Suchergebnisse

This article analyzes art as type of representation and illuminates the reasons for its vulnerability to external ideological interventions despite proclaimed social autonomy of art. The author proposes and substantiates the assumption that certain types of mediations in the representation structure determine its openness to ideological intervention and political manipulation. An immanent conflict of several representations inside the art as a social institution; art history construction as conceptual basis of art autonomy; collectively produced visual language – it's all determine the individual perception of artwork and the appropriate nature reproduction of reality. It means that a direct contact between the viewer and the artwork became impossible. Due to this undetermination with the object, art representation gets its interpretation wideness and becomes more vulnerable to external interventions. Ideology influences on the representation's mental scheme through a link of ontological, semiotic, and institucional mediations, which is inherent for art representation. Therefore political ideology affects formation of visual reality type which consists it constitutes. To substantiate these theses we involved: the theory of representation, the theory of art as a sign system, the "artworld" concept (A. Danto) and the institucional theory of art. With the help of critical application of this theories' conceptual apparate we justified the unique role of mediation and mediators (interpreters) in the art representation structure. The conclusion stats that inherent for artworks vulnerability to ideological influence follows from the essence of art as representation and sums its claims for autonomy. Interpretation is based on schemes which have external origin from the artwork itself, but programming its understanding is in the interests of certain social groups. As a consequence political ideology gets into art in a roundabout way. That is why art became the battlefield of different representation regimes which underlie certain political ideologies. It is a battle for the right to construct reality.Article received 18.08.2019 ; У статті проаналізовано мистецтво як тип репрезентації та прояснено причини його вразливості до зовнішнього ідеологічного втручання, попри проголошену соціальну автономність. Автор висуває і обґрунтовує припущення, що певні типи опосередкувань у структурі репрезентації зумовлюють її відкритість до ідеологічного втручання і політичних маніпуляцій. Постійний конфлікт репрезентацій усередині мистецтва як соціальної інституції, конструювання історії мистецтва як концептуального підґрунтя мистецької автономії та колективно продукована візуальна мова визначають індивідуальне сприйняття мистецького твору та відповідний йому характер відтворення реальності. Це означає, що безпосередній контакт із твором постає як неможливий. Завдяки цій недетермінованості об'єктом, мистецька репрезентація здобуває інтерпретаційну широту, і ра­зом з тим стає відкритою для зовнішніх втручань. Через ланку опосередкувань онтологічного, семіологічного та інституційного характеру, притаманних художній репрезентації, політична ідеологія впливає на формування репрезентаційних ментальних схем, а отже й на формування такого типу візуальної реальності, яка з ними узгоджується. Для обґрунтування цих тез залучено: теорію репрезентації, теорію мистецтва як знакової системи, концепт «мистецького світу» (А. Данто) та інституційну теорію мистецтва. За допомогою критичного застосування концептуального апарату цих теорій обґрунтовано виняткову роль опосередкувань і посередників (інтерпретаторів) у структурі мистецьких репрезентацій. У висновку зазначено, що притаманна мистецьким творам вразливість до ідеологічних втручань випливає з самої суті мистецтва як репрезентації та підважує його претензії на автономність. Інтерпретація будується на схемах, що мають зовнішнє походження щодо самого твору мистецтва, але програмують його розуміння в інтересах певних соціальних груп. Як наслідок, політична ідеологія обхідними шляхами потрапляє у мистецтво. Саме тому мистецтво є місцем боротьби різних репрезентаційних режимів, за якими стоять певні політичні ідеології. Це боротьба за право конструювання реальності.Матеріал надійшов 18.08.2019

