Suchergebnisse

The author has studied the current problem in Ukrainian criminal law – the problem of the courts' understanding of the general jurisdiction of the repetition of offences, as well as their recidivism in the framework of the circumstances aggravating criminal punishment. Attention at the beginning of the paper, has been paid to the importance of understanding the regulatory act as the main source of criminal law in Ukraine. It has been demonstrated that it is the regulatory act that should determine the rules, which should be obeyed by the judicial authorities of Ukraine. It has been emphasized that it is necessary to take into account the law while interpreting the prescriptions of normative acts by the national courts; it has been stressed that such interpretation should proceed from the definitions and formulations available, first of all, in the legislation. The author has emphasized on the importance of adhering to the rules and regulations, in the course of such interpretation, used in the law without such unreasonable extension or distortion of their content by relevant court decisions. Having analyzed the relevant Resolution of the Plenum of the Supreme Court of Ukraine, as well as the verdict of one of the Courts of Appeal of Ukraine, the author tries to prove that the aforementioned courts violated the limits of its interpretation in explaining the provisions of the criminal law on repetition of offences and recidivism, while unjustifiably giving the value of one criminal feature to another one. According to the author, these judicial authorities have formally taken the formulation of the content of the repetition of offences and recidivism, which are legally saturated in the current Criminal Code of Ukraine. Thus, they actually ignored the increased public risk of recidivism against the backdrop of the repetition of offences. The specificity of committing the offenses inherent to the recidivism is not taken into account, when a person has already a previous conviction for unlawful activity, as well as the fact that such crimes are usually characterized in terms of their consistency and randomness. On this basis, the author has substantiated the incorrectness (criminal injustice) of the approach recommended by the Plenum of the Supreme Court of Ukraine to the application of the institutions of recidivism and the repetition of offences in deciding the issue of punishment. Proper arguments have been provided. Specific conclusions have been formulated. ; Рассмотрена проблема понимания судами Украины рецидива и повторности преступлений как обстоятельств, отягчающих наказание, во время процедуры его назначения за деяния, квалифицируемые с использованием признака повторности. Показана имеющаяся непоследовательность соответствующих судебных решений на фоне определения указанных уголовно-правовых институтов в теории уголовного права. Обоснована неправильность рекомендованного Пленумом Верховного Суда Украины и используемого отечественными апелляционными судам подхода к применению рецидива и повторности во время принятия решения о назначении наказания. ; Розглянуто проблему розуміння судами України рецидиву та повторності злочинів під кутом зору обставин, що обтяжують кримінальне покарання. Показано наявну непослідовність відповідних суддівських рішень на тлі визначення зазначених кримінально-правових інститутів у теорії кримінального права. Обґрунтовано неправильність рекомендованого Пленумом Верховного Суду України й використаного апеляційними судами України підходу до застосування рецидиву та повторності під час вирішення питання про призначення покарання.

The article analyzes the criminal law problems of execution of punishment in the form of apenalty, the reasons for evasion of convicts from paying a penalty, the role of the authorized body of the probation service. The author considers the relationship between non-payment of penalties and recidivism of criminal offenses, as well as proposes changes and additions to criminal and criminal-executive legislation. One of the features of punishment in the form of a penalty in comparison with some other types of punishment is that it can act as a punishment that can be replaced by another, and as a punishment that can be replaced by another punishment. Apenaltyis a very effective means of influencing those who have committed certain criminal offenses, primarily corruption and against property. The penalty is also one of the mildest types of punishment in relation to other types in the punishment system. In foreign countries, the fine is one of the most common types of punishment. The prevalence of fines in law and jurisprudence, methods of calculation, size, grounds and conditions of application were not unchanged and were ultimately determined by socio-economic, political, criminological and legal factors of specific historical periods. For Ukraine, this is especially important as a direction of state criminal policy. Due to non-payment of fines by convicts and replacement of fines by courts with other punishments, as provided by the Criminal Code of Ukraine, despite the declared goal of humanization of punishments, the number of recidivists will increase and this may provoke an increase in convicts. In order to apply only voluntary payment of a fine, as provided by the legislation of Ukraine, the state and society must have a high level of trust in laws and public authorities and confidence that no illegal act will go unpunished. Therefore in the article changes are offered to the current legislation on implementation of punishment in the type of fine. But a fine cannot be seen as a means of redemption from punishment or a means of ruining the guilty. As political direction of our state is directed sdws eurointegration, accordingly under it our legislation must be tuned. Now the tendency of more humane relation goes to all spheres of activity, in particular and implementation of criminal punishments. ; У статті аналізуються кримінально-правові проблеми виконання покарання у вигляді штрафу, причини ухилення засуджених від сплати штрафу, роль у цьому уповноваженого органу служби пробації. Автор розглядає співвідношення між несплатою штрафу та рецидивом кримінальних правопорушень, а також пропонує зміни й доповнення в кримінально-виконавчому законодавстві. Однією з особливостей покарання у вигляді штрафу порівняно з деякими іншими видами покарання є те, що він може виступати як покарання, яке може бути замінене іншим, так і як покарання, яким може бути замінене інше покарання. Штраф є досить ефективним засобом впливу на осіб, які вчинили певні кримінальні правопорушення, насамперед корупційні та проти власності. Також штраф зарахований до найбільш м'якого виду покарання щодо інших видів у системі покарань. У зарубіжних державах штраф належить до найбільш розповсюджених видів покарання. Поширеність штрафу в законодавстві й судовій практиці, способи обчислення, розміри, підстави й умови застосування не були незмінними та визначалися в кінцевому підсумку соціально-економічними, політичними, кримінологічними й правовими чинниками конкретних історичних періодів. Для України це особливо значимо як напрям державної кримінальної політики. У зв'язку з несплатою засудженими штрафу й заміною судами штрафу іншими покараннями, як це передбачено Кримінальним кодексом України, попри задекларовану мету гуманізації покарань, збільшиться кількість рецидивістів, і ще це може спровокувати збільшення кількості випадків направлення засуджених в установи виконання покарань. Для застосування тільки добровільної сплати штрафу, як це передбачено законодавством України, у держави та суспільства має бути високий рівень довіри до законів та органів державної влади й упевненість у тому, що жодне протиправне діяння не залишиться безкарним. Тому в статті пропонуються зміни до чинного законодавства з виконання покарання у вигляді штрафу. Але штраф не можна розглядати як засіб відкупу від покарання або засіб розорення винного. Оскільки політичний напрям нашої держави спрямований на євроінтеграцію, відповідно, під це має підлаштовуватися й наше законодавство. Зараз іде тенденція гуманнішого ставлення в усіх сферах діяльності, зокрема й виконання кримінальних покарань.

