Suchergebnisse

The problems of understanding and managing the cultural diversity on the region level, states and national communities level and even on the individuals level were difficult to be solved today. Therefore it is important to consider the conditions that are necessary and sufficient in order to consolidate communities in the social work that are differrent in cultural orientation.The purpose of the article is to find out the possibilities of consolidation of the ethnic groups and individuals in social work on the principle of multiculturalism. The aim of the article is realized in the following tasks: 1) consider the characteristics of a multicultural societies in a postmodern perspective. 2) to interpret societal foundation of the policy of multiculturalism. The challenge of the multicultural society is the negation of culture hierarchy, the cultural division between center and periphery, the primacy of horizontal connections over the vertical ones. All this brings multiculturalism to the practice of postmodern communities.The principle of a multicultural society is to take ethnic differences to the extent that individuals can identify themselves with the cultural tradition, but only if their identification does not violate the human rights and the laws of the countries. In this regard, there is a problem of societal basis of political practice of multiculturalism. As it is, on the one hand, makes the above horizontal communication of the cultures in a multicultural community, and on the other hand — makes person to overcome the limits of his/her identity and makes person recognize the value of other cultures in own self-realization. The postmodernity project of modern multicultural reality focuses on the harmonization of the concepts of «Self», «Other», «Alien» in the individual and social space and appeals to the idea of cultural dialogue. In these circumstances, the individually multiculturalism is necessary. The individual multiculturalism — is person's ability in the existence process, to create new values and meanings at the crossroads of different cultures. The ethnic identity that was achieved through the ethnic self identity of the individual in the social work, including personally acceptable ethnic traditions, values and meanings of creativity, the empathy and co-working experience as part of a collective subject — the nation. ; Статья посвящена уяснению возможностей консолидации этнических групп и личностей в социальной работе на основе принципа мультикультурализма. Рассмотрены особенности мультикультурных обществ в постмодернистском ракурсе; проинтерпретировано социетальное основание политики мультикультурализма. ; Стаття присвячена з'ясуванню можливостей консолідації етнічних груп та особистостей в соціальній роботі на основі принципу мультикультуралізму. Розглянуті особливості мультикультурних суспільств в постмодерністському ракурсі; проінтерпретоване соцієтальне підґрунтя політики мультикультуралізму.

The article considers the social context of science Renaissance. The influence of social, political and religious change in society by becoming practical experience of science. ; В статье рассмотрены социальный контекст развития науки эпохи Возрождения. Проанализировано влияние социальных, политических, религиозных перемен в обществе на становление практического опыта науки. ; У статті розглянуто соціальний контекст розвитку науки доби Відродження. Проаналізовано вплив соціальних, політичних, релігійних змін у суспільстві на становлення практичного досвіду науки.

