Suchergebnisse

Post-9/11, terrorism is an increasingly common spectacle. Daily, its news has become embedded into the fabric of contemporary life. But as wars fighting terrorism fail to cease the reproduction of such extraordinary violence, what role should education play to expand the freedom from terror? Mired in a perpetual terrorist dialectic, how should citizens of an interdependent world be cultivated? Particularly novel is the emergence of a pedagogical discourse that holds education as both a cause of and cure for terrorism. Presupposing poverty a main source of discontent and schooling a crucial vehicle to social mobility, governments increasingly employ education to 'counter' terrorism. Growing numbers of terrorists are being 're-educated' for de-radicalization and social reintegration. Few studies have focused on the interrelations between education and terrorism; of those that have, the deeper theoretical questions have gone largely unasked. Problematizing the dominant discourses of terrorism and the use of education to combat the hearts and minds of terrorists, this thesis seeks to ground the pedagogical expansion of the freedom from terror on a more robust conceptual framework. With the aim to reexamine the interrelationship between terrorism and education, and conceptualize how the latter expands the freedom from the former, the methodology is interdisciplinary and ultimately philosophical. Each approach to understanding terrorism, from political economy to history to sociology, is briefly adopted before being undermined by the next. Through such a Socratic method, each discourse is betrayed by the exposition of internal contradictions and conceptual inadequacies. Because the scientific method fails to address questions concerning what terrorism is, who terrorists are, why the freedom from terror is justifiable, and how education can expand such freedom, the use of philosophical critique and reasoning is essential to conceptualizing pedagogical answers to the problem of terror. Paradoxical and insufficient, conventional discourses of terrorism and counterterrorism fail to address the fundamental problem in such misrecognitions and miscommunications. Found crucial to the perpetuation of the cycle of terror are the monological formulations of absolute moral principles and the sociological reproduction of fundamentalist attitudes and behaviors. Such a conceptual framework implicates the recognition of terror in human interactions ranging from the social to the political. To transform such terroristic dispositions requires meaningful interchange between those with different mentalities and practices. Through sharing narratives and not only criticism, interlocutors can enhance their epistemological and moral capabilities to imagine and pursue different beings and doings. Thus, fostering intercultural dialogue and building interdependency are essential to cultivating the freedom from terror through pedagogical means. From studies on 'homeland security' to 're-education' programs for captured 'enemy combatants', the governmental deployment of education to counter terrorism warrants more thought and research. Reinterpreting the discourse of terrorism provides a substantively new framework for educational research and imperatives, particularly the cultivation of intercultural learning. This thesis provides justification for such an intercultural education, an emancipating process that cultivates visions of a different world, one free of terror. ; published_or_final_version ; Education ; Doctoral ; Doctor of Philosophy

Bangladesh continues to face a threat from Islamic terrorism. However, the drivers of this phenomenon remain under-studied. Research has traced terrorism in Bangladesh to wider processes of Islamization; a political context marked by conflict between the country's two main political parties and by authoritarian governance; the institutional weakness of the Bangladeshi security and justice system; and international factors, such as the Afghanistan War, influences from the Gulf, and more recently the Rohingya refugee crisis, as well as the increased interest of al-Qaeda and the Islamic State in South Asia. Based on an analysis of the literature and interviews, I argue that while the growth of terrorism in Bangladesh has been a complex process in which all of these factors have interacted, different constellations of them have been decisive at different historical stages.