The article analyzes the criminal law problems of execution of punishment in the form of apenalty, the reasons for evasion of convicts from paying a penalty, the role of the authorized body of the probation service. The author considers the relationship between non-payment of penalties and recidivism of criminal offenses, as well as proposes changes and additions to criminal and criminal-executive legislation. One of the features of punishment in the form of a penalty in comparison with some other types of punishment is that it can act as a punishment that can be replaced by another, and as a punishment that can be replaced by another punishment. Apenaltyis a very effective means of influencing those who have committed certain criminal offenses, primarily corruption and against property. The penalty is also one of the mildest types of punishment in relation to other types in the punishment system. In foreign countries, the fine is one of the most common types of punishment. The prevalence of fines in law and jurisprudence, methods of calculation, size, grounds and conditions of application were not unchanged and were ultimately determined by socio-economic, political, criminological and legal factors of specific historical periods. For Ukraine, this is especially important as a direction of state criminal policy. Due to non-payment of fines by convicts and replacement of fines by courts with other punishments, as provided by the Criminal Code of Ukraine, despite the declared goal of humanization of punishments, the number of recidivists will increase and this may provoke an increase in convicts. In order to apply only voluntary payment of a fine, as provided by the legislation of Ukraine, the state and society must have a high level of trust in laws and public authorities and confidence that no illegal act will go unpunished. Therefore in the article changes are offered to the current legislation on implementation of punishment in the type of fine. But a fine cannot be seen as a means of redemption from punishment or a means of ruining the guilty. As political direction of our state is directed sdws eurointegration, accordingly under it our legislation must be tuned. Now the tendency of more humane relation goes to all spheres of activity, in particular and implementation of criminal punishments. ; У статті аналізуються кримінально-правові проблеми виконання покарання у вигляді штрафу, причини ухилення засуджених від сплати штрафу, роль у цьому уповноваженого органу служби пробації. Автор розглядає співвідношення між несплатою штрафу та рецидивом кримінальних правопорушень, а також пропонує зміни й доповнення в кримінально-виконавчому законодавстві. Однією з особливостей покарання у вигляді штрафу порівняно з деякими іншими видами покарання є те, що він може виступати як покарання, яке може бути замінене іншим, так і як покарання, яким може бути замінене інше покарання. Штраф є досить ефективним засобом впливу на осіб, які вчинили певні кримінальні правопорушення, насамперед корупційні та проти власності. Також штраф зарахований до найбільш м'якого виду покарання щодо інших видів у системі покарань. У зарубіжних державах штраф належить до найбільш розповсюджених видів покарання. Поширеність штрафу в законодавстві й судовій практиці, способи обчислення, розміри, підстави й умови застосування не були незмінними та визначалися в кінцевому підсумку соціально-економічними, політичними, кримінологічними й правовими чинниками конкретних історичних періодів. Для України це особливо значимо як напрям державної кримінальної політики. У зв'язку з несплатою засудженими штрафу й заміною судами штрафу іншими покараннями, як це передбачено Кримінальним кодексом України, попри задекларовану мету гуманізації покарань, збільшиться кількість рецидивістів, і ще це може спровокувати збільшення кількості випадків направлення засуджених в установи виконання покарань. Для застосування тільки добровільної сплати штрафу, як це передбачено законодавством України, у держави та суспільства має бути високий рівень довіри до законів та органів державної влади й упевненість у тому, що жодне протиправне діяння не залишиться безкарним. Тому в статті пропонуються зміни до чинного законодавства з виконання покарання у вигляді штрафу. Але штраф не можна розглядати як засіб відкупу від покарання або засіб розорення винного. Оскільки політичний напрям нашої держави спрямований на євроінтеграцію, відповідно, під це має підлаштовуватися й наше законодавство. Зараз іде тенденція гуманнішого ставлення в усіх сферах діяльності, зокрема й виконання кримінальних покарань.