This article analyzes art as type of representation and illuminates the reasons for its vulnerability to external ideological interventions despite proclaimed social autonomy of art. The author proposes and substantiates the assumption that certain types of mediations in the representation structure determine its openness to ideological intervention and political manipulation. An immanent conflict of several representations inside the art as a social institution; art history construction as conceptual basis of art autonomy; collectively produced visual language – it's all determine the individual perception of artwork and the appropriate nature reproduction of reality. It means that a direct contact between the viewer and the artwork became impossible. Due to this undetermination with the object, art representation gets its interpretation wideness and becomes more vulnerable to external interventions. Ideology influences on the representation's mental scheme through a link of ontological, semiotic, and institucional mediations, which is inherent for art representation. Therefore political ideology affects formation of visual reality type which consists it constitutes. To substantiate these theses we involved: the theory of representation, the theory of art as a sign system, the "artworld" concept (A. Danto) and the institucional theory of art. With the help of critical application of this theories' conceptual apparate we justified the unique role of mediation and mediators (interpreters) in the art representation structure. The conclusion stats that inherent for artworks vulnerability to ideological influence follows from the essence of art as representation and sums its claims for autonomy. Interpretation is based on schemes which have external origin from the artwork itself, but programming its understanding is in the interests of certain social groups. As a consequence political ideology gets into art in a roundabout way. That is why art became the battlefield of different representation regimes which underlie certain political ideologies. It is a battle for the right to construct reality.Article received 18.08.2019 ; У статті проаналізовано мистецтво як тип репрезентації та прояснено причини його вразливості до зовнішнього ідеологічного втручання, попри проголошену соціальну автономність. Автор висуває і обґрунтовує припущення, що певні типи опосередкувань у структурі репрезентації зумовлюють її відкритість до ідеологічного втручання і політичних маніпуляцій. Постійний конфлікт репрезентацій усередині мистецтва як соціальної інституції, конструювання історії мистецтва як концептуального підґрунтя мистецької автономії та колективно продукована візуальна мова визначають індивідуальне сприйняття мистецького твору та відповідний йому характер відтворення реальності. Це означає, що безпосередній контакт із твором постає як неможливий. Завдяки цій недетермінованості об'єктом, мистецька репрезентація здобуває інтерпретаційну широту, і ра­зом з тим стає відкритою для зовнішніх втручань. Через ланку опосередкувань онтологічного, семіологічного та інституційного характеру, притаманних художній репрезентації, політична ідеологія впливає на формування репрезентаційних ментальних схем, а отже й на формування такого типу візуальної реальності, яка з ними узгоджується. Для обґрунтування цих тез залучено: теорію репрезентації, теорію мистецтва як знакової системи, концепт «мистецького світу» (А. Данто) та інституційну теорію мистецтва. За допомогою критичного застосування концептуального апарату цих теорій обґрунтовано виняткову роль опосередкувань і посередників (інтерпретаторів) у структурі мистецьких репрезентацій. У висновку зазначено, що притаманна мистецьким творам вразливість до ідеологічних втручань випливає з самої суті мистецтва як репрезентації та підважує його претензії на автономність. Інтерпретація будується на схемах, що мають зовнішнє походження щодо самого твору мистецтва, але програмують його розуміння в інтересах певних соціальних груп. Як наслідок, політична ідеологія обхідними шляхами потрапляє у мистецтво. Саме тому мистецтво є місцем боротьби різних репрезентаційних режимів, за якими стоять певні політичні ідеології. Це боротьба за право конструювання реальності.Матеріал надійшов 18.08.2019

