Suchergebnisse

Civic education as humanitarian technology, its conceptual bases is investigated in the article. It is determined the real working models and philosophical substantiation of civic education under the conditions of risk, reanimationand frustration of the democratic development of society. Analyzing such «necessary utopias» of civic education as «civil society» and «open society», whichsupport the paradigm of human rights and modern mission of the state in asocial order, it is determined the real models of civic education used in theUkrainian education: etatistic, national-patriotic and democratic. It is shownthe peculiarities of implementation of civic education in the Higher EducationSchool. It is conducted the explication of Philosophy of civic education as aparadigm of multidimensional civicism under the conditions of educationalglobalization and establishment of the «university-enterprise», and also as asolution to the problem of personal authenticity based on cognitive nature ofpower. It is proved that determination of the civic education development iscaused by the public ideals and orientations of civil society to keep its «democratic health». Pierre Bourdieu's meta-methodology for modeling of the noncartesian pedagogy of civic education, which determines the actual directions ofeducational policy and recomprehension of the role of educational actors, isused in the final part of the article. ; У статті досліджується громадянська освіта якгуманітарна технологія, з'ясовуються її концептуальні засади, реально діючі моделі та можливі їїфілософські обґрунтування за умов ризику, реанімаціїі фрустрації демократії. Детермінація розвиткугромадянської освіти обумовлюється суспільнимиідеалами і установками громадянського суспільствана зцілення «демократичного здоров'я» суспільства.Аналізуючи «необхідні утопії» громадянськоїосвіти — «громадянське суспільство» і «відкритесуспільство», які підтримують парадигму правлюдини і зміну уявлень про сучасне призначення держави, автор встановлюєреальні моделі громадянської освіти, які практикуються в українській освіті —етатистську, національно-патріотичну і демократичну. На цих засадахрозглядаються особливості впровадження громадянської освіти у вищій школі іздійснюється експлікація філософії громадянської освіти в умовах глобалізаціїосвіти як «університету-підприємства». Автор доводить, що за цих умовгромадянська освіта повинна здійснюватися в парадигмі багатовимірноїгромадянськості, а її філософія постає як вирішення проблеми автентичностілюдини і врахування когнітивної природи влади. У заключній частині статтіавтор на засадах метаметодології П. Бурд'є моделює некартезіанськупедагогіку громадянської освіти, що визначає актуальні напрями освітньоїполітики на основі переусвідомлення основних меж і ролей «акторів» освіти.

A terminology lineation of process of introduction of social technologies is the issue of the day of newest scientific and philosophical diskurs. Modern informative revolution assists distribution of technological approach in the different spheres of public life - economic, political, educational, management and others like that. Social technologies are the system of procedures, methods, receptions of adjusting of social processes and phenomens. But instead of concept of social technology terms "social engineering" and "social constructing" are often enough used. However a concept "social engineering" recreates the concrete aspects of organization of engineering activity. A term "social constructing" is used mainly in modern sociology of knowledge, which does not deal with the direct constructing of reality.In modern scientific and philosophical diskurs terms "social technology", "social engineering" and "social constructing" there are occupied the special place. In accordance with inherent to her rich in content features social technology is the integral system of procedures, methods, receptions of adjusting of social processes and phenomens on the whole. And here the social engineering is mainly interpreted as an aggregate of approaches of the applied social sciences, or applied sociology, oriented to the purposeful change of organizational structures which determine a human conduct and provide control after her. In relation to the social constructing, then by means of this concept one of varieties of engineering activity, which directly belongs to the social management, is done distinctly.Thus, in modern scientific and philosophical diskurs terms "social technology", "social engineering" and "social constructing" are occupied the special place. In particular, social technology is the integral system of procedures, methods, receptions of adjusting of social processes and phenomena on the whole. The social engineering is the aggregate of approaches of the applied social sciences. It is the applied sociology, oriented to the purposeful change of organizational structures which determine a human conduct and provide control after her. The social constructing is one of varieties of engineering activity in the field of social management. ; Актуальною проблемою сучасного наукового і філософського дискурсу є термінологічне увиразнення процесу впровадження соціальних технологій. Будь-яка технологія втілює соціальну форму практики, способи регулювання, контролю і управління взаємодією між предметом праці та знаряддям праці, його технологічним змістом. Під цим оглядом у "Словнику російської мови" С. Ожегова технологія постає сукупністю виробничих методів і процесів у певній галузі виробництва, тобто технологією виробництва загалом або технологією будь-якої царини його розгортання зокрема [8, 546].