В статье рассматривается явление профессиональной преступности как проявление копроративной преступности ; In the writings of scholars of professional crime problem, itsnature, the nature of the content viewed from different perspectives. Realy, it isproposed to consider it a separate type of crimes, or part of recidivism or organizedcrime, or even a kind of crime of political elites. Thus the phenomenon ofprofessional criminologists crime needs attention and a thorough investigation.Question describe professional criminal behavior such persons in criminology wasquite problematic.Recent researches and publications analysis. Challenges professional crimeinvestigation at different times and in different aspects such engaged in foreign anddomestic scientists as Enrico Ferri, Gabriel de Tarde, A.I. Gurov, O.V. Shesler, A.F.Zelinsky, I.M. Danshin, G.F. Hohriakova and other scientists – criminologists,criminologists, sociologists, psychologists, psychiatrists and others. The writings ofscholars of professional crime problem, its nature, the nature of the content viewedfrom different perspectives. Yes, it is proposed to consider it a separate species (kindof) crimes or part of recidivism or organized crime, or even a kind of crime ofpolitical elites. Thus the phenomenon of professional criminologists crime needsattention and a thorough investigation.Paper objective. The concept of a professional criminal, professional crime isoften interpreted arbitrarily. Meanwhile, the problem of stable, long-term, skilfulcriminal behavior has ancient historical roots.Paper main body. It should be noted that indeed a professional criminalactivity is permanent and sustainable. Professional criminals for a long timerepeatedly commit crimes that initially provides them a habit that then turns back tonormal behavior. Therefore, you should agree with the scientists who examined thecriminal professionalism as a kind of conscious thought-out in every detail previouslyprepared social parasitism.Of particular importance for improving the criminal qualification hascommunication and interaction, during which the transfer takes place and criminalexperience. Where necessary, organized workshops, such as the manufacture ofmaster keys, firearms, knives, shows silent penetration of a particular object, physicaltraining, learning unarmed combat, possession of knives, card and other methods.Conclusions of the research. The reason for this is enough, because thechanging socio-economic conditions of society leads to the fact that professionalcriminals are loners, and more are moving into the sphere of criminal business:committing crimes by ordering and guided, assisted and cover criminal gangs andcorrupt representatives of power structures, controlled and punished them. Notnecessarily every practical manifestation of criminal professionalism have all thehallmarks of a criminal organization. Therefore, we believe that the phenomenon ofprofessional crime should be viewed through the prism of contemporarycriminological notion of "corporate crime", which successfully integrates sustainableabove listed this phenomenon. Professional crime believe structural element ofcorporate crime, promising practical understanding and learning, and mostimportantly - a theoretical understanding of the phenomenon of criminal corporatism. ; Розглянуто явище професійної злочинності як прояв корпоративної злочинності

В статье рассматривается явление профессиональной преступности как проявление копроративной преступности ; In the writings of scholars of professional crime problem, itsnature, the nature of the content viewed from different perspectives. Realy, it isproposed to consider it a separate type of crimes, or part of recidivism or organizedcrime, or even a kind of crime of political elites. Thus the phenomenon ofprofessional criminologists crime needs attention and a thorough investigation.Question describe professional criminal behavior such persons in criminology wasquite problematic.Recent researches and publications analysis. Challenges professional crimeinvestigation at different times and in different aspects such engaged in foreign anddomestic scientists as Enrico Ferri, Gabriel de Tarde, A.I. Gurov, O.V. Shesler, A.F.Zelinsky, I.M. Danshin, G.F. Hohriakova and other scientists – criminologists,criminologists, sociologists, psychologists, psychiatrists and others. The writings ofscholars of professional crime problem, its nature, the nature of the content viewedfrom different perspectives. Yes, it is proposed to consider it a separate species (kindof) crimes or part of recidivism or organized crime, or even a kind of crime ofpolitical elites. Thus the phenomenon of professional criminologists crime needsattention and a thorough investigation.Paper objective. The concept of a professional criminal, professional crime isoften interpreted arbitrarily. Meanwhile, the problem of stable, long-term, skilfulcriminal behavior has ancient historical roots.Paper main body. It should be noted that indeed a professional criminalactivity is permanent and sustainable. Professional criminals for a long timerepeatedly commit crimes that initially provides them a habit that then turns back tonormal behavior. Therefore, you should agree with the scientists who examined thecriminal professionalism as a kind of conscious thought-out in every detail previouslyprepared social parasitism.Of particular importance for improving the criminal qualification hascommunication and interaction, during which the transfer takes place and criminalexperience. Where necessary, organized workshops, such as the manufacture ofmaster keys, firearms, knives, shows silent penetration of a particular object, physicaltraining, learning unarmed combat, possession of knives, card and other methods.Conclusions of the research. The reason for this is enough, because thechanging socio-economic conditions of society leads to the fact that professionalcriminals are loners, and more are moving into the sphere of criminal business:committing crimes by ordering and guided, assisted and cover criminal gangs andcorrupt representatives of power structures, controlled and punished them. Notnecessarily every practical manifestation of criminal professionalism have all thehallmarks of a criminal organization. Therefore, we believe that the phenomenon ofprofessional crime should be viewed through the prism of contemporarycriminological notion of "corporate crime", which successfully integrates sustainableabove listed this phenomenon. Professional crime believe structural element ofcorporate crime, promising practical understanding and learning, and mostimportantly - a theoretical understanding of the phenomenon of criminal corporatism. ; Розглянуто явище професійної злочинності як прояв корпоративної злочинності

