Suchergebnisse

The article is devoted to the consideration of the Ukraine-Russia war emergence and possible end problem in the context of geopolitical changes taking place on a global scale since 2004. Ukrainian-Russian conflict can not be perceived as exclusively borderline or regional. It has all the signs of the geopolitical conflict. In order to reveal the topic, a number of methods peculiar to historical and political sciences are used: analysis, dialectics, historical-comparative, historical-genetic, historical-systematic. The purpose of this work is to present the general development of geopolitical processes, as well as through the prism of major international actors opposition and cooperation – the USA, the EU, the Russian Federation. The article reveals the main problems facing Ukraine as a State in relations not only with Russia, but also with the US, European countries, especially its neighbors (Hungary, Poland, Belarus). It is argued that today the world community is actually not ready to solve the Ukrainian-Russian war issue. The absence of any action program from the side of the UN – a universal international organization, Ukraine and Russia being the founders at one time – witnesses about it. It is obvious, the Ukrainian-Russian not to have been solved in the near future, until the international relations to have been transformed on a global scale and a new international system to have been created.

Russian Federation, a Eurasian multinational state, has a significant number of indigenous Muslim population (about 10%) that continues to increase not only due to natural growth and conversion of non-Muslims to Islam, but also as a result of intensive immigration from the Central Asian countries and Azerbaijan. Islamic factor significantly predetermined policy of Russia during its historical development. The importance of Islam in contemporary political life has been underlined by many government representatives and by the leaders of social and religious organizations and movements. Russian Muslim Ummah nowadays is far from being homogeneous and integrated, that predisposes some groups to radicalization of sentiments, ideas and activities and inevitably causes significant destabilization in the religious, social and political spheres within certain subjects of the Russian Federation and at the national level. The article focuses on the complex investigation of the influence of Islam on the social and political processes in contemporary Russia. It reveals the main principles of the Russian administration policy in the field of religion in general and towards Muslims in particular. Specific features of Muslim communities' formation and factors of their institutionalization are determined. This research covers the reasons of major contradictions existing within the Russian Ummah. The article stresses on the importance of this study in the context of Ukrainian-Russian conflict in Crimea and in eastern regions of Ukraine. Current policy of Russia towards the Crimean Tatar population is analyzed. ; Російська Федерація – євразійська поліетнічна держава, на території якої проживає значна кількість корінного мусульманського населення (близько 10%). Треба сказати, що чисельність його постійно зростає не лише за рахунок природного приросту і навернення немусульманського населення в іслам, а й у результаті імміграції з країн Центральної Азії та Азербайджану. Ісламський чинник значно зумовлював політику Росії впродовж її історичного розвитку. Важливість впливу ісламу на сучасне політичне життя держави постійно відзначається багатьма представниками державної влади і лідерами суспільно-релігійних організацій та рухів. Російська мусульманська умма сьогодні є далеко неоднорідною і малозгуртованою. Це створює сприятливий ґрунт для радикалізації настроїв, ідей та діяльності окремих угрупувань і зумовлює значну дестабілізацію у релігійній і соціально-політичній сферах як у межах певних окремих суб'єктів Російської Федерації, так і на загальнодержавному рівні. Cтаття присвячена комплексному дослідженню впливу ісламу на суспільно-політичні процеси сучасної Росії. Визначено основні принципи політики російської адміністрації у сфері релігії загалом і щодо мусульман зокрема. Аналізуються особливості формування мусульманських спільнот у державі, виокремлено чинники їх інституалізації. Визначено причини основних протиріч у російських мусульманських громадах на сучасному етапі. Акцентується на важливості даного дослідження у контексті українсько-російського конфлікту у Криму та у східних областях України. Подано аналіз сучасної політики Росії щодо кримськотатарського населення. ; Російська Федерація – євразійська поліетнічна держава, на території якої проживає значна кількість корінного мусульманського населення (близько 10%). Треба сказати, що чисельність його постійно зростає не лише за рахунок природного приросту і навернення немусульманського населення в іслам, а й у результаті імміграції з країн Центральної Азії та Азербайджану. Ісламський чинник значно зумовлював політику Росії впродовж її історичного розвитку. Важливість впливу ісламу на сучасне політичне життя держави постійно відзначається багатьма представниками державної влади і лідерами суспільно-релігійних організацій та рухів. Російська мусульманська умма сьогодні є далеко неоднорідною і малозгуртованою. Це створює сприятливий ґрунт для радикалізації настроїв, ідей та діяльності окремих угрупувань і зумовлює значну дестабілізацію у релігійній і соціально-політичній сферах як у межах певних окремих суб'єктів Російської Федерації, так і на загальнодержавному рівні. Cтаття присвячена комплексному дослідженню впливу ісламу на суспільно-політичні процеси сучасної Росії. Визначено основні принципи політики російської адміністрації у сфері релігії загалом і щодо мусульман зокрема. Аналізуються особливості формування мусульманських спільнот у державі, виокремлено чинники їх інституалізації. Визначено причини основних протиріч у російських мусульманських громадах на сучасному етапі. Акцентується на важливості даного дослідження у контексті українсько-російського конфлікту у Криму та у східних областях України. Подано аналіз сучасної політики Росії щодо кримськотатарського населення.

