Suchergebnisse

The characteristics of the armed conflict in the modern world are given. The role and place of military and special units of the security forces at the border conflict intervention in the peacekeeping force. Described role of internal troops of the security forces in the area divided by military conflict parties. ; 1. Про оборону України [Текст] : Закон України від 06.12.1991 р. № 1933-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 9. – Ст. 12 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 803-VI (803-17) від 25.12.2008 р., ВВР, 2009, № 19).2. Про внутрішні війська МВС України [Текст] : Закон України від 26.03.1992 р. № 2235-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29. – Ст. 397 (із змінами, внесеними згідно із законами . № 1381-XIV (1381-14) від 13.01.2000 р.).3. Положення про територіальну оборону України [Текст] : указ Президента України від 27.03.1998 р. № 225 (у ред. від 02.10.2001 р. № 918/2001). – 16 с.4. Шмаков, О. М. Словник офіцера внутрішніх військ з воєнно-наукових питань [Текст] / О. М. Шмаков. –5-те вид.– Х. : Акад. ВВ МВС України, 2009. – 517 с.

The characteristics of the armed conflict in the modern world are given. The role and place of military and special units of the security forces at the border conflict intervention in the peacekeeping force. Described role of internal troops of the security forces in the area divided by military conflict parties. ; 1. Про оборону України [Текст] : Закон України від 06.12.1991 р. № 1933-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 9. – Ст. 12 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 803-VI (803-17) від 25.12.2008 р., ВВР, 2009, № 19).2. Про внутрішні війська МВС України [Текст] : Закон України від 26.03.1992 р. № 2235-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29. – Ст. 397 (із змінами, внесеними згідно із законами . № 1381-XIV (1381-14) від 13.01.2000 р.).3. Положення про територіальну оборону України [Текст] : указ Президента України від 27.03.1998 р. № 225 (у ред. від 02.10.2001 р. № 918/2001). – 16 с.4. Шмаков, О. М. Словник офіцера внутрішніх військ з воєнно-наукових питань [Текст] / О. М. Шмаков. –5-те вид.– Х. : Акад. ВВ МВС України, 2009. – 517 с.

Structural relations betweenUkraineand UN which is based on the mutual understanding and readiness for collaboration on questions of peace maintenance in the world problem regions, are considered in the article.UN peacekeeping activity is an important tool in the arsenal of resources for ensuring international stability and security. The primary responsibility for maintaining international peace and security is assigned to UN Security Council. The essence of international peacekeeping activities strategy ofUkraineunder the UN control in the theoretical and methodological, political and social aspects are shown. Since its existence, the UN conduct International Peacekeeping Operations, Ukraine also participates in most peacekeeping operations under UN auspices and supports participation in the most states.Ukraine's interests as a founder of the United Nations, an active peacemaker, OSCE member is to find the optimal parameters of peacekeeping, where peacekeeping inUkraineis one of the main areas of preparation and application departments and units of the Armed Forces of Ukraine. ; У статті розглянуто конструктивні відносини між Україною й ООН, які базуються на взаєморозумінні й готовності до співробітництва з питань підтримання миру в проблемних регіонах світу. Розкрито суть стратегії міжнародної миротворчої діяльності України під егідою ООН у теоретико-методологічному, політоло­гічному й соціальному аспектах. Показано, що інтереси України як держави-засновниці ООН, активного миротворця, члена ОБСЄ полягають у пошуку оптимальних параметрів миротворчої діяльності, яка в Україні є одним з основних напрямів підготовки та застосування підрозділів і частин Збройних сил України.

У статті аналізуються територіальні та інші особливості миротворчих акцій, в яких брали участь Збройні Сили України, починаючи від 1991 року і по сьогоднішній день. Наводяться кількісні параметри використання військовослужбовців і військової техніки. ; The article analyzes the territorial and other features of peacekeeping operations in which the Armed Forces of Ukraine participated from 1991 to the present day. The quantitative parameters of the use of military personnel and military equipment are given.