In this paper based on archival documents analyzed the activities of charities in the general area of «Kyiv» in Kyiv and Poltava region during 1941 ­ 1943. Author notes that currently there is no thorough study of complex topics charities in the studied region, but there are an article by M. Sribna and PhD theses of V. Udovika and О. Kostyuchka where the authors consider the context of the theme of societies assistance.This publication draws on the State Archive of the Kiev region, and memoir literature and eyewitness testimony of members of the activities of these organizations, including Chairman of the Red Cross Professor of Kiev F.Bohatyrchuk «My life way» and Chairman of the Red Cross Poltava G. V' yun «Under the Sign of the Red Cross».Newest article is an analysis of the Articles of Association of the Ukrainian Red Cross. Statute of the war differed from previous legal and regulatory documents of the organization, because here in this document were written under wartime conditions. Regional activities of Ukrainian Society of the Red Cross in the General area «Kyiv» regulated its Articles of Association, clearly defined scope of activities, aims and objectives of the Company. Acceptance of the Society was controlled and clearly subordinate to the Central Committee.The features of the activities of the Red Cross Society of the Ukrainian territory of Kyiv and Poltava regions separately. It is claimed that the attitude of the German authorities in the territory of Poltava in the activities of charitable societies are more loyal than in Kyiv, where the focused power structure of the governing bodies, the local population was controlled tougher. On the territory of Kyiv and Kyiv oblast Society acted illegally, but their activity has provided assistance to prisoners, vulnerable populations , definitely persecuted for not obey the laws of the «new government». The territory of Poltava Society had official status, but failed to attract enough participants activists, as it was in the Kyiv region.At the initial stage of the war were Ukrainian Red Cross Society, which in autumn 1941 at the Kiev military operations helped prisoners of war and local residents provided first aid, organized heating and nutrition. Ukrainian Red Cross Society in 1942 changes to the front and the transformation of government and their functions, changing its name to Committees mutual and serves as the social security system. At the regional and local level, a system of care that provide active assistance to the local population. These systems were modified subordinate bodies URCS.Authors believe that it is difficult to overestimate the contribution of activists of the Society in aid in the survival of the local population during the occupation, as members of the Society tried its utmost to help the people through all the suffering the war years in the region. ; У цій публікації на основі архівних документів проаналізована діяльність благодійних організацій на території генеральної області «Київ», у Київській та Полтавській областях протягом 1941 – 1943 рр. Автор зазначає, що на даний момент не існує ґрунтовного комплексного дослідження теми благодійних організацій на території досліджуваного регіону, проте з'являються статті М. Срібної та кандидатські дисертації В. Удовика та О. Костючка, де автори в контексті своєї теми розглядають діяльність товариств допомоги.В публікації використано матеріали Державного архіву Київської області, а також мемуарну літературу та свідчення членів очевидців діяльності цих організацій, зокрема Голови Київського Червоного Хреста проф. Ф.Богатирчука «Мой жизненный путь» та Голови Полтавського Червоного Хреста Г.В'юн «Під знаком Червоного Хреста».Новизною статті є аналіз Статуту Товариства Українського Червоного Хреста. Статут періоду війни різнився від попередніх юридично­правових документів цієї організації, адже тут пункти цього документа були виписані відповідно до умов воєнного часу. Регіональна діяльність Товариства Українського Червоного Хреста на території генеральної області «Київ» регулювалася своїм Статутом Товариства, чітко визначала межі діяльності, мету та завдання Товариства. Прийом членів Товариства був контрольований та чітко підпорядкований Головному Комітету.Розглядаються особливості діяльності Товариств Українського Червоного Хреста на території Київської та окремо Полтавської областей. Вказується, що ставлення з боку німецької влади на території Полтавщини до діяльності благодійних товариств є більш лояльним, ніж на Київщині, де були зосереджені керівні органи структури влади, місцеве населення контролювалося жорсткіше. На території Києва та Київської області Товариство діяло нелегально, але своєю діяльністю надавало допомогу полоненим, соціально незахищеним верствам населення, проте жорстко переслідувалося за непідпорядкування законам «нової влади». На території Полтавщини Товариство мало офіційний статус, проте не змогло залучити достатню кількість учасників­активістів, як це було на території Київщини.На початковому етапі війни, восени 1941 року під час Київської оборонної операції Товариства допомагали військовополоненим та місцевим мешканцям, надавали першу медичну допомогу, організовували обігрів та харчування населення. Товариство Українського Червоного Хреста в 1942 р. в силу змін на фронті та трансформації органів управління і їх функцій, змінює свою назву на Комітети взаємодопомоги та виконує функції соціального забезпечення. На районному та місцевому рівнях створюється система органів опіки, що надають активну допомогу місцевому населенню. Даній системі і були підпорядковані видозмінені органи УЧХ.Автор публікації вважає, що важко переоцінити внесок активістів цього Товариства у наданні допомоги, у виживанні місцевого населення періоду окупації, адже члени Товариства намагалися всіма силами допомогти своєму населенню пережити всі страждання воєнного лихоліття на території регіону. ; У цій публікації на основі архівних документів проаналізована діяльність благодійних організацій на території генеральної області «Київ», у Київській та Полтавській областях протягом 1941 – 1943 рр. Автор зазначає, що на даний момент не існує ґрунтовного комплексного дослідження теми благодійних організацій на території досліджуваного регіону, проте з'являються статті М. Срібної та кандидатські дисертації В. Удовика та О. Костючка, де автори в контексті своєї теми розглядають діяльність товариств допомоги.В публікації використано матеріали Державного архіву Київської області, а також мемуарну літературу та свідчення членів очевидців діяльності цих організацій, зокрема Голови Київського Червоного Хреста проф. Ф.Богатирчука «Мой жизненный путь» та Голови Полтавського Червоного Хреста Г.В'юн «Під знаком Червоного Хреста».Новизною статті є аналіз Статуту Товариства Українського Червоного Хреста. Статут періоду війни різнився від попередніх юридично­правових документів цієї організації, адже тут пункти цього документа були виписані відповідно до умов воєнного часу. Регіональна діяльність Товариства Українського Червоного Хреста на території генеральної області «Київ» регулювалася своїм Статутом Товариства, чітко визначала межі діяльності, мету та завдання Товариства. Прийом членів Товариства був контрольований та чітко підпорядкований Головному Комітету.Розглядаються особливості діяльності Товариств Українського Червоного Хреста на території Київської та окремо Полтавської областей. Вказується, що ставлення з боку німецької влади на території Полтавщини до діяльності благодійних товариств є більш лояльним, ніж на Київщині, де були зосереджені керівні органи структури влади, місцеве населення контролювалося жорсткіше. На території Києва та Київської області Товариство діяло нелегально, але своєю діяльністю надавало допомогу полоненим, соціально незахищеним верствам населення, проте жорстко переслідувалося за непідпорядкування законам «нової влади». На території Полтавщини Товариство мало офіційний статус, проте не змогло залучити достатню кількість учасників­активістів, як це було на території Київщини.На початковому етапі війни, восени 1941 року під час Київської оборонної операції Товариства допомагали військовополоненим та місцевим мешканцям, надавали першу медичну допомогу, організовували обігрів та харчування населення. Товариство Українського Червоного Хреста в 1942 р. в силу змін на фронті та трансформації органів управління і їх функцій, змінює свою назву на Комітети взаємодопомоги та виконує функції соціального забезпечення. На районному та місцевому рівнях створюється система органів опіки, що надають активну допомогу місцевому населенню. Даній системі і були підпорядковані видозмінені органи УЧХ.Автор публікації вважає, що важко переоцінити внесок активістів цього Товариства у наданні допомоги, у виживанні місцевого населення періоду окупації, адже члени Товариства намагалися всіма силами допомогти своєму населенню пережити всі страждання воєнного лихоліття на території регіону.

