Проаналізовано позицію Католицької Церкви стосовно проблеми війни, агресії, насильства, як аморальних і неприйнятних способів вирішення міжнародних конфліктів. Досліджено запропоновані Церквою підходи до виключно мирних шляхів подолання суперечностей на міжнародній арені та ролі міжнародних організацій у налагодженні партнерських взаємовідносин між державами та побудові якісно нової системи міжнародних відносин. ; The analysis was done on the position of the Catholic Churchconcerning the problem of aggression, violence and war asimmoral and unacceptable ways of resolving internationalconflicts in the modern world. The research has analysedbasic documents of the Catholic Church, which discover war'snegative consequences for all mankind. These leads not only tothe indulgence of inalienable human rights, but also to significanthuman victims, material loses, and spiritual sacrifices. Particularattention is paid to the consideration of the internationalcommunity on the necessary and reasonable sanctions againstthe aggressor, and the provision of humanitarian assistance tocountries that have experienced military aggression. ; Проанализировано позицию Католической Церкви от-носительно проблемы войны, агрессии, насилия, как амо-ральных и недопустимых способов разрешения междуна-родных конфликтов. Исследовано предлагаемые Церковьюподходы к исключительно мирным путям преодоленияпротиворечий на международной арене и роли международ-ных организаций в восстановлении партнерских взаимоот-ношений между государствами и построении качественноновой системы международных отношений.
The analysis was done on the position of the Catholic Church concerning the problem of aggression , violence and war as immoral and unacceptable ways of resolving international conflicts in the modern world. The research has analyzed basic documents of the Catholic Church, which discover war's negative consequences for all mankind. These leads not only to the indulgence of inalienable human rights, but also to significant human victims, material loses, and spiritual sacrifices. Particular attention is paid to the consideration of the international community on the necessary and reasonable sanctions against the aggressor, and the provision of humanitarian assistance to countries that have experienced military aggression. Then, Magisterium proposals on disarmament, production ban, weapons import and export, military moral responsibility for their actions are considered. Also, possibility of using weapons is justified as a means of protection in the liberation «just war». The analysis was done on the position of the Catholic Church concerning the problem of aggression, violence and war as immoral and unacceptable ways of resolving international conflicts in the modern world. The research has analised basic documents of the Catholic Church , which discover war's negative consequences for all mankind. These leads not only to the indulgence of inalienable human rights, but also to significant human victims, material loses, and spiritual sacrifices. Particular attention is paid to the consideration of the international community on the necessary and reasonable sanctions against the aggressor, and the provision of humanitarian assistance to countries that have experienced military aggression. Then, Magisterium proposals on disarmament, production ban, weapons import and export, military moral responsibility for their actions are considered. Also, possibility of using weapons is justified as a means of protection in the liberation «just war».This particular research does analysis of the views of the Catholic Church on the role of international organizations, such as UN. Also, there is specified special role of national and global charities, and lay all people of good will in process of establishment of a qualitatively new system of international relations, which is built on the principles of morality and legality upon principle of the commonwealth. The main attention is paid to exclusively peaceful means to overcome international contradictions and conflicts, including: negotiations, respect for international agreements, repentance, reconciliation, forgiveness, respect for the integrity and sovereignty of all states, inviolability of borders, non-use of weapons and renunciation of nuclear weapons, recognizing the right of each State to own culture, recognition of inalienable human rights and respect for their dignity and honour, recognition of democratic norms of international relations. Also, there is special attention emphasized on the formation of a competent and authoritative world government, which is responsible for the peaceful coexistence of nations in the international arena. ; Проанализировано позицию Католической Церкви относительно проблемы войны, агрессии, насилия, как аморальных и недопустимых способов разрешения международных конфликтов.Исследовано предлагаемые Церковью подходы к исключительно мирным путям преодоления противоречий на международной арене и роли международных организаций в восстановлении партнерских взаимоотношений между государствами и построении качественно новой системы международных отношений ; Проаналізовано позицію Католицької Церкви стосовно проблеми війни, агресії, насильства, як аморальних і неприйнятних способів вирішення міжнародних конфліктів. Досліджено запропоновані Церквою підходи до виключно мирних шляхів подолання суперечностей на міжнародній арені та ролі міжнародних організацій у налагодженні партнерських взаємовідносин між державами та побудові якісно нової системи міжнародних відносин
Problem solving format of relations between the two countries in the former Soviet Union – Russia and Ukraine – is rather complicated and controversial. Intransigence of both sides in the first years of independence, mutual accusations at different levels – all of which resulted in inhibition establishing friendly and good neighborly relations. This question covered in this article. ; Проблема розв'язання формату відносин між двома країнами пострадянського простору – України та Росії – є досить складною та суперечливою. Непоступливість обох сторін в перші роки незалежності, взаємні звинувачення на різних рівнях – все це зумовило гальмування налагодження дружніх і добросусідських відносин. Саме це питання висвітлюється у даній статті.
