Civic education as humanitarian technology, its conceptual bases is investigated in the article. It is determined the real working models and philosophical substantiation of civic education under the conditions of risk, reanimationand frustration of the democratic development of society. Analyzing such «necessary utopias» of civic education as «civil society» and «open society», whichsupport the paradigm of human rights and modern mission of the state in asocial order, it is determined the real models of civic education used in theUkrainian education: etatistic, national-patriotic and democratic. It is shownthe peculiarities of implementation of civic education in the Higher EducationSchool. It is conducted the explication of Philosophy of civic education as aparadigm of multidimensional civicism under the conditions of educationalglobalization and establishment of the «university-enterprise», and also as asolution to the problem of personal authenticity based on cognitive nature ofpower. It is proved that determination of the civic education development iscaused by the public ideals and orientations of civil society to keep its «democratic health». Pierre Bourdieu's meta-methodology for modeling of the noncartesian pedagogy of civic education, which determines the actual directions ofeducational policy and recomprehension of the role of educational actors, isused in the final part of the article. ; У статті досліджується громадянська освіта якгуманітарна технологія, з'ясовуються її концептуальні засади, реально діючі моделі та можливі їїфілософські обґрунтування за умов ризику, реанімаціїі фрустрації демократії. Детермінація розвиткугромадянської освіти обумовлюється суспільнимиідеалами і установками громадянського суспільствана зцілення «демократичного здоров'я» суспільства.Аналізуючи «необхідні утопії» громадянськоїосвіти — «громадянське суспільство» і «відкритесуспільство», які підтримують парадигму правлюдини і зміну уявлень про сучасне призначення держави, автор встановлюєреальні моделі громадянської освіти, які практикуються в українській освіті —етатистську, національно-патріотичну і демократичну. На цих засадахрозглядаються особливості впровадження громадянської освіти у вищій школі іздійснюється експлікація філософії громадянської освіти в умовах глобалізаціїосвіти як «університету-підприємства». Автор доводить, що за цих умовгромадянська освіта повинна здійснюватися в парадигмі багатовимірноїгромадянськості, а її філософія постає як вирішення проблеми автентичностілюдини і врахування когнітивної природи влади. У заключній частині статтіавтор на засадах метаметодології П. Бурд'є моделює некартезіанськупедагогіку громадянської освіти, що визначає актуальні напрями освітньоїполітики на основі переусвідомлення основних меж і ролей «акторів» освіти.
There is the question which haunts philosophy: how may be philosophy correlated with policy? The answer supposes the appeal to a so-called figure of philosopher-law-maker. Thus the author dwells in succession on three points: 1) comprehension of the figure of philosopher-law-maker in V. Descombes' political philosophy; 2) elucidation, basing on V. Descombes' directions, of the illusions generated by the above figure in the modern political thought; 3) this figure outline in Plato's and Rousseau's vision. The analysis brings the author to elucidation of divergences between substantiation philosophies which form the policy on rational principles and decisionist philosophies according to which policy is not the cause of substantiation, thus, political philosophy has to renounce any instance of fundamental reflection. In the author's opinion it is necessary to revise interpretations of Platonism and Rousseauism to understand the interrelation between the appearance of autonomous will or "ability to formulate" (Liotard), and a myth about the philosopher-law-maker. ; ***
The author of the article puts a question about the limits of the 20th century individualism. He expresses a hypothesis about the cyclic nature of the cultural and political theory. In particular, he draws attention to the rhythm of changes of the hedonistic and ascetic ep- ochs, spiritualist and materialist epochs, individualist and holist epochs. The author ana- lyzes holistic doctrines of the 19th century: philosophies of Fabre d'Olivet, Auguste Comte, Pierre Leroux. Although today almost forgotten, the ideas of these authors can be revived again in the 21st century, he says. Based upon the analysis of the 19th century holism which the author did in his book Liquid ideologies, the author makes a hypothesis that the 21st century is becoming much less individualistic and much less materialistic than the 20th century. The metaphors of the "collective body" and "absolute spirit" are coming back in the 21st century, in the new form of the digital reality. ; У статті порушено питання про межі індивідуалізму ХХ століття. Автор висловлює гіпотезу про циклічність культурно-політичної історії, звертаючи увагу на ритм змін гедоністичних та аскетичних епох, спіритуалістичних та матеріалістичних епох, індивідуалістичних та холістичних епох. Аналізуючи холістичні доктрини ХІХ століття — філософії Фабра д'Оліве, Оґюста Конта, П'єра Лєру, автор задає питання про відродження їхньої актуальності у ХХІ сто- літті. Відштовхуючись від авторського аналізу холізму ХІХ століття, здійсненого, зокрема, у книзі «Плинні ідеології», автор пропонує гіпотезу, що ХХІ століття стає значно менше індиві- дуалістичним та матеріалістичним, ніж ХХ століття. У XXI-му повертаються метафори «колективного тіла» та «абсолютного духу», тільки вже у сенсі цифрової реальності.