After the end of the Cold War and the formation of a multipolar world Scandinavian countries have chosen different ways, but one goal – to ensure the highest level of defense andsecurity in the region Northern Europe. Mastery of these countries in military peacekeeping missions during the Cold War provided the Scandinavian countries is not right to be the best in this area and the sharing of experiences with the countries that need modernizing the military. HighTrust international organizations to peacekeeping forces Scandinavians contributes to the further improvement and development of new models of high-quality military cooperation of different states to more successful peacekeeping missions in places of crises and conflcts.Nordic cooperation in security and defense found its embodiment in such models as cooperation NORDSAMFN (even during the Cold War), NORDCAPS and NORDEFKO. Transformation towards expansion and modernization of each of these associations took place based on a constant search for the most effective mechanisms to ensure a high level of coordination of military Scandinavia.An example of successful cooperation in the defense fild in northern Europe is NORDEFKO.The overall goal NORDEFCO on the military level – cooperation across the spectrum of defense structures to ensure greater cost effiiency and thus achieve the best quality. It means to have the ability to combine the individual possibilities to prevent any crisis. The aim is also combined with effective contribution to international efforts to ensure peace and security. Deep and comprehensive cooperation between the Nordic countries will increase its contribution to the development of peacekeeping forces and contribute to the consolidation efforts of the EU, NATO and the UN to stabilize conflct situations and possible prevention.Today the transformation of the international system and face new security challenges, as peace and world stability is one of the key requirements for today that the Scandinavian countries have very constructive opinion ; После окончания холодной войны и становления многополярного мира страны Скандинавии выбрали разные пути, но одну цель – обеспечение высокого уровня обороноспособности и безопасности в регионе Северной Европы. Доверие международных организаций к миротворческим контингентам скандинавов способствует дальнейшему совершенствованию и выработке новых качественных моделей сотрудничества военных разных стран для успешного выполнения миротворческих миссий в местах кризисов и конфликтов ; Після завершення холодної війни та становлення багатополярного світу країни Скандинавії обрали різні шляхи, але одну мету – забезпечення найвищого рівня обороноздатності та безпеки у регіоні Північної Європи. Довіра міжнародних організацій до миротворчих контингентів скандинавів сприяє подальшому вдосконаленню та виробленню нових якісних моделей співпраці військових різних держав задля успішнішого виконання миротворчих місій у місцях криз та конфліктів.

