Suchergebnisse

Аналізуючи політичне життя через політичну ідеологію та політичну культуру, слід звернути увагу на політичну свідомість, яка представлена сукупністю теоретичних положень, поглядів, думок, настроїв, ціннісних орієнтацій і т.п., які реалізуються в процесі здійснення функцій політичної влади. Оскільки постулати політичної ідеології реалізуються за допомогою певного механізму - виборчих кампаній та громадської думки, то їх аналіз, безсумнівно, є одним з найважливіших напрямів політичної соціології. На сучасному етапі державотворення України, формування інституту громадянського суспільства важливим є вивчення механізму формування політичної свідомості нації. На стан політичної свідомості впливають процеси, що відбуваються не тільки всередині країни, але і на міжнародній арені. Зростання взаємозалежності всіх країн і народів, загальні погрози існуванню землян і загальні складнощі на шляху людського прогресу приводять до «глобалізації» всіх форм суспільної свідомості, у тому числі і політичної. Поворот від конфронтації до взаєморозуміння і співпраці означає істотні зміни в політичній свідомості і в політиці суб'єктів міжнародної взаємодії. Такими сьогодні є не тільки держави, але й безпосередньо народи, миролюбні демократичні масові рухи, люди доброї волі на всіх континентах. Консолідація їх зусиль здатна протистояти будь-яким формам гегемонії і диктату, будь-якій політиці, що проводиться з позиції сили. ; Аналізуючи політичне життя через політичну ідеологію та політичну культуру, слід звернути увагу на політичну свідомість, яка представлена сукупністю теоретичних положень, поглядів, думок, настроїв, ціннісних орієнтацій і т.п., які реалізуються в процесі здійснення функцій політичної влади. Оскільки постулати політичної ідеології реалізуються за допомогою певного механізму - виборчих кампаній та громадської думки, то їх аналіз, безсумнівно, є одним з найважливіших напрямів політичної соціології. На сучасному етапі державотворення України, формування інституту громадянського суспільства важливим є вивчення механізму формування політичної свідомості нації. На стан політичної свідомості впливають процеси, що відбуваються не тільки всередині країни, але і на міжнародній арені. Зростання взаємозалежності всіх країн і народів, загальні погрози існуванню землян і загальні складнощі на шляху людського прогресу приводять до «глобалізації» всіх форм суспільної свідомості, у тому числі і політичної. Поворот від конфронтації до взаєморозуміння і співпраці означає істотні зміни в політичній свідомості і в політиці суб'єктів міжнародної взаємодії. Такими сьогодні є не тільки держави, але й безпосередньо народи, миролюбні демократичні масові рухи, люди доброї волі на всіх континентах. Консолідація їх зусиль здатна протистояти будь-яким формам гегемонії і диктату, будь-якій політиці, що проводиться з позиції сили. ; Analyzing the political life through political ideology and political culture should pay attention to political consciousness, which presents set of theoretical positions, views, opinions, attitudes, values orientation, etc. that are implemented in the process of implementing functions of political power. Because postulates political ideology are implemented using some mechanism, election campaigns and public opinion, their analysis is undoubtedly one of the major directions of political sociology. At the present stage of creation of the state of Ukraine, formation of the Institute of civil society is important to the study of the mechanism of formation of political consciousness of the nation. On the state of political consciousness influenced by processes not only within the country but also in the international arena. The growing interdependence of countries and peoples, General threat to the existence of humans and the General difficulties on the path of human progress lead to the «globalization» of all the forms of public consciousness, including political. A shift from confrontation to mutual understanding and cooperation means considerable changes in the political consciousness and politics subjects of international cooperation. These are not only the state but also directly peoples, peace­loving democratic mass movements, people of good will on all continents. Consolidation of their efforts is able to resist all forms of hegemony and dictates, any policy which is conducted from a position of strength.