This article presents the general overview of the 13th edition of the international academic conference "Philosophy: The New Generation" that took place at the National University of "Kyiv-Mohyla Academy" (NaUKMA) in 2018. The conference was founded in 2006 as an initiative of NaUKMA's philosophy students supported by the Department of Philosophy and Religious Studies. For the following years, it has become an important annual event for the Ukrainian philosophical community. In 2018, the topic of the conference was "History of Philosophy and histories of philosophies". The conference included the following sections: "The Approaches to the History of Philosophy"; "History of Ideas, Notions, Concepts"; "Epistemological Issues in the History of Philosophy"; "Receptions of the History of Philosophy"; "History of Philosophy and Gender Studies"; and "Oriental Studies". In addition, two lectures were delivered during the conference: "Subjective Notes from the Recent History of Ukrainian Academic Philosophy of Science" (lecturer: Prof. Dr. Volodymyr Kuznetsov) and "The Vicious Circle of Sexual Politics' Triumphalism" (lecturer: Dr. Kateryna Honcharenko). Also, two panel discussions took place at the conference: "What to Do with the Philosophical Education" and "The Problems of Philosophical Research in the East". Although the participants of the conference have covered a large number of topics in their reports, several tendencies can be identified as prevailing. The biggest percentage of reports was connected with a methodology called History of ideas, notions, and concepts, while the discussions related to oriental and gender studies unfolded in the light of critique of Eurocentrism and Androcentrism respectively.Article received 15.02.2019 ; У листопаді 2018 р. у Національному університеті «Києво-Могилянська академія» відбулася Міжнародна наукова конференція «Філософія: Нове покоління», присвячена темі: «Історія Філософії та історії філософій». Починаючи з 2006 р., це вже тринадцята конференція «Філософія: Нове покоління», організаторами якої виступають студенти та аспіранти кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА. Як і в попередні роки, учасниками конференції були студенти, аспіранти, викладачі та наукові співробітники з різних міст України та зарубіжжя. Пропонований огляд висвітлює проблематику виголошених доповідей, а також лекцій і круглих столів, що відбулися в рамках конференції.Матеріал надійшов 15.02.2019
This article presents the general overview of the 13th edition of the international academic conference "Philosophy: The New Generation" that took place at the National University of "Kyiv-Mohyla Academy" (NaUKMA) in 2018. The conference was founded in 2006 as an initiative of NaUKMA's philosophy students supported by the Department of Philosophy and Religious Studies. For the following years, it has become an important annual event for the Ukrainian philosophical community. In 2018, the topic of the conference was "History of Philosophy and histories of philosophies". The conference included the following sections: "The Approaches to the History of Philosophy"; "History of Ideas, Notions, Concepts"; "Epistemological Issues in the History of Philosophy"; "Receptions of the History of Philosophy"; "History of Philosophy and Gender Studies"; and "Oriental Studies". In addition, two lectures were delivered during the conference: "Subjective Notes from the Recent History of Ukrainian Academic Philosophy of Science" (lecturer: Prof. Dr. Volodymyr Kuznetsov) and "The Vicious Circle of Sexual Politics' Triumphalism" (lecturer: Dr. Kateryna Honcharenko). Also, two panel discussions took place at the conference: "What to Do with the Philosophical Education" and "The Problems of Philosophical Research in the East". Although the participants of the conference have covered a large number of topics in their reports, several tendencies can be identified as prevailing. The biggest percentage of reports was connected with a methodology called History of ideas, notions, and concepts, while the discussions related to oriental and gender studies unfolded in the light of critique of Eurocentrism and Androcentrism respectively.Article received 15.02.2019 ; У листопаді 2018 р. у Національному університеті «Києво-Могилянська академія» відбулася Міжнародна наукова конференція «Філософія: Нове покоління», присвячена темі: «Історія Філософії та історії філософій». Починаючи з 2006 р., це вже тринадцята конференція «Філософія: Нове покоління», організаторами якої виступають студенти та аспіранти кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА. Як і в попередні роки, учасниками конференції були студенти, аспіранти, викладачі та наукові співробітники з різних міст України та зарубіжжя. Пропонований огляд висвітлює проблематику виголошених доповідей, а також лекцій і круглих столів, що відбулися в рамках конференції.Матеріал надійшов 15.02.2019
This article presents the general overview of the 13th edition of the international academic conference "Philosophy: The New Generation" that took place at the National University of "Kyiv-Mohyla Academy" (NaUKMA) in 2018. The conference was founded in 2006 as an initiative of NaUKMA's philosophy students supported by the Department of Philosophy and Religious Studies. For the following years, it has become an important annual event for the Ukrainian philosophical community. In 2018, the topic of the conference was "History of Philosophy and histories of philosophies". The conference included the following sections: "The Approaches to the History of Philosophy"; "History of Ideas, Notions, Concepts"; "Epistemological Issues in the History of Philosophy"; "Receptions of the History of Philosophy"; "History of Philosophy and Gender Studies"; and "Oriental Studies". In addition, two lectures were delivered during the conference: "Subjective Notes from the Recent History of Ukrainian Academic Philosophy of Science" (lecturer: Prof. Dr. Volodymyr Kuznetsov) and "The Vicious Circle of Sexual Politics' Triumphalism" (lecturer: Dr. Kateryna Honcharenko). Also, two panel discussions took place at the conference: "What to Do with the Philosophical Education" and "The Problems of Philosophical Research in the East". Although the participants of the conference have covered a large number of topics in their reports, several tendencies can be identified as prevailing. The biggest percentage of reports was connected with a methodology called History of ideas, notions, and concepts, while the discussions related to oriental and gender studies unfolded in the light of critique of Eurocentrism and Androcentrism respectively.Article received 15.02.2019 ; У листопаді 2018 р. у Національному університеті «Києво-Могилянська академія» відбулася Міжнародна наукова конференція «Філософія: Нове покоління», присвячена темі: «Історія Філософії та історії філософій». Починаючи з 2006 р., це вже тринадцята конференція «Філософія: Нове покоління», організаторами якої виступають студенти та аспіранти кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА. Як і в попередні роки, учасниками конференції були студенти, аспіранти, викладачі та наукові співробітники з різних міст України та зарубіжжя. Пропонований огляд висвітлює проблематику виголошених доповідей, а також лекцій і круглих столів, що відбулися в рамках конференції.Матеріал надійшов 15.02.2019
