Suchergebnisse

The author considers the particularities of Jiddu Krishnamurti's negativism. Jiddu Krishnamurti is a well-known thinker, spiritual teacher, and master, who did not join in with anytrend of religion, philosophy or social and political movements. The atypical nature of his negativism is that Jeddah Krishnamurti rejects the external forms of achieving freedom and truth, emphasizing the impossibility of cultivating and developing a sense of love, and draws attention to the need for an internal revolution here and now. It is carried out only on the basis of a choiceless, total, and careful observation of the whole field of life, which includes the individual and society, the observer and the observed. Such observation leads to the destruction of the self as a center in which the past (experience) and projection (future) are intertwined. Being here and now, without any support for the past or for the future, a person realizes truth and freedom, and her/his only feeling is the love for the whole creation. The significance of the basic concepts used by Jiddu Krishnamurti several times to explain his position during meetings, as well as in his books is analyzed. These are concepts of active now, unconscious awareness, conditionality, denial, nothingness, emptiness, that make possible certain streamlining of his philosophy and defining its basic concepts. ; У статті розглянуто особливості неґативізму Джидду Крішнамурті — відомого мандрівного проповідника, мислителя, який не приєднався до жодного напрямку релігії, філософії чи суспільно-політичного руху. З'ясовано нетиповість його неґативізму, яка полягає в тому, що, відкидаючи зовнішні форми досягнення свободи та істини, наголошуючи неможливість культивувати та розвивати почуття любові, Джидду Крішнамурті звертає увагу на необхідність внутрішнього перевороту тут і тепер. Він здійснюється лише на ґрунті безоцінного тотального та уважного спостереження за цілим полем життя, яке містить у собі індивіда та суспільство, спостерігача та спостережуване. Таке спостереження веде до знищення «я», яке є центром, де переплітаються минуле (досвід) та проекції (майбутнє); опинившись тут і тепер, без жодного опертя на минуле чи на майбутнє, людина усвідомлює істину та свободу, а її єдиним почуттям є любов до всього творіння. Проаналізовано значення головних понять, якими Джидду Крішнамурті неодноразово послуговується для пояснення своєї позиції під час зустрічей та у своїх книжках: активне тепер, безоцінне усвідомлення, зумовленість, неґація, Ніщо, порожнеча, що дає можливість певним чином впорядкувати його філософію та визначити її головні поняття.

In the 20th century the interest to the works of a famous American scientist John Dewey grows, that results from the change of economical and political situation in Ukraine.The notion of democracy, pedagogic, politics, religion, new direction in the philosophy of instrumentalism appears to be a key one in John Dewey's studies. This research was built on the study of the views on religion and the notion of God, which we held for actual and important for the understanding of John Dewey's system of philosophy.The aim of this article is to separate the doctrine of religion and relation to God in biographical context of John Dewey. According to the aim of the article its task is to examine the notion of experience, namely faith in religious understanding of the scientist, and to determine the evolution of his views on religious knowledge.The analysis of the historiography of the problem leads to the conclusion that mostly foreign scientist like Robert B. Westbrook, Alan Ryan, Steven S. Rockefeller worked with this topic. Still interesting for us remain the works and views on religion of the main representatives of pragmatism - of Charles Piers, William James and, of course, of John Dewey.The detailed study of the materials concerning the formation of scientist's views on religion enables us to systemize the periods of his interest to the questions of religion. S. Rockefeller in his work "John Dewey: Religious Faith and Democratic Humanism" describes six periods of the development of John Dewey's religious thinking: first period, from young age to the end of 1870s; second period, from 1878 to 1892; third period, from 1882 to 1887; fourth period is determined by three main directions as darwinistic terminology, transition from absolute to ethical idealism and use of the pragmatic control of truth; fifth period, 1894 to 1928; during the sixth period J. Dewey combines all previous periods and writes the work "A Common Faith" [2] in 1934.It was researched and established that John Dewey's views on religion and God were formed in the years of his studying at the University of Vermont. They were changing during his whole life being influenced by the acquaintance with the works of German classics, Darwinism and the social life of the scientist. ; В статье проанализированы взгляды Джона Дьюи на религиоведческую часть его философских знаний; выделены учение о религии и отношении к Богу в биографическом контексте Джона Дьюи; рассмотрено понятие опыта, веры в религиозном понимании ученого, а также определена эволюция взглядов ученого на религиозные знания. Систематизированы периоды заинтересованности ученого вопросами религии. Показано, что на взгляды Джона Дьюи на религию и Бога наибольшее влияние имели работы немецких классиков, дарвинизм и социальная жизнь ученого. ; У статті проаналізовано погляди Джона Дьюї на релігієзнавчу частину його філософських знань; виокремлені вчення про релігію та ставлення до Бога в біографічному контексті Джона Дьюї; розглянуто поняття досвіду, віри в релігійному розумінні вченого, а також визначено еволюцію його поглядів на релігійні знання. Систематизовано періоди зацікавлення вченого питаннями релігії. Показано, що найбільший вплив на погляди Джона Дьюї щодо релігії та Бога справили роботи німецьких класиків, дарвінізм та соціальне життя вченого.

