Suchergebnisse

A fter the World War I, every more or less considerable political crisis causes a wave of refugees. And 76 years have passed since Arendt's essay "We refugees" was published for the first time by a small Jewish publisher in New York. By today, this text is among the core texts of contemporary political philosophy and civic journalism. However, the waves of the refugees go on without end, while Arendt's harsh truth does not lose its importance. She argues that patriotism is probably the only shelter for those who has lost everything. Today, when we witness new experiences of the refugees, and refuge from the destroyed motherland, this text is to remind us why we should care about those who lost everything for no good reason.Keywords: refugees, war, politics, crisis, Jews, Europe, West, guilt, Arendt, philosophy, care ; П ісля початку Першої світової війни кожна більш-менш велика по-літична подія спричинює хвилю біженців. Минуло 76 років від того моменту, коли есе Ганни Арендт «Ми біженці» було вперше опубліковано в маленькому єврейському виданні у Нью-Йорку. За цей час твір посів місце серед канонічних текстів політичної філософії та громадянської есеїстики. Між тим хвилі біженців не стають меншими, а жорстка правда, що її виклала Ганна Арендт, не втрачає актуальности. Патріотизм, на її думку, є чи не єдиним притулком для знедолених. І сьо-годні, коли ми на власні очі можемо спостерігати досвіди біженства, а втеча зі зруйнованого рідного краю стає для нас чимось тривіяльним – цей текст покликаний нагадати нам, чому ми маємо бути уважними до тих, хто втратив усе, і втратив не з власної вини. Ключові слова: біженці, війна, політика, криза, єврей, Европа, Захід, про-вина, Арендт, філософія, турбота

The article deals with verbalizers of the concept REFUGEE and peculiarities of its content in politicaldiscourse. Analysis of dictionary definitions, synonymous rows and definitions of the term "refugee" in the UN officialdocuments shows that lexemes refugee, asylum seeker and displaced person are the most frequent languagerepresentatives of the concept REFUGEE. The main conceptual feature of the concept is 'to be forced to flee his or hercountry and seek sanctuary in another country'. However, the concept REFUGEE acquires new conceptual featuresbecause of the development of world events. This fact is directly related to the crisis of refugees that forced governmentsto redefine already existent definitions of the term "refugee". In order to determine language means that verbalize theconcept REFUGEE in political discourse speeches of politicians were analyzed. The speeches were given by nativespeakers (Barack Obama, Theresa Mary May, Catherine Branson) as well as by non-native speakers of English (GrzegorzSchetyna, Morgan Johansson, António Guterres, Volker Türk). These politicians used both key lexemes-verbalizers of theconcept (refugee, asylum seeker, displaced person) and free word combinations (vulnerable people who have come toseek protection, people in need of protection, people in need of shelter, people in need) to represent the concept in theirspeeches. Native speakers mainly express neutral or positive attitude toward refugees. Non-native speakers sometimesuse verbalizers that have negative connotations. References Popova, Zinaida, and Sternin, Iosif. 2007. Kognitivnaia Lingvistika. Moskva: ACT"Vostok–Zapad". Cambridge Advanced Learner's Dictionary. 2008. Cambridge: Cambridge University Press. http://dictionary.cambridge.org/dictionary/english/refugee. UNHCR. The UN Refugee Agency. "Cartagena declaration on refugees". Accessed August 1, 2017. http://www.unhcr.org/about-us/background/45dc19084/cartagena-declaration-refugees-adopted-colloquium-international-protection.html. UNHCR. The UN Refugee Agency. "Convention and Protocol Relating to the Status of Refugees." Accessed August 1, 2017. http://www.unhcr.org/3b66c2aa10. Dictionary.com Unabridged. 2017. Random House, Inc. Accessed August 5, 2017. http://www.dictionary.com/browse/refugee. Encyclopedia Britannica. "Refugee." Accessed August 5, 2017. https://www.britannica.com/topic/refugee. Longman Dictionary of Contemporary English. 2005. Edinburgh: Longman. UNHCR. The UN Refugee Agency. "OAU Convention Governing the Specific Aspects of Refugee Pproblems in Africa." Accessed August 7, 2017. http://www.unhcr.org/about-us/background/45dc1a682/oau-convention-governing-specific-aspects-refugee-problems-africa-adopted.html. "Open Briefing to United Nations Security Council Counter-Terrorism Committee". Accessed August 7, 2017. http://www.unhcr.org/admin/dipstatements/58e35b317/open-briefing-united-nations-security-council-counter-terrorism-committee.html. Oxford Advanced Learner's Dictionary. 2010. Oxford: Oxford University Press. Oxford Learner's Thesaurus. A Dictionary of Synonyms. 2008. Oxford: Oxford University Press. GOV.UK. "PM speech at Leaders Summit on Refugees: 20 September 2016". Accessed August 7, 2017. https://www.gov.uk/government/speeches/pm-speech-at-leaders-summit-on-refugees-20-september-2016. Australian Human Rights Commission. "President speech: Human Rights, Refugees and Asylum Seekers". Accessed August 6, 2017. https://www.humanrights.gov.au /news/speeches/president-speech-human-rights-refugees-and-asylum-seekers. "Remarks by President Obama at Leaders Summit on Refugees". Accessed August 8, 2017. https://obamawhitehouse.archives.gov/the-press-office/2016/09/20/remarks-president-obama-leaders-summit-refugees. Government offices of Sweden. "Speech by Morgan Johansson at UNHCR High-level meeting on global responsibility sharing through pathways for admission of Syrian refugees." Accessed August 4, 2017. http://www.government.se/speeches/2016/03/speech-by-morgan-johansson-atunhcr-high-level-meeting-on-global-responsibility-sharing-through-pathways-for-admission-of-syrian-refugees/. Ministry of Foreign Affairs Republic of Poland. "Speech by Polish Foreign Minister on refugee crisis". Accessed August 2, 2017. http://www.msz.gov.pl/en/ministry/polish_diplomacy_archive/former_ministers/ remarks_mgs/speech_by_polish_foreign_minister_on_the_refugee_crisis;jsessionid=24E9E089164F28DF595E725FA63D09BC.cmsap5p. Guterres, António. 2015. "Briefing on the Humanitarian Situation in Syria". Paper presented at United Nations Security Council (7592nd Meeting), New York, 21 December 2015. http://www.unhcr.org/admin/hcspeeches/567861459/ united-nations-security-council-7592nd-meeting-briefing-humanitarian-situation.html. USA for UNHCR. "What is a refugee? Definition and Meaning". Accessed August 7, 2017. http://www.unrefugees.org/what-is-a-refugee/. ; Розглянуто вербалізатори концепту REFUGEE – одного з найактуальніших концептів ХХІ ст. – таособливості його наповнення в англомовному політичному дискурсі. Аналіз словникових дефініцій,синонімічних рядів і визначень терміна «біженець» в офіційних документах ООН показує, що найчастішемовними репрезентантами концепту REFUGEE виступають лексеми refugee, asylum seeker та displaced person, аголовною концептуальною ознакою досліджуваного концепту є 'вимушене переселення та пошук нового місцяпроживання'. Проте концепт REFUGEE з розвитком світових подій набуває нових концептуальних ознак. Цебезпосередньо пов'язано з кризою біженців, що змушувало держави переглянути вже існуючі визначення самоготерміна «refugee». Для того, щоб виокремити мовні засоби, які вербалізують концепт REFUGEE у політичномудискурсі, було проаналізовано промови політиків, серед яких є і носії англійської мови (Барак Обама, ТерезаМей, Катрін Бренсон), і не носії мови (Ґжеґож Схетина, Морган Юганссон, Антоніу Гутерреш, Фолькер Тюрк).Для репрезентації концепту вони використовують і ключові лексеми-вербалізатори концепту, і вільнісловосполучення (vulnerable people who have come to seek protection, people in need of protection, people in need ofshelter, people in need). Носії мови переважно виражають нейтральне або позитивне ставлення до біженців. Неносії мови інколи доповнюють номінативне поле концепту REFUGEE репрезентантами з негативнимиконотаціями.