В статье рассматривается явление профессиональной преступности как проявление копроративной преступности ; In the writings of scholars of professional crime problem, itsnature, the nature of the content viewed from different perspectives. Realy, it isproposed to consider it a separate type of crimes, or part of recidivism or organizedcrime, or even a kind of crime of political elites. Thus the phenomenon ofprofessional criminologists crime needs attention and a thorough investigation.Question describe professional criminal behavior such persons in criminology wasquite problematic.Recent researches and publications analysis. Challenges professional crimeinvestigation at different times and in different aspects such engaged in foreign anddomestic scientists as Enrico Ferri, Gabriel de Tarde, A.I. Gurov, O.V. Shesler, A.F.Zelinsky, I.M. Danshin, G.F. Hohriakova and other scientists – criminologists,criminologists, sociologists, psychologists, psychiatrists and others. The writings ofscholars of professional crime problem, its nature, the nature of the content viewedfrom different perspectives. Yes, it is proposed to consider it a separate species (kindof) crimes or part of recidivism or organized crime, or even a kind of crime ofpolitical elites. Thus the phenomenon of professional criminologists crime needsattention and a thorough investigation.Paper objective. The concept of a professional criminal, professional crime isoften interpreted arbitrarily. Meanwhile, the problem of stable, long-term, skilfulcriminal behavior has ancient historical roots.Paper main body. It should be noted that indeed a professional criminalactivity is permanent and sustainable. Professional criminals for a long timerepeatedly commit crimes that initially provides them a habit that then turns back tonormal behavior. Therefore, you should agree with the scientists who examined thecriminal professionalism as a kind of conscious thought-out in every detail previouslyprepared social parasitism.Of particular importance for improving the criminal qualification hascommunication and interaction, during which the transfer takes place and criminalexperience. Where necessary, organized workshops, such as the manufacture ofmaster keys, firearms, knives, shows silent penetration of a particular object, physicaltraining, learning unarmed combat, possession of knives, card and other methods.Conclusions of the research. The reason for this is enough, because thechanging socio-economic conditions of society leads to the fact that professionalcriminals are loners, and more are moving into the sphere of criminal business:committing crimes by ordering and guided, assisted and cover criminal gangs andcorrupt representatives of power structures, controlled and punished them. Notnecessarily every practical manifestation of criminal professionalism have all thehallmarks of a criminal organization. Therefore, we believe that the phenomenon ofprofessional crime should be viewed through the prism of contemporarycriminological notion of "corporate crime", which successfully integrates sustainableabove listed this phenomenon. Professional crime believe structural element ofcorporate crime, promising practical understanding and learning, and mostimportantly - a theoretical understanding of the phenomenon of criminal corporatism. ; Розглянуто явище професійної злочинності як прояв корпоративної злочинності

The article is devoted to the analysis of the determinants of the successful establishment and functioning of the system of re-socialization of convicts. The relevance of this problem is determined by the contradiction between the need to return prisoners to a full life in society, the need to reproduce their family interaction skills, and the insufficient theoretical, methodological and methodical elaboration of this problem. The goal is to determine the features of resocialization and disclosure of the content and essence of adaptive family relations of convicts as a factor in the prevention of recidivism in modern scientific, theoretical and practical conditions of activity and functioning of the social and legal state. It has been determined that one of the most important aspects of the return of persons serving a sentence to a full-fledged life in society is the reproduction of their skills of adaptive social interaction, including adequate family behavior, correction of permanent and rigid role and behavioral stereotypes. The family relationship of the convicted person is considered as one of the reasons for his criminal behavior and the object of early prevention of unlawful behavior. Among the features of the family relations of convicts, the following characteristic is singled out: a significant weakening of their positive ties in society. The study led to the conclusion that the restoration of socially useful relations and the formation of adaptive family behavior, the legal status of the released without the provision of effective assistance is impossible. The resocialization of persons released from places of deprivation of liberty involves the active management of this process by penitentiary institutions and state bodies, the elimination or neutralization of negative factors that impede the return of persons who have served their sentences to socially useful activities. A comprehensive approach to the process of resocialization and to the study of this socio-legal category in modern conditions of humanization and democratization of society is needed.

