Suchergebnisse

Problem setting. The relevance of our study is due to the excessive popularity of the concept of «socio-cultural identity» as a scientific term and tool for studying the postmodern world. As a concept of socio-humanitarian knowledge, it remains one of the most uncertain and at the same time actively used in modern research for theoretical and practical analysis and typology of socio-cultural processes. Understanding the specifics of socio-cultural identity and its formation in postmodern conditions is one of the most relevant and acute topics of modern science, which can provide a full understanding of the essence of this world. Recent research and publications analysis. Representatives of almost all humanities are involved in the discussion about identity. The fundamental development of the concept of sociocultural identity of the postmodern world is contained in the works of J. Habermas, E. Giddens, E. Erickson, A. Etzioni, M. Castells, F. Cassidy, S. Huntington, E. Smith, F. Fukuyama, W.Hesle and etc. Ukrainian researchers have also contributed to understanding the problem of identity. They have a large number of works that are directly or indirectly related to the phenomenon of identity and have such a wide variety of topics that it is not possible to present it exhaustively. A specific feature of their work is the in-depth attention to everything related to the national component of socio-cultural identity. The main result of the accumulation of knowledge about socio-cultural identity by the social sciences and humanities is the understanding that adequate research of this phenomenon is possible only in an interdisciplinary space. The tendency to comprehend identity in science persists and in parallel new directions of research are developing – first of all, it is a study of the social construction of identity in the postmodern era. Paper objective. The purpose of our study is resource of the peculiarities of the transformation of socio-cultural identity as an object and subject of social construction, which has specific features in the postmodern conditions, which has specifics in Ukrainian society. Paper main body. The tendency to study identity in a socio-cultural perspective was formed at the end of the XX century, when it began to be positioned as a set of positive signs of combining oneself with a community based on a common historical past and cultural values. Socio-cultural identity has a personal, individual level and social, group and combines different modifications that depend on its basic criteria - civilization, regional, civic, political, ethnic, national and others. An indisputable sign of the times is the active formation of a hybrid, multiple identity (national, regional, civilizational), when different criteria are used for self-identification, as well as mosaic identity, when self-determination criteria are quickly adjusted according to the new life situation. Postmodern is a historical epoch that begins in the XX cent. and continues to this day, increasingly acquiring such features as dynamism, nonlinearity, ephemerality and conflict-generating development of socio-political processes, exacerbation of territorial, demographic, national, religious, environmental and other problems. Transformational processes of the ending of the XX century led to a weakening of its clarity and the formation of «soft», «fluid» identity, which is associated with the departure into the past of the classical forms of class structure of modern society. The arena of the struggle for identity is politics, various economic, political and social processes that act as mechanisms for constructing socio-cultural identity. The construction of identity is directly based on the problem of social construction of reality. The transformation of socio-cultural identity of the postmodern is due to the following features of the era: pluralization; continuous dynamism, variability that often destroys, devalues, marginalizes traditional basic spiritual values; bifurcation of cultural space; absolutization of freedom and opportunities for individual choice; high level of tolerance; formalization and virtualization of identity, its blurring. Based on this, we identify the leading features of socio-cultural identity of the postmodern: first, personalization, individualization of identity, which is seen as a personal project that allows the individual full self-expression; secondly, flexibility, plasticity, variability. Scientists have repeatedly pointed out the lack of a project of postmodern identity acceptable to Ukrainian society, the need to construct a «new» Ukrainian identity, however, understanding this problem in the context of globalization, called for the uniqueness of the Ukrainian nation. Conclusions of the research. The debate about socio-cultural identity in Ukraine is growing and gaining popularity due to social crises and constant transformations, and, in our opinion, because for a long time (after independence) identity policy was not a priority and the elite did not care about its construction.The Ukrainian elite, trying to build a socio-cultural identity in postmodern society, must use the full potential of cultural space – historical and cultural attractions, language, science (especially the humanities), literature and art, education, museums – to develop a consolidated identification project. The solution to the problem of building a socio-cultural identity in Ukraine can be manifested in two directions – a radical change of identity in accordance with the complete modernization of society in post-Soviet times; – creation of non-conflict (low-conflict) socio-cultural identity on the basis of continuity and preservation of cultural tradition, which could become an effective resource for the development of society ; Специфичность эпохи постмодерна определяет и одновременно отражает одну из наиболее острых проблем современного общества – размывание социокультурной идентичности, поэтому проявилась необходимость конструирования более или менее устойчивой модели идентичности. Сугубо украинская ситуация идентификационных противоречий эпохи постмодерна совпала по времени с масштабным кризисом идентичности и вызвала ответную реакцию – активный поиск и конструирование новой социокультурной идентичности украинского общества. ; Автор звертається до осмислення соціокультурної ідентичності як результату виявів характеристик постмодерну: специфічність епохи постмодерну визначає і одночасно відображує одну з найбільш гострих проблем сучасного суспільства – розмивання соціокультурної ідентичності та необхідності конструювання більш-менш стійкої моделі ідентичності. Суто українська ситуація ідентифікаційних суперечностей постмодерної епохи збіглася в часі з масштабною кризою ідентичності та викликала відповідну реакцію – активний пошук й конструювання нової соціокультурної ідентичності суспільства.