The purpose of the article lies in than the European refugee crisis of 2015–2018 demonstrated the lack of compliance in practice with the formal principle of solidarity, which should have guided the national governments of the EU member states in the context of migration policy. The general migration strategy of the EU, which was in force at the beginning of the crisis, was created on the basis of the so-called Dublin regulations and have proved ineffective in intensifying migration flows from third-world countries. Among the "first entry countries" (those countries that have "external" EU borders through migrants entered the EU) also was the Republic of Bulgaria. The purpose of the article is studying the impact of the migration crisis on Bulgaria, analyzing its experience as a "first entry country" on the eastern Mediterranean refugee route. Research methods are presented by the historical-system method (to form the holistic view of the various components of the migration crisis), historical-genetic method (to understand the patterns and causal relationships that led to the intensification of migration flows), as well as the law of "call-response" to understand measures organized by the EU institutions and national governments of the European Union (including Bulgaria) to counter the effects of the migration crisis. The principles of historicism and objectivity has been also applied. The scientific novelty lies in the analysis of the Bulgarian experience of overcoming the consequences of the migration crisis during the entire period of the migration crisis in 2015–2018 in Europe. Conclusions. The EU's common migration policy system has proved its ineffective in the face of a conflict between the national interests of the EU member states. The supranational principle of decision was proved to be ineffective in practice in the context of the influx of migrants from countries of another civilizational zone, whose integration into the European socio-cultural space was extremely difficult and required large time ...

Метою статті є аналіз існуючих соціо-демографічних, економічних та політико-безпекових загроз у державах ЄС, які пов'язані з прийняттям біженців, а також визначення напрямів врахування навантаження біженців на країни та території при формуванні політики щодо біженців та шукачів притулку.У статті проаналізовано можливі переваги та недоліки розміщення біженців в країнах притулку, та визначено їх соціо-демографічний, економічний та політико-безпековий вплив на ці країни.Проведено аналіз кореляції складових Індексу недієздатних держав за усередненими показниками цих складових протягом 2011–2018 рр., що дозволило встановити аналіз впливу міграційного навантаження на країни та території на показник недієздатності державСформульовано напрями врахування соціальних, демографічних, інфраструктурних, економічних та інших аспектів навантаження біженців на країни та території при формуванні політики щодо біженців та шукачів притулку. ; The purpose of the article is to analyze the existing socio-demographic, economic and political-security threats in the EU states related to the reception of refugees, as well as to determine the directions of forming policies on refugees and asylum seekers by taking into account the refugees' burden on countries and territories.The article analyzes the potential advantages and disadvantages of refugee placing in asylum countries and their socio-demographic, economic and political-security pressure on these countries.The analysis of correlation of Fragile States Index with the averaged indicators of its components during 2011–2018 is carried out. It made possible the identification of the impact of refugees' migration burden on Fragile Index of countries.The directions involving social, demographic, infrastructural, economic and other aspects of refugees' burden on countries and territories in the formation of policies on refugees and asylum seekers are formulated.

