Suchergebnisse

The situation, which happened in Ukraine (political and economical crisis, military operations, loss of a territorial part etc.), proves the incapacity of political elite to overcome this kinds of crisis. The factual cleavage of the country, which continues during more than ten years – is the result of specifially domestic political elite. From its activities, directed either on cleavage or on consolidation of the country and also on the instruments, which are used, the fate of separate regions and state in whole and the political elite itself. That is why the studying of the domestic elite is permanently actual.Revolution of dignity, reformatting of the government, occupation of part of the territory and reforms as the result, became the events, which could mainly determine the main political processes in Ukraine. Signifiant (quantitative) personal changes of individual character occurred. But question if any qualitative changes in political elite occurred is not studied yet.The aim of the article is to analyze and characterize the existing points of view about concept "political elite" in modern political science.To talk about the elite it is necessary to take into consideration what scientists understand under this notion and how average citizens defie this concept. There are many debates about this term, because nowadays it is not correct and even immoral to use it to defie many authoritative persons, who cannot be named either the best or worthy and elected.Despite all researches, scientists didn't come to common conclusion about the defiition of "political elite". Besides that in scientifi circle there are many objections about using of this term.After studying all existing points of view, we made a conclusion that political elite is the internally solidary, relatively prior social group, which forms the most powerful and politically active social minority and it is the subject of approving or has the decisive inflence on approving (disapproving) of political decisions. It is worth saying that the determinant in defiing of political elite is the political component – elections ; В статье анализируются существующие в современной отечественной и зарубежной политической науке взгляды на определение понятия политической элиты. Рассмотрены аргументы отрицающие употребление термина относительно современной управленческой группы. Делается попытка собственного определении понятия политической элиты. ; У статті аналізуються існуючі в сучасній вітчизняній та зарубіжній політичній науці погляди на визначення поняття політичної еліти. Розглянуто аргументи щодо заперечення вжитку терміна відносно сучасної управлінської групи. Робиться спроба власного визначення поняття політичної еліти

The features of the development of the ideas of participatory and deliberative democracy in modern political discourse are researched in the article. The author defines the relationship between the formation of these conceptual models of democracy and political practice. This relationship is accompanied by an "emotional" coloring of a democratic idea, using it as a symbol of struggle for the empowerment of the citizens' rights and freedoms or as a means of «approximation» the authorities to citizens.The characteristic features of participatory and deliberative democracy and the peculiarities of implementing their tools into political practice are considered. It is noted that a number of such instruments are already widely used in European countries. This applies, in particular, to referendums, online discussions of draft state decisions, advisory bodies. Ukraine also does not stand aside these processes – public consultations, public councils at executive authorities, electronic petitions, public budgeting practices, etc. are introduced. At the same time, the development of participatory and deliberative practices in Ukraine is impulsive. The election campaigns and public protests significantly affect this process.Attention is focused not only on the positive influence on the political system of the tools of participatory and deliberative democracy, but also on the possible negative impact. In particular, examples of complications in decision making, destabilization of domestic and foreign policy are considered.How the ideas of participatory and deliberative democracy, if necessary, can become populist slogans is shown on the example of the electoral programs of the candidates for the post of President of Ukraine. But at the same time it characterizes the political discourse not only in Ukraine, but also in developed Western countries. ; У статті досліджено особливості розвитку ідей партисипаторної та деліберативної демократії в сучасному політичному дискурсі. Автор визначає взаємозв'язок між формуванням відповідних концептуальних моделей демократії та політичною практикою, що супроводжується «емоційним» забарвленням демократичної ідеї, використанням її як символу боротьби за розширення прав та свобод громадян або як засобу «наближення» органів влади до громадян.Розглянуто характерні риси партисипаторної і деліберативної демократії та особливості впровадження їх інструментів у політичну практику. Відзначено, що низка таких інструментів вже широко застосовується в європейських країнах. Це стосується, зокрема, референдумів, онлайн обговорень проектів державних рішень, дорадчих органів. Україна також не стоїть осторонь цих процесів – запроваджено проведення консультацій з громадськістю, створення громадських рад при органах виконавчої влади, електронні петиції, практики громадського бюджетування та ін. Водночас розвиток партисипаторних та деліберативних практик в Україні відбувається імпульсивно, під впливом виборчих кампаній або внаслідок суспільних протестів.Увагу зосереджено не лише на позитивному впливі інструментів партисипаторної та деліберативної демократії на політичну систему, але й на можливому негативному впливі. Зокрема, розглянуто приклади ускладнення ними прийняття рішень, дестабілізації внутрішньої і зовнішньої політики. На прикладі виборчих програм кандидатів на пост Президента України показано, як ідеї партисипаторної та деліберативної демократії за необхідності можуть стати популістськими гаслами, що водночас характерне для політичного дискурсу не лише в Україні, але й в розвинених країнах Заходу.