In the article are regarded some social and cultural contexts of the development and reception Adorno's theory of half-education with a spread application of the biographical method, which makes it possible to show the intentionality of this theory through the recalling prism of students and colleagues. It is proposed an argumentative verification of the statement made by Habermas about the splitting in theorization of Adorno. The interpretative schemes of the concept of "Bildung" (education, culture, forming), developed in the German idealism, are analyzed, where the semantic of the forming is the dominated one and the pathologies of this process are conceptualized accordingly as deformation and back-forming in the various manifestations of half-education. The theory of half-educationis at first a diagnostic of conditions in the contemporary societies, where through the instruments of the mass culture are always producing pathologies such as aliens and mass psychoses. This makes possible also the tendency of re-feudalization, which, on its part, can be considered also as the symptomatic of the spiritual crisis of the Postmodernity. One of the crises appearancesis the whole oppositions to education, namely: anti-educationas the consequenceof refusing of educational practices the humanistic idea of education. Overcoming from that crises is needed a critical reflection not only above half- and anti-education, but else above the idea of education itself. ; У статті розглядаються соціокультурні контексти створення і рецепції теорії напівосвіти Т. Адорно на основі широкого застосування біографічного методу, що дозволило розкрити інтенціональність цієї теорії крізь призму спогадів учнів і колег. Запропоновано аргументативне підкріплення тези Ю. Габермаса про внутрішню роздвоєність теоретизування Адорно. Аналізуються інтерпретаційні схеми поняття Bildung (освіта, культура, формування) у німецькому ідеалізмі, де домінує семантика формування, а патології цього процесу відповідно концептуалізуються як деформації та розпад форм у різноманітніх маніфестаціях напівосвіти. Теорія напівосвіти є передусім діагностикою стану сучасних розвинутих суспільств, де засобами масової культури постійно продукуються такі патології, як відчуження і стани масового психозу. Цьому сприяє також тенденція рефеодалізації, яка, в свою чергу, виступає також симптоматикою духовної кризи постсучасності. Одним з проявів цієї кризи є радикальний антипод освіти - антиосвіта, яка є наслідком відмови сучасних навчальних і виховних практик від гуманістичної ідеї освіти. Для виходу із стану кризи критичної рефлексії потребують не тільки напівосвіта і антиосвіта, а й сама ідея освіти. Култаєва М.Д., Навроцький О.І., Шеремет І.І. (2013). Європейська теоретична соціологія ХХ-ХХ1століття: навчальний посібник. Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна. Култаєва М.Д (2002). Гайдеггер у спогадах колег та учнів. В: Мартін Гайдеггер очима сучасників. Перекл. з німецької Марії Култаєвої. К.: Стилос, 3-23. Култаева М.Д. (1999). Категория "Bildung" в немецкой философской традиции, или размышления о смысле и предназначении образования. Постметодика, 1, 8-13. Култаева М.Д. (1980). Виталистическая апология культурного пессимизма. В: Критика буржуазных концепций культуры: кризис методологии. К.: Наук. думка, 261-284. Adorno, T. W. (1994a). Minima Moralia. Reflexionen aus dem beschädigten Leben. Frankfurt am Main.: Suhrkamp. Adorno, T. W. (1994b). Noten zur Literatur. Frankfurt am Main.: Suhrkamp. Adorno, T. W. (1994c). Negative Dialektik. Frankfurt am Main. Adorno, T. W. (1964). Jargon der Eigentlichkeit. Frankfurt am Main: Suhrkamp. Adorno, T. W. (2003). Theorie der Halbbildung. Gesammelte Schriften, Band 8. Soziologische Schriften, Band 1. Frankfurt am Main: Suhrkamp, 93-121. Adorno, T. W., Horkheimer, Max. (1987). Dialektik der Aufklärung. Horkheimer Max. Gesammelte Schriften, Band 5. Frankfurt am Main: S. Fischer, 13- 292. Adorno, T. W. (1963).Tabus über Lehrerberuf. URL: http: // www. 2.ibw. uni-heidelberg.de / gerstener /Tabus Text. Pdf. Baumgarten, H.-U. (2012). Frei, gleich und gebildet. Eine philosophische Überlegung zur bildungspolitischen Debatte. Bildungstheorie in der Diskussion. Freiburg-München: Verlag Karl Alber, 46-60. Benjamin, W. (1989). Nachträge. Gesammelte Schriften, Band V11-1. Fr- am M.: Suhrkamp. Benner, D. (2012). Warum öffentliche Erziehung in Demokratien nicht politisch fundiert werden kann. Bildungstheorie in der Diskussion. Freiburg-München: Verlag Karl Alber, 13-35. Bollbeck, G. (1994). Bildung und Kultur. Glanz und Elend eines deutschen Deutungsmusters. Frankfurt am Main& Suhrkamp. Burri, A. (2012). Vom allgemeinen Nutzen der Ungebildetheit. Oder warum Bildung der Freiheit und Demokratie schadet. Bildungstheorie in der Diskussion. Freiburg-München: Verlag Karl Alber, 36-45. Dahrendorf, R. (2006). Versuchungen der Unfreiheit. Die Intellektuellen in Zeiten der Prüfung. München: Verlag C. H. Beck. Fleck, Ch. (2007). Transatlantische Bereicherungen. Zur Erfindung der Sozialforschung. Frankfurt am Main: Suhrkamp. Frischmann, B. (2012). Aspekte philosophischer Bildungskritik: Rousseau, Fichte, Nietzsche, Adorno. Bildungstheorie in der Diskussion. Freiburg-München: Verlag Karl Alber, 145-160. Habermas, J. (2007). Die Zeit hatte einen doppelten Boden. Theodor W. Adorno in den fünfziger Jahren. Eine persönliche Notiz. Adorno-Porträts. Erinnerungen von Zeitgenossen. Herausgegeben von Stefan Müller-Doohm. Frankfurt am Main: Suhrkamp,15-23. Habermas, J. (2011). Großherzige Remigranten. Über jüdische Philosophen in der frühen Bundesrepublik. Neue Züricher Zeitung, 2.07.11, 10-11. Hansen, O. (1983). Anklage und Kritik. Anmerkungen zu Adornos Begriff der soziologischen Wissenschaft. Theodor Adorno. Sonderband aus der Reihe Text + Kritik /Hrsg. Heinz Ludwig Arnold. München: Text + Kritik, 64-71. Hegel, G. W. F. (1988). Phänomenologie des Geistes. Hamburg: Felix Meiner Vergleich. Hegel, G. W. F. (1970). Recht. Staat. Geschichte. Eine Auswahl aus seinen Werken. Stuttgart: Alfred Kröner Verlag. Horkheimer, M. (1988). Forschungsprojekt des Antisemitismus. Max Horkheimer. Gesammelte Schriften, Band 4. Frankfurt am Main, 373-411. Horster, D., Niklas, L. (1997). München: Beck. Kant, I. (1998). Kritik der Urteilskraft. Werke in sechs Bänden. Band V. Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 237-607. Kant, I. (1998). Beantwortung der Frage: Was ist die Aufklärung? Werke in sechs Bänden. Band V1. Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 31-62. Klemperer, V. (1970). Notizbuch eines Philologen. Leipzig: Reclam. Leske, M. (1990). Philosophen im Dritten Reich. Studie zu Hochschul und Philosophiebetrieb im faschistischen Deutschland. Berlin: Dietz. Liessmann, K. P. (2001). Philosophie des verbotenen Wissens. Wien: Paul Zsolnay Verlag. Liessmann, K. P. (2006). Theorie der Unbildung. Die Irrtümer Wissensgesellschaft. Wien: Paul Zsolnay Verlag. Liessmann, K. P. (2014). Geisterstunde. Die Praxis der Unbildung. Eine Streitschrift. Wien: Paul Zsolnay Verlag. Löwith, K. (1984). Heidegger - Denker in dürftiger Zeit. Sämtliche Schriften. Band 8. Stuttgart: J.B. Metzler. Luhmann, N. (1987). Archimedes und wir. Interviews, Hrsg. Dirk Baecker und Georg Stanitzek. Berlin. Mann, T. (2009). Betrachtungen eines Unpolitischen. Frankfurt am Main& Fischer Verlag. Nida- Rümelin, J. (2014). Der Akademisierungswahn. Zur Krise beruflicher und akademischer Bildung. Hamburg: Körber-Stiftung. Nida-Rümelin, J. (2016). Die Macht der Reflexion. Information der Philosophie, 2, Juni, 8-19. Norbert, K. (2011). Idioten made in Germany. Wie Politik und Wirtschaft Bildungsverlierer produzieren. München. Precht, R.D. (2013). Anna, Schule und der liebe Gott. Der Verrat des Bildungssystems an unseren Kindern. München: Goldmann. Rath, N. (2003). Zum Bild Adornos. Selbstdeutungen, Gesten, Anekdoten. Information Philosophie, 3, 50-59. Roche M. (2014). Was die deutschen Universitäten von den amerikanischen lernen können und was sie vermeiden sollten. ß Hamburg: Meiner. Schmidt, H., Stern, F. (2010). Unser Jahrhundert. Ein Gespräch. München: C.H. Beck Verlag. Scholze, B. (2007). Der Schein des Glücks und das Erwachen der Phantasie. Adorno-Porträts. Erinnerungen von Zeitgenossen. Herausgegeben von Stefan Müller-Doohm. Frankfurt am Main: Suhrkamp, 263-272. Schörle, E. (2007). Das Lachseminar. Anmerkungen zu Theorie und Praxis bei Adorno. Adorno-Porträts. Erinnerungen von Zeitgenossen. Herausgegeben von Stefan Müller-Doohm. Frankfurt am Main: Suhrkamp, 249-262. Sloterdijk, P. (2009). Du mußt dein Leben ändern. Über Anthropotechniken. Frankfurt am Main: Suhrkamp. Teichfischer, Ph. (2009). Masken des Philosophen. Alfred Baeumler in der Weimarer Republik - eine intellektuelle Biographie. – Marburg: Tectum. Thomä, D., Kaufmann, V., Schmid, U. (2015). Der Einfall des Lebens. Theorie als geheime Autobiographie. München: Hanser. Tischer, M. (1989). Veraltet die Halbbildung? Überlegungen beim Versuch, die Theorie der Halbbildung zu aktualisieren. Pädagogische Korrespondenz, 6, 5-21. Willke, H. (2016). Die dezentrierte Demokratie. Frankfurt am Main: Suhrkamp.
