Suchergebnisse

The article examines the state policy in the field of health care in the leading European countries: Sweden, Germany and France. The purpose
of this article is to analyze and systematize the basic organizational and legal foundations of state health policy in the EU and to develop recommendations for improving and reforming the Ukrainian health care system. The research was carried out in terms of the principles of historicism,
objectivity, versatility, complementarity and validity, which created a reliable methodological basis for a comprehensive analysis of the subject. The
work used comparative law, formal law, system-structural, classification method, modelling method, specific statistics, historical law and other
methods of scientific analysis in accordance with the subject of research.
The paper argues that public health policy is unique in each country, and its formation has been influenced by the historical past, political regime, national mentality and other factors. The article emphasizes the need to create a special code of laws in this area in Ukraine during the reform
of the health care system, which will contribute to the quality of legal regulation of relations between patients, health care facilities, insurance companies and the state. The authors believe that one of the further directions of reforming the health care system of Ukraine should first of all be the
introduction of compulsory state health insurance. It is substantiated that insurance should be carried out on a tripartite basis: deductions from the
income of entrepreneurs, deductions from the state budget and insurance premiums. The need to strengthen measures aimed at preventing the
occurrence of the disease has been proved.

Political power as a component of public policy can be viewed through a variety of methodological approaches, but before modern scholars who study the transitional system, worth two difficult problems. The first - an association of power theories and theories of public policy. The second - the adaptation of existing methodological approaches to national contexts and the need to build new theories. ; Политическая власть как компонент публичной политики может рассматриваться с помощью различных методологических подходов, но перед современными исследователями, которые изучают переходные системы, стоят две сложных проблемы. Первая – это объединение теорий власти и теорий публичной политики. Вторая – адаптация уже существующих методологических подходов к национальным контекстам и необходимость формирования новых теорий. ; Політична влада як компонент публічної політики може розглядатися за допомогою різних методологічних підходів, але перед сучасними дослідниками, які вивчають перехідні системи, постають дві складні проблеми. Перша – це об'єднання теорій влади і теорій публічної політики. Друга – адаптація вже існуючих методологічних підходів до національних контекстів і необхідність формування нових теорій.

This article analyzes the principles of priority implementation of the state agrarian strategies, policies and monitorable indicators of achieving that aim to achieve a balanced market economic mechanism of AIC, covering all areas, allows you to create a basis for the planned growth of production and sales, improve productivity and competitiveness of domestic agricultural products.Obviously, one of the most serious threats to destabilize current agricultural production, it is de-capitalization over the last two decades, which caused the de-industrialization of the agricultural sector. Availability of the latest types of agriculture equipment is 20 to 60 %. So now matter how much effort spent on the reproduction of the technical and technological potential of the agricultural enterprises and foster innovation and investment activity of economic entities.Another significant threat to market agricultural development is the presence of a predominant share of unprofitable enterprises. As a result, enterprises are not able to conduct prompt production at its own expense, there are contradictions between production and capital. The larger farms produce the products, the more increasing unprofitability and become dependent on creditors and control structures. This requires the adoption of urgent measures for the restructuring of debt and the release of the current holdings of debt. Otherwise, no progress can not be expected.Another important and poorly solved problem holding back the accelerated development of agriculture, is imperfect, backwardness, conservatism and fragmentation of existing legislation. It not only stimulates the production efficiency and entrepreneurial activity of rural producers, but also hampers the development of the agrarian economy, discriminates market operates. ; Проанализированы приоритетные принципы реализации государственной аграрной стратегии, политики и контролируемых показателей ее достижения, целью которых является формирование сбалансированного рыночного экономического механизма АПК, охватывающего все сферы, позволяющего создать основу для планомерного роста производства и сбыта, повышения продуктивности труда и конкурентоспособности отечественной агропромышленной продукции. ; Проаналізовано пріоритетні принципи реалізації державної аграрної стратегії, політики та контрольованих показників її досягнення, метою яких має стати формування збалансованого ринкового аграрного економічного механізму АПК, що охоплюватиме всі сфери, дозволятиме створювати основу для планомірного росту виробництва і збуту, підвищення продуктивності праці і конкурентоспроможності вітчизняної агропромислової продукції.