Problem setting. Today political sociology requires not only critical but also structural analysis of politics, creation of corresponding theoretical and methodological tool, one of major constituents of that there are research and prognostication of political relations and processes.Recent research and publications analysis. Actually political sociology as scientific direction was formed to the к middle of ХХ of century, when a few scientific schools consisted of study of cooperation of society and politics. Louis Althusser became the classics of political sociology works of followers of marxism and representatives of Frankfort school of А. Gramsci, D. Lukács, and laid the foundation of its institualization as science. The deeper sociological analysis of political relations is contained in researches by R. Dahrendorf, M. Horkheimer, H. Marcuse, Т. Adorno, J. Habermas, І. Wallerstein, P. Bourdieu. Therefore, the рaper objective was creation of theoretical model of sociological analysis of political relations.Paper main body. Social relations are considered as such, that related to the necessity of general satisfaction of various social necessities, that, in obedience to the law of increase of necessities, is basis of development of society and providing of his integrity. Thus, a social sphere is a place cooperation of people, social behavior of that determines integrity of society. Political relations are related to the necessity of imperious settlement of social relations for the sake of their optimization in the process of achievement of general aims. Accordingly, political sphere - it the place of rivalry of people and task forces for a right to realize own interests by means of power. The functional component of the political system, that includes methods, methods, directions of development of political relations, is the political mode. As a worker there was select determination of prof. J.-L. Quermonne. He determined the political regime, as ". aggregate of elements of ideological, institutional and sociological order, that assist forming of political power of this country on a certain period". Our choice is base on that description of the political mode in any state determines the actual picture of principles of organization of political sphere of society.On the basis of content-analysis of publications of 10 Ukrainian electronic MASS-MEDIA and 8 official internet-portals of state and non-state organizations in 2018 the vector model of political relations that determine the political regime in modern Ukraine is worked out.The analysis carried out in the article allowed to reach the following conclusions of the research. Political relations form the core of any social system, regulate and counterbalance the centripetal and centrifugal forces that ensure its integrity and sustainable development. The research of these relations exclusively by political scientists artificially narrows the problem. Sociological analysis allows to reveal their static and dynamic characteristics, because on the basis of research of political situations (social statics) determines political plots and predicts political changes (social dynamics). The combination of static and dynamic analysis principles can be compared with the process of creating video. Each individual character characterizes a certain socio-political situation, the main actors and the nature and conditions of their interaction, and the sequence of such personnel forms a complete systemic understanding of the "plot", the dynamics and basic parameters of socio-political processes and relations in society. ; В статье проводится анализ социальной природы политических отношений. Отмечается, что рост интереса современных социологов к политической проблематике обусловлен интенсивным развитием аналитической социологии, в рамках которой предлагается авторская векторная модель социологического анализа политических отношений. Теоретическое обоснование представленной модели проводится на основе учения о социальном пространстве П. Сорокина, социальном прагматизме Ю. Хабермаса, социальных неравенствах Т. Парсонса и политических режимах Ж.-Л. Кермонна. Показано, что именно социологический анализ политических отношений позволяет раскрыть их статические и динамические характеристики, прогнозировать структуру и направления политических изменений. ; В статті проводиться аналіз соціальної природи політичних відносин. Зазначається, що зростання інтересу сучасних соціологів до політичної проблематики зумовлене інтенсивним розвитком аналітичної соціології, в межах якої пропонується авторська векторна модель соціологічного аналізу політичних відносин. Теоретичне обгрунтування представленої моделі проводиться на основі учення про соціальний простір П. Сорокіна, соціальний прагматизм Ю. Габермаса, соціальні нерівності Т. Парсонса та політичні режими Ж.-Л. Кермонна. Доводиться, що саме соціологічний аналіз політичних відносин дозволяє розкрити їхні статичні і динамічні характеристики, прогнозувати політичні зміни.

Problem setting. Today political sociology requires not only critical but also structural analysis of politics, creation of corresponding theoretical and methodological tool, one of major constituents of that there are research and prognostication of political relations and processes.Recent research and publications analysis. Actually political sociology as scientific direction was formed to the к middle of ХХ of century, when a few scientific schools consisted of study of cooperation of society and politics. Louis Althusser became the classics of political sociology works of followers of marxism and representatives of Frankfort school of А. Gramsci, D. Lukács, and laid the foundation of its institualization as science. The deeper sociological analysis of political relations is contained in researches by R. Dahrendorf, M. Horkheimer, H. Marcuse, Т. Adorno, J. Habermas, І. Wallerstein, P. Bourdieu. Therefore, the рaper objective was creation of theoretical model of sociological analysis of political relations.Paper main body. Social relations are considered as such, that related to the necessity of general satisfaction of various social necessities, that, in obedience to the law of increase of necessities, is basis of development of society and providing of his integrity. Thus, a social sphere is a place cooperation of people, social behavior of that determines integrity of society. Political relations are related to the necessity of imperious settlement of social relations for the sake of their optimization in the process of achievement of general aims. Accordingly, political sphere - it the place of rivalry of people and task forces for a right to realize own interests by means of power. The functional component of the political system, that includes methods, methods, directions of development of political relations, is the political mode. As a worker there was select determination of prof. J.-L. Quermonne. He determined the political regime, as ". aggregate of elements of ideological, institutional and sociological order, that assist forming of political power of this country on a certain period". Our choice is base on that description of the political mode in any state determines the actual picture of principles of organization of political sphere of society.On the basis of content-analysis of publications of 10 Ukrainian electronic MASS-MEDIA and 8 official internet-portals of state and non-state organizations in 2018 the vector model of political relations that determine the political regime in modern Ukraine is worked out.The analysis carried out in the article allowed to reach the following conclusions of the research. Political relations form the core of any social system, regulate and counterbalance the centripetal and centrifugal forces that ensure its integrity and sustainable development. The research of these relations exclusively by political scientists artificially narrows the problem. Sociological analysis allows to reveal their static and dynamic characteristics, because on the basis of research of political situations (social statics) determines political plots and predicts political changes (social dynamics). The combination of static and dynamic analysis principles can be compared with the process of creating video. Each individual character characterizes a certain socio-political situation, the main actors and the nature and conditions of their interaction, and the sequence of such personnel forms a complete systemic understanding of the "plot", the dynamics and basic parameters of socio-political processes and relations in society. ; В статье проводится анализ социальной природы политических отношений. Отмечается, что рост интереса современных социологов к политической проблематике обусловлен интенсивным развитием аналитической социологии, в рамках которой предлагается авторская векторная модель социологического анализа политических отношений. Теоретическое обоснование представленной модели проводится на основе учения о социальном пространстве П. Сорокина, социальном прагматизме Ю. Хабермаса, социальных неравенствах Т. Парсонса и политических режимах Ж.-Л. Кермонна. Показано, что именно социологический анализ политических отношений позволяет раскрыть их статические и динамические характеристики, прогнозировать структуру и направления политических изменений. ; В статті проводиться аналіз соціальної природи політичних відносин. Зазначається, що зростання інтересу сучасних соціологів до політичної проблематики зумовлене інтенсивним розвитком аналітичної соціології, в межах якої пропонується авторська векторна модель соціологічного аналізу політичних відносин. Теоретичне обгрунтування представленої моделі проводиться на основі учення про соціальний простір П. Сорокіна, соціальний прагматизм Ю. Габермаса, соціальні нерівності Т. Парсонса та політичні режими Ж.-Л. Кермонна. Доводиться, що саме соціологічний аналіз політичних відносин дозволяє розкрити їхні статичні і динамічні характеристики, прогнозувати політичні зміни.