У статті систематизовано знання про явище злочинності неповнолітніх, дано об'єктивну оцінку фактичного стану такого виду злочинності, встановлено новітні тенденції її проявів. ; В статье систематизированы знания о явлении преступности несовершеннолетних, дана объективная оценка ее фактического состояния, установлены новые тенденции ее проявлений. ; The article is dedicated to the problem of juvenile crime under conditions of armed conflict and socio-economic crisis in Ukraine. Since 2010 the level of juvenile crime has been constantly decreasing. Generally, this is determined by transformation of state policy for the treatment of juvenile offenders, literally, reducing the severity of charge in prosecuting children in conflict with the law.With the onset of economic and political crises, the state does not pay enough attention to the above mentioned category of children; while the national network of social workers fail to maintain relevant prevention coverage. As a result, being especially vulnerable, juveniles turn en masse to lucrative crimes in order to survive, get involved in urban violence, join criminal groups and take part in grave crimes together with adult delinquents. The crime situation becomes more complex due to the consequences of the economic crisis and the ongoing armed conflict in Eastern Ukraine. According to estimates of independent experts, the number of "street children" in Ukraine has increased dramatically. Their estimated number ranges from 120 to 300 thousand. The boost of "street children" in total results in escalation of urban violence, thefts, robberies, rapes etc. The author presumes that the risk of involvement in criminal activities is especially high for the children of internally displaced persons from the temporarily occupied territories of Donetsk and Lugansk regions (approximately 130 thousand minors).It has been stated that children are starving in every fifth internally displaced family. Continuous military activities and armed violence make devastating psychological impact on these children. Displaced children, who witnessed the hostilities, have grievous psychological problems; some of them have embittered towards other people, nursed a grudge, are jealous of peers for any reason and aimed at revenge and replicating violence.The current state of juvenile crime could is characterized by the following trends: amplification of lucrative motivation, causation of common crimes by poor life circumstances and the struggle for survival in a hostile environment, increase of urban violence, the convergence of various patterns of criminal behaviour, the boost of recidivism, the involvement of minors in criminal activities by their parents, close relatives and other negatively experienced persons. On the one hand, modern juvenile crime acquires the features of a hybrid combination with criminal offenses, but on the other hand, it turns out in the escalation of grave crimes and felonies. The discovered trend impacts the effectiveness of crime prevention in the relevant scope.

У статті систематизовано знання про явище злочинності неповнолітніх, дано об'єктивну оцінку фактичного стану такого виду злочинності, встановлено новітні тенденції її проявів. ; В статье систематизированы знания о явлении преступности несовершеннолетних, дана объективная оценка ее фактического состояния, установлены новые тенденции ее проявлений. ; The article is dedicated to the problem of juvenile crime under conditions of armed conflict and socio-economic crisis in Ukraine. Since 2010 the level of juvenile crime has been constantly decreasing. Generally, this is determined by transformation of state policy for the treatment of juvenile offenders, literally, reducing the severity of charge in prosecuting children in conflict with the law.With the onset of economic and political crises, the state does not pay enough attention to the above mentioned category of children; while the national network of social workers fail to maintain relevant prevention coverage. As a result, being especially vulnerable, juveniles turn en masse to lucrative crimes in order to survive, get involved in urban violence, join criminal groups and take part in grave crimes together with adult delinquents. The crime situation becomes more complex due to the consequences of the economic crisis and the ongoing armed conflict in Eastern Ukraine. According to estimates of independent experts, the number of "street children" in Ukraine has increased dramatically. Their estimated number ranges from 120 to 300 thousand. The boost of "street children" in total results in escalation of urban violence, thefts, robberies, rapes etc. The author presumes that the risk of involvement in criminal activities is especially high for the children of internally displaced persons from the temporarily occupied territories of Donetsk and Lugansk regions (approximately 130 thousand minors).It has been stated that children are starving in every fifth internally displaced family. Continuous military activities and armed violence make devastating psychological impact on these children. Displaced children, who witnessed the hostilities, have grievous psychological problems; some of them have embittered towards other people, nursed a grudge, are jealous of peers for any reason and aimed at revenge and replicating violence.The current state of juvenile crime could is characterized by the following trends: amplification of lucrative motivation, causation of common crimes by poor life circumstances and the struggle for survival in a hostile environment, increase of urban violence, the convergence of various patterns of criminal behaviour, the boost of recidivism, the involvement of minors in criminal activities by their parents, close relatives and other negatively experienced persons. On the one hand, modern juvenile crime acquires the features of a hybrid combination with criminal offenses, but on the other hand, it turns out in the escalation of grave crimes and felonies. The discovered trend impacts the effectiveness of crime prevention in the relevant scope.