The article deals with the research from the standpoint of international law of Crimea's political status after the collapse of the Soviet Union and until its annexation by the Russian Federation in 2014. The author denounces the myth, quite common in Russian scientific legal discourse, related to the Crimean issue in international relations between Russia and Ukraine. System analysis of multitude valid bi- and multilateral international Russia—Ukraine agreements, undoubtedly, demonstrates the absence of any peculiarities or uncertainties relatively to the political status of Crimea after the dissolution of the USSR. The research summarizes that Russia and Ukraine do not reserve any territorial claims in respect of each other, because of the next reasons: 1) both nations repeatedly (since 1990) recognized inviolability of the actual mutual state border between them; 2) parties proclaimed territorial integrity of theirs; 3) both states refrain from use of force or threat of force against each other.

Studied the experience of creation and functioning of local self-government and its impact on agriculture in Russia.

У статті розглядаються деякі мало досліджені аспекти вторгнення французької армії в Росію в 1812 році. А саме ті, які підпадають під поняття «військові злочини». Згідно з міжнародним правом, це виключно серйозні порушення законів і звичаїв війни: вбивства, катування і відведення в рабство або для інших цілей цивільного населення окупованої території; вбивства або катування військовополонених; взяття і вбивство заручників; пограбування громадської або приватної власності; безглузде руйнування населених пунктів; розорення, не виправдане військовою необхідністю і т.п. Як свідчать джерела, саме такого роду дії здійснювала наполеонівська армія, починаючи з вступу на російські території, під час окупації Москви і після виходу з неї. До числа наймасштабніших злочинів, скоєних французькими військовими на окупованих територіях, слід віднести підпал і розорення древньої російської столиці, масове пограбування помешкань москвичів, якому було надано організованого характеру. У той самий час, коли Наполеон жив у Кремлівському палаці, поруч з ним, в Успенському соборі, була організована майстерня з переплавки в злитки награбованих платини, золота і срібла. Кількість дорогоцінного металу, вивезеного окупантами, обчислюється сотнями пудів. Однак самою ганебною сторінкою з літопису військових злочинів, скоєних Великою армією в Москві, є масове вбивство російських поранених, що залишилися у шпиталях міста. Видана у Франції під редакцією професорів Лависса і Рамбо «Історія XIX століття» містить таке кричуще визнання: під час пожежі в Москві 15 тисяч росіян було наживо спалено французами. Врятувати нещасних було нікому, будь-які спроби зупинити вакханалію насильства жорстоко припинялися. Не менш трагічна доля спіткала і тих російських військовополонених, які могли йти. У статті наводиться факт, який мав місце після того, як французька армія залишила Москву. На підході до Гжатську (нині місто Гагарін) імператорська колона побачила біля дороги щойно вбитих росіян. Їх кількість сягала двох тисяч. Є підстави вважати, що їх загибель на совісті польських військових, які воювали на боці Наполеона і у яких був вагомий привід жорстоко обійтися з російськими полоненими. У висновках автор звертає увагу на те, що російська армія не помстилася французам під час перебування в Парижі у 1814 році. Мало того, що росіяни нічого не взяли з Парижа на утримання своїх військ, вони ще й відмовились брати з переможеної Франції репарації. ; The article discusses some of the little investigated aspects of the invasion of the French army in Russia in 1812. Namely, those that fall under the concept of "war crimes". According to international law, these are exceptionally serious violations of the laws and customs of war: murder, torture, and slavery or for other purposes of the civilian population of the occupied territory; the killing or torturing of prisoners of war; taking and killing hostages; robbеry public or private property; meaningless destruction of human settlements; not justified by military necessity, etc. Sources show that it was precisely this kind of action that the French army committed during the occupation of Moscow and after it left it. Among the most massive crimes committed by French troops in the occupied territories, it should include the arson and ruin of the ancient Russian capital, the massive robbery of the Muscovites' homes, which was accorded an organized character, should be considered. At the same time, when Napoleon lived in the Kremlin's palace, next to him, in the Uspensky Cathedral, was organized a workshop on melting into ingots of looted platinum, gold and silver. The amount of precious metal exported by the occupants is calculated by hundreds of pounds. However, the most shameful page in the chronicle of war crimes committed by the Great Army in Moscow is the mass murder of the Russian wounded, remaining in the city's hospitals. Published in France under the editorship of Professors Lavissa and Rambo "The History of the XIX century" contains such a vivid admission: during the fire in Moscow, 15,000 Russians were burned alive by the French. To save the unfortunate was nobody, any attempt to stop the bacchanalia violence severely ceased. No less tragic fate has happened to those Russian prisoners of war who could move. The article cites the fact that took place after the French army left Moscow. At the approach to Gzhatsk (now the city of Gagarin), the imperial column was seen near the road of the just killed Russians. Their number reached two thousand. There is reason to believe that their death on the conscience of the Polish military, who fought on the side of Napoleon and who had a strong motive to cruelly deal with Russian captives. In the conclusions, the author draws attention to the fact that the Russian army did not take revenge on the French during her stay in Paris in 1814. Moreover that the Russians did not take anything from Paris to keep their troops, they also refused to take reparations from the defeated France.