This article analyzes social causes of changes at the end of the 19th – the beginning of the 20th centuries in the interpretation of the nature, content and experience of general teacher training, its compliance with students activities in the future. Social factors of such training in the specified period were propagation of humane ideas and democratic transformation in higher education, the development of a polytechnic direction, revival of the Ukrainian national idea, the emergence of social and educational subsystems etc. ; Проаналізовано суспільні причини змін наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. у трактуваннізмісту та досвіду загальнопедагогічної підготовки вчителя; її відповідності його майбутній фаховій діяльності. Соціальними чинниками такої підготовки в окреслений період були поширення гуманістичних поглядів та демократичних перетворень у вищій освіті; розвиток у ній політехнічного напряму; відродження української національної ідеї; виникнення соціопедагогічних комплексів тощо.

This article analyzes social causes of changes at the end of the 19th – the beginning of the 20th centuries in the interpretation of the nature, content and experience of general teacher training, its compliance with students activities in the future. Social factors of such training in the specified period were propagation of humane ideas and democratic transformation in higher education, the development of a polytechnic direction, revival of the Ukrainian national idea, the emergence of social and educational subsystems etc. ; Проаналізовано суспільні причини змін наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. у трактуваннізмісту та досвіду загальнопедагогічної підготовки вчителя; її відповідності його майбутній фаховій діяльності. Соціальними чинниками такої підготовки в окреслений період були поширення гуманістичних поглядів та демократичних перетворень у вищій освіті; розвиток у ній політехнічного напряму; відродження української національної ідеї; виникнення соціопедагогічних комплексів тощо.