An origin of conflicts, during life of man, is the inevitable phenomenon. A subject for a conflict results in the origin of conflict situation, which contains the negative colouring the display of which can be offence. Mediaciya appears the alternative method of permission of conflict, which is directed on zalagodzhennya and decision of conflicts by the direct socializing with an offender and suffering. A collaboration as a result of realization of which reasons of divergences and aspiration of resisting sides of search of vzaemopriynyatnikh ways of decision of situation turn out appears the base of process of mediacii. In this process the third participant is a neurohumor, the purpose of activity of which is adjusting and communicative process control. Institualizaciya of codes of conduct, which are added the certain types of moral mutual relations between people is optimum for realization of professional activity. Socialphilosophical interpretation of cultural, humanism principles of restoration process is fixed in the ethics standards of mediacii. Ethics norms are key in achievement of the real perfection, that is why there is a clear requirement in the ethics estimation of practice of neurohumor for the maintainance of moral, legal norms upgrading functioning. Professional practice of neurohumor is based on an awareness them of ethics aspects and social payment in prevention of recidivism, observance of ethics rules and standards, proper European legislation, national traditions. ; Виникнення конфліктів упродовж життя людини є неминучим явищем. Привід до конфлікту призводить до виникнення конфліктної ситуації, котра містить негативне забарвлення, проявом якого може бути правопорушення. Альтернативним способом вирішення конфлікту постає медіація, котра спрямована на залагодження та вирішення конфліктів шляхом безпосереднього спілкування з правопорушником і потерпілим. Базисом процесу медіації постає співробітництво, у результаті реалізації якого з'ясовуються причини розбіжностей та прагнення конфронтуючих сторін пошуку взаємоприйнятних шляхів вирішення ситуації. У цьому процесі третім учасником є медіатор, метою діяльності якого є налагодження та керування комунікативним процесом. Інституалізація норм поведінки, які приписуються певним типам моральних взаємовідносин між людьми є оптимальним для здійснення професійної діяльності. В етичних стандартах медіації фіксується соціально-філософське тлумачення культурних, гуманістичних засад відновного процесу. Етичні норми є ключовими у досягненні справжньої досконалості, тому існує чітка потреба в етичній оцінці практики медіатора для збереження моральних, юридичних норм і підвищення якості функціонування. Професійна практика медіатора базується на усвідомленні ним етичних аспектів і соціального внеску у запобіганні рецидивізму, дотриманні етичних правил і стандартів, відповідного європейського законодавства, національних традицій. ; Виникнення конфліктів упродовж життя людини є неминучим явищем. Привід до конфлікту призводить до виникнення конфліктної ситуації, котра містить негативне забарвлення, проявом якого може бути правопорушення. Альтернативним способом вирішення конфлікту постає медіація, котра спрямована на залагодження та вирішення конфліктів шляхом безпосереднього спілкування з правопорушником і потерпілим. Базисом процесу медіації постає співробітництво, у результаті реалізації якого з'ясовуються причини розбіжностей та прагнення конфронтуючих сторін пошуку взаємоприйнятних шляхів вирішення ситуації. У цьому процесі третім учасником є медіатор, метою діяльності якого є налагодження та керування комунікативним процесом. Інституалізація норм поведінки, які приписуються певним типам моральних взаємовідносин між людьми є оптимальним для здійснення професійної діяльності. В етичних стандартах медіації фіксується соціально-філософське тлумачення культурних, гуманістичних засад відновного процесу. Етичні норми є ключовими у досягненні справжньої досконалості, тому існує чітка потреба в етичній оцінці практики медіатора для збереження моральних, юридичних норм і підвищення якості функціонування. Професійна практика медіатора базується на усвідомленні ним етичних аспектів і соціального внеску у запобіганні рецидивізму, дотриманні етичних правил і стандартів, відповідного європейського законодавства, національних традицій.

The purpose of the study is to reveal the features of the legal technique of criminal law rules formation. In our study, the principles and techniques of formal-logical methodology are used, as well as the structural-functional approach is applied. Identifying cross-sectoral links in lawmaking is based on the functional nature of law in general and regulatory means in particular. In addition, dialectical, system-structural and functional methods, the method of interpretation (applied to the current criminal law rules) are used in the paper. Using the formal-legal method, the relationship between the content and form of criminal law rules with the use of legal techniques is traced. Scientific novelty lies in the theoretical understanding and delineation of legal techniques for the formation of criminal law. It is shown that in addition to defects in legal definitions and constructions, there are often conflicts between textually enshrined rules of law. The coordination of actions on the part of law-making bodies adopting by-laws and on the part of the parliament, which should take into account the needs of development and concretization of the provisions of the law in the future, is substantiated.In fact, outside of scientific knowledge at this stage, there is a huge area of legal technology, associated with its features in various fields of law. Obviously, the legal technique in each area has its own specifics. Identification and analysis of factors that cause technical and legal shortcomings improves the quality and efficiency of lawmaking. This does not seem to be enough, because there is no single systematic understanding of the situation in lawmaking in general as well as in criminal law field in particular.It is necessary to direct the technical and legal assessment to eliminate specific shortcomings of system-forming factors in particular. The imperfection of legal acts is a constant source of insufficiently thought-out law-making decisions.As a result of the research, it is argued that in the process of adopting a law-making decision in the field of criminal law, it is necessary to proceed, first of all, from their expediency, objective necessity. It is necessary to take into account the assessment of the consequences arising from the implementation of the rule of law, in particular, how they will affect such processes as latency, corruption, recidivism, as well as the disclosure of their crimes. It is argued that from a technical and legal point of view, it is necessary to make a scientific foresight of the expected positive and negative consequences that arise as a result of issuing a certain law-making decision. The results of the study can be used in lawmaking to improve the quality and effectiveness of criminal law, as well as to reform the Criminal Code of Ukraine. ; Метою дослідження є розкрити особливості юридичної техніки формування норм кримінального права. У нашому дослідженні використано принципи і прийоми формально-логічної методології, а також застосовано структурно-функціональний підхід. Виявлення міжгалузевих зв'язків у правотворчості побудоване на функціональній природі права в цілому і регулятивних засобах нормативно-правових актів зокрема. Крім того, в роботі отримали застосування діалектичний, системно-структурний і функціональний методи, метод інтерпретації (в застосуванні до чинних норм кримінального права). За допомогою формально-юридичного методу простежено взаємозв'язки між змістом і формою норм кримінального права зі застосуванням юридичної техніки. Здійснено теоретичне осмис-лення та окреслено юридичну техніку формування норм кримінального права. Показано, що, крім дефектів правових дефініцій та конструкцій, нерідко трапляються колізії між текстуально закріпленими нормами права. Обґрунтовано узгодження дій з боку право-творчих органів, що приймають підзаконні нормативно-правові акти та з боку парламенту, який має враховувати потреби розвитку і конкретизації положень закону в майбутньому. У результаті дослідження аргументовано, що у процесі вироблення правотворчого рішення в галузі кримінального права варто керуватися перш за все їх доцільністю, об'єктивною необхідністю. Треба враховувати оцінку наслідків, що виникають в результаті реалізації норм права, зокрема, як вони впливатимуть на такі процеси, як латентизація, коруп-ціогенність, рецидивність злочинності, а також на розкриття, передбачених ними злочинів. Аргументовано, що з техніко-юридичного погляду доцільно робити науковий прогноз очікуваних позитивних та негативних наслідків, які виникають у результаті видання певного правотворчого рішення. Результати дослідження можуть бути використані у право-творчості для підвищення якості та ефективності кримінального законодавства, а також для реформування Кримінального кодексу України.

