Suchergebnisse

Baskground. The problem of treatment of chronic gastritis in servicemen, as one of the most common diseases of the gastrointestinal tract, is especially relevant in the light of the evidence on the determining role of H. pylori (HP)-infection in the progression of the disease and its complications pharmacoeconomically justified drug therapy regimens. The high level of resistance of H. pylori infection to antibiotics is one of the key factors influencing the effectiveness of antihelicobacter therapy. Studies conducted in the northern, eastern and western regions are devoted to the issue of HP antibiotic resistance in Ukraine. Due to the close geographical location in the west, the III European Multicenter Resistance Survey of HP, which covered 32 centers from 18 countries of the European Union with the inclusion of 2204 strains of H. pylori, is of considerable interest. The purpose of the study: evaluation of pharmacoeconomic efficacy of sequential and triple antihelicobacter therapy in HP-associated chronic gastritis with the use of drugs from domestic manufacturers and potential economic benefits for the Armed Forces of Ukraine. Materials and methods. In conducting research, the authors used: bibliographic method - to study the state of providing servicemen with modern means for the treatment of HG, the place and role of pharmacoeconomic analysis in the medical service of the Armed Forces of Ukraine; mathematical and statistical - to study the dynamics of morbidity of servicemen; cost-effectiveness method - to select the most optimal AGBT regimens according to clinical and pharmacoeconomic indicators; descriptive modeling - to determine the total cost of providing treatment for HG in the military medical service; structural and logical method of research. Statistical analysis of the obtained results were made using Statistica 6.0 (StatSoft Inc., USA). The results were considered statistically reliable at P < 0,05. Results. Authors showed dynamic of chronic gastritis incidence among servicemen in peace time. The results of own clinical study were analyzed to enhance efficacy of treatment H. pylori associated chronic gastritis, and to decrease risks of extra treatment costs for Ukrainian government. Сonclusions. Pharmacoeconomic analysis of modern medical supply of servicemen with antihelicobacter and antisecretory drugs testified to the expediency of transition to sequential antihelicobacter therapy using domestic esomeprazole. The use of sequential antihelicobacter and antisecretory therapy based on esomeprazole, optimal from the point of view of pharmacoeconomic analysis, in servicemen with HP-associated HG will help increase the efficiency and quality of treatment, avoid unjustified budget expenditures for treatment and economic benefits for Ukraine's medical service. ; Актуальность. Проблема лечения хронического гастрита у военнослужащих, как одного из самых частых заболеваний желудочно-кишечного тракта, приобретает особую актуальность через призму полученных доказательных данных по определяющей роли H. pylori (НР)-инфекции в прогрессировании заболевания и развития его осложнений и в связи с отсутствием фармакоэкономических обоснованных схем медикаментозной терапии. Высокий уровень резистентности H. рylori-инфекции к антибиотикам является одним из ключевых факторов, влияющих на эффективность антихеликобактерной терапии. Вопросам антибиотикорезистентности НР в Украине посвящены исследования, проведенные в северном, восточном и западном регионах. Из-за близкого географического размещения на западе значительный интерес представляет III Европейское многоцентровое исследование резистентности НР, охватившего 32 центра с 18-ти стран Европейского Союза с включением 2204 штаммов H. pylori. Цель исследования: оценка фармакоэкономической эффективности последовательной и тройной антихеликобактерной терапии при НР-ассоциированном хроническом гастрите с применением препаратов отечественного производства и потенциальной экономической выгоды для Вооруженных Сил Украины. Материалы и методы. При проведении исследований авторами использованы следующие методы: библиографический; математико-статистический; описательного моделирования; структурно-логический метод исследования. Статистическую обработку полученных результатов проводили с помощью пакета Statistica 6.0 (StatSoft Inc., USA). Результаты считались статистически достоверными при P < 0,05. Результаты. Авторами показана динамика заболеваемости хроническим гастритом (ХГ) среди военнослужащих в мирный период. Проанализированы результаты собственных исследований фармакоэкономически обоснованного медикаментозного обеспечения военнослужащих при Н. pylori – ассоциированном ХГ препаратами для проведения тройной и последовательной антигеликобактерной терапии, что способствует повышению эффективности и качества лечения, избеганию неоправданных бюджетных затрат и потенциальным экономическим выгодам для медицинской службы Вооруженных Сил Украины. Выводы. Фармакоэкономический анализ современного медикаментозного обеспечения военнослужащих антихеликобактерными и антисекреторными лекарственными средствами показал целесообразность перехода на последовательную антихеликобактерную терапию с использованием отечественного эзомепразола. Применение у военнослужащих с НР-ассоциированным ХГ последовательной антихеликобактерной и антисекреторной терапии на основе эзомепразола, оптимальной с точки зрения фармакоэкономического анализа, будет способствовать повышению эффективности и качества лечения, избежанию неоправданных бюджетных расходов на лечение и экономическим выгодам для медицинской службы Вооруженных сил Украины. ; Актуальність. Проблема лікування хронічного гастриту у військовослужбовців, як одного з найчастіших захворювань шлунково-кишкового тракту, набуває особливої актуальності в призмі отриманих доказових даних щодо визначальної ролі H. pylori (НР)–інфекції у прогресуванні захворювання і розвитку його ускладнень та у зв'язку з відсутністю фармакоекономічно обґрунтованих схем медикаментозної терапії. Високий рівень резистентності H. рylori-інфекції до антибіотиків є одним з ключових факторів, що впливають на ефективність антигелікобактерної терапії. Питанням антибіотикорезистентності НР в Україні присвячені дослідження, проведені в північному, східному та західному регіонах. Через близьке географічне розміщення на заході значний інтерес представляє III Європейське багатоцентрове дослідження резистентності НР, що охопило 32 центри з 18-ти країн Європейського Союзу із включенням 2204 штамів H. pylori. Мета дослідження: оцінка фармакоекономічної ефективності послідовної та потрійної антигелікобактерної терапії при НР-асоційованому хронічному гастриті із застосуванням препаратів вітчизняного виробника і потенційної економічної вигоди для Збройних Сил України. Матеріали та методи. При проведенні досліджень авторами використані наступні методи: бібліографічний; математико-статистичний; описового моделювання; структурно-логічний. Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою пакета Statistica 6.0 (StatSoft Inc., USA). Результати вважалися статистично достовірними при P <0,05. Результати. Авторами показана динаміка захворюваності на хронічний гастрит серед військовослужбовців у мирний період. Проаналізовано результати власних досліджень щодо фармакоекономічно обґрунтованого медикаментозного забезпечення військовослужбовців при Н. pylori-асоційованому хронічному гастриті (ХГ) препаратами для проведення потрійної та послідовної антигелікобактерної терапії, що сприятиме підвищенню ефективності та якості лікування, уникненню невиправданих бюджетних витрат та потенційним економічним вигодам для медичної служби Збройних Сил України. Висновки. Фармакоекономічний аналіз сучасного медикаментозного забезпечення військовослужбовців антигелікобактерними й антисекреторними лікарськими засобами засвідчив доцільність переходу на послідовну антигелікобактерну терапію із використанням вітчизняного езомепразолу. Застосування у військовослужбовців із НР-асоційованим ХГ послідовної антигелікобактерної та антисекреторної терапії на основі езомепразолу, оптимальної з точки зору фармакоекономічного аналізу, сприятиме підвищенню ефективності та якості лікування, уникненню невиправданих бюджетних витрат на лікування та економічним вигодам для медичної служби Збройних Сил України.

Baskground. The problem of treatment of chronic gastritis in servicemen, as one of the most common diseases of the gastrointestinal tract, is especially relevant in the light of the evidence on the determining role of H. pylori (HP)-infection in the progression of the disease and its complications pharmacoeconomically justified drug therapy regimens. The high level of resistance of H. pylori infection to antibiotics is one of the key factors influencing the effectiveness of antihelicobacter therapy. Studies conducted in the northern, eastern and western regions are devoted to the issue of HP antibiotic resistance in Ukraine. Due to the close geographical location in the west, the III European Multicenter Resistance Survey of HP, which covered 32 centers from 18 countries of the European Union with the inclusion of 2204 strains of H. pylori, is of considerable interest. The purpose of the study: evaluation of pharmacoeconomic efficacy of sequential and triple antihelicobacter therapy in HP-associated chronic gastritis with the use of drugs from domestic manufacturers and potential economic benefits for the Armed Forces of Ukraine. Materials and methods. In conducting research, the authors used: bibliographic method - to study the state of providing servicemen with modern means for the treatment of HG, the place and role of pharmacoeconomic analysis in the medical service of the Armed Forces of Ukraine; mathematical and statistical - to study the dynamics of morbidity of servicemen; cost-effectiveness method - to select the most optimal AGBT regimens according to clinical and pharmacoeconomic indicators; descriptive modeling - to determine the total cost of providing treatment for HG in the military medical service; structural and logical method of research. Statistical analysis of the obtained results were made using Statistica 6.0 (StatSoft Inc., USA). The results were considered statistically reliable at P < 0,05. Results. Authors showed dynamic of chronic gastritis incidence among servicemen in peace time. The results of own clinical study were analyzed to enhance efficacy of treatment H. pylori associated chronic gastritis, and to decrease risks of extra treatment costs for Ukrainian government. Сonclusions. Pharmacoeconomic analysis of modern medical supply of servicemen with antihelicobacter and antisecretory drugs testified to the expediency of transition to sequential antihelicobacter therapy using domestic esomeprazole. The use of sequential antihelicobacter and antisecretory therapy based on esomeprazole, optimal from the point of view of pharmacoeconomic analysis, in servicemen with HP-associated HG will help increase the efficiency and quality of treatment, avoid unjustified budget expenditures for treatment and economic benefits for Ukraine's medical service. ; Актуальность. Проблема лечения хронического гастрита у военнослужащих, как одного из самых частых заболеваний желудочно-кишечного тракта, приобретает особую актуальность через призму полученных доказательных данных по определяющей роли H. pylori (НР)-инфекции в прогрессировании заболевания и развития его осложнений и в связи с отсутствием фармакоэкономических обоснованных схем медикаментозной терапии. Высокий уровень резистентности H. рylori-инфекции к антибиотикам является одним из ключевых факторов, влияющих на эффективность антихеликобактерной терапии. Вопросам антибиотикорезистентности НР в Украине посвящены исследования, проведенные в северном, восточном и западном регионах. Из-за близкого географического размещения на западе значительный интерес представляет III Европейское многоцентровое исследование резистентности НР, охватившего 32 центра с 18-ти стран Европейского Союза с включением 2204 штаммов H. pylori. Цель исследования: оценка фармакоэкономической эффективности последовательной и тройной антихеликобактерной терапии при НР-ассоциированном хроническом гастрите с применением препаратов отечественного производства и потенциальной экономической выгоды для Вооруженных Сил Украины. Материалы и методы. При проведении исследований авторами использованы следующие методы: библиографический; математико-статистический; описательного моделирования; структурно-логический метод исследования. Статистическую обработку полученных результатов проводили с помощью пакета Statistica 6.0 (StatSoft Inc., USA). Результаты считались статистически достоверными при P < 0,05. Результаты. Авторами показана динамика заболеваемости хроническим гастритом (ХГ) среди военнослужащих в мирный период. Проанализированы результаты собственных исследований фармакоэкономически обоснованного медикаментозного обеспечения военнослужащих при Н. pylori – ассоциированном ХГ препаратами для проведения тройной и последовательной антигеликобактерной терапии, что способствует повышению эффективности и качества лечения, избеганию неоправданных бюджетных затрат и потенциальным экономическим выгодам для медицинской службы Вооруженных Сил Украины. Выводы. Фармакоэкономический анализ современного медикаментозного обеспечения военнослужащих антихеликобактерными и антисекреторными лекарственными средствами показал целесообразность перехода на последовательную антихеликобактерную терапию с использованием отечественного эзомепразола. Применение у военнослужащих с НР-ассоциированным ХГ последовательной антихеликобактерной и антисекреторной терапии на основе эзомепразола, оптимальной с точки зрения фармакоэкономического анализа, будет способствовать повышению эффективности и качества лечения, избежанию неоправданных бюджетных расходов на лечение и экономическим выгодам для медицинской службы Вооруженных сил Украины. ; Актуальність. Проблема лікування хронічного гастриту у військовослужбовців, як одного з найчастіших захворювань шлунково-кишкового тракту, набуває особливої актуальності в призмі отриманих доказових даних щодо визначальної ролі H. pylori (НР)–інфекції у прогресуванні захворювання і розвитку його ускладнень та у зв'язку з відсутністю фармакоекономічно обґрунтованих схем медикаментозної терапії. Високий рівень резистентності H. рylori-інфекції до антибіотиків є одним з ключових факторів, що впливають на ефективність антигелікобактерної терапії. Питанням антибіотикорезистентності НР в Україні присвячені дослідження, проведені в північному, східному та західному регіонах. Через близьке географічне розміщення на заході значний інтерес представляє III Європейське багатоцентрове дослідження резистентності НР, що охопило 32 центри з 18-ти країн Європейського Союзу із включенням 2204 штамів H. pylori. Мета дослідження: оцінка фармакоекономічної ефективності послідовної та потрійної антигелікобактерної терапії при НР-асоційованому хронічному гастриті із застосуванням препаратів вітчизняного виробника і потенційної економічної вигоди для Збройних Сил України. Матеріали та методи. При проведенні досліджень авторами використані наступні методи: бібліографічний; математико-статистичний; описового моделювання; структурно-логічний. Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою пакета Statistica 6.0 (StatSoft Inc., USA). Результати вважалися статистично достовірними при P <0,05. Результати. Авторами показана динаміка захворюваності на хронічний гастрит серед військовослужбовців у мирний період. Проаналізовано результати власних досліджень щодо фармакоекономічно обґрунтованого медикаментозного забезпечення військовослужбовців при Н. pylori-асоційованому хронічному гастриті (ХГ) препаратами для проведення потрійної та послідовної антигелікобактерної терапії, що сприятиме підвищенню ефективності та якості лікування, уникненню невиправданих бюджетних витрат та потенційним економічним вигодам для медичної служби Збройних Сил України. Висновки. Фармакоекономічний аналіз сучасного медикаментозного забезпечення військовослужбовців антигелікобактерними й антисекреторними лікарськими засобами засвідчив доцільність переходу на послідовну антигелікобактерну терапію із використанням вітчизняного езомепразолу. Застосування у військовослужбовців із НР-асоційованим ХГ послідовної антигелікобактерної та антисекреторної терапії на основі езомепразолу, оптимальної з точки зору фармакоекономічного аналізу, сприятиме підвищенню ефективності та якості лікування, уникненню невиправданих бюджетних витрат на лікування та економічним вигодам для медичної служби Збройних Сил України.