The article is devoted to a critical interpretation of the metaphorical kind of language of sociology and political sociology, in particular, on the term "political space". An attempt to critically absolutize the metaphor of "political space" by expanding it with the secondary metaphor "the destruction of political space" is made in the article. The special urgency of this problem for the political sociology of the divided societies is substantiated. The political situation and socio-political processes in Ukraine 2012-2013 are taken as a test case. The interdisciplinary logic of critical and historical sociology is applied to test the effectiveness of the critical absolutism of the metaphor "the destruction of political space". The conclusion about the productivity of the metaphor "the destruction of political space" in the formation of hypotheses in the analysis of divided societies in political sociology is made. ; В статье осуществляется критическое осмысление метафоричности языка социологии и политической социологии, в частности термина «политическое пространство». Предпринимается попытка критической абсолютизации метафоры «политическое пространство» при помощи её расширения за счёт вторичной метафоры «разрушение политического пространства». Обосновывается особая актуальность данной проблематики для политической социологии разделённых обществ. В качестве тестового кейса используется политическая ситуация и общественно-политические процессы в Украине 2012-2013 годов. Для проверки эффективности критической абсолютизации метафоры «разрушение политического пространства» применяется междисциплинарная логика критической и исторической социологии. Делается вывод о продуктивности метафоры «разрушение политического пространства» в формировании гипотез при анализе разделённых обществ в политической социологии. ; У статті здійснюється критичне осмислення метафоричності мови соціології та політичної соціології, зокрема, терміну «політичний простір». Робиться спроба критичної абсолютизації метафори «політичний простір» за допомогою її розширення за рахунок вторинної метафори «руйнування політичного простору». Обґрунтовується особлива актуальність даної проблематики для політичної соціології розділених суспільств. В якості тестового кейсу використовується політична ситуація і суспільно-політичні процеси в Україні 2012-2013 років. Для перевірки ефективності критичної абсолютизації метафори «руйнування політичного простору» застосовується міждисциплінарна логіка критичної і історичної соціології. Робиться висновок про продуктивність метафори «руйнування політичного простору» у формуванні гіпотез при аналізі розділених суспільств в політичній соціології.

The article is devoted to a critical interpretation of the metaphorical kind of language of sociology and political sociology, in particular, on the term "political space". An attempt to critically absolutize the metaphor of "political space" by expanding it with the secondary metaphor "the destruction of political space" is made in the article. The special urgency of this problem for the political sociology of the divided societies is substantiated. The political situation and socio-political processes in Ukraine 2012-2013 are taken as a test case. The interdisciplinary logic of critical and historical sociology is applied to test the effectiveness of the critical absolutism of the metaphor "the destruction of political space". The conclusion about the productivity of the metaphor "the destruction of political space" in the formation of hypotheses in the analysis of divided societies in political sociology is made. ; В статье осуществляется критическое осмысление метафоричности языка социологии и политической социологии, в частности термина «политическое пространство». Предпринимается попытка критической абсолютизации метафоры «политическое пространство» при помощи её расширения за счёт вторичной метафоры «разрушение политического пространства». Обосновывается особая актуальность данной проблематики для политической социологии разделённых обществ. В качестве тестового кейса используется политическая ситуация и общественно-политические процессы в Украине 2012-2013 годов. Для проверки эффективности критической абсолютизации метафоры «разрушение политического пространства» применяется междисциплинарная логика критической и исторической социологии. Делается вывод о продуктивности метафоры «разрушение политического пространства» в формировании гипотез при анализе разделённых обществ в политической социологии. ; У статті здійснюється критичне осмислення метафоричності мови соціології та політичної соціології, зокрема, терміну «політичний простір». Робиться спроба критичної абсолютизації метафори «політичний простір» за допомогою її розширення за рахунок вторинної метафори «руйнування політичного простору». Обґрунтовується особлива актуальність даної проблематики для політичної соціології розділених суспільств. В якості тестового кейсу використовується політична ситуація і суспільно-політичні процеси в Україні 2012-2013 років. Для перевірки ефективності критичної абсолютизації метафори «руйнування політичного простору» застосовується міждисциплінарна логіка критичної і історичної соціології. Робиться висновок про продуктивність метафори «руйнування політичного простору» у формуванні гіпотез при аналізі розділених суспільств в політичній соціології.