The article is devoted to the definition of the precondition of discharge from criminal responsibility in view of admission by bail. Arguments are given on using of the notion of "precondition of discharge from criminal responsibility". It is emphasized that precondition of discharge from criminal responsibility is common to any type of discharge from criminal responsibility. At the same time, in order to be discharged from criminal responsibility in view of admission by bail, such a precondition is accompanied by such restrictions as: 1) the commission of a crime for the first time; 2) a crime should be a minor criminal offense or a medium grave offense; 3) a crime should not be corrupt. The author discloses the content of such restrictions. Disclosing the content of these restrictions, the author defines the concept of "a crime committed for the first time". It is proposed to treat it as an act which the person actually committed for the first time, or for the crime already committed, the legal consequences of prosecution are eliminated. Attention was paid to the issue of discharge from criminal responsibility in view of admission by bail in case of committing a certain plurality of crimes. The position that the possibility of dismissing a person from criminal responsibility in the case of repetition, actual cumulation and recidivism of crimes is excluded because it does not comply with the law of commission of a crime for the first time. At the same time, such an opportunity remains in the commission of an ideal cumulation t of crimes (that is, the commission of a person by one act two or more single crimes provided by different articles or different parts of the аrticle of the Criminal Code). Also, it turns out the moment from which the criminal law relation must be considered suspended; the concept of a corruption crime is considered. The features of the precondition of discharge from criminal responsibility in view of admission by bail in accordance with the new edition of the Art. 47 of the Criminal Code as a result of the entry into force of the Law of Ukraine "On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on Simplification of Pre-trial Investigation of Certain Categories of Criminal Offenses" in January 1, 2020. ; Cтатья посвящена определению предпосылки освобождения от уголовной ответственности в связи с передачей лица на поруки. Приводятся аргументы относительно использования понятия «предпосылка освобождения от уголовной ответственности». Подчеркивается, что предпосылка освобождения от уголовной ответственности является общей для любого вида такого освобождения. При этом для освобождения от уголовной ответственности в связи с передачей лица на поруки такая предпосылка сопровождается такими ограничениями, как: 1) совершение преступления впервые; 2) преступление должно быть небольшой или средней тяжести; 3) преступление не должно быть коррупционным. Раскрывая содержание указанных ограничений, автором определяется понятие «преступление, совершено впервые». Им предлагается считать деяние, которое лицо фактически совершило впервые, либо же за ранее совершенное преступление устранены юридические последствия привлечения к уголовной ответственности. Уделено внимание вопросу освобождения от уголовной ответственности в связи с передачей лица на поруки в случае совершения им определенной множественности преступлений. Отстаивается позиция, что возможность освобождения лица от уголовной ответственности при повторности, реальной совокупности и рецидиве преступлений исключается, поскольку не соблюдается требование закона о совершении преступления впервые. В то же время такая возможность остается при совершении идеальной совокупности преступлений (то есть совершении лицом одним деянием двух или более единичных преступлений, предусмотренных различными статьями или различными частями статьи УК). Также выясняется момент, с которого уголовно-правовое отношение необходимо считать прекращенным; рассматривается понятие коррупционного преступления. Освещены особенности предпосылки освобождения от уголовной ответственности в связи с передачей лица на поруки в соответствии с новой редакцией ст. 47 УК в результате вступления в силу 1 января 2020 г. Закона Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно упрощения досудебного расследования отдельных категорий уголовных правонарушений». ; Стаття присвячена визначенню передумови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки. Наводяться аргументи щодо використання поняття «передумова звільнення від кримінальної відповідальності». Підкреслюється, що передумова звільнення від кримінальної відповідальності є загальною для будь-якого виду такого звільнення. При цьому для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки зазначена передумова супроводжується такими обмеженнями, як: 1) вчинення злочину вперше; 2) злочин має бути невеликої або середньої тяжкості; 3) злочин не має належати до корупційних. Розкриваючи зміст зазначених обмежень, автором визначається поняття «злочин, який вчинено вперше». Ним пропонується вважати діяння, яке особа фактично вчинила вперше, або ж за раніше вчинений злочин усунуті юридичні наслідки притягнення до кримінальної відповідальності. Приділена увага питанню звільнення кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки у разі вчинення нею певної множинності злочинів. Відстоюється позиція, що можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності при повторності, реальній сукупності та рецидиві злочинів виключається, оскільки не дотримується вимога закону про вчинення злочину вперше. У той же час така можливість залишається при вчиненні ідеальної сукупності злочинів (тобто вчиненні особою одним діянням двох або більше одиничних злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами статті КК). Також з'ясовується момент, з якого кримінально-правове відношення необхідно вважати припиненим; розглядається поняття корупційного злочину. Висвітлено особливості передумови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки відповідно до нової реакції ст. 47 КК внаслідок набрання чинності 1 січня 2020 р. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень»