The features of the development of the ideas of participatory and deliberative democracy in modern political discourse are researched in the article. The author defines the relationship between the formation of these conceptual models of democracy and political practice. This relationship is accompanied by an "emotional" coloring of a democratic idea, using it as a symbol of struggle for the empowerment of the citizens' rights and freedoms or as a means of «approximation» the authorities to citizens.The characteristic features of participatory and deliberative democracy and the peculiarities of implementing their tools into political practice are considered. It is noted that a number of such instruments are already widely used in European countries. This applies, in particular, to referendums, online discussions of draft state decisions, advisory bodies. Ukraine also does not stand aside these processes – public consultations, public councils at executive authorities, electronic petitions, public budgeting practices, etc. are introduced. At the same time, the development of participatory and deliberative practices in Ukraine is impulsive. The election campaigns and public protests significantly affect this process.Attention is focused not only on the positive influence on the political system of the tools of participatory and deliberative democracy, but also on the possible negative impact. In particular, examples of complications in decision making, destabilization of domestic and foreign policy are considered.How the ideas of participatory and deliberative democracy, if necessary, can become populist slogans is shown on the example of the electoral programs of the candidates for the post of President of Ukraine. But at the same time it characterizes the political discourse not only in Ukraine, but also in developed Western countries. ; У статті досліджено особливості розвитку ідей партисипаторної та деліберативної демократії в сучасному політичному дискурсі. Автор визначає взаємозв'язок між формуванням відповідних концептуальних моделей демократії та політичною практикою, що супроводжується «емоційним» забарвленням демократичної ідеї, використанням її як символу боротьби за розширення прав та свобод громадян або як засобу «наближення» органів влади до громадян.Розглянуто характерні риси партисипаторної і деліберативної демократії та особливості впровадження їх інструментів у політичну практику. Відзначено, що низка таких інструментів вже широко застосовується в європейських країнах. Це стосується, зокрема, референдумів, онлайн обговорень проектів державних рішень, дорадчих органів. Україна також не стоїть осторонь цих процесів – запроваджено проведення консультацій з громадськістю, створення громадських рад при органах виконавчої влади, електронні петиції, практики громадського бюджетування та ін. Водночас розвиток партисипаторних та деліберативних практик в Україні відбувається імпульсивно, під впливом виборчих кампаній або внаслідок суспільних протестів.Увагу зосереджено не лише на позитивному впливі інструментів партисипаторної та деліберативної демократії на політичну систему, але й на можливому негативному впливі. Зокрема, розглянуто приклади ускладнення ними прийняття рішень, дестабілізації внутрішньої і зовнішньої політики. На прикладі виборчих програм кандидатів на пост Президента України показано, як ідеї партисипаторної та деліберативної демократії за необхідності можуть стати популістськими гаслами, що водночас характерне для політичного дискурсу не лише в Україні, але й в розвинених країнах Заходу.