While historical knowledge moving forward and raised in the community to unprecedented level of accuracy, it is steeped in taboos, politically motivated forced forgetting and myth-making. The last bastion of preserving the national memory is family memorial story, as an ancient historical single myths, which provides traditional rites and reproducible set of ritual associated with certain events of those stories and historical development of the people.However, not only folklore relise transformation and transmission of national memory. In literature as an expression of intangible culture is used the nation collectively fantasy (false-history, political fiction, alternate history, national historiography. There all is condensed under the hidden genre fiction elements and humor. Lost, forgotten, or banned historical reality was reflected in the "official" national historiography as also in the historical prose, fiction genre matrix.The article deals with identify ways and sence of transforming the system of archetypes and mythologems in mystical rituals and Ukrainian drama. The concept of historical and conceptual field of modern Ukrainian drama in the context of preservation and reproduction of historical memory is another one object of our research.Genre scheme "vertep-dramas" formed the basis for the classical Ukrainian drama. The express of European modernism changed its formal dimension inUkraine, but the traditional myths and concepts was remained and removed in modern postmodern period to the new quality: conceptual and symbolic structures review an important artistic role. Genre components and the semantic level playing the role of national mental developers and identity elements for bringing the text and the reader into the autoreception level.Conceptual-semantic unit has function here as a genre element (for neomodern arts and postmodern works) and it includes historical and cultural codes for open there own receptive components. ; L'article traite des mythes (le mythe d'une scission dans la conscience de l'individu qui est dans un certain discours du Souvenir national), ce qui représente une image nationale du monde, ainsi que des concepts de base de la philosophie (le résultat de la transformation des structures archétypales). Leur fonctionnement est comparé au contexte actuel: les cérémonies nationales. ; В статье рассматриваются мифологемы (результаты расщепленного мифа в сознании индивида, который находится в дискурсе определенной национальной памяти), представляющие национальную картину мира, а также основные концепты мировоззрения (результат трансформации архетипных структур). Их функционирование сравнивается в фактическом контексте: народных обрядов ; У статті розглядаються міфологеми (результати розщепленого міфу в свідомості індивіда, який знаходиться в дискурсі певної національної пам'яті), що представляють національну картину світу, а також основні концепти світогляду (результат трансформації архетипних структур). Їх функціонування порівнюється у фактичному контексті: народних обрядів.
У статті розглядаються міфологеми (результати розщепленого міфу в свідомості індивіда, який знаходиться в дискурсі певної національної пам'яті), що представляють національну картину світу, а також основні концепти світогляду (результат трансформації архетипних структур). Їх функціонування порівнюється у фактичному контексті: народних обрядів. ; While historical knowledge moving forward and raised in the community to unprecedented level of accuracy, it is steeped in taboos, politically motivated forced forgetting and myth-making. The last bastion of preserving the national memory is family memorial story, as an ancient historical single myths, which provides traditional rites and reproducible set of ritual associated with certain events of those stories and historical development of the people.However, not only folklore relise transformation and transmission of national memory. In literature as an expression of intangible culture is used the nation collectively fantasy (false-history, political fiction, alternate history, national historiography. There all is condensed under the hidden genre fiction elements and humor. Lost, forgotten, or banned historical reality was reflected in the "official" national historiography as also in the historical prose, fiction genre matrix.The article deals with identify ways and sence of transforming the system of archetypes and mythologems in mystical rituals and Ukrainian drama. The concept of historical and conceptual field of modern Ukrainian drama in the context of preservation and reproduction of historical memory is another one object of our research.Genre scheme "vertep-dramas" formed the basis for the classical Ukrainian drama. The express of European modernism changed its formal dimension inUkraine, but the traditional myths and concepts was remained and removed in modern postmodern period to the new quality: conceptual and symbolic structures review an important artistic role. Genre components and the semantic level playing the role of national mental developers and identity elements for bringing the text and the reader into the autoreception level.Conceptual-semantic unit has function here as a genre element (for neomodern arts and postmodern works) and it includes historical and cultural codes for open there own receptive components. ; L'article traite des mythes (le mythe d'une scission dans la conscience de l'individu qui est dans un certain discours du Souvenir national), ce qui représente une image nationale du monde, ainsi que des concepts de base de la philosophie (le résultat de la transformation des structures archétypales). Leur fonctionnement est comparé au contexte actuel: les cérémonies nationales. ; В статье рассматриваются мифологемы (результаты расщепленного мифа в сознании индивида, который находится в дискурсе определенной национальной памяти), представляющие национальную картину мира, а также основные концепты мировоззрения (результат трансформации архетипных структур). Их функционирование сравнивается в фактическом контексте: народных обрядов
One of the evidences of mainstreaming in Ukrainian philosophy discourse of the problem of philosophy national attribution has become the international discus- sion, recently initiated by Sententiae magazine. While analyzing its materials, the author justifies his own position concerning the several issues, discussed in it.As the nation is interpreted as culture project, and a new-liberal guidelines spokesmen avoid the comprehension of the national dimensions of the human be- ingness, then under their affect the attention of humanitarians is moving from the culture – the anthropologic textualisation of Other – to the civilization, because the civilization is vested by the universal and global senses («civilization without nations»). Then the scepsis concerning the searches for the culture national identifiers in the whole and philosophy culture especially appears. These searches are estimated as national philosophies political and ideology construction in definite philosophy environments.Having observed the attempt of the one member of the discussion to avoid such «ideology distortions» through the substitution of the "Ukrainian" identifier by the term "domestic" with an ancient empire semantics, the author demonstrates the ideological ground of such substitutes use. Author proves that national philosophy is not the ideologeme but the metaphilosophy concept, whereas the each philoso- phy conceptually expresses the mode of existence of the definite society and it is a theoretical system self-consciousness of either culture.There is one more dispute topic such as the national philosophy representation in a history of philosophy discourse by the relevant philosophy tradition upon the condition of its institualization. The author supports the using of cultural approach in the research of the titular problem as more efficient. But he puts forward the sev- eral counterarguments concerning the proposed philosophy tradition institualisa- tion, and, owing to this, concerning the relevancy of this representation. Moreover, the article is accenting the excessive attention that professional philosophers prefer to pay to the history of philosophy studies to the detriment of original actual phi- losophy problem solving. ; Одним зі свідчень актуалізації в українському філософському дискурсі проблеми національної атрибуції філософії стала ініційована недавно журналом Sententiae міжнародна дискусія. Аналізуючи її матеріали, автор цього тексту обгрунтовує власну позицію з кількох обговорюваних у ній питань.