Scientific approaches to understanding the model of language policy as a political science concept arestudied, which are: hermeneutic circle, based on which this model is built, the components of which are asingle whole, consisting of separate sectors, which are political networks interconnected by political science contexts , ie cause-and-effect relationships; institutional, which includes the Institute of the Head of State, parliament, government, court, political parties, local governments, NGOs, civil society and others. institutions; network, which makes it possible to find out which political networks make upthemodel, which at the stages of formation and implementation of language policy by different administrations and states, is subject to change; geopolitical, which clarified that the subjects of Russian and others. political parties and public organizations aim to destroy Ukraine as a sovereign state, relying on the Russian language, which should receive official / state status, and the Russian population, which, according to some Russian politicians and scholars, is not a national minority in the post-Soviet states, inparticular in Ukraine, and the indigenous nation; ideological, which is a system of conceptually designed political, legal, religious, philosophical ideas, views and ideas on political life, which reflect the interests, worldview, ideals, moods of people, society, political parties, social movements and others. policy actors that constructively or destructively influence the structure of the model; value, which is closely related tothe language, ideology, self-consciousness of the subjects of language policy, their political culture, verbal and political behavior; synergetic, which helps to analyze the model through the prism oftheinteraction of its parts, which is essentially constructive or destructive; postmodern, the product ofwhich is multiculturalism, democracy, the decline of communism, globalization, decentralization, etc., which determine the verbal, real and symbolic behavior of politicians, some of which slow down theimplementation of language policy and negatively affect the development of its model. Emphasis is placed on understanding the "model of language policy" as a political science concept, whichconsists of political networks and political science contexts that connect its parts into a complex structure that interacts on the principle of hermeneutic circle. The concept of "hermeneutics" is defined, which is the basis of the "hermeneutic circle" as a phenomenon and concept, the basis of which is: knowledge of language and morality, which regulate the behavior oflanguage policy; understanding the content and significance of political science contexts and political networks of the language policy model; political science knowledge, which is used to study laws, programs, scientific works, historical and political sources, political decisions and phenomena that we study, analyze linguistic and political situations and processes. It is proved that each of the approaches used to understand this model is important, because they all together help to consider its structure and find out that its constructive or destructive nature depends onthe regime prevailing in the state, ie the form of government and ideologies that differently affect theimplementation of language policy, the formation of this complex structure and its development. ; Досліджуються наукові підходи щодо осмислення моделі мовної політики як політологічного концепту, якими є: герменевтичне коло, заознаками якого побудовано зазначену модель, складові якої є єдиним цілим, що складається зокремих секторів, які є політичними мережами, котрі пов'язані між собою політологічними контекстами, тобто причино-наслідковими зв'язками; інституціональний, складовими якого є Інститут глави держави, парламент, уряд, суд, політичні партії, органи місцевого самоврядування, громадські організації, громадянське суспільство та ін. інституції; мережевий, який дає можливість з'ясувати, зяких політичних мереж складається модель, яка наетапах формування та здійснення мовної політики різними адміністраціями і державами, піддається змінам; геополітичний, завдяки якому з'ясовано, що суб'єкти російських та ін. політичних партій та громадських організацій ставлять замету знищити Україну як суверенну державу, спираючись наросійську мову, яка має отримати статус офіційної/державної, та російське населення, яке, напереконання окремих російських політиків і науковців, є ненаціональною меншиною удержавах пострадянського простору, зокрема вУкраїні, а корінною нацією; ідеологічний, який є системою концептуально оформлених політичних, правових, релігійних, філософських уявлень, поглядів та ідей наполітичне життя, які відображають інтереси, світогляд, ідеали, настрої людей, суспільства, політичних партій, громадських рухів та ін. суб'єктів політики, які конструктивно чи деструктивно впливають набудову моделі; ціннісний, який тісно пов'язано змовою, ідеологією, самосвідомістю суб'єктів мовної політики, їх політичною культурою, вербальною та політичною поведінкою; синергетичний, який допомагає аналізувати модель через призму взаємодії її частин, яка засутністю є конструктивною чи деструктивною; постмодерністський, породженням якого є мультикультуралізм, демократія, занепад комунізму, глобалізація, децентралізація тощо, які визначають вербальну, реальну та символічну поведінку політиків, окремі зяких гальмують процес здійснення мовної політики та негативно впливають нарозбудову її моделі. Акцентовано увагу наосмисленні «моделі мовної політики» як політологічного концепту, яка складається зполітичних мереж та політологічних контекстів, які зв'язують її частини ускладну конструкцію, які взаємодіють запринципом герменевтичного кола. Визначено поняття «герменевтика», що є основою виникнення «герменевтичного кола» як явища і поняття, основою якого є: пізнання мови і моралі, які регулюють поведінку суб'єктів мовної політики; розуміння змісту та значення політологічних контекстів і політичних мереж моделі мовної політики; політологічне знання, задопомогою якого досліджено закони, програми, наукові праці, історичні і політичні джерела, політичні рішення та явища, які вивчаємо, аналізуємо мовно-політичні ситуації тапроцеси. Доведено, що кожен з підходів, який використано для осмислення зазначеної моделі, є важливим, позаяк усі вони у комплексі допомагають розглянути її будову та з'ясувати, що конструктивна чи деструктивна її суть залежить від режиму, який панує у державі, тобто форми правління та ідеології, які по-різному впливають наздійснення мовної політики, формування цієї складної конструкції та її розбудови.