Перспективи розвитку соціології насильства лежать в площині її тісної взаємодії з іншими теоріями середнього рівня. Наразі характерним є асиметричність такого методологічного зв'язку: соціологія насильства частіше й активніше використовує досягнення суміжних соціологічних напрямів, які співвідносяться з нею. Однак така потреба в них має диференційований характер, і це зумовлено як логікою наукового знання, так і соціальним запитом, адресованим сучасним «суспільством ризику». ; In the formation context of the sociology of violence, it is argued some asymmetries of its methodo- logical connections with other theories of the middle range character. It is currently characterized with the sociology of violence more often and more actively using the achievements of adjacent sociological trends.Adequate analysis of the interaction of those middle range theories of is possible while comparing the theories that have comparable (on a scale, etc.) subjects of research. Sociology of violence has its object of studying a certain social phenomenon – accordingly, methodologically correct will be a comparison with similar theories, having the subject of their study of comparable social phenomena. This does not mean that this theory is not related to theories that study community and group - but those dependencies already require additional defragment of the sociology of violence itself.On the one hand, those to be social psychology, criminal and political sociology; on the other one – the sociologies of family, education, youth, etc. But if the sociology of violence actively uses the achievements of these and other similar sociological trends, then in the theories of the middle range there is an obvious lack of attention to the achievements of the sociology of violence itself.Prospects for the development for sociology of violence to be in the spheres of its close interactions with other middle range theories. But, as it is obviously seen, those connections to be far from being always understood by researchers, as far as its principles are not quite clear, that reduces the effectiveness of scientific results. Sociology of violence develops, using the achievements of those middle range theories correlating with it, although the need for them is someway differentiated, and this is due both to the logics of scientific knowledge and to the social request addressed by the sociology of violence.

Перспективи розвитку соціології насильства лежать в площині її тісної взаємодії з іншими теоріями середнього рівня. Наразі характерним є асиметричність такого методологічного зв'язку: соціологія насильства частіше й активніше використовує досягнення суміжних соціологічних напрямів, які співвідносяться з нею. Однак така потреба в них має диференційований характер, і це зумовлено як логікою наукового знання, так і соціальним запитом, адресованим сучасним «суспільством ризику». ; In the formation context of the sociology of violence, it is argued some asymmetries of its methodo- logical connections with other theories of the middle range character. It is currently characterized with the sociology of violence more often and more actively using the achievements of adjacent sociological trends.Adequate analysis of the interaction of those middle range theories of is possible while comparing the theories that have comparable (on a scale, etc.) subjects of research. Sociology of violence has its object of studying a certain social phenomenon – accordingly, methodologically correct will be a comparison with similar theories, having the subject of their study of comparable social phenomena. This does not mean that this theory is not related to theories that study community and group - but those dependencies already require additional defragment of the sociology of violence itself.On the one hand, those to be social psychology, criminal and political sociology; on the other one – the sociologies of family, education, youth, etc. But if the sociology of violence actively uses the achievements of these and other similar sociological trends, then in the theories of the middle range there is an obvious lack of attention to the achievements of the sociology of violence itself.Prospects for the development for sociology of violence to be in the spheres of its close interactions with other middle range theories. But, as it is obviously seen, those connections to be far from being always understood by researchers, as far as its principles are not quite clear, that reduces the effectiveness of scientific results. Sociology of violence develops, using the achievements of those middle range theories correlating with it, although the need for them is someway differentiated, and this is due both to the logics of scientific knowledge and to the social request addressed by the sociology of violence.

Article aims are to review the concept of the power essence, to delimitate its actions in society through the reconstruction of T. Parsons's sociological theories. Attention is paid to the analysis of political power as a symbolically generalized communication media, thus expanding the field of analysis in terms of power value as a change resource of the social situation. The possibility of using of Parsons's concept of the power to the modern political reality is examined in the article. The conclusion is made about the prospects for further development of T. Parsons's concept of within the modern science of power. ; Статья направлена на рассмотрение понятия сущности власти, определение границ её действия в обществе посредством реконструкции социологических теорий Т. Парсонса. Уделяется внимание анализу политической власти как символически обобщенного средства коммуникации, что позволяет расширить поле анализа с точки зрения ценности власти как ресурса изменения социальной ситуации. В статье рассматривается возможность применения парсоновской концепции власти к современной политической действительности. Делается вывод относительно перспектив дальнейшего развития концепции Т. Парсонса в рамках современной науки о власти. ; Стаття спрямована на розгляд поняття сутності влади, визначення меж її дії в суспільстві за допомогою реконструкції соціологічних теорій Т. Парсонса. Приділяється увага аналізу політичної влади як символічно узагальненого засобу комунікації, що дозволяє розширити поле аналізу з приводу цінності влади як ресурсу зміни соціальної ситуації. У статті розглядається можливість застосування парсонівської концепції влади до сучасної політичної дійсності. Робиться висновок щодо перспектив подальшого розвитку концепції Т. Парсонса в рамках сучасної науки про владу.

Article aims are to review the concept of the power essence, to delimitate its actions in society through the reconstruction of T. Parsons's sociological theories. Attention is paid to the analysis of political power as a symbolically generalized communication media, thus expanding the field of analysis in terms of power value as a change resource of the social situation. The possibility of using of Parsons's concept of the power to the modern political reality is examined in the article. The conclusion is made about the prospects for further development of T. Parsons's concept of within the modern science of power. ; Статья направлена на рассмотрение понятия сущности власти, определение границ её действия в обществе посредством реконструкции социологических теорий Т. Парсонса. Уделяется внимание анализу политической власти как символически обобщенного средства коммуникации, что позволяет расширить поле анализа с точки зрения ценности власти как ресурса изменения социальной ситуации. В статье рассматривается возможность применения парсоновской концепции власти к современной политической действительности. Делается вывод относительно перспектив дальнейшего развития концепции Т. Парсонса в рамках современной науки о власти. ; Стаття спрямована на розгляд поняття сутності влади, визначення меж її дії в суспільстві за допомогою реконструкції соціологічних теорій Т. Парсонса. Приділяється увага аналізу політичної влади як символічно узагальненого засобу комунікації, що дозволяє розширити поле аналізу з приводу цінності влади як ресурсу зміни соціальної ситуації. У статті розглядається можливість застосування парсонівської концепції влади до сучасної політичної дійсності. Робиться висновок щодо перспектив подальшого розвитку концепції Т. Парсонса в рамках сучасної науки про владу.