Emerging trends in Southeast Asia -- Contents -- Preface: Emerging Trends in Southeast Asia by Yang Razali Kassim -- ASEAN: At Decade's Turn -- Suharto: The End of an ASEAN Era by Yang Razali Kassim -- ASEAN Regional Forum: Towards Preventive Diplomacy by Ralf Emmers -- The ASEAN Charter Controversy: Between Big Talk and Modest Actions by Hiro Katsumata -- The ASEAN Community: Trusting Thy Neighbour by Christopher B. Roberts -- Prospects for an ASEAN Nuclear Cooperation: A Common Nuclear Facility? by Alvin Chew -- ASEAN's Future Identity: Imagined or Imitation Community? by Yang Razali Kassim -- The Myanmar Challenge -- ASEAN: Time to Suspend Myanmar by Barry Desker -- Plight of Myanmar's People: Challenges for the International Community by Christopher B. Roberts -- India's Outdated Myanmar Policy: Pressure for Change by C. Raja Mohan -- Rohingya Muslims: Myanmar's Forgotten People by Nyi Nyi Kyaw -- Climate Change -- ASEAN: Act on Climate Change by Barry Desker -- Coping with Nature's Wrath: Can Southeast Asia Afford to Wait? by Mely Caballero-Anthony -- The Rush for Nuclear Energy in Southeast Asia: Promises and Pitfalls by Mely Caballero-Anthony and Sofiah Jamil -- The Security Dimension of Climate Change by Hoo Tiang Boon and Ng Sue-Chia -- Climate Change: ASEAN Plus 3's New Worry by Chen Gang and Li Mingjiang -- Political Economy and Regionalism -- The Asian Financial Crisis 10 Years Later: What Lessons Have We Learned? by Anwar Ibrahim -- East Asian Identity: After the Crisis by Shiping Tang -- The New Silk Road: An Arab-Asian Free Trade Area? by Yang Razali Kassim -- APEC :Time for Second-Best Options by Barry Desker -- Singapore and Southeast Asia -- 33 Days: An Intense Month of High-Level Diplomacy by Yang Razali Kassim -- The Tao of Spider-Man: Lessons for Singapore Defence and Diplomacy by Tan See Seng -- Self-Radicalization: The Case of Abdul Basheer Abdul Kader by Kumar Ramakrishna -- The Singapore Armed Forces and Domestic Security by Terence Lee -- Multiculturalism in Singapore: The Ties that Bind and Blind by Yolanda Chin and Norman Vasu -- Why We Must Ponder the Improbable: Risk Assessment and Horizon Scanning by Barry Desker -- Regional Security -- Trends in Piracy and Armed Sea Robbery in Southeast Asia by Jane Chan and Joshua Ho -- Is Poso All about JI?: The Roots of the Conflict by Evan A. Laksmana -- The Southern Insurgency: Rethinking Thailand's Military Strategy by Prashanth Parameswaran -- Trust and Soft Power in War on Terror by Bahtiar Effendy -- Abu Sayyaf's New Leader: Yasser Igasan the Religious Scholar by Taharudin Piang Ampatuan -- Southeast Asia and the Regional Powers -- East Asian Security: India's Rising Profile by C. Raja Mohan -- Rudd's Rise: Changes in Australia's Strategic Directions by Sam Bateman -- Timor-Leste and China: The Dragon's Newest Friend by Loro Horta -- A New Pro-Asia Doctrine?: Japan's Approach to East Asian Regionalism by Go Ito -- South China Sea: Time for ASEAN-China Joint Development? by Robert Beckman -- Southeast Asia and Contemporary Islam -- The Rise of Religious Bylaws in Indonesia by Luthfi Assyaukanie -- Turkey and the Türban: The Dilemmas of Laicist Ideology by Karim Douglas Crow -- New PAS, Young Ulama: Re-Defining the Future of Islamist Politics by Yang Razali Kassim -- Responding to the Idea of Hijrah (Migration) by Muhammad Haniff Hassan -- Contributors.

This paper analyzes the newly discovered archival documents and materials of periodicals focusing on the development of the Orthodox movement in the second half of the 1920s. As an example, the author singled out two localities where Orthodoxy manifested itself yet in the early 20th century. Emphasis is placed on the fact that over this period in Subcarpathian Rus no Orthodox jurisdiction was established and there was neither bishop nor administration. All these facts used to lead to chaos and disorder within the Orthodox movement. The author argues that the population who decided to leave the Greek Catholic Church did not wish to comply with the outdated Austro-Hungarian legislation. It was indeed discriminatory and needed immediate reform. Based on the archival documents, the paper suggests that local and central authorities did not pay sufficient attention to the religious issue in the region. Due to the study of the sources it can be asserted that the government officials and the President of the Republic did not have a well-elaborated position on resolving a possible religious conflict in Subcarpathian Rus. Ignoring the population's legitimate demands for the allocation of premises for prayer meetings, led to the forcible seizure of churches and church property. The paper analyzes the content of the appeals and memoranda to the President and government officials in Prague, in which the Orthodox Christian population offered their vision of resolving the difficult situation. The Greek Catholic clergy's position as well as the bishop's position on the Orthodox movement are studied separately. The author traces the behavior of Orthodox priests in the mentioned localities. It has been concluded that the radicalization of the relations was caused by ordinary believers who did not want to follow the clergy's instructions. This issue is insufficiently explored and requires further research. ; У даній публікації проаналізовано нововиявлені архівні документи та матеріали періодики з питання розвитку православного руху в другій пол. 1920 року. Автор виокремив для прикладу два населені пункти, де православ'я проявилося ще на початку