The questions of the special legal regime of reinsurance in the current legislation, law enforcement and the draft law of Ukraine on insurance, are investigated. The basics of the historical development of scientific debate concerning the legal regime of reinsurance, are outlined. The emphasis on the formation of the paradigm of special economic and legal reinsurance regime, is made. The appropriate changes in legislation are suggested. ; Исследуются вопросы специального правового режима перестрахования в действующем законодательстве, правоприменении и проекте закона Украины о страховании. Очерчены основы исторического развития научной дискуссии относительно правового режима перестрахования. Сделано ударение на становлении в современной правовой доктрине парадигмы специального хозяйственно-правового режима перестрахования. Предложены соответствующие изменения в законодательстве. ; Досліджуються питання спеціального правового режиму перестрахування у чинному законодавстві, правозастосуванні та проекті закону України про страхування. Окреслено засади історичного розвитку наукової дискусії щодо правового режиму перестрахування і наголошено на становленні у сучасній правовій доктрині парадигми спеціального господарсько-правового режиму перестрахування. Запропоновано відповідні зміни у законодавстві.
The questions of the special legal regime of reinsurance in the current legislation, law enforcement and the draft law of Ukraine on insurance, are investigated. The basics of the historical development of scientific debate concerning the legal regime of reinsurance, are outlined. The emphasis on the formation of the paradigm of special economic and legal reinsurance regime, is made. The appropriate changes in legislation are suggested. ; Исследуются вопросы специального правового режима перестрахования в действующем законодательстве, правоприменении и проекте закона Украины о страховании. Очерчены основы исторического развития научной дискуссии относительно правового режима перестрахования. Сделано ударение на становлении в современной правовой доктрине парадигмы специального хозяйственно-правового режима перестрахования. Предложены соответствующие изменения в законодательстве. ; Досліджуються питання спеціального правового режиму перестрахування у чинному законодавстві, правозастосуванні та проекті закону України про страхування. Окреслено засади історичного розвитку наукової дискусії щодо правового режиму перестрахування і наголошено на становленні у сучасній правовій доктрині парадигми спеціального господарсько-правового режиму перестрахування. Запропоновано відповідні зміни у законодавстві.
On the basis of accounting the climate changes in the world, an analysis of changes in the temperature of atmospheric air and rainfall has been carried out and the forecast of climate change in the territory of Khmelnytskyi region (Ukraine) by 2025 has been made. For the analysis of changes in meteorological elements, archival data of meteorological stations of Khmelnytskyi region have been used, namely: the meaning of annual, maximum and minimum temperature of the average annual rainfall, taking into account the number of days with precipitation. The use of obtained data allowed us to determine the trend of climatic changes in the average annual temperature and average annual precipitation for Khmelnytskyi region for the period up to 2025. In order to verify the reliability of the calculations, the average annual temperature and rainfall data for 2018 have been used, which, in general, confirmed our forecast for the territory of Khmelnytskyi region by 2025. Based on this, it was concluded that the average annual temperature data will not change significantly in the region by 2025, but a slight decrease may be possible, and the average annual rainfall can decrease significantly. At the same time, the trend for sharp changes in temperature indicators will continue and may still spread, and the amount of precipitation can still decrease. In addition, climatic changes in the north and south of the region, which are slightly different from those of the center of the region, require more careful consideration. In our opinion, the main manifestations of climate change in Khmelnytskyi region in the period under study will be: short-term significant increase (decrease) in air temperature; change of thermal regime; change in the structure and amount of precipitation; increase in the number of natural meteorological phenomena and extreme weather conditions. The use of the developed climate change forecast in Khmelnytskyi region will allow government officials, heads of relevant institutions and authorities to make informed management decisions, and meteorically dependent residents of the region to monitor their health more closely. ; На підставі проведених досліджень з урахуванням кліматичних змін, що зараз відбуваються в усьому світі, визначено особливості цього впливу на територію Хмельницької області. Конкретне визначення й урахування на регіональному рівні параметрів метеорологічних елементів дасть змогу більш уважно ставитись до кліматичних змін, що відбуваються, та приймати обґрунтовані рішення щодо охорони навколишнього природного середовища та убезпечення життєдіяльності мешканців. Для визначення прогнозу кліматичних змін на території області використано архівні дані метеорологічних станцій, що визначають стан погоди на території області, за параметрами температури (середньорічної, максимальної та мінімальної) та кількість опадів за саме такими значеннями з 2005по 2017рр. Це дало нам змогу визначити тренд кліматичних змін за середньорічними значеннями температури та кількості опадів на період до 2025р.Вірогідність зробленого прогнозу перевірено за метеорологічними показниками середньорічної температури та кількістю опадів за 2018р., що підтвердило правильність нашого прогнозу. На підставі цього було визначено вплив зміни цих метеоелементів на навколишнє середовище і населення області та надано відповідні рекомендації щодо їх врахування. Доцільним, на наш погляд, є їх урахування як органами влади, керівниками установ під час прийняття відповідних рішень, так і мешканцями області, стан здоров'я яких залежить від відповідних метеорологічних змін.