Зокрема, спостерігши в одного з учасників дискусії навмисну підміну визначника українська (філософія) терміном з давньою імперською семантикою вітчизняна, автор демонструє ідеологічне підгрунтя використання подібних субститутів. Він обгрунтовує, що національна філософія – не ідеологема, а метафілософський концепт, оскільки кожна філософія концептуально виражає спосіб існування певного суспільства, є теоретичною системною самосвідомістю тієї чи іншої культури.Ще один дискусійний сюжет – репрезентація в історико-філософському дискурсі національної філософії відповідною філософською традицією за умови її інституалізації. Автор висуває низку контраргументів щодо пропонованої інституалізації філософської традиції, а через це й щодо релевантності зазначеної репрезентації. У статті, крім того, звернено увагу на надмірне захоплення фахових філософів історико-філософськими дослідженнями на шкоду самобутнім розв′язуванням актуальних філософських проблем.
У статті досліджено роль релігії в житті і творчій діяльності М. Костомарова. Зосереджено увагу на те, що видатний письменник і видатний вчений дуже добре знав історію і філософію християнського вчення, глибоко знав Закон Божий. У своїх роботах М. Костомаров акцентував, що кожен слов'янський народ повинен піклується, щоб «віра Христова була підставою закону його держави". ; This article explores the role of religion in the life and creative activity of M. Kostomarov. The author focuses upon the fact that the distinguished writer and the prominent scholar exposed а detailed erudition in the questions of history and philosophy of Christian doctrine. The article presents facts and arguments which show that M. Kostomarov considered the law of God with deep understanding and piety. In his writings M. Kostomarov stressed upon the idea that each Slavic people should endeavor to make «the faith of Christ the basis of their State law». According to his position within the sphere of education, there should be superiority of the spiritual over the ma- terial, the only precondition which could make it possible to achieve this goal was that education should be conducted in the Orthodox-Christian spirit, which has always been the foundation of moral power of the Ukrainian people.The article pays special attention to publications by M. Kostomarov giving historical evidence of religiousness of Ukrainian people as a phenomenon coming out of a deep spiritual culture of this nation. The scientist stressed upon the fact that in the case of the people of Russ «It was Christianity, and only Christianity that gave the true and solid foundation for the further elaboration of civil and political life – principles with-out which, no nation has its history».The article investigates the valuable conclusion to which the famous historian arrives: Ukrainian religious belief is deeply rooted in many factors and circumstances, and that is valuable not «only for ourselves but for other people». In fact, it was a statement of the highest quality of religious background of the whole national culture.As a believer and a convicted defender of the Church M. Kostomarov was convinced that religion – is not only a relationship with God, but also a relationship of person with other persons that is an organic component of Orthodox doctrine of Catholicity(Sobornist). In accordance with orthodox doctrine M. Kostomarov consideres belief and behavior, religion and historicity as closely interrelated. ; Dans l'article le rôle de la religion dans l'activité de la vie et créatrice de N. Kostomarov. Il a attiré l'attention sur le fait que l'éminent écrivain et éminent scientifique sont très bien connaître l'histoire et la philosophie de la doctrine chrétienne, connaissait profondément la loi de Dieu. Dans ses œuvres N. Kostomarov a souligné que chaque peuple slave doivent veiller à « Vera Hristova était la base de la loi de son pays». ; В статье исследовано роль религии в жизни и творческой деятельности Н. Костомарова. Сосредоточено внимание на том, что выдающийся писатель и выдающийся ученый очень хорошо знал историю и философию христианского учения, глубоко знал Закон Божий. У своих работах Н. Костомаров акцентировал, что каждый славянский народ должен заботится, чтоб «вера Христова была основанием закона его государства".
This article explores the role of religion in the life and creative activity of M. Kostomarov. The author focuses upon the fact that the distinguished writer and the prominent scholar exposed а detailed erudition in the questions of history and philosophy of Christian doctrine. The article presents facts and arguments which show that M. Kostomarov considered the law of God with deep understanding and piety. In his writings M. Kostomarov stressed upon the idea that each Slavic people should endeavor to make «the faith of Christ the basis of their State law». According to his position within the sphere of education, there should be superiority of the spiritual over the ma- terial, the only precondition which could make it possible to achieve this goal was that education should be conducted in the Orthodox-Christian spirit, which has always been the foundation of moral power of the Ukrainian people.The article pays special attention to publications by M. Kostomarov giving historical evidence of religiousness of Ukrainian people as a phenomenon coming out of a deep spiritual culture of this nation. The scientist stressed upon the fact that in the case of the people of Russ «It was Christianity, and only Christianity that gave the true and solid foundation for the further elaboration of civil and political life – principles with-out which, no nation has its history».The article investigates the valuable conclusion to which the famous historian arrives: Ukrainian religious belief is deeply rooted in many factors and circumstances, and that is valuable not «only for ourselves but for other people». In fact, it was a statement of the highest quality of religious background of the whole national culture.As a believer and a convicted defender of the Church M. Kostomarov was convinced that religion – is not only a relationship with God, but also a relationship of person with other persons that is an organic component of Orthodox doctrine of Catholicity(Sobornist). In accordance with orthodox doctrine M. Kostomarov consideres belief and behavior, religion and historicity as closely interrelated. ; Dans l'article le rôle de la religion dans l'activité de la vie et créatrice de N. Kostomarov. Il a attiré l'attention sur le fait que l'éminent écrivain et éminent scientifique sont très bien connaître l'histoire et la philosophie de la doctrine chrétienne, connaissait profondément la loi de Dieu. Dans ses œuvres N. Kostomarov a souligné que chaque peuple slave doivent veiller à « Vera Hristova était la base de la loi de son pays». ; В статье исследовано роль религии в жизни и творческой деятельности Н. Костомарова. Сосредоточено внимание на том, что выдающийся писатель и выдающийся ученый очень хорошо знал историю и философию христианского учения, глубоко знал Закон Божий. У своих работах Н. Костомаров акцентировал, что каждый славянский народ должен заботится, чтоб «вера Христова была основанием закона его государства". ; У статті досліджено роль релігії в житті і творчій діяльності М. Костомарова. Зосереджено увагу на те, що видатний письменник і видатний вчений дуже добре знав історію і філософію християнського вчення, глибоко знав Закон Божий. У своїх роботах М. Костомаров акцентував, що кожен слов'янський народ повинен піклується, щоб «віра Христова була підставою закону його держави".
