Suchergebnisse

While historical knowledge moving forward and raised in the community to unprecedented level of accuracy, it is steeped in taboos, politically motivated forced forgetting and myth-making. The last bastion of preserving the national memory is family memorial story, as an ancient historical single myths, which provides traditional rites and reproducible set of ritual associated with certain events of those stories and historical development of the people.However, not only folklore relise transformation and transmission of national memory. In literature as an expression of intangible culture is used the nation collectively fantasy (false-history, political fiction, alternate history, national historiography. There all is condensed under the hidden genre fiction elements and humor. Lost, forgotten, or banned historical reality was reflected in the "official" national historiography as also in the historical prose, fiction genre matrix.The article deals with identify ways and sence of transforming the system of archetypes and mythologems in mystical rituals and Ukrainian drama. The concept of historical and conceptual field of modern Ukrainian drama in the context of preservation and reproduction of historical memory is another one object of our research.Genre scheme "vertep-dramas" formed the basis for the classical Ukrainian drama. The express of European modernism changed its formal dimension inUkraine, but the traditional myths and concepts was remained and removed in modern postmodern period to the new quality: conceptual and symbolic structures review an important artistic role. Genre components and the semantic level playing the role of national mental developers and identity elements for bringing the text and the reader into the autoreception level.Conceptual-semantic unit has function here as a genre element (for neomodern arts and postmodern works) and it includes historical and cultural codes for open there own receptive components. ; L'article traite des mythes (le mythe d'une scission dans la conscience de l'individu qui est dans un certain discours du Souvenir national), ce qui représente une image nationale du monde, ainsi que des concepts de base de la philosophie (le résultat de la transformation des structures archétypales). Leur fonctionnement est comparé au contexte actuel: les cérémonies nationales. ; В статье рассматриваются мифологемы (результаты расщепленного мифа в сознании индивида, который находится в дискурсе определенной национальной памяти), представляющие национальную картину мира, а также основные концепты мировоззрения (результат трансформации архетипных структур). Их функционирование сравнивается в фактическом контексте: народных обрядов ; У статті розглядаються міфологеми (результати розщепленого міфу в свідомості індивіда, який знаходиться в дискурсі певної національної пам'яті), що представляють національну картину світу, а також основні концепти світогляду (результат трансформації архетипних структур). Їх функціонування порівнюється у фактичному контексті: народних обрядів.

У статті розглядаються міфологеми (результати розщепленого міфу в свідомості індивіда, який знаходиться в дискурсі певної національної пам'яті), що представляють національну картину світу, а також основні концепти світогляду (результат трансформації архетипних структур). Їх функціонування порівнюється у фактичному контексті: народних обрядів. ; While historical knowledge moving forward and raised in the community to unprecedented level of accuracy, it is steeped in taboos, politically motivated forced forgetting and myth-making. The last bastion of preserving the national memory is family memorial story, as an ancient historical single myths, which provides traditional rites and reproducible set of ritual associated with certain events of those stories and historical development of the people.However, not only folklore relise transformation and transmission of national memory. In literature as an expression of intangible culture is used the nation collectively fantasy (false-history, political fiction, alternate history, national historiography. There all is condensed under the hidden genre fiction elements and humor. Lost, forgotten, or banned historical reality was reflected in the "official" national historiography as also in the historical prose, fiction genre matrix.The article deals with identify ways and sence of transforming the system of archetypes and mythologems in mystical rituals and Ukrainian drama. The concept of historical and conceptual field of modern Ukrainian drama in the context of preservation and reproduction of historical memory is another one object of our research.Genre scheme "vertep-dramas" formed the basis for the classical Ukrainian drama. The express of European modernism changed its formal dimension inUkraine, but the traditional myths and concepts was remained and removed in modern postmodern period to the new quality: conceptual and symbolic structures review an important artistic role. Genre components and the semantic level playing the role of national mental developers and identity elements for bringing the text and the reader into the autoreception level.Conceptual-semantic unit has function here as a genre element (for neomodern arts and postmodern works) and it includes historical and cultural codes for open there own receptive components. ; L'article traite des mythes (le mythe d'une scission dans la conscience de l'individu qui est dans un certain discours du Souvenir national), ce qui représente une image nationale du monde, ainsi que des concepts de base de la philosophie (le résultat de la transformation des structures archétypales). Leur fonctionnement est comparé au contexte actuel: les cérémonies nationales. ; В статье рассматриваются мифологемы (результаты расщепленного мифа в сознании индивида, который находится в дискурсе определенной национальной памяти), представляющие национальную картину мира, а также основные концепты мировоззрения (результат трансформации архетипных структур). Их функционирование сравнивается в фактическом контексте: народных обрядов

У статті досліджено роль релігії в житті і творчій діяльності М. Костомарова. Зосереджено увагу на те, що видатний письменник і видатний вчений дуже добре знав історію і філософію християнського вчення, глибоко знав Закон Божий. У своїх роботах М. Костомаров акцентував, що кожен слов'янський народ повинен піклується, щоб «віра Христова була підставою закону його держави". ; This article explores the role of religion in the life and creative activity of M. Kostomarov. The author focuses upon the fact that the distinguished writer and the prominent scholar exposed а detailed erudition in the questions of history and philosophy of Christian doctrine. The article presents facts and arguments which show that M. Kostomarov considered the law of God with deep understanding and piety. In his writings M. Kostomarov stressed upon the idea that each Slavic people should endeavor to make «the faith of Christ the basis of their State law». According to his position within the sphere of education, there should be superiority of the spiritual over the ma- terial, the only precondition which could make it possible to achieve this goal was that education should be conducted in the Orthodox-Christian spirit, which has always been the foundation of moral power of the Ukrainian people.The article pays special attention to publications by M. Kostomarov giving historical evidence of religiousness of Ukrainian people as a phenomenon coming out of a deep spiritual culture of this nation. The scientist stressed upon the fact that in the case of the people of Russ «It was Christianity, and only Christianity that gave the true and solid foundation for the further elaboration of civil and political life – principles with-out which, no nation has its history».The article investigates the valuable conclusion to which the famous historian arrives: Ukrainian religious belief is deeply rooted in many factors and circumstances, and that is valuable not «only for ourselves but for other people». In fact, it was a statement of the highest quality of religious background of the whole national culture.As a believer and a convicted defender of the Church M. Kostomarov was convinced that religion – is not only a relationship with God, but also a relationship of person with other persons that is an organic component of Orthodox doctrine of Catholicity(Sobornist). In accordance with orthodox doctrine M. Kostomarov consideres belief and behavior, religion and historicity as closely interrelated. ; Dans l'article le rôle de la religion dans l'activité de la vie et créatrice de N. Kostomarov. Il a attiré l'attention sur le fait que l'éminent écrivain et éminent scientifique sont très bien connaître l'histoire et la philosophie de la doctrine chrétienne, connaissait profondément la loi de Dieu. Dans ses œuvres N. Kostomarov a souligné que chaque peuple slave doivent veiller à « Vera Hristova était la base de la loi de son pays». ; В статье исследовано роль религии в жизни и творческой деятельности Н. Костомарова. Сосредоточено внимание на том, что выдающийся писатель и выдающийся ученый очень хорошо знал историю и философию христианского учения, глубоко знал Закон Божий. У своих работах Н. Костомаров акцентировал, что каждый славянский народ должен заботится, чтоб «вера Христова была основанием закона его государства".