In the 20th century the interest to the works of a famous American scientist John Dewey grows, that results from the change of economical and political situation in Ukraine.The notion of democracy, pedagogic, politics, religion, new direction in the philosophy of instrumentalism appears to be a key one in John Dewey's studies. This research was built on the study of the views on religion and the notion of God, which we held for actual and important for the understanding of John Dewey's system of philosophy.The aim of this article is to separate the doctrine of religion and relation to God in biographical context of John Dewey. According to the aim of the article its task is to examine the notion of experience, namely faith in religious understanding of the scientist, and to determine the evolution of his views on religious knowledge.The analysis of the historiography of the problem leads to the conclusion that mostly foreign scientist like Robert B. Westbrook, Alan Ryan, Steven S. Rockefeller worked with this topic. Still interesting for us remain the works and views on religion of the main representatives of pragmatism - of Charles Piers, William James and, of course, of John Dewey.The detailed study of the materials concerning the formation of scientist's views on religion enables us to systemize the periods of his interest to the questions of religion. S. Rockefeller in his work "John Dewey: Religious Faith and Democratic Humanism" describes six periods of the development of John Dewey's religious thinking: first period, from young age to the end of 1870s; second period, from 1878 to 1892; third period, from 1882 to 1887; fourth period is determined by three main directions as darwinistic terminology, transition from absolute to ethical idealism and use of the pragmatic control of truth; fifth period, 1894 to 1928; during the sixth period J. Dewey combines all previous periods and writes the work "A Common Faith" [2] in 1934.It was researched and established that John Dewey's views on religion and God were formed in the years of his studying at the University of Vermont. They were changing during his whole life being influenced by the acquaintance with the works of German classics, Darwinism and the social life of the scientist. ; В статье проанализированы взгляды Джона Дьюи на религиоведческую часть его философских знаний; выделены учение о религии и отношении к Богу в биографическом контексте Джона Дьюи; рассмотрено понятие опыта, веры в религиозном понимании ученого, а также определена эволюция взглядов ученого на религиозные знания. Систематизированы периоды заинтересованности ученого вопросами религии. Показано, что на взгляды Джона Дьюи на религию и Бога наибольшее влияние имели работы немецких классиков, дарвинизм и социальная жизнь ученого. ; У статті проаналізовано погляди Джона Дьюї на релігієзнавчу частину його філософських знань; виокремлені вчення про релігію та ставлення до Бога в біографічному контексті Джона Дьюї; розглянуто поняття досвіду, віри в релігійному розумінні вченого, а також визначено еволюцію його поглядів на релігійні знання. Систематизовано періоди зацікавлення вченого питаннями релігії. Показано, що найбільший вплив на погляди Джона Дьюї щодо релігії та Бога справили роботи німецьких класиків, дарвінізм та соціальне життя вченого.

Political philosophy, that rather disreputable, not very philosophical branch of philosophy, has always wanted to get out of politics, to put an end to this politics of politics, by finally speaking its truth. Ideally, the fond -est desire may be to find or invent a politics unaffected by the politics of politics (a truly moral politics, perhaps, of the kind Kant seems to encourage), but that desire is metaphysical through and through. So-called "cheap politics" is engaged in the politics of politics as soon as that phenomenon is engaged in politics, i.e. from the very first, "naturally" as Aristotle put it. The logos of politics is irreducibly affected by the kind of distortion and deceit that is usually – moralistically – associated with rhetoric or sophistry, with "spin tactics". Politics is always already the politics of politics.Key words: politics of politics, sophistry, spin tactics, rhetorical figure, politics of truth. ; Political philosophy, that rather disreputable, not very philosophical branch of philosophy, has always wanted to get out of politics, to put an end to this politics of politics, by finally speaking its truth. Ideally, the fond -est desire may be to find or invent a politics unaffected by the politics of politics (a truly moral politics, perhaps, of the kind Kant seems to encourage), but that desire is metaphysical through and through. So-called "cheap politics" is engaged in the politics of politics as soon as that phenomenon is engaged in politics, i.e. from the very first, "naturally" as Aristotle put it. The logos of politics is irreducibly affected by the kind of distortion and deceit that is usually – moralistically – associated with rhetoric or sophistry, with "spin tactics". Politics is always already the politics of politics.Key words: politics of politics, sophistry, spin tactics, rhetorical figure, politics of truth.