In this article, the Greek professor explains his vision of the reasons for the moral and political duties that we have as citizens of our own countries towards refugees. The author considers that quite common in many societies and heated up by populists the perception ofrefugees as a burden and a threat to the receiving state is absolutely false and is used often enough to justify various other problems that are in no way related to refugees. Author argues that by helping and sheltering refugees, societies strengthen their own democraticpolitical community, and democratic conscience of its' citizens becomes deeper. In addition, appealing to Kant, the author emphasizes that we, as reasonable beings, cannot desire indifference to become a universal law, and every moment instead of every refugee fleeing from threats to his life and fundamental rights can be any of us. The lack of protection of basic rights and fundamental freedoms for refugee does not mean theycan be forsaken. All people are bound by universal moral duties: not to intentionally harm one another and to help one another in the event of a serious threat, if not related to sacrifice. This moral obligation towards residents or citizens of other states, the author calls political amaritanism. People living within law and order are obliged to help refugees by enabling them to enjoy the protection of their state, thus showing solidarity and compensating them for lack of law and order.This ultimately contributes to the affirmation of justice. The fulfilment of this duty is, of course, mediated through public democratic institutions. States should implement policies of assistance to refugees that will reflect an objective assessment of their capabilities, coordination of assistance processes, fair sharing of burdens and resources.The author makes an important remark: the help cannot force refugees to lose their identity and gain a new one in exchange for a higher standard of living. Host societies should avoid the neglect and condescension of refugees, show arrogance and boast that betrays the moral integrity of the beneficence. ; В этой статье греческий профессор объясняет свое видение оснований моральных и политических обязанностей, которые существуют у нас как граждан своих государств в отношении беженцев. Автор считает, что достаточно распространенноево многих обществах восприятие беженцев как бремени и угрозы для принимающего государства является абсолютно ложным и используется довольно часто для оправдания других проблем, которые никоим образом не связаны с беженцами. Оказывая же помощь и предоставляя приют беженцам, как считает автор, общества укрепляют свою собственную демократическую политическую общность, а граждане принимающих государств обретают более глубокое демократическое сознание. Крометого, апеллируя к Канту, автор отмечает, что мы, как разумные существа, не можем желать, чтобы равнодушие стало универсальным законом, а на месте каждого беженца, который бежит от угроз его жизни и основополагающим права, в любой момент может оказатьсялюбой из нас. Утрата беженцами возможности получать защиту прав и основных свобод от своего государства не означает, что они должны быть оставлены на произвол судьбы. Все люди объединены между собой универсальным моральным долгом: не наносить умышленного вреда друг другу и помогать друг другу в случае серьезной угрозы, если это не связано с жертвенностью. Этот моральный долг по отношению к жителям или гражданам другогогосударства автор называет политическим самаритянством, что выглядити как солидарность и компенсация беженцам за их утраченный правопорядок. Это в конечном счете способствует утверждению справедливости. Выполнение этой обязанности, конечно, опосредуется государственными демократическими институтами. Автор считает, что государства должны позаботиться о том, чтобы разработать политики помощи беженцам, в которых отразится объективная оценка их возможностей, механизмы координации процессов помощи, справедливое распределение бремени и ресурсов. Автор делает важную оговорку: помощь не может заставлять беженцев отказываться от собственной идентичности и получать новую в обмен на более высокий уровеньжизни. Принимающие общества должны избегать пренебрежения и снисходительности к беженцам, высокомерия и хвастовства, которые предают моральную целостность благотворительности. ; У цій статті грецький професор пояснює своє бачення підстав моральних та політичних обов'язків, що існують у нас як громадян своїх держав стосовно біженців.Автор вважає, що доволі поширене у багатьох суспільствах сприйняття біженців як тягаря та загрози для приймаючої держави є абсолютно хибним і використовується доволі частодля виправдання інших негараздів, які жодним чином не пов'язані із біженцями. Натомість автор вважає, що, допомагаючи та прихищаючи біженців, суспільства зміцнюютьвласну демократичну політичну спільноту, а громадяни приймаючих держав набувають більш глибокої демократичної свідомості. Окрім того, апелюючи до Канта, автор наголошуєна тому, що ми, як розумні істоти, не можемо бажати, щоб байдужість стала універсальним законом, а на місці кожного біженця, який тікає від загроз його життю і основоположнимправам, щомиті може опинитись будь-хто з нас. Біженці, які втрачають захист від своїх держав, не можуть бути залишені напризволяще,адже усі люди об'єднані між собою універсальним моральним обов'язком – не завдавати навмисної шкоди одне одному та допомагати одне одному у випадку серйозної загрози,якщо це не пов'язано із жертовністю. Цей моральний обов'язок щодо жителів чи громадян інших держав, що автор називає політичним самаритянством, що виглядає як солідарність та компенсація за втрачений правопорядок. Це у кінцевому рахунку сприяє утвердженню справедливості. Виконання цього обов'язку, звичайно, опосередковується державними інституціями. При цьому, автор наголошує, що лише демократична держава має владу та авторитет виконувати місію захисту прав і свобод іноземців, які опинились у небезпеці.Держави повинні подбати про те, щоб розробити політики стосовно допомоги біженцям, в яких відобразиться об'єктивна оцінка їх спроможностей, механізми координації процесів допомоги, справедливий розподіл тягарів та ресурсів. Автор робить важливе застереження: слід завжди пам'ятати, що допомога не може змушувати біженців позбавлятись власної ідентичності та отримувати нову в обмін на більш високий рівень життя. Приймаючі суспільства повинні уникати зневаги та поблажливості до біженців, зарозумілості та хвастощів, які зраджують моральну цілісність доброчинності.

