Considered an outstanding interpretation of the freedom of the German philosopher G. Hegel, radically different from the understanding of the concept of its predecessors. Showing dialectical relationship between freedom and necessity in theory H.Hehelya. The attention to historical issues of freedom, freedom within the Hegelian theory of the state and law, an objective reality, and others. The characteristic feature of freedom in different historical periods: in societies antient East, slave, medieval societies, in societies era of modern times. The essence of Hegel's theory of the state and law, the reasons given vyneknennya States and described the ideal type of government. Keywords: freedom, necessity, substance, causality, metaphysics, state, law. ; Розглянуто трактування свободи видатним німецьким філософом Г. Гегелем, що докорінно різниться від розуміння цього поняття його попередниками. Показано діалектичний зв'язок свободи і необхідності у теорії мислителя. Акцентовано на питаннях історичного розвитку свободи, свободи у рамках гегелівського вчення про державу та право, суб'єкт-об'єктивної реальності та ін. Охарактеризовано особливість розвитку свободи в різні історичні епохи: у суспільствах стародавнього Сходу, рабовласницькому, середньовічному суспільствах, у суспільствах доби Нового часу. Розкрито сутність гегелівського вчення про державу і право, вказано на причини виникнення держав та описано ідеальний тип державного устрою. Ключові слова: свобода, необхідність, субстанція, причинність, метафізика, держава, право.
The article is dedicated to the study of the inter-relation of the concept of the legal system in its contemporary understanding with a number of general phenomena, which are basic for the contemporary theory of state and law. This analysis is provided in the context of historical and legal discourse within which is studied the transformation of the ideas of the leading theorists and philosophers of law for the period between the end of the eighteenth and the beginning of twentieth century. The major conclusion of the provided analysis is the thesis that the legal system is a complex social phenomenon, which takes one of the central places in the theory of law. The determination of the essence and content of the concept of the legal system was an essential part in the works of a number of well-known theorists of law, starting from the second half of the eighteenth century. Despite the fact that in the context of the historical evolution of both society and the legal science, the ideas on the essence of the legal system altered considerably, the researchers adequately emphasized the inter-relation of the legal system with such phenomena as sovereignty, legislative practices, law-enforcement, administrative and judiciary systems, the ideology predominant in the society, etc.
The article discusses the concept of political Gnosticism, developed by the philosopher Eric Voegelin. This concept is one of the main elements of Voegelin's political philosophy, in which he answers the question about the essence of modern politics. Voegelin believes that modernity is theresult of the historical victory of the ideology of "Gnosticism". The historical roots of Gnosticism, says Voegelin, should not be sought in late antiquity, but in the Middle Ages. Based on the ideas of Christian mystics, such as Joachim of Flore, an ideology of Gnosticism was formed, which spread in the Western world and became a powerful political force. This force accomplished the "great Gnostic revolution" and shaped modern society. Examples of modern Gnostic regimes are progressivism, positivism, Marxism, psychoanalysis, communism, fascism, National Socialism. Modern political science is not able to give a critical understanding of Gnosticism, since it itself is aproduct of Gnostic ideology. Therefore, modern political science needs to restore its fundamental principles, which were established by ancient philosophers, the founders of the philosophy of politics. Voegelin calls this the reteoretisation of political science. The author of the article analyzes thetheoretical and historical grounds of Voegelin's concept and concludes that one of the sources of his theory of political Gnosticism is Hegel's doctrine of unhappy consciousness. The article also proves that Voegelin's concept of Gnosticism is not identical with historical Gnosticism. The author also analyzes the reasons why political science of the twentieth century did not accept this concept and did not draw conclusions from criticism of political science in the work "New Science of Politics" by Voegelin. The article concludes that the changes that are taking place in the modern world force us to reconsider and overestimate Voegelin's concept, which, in our opinion, has great heuristic potential. ; У статті розглядається концепція політичного гностицизму, розроблена австро-американським філософом Еріком Фегеліном. Ця концепція є одним з головних елементів фегелінівської політичної філософії, в якій він дає відповідь на питання про сутність сучасної політики. Фегелін вважає, що сучасність є результатом історичної перемоги ідеології «гностицизму». Історичне коріння гностицизму, вважає Фегелін, слід шукати не в добі пізньої античності, а в епоху середньовіччя. На основі ідей християнських містиків, таких як Йоахім Флорський, сформувалася ідеологія гностицизму, яка поширилась в західному світі і стала потужною політичною силою. Ця сила зробила «велику гностичну революцію» і загалом сформувала сучасне суспільство. Прикладами сучасних гностичних режимів є прогресизм, позитивізм, марксизм, психоаналіз, комунізм, фашизм, націонал-соціалізм. Сучасна політична наука нездатна дати критичне осмислення гностицизму, оскільки сама є продуктом гностичної ідеології. Тому сучасна політологія потребує відновлення своїх основоположних принципів, які були встановлені античними філософами, засновниками філософії політики. Фегелін називає це ретеоретізаціею політичної науки. Автор статті аналізує теоретичні та історичні підстави концепції Фегеліна і доходить висновку, що одним з джерел його теорії політичного гностицизму є вчення Геґеля про нещасну свідомість. У статті також доведено, що концепт гностицизму у Фегеліна не є тотожним історичному гностицизму. Автор також аналізує причини, з яких політична наука ХХст. не сприйняла цю концепцію і не зробила висновків з критики політології в роботі Фегеліна «Нова наука політики». У статті робиться висновок про те, що зміни, які відбуваються в сучасному світі, змушують нас переглянути і переоцінити концепцію Фегеліна, яка, на наш погляд, має великий евристичний потенціал.