The features of Ukrainian social politics are considered based on research of the existing in foreign and home science going near understanding of social politics. The study examined the impact of market reforms on the development of the state social policy in Ukraine. The specific of social politics is exposed. The contradiction in the acceptance of political decisions in this sphere is certain. The general trends in the transformation of social policy, reflecting the specific functioning of the welfare state under conditions of market transformations are educed. The basic lacks of realization of social politics in Ukraine are certain. It is proved that the existing system of social protection requires significant improvement, because a significant portion of the population lives below the poverty line, has a low level of well-being. It was revealed that the social policy of Ukraine has a number of drawbacks, namely: non-transparent legislative framework, the presence of a large number of inefficient social benefits, imperfect system of financing and bureaucracy in the bodies of social protection and the like. It is proved that the improvement of the social security system should be based on improving the organizational, legal, financial measures provided by relevant government programs that need to be focused on economic development and improving living standards.

The critical state of society can be measured by a system of interrelated indicators - economic, technologi­cal, political, cultural, ethnic and demographic. However, it is no exaggeration to state that they originally focused on the social aspects of life people lead to an integrated life crisis at a time of social transformations. There is no universal model of social dialogue; it is a means of improving productivity and competitiveness. Social dialogue - not only a form of crisis management, sometimes governments are turning to social part­ners only in case of economic crisis, seeking their support in taking unpopular measures. This approach is fundamentally wrong, because the dialogue is based on mutual trust and confidence, cooperation achieved over the years. That social dialogue should be used not only in adverse but also in favorable socio-economic circumstances. Opposition, competition, conflict, alternative, dissent is not only inevitable characteristics of a complex human world, but necessary factors that discourage stagnation, stagnation of society, the condi­tions of its constant renewal and development. Clarification of the nature and essence of social conflict as a specific manifestation of the contradictions of social relations requires consideration of a number of interre­© І.З. Держко, 2015 lated factors. First of all, we should take into account the fact that modern society is the very course of change in scientific thinking, social structure, is drawn into a new state, which is accompanied by adapting social transformation. That is why these problems require analysis of the conditions of its emergence, development methods and tools for forecasting and warning deviation from social norms. Social process includes ways of interaction between state and society, institutions and groups, political system and social environment, government and citizens. Social dialogue is one way of interaction between state and society; its interests are represented, including trade unions and organizations. Under the social dialogue process should be under­stood that includes all types of negotiation, consultation and exchange of information aimed at the successful solution of social and economic policy. The whole history of the formation of social, political, ethical thought is an attempt to find optimal development of society, get rid of unpleasant disorders that often the danger to life and well-being, deviations from accepted values and standards. All social human history represents a continuous process of self-education and self-organization of the individual and society, the development and changes of various types and forms of regulation relationships, their ordering, discipline and regulation. Society through social factors governing rules create institutions of social control over the behavior of people in order to guarantee public order and tranquility; They include a huge number of methods and means of in­fluence, habits, moral principles, traditions, customs, common rules, regulations, standards and enforcement points. Synthesis same concept is the social norm, as an important means of targeting individual or social group in