Scientific approaches to understanding the model of language policy as a political science concept arestudied, which are: hermeneutic circle, based on which this model is built, the components of which are asingle whole, consisting of separate sectors, which are political networks interconnected by political science contexts , ie cause-and-effect relationships; institutional, which includes the Institute of the Head of State, parliament, government, court, political parties, local governments, NGOs, civil society and others. institutions; network, which makes it possible to find out which political networks make upthemodel, which at the stages of formation and implementation of language policy by different administrations and states, is subject to change; geopolitical, which clarified that the subjects of Russian and others. political parties and public organizations aim to destroy Ukraine as a sovereign state, relying on the Russian language, which should receive official / state status, and the Russian population, which, according to some Russian politicians and scholars, is not a national minority in the post-Soviet states, inparticular in Ukraine, and the indigenous nation; ideological, which is a system of conceptually designed political, legal, religious, philosophical ideas, views and ideas on political life, which reflect the interests, worldview, ideals, moods of people, society, political parties, social movements and others. policy actors that constructively or destructively influence the structure of the model; value, which is closely related tothe language, ideology, self-consciousness of the subjects of language policy, their political culture, verbal and political behavior; synergetic, which helps to analyze the model through the prism oftheinteraction of its parts, which is essentially constructive or destructive; postmodern, the product ofwhich is multiculturalism, democracy, the decline of communism, globalization, decentralization, etc., which determine the verbal, real and symbolic behavior of politicians, some of which slow down theimplementation of language policy and negatively affect the development of its model. Emphasis is placed on understanding the "model of language policy" as a political science concept, whichconsists of political networks and political science contexts that connect its parts into a complex structure that interacts on the principle of hermeneutic circle. The concept of "hermeneutics" is defined, which is the basis of the "hermeneutic circle" as a phenomenon and concept, the basis of which is: knowledge of language and morality, which regulate the behavior oflanguage policy; understanding the content and significance of political science contexts and political networks of the language policy model; political science knowledge, which is used to study laws, programs, scientific works, historical and political sources, political decisions and phenomena that we study, analyze linguistic and political situations and processes. It is proved that each of the approaches used to understand this model is important, because they all together help to consider its structure and find out that its constructive or destructive nature depends onthe regime prevailing in the state, ie the form of government and ideologies that differently affect theimplementation of language policy, the formation of this complex structure and its development. ; Досліджуються наукові підходи щодо осмислення моделі мовної політики як політологічного концепту, якими є: герменевтичне коло, заознаками якого побудовано зазначену модель, складові якої є єдиним цілим, що складається зокремих секторів, які є політичними мережами, котрі пов'язані між собою політологічними контекстами, тобто причино-наслідковими зв'язками; інституціональний, складовими якого є Інститут глави держави, парламент, уряд, суд, політичні партії, органи місцевого самоврядування, громадські організації, громадянське суспільство та ін. інституції; мережевий, який дає можливість з'ясувати, зяких політичних мереж складається модель, яка наетапах формування та здійснення мовної політики різними адміністраціями і державами, піддається змінам; геополітичний, завдяки якому з'ясовано, що суб'єкти російських та ін. політичних партій та громадських організацій ставлять замету знищити Україну як суверенну державу, спираючись наросійську мову, яка має отримати статус офіційної/державної, та російське населення, яке, напереконання окремих російських політиків і науковців, є ненаціональною меншиною удержавах пострадянського простору, зокрема вУкраїні, а корінною нацією; ідеологічний, який є системою концептуально оформлених політичних, правових, релігійних, філософських уявлень, поглядів та ідей наполітичне життя, які відображають інтереси, світогляд, ідеали, настрої людей, суспільства, політичних партій, громадських рухів та ін. суб'єктів політики, які конструктивно чи деструктивно впливають набудову моделі; ціннісний, який тісно пов'язано змовою, ідеологією, самосвідомістю суб'єктів мовної політики, їх політичною культурою, вербальною та політичною поведінкою; синергетичний, який допомагає аналізувати модель через призму взаємодії її частин, яка засутністю є конструктивною чи деструктивною; постмодерністський, породженням якого є мультикультуралізм, демократія, занепад комунізму, глобалізація, децентралізація тощо, які визначають вербальну, реальну та символічну поведінку політиків, окремі зяких гальмують процес здійснення мовної політики та негативно впливають нарозбудову її моделі. Акцентовано увагу наосмисленні «моделі мовної політики» як політологічного концепту, яка складається зполітичних мереж та політологічних контекстів, які зв'язують її частини ускладну конструкцію, які взаємодіють запринципом герменевтичного кола. Визначено поняття «герменевтика», що є основою виникнення «герменевтичного кола» як явища і поняття, основою якого є: пізнання мови і моралі, які регулюють поведінку суб'єктів мовної політики; розуміння змісту та значення політологічних контекстів і політичних мереж моделі мовної політики; політологічне знання, задопомогою якого досліджено закони, програми, наукові праці, історичні і політичні джерела, політичні рішення та явища, які вивчаємо, аналізуємо мовно-політичні ситуації тапроцеси. Доведено, що кожен з підходів, який використано для осмислення зазначеної моделі, є важливим, позаяк усі вони у комплексі допомагають розглянути її будову та з'ясувати, що конструктивна чи деструктивна її суть залежить від режиму, який панує у державі, тобто форми правління та ідеології, які по-різному впливають наздійснення мовної політики, формування цієї складної конструкції та її розбудови.