The article is devoted to the definition of the precondition of discharge from criminal responsibility in view of admission by bail. Arguments are given on using of the notion of "precondition of discharge from criminal responsibility". It is emphasized that precondition of discharge from criminal responsibility is common to any type of discharge from criminal responsibility. At the same time, in order to be discharged from criminal responsibility in view of admission by bail, such a precondition is accompanied by such restrictions as: 1) the commission of a crime for the first time; 2) a crime should be a minor criminal offense or a medium grave offense; 3) a crime should not be corrupt. The author discloses the content of such restrictions. Disclosing the content of these restrictions, the author defines the concept of "a crime committed for the first time". It is proposed to treat it as an act which the person actually committed for the first time, or for the crime already committed, the legal consequences of prosecution are eliminated. Attention was paid to the issue of discharge from criminal responsibility in view of admission by bail in case of committing a certain plurality of crimes. The position that the possibility of dismissing a person from criminal responsibility in the case of repetition, actual cumulation and recidivism of crimes is excluded because it does not comply with the law of commission of a crime for the first time. At the same time, such an opportunity remains in the commission of an ideal cumulation t of crimes (that is, the commission of a person by one act two or more single crimes provided by different articles or different parts of the аrticle of the Criminal Code). Also, it turns out the moment from which the criminal law relation must be considered suspended; the concept of a corruption crime is considered. The features of the precondition of discharge from criminal responsibility in view of admission by bail in accordance with the new edition of the Art. 47 of the Criminal Code as a result of the entry into force of the Law of Ukraine "On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on Simplification of Pre-trial Investigation of Certain Categories of Criminal Offenses" in January 1, 2020. ; Cтатья посвящена определению предпосылки освобождения от уголовной ответственности в связи с передачей лица на поруки. Приводятся аргументы относительно использования понятия «предпосылка освобождения от уголовной ответственности». Подчеркивается, что предпосылка освобождения от уголовной ответственности является общей для любого вида такого освобождения. При этом для освобождения от уголовной ответственности в связи с передачей лица на поруки такая предпосылка сопровождается такими ограничениями, как: 1) совершение преступления впервые; 2) преступление должно быть небольшой или средней тяжести; 3) преступление не должно быть коррупционным. Раскрывая содержание указанных ограничений, автором определяется понятие «преступление, совершено впервые». Им предлагается считать деяние, которое лицо фактически совершило впервые, либо же за ранее совершенное преступление устранены юридические последствия привлечения к уголовной ответственности. Уделено внимание вопросу освобождения от уголовной ответственности в связи с передачей лица на поруки в случае совершения им определенной множественности преступлений. Отстаивается позиция, что возможность освобождения лица от уголовной ответственности при повторности, реальной совокупности и рецидиве преступлений исключается, поскольку не соблюдается требование закона о совершении преступления впервые. В то же время такая возможность остается при совершении идеальной совокупности преступлений (то есть совершении лицом одним деянием двух или более единичных преступлений, предусмотренных различными статьями или различными частями статьи УК). Также выясняется момент, с которого уголовно-правовое отношение необходимо считать прекращенным; рассматривается понятие коррупционного преступления. Освещены особенности предпосылки освобождения от уголовной ответственности в связи с передачей лица на поруки в соответствии с новой редакцией ст. 47 УК в результате вступления в силу 1 января 2020 г. Закона Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно упрощения досудебного расследования отдельных категорий уголовных правонарушений». ; Стаття присвячена визначенню передумови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки. Наводяться аргументи щодо використання поняття «передумова звільнення від кримінальної відповідальності». Підкреслюється, що передумова звільнення від кримінальної відповідальності є загальною для будь-якого виду такого звільнення. При цьому для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки зазначена передумова супроводжується такими обмеженнями, як: 1) вчинення злочину вперше; 2) злочин має бути невеликої або середньої тяжкості; 3) злочин не має належати до корупційних. Розкриваючи зміст зазначених обмежень, автором визначається поняття «злочин, який вчинено вперше». Ним пропонується вважати діяння, яке особа фактично вчинила вперше, або ж за раніше вчинений злочин усунуті юридичні наслідки притягнення до кримінальної відповідальності. Приділена увага питанню звільнення кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки у разі вчинення нею певної множинності злочинів. Відстоюється позиція, що можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності при повторності, реальній сукупності та рецидиві злочинів виключається, оскільки не дотримується вимога закону про вчинення злочину вперше. У той же час така можливість залишається при вчиненні ідеальної сукупності злочинів (тобто вчиненні особою одним діянням двох або більше одиничних злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами статті КК). Також з'ясовується момент, з якого кримінально-правове відношення необхідно вважати припиненим; розглядається поняття корупційного злочину. Висвітлено особливості передумови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки відповідно до нової реакції ст. 47 КК внаслідок набрання чинності 1 січня 2020 р. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень»