.М. Л. Титаренко. – М. : Восточ. л-ра, 2008. – 855 с.4.Духовная культура Китая : энцикл. : в 5 т. Т. 4 : Историческая мысль. Политическая и правовая культура/ гл. ред. М. Л. Титаренко. – М. : Восточ. л-ра, 2009. – 935 с. – (Сер. «Рос. акад. наук. Ин-т Дальнего Востока»).5.Духовная культура Китая : энцикл. : в 5 т. Т. 6 (дополнительный) : Искусство / гл. ред. М. Л. Титаренко.– М. : Восточ. л-ра, 2010. – 1031 с. – (Сер. «Рос. акад. наук. Ин-т Дальнего Востока»).6.Желоховцев А. Н. Проблемы периодизации истории литератур народов Востоке / А. Н. Желоховцев. –М. : Наука, 1968. – С.109–119.7.Желоховцев А. Н. Современная литература / А. Н. Желоховцев // Духовная культура Китая :энциклопедия : в 5 т. Т. 3 : Литература. Язык и письменность / ред. М. Л. Титаренко и др. – М. : Восточ. л-ра,2008. – С. 167–175.8.Ісаєва Н. Експериментальна сутність драматургії Ґао Сінцзяня / Н. Ісаєва // Вісник Київ. нац. ун-ту ім.Т. Шевченка. – 2013. – Вип. 1 (19). – С. 57–60.9.Ісаєва Н. Класичні теорії драми в Китаї та Європі: компаративний аспект / Н. Ісаєва, А. Акімова // ВісникКиїв. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. Сер. «Східні мови та літератури». – 2012. – Вип. 18. – С. 59–62.10. Лао Ше. Біографія [Електронний ресурс] / Лао Ше. – Режим доступу :http://www.ukrcenter.com/Література/41497/-Лао-Ше/Біографія.11. Лемешко Ю. Современная литература Китая : учеб. пособие / [Электронный ресурс]. – Благовещенск :Амур. гос. ун-т. – 2012. – 146 с. – Режим доступа : http://irbis.amursu.ru/DigitalLibrary/AmurSU_Edition.12. Меньшиков Л. М. К вопросу об авторе «Западного флигеля» [Электронный ресурс] / Л. Н. Меньшиков// Проблемы востоковедения. – 1961. – № 1. – С. 149–151. – Режим доступа : htpp://www/ orientalstudies.ru13. Меньшиков Л. М. Реформа китайской классической драмы / Л. Н. Меньшиков ; отв. ред.О. Л. Фишман ; АН СССР. Ин-т востоковедения. – М. : ИВЛ, 1959. – 241 с.14. Рoдіонов О. А. Китайська література нового й новітнього часу [Електронний ресурс] / О. А. Рoдіонов //Всесвіт : укр. журн. іноз. л-ри. – Режим доступу : www.vsesvit-journal.com/old/content/view/727/41/15. Семенюк С. Китайська література ХХ століття і творчість Гао Сінцзяня [Електронний ресурс] /С. Семенюк, В. Урусов. – Режим доступу : http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/31236/11-Semenyuk.pdf?sequence=116. Серебряков Е. А. Справочник по истории литературы Китая (ХІІ в. до н.е. – нач. ХХІ в). /Е. А. Серебряков, А. А. Рoдионов, О. П. Рoдионова. – М. : АСТ : Восток–Запад, 2005. – 333 с.17. Серова С. А. Китайский театр и традиционное китайское общество (XVI–XVII вв.) [Электронныйресурс] / С. А. Серова. – М. : Наука, 1990. – С. 71–77. – Режим доступа :http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/31236/11-Semenyuk.pdf?sequence=118. Современная китайская драма : сборник / сост. и послесл. В. Аджимамудовой, Н. Спешнева ; пер. скит. – М. : Радуга, 1990. – 445 с.19. Сорокин В. Ф. Китайская литература : краткий очерк / В. Ф. Сорокин, Л. З. Эйдлин. – М. : Изд-вовосточ. лит, 1962. – 252 с.20. Сорокин В. Ф. Литература Нового Китая (1917–1949) [Электронный ресурс] / В. Ф. Сорокин //Духовная культура Китая : энциклопедия : в 5 т. Т. 3 : Литература. Язык и письменность / гл. ред.М. Л. Титаренко ; Ин-т Дальнего Востока. – М. : Восточ. л-ра, 2008. – С. 152–166. – Режим доступа :http://www.synologia.ru21. Ся Янь. Под крышами Шанхая / Ся Янь. – М. : Искусство, 1961. – 116 с.22. Федоренко Н. Т. Китайское литературное наследие и современность / Н. Т. Федоренко. – М. :Художеств. л-ра, 1981. – 398 с.23. Федоренко Н. Т. Проблемы исследования китайской литературы / Н. Т. Федоренко. – М. : Художеств.л-ра, 1974. – 463 с.24. Хан Чэн. Чжунго куньцюй ишу (Сценическое искусство китайского театра куньцюй) / Хан Чэн, ЛюХоушэн, Ляо Бэнь, Ду Голин. – Нанкин, 2004.25. Ху Ши. Предварительные предложения по литературной реформе [Электронный ресурс] / Ши Ху //San Wen : соврем. лит. Китая. – Режим доступа : http://sanwen.ru/2012/02/02/predvaritelnye-predlozheniya-politeraturnojj-reforme-khu-shi/26. Цзе-Дун М. Выступления на Совещании по вопросам литературы и искусства в Яньани (май 1942 г.)[Электронный ресурс] / Мао Цзе-Дун // Избранные произведения : в 4 т. Т. 3. – М. : Изд-во иностр. л-ры, 1953. –Режим доступа : http://library.maoism.ru/literature_and_arts.htmю27. Цянь Сюаньтун [Електронний ресурс]. – 2016. – Режим доступу : https://www.livelib.ru/tag/28. Чень Дусю. Рассуждение о литературной революции [Електронний ресурс] / Чень Дусю // San Wen :соврем. лит. Китая. – Режим доступу : http://sanwen.ru/2012/03/23/chehn-dusyu-rassuzhdenie-o-literaturnojjrevolyucii/29. Щербаков Я. Вплив індо-буддійської культури на ґенезу драми Цзацзюй та мотивів у фабулі драми[Електронний ресурс] / Я. Щербаков // Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Сер. «Східні мови талітература». – 2012. – Вип. 18. – С. 79–81. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_Sm_2012_18_25.30. Энциклопедия Китая [Электронный ресурс] // Abitus : Asia Business Information for Russians. – Режимдоступа : www.abirus.ru/content/564/623/625/645/655/1.