Problem setting. Public policy is a complex phenomenon, because a number of actors are involved in its formation and implementation. The basis of this mechanism of publicity is the development of joint decisions by all participants in the public sphere and the search for compromises. In our opinion, such a mechanism is the basis of publicity of the policy itself as a phenomenon, because it provides openness, transparency of coordination of interests of different actors and the implementation of compromise solutions. At the same time, the theoretical foundations of public policy require constant analysis of new approaches to the principles of public policy by foreign and domestic scholars, study of features and components of this concept, their relationship and combination, highlighting the importance and role of theoretical justification of public policy in general. These questions are not so simple, because they require the study and analysis of a number of scientific papers. Recent research and publications analysis. Among the authors who have made the greatest achievements in the study of public policy are J.Anderson, P. Knopfel, H. Arendt, E. Arato, R. Dahl, H. Colebetch, J. Dewey, P. Durand, J. Keane, J. March, P. Mueller, L. Paul, K. Patton, J. Richardson, D. Savitsky, G. Simon, J. Habermas and others. Among Ukrainian scientists – S.Teleshun, O. Demyanchuk, I.Reyterovych, A. Kolodiy, V. Tertychka and others. Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Currently, there are several hundred definitions of "public policy" in the scientific literature, but due to differences in approaches to the essence and components of key actors, they are very different from each other, which complicates their use for specific political systems, such as public policy analysis. Of Ukraine. In our opinion, this needs to be considered and analyzed in detail because of its weight and importance, as Ukraine is still in the process of building its own public policy on democratic principles and needs to be completely separated from the communist legacy of the Soviet Union. The aim of the article is to analyze the main approaches to the theoretical foundations of public policy by foreign and domestic scholars, study the features and components of this concept, their relationship and combination, highlighting the importance and role of theoretical justification of public policy in general. Paper main body. The scientific novelty lies in the substantiation of the importance for public policy of the presence of clearly defined goals of public policy, its continuity, the role of the processes of interaction of its actors. The interaction of public policy actors is not a simple coordinated clockwork, but rather a symphony, where each violin plays its part, echoing, competing with others, but - in the end, we hear a continuous melody consisting of the sums of instrumental parts, and identify and trace the role each individual without a score (hint) is almost impossible. After the proclamation of Ukraine's independence and the start of state-building democracy, the study of public policy began in Ukraine. Representatives of the National Academy of Public Administration [3; Art. 5]. emphasize that public policy is a form of political process that is implemented in public space, supported by information and communication resources and represented by a set of transparent vertical and horizontal interactions of its participants. In our opinion, this definition most accurately reflects the essence of public policy, but it may be appropriate to add to the definition a clarification of its direction. Public policy can be defined as a form of political process that is implemented in public space with the support of information and communication resources, is a complex set of transparent vertical and horizontal interactions of its participants, acting within their own statutory powers, and aimed at solving certain socially important problems or achieving the goal in specific historical conditions and economic and political situation by influencing the behavior of actors. At the same time, public policy goals must be clearly defined and have criteria for assessing their achievement in the near and distant future. It should be as transparent as possible, logically intertwined with the system of social life and become part of the overall development plan of the state, characterized by continuity and ability to transform at any stage to make adjustments, increase efficiency and achieve the most socially significant goal. Public policy is a complex and multi-elemental phenomenon, which is openly formed by agreeing and finding compromises by the main actors in the public sphere. Conclusions of the research and prospects for further studies: 1.Public policy is a form of political process that is implemented in public space with the support of information and communication resources, is a complex set of transparent vertical and horizontal interactions of its participants, acting within their own statutory powers, and aimed at solving certain socially important problems or achieving the goal in specific historical conditions and economic and political situation by influencing the behavior of actors. Public policy objectives must be clearly defined and have clear criteria for assessing their achievement in the near and distant The implementation of public policy can be directed as a reaction to the requests of citizens or the emergence of a certain social problem, which is primarily public rather than Public policy can also be a response to a public issue that reflects the social situation (as amended) and that has been set out by mediators and then discussed in a democratic way. Or, in response to political inquiries or demands made to public authorities by other actors, officials decide whether or not to take any action to address certain issues, which sets the content and direction of public policy. The components of public policy usually include solutions to public problems, target groups as the basis of public problems, intended intentions, a number of decisions and actions, intervention program, the key role of public figures, formalized acts, more or less coercive nature of decisions and ; Розглянено та проаналізовано підходи до визначення теоретичних засад публічної політики, особливості та складові елементи публічної політики, їх взаємозв'язок, поєднання, значення та роль для публічної політики. Зазначено, що публічна політика є складним та багатоелементним явищем, яке відкрито формується шляхом узгодження та пошуку компромісів основними акторами публічної сфери. Узагальнено, що публічну політику можна визначити як форму політичного процесу, який реалізується в публічному просторі за підтримки інформаційно-комунікаційних ресурсів, є складним комплексом прозорих вертикальних та горизонтальних взаємодій його учасників, які діють у рамках власних законодавчо визначених повноважень, і спрямований на вирішення певних суспільно важливих проблем чи досягнення визначеної мети в конкретно взятих історичних умовах та економіко-політичній ситуації шляхом впливу на поведінку акторів.

The activities of all involved in the field of information security of state structures should be well coordinated within the framework of common programs and plans, as well as certain functions. The functioning of all state structures involved in the sphere of information security is analysed and it is indicated that their activities should be clearly coordinated within the framework of general programs and plans, as well as certain functions. Attention is paid to the fact that the modern information policy of Ukraine is characterized by inconsistency, lack of coordination in the activities of various authorities, lack of transparency in the adoption and implementation of political decisions. It is proposed for the effective implementation of programs in the field of information security, the state should provide the necessary material resources, train specialists, develop the regulatory framework. Considering this, the Ukrainian legislation defines state structures that are subjects of national security. The priority directions of development of national information policy and information security of our state are formulated in the national doctrine of information security of Ukraine and enshrined in various laws.For effective implementation of information security programs, the state should provide the necessary material resources to train professionals to develop a legislative framework. Taking this into account in the Ukrainian legislation specifies the governmental structures that are subject to national security. Priority directions of development of the national information policy and information security in our country formulated a national information security doctrine of Ukraine and enshrined in various laws. But the legislation on important issues of information security is still haphazard, and functions to ensure the information security policy and state dissipated among various entities is not conducive to their sustainable implementation. Thus, the functions and powers of government agencies to implement the information security should be provided with sufficient clarity and certainty. ; Діяльність усіх задіяних у сфері інформаційної безпеки державних структур має бути чітко скоординованою в межах загальних програм і планів, а також визначених функцій. Проаналізовано функціонування усіх задіяних у сфері інформаційної безпеки державних структур та зазначено, що їхня діяльність має бути чітко скоординованою в межах загальних програм і планів, а також визначених функцій. Акцентується увага на тому, що сучасна інформаційна політика України характеризується непослідовністю, нескоординованістю у діяльності різних органів влади, непрозорістю в прийнятті та реалізації політичних рішень. Запропоновано для ефективної реалізації програм у галузі інформаційної безпеки держава повинна надавати необхідні матеріальні ресурси, готувати фахівців, розвивати нормативно-правову базу. З огляду на це в українському законодавстві визначені державні структури, які є суб'єктами національної безпеки. Розкрито пріоритетні напрями розвитку національної інформаційної політики та інформаційної безпеки нашої держави сформульовані в національній доктрині інформаційної безпеки України і закріплені в різних законах.Для ефективної реалізації програм у галузі інформаційної безпеки держава повинна надавати необхідні матеріальні ресурси, готувати фахівців, розвивати законодавчу базу. З огляду на це в українському законодавстві визначені державні структури, які є суб'єктами національної безпеки. Пріоритетні напрями розвитку національної інформаційної політики та інформаційної безпеки нашої держави сформульовані в національній доктрині інформаційної безпеки України і закріплені в різних законах. Але законодавча база з важливих питань інформаційної безпеки є ще безсистемною, а функції щодо забезпечення інформаційної політики та безпеки держави розпорошені між різними структурами, що не сприяє їх раціональному виконанню. Отож, функції і повноваження державних структур стосовно реалізації інформаційної безпеки мають бути виокремлені достатньо чітко й виразно.