There is the question which haunts philosophy: how may be philosophy correlated with policy? The answer supposes the appeal to a so-called figure of philosopher-law-maker. Thus the author dwells in succession on three points: 1) comprehension of the figure of philosopher-law-maker in V. Descombes' political philosophy; 2) elucidation, basing on V. Descombes' directions, of the illusions generated by the above figure in the modern political thought; 3) this figure outline in Plato's and Rousseau's vision. The analysis brings the author to elucidation of divergences between substantiation philosophies which form the policy on rational principles and decisionist philosophies according to which policy is not the cause of substantiation, thus, political philosophy has to renounce any instance of fundamental reflection. In the author's opinion it is necessary to revise interpretations of Platonism and Rousseauism to understand the interrelation between the appearance of autonomous will or "ability to formulate" (Liotard), and a myth about the philosopher-law-maker. ; ***

The article is devoted to the historical and philosophical analysis of the unique and paradigmatic role of the H.S. Skovoroda Institute of Philosophy, National Academy of Sciences of Ukraine in the philosophical life of Ukraine for 75 years since its foundation. The authors outline its role in the process of institutionalizing philosophy in Ukraine from the time of the domination of the dogmas of Soviet Marxism to the introduction of current research traditions in modern Ukrainian philosophy. The continuity and peculiarities of the change of generations of researchers in the field of philosophy and the involvement of Ukrainian philosophical thought in the world intellectual discourse are studied. The article's authors reveal the gradual formation of the Kyiv philosophical tradition, the role of the Institute's leadership in the style and nature of scientific research of certain periods. Particular attention is paid to the institutionalization of new research areas at the Institute, such as political philosophy, philosophy of language and speech, which belong to the leading paradigm of modern philosophy. Attention is paid to the cooperation of the Institute with domestic scientific and educational institutions, its international relations. The status of the leading professional publications, which became significant both in Soviet times and during independence, is highlighted. Finally, the article notes the role and tasks of the Institute in modern social discourse, focuses on the values, the preservation of which is taken care of by representatives of the Institute. ; Статтю присвячено історико-філософському аналізу унікальної та парадигмальної ролі Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України у філософському житті України впродовж 75 років від його заснування. Автори окреслюють його роль у процесі становлення сучасної філософії в Україні від часів панування догм радянського марксизму й до впровадження актуальних дослідницьких традицій у сучасній українській філософії. Досліджено спадкоємність та особливості зміни поколінь дослідників у царині філософії, а також долучення української філософської думки до світового інтелектуального дискурсу. Окрему увагу приділено інституціалізації нових напрямків досліджень в Інституті, таких як політична філософія, філософія мови та мовлення, що належать до провідної парадигми сучасної філософії. Автори статті розкривають поетапне становлення київської філософської традиції, роль керівництва Інституту в стилістиці та характері наукових досліджень певних періодів. Приділено увагу співпраці Інституту з вітчизняними науковими та освітніми закладами, його міжнародним зв'язкам. Виокремлено статус провідних фахових видань, які стали знаковими як за радянських часів, так і за часів Незалежності. Наостанок у статті відзначено роль та завдання Інституту в сучасному суспільному дискурсі, акцентовано увагу на цінностях, збереженням яких опікуються представники Інституту.

The article is devoted to the consideration of the methodological problem of modern scientific humanitarian discourse in Ukraine - the relationship between the concepts of "Ukrainian philosophy" / "philosophy in Ukraine" in the days of the USSR. Based on a brief historical digression on the history of the philosophical process in Ukraine and the Diaspora, the author shows how difficult it is to assign certain philosophical theories, ideas and figures of thinkers to one of these categories. The article analyzes the existing developments on this issue, as well as proposes the author's version of its solution. It is also proposed to focus on the approach developed by Vilen Horsky in addressing the issue of correlating the concepts of "Ukrainian philosophy" / "philosophy in Ukraine" in the days of the USSR.
The conclusions emphasize that, despite the fact that the issue of "Ukrainian philosophy" / "philosophy in Ukraine" of the Soviet period is in some way set out and resolved even at the level of philosophy textbooks, it still remains open. But, obviously, we will never have a "final and irreversible" solution to this dilemma, in part because of a certain conditionality of such a division, which still makes sense as a symbolic definition of extreme positions in the development of philosophy in these lands in the USSR, as well as the whole humanitarian culture in general. As for the search for criteria for assigning a certain phenomenon or figure to Ukrainian philosophy, it should certainly continue, taking into account the principle of correlation of a number of criteria that will ultimately assess a certain philosophical phenomenon as a whole in terms of expanding the Ukrainian cultural circle through deepening its selfreflection.