Purpose. The main purpose of this paper is to consider the methodological peculiarities in the formation and interpretation of war and peace, in the context of the spiritual (irrational) rethinking by humanity and the nature of social phenomena, among which a special place is occupied by the political and legal phenomena of the modern world. This involves solving the following tasks: firstly, to reveal the meaning of modern approaches in understanding the features of religious fundamentalism, and, secondly, to reconstruct the dynamics of transformations in representations of war and peace, in the context of the spiritual practices of the present. Theoretical basis. The author's analysis is based on the systematic reconstruction of modern theoretical models of understanding religious fundamentalism and its connection with the subject of modern anthropological research. The resulted fact that the taxonomy of different types of religious fundamentalism includes more political, legal and economic markers does not provide an answer to the question of what the qualitative influence of the fundamentalist ideas is on the spiritual component of a person's life. Appealing to the problem of religious fundamentalism, in the context of rethinking the phenomena of war and peace, is associated with the actualization of these phenomena in the communicational, media and ideological spheres. That is why, in the context of this analysis, we take into account the main modern approaches in the provisions of religious traditions. These articulate the problems of threat to the global world in the context of actualization and return of the religious factor into the everyday life of a person, including through politics. Originality. The author proves that when analyzing the religious aspect in the reinterpretation of ideas about war and peace, it is necessary to consider, as a doctrinal component, certain types of religious belief doctrines, as well as the individual psychological peculiarities of man. These peculiarities, which are manifested in different types of beliefs, can be verified by the clues in the analysis of religious practices, which represent the meaningful components of the religious doctrine. Conclusions. The reasons for forming ideas about war and peace in theistic religions are a number of provisions related to the nature of the world and of man. They are the result of the manifestation of the act of the Supernatural Essence. In the tradition of rethinking the vocation of man in the context of fundamentalist discourse, these ideas acquire the status of spiritually determined and politically achievable goals. These are conceived in connection with the establishment of the Divine Plan, and they overcome the gap between the material world and the ideal world order. ; Мета. Основна мета статті полягає у розгляді методологічних особливостей формування і інтерпретацій уявлень про війну і мир в контексті духовного (нераціонального) переосмислення людиною природи соціальних феноменів, серед яких особливе місце займають політико-правові явища сучасного світу. Це передбачає вирішення наступних завдань: по-перше, розкрити зміст сучасних підходів в розумінні особливостей ролі релігійних переконань та релігійного фундаменталізму в житті особистості і, по-друге, реконструювати динаміку трансформацій в уявленнях про війну і мир в контексті релігійних духовних практик. Теоретичний базис. Аналіз автора заснований на систематичній реконструкції теоретичних моделей осмислення релігійного фундаменталізму і його зв'язку з тематикою сучасних антропологічних досліджень. Зафіксоване в результаті дослідження положення про те, що таксономія різних видів релігійного фундаменталізму включає в себе в більшій мірі політичні, правові та економічні маркери, залишає не вирішення питання про те, яким є якісний вплив фудаменталістських ідей на духовну складову життя людини. Звернення до проблеми релігійного фундаменталізму в контексті переосмислення феноменів війни та миру позв'язується з актуалізацією цих явищ в комунікаційному, медійному, ідеологічному середовищах. Саме тому, в контексті проведеного аналізу та враховуючи цілі, сформульовані в роботі, були розглянуті основні сучасні підходи положеннях релігійних традицій, які артикулюють проблем загрози глобальному світу в контексті актуалізації і повернення релігійного фактора в повсякденне життя людини, в тому числі і через політику. Наукова новизна. Автором доведено, що при аналізі релігійного аспекту в реінтерпретації уявлень про війну і мир, необхідно враховувати як доктринальну складову певного типу віровчення, так і індивідуально-психологічні особливості людини. Ці особливості, які проявляються в різних типах вірувань, можуть бути верифіковані завдяки аналізу особливостей релігійних практик, які репрезентують змістовну складову релігійного віровчення. Висновки. Підставою для формування уявлень про війну і мир в теїстичних релігіях лежить ряд положень пов'язаних з природою світу і людини, які є результатом прояву вольового акту надприродною сутністю. У традиції переосмислення покликання людини в контексті фундаменталістського дискурсу ці ідеї набувають статус духовно визначених і політично досяжних цілей, які мислиться у зв'язку з встановлення божественного задуму і подолання розриву між матеріальним світом і ідеальним світопорядком. ; Цель. Основная цель статьи состоит в том, чтобы рассмотреть методологические особенности формирования и интерпретаций представлений о войне и мире в контексте духовного (внерационального) переосмысления человеком природы социальных феноменов, среди которых особое место занимают политико-правовые явления современного мира. Это предусматривает решение следующих задач: во-первых, раскрыть содержание современных подходов в понимании особенностей религиозного фундаментализма и, во-вторых, реконструировать динамику трансформаций в представлениях о войне и мире в контексте духовных практик современности. Теоретический базис. Анализ автора основан на систематической реконструкции современных