The article analyzes modern authoritarian regimes that have established themselves in the region of Tropical Africa in the post-colonial period, when independent states, as a result of prolonged national liberation struggles, hoped to stabilize political life and raise socio-economic standards. The relevance of the topic of the study is motivated by the fact that the signs of authoritarian state-political system, characteristic of the region, investigated within the article, are common and inherent in most countries of the African continent as a whole, which allows the expansion of analytical material for relevant generalizations.The purpose of the article is to analyze the authoritarian political regimes of the countries of Tropical Africa and to identify social conditions and circumstances conducive to democratic transit.As a result of elaboration of the theme, the types of conflict characterization as the main destabilizing cause of democratic transit in the post-authoritarian states of the region are characterized, which brings additional risks in the choice of an adequate path of political development and maintenance of cultural identity.Discriminatory factors of democratic transit, such as personified and one-party regimes, legitimized ethno-dictatorships, and a propaganda system aimed at asserting that democracy is unfit for the African continent, are revealed.Favorable conditions for region-specific democratization include: the dominance of personalized regimes that hold on to leaders whose elimination accelerates their dismantling; economic crises that motivate the government to receive international assistance, one of the conditions for receiving it is the democratization of the political regime; the role of the "Arab Spring" as a precedent for political change for the continent and others. ; В статті поданий аналіз сучасних авторитарних режимів, які утвердилися в регіоні Тропічної Африки в постколоніальний період, коли незалежні держави в результаті тривалої національновизвольної боротьби мали сподівання на стабілізацію політичного життя й підвищення соціальноекономічних стандартів. Актуальність теми дослідження умотивована тим фактом, що досліджувані в межах статті ознаки авторитарності державно-політичного устрою, характерні для означеного регіону, є спільними і притаманні більшості країн Африканського континенту в цілому, що уможливлює розширення аналітичного матеріалу для відповідних узагальнень.Мета статті полягає в аналізі авторитарних політичних режимів країн Тропічної Африки та виокремленні суспільних умов і обставин, сприятливих для демократичного транзиту.В результаті опрацювання теми схарактеризовано різновиди конфліктогенності як основної дестабілізуючої причини демократичного транзиту в поставторитарних державах регіону, що привносить додаткові ризики у виборі адекватного шляху політичного розвитку й утримання культурної самобутності.Розкрито такі гальмівні чинники демократичного транзиту, як персоніфіковані та однопартійні режими, легітимізовані етнодиктатури, система пропаганди, спрямована на утвердження переконання непридатності демократії для Африканського континенту.До сприятливих умов демократизації, специфічних для регіону, віднесено: домінування персоніфікованих режимів, що тримаються на лідерах, усунення яких прискорює їх демонтаж; економічні кризи, що мотивують владу до отримання міжнародної допомоги, однією з умов її отримання є демократизація політичного режиму; роль «арабської весни» як прецедента політичних змін для континенту та ін.
The article analyzes modern authoritarian regimes that have established themselves in the region of Tropical Africa in the post-colonial period, when independent states, as a result of prolonged national liberation struggles, hoped to stabilize political life and raise socio-economic standards. The relevance of the topic of the study is motivated by the fact that the signs of authoritarian state-political system, characteristic of the region, investigated within the article, are common and inherent in most countries of the African continent as a whole, which allows the expansion of analytical material for relevant generalizations.The purpose of the article is to analyze the authoritarian political regimes of the countries of Tropical Africa and to identify social conditions and circumstances conducive to democratic transit.As a result of elaboration of the theme, the types of conflict characterization as the main destabilizing cause of democratic transit in the post-authoritarian states of the region are characterized, which brings additional risks in the choice of an adequate path of political development and maintenance of cultural identity.Discriminatory factors of democratic transit, such as personified and one-party regimes, legitimized ethno-dictatorships, and a propaganda system aimed at asserting that democracy is unfit for the African continent, are revealed.Favorable conditions for region-specific democratization include: the dominance of personalized regimes that hold on to leaders whose elimination accelerates their dismantling; economic crises that motivate the government to receive international assistance, one of the conditions for receiving it is the democratization of the political regime; the role of the "Arab Spring" as a precedent for political change for the continent and others. ; В статті поданий аналіз сучасних авторитарних режимів, які утвердилися в регіоні Тропічної Африки в постколоніальний період, коли незалежні держави в результаті тривалої національновизвольної боротьби мали сподівання на стабілізацію політичного життя й підвищення соціальноекономічних стандартів. Актуальність теми дослідження умотивована тим фактом, що досліджувані в межах статті ознаки авторитарності державно-політичного устрою, характерні для означеного регіону, є спільними і притаманні більшості країн Африканського континенту в цілому, що уможливлює розширення аналітичного матеріалу для відповідних узагальнень.Мета статті полягає в аналізі авторитарних політичних режимів країн Тропічної Африки та виокремленні суспільних умов і обставин, сприятливих для демократичного транзиту.В результаті опрацювання теми схарактеризовано різновиди конфліктогенності як основної дестабілізуючої причини демократичного транзиту в поставторитарних державах регіону, що привносить додаткові ризики у виборі адекватного шляху політичного розвитку й утримання культурної самобутності.Розкрито такі гальмівні чинники демократичного транзиту, як персоніфіковані та однопартійні режими, легітимізовані етнодиктатури, система пропаганди, спрямована на утвердження переконання непридатності демократії для Африканського континенту.До сприятливих умов демократизації, специфічних для регіону, віднесено: домінування персоніфікованих режимів, що тримаються на лідерах, усунення яких прискорює їх демонтаж; економічні кризи, що мотивують владу до отримання міжнародної допомоги, однією з умов її отримання є демократизація політичного режиму; роль «арабської весни» як прецедента політичних змін для континенту та ін.