The activities of all involved in the field of information security of state structures should be well coordinated within the framework of common programs and plans, as well as certain functions. The functioning of all state structures involved in the sphere of information security is analysed and it is indicated that their activities should be clearly coordinated within the framework of general programs and plans, as well as certain functions. Attention is paid to the fact that the modern information policy of Ukraine is characterized by inconsistency, lack of coordination in the activities of various authorities, lack of transparency in the adoption and implementation of political decisions. It is proposed for the effective implementation of programs in the field of information security, the state should provide the necessary material resources, train specialists, develop the regulatory framework. Considering this, the Ukrainian legislation defines state structures that are subjects of national security. The priority directions of development of national information policy and information security of our state are formulated in the national doctrine of information security of Ukraine and enshrined in various laws.For effective implementation of information security programs, the state should provide the necessary material resources to train professionals to develop a legislative framework. Taking this into account in the Ukrainian legislation specifies the governmental structures that are subject to national security. Priority directions of development of the national information policy and information security in our country formulated a national information security doctrine of Ukraine and enshrined in various laws. But the legislation on important issues of information security is still haphazard, and functions to ensure the information security policy and state dissipated among various entities is not conducive to their sustainable implementation. Thus, the functions and powers of government agencies to implement the information security should be provided with sufficient clarity and certainty. ; Діяльність усіх задіяних у сфері інформаційної безпеки державних структур має бути чітко скоординованою в межах загальних програм і планів, а також визначених функцій. Проаналізовано функціонування усіх задіяних у сфері інформаційної безпеки державних структур та зазначено, що їхня діяльність має бути чітко скоординованою в межах загальних програм і планів, а також визначених функцій. Акцентується увага на тому, що сучасна інформаційна політика України характеризується непослідовністю, нескоординованістю у діяльності різних органів влади, непрозорістю в прийнятті та реалізації політичних рішень. Запропоновано для ефективної реалізації програм у галузі інформаційної безпеки держава повинна надавати необхідні матеріальні ресурси, готувати фахівців, розвивати нормативно-правову базу. З огляду на це в українському законодавстві визначені державні структури, які є суб'єктами національної безпеки. Розкрито пріоритетні напрями розвитку національної інформаційної політики та інформаційної безпеки нашої держави сформульовані в національній доктрині інформаційної безпеки України і закріплені в різних законах.Для ефективної реалізації програм у галузі інформаційної безпеки держава повинна надавати необхідні матеріальні ресурси, готувати фахівців, розвивати законодавчу базу. З огляду на це в українському законодавстві визначені державні структури, які є суб'єктами національної безпеки. Пріоритетні напрями розвитку національної інформаційної політики та інформаційної безпеки нашої держави сформульовані в національній доктрині інформаційної безпеки України і закріплені в різних законах. Але законодавча база з важливих питань інформаційної безпеки є ще безсистемною, а функції щодо забезпечення інформаційної політики та безпеки держави розпорошені між різними структурами, що не сприяє їх раціональному виконанню. Отож, функції і повноваження державних структур стосовно реалізації інформаційної безпеки мають бути виокремлені достатньо чітко й виразно.

Подані результати аналізу політичної культури як сукупності чинників та умов політичного середовища державної політики. Окреслені основні підходи до розгляду політичної культури, з'ясовано, що розгляд політичної культури є похідною різних дослідницьких традицій. Наголошено на складності дослідження феномена, оскільки політична культура постає одночасно інтегральною характеристикою політичної сфери суспільства, функціонує в рамках окремої політичної системи та є частиною національної культури. Актуалізований практичний рівень інтерпретації впливу політичної культури на вироблення державної політики. На підставі систематизації даних експертних інтерв'ю, репрезентованих у рамках соціологічного дослідження політичної культури, здійсненого центром Разумкова, виокремлено декілька сфер вітчизняної політичної культури: ментальна, соціально-поведінкова, економічна, інституціональна тощо. У результаті проведеного аналізу сформована схематична модель політичної культури у структурі політичного середовища державної політики. ; The macro-objective level of studying the political environment of state policy actualizes the comprehension of the political system in the structure of the external environment through the description of the category «political culture». In general, scientific understanding of the phenomenon of political culture has become a derivative of various research traditions. At the present stage, it is possible to identify several more or less formalized conceptual positions on this matter: subjective objective approaches, cultural and political doctrines.The essence of political culture unites the behavioral, activity aspects of subjects in the sphere of politics and the way the political system operates. Also, the notion of political culture captures the established system of values, norms, institutions, political consciousness that has developed historically, and the forms of political activity that correspond to it. At the same time, all these concepts, approaches have a point of intersection, which ...