The article is devoted to the analysis of how Carolingian cavalrymen and their arms and armour are depicted in a set of Carolingian visual sources dating back to VIII – X centuries. How a Frankish horseman was armed in the VIII-X centuries is generally clear. However, the questions of how well a Frankish horseman fought and how he used his weapons in a battle have so far remained unnoticed by researchers, with the exceptions of Lynn White, Bernard Bachrach and Guy Halsall. But even they were more interested in general trends than in particular combat practices. This is largely due to the conciseness of written sources. As Timothy Reuter argues, "yet the face of battle… generally eludes us when we read these works". However, in studies of the Frankish combat practices, visual sources are of paramount importance, as only they provide a holistic and clear picture of the cavalry armament complex, as well as the use of this complex in a combat.In recent times, the historiographical debate about the time when armoured cavalry appeared in the Frankish army and about the period when such cavalry transformed itself into chivalry is incomplete. It largely revolves around the relevance of the theses uttered by Lin White in the 1960s.Important sources in this debate are the Carolingian visual material that scholars exploit permanently but arbitrarily. This text is an attempt to systematize the Frankish iconography of the VIII - X centuries as an iconographic complex depicting armoured cavalry, its armament and its practical use. The Frankish iconography of VIII - X centuries confirms clearly the existence and importance of armoured cavalry in the army of the first Carolingians, despite the modern scholar's different views on its force level, as well as its leading role in Frankish military culture in no later than the second half of the ninth century. The cabinet view of Western researchers about the uselessness of cavalry during sieges is not confirmed by sources. On the contrary, both the images and texts of that period demonstrate the widest possible use of cavalry in such military actions, primarily as a force for rapid response to the initiatives of the besieged. Technological transformations in mounted fighting were slow. Despite the fact that the stirrups have been recorded in Europe since the VII century, in the Carolingian visual material stirrups firstappeared in the second half of the ninth century in a miniature from the manuscript "The Life of SaintWandrille". Further, their images are frequent but irregular, so Lynn White's theory on the crucial role of the stirrup introduction for transforming the Carolingian society of VIII - IX centuries and corresponding introduction of mounted shock combat during this period is not confirmed by visual sources. However, Bernard Bachrach's opposition thesis about the unpopularity of stirrups among the Franks in this period cannot be accepted either. It is likely that the stirrups' introduction and the transformation of military techniques was slow, in parallel with the increase in the quality and quantity of saddle horses. The image of a couched lance has appeared permanently in the Frankish iconography since the 9th century. The motif of a rider with a lance held by a straight grip horizontally in an arm bent at an elbow first appears in the ninth century in The Golden Psalter of St. Gallen and The Boland Prudence, in the context of a cavalry march and the pursuit of one cavalry unit by another. Stirrups, saddles and spurs are visible too in the Carolinian iconography in that period. The third image of a couched spear on the relief of a sarcophagus from Civita Castellana is difficult to attribute chronologically accurately. By analogy with the images of war horses, equestrians and their equipment, the relief can be widely dated to the ninth century. In the Carolingian visual material of the tenth century, the motif of thecouched lance is found twice more (Codex Perizoni, Psychomachy of St. Lawrence) in the images of a siege and a convoy of captives. In four images from five, there is no enemy hit with a lance stroke, while in the fifth, the relief displays a hunting scene with a hunter on horseback striking a wild boar with a lance. Interpretation of these images by means of German and Italian fencing manuals, as well as the 1938 military regulations for the Polish cavalry, leads to the conclusion that the armouredcavalry's knowing the technique of couching a lance does not automatically mean their ability to mounted shock combat. Holding the spear horizontally under the armpit gave a rider the opportunity to use fencing techniques and shock blows with a shaft or "winged" ends of lance head, which were effective in a melee. According to the Carolingian visual sources, the spread of stirrups since the ninth century seems indisputable, resulting in the development of armoured cavalry and its combat effectiveness in the Frankish army. Although the identification of a couched lance with mounted shock combat techniques is erroneous, the war horse and rider's armament, consisting of a spear, sword, shield, helmet, and body armour, defined the Carolingian and Ottonian armoured cavalry as a fighting force. This set of equipment was the technological basis, and the community of its bearers was the favourable environment in which chivalry emerged later as a fighting force. Frankish military technologies of the VIII - X centuries and the Frankish military culture of this period in the broadest sense of the term served as the technological and cultural basis for forming chivalry and chivalrous military technology in thefuture. Despite the obvious growing importance of cavalry in the Frankish army and progressive experiments with spear-wielding techniques during the VIII - X centuries, which are clearly proved by both visual and textual sources of the day, the available source material does not prove the existence of mounted shock combat among the Frankish military elites. So, it is early to speak about the emergence of knightly military technology and, accordingly, chivalry as a fighting force in the VIII - X centuries. However, Lynn White's thesis that it was the period that opened the "window of opportunity" for transforming equestrian combat and developing and proliferating weapons for it and ultimately