ХХ ст. Акцентується увага на тому, що в цей період на Підкарпатській Русі ще не було створено православної юрисдикції, був відсутній єпископ та органи управління. Всі ці факти призводили до хаотичності та невпорядкованості православного руху. Автор доводить, що населення, яке вирішило покинути греко-католицьку церкву, не бажало дотримуватися застарілого австро-угорського законодавства. Воно дійсно було дискримінаційним та потребувало негайного реформування. Спираючись на архівні документи у статті простежується думка, що місцева і центральна влада не достатньо уваги приділяли релігійному питанню в краї. Аналіз джерел дає підстави стверджувати, що урядовці та Президент республіки не виробили чіткої позиції щодо розв'язання можливого релігійного конфлікту на Підкарпатській Русі. Ігнорування законних вимог населення щодо виділення приміщень для молитовних зібрань, призвело до насильних захоплень храмів та церковного майна. У статті аналізується зміст звернень та меморандумів до Президента та урядовців у Празі, в яких православне населення пропонувало своє бачення вирішення складної ситуації. Окремо досліджується позиція греко-католицького духовенства та єпископа на православний рух. Прослідковується поведінка православних священників у названих населених пунктах. Автор приходить до висновку, що радикалізація відносин була спричинена саме рядовими вірниками, котрі не бажали дотримуватися настанов духівників. Дана проблема мало вивчена і вимагає подальших досліджень.

Problem setting. One of the distinguishing features of the modern era is the marginal and dubious nature of explanations of complex social realities. Cognitive and symbolic specifics of conspiratorial thinking, marked by a sense of predictability, regularity and explicit simplicity, contribute to the development and dissemination of political mythology. Recent research and publications analysis. In recent decades, concepts have been actively used in the body of social science works: paranoid style, conspiratorial narrative, power discourse, unstable ontologies, crisis of production of meanings, conspiratorial worldview. The latest scientific search takes place in the context of abandoning the strict framing of conspiracy theories in favor of a pluralistic approach that combines epistemic, existential and social dimensions of the subject. Paper objective. The aim of the article is to try to identify the features of conspiracy in the latest conditions of cultural development. Paper main body. The article shows the features of modern conspiracy theories in terms of its paradoxical stability, information and cognitive attractiveness. It is emphasized that the conspiracy discourse determines the peculiarities of the conspiratorial mentality, influencing, in particular, the existential aspects of human life. The consequences of the influence of conspiracy theories can be not only feelings of alienation from politics or radicalization of society, but also the blurring of semantic boundaries between conspiracy theories and more respectable forms of socio-political criticism. Such features make it possible to distinguish positive and critical understandings of conspiracy theory, as well as to outline the main vectors in further theoretical studies of conspiracy theories. Among the distinctive features of conspiratorial meaning formation are the cultural-temporal universality, the paradoxical combination of irrational and rationalist ways of perception, and others. The peculiarities of conspiratorial thinking in comparison with the radical-constructivist specifics of the explanation of the world, as well as in the communicative-narrative logic are analyzed. The difference between conspiratorial meaning formation and the picture of the world in unstable ontologies is shown. Differentiated conspiracy narrative and political imagination. Particular attention is paid to the phenomenon of agency in the context of a multi-vector model of social organization. Conclusions of the research. The dynamics of the multifaceted study of conspiracy correlates with the growing awareness that conspiratorial narrative tends to grow significantly and affect society and culture. The stability and success of the conspiracy narrative is ensured by the realization of the claim to "correct" understanding, which makes it quite convincing, and therefore in demand. Conspiracy theories, manifested in various ways of agent communication, range from simple conspiracy through complicity to structural prejudices and ideologies. ; В статье показаны особенности современного конспирологического мышления. Проанализированы особенности конспирологического мышления по сравнению с радикально-конструктивистской спецификой объяснения мира, а также в коммуникативно-нарративной логике. Показано отличие конспиративного смыслообразования от картины мира в нестабильных онтологиях. Дифференцированы конспирологический нарратив и политическое воображение. Отдельное внимание уделено феномену агентности в контексте многовекторной модели общественной организации. ; У статті досліджена специфіка сучасного конспірологічного мислення. Проаналізовані особливості змовницького мислення у порівнянні з радикально-конструктивістською версією пояснення світу, а також у комунікативно-наративній логіці. Показана відмінність конспіративного смислоутворення від картини світу в нестабільних онтологіях. Диференційовані конспірологічний наратив та політична уява. Окрему увагу приділено феномену агентності в контексті багатовекторної моделі суспільної організації.