теоретических моделей осмысления религиозного фундаментализм и его связи с тематикой современных антропологических исследований. Зафиксированное в результате исследования положение о том, что таксономия разных видов религиозного фундаментализма включает в себя в большей степени политические, правовые и экономические маркеры, оставляет не разрешенным вопрос о том, каково качественное влияние фудаменталистских идей на духовную составляющую жизни человека. Обращение к проблеме религиозного фундаментализма в контексте переосмысления феноменов войны и мира связывается большинством исследователей с актуализацией этих явлений в коммуникационной, медийной, идеологической средах. Именно поэтому в контексте проведенного анализа и учитывая цели, сформулированные в работе, были рассмотрены основные подходы в современных положениях религиозных традиций, которые артикулируются в контексте актуализации проблем угрозы глобальному миру и возвращения религиозного фактора в повседневную жизнь человека, в том числе и через политику. Научная новизна. Автором доказано, что при анализе религиозного аспекта в реинтерпретации представлений о войне и мире, необходимо учитывать как доктринальную составляющую определенного типа вероучения, так и индивидуально-психологические особенности. Эти особенности, проявляющиеся в разных типах верований, могут быть верифицирована посредствам анализа религиозных практик, которые репрезентирую содержательную составляющую религиозного вероучения. Выводы. Основанием для формирования представлений о войне и мире в теистических религиях лежит ряд положений связанных с природой мира и человека, которые являются результатом проявления волевого акта сверхъестественной сущности. В традиции переосмысления призвания человека в контексте фундаменталистского дискурса эти идее приобретают статус духовно определенных и политически досягаемых целей, которые мыслится в связи с установление божественного замысла и преодоления разрыва между материальным миром и идеальным миропорядком.
Purpose. The main purpose of this paper is to consider the methodological peculiarities in the formation and interpretation of war and peace, in the context of the spiritual (irrational) rethinking by humanity and the nature of social phenomena, among which a special place is occupied by the political and legal phenomena of the modern world. This involves solving the following tasks: firstly, to reveal the meaning of modern approaches in understanding the features of religious fundamentalism, and, secondly, to reconstruct the dynamics of transformations in representations of war and peace, in the context of the spiritual practices of the present. Theoretical basis. The author's analysis is based on the systematic reconstruction of modern theoretical models of understanding religious fundamentalism and its connection with the subject of modern anthropological research. The resulted fact that the taxonomy of different types of religious fundamentalism includes more political, legal and economic markers does not provide an answer to the question of what the qualitative influence of the fundamentalist ideas is on the spiritual component of a person's life. Appealing to the problem of religious fundamentalism, in the context of rethinking the phenomena of war and peace, is associated with the actualization of these phenomena in the communicational, media and ideological spheres. That is why, in the context of this analysis, we take into account the main modern approaches in the provisions of religious traditions. These articulate the problems of threat to the global world in the context of actualization and return of the religious factor into the everyday life of a person, including through politics. Originality. The author proves that when analyzing the religious aspect in the reinterpretation of ideas about war and peace, it is necessary to consider, as a doctrinal component, certain types of religious belief doctrines, as well as the individual psychological peculiarities of man. These peculiarities, which are manifested in different types of beliefs, can be verified by the clues in the analysis of religious practices, which represent the meaningful components of the religious doctrine. Conclusions. The reasons for forming ideas about war and peace in theistic religions are a number of provisions related to the nature of the world and of man. They are the result of the manifestation of the act of the Supernatural Essence. In the tradition of rethinking the vocation of man in the context of fundamentalist discourse, these ideas acquire the status of spiritually determined and politically achievable goals. These are conceived in connection with the establishment of the Divine Plan, and they overcome the gap between the material world and the ideal world order. ; Мета. Основна мета статті полягає у розгляді методологічних особливостей формування і інтерпретацій уявлень про війну і мир в контексті духовного (нераціонального) переосмислення людиною природи соціальних феноменів, серед яких особливе місце займають політико-правові явища сучасного світу. Це передбачає вирішення наступних завдань: по-перше, розкрити зміст сучасних підходів в розумінні особливостей ролі релігійних переконань та релігійного фундаменталізму в житті особистості і, по-друге, реконструювати динаміку трансформацій в уявленнях про війну і мир в контексті релігійних духовних практик. Теоретичний базис. Аналіз автора заснований на систематичній реконструкції теоретичних моделей осмислення релігійного фундаменталізму і його зв'язку з тематикою сучасних антропологічних досліджень. Зафіксоване в результаті дослідження положення про те, що таксономія різних видів релігійного фундаменталізму включає в себе в більшій мірі політичні, правові та економічні маркери, залишає не вирішення питання про те, яким є якісний вплив фудаменталістських ідей на духовну складову життя людини. Звернення до проблеми релігійного фундаменталізму в контексті переосмислення феноменів війни та миру позв'язується з