Problem setting. The problem is to investigate how the French legal philosopher Michel Villey (1914-1988) understood the exigency of "dialectics" in our understanding of legal philosophy and of legal doctrine, as well as in judicial activities. In the article we stressed that Villey used this exigency of "dialectics" on one side in a heuristic and practical setting of judicial activity in reference to language, and on the other, imposed the character "dialectics" as a philosophical emblem reserved to a specific philosophical tradition. As to the latter, Michel Villey used the exigency of "dialectics" to justify the conception of a natural law largely based on Aristotle and Saint-Thomas' philosophies and their legacies. The interrogation as to the "dialectic exigency" is thus simultaneously a legitimisation of how this conception of natural law comes to life, how it is functioning and what is the fondationalistic reasoning justifying it. The researcher, however, raises the question of whether we can understand this exigency otherwise, and more rightfully as just embedded in practical language analysis and in situated judicial communication. He answers this positively in showing that language is dialectics when understood as dialogue and sharing communicatively the world by means of language. He so turns the tables on Villey and this form of natural law theory in showing that if this is the case, then practical language understanding wholly takes care of the dialectic exigency. The researcher takes the stand for a legal philosophy which is neither positivist nor iusnatural if not simply modern and centred on the grammar of practical language. Recent research and publication analysis. The legal philosophy of Michel Villey has had a great influence around the world, especially in Catholic country or in Catholic settings. The number of translations of his articles and books around the world is impressive and remarkable! Since his death in 1988, we have seen an avalanche of studies and essays about the legal philosophy, the iusnatural conception of law, legal history, all embedded in M. Villey's writing or taking a stand against it. The writings related to Michel Villey are growing, in his home country and in other countries. Two outstanding works have been entirely devoted to his philosophy: Renato Rabbi-Baldi Cabanillas, La filosofia juridica de Michel Villey [In Spanish] (Pamplona, Eunsa, 1989), and Stéphane Bauzon, Le métier de juriste. Du droit politique selon Michel Villey [In French] Québec, Les Presses de l'Université Laval, coll. Diké, 2002 (or in Italian: Il mestiere del giurista. Il diritto politico nella prospettiva di Michel Villey, Milano, Giuffré editore, 2001). The present study is entirely topical as to the way Michel Villey found his legal philosophy. Paper objective. To investigate, research and elucidate the meaning of the exigency of "dialectics" in the writings of French legal philosopher Michel Villey. Simultaneously, to give an alternative version and understanding of how this exigency can help us better understand how we write the philosophy of law or legal dogmatic. ; Мишель Виллей (1914-1988) – французский философ и сторонник природного права. В данной статье критически рассмотрено одно из ключевых понятий его теории – правовая диалектика. Проанализированы принципы теории Виллея в контексте философско-этимологических оснований понятия диалектики. В статье исследовано обращение автора к работам Аристотеля и Фомы Аквинского з целью обоснования упомянутой концепции диалектики. Изучен опыт использования автором диалектики для обоснования природного права. Критически рассмотрено новое направление в понимании понятия диалектики, отвечающее современной коммуникативной концепции права. Изучен опыт использования автором диалектики для обоснования природного права. ; Мішель Віллей (1914-1988) – французький філософ та прибічник природного права. У даній статті критично розглянуте одне з ключових понять його теорії – правова діалектика. Проаналізовані основи теорії Віллея в контексті філософсько-етимологічних підвалин поняття діалектики. У статті досліджено звернення автора до праць Аристотеля та Фоми Аквінського з метою обґрунтування згаданої концепції діалектики. Вивчений досвід використання автором діалектики для обґрунтування природного права. Критично розглянуто відповідну філософію мовних структур та запропоновано новий напрям у розумінні поняття діалектики, що відповідає сучасній комунікативній концепції права.