У статті розглядаються деякі мало досліджені аспекти вторгнення французької армії в Росію в 1812 році. А саме ті, які підпадають під поняття «військові злочини». Згідно з міжнародним правом, це виключно серйозні порушення законів і звичаїв війни: вбивства, катування і відведення в рабство або для інших цілей цивільного населення окупованої території; вбивства або катування військовополонених; взяття і вбивство заручників; пограбування громадської або приватної власності; безглузде руйнування населених пунктів; розорення, не виправдане військовою необхідністю і т.п. Як свідчать джерела, саме такого роду дії здійснювала наполеонівська армія, починаючи з вступу на російські території, під час окупації Москви і після виходу з неї. До числа наймасштабніших злочинів, скоєних французькими військовими на окупованих територіях, слід віднести підпал і розорення древньої російської столиці, масове пограбування помешкань москвичів, якому було надано організованого характеру. У той самий час, коли Наполеон жив у Кремлівському палаці, поруч з ним, в Успенському соборі, була організована майстерня з переплавки в злитки награбованих платини, золота і срібла. Кількість дорогоцінного металу, вивезеного окупантами, обчислюється сотнями пудів. Однак самою ганебною сторінкою з літопису військових злочинів, скоєних Великою армією в Москві, є масове вбивство російських поранених, що залишилися у шпиталях міста. Видана у Франції під редакцією професорів Лависса і Рамбо «Історія XIX століття» містить таке кричуще визнання: під час пожежі в Москві 15 тисяч росіян було наживо спалено французами. Врятувати нещасних було нікому, будь-які спроби зупинити вакханалію насильства жорстоко припинялися. Не менш трагічна доля спіткала і тих російських військовополонених, які могли йти. У статті наводиться факт, який мав місце після того, як французька армія залишила Москву. На підході до Гжатську (нині місто Гагарін) імператорська колона побачила біля дороги щойно вбитих росіян. Їх кількість сягала двох тисяч. Є підстави вважати, що їх загибель на совісті польських військових, які воювали на боці Наполеона і у яких був вагомий привід жорстоко обійтися з російськими полоненими. У висновках автор звертає увагу на те, що російська армія не помстилася французам під час перебування в Парижі у 1814 році. Мало того, що росіяни нічого не взяли з Парижа на утримання своїх військ, вони ще й відмовились брати з переможеної Франції репарації. ; The article discusses some of the little investigated aspects of the invasion of the French army in Russia in 1812. Namely, those that fall under the concept of "war crimes". According to international law, these are exceptionally serious violations of the laws and customs of war: murder, torture, and slavery or for other purposes of the civilian population of the occupied territory; the killing or torturing of prisoners of war; taking and killing hostages; robbеry public or private property; meaningless destruction of human settlements; not justified by military necessity, etc. Sources show that it was precisely this kind of action that the French army committed during the occupation of Moscow and after it left it. Among the most massive crimes committed by French troops in the occupied territories, it should include the arson and ruin of the ancient Russian capital, the massive robbery of the Muscovites' homes, which was accorded an organized character, should be considered. At the same time, when Napoleon lived in the Kremlin's palace, next to him, in the Uspensky Cathedral, was organized a workshop on melting into ingots of looted platinum, gold and silver. The amount of precious metal exported by the occupants is calculated by hundreds of pounds. However, the most shameful page in the chronicle of war crimes committed by the Great Army in Moscow is the mass murder of the Russian wounded, remaining in the city's hospitals. Published in France under the editorship of Professors Lavissa and Rambo "The History of the XIX century" contains such a vivid admission: during the fire in Moscow, 15,000 Russians were burned alive by the French. To save the unfortunate was nobody, any attempt to stop the bacchanalia violence severely ceased. No less tragic fate has happened to those Russian prisoners of war who could move. The article cites the fact that took place after the French army left Moscow. At the approach to Gzhatsk (now the city of Gagarin), the imperial column was seen near the road of the just killed Russians. Their number reached two thousand. There is reason to believe that their death on the conscience of the Polish military, who fought on the side of Napoleon and who had a strong motive to cruelly deal with Russian captives. In the conclusions, the author draws attention to the fact that the Russian army did not take revenge on the French during her stay in Paris in 1814. Moreover that the Russians did not take anything from Paris to keep their troops, they also refused to take reparations from the defeated France.