The article is sacred to research of heuristic potential of philosophy o f curriculum of the Kharkov University of ХІХ of century. Proved, that curricula and programs of the Kharkov University of ХІХ of century were determined by general's cultural, political and socio-economic factors, and also submitted to the special legislative acts about base bases of the system of education in the Russian empire. The special attention is spared to research of interpretation possibilities of philosophy of curriculum of the Kharkov University of ХІХ of century in modern contexts.Keywords: curriculum, Kharkov University of ХІХ of century, educational space, Slobozhanchina ; Статтю присвячено дослідженню евристичного потенціалу філософії навчального плану Харківського університету ХІХ століття. Доводиться, що навчальні плани та програми Харківського університету ХІХ ст. обумовлювалися загальнокультурними, політичними, та соціально-економічними чинниками та підпорядковувалися спеціальним законодавчим актам про базові основи системи освіти в Російській імперії. Особлива увага приділяється дослідженню інтерпретаційних можливостей філософії навчального плану Харківського університету ХІХ ст. у сучасних контекстах. Ключові слова: навчальний план, Харківський університет ХІХ ст., освітній простір, СлобожанщинаСтатья посвящена исследованию эвристического потенциала философии учебного плана Харьковского университета ХІХ века. Доказывается, что учебные планы и программы Харьковского университета ХІХ века определялись общекультурными, политическими и социально-экономическими факторами, а также подчинялись специальным законодательным актам о базовых основах системы образования в Российской империи. Особое внимание уделяется исследованию интерпретационных возможностей философии учебного плана Харьковского университета ХІХ века в современных контекстах.Ключевые слова: учебный план, Харьковский университет ХІХ века, образовательное пространство, Слобожанщина.The article is sacred to research of heuristic potential of philosophy o f curriculum of the Kharkov University of ХІХ of century. Proved, that curricula and programs of the Kharkov University of ХІХ of century were determined by general's cultural, political and socio-economic factors, and also submitted to the special legislative acts about base bases of the system of education in the Russian empire. The special attention is spared to research of interpretation possibilities of philosophy of curriculum of the Kharkov University of ХІХ of century in modern contexts.Keywords: curriculum, Kharkov University of ХІХ of century, educational space, Slobozhanchina
The history of legal proceedings in Ukraine in the early modern time is rather poorly researched. The author of this article argues that one of the topics that should be considered is the work of the executioner. Executioner was one of the most important persons for the success of the search. For a long period of time, it was through torture that it was possible to receive information from the offenders and to reveal the crimes. However, the figure of the executioner did not receive attention in the works of the Ukrainian scholars.The article attempts to consider the main aspects of the work of the executioner in the Hetmanate in the middle of the 18th century. It should be noted that "executioner's craft" was widespread throughout the European continent. Therefore, this paper considers some aspects of the functioning of this profession in Europe (time and cause of occurrence, service and additional duties of the executioner, attitude towards them, duration of performance of official duties).The study also analyzes the position of the executors in the legal sources of the Hetmanate. In the Statutes of the Lithuania, the profession of the headman is almost devoid of attention. However, in the Laws by Which the Little Russian People Are Judged, the interrogation process, the use of tortures, the procedure for the execution of the death penalty and the amount of the salary of the executioner are regulated. It is worth noting that in the Hetmanate, the hangman was not the only person who tortured the thieves. The books of city governments cited that the punishment of offenders was made by city servants, but the death penalty remained in the hands of the executioner.In the middle of the 18th century, there were 11 executioners in the Hetmanate: one person in each regimental city and one in Hlukhiv. Basically, the former thieves became the executioners. There were occasions when prisoners from jail sent letters to the regimental offices with a request to approve them as hangmen. In this way, criminals tried to avoid punishment for the committed crimes. Despite the substantial income (from 17 to 20 rubles per year) and the amnesty granted by the authorities, the hangmen continued breaking the law. The biggest problem for the authorities was the escaping of the executioners, which considerably slowed down the trial. Article received 15.03.2018 ; У статті здійснено спробу окреслити основні засади роботи ката в Гетьманщині в середині XVIII ст. (принцип рекрутування, розмір плати, термін служби). Ката розглянуто насамперед як посадову особу, службовця, урядника, елемент системи правосуддя – виконавця тортур, тілесних покарань чи смертної кари.З огляду на те, що катівське ремесло було поширене на території всього Європейського континенту, спершу проаналізовано окремі аспекти функціонування професії в Європі: час та причини виникнення, службові та додаткові обов'язки ката, ставлення до нього, термін служби.Досліджено визначення становища ката, його адміністративно-правовий статус у правничих джерелах Гетьманщини: Литовських статутах, «Правах, по которымъ судится малороссійскій народъ». Останній документ врегульовував порядок проведення допитів, використання тортур, процедуру виконання смертної кари та розмір зарплатні містра.Також проаналізовано записи в актових книгах другої половини XVII – початку XVIII ст., в результаті зроблено висновок, що кат був не єдиною особою, котра здійснювала тортури над злодіями, у цих документах є неодноразові згадки про покарання порушників міськими слугами (осавульцем або сотським), проте смертну кару виконував лише кат. Матеріал надійшов 15.03.2018