a rather complex personal, group, social ties and relations in the period of social transformation. ; Кризовий стан суспільства можна виміряти цілою системою взаємозв'язаних показників - економічних, технологічних, політичних, культурологічних, національно-етнічних, демографічних та ін. Однак не буде перебільшенням стверджувати, що всі вони своєрідно фокусуються у соціальні сфери життя людей, зумовлюють інтегральну кризу життя людини у час суспільних трансформацій. Не існує універсаль­ної моделі соціального діалогу, він є засобом підвищення продуктивності праці та конкурентоздатності. Соціальний діалог - не лише форма управління кризою, іноді уряди звертаються до соціальних партне­рів лише у випадку економічної кризи, шукаючи їх підтримки у вжитті непопулярних заходів. Такий підхід докорінно помилковий, оскільки діалог повинен ґрунтуватися на взаємній довірі та впевненості, що досягаються роками співробітництва. Тобто соціальний діалог повинен використовуватися не лише за несприятливих, але й за сприятливих соціально-економічних обставин. Протистояння, опозиція, конкуренція, конфлікт, альтернативність, інакомислення є не тільки не­минучими характеристиками складного світу життя людей, а й необхідними факторами, що відвертають застій, стагнацію суспільства, умови його постійного оновлення і розвитку. З'ясування природи і суті соціального конфлікту, як специфічного прояву суперечності суспільних відносин вимагає врахування цілої низки взаємопов'язаних факторів. Насамперед слід взяти до уваги ту обставину, що сучасне сус­пільство самим ходом змін, що відбуваються у науковому мисленні, соціальній структурі суспільства, втягується в якісно новий стан, адаптація до якого супроводжується суспільними трансформаціями. От чому названа проблема вимагає аналізу умов її появи, розробки методів і засобів попередження і прогно­зування відхилень від соціальних норм. Соціальний процес включає способи взаємодії держави і суспільства, інститутів і груп, політичної системи і соціального середовища, уряду і громадянина. Соціальний діалог є одним із способів взаємо­дії держави і суспільства, його інтереси представляють, у тому числі, професійні спілки та організації. Під соціальним діалогом слід розуміти процес, що включає всі типи переговорів, консультацій та обміну інформацією, спрямований на успішне вирішення питань соціально-економічної політики. Вся історія становлення суспільно-політичної, етичної думки є спробою знайти оптимальні шляхи розвитку сус­пільства, тобто звільнитися від неприємних порушень, які нерідко є небезпекою для життя і благополуч­чя людей, відхиленнями від загальноприйнятих цінностей і стандартів. Вся соціальна історія людства уособлює безупинний процес самовиховання і самоорганізації індивіда і суспільства, розвитку і зміни різних типів і форм регулювання взаємин, їх упорядкування, дисциплінованості та нормування. Сус­пільство за допомогою соціальних чинників регулює норми, створює інститути соціального контролю за поводженням людей з метою гарантування суспільного порядку і спокою; вони включають величезну кількість методів і засобів впливу: звички, моральні принципи, традиції, звичаї, загальноприйняті пра­вила, розпорядження, норми та моменти примусу. Узагальнюючим же поняттям є соціальна норма, як один з важливих засобів орієнтації індивіда чи соціальної групи в досить складних особистісних, групових, соціальних зв'язках і відносинах у період суспільних трансформацій. ; Кризовий стан суспільства можна виміряти цілою системою взаємозв'язаних показників - економічних, технологічних, політичних, культурологічних, національно-етнічних, демографічних та ін. Однак не буде перебільшенням стверджувати, що всі вони своєрідно фокусуються у соціальні сфери життя людей, зумовлюють інтегральну кризу життя людини у час суспільних трансформацій. Не існує універсаль­ної моделі соціального діалогу, він є засобом підвищення продуктивності праці та конкурентоздатності. Соціальний діалог - не лише форма управління кризою, іноді уряди звертаються до соціальних партне­рів лише у випадку економічної кризи, шукаючи їх підтримки у вжитті непопулярних заходів. Такий підхід докорінно помилковий, оскільки діалог повинен ґрунтуватися на взаємній довірі та впевненості, що досягаються роками співробітництва. Тобто соціальний діалог повинен використовуватися не лише за несприятливих, але й за сприятливих соціально-економічних обставин. Протистояння, опозиція, конкуренція, конфлікт, альтернативність, інакомислення є не тільки не­минучими характеристиками складного світу життя людей, а й необхідними факторами, що відвертають