Problem setting. One of the distinguishing features of the modern era is the marginal and dubious nature of explanations of complex social realities. Cognitive and symbolic specifics of conspiratorial thinking, marked by a sense of predictability, regularity and explicit simplicity, contribute to the development and dissemination of political mythology. Recent research and publications analysis. In recent decades, concepts have been actively used in the body of social science works: paranoid style, conspiratorial narrative, power discourse, unstable ontologies, crisis of production of meanings, conspiratorial worldview. The latest scientific search takes place in the context of abandoning the strict framing of conspiracy theories in favor of a pluralistic approach that combines epistemic, existential and social dimensions of the subject. Paper objective. The aim of the article is to try to identify the features of conspiracy in the latest conditions of cultural development. Paper main body. The article shows the features of modern conspiracy theories in terms of its paradoxical stability, information and cognitive attractiveness. It is emphasized that the conspiracy discourse determines the peculiarities of the conspiratorial mentality, influencing, in particular, the existential aspects of human life. The consequences of the influence of conspiracy theories can be not only feelings of alienation from politics or radicalization of society, but also the blurring of semantic boundaries between conspiracy theories and more respectable forms of socio-political criticism. Such features make it possible to distinguish positive and critical understandings of conspiracy theory, as well as to outline the main vectors in further theoretical studies of conspiracy theories. Among the distinctive features of conspiratorial meaning formation are the cultural-temporal universality, the paradoxical combination of irrational and rationalist ways of perception, and others. The peculiarities of conspiratorial thinking in comparison with the radical-constructivist specifics of the explanation of the world, as well as in the communicative-narrative logic are analyzed. The difference between conspiratorial meaning formation and the picture of the world in unstable ontologies is shown. Differentiated conspiracy narrative and political imagination. Particular attention is paid to the phenomenon of agency in the context of a multi-vector model of social organization. Conclusions of the research. The dynamics of the multifaceted study of conspiracy correlates with the growing awareness that conspiratorial narrative tends to grow significantly and affect society and culture. The stability and success of the conspiracy narrative is ensured by the realization of the claim to "correct" understanding, which makes it quite convincing, and therefore in demand. Conspiracy theories, manifested in various ways of agent communication, range from simple conspiracy through complicity to structural prejudices and ideologies. ; В статье показаны особенности современного конспирологического мышления. Проанализированы особенности конспирологического мышления по сравнению с радикально-конструктивистской спецификой объяснения мира, а также в коммуникативно-нарративной логике. Показано отличие конспиративного смыслообразования от картины мира в нестабильных онтологиях. Дифференцированы конспирологический нарратив и политическое воображение. Отдельное внимание уделено феномену агентности в контексте многовекторной модели общественной организации. ; У статті досліджена специфіка сучасного конспірологічного мислення. Проаналізовані особливості змовницького мислення у порівнянні з радикально-конструктивістською версією пояснення світу, а також у комунікативно-наративній логіці. Показана відмінність конспіративного смислоутворення від картини світу в нестабільних онтологіях. Диференційовані конспірологічний наратив та політична уява. Окрему увагу приділено феномену агентності в контексті багатовекторної моделі суспільної організації.