Problem setting. Manipulations are the main thing in «black rhetoric». Nowadays, it is not difficult to influence with the help of words, different techniques can be used, but they all act as a forced verbal influence on the listener. All of them are formulated and sound based on the power of words. However, where the coercion of submission to another's will is disguised and hidden, there is always contempt and speculation. Therefore, it is no coincidence that most experts raise the question of the moral side of the use of black rhetoric. However, it is fair to say that "black rhetoric" does not mean that it is "forbidden rhetoric." Most likely − this is the reverse side of the classic rules of the communicative process. These are two reverse sides of the same coin: on the one hand, argumentation and logic are clearly presented. On the other hand − rhetoric as a method of securing beliefs. It is believed that black rhetoric is constructive under certain conditions.Paper objectiv. An article devoted to the study of the problems of the application of manipulations with «black rhetoric», coverage of the technology of black rhetoric and methods of resistance to the means and technical manipulative influence on consciousness. The aim of the study is to reveal the techniques of «black rhetoric» and find ways to overcome several methods of manipulating consciousness. Paper main body. According to K. Bredemayer, "black rhetoric" is the manipulation of a complex of rhetorical, dialectical, polemical and rabid methods in order to direct the conversation in the desired direction and lead the opponent or the audience to the desired conclusion and result for the manipulator. "Black rhetoric" and logic are interconnected, they are united not only by a common process of proof, but also by the fact that each of the sciences is based on thinking, in fact, the main type of rhetoric is verbal thinking, and the most important argument is manipulation. Verbal thinking − thinking that operates with fixed concepts in words, thoughts, conclusions, analyzes and summarizes, builds hypotheses and theory. It takes place in forms that are constant in the language, ie carried out in the processes of internal or ("thinking aloud") external language. Communication through verbal means is nothing more than the use of a living word in the transmission of information. But in addition to language, speech, there are other means of communication. People exchange information through gestures, facial expressions, looks, postures, body movements, which are called non-verbal (non-verbal) means of communication. Nonverbal communication is a system of nonverbal cues that serve as a means of exchanging information between people. There is no consensus on the composition of non-verbal components of communication, their classification is based on different criteria. Thus, the communicative nonverbal components of communication are praxodic, kinetic, toxic and proxemic means. "Black rhetoric" uses primarily verbal manipulations. Manipulation is the covert control of people and their behavior. The peculiarity of all manipulative language techniques is that the speaker does not directly state his true purpose. The interlocutor seems to come to the conclusion that the manipulator needs. Language manipulation can be found in almost all spheres of human life: in advertising, trade, politics, education, psychotherapy, jurisprudence, literature, family communication and more. In addition to language manipulation, there is also psychological manipulation, which has the following characteristics: the attitude of the manipulator to the objects of manipulation as a means to achieve one's own goal; the desire to gain a unilateral advantage; the latent nature of the influence (both the fact of influence and its direction); use of psychological vulnerability of the person. The analysis of the listed manipulative techniques of "black rhetoric" shows the absence of logical methods of proof and refutation. Psychological factors, emotional influences, suggestive possibilities are emphasized − thinking avoids logical principles of proof and refutation. Conclusions of the research. Strategies such as: take the initiative in the conversation to prevent manipulation; do not allow a skillful interlocutor-manipulator to disturb the normal course of your thoughts in his favor, because black rhetoric seeks to use linguistic means, the purpose of which is the ability to argue and discuss, emphasize and propagate so that the speaker always wins, despite