The article raises the question of finding methodological, methodical, categorical foundation for a new direction for the Ukrainian Sociology - Sociology of war. Given the general outlines of the industry sociological knowledge: the nature, objects, features, main directions of transformation qualitatively new trends of armed struggle, the consequences of military action in the context of the events that take place at the Donbas. It is proved that the war as a social phenomenon has two dialectically related parties: the socio-political and military-technical. The first shows you who and what is in the name of military action, and the second reflects the material and human resources that are used in the war. It is alleged that the anti-terrorist operation has long been turned into a so-called «hybrid» war on its members and methods of warfare. The major component of this war is information warfare, which are in the process of simulacra, having nothing to do with reality, but to destroy and deform the minds of millions of people. ; В статье осуществляется поиск методологической, методической и категориальной основы нового для украинской социологии направления – социологии войны. Представляются общие характеристики этой отрасли социологического знания: объект, предмет, функции, направления исследований и т.д. Подчеркивается, что актуализация социологии войны на отечественной почве обусловливается необходимостью научного анализа качественно новых тенденций вооруженной борьбы, причин и последствий военных действий в контексте тех событий, которые проходят на Донбассе. Обосновывается, что война как социальное явление имеет две диалектически связанные стороны: социально-политическую и военно-техническую. Первая определяет, кто и во имя чего ведет военные действия, а вторая отражает те материальные и человеческие ресурсы, которые используются в войне. Утверждается, что антитеррористическая операция по своим участникам и методам ведения боевых действий уже давно переросла в так называемую «гибридную» войну. Важнейшей составляющей этой войны является информационная борьба, в процессе которой создаются симулякры, не имеющие ничего общего с реальной действительностью, но существенно влияющие на сознание миллионов людей, зомбируя их. ; У статті здійснюється пошук методологічної, методичної та категоріальної основи нового для української соціології напрямку - соціології війни. Надається загальна характеристика цієї галузі соціологічного знання: її об'єкт, предмет, функції тощо. Підкреслюється, що актуалізація соціології війни на вітчизняному грунті зумовлюється необхідністю наукового аналізу якісно нових тенденцій збройної боротьби, причин та наслідків військових дій у контексті тих подій, що відбуваються на Донбасі. Зазначається, що війна як соціальне явище має дві діалектично пов'язані сторони: соціально-політичну і військово-технічну. Перша визначає, хто і в ім'я чого веде військові дії, а друга відображає ті матеріальні та людські ресурси, які використовуються у війні. Стверджується, що антитерористична операція за своїми учасниками і методами ведення бойових дій вже давно переросла у так звану «гібридну» війну. Найважливішою складовою цієї війни є інформаційна боротьба, в процесі якої створюються симулякри, які не мають нічого спільного з реальною дійсністю, але суттєво впливають на свідомість мільйонів людей, зомбуючи їх.