This article explores the role of religion in the life and creative activity of M. Kostomarov. The author focuses upon the fact that the distinguished writer and the prominent scholar exposed а detailed erudition in the questions of history and philosophy of Christian doctrine. The article presents facts and arguments which show that M. Kostomarov considered the law of God with deep understanding and piety. In his writings M. Kostomarov stressed upon the idea that each Slavic people should endeavor to make «the faith of Christ the basis of their State law». According to his position within the sphere of education, there should be superiority of the spiritual over the ma- terial, the only precondition which could make it possible to achieve this goal was that education should be conducted in the Orthodox-Christian spirit, which has always been the foundation of moral power of the Ukrainian people.The article pays special attention to publications by M. Kostomarov giving historical evidence of religiousness of Ukrainian people as a phenomenon coming out of a deep spiritual culture of this nation. The scientist stressed upon the fact that in the case of the people of Russ «It was Christianity, and only Christianity that gave the true and solid foundation for the further elaboration of civil and political life – principles with-out which, no nation has its history».The article investigates the valuable conclusion to which the famous historian arrives: Ukrainian religious belief is deeply rooted in many factors and circumstances, and that is valuable not «only for ourselves but for other people». In fact, it was a statement of the highest quality of religious background of the whole national culture.As a believer and a convicted defender of the Church M. Kostomarov was convinced that religion – is not only a relationship with God, but also a relationship of person with other persons that is an organic component of Orthodox doctrine of Catholicity(Sobornist). In accordance with orthodox doctrine M. Kostomarov consideres belief and behavior, religion and historicity as closely interrelated. ; Dans l'article le rôle de la religion dans l'activité de la vie et créatrice de N. Kostomarov. Il a attiré l'attention sur le fait que l'éminent écrivain et éminent scientifique sont très bien connaître l'histoire et la philosophie de la doctrine chrétienne, connaissait profondément la loi de Dieu. Dans ses œuvres N. Kostomarov a souligné que chaque peuple slave doivent veiller à « Vera Hristova était la base de la loi de son pays». ; В статье исследовано роль религии в жизни и творческой деятельности Н. Костомарова. Сосредоточено внимание на том, что выдающийся писатель и выдающийся ученый очень хорошо знал историю и философию христианского учения, глубоко знал Закон Божий. У своих работах Н. Костомаров акцентировал, что каждый славянский народ должен заботится, чтоб «вера Христова была основанием закона его государства". ; У статті досліджено роль релігії в житті і творчій діяльності М. Костомарова. Зосереджено увагу на те, що видатний письменник і видатний вчений дуже добре знав історію і філософію християнського вчення, глибоко знав Закон Божий. У своїх роботах М. Костомаров акцентував, що кожен слов'янський народ повинен піклується, щоб «віра Христова була підставою закону його держави".

The article deals with the comparative analysis of philosophic and aesthetic positions of H. Cohen and early M. M. Bakhtin. It considers in detail the place of configuration of concepts of completion and aesthetic love (borrowed by Bakhtin from Gohen's aesthetics) in the aesthetics of each thinker. It shows the radical rethinking of the meaning and contents of these notions and reaccentuating their place in Bakhtin's aesthetics particularly on connection with the question of relation between art and religion where thinkers take opposed positions, and also in connection with general Bakhtin's philosophic provisions, treating being as interaction between two consciousnesses. It is concluded that this rethinking conditioned by Bakhtin's surmounting of transcendental approach in philosophy and going over from philosophy of consciousness to philosophy of being, and in aesthetics – from aesthetics of consciousnesses to aesthetics of event. ; В статье проводится сравнительный анализ философских и эстетических по-зиций Г. Когена и раннего М. М. Бахтина. Подробно рассматривается место конфигурации понятий завершения и эстетической любви (заимствованной Бах-тиным из эстетики Когена) в эстетике каждого из мыслителей. Показано ради-кальное переосмысление содержания этих понятий и их места в эстетике Бах-тиным, в частности, в связи с вопросом об отношении между религией и искус-ством, в котором мыслители занимали противоположные позиции, а также в связи с общими философскими положениями Бахтина, пониманием бытия как взаимодействия между двумя сознаниями. Показано, что это переосмысление обусловлено преодолением Бахтиным трансцендентального подхода в философии и, соответственно, с переходом от философии сознания к философии бытия, а в эстетике – от эстетики сознания к эстетике события.СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫБахтин (2003): Бахтин, М. М. Собрание сочинений: В 7-ми тт.; Т. 1: Философская эстетика 1920-х годов. Москва: Русские словари; Языки славянской культуры, 2003, 960 с.Бонецкая (1994): Бонецкая, Н.К. «М. Бахтин в 1920-е годы». В: Диалог. Карнавал. Хроно-топ, 1994, № 1, С. 16–62.Етимологічний словник (2003): Етимологічний словник української мови: У 7 тт.; Т. 4: Н–П. Київ: Наукова думка, 2003, 656 с.Исупов (1990): Исупов, К. Г. «О философской антропологии М.М. Бахтина». В: Бахтинский сборник, Вып. I: Сб. ст. Москва: Прометей, 1990, С. 30–46.Исупов (2010): Исупов, К. Г. Судьбы классического наследия и философско-эстетическая культура Серебряного века. Санкт-Петербург: Русская христианская гуманитарная академия, 2010, 592 с.Каган (1991): Каган, М.С. «Идея диалога в философско-эстетической концепции М. Бахтина: закономерности формирования, духовный контекст и социокультурный смисл». В: М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии), Вып. 1, Часть 1. Санкт-Петербург: Образование, 1991, С. 17–31.Каган (2010): Каган, Ю.М. Люди не нашего времени. Михаил Михайлович Бахтин. Москва: РОССПЭН, 2010, С. 34–46.Пул (1997): Пул, Б. «Роль М.И. Кагана в философии М.М. Бахтина (от Германа Когена к Максу Шелеру)». В: Бахтинский сборник. Выпуск 3. Отв. ред. В.Л. Махлин. Москва: Лабиринт, 1997, С. 162–181.