the erroneous judgments. To effectively counteract "black rhetoric", psychological influence through critical thinking and reflection should be avoided; emphasize the logical means of discussion; analyze the information by comparing the proposed facts to be verified. Mastering the logical methods of introducing a discussion allows you to overcome the dangerous effects of "black rhetoric", to resist suggestions. Information security is thus achieved by mastering logical knowledge and skills of logical proof and refutation. ; Статья посвящена исследованию основных моментов использования «черной риторики» с целью манипулирования массовым, групповым и индивидуальным сознанием. «Черная риторика» рассматривается как использование комплекса риторических, диалектических, полемических и рабулистичних приемов с целью направить беседу в нужное русло и привести оппонента или публику к желаемому для лица-манипулятора заключению и результату. «Черная риторика» опирается как на психологическое воздействие, так и на стилистическое многообразие языка, позволяет по-разному описать одно и то же событие, показать это событие как положительное, или отрицательное, изменить акценты в нужную манипулятору сторону, что может создавать опасную для общества ситуацию. Анализ манипулятивных техник «черной риторики» свидетельствует о пренебрежении логическими методами доказательства и опровержения. ; Стаття, присвячена дослідженню основних моментів використання «чорної риторики» з метою маніпулювання масовою, груповою і індивідуальною свідомістю. «Чорна риторика» розглядається як застосування комплексу риторичних, діалектичних, полемічних та рабулістичних прийомів, які дозволяють направити бесіду в бажане русло і привести опонента або публіку до бажаного для особи-маніпулятора висновку або результату. «Чорна риторика» спирається як на психологічний вплив, так й на стилістичне різноманіття мови, що дозволяє по-різному описати одну й ту ж подію, показати цю подію як позитивну, або негативну, змінити акценти в потрібний маніпулятору бік, що може створювати небезпечну для суспільства ситуацію. Аналіз маніпулятивних технік «чорної риторики» свідчить про нехтування логічними методами доведення та спростування.

Problem setting. The relevance of our study is due to the excessive popularity of the concept of «socio-cultural identity» as a scientific term and tool for studying the postmodern world. As a concept of socio-humanitarian knowledge, it remains one of the most uncertain and at the same time actively used in modern research for theoretical and practical analysis and typology of socio-cultural processes. Understanding the specifics of socio-cultural identity and its formation in postmodern conditions is one of the most relevant and acute topics of modern science, which can provide a full understanding of the essence of this world. Recent research and publications analysis. Representatives of almost all humanities are involved in the discussion about identity. The fundamental development of the concept of sociocultural identity of the postmodern world is contained in the works of J. Habermas, E. Giddens, E. Erickson, A. Etzioni, M. Castells, F. Cassidy, S. Huntington, E. Smith, F. Fukuyama, W.Hesle and etc. Ukrainian researchers have also contributed to understanding the problem of identity. They have a large number of works that are directly or indirectly related to the phenomenon of identity and have such a wide variety of topics that it is not possible to present it exhaustively. A specific feature of their work is the in-depth attention to everything related to the national component of socio-cultural identity. The main result of the accumulation of knowledge about socio-cultural identity by the social sciences and humanities is the understanding that adequate research of this phenomenon is possible only in an interdisciplinary space. The tendency to comprehend identity in science persists and in parallel new directions of research are developing – first of all, it is a study of the social construction of identity in the postmodern era. Paper objective. The purpose of our study is resource of the peculiarities of the transformation of socio-cultural identity as an object and subject of social construction, which has specific features in the postmodern conditions, which has specifics in Ukrainian society. Paper main body. The tendency to study identity in a socio-cultural perspective was formed at the end of the XX century, when it began to be positioned as a set of positive signs of combining oneself with a