The author offers readers a comprehensive analysis of the legal history of the Turkic Khaganate (552-603), both during its formation (545-553) and during the reign of the prominent military leader Muqan Qaghan (553-572). The establishment of close political and legal ties between the Turks and the Eastern Roman Empire was the result of a peace treaty between the Byzantines and the Persians (562). In 562, 563, 565 and 566, the Turkic Khaganate sent its official ambassadors to Constantinople. At that time, the Turks had the legal status of vassals of the Chinese dynastic kingdom of Western Wei (according to the privilege of 545). The victory over the Zhuzhan Khaganate in 552 allowed the Turks to take control of all the Turko-Mongol and Manchurian tribes of the eastern part of the Eurasian steppe. In 554, the Turks began to fight against other heirs of the Hun tribe - the "White Huns-Hephthalites". Since the Hephthalites had long terrorized the eastern provinces of the New Persian Empire, the Iranian shahanshah (king of kings) Khosrow I Anushirvan (531579) decided to invite part of the Turkic horde to military service. At the same time, we assume that Khosrow Anushirvan, having a large staff of advisers of Greco-Roman origin, sought to use the lex foedus model , according to which the Roman Empire traditionally recruited and accepted "barbarians" for imperial military service. The idea was successful. Muqan Qaghan transferred the troops of his uncle Istdmi ("Western Horde") under the command of Khosrov, and Istdmi's daughter became the main wife of the Persian "king of kings". In 555-557, the Turks defeated the last pro-Zhuzhan forces in northern China (Avar tribes) and subjugated Khorezm. As a result of the defeat, someAvars retreated as far as the Volga-Don interfluve, wherein they began to ask the Byzantine emperor Justinian the Great (527-565) to grant them the status of federates. The Eastern Roman Empire accepted the Avars as its citizens and, de jure, founded the Avar Khaganate (558-805). Since the possessions of the Turkic Khaganate now reached the Volga, the Turks and Persians concluded a treaty on the division of Hephthalite possessions (566), which covered the borders of modern Afghanistan and Pakistan. Ratification of the new agreement set an important precedent in the historical and legal life of Eurasia. The Turkic Khaganate recognized as its suzerains both the Chinese emperors of the Western Wei dynasty and the shahanshah of Persia ("the precedent of polyvassality"). At the same time, the Turks gave the "suzerains" all the necessary signs of attention and recognition, seeing this as a space for political manoeuvring, seeking to completely subjugate the key sections of the Great Silk Road. The transfer of power in Byzantium to Emperor Justin II (565-578) and the further intensification of trade contacts between Constantinople and the Turkic Khaganate led to the cooling of Iranian-Turkic relations. In 567, the Eastern Roman Empire initiated the resettlement of the Avars in Pannonia and Dacia, while the Northern Black Sea Coast was ceded to the Western Turkic Horde by Istem as a lex foedus. Thus, as of 568, the Turkic Khaganate legally declared itself dependent on the authorities of the Eastern Roman Empire, Iran and the Western Wei, which, of course, should have led to the outbreak of another international armed conflict. ; Автор пропонує читачам комплексний аналіз юридичної історії Тюркського каганату (552-603 рр.),як за доби його становлення (545553 рр.), так і в часи правління видатного полководця Муган-ка-гана (553-572 рр.). Встановлення тісних політико-правових зв'язків між тюрками і Східною Римською імперією було наслідком укладення мирної угоди між візантійцями та персами (562 р.). У 562, 563, 565 і 566 роках Тюркський каганат надсилав своїх офіційних послів у Константинополь. На той момент тюрки володіли юридичним статусом васалів китайського династичного царства Західна Вей (згідно з привілеєм 545 р.). Перемога над Жужаньським каганатом у 552 р. дозволила тюркам взяти під контроль усі тюрко-монголь-ські й маньчжурські племена східної частини Євразійського степу. У 554 р. тюрки почали боротьбу проти інших спадкоємців племені хунну - «гуннів-ефталітів». Оскільки ефталіти вже тривалий час тероризували східні провінції Новоперсидського царства, то іранський шахіншах («цар царів») Хосров Ануширван (531-579) прийняв рішення запросити частину тюркської орди на військову службу. При цьому ми припускаємо, що Хосров Ануширван, маючи великий штат радників греко-римського походження, прагнув використати юридичну модель lex foedus, згідно з якою Римська імперія традиційно вербувала та приймала на імперську військову службу цілі народи «варварів» (як германців чи слов'ян-землеробів, так і кочівників іранського, арабського чи гуннського походження). Задум був успішним. Муган-каган передав загони свого дядька Істемі («західну орду») під командування Хосрова, а донька Істемі стала дружиною персидського «царя царів». У 555-557 рр. тюрки розгромили останні прожу-жаньські сили в Північному Китаї (племена аварів) та підпорядкували своїй владі Хорезм. Внаслідокпоразки частина аварів відступила аж у Волго-Донське міжріччя, де в 558 р. стала просити візантійського імператора Юстиніана Великого (527-565) надати їм статус федератів. Східна Римська імперія прийняла аварів у своє підданство і де-юре заснувала Аварський каганат (558-805 рр.). Оскільки володіння Тюркського каганату тепер сягнули Волги, тюрки і перси уклали Договір про поділ ефталітських володінь (566 р.), що охоплювали межі сучасних Афганістану та Пакистану. Ратифікація нової угоди створила важливий прецедент в історико-правовому житті Євразії. Тюркський каганат визнавав своїми сюзеренами як китайських імператорів із династії Західна Вей, так і шахіншаха Персії («прецедент полівасалітету»). При цьому тюрки надавали «сюзеренам» усі необхідні знаки уваги та визнання, вбачаючи в цьому простір для політичного маневрування, прагнучи повністю підпорядкувати своїй владі ключові відтинки Великого Шовкового Шляху. Прихід до влади у Візантії імператора Юстина ІІ (565-578) та подальша активізація торговельних контактів Константинополя з Тюркським каганатом привели до охолодження ірано-тюркських стосунків. У 567 р. Східна Римська імперія ініціювала переселення аварів у Паннонію та Дакію, тоді як Північне Причорномор'я передавалось західнотюркській орді Істемі на правах lex foedus. Отже, станом на 568 р. Тюркський каганат юридично визнавав себе залежним від влади Східної Римської імперії, Ірану та Західної Вей, що, безумовно, мало призвести до вибуху чергового міжнародного збройного конфлікту.

Problem setting. Since the creation of the United Nations, it has been 73 years since, the world has changed dramatically, and accordingly, the Organization must change, rebuild under new realities. Due to the increase in the number of international conflicts, global problems of our time, the intensification of world globalization, informatization and computerization of all spheres of society, old methods and ways of getting out of crisis situations either cease to work or become ineffective. Therefore, the way in which the United Nations is transformed will determine the state of affairs in the international arena, world peace and security.Recent research and publications analysis. In the sociology of international relations and related academic disciplines, the issue of UN activity and development was studied by such scholars as B.M. Ashavsky, M.P.O. Baccarini, M.O. Baimuratov, Z. Bauman, S. Browne, M.V. Buromensky, R. Butler, S. Chesterman, K. Engelbrekt, Y.P. Godovnik, R.V. Guban, J.M. Hanhimaki, D. Howell, I. Johnstone, D. Malone, P. Nadin, O.V. Serdyuk, B.I. Tarasyuk, N. Turchin, Yu.O. Voloshin, T.J. Weiss, I.V. Yakovuk, Y.M. Zhukovsky, A.M. Zlenko et al. The situation on the international scene is changing, and today the United Nations is faced with new challenges and challenges that have not been studied by the authors or have been studied fragmentarily, so the appeal to comprehend the possible models of reforming the UN in today's conditions is quite expedient.Paper objective ‑ identification of problems in the activities of the United Nations and its ability to perform the tasks set before the organization, as well as proposals to overcome the problems identified to ensure the effectiveness of the UN work.Paper main body. The UN structure is rather complex and includes a large number of different organizational units of committees, commissions, departments, etc. Main structural units the General Assembly, the Security Council, the Economic and Social Council (ECOSOC), the International Court of Justice, Trusteeship Council (suspended on 1 November 1994), the Secretariat. From the point of view of the level of authority, the General Assembly and the UN Security Council are the most important.The beginning of the active reform process of the United Nations is linked to the election of Secretary-General Kofi Annan in 1997. During the 52nd session of the UN General Assembly, the main directions for updating the UN were proposed, including structural changes in the Secretariat, coordination of organizations of the UN system at the country level, and improving interaction with civil society. This topic was developed at the Millennium Summit in 2000 immediately after the 55th session of the UN General Assembly, which took place in September of the same year.Summing up the achievements of the United Nations during its existence, it is worth pointing out the process of its transformation from the organization, which was focused mainly on conference services, to a truly global provider of services, which operates in virtually every corner of the world, thereby helping to improve the lives of people in need of assistance. The following statistical information confirms the progress achieved: more than 70% of the annual budget is allocated to peacekeeping and other field operations, which is almost 20% more than in the mid-1990s; the number of humanitarian missions increased from 12 to 43; the number of human rights defenders of the Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights in the states has increased by almost four times. However, there remain problems that have not yet been overcome, the most important of them is the reform of the Security Council. Discussions about reforming the UN Security Council have been taking place since the first years of its existence. The need for the reform of the UN Security Council is due to significant changes in the world that took place after the Second World War: economic, military-political, demographic, etc. The current composition of the UN Security Council does not proportionally represent the geographical zones of the conflict. Among the 15 members of the UN Security Council, 5 seats were assigned to the Western Europe and other Western European countries (including three permanent members), 2 to Eastern Europe (including Russia), 3 to the Asia-Pacific region (APR, including China), 3 to Africa and 2 ‑ Latin America and the Caribbean. These regional quotas show that one-third of the seats in the UN Security Council are in the «golden billion», while Eastern Europe, in which there are many unsettled conflicts, is represented only by Russia and one non-permanent member, and the Middle East is the source of the most severe conflicts, has only one representative from the APR group. In addition, the Asian quota can not always take into account the positions of States whose interests affect a number of territorial conflicts in the South China and East China Seas through which the main sea routes of the world pass.Conclusions of the research. There is a need for further UN reform. It is necessary to consistently carry out the reform of the UN Security Council, forming within its framework the agreed conceptual framework and practical measures to preserve and strengthen it as the central UN body, but the transformation is necessary: the world has changed, the structure that protects it must be changed. At the initial stage it is necessary to increase the number of members of the Council, the number of permanent members should reflect the regional picture of the world, new permanent members do not have veto power for 15-20 years. ; В статье исследуется деятельность ООН, ее институты и структура. Доказывается, что ООН нуждается в реформировании, прежде всего, ее главных структур: Генеральной Ассамблеи и Совета Безопасности, превращение их в эффективно работающие структуры. Кроме того требуют своего реформирования и совершенствования деятельность по поддержанию мира и разоружению, создание эффективной системы обеспечения прав человека, укрепление судебной системы, координация деятельности специализированных учреждений и специальных комиссий и фондов ООН, укрепление кадрового потенциала. ; У статті досліджується діяльність ООН, її інститути і структура. Доводиться, що ООН потребує реформування, насамперед, її головних структур: Генеральної Асамблеї і Ради Безпеки, перетворення їх в ефективно працюючу структуру. Крім того вимагають свого реформування та вдосконалення діяльність з підтримки миру і роззброєння, створення ефективної системи забезпечення прав людини, зміцнення судової системи, координація діяльності спеціалізованих установ та спеціальних комісій і фондів ООН, зміцнення кадрового потенціалу.