Problem setting. The key task of the state is the harmonization of regional, inter-regional and national interests, taking into account the positive world practice. This approach foresees, first of all, the introduction of the principle of subsidiarity, equal rights and responsibility of the center and regions for the socio-economic development of the country. Given the current realities, the need to develop an effective public regional policy by building a transparent system of public administration, creating a viable professional civil service institute, moving away from a centralized model of government in the state, ensuring the capacity of local self-government and building an effective system of territorial organization of government are actualized.Recent research and publications analysis. In scientific works of Ukrainian scientists are investigated methodological, economic, legal bases of the state policy of regional development, the problematic aspects of its formation and realization are analyzed.Highlighting previously unsettled parts of the general problems Despite the interest of scientists in this field, concretization and thorough analysis require the development of effective mechanisms for implementation of state regional development policy, substantiation of directions for optimization of regional policy through the implementation of strategic planning practices, etc.Paper main body. According to the defined normative principles, the implementation of public regional policy is carried out on the basis of a system of interrelated documents, including, in particular, the Sustainable Development Strategy "Ukraine 2020", the State Strategy for Regional Development of Ukraine; Plan of measures for implementation of the State Strategy for Regional Development of Ukraine regional development strategies; action plans for implementing regional development strategies; investment programs (projects) aimed at regional development.Public regional development policy should be based on a clear and well-defined definition of priorities and strategies for regional development; increasing the effectiveness of state support mechanisms; promotion of cross-border and inter-regional links; infrastructure development; training of regional development specialists; stimulating the development of depressed regions through the mechanisms of budgetary, tax, price, monetary, innovation and investment policies; formation of the financial base of regional authorities; introduction of territorial tax capacity coefficients; encouraging savings for shaping the investment potential of the regions.The main directions of state support of socio-economic development of regions are: development and implementation of programs of state support of socio-economic development of individual regions and territories; implementation of sectoral programs, which provide for the allocation of funds for the support of designated territories and social protection of their population; regulation of intergovernmental relations.Conclusions of the research and prospects for further studies. Public regional policy must be, above all, development policy. With this in mind, priority is given to the development of measures and instruments aimed not at directly addressing social problems but at unlocking the economic potential of territories, increasing their productivity, local business profitability and income levels. This will, in turn, create the conditions for an overall increase in social standards, quality of life and improvement of the business environment.Improvement of public policy mechanisms for regional development should be achieved by stimulating and supporting local initiatives to make effective use of the regions' internal potential; formation of competitiveness of regions; optimizing the practice of promoting interregional integration; the use of effective tools to represent the interests of regions (territorial communities) at the national level. ; Розглянуто сутність та принципи регіональної політики як ключової складової політики держави. Проаналізовано особливості реалізації політики регіонального розвитку на сучасному етапі. Акцентовано увагу на важливості стратегічного планування як дієвого інструменту розвитку регіону. Обґрунтовано ключові напрями оптимізації механізмів здійснення публічної політики регіонального розвитку.

Problem setting. The key task of the state is the harmonization of regional, inter-regional and national interests, taking into account the positive world practice. This approach foresees, first of all, the introduction of the principle of subsidiarity, equal rights and responsibility of the center and regions for the socio-economic development of the country. Given the current realities, the need to develop an effective public regional policy by building a transparent system of public administration, creating a viable professional civil service institute, moving away from a centralized model of government in the state, ensuring the capacity of local self-government and building an effective system of territorial organization of government are actualized.Recent research and publications analysis. In scientific works of Ukrainian scientists are investigated methodological, economic, legal bases of the state policy of regional development, the problematic aspects of its formation and realization are analyzed.Highlighting previously unsettled parts of the general problems Despite the interest of scientists in this field, concretization and thorough analysis require the development of effective mechanisms for implementation of state regional development policy, substantiation of directions for optimization of regional policy through the implementation of strategic planning practices, etc.Paper main body. According to the defined normative principles, the implementation of public regional policy is carried out on the basis of a system of interrelated documents, including, in particular, the Sustainable Development Strategy "Ukraine 2020", the State Strategy for Regional Development of Ukraine; Plan of measures for implementation of the State Strategy for Regional Development of Ukraine regional development strategies; action plans for implementing regional development strategies; investment programs (projects) aimed at regional development.Public regional development policy should be based on a clear and well-defined definition of priorities and strategies for regional development; increasing the effectiveness of state support mechanisms; promotion of cross-border and inter-regional links; infrastructure development; training of regional development specialists; stimulating the development of depressed regions through the mechanisms of budgetary, tax, price, monetary, innovation and investment policies; formation of the financial base of regional authorities; introduction of territorial tax capacity coefficients; encouraging savings for shaping the investment potential of the regions.The main directions of state support of socio-economic development of regions are: development and implementation of programs of state support of socio-economic development of individual regions and territories; implementation of sectoral programs, which provide for the allocation of funds for the support of designated territories and social protection of their population; regulation of intergovernmental relations.Conclusions of the research and prospects for further studies. Public regional policy must be, above all, development policy. With this in mind, priority is given to the development of measures and instruments aimed not at directly addressing social problems but at unlocking the economic potential of territories, increasing their productivity, local business profitability and income levels. This will, in turn, create the conditions for an overall increase in social standards, quality of life and improvement of the business environment.Improvement of public policy mechanisms for regional development should be achieved by stimulating and supporting local initiatives to make effective use of the regions' internal potential; formation of competitiveness of regions; optimizing the practice of promoting interregional integration; the use of effective tools to represent the interests of regions (territorial communities) at the national level. ; Розглянуто сутність та принципи регіональної політики як ключової складової політики держави. Проаналізовано особливості реалізації політики регіонального розвитку на сучасному етапі. Акцентовано увагу на важливості стратегічного планування як дієвого інструменту розвитку регіону. Обґрунтовано ключові напрями оптимізації механізмів здійснення публічної політики регіонального розвитку.