The main directions (kinds) of the public movements for the protection of human rights in Ukraine and other states of the Central and Eastern Europe (CEE) in the period of 1989–1991 are analyzed. The employment of an interdisciplinary approach allowed to study the influence of these movements on the change of the social consciousness and on the increase of patriotic and opposition sentiments in the society. It is indicated that such movements appeared in different spheres of the society life and had dissimilar intensity. In particular, in the article, the following most significant directions of the public movements are being analyzed, which took place, in fact, in all CEE countries including Ukraine: Helsinki Human Rights Movement; youth movements aimed at fighting for democracy and the state independence as well as the protection of rights for education; public movements for protection of religious, ecological, and employment rights (labor and trade union movements). The political and legal analysis conducted demonstrates that the new public movements and public organizations in their first years of activity did not always have the directly protesting or clearly oppositional character. The conditions imposed by them concerned rather enhancement of the rights and freedoms, limitation of the state intrusion into particular spheres of life, improvement of the conditions of the social and political development, etc. Nevertheless, with the flow of time, such public movements in different spheres of public life very often gained political and opposing character. As a result, the conclusion has been made that the indicated movements have played the key role in the realization of antitotalitarian revolutions, the overthrow of totalitarianism, and building the new democratic regimens in the CEE countries. The development of the public movements for the protection of human rights in Ukraine in the period of 1989-1991 was aimed at preserving the identity, which contributed to the formation of the liberation movement in ...
The scientific publication is devoted to the current state and areas of improvement of the legal bases of customs regimes in Ukraine, taking into account current case law. It is noted that in conditions of fierce competition in international trade it is important to create favorable conditions for foreign economic activity, increase transit, export and import of goods across the customs border of Ukraine, which, accordingly, will increase revenues to the State Budget of Ukraine, create new jobs in the customs territory of Ukraine and in general will contribute to the growth of Ukraine's economy. The study of legal bases of customs regimes in Ukraine allows to formulate the conclusion that the basis of legal regulation of customs regimes is the Constitution of Ukraine, international regulations ratified by the Verkhovna Rada of Ukraine, the Customs Code of Ukraine and laws of Ukraine in the field of legal regulation of customs relations and resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine, orders of ministries and directly of the State Customs Service of Ukraine. An important role in the legal regulation of customs relations is played by the rulings of the Supreme Court, which contain legal positions on the correct application of substantive and procedural law. An urgent area of improving the legal framework of customs regimes in Ukraine is to complete the process of bringing national legislation and legal practice in the field of legal regulation of customs regimes in line with international standards, given the prospects of Ukraine's full membership in the European Union. It is noted that the Customs Code of Ukraine needs to be improved, the shortcomings of which are evidenced by ambiguous administrative and judicial practice. Equally important is the establishment of established case law on customs regimes at the level of the Grand Chamber of the Supreme Court in order to ensure the uniform application of substantive and procedural law by national courts. The conclusion on the prospects of further doctrinal research on this topic is formulated, taking into account the constant changes in national legislation in the field of legal regulation of customs regimes that require scientific generalization, as well as the need to develop the Concept of State Customs Policy and Development of the State Customs Service of Ukraine. ; У науковій публікації досліджуються сучасний стан і напрями удосконалення правових засад митних режимів в Україні з урахуванням актуальної судової практики. Зазначається, що в умовах жорсткої конкуренції у сфері міжнародної торгівлі важливим є створення сприятливих умов для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, збільшення обсягів транзиту, експорту та імпорту товарів через митний кордон України, що забезпечить збільшення надходжень до Державного бюджету України, створення нових робочих місць на митній території України та сприятиме зростанню економіки України. Дослідження правових засад митних режимів в Україні дозволяє сформулювати висновок про те, що основою правового регулювання митних режимів є Конституція України, міжнародні нормативно-правові акти, ратифіковані Верховною Радою України, Митний кодекс України та закони України у сфері правового регулювання митних відносин, укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств і Державної митної служби України. Важливу роль у правовому регулюванні митних відносин відіграють постанови Верховного Суду, в яких містяться правові позиції щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Актуальним напрямом удосконалення правових засад митних режимів в Україні є завершення процесу приведення національного законодавства та юридичної практики у сфері правового регулювання митних режимів у відповідність до міжнародних стандартів, враховуючи перспективи набуття Україною повноправного членства у Європейському Союзі. Зазначається, що удосконалення потребує Митний кодекс України, про недоліки якого свідчить неоднозначна адміністративна та судова практика. Не менш важливим є формування усталеної судової практики розгляду справ, пов'язаних із митними режимами, на рівні постанов Великої Палати Верховного Суду з метою забезпечення однакового застосування норм матеріального та процесуального права національними судами. Формулюється висновок про перспективність подальшого доктринального дослідження цієї тематики з урахуванням постійних змін до національного законодавства у сфері правового регулювання митних режимів, які вимагають наукового узагальнення, а також необхідність розробки Концепції державної митної політики та розвитку Державної митної служби України.