Problem setting. Since the creation of the United Nations, it has been 73 years since, the world has changed dramatically, and accordingly, the Organization must change, rebuild under new realities. Due to the increase in the number of international conflicts, global problems of our time, the intensification of world globalization, informatization and computerization of all spheres of society, old methods and ways of getting out of crisis situations either cease to work or become ineffective. Therefore, the way in which the United Nations is transformed will determine the state of affairs in the international arena, world peace and security.Recent research and publications analysis. In the sociology of international relations and related academic disciplines, the issue of UN activity and development was studied by such scholars as B.M. Ashavsky, M.P.O. Baccarini, M.O. Baimuratov, Z. Bauman, S. Browne, M.V. Buromensky, R. Butler, S. Chesterman, K. Engelbrekt, Y.P. Godovnik, R.V. Guban, J.M. Hanhimaki, D. Howell, I. Johnstone, D. Malone, P. Nadin, O.V. Serdyuk, B.I. Tarasyuk, N. Turchin, Yu.O. Voloshin, T.J. Weiss, I.V. Yakovuk, Y.M. Zhukovsky, A.M. Zlenko et al. The situation on the international scene is changing, and today the United Nations is faced with new challenges and challenges that have not been studied by the authors or have been studied fragmentarily, so the appeal to comprehend the possible models of reforming the UN in today's conditions is quite expedient.Paper objective ‑ identification of problems in the activities of the United Nations and its ability to perform the tasks set before the organization, as well as proposals to overcome the problems identified to ensure the effectiveness of the UN work.Paper main body. The UN structure is rather complex and includes a large number of different organizational units of committees, commissions, departments, etc. Main structural units the General Assembly, the Security Council, the Economic and Social Council (ECOSOC), the International Court of Justice, Trusteeship Council (suspended on 1 November 1994), the Secretariat. From the point of view of the level of authority, the General Assembly and the UN Security Council are the most important.The beginning of the active reform process of the United Nations is linked to the election of Secretary-General Kofi Annan in 1997. During the 52nd session of the UN General Assembly, the main directions for updating the UN were proposed, including structural changes in the Secretariat, coordination of organizations of the UN system at the country level, and improving interaction with civil society. This topic was developed at the Millennium Summit in 2000 immediately after the 55th session of the UN General Assembly, which took place in September of the same year.Summing up the achievements of the United Nations during its existence, it is worth pointing out the process of its transformation from the organization, which was focused mainly on conference services, to a truly global provider of services, which operates in virtually every corner of the world, thereby helping to improve the lives of people in need of assistance. The following statistical information confirms the progress achieved: more than 70% of the annual budget is allocated to peacekeeping and other field operations, which is almost 20% more than in the mid-1990s; the number of humanitarian missions increased from 12 to 43; the number of human rights defenders of the Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights in the states has increased by almost four times. However, there remain problems that have not yet been overcome, the most important of them is the reform of the Security Council. Discussions about reforming the UN Security Council have been taking place since the first years of its existence. The need for the reform of the UN Security Council is due to significant changes in the world that took place after the Second World War: economic, military-political, demographic, etc. The current composition of the UN Security Council does not proportionally represent the geographical zones of the conflict. Among the 15 members of the UN Security Council, 5 seats were assigned to the Western Europe and other Western European countries (including three permanent members), 2 to Eastern Europe (including Russia), 3 to the Asia-Pacific region (APR, including China), 3 to Africa and 2 ‑ Latin America and the Caribbean. These regional quotas show that one-third of the seats in the UN Security Council are in the «golden billion», while Eastern Europe, in which there are many unsettled conflicts, is represented only by Russia and one non-permanent member, and the Middle East is the source of the most severe conflicts, has only one representative from the APR group. In addition, the Asian quota can not always take into account the positions of States whose interests affect a number of territorial conflicts in the South China and East China Seas through which the main sea routes of the world pass.Conclusions of the research. There is a need for further UN reform. It is necessary to consistently carry out the reform of the UN Security Council, forming within its framework the agreed conceptual framework and practical measures to preserve and strengthen it as the central UN body, but the transformation is necessary: the world has changed, the structure that protects it must be changed. At the initial stage it is necessary to increase the number of members of the Council, the number of permanent members should reflect the regional picture of the world, new permanent members do not have veto power for 15-20 years. ; В статье исследуется деятельность ООН, ее институты и структура. Доказывается, что ООН нуждается в реформировании, прежде всего, ее главных структур: Генеральной Ассамблеи и Совета Безопасности, превращение их в эффективно работающие структуры. Кроме того требуют своего реформирования и совершенствования деятельность по поддержанию мира и разоружению, создание эффективной системы обеспечения прав человека, укрепление судебной системы, координация деятельности специализированных учреждений и специальных комиссий и фондов ООН, укрепление кадрового потенциала. ; У статті досліджується діяльність ООН, її інститути і структура. Доводиться, що ООН потребує реформування, насамперед, її головних структур: Генеральної Асамблеї і Ради Безпеки, перетворення їх в ефективно працюючу структуру. Крім того вимагають свого реформування та вдосконалення діяльність з підтримки миру і роззброєння, створення ефективної системи забезпечення прав людини, зміцнення судової системи, координація діяльності спеціалізованих установ та спеціальних комісій і фондів ООН, зміцнення кадрового потенціалу.

The article deals with engineering and fortifications built on the banks of the Dnieper during the Russian-Turkish war 1736-1739 years. It is primarily about buildings and fortifications that were built on the Dnieper thresholds for launching boats and military transport Dnieper Flotilla, as well as fortified harbor in the lower reaches of the Dnieper, adapted for Boat parking units. The main stages of construction of these facilities, their location and purpose. The place of these buildings in the theater of war, as well as their strategic importance. In the militaryhistorical literature this question has not received special attention of researchers. Today in Russia and Ukraine, the topic has a narrow circle of specialists.The aim of this study is the total reconstruction of the main stages of construction and use of buildings erected on the banks of the Dnieper to the needs of the Russian army and navy during the years 1736-1738. Source base of this study are published written sources. A special place is occupied by documentary materials, whose appearance is due to the needs and requirements of the central authorities of the Russian Empire. Among them - the imperial edicts and the Senate and the Admiralty Board resolutions, which were published during the XIX ctolittya. Unfortunately, unpublished documents still ignored researchers. Mostly they are kept in the archives of the Russian Federation. Thus, our study is not the final product in developing the theme, but a reconstruction, which provides guidance for new discoveries.During the work we have been able to perform the following research objectives: 1) to show the reasons for the construction of fortifications on the banks of the Dnieper in the late 30s of the eighteenth century; 2) to identify the main stages of construction of these facilities, their location and destination; 3) determine the location of the Dnieper line of fortifications in the plans of the Russian government and the high command during the Russian-Turkish War, 1736-1739; 4) specify the functions and activities of the garrisons of the Dnieper fortifications.The first fortifications were built on the Dnieper River in the summer of 1736 during a campaign Dnieper Army Field Marshal H.Miniha in Crimea. Based on the plans for the 1737 campaign, during which Russian troops were to seize the fortress Ochakov, the government decided to create a "Dnipro expedition" for immediate construction of river flotilla, which was made up of undersized fighting, trucks and utility vehicles. Ready to ship with military cargo were lower on the Dnieper and in the Dnieper-Bug estuary.During the Russian-Turkish war of 1736-1739 years on the Dnieper River was built a system engineering and fortifications. They were involved in the construction of significant human resources, first of all, it Dnieper army soldiers. In terms of military expediency of construction of these facilities were fully justified. The development of the Ukrainian town planning the middle XVIII century building Dnipro lines are not affected. This was for three reasons. First, the fortifications were built in the desert. Secondly, part of the fortifications was partially demolished before the evacuation of military commands. Third, even surviving objects could not continue to operate due to the fact that according Byelґradskoho peace treaty in 1739 the Russians had no right to renew. ; В статье рассматриваются инженерные и оборонительные сооружения, построенные на берегах Днепра в период русско-турецкой войны 1736-1739 годов. Речь идет о сооружениях и укреплениях, которые были возведены на днепровских порогах для спуска транспортных и боевых лодок Днепровской военной флотилии, а также о укрепленных гаванях в нижнем течении Днепра, приспособленных для стоянок лодочных отрядов. В военно- исторической литературе этот вопрос не получил особого внимания исследователей. На сегодня как в России, так и в Украине, данной темой владеет узкий круг специалистов.Целью данного исследования является общая реконструкция основных этапов строительства и использования сооружений, возведенных на берегах Днепра для нужд российской армии и флота на протяжении 1736-1738 годов. Источниками для данного исследования являются опубликованные документы и материалы российской армиии и флота периода правления императрицы Анны Иоанновны. Особое место занимают документальные материалы, появление которых обусловлено потребностями и требованиями центральных органов власти Российской империи. Среди них - императорские и сенатские указы, а также постановления Адмиралтейств-коллегии, которые были опубликованы в течение XIX века. К сожалению, неопубликованные документы всё ещё остаются вне поля зрения исследователей. В основном они хранятся в архивах Российской Федерации. Поэтому наше исследование не является конечным продуктом в разработке темы, а представляет собой реконструкцию, которая дает ориентиры для новых открытий.В ходе работы нам удалось выполнить следующие исследовательские задачи: 1) показать причины строительства укреплений на берегах Днепра в конце 30-х годов ХVIII века; 2) определить основные этапы строительства этих сооружений, их расположение и назначение; 3) определить место Днепровской линии укреплений в планах российского правительства и высшего командования во время в русско-турецкой войны 1736-1739 годов; 4) конкретизировать функции и деятельность гарнизонов днепровских укреплений.Первые оборонительные сооружения на Днепре были сведены летом 1736 года во время похода Днепровской армии генерал-фельдмаршала Х.Миниха на Крым. Исходя из планов на кампанию 1737 года, в ходе которой российские войска должны овладеть крепостью Очаков, правительство решило создать "Днепровскую экспедицию" для срочного строительства речной флотилии, которая должна состоять из маломерных боевых, транспортных и вспомогательных судов. Готовые судна с военным грузом должны были спускатся в Днепр и далее в Днепровско-Бугский лиман.За период русско-турецкой войны 1736-1739 годов на Днепре было построено целую систему инженерных и оборонительных сооружений. На их строительстве было задействовано значительные трудовые ресурсы, в первую очередь, это солдаты Днепровской армии. С точки зрения военной целесообразности строительство этих сооружений было вполне оправданным.На развитие украинского градостроительства середины XVIII века крепости Днепровской линии не повлияли. На это было три причины. Во- 16 первых, укрепления были построены в пустынной местности. Во-вторых, часть укреплений была частично снесена перед эвакуацией военных команд. В-третьих, даже уцелевшие объекты не могли дальше эксплуатироваться в связи с тем, что согласно Белґрадського мирного договора 1739 российская сторона не имела права их отстраивать. ; У статті розглядаються інженерні та оборонні споруди, побудовані на берегах Дніпра в період російсько-турецької війни 1736-1739 рр. Йдеться, насамперед, про споруди й укріплення, котрі були зведені на дніпровських порогах для спуску транспортних і бойових човнів Дніпровської військової флотилії, а також про укріплені гавані в нижній течії Дніпра, пристосовані для стоянок човнярських загонів. Визначено основні етапи будівництва цих споруд, їх розташування і призначення. Показано місце цих споруд на театрі війни, а також їх стратегічне значення. Дослідження побудовано на опублікованих документах і матеріалах російської армії і флоту періоду правління імператриці Анни Іоаннівни.