I the ea o loalizatio i a societ aical chaes occu i ieet sectos: ioatio a couicatio, a ee ecooicall, eioetall a oal a spiitual. Soe eseaches isist that aatic tus happee: liuistic, philosophical, techoloical a so o. But the ost siifica t chaes that hae lote eects occui i the cultue.This aticle aalses cocept o social aic o cultue A. Mole i the cotext cotepoa challee i ethooloical cultue. Reiewi cotepoa cultue o the poit o couicatio a techoloical aspect eseache eteies eatues o ai fiels o cultue, the ost ipotat o that is osaic chaacte o oe Cultue. Descii a i cuet flow o "essaes" A. Mole fis the ole o eia i the oatie stateies o the utue cultue.Social aical oel o cultue allows to ealize the pesece o tes o the pheoeoloical leel that fixe eolutio o cultue. I a cases A.Mol fis the iectio o utue eelopets a iiiual ites uessi the ext wol. His cofiece i the ole o kowlee a ceatie iiiuals i the oatio o ew eleets o cultue thouh ass eia eaches a loal leel. It shoul e ephasize the act that A.Mol coul pescie the aloith which the pouct o ceatie actiit ets shape a qualit that eet the equieets o ioatio chaels, poii access to aious social oups.A.Mol coul coceptuall coecte scietific p oess with the eelopet o cultue. Eucatioal poceues o the oe ha cotiute to the oatio o eleets a peseaties cultue, o the othe iole these actios i the ecooic pocesses. Pouct o etal wok, o istace, ieas ae iceasil ecoi positie chaacte alues that ca e ue soe laws o political ecoo.The stu o sciece equies aethooloical tools. Withi the cocept A.Mol ethooloical copoet hies o the peiphe. Yet sui up the eseache coul ot cicuet the ethoolo, ut applie it ol i the cotext o techic which "etilizes" a paticula fiel o actiit a is eoie i techolo.Oeall social aic cultue oel usi the tools that will iflue ce the cultue i eeal, that cotiute to its eolutio. It is oe withi ccles, paths, aloiths that ae uestoo cosues coseaties o cultue. Soe o the t to spee up o slow cultual shit. This eas that the ae o the pespectie o cosues ae oi to the ceatie selectio. It is i this eioet, cosciousl o ucosciousl opes ceatie pesoalities actiit tpe. New eleets o cultue a positie chaes i societ ae esult o thei wok.Oeall positio A.Mol coect with asolutizatio o the oppotuities a ealities o techical ieas, esults tase a the tase o its achieeets i eioet cosue cultue a the eusal seach ethooloical piciples that woul wish a ea societ cosue cultue, taslate ito the lauae costuctie social theoies a oels.Howee exaeatio o ipotace o kowlee, a isuiciet Wikipeia ethooloical aspect Reseaches o ot copletel poie potetial social cocept o cultue. Keywords: couicatie a techoloical appoach, "osaic cultue», social aic o cultue. ; Проаналізовано концепцію соціодинаміки культури А. Моля в контексті сучасних зрушень методологічних досліджень культури. Визначено основні риси поля культури з позиції комунікативнотехнологічного підходу за А. Молем, серед яких найбільш важливою є її "мозаїчний" характер. Простежено у трактуванні дослідника, яку роль відіграють масмедіа у формуванні стратегій майбутнього культури. Ключові слова: комунікативно-технологічний підхід, "мозаїчна культура", соціодинаміка культури.

Досліджено процес розвитку шкільної суспільствознавчої освіти в 60-х – 90-х роках минулого століття, вивчено змістове наповнення навчальних суспільствознавчих курсів, досліджено процес реформування шкільних предметів цієї галузі, зміну методологічних, ідеологічних та організаційно-дидактичних підходів у навчанні школярів суспільствознавчим предметам.Висвітлено авторське бачення розвитку шкільного суспільствознавства за трьома змістовими лініями – історичною, правознавчою та власне суспільствознавчою (філософською, релігієзнавчою, економічною, морально-етичною та іншими). У роботі описано процес формування методології шкільного суспільствознавства, спроби реформування існуючих курсів та впровадження нових підходів відповідно до політичних викликів і змін у суспільстві в УРСР у зазначений період. Описані нові для того часу організаційні форми й методи навчання школярів суспільствознавчим дисциплінам – конференції, рольові ігри, диспути, зустрічі з партійними та державними діячами, ветеранами, депутатами, передовими працівниками підприємств, співробітниками міліції, прокуратури, суду тощо. Автором досліджена суспільно важлива діяльність учнів у позаурочний час – участь в усних журналах, проведення лекторіїв, екскурсій, робота в гуртках, шефська діяльність тощо. Наголошено на ідейному значенні суспільствознавчих курсів у 60-ті – 90-ті роки ХХ століття, підкреслено головне завдання шкільного суспільствознавства – формування в старшокласників стійких ідейних переконань на основі марксистсько-ленінських постулатів. Підкреслено важливість шкільного суспільствознавства, яке попри велику заідеологізованість, сприяло розвитку пізнавальної активності, формувало інтерес і мотивацію до вивчення зазначених предметів та забезпечувало самостійну роботу школярів на всіх етапах навчального процесу. ; The article explores the development of school social science education in the 60-th – 90-th of the last century, the content of educational social studies courses has been studied, the process of reforming school subjects in this feld, the change of methodological, ideological and organizational-didactic approaches in teaching children of social science subjects have been investigated. The article ighlights the author's vision of the development of school social studies along three content lines-historical, jurisprudential, and his own social sciences (philosophical, religious, economic, moral, ethical and others). The paper describes the process of forming the methodology of school social sciences, attempts to reform the existing courses and the introduction of new approaches in accordance with the political challenges and changes in society in the Ukrainian SSR during this period. New organizational forms and methods of teaching children of social science disciplines – conferences, role-playing games, debates, meetings with party and state fgures, veterans, deputies, leading workers of enterprises, police ofcers, prosecutors, courts, etc. are described. The author investigates the socially important activities of students in the afternoons – participation in oral journals, lectures, feld trips, work in circles and more.The ideological signifcance of social science courses in the 1960-th – 1990-th was emphasized, and the main task of school social studies was emphasized – the formation of stable ideological beliefs on the basis of Marxist-Leninist postulates. The importance of school social sciences is emphasized, which, despite its great ideologization, contributed to the development of cognitive activity, generated interest and motivation to study these subjects and ensured the independent work of students at all stages of the educational process