In this article the author analyzes the changes that occurred in the political system of Ukraine after the 2019 presidential and early parliamentary elections. In his opinion, the 2019 election led to a transformation of the Ukrainian political regime. Electoral democracy, due to the development of tendencies by the president to concentrate more and more powers and systematic violation of legislative procedures, is gradually turning into a delegative democracy, which is one of the varieties of defective democracies.The author analyzes the main tendencies in the development of the political situation in Ukraine, which emerged in the presidency of Vladimir Zelensky: monopolization of state power and its concentration in the hands of the president; systematic violations of current legislation; restrictions on local self-government; the offensive on freedom of speech; repression against political opponents. He emphasizes that delegative democracies have two opposite tendencies in their development. The first is the transformation to authoritarianism. Such regimes are considered democracies as long as the presidential power is based on the results of popular expression. However, the concentration of powers carries with it the temptation of administrative and forceful influence in the next election, which, as a result, becomes not free, not competitive, not fair and, therefore, not democratic. The second is the rejection of delegative democracy by society. This is often the case because of mass protests that result from the populist power failing to deliver on its utopian election promises and the associated high hopes of different social strata for the betterment of their lives.The author believes that both of these options are likely for Ukraine. The possibility of the former is evidenced by the rather questionable dissolution of the Central Election Commission of Ukraine and the creation of a new one, where the majority of the representatives is the creatures of presidential power. The possibility of the second variant is being manifested in mass actions "No capitulation" today.Key words: political regime, political elections, electoral democracy, delegative democracy, defective democracy, Ukraine. ; У статті аналізуються зміни, що відбулися в політичній системі України після президентських та дочасних парламентських виборів 2019 року. На думку автора, вибори 2019 року спричинили процес трансформації політичного режиму. Електоральна демократія, внаслідок розвитку тенденцій концентрації президентом все більших повноважень і систематичного порушення законодавчих процедур, поступово перетворюється на делегативну демократію – один з різновидів дефектних демократій.Ключові слова: політичний режим, політичні вибори, електоральна демократія, делегативна демократія, дефектна демократія, Україна. В статье анализируются изменения, которые произошли в политической системе Украины после президентских и досрочных парламентских выборов 2019 года. По мнению автора, выборы 2019 года привели к трансформации политического режима. Электоральная демократия, вследствие развития тенденций концентрации президентом всё больших полномочий и систематического нарушения законодательных процедур, постепенно превращается в делегативную демократию – одну из разновидностей дефектных демократий.Ключевые слова: политический режим, политические выборы, электоральная демократия, делегативная демократия, дефектная демократия, Украина. In this article the author analyzes the changes that occurred in the political system of Ukraine after the 2019 presidential and early parliamentary elections. In his opinion, the 2019 election led to a transformation of the Ukrainian political regime. Electoral democracy, due to the development of tendencies by the president to concentrate more and more powers and systematic violation of legislative procedures, is gradually turning into a delegative democracy, which is one of the varieties of defective democracies.The author analyzes the main tendencies in the development of the political situation in Ukraine, which emerged in the presidency of Vladimir Zelensky: monopolization of state power and its concentration in the hands of the president; systematic violations of current legislation; restrictions on local self-government; the offensive on freedom of speech; repression against political opponents. He emphasizes that delegative democracies have two opposite tendencies in their development. The first is the transformation to authoritarianism. Such regimes are considered democracies as long as the presidential power is based on the results of popular expression. However, the concentration of powers carries with it the temptation of administrative and forceful influence in the next election, which, as a result, becomes not free, not competitive, not fair and, therefore, not democratic. The second is the rejection of delegative democracy by society. This is often the case because of mass protests that result from the populist power failing to deliver on its utopian election promises and the associated high hopes of different social strata for the betterment of their lives.The author believes that both of these options are likely for Ukraine. The possibility of the former is evidenced by the rather questionable dissolution of the Central Election Commission of Ukraine and the creation of a new one, where the majority of the representatives is the creatures of presidential power. The possibility of the second variant is being manifested in mass actions "No capitulation" today.Key words: political regime, political elections, electoral democracy, delegative democracy, defective democracy, Ukraine.