Problem setting. The problem is to investigate how the French legal philosopher Michel Villey (1914-1988) understood the exigency of "dialectics" in our understanding of legal philosophy and of legal doctrine, as well as in judicial activities. In the article we stressed that Villey used this exigency of "dialectics" on one side in a heuristic and practical setting of judicial activity in reference to language, and on the other, imposed the character "dialectics" as a philosophical emblem reserved to a specific philosophical tradition. As to the latter, Michel Villey used the exigency of "dialectics" to justify the conception of a natural law largely based on Aristotle and Saint-Thomas' philosophies and their legacies. The interrogation as to the "dialectic exigency" is thus simultaneously a legitimisation of how this conception of natural law comes to life, how it is functioning and what is the fondationalistic reasoning justifying it. The researcher, however, raises the question of whether we can understand this exigency otherwise, and more rightfully as just embedded in practical language analysis and in situated judicial communication. He answers this positively in showing that language is dialectics when understood as dialogue and sharing communicatively the world by means of language. He so turns the tables on Villey and this form of natural law theory in showing that if this is the case, then practical language understanding wholly takes care of the dialectic exigency. The researcher takes the stand for a legal philosophy which is neither positivist nor iusnatural if not simply modern and centred on the grammar of practical language. Recent research and publication analysis. The legal philosophy of Michel Villey has had a great influence around the world, especially in Catholic country or in Catholic settings. The number of translations of his articles and books around the world is impressive and remarkable! Since his death in 1988, we have seen an avalanche of studies and essays about the legal philosophy, the iusnatural conception of law, legal history, all embedded in M. Villey's writing or taking a stand against it. The writings related to Michel Villey are growing, in his home country and in other countries. Two outstanding works have been entirely devoted to his philosophy: Renato Rabbi-Baldi Cabanillas, La filosofia juridica de Michel Villey [In Spanish] (Pamplona, Eunsa, 1989), and Stéphane Bauzon, Le métier de juriste. Du droit politique selon Michel Villey [In French] Québec, Les Presses de l'Université Laval, coll. Diké, 2002 (or in Italian: Il mestiere del giurista. Il diritto politico nella prospettiva di Michel Villey, Milano, Giuffré editore, 2001). The present study is entirely topical as to the way Michel Villey found his legal philosophy. Paper objective. To investigate, research and elucidate the meaning of the exigency of "dialectics" in the writings of French legal philosopher Michel Villey. Simultaneously, to give an alternative version and understanding of how this exigency can help us better understand how we write the philosophy of law or legal dogmatic. ; Мишель Виллей (1914-1988) – французский философ и сторонник природного права. В данной статье критически рассмотрено одно из ключевых понятий его теории – правовая диалектика. Проанализированы принципы теории Виллея в контексте философско-этимологических оснований понятия диалектики. В статье исследовано обращение автора к работам Аристотеля и Фомы Аквинского з целью обоснования упомянутой концепции диалектики. Изучен опыт использования автором диалектики для обоснования природного права. Критически рассмотрено новое направление в понимании понятия диалектики, отвечающее современной коммуникативной концепции права. Изучен опыт использования автором диалектики для обоснования природного права. ; Мішель Віллей (1914-1988) – французький філософ та прибічник природного права. У даній статті критично розглянуте одне з ключових понять його теорії – правова діалектика. Проаналізовані основи теорії Віллея в контексті філософсько-етимологічних підвалин поняття діалектики. У статті досліджено звернення автора до праць Аристотеля та Фоми Аквінського з метою обґрунтування згаданої концепції діалектики. Вивчений досвід використання автором діалектики для обґрунтування природного права. Критично розглянуто відповідну філософію мовних структур та запропоновано новий напрям у розумінні поняття діалектики, що відповідає сучасній комунікативній концепції права.
The article deals with the comparative analysis of philosophic and aesthetic positions of H. Cohen and early M. M. Bakhtin. It considers in detail the place of configuration of concepts of completion and aesthetic love (borrowed by Bakhtin from Gohen's aesthetics) in the aesthetics of each thinker. It shows the radical rethinking of the meaning and contents of these notions and reaccentuating their place in Bakhtin's aesthetics particularly on connection with the question of relation between art and religion where thinkers take opposed positions, and also in connection with general Bakhtin's philosophic provisions, treating being as interaction between two consciousnesses. It is concluded that this rethinking conditioned by Bakhtin's surmounting of transcendental approach in philosophy and going over from philosophy of consciousness to philosophy of being, and in aesthetics – from aesthetics of consciousnesses to aesthetics of event. ; В статье проводится сравнительный анализ философских и эстетических по-зиций Г. Когена и раннего М. М. Бахтина. Подробно рассматривается место конфигурации понятий завершения и эстетической любви (заимствованной Бах-тиным из эстетики Когена) в эстетике каждого из мыслителей. Показано ради-кальное переосмысление содержания этих понятий и их места в эстетике Бах-тиным, в частности, в связи с вопросом об отношении между религией и искус-ством, в котором мыслители занимали противоположные позиции, а также в связи с общими философскими положениями Бахтина, пониманием бытия как взаимодействия между двумя сознаниями. Показано, что это переосмысление обусловлено преодолением Бахтиным трансцендентального подхода в философии и, соответственно, с переходом от философии сознания к философии бытия, а в эстетике – от эстетики сознания к эстетике события.СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫБахтин (2003): Бахтин, М. М. Собрание сочинений: В 7-ми тт.; Т. 1: Философская эстетика 1920-х годов. Москва: Русские словари; Языки славянской культуры, 2003, 960 с.Бонецкая (1994): Бонецкая, Н.К. «М. Бахтин в 1920-е годы». В: Диалог. Карнавал. Хроно-топ, 1994, № 1, С. 16–62.Етимологічний словник (2003): Етимологічний словник української мови: У 7 тт.; Т. 4: Н–П. Київ: Наукова думка, 2003, 656 с.Исупов (1990): Исупов, К. Г. «О философской антропологии М.М. Бахтина». В: Бахтинский сборник, Вып. I: Сб. ст. Москва: Прометей, 1990, С. 30–46.Исупов (2010): Исупов, К. Г. Судьбы классического наследия и философско-эстетическая культура Серебряного века. Санкт-Петербург: Русская христианская гуманитарная академия, 2010, 592 с.