The article deals with engineering and fortifications built on the banks of the Dnieper during the Russian-Turkish war 1736-1739 years. It is primarily about buildings and fortifications that were built on the Dnieper thresholds for launching boats and military transport Dnieper Flotilla, as well as fortified harbor in the lower reaches of the Dnieper, adapted for Boat parking units. The main stages of construction of these facilities, their location and purpose. The place of these buildings in the theater of war, as well as their strategic importance. In the militaryhistorical literature this question has not received special attention of researchers. Today in Russia and Ukraine, the topic has a narrow circle of specialists.The aim of this study is the total reconstruction of the main stages of construction and use of buildings erected on the banks of the Dnieper to the needs of the Russian army and navy during the years 1736-1738. Source base of this study are published written sources. A special place is occupied by documentary materials, whose appearance is due to the needs and requirements of the central authorities of the Russian Empire. Among them - the imperial edicts and the Senate and the Admiralty Board resolutions, which were published during the XIX ctolittya. Unfortunately, unpublished documents still ignored researchers. Mostly they are kept in the archives of the Russian Federation. Thus, our study is not the final product in developing the theme, but a reconstruction, which provides guidance for new discoveries.During the work we have been able to perform the following research objectives: 1) to show the reasons for the construction of fortifications on the banks of the Dnieper in the late 30s of the eighteenth century; 2) to identify the main stages of construction of these facilities, their location and destination; 3) determine the location of the Dnieper line of fortifications in the plans of the Russian government and the high command during the Russian-Turkish War, 1736-1739; 4) specify the functions and activities of the garrisons of the Dnieper fortifications.The first fortifications were built on the Dnieper River in the summer of 1736 during a campaign Dnieper Army Field Marshal H.Miniha in Crimea. Based on the plans for the 1737 campaign, during which Russian troops were to seize the fortress Ochakov, the government decided to create a "Dnipro expedition" for immediate construction of river flotilla, which was made up of undersized fighting, trucks and utility vehicles. Ready to ship with military cargo were lower on the Dnieper and in the Dnieper-Bug estuary.During the Russian-Turkish war of 1736-1739 years on the Dnieper River was built a system engineering and fortifications. They were involved in the construction of significant human resources, first of all, it Dnieper army soldiers. In terms of military expediency of construction of these facilities were fully justified. The development of the Ukrainian town planning the middle XVIII century building Dnipro lines are not affected. This was for three reasons. First, the fortifications were built in the desert. Secondly, part of the fortifications was partially demolished before the evacuation of military commands. Third, even surviving objects could not continue to operate due to the fact that according Byelґradskoho peace treaty in 1739 the Russians had no right to renew. ; В статье рассматриваются инженерные и оборонительные сооружения, построенные на берегах Днепра в период русско-турецкой войны 1736-1739 годов. Речь идет о сооружениях и укреплениях, которые были возведены на днепровских порогах для спуска транспортных и боевых лодок Днепровской военной флотилии, а также о укрепленных гаванях в нижнем течении Днепра, приспособленных для стоянок лодочных отрядов. В военно- исторической литературе этот вопрос не получил особого внимания исследователей. На сегодня как в России, так и в Украине, данной темой владеет узкий круг специалистов.Целью данного исследования является общая реконструкция основных этапов строительства и использования сооружений, возведенных на берегах Днепра для нужд российской армии и флота на протяжении 1736-1738 годов. Источниками для данного исследования являются опубликованные документы и материалы российской армиии и флота периода правления императрицы Анны Иоанновны. Особое место занимают документальные материалы, появление которых обусловлено потребностями и требованиями центральных органов власти Российской империи. Среди них - императорские и сенатские указы, а также постановления Адмиралтейств-коллегии, которые были опубликованы в течение XIX века. К сожалению, неопубликованные документы всё ещё остаются вне поля зрения исследователей. В основном они хранятся в архивах Российской Федерации. Поэтому наше исследование не является конечным продуктом в разработке темы, а представляет собой реконструкцию, которая дает ориентиры для новых открытий.В ходе работы нам удалось выполнить следующие исследовательские задачи: 1) показать причины строительства укреплений на берегах Днепра в конце 30-х годов ХVIII века; 2) определить основные этапы строительства этих сооружений, их расположение и назначение; 3) определить место Днепровской линии укреплений в планах российского правительства и высшего командования во время в русско-турецкой войны 1736-1739 годов; 4) конкретизировать функции и деятельность гарнизонов днепровских укреплений.Первые оборонительные сооружения на Днепре были сведены летом 1736 года во время похода Днепровской армии генерал-фельдмаршала Х.Миниха на Крым. Исходя из планов на кампанию 1737 года, в ходе которой российские войска должны овладеть крепостью Очаков, правительство решило создать "Днепровскую экспедицию" для срочного строительства речной флотилии, которая должна состоять из маломерных боевых, транспортных и вспомогательных судов. Готовые судна с военным грузом должны были спускатся в Днепр и далее в Днепровско-Бугский лиман.За период русско-турецкой войны 1736-1739 годов на Днепре было построено целую систему инженерных и оборонительных сооружений. На их строительстве было задействовано значительные трудовые ресурсы, в первую очередь, это солдаты Днепровской армии. С точки зрения военной целесообразности строительство этих сооружений было вполне оправданным.На развитие украинского градостроительства середины XVIII века крепости Днепровской линии не повлияли. На это было три причины. Во- 16 первых, укрепления были построены в пустынной местности. Во-вторых, часть укреплений была частично снесена перед эвакуацией военных команд. В-третьих, даже уцелевшие объекты не могли дальше эксплуатироваться в связи с тем, что согласно Белґрадського мирного договора 1739 российская сторона не имела права их отстраивать. ; У статті розглядаються інженерні та оборонні споруди, побудовані на берегах Дніпра в період російсько-турецької війни 1736-1739 рр. Йдеться, насамперед, про споруди й укріплення, котрі були зведені на дніпровських порогах для спуску транспортних і бойових човнів Дніпровської військової флотилії, а також про укріплені гавані в нижній течії Дніпра, пристосовані для стоянок човнярських загонів. Визначено основні етапи будівництва цих споруд, їх розташування і призначення. Показано місце цих споруд на театрі війни, а також їх стратегічне значення. Дослідження побудовано на опублікованих документах і матеріалах російської армії і флоту періоду правління імператриці Анни Іоаннівни.

The subject of the research is the mutual influence of the pressure of globalization, information technology, post-modernization of society, on the one hand, socio-cultural and political transformations, in particular – the formation of enclaves of the knowledge society, and, on the other hand, the strategic management of the states and changes.The research methodology is based primarily on the interpretations of regulatory opportunities, limitations and prospects in the works of specialists in sociocultural and political processes' management, in the sphere of geo-strategic thinking, and effective ways to informational influence on the social level.The purpose of the article is a statement of the author's position on the analysis of the nature and direction of the leading social and political transformations, as well as the need for adequate changes in the implementation of political thinking and strategic management.Transformation of socio-cultural and political structure under the influence of globalization, post-modernization and information of the world considered to functional and structural positions.Democratically elected and accountable government as the characteristics of democracy dominated throughout the world. However, they hide the contents of a variety of socio-cultural and political trends, understanding which comes from a comparison of the basic values and meanings complex cultural and civilizational worlds.Creating a culture of active information impact (dialogue) is necessary not only for the exchange of achievements, but also to preserve their identity.Conclusions. Architectonics world order actively tested for strength postmodern transformation.The most important challenge of the globalization era becomes a task to preserve their identity, autonomy and subjectivity, not dissolve in the shadow of the world's centers, to use the processes of integration in their favor.The choice of our time: the transformation of Ukraine into a second-rate country pseudowestern – or revival based on values and meanings complexes, spiritual core of their cultural and civilizational world.Strategic diagnostics allows us to estimate the future thinking and action in the direction of analysis, forecasting and creating global projects based on basic values and meanings of their complexes cultural and civilizational worlds. Preservation of identity and the development of cultural and civilizational peace cannot be achieved by conservation and socio-cultural vestiges of the past archaic and breakthrough to the level of the knowledge society, primarily on the basis of giving basic value-semantic complexes advanced forms and priorities of the strategic partnership in education-research-production complexes. As a result of the strategic confrontation win the cultural and civilizational worlds that can provide (and see) advanced everyday conditions for the state and dynamics of life and development. Among the factors geostrategic positioning and fixing in the trend of the knowledge society is particularly significant information technology. Key part in the success of the internal and external transformation rate is the quality of strategic management. ; Предметом исследований является взаимное влияние под давлением про-цессов глобализации, постмодернизации и информатизации общества, с одной стороны, социокультурных и политических трансформаций, в частности – формирования анклавов общества знаний, и, с другой стороны, стратегического управления состояниями и изменениями.Методология исследования базируется, прежде всего, на трактовках регулятивных возможностей, ограничений и перспектив в работах специалистов в управлении социокультурными и политическими процессами, в сфере геостратегического мышления и эффективных путей оказания информационного воздействия на социальном уровне.Цель статьи – изложение авторской позиции по результатам анализа характера и направленности ведущих социальных и политических трансформаций, а также необходимых адекватных изменений в реализации политического мышления и стратегического управления.Трансформации социокультурного и политического устройства под влиянием процессов глобализации, постмодернизации и информатизации мира рассмотрены с функциональных и структурных позиций. Демократичность, выборность и подотчетность власти как характеристики народовластия доминируют повсеместно в мире. Однако они скрывают содержание разнообразных социокультурных и политических тенденций, понимание которых рождается из сравнения базовых ценностно-смысловых комплексов культурно-цивилизационных миров.Создание культуры активного информационного воздействия (диалога) необходимо не только для обмена достижениями, но и для сохранения своей идентичности.Таким образом, архитектоника мироустройства активно испытывается на прочность постсовременными трансформациями.Важнейшим вызовом эпохи глобализации становится задача сохранить свою идентичность, самостоятельность и субъектность, не раствориться в тени мировых центров, использовать процессы интеграции в свою пользу.Выбор нашего времени: превращение Украины во второразрядную псевдозападную страну – или возрождение на основе ценностно-смысловых комплексов, духовного стержня своего культурно-цивилизационного мира.Стратегическая диагностика будущего позволяет оценить мышление и действия в направлении анализа, прогнозирования и создания глобальных проектов на основе основных ценностно-смысловых комплексов своих культурно-цивилизационных миров. Сохранение идентичности и развитие культурно-цивилизационного мира может быть достигнуто не консервацией рудиментов прошлого и социокультурной архаики, а прорывом к уровню общества знания, в первую очередь, на базе придания базовым ценностно-смысловым комплексам передовых форм и приоритетов стратегического партнерства в образовательно- научно-производственных комплексах. В итоге стратегического противостояния побеждают культурно-цивилизационные миры, которые могут предоставить (и убедить в этом) передовые повседневные условия для состояния и динамики жизнедеятельности и развития населения. Среди факторов геостратегического позиционирования и закрепления в тренде общества знаний особенно существенны информационные технологии. Ключевое звено в успехе трансформаций внешнего и внутреннего курса – качество стратегического управления. ; Предметом дослідження є взаємний вплив під тиском процесів глобалізації,інформатизації, постмодернізації суспільства, з одного боку, соціокультурних і політичних трансформацій, зокрема – формування анклавів суспільства знань, і, з іншого боку, стратегічного управління станами та змінами.Стаття містить виклад авторської позиції за результатами аналізу характеру та спрямованості провідних соціальних і політичних трансформацій, а також необхідних адекватних змін у реалізації політичного мислення і стратегічного управління.Трансформації соціокультурного та політичного устрою під впливом процесівглобалізації, інформатизації та постмодернизації світу розглянуті з функціональних і структурних позицій. Демократичність, виборність і підзвітність влади як характеристики народовладдя домінують повсюдно в світі. Однак вони приховують зміст різноманітних соціокультурних і політичних тенденцій, розуміння яких народжується з порівняння базових ціннісно-смислових комплексів культурно-цивілізаційних світів.Стратегічна діагностика майбутнього дозволяє оцінити мислення і дії в напрямку аналізу, прогнозування та створення глобальних проектів на основі основних ціннісно-смислових комплексів своїх культурно-цивілізаційних світів. Збереження ідентичності та розвиток культурно-цивілізаційного світу може бути досягнуто не консервацією рудиментів минулого і соціокультурної архаїки, а проривом до рівня суспільства знання, в першу чергу, на базі додання базовим ціннісно-смисловим комплексам передових форм і пріоритетів стратегічного партнерства в освітньо-науково-виробничих комплексах. У підсумку стратегічного протистояння перемагають культурно цивілізаційні світи, які можуть надати (і переконати в цьому) передові повсякденні умови для стану і динаміки життєдіяльності та розвитку населення. Серед факторів геостратегічного позиціонування і закріплення в тренді суспільства знань особливо істотні інформаційні технології. Ключова ланка в успіху трансформацій зовнішнього і внутрішнього курсу – якість стратегічного управління