In this article, the Greek professor explains his vision of the reasons for the moral and political duties that we have as citizens of our own countries towards refugees. The author considers that quite common in many societies and heated up by populists the perception ofrefugees as a burden and a threat to the receiving state is absolutely false and is used often enough to justify various other problems that are in no way related to refugees. Author argues that by helping and sheltering refugees, societies strengthen their own democraticpolitical community, and democratic conscience of its' citizens becomes deeper. In addition, appealing to Kant, the author emphasizes that we, as reasonable beings, cannot desire indifference to become a universal law, and every moment instead of every refugee fleeing from threats to his life and fundamental rights can be any of us. The lack of protection of basic rights and fundamental freedoms for refugee does not mean theycan be forsaken. All people are bound by universal moral duties: not to intentionally harm one another and to help one another in the event of a serious threat, if not related to sacrifice. This moral obligation towards residents or citizens of other states, the author calls political amaritanism. People living within law and order are obliged to help refugees by enabling them to enjoy the protection of their state, thus showing solidarity and compensating them for lack of law and order.This ultimately contributes to the affirmation of justice. The fulfilment of this duty is, of course, mediated through public democratic institutions. States should implement policies of assistance to refugees that will reflect an objective assessment of their capabilities, coordination of assistance processes, fair sharing of burdens and resources.The author makes an important remark: the help cannot force refugees to lose their identity and gain a new one in exchange for a higher standard of living. Host societies should avoid the neglect and condescension of refugees, show arrogance and boast that betrays the moral integrity of the beneficence. ; В этой статье греческий профессор объясняет свое видение оснований моральных и политических обязанностей, которые существуют у нас как граждан своих государств в отношении беженцев. Автор считает, что достаточно распространенноево многих обществах восприятие беженцев как бремени и угрозы для принимающего государства является абсолютно ложным и используется довольно часто для оправдания других проблем, которые никоим образом не связаны с беженцами. Оказывая же помощь и предоставляя приют беженцам, как считает автор, общества укрепляют свою собственную демократическую политическую общность, а граждане принимающих государств обретают более глубокое демократическое сознание. Крометого, апеллируя к Канту, автор отмечает, что мы, как разумные существа, не можем желать, чтобы равнодушие стало универсальным законом, а на месте каждого беженца, который бежит от угроз его жизни и основополагающим права, в любой момент может оказатьсялюбой из нас. Утрата беженцами возможности получать защиту прав и основных свобод от своего государства не означает, что они должны быть оставлены на произвол судьбы. Все люди объединены между собой универсальным моральным долгом: не наносить умышленного вреда друг другу и помогать друг другу в случае серьезной угрозы, если это не связано с жертвенностью. Этот моральный долг по отношению к жителям или гражданам другогогосударства автор называет политическим самаритянством, что выглядити как солидарность и компенсация беженцам за их утраченный правопорядок. Это в конечном счете способствует утверждению справедливости. Выполнение этой обязанности, конечно, опосредуется государственными демократическими институтами. Автор считает, что государства должны позаботиться о том, чтобы разработать политики помощи беженцам, в которых отразится объективная оценка их возможностей, механизмы координации процессов помощи, справедливое распределение бремени и ресурсов. Автор делает важную оговорку: помощь не может заставлять беженцев отказываться от собственной идентичности и получать новую в обмен на более высокий уровеньжизни. Принимающие общества должны избегать пренебрежения и снисходительности к беженцам, высокомерия и хвастовства, которые предают моральную целостность благотворительности. ; У цій статті грецький професор пояснює своє бачення підстав моральних та політичних обов'язків, що існують у нас як громадян своїх держав стосовно біженців.Автор вважає, що доволі поширене у багатьох суспільствах сприйняття біженців як тягаря та загрози для приймаючої держави є абсолютно хибним і використовується доволі частодля виправдання інших негараздів, які жодним чином не пов'язані із біженцями. Натомість автор вважає, що, допомагаючи та прихищаючи біженців, суспільства зміцнюютьвласну демократичну політичну спільноту, а громадяни приймаючих держав набувають більш глибокої демократичної свідомості. Окрім того, апелюючи до Канта, автор наголошуєна тому, що ми, як розумні істоти, не можемо бажати, щоб байдужість стала універсальним законом, а на місці кожного біженця, який тікає від загроз його життю і основоположнимправам, щомиті може опинитись будь-хто з нас. Біженці, які втрачають захист від своїх держав, не можуть бути залишені напризволяще,адже усі люди об'єднані між собою універсальним моральним обов'язком – не завдавати навмисної шкоди одне одному та допомагати одне одному у випадку серйозної загрози,якщо це не пов'язано із жертовністю. Цей моральний обов'язок щодо жителів чи громадян інших держав, що автор називає політичним самаритянством, що виглядає як солідарність та компенсація за втрачений правопорядок. Це у кінцевому рахунку сприяє утвердженню справедливості. Виконання цього обов'язку, звичайно, опосередковується державними інституціями. При цьому, автор наголошує, що лише демократична держава має владу та авторитет виконувати місію захисту прав і свобод іноземців, які опинились у небезпеці.Держави повинні подбати про те, щоб розробити політики стосовно допомоги біженцям, в яких відобразиться об'єктивна оцінка їх спроможностей, механізми координації процесів допомоги, справедливий розподіл тягарів та ресурсів. Автор робить важливе застереження: слід завжди пам'ятати, що допомога не може змушувати біженців позбавлятись власної ідентичності та отримувати нову в обмін на більш високий рівень життя. Приймаючі суспільства повинні уникати зневаги та поблажливості до біженців, зарозумілості та хвастощів, які зраджують моральну цілісність доброчинності.