community based on a common historical past and cultural values. Socio-cultural identity has a personal, individual level and social, group and combines different modifications that depend on its basic criteria - civilization, regional, civic, political, ethnic, national and others. An indisputable sign of the times is the active formation of a hybrid, multiple identity (national, regional, civilizational), when different criteria are used for self-identification, as well as mosaic identity, when self-determination criteria are quickly adjusted according to the new life situation. Postmodern is a historical epoch that begins in the XX cent. and continues to this day, increasingly acquiring such features as dynamism, nonlinearity, ephemerality and conflict-generating development of socio-political processes, exacerbation of territorial, demographic, national, religious, environmental and other problems. Transformational processes of the ending of the XX century led to a weakening of its clarity and the formation of «soft», «fluid» identity, which is associated with the departure into the past of the classical forms of class structure of modern society. The arena of the struggle for identity is politics, various economic, political and social processes that act as mechanisms for constructing socio-cultural identity. The construction of identity is directly based on the problem of social construction of reality. The transformation of socio-cultural identity of the postmodern is due to the following features of the era: pluralization; continuous dynamism, variability that often destroys, devalues, marginalizes traditional basic spiritual values; bifurcation of cultural space; absolutization of freedom and opportunities for individual choice; high level of tolerance; formalization and virtualization of identity, its blurring. Based on this, we identify the leading features of socio-cultural identity of the postmodern: first, personalization, individualization of identity, which is seen as a personal project that allows the individual full self-expression; secondly, flexibility, plasticity, variability. Scientists have repeatedly pointed out the lack of a project of postmodern identity acceptable to Ukrainian society, the need to construct a «new» Ukrainian identity, however, understanding this problem in the context of globalization, called for the uniqueness of the Ukrainian nation. Conclusions of the research. The debate about socio-cultural identity in Ukraine is growing and gaining popularity due to social crises and constant transformations, and, in our opinion, because for a long time (after independence) identity policy was not a priority and the elite did not care about its construction.The Ukrainian elite, trying to build a socio-cultural identity in postmodern society, must use the full potential of cultural space – historical and cultural attractions, language, science (especially the humanities), literature and art, education, museums – to develop a consolidated identification project. The solution to the problem of building a socio-cultural identity in Ukraine can be manifested in two directions – a radical change of identity in accordance with the complete modernization of society in post-Soviet times; – creation of non-conflict (low-conflict) socio-cultural identity on the basis of continuity and preservation of cultural tradition, which could become an effective resource for the development of society ; Специфичность эпохи постмодерна определяет и одновременно отражает одну из наиболее острых проблем современного общества – размывание социокультурной идентичности, поэтому проявилась необходимость конструирования более или менее устойчивой модели идентичности. Сугубо украинская ситуация идентификационных противоречий эпохи постмодерна совпала по времени с масштабным кризисом идентичности и вызвала ответную реакцию – активный поиск и конструирование новой социокультурной идентичности украинского общества. ; Автор звертається до осмислення соціокультурної ідентичності як результату виявів характеристик постмодерну: специфічність епохи постмодерну визначає і одночасно відображує одну з найбільш гострих проблем сучасного суспільства – розмивання соціокультурної ідентичності та необхідності конструювання більш-менш стійкої моделі ідентичності. Суто українська ситуація ідентифікаційних суперечностей постмодерної епохи збіглася в часі з масштабною кризою ідентичності та викликала відповідну реакцію – активний пошук й конструювання нової соціокультурної ідентичності суспільства.