The article has indicated the limits in the field of the sociology of intellectuals, philosophical analysis of this phenomenon was provided. It was shown a number of approaches to the study of the intellectual class in connection with its modifications in the twentieth century. Sociology of intellectuals, like its subject, has a very colorful history. It is true that when we are talking about the intellectuals the first thing that could come to our minds is the phenomena of French intellectuals, where the Dreyfus affair, which marked the emergence of new social group vested with the great influence in the society. Thenceforward, the term «intellectual» became of common, yet sometimes derogatory usage. The turning point of that times was the 4500-word article, published in the «L'Aurore» newspaper in January 1898 by Emile Zola and headlined «J'Accuse…!» – an open letter to the President Faure, defending unfairly convicted captain Alfred Dreyfus. In was the moment of great intellectual consolidation of philosophers, journalists, writers and other elite representatives in their struggle not just against the anti-Semitism, but struggle for justice, truth and rights for all the members of society that could not be discarded by the tradition and authority of the government any more. Later on the brilliant thoughts on intellectuals and their role were spoken by famous XX century French philosophers: Jean Paul Sartre, Michelle Foucault, Raymond Aron, Pierre Bourdieu and lots of others. Forexample, Sartre, stated in his article for the defense of the intellectuals, that that being specialists in some fields, they are always invading the fields out of their competence, bearing the universal system of values. The term is also equally well used in the Western and Eastern worlds, sometimes emerging from the facing the affairs that are analogous to the Dreyfus case. The turning point for the field of the sociology of intellectuals was the book «The Treason of the Intellectuals» by Julien Benda. Author's concerns were about his vision of the final decline of intellectuals as a class. However, despite the literary preferences and apocalyptic tone in his book, the main themes have been focused on the approach in sociology of intellectuals, considering them as a class. Intellectuals can develop common interests that put them apart from other groups in society, sometimes concentrating around those interests, and sometimes giving up any of its organization and being on the margins of the society. On other hand, Pierre Bourdieu believes that despite common interests, intellectuals are not always prone to collective action and only in certain moments of history they are exempt from political pessimism of pure culture and hypocritical involvement in politics, appear to protect its own interests, the best example of which is the Dreyfus affair. Therefore, we considered several approaches that have appeared in the twentieth century in the sociology of intellectuals, though they certainly do not exhaust the scope of such a controversial subject of philosophical investigation. It was shown on the paradigmatic significance of «The Treason of the Intellectuals» by J. Benda, as the first comprehensive philosophical reflection that became fundamental to sociology of intellectuals. The approaches that were described in the article should be borne in mind at least to avoid terminological controversy. In addition, intellectual communication takes place by means of media environment, the development of which has led to fundamental changes in our understanding of intellectuals and modern access to information undermines the credibility of the «classic» intellectuals as a class, but in any case, the request for them is not yet lost in the society, and therefore such research is still quite relevant.Keywords: sociology of intellectuals, science, society, the elite, the cultural capital, the class identity. ; У статті окреслено межі галузі соціології інтелектуалів, надано філософський аналіз цього явища. Висвітлено декілька підходів у дослідженні класу інтелектуалів у зв'язку з його видозмінами у ХХ столітті.Ключові слова: соціологія інтелектуалів, наука, суспільство, еліта, культурний капітал, класова ідентичність.В статье обозначены пределы области социологии интеллектуалов, предоставлено философский анализ этого явления. Освещены несколько подходов в исследовании класса интеллектуалов в связи с его видоизменениями в ХХ веке.Ключевые слова: социология интеллектуалов, наука, общество, элита, культурный капитал, классовая идентичность.The article has indicated the limits in the field of the sociology of intellectuals, philosophical analysis of this phenomenon was provided. It was shown a number of approaches to the study of the intellectual class in connection with its modifications in the twentieth century. Sociology of intellectuals, like its subject, has a very colorful history. It is true that when we are talking about the intellectuals the first thing that could come to our minds is the phenomena of French intellectuals, where the Dreyfus affair, which marked the emergence of new social group vested with the great influence in the society. Thenceforward, the term «intellectual» became of common, yet sometimes derogatory usage. The turning point of that times was the 4500-word article, published in the «L'Aurore» newspaper in January 1898 by Emile Zola and headlined «J'Accuse…!» – an open letter to the President Faure, defending unfairly convicted captain Alfred Dreyfus. In was the moment of great intellectual consolidation of philosophers, journalists, writers and other elite representatives in their struggle not just against the anti-Semitism, but struggle for justice, truth and rights for all the members of society that could not be discarded by the tradition and authority of the government any more. Later on the brilliant thoughts on intellectuals and their role were spoken by famous XX century French philosophers: Jean Paul Sartre, Michelle Foucault, Raymond Aron, Pierre Bourdieu and lots of others. Forexample, Sartre, stated in his article for the defense of the intellectuals, that that being specialists in some fields, they are always invading the fields out of their competence, bearing the universal system of values. The term is also equally well used in the Western and Eastern worlds, sometimes emerging from the facing the affairs that are analogous to the Dreyfus case. The turning point for the field of the sociology of intellectuals was the book «The Treason of the Intellectuals» by Julien Benda. Author's concerns were about his vision of the final decline of intellectuals as a class. However, despite the literary preferences and apocalyptic tone in his book, the main themes have been focused on the approach in sociology of intellectuals, considering them as a class. Intellectuals can develop common interests that put them apart from other groups in society, sometimes concentrating around those interests, and sometimes giving up any of its organization and being on the margins of the society. On other hand, Pierre Bourdieu believes that despite common interests, intellectuals are not always prone to collective action and only in certain moments of history they are exempt from political pessimism of pure culture and hypocritical involvement in politics, appear to protect its own interests, the best example of which is the Dreyfus affair. Therefore, we considered several approaches that have appeared in the twentieth century in the sociology of intellectuals, though they certainly do not exhaust the scope of such a controversial subject of philosophical investigation. It was shown on the paradigmatic significance of «The Treason of the Intellectuals» by J. Benda, as the first comprehensive philosophical reflection that became fundamental to sociology of intellectuals. The approaches that were described in the article should be borne in mind at least to avoid terminological controversy. In addition, intellectual communication takes place by means of media environment, the development of which has led to fundamental changes in our understanding of intellectuals and modern access to information undermines the credibility of the «classic» intellectuals as a class, but in any case, the request for them is not yet lost in the society, and therefore such research is still quite relevant.Keywords: sociology of intellectuals, science, society, the elite, the cultural capital, the class identity.