This paper focuses on the study of discursive transformations of the notion of REFUGEE in comparison with the data of Ukrainian and German lexicographic sources. By means of psycholinguistic analysis, the article aims at specifying the changes in the semantic composition of "refugee / Flüchtling" lexemes, which are caused by the latest discursive social and political practices. The psycholinguistic analysis consisted of two parts – lexicographic analysis and the receptive experiment, which allowed for the comparison of the lexicographic (historically formed) meaning of "refugee / Flüchtling" lexemes with their psycholinguistic (discursive semantic modifications caused by social and political events of the 21st century) meaning. Lexicographic meaning is understood as the dictionary definition, whereas psycholinguistic meaning – as the interpretation of experimental data, allowing you to specify the meanings associated with the word in the minds of native speakers of the languages studied. Comparison of lexicographic meanings and those obtained during the receptive experiment showed a number of significant differences: in the minds of native speakers, unlike lexicographic sources, the reasons for refugeeism (fear of becoming victims of persecution, natural disaster, catastrophes, life threats) are detailed; semantic components identified by means of the receptive experiment are more emotionally coloured (search of safety, free labour, spiritual causes of refugeeism, discrimination); in the minds of native speakers etymological meanings reappear ('the one in need of protection', 'the one who has lost everything', 'fugitive / exile'); the receptive experiment contributed to the elicitation of social causes of refugeeism represented in native speakers' minds (hunger, unemployment, privation, low standard of living, poverty, economic crisis); the receptive experiment made it possible to elaborate external circumstances predetermining refugeeism (war, terror, external aggression, occupation, dictatorship, violence, ...

Intrоductiоn. Single mother with refugees find themselves in difficult situations, which is usually lead by poverty, limited educational opportunities, profession, access to health and social services and so on.The objectives – to analyze peculiarities of future social professionals to work with single mothers among refugees. Methods. Theoretical methods are used in the paper: - a method of theoretical synthesis for defining notions "refugees", "internally displaced people"; and the method of system-structural analysis, implementation of which has made it possible to distinguish the main stages of the formation of social work future specialists to with single mothers among refugees.Results. The features of social policies for socially vulnerable groups of people implementation, and above all - refugees, their status in the legal dimension of Ukrainian legislation are covered in the article. It is proved that today is particularly actual the necessity for qualified social specialists being ready to work with representatives of socially disadvantaged groups, and especially - with single mothers of refugees. It is noted that the specificity of social sphere professional work with single mothers among refugees is determined by: the peculiarities of goals and objectives; content areas and activities; features of social work.Conclusion. Prospects for further research is seen in developing organizational and pedagogical conditions of readiness formation to work with single mothers among refugees.

The purpose of the study – to describe the War Refugee Board`s activities concerning the providing of salvation to the Jewish population in European countries during 1944 – 1945. The methodology of the study is based on the principles of historicism, consistency, science, as well as on the use of general scientific methods (analysis and synthesis, induction and deduction) and special-historical (historiographical and source-analysis analysis, historical-systemic, historical-genetic methods). The novelty is that, firstly, in the national historiography on the basis of exclusively foreign archival materials, the role of the WRB in the process of assistance and rescue of European Jews is clarified; main directions of this institution`s activity in the last stage of the World War II are described. Conclusions. The WRB was the first government agency for helping and rescuing the Jews during the Holocaust. The organization was established by Executive Order by President F. D. Roosevelt in 1944, as response on mass requests of American Jewish societies to provide aid and rescue their European brethren. The WRB managed to establish effective interaction with various institutions (the JDC, ICRC, WJC, JA, «Vaad Haatzala») around the world. The main activities of the WRB were: 1) the issuance of special licenses for the humanitarian activities of other institutions; 2) transfer the funds to intermediaries for assistance and rescue; 3) provision of food, clothing, medicines to victims; 4) issuing visas for further travel abroad; 5) organization of emigration. Through these kinds of activities, the Board managed to save tens of thousands of civilian persons (mostly Jews) in European countries. But, considering the fact, that the WRB began its work only in 1944, when the main part of Jewish population in Europe was exterminated, we can assume that the rescue activities of the agency could be more productive, if it functioned from the beginning of the World War II. With the end of war in Europe in 1945, the activity of the WRB was no longer needed, and the organization was dissolved in September 1945. ; Мета дослідження – характеристика діяльності Комісії з питань військових біженців щодо надання порятунку єврейському населенню у країнах Європи протягом 1944−1945 рр. Методологія дослідження спирається на принципах історизму, системності, науковості, а також на використання загальнонаукових методів (аналізу і синтезу, індукції та дедукції) та спеціально-історичних (методи історіографічного та джерелознавчого аналізу, історико-системний, історико-генетичний). Наукова новизна полягає у тому, що вперше у вітчизняній історіографії на основі виключно зарубіжних архівних матеріалів з'ясована роль Комісії з питань військових біженців у процесі допомоги та порятунку євреїв Європи, охарактеризовані основні напрямки діяльності цієї установи на останньому етапі Другої світової війни. Висновки. Комісія з питань військових біженців (WRB) була першою урядовою агенцією, яка надавала допомогу та порятунок єврейському населенню в роки Голокосту. Вона була створена указом Президента Ф. Д. Рузвельта у 1944 р. у відповідь на масові запити американських єврейських товариств щодо надання допомоги та порятунку їх європейських братів. WRB вдалося наладити ефективну взаємодію з різними установами (JDC, ICRC, WJC, JA, «Vaad Haatzala») по всьому світу. Основними видами діяльності WRB були: 1) видача спеціальних ліцензій на гуманітарну діяльність інших установ; 2) передача коштів посередникам для здійснення допомоги та порятунку; 3) надання харчів, одягу, медикаментів постраждалим особам; 4) видача віз для подальшого виїзду за кордон; 5) організація еміграції. Завдяки цим видам діяльності, WRB вдалося врятувати десятки тисяч цивільних осіб (переважно євреїв) у європейських країнах. Проте, враховуючи, що WRB розпочала свою роботу лише у 1944 р., коли переважна частина єврейського населення у Європі була знищена, можемо припустити, що рятувальні дії Комісії могли бути більш продуктивними, якщо б вона функціонувала на початку Другої світової війни. Із закінченням війни у Європі у 1945 р., в діяльності WRB більше не було потреби, та вона була скасована у вересні 1945 р