Каган (1991): Каган, М.С. «Идея диалога в философско-эстетической концепции М. Бахтина: закономерности формирования, духовный контекст и социокультурный смисл». В: М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии), Вып. 1, Часть 1. Санкт-Петербург: Образование, 1991, С. 17–31.Каган (2010): Каган, Ю.М. Люди не нашего времени. Михаил Михайлович Бахтин. Москва: РОССПЭН, 2010, С. 34–46.Пул (1997): Пул, Б. «Роль М.И. Кагана в философии М.М. Бахтина (от Германа Когена к Максу Шелеру)». В: Бахтинский сборник. Выпуск 3. Отв. ред. В.Л. Махлин. Москва: Лабиринт, 1997, С. 162–181.Пуль (1995): Пуль, Б. «"Назад к Кагану"». В: Диалог. Карнавал. Хронотоп, 1995, № 1(10), С. 38–48.Словник (1974): Словник української мови, т. 5: Н–О. Київ: Наукова думка, 1974, 840 с.Сокулер (2008): Сокулер, З.А. Герман Коген и философия диалога. Москва: Прогресс-Традиция, 2008, 312 с.Столович (1989): Столович, Л.Н. «М.М. Бахтин и проблема ценности». В: Эстетика М.М. Бахтина и современность. Саранск: Изд. Морд. ГУ, 1989, С. 25–27.Фохт (2003): Фохт, Б.А. Избранное (из философского наследия). Москва: Прогресс-Традиция, 2003, 456 с.Фридман (1992): Фридман, И.Н. «Незавершенная судьба естетики завершения». В: М.М. Бахтин как философ. Москва: Наука, 1992, С. 51–67.Яковенко (1910): Яковенко, Б. «О теоретической философии Германа Когена». B: Логос. Книга первая. Москва: Мусагет, 1910, С. 199–249.Brandist (2002): Brandist, C. The Bakhtin Circle: Philosophy, Culture and Politics. London: Pluto Press, 2002, 221 p.Clark (1984): Clark, K., Holquist, M. Mikhail Bakhtin. Cambridge, Mass.: Belknap Press of Harvard UP, 1984, 398 р.Coates (1999): Coates, R. Christianity in Bakhtin: God and the Exiled Author (Cambridge Studies in Russian Literature). Cambridge, Eng.; New York, US: Cambridge UP, 1999, (xiv) 204 p.Holquist (2002): Holquist, M. Dialogism. Bakhtin and his World. London & NY: Routledge, 2002, 224 р.Cohen (1889): Cohen, H. Kants Begründung der Aesthetik. Berlin: Ferd. Dümllers Verlagsbuch-handlung, 1889, 434 S.Cohen (1912): Cohen, H. System der Philosophie. T. 3: Ästhetik des reinen Gefühls, Bd. 1, Berlin: Cassirer, 1912, xiv, 402 S.Copleston (1994): Copleston, F.A History of Philosophy. Volume 7: Modern Philosophy, from the Post-Kantian Idealists to Marx, Kierkegaard, and Nietzsche. New York: Image Books, 1994, 496 p.Poma (1997): Poma, A. The Critical Philosophy of Hermann Cohen. Albany: SUNY Press, 1997, 320 p.Poma (2006): Poma, A. Yearning for Form and Other Essays on Hermann Cohen's Thought, Dordrecht: Springer, 2006, xiii, 388 p.Renz (2003): Renz, U. Critical Idealism and the Concept of Culture. Hermann Cohen's Critical Idealism. Еd. by Reinier Munk. Dordrecht: Springer Science & Business Media, 2006, Р. 327–356. ; У статті проводиться порівняльний аналіз філософських та естетичних позицій Г. Когена та раннього М. М. Бахтіна. Детально розглядається місце конфігурації понять завершення й естетичної любові (запозиченої Бахтіним з естетики Когена) в естетиці кожного з мислителів. Показано радикальне переосмислення значення й змісту цих понять та переакцентування їх місця в естетиці Бахтіним, зокрема, у зв'язку з питанням про стосунки між релігією та мистецтвом, в якиму мислителі займали протилежні позиції, а також у зв'язку із загальними філософськими положеннями Бахтіна, розумінням буття як взаємодії між двома свідомостями. Показано, що це переосмислення зумовлене подоланням Бахтіним трансцендентального підходу у філософії, відповідно, з переходом від філософії свідомості до філософії буття, а в естетиці – від естетики свідомості до естетики події.СПИСОК ЛІТЕРАТУРИБахтин (2003): Бахтин, М. М. Собрание сочинений: В 7-ми тт.; Т. 1: Философская эстетика 1920-х годов. Москва: Русские словари; Языки славянской культуры, 2003, 960 с.Бонецкая (1994): Бонецкая, Н.К. «М. Бахтин в 1920-е годы». В: Диалог. Карнавал. Хроно-топ, 1994, № 1, С. 16–62.Етимологічний словник (2003): Етимологічний словник української мови: У 7 тт.; Т. 4: Н–П. Київ: Наукова думка, 2003, 656 с.Исупов (1990): Исупов, К. Г. «О философской антропологии М.М. Бахтина». В: Бахтинский сборник, Вып. I: Сб. ст. Москва: Прометей, 1990, С. 30–46.Исупов (2010): Исупов, К. Г. Судьбы классического наследия и философско-эстетическая культура Серебряного века. Санкт-Петербург: Русская христианская гуманитарная академия, 2010, 592 с.Каган (1991): Каган, М.С. «Идея диалога в философско-эстетической концепции М. Бахтина: закономерности формирования, духовный контекст и социокультурный смисл». В: М.М. Бахтин и философская культура ХХ века (Проблемы бахтинологии), Вып. 1, Часть 1. Санкт-Петербург: Образование, 1991, С. 17–31.Каган (2010): Каган, Ю.М. Люди не нашего времени. Михаил Михайлович Бахтин. Москва: РОССПЭН, 2010, С. 34–46.Пул (1997): Пул, Б. «Роль М.И. Кагана в философии М.М. Бахтина (от Германа Когена к Максу Шелеру)». В: Бахтинский сборник. Выпуск 3. Отв. ред. В.Л. Махлин. Москва: Лабиринт, 1997, С. 162–181.Пуль (1995): Пуль, Б. «"Назад к Кагану"». В: Диалог. Карнавал. Хронотоп, 1995, № 1(10), С. 38–48.Словник (1974): Словник української мови, т. 5: Н–О. Київ: Наукова думка, 1974, 840 с.Сокулер (2008): Сокулер, З.А. Герман Коген и философия диалога. Москва: Прогресс-Традиция, 2008, 312 с.Столович (1989): Столович, Л.Н. «М.М. Бахтин и проблема ценности». В: Эстетика М.М. Бахтина и современность. Саранск: Изд. Морд. ГУ, 1989, С. 25–27.Фохт (2003): Фохт, Б.А. Избранное (из философского наследия). Москва: Прогресс-Традиция, 2003, 456 с.Фридман (1992): Фридман, И.Н. «Незавершенная судьба естетики завершения». В: М.М. Бахтин как философ. Москва: Наука, 1992, С. 51–67.Яковенко (1910): Яковенко, Б. «О теоретической философии Германа Когена». B: Логос. Книга первая. Москва: Мусагет, 1910, С. 199–249.Brandist (2002): Brandist, C. The Bakhtin Circle: Philosophy, Culture and Politics. London: Pluto Press, 2002, 221 p.Clark (1984): Clark, K., Holquist, M. Mikhail Bakhtin. Cambridge, Mass.: Belknap Press of Harvard UP, 1984, 398 р.Coates (1999): Coates, R. Christianity in Bakhtin: God and the Exiled Author (Cambridge Studies in Russian Literature). Cambridge, Eng.; New York, US: Cambridge UP, 1999, (xiv) 204 p.Holquist (2002): Holquist, M. Dialogism. Bakhtin and his World. London & NY: Routledge, 2002, 224 р.Cohen (1889): Cohen, H. Kants Begründung der Aesthetik. Berlin: Ferd. Dümllers Verlagsbuch-handlung, 1889, 434 S.Cohen (1912): Cohen, H. System der Philosophie. T. 3: Ästhetik des reinen Gefühls, Bd. 1, Berlin: Cassirer, 1912, xiv, 402 S.Copleston (1994): Copleston, F.A History of Philosophy. Volume 7: Modern Philosophy, from the Post-Kantian Idealists to Marx, Kierkegaard, and Nietzsche. New York: Image Books, 1994, 496 p.Poma (1997): Poma, A. The Critical Philosophy of Hermann Cohen. Albany: SUNY Press, 1997, 320 p.Poma (2006): Poma, A. Yearning for Form and Other Essays on Hermann Cohen's Thought, Dordrecht: Springer, 2006, xiii, 388 p.Renz (2003): Renz, U. Critical Idealism and the Concept of Culture. Hermann Cohen's Critical Idealism. Еd. by Reinier Munk. Dordrecht: Springer Science & Business Media, 2006, Р. 327–356.