for the growth of cultural and political role of specialists capable of it in the Frankish kingdoms remains relevant. ; Як був озброєний франкський вершник у VIII–X ст. нам загалом ясно. Проте, питання як докдадно воював франкський вершник, і яким саме чином застосовував він своє озброєння в бою, до цього часу залишилося поза увагою дослідників, за одиничними винятками Лінна Вайта, Бернарда Баграха і Гая Хелсолла, проте і тих цікавили скоріше загальні тенденції, аніж конкретні бойові практики. Більшою мірою це повязано з лаконічністю письмових джерел. Проте у студіях над бойовими практиками франків першочергове значення мають саме візуальні джерела, оскільки лише вони подають цілісну і наглядну картину комплексу озброєння вершників, а також застосування цього комплексу в бою. Коли йдеться про наративні джерела доби, дотичні тактичних концепцій франкської кінноти і функціональних особливостей її зброї, слід пам'ятати, що кардинальна більшість текстів VIII–Х ст. виходила з–під пера представників кліру. Останні, мало того, що, зазвичай, не мали бойового вишколу в силу обмежень накладених на стан oratores, так іще для красоти стилю у своїх баталістичних сюжетах постійно відтворювали штампи античного письменства. Тімоті Ройтер зауважив: «натура битви … зазвичай вислизає від читача, який читає ці тексти». Історіографічна дискусія про час появи масової армованої кінноти у війську франків і про те коли і яким чином така кіннота перетворилася у рицарство, є незавершеною. Великою мірою вона відбувається навколо питання актуальності тез, виголошених Ліном Вайтом у 1960 рр. Важливим джерелом аргументації у цих дебатах є візуальний матеріал, котрий використовується що часто то і довільно. Даний текст є спробою систематизації франкської іконографії VIII – X ст. та послідовного її аналізу на предмет зображення там армованої кінноти, її озброєння, спорядження та концепцій і практик його використання. Франкська іконографія VIII – X ст. дозволяє однозначно стверджувати наявність і важливість армованої кінноти уже у війську перших Каролінгів, попри різні погляди сучасних дослідників на її чисельність, а також провідну роль у франкській воєнній культурі, щонайпізніше від другої половини ІХ ст. Кабінетний погляд західних дослідників про неужиточність кінноти під час облог не підтверджується джерельно. Навпаки, і зображення і тексти доби демонструють якнайширше використання кінноти в таких мілітарних акціях перш за все як сили швидкого реагування на ініціативи обложених. Технологічні трансформації в кінному бою йшли повільно. Попри те що стремена фіксуються в Європі з VII ст. Вперше у каролінгському візуальному матеріалі стремена з'являються в другій половині ІХ ст. у мініатюрі з «Житія св. Вандріля». Далі їх зображення є частими проте нерегулярними, тому теорію Лінна Вайта про вирішальну роль впровадження стремена для трансформації каролінгського суспільства VIII – IX ст. і відповідно виникнення таранного бою в цей період, візуальні джерела не підтверджуть. Проте і опозиційну тезу Бернарда Баграха про непопулярність стремен у франків в цей час з огляду на візуальні джерела теж неможливо прийняти. Скоріше за все впровадження стремен і трансформації техніки кінного бою йшло повільно, паралельно із збільшенням якості та кількості поголів'я верхових коней. Зображення кушованого спису з'являється у франкській іконографії від к. ІХ ст. так само регулярно. Мотив вершника із списом утримуваним прямим хватом горизонтально у руці зігнутій у лікті, вперше з'являється в к. ІХ ст. в Золотому Сент– Галленському Псалтирю та Боландійському Прудецнії, в контексті маршу кінних військ та переслідування одним загоном вершників іншого. І там і там помітні стремена, сідла та шпори. Третє зображення кушованого спису на рельєфі саркофагу з Чівіта-Кастелана важко атрибутувати хронологічно точно. По аналогіям із зображеннями коней, посадки вершників та їх спорядження, рельєф можна широко датувати ІХ ст. У каролінгських візуальних пам'ятках Х ст. цей мотив кушованого спису зчитується ще двічі (Кодекс Перізоні, Психомахії св. Лаврентія) у зображеннях облоги, та конвоювання полону. У чотирьох зображеннях бракує ураженого списом противника, тоді як рельєф подає нам мисливську сцену, де кінний мисливець б'є списом дикого кабана. Інтерпретація цих зображень за посередництвом німецьких та італійських фехтувальних трактатів, а також уставу польської кавалерії 1938 р. спонукає до висновку, що знайомство армованої кінноти з технікою кушування спису не передбачає автоматично її здатності до таранного бою. Утримання списа горизонтально під пахвою надавало вершнику можливість до фехтувальних прийомів та шокових ударів древком, наконечником або «крилами», які були ефективними в безпосередньому зіткненні. Безперечним виглядає поширення стремен щонайпізніше від ІХ ст. і як результат – розвиток армованої кінноти та її бойової ефективності у франкському війську. Одні ті ж самі типи і види зброї подані у візуальному матеріалі у використанні як у пішому так і кінному бою. Спеціалізованих типів зброї для таранного бою, як то довгого списа (3,5 м довжини) із гранчастим вістрям, чи шолому із забралом, у візуальних джерелах каролінгської доби не зустрічається. Це спонукає до висновку що функції франкської зброї і відповідно бойові практики її використання в VIII – X ст. були універсальними в пішому та кінному бою. Хоча ототожнення технік кушування спису і таранного удару є помилковим, бойовий кінь та комплекс озброєння вершника, що складався з спису, меча, щита, шолому, металевого прикриття торсу, визначав каролінгзьку та оттонівську армовану кінноту як бойову силу. Цей комплекс спорядження був технологічним підґрунтям, а спільнота його носіїв тим сприятливим середовищем, в