In the article on the basis of the statistical materials analytical works of predecessors archived,, a role and place of education, culture and religion are considered in forming of socialstatistical values young cities. A research aim is certain taking into account actuality of select theme and scientific level of her development. She consists in that on the basis of complex analysis of the published and archived sources, achievements of historiography and allied subjects to investigate the features of character of place, and roles of municipal young people in social and political life of the independent state.Except that, public meaningfulness of problem, appearance of new statistical data predetermined the necessity of further researches. Actuality of the outlined problem was predetermined, foremost, by a necessity to have a clear idea about that, what place in life of ordinary young man that lived in city occupied a seed, to put, work. That appeared important tasks before historical science there was a study of effectiveness of public social policy youth their segment. The found not enough out was remained by the question of public space of youth existence. Description of activity of youth public organizations political scientists, philosophers, engaged in traditionally. Scientific literature that plugs the problems of participation of public authorities in the public providing of young people, basic ways of the socio­economic and social and political becoming young cities and villages only partly examines influence on the social status values (descriptions) of education, culture and religion.Importance of the outlined problem is predetermined, foremost, by a necessity to have a clear idea about that is modern Ukrainian youth, in particular her municipal group, what place public factors, that influenced at choice forming of vital values, ideals, practices, reference­points, priorities there is the real payment of young people that socio­economic and social and political development of the independent state, settled in life. Basic fundamental approaches of state power are found out to forming cultural, educational, religious politics, to development of self­realization youth, socio­economic modernization of Ukraine. Considerable attention is spared to development during 1990­2000th of row of values of Ukrainian society : freedom, dignity, patriotism, independences and others like that. In measuring of finding out of changes in basic social status descriptions young cities are investigational role in her life of education, effectiveness of public educational policy in providing of right for a citizen on education. First in historiography on the basis of specific methodological tool reasons of receipt are found out by the young people of secondary, higher education, professional and professional increase. It is confirmed, that on vital options young cities considerable influence had informative, language factors. The special attention is spared to research of influences of socio­economic and social and political factors on forming of vital priorities of municipal young people. ; В статті на основі архівних, статистичних матеріалів, аналітичних напрацювань попередників, розглянуто роль і місце освіти, культури та релігії у формуванні соціально­статистичних цінностей молоді міста. Мета дослідження визначена з урахуванням актуальності обраної теми та наукового рівня її розробки. Вона полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу опублікованих та архівних джерел, здобутків історіографії та суміжних наук дослідити особливості характеру місця та ролі міської молоді в суспільно­політичному житті незалежної держави.Окрім того, суспільна значимість проблеми, поява нових статистичних даних зумовлювали необхідність подальших досліджень. Актуальність окресленої проблеми зумовлювалась, перш за все, необхідністю мати чітке уявлення про те, яке місце в житті пересічної молодої людини, що проживала в місті, займали сім'я, діти, робота. Важливим завданням, що поставало перед історичною наукою було вивчення результативності державної соціальної політики, молодіжного їх сегмента. Недостатньо з'ясованим залишалося і питання суспільного простору молодіжного буття. Характеристикою діяльності молодіжних громадських організацій традиційно займалися політологи, філософи. Наукова література, яка включає проблеми участі органів державної влади у суспільному забезпеченні молоді, основних шляхів соціально­економічного і суспільно­політичного становлення молоді міста і села лише почасти розглядає вплив на соціально­статусні цінності (характеристики) освіти, культури та релігії.