This article analyzes art as type of representation and illuminates the reasons for its vulnerability to external ideological interventions despite proclaimed social autonomy of art. The author proposes and substantiates the assumption that certain types of mediations in the representation structure determine its openness to ideological intervention and political manipulation. An immanent conflict of several representations inside the art as a social institution; art history construction as conceptual basis of art autonomy; collectively produced visual language – it's all determine the individual perception of artwork and the appropriate nature reproduction of reality. It means that a direct contact between the viewer and the artwork became impossible. Due to this undetermination with the object, art representation gets its interpretation wideness and becomes more vulnerable to external interventions. Ideology influences on the representation's mental scheme through a link of ontological, semiotic, and institucional mediations, which is inherent for art representation. Therefore political ideology affects formation of visual reality type which consists it constitutes. To substantiate these theses we involved: the theory of representation, the theory of art as a sign system, the "artworld" concept (A. Danto) and the institucional theory of art. With the help of critical application of this theories' conceptual apparate we justified the unique role of mediation and mediators (interpreters) in the art representation structure. The conclusion stats that inherent for artworks vulnerability to ideological influence follows from the essence of art as representation and sums its claims for autonomy. Interpretation is based on schemes which have external origin from the artwork itself, but programming its understanding is in the interests of certain social groups. As a consequence political ideology gets into art in a roundabout way. That is why art became the battlefield of different representation regimes which underlie certain political ideologies. It is a battle for the right to construct reality.Article received 18.08.2019 ; У статті проаналізовано мистецтво як тип репрезентації та прояснено причини його вразливості до зовнішнього ідеологічного втручання, попри проголошену соціальну автономність. Автор висуває і обґрунтовує припущення, що певні типи опосередкувань у структурі репрезентації зумовлюють її відкритість до ідеологічного втручання і політичних маніпуляцій. Постійний конфлікт репрезентацій усередині мистецтва як соціальної інституції, конструювання історії мистецтва як концептуального підґрунтя мистецької автономії та колективно продукована візуальна мова визначають індивідуальне сприйняття мистецького твору та відповідний йому характер відтворення реальності. Це означає, що безпосередній контакт із твором постає як неможливий. Завдяки цій недетермінованості об'єктом, мистецька репрезентація здобуває інтерпретаційну широту, і ра­зом з тим стає відкритою для зовнішніх втручань. Через ланку опосередкувань онтологічного, семіологічного та інституційного характеру, притаманних художній репрезентації, політична ідеологія впливає на формування репрезентаційних ментальних схем, а отже й на формування такого типу візуальної реальності, яка з ними узгоджується. Для обґрунтування цих тез залучено: теорію репрезентації, теорію мистецтва як знакової системи, концепт «мистецького світу» (А. Данто) та інституційну теорію мистецтва. За допомогою критичного застосування концептуального апарату цих теорій обґрунтовано виняткову роль опосередкувань і посередників (інтерпретаторів) у структурі мистецьких репрезентацій. У висновку зазначено, що притаманна мистецьким творам вразливість до ідеологічних втручань випливає з самої суті мистецтва як репрезентації та підважує його претензії на автономність. Інтерпретація будується на схемах, що мають зовнішнє походження щодо самого твору мистецтва, але програмують його розуміння в інтересах певних соціальних груп. Як наслідок, політична ідеологія обхідними шляхами потрапляє у мистецтво. Саме тому мистецтво є місцем боротьби різних репрезентаційних режимів, за якими стоять певні політичні ідеології. Це боротьба за право конструювання реальності.Матеріал надійшов 18.08.2019

In contrast to US voters, whose behavior is explained in terms of party identification, controversial issues, & degree of trust in public officials, the behavior of Dutch voters is best analyzed in terms of their position on a Left-Right ideological continuum. Analysis of election data from 1970 studied in C. P. Middendorp's Progressiveness and Conservatism: The Fundamental Dimensions of Ideological Controversy and Their Relationship to Social Class (The Hague/New York: Mouton, 1978), as well as data from 1975, 1980, & 1985, reveals a difference between the actual position on this continuum & voter self-identification, dependent on internally defined philosophical variables. The Left-Right continuum can be expressed along two axes: (1) socioeconomic equality/inequality, & (2) libertarianism/authoritarianism. 6 Tables, 3 Figures, 43 References. M. Meeks