якому пізніше виникло рицарство як бойова сила. Франкські мілітарні технології VIII – X ст. та франкська воєнна культура цього періоду в ширшому розумінні цього терміну, послужили технологічною та культурною базою для формування рицарства і рицарської мілітарної технології в майбутньому. Попри очевидне наростаюче значення кінноти у франкському війську та прогресуючі експерименти з техніками володіння списом протягом VIII – X ст., що наглядно доводять як візуальні так і текстові джерела доби, наявний джерельний матеріал не підтверджує побутування таранного бою серед франкських воєнних еліт. Тому про виникнення рицарської мілітарної технології і відповідно рицарства як бойової сили у VIII – X ст. говорити зарано. Проте теза Лінна Вайта про те, що «вікно можливостей» для трансформацій кінного бою і розвитку та поширення озброєння для нього і врешті для росту культурної та політичної ролі фахівців до нього здатних відкрилося саме в цей період у Франкській державі, у світлі візуальних джерел залишається актуальною.

Keywords: state policy, national security, intellectual property National security ("NS") of Ukraine is achieved through a balancedstate policy in accordance with accepted doctrines, strategies, concepts and programsin such areas as political, economic, social, military, environmental, scientific andtechnological, information, etc.However, many theoretical and practical issues concerning the definition of thecontent, challenges, tasks and mechanisms of implementation of effective functions ofpublic policy and management decisions for the further development of social processesstill remain insufficiently studied. Therefore, the main tasks of the NS system subjectsare constant monitoring of the impact on NS of processes taking place in variousfields (including intellectual property), forecasting, identifying and assessing possiblethreats, destabilizing factors and conflicts, their causes and occurrence consequences.In particular, the impact on NS (especially on defence capabilities) of the significantdevelopment of intellectual property and the full use of intellectual property rights isnot taken into account at all.State NS policy should include measures to prevent the emergence and neutralizationof sources of threats to NS under the influence of the development of intellectualproperty.Theoretical aspects of the state policy of National Security and Defence of Ukraine("NSDU") development are considered. The necessity of current problems definition inthis sphere and the inclusion of intellectual property questions in these processes isinvestigated. It is determined that the effective implementation of the state NS policyis impossible without a comprehensive analysis of intellectual property issues impacton the sphere of the NSDU. The importance of further research on the development ofa unified approach to improving the protection of intellectual property and its determinationas a component of NSDU, the development of appropriate recommendationsto address issues of intellectual property in this area and to neutralize sources ofthreats under the influence of intellectual property in the structure of NSDU. ; Ключові слова: державна політика, національна безпека, інтелектуальна власність Розглянуто теоретичні аспекти розроблення державної політики національної безпе-ки і оборони України. Досліджено необхідність визначення актуальних проблем у ційсфері та врахування питань інтелектуальної власності в цих процесах. Визначено, щоефективна реалізація державної політики національної безпеки неможлива без усебіч-ного аналізу впливу питань інтелектуальної власності на сферу національної безпеки іоборони України. Вказано на важливість здійснення подальших досліджень щодо роз-роблення єдиного підходу з удосконалення системи охорони інтелектуальної власності тавизначення її як складової сфери забезпечення національної безпеки і оборони України,розроблення відповідних рекомендацій з вирішення проблемних питань інтелектуальноївласності та нейтралізації джерел загроз під упливом розвитку сфери інтелектуальноївласності в структурі національної безпеки і оборони України. Список використаних джерел 1. Державна політика : підручник / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; ред. кол. : Ю. В. Ковбасюк (голова), К. О. Ващенко (заст. голови), Ю. П. Сурмін (заст. голови) [та ін.]. Київ : НАДУ, 2014. 448 с. 2. Лаврук О. В. Сутність поняття державної політики. Університетські наукові записки. 2018. № 67−68. С. 254−263. 3. Пал Л. А. Аналіз державної політики / пер. з англ. І. Дзюби. Київ : Основи, 1999. 422 с. 4. Петренко І. Сутність державної політики та державних цільових програм. Віче. 10/2011. URL : www.viche.info. 5. Янґ Е. Як написати дієвий аналітичний документ у галузі державної політики: Практичний посібник для радників з державної політики у Центральній і Східній Європі / Е. Янґ, Л. Куінн ; пер. з англ. С. Соколик ; наук. ред. пер. О. Кілієвич. Київ : К.І.С., 2003. 120 с. 6. Андріяш В. І. Державна політика: концептуальні аспекти визначення. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2013. № 9.URL : https://goo.gl/aLu3RG. 7. Валевський О. Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження : [монографія]. Київ : НІСД, 2001. 242 с. 8. Державна політика: аналіз та механізми її впровадження в Україні : навч. посіб. / кол. авт. ; за заг. ред. В. Ребкала, В. Тертички. Київ : Вид-во НАДУ, 2000. 232 с. 9. Бакуменко В. Д., Надолішній П. І. Теоретичні та організаційні засади державного управління : навч. посіб. Київ : Міленіум, 2003. 256 с. 10. Державне управління : словн.-довід. / уклад. В. Д. Бакуменко ; за заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. Київ : Вид-во УАДУ, 2002. 