Review of Stetter, J., & Ramond, C. (Eds.). (2019). Spinoza in 21st-century American and French philosophy: metaphysics, philosophy of mind, moral and political philosophy. London: Bloomsbury Academic. ; Огляд книги Stetter, J., & Ramond, C. (Eds.). (2019). Spinoza in 21st-century American and French philosophy: metaphysics, philosophy of mind, moral and political philosophy. London: Bloomsbury Academic.

The paper deals with key collisions (during late 2014 — late 2015), concerning the state of philosophical community and prospects of philosophy as the education and research discipline in Ukraine, related to the ambiguous introduction of the new Law about Higher Education. The author describes the attempts of the philosophical community to give such a response to the challenges which would rather agree with the principal propositions and a spirit of the new Law (principles of the university autonomy, in particular) and would simultaneously favor the improvement of teaching philosophy than would remove the latter from the education field. The principles which serve as foundation of the philosophy state in the reformed Ukrainian education have been formulated: (1) the balanced state of narrow-specialized and general education competences; (2) the basic place of philosophy in the system of the Western intellectual culture, reflected in the intersectoral strategy of UNESCO concerning philosophy (philosophy — school of freedom and democracy); (3) a necessity of confirmation of critical thinking, autonomy of intellect and mechanisms of non-totalitarian formation of the person identity. The stress is laid on the amorphous character of the home philosophical community as the cause of indeterminacy of its future. ; ***

The paper deals with the historico-philosophical aspects of the conceptual interaction of philosophy and military theory in Ancient Greece and Roman Empire. The correlative links between philosophic theory of cognition, represented in Ancient philosophy and military history of Ancient world are analized. ; В статтi розглядаються iсторико-фiлософськi аспекти концептуальної взаємодiї фiлософiї та вiйськової теорiї в античнiй Грецiї та Римськiй iмперiї. Проаналiзовано корелятивнi зв'язки мiж фiлософською теорiєю пiзнання, представленою в античнiй фiлософiї, та мiлiтарною iсторiєю Давнього свiту.

The creativity of Spengler and the ambiguity of his theory have caused and continue to cause profound interest, as well as fierce debates. Spengler introduced his cultural historical doctrine in the book "The Decline of the West", in which he sought to reflect all the diversity of historical metamorphoses of humanity. His advanced concept of high cultures allowed him to approach the analysis of contemporary political processes from a historical perspective. "The Decline of the West" has already become an integral part of the European spiritual culture. This paper attempts to analyze Spengler's philosophy of history. During the research, the authors have used the comparative-historical method, the methodology of philosophical hermeneutics, as well as the integrative anthropological approach.