Political power as a component of public policy can be viewed through a variety of methodological approaches, but before modern scholars who study the transitional system, worth two difficult problems. The first - an association of power theories and theories of public policy. The second - the adaptation of existing methodological approaches to national contexts and the need to build new theories. ; Политическая власть как компонент публичной политики может рассматриваться с помощью различных методологических подходов, но перед современными исследователями, которые изучают переходные системы, стоят две сложных проблемы. Первая – это объединение теорий власти и теорий публичной политики. Вторая – адаптация уже существующих методологических подходов к национальным контекстам и необходимость формирования новых теорий. ; Політична влада як компонент публічної політики може розглядатися за допомогою різних методологічних підходів, але перед сучасними дослідниками, які вивчають перехідні системи, постають дві складні проблеми. Перша – це об'єднання теорій влади і теорій публічної політики. Друга – адаптація вже існуючих методологічних підходів до національних контекстів і необхідність формування нових теорій.

features of national environmental policy formation and functioning are researched. A conclusion that the environmental crisis is a result of imperfections in the social and economic system mechanisms is received. The role of the environmental component in political and economic problems solving is determined. The problems of implementation modern national environmental policy are analyzed. The necessity of its further improving is substantiated and the priority directions of its further development are determined. The implementation of the reform process of the national economic policy sustainable use and recreation of natural resources and objects within all industrial and territorial complexes in Ukraine, that distinguished by high resource and energy consumption, was associated primarily with the need to overcome the environmental and economic crisis events. In aspect of the environmental and economic development of Ukraine in 1992-2015 can be divided into two stages: - general ecological and economic crisis with a simultaneous significant reducing of the main natural resources using (1992-2000) - water, mineral, partly land, reducing emissions into the air etc.; - relative stabilization and revival beginning (since 2000) of industrial and agricultural manufacturing with increasing in certain regions of the polluted water volume, the harmful substances emissions and others. The current in Ukraine system of indicators for assessing the ecological environment and natural resources management is largely based on the parameters of 70th years statistical reporting. To change this evaluation methodology should concentrate on the following directions of the formation of sustainable using and reproduction of natural resources principles: - the scientific substantiation for internal needs of Ukraine in various types of natural resources; - accelerated implementation of the prevention measures of the irreversible violations of environment ecological state in ore mining areas and industrial urban agglomerations, ensuring its sustainable improvement and ecologically balanced condition; - execution of environmentally sound assessments of population specific provision by different types of natural resources, including life-supporting; - improving the economic levers of environmental control. Ukraine is one of the countries whose development largely depends on balancing the use of available natural resource base, primarily life-supporting (land, water, mineral and raw material). Research and analysis confirm that, despite the inherited problems of development, Ukraine has its own opportunities of problems solving, especially through the effective using of all kinds natural resources. Assuming that the industrial structure is the core national economy, its dynamics, natural and resource input, the priority objective is the improvement of industry structure in the direction of increasing its technology and providing benefits to those sectors and industries that produce the final ecologically not capacious and environmentally friendly products. This is a problem of great strategic goal, to which the public policy must focus. Thus, the most active level of ecological and economic systems is regional one, as the region (area) is also the governance subject, at this level environmental problems of society are emerging, the requirements for the production greening and environmental management are nominated. The region combines specific area points of productive forces distribution, polluting enterprises and natural resources using enterprises, which are parts of its economic structure. The structure and scale of regional production determine the character and volume of pollution, the intensity of the impact on the environment. Thus, the development of the national economy requires considering for at least three factors: first, the natural resource potential of the national territory, which in Ukraine, as in each country, has its limitations, especially when it comes to some of the basic elements of the environment (water, forests, etc.); second, the development of economic, particularly industrial, structure, oriented towards on minimization of natural resources costs; thirdly, economical production and using of natural resources, because it is not only related to the economy, but above all with air pollution, water and so on. The more powerful the natural resources are involved in the production process, the greater possibility of deterioration in the environment quality by harmful industrial and non-industrial emissions. JEL:R 58 ; Досліджено особливості формування і функціонування системи національної екологічної політики. Отримано висновок, що екологічна криза є наслідком недосконалості механізмів соціально-економічної системи. Визначено роль екологічної складової у вирішенні політичних та економічних проблем. Проаналізовано проблеми реалізації сучасної національної екологічної політики. Обґрунтовано необхідність її подальшого удосконалення і визначено пріоритетні напрями її подальшого розвитку. Проведення у процесі реформування національної економіки політики збалансованого використання і відтворення природних ресурсів та об'єктів у межах усіх виробничо-територіальних комплексів України, що вирізнялися високою ресурсо- та енергоємністю, було пов'язане, в першу чергу, з необхідністю подолання еколого-економічних кризових явищ. В еколого-економічному аспекті розвиток України в 1992-2015 рр. можна розділити на два етапи: - загальна еколого-економічна криза з одночасним суттєвим скороченням використання головних природних ресурсів (1992—2000) - водних, мінерально-сировинних, частково земельних, зниження викидів у повітря тощо; - відносна стабілізація і початок відродження (з 2000р.) про­мислового та аграрного виробництв зі зростанням в окремих регіонах об'ємів скидання забруднених вод, викидів шкідливих речовин та ін. Діюча в Україні система показників оцінки екологічного стану навколишнього середовища та використання природних ресурсів значною мірою ґрунтується на параметрах статистичної звітності 70-х років. Для зміни даної методики оцінки варто зосередити увагу на наступних напрямах щодо формування засад збалансованого використання і відтворення природних ресурсів: - наукового обгрунтування внутрішніх потреб України в різних видах природних ресурсів; - прискореного впровадження заходів щодо попередження незворотних порушень екологічного стану середовища в гірничодобувних регіонах та промислово-міських агломераціях, забезпечення його стійкого покращання та екологічно врівно­важеного стану; - виконання екологічно обґрунтованих оцінок питомої забезпе­ченості населення різними видами природних ресурсів, у тому числі життєзабезпечуючими; -удосконалення економічних важелів регулювання природоохоронної діяльності. Україна належить до числа країн, розвиток яких значною мірою залежить від збалансованості використання наявної бази природних ресурсів, у першу чергу, життєзабезпечуючих (земельних, водних, мінерально-сировинних). Дослідження й аналіз підтверджують, що, незважаючи на успадковані проблеми розвитку, Україна має власні можливості їх вирішення, насамперед шляхом ефективного викорис­тання всіх видів природних ресурсів. Якщо виходити з того, що промислова структура є ядром націо­нальної економіки, її динаміки і природоресурсомісткості, то пріори­тетним завданням є вдосконалення структури промисловості у напрямі підвищення її технологічності та надання переваг тим галузям і виробництвам, які випускають кінцеву екологічно немістку і екологічно чисту продукцію. Це проблема великої стратегічної мети, на яку має спрямовуватися державна політика. Таким чином, найбільш активним рівнем еколого-економічних систем є регіональний, оскільки регіон (область) є одночасно об'єктом управління, на цьому рівні формуються екологічні проблеми суспіль­ства, ставляться вимоги до екологізації виробництва і раціонального природокористування. Саме регіон поєднує конкретні пункти розміщення продуктивних сил, підприємства-забруднювачі і підприємства- природокористувачі, які є елементами його економічної структури. Структура і масштаб регіонального виробництва визначають характер і обсяги забруднень, інтенсивність впливу на природне середовище. Отже, розвиток національної економіки вимагає враховувати при­наймні три обставини: по-перше, природоресурсний потенціал національної території, який в Україні, як і у кожної країни, має свої обмеження, зокрема, коли йдеться про окремі базові елементи довкілля (воду, лісові ресурси тощо); по-друге, розвиток економічної, зокрема промислової структури, зорієнтованої на мінімізацію затрат природних ресурсів; по-третє, економне видобування і використання природних ресурсів, бо воно не тільки пов'язане з ефективністю економіки, але передусім із забрудненням повітряного басейну, водоймищ тощо. Чим потужніше природні ресурси залучаються у процес виробництва, тим більші можливості погіршення якості довкілля шкідливими промисло­вими і непромисловими викидами.