Постановка проблеми. Залишаються невирішеними ряд міжнародно-правових питань щодо розгортання миротворчої операції на сході України: легітимізація миротворчої операції, комплектування миротворчого контингенту.Для ООН прийнятним є розміщення миротворчих сил на міжнародно-визнаному кордоні України і РФ. Це дозволить припинити підтримку сепаратистів з російської території. Позиція РФ полягає в розділі конфліктуючих сторін за фактичною лінії зіткнення. Це означає, що потенційні миротворці, якщо будуть спрямовані в зону конфлікту, з'являться в глибині української території. Їх присутність матиме "заморожуючу" функцію і не дозволить Збройним Силам України проводити заходи щодо забезпечення національної безпеки і оборони, повернення контролю над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях.Існує два основних типи операцій ООН:- peacekeeping вимагає документованої згоди сторін конфлікту, може бути проведена регіональними організаціями, у взаємодії з ООН або самостійно; при цьому мандат ООН є бажаним, але його може і не бути;- peace enforcement вимагає наявності мандата СБ ООН, проте не вимагає згоди сторін конфлікту.Інша група проблем пов'язана з виділенням миротворчих контингентів. Регіон, який перейшов під контроль окупаційної адміністрації, оголошений "районом здійснення заходів щодо забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях". Це виключає ООН з числа потенційних регуляторів, або вимагає використання замість контингентів ООН, підрозділів регіональних організацій. Власне, в даному регіоні таких боєздатних контингентів всього три: Сили реагування НАТО, оперативно-тактичні з'єднання Євросоюзу (CJTF), Колективні миротворчі сили ОДКБ.Висновки. Таким чином, для вирішення конкретних завдань в контексті конфлікту на Сході України не підійде звичайна миротворча операція або політична місія ООН, а потрібно саме створення індивідуального партнерства сил різних організацій і, можливо, окремих держав. Таке партнерство може включати політико-дипломатичну місію ООН і ОБСЄ, а у встановленні гарантованого поділу і насильницького розведення важких озброєнь сторін буде спиратися на компоненти різнотипних сил кризового реагування НАТО, ЄС і ОДКБ. Така комбінація силових компонентів має сенс тільки в разі повної імплементації мінських домовленостей. ; Постановка проблемы. Остаются нерешенными ряд международно-правовых вопросов по развертыванию миротворческой операции на востоке Украины: легитимизация миротворческой операции, комплектование миротворческого контингента.Для ООН приемлемым является размещение миротворческих сил на международно-признанной границе Украины и РФ. Это позволит прекратить поддержку сепаратистов с российской территории. Позиция РФ состоит в разделе конфликтующих сторон по фактической линии соприкосновения. Это означает, что потенциальные миротворцы, если будут направлены в зону конфликта, появятся в глубине украинской территории. Их присутствие будет иметь "замораживающую" функцию и не позволит Вооруженным Силам Украины проводить мероприятия по обеспечению национальной безопасности и обороны, возвращению контроля над временно оккупированными территориями в Донецкой и Луганской областях.Существует два основных типа операций ООН:peacekeeping ‑ требует документированной согласия сторон конфликта, может быть проведена региональными организациями, во взаимодействии с ООН или самостоятельно; при этом мандат ООН является желательным, но его может и не быть;peace enforcement ‑ требует наличия мандата СБ ООН, однако не требует согласия сторон конфликта.Другая группа проблем связана с выделением миротворческих контингентов. Регион, который перешел под контроль оккупационной администрации, объявлен "районом осуществления мероприятий по обеспечению национальной безопасности и обороны, отпора и сдерживания вооруженной агрессии Российской Федерации в Донецкой и Луганской областях". Это исключает ООН из числа потенциальных регуляторов, или требует использования вместо контингентов ООН, подразделений региональных организаций ‑ собственно, в данном регионе таких боеспособных контингентов всего три: Силы реагирования НАТО, оперативно-тактические соединения Евросоюза (CJTF), Коллективные миротворческие силы ОДКБ.Выводы. Таким образом, для решения конкретных задач в контексте конфликта на Востоке Украины не подойдет обычная миротворческая операция или политическая миссия ООН, а нужно именно создание индивидуального партнерства сил различных организаций и, возможно, отдельных государств. Такое партнерство может включать политико-дипломатическую миссию ООН и ОБСЕ, а в установлении гарантированного разделения и насильственного разведения тяжелых вооружений сторон будет опираться на компоненты разнотипных сил кризисного реагирования НАТО, ЕС и ОДКБ. Такая комбинация силовых компонентов имеет смысл только в случае полной имплементации минских договоренностей. ; Formulation of the problem. A number of international legal issues on the deployment of a peacekeeping operation in the east ofUkraine remain unresolved: who and on what line the peacekeeping contingent should share, the legitimization of the peacekeeping operation, the manning of the peacekeeping contingent.Presenting main material. It is acceptable for the United Nations to deploy peacekeeping forces on the internationally recognized border ofUkraine and theRussian Federation. This will stop the support of the separatists from the Russian territory. The position of the RF consists in the division of the conflicting sides according to the actual line of contact. This means that potential peacekeepers, if sent to the conflict zone, will appear in the depth of Ukrainian territory. Their presence will have a "freezing" function and will not allow the Armed Forces of Ukraine to carry out measures to ensure national security and defense, the return of control over temporarily occupied territories in theDonetsk and Lugansk regions.There are two main types of UN operations:- peacekeeping - requires the documented consent of the parties to the conflict, can be carried out by regional organizations, in cooperation with the UN or independently; the UN mandate is desirable, but it may not be;- peace enforcement - requires the existence of a UN Security Council mandate, but does not require the consent of the parties to the conflict.Another group of problems relates to the allocation of peacekeeping contingents. The region, which came under the control of the occupation administration, was declared "the area of implementation of measures to ensure national security and defense, repelling and deterring the armed aggression of theRussian FederationinDonetskand Lugansk regions." This excludes the UN from among the potential regulators, or requires the use of regional organizations instead of UN contingents, in fact, there are only three combat-capable contingents in this region: the NATO Response Force, the European Union Operational and Tactical Union (CJTF), the CSTO Collective Peacekeeping Forces.Conclusions. Thus, for the solution of specific tasks in the context of the conflict in the East of Ukraine, the usual peacekeeping operation or UN political mission is not suitable, but it is precisely the creation of an individual partnership of the forces of various organizations and, possibly, individual states. Such a partnership can include a political and diplomatic mission of the UN and the OSCE, and will rely on the components of the NATO, EU and CSTO crisis response forces to establish the guaranteed separation and violent development of the heavy weapons of the parties. Such a combination of power components makes sense only in the case of full implementation of Minsk agreements.