Термін «популізм» походить від латинського слова populus, яке означає на-род, відповідно використовується в більшості європейських мов. Цей термін далекий від однозначного визначення, оскільки його активно використовують не лише науковці, а й політики, журналісти, прості громадяни з широкого кола історичних і сучасних явищ, досить часто у відмінних контекстах. Тому, важко говорити про єдиний, універсальний варіант популізму на рівні доктрини і рівні суспільного чи політичного руху. Популізм буде вдалим варіантом для проведення виборчих кампаній. Адже людям завжди подобаються прості і зрозумілі речі без зайвого навантаження. Там вже допомагає людська логіка і домисли. А потім популізм «підживлює» авторитарних лідерів. Це вдала комбінація для особистого самовираження і захисту власного Его. А ще популізм допомагає диктаторам тримати владу у своїх руках. Це як панацея для розквіту «декоративної демократії» та ілюзорних цивільних прав. Своєрідним позитивним повідомленням популізму достатньо часто є абстрактна вимога повернення влади народу внаслідок усунення від влади актуальних в конкретний момент людей, груп, політичних сил і передачу влади «дійсним» представникам народу. Згідно популізм прагне коригувати, вносити зміни до прийнятих правила гри, виходячи тільки з позиції інтересу власної політичної сили, без урахування інтересів інших політичних акторів. ; The term «populism» is derived from the Latin word populus, which means people respectively used in most European languages. This term is far from unambiguous definition because it is actively used not only scientists, but also politicians, journalists, ordinary citizens on a wide range of historical and contemporary events , often in different contexts. Therefore, it is difficult to speak of a single, universal version of populism at the level of doctrine and social or political movement. Populism is a good option for election campaigns. After all, people always like simple and understandable way without undue burden. There is already helping human logic and speculation. Later populism «fueled» autocrats. This successful combination for personal expression and the protection of their own ego. And populist dictators helps keep power in their hands. It's like a panacea to flourish «decorative democracy» illusory and civil rights. However , the appeal of various political forces to the people , and even more speculation name of the people, not populism . The amplitude of the term in Western science is so great that it makes it difficult to develop a scientific definition. The path to enlightenment is through the issue of populism study the specificity of each phenomenon called populist. A kind of positive message of populism is often abstract demand the return of people power as a result of the removal from power of current at a particular time , groups , political parties and the transfer of power « true « representatives of the people . According populism seeks to correct , amend the rules adopted on the basis only of interest position his political force , disregarding the interests of other political actors. ; Термин «популизм» происходит от латинского слова populus , которое оз-начает народ , соответственно используется в большинстве европейских языков. Этот термин далек от однозначного определения, поскольку его активно используют не только ученые, но и политики, журналисты, простые граждане по широкому кругу исторических и современных явлений, довольно часто в отличных контекстах. Поэтому, трудно говорить о едином, универсальный вариант популизма на уровне доктрины и уровни общественного или политического движения. Популизм будет удачным вариантом для проведения избирательных кампаний. Ведь людям всегда нравятся простые и понятные вещи без излишней нагрузки. Там уже помогает человеческая логика и домыслы. А потом популизм «подпитывает» авторитарных лидеров. Это удачная комбинация для личного самовыражения и защиты собственного Эго. А еще популизм помогает диктаторам держать власть в своих руках. Это как панацея для расцвета «декоративной демократии» и иллюзорных гражданских прав. Своеобразным положительным сообщению популизма достаточно часто является абстрактная требование возврата властей народа вследствие устранения от власти актуальных в конкретный момент людей, групп, политических сил и передачу власти «действительным» представителям народа. Согласно популизм стремится корректировать, вносить изменения в принятые правила игры, исходя только из позиции интереса собственной политической силы, без учета интересов других политических актеров

У статті розглядається один з різновидів дослідницької аналітичної технології – кейс методика, як методика активного, евристичного навчання, відмінною рисою якої є створення проблемної ситуації на основі фактів з реального життя. Обґрунтовується доцільність застосування кейс-методики в курсі політології, враховуючи її переваги порівняно з традиційними методиками навчання. ; The article considers one of the types of research analytical technology case study method, as the technique is active, heuristic learning, the hallmark of which is to create a problem situation based on the facts of real life. The expediency of the use of case methods in political science course, given its advantages in comparison with traditional teaching methods.

The paper considers a political compromise and political consensus as interrelatedphenomena of political life. Courtesy regard to the proportion of politicalconsensus and political compromise at different levels of the politicalsystem. Defined examples of political consensus in modern Ukraine. ; Рассмотрены политический компромисс и политический консенсускак взаимосвязанные явления политической жизни. Уделено вниманиесоотношению политического консенсуса и политического компромиссана разных уровнях политической системы. Определены примеры полити-ческого консенсуса в современной Украине. ; Розглянуто політичний компроміс і політичний консенсус яквзаємопов'язані явища політичного життя. Приділено увагуспіввідношенню політичного консенсусу і політичного компромісу нарізних рівнях політичної системи. Визначено приклади політичногоконсенсусу в сучасній Україні.