228 с. 11. Енциклопедичний словник з державного управління / [укл. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін.] ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. Київ : НАДУ, 2010. 820 с. 12. Економічний розвиток і державна політика : [навч. посіб.] / [Ю. Бажал, О. Кілієвич, О. Мертенс та ін.] ; за заг. ред Ю. Єханурова, І. Розпутенка. Київ : Вид-во УАДУ, 2001. 480 с. 13. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади : навч. посіб. / Н. Р. Нижник, С. Д. Дубенко, В. І. Мельниченко та ін. ; за заг. ред. проф. Н. Р. Нижник. Київ : Вид-во УАДУ, 2002. 164 с. 14. Рябічко О. В. Державна політика регулювання підприємницької діяльності: механізми формування. Актуальні проблеми державного управління. 2011. № 1 (39). С. 72−76. URL : http://www.stattionline.org.ua. 15. Дем'янчук О. П. Державна політика та публічна політика: варіант перехідного періоду. URL : http://www.library.ukma.kiev.ua/e-lib/NZ/NZV18_2000_polityk/05_demyanchyk_op.pdf. 16. Ліпкан В. А. Національна безпека України : навч. посіб. Київ : КНТ. 2009. 576 с. 17. Горбулін В. П., Качинський А. Б. Стратегічне планування: вирішення проблем національної безпеки : монографія. Київ : НІСД, 2010. 288 с. URL : http:/www.niss.gov.ua. 18. Горбулін В. П., Бєлов О. Ф., Лисицин Е. М. Актуальні питання організації стратегічного планування державної політики національної безпеки України. Страт. панорама. 1999. № 3. С. 12−19. 19. Ситник Г. П. Державне управління у сфері національної безпеки (концептуальні та організаційно-правові засади) : підручник. Київ : НАДУ, 2012. 544 с. 20. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики : Закон України від 01.07.2010 року № 2411-VI. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17. 21. Ситник Г. П. Концептуальні засади забезпечення національної безпеки України : навч. посіб. : у 3 ч. Ч. 3 : Державна політика та основи стратегічного планування забезпечення національної безпеки. Київ : НАДУ, 2010. 208 с. 22. Про національну безпеку України : Закон України від 21.06.2018 року № 2469-VIII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19. 23. Про наукову та науково-технічну діяльність : Закон України від 26.11.2015 року № 848. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text. 24. Про інноваційну діяльність : Закон України від 04.06.2002 року № 40. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/40-15#Text. 25. Про основи національної безпеки України : Закон України від 19.06.2003 року № 964. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/964-15#Text. (Закон втратив чинність на підставі Закону № 2469 від 21.06.2018). 26. Бутнік-Сіверський О. Б. Принципи формування національної безпеки України з позиції прав інтелектуальної власності: теоретичний зріз розвитку. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2018 р. № 3. С. 70−83. 27. Ревак І. О. Інтелектуальна безпека — невід'ємна складова інформаційної безпеки України. ULR: http://cybersafetyunit.com/intellektualnaya-bezopasnost-neotem-lemaya-sostavlyayushhaya-informatsionnoy-bezopasnosti-ukrainyi. 28. Мосов С., Жарінова А. Інтелектуальна безпекаУкраїни в контексті її входження до СОТ. URL: http:// www.uipv.org/atachs/mosov_zharinova.doc. 29. Коротюк О. До питання змісту понять «інтелектуальна власність» та «право інтелектуальної власності». Теорія і практика інтелектуальної власності. 2019. № 6. С. 125−138. 30. Бутнік-Сіверський О. Б. Теоретичні засади нейтралізації внутрішніх та зовнішніх джерел загроз національній безпеці під впливом розвитку сфери інтелектуальної власності за цільовою спрямованістю синапсу. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2020. № 1. С. 50−65. =============================== 1. Derzhavna polityka : pidruchnyk / Nats. akad. derzh. upr. pry Prezydentovi Ukrainy ; red. kol. : Yu. V. Kovbasiuk (holova), K. O. Vashchenko (zast. holovy), Yu. P. Surmin (zast. holovy) [ta in.]. Kyiv : NADU, 2014. 448 s. 2. Lavruk O. V. Sutnist poniattia derzhavnoi polityky. Universytetski naukovi zapysky. 2018. № 67−68. S. 254−263. 3. Pal L. A. Analiz derzhavnoi polityky / per. z anhl. I. Dziuby. Kyiv : Osnovy, 1999. 422 s. 4. Petrenko I. Sutnist derzhavnoi polityky ta derzhavnykh tsilovykh prohram. Viche. 10/2011. URL : www.viche.info. 5. Iang E. Yak napysaty diievyi analitychnyi dokument u haluzi derzhavnoi polityky: Praktychnyi posibnyk dlia radnykiv z derzhavnoi polityky u Tsentralnii i Skhidnii Yevropi / E. Yang, L. Kuinn ; per. z anhl. S. Sokolyk ; nauk. red. per. O. Kiliievych. Kyiv : K.I.S., 2003. 120 s. 6. Andriiash V. I. Derzhavna polityka: kontseptualni aspekty vyznachennia. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok. 2013. № 9.URL : https://goo.gl/aLu3RG. 7. Valevskyi O. L. Derzhavna polityka v Ukraini: metodolohiia analizu, stratehiia, mekhanizmy vprovadzhennia : [monohrafiia]. Kyiv : NISD, 2001. 242 s. 8. Derzhavna polityka: analiz ta mekhanizmy yii vprovadzhennia v Ukraini : navch. posib. / kol. avt. ; za zah. red. V. Rebkala, V. Tertychky. Kyiv : Vyd-vo NADU, 2000. 232 s. 9. Bakumenko V. D., Nadolishnii P. I. Teoretychni ta orhanizatsiini zasady derzhavnoho upravlinnia : navch. posib. Kyiv : Milenium, 2003. 256 s. 10. Derzhavne upravlinnia : slovn.-dovid. / uklad. V. D. Bakumenko ; za zah. red. V. M. Kniazieva, V. D. Bakumenka. Kyiv : Vyd-vo UADU, 2002. 228 s. 11. Entsyklopedychnyi slovnyk z derzhavnoho upravlinnia / [ukl. : Yu. P. Surmin, V. D. Bakumenko, A. M. Mykhnenko ta in.] ; za red. Yu. V. Kovbasiuka, V. P. Troshchynskoho, Yu. P. Surmina. Kyiv : NADU, 2010. 820 s. 12. Ekonomichnyi rozvytok i derzhavna polityka : [navch. posib.] / [Iu. Bazhal, O. Kiliievych, O. Mertens ta in.] ; za zah. red Yu. Yekhanurova, I. Rozputenka. Kyiv : Vyd-vo UADU, 2001. 