актуалізацією цих явищ в комунікаційному, медійному, ідеологічному середовищах. Саме тому, в контексті проведеного аналізу та враховуючи цілі, сформульовані в роботі, були розглянуті основні сучасні підходи положеннях релігійних традицій, які артикулюють проблем загрози глобальному світу в контексті актуалізації і повернення релігійного фактора в повсякденне життя людини, в тому числі і через політику. Наукова новизна. Автором доведено, що при аналізі релігійного аспекту в реінтерпретації уявлень про війну і мир, необхідно враховувати як доктринальну складову певного типу віровчення, так і індивідуально-психологічні особливості людини. Ці особливості, які проявляються в різних типах вірувань, можуть бути верифіковані завдяки аналізу особливостей релігійних практик, які репрезентують змістовну складову релігійного віровчення. Висновки. Підставою для формування уявлень про війну і мир в теїстичних релігіях лежить ряд положень пов'язаних з природою світу і людини, які є результатом прояву вольового акту надприродною сутністю. У традиції переосмислення покликання людини в контексті фундаменталістського дискурсу ці ідеї набувають статус духовно визначених і політично досяжних цілей, які мислиться у зв'язку з встановлення божественного задуму і подолання розриву між матеріальним світом і ідеальним світопорядком. ; Цель. Основная цель статьи состоит в том, чтобы рассмотреть методологические особенности формирования и интерпретаций представлений о войне и мире в контексте духовного (внерационального) переосмысления человеком природы социальных феноменов, среди которых особое место занимают политико-правовые явления современного мира. Это предусматривает решение следующих задач: во-первых, раскрыть содержание современных подходов в понимании особенностей религиозного фундаментализма и, во-вторых, реконструировать динамику трансформаций в представлениях о войне и мире в контексте духовных практик современности. Теоретический базис. Анализ автора основан на систематической реконструкции современных теоретических моделей осмысления религиозного фундаментализм и его связи с тематикой современных антропологических исследований. Зафиксированное в результате исследования положение о том, что таксономия разных видов религиозного фундаментализма включает в себя в большей степени политические, правовые и экономические маркеры, оставляет не разрешенным вопрос о том, каково качественное влияние фудаменталистских идей на духовную составляющую жизни человека. Обращение к проблеме религиозного фундаментализма в контексте переосмысления феноменов войны и мира связывается большинством исследователей с актуализацией этих явлений в коммуникационной, медийной, идеологической средах. Именно поэтому в контексте проведенного анализа и учитывая цели, сформулированные в работе, были рассмотрены основные подходы в современных положениях религиозных традиций, которые артикулируются в контексте актуализации проблем угрозы глобальному миру и возвращения религиозного фактора в повседневную жизнь человека, в том числе и через политику. Научная новизна. Автором доказано, что при анализе религиозного аспекта в реинтерпретации представлений о войне и мире, необходимо учитывать как доктринальную составляющую определенного типа вероучения, так и индивидуально-психологические особенности. Эти особенности, проявляющиеся в разных типах верований, могут быть верифицирована посредствам анализа религиозных практик, которые репрезентирую содержательную составляющую религиозного вероучения. Выводы. Основанием для формирования представлений о войне и мире в теистических религиях лежит ряд положений связанных с природой мира и человека, которые являются результатом проявления волевого акта сверхъестественной сущности. В традиции переосмысления призвания человека в контексте фундаменталистского дискурса эти идее приобретают статус духовно определенных и политически досягаемых целей, которые мыслится в связи с установление божественного замысла и преодоления разрыва между материальным миром и идеальным миропорядком.
The article highlights one of the most complicated periods of the UPR delegation's work in the Paris Peace Conference 1919–1920. It describes the main activities of this work – efforts to gain UPR's independence recognition by leading states of the world; to get them to take into consideration interests of the Ukrainian people, because of the postwar geopolitical changes in Central Europe; to cooperate in political, military, commercial and economic fields with other countries. A range of problems has been illustrated using minutes of delegation meeting in June 6, 1919. The members of delegation discussed numerous problems: from complicated political and external economic questions to organizational moments, that were important for successful pursuance of the delegation's objectivities. Keywords: Paris Peace Conference, delegation, Entente Alliance, UPR, Galicia (Halychyna), Poland, USA ; Публікація висвітлює один із найскладніших періодів діяльності делегації УНР на Паризькій мирній конференції 1919–1920рр. Характеризує головні напрями цієї діяльності – намагання досягти визнання незалежності УНР провідними та іншими державами світу, врахування інтересів українського народу у ході повоєнних геополітичних змін у Центральній і Східній Європі, налагодження політичної, військової та торговельно-економічної співпраці з іншими країнами. На прикладі аналізу змісту протоколу засідання делегації від 6 червня 1919р. проілюстровано комплекс проблем, що обговорювали члени делегації, – від складних політичних і зовнішньоекономічних питань до організаційних моментів, які мали важливе значення для ефективного виконання делегацією своїх завдань. Ключові слова: Паризька мирна конференція, делегація, Антанта, УНР, Галичина, Польща, США