The Holodomor of 1932–1933 is the genocide of the Ukrainian people. It became an effective instrument of the Stalinist totalitarian regime policy aimed at humiliating of Ukrainians. The extermination of Ukrainian peasants by the famine of 1933 was accompanied by mass repression of the Ukrainian elite, the cessation of the "Ukrainization" policy and the return to the traditional policy of Russification of Ukraine. The largest demographic losses from the Holodomor of 1932–1933, together with the Kyiv region, experienced also the Kharkiv region. On the basis of the analysis of statistical materials of the census of 1926 and 1937, an intensive reduction of the population of the Krasnokutsk district of the Kharkiv region was revealed. As a result of the Holodomor of 1932–1933, the district lost almost a third of its population. On the place of the extinct Ukrainians, the Stalinist regime settled the migrants, first of all, Russians from the Central Black-Earth region of Russia. Therefore, the immediate human losses because of the Holodomor in the Krasnokutsk region were even greater, because the 1937 census took into account not only the population that survived in this demographic catastrophe, but also the recent migrants. The Holodomor of 1932–1933 in the Krasnokutsk district, like in the other rural areas of the Ukrainian SSR, became a genocide of Ukrainian people. According to the census of 1926 the proportion of Ukrainians constituted 99% of the total population of the Krasnokutst District. But the "dry" statistics of the demographic losses of Ukraine from the Holodomor of 1932–1933 shows the tragic fates of millions of Ukrainian peasants when the whole families were destroyed and the consequences were reflected in subsequent generations.
B ased on an original dataset covering all Ukrainian oligarchs and on case studies of different forms of political influence, this article shows that a core of oligarchs has remained stable throughout the period under study from 2000 to 2015 and that their strategies to exert political influence have remained largely unchanged. These strategies, based on informal manipulations, have clearly put the political opposition at a pronounced disadvantage. However, oligarchs are not the major power brokers in Ukrainian politics, as they have always been trying to accommodate with those having or gaining political power, i.e. the oligarchs do not determine who wins political power, but they act as catalysts for an ongoing change by giving additional support to the winning sideIn such settings the major impact of regime dynamics on the political role of oligarchs has been in the degree of political rivalry. A higher degree of political rivalry leads to pluralism by default, which gives political parties, parliamentary deputies and mass media more freedom and is reflected in democracy rankings by better marks. However, as the oligarchs' informal manipulations continue largely unchanged, this development does not indicate a genuine commitment to democratic standards.Keywords: oligarch, oligarchs' strategic and political interests, political power ; С пираючись на власний набір даних, що охоплює всіх українських олігархів, та на дослідження різних форм політичного впливу, ця стаття демонструє, що ядро олігархів залишалося стійким упро-довж усього досліджуваного періоду від 2000 до 2015 року, а олігархічні стратегії політичного впливу значно не змінилися. Ці стратегії, основані на неформальних маніпуляціях, без сумніву, ставили опозицію в дуже несприятливе становище. Проте олігархи не є головними гравцями в українській політиці, адже завжди намагаються пристосуватися до тих, хто має або здобуває політичну владу, – себто вони не вирішують, хто от-римує політичну владу, але каталізують зміни, які відбуваються, надаючи додаткову підтримку стороні, яка виграє.За таких обставин вплив динаміки режиму на політичну роль олігархів залежав від міри політичного суперництва. Вищий ступінь політич-ного суперництва за замовчуванням спричинює плюралізм, який дає більше свободи політичним партіям, депутатам парламенту та мас-ме-діям, і відображається кращими показниками в рейтингу демократії. Це не свідчить про справжню відданість демократичним стандартам, тому що неформальні маніпуляції олігархів переважно залишаються без змін. Ключові слова: олігарх, олігархічні стратегії політичного впливу, полі-тична влада
It has been defined the specific scientific definition of lustration, as political practices in the countries of postcomunìsm. In particular, two approaches in its interpretation are outlined: the traditional – removing individuals from participating in political life or legal punishment for actions during the previous regime, retroactive – disclosure of information about certain actions, and the persons that were recognized as criminals, punishment in this case carried primarily a moral character.It has been outlined the five factors that determine the success of the lustration practices: the moral authority and the political will of the new Government; support the idea of cleansing, upgrading power structures in society; the presence of the legislative framework that carries the standards of international law, which is based on the world experience; saving archives (documents), based on which one can set the criminal actions of the authorities; the existence of personnel, capable and worthy to carry out the lustration law. It has been defined that in Poland and the Czech Republic the identified factors have had a different weight, but the common features to both countries were: the process of "wildlife lustration", as well as the avoidance of the lustration procedures of significant part of the past regime collaborators.It has been determined the specifics of lustration in Poland and Czech Republic in the period of postcomunìsm. In particular, in Poland lustration started much later than the systemic transformation, the present process is not completed (not in the legal field, or in the practical implementation). It has been taken place the retrospective type – which is aimed, mainly, on the restoration of historical justice. In the Czech Republic, on the contrary, the lustration started simultaneously with the transformation changes, aimed to protect, first of all, the new State from abuse authoritarian last (a promising