480 s. 13. Derzhavne upravlinnia v Ukraini: orhanizatsiino-pravovi zasady : navch. posib. / N. R. Nyzhnyk, S. D. Dubenko, V. I. Melnychenko ta in. ; za zah. red. prof. N. R. Nyzhnyk. Kyiv : Vyd-vo UADU, 2002. 164 s. 14. Riabichko O. V. Derzhavna polityka rehuliuvannia pidpryiemnytskoi diialnosti: mekhanizmy formuvannia. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia. 2011. № 1 (39). S. 72−76. URL : http://www.stattionline.org.ua. 15. Dem'ianchuk O. P. Derzhavna polityka ta publichna polityka: variant perekhidnoho periodu. URL : http://www.library.ukma.kiev.ua/e-lib/NZ/NZV18_2000_polityk/05_demyanchyk_op.pdf. 16. Lipkan V. A. Natsionalna bezpeka Ukrainy : navch. posib. Kyiv : KNT. 2009. 576 s. 17. Horbulin V. P., Kachynskyi A. B. Stratehichne planuvannia: vyrishennia problem natsionalnoi bezpeky : monohrafiia. Kyiv : NISD, 2010. 288 s. URL : http:/www.niss.gov.ua. 18. Horbulin V. P., Bielov O. F., Lysytsyn E. M. Aktualni pytannia orhanizatsii stratehichnoho planuvannia derzhavnoi polityky natsionalnoi bezpeky Ukrainy. Strat. panorama. 1999. № 3. S. 12−19. 19. Sytnyk H. P. Derzhavne upravlinnia u sferi natsionalnoi bezpeky (kontseptualni ta orhanizatsiino-pravovi zasady) : pidruchnyk. Kyiv : NADU, 2012. 544 s. 20. Pro zasady vnutrishnoi i zovnishnoi polityky : Zakon Ukrainy vid 01.07.2010 roku № 2411-VI. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17. 21. Sytnyk H. P. Kontseptualni zasady zabezpechennia natsionalnoi bezpeky Ukrainy : navch. posib. : u 3 ch. Ch. 3 : Derzhavna polityka ta osnovy stratehichnoho planuvannia zabezpechennia natsionalnoi bezpeky. Kyiv : NADU, 2010. 208 s. 22. Pro natsionalnu bezpeku Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 21.06.2018 roku № 2469-VIII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19. 23. Pro naukovu ta naukovo-tekhnichnu diialnist : Zakon Ukrainy vid 26.11.2015 roku № 848. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text. 24. Pro innovatsiinu diialnist : Zakon Ukrainy vid 04.06.2002 roku № 40. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/40-15#Text. 25. Pro osnovy natsionalnoi bezpeky Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 19.06.2003 roku № 964. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/964-15#Text. (Zakon vtratyv chynnist na pidstavi Zakonu № 2469 vid 21.06.2018). 26. Butnik-Siverskyi O. B. Pryntsypy formuvannia natsionalnoi bezpeky Ukrainy z pozytsii prav intelektualnoi vlasnosti: teoretychnyi zriz rozvytku. Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. 2018 r. № 3. S. 70−83. 27. Revak I. O. Intelektualna bezpeka — nevidiemna skladova informatsiinoi bezpeky Ukrainy. ULR: http://cybersafetyunit.com/intellektualnaya-bezopasnost-neotem-lemaya-sostavlyayushhaya-informatsionnoy-bezopasnosti-ukrainyi. 28. Mosov S., Zharinova A. Intelektualna bezpekaUkrainy v konteksti yii vkhodzhennia do SOT. URL: http:// www.uipv.org/atachs/mosov_zharinova.doc. 29. Korotiuk O. Do pytannia zmistu poniat «intelektualna vlasnist» ta «pravo intelektualnoi vlasnosti». Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. 2019. № 6. S. 125−138. 30. Butnik-Siverskyi O. B. Teoretychni zasady neitralizatsii vnutrishnikh ta zovnishnikh dzherel zahroz natsionalnii bezpetsi pid vplyvom rozvytku sfery intelektualnoi vlasnosti za tsilovoiu spriamovanistiu synapsu. Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. 2020. № 1. S. 50−65.

Keywords: state policy, national security, intellectual property National security ("NS") of Ukraine is achieved through a balancedstate policy in accordance with accepted doctrines, strategies, concepts and programsin such areas as political, economic, social, military, environmental, scientific andtechnological, information, etc.However, many theoretical and practical issues concerning the definition of thecontent, challenges, tasks and mechanisms of implementation of effective functions ofpublic policy and management decisions for the further development of social processesstill remain insufficiently studied. Therefore, the main tasks of the NS system subjectsare constant monitoring of the impact on NS of processes taking place in variousfields (including intellectual property), forecasting, identifying and assessing possiblethreats, destabilizing factors and conflicts, their causes and occurrence consequences.In particular, the impact on NS (especially on defence capabilities) of the significantdevelopment of intellectual property and the full use of intellectual property rights isnot taken into account at all.State NS policy should include measures to prevent the emergence and neutralizationof sources of threats to NS under the influence of the development of intellectualproperty.Theoretical aspects of the state policy of National Security and Defence of Ukraine("NSDU") development are considered. The necessity of current problems definition inthis sphere and the inclusion of intellectual property questions in these processes isinvestigated. It is determined that the effective implementation of the state NS policyis impossible without a comprehensive analysis of intellectual property issues impacton the sphere of the NSDU. The importance of further research on the development ofa unified approach to improving the protection of intellectual property and its determinationas a component of NSDU, the development of appropriate recommendationsto address issues of intellectual property in this area and to neutralize sources ofthreats under the influence of intellectual property in the structure of NSDU. ; Ключові слова: державна політика, національна безпека, інтелектуальна власність Розглянуто теоретичні аспекти розроблення державної політики національної безпе-ки і оборони України. Досліджено