The peace conference was opened in Paris in January 1919 year; it was convened by the victorious states in the First World War to sign the number of the treaties with the beaten countries. In fact, it was about the redistribution of the spheres of the political, the economic and the military influence. During 1919 year, the meeting of the conference showed that among the leaders of the coalition there was no single point of view on the future structure of Europe. The representatives of France, England, and the USA actively lobbied their own geopolitical considerations on this question. At the same time, other states that were part of the Entente also did not want to lose the chance to expand the territory and to strengthen their own political weight. One of them was Romania, which in fact annexed Bessarabia in 1918 year.The Romanian diplomacy actively argued in Paris the exclusive right to the region, but in its aspiration it met the rigid opposition from the Allies. Only from the autumn of 1919 year, the «Bessarabian problem» began to acquire more or less distinct features in its final decision.The aim of the research is the analysis of the political struggle around Bessarabia at the Paris Conference during the second half of 1919 year. The tasks of the publication are the characteristic of the course of the events around the adoption of the decision as for the territorial affiliation of the region during the formation of the Versailles system of the international relations. In the context of the theme, the questions were considered, which was not related only to the copposition in Paris but also to the internal policy of Bucharest which was aimed at the integration of Bessarabia into the nationwide system of the kingdom. ; Статья посвящена анализу политической борьбы вокруг «бессарабского» вопроса на Парижской конференции во второй половине 1919 года. Задачей публикации является характеристика событий вокруг принятия решений относительно территориальной принадлежности региона в период формирования Версальской системы международных отношений. В контексте темы статьи были рассмотрены как вопросы, связанные с дипломатической борьбой в Париже, так и внутренняя политика бухарестского правительства, направленная на интегрирование Бессарабии в единую государственную систему королевства. ; Стаття присвячена аналізу політичної боротьби навколо Бессарабії на Паризькій конференції впродовж другої половини 1919 року. Завданням публікації є характеристика перебігу подій щодо прийняття рішень про територіальну належність регіону в період формування Версальської системи міжнародних відносин. У контексті визначеної теми були розглянуті як питання, пов'язані з дипломатичною боротьбою в Парижі, так і внутрішня політика бухарестського уряду, спрямована на інтегрування Бессарабії в загальнодержавну систему королівства.
The process of legitimizing peace coercive operations by international organizations is described. The focus is on the coercive peace operations in accordance with the norms and principles of the UN Charter and military interventions. The interdependence between coercive peace operations and mechanisms for legitimizing the actions of a state or a coalition of states during such operations through the mediation of international intergovernmental global and regional organizations is highlighted. However, it became clear that the aggravation of the domestic political situation in the host country due to its escalation into conflict becomes a pretext for raising a question before an authorized international organization about the start of such operations by a state or a coalition of states. At the same time, the decisive factor is the compliance of such operations with norms and principles of the United Nations Charter on coercion for peace and peacekeeping. Most of such operations started after the decision of the UN or other regional international organizations. Foreign military interventions with questionable legitimacy usually began military interventions and only then did attempts to legitimize decisions, as a rule, by regional organizations, and sometimes UN. Despite the fact that such interventions were often preventive or part of a larger peace-enforcement operation, the issue of obtaining a mandate for its implementation from international organizations remained the important element of the policy initiators of such interventions.Key words: United Nations Organization; international regional organization; coercive peace operation; foreign military intervention; international legitimacy. ; Розкрито процес легітимізації проведення операцій з примусу до миру міжнародними організаціями. Акцентовано увагу на операціях з примусу до миру відповідно до норм та принципів Статуту ООН та військових інтервенцій, наближених за своїми ознаками до операцій з примусу до миру. Показано взаємозалежність між операціями з примусу до миру та механізмами легітимізації дій держави чи коаліції держав під час реалізації таких операцій через посередництво міжнародних міжурядових організацій глобального та регіонального характеру. З'ясовано, що загострення внутрішньополітичної ситуації в країні проведення через переростання її в конфлікт стає приводом до постановки перед уповноваженою міжнародною організацією питання щодо початку такої операції державою чи коаліцією держав. При цьому визначальним є фактор відповідності такої операції нормам і принципам Статуту Організації Об'єднаних Націй в частині примусу до миру та сфери підтримання миру. З'ясовано, що такі операції, здебільшого, розпочиналися після ухвалення рішення на рівні ООН чи іншої компетентної регіональної міжнародної організації. Іноземні військові втручання з сумнівною легітимністю, зазвичай, починали з військового втручання, і лише тоді робили спроби легітимізувати їх у рішеннях переважно регіональних організацій, а іноді ООН. Незважаючи на той факт, що втручання часто носили превентивний характер чи були частиною більшої операції з примусу до миру, питання отримання мандата на її здійснення від міжнародної організації залишалося важливим елементом політики ініціаторів такого втручання.Ключові слова: Організація Об'єднаних націй; міжнародна регіональна організація; операція з примусу до миру; іноземне військове втручання; міжнародна легітимність.