type). The Czech Republic is one of the few countries of postcomunìsm where this practice had the completed character in the legal aspect.It is emphasized that these different types of lustration in Poland and the Czech Republic were caused by different types of transformation. In Poland reformist and compromise nature of systemic changes actually made the conduct of lustration fast and efficient. In the Czech Republic revolutionary transformation, on contrary, have caused rapid adoption of laws on lustration law: under the pressure of society's new elite were forced unpopular changes which were contrary to the persuasion and personal prejudice. ; It has been defined the specific scientific definition of lustration, as political practices in the countries of postcomunìsm. In particular, two approaches in its interpretation are outlined: the traditional – removing individuals from participating in political life or legal punishment for actions during the previous regime, retroactive – disclosure of information about certain actions, and the persons that were recognized as criminals, punishment in this case carried primarily a moral character.It has been outlined the five factors that determine the success of the lustration practices: the moral authority and the political will of the new Government; support the idea of cleansing, upgrading power structures in society; the presence of the legislative framework that carries the standards of international law, which is based on the world experience; saving archives (documents), based on which one can set the criminal actions of the authorities; the existence of personnel, capable and worthy to carry out the lustration law. It has been defined that in Poland and the Czech Republic the identified factors have had a different weight, but the common features to both countries were: the process of "wildlife lustration", as well as the avoidance of the lustration procedures of significant part of the past regime collaborators.It has been determined the specifics of lustration in Poland and Czech Republic in the period of postcomunìsm. In particular, in Poland lustration started much later than the systemic transformation, the present process is not completed (not in the legal field, or in the practical implementation). It has been taken place the retrospective type – which is aimed, mainly, on the restoration of historical justice. In the Czech Republic, on the contrary, the lustration started simultaneously with the transformation changes, aimed to protect, first of all, the new State from abuse authoritarian last (a promising type). The Czech Republic is one of the few countries of postcomunìsm where this practice had the completed character in the legal aspect.It is emphasized that these different types of lustration in Poland and the Czech Republic were caused by different types of transformation. In Poland reformist and compromise nature of systemic changes actually made the conduct of lustration fast and efficient. In the Czech Republic revolutionary transformation, on contrary, have caused rapid adoption of laws on lustration law: under the pressure of society's new elite were forced unpopular changes which were contrary to the persuasion and personal prejudice.
It has been defined the specific scientific definition of lustration, as political practices in the countries of postcomunìsm. In particular, two approaches in its interpretation are outlined: the traditional – removing individuals from participating in political life or legal punishment for actions during the previous regime, retroactive – disclosure of information about certain actions, and the persons that were recognized as criminals, punishment in this case carried primarily a moral character.It has been outlined the five factors that determine the success of the lustration practices: the moral authority and the political will of the new Government; support the idea of cleansing, upgrading power structures in society; the presence of the legislative framework that carries the standards of international law, which is based on the world experience; saving archives (documents), based on which one can set the criminal actions of the authorities; the existence of personnel, capable and worthy to carry out the lustration law. It has been defined that in Poland and the Czech Republic the identified factors have had a different weight, but the common features to both countries were: the process of "wildlife lustration", as well as the avoidance of the lustration procedures of significant part of the past regime collaborators.It has been determined the specifics of lustration in Poland and Czech Republic in the period of postcomunìsm. In particular, in Poland lustration started much later than the systemic transformation, the present process is not completed (not in the legal field, or in the practical implementation). It has been taken place the retrospective type – which is aimed, mainly, on the restoration of historical justice. In the Czech Republic, on the contrary, the lustration started simultaneously with the transformation changes, aimed to protect, first of all, the new State from abuse authoritarian last (a promising type). The Czech Republic is one of the few countries of postcomunìsm where this practice had the completed character in the legal aspect.It is emphasized that these different types of lustration in Poland and the Czech Republic were caused by different types of transformation. In Poland reformist and compromise nature of systemic changes actually made the conduct of lustration fast and efficient. In the Czech Republic revolutionary transformation, on contrary, have caused rapid adoption of laws on lustration law: under the pressure of society's new elite were forced unpopular changes which were contrary to the persuasion and personal prejudice. ; It has been defined the specific scientific definition of lustration, as political practices in the countries of postcomunìsm. In particular, two approaches in its interpretation are outlined: the traditional – removing individuals from participating in political life or legal punishment for actions during the previous regime, retroactive – disclosure of information about certain actions, and the persons that were recognized as criminals, punishment in this