Problem setting. Humanity entered the era of globalization, which is characterized by a number of factors - national economies have melded into a single global system where the capital can easily move, new information opportunities have made the world more open, the technological revolution has led to a qualitative change in the means of production and consumption, the planetary scientific revolution has become a reality; developed industrial countries are striving to liberalization of the movement of goods and capital, the world is moving closer together on the basis of modern means of communication; new international social movements, new modes of transport, new telecommunication technologies are being implemented, education is being internationalized. However, all these innovations have not made the issue of war less burning. World society has faced the trend of increasing wars and armed conflicts in the world over the past decades and in the total number of killed and injured have grown as a result of hostilities.Recent research and publications analysis. Numerous works written on the target topic indicate that the issues of war as a specific phenomenon in the life of human society have always been and remain in the focus of attention of thinkers, scientists, researchers of the past and the present time. In particular, the thorough analysis of the essence, content, forms of war, its features and laws have been carried out in the works written by V. F. Hegel, F. Engels, C. von Clausewitz, B. Liddel-Hart, N. Machiavelli, V. Mandragel, H. von Moltke, C. Moscos, J. Friedman, F. Fukuyama, S. Huntington, R. Aron, K. Hajiyev, M. Gareev, V. Slipchenko, V. Smolyanyuk, E. Toffler, M. Trebin, I. Panarin, V. Serebryannikov and so on.Paper objective. The goal of this paper is to specify the historical background of the formation of modern sociology of war.Paper main body. The article deals with the views on the war in a historical perspective, focuses on the methodological grounds of the armed confrontation, which started after the Second World War when the most developed countries developed a powerful military-industrial complex dominating in politics and economics. Potential opponents sought to overtake each other, to shift the developed military-strategic parity pursuing own benefit. They begin to develop nuclear missile weapons, which radically changed the concept of war over a short time. Due to the increase in the power of nuclear weapons, the leading authorities in the world military sphere and subsequently the military-political leaders of the countries-members of the nuclear club gradually started to understand that one of the long-term tasks is to contain the use of nuclear weapons by the enemy.The article emphasizes that the late 1950s - early 1960s are characterized by a significant increase in attention to the theoretical problems of war and peace. This is due to the creation of the military-political blocs of NATO and the Warsaw Pact. Since then many publications have appeared which focus the primacy of politics over the military sphere. Military theorists understand that the outbreak of war to solve political goals could lead to irreversible consequences. At the end of the 20th century with the beginning of globalization, many concepts arose to search for the causes of wars. The confrontation of the West with the rest of the world in the face of growing multi-polarity can become a cause of war and conflict at the beginning of the third millennium.The article also highlights the concept of mutiny war, which is seen as a new form of armed conflict, in which the future wars would be waged by small terrorist cells and special forces, gaining influence by subversion and organised revolutions rather than through traditional warfare.Conclusions of the research. Numerous theoretical and practical issues related to determining the laws of war, its essence and features as well as to transforming the goals, scope, nature and means of armed struggle and the importance of the human factor for the consequences of hostilities for a particular country and humanity as a whole should be considered on the basis of recognizing the fact that the phenomenon of war is eternal, inevitable and unavoidable. The views and concepts that were formed in the second half of the 20th century have not rejected and condemned armed violence but also approved and legitimized it, adapted to the needs of foreign policy and even have rationalized it. Political and military leaders have sought to make people consider the war in all its forms and violence as a common phenomenon that states and people can tolerate in their relations. The probability of using armed violence in the system of the modern world order can easily become a reality. ; В статье осуществлена попытка определения исторических предпосылок современной социологии войны, раскрываются особенности взглядов исследователей второй половины XX века на сущность и роль войны как явление допустимое в отношениях между народами и государствами. Дается обзор ряда концепций относительно определения причин войн в конце ХХ века. ; У статті робиться спроба пошуку історичних передумов сучасної соціології війни, визначаються особливості поглядів до слідників другої половини XX ст. на сутність та роль війни як явище, допустиме у відносинах між народами і державами. Надається огляд низки концепцій щодо пошуку причинності війн наприкінці ХХ ст.

Problem setting. Humanity entered the era of globalization, which is characterized by a number of factors - national economies have melded into a single global system where the capital can easily move, new information opportunities have made the world more open, the technological revolution has led to a qualitative change in the means of production and consumption, the planetary scientific revolution has become a reality; developed industrial countries are striving to liberalization of the movement of goods and capital, the world is moving closer together on the basis of modern means of communication; new international social movements, new modes of transport, new telecommunication technologies are being implemented, education is being internationalized. However, all these innovations have not made the issue of war less burning. World society has faced the trend of increasing wars and armed conflicts in the world over the past decades and in the total number of killed and injured have grown as a result of hostilities.Recent research and publications analysis. Numerous works written on the target topic indicate that the issues of war as a specific phenomenon in the life of human society have always been and remain in the focus of attention of thinkers, scientists, researchers of the past and the present time. In particular, the thorough analysis of the essence, content, forms of war, its features and laws have been carried out in the works written by V. F. Hegel, F. Engels, C. von Clausewitz, B. Liddel-Hart, N. Machiavelli, V. Mandragel, H. von Moltke, C. Moscos, J. Friedman, F. Fukuyama, S. Huntington, R. Aron, K. Hajiyev, M. Gareev, V. Slipchenko, V. Smolyanyuk, E. Toffler, M. Trebin, I. Panarin, V. Serebryannikov and so on.Paper objective. The goal of this paper is to specify the historical background of the formation of modern sociology of war.Paper main body. The article deals with the views on the war in a historical perspective, focuses on the methodological grounds of the armed confrontation, which started after the Second World War when the most developed countries developed a powerful military-industrial complex dominating in politics and economics. Potential opponents sought to overtake each other, to shift the developed military-strategic parity pursuing own benefit. They begin to develop nuclear missile weapons, which radically changed the concept of war over a short time. Due to the increase in the power of nuclear weapons, the leading authorities in the world military sphere and subsequently the military-political leaders of the countries-members of the nuclear club gradually started to understand that one of the long-term tasks is to contain the use of nuclear weapons by the enemy.The article emphasizes that the late 1950s - early 1960s are characterized by a significant increase in attention to the theoretical problems of war and peace. This is due to the creation of the military-political blocs of NATO and the Warsaw Pact. Since then many publications have appeared which focus the primacy of politics over the military sphere. Military theorists understand that the outbreak of war to solve political goals could lead to irreversible consequences. At the end of the 20th century with the beginning of globalization, many concepts arose to search for the causes of wars. The confrontation of the West with the rest of the world in the face of growing multi-polarity can become a cause of war and conflict at the beginning of the third millennium.The article also highlights the concept of mutiny war, which is seen as a new form of armed conflict, in which the future wars would be waged by small terrorist cells and special forces, gaining influence by subversion and organised revolutions rather than through traditional warfare.Conclusions of the research. Numerous theoretical and practical issues related to determining the laws of war, its essence and features as well as to transforming the goals, scope, nature and means of armed struggle and the importance of the human factor for the consequences of hostilities for a particular country and humanity as a whole should be considered on the basis of recognizing the fact that the phenomenon of war is eternal, inevitable and unavoidable. The views and concepts that were formed in the second half of the 20th century have not rejected and condemned armed violence but also approved and legitimized it, adapted to the needs of foreign policy and even have rationalized it. Political and military leaders have sought to make people consider the war in all its forms and violence as a common phenomenon that states and people can tolerate in their relations. The probability of using armed violence in the system of the modern world order can easily become a reality. ; В статье осуществлена попытка определения исторических предпосылок современной социологии войны, раскрываются особенности взглядов исследователей второй половины XX века на сущность и роль войны как явление допустимое в отношениях между народами и государствами. Дается обзор ряда концепций относительно определения причин войн в конце ХХ века. ; У статті робиться спроба пошуку історичних передумов сучасної соціології війни, визначаються особливості поглядів до слідників другої половини XX ст. на сутність та роль війни як явище, допустиме у відносинах між народами і державами. Надається огляд низки концепцій щодо пошуку причинності війн наприкінці ХХ ст.