У статті розглянуто правові положення, що стосуються можливого залучення збройних сил Республіки Польщі і їхня роль як основного елемента системи національної оборони; правила,що визначають залучення чи не залучення Збройних Сил Республіки Польщі за межами території країни, а також описано положення,що регулюють діяльність Збройних Сил на території Польщі як на місцях постійної дислокації так і під час перекидання військ. Відповідні законодавчі акти було наведено, основні положення і правила, а також операції і завдання, які виконують Збройні Сили Польщі було проаналізовано. Наступні методи наукового дослідження було застосовано під час роботи над статтею: синтез, аналіз, висновок. ; The article examines the legal conditions relating to the Armed Forces possible involvement of the Republic of Poland and their role as a key element of the national defence; rules that define the involvement or not involvement the Armed Forces of the Republic of Poland outside the country. Conditions governing the activities of the Armed Forces in Poland as on the permanent basing places and during troop shift are also described. Relevant legislative acts were given, foundations and regulations, and also operations and tasks that perform the Armed Forces of Poland have been analysed. In the article the following research methods were used: synthesis, analysis, and conclusion.
The article deals with the current state of studying of the activities of the League of Nations in Ukrainian historiography nowadays. It is worthwhile saying that there is a considerable interest to the international organization of peace and unation by Ukrainian scientists. This problem has attracted the attention of a wide range of researchers, which has contributed to the coverage of both historical and legal aspects. Modern Ukrainian historical science, relying on the new sources and devoiding of the ideological influence, has begun to raise new questions about the international political situation and the activities of international organizations. From a different side, scientists began to consider the activities of the League of Nations, which in Soviet times was reduced only to negative features, focusing on the and drawback andmistakes of the organization. This interpretation of events was carried out in accordance with the interests of the Soviet state. Due to the exclusion of the USSR from the League of Nations, in connection with the war in Finland, the party nomenclature was interested in presenting this international organization in a negative light. Although the League of Nations, as an international organization for the peace and security, has failed to fulfill its obligations fully, modern researchers, by providing an objective assessment of the League's activities, highlight not only its shortcomings but also highlight the positive aspects of the organization's work. and its contribution to the development of international unation. By the way, according to scientists, the League of Nations, as a collective security body, was of great historical importance because it gave humanity a positive experience of resolving conflicts at the international level peacefully. ; У статті висвітлюється стан дослідження діяльності Ліги Націй в українській історіографії на сучасному етапі. Варто зазначити про значний інтерес до міжнародної організації миру та співробітництва з боку українських науковців. Дана проблема привернула до себе увагу широкого кола дослідників, що сприяло висвітленню як історичних аспектів, так і правових. Сучасна українська історична наука, опираючись на нові джерела та позбавлена ідеологічного впливу, почала по-новому висвітлювати питання щодо міжнародної політичної ситуації та діяльності міжнародних організацій. Під іншим кутом почали науковці розглядати й діяльність Ліги Націй, яку в радянські часи зводили виключно до негативних рис, сконцентровуючи увагу на недоліках та помилках організації. Така інтерпретація подій здійснювалась відповідно до інтересів радянської держави. Через виключення СРСР з Ліги Націй, у зв'язку з військовими діями у Фінляндії, партійна номенклатура була зацікавлена у поданні даної міжнародної організації у негативному світлі. Хоча Ліга Націй як міжнародна організаціямиру та безпеки не змогла повною мірою виконати покладені на неї зобов'язання, сучасні дослідники, надаючи об'єктивну оцінку діяльності Ліги, висвітлюють не лише її недоліки, але й акцентують увагу на позитивних сторонах роботи організації та її внеску в розвиток міжнародного співробітництва. Зокрема, за твердженням науковців, Ліга Націй як колективний орган безпеки мала важливе історичне значення, оскільки дала людству позитивний досвід вирішення конфліктних ситуації на міжнародному рівні мирним шляхом.