European Union combines territories of 27 member countries and also economical, trade and financial aspects. It has an essential role in global problems and its importance is increasing equal to adoption of collective decisions in sphere of foreign policy. EU converses with all the world key figures and also with those who have their own opinion about world and their own interests.During the last years the meaning of EU as an independent figure in the modern general European safety system is intensifying. It is important to point that diplomacy stays the basement for mutual foreign and safety policy in EU, so that it is supported by trade, help, safety and defense if it's necessary. This policy is directed firstly to solve the conflicts and reach the international understanding.The topicality of issue. The historical development of Europe witnesses that guaranteeing of safety has been a task of various international political blocks and organizations. Exacerbation of untraditional threats influenced the strengthening of institutional and functional role of international organization in sphere of guaranteeing of safety.Dynamics of international processes points the increasing meaning of regional safety systems in providing of stability in the world. Mutual dependence of regional and global organizations of collective safety and defense is intensifying (UN, NATO, OSCE and EU).The aim of the article is an analyzing of European safety and defense police (ESDP) as policy in process of further closer integration within EU and in the relationships with other international safety organizations.The object of survey is mutual safety and defense policy of EU in the context of new threats to the regional and global safety.The subject of survey – international political specifies of formation and evolution, institutional and practical and international law mechanisms of ESDP since the second half of XX cen. – the beginning of XXI cen.The conclusions In such way, in the last 20 years political and institutional changes in EU has created the premises for the new perception of «purely European» safety space. The development of European safety conception is characterized by complex approach, determination of qualitatively new threats and at the same time emphasizes the accepting of values which are mutual for European countries.1. Earlier in the EU state security relied entirely on the political defensive mechanism of NATO and the political mechanism of OSCE and the UN, the security problems are recently becoming further relevance for European policy and become «internal priority» of the European Union. EU concern for maintaining their own security, the creation of an appropriate system and its organization was implemented in an effort to strengthen the Common Foreign and Security Policy (CFSP). However, since its launch CFSP was ineffective political-legal and institutional mechanisms. Therefore, in 1999 the European Union introduced a new, more successful initiative called the European Security and Defense Policy (ESDP).It should be noted that this area of soft security, ie the post-conflict settlement and assist in civil management, and is currently the most successful and best functioning part of ESDP. Scope military solution is still considered controversial by most Member States and has many obstacles to achieve efficient operation.2. The EU strongly and gradually approaching the ability to influence to European and international security. Over the last decade, the EU was able to significantly develop its military component of ESDP as an important link. In particular, the creation and development of military forces allowed the EU to take over peacekeeping missions as in Europe and beyond.3. Enhancing the EU efforts in the area of foreign and security policy was due to the failure of the EU itself resolve the conflict in the Balkans, the knowledge of its own military and technological backwardness, the understanding of the changes in the content and scope of threats and recognition of the need to build an appropriate response strategy. This led to a conceptual change in European security policy and the emergence of initiatives to create a European military instruments of influence on world politics (in the so-called «hard security»).4. Over the last decade, the EU had 23 civilian missions and military operations on three continents. These include the following: peace of the after effects of Tsunami Aceh (Indonesia), the protection of refugees in Chad, the fight against piracy in Somalia and the Horn of Africa. This suggests that the EU's role as a player in the security becomes tangible.As of November 2010 the EU has both thirteen military and civilian missions in 4 regions of the world: the European continent (the Balkans, Moldova / Ukraine), the Middle East, Asia and Africa. Also completed 11 military and civilian operations in the Balkans, the Caucasus, Asia and Africa.While EU operations using inputs NATO. Thus, we can speak of complementary efforts and mutually beneficial cooperation between the EU and NATO.5. In the EU a priority for further development of ESDP recognizes no quantitative growth indicators and qualitative implementation of capacity in this area, which in turn confronts the EU Member States following objectives: reaching consensus on all aspects of common security and defense policy, development and learning new methodologies crisis management, effective use of international cooperation, strengthening the defense industry and military technology.6. Motivation to improve the state of national security, stabilization of the internal and external situation, reducing dependence and further out from the influence of a number of other reasons make our country more actively in the foreign and security policy. The overall process of the EU integration process involves appropriate in all areas and sectors, including security, so further participation in the CFSP has a positive attitude affect the positioning of Ukraine in the security dimension of European geopolitical space. Achieving this goal is possible only in case of joint ownership of all political parties, the government and the President to improve geo-political situation of our country both in Europe and internationally. ; Статья посвящена исследованию проблемы формирования, развития и усовершенствования оборонительной политики и политики безопасности Европейского Союза, совместной внешней политики и политики безопасности.Анализируются основные шаги европейского сообщества в направлении создания собственной, Европейской оборонительной политики и политики безопасности в контексте новых угроз региональной и глобальной безопасности, состояние и трансформация отношений ЕС и НАТО в сфере безопасности. ; Статтю присвячено дослідженню проблеми формування, розбудови та вдосконалення оборонної і безпекової політики Європейського Союзу, спільної зовнішньої та безпекової політики.Аналізуються основні кроки європейського співтовариства в напрямку створення власної, Європейської безпекової та оборонної політики в контексті нових загроз регіональній і глобальній безпеці, стан та трансформація стосунків ЄС і НАТО у сфері безпеки.

The article explores the problem of Ukrainian–Turkish and Ukrainian-Tatar relations in the last third of XVII century – early XVIII century. This period was marked by the regrouping of political interests in Central and Eastern Europe, when the created system of peace treaties and its evolution gave the Ukrainian hetmans various fears about the fate of Ukraine, encouraged them to search for contacts with Crimean Khanate and Ottoman Empire. In these contacts at the state and especially public level, there was already a sufficiently controversial tradition. The ideological context associated with the phenomenon of identity (Cossack, Ukrainian) also played its role, which often entered into contradiction with the ideological frame of the real time policy. Аt the same time, in turn, the representatives of Crimean Khanate and Ottoman Empire had their own imaginationits toeards and tradition concerning Ukrainians,, which were formed in the context of their attitude to Christians, and also were determined by secular considerations of prey and economic benefits. Due to these reasons, the Ukrainian–Turkish and Ukrainian-Tatar relations of this time were a complex phenomenon, which, despite the existing historiography (for example, it should be mentioned the works by O. Galenko, T. Chukhlib), requires additional investigation. In addition to research the factual history if phenomenon and made attempt to reconstruct the Ukrainian–Turkish and Ukrainian–Tatar relations in this period as a certain system, in the article another attempt was made to outline the structure of the problem.The analysis of Ukrainian-Turkish and Ukrainian-Tatar relations in the last third of XVII century – on the beginning of XVIII c. conducted with using the official and narrative sources, allowed to allocate the following directions, studying of which is needed to reveal various aspects of the problem: terminology, the study of hostile relations in the context of secular and religious ideas, the study of allied and peaceful (included with social assimilation) relations; the study of the main motivation used to substantiate the necessity of unions with Crimean Khanate and Ottoman Empire in the conditions when Orthodoxy acted the role of the center of Ukrainian identity; analysis of the use of the Ukrainian-Tatar and Ukrainian-Turkish relations to form the pantheon of heroes and give positive or negative characteristics to individual figures, depending on the discourse and tasks of authors of texts. It is also important to study the psychological aspects of relations, the influence of mentality, emotions, in the context of the concepts of "offence" and "fear". The study of these areas showed the complexity of the very concept of "Ukrainian-Turkish and Ukrainian-Tatar relations", their different and even opposite directions, dependence on political and ideological factors, their influence on the formation of public discourse. ; В статье рассматривается проблема украинско–турецких и украинско– татарских отношений в последней трети XVII – начале XVIII ст. Для этого периода було характерна перегруппировка политических интересов в Центрально–Восточной Европе, когда система договоров, которая создавалась, и ее эволюция порождали у украинских гетманов разные опасения относительно судьбы Украины, подталкивали их к поиску контактов с Крымским ханством и Османской империей. У этих контактов на государственном и особенно общественном уровне существовала уже достаточно противоречивая традиция. Свою роль играл и идейный контекст, связанный феноменом идентичности (казаческой, украинской), которая часто вступала в противоречие с идеологическим оформлением реальной политики того времени. В то же время свое представление и традицию относительно украинской стороны имели, в свою очередь, представители крымского ханства и Османской империи, которые формировались в контексте их отношения к христианам, а также определялись светскими соображениями добычи и экономической выгоды. Вследствие указанных причин украинско-турецкие и украинско-татарские отношения этого времени были сложным явлением, которое, несмотря на существующую историографию (например, работы А. Галенко и Т. Чухлиба), требует дополнительного исследования. Кроме изучения фактического материала и попытки реконструкции украинско-турецких и украинско-татарских отношений в избранный период, в статье была осуществлена и попытка определить возможную структуру проблемы.Осуществленный с привлечением официальных и нарративных источников анализ украинско-турецких и украинско-татарских отношений в последней трети XVII – в начале XVIII в. позволил выделить следующие направления, изучение которых позволяет раскрыть разные аспекты проблемы: терминологический; изучение враждебных отношений в контексте светских и религиозных идей, исследование союзных и мирных (включительно с социальной ассимиляцией) отношений; изучение главной мотивации, которая использовалась для обоснования необходимости союзов с Крымским ханством и Османской империей в условиях, корда православие определяло украинскую идентичность; анализ использования украинско-турецких и украинско-татарских отношений для формирования пантеона героев и обеспечения положительных или отрицательных характеристик отдельным деятелям, в зависимости от дискурса и задач авторов текстов. Также является важным направление, связанное с исследованием психологических аспектом отношений, влияния ментальности, эмоций, в контексте понятий «обида» и «страх». Исследование этих направлений выявило сложность самого понятия «украинско-турецкие и украинско-татарские отношения», их разновекторность, зависимость от политических и идеологических факторов, влияние на формирование общественных дискурсов. ; В статті розглядається проблема українсько-турецьких та українсько-татарських відносин в останню третину XVII ст. – на початку XVIII ст. Цей період був позначений перегрупуванням політичних інтересів в Центрально-Східній Європі, коли створювана система мирних договорів та її еволюція породжувала в українських гетьманів різні побоювання щодо долі України, спонукала їх до пошуку контактів з Кримським ханством та Османською імперією. У цих контактів на державному та особливо суспільному рівні існувала вже достатньо суперечлива традиція. Свою роль відігравав й ідейний контекст, пов'язаний з феноменом ідентичності (козацької, української), що часто вступав у протиріччя з ідеологічним обрамленням реальною політики часу. Водночас своє уявлення та традицію щодо української сторони мали, в свою чергу, представники Кримського ханства та Османської імперії, що формувалися в контексті їх ставлення до християн, а також визначалися світськими міркуваннями здобичі та економічної вигоди. Внаслідок вказаних причин українсько–турецькі та українсько–татарські відносини цього часу були складним явищем, яке, незважаючи на існуючу історіографію (наприклад, праці О. Галенка, Т. Чухліба), потребує додаткового дослідження. Крім вивчення фактичного матеріалу та спроби реконструкції українсько– турецьких та українсько-татарських відносин в обраний період як певної системи, у статті була здійснена спробу окреслити можливу структуру проблеми.Проведений із залученням офіційних та наративних джерел аналіз українсько–турецьких та українсько–татарських відносин в останню третину XVII ст. – на початку XVIII ст. дозволив виділити наступні напрямки, вивчення яких дозволяє розкрити різні аспекти проблеми: термінологічний, вивчення ворожих відносин у контексті світських та релігійних ідей, дослідження союзних та мирних (включно з соціальною асиміляцією) відносин; вивчення головної мотивації, що використовувалася для обґрунтування необхідності союзів з Кримським ханством та Османською імперією в умовах, коли православ'я виступало осередком української ідентичності, аналіз використання українсько–татарських та українсько–турецьких відносин для формування пантеону героїв та надання позитивних чи негативних характеристик окремим діячам, в залежності від дискурсу та завдань авторів текстів. Також важливим є напрямок дослідження психологічних аспектів відносин, впливу ментальності, емоцій, у контексті понять «кривди» та «страхів». Дослідження цих напрямків виявило складність самого поняття «українсько–турецькі та українсько–татарські відносини», їх різновекторність, залежність від політичних та ідеологічних чинників, вплив на формування суспільних дискурсів.