У статті здійснено спробу окреслити основні засади роботи ката в Гетьманщині в середині XVIII ст. (принцип рекрутування, розмір плати, термін служби). Ката розглянуто насамперед як посадову особу, службовця, урядника, елемент системи правосуддя – виконавця тортур, тілесних покарань чи смертної кари.З огляду на те, що катівське ремесло було поширене на території всього Європейського континенту, спершу проаналізовано окремі аспекти функціонування професії в Європі: час та причини виникнення, службові та додаткові обов'язки ката, ставлення до нього, термін служби.Досліджено визначення становища ката, його адміністративно-правовий статус у правничих джерелах Гетьманщини: Литовських статутах, «Правах, по которымъ судится малороссійскій народъ». Останній документ врегульовував порядок проведення допитів, використання тортур, процедуру виконання смертної кари та розмір зарплатні містра.Також проаналізовано записи в актових книгах другої половини XVII – початку XVIII ст., в результаті зроблено висновок, що кат був не єдиною особою, котра здійснювала тортури над злодіями, у цих документах є неодноразові згадки про покарання порушників міськими слугами (осавульцем або сотським), проте смертну кару виконував лише кат. Матеріал надійшов 15.03.2018 ; The history of legal proceedings in Ukraine in the early modern time is rather poorly researched. The author of this article argues that one of the topics that should be considered is the work of the executioner. Executioner was one of the most important persons for the success of the search. For a long period of time, it was through torture that it was possible to receive information from the offenders and to reveal the crimes. However, the figure of the executioner did not receive attention in the works of the Ukrainian scholars.The article attempts to consider the main aspects of the work of the executioner in the Hetmanate in the middle of the 18th century. It should be noted that "executioner's craft" was widespread throughout the European continent. Therefore, this paper considers some aspects of the functioning of this profession in Europe (time and cause of occurrence, service and additional duties of the executioner, attitude towards them, duration of performance of official duties).The study also analyzes the position of the executors in the legal sources of the Hetmanate. In the Statutes of the Lithuania, the profession of the headman is almost devoid of attention. However, in the Laws by Which the Little Russian People Are Judged, the interrogation process, the use of tortures, the procedure for the execution of the death penalty and the amount of the salary of the executioner are regulated. It is worth noting that in the Hetmanate, the hangman was not the only person who tortured the thieves. The books of city governments cited that the punishment of offenders was made by city servants, but the death penalty remained in the hands of the executioner.In the middle of the 18th century, there were 11 executioners in the Hetmanate: one person in each regimental city and one in Hlukhiv. Basically, the former thieves became the executioners. There were occasions when prisoners from jail sent letters to the regimental offices with a request to approve them as hangmen. In this way, criminals tried to avoid punishment for the committed crimes. Despite the substantial income (from 17 to 20 rubles per year) and the amnesty granted by the authorities, the hangmen continued breaking the law. The biggest problem for the authorities was the escaping of the executioners, which considerably slowed down the trial. Article received 15.03.2018
У статті здійснено спробу окреслити основні засади роботи ката в Гетьманщині в середині XVIII ст. (принцип рекрутування, розмір плати, термін служби). Ката розглянуто насамперед як посадову особу, службовця, урядника, елемент системи правосуддя – виконавця тортур, тілесних покарань чи смертної кари.З огляду на те, що катівське ремесло було поширене на території всього Європейського континенту, спершу проаналізовано окремі аспекти функціонування професії в Європі: час та причини виникнення, службові та додаткові обов'язки ката, ставлення до нього, термін служби.Досліджено визначення становища ката, його адміністративно-правовий статус у правничих джерелах Гетьманщини: Литовських статутах, «Правах, по которымъ судится малороссійскій народъ». Останній документ врегульовував порядок проведення допитів, використання тортур, процедуру виконання смертної кари та розмір зарплатні містра.