This paper analyzes the newly discovered archival documents and materials of periodicals focusing on the development of the Orthodox movement in the second half of the 1920s. As an example, the author singled out two localities where Orthodoxy manifested itself yet in the early 20th century. Emphasis is placed on the fact that over this period in Subcarpathian Rus no Orthodox jurisdiction was established and there was neither bishop nor administration. All these facts used to lead to chaos and disorder within the Orthodox movement. The author argues that the population who decided to leave the Greek Catholic Church did not wish to comply with the outdated Austro-Hungarian legislation. It was indeed discriminatory and needed immediate reform. Based on the archival documents, the paper suggests that local and central authorities did not pay sufficient attention to the religious issue in the region. Due to the study of the sources it can be asserted that the government officials and the President of the Republic did not have a well-elaborated position on resolving a possible religious conflict in Subcarpathian Rus. Ignoring the population's legitimate demands for the allocation of premises for prayer meetings, led to the forcible seizure of churches and church property. The paper analyzes the content of the appeals and memoranda to the President and government officials in Prague, in which the Orthodox Christian population offered their vision of resolving the difficult situation. The Greek Catholic clergy's position as well as the bishop's position on the Orthodox movement are studied separately. The author traces the behavior of Orthodox priests in the mentioned localities. It has been concluded that the radicalization of the relations was caused by ordinary believers who did not want to follow the clergy's instructions. This issue is insufficiently explored and requires further research. ; У даній публікації проаналізовано нововиявлені архівні документи та матеріали періодики з питання розвитку православного руху в другій пол. 1920 року. Автор виокремив для прикладу два населені пункти, де православ'я проявилося ще на початку ХХ ст. Акцентується увага на тому, що в цей період на Підкарпатській Русі ще не було створено православної юрисдикції, був відсутній єпископ та органи управління. Всі ці факти призводили до хаотичності та невпорядкованості православного руху. Автор доводить, що населення, яке вирішило покинути греко-католицьку церкву, не бажало дотримуватися застарілого австро-угорського законодавства. Воно дійсно було дискримінаційним та потребувало негайного реформування. Спираючись на архівні документи у статті простежується думка, що місцева і центральна влада не достатньо уваги приділяли релігійному питанню в краї. Аналіз джерел дає підстави стверджувати, що урядовці та Президент республіки не виробили чіткої позиції щодо розв'язання можливого релігійного конфлікту на Підкарпатській Русі. Ігнорування законних вимог населення щодо виділення приміщень для молитовних зібрань, призвело до насильних захоплень храмів та церковного майна. У статті аналізується зміст звернень та меморандумів до Президента та урядовців у Празі, в яких православне населення пропонувало своє бачення вирішення складної ситуації. Окремо досліджується позиція греко-католицького духовенства та єпископа на православний рух. Прослідковується поведінка православних священників у названих населених пунктах. Автор приходить до висновку, що радикалізація відносин була спричинена саме рядовими вірниками, котрі не бажали дотримуватися настанов духівників. Дана проблема мало вивчена і вимагає подальших досліджень.

En un contexto atravesado por la pandemia de Covid-19 en Argentina, el articulo aborda las características de los procesos de salud enfermedad atención (PSEA) en ámbitos rurales/agrarios, desde un enfoque relacional, que recupera el papel central del sujeto como actor social capaz de producir y no solo reproducir la estructura social y de significados, para lo cual es central la identificación de actores y de relaciones que se establecen entre ellas/os. Este artículo propone comprender el conjunto de saberes y prácticas que desarrollan los propios sujetos en sus búsquedas de salud. Puntualmente, compartimos los resultados obtenidos en un estudio de casos realizado entre los años 2013-2016 y durante los meses de agosto-septiembre de 2020, en la región centro-este de la provincia de Catamarca -República Argentina- con productores agropecuarios de base doméstica que participan en el Foro Nacional de la Agricultura Familiar (FONAF). Nuestra búsqueda se orienta a comprender de qué forma el acceso a la atención de la salud se vio afectada en dicho ámbito y cuáles fueron las estrategias domésticas de atención a su salud desplegadas durante la pandemia. Como hipótesis inicial, planteamos que las inequidades identificadas antes de la pandemia se han profundizado, y que las decisiones tomadas por el gobierno provincial para contenerla impactaron localmente, limitando las condiciones de accesibilidad a los sistemas de salud. En esta situación, las unidades domésticas vinculadas a la pequeña producción agropecuaria, han sufrido una radicalización de los obstáculos de acceso/accesibilidad al sistema de atención de la salud, una sobrecarga en las tareas de cuidado y una profundización de las desigualdades y entre ellas, especialmente las geográficas. ; In a context traversed by the Covid-19 pandemic in Argentina, the article addresses the characteristics of health-disease-care (PSEA) processes in rural / agrarian settings, from a relational approach, which recovers the central role of the subject as a social actor capable of producing and not only reproducing the social structure and meanings, for which the identification of actors and the relationships established between them is central. This article proposes to understand the set of knowledge and practices that the subjects themselves develop in their health searches. Specifically, we share the results obtained in a case study carried out between the years 2013-2016 and during the months of August-September 2020, in the central-eastern region of the province of Catamarca, with domestic-based agricultural producers who participate in the National Forum of Family Farming (FONAF). Our search is aimed at understanding how access to health care was affected in this area and what domestic health care strategies were deployed during the pandemic. As an initial hypothesis, we propose that the inequities identified before the pandemic have deepened and that the decisions taken by the provincial government to contain it had a local impact, limiting the conditions of accessibility to health systems. In this situation, the domestic units linked to small agricultural production have suffered a radicalization of the obstacles to access / accessibility to the health care system, an overload in care tasks and a deepening of inequalities, among them, especially geographical ones. ; publishedVersion ; Fil: Ochoa, Verónica. Ministerio de Agricultura, Ganadería y Pesca de la Nación; Argentina. ; Fil: Sy, Anahí. Universidad Nacional de Lanús; Argentina.