The article explores the problem of Ukrainian–Turkish and Ukrainian-Tatar relations in the last third of XVII century – early XVIII century. This period was marked by the regrouping of political interests in Central and Eastern Europe, when the created system of peace treaties and its evolution gave the Ukrainian hetmans various fears about the fate of Ukraine, encouraged them to search for contacts with Crimean Khanate and Ottoman Empire. In these contacts at the state and especially public level, there was already a sufficiently controversial tradition. The ideological context associated with the phenomenon of identity (Cossack, Ukrainian) also played its role, which often entered into contradiction with the ideological frame of the real time policy. Аt the same time, in turn, the representatives of Crimean Khanate and Ottoman Empire had their own imaginationits toeards and tradition concerning Ukrainians,, which were formed in the context of their attitude to Christians, and also were determined by secular considerations of prey and economic benefits. Due to these reasons, the Ukrainian–Turkish and Ukrainian-Tatar relations of this time were a complex phenomenon, which, despite the existing historiography (for example, it should be mentioned the works by O. Galenko, T. Chukhlib), requires additional investigation. In addition to research the factual history if phenomenon and made attempt to reconstruct the Ukrainian–Turkish and Ukrainian–Tatar relations in this period as a certain system, in the article another attempt was made to outline the structure of the problem.The analysis of Ukrainian-Turkish and Ukrainian-Tatar relations in the last third of XVII century – on the beginning of XVIII c. conducted with using the official and narrative sources, allowed to allocate the following directions, studying of which is needed to reveal various aspects of the problem: terminology, the study of hostile relations in the context of secular and religious ideas, the study of allied and peaceful (included with social assimilation) relations; the study of the main motivation used to substantiate the necessity of unions with Crimean Khanate and Ottoman Empire in the conditions when Orthodoxy acted the role of the center of Ukrainian identity; analysis of the use of the Ukrainian-Tatar and Ukrainian-Turkish relations to form the pantheon of heroes and give positive or negative characteristics to individual figures, depending on the discourse and tasks of authors of texts. It is also important to study the psychological aspects of relations, the influence of mentality, emotions, in the context of the concepts of "offence" and "fear". The study of these areas showed the complexity of the very concept of "Ukrainian-Turkish and Ukrainian-Tatar relations", their different and even opposite directions, dependence on political and ideological factors, their influence on the formation of public discourse. ; В статье рассматривается проблема украинско–турецких и украинско– татарских отношений в последней трети XVII – начале XVIII ст. Для этого периода було характерна перегруппировка политических интересов в Центрально–Восточной Европе, когда система договоров, которая создавалась, и ее эволюция порождали у украинских гетманов разные опасения относительно судьбы Украины, подталкивали их к поиску контактов с Крымским ханством и Османской империей. У этих контактов на государственном и особенно общественном уровне существовала уже достаточно противоречивая традиция. Свою роль играл и идейный контекст, связанный феноменом идентичности (казаческой, украинской), которая часто вступала в противоречие с идеологическим оформлением реальной политики того времени. В то же время свое представление и традицию относительно украинской стороны имели, в свою очередь, представители крымского ханства и Османской империи, которые формировались в контексте их отношения к христианам, а также определялись светскими соображениями добычи и экономической выгоды. Вследствие указанных причин украинско-турецкие и украинско-татарские отношения этого времени были сложным явлением, которое, несмотря на существующую историографию (например, работы А. Галенко и Т. Чухлиба), требует дополнительного исследования. Кроме изучения фактического материала и попытки реконструкции украинско-турецких и украинско-татарских отношений в избранный период, в статье была осуществлена и попытка определить возможную структуру проблемы.Осуществленный с привлечением официальных и нарративных источников анализ украинско-турецких и украинско-татарских отношений в последней трети XVII – в начале XVIII в. позволил выделить следующие направления, изучение которых позволяет раскрыть разные аспекты проблемы: терминологический; изучение враждебных отношений в контексте светских и религиозных идей, исследование союзных и мирных (включительно с социальной ассимиляцией) отношений; изучение главной мотивации, которая использовалась для обоснования необходимости союзов с Крымским ханством и Османской империей в условиях, корда православие определяло украинскую идентичность; анализ использования украинско-турецких и украинско-татарских отношений для формирования пантеона героев и обеспечения положительных или отрицательных характеристик отдельным деятелям, в зависимости от дискурса и задач авторов текстов. Также является важным направление, связанное с исследованием психологических аспектом отношений, влияния ментальности, эмоций, в контексте понятий «обида» и «страх». Исследование этих направлений выявило сложность самого понятия «украинско-турецкие и украинско-татарские отношения», их разновекторность, зависимость от политических и идеологических факторов, влияние на формирование общественных дискурсов. ; В статті розглядається проблема українсько-турецьких та українсько-татарських відносин в останню третину XVII ст. – на початку XVIII ст. Цей період був позначений перегрупуванням політичних інтересів в Центрально-Східній Європі, коли створювана система мирних договорів та її еволюція породжувала в українських гетьманів різні побоювання щодо долі України, спонукала їх до пошуку контактів з Кримським ханством та Османською імперією. У цих контактів на державному та особливо суспільному рівні існувала вже достатньо суперечлива традиція. Свою роль відігравав й ідейний контекст, пов'язаний з феноменом ідентичності (козацької, української), що часто вступав у протиріччя з ідеологічним обрамленням реальною політики часу. Водночас своє уявлення та традицію щодо української сторони мали, в свою чергу, представники Кримського ханства та Османської імперії, що формувалися в контексті їх ставлення до християн, а також визначалися світськими міркуваннями здобичі та економічної вигоди. Внаслідок вказаних причин українсько–турецькі та українсько–татарські відносини цього часу були складним явищем, яке, незважаючи на існуючу історіографію (наприклад, праці О. Галенка, Т. Чухліба), потребує додаткового дослідження. Крім вивчення фактичного матеріалу та спроби реконструкції українсько– турецьких та українсько-татарських відносин в обраний період як певної системи, у статті була здійснена спробу окреслити можливу структуру проблеми.Проведений із залученням офіційних та наративних джерел аналіз українсько–турецьких та українсько–татарських відносин в останню третину XVII ст. – на початку XVIII ст. дозволив виділити наступні напрямки, вивчення яких дозволяє розкрити різні аспекти проблеми: термінологічний, вивчення ворожих відносин у контексті світських та релігійних ідей, дослідження союзних та мирних (включно з соціальною асиміляцією) відносин; вивчення головної мотивації, що використовувалася для обґрунтування необхідності союзів з Кримським ханством та Османською імперією в умовах, коли православ'я виступало осередком української ідентичності, аналіз використання українсько–татарських та українсько–турецьких відносин для формування пантеону героїв та надання позитивних чи негативних характеристик окремим діячам, в залежності від дискурсу та завдань авторів текстів. Також важливим є напрямок дослідження психологічних аспектів відносин, впливу ментальності, емоцій, у контексті понять «кривди» та «страхів». Дослідження цих напрямків виявило складність самого поняття «українсько–турецькі та українсько–татарські відносини», їх різновекторність, залежність від політичних та ідеологічних чинників, вплив на формування суспільних дискурсів.