The paper reviews the current foreign policy of the Russian Federation. Some facts of the reduced geopolitical presence of Russia in the world are presented. Scientific viewpoints of Russian researchers of Eurasian and Neo-Eurasian issues, their commitment to the idea of exceptionality of the Russians are demonstrated. Two alternative forecasts by Western researchers of further geopolitical situation and development of Russia are given. It is pointed out that the RF pursues an aggressive foreign policy underpinned by economic, political and military pressures both in Europe and the post-Soviet space. The author compares statistical economic indicators of the USA, the EU and China with those of the present-day Russia, which are convincingly indicative of the losing Russian position in the struggle for global leadership. It is concluded that the RF has neo-imperialist ambitions as to the former Soviet Republics; has lost its international authority as a guarantor of security; makes an aggressive use of natural power resources for exerting pressure on EU countries; is incapable of implementing effective reforms in its economy, society and armed forces; has lost strategic relations with the USA, NATO and EU; has a backward and authoritarian political system, which generally threatens both the world and Russia itself. ; На основании анализа мировых событий после "холодной воны", а также геополитических изменений на постсоветском пространстве сформулированы основные направления внешней политики Российской Федерации. Акцентировано внимание на взаимоотношениях с Европейским Союзом, США и Китаем. Сопоставлены их экономические показатели в динамике. ; На основі аналізу світових подій після завершення "холодної війни", а також геополітичних змін на пострадянському просторі сформульовано основні вектори зовнішньої політики Російської Федерації. Особливу увагу приділено відносинам Росії з Європейським Союзом, США та Китаєм. Зіставлені їхні економічні показники в динаміці.