застій, стагнацію суспільства, умови його постійного оновлення і розвитку. З'ясування природи і суті соціального конфлікту, як специфічного прояву суперечності суспільних відносин вимагає врахування цілої низки взаємопов'язаних факторів. Насамперед слід взяти до уваги ту обставину, що сучасне сус­пільство самим ходом змін, що відбуваються у науковому мисленні, соціальній структурі суспільства, втягується в якісно новий стан, адаптація до якого супроводжується суспільними трансформаціями. От чому названа проблема вимагає аналізу умов її появи, розробки методів і засобів попередження і прогно­зування відхилень від соціальних норм. Соціальний процес включає способи взаємодії держави і суспільства, інститутів і груп, політичної системи і соціального середовища, уряду і громадянина. Соціальний діалог є одним із способів взаємо­дії держави і суспільства, його інтереси представляють, у тому числі, професійні спілки та організації. Під соціальним діалогом слід розуміти процес, що включає всі типи переговорів, консультацій та обміну інформацією, спрямований на успішне вирішення питань соціально-економічної політики. Вся історія становлення суспільно-політичної, етичної думки є спробою знайти оптимальні шляхи розвитку сус­пільства, тобто звільнитися від неприємних порушень, які нерідко є небезпекою для життя і благополуч­чя людей, відхиленнями від загальноприйнятих цінностей і стандартів. Вся соціальна історія людства уособлює безупинний процес самовиховання і самоорганізації індивіда і суспільства, розвитку і зміни різних типів і форм регулювання взаємин, їх упорядкування, дисциплінованості та нормування. Сус­пільство за допомогою соціальних чинників регулює норми, створює інститути соціального контролю за поводженням людей з метою гарантування суспільного порядку і спокою; вони включають величезну кількість методів і засобів впливу: звички, моральні принципи, традиції, звичаї, загальноприйняті пра­вила, розпорядження, норми та моменти примусу. Узагальнюючим же поняттям є соціальна норма, як один з важливих засобів орієнтації індивіда чи соціальної групи в досить складних особистісних, групових, соціальних зв'язках і відносинах у період суспільних трансформацій.

Purpose of the study. To characterize S. Smal-Stotsky's literary works in research Franco against the background of time. Research methods. The article used historical biographical and comparative methods. The scientific novelty is that the analysis of the works of S. Smal-Stotsky in Franco's studies against the background of time was made first. The figure of Professor Stepan Smal-Stotsky - linguist, literary critic, culturologist stands out among prominent figures of the national and cultural life of the Bukovina region in the late XIX - early XX century. Scientist He was elected a member of the Bukovinsky Diet and the Austrian Parliament, as well as a deputy regional marshal Bukovina. As a representative of Bukovina, S. Smalktotsky was at the heart of the creation of the Ukrainian Academy of Sciences in Kiev, which was a great achievement of the Ukrainian People's Republic. S. Smal-Stotsky enjoyed great respect and prestige among famous political figures. Findings. Professor S. Smal-Stotsky is primarily known as a linguist, author of the first Russian grammar, which, together with Professor T. Gartner, was published in 1893. The introduction in 1895 of the schools of Bukovina, distinct from the Russian Ukrainian phonetic spelling, forever rejected the attempt of the Muscovites under the flag of the "All-Russian" party to Russify the Bukovina region. It was not only a scientific victory, but also an ideological one.Taking into account the characteristic features of the era, using it as a background against which modernpolitical thinking of Ukraine, Professor S. Smal-Stotsky outlined the most important aspects of the literary and civic activities of I. Franko and its importance for the further development of Ukrainian culture. ; Le but de l'étude. Caractériser les travaux littéraires de S. Smal-Stotsky dans la recherche Franco dans le contexte du temps. Méthodes de recherche. L'article utilisait des méthodes biographiques et comparatives historiques. La nouveauté scientifique est que l'analyse des travaux de S. Smal-Stotsky dans les études de Franco sur le fond du temps a été faite pour la première fois. La figure du professeur Stepan Smal-Stotsky - linguiste, critique littéraire et culturologue - se distingue parmi les personnalités de la vie nationale et culturelle de la région de Bucovine à la fin du XIXe et au début du XXe siècle. Un scientifique