This article provides an applied analysis of the social network technologies used by Western IT-companies to exert a direct or indirect influence on political processes. The study focuses on a set of tools that were employed to shape the media landscape during the 2020 presidential election campaign in the United States. Overall, the empirical observations suggest that the largest networking services (such as Facebook, Twitter, Google, YouTube, etc.) more or less contributed to the success of the Democratic candidate.Having studied the relevant U.S. experience, the authors identify a set of manipulative techniques used by social network administrators to form specific electoral attitudes among users. These include blocking accounts; setting up search algorithms to produce pre-programmed results; labeling ideologically objectionable materials as "fake", "untrustworthy", "manipulative" and "potentially dangerous"; automatically recommending certain materials for viewing; and removing or pessimizing unwanted content.Seeking to expand their own audience, social networks flood the media space with so-called "partisan" content, which is vigorously welcomed by one part of society and just as vigorously rejected by another. This leads to polarization and radicalization of the masses. The most destructive consequences of this process can be witnessed in the United States, where Democrat and Republican supporters become not just political opponents but real antagonists.Social media, search engines and news aggregators, developing their capacity as political actors, pave the way to a qualitative change in the established electoral practices. The greatest concern is the ability of IT-companies to manipulate the political consciousness and behavior of citizens during crucial election campaigns. Considering this circumstance, the authors raise a question about the need to regulate the political and communication processes unfolding on the Internet platforms. ; В настоящей статье осуществляется прикладной анализ сетевых социальных технологий, посредством которых западные IT-корпорации оказывают прямое и опосредованное влияние на политические процессы. Предметом исследования выступает совокупность инструментов форматирования публичного информационного пространства, нашедших применение в ходе электоральной кампании по выборам президента США 2020 г. Совокупность эмпирических наблюдений позволяет утверждать, что крупнейшие сетевые ресурсы (Facebook, Twitter, Google, YouTube и др.) так или иначе способствовали успеху кандидата от Демократической партии.Изучив релевантный американский опыт, авторы статьи выделяют набор манипулятивных технологий, используемых администрацией социальных сетей для формирования специфических электоральных установок у пользователей. В их числе блокировка аккаунтов; настройка поисковых алгоритмов таким образом, чтобы они выдавали заранее запрограммированный результат; маркировка идеологически чуждых материалов как "фейковых", "недостоверных", "манипулятивных" и "потенциально опасных"; автоматическая рекомендация тех или иных материалов к просмотру; удаление или искусственная пессимизация неугодного контента.Стремясь к расширению собственной аудитории, социальные сети насыщают виртуальное пространство так называемым "партизанским" контентом, который у одной части общества вызывает бурное одобрение, а у другой — не менее бурное возмущение. Это влечет за собой поляризацию и радикализацию масс. Наиболее деструктивные последствия данного процесса констатируются в США, где приверженцы Демократов и Республиканцев из политических оппонентов превращаются в полных антагонистов.Обретение социальными сетями, поисковыми системами и новостными агрегаторами политической субъектности создает предпосылки для качественного изменения устоявшихся электоральных практик. Наибольшую озабоченность вызывает способность IT-корпораций манипулировать политическим сознанием и поведением граждан в ходе судьбоносных избирательных кампаний. Осознание данного обстоятельства заставляет авторов статьи поставить вопрос о необходимости упорядочения политико-коммуникационных процессов, разворачивающихся на виртуальных платформах в интернете.