The article highlights the importance of the assessment of the MPS, which forms the basis for the formation of the military policy and military doctrine of the country, the justification of the directions for the development of its armed forces, the military-industrial complex, the evaluation of existing real threats for prediction and the formulation of adequate and effective means and mechanisms to confront the Russian «hybrid» expansions.The author considers: the list of challenges, risks and threats, the probability of which is considered high up to 2025; qualitative changes in views on the content of modern military conflicts and wars; the information from the International Criminal Court's annual report on the recognition of aggression against Ukraine in the territory of the Crimea and Ukrainian eastern regions as an international armed conflict with the support of these actions of the Russian Federation;the idea of a pre-planned aggression against our state from Russia; genesis and the implementation of the system of integrated and interdependent preparatory and executive activities related to the coordination of a significant number of event participants by «pressure groups», «agents of influence» in launching the aggression in Eastern Ukraine and the Crimea, the development of the military-political situation from the beginning of the annexation of the Crimea as a typical special operation and events in the Donetsk and Luhansk regions in light of a hybrid war;the fact of recognizing by Putin his personal involvement in managing the operation to seize the Crimea; the development of further tension in the south-east of our country and modern reforms of the Armed Forces of Russia in favor of expanding the capabilities of its land component in the XXI century. The novelty of the work is to assess the development of the military-political situation in Ukraine with the beginning of the occupation of the Crimea and the subsequent events in the south-east of our state in light of a hybrid war.Key words: a military-political situation, a hybrid war, an international armed conflict, annexation, the Crimea, the Armed Forces of Ukraine, the Armed Forces of the Russian Federation, illegal armed formations, an operation of the United forces. ; Проаналізовано значення оцінки ВПО, покладені в основу формування воєнної політики і воєнної доктрини країни. Обґрунтовано напрями розвитку її збройних сил, військово-промислового комплексу, оцінку існуючих реальних загроз для прогнозування та формулювання адекватних і ефективних засобів та механізмів протистояння російській «гібридній» експансії. Розглянуто: перелік викликів, ризиків і загроз, вірогідність яких вважають високою до 2025 року; якісні зміни у поглядах на зміст сучасних військових конфліктів і війн; інформацію з Щорічного звіту Міжнародного кримінального суду щодо визнання ним агресії проти України на території Криму та її східних областей як міжнародного збройного конфлікту з підтримкою цих дій РФ; думку щодо заздалегідь спланованої агресії проти нашої держави з боку Росії; ґенезу і реалізацію системи комплексних і взаємозалежних підготовчих та виконавчих заходів, пов'язаних з координацією діяльності значної кількості учасників подій «групами тиску», «агентами впливу» в розв'язанні агресії на сході України і Криму, розвиток воєнно-політичної ситуації з початком анексії Криму як типової спеціальної операції та подій у Донецькій і Луганській областях у світлі гібридної війни; факт визнання В. Путіним особистої участі у керуванні операцією з захоплення Криму; розвиток подальшого напруження на південному сході нашої країни і сучасні реформи ЗС РФ на користь розширення можливостей своєї сухопутної компоненти армії в XXI столітті. Новизна роботи полягає в оцінці розвитку воєнно-політичної ситуації в Україні з початком окупації Криму і подальших подій на південному сході нашої держави у світлі гібридної війни.Ключові слова: воєнно-політична обстановка; гібридна війна; міжнародний збройний конфлікт; анексія; Крим; Збройні сили України; Збройні сили РФ; незаконні збройні формування; операція Об'єднаних сил.

The article deals with freedom of speech as a spiritual dimension of being: moral emotions, conscience. The author outlined the indissolubility of freedom and necessity, freedom and responsibility for the written, oral and television image. It is emphasized that freedom of speech is a category not so much philosophical but political. Throughout the democratic world, it is an essential factor in the natural development of society on the basis of the constitutional order. Based on the analysis of media functioning it was emphasized, that freedom is a kind of political and civic oxygen of the media, because their main purpose is to create the preconditions for formation of moral and spiritual, educated, intellectually rich society. It is shown that freedom is the greatest moral and spiritual state of man. Under the banner of freedom, Ukrainian soldiers defend the independence of the State from Russian invaders. In connection with the Russian Federation aggression against Ukraine the principles and the functions of the media were re-understood, features of freedom and standards of journalistic creativity in historical and contemporary socio-political context were outlined. The author drew attention to the works of Professor M. Tymoshyk who was the researcher of creativity of the publicist, politician and diplomat Yevhen Onatskyi, who put the interests of the nation first in the fight against Ukrainian enemies, not one of its classes, the interests of the state, not of any party. These professional standards of journalism are all too important in the current era of globalization and hybrid warfare. Therefore, the standards of journalistic profession should be treated not traditionally, not stereotyped but unusual, creative, to promote victory over the enemy and approve of the spiritually united Ukrainian Ukraine. Freedom of speech, standards of the journalistic profession cannot be a tool for manipulating public consciousness in the interests of the aggressor. It should be based on the philosophy of ...