Consideration of different possibilities and opportunities for researching ideologies as concepts' spheres that is as a complex bundle of concepts of different types, together with distinct structures of concepts' fields and interrelations between them is provided. Such an understanding of political ideologies would enable analysts to apply a cognitive-discursive research framework comprised of a number of different scientific disciplines: first and foremost is based on political science expert knowledge in the realm of political concepts and cognitive linguistics which actually harbors cognitive-discursive research framework; second – sociology and cognitive sciences, and the third – discourse analysis. Political ideologies as concepts' spheres are methodologically defined using the morphological approach to ideologies developed by M. Freeden, which allows comparing the core-periphery structure of an ideology with the concept of carcass (framework) and its variables within the cognitive approach. Based on a number of illustrative examples, it is proved that in order to understand how ideologies influence the perception of people one needs to analyze spheres and fields of concepts as cognitive schemes. An application of discourse analysis to analyze both the levels and structures of the spheres of concepts, but also to trace the formation and practical use of the ideological cognitive schemes, is advocated. However it is suggested that social science component should be researched on its own, i.e. separately from the cognitive side of a given sphere of concepts in order to grasp the ways ideological discourses are perceived on cognitive level. The concept of «the political self» is also mentioned in the context of researching the process of political socialization which is inevitable influenced by a number of social and cognitive factors. An example of how literature studies can be applied to study ideologies and even form a typology of them is also provided, opening a door for further discussions and studies into possibilities of creating an interdisciplinary framework of researching political ideologies as spheres of concepts. ; Рассматриваются возможности исследования идеологий как концептосфер, то есть как совокупности разновидных концептов, структур концептополей и их связей между собою. Такое понимание политических идеологий в свою очередь делает возможным применение к их изучению когнитивно-дискурсивного анализа междисциплинарного типа, включающего в себя подходы нескольких дисциплин разных уровней: первый и базовый – политической науки и когнитивной лингвистики, в рамках которой была разработана когнитивно-дискурсивная парадигма, второй – социологии и когнитивной науки, и, соответственно, третий – дискурс-анализа. Политические идеологии как концептосферы методологически обосновываются на основе морфологического подхода к идеологиям М.Фридена, позволяющего сравнивать ядро и периферию идеологий с концепцией когнитивных схем как каркаса с переменными в содержании. На основе иллюстративных примеров доказывается, что для понимания специфики влияния идеологий на восприятие людей концептосферы и концептополя их целесообразно рассматривать как когнитивные схемы, которые активно исследуют ученые в области концептологии. Предлагается применение дискурс-анализа как для изучения составляющих элементов концептосфер и их уровней, так и для изучения процессов формирования когнитивных схем, их внедрения и пр. При этом предлагается разграничивать обществоведческую составляющую концептосфер и когнитивную, то есть ту, которая сосредотачивается в первую очередь на особенностях восприятия идеологического дискурса. Упоминается концепция «политического Я» в контексте исследования политической социализации, в которой важную роль играют социо-когнитивные факторы. Приводится пример использования литературоведческих инструментов для изучения и типологизации политических идеологий как концептосфер, что открывает интересные перспектиивы для дальнейших междисциплинарных когнитивно-дискурсивных исследований сферы политического. ; Розглядаються можливості дослідження ідеології як концептосфери, тобто як сукупності концептів різних видів, як структури концептополів та зв'язків між ними. Таке розуміння політичних ідеологій своєю чергою уможливлює застосування до їх дослідження когнітивно-дискурсивного аналізу міждисциплінарного типу, який поєднує у собі підходи кількох дисциплін різних рівнів: перший й засадничий – політичної науки та когнітивної лінгвістики, в межах якої і була розроблена когнітивно-дискурсивна парадигма, другий – соціології і когнітивної науки, і, відповідно, третій рівні – дискурс-аналізу. Політичні ідеології як концептосфери методологічно обґрунтовуються на основі морфологічного підходу до ідеологій М. Фрідена, що дозволяє порівняти ядро та периферію ідеологій з концепцією когнітивних схем як каркасів зі змінними у змісті. На основі ілюстративних прикладів доводиться, що для розуміння специфіки впливу ідеологій на сприйняття людей концептосфери та концептополя їх доцільно розглядати як когнітивні схеми, які активно досліджують науковці в галузі концептології. Пропонується застосування дискурс-аналізу, як для дослідження складових і рівнів концетосфер, так і до дослідження процесу формування когнітивних схем, їх впровадження тощо. При цьому пропонується розмежовувати суспільствознавчу складову концептосфер та когнітивну, тобто ту, що зосереджується у першу чергу на особливостях сприйняття ідеологічного дискурсу. Згадується концепція «політичного Я» в контексті дослідження політичної соціалізації, в якій важливу роль відіграють соціо-когнітивні чинники. Наводиться приклад застосування літературознавчого інструментарію для дослідження і типологізації політичних ідеологій як концептосфер, що відкриває цікаві перспективи подальших міждисциплінарних когнітивно-дискурсивних досліджень сфери політичного.