The purpose of the study – to describe the War Refugee Board`s activities concerning the providing of salvation to the Jewish population in European countries during 1944 – 1945. The methodology of the study is based on the principles of historicism, consistency, science, as well as on the use of general scientific methods (analysis and synthesis, induction and deduction) and special-historical (historiographical and source-analysis analysis, historical-systemic, historical-genetic methods). The novelty is that, firstly, in the national historiography on the basis of exclusively foreign archival materials, the role of the WRB in the process of assistance and rescue of European Jews is clarified; main directions of this institution`s activity in the last stage of the World War II are described. Conclusions. The WRB was the first government agency for helping and rescuing the Jews during the Holocaust. The organization was established by Executive Order by President F. D. Roosevelt in 1944, as response on mass requests of American Jewish societies to provide aid and rescue their European brethren. The WRB managed to establish effective interaction with various institutions (the JDC, ICRC, WJC, JA, «Vaad Haatzala») around the world. The main activities of the WRB were: 1) the issuance of special licenses for the humanitarian activities of other institutions; 2) transfer the funds to intermediaries for assistance and rescue; 3) provision of food, clothing, medicines to victims; 4) issuing visas for further travel abroad; 5) organization of emigration. Through these kinds of activities, the Board managed to save tens of thousands of civilian persons (mostly Jews) in European countries. But, considering the fact, that the WRB began its work only in 1944, when the main part of Jewish population in Europe was exterminated, we can assume that the rescue activities of the agency could be more productive, if it functioned from the beginning of the World War II. With the end of war in Europe in 1945, the activity of the WRB was no longer needed, and the organization was dissolved in September 1945. ; Мета дослідження – характеристика діяльності Комісії з питань військових біженців щодо надання порятунку єврейському населенню у країнах Європи протягом 1944−1945 рр. Методологія дослідження спирається на принципах історизму, системності, науковості, а також на використання загальнонаукових методів (аналізу і синтезу, індукції та дедукції) та спеціально-історичних (методи історіографічного та джерелознавчого аналізу, історико-системний, історико-генетичний). Наукова новизна полягає у тому, що вперше у вітчизняній історіографії на основі виключно зарубіжних архівних матеріалів з'ясована роль Комісії з питань військових біженців у процесі допомоги та порятунку євреїв Європи, охарактеризовані основні напрямки діяльності цієї установи на останньому етапі Другої світової війни. Висновки. Комісія з питань військових біженців (WRB) була першою урядовою агенцією, яка надавала допомогу та порятунок єврейському населенню в роки Голокосту. Вона була створена указом Президента Ф. Д. Рузвельта у 1944 р. у відповідь на масові запити американських єврейських товариств щодо надання допомоги та порятунку їх європейських братів. WRB вдалося наладити ефективну взаємодію з різними установами (JDC, ICRC, WJC, JA, «Vaad Haatzala») по всьому світу. Основними видами діяльності WRB були: 1) видача спеціальних ліцензій на гуманітарну діяльність інших установ; 2) передача коштів посередникам для здійснення допомоги та порятунку; 3) надання харчів, одягу, медикаментів постраждалим особам; 4) видача віз для подальшого виїзду за кордон; 5) організація еміграції. Завдяки цим видам діяльності, WRB вдалося врятувати десятки тисяч цивільних осіб (переважно євреїв) у європейських країнах. Проте, враховуючи, що WRB розпочала свою роботу лише у 1944 р., коли переважна частина єврейського населення у Європі була знищена, можемо припустити, що рятувальні дії Комісії могли бути більш продуктивними, якщо б вона функціонувала на початку Другої світової війни. Із закінченням війни у Європі у 1945 р., в діяльності WRB більше не було потреби, та вона була скасована у вересні 1945 р