The article deals with the consideration of strategic principles of the national security policy to counteract illegal migration in Ukraine and to provide appropriate recommendations for its improvement. Globalization has been shown to lead to radicalization, conflict, terror and clashes of ideologies and significant migration processes. It is determined that the complex socio-economic, socio-political and military conditions that are present in Ukraine hinder the implementation of an effective security migration policy. It is established that the Law of Ukraine "On National Security" defines the main fundamental positions on combating illegal migration in Ukraine, on the basis of this Law implements the state policy on introduction of crisis response mechanisms, which cause illegal migration. It is stated that strategic and conceptual normative acts declaring issues of crisis response (including those which cause migration processes) can be attributed to: the National Security Strategy of Ukraine, which confirmed the urgency of the threats to the national security of Ukraine, related to increased illegal migration; The concept of counter-terrorism in Ukraine, which provides a relevant task to prevent terrorist activity; The concept of development of the security and defense sector of Ukraine, which defines concrete actions on ways to improve the efficiency of the State Migration Service of Ukraine. The question of implementation of the measures planned in the mentioned normative acts has been questioned. It is determined that the target strategic legal act on combating illegal migration is the Strategy of State Migration Policy of Ukraine for the period up to 2025, which is a fundamental legal act on combating illegal migration. In order to increase the efficiency of activities, to counteract illegal migration, the directions of state regulation on a single foreign policy of security of Ukraine and the EU are substantiated. ; В статті піднято питання розгляду стратегічних засад держаної політики безпеки щодо протидії незаконній міграції в Україні та надання відповідних рекомендацій щодо її покращення. Встановлено, що глобалізація призводе до радикалізації, конфліктів, терору і зіткнення ідеологій та до значних міграційних процесів. Визначено, що складна соціально-економічна, суспільно-політична та воєнна обстановки, які склалися на сьогодні в Україні заважають реалізації дієвої безпекової міграційної політики. Встановлено, що Закон України «Про національну безпеку» визначає основні ґрунтовні позиції щодо протидії незаконній міграції в України, на основі цього Закону реалізується державна політика з запровадження механізмів реагування на кризові ситуації, причинною яких є незаконна міграція. Зазначено, що до стратегічних та концептуальних нормативно-правових актів, які декларують питання реагування на кризові ситуації (в тому числі тих кризових ситуацій, причинами яких є міграційні процеси) можливо віднести:Стратегію національної безпеки України, в якій підтверджено актуальність загроз національній безпеці України, що пов'язані з посиленням незаконної міграції; Концепцію боротьби з тероризмом в Україні, яка надає відповідне завдання щодо запобігання терористичної діяльності; Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України, що визначає конкретні дії щодо шляхів для підвищення ефективності діяльності Державної міграційної служби України. Поставлено під сумнів питання щодо реалізації на практики запланованих в зазначених нормативно-правових актах заходів. Визначено, що цільовим стратегічним нормативно-правовим актом щодо протидії незаконній міграції є Стратегія державної міграційної політики України на період до 2025 року, що є ґрунтовним нормативно-правовим актом щодо протидії незаконній міграції. З метою збільшення ефективності діяльності, щодо протидії незаконній міграції обґрунтовано напрями державного регулювання щодо єдиної зовнішньої політики безпеки України та ЄС.

Latin American societies today are crackling with the emergence of new forms of political radicalization which, far from challenging capitalism, seem more like channels for occluding their democratic boundaries. How can we understand this process in which there is a mysterious intertwining of neoliberalism and the darkest forces opposed to the fundamental principle of equal freedom for the members of a political community? In this paper we approach this problem by interpreting the social transformations that have taken place in the region since the last great economic crisis of capitalism. In order to do so, we examine some discussions of contemporary Critical Theory about these effects on the specific level of the forms of integration that structure our social world. In this sense, we are guided by a question that has accompanied Sociology since its beginnings, namely: how the infrastructure of the collective supports of the individual can be eroded by the historical transformations of the capitalist economic system. The article ends with an analytical approach to the role played in our present by recent reconfigurations of neoliberal culture for contemporary subjectivity. ; Las sociedades latinoamericanas crujen en nuestros días por la aparición de nuevas formas de radicalización política que, lejos de impugnar al capitalismo, parecen más bien oficiar de canales de oclusión de sus encuadres democráticos. ¿Cómo comprender este proceso en el que se engarzan de forma enigmática el neoliberalismo y las más oscuras fuerzas opuestas al principio fundamental de igual libertad de los miembros de una comunidad política? En este artículo nos aceramos a este problema interpretando las transformaciones sociales que han sucedido a la última gran crisis económica del capitalismo en la región. Para ello, revisaremos algunas discusiones de la Teoría Crítica contemporánea acerca de estos efectos en el nivel específico de las formas de integración que estructuran nuestro mundo social. En este sentido, nos guiamos por una pregunta que acompaña a la sociología desde sus comienzos, a saber: cómo puede verse erosionada la infraestructura de los apoyos colectivos del individuo por las transformaciones históricas del sistema económico capitalista. El escrito finaliza con una aproximación analítica del papel que cumplen en nuestro presente las reconfiguraciones recientes de la cultura neoliberal para la subjetividad contemporánea. ; As sociedades latino-americanas de hoje estão a estalar com a emergência de novas formas de radicalização política que, longe de desafiar o capitalismo, parecem mais canais para bloquear os seus quadros democráticos. Como podemos compreender este processo em que o neoliberalismo e as forças mais negras que se opõem ao princípio fundamental da igualdade de liberdade para os membros de uma comunidade política estão enigmaticamente ligados? Neste artigo propomos abordar este problema através da interpretação das transformações sociais ocorridas na região desde a última grande crise económica do capitalismo. Para tal, iremos rever algumas discussões da Teoria Crítica contemporânea sobre estes efeitos no nível específico das formas de integração que estruturam o nosso mundo social. Neste sentido, somos guiados por uma questão que tem acompanhado a sociologia desde os seus primórdios, nomeadamente: como a infra-estrutura dos apoios colectivos do indivíduo pode ser corroída pelas transformações históricas do sistema económico capitalista. O documento termina com uma abordagem analítica do papel que as recentes reconfigurações da cultura neoliberal desempenham no nosso presente para a subjectividade contemporânea.