Results from the 1986 parliamentary elections in the Netherlands are examined to assess the impact on voting behavior of several major factors: pillarization, based on religion & SC; issues; candidate orientations; & ideology. The importance of religion & SC has declined since the 1950s, with religious voters supporting secular parties & secular voters also supporting religious parties, especially the Christian Democrats. Issues & economic ideology are strongly related to party choice; candidate orientations also have some influence. Each of these perspectives explains part of voter behavior; together they yield two discriminant functions, one correlated with Left-Right orientation, various political issues, & support for various candidates, the other with religiosity & abortion attitudes. Together, these discriminant functions correctly classify 52% of voters by party preferences. 20 Tables, 2 Figures. Modified HA

Communication between political elites & the general public is suffering from information overload. The best way to remedy the problem is to improve political language. Ideology is the most 'rational' political language available: it carries information about elite decision making at a relatively modest cost. Three questions are considered: (1) Do the decisionmakers have an ideology? (2) If 'yes,' is it instrumental in the decision-making process? (3) If 'yes,' why does this ideological factor rarely reach the public? The last two questions are considered from a formal viewpoint. It is shown that ideology can be important in the private decision-making forum & disappear when the elites address the public. The private forum is dominated by the need for policy output & by the necessity for coalition formation. The adaptation of ideology to this situation depends on its articulation degree & on the coalition-formation type. Generally, the salience aspect of ideology is less likely to suffer than its position aspect. The public forum is dominated by the needs for recruiting support & legitimizing proposals. Ideology is generally too costly a device to be used for these purposes. HA.

UK: Досліджується сутність націоналізму та його роль в теорії і практиці політичних партій. Підкреслюється, що націоналістичний фактор став невід'ємною складовою суспільно-політичного життя в Україні і володіє ефек- тивними важелями впливу на розбудовчі процеси. Як ідейний та суспільно- політичний рух він має своїх виразників в особі партій та організацій. Автор поділяє підхід науковців, котрі вважають, що націоналізм є спосіб життєдіяльності нації, в основі єдності якого покладені три складники: колективна саморефлексія (національна свідомість); колективна воля (національні прагнення); колективна дія (практика національного самоствердження). Отже, націоналізм як ідеологія є ідейним центром, який узагальнює всі прояви національної активності і спрямовує її в русло розв'язання загальнонаціональних інтересів. Він покликаний дати ідейно-теоретичне обґрунтування необхідності практичної боротьби нації за національне самовизначення та національне самоствердження. Робиться висновок, що націоналістичні партії, організації та рухи відіграють помітну роль у суспільно-політичному житті різних країн, у тому числі й в Україні. Така роль у XXI ст. буде зростати, оскільки національні проблеми залишаються на порядок денний політичного життя. EN: Explores the essence of nationalism and its role in the theory and practice of political parties. It is emphasized that the nationalist factor has become an integral part of political life in Ukraine and is an effective lever of influence on the transformation processes. As the ideological and socio-political movement it has its supporters in the person of political parties and organizations. The author shares the approach of scientists who believe that nationalism is the way of life of the Nations, in the basis of unity which polojeny three parts: collective self-reflection (national consciousness); collective will (national aspirations); collective action (practice of national selfassertion). So, nationalism as an ideology is the ideological center, which summarizes all manifestations of national activity, and sends it into the mainstream of decision of national interests. It is intended to provide the ideological and theoretical substantiation of necessity of the practical struggle of the Nations for national selfdetermination and national self-assertion. It is concluded that the nationalist parties, organizations and movements play a prominent role in public-political life of different countries, including Ukraine. Such a role in XXI century will grow as national issues remain on the agenda of the political life.