У статті розкривається концепція миру в уявлені св. Августина для позитивного вирішення проблеми синхронізації колективного й індивідуального з метою збереження комунікації між іманентним і трансцендентним. Робиться висновок, що поняття "мир" в Августиновій доктрині отримало універсальний зміст завдяки своїй комплексності й кумулятивності в справі спасіння - практичного руху іманентного до трансцендентного і навпаки. Завдяки індивідуальному здобутку миру на всіх рівнях соціально-політичного й релігійного буття, pax aeterna й pax sempiterna максимально зближуються і тим ставлять людство перед Божою ласкою. ; В статье раскрывается концепция мира в воззрениях св. Августина для позитивного разрешения проблемы синхронизации коллективного и индивидуального с целью сохранения коммуникации между имманентным и трансцендентным. Делается вывод, что понятие мира в доктрине св. Августина получило универсальное содержание благодаря своей комплексности и кумулятивности в деле спасения - практичного движения имманентного к трансцендентному и наоборот. Благодаря индивидуальному завоеванию мира на всех уровнях социально-политического и религиозного бытия, pax aeterna и pax sempiterna максимально сближаются и этим ставят человечество перед Божьей благодатью. ; The article deals with the concept of peace in the Holy imagined. Augustine - the value of this concept for a positive solution to the problem of synchronization of collective and individual and maintaining communication between the immanent and transcendent. It is concluded that the concept of peace in Augustine's Christian doctrine was universal meaning through its complexity and cumulativeness towards approaching the ordo amoris and salvation - a practical movement immanent to the transcendent, and vice versa. Father of the Church interpreted peace like a multilayer condition of united harmony - unanimity individual and collective. Due to individual achievement of peace at all levels of social, political and religious life pax aeterna pax sempiterna and most are near and so bring humanity to God's grace. The point spread peace was both individual and collective responsibility, religious and moral virtues of true believers - all Respublica Christiana. Guide this case should lead the Church, which is part of the sacred nature is in pax aeterna, and so brings pax sempiterna to His plan. So peace in Avgustin's theory provides harmony and positive movement immanent to the transcendent, synchronizes broken individual sinfulness of collective harmony and provides a certain level of freedom that aims at implementing free will. No doubt Augustinian concept of peace has played in the Middle Ages and early modern key role in the development of humanity and the formation of European principles of coexistence of peoples and nations. Avgustin's doctrine of peace through practical pax Dei (they promoted the Church in the tenth to thirteenth centuries. Pacification for feudal wars and legitimized royal authority), the creative heritage of Dante and Marsyliya Padua became the foundation of modern political philosophy and the key to the future of European civilization.
У статті розкривається концепція миру в уявлені св. Августина для позитивного вирішення проблеми синхронізації колективного й індивідуального з метою збереження комунікації між іманентним і трансцендентним. Робиться висновок, що поняття "мир" в Августиновій доктрині отримало універсальний зміст завдяки своїй комплексності й кумулятивності в справі спасіння - практичного руху іманентного до трансцендентного і навпаки. Завдяки індивідуальному здобутку миру на всіх рівнях соціально-політичного й релігійного буття, pax aeterna й pax sempiterna максимально зближуються і тим ставлять людство перед Божою ласкою. ; В статье раскрывается концепция мира в воззрениях св. Августина для позитивного разрешения проблемы синхронизации коллективного и индивидуального с целью сохранения коммуникации между имманентным и трансцендентным. Делается вывод, что понятие мира в доктрине св. Августина получило универсальное содержание благодаря своей комплексности и кумулятивности в деле спасения - практичного движения имманентного к трансцендентному и наоборот. Благодаря индивидуальному завоеванию мира на всех уровнях социально-политического и религиозного бытия, pax aeterna и pax sempiterna максимально сближаются и этим ставят человечество перед Божьей благодатью. ; The article deals with the concept of peace in the Holy imagined. Augustine - the value of this concept for a positive solution to the problem of synchronization of collective and individual and maintaining communication between the immanent and transcendent. It is concluded that the concept of peace in Augustine's Christian doctrine was universal meaning through its complexity and cumulativeness towards approaching the ordo amoris and salvation - a practical movement immanent to the transcendent, and vice versa. Father of the Church interpreted peace like a multilayer condition of united harmony - unanimity individual and collective. Due to individual achievement of peace at all levels of social, political and religious life pax aeterna pax sempiterna and most are near and so bring humanity to God's grace. The point spread peace was both individual and collective responsibility, religious and moral virtues of true believers - all Respublica Christiana. Guide this case should lead the Church, which is part of the sacred nature is in pax aeterna, and so brings pax sempiterna to His plan. So peace in Avgustin's theory provides harmony and positive movement immanent to the transcendent, synchronizes broken individual sinfulness of collective harmony and provides a certain level of freedom that aims at implementing free will. No doubt Augustinian concept of peace has played in the Middle Ages and early modern key role in the development of humanity and the formation of European principles of coexistence of peoples and nations. Avgustin's doctrine of peace through practical pax Dei (they promoted the Church in the tenth to thirteenth centuries. Pacification for feudal wars and legitimized royal authority), the creative heritage of Dante and Marsyliya Padua became the foundation of modern political philosophy and the key to the future of European civilization.