Постановка проблеми. Залишаються невирішеними ряд міжнародно-правових питань щодо розгортання миротворчої операції на сході України: легітимізація миротворчої операції, комплектування миротворчого контингенту.Для ООН прийнятним є розміщення миротворчих сил на міжнародно-визнаному кордоні України і РФ. Це дозволить припинити підтримку сепаратистів з російської території. Позиція РФ полягає в розділі конфліктуючих сторін за фактичною лінії зіткнення. Це означає, що потенційні миротворці, якщо будуть спрямовані в зону конфлікту, з'являться в глибині української території. Їх присутність матиме "заморожуючу" функцію і не дозволить Збройним Силам України проводити заходи щодо забезпечення національної безпеки і оборони, повернення контролю над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях.Існує два основних типи операцій ООН:- peacekeeping вимагає документованої згоди сторін конфлікту, може бути проведена регіональними організаціями, у взаємодії з ООН або самостійно; при цьому мандат ООН є бажаним, але його може і не бути;- peace enforcement вимагає наявності мандата СБ ООН, проте не вимагає згоди сторін конфлікту.Інша група проблем пов'язана з виділенням миротворчих контингентів. Регіон, який перейшов під контроль окупаційної адміністрації, оголошений "районом здійснення заходів щодо забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях". Це виключає ООН з числа потенційних регуляторів, або вимагає використання замість контингентів ООН, підрозділів регіональних організацій. Власне, в даному регіоні таких боєздатних контингентів всього три: Сили реагування НАТО, оперативно-тактичні з'єднання Євросоюзу (CJTF), Колективні миротворчі сили ОДКБ.Висновки. Таким чином, для вирішення конкретних завдань в контексті конфлікту на Сході України не підійде звичайна миротворча операція або політична місія ООН, а потрібно саме створення індивідуального партнерства сил різних організацій і, можливо, окремих держав. Таке партнерство може включати політико-дипломатичну місію ООН і ОБСЄ, а у встановленні гарантованого поділу і насильницького розведення важких озброєнь сторін буде спиратися на компоненти різнотипних сил кризового реагування НАТО, ЄС і ОДКБ. Така комбінація силових компонентів має сенс тільки в разі повної імплементації мінських домовленостей. ; Постановка проблемы. Остаются нерешенными ряд международно-правовых вопросов по развертыванию миротворческой операции на востоке Украины: легитимизация миротворческой операции, комплектование миротворческого контингента.Для ООН приемлемым является размещение миротворческих сил на международно-признанной границе Украины и РФ. Это позволит прекратить поддержку сепаратистов с российской территории. Позиция РФ состоит в разделе конфликтующих сторон по фактической линии соприкосновения. Это означает, что потенциальные миротворцы, если будут направлены в зону конфликта, появятся в глубине украинской территории. Их присутствие будет иметь "замораживающую" функцию и не позволит Вооруженным Силам Украины проводить мероприятия по обеспечению национальной безопасности и обороны, возвращению контроля над временно оккупированными территориями в Донецкой и Луганской областях.Существует два основных типа операций ООН:peacekeeping ‑ требует документированной согласия сторон конфликта, может быть проведена региональными организациями, во взаимодействии с ООН или самостоятельно; при этом мандат ООН является желательным, но его может и не быть;peace enforcement ‑ требует наличия мандата СБ ООН, однако не требует согласия сторон конфликта.Другая группа проблем связана с выделением миротворческих контингентов. Регион, который перешел под контроль оккупационной администрации, объявлен "районом осуществления мероприятий по обеспечению национальной безопасности и обороны, отпора и сдерживания вооруженной агрессии Российской Федерации в Донецкой и Луганской областях". Это исключает ООН из числа потенциальных регуляторов, или требует использования вместо контингентов ООН, подразделений региональных организаций ‑ собственно, в данном регионе таких боеспособных контингентов всего три: Силы реагирования НАТО, оперативно-тактические соединения Евросоюза (CJTF), Коллективные миротворческие силы ОДКБ.Выводы. Таким образом, для решения конкретных задач в контексте конфликта на Востоке Украины не подойдет обычная миротворческая операция или политическая миссия ООН, а нужно именно создание индивидуального партнерства сил различных организаций и, возможно, отдельных государств. Такое партнерство может включать политико-дипломатическую миссию ООН и ОБСЕ, а в установлении гарантированного разделения и насильственного разведения тяжелых вооружений сторон будет опираться на компоненты разнотипных сил кризисного реагирования НАТО, ЕС и ОДКБ. Такая комбинация силовых компонентов имеет смысл только в случае полной имплементации минских договоренностей. ; Formulation of the problem. A number of international legal issues on the deployment of a peacekeeping operation in the east ofUkraine remain unresolved: who and on what line the peacekeeping contingent should share, the legitimization of the peacekeeping operation, the manning of the peacekeeping contingent.Presenting main material. It is acceptable for the United Nations to deploy peacekeeping forces on the internationally recognized border ofUkraine and theRussian Federation. This will stop the support of the separatists from the Russian territory. The position of the RF consists in the division of the conflicting sides according to the actual line of contact. This means that potential peacekeepers, if sent to the conflict zone, will appear in the depth of Ukrainian territory. Their presence will have a "freezing" function and will not allow the Armed Forces of Ukraine to carry out measures to ensure national security and defense, the return of control over temporarily occupied territories in theDonetsk and Lugansk regions.There are two main types of UN operations:- peacekeeping - requires the documented consent of the parties to the conflict, can be carried out by regional organizations, in cooperation with the UN or independently; the UN mandate is desirable, but it may not be;- peace enforcement - requires the existence of a UN Security Council mandate, but does not require the consent of the parties to the conflict.Another group of problems relates to the allocation of peacekeeping contingents. The region, which came under the control of the occupation administration, was declared "the area of implementation of measures to ensure national security and defense, repelling and deterring the armed aggression of theRussian FederationinDonetskand Lugansk regions." This excludes the UN from among the potential regulators, or requires the use of regional organizations instead of UN contingents, in fact, there are only three combat-capable contingents in this region: the NATO Response Force, the European Union Operational and Tactical Union (CJTF), the CSTO Collective Peacekeeping Forces.Conclusions. Thus, for the solution of specific tasks in the context of the conflict in the East of Ukraine, the usual peacekeeping operation or UN political mission is not suitable, but it is precisely the creation of an individual partnership of the forces of various organizations and, possibly, individual states. Such a partnership can include a political and diplomatic mission of the UN and the OSCE, and will rely on the components of the NATO, EU and CSTO crisis response forces to establish the guaranteed separation and violent development of the heavy weapons of the parties. Such a combination of power components makes sense only in the case of full implementation of Minsk agreements.