The relevance of the research topic is unquestionable according to the importance of the "European migration crisis"/"European refugee crisis" in public and scientific discourses of the European Union and the world. However, according to our observations, existing studies a priori are based on the objective nature of the "European migration crisis"/"European refugee crisis" and almost do not take into consideration its subjective (discursive-cognitive) nature. Thus, the goal of our study is to clarify the impact of perceptions of the "European migration crisis"/"European refugee crisis" on the European integration project (European Union). The research topic is based on systemic and interdisciplinary approaches, as well as on discursive and cognitive approaches, the use of which, to a large extent, have disclosed the subjective nature of the "European migration crisis"/"European refugee crisis". In addition, a number of special scientific methods were used. In particular, descriptive and prognostic, sociological and content analysis, historicalgenetic and problem-chronological, etc. Finally, it has been found that the practical development of this problem depends, to a large extent, on how the "European migration crisis"/"European refugee crisis" is covered at the global, pan-European and national levels. Moreover, even the question of "correct" terminology (as well as the question of related accents and connotations) becomes a "battlefield" of competing discursive practices, through which various actors try to influence the decision-making processes. The campaign for the United Kingdom's withdrawal from the European Union is indicative in this sense. At the same time, the problem of the European Union's unity, that was revealed and strengthened by the "European migration crisis"/"European refugee crisis" is not limited to the United Kingdom's withdrawal from the European Union. It is correctly perceived as a "crisis of EU governance", a "crisis of EU solidarity" and so on. ; Актуальність дослідження не викликає ...

The relevance of the research topic is unquestionable according to the importance of the "European migration crisis"/"European refugee crisis" in public and scientific discourses of the European Union and the world. However, according to our observations, existing studies a priori are based on the objective nature of the "European migration crisis"/"European refugee crisis" and almost do not take into consideration its subjective (discursive-cognitive) nature. Thus, the goal of our study is to clarify the impact of perceptions of the "European migration crisis"/"European refugee crisis" on the European integration project (European Union). The research topic is based on systemic and interdisciplinary approaches, as well as on discursive and cognitive approaches, the use of which, to a large extent, have disclosed the subjective nature of the "European migration crisis"/"European refugee crisis". In addition, a number of special scientific methods were used. In particular, descriptive and prognostic, sociological and content analysis, historicalgenetic and problem-chronological, etc. Finally, it has been found that the practical development of this problem depends, to a large extent, on how the "European migration crisis"/"European refugee crisis" is covered at the global, pan-European and national levels. Moreover, even the question of "correct" terminology (as well as the question of related accents and connotations) becomes a "battlefield" of competing discursive practices, through which various actors try to influence the decision-making processes. The campaign for the United Kingdom's withdrawal from the European Union is indicative in this sense. At the same time, the problem of the European Union's unity, that was revealed and strengthened by the "European migration crisis"/"European refugee crisis" is not limited to the United Kingdom's withdrawal from the European Union. It is correctly perceived as a "crisis of EU governance", a "crisis of EU solidarity" and so on. ; Актуальність дослідження не викликає сумніву з огляду на те значення, яке займає «європейська міграційна криза»/«європейська криза біженців», в публічному та науковому дискурсах Європейського союзу та всього світу. Однак, за нашими спостереженнями, існуючі дослідження апріорі виходять з об'єктивного характеру «європейської міграційної кризи»/«європейської кризи біженців» і майже не розглядають її суб'єктивний (зокрема дискурсивно-когнітивний) характер. Отже метою нашого дослідження є розкриття впливу уявлень про «європейську міграційну кризу»/«європейську кризу біженців» на європейський інтеграційний проект (Європейський союз). В основі дослідження лежать системний і міждисциплінарний підходи, а також дискурсивний і когнітивний підходи, які значною мірою й дозволили розкрити суб'єктивний характер «європейської міграційної кризи»/«європейської кризи біженців». Крім того був застосований ряд спеціально-наукових методів, зокрема дескриптивний і прогностичний, соціологічний і контентаналіз, історико-генетичний і проблемно-хронологічний тощо. Нарешті було встановлено, що від того як «європейська міграційна криза»/«європейська криза біженців» висвітлюється на глобальному, загальноєвропейському та національному рівнях значною мірою й залежить розвиток цієї проблеми на практиці. Більше того, навіть питання «правильної» термінології (а також пов'язаних з нею акцентів і конотацій) стає «полем битви» конкуруючих дискурсивних практик, через які різні актори намагаються впливати на процес прийняття політичних рішень. Показовою в цьому сенсі можна вважати кампанію за вихід Сполученого Королівства з Європейського союзу. Водночас проблема єдності Європейського союзу, яку виявила та посилила «європейська міграційна криза»/«європейська криза біженців», одним лише виходом Сполученого королівства з Європейського союзу не обмежується. Вона, цілком виправданно, усвідомлюється багатьма й як «криза управління ЄС», й як «криза солідарності ЄС» тощо.