Важливість окресленої проблеми зумовлюється, перш за все, необхідністю мати чітке уявлення про те, якою є сучасна українська молодь, зокрема її міська група, яке місце в житті осідали суспільні чинники, що впливали на вибір і формування життєвих цінностей, ідеалів, практик, орієнтирів, пріоритетів, яким є реальний внесок молоді, соціально­економічний і суспільно­політичний розвиток незалежної держави. З'ясовано основні принципові підходи державної влади до формування культурної, освітньої, релігійної політики, розвитку самореалізації молоді, соціально­економічної модернізації України. Значна увага приділена розвитку протягом 1990­2000­х років низки цінностей українського суспільства: свободи, гідності, патріотизму,незалежності тощо. У вимірі з'ясування змін в основних соціально­статусних характеристиках молоді міста досліджено роль в її житті освіти, результативності державної освітньої політики у забезпеченні права громадянина на освіту. Вперше в історіографії на основі специфічного методологічного інструментарію з'ясовано мотиви здобуття молоддю середньої, вищої освіти, професійного і фахового зростання. Підтверджено, що на життєві установки молоді міста значний вплив мав інформаційний, мовний чинники. Особлива увага приділена дослідженню впливів соціально­економічних та суспільно­політичних чинників на формування життєвих пріоритетів міської молоді. ; В статті на основі архівних, статистичних матеріалів, аналітичних напрацювань попередників, розглянуто роль і місце освіти, культури та релігії у формуванні соціально­статистичних цінностей молоді міста. Мета дослідження визначена з урахуванням актуальності обраної теми та наукового рівня її розробки. Вона полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу опублікованих та архівних джерел, здобутків історіографії та суміжних наук дослідити особливості характеру місця та ролі міської молоді в суспільно­політичному житті незалежної держави.Окрім того, суспільна значимість проблеми, поява нових статистичних даних зумовлювали необхідність подальших досліджень. Актуальність окресленої проблеми зумовлювалась, перш за все, необхідністю мати чітке уявлення про те, яке місце в житті пересічної молодої людини, що проживала в місті, займали сім'я, діти, робота. Важливим завданням, що поставало перед історичною наукою було вивчення результативності державної соціальної політики, молодіжного їх сегмента. Недостатньо з'ясованим залишалося і питання суспільного простору молодіжного буття. Характеристикою діяльності молодіжних громадських організацій традиційно займалися політологи, філософи. Наукова література, яка включає проблеми участі органів державної влади у суспільному забезпеченні молоді, основних шляхів соціально­економічного і суспільно­політичного становлення молоді міста і села лише почасти розглядає вплив на соціально­статусні цінності (характеристики) освіти, культури та релігії.Важливість окресленої проблеми зумовлюється, перш за все, необхідністю мати чітке уявлення про те, якою є сучасна українська молодь, зокрема її міська група, яке місце в житті осідали суспільні чинники, що впливали на вибір і формування життєвих цінностей, ідеалів, практик, орієнтирів, пріоритетів, яким є реальний внесок молоді, соціально­економічний і суспільно­політичний розвиток незалежної держави. З'ясовано основні принципові підходи державної влади до формування культурної, освітньої, релігійної політики, розвитку самореалізації молоді, соціально­економічної модернізації України. Значна увага приділена розвитку протягом 1990­2000­х років низки цінностей українського суспільства: свободи, гідності, патріотизму,незалежності тощо. У вимірі з'ясування змін в основних соціально­статусних характеристиках молоді міста досліджено роль в її житті освіти, результативності державної освітньої політики у забезпеченні права громадянина на освіту. Вперше в історіографії на основі специфічного методологічного інструментарію з'ясовано мотиви здобуття молоддю середньої, вищої освіти, професійного і фахового зростання. Підтверджено, що на життєві установки молоді міста значний вплив мав інформаційний, мовний чинники. Особлива увага приділена дослідженню впливів соціально­економічних та суспільно­політичних чинників на формування життєвих пріоритетів міської молоді.

The life path, scientific-pedagogical and public activity of Volodymyr Sokurenko – a prominent Ukrainian jurist, doctor of law, professor, talented teacher of the Lviv Law School of Franko University are analyzed.It is found out that after graduating from a seven-year school in Zaporizhia, V. Sokurenko entered the Zaporizhia Aviation Technical School, where he studied two courses until 1937. 1/10/1937 he was enrolled as a cadet of the 2nd school of aircraft technicians named after All-Union Lenin Komsomol. In 1938, this school was renamed the Volga Military Aviation School, which he graduated on September 4, 1939 with the military rank of military technician of the 2nd category. As a junior aircraft technician, V. Sokurenko was sent to the military unit no. 8690 in Baku, and later to Maradnyany for further military service in the USSR Air Force. From September 4, 1939 to March 16, 1940, he was a junior aircraft technician of the 50th Fighter Regiment, 60th Air Brigade of the ZAK VO in Baku. The certificate issued by the Railway District Commissariat of Lviv on January 4, 1954 no. 3132 states that V. Sokurenko actually served in the staff of the Soviet Army from October 1937 to May 1946. The same certificate states that from 10/12/1941 to 20/09/1942 and from 12/07/1943 to 08/03/1945, he took part in the Soviet-German war, in particular in the second fighter aviation corps of the Reserve of the Supreme Command of the Soviet Army. In 1943 he joined the CPSU. He was awarded the Order of the Patriotic War of the 1st degree and the Order of the Red Star (1943) as well as 9 medals «For Merit in Battle» during the Soviet-German war.With the start of the Soviet-German war, the Sokurenko family, like many other families, was evacuated to the town of Kamensk-Uralsky in the Sverdlovsk region, where their father worked at a metallurgical plant. After the war, the Sokurenko family moved to Lviv. In 1946, V. Sokurenko entered the Faculty of Law of the Ivan Franko Lviv State University, graduating with honors in 1950, and entered the graduate school of the Lviv State University at the Department of Theory and History of State and Law. V. Sokurenko successfully passed the candidate examinations and on December 25, 1953 in Moscow at the Institute of Law of the USSR he defended his thesis on the topic: «Socialist legal consciousness and its relationship with Soviet law». The supervisor of V. Sokurenko's candidate's thesis was N. Karieva. The Higher Attestation Commission of the Ministry of Culture of the USSR, by its decision of March 31, 1954, awarded V. Sokurenko the degree of Candidate of Law. In addition, it is necessary to explain the place of defense of the candidate's thesis by V. Sokurenko. As it is known, the Institute of State and Law of the USSR has its history since 1925, when, in accordance with the resolution of the Presidium of the Central Executive Committee of March 25, 1925, the Institute of Soviet Construction was established at the Communist Academy. In 1936, the Institute became part of the USSR Academy of Sciences, and in 1938 it was reorganized into the Institute of Law of the USSR Academy of Sciences. In 1941–1943 it was evacuated to Tashkent. In 1960-1991 it was called the Institute of State and Law of the USSR Academy of Sciences. In Ukraine, there is the Institute of State and Law named after V. Koretsky of the NAS of Ukraine – a leading research institution in Ukraine of legal profile, founded in 1949.It is noted that, as a graduate student, V. Sokurenko read a course on the history of political doctrines, conducted special seminars on the theory of state and law. After graduating from graduate school and defending his thesis, from October 1, 1953 he was enrolled as a senior lecturer and then associate professor at the Department of Theory and History of State and Law at the Faculty of Law of the Lviv State University named after Ivan Franko.By the decision of the Higher Attestation Commission of the Ministry of Higher Education of the USSR of December 18, 1957, V. Sokurenko was awarded the academic title of associate professor of the «Department of Theory and History of State and Law».V. Sokurenko took an active part in public life. During 1947-1951 he was a member of the party bureau of the party organization of LSU, worked as a chairman of the trade union committee of the university, from 1955 to 1957 he was a secretary of the party committee of the university. He delivered lectures for the population of Lviv region. Particularly, he lectured in Turka, Chervonohrad, and Yavoriv. He made reports to the party leaders, Soviet workers as well as business leaders. He led a philosophical seminar at the Faculty of Law. He was a deputy of the Lviv City Council of People's Deputies in 1955-1957 and 1975-1978.In December 1967, he defended his doctoral thesis on the topic: «Development of progressive political thought in Ukraine (until the early twentieth century)». The defense of the doctoral thesis was approved by the Higher Attestation Commission on June 14, 1968.During 1960-1990 he headed the Department of Theory and History of State and Law; in 1962-68 and 1972-77 he was the dean of the Law Faculty of the Ivan Franko Lviv State University. In connection with the criticism of the published literature, on September 10, 1977, V. Sokurenko wrote a statement requesting his dismissal from the post of Dean of the Faculty of Law due to deteriorating health. During 1955-1965 he was on research trips to Poland, Czechoslovakia, Romania, Austria, and Bulgaria. From August 1966 to March 1967, in particular, he spent seven months in the United States, England and Canada as a UN Fellow in the Department of Human Rights. From April to May 1968, he was a member of the government delegation to the International Conference on Human Rights in Iran for one month. He spoke, in addition to Ukrainian, English, Polish and Russian. V. Sokurenko played an important role in initiating the study of an important discipline at the Faculty of Law of the Lviv University – History of Political and Legal Studies, which has been studying the history of the emergence and development of theoretical knowledge about politics, state, law, ie the process of cognition by people of the phenomena of politics, state and law