case carried primarily a moral character.It has been outlined the five factors that determine the success of the lustration practices: the moral authority and the political will of the new Government; support the idea of cleansing, upgrading power structures in society; the presence of the legislative framework that carries the standards of international law, which is based on the world experience; saving archives (documents), based on which one can set the criminal actions of the authorities; the existence of personnel, capable and worthy to carry out the lustration law. It has been defined that in Poland and the Czech Republic the identified factors have had a different weight, but the common features to both countries were: the process of "wildlife lustration", as well as the avoidance of the lustration procedures of significant part of the past regime collaborators.It has been determined the specifics of lustration in Poland and Czech Republic in the period of postcomunìsm. In particular, in Poland lustration started much later than the systemic transformation, the present process is not completed (not in the legal field, or in the practical implementation). It has been taken place the retrospective type – which is aimed, mainly, on the restoration of historical justice. In the Czech Republic, on the contrary, the lustration started simultaneously with the transformation changes, aimed to protect, first of all, the new State from abuse authoritarian last (a promising type). The Czech Republic is one of the few countries of postcomunìsm where this practice had the completed character in the legal aspect.It is emphasized that these different types of lustration in Poland and the Czech Republic were caused by different types of transformation. In Poland reformist and compromise nature of systemic changes actually made the conduct of lustration fast and efficient. In the Czech Republic revolutionary transformation, on contrary, have caused rapid adoption of laws on lustration law: under the pressure of society's new elite were forced unpopular changes which were contrary to the persuasion and personal prejudice.
The author of the article examines political development of Slovak Republic in 1994-1998 years through the prism of manifestation of authoritarian and democratic characteristics. A conclusion is made about the functioning of the hybrid political regime with a clear tendency towards authoritarianism.The following undemocratic features of the political regime in 1994-1998 were highlighted: the power in the country is concentrated in the hands of the parliamentary-governmental coalition led by a charismatic leader; attempts to change institutional rules of political development in order to concentrate power; the transformation of the parliament (a parliamentary majority) into an instrument of influence of the head of the executive branch; neglect of the rights of the parliamentary opposition, obstructing its activities; the use of law enforcement services, special services for political struggle, prosecution of opposition representatives; restrictions and violations of the rules of electoral competition and democratic expression of the will of the citizens; strengthening control over the media; incitement of national intolerance and increase of value fragmentation of society; foreign policy goals were sacrificed to domestic political tasks regarding the concentration of power; non-transparent privatization and corruption.At the same time, democratic features can be noted alongside authoritarian ones: activity of civil society, opposition parties, non-governmental organizations; crystallization of the political interests of society in the planes «pro-Meciar–anti-Meciar» and «East–West»; citizens' awareness of the undemocratic actions of the government and the desire to resist it, especially in the context of the 1998 elections; relatively independent and critical position of institutions included in the system of power distribution (President, Constitutional Court, parliamentary opposition).Factors and preconditions, which did not promote democratization, were found out: imperfect institutional structure, conflict type of political culture, differentiation of the political elite, actualization of the national question, weak distribution of democratic values, social economic difficulties, etc. ; Автор статті досліджує політичний розвиток Словацької Республіки в 1994-1998 рр. крізь призму прояву авторитарних і демократичних характеристик. Зроблено висновок, про функціонування гібридного політичного режиму з чітко вираженою тенденцією розвитку до авторитаризму. З'ясовано наступні недемократичні ознаки політичного режиму в 1994-1998 рр.: концентрація влади в державі в руках парламентсько-урядової коаліції на чолі з харизматичним лідером; спроби зміни інституційних правил політичного розвитку з метою концентрації влади; перетворення парламенту (парламентської більшості) в інструмент впливу глави виконавчої влади; нехтування правами парламентської опозиції, перешкоджання їй в діяльності; використання правоохоронних органів, спецслужб для політичної боротьби, переслідування представників опозиції; обмеження і порушення правил виборчої конкуренції та демократичного волевиявлення громадян; посилення контролю над ЗМІ; розпалювання національної нетерпимості та посилення ціннісного розколу в суспільстві; нетранспарентна приватизація і корупція; для концентрації влади зовнішньополітичні цілі приносилися в жертву внутрішньополітичним завданням.Водночас поряд з авторитарними виокремлено й демократичні характеристики: активізація опозиційних партій, неурядових організацій, громадянського суспільства; кристалізація політичних інтересів суспільства в площині «мечіризм–антимечіаризм» та віссю «Схід–Захід»; усвідомлення громадянами недемократичності дій уряду та бажання йому опиратися, насамперед в контексті виборів 1998 р.; відносно незалежна і критична позиція інститутів, включених у систему розподілу влади (президент, Конституційний суд, парламентська опозиція).З'ясовано передумови і чинники, які не сприяли демократизації: недосконала інституційна структура, конфліктний тип політичної культури, розщепленість політичної еліти, актуалізація національного питання, слабке поширення демократичних цінностей, соціально-економічні труднощі країни та ін.