Пуль (1995): Пуль, Б. «"Назад к Кагану"». В: Диалог. Карнавал. Хронотоп, 1995, № 1(10), С. 38–48.Словник (1974): Словник української мови, т. 5: Н–О. Київ: Наукова думка, 1974, 840 с.Сокулер (2008): Сокулер, З.А. Герман Коген и философия диалога. Москва: Прогресс-Традиция, 2008, 312 с.Столович (1989): Столович, Л.Н. «М.М. Бахтин и проблема ценности». В: Эстетика М.М. Бахтина и современность. Саранск: Изд. Морд. ГУ, 1989, С. 25–27.Фохт (2003): Фохт, Б.А. Избранное (из философского наследия). Москва: Прогресс-Традиция, 2003, 456 с.Фридман (1992): Фридман, И.Н. «Незавершенная судьба естетики завершения». В: М.М. Бахтин как философ. Москва: Наука, 1992, С. 51–67.Яковенко (1910): Яковенко, Б. «О теоретической философии Германа Когена». B: Логос. Книга первая. Москва: Мусагет, 1910, С. 199–249.Brandist (2002): Brandist, C. The Bakhtin Circle: Philosophy, Culture and Politics. London: Pluto Press, 2002, 221 p.Clark (1984): Clark, K., Holquist, M. Mikhail Bakhtin. Cambridge, Mass.: Belknap Press of Harvard UP, 1984, 398 р.Coates (1999): Coates, R. Christianity in Bakhtin: God and the Exiled Author (Cambridge Studies in Russian Literature). Cambridge, Eng.; New York, US: Cambridge UP, 1999, (xiv) 204 p.Holquist (2002): Holquist, M. Dialogism. Bakhtin and his World. London & NY: Routledge, 2002, 224 р.Cohen (1889): Cohen, H. Kants Begründung der Aesthetik. Berlin: Ferd. Dümllers Verlagsbuch-handlung, 1889, 434 S.Cohen (1912): Cohen, H. System der Philosophie. T. 3: Ästhetik des reinen Gefühls, Bd. 1, Berlin: Cassirer, 1912, xiv, 402 S.Copleston (1994): Copleston, F.A History of Philosophy. Volume 7: Modern Philosophy, from the Post-Kantian Idealists to Marx, Kierkegaard, and Nietzsche. New York: Image Books, 1994, 496 p.Poma (1997): Poma, A. The Critical Philosophy of Hermann Cohen. Albany: SUNY Press, 1997, 320 p.Poma (2006): Poma, A. Yearning for Form and Other Essays on Hermann Cohen's Thought, Dordrecht: Springer, 2006, xiii, 388 p.Renz (2003): Renz, U. Critical Idealism and the Concept of Culture. Hermann Cohen's Critical Idealism. Еd. by Reinier Munk. Dordrecht: Springer Science & Business Media, 2006, Р. 327–356. ; У статті проводиться порівняльний аналіз філософських та естетичних позицій Г. Когена та раннього М. М. Бахтіна. Детально розглядається місце конфігурації понять завершення й естетичної любові (запозиченої Бахтіним з естетики Когена) в естетиці кожного з мислителів. Показано радикальне переосмислення значення й змісту цих понять та переакцентування їх місця в естетиці Бахтіним, зокрема, у зв'язку з питанням про стосунки між релігією та мистецтвом, в якиму мислителі займали протилежні позиції, а також у зв'язку із загальними філософськими положеннями Бахтіна, розумінням буття як взаємодії між двома свідомостями. Показано, що це переосмислення зумовлене подоланням Бахтіним трансцендентального підходу у філософії, відповідно, з переходом від філософії свідомості до філософії буття, а в естетиці – від естетики свідомості до естетики події.СПИСОК ЛІТЕРАТУРИБахтин (2003): Бахтин, М. М. Собрание сочинений: В 7-ми тт.; Т. 1: Философская эстетика 1920-х годов. Москва: Русские словари; Языки славянской культуры, 2003, 960 с.Бонецкая (1994): Бонецкая, Н.К. «М. Бахтин в 1920-е годы». В: Диалог. Карнавал. Хроно-топ, 1994, № 1, С. 16–62.Етимологічний словник (2003): Етимологічний словник української мови: У 7 тт.; Т. 4: Н–П. Київ: Наукова думка, 2003, 656 с.Исупов (1990): Исупов, К. Г. «О философской антропологии М.М. Бахтина». В: Бахтинский сборник, Вып. I: Сб. ст. Москва: Прометей, 1990, С. 30–46.Исупов (2010): Исупов, К. Г. Судьбы классического наследия и философско-эстетическая культура Серебряного века. Санкт-Петербург: Русская христианская гуманитарная академия, 2010, 592 с.Каган (1991): Каган, М.С. «Идея диалога в философско-эстетической концепции М. Бахтина: закономерности формирования, духовный контекст и социокультурный смисл». В: М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии), Вып. 1, Часть 1. Санкт-Петербург: Образование, 1991, С. 17–31.Каган (2010): Каган, Ю.М. Люди не нашего времени. Михаил Михайлович Бахтин. Москва: РОССПЭН, 2010, С. 34–46.Пул (1997): Пул, Б. «Роль М.И. Кагана в философии М.М. Бахтина (от Германа Когена к Максу Шелеру)». В: Бахтинский сборник. Выпуск 3. Отв. ред. В.Л. Махлин. Москва: Лабиринт, 1997, С. 162–181.Пуль (1995): Пуль, Б. «"Назад к Кагану"». В: Диалог. Карнавал. Хронотоп, 1995, № 1(10), С. 38–48.Словник (1974): Словник української мови, т. 5: Н–О. Київ: Наукова думка, 1974, 840 с.Сокулер (2008): Сокулер, З.А. Герман Коген и философия диалога. Москва: Прогресс-Традиция, 2008, 312 с.Столович (1989): Столович, Л.Н. «М.М. Бахтин и проблема ценности». В: Эстетика М.М. Бахтина и современность. Саранск: Изд. Морд. ГУ, 1989, С. 25–27.Фохт (2003): Фохт, Б.А. Избранное (из философского наследия). Москва: Прогресс-Традиция, 2003, 456 с.Фридман (1992): Фридман, И.Н. «Незавершенная судьба естетики завершения». В: М.М. Бахтин как философ. Москва: Наука, 1992, С. 51–67.Яковенко (1910): Яковенко, Б. «О теоретической философии Германа Когена». B: Логос. Книга первая. Москва: Мусагет, 1910, С. 199–249.Brandist (2002): Brandist, C. The Bakhtin Circle: Philosophy, Culture and Politics. London: Pluto Press, 2002, 221 p.Clark (1984): Clark, K., Holquist, M. Mikhail Bakhtin. Cambridge, Mass.: Belknap Press of Harvard UP, 1984, 398 р.Coates (1999): Coates, R. Christianity in Bakhtin: God and the Exiled Author (Cambridge Studies in Russian Literature). Cambridge, Eng.; New York, US: Cambridge UP, 1999, (xiv) 204 p.Holquist (2002): Holquist, M. Dialogism. Bakhtin and his World. London & NY: Routledge, 2002, 224 р.Cohen (1889): Cohen, H. Kants Begründung der Aesthetik. Berlin: Ferd. Dümllers Verlagsbuch-handlung, 1889, 434 S.Cohen (1912): Cohen, H. System der Philosophie. T. 3: Ästhetik des reinen Gefühls, Bd. 1, Berlin: Cassirer, 1912, xiv, 402 S.Copleston (1994): Copleston, F.A History of Philosophy. Volume 7: Modern Philosophy, from the Post-Kantian Idealists to Marx, Kierkegaard, and Nietzsche. New York: Image Books, 1994, 496 p.Poma (1997): Poma, A. The Critical Philosophy of Hermann Cohen. Albany: SUNY Press, 1997, 320 p.Poma (2006): Poma, A. Yearning for Form and Other Essays on Hermann Cohen's Thought, Dordrecht: Springer, 2006, xiii, 388 p.Renz (2003): Renz, U. Critical Idealism and the Concept of Culture. Hermann Cohen's Critical Idealism. Еd. by Reinier Munk. Dordrecht: Springer Science & Business Media, 2006, Р. 327–356.