The article outlines the international cooperation features in the training system of future Ukrainian Armed Forces officers. The author gives the reasons and explains the significance of Ukrainian military cooperation with European Atlantic countries. She indicates that if the state develops military cooperation with foreign countries, it contributes to the strengthening of security, defense, and stability in the country. The researcher determines Ukrainian Armed Forces peacekeeping operations and their importance for the country's prestige in the global space; describes international military education programs of cooperation between the Ukrainian Army and North Atlantic Treaty Organization countries. Based on scientific literature the author theoretically comprehends the content, main points and ways of international cooperation in the military training system, analyses the problems in the cadets' international training process, identifies the reasons for their occurrence. She highlights Ukrainian military cooperation with NATO countries at the Peacekeeping and Security Center in Yavoriv fieldground, Lviv region, and analyses the role of a teacher in the future officers' training process and international cooperation arrangement.Key words: international cooperation, future officers' training features, international military cooperation NATO-Ukraine. ; Розглянуто особливості організації міжнародного співробітництва у системі підготовки майбутніх офіцерів Збройних Сил України та наявність орієнтації на педагогічну діяльність. З'ясовано причини та яке значення має військова співпраця України з Євроатлантичними країнами. Зазначено, що держава, розвиваючи військове співробітництво із зарубіжними країнами, робить свій внесок у зміцнення безпеки, оборони, стабільності. Виокремлено миротворчу діяльність Збройних Сил України та її вагомість для позитивного іміджу держави на світовому просторі. А також зосереджено увагу на міжнародній військовій навчальній програмі співпраці української армії з країнами Північноатлантичного альянсу. На підставі аналізу літературних джерел теоретично осмислено зміст, суть та напрями розвитку міжнародної співпраці у системі підготовки військовослужбовців. Проаналізовано проблеми, що виникають у процесі підготовки курсантів до міжнародних навчань, визначено причини їхнього виникнення. На базі центру миротворчості та безпеки Яворівського полігону, що на Львівщині, висвітлено співробітництво українських військовослужбовців з країнами НАТО. Простежено роль і участь викладача вищого військового навчального закладу у процесі організації міжнародної співпраці у системі підготовки майбутніх офіцерів. Ключові слова:міжн не співробітництво, особливості підготовки майбутніх офіцерів, міжнародне військове співробітництво Україна-НАТО.

The article deals with pedagogical principles for readiness formation as to professional interaction of the AFU future officers while participation in peace and security operations.Today's didactics of military education considers applying of the following general educational principles for foreign language training: the principle of scientific content and methods of educational process; the principle of systematic and consistent learning process; the principle of educational availability; the principle of conscious learning; the principle of activity and learning independence; the principle of visibility, unity of concrete and abstract; the principle of readiness; the principle of education`s connection with life and practice of building democratic society, the principle of both collective and individual forms of teaching methods. For more successful and effective readiness formation among future officers for professional interaction in international peace and security operations were determined specific principles that reflect the essence of foreign language communication of military personnel under conditions of materiel development. These principles include: the principle of specialization (targeting); the principle of multi-directional rhythmic training; principle of strict regulation and time limitation of professional actions; the principle of additional psychological stress based on the main psychophysiological stress, the principle of differentiation and optimization of educational process. It has been established that collectivism and an individual approach to learning are the basis for establishing readiness among AFU future officers to engage in professional international cooperation in maintaining peace and security in the process of professional training in higher military educational institutions. ; У статті висвітлюються педагогічні принципи щодо формування готовності до професійної взаємодії майбутніх офіцерів ЗСУ під час участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки. У сучасній дидактиці військової освіти для іншомовної підготовки ми вважаємо актуальним використання таких загальнодидактичних принципів навчання, як: принцип науковості змісту і методів навчального процесу; принцип систематичності й послідовності навчання; принцип доступності навчання; принцип свідомого засвоєння знань; принцип активності і самостійності; принцип наочності, єдності конкретного й абстрактного; принцип ґрунтовності; принцип зв'язку навчання з життям та практикою розбудови демократичного суспільства; принцип раціонального поєднання колективних та індивідуальних форм і способів навчальної роботи. Для більш успішного й ефективного формування готовності майбутніх офіцерів ЗСУ до професійної взаємодії у міжнародних операціях були визначені специфічніпроцесуальні принципи, які відображають сутність іншомовного спілкування військовослужбовця під час участі у міжнародних операціях у сучасних умовах розвитку військової техніки й озброєння, сучасних умовах ведення бою. До таких принципів належать: принцип спеціалізованості (адресності); принцип різнонаправленої ритмічної підготовки; принцип суворої регламентації та часового лімітування професійних дій; принцип додаткового психологічного навантаження на основі основної психофізіологічної напруги; принцип диференціації та оптимізації освітнього процесу. Було встановлено, що колективізм та індивідуальний підхід у навчанні – це основаформування готовності майбутніх офіцерів ЗСУ до професійної взаємодії у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у процесі професійної підготовки у вищих військових навчальних закладах.