Також проаналізовано записи в актових книгах другої половини XVII – початку XVIII ст., в результаті зроблено висновок, що кат був не єдиною особою, котра здійснювала тортури над злодіями, у цих документах є неодноразові згадки про покарання порушників міськими слугами (осавульцем або сотським), проте смертну кару виконував лише кат. Матеріал надійшов 15.03.2018 ; The history of legal proceedings in Ukraine in the early modern time is rather poorly researched. The author of this article argues that one of the topics that should be considered is the work of the executioner. Executioner was one of the most important persons for the success of the search. For a long period of time, it was through torture that it was possible to receive information from the offenders and to reveal the crimes. However, the figure of the executioner did not receive attention in the works of the Ukrainian scholars.The article attempts to consider the main aspects of the work of the executioner in the Hetmanate in the middle of the 18th century. It should be noted that "executioner's craft" was widespread throughout the European continent. Therefore, this paper considers some aspects of the functioning of this profession in Europe (time and cause of occurrence, service and additional duties of the executioner, attitude towards them, duration of performance of official duties).The study also analyzes the position of the executors in the legal sources of the Hetmanate. In the Statutes of the Lithuania, the profession of the headman is almost devoid of attention. However, in the Laws by Which the Little Russian People Are Judged, the interrogation process, the use of tortures, the procedure for the execution of the death penalty and the amount of the salary of the executioner are regulated. It is worth noting that in the Hetmanate, the hangman was not the only person who tortured the thieves. The books of city governments cited that the punishment of offenders was made by city servants, but the death penalty remained in the hands of the executioner.In the middle of the 18th century, there were 11 executioners in the Hetmanate: one person in each regimental city and one in Hlukhiv. Basically, the former thieves became the executioners. There were occasions when prisoners from jail sent letters to the regimental offices with a request to approve them as hangmen. In this way, criminals tried to avoid punishment for the committed crimes. Despite the substantial income (from 17 to 20 rubles per year) and the amnesty granted by the authorities, the hangmen continued breaking the law. The biggest problem for the authorities was the escaping of the executioners, which considerably slowed down the trial. Article received 15.03.2018
The article deals with the modern concept of the city's philosophy, created by the American scientist J. Simon and the international research Philosophy of the City Research Group (PotC). Emphasis is placed on the fact that the problem of building an ideal city and the urban theme is one of the leading in the Western philosophical tradition. It acquires special significance in our age of globalization, urbanization and informatization. The article analyzes the philosophical foundations of the urban concept by J. Simon and his colleagues. In particular, the history of the problem of the city in Western philosophy, the ontology and epistemology of the city of A. Varzi and K. Easwaran, the phenomenology of the city of V. Vihanninjoki and W. Howell are analyzed. Based on the published works, it was found that one of the most important prerequisites for the philosophy of the city of PotC and its ideological leader is the organic humanism of the American thinker L. Mumford, which is to consider the city as a "comfortable place to live." At the same time, researchers from the PotC group point out the contradictions of human urban existence related to anonymity, alienation and loneliness in the city. J. Simon turns to phenomenology as a methodological strategy capable of understanding the "spirit of the city", which creates the sustainability of its existence. In doing so, they are based on phenomenological tools and techniques developed by M. Heidegger and M. Merleau-Ponty. J. Simon also refers to the legacy of H. Arendt, in particular her concept of "human condition" to clarify the problems of migration and "desertification" of cities (particularly in the cities of El Paso and Detroit). Emphasis is placed on the productivity of urban research methods proposed by the PotC research group and points to the possibility of their application in the context of decentralization and local government reforms in Ukraine. ; У статті йдеться про сучасну концепцію філософії міста, створену американським вченим Жюлем Саймоном та інтернаціональною дослідницькою групою Philosophy of the City Research Group (PotC). Акцентується увага на тому, що проблема розбудови ідеального міста та урбаністична тема є однією з провідних в західній філософській традиції. Особливої значущості вона набуває в нашу епоху глобалізації, урбанізації та інформатизації. В статті проведено аналіз філософських засад урбаністичної проблематики концепції Ж. Саймоном та його колег. Зокрема, проаналізовано історію проблеми міста в західній філософії, онтологію й епістемологію міста А. Варзі та К. Істварана, феноменологію міста В. Віханнінйокі та В. Гавел тощо. На підставі опублікованих робіт виявлено, що однією з найважливіших передумов філософії міста PotC та її ідейного лідера є органічний гуманізм американського мислителя Люїса Мамфорда, який полягає в розгляді міста як «місця комфортного життя». При цьому дослідники групи PotC вказують й на суперечності міського існування людини, пов'язані з анонімністю, відчуженістю та самотністю людини в місті. Ж. Саймон та його однодумці звертаються до феноменології як методологічної стратегії здатної осягнути «дух міста», який створює сталість його існування. При цьому вони спираються на феноменологічні засоби та прийоми, розроблені Мартіном Гайдеґером та Морісом Мерло-Понті. Ж. Саймон звертається також до спадщини Ханни Аренд, зокрема її концепту «людська ситуація» для з'ясування проблем міграції та «опустелювання» міст (зокрема на прикладі міст Ель-Пасо та Детройт). Наголошується на продуктивності методів дослідження міських проблем, запропонованих дослідницькою групою PotC та вказується на можливості їх застосування в умовах децентралізації та реформ місцевого самоврядування в Україні.