Стаття присвячена визначенню сутності нового міждисциплінарного та міжметодологічного підходу, визначеного як "культурологічна герменевтика", а також встановленню його потенціалу щодо дослідження феномена інтерпретації, зокрема художньої. Підґрунтям культурологічної герменевтики виступають дві основні герменевтичні галузі (методологічна і онтологічна), збагачені досягненнями таких сумісних із ними методологій, як аналітична психологія, структуралізм, морфологія культури та ін. ; Статья посвящена определению сущности нового междисциплинарного и межметодологического подхода, обозначенного как "культурологическая герменевтика", а также установлению его потенциала в изучении феномена интерпретации, в частности художественной. Основой культурологической герменевтики выступают два основных герменевтических направления (методологическое и онтологическое), обогащенных достижениями таких совместимых с ними методологий, как аналитическая психология, структурализм, морфология культуры и др. ; The interpretation, namely, the artistic interpretation can be viewed as one of the integral culture-forming phenomena. So it is worth of synthesizing inter-disciplinary and inter-methodological studying.Traditionally, one of the dominant methodologies of researching the interpretative thematic was Hermeneutics, a methodology originating from Ancient Greece where it was applied to Homer's poems. In the Middle Ages the hermeneutic operations were used to descry the ultimate meaning of the Holy Writ. Much later Schleiermacher invested Hermeneutics with a psychological meaning, using it as a means of understanding the inner world of other person, as it is expressed in the speech, and, especially in writing. This was the beginning of so-called "methodological" Hermeneutics, the aim of which was to understand authors better than they understand themselves.Quite different approach was later suggested by M. Heidegger and his followers. Their "ontological" Hermeneuticsin a way returns to the Medieval supposition of the manifestation of transcendental Being in a literary text. Therefore, the main task of a hermeneutist is to understand not the author as a person, but the implicit meanings of the text that can be quite different from the author's intention. Such a presupposition is very close to the main principles of Ukrainian philosophical (and para-philosophical, expressed in belles-lettres) thought.Undoubtedly, both methodological Hermeneutics of Schleiermacher and ontological Hermeneutics of Heidegger and his followers have great euristic potential. Still, the contemporary situation of active inter-cultural and inter-civilization dialogue leads us to the necessity of enriching the Hermeneutic with the achievements of compatible methodologies (Analytical psychology, Structuralism, Morphology of Culture etc). All of these methodologies are centered on the transpersonal levels of the text, where the "spirit of culture" leaves its traces more clearly. An author here appears to be a medium, conducting independent, "objective" messages to the recipients.In a way, the same can be said about the mostly French "post-philosophies" (postmodernism, poststructuralism etc). The main difference is in the negative attitude of their representatives to such transpersonal messages. As the transcendental reality (Haidegger's Being) is denied, the only transpersonal level left is the cultural subconsciousness that speaks through the author independently of his/her will. But, if K. G. Jung believed such a collective psyche to be full of spiritual treasures, French thinkers suspect that it contains only the suppressed complexes and traumas.This cardinal difference between the world outlooks does not forbid integrating the achievements of different methodological approaches into something new. The general goal of maximal understanding not only of the text, but its widest cultural context, allows us to define such a "synthesizing" approach as the Culturological Hermeneutics.Here different methodologies take their place on the different stages of studying the text. "Analytical" approach allows us to go into the details, "synthetic" – to return to the text as a whole. Thus we can turn a hermeneutic circle into a spiral and go ever deeper into the layers of meaning.Such a procedure demands studying the text in all possible cultural contexts: personal, social and universal. To do this we can make use of the term "paradigm". In our case it is a cultural paradigm, that characterizes the specific cultural features of a certain social entity. It leads us to investigating the cultural invariants, such as archetypes. It is wellknown, that they are remarkably constant, appearing worldwide through the ages. Still the specific set of archetypes and the way they are interpreted are unique for each cultural paradigm. This archetypal matrix can be seen in all the artistic works belonging to a paradigm. That is why Culturological Hermeneutics is to view an author both as a person and as a more or less typical representative of a certain cultural paradigm. It leads us from the traditional understanding of the artistic communication between author – text – recipient, to the intercultural communication in the global context.According to H.-G. Gadamer, the main purpose of hermeneutics is the achievement of understanding. This purpose is especially important in the times of great political, social and cultural changes, that demand, amid other things, the renovation of the lost traditions and liaisons. It makes hermeneutics, namely, culturological hermeneutics, that aims at the maximal understanding of a text and all its possible contexts, especially important.

Explore the major ideological patterns of development of a socially philosophies of education in the context of the problems of institutionalization of knowledge about human and social development. To analyse system-integration aspect of social philosophy and education management in interaction with model of «new humanism» in formation of socially valuable orientations. Classification existing in the western philosophy of education and education of directions is spent, proceeding from basic principles of philosophical school or a current, first of all considering those the purpose and means which are really involved by them in process of education, social development and socially-moral education and being based on the basic installations, the purpose expressed by that or other direction, how its supporters imagine the person, its requirement, a social role, behaviour which the education system and education urged to form. Considering growing requirement of a practical embodiment of ideas of freedom, justice, aspiration to realisation of the human rights proclaimed a society, supporters of the concept of «new humanism» see the main objective in blocking a way to conformism, to a manipulation behaviour of the person and to create conditions for its free self-expression, for realisation by the person of a fundamental choice of acts in a concrete situation and by that to warn danger of formation of the unified form of behaviour. In it principles of «new humanism» approach with a position of instrumentalism and neopragmatism. Before social philosophy of education/upbringing it is necessary to define a problem factors which cause achievement of its main objective, to state an estimation to moral principles and personal qualities with which actually the education/education theory connects realisation of the problems, to show, why these, instead of any any other principles and qualities open to the person possibility to choose in a concrete situation socially powerful both morally defensible and comprehensible line of conduct in public the relation. Statement of a question on necessity of the philosophical analysis of problems of education and education in a social context serves as an indicator of understanding philosophers, teachers of an increasing role of the human and moral factor in society development. And, at last, the aspiration to develop socially-philosophical bases of pedagogics in general and education in particular, testifies that the western and domestic philosophers, teachers, representatives of social and psychological sciences, at least, the majority of them, have realised the public importance of an education system and education, its global character. ; Досліджуються основні ідейні закономірності розвитку соціальноорієнтованих концепцій філософії освіти у контексті проблем інституалізації знань про розвиток людини і суспільства. Аналізується системно-інтеграційний аспект соціальної філософії і менеджменту освіти у взаємодії з моделлю «нового гуманізму» у формуванні соціально ціннісних орієнтацій. Враховуючи зростаючу потребу практичного втілення ідей свободи, справедливості, прагнення до реалізації проголошених суспільством прав людини, прихильники концепції «нового гуманізму» вбачають свою основну мету у тому, щоб перегородити шлях конформізму, маніпулюванню поведінкою особистості і створити умови для її вільного самовираження, для здійснення людиною ґрунтовного вибору вчинків у конкретній ситуації і тим самим попередити небезпеку формування уніфікованої форми поведінки. Гегель Г.В.Ф. (1970). Работы разных лет. В 2 т., Т.1. М.: Мысль. Зинченко В.В. (2017). Глобальные трансформации современности. Т.1. Системные глобальные трансформации: монограф. Saarbrücken: Palmarium Academic Publishing. Зинченко В.В. (2014). Дискурс коммуникации: личность, общество, практика: монограф. П.-П.-С.: Ун.-т П(ИС), АУЦ, ПГУ. Сноу Ч. (1981). Лакировка. Новый мир, 5,164. Barrow, R. (1998). Moral Philosophy for Education. Boston, London: George Allen and Unwin. Bufford, Th. (2001). Toward а Philosophy Education. Boston: World-Press. Brent, A. (2013). Philosophical Foundations for the Curriculum. London; Boston: Allen & Unwin. Harris, A. (1996). Teaching, Morality and Religion. London: Allen and Unwin. Hirst, P. (2005). Knowledge and the Curriculum. In: Knowledge and the Curriculum. A Collection of Philosophical Papers (International Library of Philosophy of Education). London: Routledge & Kegan Paul Books. Hirst, P. (2014). Moral Education in а Secular Society. London: University of London Press. Knowledge and the Curriculum (2005). A Collection of Philosophical Papers (International Library of Philosophy of Education). New York: Routledge. Kohlberg, L. (2000). Education for а just society. Moral Development, Moral Education. Ethics and Educational Policy. Birmingham: Munsey. Kohlberg, L. (1992). Stages of moral development as а basis for moral education. Bangor: University Press. Peters, R.S. (1979). Democratic Values and Educational Aims. In: Democratic Values; Educational Philosophy; Philosophy; Values Teachers College Record, V.80, 3, 463-482. Peters, R. (2009). Education and Values. N-Y: Sloan. Silberman, Ch. (2010). Crisis in the classroom; the remaking of American education. New York: Random House, ХІV, 552. Sintschenko, V.V. (2016). Gesellschaft und Ethik im Kontext Wissenwirtschaft: über den Umgang mit ernsten Soziale Fragen. Soziale Wirtschaft, 3, 6 (H.112). Suhrkamp Publishers & Sozialforschung, 54-63. Sintschenko, V. (2016). Welches Wirtschaft Wissen? Welche Soziale Gesellschaft? WISSENSGESELLSCHAFT. Textbeitrag «Gut zu Wissen», 11, 67-78. Warnock, М. (2007). Schools of Thought. London: Faber. Zinchenko, V.V. (2016). The Education in techno-structures of Society. Studies in Philosophy and Education, Volume «The Culture and Power of Knowledge: Inquiries into Contemporary Societies», 235-240.