The paper analyzes the characteristics of a global culture that seeks to complex interlocking "associated processes: economic, cultural, technological, political, environmentally. A fundamental theme is the concept of "global culture" that could be used to sense the presence of globalization in culture, life, etc, but does not set a single, integrated, standardized culture, which replaced the national culture.Keywords: globalization, global culture, glokalizatsiya, multiculture, Western culture. ; У статті проведено аналіз особливостей глобальної культури, яка спрямована на низку взаємопов'язаних процесів: економічних, культурних, технологічних, політичних, інвайроментальних. Центральним є поняття "глобальна культура", яку може вживатися у розумінні наявності процесів глобалізації у сферах культури, дозвілля, побуту тощо, але не у розумінні встановлення єдиної, інтегрованої, стандартної культури, що заміщує національні культури.Ключові слова: глобалізація, глобальна культура, глокалізація, мультикультур-ність, Західна культура.

General social contexts of the conflict-centered transformations of the modern world order are evaluated and conceived first and foremost in terms and categories of "hybrid warfare". Their most significant subjects and objects, principles and structures, norms and institutions, rules and manifestations undergo significant changes. This applies in particular to practically the entire spectrum of political and social subjects and/or socio-political actors in relevant social processes, both at the macro and micro levels. In practice, this is manifested in the blurring and intertwining, the diversity of combinations of their respective social roles and derived socio-legal statuses. These features are, first of all, articulated on fundamentally specific social group as "prisoners of war" and related to it ("hostages", etc.). Such "mutations" are primarily derived from the "external" socially-meaningful context of a complex and largely ambiguous situation related to the historical-genetic nature of such dynamic situations as the Donbas conflict, operationalized primarily in the categories "Anti-terrorist operation" (ATO), "Joint Forces Operations" (JFO). One of the most important socially significant consequences of this to be some indirect polarization of the respective social groups (which is a complex structured mix of elements of their "victimization" / "stigmatization" and/or "heroization" / "idealization"), and above all "prisoners of war" / "hostages" in public opinion and media discourses. ; У загальних суспільних контекстах конфлікто-центрових трансформацій сучасного світоустрою, оцінюваних і осмислюваних передусім у термінах та категоріях «гібридної війни», суттєвих змін зазнають їх значущі суб'єкти й об'єкти, принципи та структури, норми й інститути, правила та прояви. Це, зокрема, стосується практично всього спектра політико-соціальних суб'єктів, соціально-політичних акторів та/або соціальних учасників відповідних суспільних процесів – причому як на макро- так і на мікрорівнях. Практично це проявляється в розмиваннях та переплетіннях, урізноманітненнях комбінацій їхніх відповідних соціальних ролей та похідних соціально-правових статусів. Ці особливості передусім артикулюються щодо такої принципово специфічної соціальної групи, як «військовополонені», та суміжних із нею («заручники» тощо). Такі «мутації» передусім є похідними від «зовнішнього» соціально осмислюваного контексту складної та багато в чому неоднозначної ситуації, пов'язаної з історико-генетичними сутностями таких динамічних ситуацій, як конфлікт на Донбасі, операціоналізований передусім у категоріях антитерористичної операції (АТО) та операції Об'єднаних сил (ООС). Одним із важливих соціально значущих наслідків цього є опосередкована поляризація відповідних соціальних груп, яка являє собою складноструктуровану суміш елементів їх «віктимізації» / «стигматизації» та «героїзації »/ «ідеалізації»), а передусім «військовополонених» / «заручників» у суспільній думці та медіадискурсі.