The article provides reflexive analysis of the key factors of the cessation of armed conflict in the East of Ukraine and the return of the temporarily occupied regions of Donetsk to Lugansk oblasts under the authority and jurisdiction of our sovereign state.
As the oldest works on war and peace (Sun Tzu) are known, the longer the armed struggle is, the more difficult it ends with a just world, therefore, a wide range of approaches are usually proposed for resolving the armed conflict in the Donbass: from a compromise with the aggressor to victorious plans and strategies for a military solution to the liberation of captured territories. In the pre-election period, Ukrainian political parties, without theoretical justification, propose such populist approaches to solving difficult military-political problems. Our approach is based on the identification of the causes and consequences of the occupation of the Autonomous Republic of Crimea and the ORD and LO, the importance of adhering to the principles of international law, humanism and progress in the conduct of state policy, recognition of the factors of the key - activity factor of the peacemaking of multinational forces whose phenomenon is not explicated, theoretically unclear as to the peculiarities of the socio-political and humanitarian situation in the Donbass. Peacekeeping as a relatively new international legal and humanitarian phenomenon is attributed to the peaceful measures of the world community, which, according to the UN Charter, is taking "other measures" for the restoration of peace and the prevention of humanitarian catastrophes. His controversial nature follows from the fact that, on the one hand, the United Nations does not interpret its Statute, as "the right to intervene in cases that are essentially within the competence of any state, and on the other hand, it must take all measures for the establishment and preservation of peace.
He peculiarity of the use of multinational peacekeeping forces in the East of Ukraine is its work on the basis of the UN Charter, the synthesis of humanitarian, political, social missions, military and civilian control over the humanitarian situation, which could lead to disaster.

Based on a multivariate analysis of the involvement of post-Soviet republics in UN and NATO peacekeeping operations, the author explores the integration of New Independent States into UN and NATO international organizations. Chronology of some peace-support and peace-enforcement operations is given. Of special focus is participation of special units of armed forces in such operations. Logical sequence of intrastate agreement on engagement of the military of independent Ukraine in international operations under the mandate of the United Nations Security Council is traced. A respective decision-making process of the Lithuanian Parliament is examined for comparison purposes. Specific laws of Ukraine, which regulate such decisions, are indicated. The author offers concrete examples and describes the role of the North Atlantic Treaty Organization in implementation of the UN peace-support mission. The paper cites Russian legislation governing cooperation with the UN and NATO in peacekeeping operations. By the example of formation of interstate military units between Ukraine, Poland and Lithuania ('Ukrpolitbat'), the Baltic Republics (the 'Baltic Battalion') and Central Asian Republics ('Kazbat'), the author shows the initiative of post-Communism republics in preservation of peace and stability in the world. Specific examples of involvement of the armed units of such post-Soviet republics as Ukraine, Lithuania, Latvia, Estonia, Georgia, Kazakhstan, Uzbekistan and Kirgizia in UN international operations are given. The paper describes the operations in Kosovo (1999), the Mediterranean Sea (2001), Turkey (2003), Iraq (2004), Bosnia and Herzegovina (1996-2004) as well as Sudan (2005). Attention is drawn to reorientation of the NATO from the collective defence strategy to that of common security and execution of mostly international operations with domination of police functions, technical assistance in the postwar period and coping with technogenic catastrophes. ; В статье проанализировано участие постсоветских республик в миротворческих операциях НАТО по мандату Совета Безопасности ООН. Хронологически изложены факты непосредственного участия военных подразделений бывших советских республик в сохранении мира и стабильности. Рассмотрено украинское законодательство в сфере использования национальной армии за пределами собственной территории. Акцентировано внимание на решающей роли НАТО как основного механизма реализации миротворческих функций ООН. Подчеркнуто изменение стратегии Альянса с коллективной обороны на коллективную безопасность. ; У статті проаналізовано участь пострадянських республік у миротворчих операціях НАТО за мандатом Ради Безпеки ООН. Подана хронологія фактів безпосередньої участі військових підрозділів більшості нових країн, - колишніх радянських республік, - у збереженні миру й стабільності. Розглянуто українське законодавство у сфері використання національної армії за межами власної території. Акцентовано увагу на важливій ролі НАТО як основного механізму реалізації миротворчих функцій ООН. Підкреслено зміну стратегії Альянсу з колективної оборони на колективну безпеку.