The paper addresses the problem of the place of deconstruction in the history of transcendental philosophy. J. Derrida's project is considered as one of the most representative and consistent realizations of theoretical foundations of transcendentalism along with prominent conceptions such as Kant's critique and Husserl's phenomenology. The author suggests a number of attributes of transcendental thinking that allow historical reconstruction of the transcendental paradigm. Derridian approach is considered as a turn towards this tradition, conceived as a transcendental tradition par exellence, guided by the attitude of «turning. Historical legacy of deconstructive «turning» is analyzed with respect to Husserlian Rückfrage: return-inquiry as method, idea and attitude, reproducing in deconstructive strategy of interpretative critique. A concept of hyperbolic transcendentalism is introduced in order to (1) define a deconstructive version of transcendental philosophy and (2) indicate an immanent tendency in the transcendental thought, constitutive for both Kantian critical project and Husserlian strive towards intellectual radicalism extending from methodological hyperboles (reduction and epoche) to radicalization of «transcendental motive». The author relies upon the concept of quasi-transcendental (thematized by Derrida himself), which defines a mode of de-dogmatization, critical purifying and preservation of proper transcendental foundations of philosophical thinking. ; Статья посвящена определению места деконструкции в истории трансцендентальной философии. Проект Ж. Дерриды рассматривается как одно из наиболее репрезентативных и последовательных воплощений теоретических оснований трансцендентализма, наряду с такими выдающимися концепциями, как Кантова критика и Гуссерлева феноменология. Предлагается ряд характеристик трансцендентального мышления, на основании котрого представяется возможной историко-философская реконструкция трансцендентальной парадигмы. Дерридианский поход рассматривается как поворот к традиции, понимаемой как par exellence традиция трансцендентальная, которая как таковая руководствуется установкой на «поворотность». Анализируется историко-философская преемственность деконструктивного «обратного поворота» по отношению к гуссерлевскому Rückfrage – обратному вопрошанию: методу, идее и установке, воспроизводящимся в деконструкционной стратегии интерпретативной критики. Вводится понятие гиперболического трансцендентализма с целью (1) характеристики деконструктивной версии трансцендентальной философии и (2) указания на имманентную тенденцию трансцендентального мышления, конститутивную как для кантовского критического проекта, так и для Гуссерлевой установки на радикализм мышления, обусловливающий как методологические гиперболы (редукцию и эпохе), так и историко-философскую интенцию на радикализацию «трансцендентального мотива». В обосновании своей исследовательской позиции автор опирается на тематизированное самим Дерридой понятие «квази-трансцендентального», характеризующее способ де-догматизации, критического очищения и сохранения собственно трансцендентальых оснований философской мысли.СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫАвтономова (2011): Автономова, Н. Философский язык Жака Деррида. Москва: РОССПЭН, 2011, 506 с.Ильина (2011): Ильина, А. «Концепт Другого в ракурсе трансцендентализма». В: Койнонія, Спецвипуск № 2, Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2011, № 950, С. 165–195.Ильина (2014): Ильина А. «Буквальность метафоры и присутствие вопроса: еврейский лейтмотив в философии Ж. Деррида». В: Sententiae, Вип. ХХХІ, 2014, № 2, С. 80–100.Йосипенко (2012): Йосипенко, О. Від мови філософії до філософії мови: проблема мови у французькій філософії другої половини ХХ початку ХХІ століть. Київ: Український центр духовної культури, 2012, 479 с.Ільїна (2014a): Ільїна, А. «"Навколо кола": трансцендентальна деконструкція метафізики». В: Практична філософія, 2014, № 2, С. 152–158.Ільїна (2014b): Ільїна, А. «Ідея повторення у філософських концепціях Серена К'єркегора та Жака Деріда». В: Практична філософія, 2014, №1, С. 30–44.Кант (2000): Кант І. Критика чистого розуму. Київ: Юніверс, 2000, 501 с.Bello (2011): Bello, A. A. «The Transcendental: Husserl and Kant». In: Analecta Husserliana, 2011, Vol. CVIII: Transcendentalism Overturned, P. 229–243.Bennington, Derrida (1999): Bennington, J., Derrida, J. Jacques Derrida. Chicago: University of Chicago Press, 1999, 420 p.Chung Chin-Yi (2008): Chung Chin-Yi. «Deconstruction and the Transformation of Husserlian Phenomenology». In: Kritike, Vol. 2, 2008, № 2, P. 77–94.Chung Chin-Yi (2011): Chung Chin-Yi. «On Derrida's Methodology». In: Movimiento Paroxista, 2011, Año 1, Vol. 1, P. 33–47.Colerbrook (2003): Colebrook, C. «The Opening to Infinity: Derrida's Quasi-Transcendentals». In: From Kant to Davidson: Philosophy and the Idea of the Transcendental. London, New York: Routledge, 2003, P. 162–183.Crépon (2006): Crépon, M. «Traduire, témoigner, survivre». In: Rue Descartes, Vol. 52, 2006, № 2, P. 27–38.Derrida (1962): Derrida, J. «Introduction à l'Origine de la Géométrie de Husserl». In: Husserl, E. l'Origine de la Géométrie. Paris: PUF, 1962, P. 3–172.Derrida (1967a): Derrida, J. De la grammatologie. Paris: Minuit, 1967, 450 p.Derrida (1967b): Derrida, J. La Voix et le Phénomène. Paris: PUF, 1967, 117 p.Derrida (1977): Derrida, J. Limited Inc. Evanston: Northwestern UP, 1977, 160 p.Derrida (1993): Derrida, J. Spectres de Marx. Paris: Galilée, 1993, 279 p.Derrida (2003): Derrida, J. The Problem of Genesis in Husserl's Philosophy. Chicago: University of Chicago Press, 2003, 229 p.Derrida (2007a): Derrida, J. «Envoi». In: Derrida, J. Psyche: Inventions of the other. Vol. 1. Stanford: Stanford UP, 2007, P. 94–128.Derrida (2007b): Derrida, J. Psyche: Inventions of the Other. Vol. 2. Stanford: Stanford UP, 2007, 333 p.Derrida, Roudinesco (2001): Derida, J., Roudinesco, E. De quoi demain… Paris: Fayard; Galilée, 2001, 316 p.Doyon (2014): Doyon, M. «The Transcendental Claim of Deconstruction». In: A Companion to Derrida. Chichester: Wiley-Blackwell, 2014, P. 132–149.Forestier (2015): Forestier, F. Le Réel et le transcendental. Grenoble: Millon, 2015, 240 p.Gasché (1986): Gasché, R. The Tain of the Mirror: Derrida and the Philosophy of Reflection. Cambridge: Harvard UP, 1986, 348 p.Gasché (1999): Gasché, R. Of Minimal Things: Studies on the Notion of Relation. Stanford: Stanford UP, 1999, 380 p.Gasché (2009): Gasché, R. «European Memories: Jan Patocka and Jacques Derrida on Responsibility». In: Critical Inquiry, Vol. 33, 2007, No. 2, P. 291–311.Haddad (2013): Haddad, S. Derrida and the Inheritance of Democracy. Bloomington: Indiana UP, 2013, 192 p.Hurst (2004): Hurst, A. «Derrida's quasi-transcendental thinking». In: South African Journal of Philosophy, 2004, Vol. 23, №. 3, P. 244–266.Husserl (1970): Husserl, E. Philosophy and the Crisis of European Humanity. In: Husserl, E. The Crisis of European Sciences and Transcendental Phenomenology: An Introduction to Phenomenological Philosophy. Evaston: Northwestern UP, 1970, P. 269–299.Husserl (1976): Husserl, E. Die Krisis der europäischen Wissenschaften und die transzendentale Phänomenologie: Eine Einleitung in die phänomenologische Philosophie. In: Husserliana, Bd. VI. Hague: Nijhoff, 1976, 559 S.Husserl (1984): Husserl, E. Logische Untersuchungen. Zweiter Teil. Untersuchungen zur Phäno-menologie und Theorie der Erkenntnis.In: Husserliana, Bd. XIX. Hague: Nijhoff, 1984, 1024 S.Kern (1964): Kern, I. Husserl und Kant: Eine Untersuchung über Husserls Verhältnis zu Kant und zum Neukantianismus. Den Haag: Nijhoff, 1964, 448 S.Levinas (2004): Levinas, E. «Tout autrement». In: L'Herne, Derrida. Paris: Herne, 2004, P. 16–19.Lawlor (2002): Lawlor, L. Derrida and Husserl: The Basic Problem of Phenomenology. Bloomington: Indiana UP, 2002, 304 p.Lipka (2011): Lipka, D. «Derrida, Husserl's Disciple: How We Should Understand Deconstruction of Transcendental Philosophy». In: Analecta Husserliana, 2011, Vol. CVIII: «Transcendentalism Overturned», P. 245–260.Mohanty (1996): Mohanty, J.N. «Kant and Husserl». In: Husserl Studies, 1996, Vol. 13, Iss. 1, P. 19–30.Naas (2003): Naas, M. Taking on the Tradition: Jacques Derrida and the Legacies of Deconstruction. Stanford: Stanford UP, 2003, 211 p.Nancy (2006): Nancy, J.-L. «Derrida da capo». In: Rue Descartes, 2006, № 2, P. 112–117.Plotka (2009): Plotka, W. «The Riddle of Reason: In Search of Husserl's Concept of Rationality». In: Bulletin d'Analyse Phénoménologique, 2009, Vol. 5, №2, URL = .Rheinberger (2010): Rheinberger, H.-J. On Historicizing Epistemology. Stanfond: Stanford UP, 2010, 128 p.Ricoeur (1955): Ricoeur P. «Kant et Husserl». In: Kant-Studien, 1955, Vol. 46, Iss. 1–4, P. 44–67.Rorty (1995): Rorty, R. «Is Derrida a "Quasi"-Transcendental Philosopher?». In: Contemporary Literature, 1995, Vol. 36, №1, P. 173–200.Taylor (1990): Taylor, M.C. Tears. Albany: SUNY Press, 1990, 263 p. ; Статтю присвячено визначенню місця деконструкції в історії трансцендентальної філософії. Проект Ж. Деріди розглядається як одне з найрепрезентативніших і найпослідовніших втілень теоретичних засад трансценденталізму, поряд із такими визначними концепціями, як Кантова критика та Гусерлева феноменологія. Пропонується ряд характеристик трансцендентального мислення, на основі якого уможливлюється історико-філософська реконструкція трансцендентальної парадигми. Дерідіанський підхід розглядається як поворот до традиції, зрозумілої як par exellence традиція трансцендентальна, що як така керується настановою на «поворотність». Аналізується історико-філософська спадковість деконструктивного «зворотнього повороту» у стосунку до гусерлівського Rückfrage – зворотнього запитування: методу, ідеї та настанови, що відтворюються в деконструкційній стратегії інтерпретативної критики. Запроваджується поняття гіперболічного трансценденталізму, яке має на меті (1) охарактеризувати деконструктивну версію трансцендентальної філософії та (2) вказати на іманентну тенденцію трансцендентального мислення, конститутивну як для Кантового критичного проекту, так і для Гусерлевої настанови на мисленнєвий радикалізм, межі якого сягають від методологічних гіпербол (редукції та епохе) до історико-філософської інтенції на радикалізацію «трансцендентального мотиву». В обґрунтуванні своєї дослідницької позиції авторка спирається на тематизоване самим Дерідою поняття «квазі-трансцендентального», що характеризує спосіб де-догматизації, критичного очищення та збереження властиво трансцендентальних засад філософського мислення.СПИСОК ЛІТЕРАТУРИАвтономова (2011): Автономова, Н. Философский язык Жака Деррида. Москва: РОССПЭН, 2011, 506 с.Ильина (2011): Ильина, А. «Концепт Другого в ракурсе трансцендентализма». В: Койнонія, Спецвипуск № 2, Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, 2011, № 950, С. 165–195.