The Dutch parliamentary election studies for the years 1973-1986 reveal that differences between men & women in political participation have been reduced to a minimal level, but still persist. Two hypotheses regarding these differences -- that women are less involved in politics than men, & that women experience more problems when trying to become politically active -- are supported by the evidence. Differences are small or nonexistent for participation in unconventional activities, but substantially greater for conventional ones. Working outside the home significantly enhances the participation of women, but does not affect that of men. Differences within each sex appear larger than differences between the sexes. Politically active men & women are relatively more leftist, & politically active men are favorable to the women's movement & to women's emancipation. 14 Tables, 1 Figure, 1 Appendix, 39 References. Modified HA

An article based on the contribution or three authors. Former political secretary of the Flemish ecological party Green! Geysels remembers the main strategies at the start of the sanitary cordon in Belgium in 1989. After summing up the effects and impact of these statements, he defends the cordon as an instrument which helps to protect the bases of democracy. De Lange, in the second contribution, Right-populist political parties and sketches the academic outlines of the discussion. She warns against unilateral, unfounded and unwise propositions in the debate, certainly when it concerns translating the Belgian experience to the current Dutch situation. Professor Fennema, the third author, studied the forming of extreme Right parties in Europe and is president of the Center of Radicalism and Extremism Studies CRES. He writes of the Dutch experience with the sanitary cordon and its consequences on contemporary political debate in the Netherlands, which has changed into a debate in terms of fear and hate. All three authors emphasize that a comparison between the Flemish and Dutch experience falls: in Flanders, where the cordon functions since 20 years, no party was ever forbidden. In the Netherlands, where discussion on the sanitary cordon has been bled, that happened. O. van Zijl

The problem of gender correlation in contemporary Ukrainian political space is examined. The meaning of the political ideologies relative to women question is obverted. Social relations between the genders in Ukrainian political discourse are analyzed. ; The problem of gender correlation in contemporary Ukrainian political space is examined. The meaning of the political ideologies relative to women question is obverted. Social relations between the genders in Ukrainian political discourse are analyzed.

The problem of gender correlation in contemporary Ukrainian political space is examined. The meaning of the political ideologies relative to women question is obverted. Social relations between the genders in Ukrainian political discourse are analyzed. ; The problem of gender correlation in contemporary Ukrainian political space is examined. The meaning of the political ideologies relative to women question is obverted. Social relations between the genders in Ukrainian political discourse are analyzed.

The article is analyzing the concept of liquid ideologies, in particular in Western, Ukrainian and Russian political cultures. The author argues that in the past two centuries ideologies, despite their "solid" or "architectonic" claims, always tended to be "liquid", exchanging ideas, concepts, images, metaphors between themselves. Ukrainian Maidan protests in 2013-2014 have also showed the liquidity of ideologies in the present historical moment: Maidan was a cocktail of liberal, right-wing and left-wing ideologies. The article also introduces new concepts describing the current political moment: zoopolitics, geopolitical oligarchy, post-terrorism, suicide states, revolution of the giving. ; ***

To comprehend the Maidan phenomenon the Editorial Board of "Filosofska dumka" has invited for discussion the participants of the Revolution of Dignity — philosophers, historians, journalists. Can this phenomenon be comprehended with the use of the steady social and ideological definitions, and does it require the change of the political vocabulary? Had the Maidan an ideology / ideologies and had it influence on popularity of certain ideologies? Maidan and political radicalism: the right-wing and left-wing participants in the Maidan — phantoms or real forces? The Maidan and the state — opposition or complementarity? How did the Maidan realize itself? Which were the principles of self-organization and activities of the Maidan? What was the religion role in the Maidan? Has the Maidan gone or does it continue? The participants of the round-table meeting tried to find answers to these questions. ; ***