Статтю присвячено розгляду проблемних питань освітнього менеджменту в призмі сьогодення з філософсько­освітньої точки зору. Відокремлено філософсько­методологічні принципи освітнього менеджменту, найважливіші напрямки розвитку менеджменту у сучасній теорії та практиці освіти. В статті використовується метод­аналіз літератури, для розкриття поняття «менеджменту» у науковій спільності і його модернізація в процесі вживання в освітньому менеджменті. Сучасна філософія освітнього менеджменту представляє собою дві парадигми: гуманістичний і особисто­орієнтований, що пов'язані з процесом демократизації та децентралізації. З іншого боку, філософії постіндустріального суспільства і глобалізації, що відображається у ринкових механізмах. Тому головне завдання менеджменту знайти компроміс між двома освітніми парадигмами.З точки зору сучасного розвитку концепції управління освітою є надзвичайно важливим. Воно включає в себе виявлення ключових організаційних і управлінських проблем, що стоять перед сучасною освітою. Слід зазначити, що концепція управління освітою повинна бути заснована на фундаменті концепції національної освіти, яка включає в себе чітку стратегію і тактику реформ, чітке розуміння того, як потреби сьогоднішні і реалії українського суспільства та перспективи його розвитку в світі, який швидко змінюється, і глобальному характері адекватного розуміння нових вимог суспільства.У даній роботі управління описується як набір принципів, методів, організаційних форм і методів обробки навчально­виховного управління та навчально­пізнавального процесу, спрямованого на підвищення ефективності цих установ. ; Статтю присвячено розгляду проблемних питань освітнього менеджменту в призмі сьогодення з філософсько­освітньої точки зору. Відокремлено філософсько­методологічні принципи освітнього менеджменту, найважливіші напрямки розвитку менеджменту у сучасній теорії та практиці освіти. В статті використовується метод­аналіз літератури, для розкриття поняття «менеджменту» у науковій спільності і його модернізація в процесі вживання в освітньому менеджменті. Сучасна філософія освітнього менеджменту представляє собою дві парадигми: гуманістичний і особисто­орієнтований, що пов'язані з процесом демократизації та децентралізації. З іншого боку, філософії постіндустріального суспільства і глобалізації, що відображається у ринкових механізмах. Тому головне завдання менеджменту знайти компроміс між двома освітніми парадигмами.З точки зору сучасного розвитку концепції управління освітою є надзвичайно важливим. Воно включає в себе виявлення ключових організаційних і управлінських проблем, що стоять перед сучасною освітою. Слід зазначити, що концепція управління освітою повинна бути заснована на фундаменті концепції національної освіти, яка включає в себе чітку стратегію і тактику реформ, чітке розуміння того, як потреби сьогоднішні і реалії українського суспільства та перспективи його розвитку в світі, який швидко змінюється, і глобальному характері адекватного розуміння нових вимог суспільства.У даній роботі управління описується як набір принципів, методів, організаційних форм і методів обробки навчально­виховного управління та навчально­пізнавального процесу, спрямованого на підвищення ефективності цих установ. ; Article deals with the problematic issues of educational management with philosophical­educational point of view in terms of modernity. Apart philosophical and methodological principles of educational management, the most important trends in the development of modern management theory and practice of education. The paper used the method­analysis of the literature, to disclose the concept of "management" in the scientific community and its modernization process in use in educational management. Modern philosophy of educational management is a two paradigms: the humanistic and personally ­ oriented, that associated with the process of democratization and decentralization the other hand, the philosophy of the post­industrial society and globalization, is displayed in the market mechanisms. Therefore the main task of management to find a compromise between the two educational paradigms.In terms of the present development of the concept of educational management is extremely important. It involves identifying key organizational and management problems facing modern education because of its reform process. It should be noted that the concept of educational management should be based on the foundation of the concept of national education, which comprised a clear strategy and tactics of reform, a clear understanding of how today's needs and realities of Ukrainian society and the prospects for its development in a world that is rapidly changing and globalized adequate understanding of the new requirements of society.

The paper includes the authors view of the attempt of the philosophy of law and political philosophy to analyze the concept "tyranny" (illegitimate form of governing) in the context of new interpretation of classical Xenophon`s text "Hiero" performed by Leo Strauss and Alexandre Kojève. ; ***

Стаття має оглядовий характер i присвячена сучасним дослiдженням фiлософських проблем суспiльства в межах аналiтичної соцiальної i полiтичної фiлософiї. Розглядаються основнi роздiли фiлософiї суспiльства, до яких належать соцiальна онтологiя, соцiальна методологiяi полiтична фiлософiя. Зазначається, що цi роздiли зосереджуються наонтологiчних, епiстемологiчних та етичних проблемах соцiуму. Соцiальнаонтологiя вивчає соцiальнi сутностi, їхню природу, а також рiзноманiтнiвластивостi соцiальних сутностей i вiдношення мiж ними. Центральнимтут постає питання про природу суспiльства як особливого роду реальностii про структуру цiєї реальностi. Головне завдання соцiальної методологiї— дослiдження природи, форм i методiв отримання знання про соцiальну реальнiсть, розгляд питання, яким чином може i має здiйснюватисясам процес пiзнання цiєї реальностi. Полiтична фiлософiя визначаєтьсяяк фiлософський розгляд полiтичної сфери суспiльства, що складаєтьсяз полiтичних iнститутiв i полiтичних вiдношень, у ходi яких вiдбуваєтьсяреалiзацiя полiтики як такої. ; This paper is of a review character and is devoted to contemporarydirections in the philosophical problems of society within the framework ofanalytical social and political philosophy. I consider the basic disciplines ofthe philosophy of society, which include social ontology, social methodologyand political philosophy. It is observed that these disciplines focus on theontological, epistemological and ethical problems of society respectively. Social ontology investigates social entities, their nature, as well as the variousproperties of social entities and the relationships between them. The centralissue here is the nature of society as a particular kind of reality and thestructure of that reality. The main task of social methodology is to study thenature, forms and methods of gaining knowledge about social reality, to consider how the process of knowing this reality can and should be accomplished.Political philosophy is defined as a philosophical examination of the politicalsphere of society, which consists of political institutions and political relations,during which politics as such is developing.