Ильина (2014): Ильина А. «Буквальность метафоры и присутствие вопроса: еврейский лейтмотив в философии Ж. Деррида». В: Sententiae, Вип. ХХХІ, 2014, № 2, С. 80–100.Йосипенко (2012): Йосипенко, О. Від мови філософії до філософії мови: проблема мови у французькій філософії другої половини ХХ початку ХХІ століть. Київ: Український центр духовної культури, 2012, 479 с.Ільїна (2014a): Ільїна, А. «"Навколо кола": трансцендентальна деконструкція метафізики». В: Практична філософія, 2014, № 2, С. 152–158.Ільїна (2014b): Ільїна, А. «Ідея повторення у філософських концепціях Серена К'єркегора та Жака Деріда». В: Практична філософія, 2014, №1, С. 30–44.Кант (2000): Кант І. Критика чистого розуму. Київ: Юніверс, 2000, 501 с.Bello (2011): Bello, A. A. «The Transcendental: Husserl and Kant». In: Analecta Husserliana, 2011, Vol. CVIII: Transcendentalism Overturned, P. 229–243.Bennington, Derrida (1999): Bennington, J., Derrida, J. Jacques Derrida. Chicago: University of Chicago Press, 1999, 420 p.Chung Chin-Yi (2008): Chung Chin-Yi. «Deconstruction and the Transformation of Husserlian Phenomenology». In: Kritike, Vol. 2, 2008, № 2, P. 77–94.Chung Chin-Yi (2011): Chung Chin-Yi. «On Derrida's Methodology». In: Movimiento Paroxista, 2011, Año 1, Vol. 1, P. 33–47.Colerbrook (2003): Colebrook, C. «The Opening to Infinity: Derrida's Quasi-Transcendentals». In: From Kant to Davidson: Philosophy and the Idea of the Transcendental. London, New York: Routledge, 2003, P. 162–183.Crépon (2006): Crépon, M. «Traduire, témoigner, survivre». In: Rue Descartes, Vol. 52, 2006, № 2, P. 27–38.Derrida (1962): Derrida, J. «Introduction à l'Origine de la Géométrie de Husserl». In: Husserl, E. l'Origine de la Géométrie. Paris: PUF, 1962, P. 3–172.Derrida (1967a): Derrida, J. De la grammatologie. Paris: Minuit, 1967, 450 p.Derrida (1967b): Derrida, J. La Voix et le Phénomène. Paris: PUF, 1967, 117 p.Derrida (1977): Derrida, J. Limited Inc. Evanston: Northwestern UP, 1977, 160 p.Derrida (1993): Derrida, J. Spectres de Marx. Paris: Galilée, 1993, 279 p.Derrida (2003): Derrida, J. The Problem of Genesis in Husserl's Philosophy. Chicago: University of Chicago Press, 2003, 229 p.Derrida (2007a): Derrida, J. «Envoi». In: Derrida, J. Psyche: Inventions of the other. Vol. 1. Stanford: Stanford UP, 2007, P. 94–128.Derrida (2007b): Derrida, J. Psyche: Inventions of the Other. Vol. 2. Stanford: Stanford UP, 2007, 333 p.Derrida, Roudinesco (2001): Derida, J., Roudinesco, E. De quoi demain… Paris: Fayard; Galilée, 2001, 316 p.Doyon (2014): Doyon, M. «The Transcendental Claim of Deconstruction». In: A Companion to Derrida. Chichester: Wiley-Blackwell, 2014, P. 132–149.Forestier (2015): Forestier, F. Le Réel et le transcendental. Grenoble: Millon, 2015, 240 p.Gasché (1986): Gasché, R. The Tain of the Mirror: Derrida and the Philosophy of Reflection. Cambridge: Harvard UP, 1986, 348 p.Gasché (1999): Gasché, R. Of Minimal Things: Studies on the Notion of Relation. Stanford: Stanford UP, 1999, 380 p.Gasché (2009): Gasché, R. «European Memories: Jan Patocka and Jacques Derrida on Responsibility». In: Critical Inquiry, Vol. 33, 2007, No. 2, P. 291–311.Haddad (2013): Haddad, S. Derrida and the Inheritance of Democracy. Bloomington: Indiana UP, 2013, 192 p.Hurst (2004): Hurst, A. «Derrida's quasi-transcendental thinking». In: South African Journal of Philosophy, 2004, Vol. 23, №. 3, P. 244–266.Husserl (1970): Husserl, E. Philosophy and the Crisis of European Humanity. In: Husserl, E. The Crisis of European Sciences and Transcendental Phenomenology: An Introduction to Phenomenological Philosophy. Evaston: Northwestern UP, 1970, P. 269–299.Husserl (1976): Husserl, E. Die Krisis der europäischen Wissenschaften und die transzendentale Phänomenologie: Eine Einleitung in die phänomenologische Philosophie. In: Husserliana, Bd. VI. Hague: Nijhoff, 1976, 559 S.Husserl (1984): Husserl, E. Logische Untersuchungen. Zweiter Teil. Untersuchungen zur Phäno-menologie und Theorie der Erkenntnis.In: Husserliana, Bd. XIX. Hague: Nijhoff, 1984, 1024 S.Kern (1964): Kern, I. Husserl und Kant: Eine Untersuchung über Husserls Verhältnis zu Kant und zum Neukantianismus. Den Haag: Nijhoff, 1964, 448 S.Levinas (2004): Levinas, E. «Tout autrement». In: L'Herne, Derrida. Paris: Herne, 2004, P. 16–19.Lawlor (2002): Lawlor, L. Derrida and Husserl: The Basic Problem of Phenomenology. Bloomington: Indiana UP, 2002, 304 p.Lipka (2011): Lipka, D. «Derrida, Husserl's Disciple: How We Should Understand Deconstruction of Transcendental Philosophy». In: Analecta Husserliana, 2011, Vol. CVIII: «Transcendentalism Overturned», P. 245–260.Mohanty (1996): Mohanty, J.N. «Kant and Husserl». In: Husserl Studies, 1996, Vol. 13, Iss. 1, P. 19–30.Naas (2003): Naas, M. Taking on the Tradition: Jacques Derrida and the Legacies of Deconstruction. Stanford: Stanford UP, 2003, 211 p.Nancy (2006): Nancy, J.-L. «Derrida da capo». In: Rue Descartes, 2006, № 2, P. 112–117.Plotka (2009): Plotka, W. «The Riddle of Reason: In Search of Husserl's Concept of Rationality». In: Bulletin d'Analyse Phénoménologique, 2009, Vol. 5, №2, URL = .Rheinberger (2010): Rheinberger, H.-J. On Historicizing Epistemology. Stanfond: Stanford UP, 2010, 128 p.Ricoeur (1955): Ricoeur P. «Kant et Husserl». In: Kant-Studien, 1955, Vol. 46, Iss. 1–4, P. 44–67.Rorty (1995): Rorty, R. «Is Derrida a "Quasi"-Transcendental Philosopher?». In: Contemporary Literature, 1995, Vol. 36, №1, P. 173–200.Taylor (1990): Taylor, M.C. Tears. Albany: SUNY Press, 1990, 263 p.