at different stages of history in different nations, from early statehood and modernity.Professor V. Sokurenko actively researched the problems of the theory of state and law, the history of Ukrainian legal and political thought. He was one of the first legal scholars in the USSR to begin research on the basics of legal deontology. V. Sokurenko conducted extensive research on the development of basic requirements for the professional and legal responsibilities of a lawyer, similar to the requirements for a doctor. In further research, the scholar analyzed the legal responsibilities, prospects for the development of the basics of professional deontology. In addition, he considered medical deontology from the standpoint of a lawyer, law and morality, focusing on internal (spiritual) processes, calling them «the spirit of law.» The main direction of V. Sokurenko's research was the problems of the theory of state and law, the history of legal and political studies. The main scientific works of professor V. Sokurenko include: «The main directions in the development of progressive state and legal thought in Ukraine: 16th – 19th centuries» (1958) (Russian), «Democratic doctrines about the state and law in Ukraine in the second half of the 19th century (M. Drahomanov, S. Podolynskyi, A. Terletskyi)» (1966), «Law. Freedom. Equality» (1981, co-authored) (in Russian), «State and legal views of Ivan Franko» (1966), «Socio-political views of Taras Shevchenko (to the 170th anniversary of his birth)» (1984); «Political and legal views of Ivan Franko (to the 130th anniversary of his birth)» (1986) (in Russian) and others.V. Sokurenko died on November 22, 1994 and was buried in Holoskivskyi Cemetery in Lviv.Volodymyr Sokurenko left a bright memory in the hearts of a wide range of scholars, colleagues and grateful students. The 100th anniversary of the Scholar is a splendid opportunity to once again draw attention to the rich scientific heritage of the lawyer, which is an integral part of the golden fund of Ukrainian legal science and education. It needs to be studied, taken into account and further developed. ; Проаналізовано життєвий шлях, науково-педагогічну та громадську діяльність Воло-димира Гавриловича Сокуренка – видатного українського правознавця, доктора юридичних наук, професора, талановитого педагога Львівської правничої школи Франкового універ-ситету.З'ясовано, що В. Г. Сокуренко навчався у Запорізькому авіаційному технікумі та Вольському військовому авіаційному училищі, яке закінчив у 1939 р. У 1939‒1946 рр. служив у радянській армії. Після закінчення у 1950 р. юридичного факультету Львівського університету пройшов шлях від аспіранта до професора, завідувача кафедри, декана юридичного факультету. Упродовж 1960‒1990 рр. завідував кафедрою теорії та історії держави і права; в 1962‒1968 та 1972‒1977 рр. був деканом юридичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Протягом 1955‒1965 рр. перебував у наукових відрядженнях у Польщі, Чехословаччині, Румунії, Австрії, Болгарії. Зі серпня 1966 до березня 1967 рр., зокрема сім місяців перебував у США, Англії та Канаді як стипендіат ООН по департаменту прав людини. У квітні-травні 1968 р. був членом у складі урядової делегації на міжнародній конференції по правах людини в Ірані упродовж одного місяця. Володів, окрім української, англійською, польською та російською мовами. В. Г. Сокуренко відіграв важливу роль у започаткуванні на юридичному факультеті Львівсь-кого університету вивчення важливої навчальної дисципліни – Історії політичних і правових учень, яка висвітлювала і до сьогодні продовжує висвітлювати історію виникнення та розвитку теоретичних знань про політику, державу, право, тобто вивчає процес пізнання людьми явищ політики, держави і права на різних етапах історії у різних народів, почи-наючи з ранньої державності і сучасності.Професор В. Г. Сокуренко активно досліджував проблеми теорії держави і права, історії української правової та політичної думки. Він був одним із перших учених-правників у СРСР, хто почав наукові студії основ юридичної деонтології. Велику наукову дослід-ницьку діяльність проводив В. Г. Сокуренко щодо розробки основних вимог до професійно-правових обов'язків юриста, аналогічно до вимог, що стосуються лікаря. У подальших наукових дослідженнях учений аналізував юридичні обов'язки, перспективи розвитку основ професійної деонтології. Крім того, правознавець розглядав медичну деонтологію з позиції юриста, права і моралі, приділивши основну увагу внутрішнім (духовним) процесам, назвавши їх «духом права». Основним напрямом наукових досліджень В. Г. Сокуренка були проблеми теорії держави і права, історії правових та політичних учень.Володимир Гаврилович Сокуренко залишив по собі світлу пам'ять у серцях широкого загалу науковців, колег та вдячних учнів. 100-річний ювілей Вченого – добра нагода для того, щоб ще раз привернути увагу до багатої наукової спадщини правознавця, яка є невід'ємною складовою золотого фонду української юридичної науки і освіти. Вона потребує вивчення, врахування та подальшого розвитку.