Following the experience of military operations in wars, modern armed conflicts and peacekeeping operations, a proposed methodology was for determining the required composition of engineering troops to effectively accomplish the task of extracting and purifying water and equipping field water supply points in an operation (combat actions). The basis of the proposed methodology is a mathematical model that implements the method of analytical modeling and is focused on determining the value of the efficiency indicator in quality, which was adopted by the engineering units's task of extracting and cleaning water and equipping field water supply points in an operation (combat actions). The peculiarity of the proposed method is a comprehensive account of the set of indicators of magnitude, which quantitatively characterize possible scenarios of application and composition of troops in an operation (combat actions), physical and geographical conditions of the area of operation (combat actions), as well as existing standards for providing troops with field water. The methodology is intended for military command and control bodies to determine the required composition of troops in an operation (combat actions), in particular, the composition of the forces and facilities of the engineering troops for the effective execution of the task of extracting and cleaning water and equipping field water supplies in an operation (combat actions).

Today, Ukraine is a NATO partner country that participates in all major current peacekeeping missions under its leadership. Ukrainian peacekeepers were involved in the missions of the International Security Assistance Force in Kosovo, the NATO Training Mission in Iraq, the International Security Assistance Force in Afghanistan.Proceeding from the long-term goal of joining the pan-European system of collective security, Ukraine is building new approaches to ensuring national security. In this way, the change in personnel policy of military formations regarding the reform of the sergeant's composition is timely and extremely relevant.The purpose of the paper is to develop requirements for the representative of the sergeant composition of the National Guard of Ukraine based on the experience of the Armed Forces of Canada and the United States.Proceeding from the long-term goal of joining the pan-European system of collective security, Ukraine is building new approaches to ensuring national security. In this way, the change in personnel policy of military formations regarding the reform of the sergeant's composition is timely and extremely relevant.The article elaborates the general requirements for the representative of the sergeant composition of the NMU for the five development periods. The activities of sergeants are aimed at professional development and are defined for each period, envisaging individual training, training, opportunities for self-development and the time required to stay in the rank in order to gain valuable work experience. Each period represents a gradual increase in the levels of accountability, responsibility, authority, competence, leadership and knowledge of the activities. These periods of development are a starting point for the gradual formation of the sergeant composition of the National Guard of Ukraine in accordance with the requirements of NATO standards.Directions of further research will be aimed at substantiating the scope of duties and requirements for representatives of the sergeant corps. ; Порушено питання актуалізації реформування сержантського складу Національної гвардії України. Визначено перелік та зміст небезпечних факторів, під впливом яких представники сержантського корпусу набувають досвіду службово-бойової діяльності. Обґрунтовано особистісні якості сержантського складу. Розроблено загальні вимоги до представника сержантського складу Національної гвардії України за п'ятьма періодами розвитку.