Досліджується природа російсько-української «гібридної війни». Не торкаючись суто військових та збройних аспектів конфлікту, висвітлюється інформаційна складова «гібридної війни», що в рамках воєн четвертого покоління стала однією із визначальних чинників протиборства між агресором і країною, яка зазнала нападу. Особливий акцент робиться на дослідженні: особливостей пропагандистських механізмів з двох боків російсько-українського конфлікту; зіставленні комунікативно-пропагандистських можливостей сторін; роботи з масовою аудиторією; помилок інформаційної політики в період російсько-українського конфлікту. ; The nature of the Russian-Ukrainian hybrid war is considered in the article. Leaving aside the purely military aspects and armed conflict highlighted information component of a hybrid war. As part of the fourth generation wars it was one of the determining factors of confrontation between the aggressor and the country has suffered. Particular emphasis is placed on research, advocacy mechanisms features on both sides of the Russian-Ukrainian conflict; comparison communicative outreach capacity of the parties; Work with a mass audience; Information Policy errors during the Russian-Ukrainian conflict.

Досліджується природа російсько-української «гібридної війни». Не торкаючись суто військових та збройних аспектів конфлікту, висвітлюється інформаційна складова «гібридної війни», що в рамках воєн четвертого покоління стала однією із визначальних чинників протиборства між агресором і країною, яка зазнала нападу. Особливий акцент робиться на дослідженні: особливостей пропагандистських механізмів з двох боків російсько-українського конфлікту; зіставленні комунікативно-пропагандистських можливостей сторін; роботи з масовою аудиторією; помилок інформаційної політики в період російсько-українського конфлікту. ; The nature of the Russian-Ukrainian hybrid war is considered in the article. Leaving aside the purely military aspects and armed conflict highlighted information component of a hybrid war. As part of the fourth generation wars it was one of the determining factors of confrontation between the aggressor and the country has suffered. Particular emphasis is placed on research, advocacy mechanisms features on both sides of the Russian-Ukrainian conflict; comparison communicative outreach capacity of the parties; Work with a mass audience; Information Policy errors during the Russian-Ukrainian conflict.

Alienated fragmented identity in case of the state and nation is analyzed through cultural identity, selfidentification in historical, geopolitical, and political contexts. The main question is how a nation should stay as it was when all around there are huge political, economic, and social changes? What is the influence of internal and extern al structures in shaping the relationship between perceptions of national identity, culture, "foreign"? And what are the manifestations and consequences of real policy (that is based on mythical thinking) on the process of state and nation formation? One of the most interesting and important objects of analysis of alienated identity in the context of states and nations is Russia. This multicultural, multireligious giant constructed by coincidences, wars and aggression and having a unique cultural and historical heritage lacks only one thing – clear autoidentification.

Alienated fragmented identity in case of the state and nation is analyzed through cultural identity, selfidentification in historical, geopolitical, and political contexts. The main question is how a nation should stay as it was when all around there are huge political, economic, and social changes? What is the influence of internal and extern al structures in shaping the relationship between perceptions of national identity, culture, "foreign"? And what are the manifestations and consequences of real policy (that is based on mythical thinking) on the process of state and nation formation? One of the most interesting and important objects of analysis of alienated identity in the context of states and nations is Russia. This multicultural, multireligious giant constructed by coincidences, wars and aggression and having a unique cultural and historical heritage lacks only one thing – clear autoidentification.