Il a été élu membre de la Diète de Bukovinsky et du Parlement autrichien, ainsi que maréchal régional adjoint. Bucovine. En tant que représentant de la Bucovine, S. Smalktotsky a été au cœur de la création de l'Académie ukrainienne des sciences à Kiev, ce qui a été une grande réussite de la République populaire ukrainienne. S. Smal-Stotsky jouissait d'un grand respect et d'un grand prestige parmi les personnalités politiques. Conclusions. Le professeur S. Smal-Stotsky est principalement connu en tant que linguiste, auteur de la première grammaire russe, qui a été publiée avec le professeur T. Gartner en 1893. L'introduction en 1895 des écoles de Bucovine, distincte de l'orthographe phonétique ukrainienne russe, a toujours rejeté la tentative des moscovites agissant sous le drapeau de la partie "russe" de russifier la région de Bucovine. Ce n'était pas seulement une victoire scientifique, mais aussi une victoire idéologique.Compte tenu des caractéristiques de l'époque, l'utiliser comme un fond contre lequel la modernitéDans sa pensée politique ukrainienne, le professeur S. Smal-Stotsky a décrit les aspects les plus importants des activités littéraires et civiques de I. Franko et son importance pour le développement futur de la culture ukrainienne. ; Цель исследования. Охарактеризовать литературные произведения С. Смаль-Стоцкого в исследованияхФранко на фоне времени. Методы исследования. В статье использованы историко-биографические и сравнительные методы. Научная новизна в том, что анализ работ С. Смаль-Стоцкого в исследованиях Франко на фоне времени сделан впервые. Фигура профессора Степана Смаль-Стоцкого - лингвиста, литературного критика, культуролога выделяется среди известных деятелей национальной и культурной жизни Буковинской области в конце XIX - начале XX века. Ученый был избран депутатом Буковинского сейма и Австрийского парламента, а также заместителем регионального маршала Буковины. Будучи представителем Буковины, С. Смальктоцкий был в основе создания Украинской академии наук в Киеве, что стало огромным достижением Украинской Народной Республики. С. Смаль-Стоцкий пользовался большим уважением и авторитетом среди известных политических деятелей. Выводы. Профессор С. Смаль-Стоцкий прежде всего известен как лингвист, автор первой русской грамматики, которая вместе с профессором Т. Гартнером была опубликована в 1893 году. Введение в 1895 году школ Буковины, отличное от русского украинского фонетического правописания, навсегда отвергло попытку москвичей под флагом «всероссийской» партии русифицировать Буковинскую область. Это была не только научная победа, но и идеологическая. Принимая во внимание характерные черты эпохи, используя ее в качестве фона, на котором было принято современноеполитическое мышление Украины, профессор С. Смаль-Стоцкий изложил наиболее важные аспекты литературной и гражданской деятельности И. Франко и его значение для дальнейшее развитие украинской культуры. ; Мета дослідження. Охарактеризувати літературні твори С. Смаль-Стоцького в дослідженнях Франко на тлі часу. Методи дослідження. У статті використані історико-біографічні та порівняльні методи. Наукова новизна в тому, що аналіз робіт С. Смаль-Стоцького в дослідженнях Франка на тлі часу зроблений вперше. Фігура професора Степана Смаль-Стоцького - лінгвіста, літературного критика, культуролога виділяється серед відомих діячів національного та культурного життя Буковинської області в кінці XIX - початку XX століття. Вчений був обраний депутатом Буковинського сейму і Австрійського парламенту, а також заступником регіонального маршала Буковини. Будучи представником Буковини, С. Смальктоцкій був в основі створення Української академії наук в Києві, що стало величезним досягненням Української Народної Республіки. С. Смаль-Стоцький користувався великою повагою і авторитетом серед відомих політичних діячів. Висновки. Професор С. Смаль-Стоцький насамперед відомий як лінгвіст, автор першої російської граматики, яка разом з професором Т. Гартнером була опублікована в 1893 році. Введення в 1895 році шкіл Буковини, відмінне від російського українського фонетичного правопису, назавжди відкинув спробу москвичів під прапором «всеросійської» партії русифікувати Буковинську область. Це була не тільки наукова перемога, але й ідеологічна. Беручи до уваги характерні риси епохи, використовуючи її в якості фону, на якому було прийнято сучасне політичне мислення України, професор С. Смаль-Стоцький виклав найбільш важливі аспекти літературної і громадської діяльності І. Франка та його значення для подальшого розвитку української культури.