The article deals with two aspects of Pakistani-Afghanistan relations such as drug trafficking and Afghan refugees. Described issues characterized as «non-traditional» threats to the security of both countries, which have military and political nature. The purpose of the research is to consider drug trafficking and refugees issues in their coexistence and importance in bilateral relations, especially in Pakistani foreign policy towards Afghanistan. The conclusion of the research is that terrorism and internal instability of the political situation in both countries contribute to greater inter-dependence problems of drug trafficking and refugees in the Pakistani-Afghan relations. As a result, contacts between neighbors have permanent deterioration. It is visible to conduct an assumption that named problems cannot be solved in nowadays conditions. Such assumption was confirmed by the existence of the dichotomy of bilateral contacts in which Pakistan is trying to play a leadership role, using the problems of drug trafficking and refugees as pressure on Afghanistan in its foreign policy decisions. That is why such topical for states and regional security issues became a hostage of political ambitions. ; Рассматривается роль наркоторговли и проблемы афганских беженцев на территории Пакистана в дву-сторонних отношениях Исламабада и Кабула. Описанные вопросы характеризуются как «нетрадиционные» угрозы безопасности обоих государств, которые имеют черты военно-политического характера. Фактор терроризма и нестабильность внутриполитической ситуации в обеих странах способствуют большей взаи-мозависимости проблем наркотрафика и беженцев в пакистано-афганских отношениях, что приводит к их перманентному обострению. Автор пришел к выводу о невозможности комплексного решения данных вопро-сов в современных условиях. Преградой к чему есть дихотомия двусторонних контактов, в которой Пакистан пытается играть роль лидера, используя проблемы наркотрафика и беженцев как рычаги влияния на Афгани-стан в его внешнеполитических решениях. ; Розглядається роль наркоторгівлі та проблеми афганських біженців на території Пакистану у двосторонніх відносинах Ісламабаду та Кабулу. Описані питання характеризуються як «не-традиційні» загрози безпеці обох держав, які мають риси військово-політичного характеру. Фак-тор тероризму та чинник нестабільності внутрішньополітичної ситуації у обох державах спри-яють більшій взаємозалежності проблем наркотрафіку та біженців у пакистансько-афганських відносинах, що призводить до їхнього перманентного загострення. Автор дійшов висновку про неможливість комплексного вирішення даних питань у сучасних умовах. Перепоною до чого є ди-хотомія двосторонніх контактів, у якій Пакистан намагається грати роль лідера, використову-ючи проблеми наркотрафіку та біженців як важелі впливу на Афганістан у його зовнішнь-ополітичних рішеннях

The paper deals with the problems of refugees, internally displaced persons, and illegal migrants in the African continent. At the beginning of the article, information is provided on the state of poverty and poverty of the majority of the present African continent. The authors of the publication consider the main cause of these negative phenomena to be numerous wars and conflicts, ethnic and tribal conflicts, the dictatorial regimes of terror in many countries of the continent. The negative factor, among other things, is the prolonged civil wars in continental countries. So, the civil war in Angola lasted 21 years, in Mozambique 17 years, in the Democratic Republic of the Congo (formerly Zaire), 14 years, etc. Ethnic conflicts on the African continent are also characterized by their long-term sustainability. For example, the ethnic conflict in Sudan between the Arab-Muslim North and the Negro-Christian South, which took the form of a civil war, lasted for 22 years. These conflicts have the consequence not only of the huge number of victims, the majority of whom are peaceful residents, but also generate more refugees and internally displaced persons. It is worth saying that the number of internally displaced people in the designated states of the warehouse: Mozambique-2 million ., Sudan-4.5 million, in the Democratic Republic of the Congo-2.665 million people, etc. These reasons form huge flows of refugees, which are sent to more or less stable countries. In Africa, it is Tanzania, South Africa and Kenya. Detention of refugees is a huge burden on the economy of these countries and causes a sharp internal political tension, and therefore the governments of these countries are trying to deport refugees home. The European route is quite popular for refugees from the African continent, which is described in detail in the proposed publication. ; В статті вивчаються питання динаміки чисельності біженців, внутрішньо-переміщених осіб та нелегальних мігрантів на Африканському континенті. Розглядаються причини міграцій та напрямки міграційних потоків.

The paper deals with the problems of refugees, internally displaced persons, and illegal migrants in the African continent. At the beginning of the article, information is provided on the state of poverty and poverty of the majority of the present African continent. The authors of the publication consider the main cause of these negative phenomena to be numerous wars and conflicts, ethnic and tribal conflicts, the dictatorial regimes of terror in many countries of the continent. The negative factor, among other things, is the prolonged civil wars in continental countries. So, the civil war in Angola lasted 21 years, in Mozambique 17 years, in the Democratic Republic of the Congo (formerly Zaire), 14 years, etc. Ethnic conflicts on the African continent are also characterized by their long-term sustainability. For example, the ethnic conflict in Sudan between the Arab-Muslim North and the Negro-Christian South, which took the form of a civil war, lasted for 22 years. These conflicts have the consequence not only of the huge number of victims, the majority of whom are peaceful residents, but also generate more refugees and internally displaced persons. It is worth saying that the number of internally displaced people in the designated states of the warehouse: Mozambique-2 million ., Sudan-4.5 million, in the Democratic Republic of the Congo-2.665 million people, etc. These reasons form huge flows of refugees, which are sent to more or less stable countries. In Africa, it is Tanzania, South Africa and Kenya. Detention of refugees is a huge burden on the economy of these countries and causes a sharp internal political tension, and therefore the governments of these countries are trying to deport refugees home. The European route is quite popular for refugees from the African continent, which is described in detail in the proposed publication. ; В статті вивчаються питання динаміки чисельності біженців, внутрішньо-переміщених осіб та нелегальних мігрантів на Африканському континенті. Розглядаються причини міграцій та напрямки міграційних потоків.