The thesis is devoted to the study of the language representation of the concept death, which being an important element of any national and cultural community participates in the formation of the cultural norms. The concept is viewed as a cognitive and linguocultural phenomenon. The concept is defined as the mental formation which combines certain concepts, ideas, knowledge, associations, emotions connected with a particular phenomenon. Part of the above elements form the core which is collectively developed and conceptually structured, while others form the individual variable periphery. The basic theoretical principles of national, language and cognitive world picture are clarified and revised, the new empirical material is analysed. The terms "concept", "image", "symbol" and "concept" are defined.The concept death occupies a crucial place in the Ukrainian cognitive-language world picture. The six-stage analysis of the concept death is suggested, which combines cognitive and linguocultural approaches to its interpretation. The concept death is qualified as abstract, nominated, relevant, complex (multi-level), binary (has an antonymic couple ‒ life), universal, stable, primary, teleonic unit. Its motivational, notional, figurative, symbolic, value, associative components are revealed through the analysis of lexicographic sources and the Newest Ukrainian literature.In addition to naming the concept, the lexeme death has a number of derivatives, synonyms and idiomatic phrases which are included into nominative means of the concept's linguistic representation. The presence of the voluminous derivational field is a characteristic feature of the concept death in the Ukrainian language; powerful paradigmatic and syntagmatic relationships, which the verbalisers of the concept death form, determine its relevance in the Ukrainian linguocultural studied.In terms of its structural organisation the concept involves six aspects and we propose a six-stage analysis of the concept death, combining cognitive and linguocultural approaches to its interpretation. Motivational and conceptual components of the concept find their reflection in lexicographic definitions. The figurative and symbolic components are revealed in the metaphorical meanings of the word functioning as general reflections of the particular subject, phenomenon, etc. The value component dominates the concept and can identify the national specific features of each mental formation being revealed at different stages of the research.Dynamic characteristics of the concept are volatile and limited by consciousness of the collective or individual speaker. The concept as a linguocultural phenomenon is multidimensional, which determines the possibility of different approaches to its structure establishment and is characterised by the presence of universal national-cultural, social, group and individual-personal components.Motivational features of the death concept were formed in Proto-Slavic and Old Kievan Rus' periods of the language formation. Motivational features are stored in the form of trite metaphors or in the form of notional features of the concept. The analysis of keywords in dictionary definitions can provide the concept's meaningful minimum ‒ the direct notional features. Indirect notional features are features expressed through paradigmatic and syntagmatic relations referents of the concept death.Currently, in the native speakers' minds the lexico-semantic field of the concept death (based on the results of the free associative experiment) has the following shape: the core of the concept is formed by the thematic groups "life", "fear", "unnatural death", "the end"; the close periphery contains thematic groups which represent "peace", "natural death", "grief", "ritual", "afterlife" features; the distant periphery is constituted by thematic groups "age", "symbol", "time", "politically marked associations", "socially marked associations", "disease", "color", "subculture". The quantitative analysis of the features found in the Ukrainian discourse has shown that their use is not homogeneous. The highest frequency is observed for signs "termination of existence" (20%), "the end" (16%), "execution" (11%) and "ruin" (9%). The signs of "clinical death" (1%), "death of the soul" (1%), "biological death" (0.5%) and "destruction" (0.5%) have the least frequency.The figurative component of the death concept in the Ukrainian language is predetermined by a number of cognitive features, which serve as the basis for typical metaphorical statements. In the texts of the Newest Ukrainian literature, the figurative aspect of the death concept includes features of animate (vital, anthropomorphic, zoomorphic, vegetative) and inanimate (elements, property, artifacts, substances, food, spatial and temporal features) beings. The concept death is explicated in the texts' symbolic meaning through anthropomorphic signs (images of a young and an old woman), theomorphic features (soul / spirit, punishment), colour symbols (black, white, purple, yellow, blue); images-symbols (sleep, beginning, cold, darkness).The concept death accumulates general and specific values. The most widespread in the Ukrainian cognitive-linguistic picture of the world are the following valuable characteristics of the concept death: natural / unnatural, beautiful, heroic, easy, terrible, shameful, ordinary, majestic, sudden. Within the value component of the concept, we single out such universal values as freedom, will, happiness. In the centre of the concept death scenario lies the situation scheme which contains the event itself, its assessment and emotional experience. In the centre of the emotive scenario, there is the emotion associated with the death. In the event scenario, on the contrary, the emotional experience of death is the consequence of the event. ; Диссертация посвящена исследованию языковой репрезентации концепта смерть, который является важнейшим элементом культуры любой национальной общности, участвует в формировании культурных норм.Концепт рассматривается как когнитивный и лингвокультурологический феномен. Выделены такие его инвариантные признаки: 1) минимальная единица человеческого опыта в его идеальном представлении; 2) експлицированность словом; 3) полевая организация; 4) основная единица обработки, хранения и передачи информации; 5) «размытость» границ; 6) культурная и социальная маркированность; 7) соотношение универсального и индивидуального компонентов.Концепт смерть определяется как абстрактная, номинированная, актуальная, сложная (многоуровневая), парная (имеет антонимическую пару ‒ жизнь), универсальная, стойкая, исконная, телеонимная единица. Описаны мотивирующий, понятийный, образный, символический, ценностный, ассоциативный составляющие исследуемого концепта в сознании носителей украинского языка (на основе анализа лексикографических источников, результатов ассоциативного эксперимента и дискурсивного анализа украинского художественного дискурса). Применен шестиэтапний анализ концепта смерть, объединяющий когнитивный и лингвокультурологический подходы к его интерпретации. ; Дисертацію присвячено дослідженню мовної репрезентації концепту смерть, який є важливим елементом культури будь-якої національно-культурної спільноти, бере участь у формуванні культурних норм.Концепт розглянуто як когнітивний та лінгвокультурологійний феномен. Встановлено такі інваріантні ознаки концепту: 1) мінімальна одиниця людського досвіду в його ідеальному уявленні; 2) експлікованість словом; 3) польова організація; 4) основна одиниця опрацювання, збереження й передавання інформації; 5) «розмитість» меж; 6) культурна й соціальна маркованість; 7) співвідношення універсального й індивідуального компонентів.Концепт смерть кваліфіковано як абстрактну, номіновану, актуальну, складну (багаторівневу), парну (має антонімічну пару ‒ життя), універсальну, стійку, споконвічну, телеонімну одиницю. Визначено мотиваційний, поняттєвий, образний, символьний, ціннісний, асоціативний складники досліджуваного концепту у свідомості носіїв української мови (на ґрунті аналізу лексикографічних джерел, результатів асоціативного експерименту й дискурсивного аналізу українського художнього дискурсу). Застосовано шестиетапний аналіз концепту смерть, який поєднує когнітивний та лінгвокультурологійний підходи до його інтерпретації.

Розкрито суспільне, художнє, моральне значення щорічних Міжнародних Пасхальних асамблей, їх сутність і своєрідність, виражені в гаслі «Духовність єднає Україну», зокрема особливості ювілейної Х Асамблеї – 2018. Докладно розглянуто зміст її заходів – музичних діалогів; концертів, присвячених ювілеям видатних композиторів і виконавців; Першого конкурсу скрипалів імені Богодара Которовича; благодійної програми «Вірою, надією єдині»; охарактеризовано їх програми, творчий шлях колективів та окремих виконавців, які взяли участь у цих заходах. Х Міжнародна Пасхальна асамблея – 2018 «Духовність єднає Україну» справді стала грандіозним святом духовності та єднання українського суспільства. У цьому переконують творчі виступи, концерти не лише в концертних залах Києва, а й у Софії Київській, Михайлівському Золотоверхому Соборі, Успенському соборі Києво-Печерської Лаври, Патріаршому соборі Воскресіння Христового, у Храмі Василя Великого. У цих заходах виявилося прагнення людей жити в мирі і злагоді. Український політикум усе більше переконується в тому, що краще неспокійний мир, ніж жахи воєнного лихоліття. Це має стати нормою для України! Висока гуманістична ідея Пасхальних асамблей спрямована на утвердження стабільності, миру і благополуччя в нашій країні. ; Relevance of research. In the twenty-first century some profound socio-political, economic, and spiritual shifts have become the realities of life both in Ukraine and the world. They not only open up perspectives for the socio-cultural progress of mankind, but also create crises in all spheres of life. State activity in the field of spirituality as well as artistic and aesthetic integrity of Ukrainian society should be aimed at overcoming destructive processes of stagnation and instability, humanization of universal moral and spiritual values, revival of Ukrainian national culture. An important role in this is related to the annual International Easter Assembly "Spirituality unites Ukraine".The purpose of the research is to reveal the social, artistic, and moral significance of the annual International Easter Assemblies, their essence and peculiarity, expressed in the slogan "Spirituality unites Ukraine". Particularly it has been pointed out the properties of this event from the point of view of its jubilee Tenth Assembly-2018. The author has described in detail the content of its events, expressed by musical dialogues, concerts devoted to the anniversaries of prominent composers and performers. The first Bogodar Kotorovych Contest of violinists, the charity program "Unity in faith and hope" were characterized with a detailed description of the program, the creative path of the teams and individual performers who took part in these events.The methodology of the study provides an analytical review of the main activities that took place during the jubilee Tenth Assembly-2018. The scientific novelty of the study consists in the fact that it first characterized the performances of leading performing groups that took part in this international event. Their creative peculiarity has been revealed in connection with the embodiment of the author's design. The importance of musical dialogues introduced with the assistance of Embassies of foreign states accredited in Ukraine has been emphasized. This is a quite new form of international cultural cooperation, the purpose of which is the spiritual rapprochement of nations and nationalities, the popularization of the cultures of different peoples. During the Tenth International Easter Assembly in 2018, ten dialogues were held with the participation of performers from Italy, Hungary, the USA, Lithuania, France, Israel, Germany and other countries. There were creative performances, concerts not only in the concert halls of Kiev, but also in Saint Sophia Cathedral in Kyiv, St. Michael's Cathedral, the Assumption Cathedral of the Kyiv-Pechersk Lavra, the Patriarchal Cathedral of the Resurrection of Christ, at the Church of Basil the Great.The tradition of the Easter assemblies has become a honoring of prominent figures of musical culture. On April 17, 2018, a jubilee concert by Georgiy Agrathin "Musician-Magician" took place in the Great Hall of the Academy on his 70th anniversary with the participation of the National Orchestra of Folk Instruments of Ukraine (headed by V. Gutsal).The concluding Gala Concert of the winners of the 8th All-Ukrainian Television Children's Song Festival-Competition "Solovyenko of Ukraine" was the bright event of the Assembly. On 22nd April 2018, the First All-Ukrainian Bogodar Kotorovych Violinist Competition also has begun. The organizers of the contest are Petro Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine with the support of the Ministry of Culture of Ukraine, the National Union of Composers of Ukraine, and the All-Ukrainian Foundation for International Communication "Ukrainian National Embassy", the National All-Ukrainian Music Union. The jury consists of well-known violinists from Ukraine, France, Poland, and Great Britain – students of the outstanding Maestro.The Grand Concert "Opera in the Academy" was dedicated to the 80th anniversary of the Opera Studio of the National Academy of Sciences of Ukraine. P. I. Tchaikovsky. This is a unique creative unit for the preparation of musicians of the world level. There is a spectator hall for 800 seats with a technically equipped stage, it has all the necessary theatrical workshops (decorative, lighting, sound, dressing room, engineering, costume, etc.), artistic, rehearsal and auxiliary premises. The artistic level of performances is provided by the constantly functioning choir, orchestra, ballet and mimic corpses; the production group – conductors, directors, artists, chormeisters, choreographers, concertmasters, who are outstanding persons of the musical theater. Academy educators and talented youth, winners of national and international artistic competitions and festivals constantly take part in all the productions and performances of the Opera Studio.The Opera Studio is not only an important academic unit of the Academy, but also a worldclass artistic center. On its scene there were many all-Ukrainian and international festivals and contests aimed at solving not only creative, artistic, but also social tasks, in particular to overcome confrontations and discord, spiritual impoverishment, depreciation of artistic heritage, national history. Among them there are international festivals "Vivat, Academia", "Italian Baroque in Ukraine", All-Ukrainian competitions of choral conductors and pianists of the firm "C. Bechstein", International Easter Assembly "Spirituality unites Ukraine".Findings and Conclusions. The Tenth International Easter Assembly-2018 "Spirituality unites Ukraine" has indeed become a grand holiday of spirituality and unity of Ukrainian society. It has revealed the desire of people to live in peace and harmony. ; Раскрыто общественное, художественное, моральное значение ежегодных Международных Пасхальных ассамблей, их сущность и своеобразие, выраженные в месседже «Духовность объединяет Украину», а также особенности юбилейной Х Ассамблеи-2018. Детально рассмотрено содержание её многообразных мероприятий – музыкальных диалогов, концертов, посвящённых юбилеям видающихся композиторов и исполнителей, Первого конкурса скрипачей имени Богодара Которовича, благотворительной программы «Верой, надеждой едины», охарактеризованы их программы, творческий путь коллективов и отдельных исполнителей, принявших участие в этих мероприятиях. Х Международная Пасхальная ассамблея-2018 «Духовность объединяет Украину» действительно стала грандиозным праздником духовности и единения украинского общества. В этом убеждают творческие выступления, концерты не только в концертных залах Киева, но и в Софии Киевской, Михайловском Золотоглавом Соборе, Успенском соборе Киево-Печерской Лавры, Патриаршем соборе Воскресения Христового, в Храме Василия Великого. В этих мероприятиях нашло своё выражение стремление людей жить в мире и согласии. Украинский политикум все больше убеждается в том, что лучше неспокойный мир, нежели ужасы войны. Это должно стать нормой для Украины! Высокая гуманистическая идея Пасхальных ассамблей направлена на утверждение стабильности, мира и благоденствия в нашей стране.