The article deals with the modern concept of the city's philosophy, created by the American scientist J. Simon and the international research Philosophy of the City Research Group (PotC). Emphasis is placed on the fact that the problem of building an ideal city and the urban theme is one of the leading in the Western philosophical tradition. It acquires special significance in our age of globalization, urbanization and informatization. The article analyzes the philosophical foundations of the urban concept by J. Simon and his colleagues. In particular, the history of the problem of the city in Western philosophy, the ontology and epistemology of the city of A. Varzi and K. Easwaran, the phenomenology of the city of V. Vihanninjoki and W. Howell are analyzed. Based on the published works, it was found that one of the most important prerequisites for the philosophy of the city of PotC and its ideological leader is the organic humanism of the American thinker L. Mumford, which is to consider the city as a "comfortable place to live." At the same time, researchers from the PotC group point out the contradictions of human urban existence related to anonymity, alienation and loneliness in the city. J. Simon turns to phenomenology as a methodological strategy capable of understanding the "spirit of the city", which creates the sustainability of its existence. In doing so, they are based on phenomenological tools and techniques developed by M. Heidegger and M. Merleau-Ponty. J. Simon also refers to the legacy of H. Arendt, in particular her concept of "human condition" to clarify the problems of migration and "desertification" of cities (particularly in the cities of El Paso and Detroit). Emphasis is placed on the productivity of urban research methods proposed by the PotC research group and points to the possibility of their application in the context of decentralization and local government reforms in Ukraine. ; У статті йдеться про сучасну концепцію філософії міста, створену американським вченим Жюлем Саймоном та інтернаціональною дослідницькою групою Philosophy of the City Research Group (PotC). Акцентується увага на тому, що проблема розбудови ідеального міста та урбаністична тема є однією з провідних в західній філософській традиції. Особливої значущості вона набуває в нашу епоху глобалізації, урбанізації та інформатизації. В статті проведено аналіз філософських засад урбаністичної проблематики концепції Ж. Саймоном та його колег. Зокрема, проаналізовано історію проблеми міста в західній філософії, онтологію й епістемологію міста А. Варзі та К. Істварана, феноменологію міста В. Віханнінйокі та В. Гавел тощо. На підставі опублікованих робіт виявлено, що однією з найважливіших передумов філософії міста PotC та її ідейного лідера є органічний гуманізм американського мислителя Люїса Мамфорда, який полягає в розгляді міста як «місця комфортного життя». При цьому дослідники групи PotC вказують й на суперечності міського існування людини, пов'язані з анонімністю, відчуженістю та самотністю людини в місті. Ж. Саймон та його однодумці звертаються до феноменології як методологічної стратегії здатної осягнути «дух міста», який створює сталість його існування. При цьому вони спираються на феноменологічні засоби та прийоми, розроблені Мартіном Гайдеґером та Морісом Мерло-Понті. Ж. Саймон звертається також до спадщини Ханни Аренд, зокрема її концепту «людська ситуація» для з'ясування проблем міграції та «опустелювання» міст (зокрема на прикладі міст Ель-Пасо та Детройт). Наголошується на продуктивності методів дослідження міських проблем, запропонованих дослідницькою групою PotC та вказується на можливості їх застосування в умовах децентралізації та реформ місцевого самоврядування в Україні.
The article focuses on Old Chinese philosophy conceptions within music art. Basic aesthetic Daoism and Confucianism principles concerning creativity and place of music in the life and in the Universe are explained. The objective of the paper is to analyze fundamental belief constants of Chinese traditional philosophical thinking about music art, to find general principles and differences in understanding its functions in nature and society.Methodology of the investigation is complex, in particular, the following methods are used: analysis and synthesis, which help to consider different aesthetic conceptions and to unite received results into a single whole; comparison, aimed to find distinctions in Chinese philosophic principles concerning music; generalization – as a result, explained and logical conclusion is made. Scientific novelty of the article consists in finding out the essence of Chinese aesthetic conceptions concerning music art, in elucidating distinctions between fundamental philosophic doctrines of Confucianism and Daoism in music aspect. In the paper acting (educational, upbringing) function of art in Confucianism is emphasized as well as its importance in social and political life. Special attention is paid to Confucian conception of neutralism in art, which is important basis in studying Chinese music. Aesthetic principles of Confucianism are elucidated and are located in chapter "Notes about music" of the book "Li chi". It is clarified that Daoist aesthetics represents quite different attitude to music. Within this doctrine music art is understood as inactive, created by nature itself. Music sound is taken as something all-embracing that penetrates everywhere and is embodied into "Tian Lai" (Heavenly sounding), where also "sounds of the earth" and "human voices" belong to. Such sound is created by itself without any activity and its aesthetic characteristics are also natural and selfsufficient. It is a music of free self-expression, direct embodiment of human emotions. In conclusion it is ...