Problem setting. There is evidence that Political power plays a crucial role in regulating social processes. But it is also a difficult concept to understand and define. That's why this phenomenon has been studied by many researchers using different methods and absolutely different scientific approaches, what has made it an ambigious term. It causes an actuality of synthesizing the most significant innovative concepts into unite theoretical background.Resent research and publication analysis. Previous research has established that Political power is related to Power of law. A number of cross-sectional studies suggest an association between Political power and Public governance, State Power. The issue has been a controversial and much disputed subject within the multidisciplinary field of sociological, culturelogical, psychological and even linguistical researches. As a result, this concept has recently been challenged by postmodernist's studies demonstrating its hidden features. We should notice a big number of scholars, from M. Faucault and P. Bourdieu to S. Lukes and K. Dowding, whose developments in the field of Cratology have led to a renewed interest in political power. Paper objective. The purpose of this investigation is to explore the innovative approaches to political power understanding and to give own definition of this phenomenon. Paper main body. The methodological approach taken in this study is a mixed methodology based on qualitative and quantative, theoretical and empirical studies. The overall structure of the study takes the form of two conditional parts. The first part of this paper examines the innovative approaches to general power understanding. In the section we are proving that power is based on information. The second part also begins by laying out the theoretical dimensions of the research, and looks what is political power at postmodernist's context. In summary, information is seemed to be the most efficient power resource, because it touches each part of people existence. Conclusions ...

Навчальний посібник висвітлює основні теми нормативного курсу «Політична географія». Детально характеризуються форми правління та адміністративно-територіального поділу держав, морфологічні особливості державної території, функції державних кордонів, принципи періодизації розвитку політичної карти світу, класифікацій і типологій країн тощо. Зміст посібника відбиває результати тривалої викладацької і дослідницької роботи автора. Кожна тема включає навчальний матеріал, який доповнюється визначеннями основних термінів, цікавими фактами і грунтовними висновками. Додатки містять матеріали для організації самостійного вивчення політичної карти світу, необхідну інформацію для підготовки до практичних робіт і семінарських занять тощо. Посібник розрахований на студентів природничо-географічних факультетів, вчителів географії та економіки, учнів профільних класів ліцеїв і гімназій та широке коло читачів, які цікавляться особливостями територіальної організації життя суспільства та іншими аспектами сучасної політичної географії. ; The manual covers basic topics of the normative course "Political Geography". Forms of government and administrative-territorial division of the state, morphological features of state territory, functions of the state borders, principles of periodization of the political map of the world development, classifications and typologies of countries are characterised in detail. The contents of the manual reflects the results of a long teaching and researching work of the author. Each topic includes educational material that is complemented by definitions of key terms, interesting facts and thorough findings. Applications include materials for independent study of the map, the necessary information to prepare for practical work and seminars etc. The manual is designed for students of natural sciences and geography faculties, geography and economics teachers, students of specialized classes in lyceums and gymnasiums and a wide range of readers interested in the features of the territorial organization of social life and other aspects of modern political geography.

У запропонованій статті характеризуються основні політичні інститути демократії.Підкреслено важливість ефективного функціонування таких інститутів в процесі демократизації суспільства ; В предлагаемой статье характеризуются основные политические институты демократии.Подчеркнуто важность эффективного функционирования таких институтов в процессе демократизации общества. ; This article highlights the main political institutions of democracy. Stressed the importance of the effective functioning of such institutions in the process of democratization. Particular attention is paid to the quality of the institutions of democracy. A detailed analysis of the basic democratic institutions such as the election of officers; open and free vote , freedom of speech , access to alternative sources of information, the autonomy of associations , general civil law.There are different ways of understanding of democracy as a whole, and its institutions necessary for the effective functioning of democracy itself. Democracy has its own characteristics and criteria that allow you to identify it as a separate form of government, but for a real assessment of the state of affairsit is necessary to conduct an analysis to compare the declared political institutions with their practical implementation. Indicated above democratic institutions based on the principles of representative democracy and in one form or another is implemented in practice, the state board. It is therefore called the institutions of democracy in this publication are considered by us as a base.There are other approaches to the definition of the political institutions of democracy, but the actual difference is only to a greater or lesser degree of specificity consider the basic institutions regarding the practice of a young state.A brief analysis of the basic institutions of democracy gives the opportunity to see the key problems in the functioning of these institutions in our country. Without this, not declarative functioning of democratic institutions there can be no question of the success of the democratic transition and reform. The main institution of democracy is the foundation, without which it is impossible to build a democratic society.