The conceptual framework of author's approach to the periodization of the public information policy is defined. Author proposes to implement periodization of public information policy taking into consideration: 1) development of national legislation as the legal basis of public policy, 2) structure and content of subject of management in this policy field, and 3) status and major changes of object of management (actually infor­mation field). Five main periods of formation and development of national information policy in Ukraine are singled out. The author justifies and describes their chronological framework and meaning. Within these pe­riods the processes of forming a legal basis of public information policy in Ukraine, transformation of public administration subjects as well as certain industries of national information sector are considered. The fore­cast of deadlines for completion of the current period of public information policy development in Ukraine and its expected results have been done. ; Визначено концептуальні основи авторського підходу до періодизації державної інформаційної по­літики. Періодизацію державної інформаційної політики запропоновано здійснювати з урахуванням: 1) розвитку національного законодавства як правової основи цієї державної політики; 2) структури та змісту діяльності суб'єкта управління у сфері цієї державної політики; 3) стану та основних змін об'єкта управління (власне інформаційної сфери). Виокремлено п'ять основних періодів становлення та розвит­ку державної інформаційної політики України, обґрунтовано їх хронологічні рамки та описано їх зміст. У межах цих періодів розглянуто процеси формування правових основ державної інформаційної політи­ки України, трансформації суб'єктів державного управління, а також окремих галузей національної ін­формаційної сфери. Складено прогноз щодо термінів завершення поточного періоду розвитку державної інформаційної політики України та його очікуваних результатів. ; Визначено концептуальні основи авторського підходу до періодизації державної ...

The article analyzes the importance of public opinion, public attitudes of Ukrainian citizens on the effectiveness of the country's foreign policy and close integration into the European Union, the North Atlantic Alliance, determining the importance of taking into account the expectations of the population in developing and implementing strategies. The methodological basis of the study was the use of interdisciplinary approach in the analysis of phenomena and processes of public life, namely: historical analogies, sociological methods in revealing changes in recent years attitudes of citizens to certain government decisions, their desire to participate in plebiscites comparative – to identify the benefits of taking into account public sentiment in state-building through the concepts of realism and liberalism, which also testify to the state's ability to change and domestic policy. It is proved that over the last few years the number of Ukrainians (over 48 %) who are supporters of European and Euro-Atlantic integration has gradually increased, which is a positive dynamics and basis for the implementation of the chosen vector by the state. As a result of the analysis, it was determined that almost a third of the undecided citizens remain, who can become electoral support of those political forces and figures who promote the pro-Russian vector of cooperation as the main one for Ukraine. Accordingly, the state should systematically implement a strategy of comprehensive agitation, build information channels of positive perception and implementation of the chosen foreign policy course, work with opinion leaders, and so on. It is determined that the consolidation of the political elite and society is an important factor in the implementation of Ukraine's European integration policy at the current stage of development, but may change due to the inconsistent and vague position of Western partners.