Humanitarian aid and civil protection are among the directions of the European Union's foreign policy. Aid is provided through 200+ international and local partner organizations and agencies and is supported by thousands of European volunteers. This makes the EU one of the most powerful humanitarian donors in the world. On the international scene, the Union maintains and promotes its values and interests and furthers peace, security, sustainable development andmutual respect among peoples. Life-saving, preventing and alleviating human suffering, preserving the honor and dignity of the population affected by natural disasters and man-made crises are the mission to the Directorate-General for European Civil Protection and Humanitarian Aid Operations. All the EU and its Member States' humanitarian assistance activities are carried out in accordance with the norms of international humanitarian law and its basic principles: humanity, neutrality, impartiality and independence. The EU assistance operations are guided by the following additional principles: coordination, coherence and complementarity between actors involved; quality, efficiency and accountability; a variety of partnership relations. A number of normative legal documents regulate the EU humanitarian activity in protecting people's lives during emergencies and overcoming their immediate negative consequences; providing necessary assistance to victims of long-term crises, especially where governments are unable to help; fighting the consequences of the resettlement of the population; assuring preparedness for natural disaster risks and the use of appropriate early warning systems, etc. Since 1992, the EU has been providing assistance to victims of numerous catastrophes around the world, including victims of the war in Yugoslavia, genocide in Rwanda, the civil war in Sudan; victims of natural disasters in the Pacific, West Africa, the Balkans, etc. Today Ukraine is also the recipient of the EU humanitarian aid. ; Гуманітарна допомога й цивільний захист належать до напрямів зовнішньополітичної діяльності Європейського Союзу. Допомога спрямовується через 200+ міжнародних і місцевих партнерських організацій та агентств і підтримується тисячами європейських волонтерів. Це робить ЄС одним із найпотужніших донорів гуманітарної допомоги у світі. На міжнародній арені Союз підтримує й пропагує свої цінності та інтереси й сприяє миру, безпеці, сталому розвитку і взаємній повазі між народами. Збереження життя, запобігання та полегшення людських страждань, збереження честі й гідності населення, яке постраждало від стихійних лих та техногенних криз, – місія Генерального директорату Європейської комісії з питань цивільного захисту й операцій із гуманітарної допомоги.Уся діяльність ЄС та країн-членів у сфері надання гуманітарної допомоги здійснюється відповідно до норм міжнародного гуманітарного права і його базових принципів: гуманності, нейтральності, неупередженості та незалежності. Операції з надання допомоги ЄС керуються такими додатковими принципами: координації, узгодженості й взаємодоповнюваності між задіяними учасниками; якості, ефективності та підзвітності; різноманітності партнерських відносин. Низка нормативно-правових документів регулює гуманітарну діяльність ЄС щодо збереження життя людей під час надзвичайних ситуацій, подолання їхніх негайних негативних наслідків; надання необхідної допомоги постраждалим від довготривалих криз, особливо там, де уряди виявляються неспроможними допомогти; боротьби з наслідками переселення населення; забезпечення готовності до ризиків стихійних лих і використання відповідного швидкого раннього попередження й системи втручання тощо. Із 1992 р. ЄС надавав допомогу потерпілим після численних катастроф по всьому світу, зокрема жертвам війни в Югославії, геноциду в Руанді, громадянської війни в Судані; постраждалим від стихійних лих у Тихоокеанському регіоні, Західній Африці, на Балканах тощо. Сьогодні Україна також є реципієнтом гуманітарної допомоги ЄС.
У статті висвітлюється вплив Оломоуцького мирного договору (1479 р.) на політичний розвиток чеських земель. Підписання Оломоуцького договору між королями Матяшем Корвіном та Владиславом ІІЯгеллоном завершило «Богемську війну» 1466-1478 рр., закріпивши розподіл земель Чеської корони між двома правителями. Чимала роль у підписанні договору належала чеській шляхті, яка відстоювала насамперед власні інтереси. Оломоуцький договір посилив позиції чеської знаті й став передумовою до встановлення на земляхЧеської корони станово-представницької моделі державного управління. ; The article reveals the influence of the Olomouc peaceful agreement (1479) on the political development of the Czech Kingdom. The «Bohemian War» (1466-1478) was ended with singing the Olomouc peaceful agreement between the king Matthias Corvinus and Vladislaus II Jagiellon. This agreement tightened the distribution of lands of the Bohemian Crown between two kings. The Czech representatives of noble class who was protecting their own interests also played an important role in signing the agreement. The Olomouc peaceful agreement had tightened the positions ofthe Czech nobility and became the precondition for the formation of the estate representative model of state government of the Czech lands.
У статті висвітлюється вплив Оломоуцького мирного договору (1479 р.) на політичний розвиток чеських земель. Підписання Оломоуцького договору між королями Матяшем Корвіном та Владиславом ІІЯгеллоном завершило «Богемську війну» 1466-1478 рр., закріпивши розподіл земель Чеської корони між двома правителями. Чимала роль у підписанні договору належала чеській шляхті, яка відстоювала насамперед власні інтереси. Оломоуцький договір посилив позиції чеської знаті й став передумовою до встановлення на земляхЧеської корони станово-представницької моделі державного управління. ; The article reveals the influence of the Olomouc peaceful agreement (1479) on the political development of the Czech Kingdom. The «Bohemian War» (1466-1478) was ended with singing the Olomouc peaceful agreement between the king Matthias Corvinus and Vladislaus II Jagiellon. This agreement tightened the distribution of lands of the Bohemian Crown between two kings. The Czech representatives of noble class who was protecting their own interests also played an important role in signing the agreement. The Olomouc peaceful agreement had tightened the positions ofthe Czech nobility and became the precondition for the formation of the estate representative model of state government of the Czech lands.