In presented clause by the author are analyzed space-inoplanetary prospects of the future mankind, the further knowledge of the Universe and scientific and technical development during an epoch of modern information-highly technological progress. The urgency of the given research is caused by fundamental changes in ability to live, in particular, in spiritual activity, a human society (especially youth) under influence of information-highly technological scientific and technical progress, development of near space and globalization and as other planetary and space phenomena which occur at the present stage of development of a civilization and concern the vital interests of all mankind and each person and its spirituality. Today globalization and other planetary-space phenomena are consequence of that new achievements of mankind, first of all information-highlytechnological, staticized defining and vital aspects existence of mankind.It is proved, that in the third millenium the mankind should carry out revolutionary turn to new forms civilization progress, spiritual, mental and anthropological crisis, ІІІ world war, and with it crash of a civilization differently will come. Therefore we develop the scheme of revolutionary and spiritual development of mankind. According to which, after scientific and technical revolution and the social and economic phenomenon caused by her (the third wave) the fourth wave (information-highly technological and educational revolutions) which provide considerably new means the life-support, perfect formation and creation of a spiritually-moral society with high spirituality of initial Christians for Jesus Christ's lives takes place.No other development - economic, scientific and technical, information or technological - can deduce mankind from a historical hopelessness - crash of a civilization if this development will not be supported by spiritually-moral revolution which will lead to reorganization of consciousness, spiritually-moral qualities and values of all people.It is shown, that for positive spiritually-moral development of a civilization the new type of the person - space-inoplanetary which will represent harmony of the highest qualities of mind is necessary, to spirituality, morals, advanced intelligence, divinity at harmonious connection with the perfect physical and emotional body. Such type of the person should be directed on realization of the creative potentials in scales of the Earth and space, is capable to move and live in space in conditions advanced, highlyspiritual space-inoplanetary civilizations. It should be wise, love the God, communicate and adopt knowledge and experience of others space-inoplanetary highlyspiritual civilizations, to create for the blessing of a human society and the nature, differently mankind accident waits. Such person would feel the responsibility for a life of all planet and mankind and would realize hopelessness of the existence which have been not lit up by light of greater spiritually-moral ideas. Therefore, the world politicians, and philosophers should correct not, persons planetary-space type and it should be the strategic purpose not only philosophies of formation, but also formation in general.It is proved, that only in unity of information-highly technological progress, mind and spirituality and anthropospace of mankind probably future sew civilizations. ; У представленій статті автором аналізуються космічно-інопланетні перспективи майбутнього людства і подальшого пізнання Всесвіту та науково-технічного розвитку в епоху сучасного інформаційно-високотехнологічного прогресу. Актуальність даного дослідження зумовлена фундаментальними змінами в життєдіяльності, зокрема в духовній діяльності, людського суспільства (особливо молоді) під впливом інформаційно-високотехнологічного науково-технічного прогресу, освоєння ближнього космосу і глобалізації та інших планетарних і космічних явищ, які відбуваються на сучасному етапі розвитку цивілізації і стосуються життєво важливих інтересів всього людства і кожної людини та її духовності. Сьогодні космізація, глобалізація й інші планетарно-космічні явища є наслідком того, що нові здобутки людства, насамперед інформаційно-високотехнологічні, актуалізували визначальні й життєво важливі аспекти існування людства. Обґрунтовано, що у третьому тисячолітті людство повинно здійснити революційний поворот до нових форм цивілізаційного прогресу, інакше настане духовна, ментальна й антропологічна криза, ІІІ світова війна, а з нею крах цивілізації. Тому нами розроблена схема революційного і духовного розвитку людства. Згідно з нею, після науково-технічної революції і зумовленого нею соціально-економічного феномена (третьої хвилі) відбудеться четверта хвиля (інформаційно-високотехнологічна й освітня революції), які передбачають радикально нові засоби життєзабезпечення, досконалої освіти і створення духовно-морального суспільства з високою духовністю первісних християн за життя Ісуса Христа. Ніякий інший розвиток – економічний, науково-технічний, інформаційний чи технологічний – не зможе вивести людство з історичної безвиході – краху цивілізації, якщо цей розвиток не буде підкріплений духовно-моральною революцією, яка приведе до перебудови свідомості, духовно-моральних якостей і цінностей всіх людей.Показано, що для позитивного духовно-морального розвитку цивілізації потрібен новий тип особистості – космічно-інопланетний, який буде являти собою гармонію найвищих якостей розуму, духовності, моральності, високорозвиненого інтелекту, божественності при гармонійному сполученні з довершеним фізичним та емоційним тілом, спрямований на реалізацію своїх творчих потенціалів у масштабах Землі та космосу, здатний переселитися і жити в космосі в умовах високорозвиненої, високодуховної космічно-інопланетної цивілізації, бути мудрим, любити Бога, спілкуватися і переймати знання та досвід інших космічно-інопланетних високодуховних цивілізацій, творити на благо людського суспільства та природи, інакше людство чекає катастрофа. Така людина відчувала б відповідальність за життя всієї планети і людства й усвідомлювала б безперспективність свого існування, не осяяного світлом великих духовно-моральних ідей. Тому світом мають правити не політики, а філософи, особистості планетарно-космічного типу – це має бути стратегічною метою не тільки філософії освіти, але й освіти загалом.Доведено, що тільки в єдності інформаційно-високотехнологічного прогресу, розуму і духовності та антропокосмізму людства можливе майбутнє нашої цивілізації. ; У представленій статті автором аналізуються космічно-інопланетні перспективи майбутнього людства і подальшого пізнання Всесвіту та науково-технічного розвитку в епоху сучасного інформаційно-високотехнологічного прогресу. Актуальність даного дослідження зумовлена фундаментальними змінами в життєдіяльності, зокрема в духовній діяльності, людського суспільства (особливо молоді) під впливом інформаційно-високотехнологічного науково-технічного прогресу, освоєння ближнього космосу і глобалізації та інших планетарних і космічних явищ, які відбуваються на сучасному етапі розвитку цивілізації і стосуються життєво важливих інтересів всього людства і кожної людини та її духовності. Сьогодні космізація, глобалізація й інші планетарно-космічні явища є наслідком того, що нові здобутки людства, насамперед інформаційно-високотехнологічні, актуалізували визначальні й життєво важливі аспекти існування людства. Обґрунтовано, що у третьому тисячолітті людство повинно здійснити революційний поворот до нових форм цивілізаційного прогресу, інакше настане духовна, ментальна й антропологічна криза, ІІІ світова війна, а з нею крах цивілізації. Тому нами розроблена схема революційного і духовного розвитку людства. Згідно з нею, після науково-технічної революції і зумовленого нею соціально-економічного феномена (третьої хвилі) відбудеться четверта хвиля (інформаційно-високотехнологічна й освітня революції), які передбачають радикально нові засоби життєзабезпечення, досконалої освіти і створення духовно-морального суспільства з високою духовністю первісних християн за життя Ісуса Христа. Ніякий інший розвиток – економічний, науково-технічний, інформаційний чи технологічний – не зможе вивести людство з історичної безвиході – краху цивілізації, якщо цей розвиток не буде підкріплений духовно-моральною революцією, яка приведе до перебудови свідомості, духовно-моральних якостей і цінностей всіх людей.Показано, що для позитивного духовно-морального розвитку цивілізації потрібен новий тип особистості – космічно-інопланетний, який буде являти собою гармонію найвищих якостей розуму, духовності, моральності, високорозвиненого інтелекту, божественності при гармонійному сполученні з довершеним фізичним та емоційним тілом, спрямований на реалізацію своїх творчих потенціалів у масштабах Землі та космосу, здатний переселитися і жити в космосі в умовах високорозвиненої, високодуховної космічно-інопланетної цивілізації, бути мудрим, любити Бога, спілкуватися і переймати знання та досвід інших космічно-інопланетних високодуховних цивілізацій, творити на благо людського суспільства та природи, інакше людство чекає катастрофа. Така людина відчувала б відповідальність за життя всієї планети і людства й усвідомлювала б безперспективність свого існування, не осяяного світлом великих духовно-моральних ідей. Тому світом мають правити не політики, а філософи, особистості планетарно-космічного типу – це має бути стратегічною метою не тільки філософії освіти, але й освіти загалом.Доведено, що тільки в єдності інформаційно-високотехнологічного прогресу, розуму і духовності та антропокосмізму людства можливе майбутнє нашої цивілізації.