The article explains that the party system in Ukraine is formal. Analyzes the extent of the problem, examines the role of political parties in society and the political system of Ukraine, identified factors, confirming the formality of the party system in Ukraine. It is shown that the introduction of a proportional electoral system gave political parties the status of the main participants in the electoral process, representing the interests of all social groups in society. However, actually, the party continued to be the spokesman of interests of oligarchic groups.Key words: political parties, party system, the formality of the party system, democracy, reform. ; У статті обґрунтовується, що партії як політичний інститут демократії в Україні мають формальний характер. Аналізується ступінь розробленості проблеми, розглядається роль політичних партій у суспільстві та політичній системі України, виявляються чинники, що підтверджують формальність партійної системи в Україні. Показано, що впровадження пропорційної виборчої системи надало політичним партіям статус основних учасників виборчого процесу, що представляють інтереси всіх соціальних груп суспільства. Однак, насправді, партії продовжують залишатися виразником інтересів фінансово-олігархічних груп.Ключові слова: політичні партії, партійна система, формальність партійної системи, демократія, реформи.

The problem of creating of governmental clusters as a method of spatial organization of representative architecture is studied. The problem is considered in the context of formation a new interdisciplinary research area – political urban science. Urban science is studied as neo-ideology (modern Post-classical ideological currents), and as political urban science. Unique philosophy of creation of everyday life – outside of private homes and of new (higher) quality is defined. Functional differences of elements of urban landscape in different historical periods are determined. It is emphasized that modern representative architecture should be directed to the widest social inclusion, provision of new opportunities for interaction of population as well as interaction between «government – society». It is underlined that there is a tendency of uniting within a single building (block) of the highest possible number of state or local governmental authorities for optimization of the management process in view on the inclusion of architecture (so-called governmental clusters). The foreign experience of the cluster approach usage is analysed. The main formats of its application are: 1) separation of governmental cluster in structure of «old» capital, usually by having government buildings outside the historic centre or on the outskirts; 2) transposing the capital to the newly built administrative-territorial units. European experience of governmental clusters organization on the example of successful West-European projects – the government blocks in Oslo and Berlin, as well as the complex of governmental buildings Lombardy in Milan is researched. Practices of Asian cities,including Sejong in South Korea, Putrajaya in Malaysia, Chandigarh in India are studied. Attention is also paid to several projects in the former Soviet Union, including: Astana in Kazakhstan and plans to construct a new Parliamentary Centre in North West Administrative District (Mnevnikovskay plain) in Moscow. It is emphasized that intention of ...

In the article attempt to consider maintenance of concept of a political competition and the basic directions of research of its problem field which are conducted by the western and domestic representatives of a political science according to features of their national schools of thought is performed.Key words: political science, political competition, political pluralism, political process, party system, political strike, democracy, a policy, a political conflict, social interaction. ; У статті здійснюється спроба розглянути зміст поняття політичної конкуренції та основні напрямки дослідження її проблемного поля, які проводяться західними та вітчизняними представниками політичної науки відповідно до особливостей їх національних наукових шкіл.Ключові слова: політична наука, політична конкуренція, політичний плюралізм, політичний процес, партійна система, політична боротьба, демократія, політика, політичний конфлікт, соціальна взаємодія.

In today's context, the revival of national historical memory is of particular importance. One of the characteristic phenomena of social and political life in the postwar years was the increasing pressure of the totalitarian system on the scientific sphere. Powerful methods of governing science were approved, the purpose of which was to guarantee the domination of Stalin's doctrine, to secure the secrecy of the scientific sphere, to isolate it from the world scientific process. The party and administrative bodies needed not ideological scientific research, but ideological works designed to refute the ideological and theoretical foundations of the Ukrainian national liberation movement. Moreover, considering the humanitarian scholars as "partisan parties", the regime sought to maximize their use in propaganda activities, involved in speeches at various pro-Soviet events, on the radio, in the press, to debunk the so-called "Ukrainian bourgeois nationalism." The Ukrainian political intelligentsia's departure from class positions has been sought to be found among historians by party structures of Ukraine, however, the government has focused its attention on working with the intelligentsia of the western regions of Ukraine, which have been subjected to particular pressure by the authorities.