This article reviews the problem of the marginal communities' representation in Richard Rorty's philosophy. The purpose of the research is to analyze a specific character of the legitimating the marginal communities' representatives in the levels of the social formations, participative democracy, and social antagonism. A theoretical base of the research consists of the works by R. Rorty, A. Badiou, P. Bruckner, J. Ranciere, K. Marx, and B. Latour. On the example of the USA, the right for a state as the legal institution to represent the national interests was reasoned in spite of the cases with the violation of the principle of the fundamental moral action in its history (slavery; the Vietnam war), due to the constructive character of the social experiments and the realization of their creative character. The issue of self-identification with the Other is revealed, based not on the similarity with the particular individuals but rather on the empathy to the other culture's autonomous subject, who has the right for respect and dignity. The ways of achieving a balance between a social antagonism in the pluralism of the opinions and an intersubjective consensus between the members of a liberal community, necessary to omit the shaping up of a tyranny, are also analyzed. The necessity of toleration of the polyphonic discussions is explained on the example of a possible dictatorship in the ethically unified community, regulated with the strict repressive imperatives. Generally, the inclusivity of a Rortian liberal utopia, where the representatives of different social groups have the voting rights and are solidarized on the principles of the sentimental education, have been analyzed. This research will find its application in the following analysis of the factors of the otherness in the sentimental education.Manuscript received 18.02.2020 ; У статті розглянуто проблему представлення маргіналізованих спільнот у досконалому суспільстві майбутнього, ліберальній утопії Ричарда Рорті. Метою дослідження було проаналізувати специфіку легітимації представників маргіналізованих груп на рівні державних утворень, партиципативної демократії та соціального антагонізму. Теоретичною базою дослідження є праці Ричарда Рорті, Алена Бадью, Паскаля Брюкнера, Михайла Бахтіна, Жака Рансьєра, Карла Маркса та Бруно Латура. На прикладі США було аргументовано наявність у держави як інституції права представляти інтереси народу попри випадки порушення принципу фундаментальної моральної дії, внаслідок конструктивного характеру соціальних експериментів. Питання самоідентифікації з Іншим було розкрито на основі не так подібності з певними індивідами, як емпатії до автономного суб'єкта іншої культури, що має право на повагу та гідність. Також було проаналізовано шляхи досягнення балансу між соціальним антагонізмом у плюралізмі думок та інтерсуб'єктивним консенсусом між членами ліберальної спільноти. Загалом, продемонстровано інклюзивність ліберальної утопії Рорті, де право голосу матимуть представники диверсифікованих соціальних груп, а солідаризація відбуватиметься на основі сентиментальної освіти.Матеріал надійшов 18.02.2020
This article reviews the problem of the marginal communities' representation in Richard Rorty's philosophy. The purpose of the research is to analyze a specific character of the legitimating the marginal communities' representatives in the levels of the social formations, participative democracy, and social antagonism. A theoretical base of the research consists of the works by R. Rorty, A. Badiou, P. Bruckner, J. Ranciere, K. Marx, and B. Latour. On the example of the USA, the right for a state as the legal institution to represent the national interests was reasoned in spite of the cases with the violation of the principle of the fundamental moral action in its history (slavery; the Vietnam war), due to the constructive character of the social experiments and the realization of their creative character. The issue of self-identification with the Other is revealed, based not on the similarity with the particular individuals but rather on the empathy to the other culture's autonomous subject, who has the right for respect and dignity. The ways of achieving a balance between a social antagonism in the pluralism of the opinions and an intersubjective consensus between the members of a liberal community, necessary to omit the shaping up of a tyranny, are also analyzed. The necessity of toleration of the polyphonic discussions is explained on the example of a possible dictatorship in the ethically unified community, regulated with the strict repressive imperatives. Generally, the inclusivity of a Rortian liberal utopia, where the representatives of different social groups have the voting rights and are solidarized on the principles of the sentimental education, have been analyzed. This research will find its application in the following analysis of the factors of the otherness in the sentimental education.Manuscript received 18.02.2020 ; У статті розглянуто проблему представлення маргіналізованих спільнот у досконалому суспільстві майбутнього, ліберальній утопії Ричарда Рорті. Метою дослідження було проаналізувати специфіку легітимації представників маргіналізованих груп на рівні державних утворень, партиципативної демократії та соціального антагонізму. Теоретичною базою дослідження є праці Ричарда Рорті, Алена Бадью, Паскаля Брюкнера, Михайла Бахтіна, Жака Рансьєра, Карла Маркса та Бруно Латура. На прикладі США було аргументовано наявність у держави як інституції права представляти інтереси народу попри випадки порушення принципу фундаментальної моральної дії, внаслідок конструктивного характеру соціальних експериментів. Питання самоідентифікації з Іншим було розкрито на основі не так подібності з певними індивідами, як емпатії до автономного суб'єкта іншої культури, що має право на повагу та гідність. Також було проаналізовано шляхи досягнення балансу між соціальним антагонізмом у плюралізмі думок та інтерсуб'єктивним консенсусом між членами ліберальної спільноти. Загалом, продемонстровано інклюзивність ліберальної утопії Рорті, де право голосу матимуть представники диверсифікованих соціальних груп, а солідаризація відбуватиметься на основі сентиментальної освіти.Матеріал надійшов 18.02.2020