The phenomenon of the Islamic extremism rise is directly related to the very political situation that has developed in a number of regions that are marked by heightened conflict index. The emergence of Islamic extremism was promoted by the internal factors of Muslim countries development, where unemployment, the standard of living of the population overwhelming majority, the difficult demographic situation, rather low economic development rates, the low level of authoritative political regimes and their repressive opposition policy, the crisis of national ideology that created a massive social base for the Islamist opposition to secular political regimes. A special role was played by changes in the geopolitical situation in the world as a whole especially this became relevant after the collapse of the USSR and the world socialist system. The position of the USA as the only world hegemonic state strengthened, which became a catalyst for the departure from European samples, as well as the search for ways of original development. The conflict of different types of civilizations – European and Muslim, manifested in almost all spheres of Muslim society, showed the impossibility of blindly copying Western society on Islamic soil. The intensification of the search for new solutions and changes in the priorities in the economic development of Arab countries became a natural phenomenon during the crisis shocks around the world. The basic ideological principles and provisions of any doctrine can, with their radicalization and bringing to the edge, form both extremely positive and negative attitudes towards the place of man in the world and the environment. The ideological component of Islamic radicalism is radical Islam, which consists of fundamentalism, traditionalism and modernism, each of which is a reaction to events in society. Islamic fundamentalism and traditionalism are a defensive reaction to the deviation from the traditions and established norms of culture and society. ; Феномен сплеску ісламського екстремізму безпосередньо пов'язаний з самою політичною ситуацією, яка склалася в ряді регіонів, які відрізняються підвищеною конфліктністю. Виникненню ісламського екстремізму сприяли внутрішні чинники розвитку мусульманських країн, де особливий вплив надали безробіття, рівень життя переважної більшості населення, складна демографічна ситуація, досить низькі темпи економічного розвитку, низький рівень авторитетних політичних режимів і їх репресивна політика щодо опозиції, а також криза національної ідеології, які створили масову соціальну базу для ісламістської опозиції політичним і світським режимам. Особливу роль зіграли зміни геополітичної ситуації у світі в цілому, особливо це стало актуальним після розпаду СРСР і світової соціалістичної системи. Посилилася позиція США в якості єдиного світового гегемону, що стало каталізатором відходу від європейських зразків, а також пошуком шляхів самобутнього розвитку. Конфлікт різних типів цивілізацій – європейського і мусульманського, що проявився практично у всіх сферах мусульманського суспільства, показав неможливість сліпого копіювання західного суспільства на ісламську ґрунті. Активізація пошуку нових рішень та зміни пріоритетів в економічному розвитку арабських країн стала закономірним явищем у період кризових потрясінь у всьому світі. Базові світоглядні принципи та положення будь-якого вчення спроможні за умови їх радикалізації і доведення до краю сформувати як надзвичайно позитивне, так і негативне ставлення і до місця людини у світі, і до навколишнього середовища. Ідейною складовою ісламського радикалізму є радикальний іслам, який складається з фундаменталізму, традиціоналізму і модернізму, кожен з яких є реакцією на події, що відбуваються у суспільстві. Ісламський фундаменталізм і традиціоналізм виступають захисною реакцією на відхилення від традицій і сталих норм культури і соціуму.