There is actual problem in the modern world associated with competitive advantage, positioning the image of the state, its political system and separate territorial- administrative units (cities, regions, historical provinces) in the political environment as the direction of current foreign policy. Creating a positive image and brand is one of the key problems for every modern country. This process in the present conditions is becoming increasingly important. A positive image is an effective means of transformation, improving the status and prestige of the state and its investment attractiveness. Brand state promotion (creating a positive image) is significant issue for modern Ukraine and its regions with target to increase its competitiveness.Globalization and global integration increase the requirement for the use of interdisciplinary methodological approaches and methods for the analysis of modern politics. Especially - it concerns such thing as 'state branding', it is studied by specialists in public administration, marketing, political geography, regional studies, geopolitics and political science.The aim of the article is to summarize the essence of the concept of 'state branding' taking into consideration the different scientific approaches to the interpretation of the content of the concept .The term 'branding' came into political science from scientific research in the field of commercial marketing on creating a propitious image of the nation, the government, the states and this approach became widespread.The concept of 'brand' (from English word brand –'stamp, mark') is defined as a well-known name positively identified and perceived environment, and thus becomes more respected and popular. That is why branding is responsible for the process of creating, implementing and strengthening the brand. So branding - the process of forming and brand management, that is an activity aimed at creating sustainable ideas in the mind of the subject.At once after originated the business branding began the concept of state branding, according to Simon Anholt it is a systematic process of harmonizing the actions, behavior, innovation, investment, and the country's communications strategy for the successful implementation of competitive identity. An example is the cooperation of the government on borrowings and investments to the country. Thus state branding - the process of creation and promotion through international media brand to consumers and country counterparts.Broadly, 'state branding' consists of governmental and regions actions with aims to marketing areas and sectors they represent. The concept is associated with the policy of formulation and implementation of the state brand, as a combination of emotional and rational concepts, and therefore need of a harmonious combination of national and local (regional) features uniqueness, otherness and attractiveness.Branding states as 'political brand' is used in relation to political institutions, persons and events in the case of uniqueness, originality, awareness, recognition and high reputation.Thus, political science measurement concept 'branding state' leads to the following conclusions:Firstly 'state branding' - the process of positioning the country, creation, creation of 'brand state', and therefore directly linked to its national interests and based on clearly defined values, priorities, positioned in the political environment;Secondly 'state branding' - a state political activity with aims to provide its information in the presence of wide circles awareness through reflection in the mass consciousness of its exclusive local differences;Thirdly 'state branding' can provide the state and territory opportunity to become a force of influence, broadcast their own decisions and increase their tangible and intangible resources and consists of various components of economic, political, social and cultural character and is a combined measure of recognition and success of its actions on internationally, assessing foreign public opinion about the country;Fourthly its essence is to create a positive image of the country that displays originality, unique and original characteristics of the area and the communities that are well known and have received public recognition. ; В статье освещаются основные подходы к трактованию понятия «брендинг государства». Суть которых заключается в том, что «брендинг государства» – это процесс позиционирования страны, создание, формирование «бренда государства», а потому напрямую связанный с ее национальными интересами и основывается на четко определенных ценностях, приоритетах, которые позиционируются в политической среде. ; У статті висвітлено основні підходи до трактування поняття «брендинг держави», суть яких полягає в тому, що «брендинг держави» – це процес позиціонування країни, створення, формування «бренду держави», а тому напряму пов'язаний з її національними інтересами і ґрунтується на чітко визначених цінностях, пріоритетах, що позиціо-нуються в політичному середовищі.

The article discusses the approaches of political market theories to the functioning of public administration, namely different views on the theory. The complex nature of the defined research goals and objectives presupposes the application of an integrated methodological approach based on modern systemic and research problems related to the functioning of modern party systems and political development. This offers a holistic view of the theory in the unity of conceptual and applied aspects. The leading method of research is the method of system analysis. The methodological principle presented in all sections of this article is the principle of dialectics, which made it possible to study the views of theorists, taking into account their internal contradictions and variability. It is important to note that in the sections devoted to the issues of political struggle, elements of structural and functional analysis are used. One of the principles of the research methodology is the provisions of the political realism theory, which indicate that the main subject of the system of international relations is the nation-state. The method of comparative analysis is useful for determining the common and special in political views. The main task of the social choice theory is to normatively solve such problems of democracy as the tyranny of the majority, the massification of culture and morals, inefficient government, demagoguery and the empty space of democracy (with people in office, most of which is a variable mass used to represent citizens in general), but by no means create an explanation for the whole spectrum of political life. The theory of social choice shows a possible option for the existence of a political system – however, on the other hand.