This article reviews the problem of the marginal communities' representation in Richard Rorty's philosophy. The purpose of the research is to analyze a specific character of the legitimating the marginal communities' representatives in the levels of the social formations, participative democracy, and social antagonism. A theoretical base of the research consists of the works by R. Rorty, A. Badiou, P. Bruckner, J. Ranciere, K. Marx, and B. Latour. On the example of the USA, the right for a state as the legal institution to represent the national interests was reasoned in spite of the cases with the violation of the principle of the fundamental moral action in its history (slavery; the Vietnam war), due to the constructive character of the social experiments and the realization of their creative character. The issue of self-identification with the Other is revealed, based not on the similarity with the particular individuals but rather on the empathy to the other culture's autonomous subject, who has the right for respect and dignity. The ways of achieving a balance between a social antagonism in the pluralism of the opinions and an intersubjective consensus between the members of a liberal community, necessary to omit the shaping up of a tyranny, are also analyzed. The necessity of toleration of the polyphonic discussions is explained on the example of a possible dictatorship in the ethically unified community, regulated with the strict repressive imperatives. Generally, the inclusivity of a Rortian liberal utopia, where the representatives of different social groups have the voting rights and are solidarized on the principles of the sentimental education, have been analyzed. This research will find its application in the following analysis of the factors of the otherness in the sentimental education.Manuscript received 18.02.2020 ; У статті розглянуто проблему представлення маргіналізованих спільнот у досконалому суспільстві майбутнього, ліберальній утопії Ричарда Рорті. Метою дослідження було проаналізувати специфіку легітимації представників маргіналізованих груп на рівні державних утворень, партиципативної демократії та соціального антагонізму. Теоретичною базою дослідження є праці Ричарда Рорті, Алена Бадью, Паскаля Брюкнера, Михайла Бахтіна, Жака Рансьєра, Карла Маркса та Бруно Латура. На прикладі США було аргументовано наявність у держави як інституції права представляти інтереси народу попри випадки порушення принципу фундаментальної моральної дії, внаслідок конструктивного характеру соціальних експериментів. Питання самоідентифікації з Іншим було розкрито на основі не так подібності з певними індивідами, як емпатії до автономного суб'єкта іншої культури, що має право на повагу та гідність. Також було проаналізовано шляхи досягнення балансу між соціальним антагонізмом у плюралізмі думок та інтерсуб'єктивним консенсусом між членами ліберальної спільноти. Загалом, продемонстровано інклюзивність ліберальної утопії Рорті, де право голосу матимуть представники диверсифікованих соціальних груп, а солідаризація відбуватиметься на основі сентиментальної освіти.Матеріал надійшов 18.02.2020
The podcast is a digital product of human activity, which fulfills a function of comprehension of being at the level of meanings, values, images, norms, and goals. It reflects the peculiarities of language and speech, consciousness and thinking of a person of a specific sociocultural tradition. The main underlying idea of this paper can be put as follows: covering various aspects of human life, it does not only describe the society but also gives an appreciation, promotes an understanding of the social processes of our time. The purpose of the paper is to examine the holistic essence of podcast's being as a phenomenon, to reveal the tendencies of its functioning in the World Wide Web, its role in society and information processes. The methodological basis for this study was the general scientific methods of empirical and theoretical generalization, induction and synthesis, the sociocultural method, the method of comparative analysis. In order to study podcasts' content, the contentanalysis method was also used. Podcast resources in the web were the empirical basis of this research. The achievement of this goal required solving a number of research tasks, such as: to reveal characteristic features of podcasts on the basis of their content analysis; to consider their ontological, epistemological foundations and social functions; to specify the place and the role of podcasts in society.The use of these methods made possible not only to describe and study podcasts with considering a wide range of their sociocultural meanings and subtexts but to consider their philosophical foundations, their social functions, and gnoseological aspects. The podcast was considered as a human activity in understanding the surrounding world.The content analysis of various podcast resources in the network gives grounds to suggest that in the socio-cultural plan, the podcast is an objectified result of man's mastering and understanding of the world, a modus by which a person seeks to «denote oneself», and reproduces oneself in the integrity of one's natural, linguistic, social, and cultural life. Among basic social functions of podcasts, the informative, cognitive, communicative, socializing, and compensatory could be named. The ontological basis of a podcast is communication, a dialogue, and people collective communication in the network, regardless of geographical and social boundaries. Further, the effectiveness and success of a podcast's existence and functioning in the web are determined by its content, and therefore its influence, both on the individual and on society as a whole. The