In the article the are analyzed the safety aspects of the Russian-Ukrainian military and information conflict. There are offered the ways of its solving as well as the ways of the achieving peace in the Eastern part of the State. The attention is paid to the characteristics and evaluation of the military confrontation in Donbas as well as to the role of the Western countries in its overcoming.When the Ukrainian establishment and the Ukrainian nation realize their otherness, their self-sufficiency then the imperial pride of Russia will disappear. Unfortunately we still don't have a realistic, fundamental conception of the development of Ukraine as a State in accordance with the European sample. And a clear system of the state priorities, ideological values, main principles of the national ideology is not formed yet.Instead in the article 15 of the Constitution of Ukraine we can read as follows: «The social life in Ukraine is based on principles of the… ideological diversity. No one ideology can be recognized as a mandatory one by the State». Due to this almost on all of the levels of the state of the hierarchical ladder the outlines of the Ukrainian state building seem to be very indistinct. As an obstacle for the idea of the state building again arises an worldview uncertainty. Besides, there is a lack of the holistic system of the national landmarks.Without a clear Ukrainian, deeply patriotic ideology it is impossible to rally and combine the society in an only full-fledged organism, that would be able to give a proper military and informational repel to the enemy. Patriotism as a basis for the state ideology is a foundation of every state construction.Key words: war, conflict, information, international agreements, system, army, compro­mise, state, politics, ideology, patriotism. ; У статті проаналізовані безпекові аспекти російсько-українського воєнного та інформаційного конфлікту. Запропоновано шляхи його розв'язання та досягнення миру на сході країни. Приділено увагу характеристиці й оцінкам військового протистояння на Донбасі та ролі держав Заходу в його подоланні.Ключові слова: війна, конфлікт, інформація, міжнародні угоди, система, військо, компрміс, держава, політика, ідеологія, патріотизм.

Since the demise of FSU, about one million Russian speakers from all republics of the FSU have moved to Israel. Today Russian Jews amount to 20 % of Israeli society. This aliyah doesn't integrate into Israeli society and forms Russian speakers' subculture (externalized through particular cultural identity, Russian language community formation and no integration process) in Israel. This segregation determines complex Russian Jews relationship with Israel and Russia: in Israel this community functions like separate ethnic group and creates diasporic ties with Russia. As a result of the demise of the FSU Russia-Israel relations take a new form. Russia renounced it's entirely proarabic politics and started developing friendly ties with Israel. The aim of the work is to determine the role of Israeli Russian Jews community in Israel-Russia relations, keeping in mind that Israeli Russian speakers in Israel society act like the separate ethnic group with strong diasporic ties with Russia. The hypothesis of the work – Israeli Russian Jews community is one of the factors, affecting Israel-Russia relations transformation in positive way. In order to verify the hypothesis there are formed four goals: 1) to define the term "diaspora"and theoretical model of diaspora's action between hostland and homeland; 2) to analyze Israeli Russian Jews community's identification with Russian culture and evaluate the disintegration into Israeli society process; 3) to evaluate Israel, Russia and community's interests in respect of each other; 4) to identify the role of Russian Jews in political, economical and cultural area. The analysis enables to come to these conclusions: 1) Israeli Russian Jews act like the bridge between Israel and Russia. Dual cultural identification and non-integration process capacitates hostland to obtain homeland features (and vice versa) and creates proper conditions for Russian Jews to act like the mediator. 2) Russian Jews community was one of the main factors for changing Russia's perception of Israel – new perception determines new political courses and opens new possibilities; 3) Israeli Russian Jews is one of the main initiator of Israel-Russia economical cooperation; 4) Russian Jews community is the main actor in cultural each other (Israel-Russia) knowledge. Nevertheless, dual identification on certain conditions operates like community's motivation reducing factor. On the one hand, dual identification capacitates community to act like influential political and economic group in Israel, retain dual citizenship, property and operation freedom in Russia. On the other hand, dual identification is the barrier for active lobby. Dual identification prevents community from political agenda in regard to Israel-Russia relations formation. Thus even disposing of powerful political influence means Israeli Russian Jews don't manage to use it. Eventually, by playing "dual identity" card Russian Jews community may become the mean of influence in the relationship of two states. Dual identity suppresses political consciousness and diasporic community can't be active player in regard to partly hostland/partly homeland - Russia. Because of this passivity Russian Jews community-reversed diaspora becomes potential object of manipulation. The analysis of literature enables to come to the conclusion that Israel government doesn't use the community as the mean of influence. It can be explained by the fact that Israel government, despite dual Russian Jews community's identity, doesn't consider Russian Jews as diaspora, conversely it is considered integral part of Israel society. Whereas Russia is trying to ensure for itself possible means of manipulation through financial support for Russian Jews parties and provided permission to use Russia's mass media for Russian Jews community's purposes. It means that in prospect Russian Jews may become significant Russia's mean of influence to Israel.