Introduction. The article is devoted to the study of the state of development of the problems of methodical provision of training of national personnel of the Armed Forces of Ukraine for participation in international peace support operations.Purpose. Substantiation of methodical recommendations on the use of modern pedagogical approaches and technologies in the process of preparation of national personnel.Methods. Methods, induction, deduction, classification, systematization and comparative analysis of theoretical sources on the problem of professional training of military specialists.Results. The professional, psychological and pedagogical and socio-cultural peculiarities of peacekeeping activity of servicemen are determined. On their basis, the specific principles of the organization of the educational process for the training of military specialists for participation in international peace and security operations are identified, namely: integration of professional, psychological and pedagogical, foreign language and communicative training; a combination of traditional and innovative teaching methods; contextual education; taking into account the socio-cultural environment of the tasks. The methodical recommendations of training of national personnel on the basis of the model of contextual education are substantiated.Originality. The novelty of the results of the study is to apply a contextual approach to the development of a methodology for training national staff. Context learning enables to implement a dynamic model of movement from the educational (using traditional methods, such as lectures, seminars) through quasi-professional (game techniques) and vocational (practice, internship, etc.) to professional peacekeeping activities.Conclusion. The process of training national staff should be based on specific principles (integration of professional, psycho-pedagogical, foreign-language and communicative preparation, the combination of traditional and innovative teaching methods, contextual learning, taking into account the socio-cultural environment of the tasks), which stem from the regularities of peacekeeping activity.The methodical basis for training national staff can be a model of contextual education, which is implemented through the systematic use of the conflict context to which the personnel will be involved, the gradual saturation of the educational process with elements of modern international peace and security operations.The prospects for further research are seen in the substantiation of the pedagogical conditions for the implementation of the methodology of training national personnel based on the model of contextual learning. ; Статья посвящена исследованию состояния разработанности проблематики методического обеспечения подготовки национального персонала Вооруженных Сил Украины к участию в международных операциях по поддержанию мира и безопасности. Определены профессиональные, психолого-педагогические и социокультурные особенности миротворческой деятельности военнослужащих. На их основе определены специфические принципы организации образовательного процесса подготовки военных специалистов к участию в международных операциях по поддержанию мира и безопасности, а именно: интеграции профессиональной, психолого-педагогической, иноязычно-коммуникативной подготовки; сочетание традиционных и инновационных методов обучения; контекстного обучения; учета социокультурной среды выполнения заданий. Обоснованы методические рекомендации подготовки национального персонала на основе модели контекстного обучения. ; Стаття присвячена дослідженню стану розробленості проблематики методичного забезпечення підготовки національного персоналу Збройних Сил України до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки. Визначено фахові, психолого-педагогічні та соціокультурні особливості миротворчої діяльності військовослужбовців. На їх основі визначено специфічні принципи організації освітнього процесу підготовки військових фахівців до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, а саме: інтеграції фахової, психолого-педагогічної, іншомовно-комунікативної підготовки; поєднання традиційних та інноваційних методів навчання; контекстного навчання; врахування соціокультурного середовища виконання завдань. Обґрунтовано методичні рекомендації підготовки національного персоналу на основі моделі контекстного навчання.

Стаття присвячена дослідженню стану розробленості проблематики методичного забезпечення підготовки національного персоналу Збройних Сил України до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки. Визначено фахові, психолого-педагогічні та соціокультурні особливості миротворчої діяльності військовослужбовців. На їх основі визначено специфічні принципи організації освітнього процесу підготовки військових фахівців до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, а саме: інтеграції фахової, психолого-педагогічної, іншомовно-комунікативної підготовки; поєднання традиційних та інноваційних методів навчання; контекстного навчання; врахування соціокультурного середовища виконання завдань. Обґрунтовано методичні рекомендації підготовки національного персоналу на основі моделі контекстного навчання. ; Introduction. The article is devoted to the study of the state of development of the problems of methodical provision of training of national personnel of the Armed Forces of Ukraine for participation in international peace support operations.Purpose. Substantiation of methodical recommendations on the use of modern pedagogical approaches and technologies in the process of preparation of national personnel.Methods. Methods, induction, deduction, classification, systematization and comparative analysis of theoretical sources on the problem of professional training of military specialists.Results. The professional, psychological and pedagogical and socio-cultural peculiarities of peacekeeping activity of servicemen are determined. On their basis, the specific principles of the organization of the educational process for the training of military specialists for participation in international peace and security operations are identified, namely: integration of professional, psychological and pedagogical, foreign language and communicative training; a combination of traditional and innovative teaching methods; contextual education; taking into account the socio-cultural environment of the tasks. The methodical recommendations of training of national personnel on the basis of the model of contextual education are substantiated.Originality. The novelty of the results of the study is to apply a contextual approach to the development of a methodology for training national staff. Context learning enables to implement a dynamic model of movement from the educational (using traditional methods, such as lectures, seminars) through quasi-professional (game techniques) and vocational (practice, internship, etc.) to professional peacekeeping activities.Conclusion. The process of training national staff should be based on specific principles (integration of professional, psycho-pedagogical, foreign-language and communicative preparation, the combination of traditional and innovative teaching methods, contextual learning, taking into account the socio-cultural environment of the tasks), which stem from the regularities of peacekeeping activity.The methodical basis for training national staff can be a model of contextual education, which is implemented through the systematic use of the conflict context to which the personnel will be involved, the gradual saturation of the educational process with elements of modern international peace and security operations.The prospects for further research are seen in the substantiation of the pedagogical conditions for the implementation of the methodology of training national personnel based on the model of contextual learning. ; Статья посвящена исследованию состояния разработанности проблематики методического обеспечения подготовки национального персонала Вооруженных Сил Украины к участию в международных операциях по поддержанию мира и безопасности. Определены профессиональные, психолого-педагогические и социокультурные особенности миротворческой деятельности военнослужащих. На их основе определены специфические принципы организации образовательного процесса подготовки военных специалистов к участию в международных операциях по поддержанию мира и безопасности, а именно: интеграции профессиональной, психолого-педагогической, иноязычно-коммуникативной подготовки; сочетание традиционных и инновационных методов обучения; контекстного обучения; учета социокультурной среды выполнения заданий. Обоснованы методические рекомендации подготовки национального персонала на основе модели контекстного обучения.