scientific novelty of this study consists in applying an integrated, interdisciplinary approach to the analysis of this phenomenon, and the replenishment of knowledge about current trends in its use. Finally, the analysis of podcasts existence in the web, based on their content and characteristics, allowed the author to come to the following conclusions: the podcast reflects the system of social norms, spiritual values, cultural realities, and people's attitude to the surrounding world and to each other.In a functional aspect, a podcast is a digital «carrier», a means for storing and transmitting information, knowledge and experience, an intermediary, and a way of communication. Podcasts role is unique in various spheres (media, educational, scientific, and political) ; Подкаст – зафіксований у цифровій формі продукт людської діяльності, який виконує функцію рефлексії буття на рівні смислів, цінностей, образів, норм і цілей та відображає особливості мови і мовлення, свідомості і мислення людини певної соціокультурної традиції. Висвітлюючи різні сторони людського життя, він не тільки описує суспільство, але і дає йому оцінку, сприяє розумінню суспільних процесів сьогодення. Метою статті є розгляд цілісної сутності буття подкасту як феномену, виявлення тенденцій його функціонування, його ролі в суспільстві та інформаційних процесах. Методологічним підґрунтям дослідження подкасту стали загальнонаукові методи емпіричного і теоретичного узагальнення, індукції і синтезу, соціокультурний метод, метод порівняльного аналізу. При вивченні змісту подкастів використовувався метод контент-аналізу. Емпіричну базу дослідження склав масив подкастових ресурсів в мережі. Досягнення поставленої мети потребувало вирішення ряду дослідницьких завдань: виявити характерні особливості подкастів на основі їх контентного аналізу; розглянути онтологічні, гносеологічні підстави і соціальні функції подкастів; конкретизувати місце і роль подкастів у сучасному суспільстві. На основі цих методів описано і досліджено подкаст з урахуванням широкого спектра його соціокультурних смислів і підтекстів; розглянуто філософські підстави і соціальні функції подкасту; проаналізовано гносеологічні аспекти даного феномена, який розглядається як вид діяльності людини по осмисленню явищ навколишнього світу; визначено основні соціальні функції подкасту: інформативна, пізнавальна, комунікативна, соціалізувальна, компенсаторна. Онтологічна основа подкасту – це спілкування, діалог, спільна комунікація людей в мережі, незалежно від географічних і соціальних кордонів. Результативність, успішність функціонування подкасту у мережі визначається його змістом, а отже його впливом, як на конкретну людину, так і на суспільство. Наукова новизна даної розвідки полягає в застосуванні комплексного, міждисциплінарного підходу до аналізу даного явища, поповненні уявлень про сучасні тенденції його використання. Аналіз екзистенції подкастів у мережі, з урахуванням їхнього контенту і характеристик, дав змогу дійти наступних висновків: подкаст відображає систему соціальних норм, духовних цінностей, культурних реалій, відносин людей до навколишнього світу і до самих себе. У функціональному аспекті він є цифровим «носієм», засобом для зберігання і передавання інформації, знання і досвіду, посередником і способом комунікації, роль якого унікальна у різних сферах (медійній, освітній, науковій, політичній тощо)
The article is devoted to populism as a political phenomenon and as an object of analysis in po- litical theory. The focus is on the debate around the definition of populism. The article reviews various approaches to the study of populism, particularly ideological and discursive approaches. The author also analyses populism from the point of view of the normative theory of democracy and discusses the issue whether populism is a threat to liberal democracy or a correction of it. The problem of defining 'the people', a key populist concept, is considered separately, and it is concluded that nationalist and populist discourses essentially intersect, so it is impossible to separate them completely. The article argues for a discursive approach to populism. Populism's primary feature is a claim to speak in the name of the people. Populism is an element of the representative demo- cracy and represents both its constant potential and a menace to it. Populism also appeals to the claim for democratic legitimacy that is a basic normative demand in modern societies. It is logi- cal to consider populism not as the essential characteristic of a political actor (party, movement, leader) who is or is not a populistic but as the aggregation of the populist repertoire, a combina- tion of its elements and their orientation. ; Статтю присвячено популізму як об'єкту дослідження політичної теорії. В центрі уваги дослідження дебати, що йдуть навколо визначення того, що таке популізм. В статті ро- биться огляд різних підходів до вивчення популізму — зокрема, ідеологічного і дискурсивного. Автор також аналізує популізм з точки зору нормативної теорії демократії і обговорює питання, чи є популізм загрозою чи корекцією ліберальної демократії. Окремо розглядається проблема визначення «народу» як центрального популістського концепту і робиться висно- вок про істотний перетин націоналістичного і популістського дискурсів, які неможливо ціл- ковито відокремити один від одного. В статті наводяться аргументи на користь дискурсивного підходу до популізму. Голов- ною характерною рисою популізму визначається домагання говорити і діяти в ім'я народу. Популізм вписаний в представницьку демократію як її постійна можливість, і спирається на вимогу демократичної легітимності, що є базовою нормативною вимогою у сучасних су- спільствах. Також аргументується, що має сенс розглядати популізм не як сутнісну харак- теристику політичного суб'єкта (партії, руху, лідера, режиму), який або є, або не є популіст- ським, а з точки зору широти застосування популістського репертуару, комбінації елемен- тів і їхньої спрямованості.