The Bible is one of the most expensive, most amazing monuments in the treasury of universal values. This Book of Books, which has absorbed the wisdom of hundreds of generations, gives us the answer that such is good, and that evil brings man to an unattainable pedestal of wisdom, self-sacrifice, faithfulness in love and love for parents, their children, the Fatherland. It gives us today a vivid example of the fact that human beings can be vices, the nights and the dark sides of human nature. It is enough to remember the legends from the Old Testament about Cain and Abel, Joseph and his brothers, about Samson and Dalil, about Hama, the prodigal son, about the Garden and Gomorrah.It is difficult to name another book that has had the same strong influence on the formation of all subsequent world art of literature, such as the Bible, in particular the Fourth Gospel. The main reason for this lies in the fact that the Evangelists (Matthew, Mark, Luke, John the Theologian) preached the universal ideals of goodness and justice, the infinite value of the human person, the equality of all peoples before God, the primacy of the spiritual principle over material. In addition, the Evangelists were talented writers.For the Ukrainian literature, the Bible is of the utmost importance: the history of the Old Manuscript manuscript begins with the Ostromir Gospel, and from the Apostle (1574) and the Ostroh Bible (1581) — the Ukrainian book printing. At different stages of development, Ukrainian literature interpreted the Bible as an essential element of national culture and self-consciousness. Hryhoriy Savych Skovoroda, P. Gulak-Artemovsky, Markian Shashkevich, Ivan Franko, Lesya Ukrainka, Bogdan Lepky addressed the hymns of the Holy Scripture.Taras Shevchenko expanded the thematic range of plots and motives by introducing in his poetry the images of the prophets and a series of evangelical conflicts. However, eternal themes in the work of Kobzar acquire a national patriotic sound. According to Professor Mikhail Drahomanov, none of the literary sources can compare with the Bible for influencing the system of thoughts of Shevchenko. The Bible was a favorite childhood book of the poet, some of its parts, in particular the Psalter, he knew by heart. It was the Bible that became the life-giving source of its holy sacrificial love for its native people, the comprehensive brotherly love, the boundless sorrow for the suffering of Ukraine and the unwavering faith in its liberation from the shackles of tyranny.Biblical motifs in the work of Bohdan Lepky are closely intertwined with the national-patriotic themes that most strongly sounded during the period of World War II. The voice of the citizen poet calling on the Ukrainian people to fight for liberation from the oppression of the imperialist, for the revival of Ukrainian statehood, the unity of Ukraine, sounded in full force during this period.The theme of Christmas and Easter inspired the poet to create the eponymous cycles: «At Christmas Night» (1915), «Under Christmas» (1923), «From Christmas Moods» (1930), «On the Day of Resurrection» (1940), «Easter Bells» (1941). In a series of poems written during the First World War, the painful sums of peaceful years sound when religious holidays spiritually united people, filled their hearts with sincere comfort. The poetry of religious themes on the eve of the Second World War has a certain significance, acquire a patriotic sound, a civic passion — a premonition of the new, even more terrible tragedy that mankind undergoes, it is a powerful call to unite all people of goodwill for peace and happiness on Earth.But Bogdan Lepky was not only a brave and indestructible citizen in poetry. He could also be a gentle, elegant lyricist, elegant writer of the autumn. By the depth of philosophical generalizations, the poetry of B. Lepky can be compared with the «Book of Ecclesiastes» from the «Old Testament.»Speaking about Biblical motives in the work of Bogdan Lepky, one can not but recall his historical novel Mazepa. From the pages of this work, the tragic history of Ukraine of the end of the seventeenth and early thirteenth centuries, the spiritual and political split, fratricidal war, terrible embodiment of the Biblical legend about Cain and Abel, tells us. However, in spite of all the tragedy of the depicted events, the novel also expresses the faith of the writer in the light of the coming of his Fatherland, his deep religious outlook is felt, since the pictures of the suffering of Ukraine, Baturin involuntarily associate with the biblical legend of the crucifixion of Jesus Christ, his patience and the wonderful resurrection From the dead. Particular attention in the novel Mazepa needs the image of the Nativity of Christ, because the mystery of Christmas night is presented in it not only unsurpassed beauty landscapes, folk beliefs, magical actions, charms. The writer very original reproduces this poetic image. The Magnonian Christmas Nativity Scene with its allegorical actors is in the forerunner of the fact that the entire Hetman's House, Ukraine, will soon become a bloody vertep. In the form of Christmas, the fate of Ukraine, Lepky, also depicts a grandiose canvas — the battle of Poltava: «In the smoke and cemetery, in the bladder and in the blood, in the cries and weeping in the Poltava fields, the lying part of the villains lay. What does she bring? Freedom and happiness or sorrow and captivity? « Beside this, it should be emphasized that in the novel Mazepa, biblical symbols are very closely and surprisingly organically interwoven with Ukrainian national symbols.In his work, the author uses a huge number of Christian prayers in the Old Slavonic, Old Russian, Ukrainian, which sound in the language of Hetman Mazepa, Orlyk, Chuikevich, Mrochka, Chechel, Kenigsen and other heroes. However, in addition to the original religious texts — prayers for Ukraine, the writer applies in his work both his own, author's, in the spirit of Ukrainian folk songs and dumas. Steppe-mother is an image of the mother of Ukraine that, like a living creature, breathes, rejoices, sad, complains, prays and suffers along with their unrelenting children, who go beyond bounds by their leader, like the ancient Jews by the prophet Moses.One of the most important commandments of the Lord — «Do not kill» — became the name of the third year of the novel «Mazepa». This same thought will pass through all the work of the canvas and is fundamental to it, since the whole work is an angry protest against the fear of war, against the spiritual and physical extermination of one people to others.In the context of world art Biblical images of works of Ukrainian writers reveal a complex and contradictory, they glorify the beautiful and majestic life of man in all its manifestations, not only the simplest but also deep intimate, capable. So we face the phenomena of social life, the condemnation of brute force, deception, treason. At the same time, general human ideals and high national-patriotic principles are glorified. ; Статья посвящена роли Библии в творчестве украинских писателей. Проанализировано философское наполнение поэтических произведений Тараса Шевченко, а также поэзии и романа Богдана Лепкого «Мазепа» в контексте европейской культуры. Акцентированы национально-патриотические и общечеловеческие начала творчества украинских писателей-классиков. ; Стаття присвячена ролі Біблії у творчості українських письменників. Проаналізовано філософське наповнення поетичних творів Тараса Шевченка, а та- кож поезій і роману Богдана Лепкого «Мазепа» в контексті європейської куль- тури. Акцентовано національно-патріотичні й загальнолюдські начала творчості українських письменників-класиків.

The dynamics of directing of the modern folk festivals, their drama, set design, as well as the specifics of the entire director's production group are studied. Folk festivals in Ukraine are very popular and constantly gather an audience of thousands. Today, in the era of globalization such folk forums facilitate cultural exchange between nations, ethnic groups and social organizations. Wide range of information about different cultures contribute peace between nationalities and the reduction of antagonism and aggression between them. However, globalization is also associated with the progressive unification of the many aspects of national cultures that gives rise to the opposite trend when the aggressive imposition of "leveling" of the cultural space causes the opposite reaction – an interest in their own cultural traditions and in folk traditions of other nations, and the desire to protect their own cultural values. In Ukraine, the interest in folk culture has its own characteristics. In terms of permanent forbiddance on Ukrainian language and national identity only folk tradition was the constant foundation that contributed to the revival of Ukrainian culture as an independent phenomenon in European cultural context. Therefore, in Ukraine, folk festivals are very popular as a way of the own cultural identity. Ukrainian folk culture does not lead just only to the rustic culture, but it includes also the culture of other social stratums, such as the Cossacks, handicraft, as well as gentry and knightly traditions of Ukrainian cultural and political elite. This cultural stratum has a huge potential for dramatic theatrical festival shows.A distinctive feature of the folk festivals is the maximum concentration around national cultural tradition that at such events is relayed into the theatrical and entertainment forms. The main task of the director is the organic combination of traditional culture, unprofessional, variability, which is a priori of folk culture, with certain rules and laws of the performing arts as a professional skill . One should avoid mechanical transfer of traditional ceremonies , songs, games on the festival scene , and tends with the artistic methods to convey the atmosphere of festive folk culture. The director faces the task of an organic combination of the past and present, as well as the construction of the festival action in such way as to motivate and inspire a contemporary with folk tradition, to light and present in the aesthetic language of modernity.Another important factor in today's director of folk festivals, is the commercialization of the festival movement, as a part of the tourism infrastructure. A modern folk festival director faces the task to pay the maximum attention to the commercial part of the event, which affects on the director's vision of the overall festival picture, and on the selection of its members, expressive artistic methods and directing techniques. So, folk festival director often combines his work with the administrative work of the director, art director, producer.First of all, before the director is the task to develop a spectacular artistic explication, the original format of the festival, to consider the through action that should tie into a coherent, logical sequence the performances of the festival participants; to offer an original set design, sound and lighting design of the stage platforms, to develop the director's explication of the opening and closing ceremonies, as well as the main event of the festival. Typically, theatrical spectacle of the festival becomes the central festival event, that expresses the main idea of the festival.Today, folk festivals have different formats, that depend on the status of financial opportunities, concepts, themes of the event. The format of folk festival, aesthetics and style are also dependent on whether it is dedicated to folk culture of a particular ethnic group or has the genre direction, or demonstrates the tradition of a small area (village, district, local) or the tradition of the specific historical time (the prince, Cossack times, the era of Baroque and others).Global trend of folk festivals is the active usage of landscape and architectural attractions as the venue of folklore activities, that contributes to the attractiveness of visitors, enhances the aesthetic appreciation of folk activities, expand their cultural and educational program. In the other turn, the venue of the festival dictates the choice of artistic media and the formation of the artistic design of the theatrical spectacle. This is due to the general tendency of visualization and entertainment of cultural events of all levels. The folk festival, as well as any other festival, it is a complex, synthetic and multifunctional phenomenon, not just the sum of several theatrical shares. By definition, on the festival it should be general encouraged atmosphere of the fest, like a holiday, where all participants are competent.One of the main tasks for the director of the folklore festival is the creation of the conceptual drama and director plan of the full event, taking into account the features of the traditional genre of folk art. Today shooting script (implemented as a common scheme or libretto) of the folk festival has the several canonical constants: opening ceremony, parade, procession of participants, concerts and individual performances, improvised performances, competitions, culminating action and grand final (Gala).In the structure of folklore programs, that have spectacular type, it is recommended to follow the principle of contrast , alternating different performances by: a) the genre (choral, dance, instrumental), and b) the age composition (children, adults, the elderly) , and c) regional characteristics. So you can achieve the variety of programs, raise the interest for action as the monotonous performances tire and depress the emotional mood of the audience. Special emphasis is directed to the interactive participation in all the actions the maximum number of those who are on our folklore.Having reviewed the basic principles, forms of folk festivals direction, it can be summarized that the main current trend is to use new, original approach for playing, reconstruction and representation of traditional folk culture.Direction skill at such festivals consists of creation the fascinating spectacle and unique atmosphere f the national holiday with the help of the organic, thematically unified fusion of different types of art. ; Исследуются виды современных фольклорных фестивалей и их драматургия. Рассматривается динамика режиссуры фольклорного фестиваля, анализируется специфика работы режиссера фестиваля, сочетающая традиционные и современные методы для воплощения заданий, которые стоят перед режиссерской группой (создание концепции, формата, сквозного действия, основного фестивального события, сценографии, звукового и светового оформления площадок, постановка открытия и закрытия фестиваля и т.д.). ; Досліджуютьсявидовіформифольклорнихфорумів, їхдраматургія, сценографія, промоція. Розглядаєтьсядинамікарежисурисучаснихфольклорнихфестивалів. Аналізується специфіка й особливості роботи режисера фестивалю, в якій поєднуються традиційні й сучасні методи для втілення завдань, що стоять перед режисерською групою (створення концепції, формату, наскрізної дії, основної події фестивалю, сценографії, звукового й світлового оформлення майданчиків, постановка відкриття й фінальної частини фестивалю).