The author of the article examines political development of Slovak Republic in 1994-1998 years through the prism of manifestation of authoritarian and democratic characteristics. A conclusion is made about the functioning of the hybrid political regime with a clear tendency towards authoritarianism.The following undemocratic features of the political regime in 1994-1998 were highlighted: the power in the country is concentrated in the hands of the parliamentary-governmental coalition led by a charismatic leader; attempts to change institutional rules of political development in order to concentrate power; the transformation of the parliament (a parliamentary majority) into an instrument of influence of the head of the executive branch; neglect of the rights of the parliamentary opposition, obstructing its activities; the use of law enforcement services, special services for political struggle, prosecution of opposition representatives; restrictions and violations of the rules of electoral competition and democratic expression of the will of the citizens; strengthening control over the media; incitement of national intolerance and increase of value fragmentation of society; foreign policy goals were sacrificed to domestic political tasks regarding the concentration of power; non-transparent privatization and corruption.At the same time, democratic features can be noted alongside authoritarian ones: activity of civil society, opposition parties, non-governmental organizations; crystallization of the political interests of society in the planes «pro-Meciar–anti-Meciar» and «East–West»; citizens' awareness of the undemocratic actions of the government and the desire to resist it, especially in the context of the 1998 elections; relatively independent and critical position of institutions included in the system of power distribution (President, Constitutional Court, parliamentary opposition).Factors and preconditions, which did not promote democratization, were found out: imperfect institutional structure, conflict type of political culture, differentiation of the political elite, actualization of the national question, weak distribution of democratic values, social economic difficulties, etc. ; Автор статті досліджує політичний розвиток Словацької Республіки в 1994-1998 рр. крізь призму прояву авторитарних і демократичних характеристик. Зроблено висновок, про функціонування гібридного політичного режиму з чітко вираженою тенденцією розвитку до авторитаризму. З'ясовано наступні недемократичні ознаки політичного режиму в 1994-1998 рр.: концентрація влади в державі в руках парламентсько-урядової коаліції на чолі з харизматичним лідером; спроби зміни інституційних правил політичного розвитку з метою концентрації влади; перетворення парламенту (парламентської більшості) в інструмент впливу глави виконавчої влади; нехтування правами парламентської опозиції, перешкоджання їй в діяльності; використання правоохоронних органів, спецслужб для політичної боротьби, переслідування представників опозиції; обмеження і порушення правил виборчої конкуренції та демократичного волевиявлення громадян; посилення контролю над ЗМІ; розпалювання національної нетерпимості та посилення ціннісного розколу в суспільстві; нетранспарентна приватизація і корупція; для концентрації влади зовнішньополітичні цілі приносилися в жертву внутрішньополітичним завданням.Водночас поряд з авторитарними виокремлено й демократичні характеристики: активізація опозиційних партій, неурядових організацій, громадянського суспільства; кристалізація політичних інтересів суспільства в площині «мечіризм–антимечіаризм» та віссю «Схід–Захід»; усвідомлення громадянами недемократичності дій уряду та бажання йому опиратися, насамперед в контексті виборів 1998 р.; відносно незалежна і критична позиція інститутів, включених у систему розподілу влади (президент, Конституційний суд, парламентська опозиція).З'ясовано передумови і чинники, які не сприяли демократизації: недосконала інституційна структура, конфліктний тип політичної культури, розщепленість політичної еліти, актуалізація національного питання, слабке поширення демократичних цінностей, соціально-економічні труднощі країни та ін.
The article is devoted to the role of the Ukrainian ruling elite in the process of nation-building and democratic transformation. The specific conditions of its formation in Ukraine, the characteristic features and peculiarities are pointed out. The dynamics of contemporary political regime in the context of the antinomies — democracy/ authoritarianism is investigated. Considerable attention is paid to the disclosure of shadow aspect of policy relations, the role of political and economic groups in determining the vector of social change. ; The article is devoted to the role of the Ukrainian ruling elite in the process of nation-building and democratic transformation. The specific conditions of its formation in Ukraine, the characteristic features and peculiarities are pointed out. The dynamics of contemporary political regime in the context of the antinomies — democracy/ authoritarianism is investigated. Considerable attention is paid to the disclosure of shadow aspect of policy relations, the role of political and economic groups in determining the vector of social change.