необхідність визначення актуальних проблем у ційсфері та врахування питань інтелектуальної власності в цих процесах. Визначено, щоефективна реалізація державної політики національної безпеки неможлива без усебіч-ного аналізу впливу питань інтелектуальної власності на сферу національної безпеки іоборони України. Вказано на важливість здійснення подальших досліджень щодо роз-роблення єдиного підходу з удосконалення системи охорони інтелектуальної власності тавизначення її як складової сфери забезпечення національної безпеки і оборони України,розроблення відповідних рекомендацій з вирішення проблемних питань інтелектуальноївласності та нейтралізації джерел загроз під упливом розвитку сфери інтелектуальноївласності в структурі національної безпеки і оборони України. Список використаних джерел 1. Державна політика : підручник / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; ред. кол. : Ю. В. Ковбасюк (голова), К. О. Ващенко (заст. голови), Ю. П. Сурмін (заст. голови) [та ін.]. Київ : НАДУ, 2014. 448 с. 2. Лаврук О. В. Сутність поняття державної політики. Університетські наукові записки. 2018. № 67−68. С. 254−263. 3. Пал Л. А. Аналіз державної політики / пер. з англ. І. Дзюби. Київ : Основи, 1999. 422 с. 4. Петренко І. Сутність державної політики та державних цільових програм. Віче. 10/2011. URL : www.viche.info. 5. Янґ Е. Як написати дієвий аналітичний документ у галузі державної політики: Практичний посібник для радників з державної політики у Центральній і Східній Європі / Е. Янґ, Л. Куінн ; пер. з англ. С. Соколик ; наук. ред. пер. О. Кілієвич. Київ : К.І.С., 2003. 120 с. 6. Андріяш В. І. Державна політика: концептуальні аспекти визначення. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2013. № 9.URL : https://goo.gl/aLu3RG. 7. Валевський О. Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження : [монографія]. Київ : НІСД, 2001. 242 с. 8. Державна політика: аналіз та механізми її впровадження в Україні : навч. посіб. / кол. авт. ; за заг. ред. В. Ребкала, В. Тертички. Київ : Вид-во НАДУ, 2000. 232 с. 9. Бакуменко В. Д., Надолішній П. І. Теоретичні та організаційні засади державного управління : навч. посіб. Київ : Міленіум, 2003. 256 с. 10. Державне управління : словн.-довід. / уклад. В. Д. Бакуменко ; за заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. Київ : Вид-во УАДУ, 2002. 228 с. 11. Енциклопедичний словник з державного управління / [укл. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін.] ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. Київ : НАДУ, 2010. 820 с. 12. Економічний розвиток і державна політика : [навч. посіб.] / [Ю. Бажал, О. Кілієвич, О. Мертенс та ін.] ; за заг. ред Ю. Єханурова, І. Розпутенка. Київ : Вид-во УАДУ, 2001. 480 с. 13. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади : навч. посіб. / Н. Р. Нижник, С. Д. Дубенко, В. І. Мельниченко та ін. ; за заг. ред. проф. Н. Р. Нижник. Київ : Вид-во УАДУ, 2002. 164 с. 14. Рябічко О. В. Державна політика регулювання підприємницької діяльності: механізми формування. Актуальні проблеми державного управління. 2011. № 1 (39). С. 72−76. URL : http://www.stattionline.org.ua. 15. Дем'янчук О. П. Державна політика та публічна політика: варіант перехідного періоду. URL : http://www.library.ukma.kiev.ua/e-lib/NZ/NZV18_2000_polityk/05_demyanchyk_op.pdf. 16. Ліпкан В. А. Національна безпека України : навч. посіб. Київ : КНТ. 2009. 576 с. 17. Горбулін В. П., Качинський А. Б. Стратегічне планування: вирішення проблем національної безпеки : монографія. Київ : НІСД, 2010. 288 с. URL : http:/www.niss.gov.ua. 18. Горбулін В. П., Бєлов О. Ф., Лисицин Е. М. Актуальні питання організації стратегічного планування державної політики національної безпеки України. Страт. панорама. 1999. № 3. С. 12−19. 19. Ситник Г. П. Державне управління у сфері національної безпеки (концептуальні та організаційно-правові засади) : підручник. Київ : НАДУ, 2012. 544 с. 20. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики : Закон України від 01.07.2010 року № 2411-VI. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17. 21. Ситник Г. П. Концептуальні засади забезпечення національної безпеки України : навч. посіб. : у 3 ч. Ч. 3 : Державна політика та основи стратегічного планування забезпечення національної безпеки. Київ : НАДУ, 2010. 208 с. 22. Про національну безпеку України : Закон України від 21.06.2018 року № 2469-VIII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19. 23. Про наукову та науково-технічну діяльність : Закон України від 26.11.2015 року № 848. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text. 24. Про інноваційну діяльність : Закон України від 04.06.2002 року № 40. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/40-15#Text. 25. Про основи національної безпеки України : Закон України від 19.06.2003 року № 964. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/964-15#Text. (Закон втратив чинність на підставі Закону № 2469 від 21.06.2018). 26. Бутнік-Сіверський О. Б. Принципи формування національної безпеки України з позиції прав інтелектуальної власності: теоретичний зріз розвитку. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2018 р. № 3. С. 70−83. 27. Ревак І. О. Інтелектуальна безпека — невід'ємна складова інформаційної безпеки України. ULR: http://cybersafetyunit.com/intellektualnaya-bezopasnost-neotem-lemaya-sostavlyayushhaya-informatsionnoy-bezopasnosti-ukrainyi. 28. Мосов С., Жарінова А. Інтелектуальна безпекаУкраїни в контексті її входження до СОТ. URL: http:// www.uipv.org/atachs/mosov_zharinova.doc. 29. Коротюк О. До питання змісту понять «інтелектуальна власність» та «право інтелектуальної власності». Теорія і практика інтелектуальної власності. 2019. № 6. С. 125−138. 30. Бутнік-Сіверський О. Б. Теоретичні засади нейтралізації внутрішніх та зовнішніх джерел загроз національній безпеці під впливом розвитку сфери інтелектуальної власності за цільовою спрямованістю синапсу. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2020. № 1. С. 50−65. =============================== 1. Derzhavna polityka : pidruchnyk / Nats. akad. derzh. upr. pry Prezydentovi Ukrainy ; red. kol. : Yu. V. Kovbasiuk (holova), K. O. Vashchenko (zast. holovy), Yu. P. Surmin (zast. holovy) [ta in.]. Kyiv : NADU, 2014. 448 s. 2. Lavruk O. V. Sutnist poniattia derzhavnoi polityky. Universytetski naukovi zapysky. 2018. № 67−68. S. 254−263. 3. Pal L. A. Analiz derzhavnoi polityky / per. z anhl. I. Dziuby. Kyiv : Osnovy, 1999. 422 s. 4. Petrenko I. Sutnist derzhavnoi polityky ta derzhavnykh tsilovykh prohram. Viche. 10/2011. URL : www.viche.info. 5. Iang E. Yak napysaty diievyi analitychnyi dokument u haluzi derzhavnoi polityky: Praktychnyi posibnyk dlia radnykiv z derzhavnoi polityky u Tsentralnii i Skhidnii Yevropi / E. Yang, L. Kuinn ; per. z anhl. S. Sokolyk ; nauk. red. per. O. Kiliievych. Kyiv : K.I.S., 2003. 120 s. 6. Andriiash V. I. Derzhavna polityka: kontseptualni aspekty vyznachennia. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok. 2013. № 9.URL : https://goo.gl/aLu3RG. 7. Valevskyi O. L. Derzhavna polityka v Ukraini: metodolohiia analizu, stratehiia, mekhanizmy vprovadzhennia : [monohrafiia]. Kyiv : NISD, 2001. 242 s. 8. Derzhavna polityka: analiz ta mekhanizmy yii vprovadzhennia v Ukraini : navch. posib. / kol. avt. ; za zah. red. V. Rebkala, V. Tertychky. Kyiv : Vyd-vo NADU, 2000. 232 s. 9. Bakumenko V. D., Nadolishnii P. I. Teoretychni ta orhanizatsiini zasady derzhavnoho upravlinnia : navch. posib. Kyiv : Milenium, 2003. 256 s. 10. Derzhavne upravlinnia : slovn.-dovid. / uklad. V. D. Bakumenko ; za zah. red. V. M. Kniazieva, V. D. Bakumenka. Kyiv : Vyd-vo UADU, 2002. 228 s. 11. Entsyklopedychnyi slovnyk z derzhavnoho upravlinnia / [ukl. : Yu. P. Surmin, V. D. Bakumenko, A. M. Mykhnenko ta in.] ; za red. Yu. V. Kovbasiuka, V. P. Troshchynskoho, Yu. P. Surmina. Kyiv : NADU, 2010. 820 s. 12. Ekonomichnyi rozvytok i derzhavna polityka : [navch. posib.] / [Iu. Bazhal, O. Kiliievych, O. Mertens ta in.] ; za zah. red Yu. Yekhanurova, I. Rozputenka. Kyiv : Vyd-vo UADU, 2001. 480 s. 13. Derzhavne upravlinnia v Ukraini: orhanizatsiino-pravovi zasady : navch. posib. / N. R. Nyzhnyk, S. D. Dubenko, V. I. Melnychenko ta in. ; za zah. red. prof. N. R. Nyzhnyk. Kyiv : Vyd-vo UADU, 2002. 164 s. 14. Riabichko O. V. Derzhavna polityka rehuliuvannia pidpryiemnytskoi diialnosti: mekhanizmy formuvannia. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia. 2011. № 1 (39). S. 72−76. URL : http://www.stattionline.org.ua. 15. Dem'ianchuk O. P. Derzhavna polityka ta publichna polityka: variant perekhidnoho periodu. URL : http://www.library.ukma.kiev.ua/e-lib/NZ/NZV18_2000_polityk/05_demyanchyk_op.pdf. 16. Lipkan V. A. Natsionalna bezpeka Ukrainy : navch. posib. Kyiv : KNT. 2009. 576 s. 17. Horbulin V. P., Kachynskyi A. B. Stratehichne planuvannia: vyrishennia problem natsionalnoi bezpeky : monohrafiia. Kyiv : NISD, 2010. 288 s. URL : http:/www.niss.gov.ua. 18. Horbulin V. P., Bielov O. F., Lysytsyn E. M. Aktualni pytannia orhanizatsii stratehichnoho planuvannia derzhavnoi polityky natsionalnoi bezpeky Ukrainy. Strat. panorama. 1999. № 3. S. 12−19. 19. Sytnyk H. P. Derzhavne upravlinnia u sferi natsionalnoi bezpeky (kontseptualni ta orhanizatsiino-pravovi zasady) : pidruchnyk. Kyiv : NADU, 2012. 544 s. 20. Pro zasady vnutrishnoi i zovnishnoi polityky : Zakon Ukrainy vid 01.07.2010 roku № 2411-VI. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17. 21. Sytnyk H. P. Kontseptualni zasady zabezpechennia natsionalnoi bezpeky Ukrainy : navch. posib. : u 3 ch. Ch. 3 : Derzhavna polityka ta osnovy stratehichnoho planuvannia zabezpechennia natsionalnoi bezpeky. Kyiv : NADU, 2010. 208 s. 22. Pro natsionalnu bezpeku Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 21.06.2018 roku № 2469-VIII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19. 23. Pro naukovu ta naukovo-tekhnichnu diialnist : Zakon Ukrainy vid 26.11.2015 roku № 848. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text. 24. Pro innovatsiinu diialnist : Zakon Ukrainy vid 04.06.2002 roku № 40. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/40-15#Text. 25. Pro osnovy natsionalnoi bezpeky Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 19.06.2003 roku № 964. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/964-15#Text. (Zakon vtratyv chynnist na pidstavi Zakonu № 2469 vid 21.06.2018). 26. Butnik-Siverskyi O. B. Pryntsypy formuvannia natsionalnoi bezpeky Ukrainy z pozytsii prav intelektualnoi vlasnosti: teoretychnyi zriz rozvytku. Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. 2018 r. № 3. S. 70−83. 27. Revak I. O. Intelektualna bezpeka — nevidiemna skladova informatsiinoi bezpeky Ukrainy. ULR: http://cybersafetyunit.com/intellektualnaya-bezopasnost-neotem-lemaya-sostavlyayushhaya-informatsionnoy-bezopasnosti-ukrainyi. 28. Mosov S., Zharinova A. Intelektualna bezpekaUkrainy v konteksti yii vkhodzhennia do SOT. URL: http:// www.uipv.org/atachs/mosov_zharinova.doc. 29. Korotiuk O. Do pytannia zmistu poniat «intelektualna vlasnist» ta «pravo intelektualnoi vlasnosti». Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. 2019. № 6. S. 125−138. 30. Butnik-Siverskyi O. B. Teoretychni zasady neitralizatsii vnutrishnikh ta zovnishnikh dzherel zahroz natsionalnii bezpetsi pid vplyvom rozvytku sfery intelektualnoi vlasnosti za tsilovoiu spriamovanistiu synapsu. Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. 2020. № 1. S. 50−65.