У статті розкрито соціальний контекст явища англоварваризації в освітньонауковій сфері як комплексу позамовних чинників, що створюють умови для нав'язування англійської мови та англізмів під прикриттям начебто необхідних і корисних явищ глобалізації освіти. Проаналізовано законодавче поле України, що сприяє процесам заміни державної української мови англійською мовою в освітній царині. ; В статье исследовано социальный контекст явления англоварваризации в образовательно-научной сфере как комплексе внеязыковых факторов, создающих условия для навязывания английского языка и англицизмов под прикрытием якобы необходимых и полезных явлений глобализации образования. Проанализировано законодательное поле Украины, что способствует процессам замены государственного украинского языка на английский язык в образовательный области. ; Goal. Our goal is to investigate and explore the social context of anglo-barbarismin the educational sphere, i.e. to determine the complex of extralingual factors creating conditions for imposition of the English language and Anglicisms under the guise of allegedly necessary and useful phenomena of globalization and internationalization of the education. Methods. The main methodological basis of our research is the priority of the national principle and interest in assessment of socio-lingual phenomena in the area of foreign-language influence and use of descriptive-analytical method enabling to explore the main mechanisms of anglo-barbarism in the Ukrainian educational domain. Results: a) antagonism between the social and political phenomenon of globalism and nationalism as a worldview and linguistic confrontation under condition of insufficient formation of the Ukrainian nation is explored; b) the meaning of the term anglo-barbarism is explained as the most applicable to contemporary expansionary processes in educational environments; c) the Ukrainian legislative environment facilitating educational processes of the state Ukrainian language being replaced by the English language is defined and analyzed; d) a model of balanced language policy with the language-national priority is proposed. Conclusions. Extralingual factors play a decisive role in the processes of vocabulary borrowings. As a rule, a donor language is a language of the world's to economic and political state with aggressive language policy of globalization-liberal character. Though, it does not mean that other states must adhere to this policy. On the contrary, one should reston the national principle with one's own language priority, which, alas, taking into account the adopted laws and various educational regulations, we do not have in the Ukrainian State. Neither the language legislative environment, nor the general denationalized thought in the educational sphere work for actualization of our own language opportunities, but rather are targeted at replacement of the Ukrainian language by English or Russian. Integration into the so called globalized world with a positive outcome for our own country is only possible under condition of education on specificnationallanguagebasis.

Goal. Our goal is to investigate and explore the social context of anglo-barbarismin the educational sphere, i.e. to determine the complex of extralingual factors creating conditions for imposition of the English language and Anglicisms under the guise of allegedly necessary and useful phenomena of globalization and internationalization of the education. Methods. The main methodological basis of our research is the priority of the national principle and interest in assessment of socio-lingual phenomena in the area of foreign-language influence and use of descriptive-analytical method enabling to explore the main mechanisms of anglo-barbarism in the Ukrainian educational domain. Results: a) antagonism between the social and political phenomenon of globalism and nationalism as a worldview and linguistic confrontation under condition of insufficient formation of the Ukrainian nation is explored; b) the meaning of the term anglo-barbarism is explained as the most applicable to contemporary expansionary processes in educational environments; c) the Ukrainian legislative environment facilitating educational processes of the state Ukrainian language being replaced by the English language is defined and analyzed; d) a model of balanced language policy with the language-national priority is proposed. Conclusions. Extralingual factors play a decisive role in the processes of vocabulary borrowings. As a rule, a donor language is a language of the world's to economic and political state with aggressive language policy of globalization-liberal character. Though, it does not mean that other states must adhere to this policy. On the contrary, one should reston the national principle with one's own language priority, which, alas, taking into account the adopted laws and various educational regulations, we do not have in the Ukrainian State. Neither the language legislative environment, nor the general denationalized thought in the educational sphere work for actualization of our own language opportunities, but rather are targeted at replacement of the Ukrainian language by English or Russian. Integration into the so called globalized world with a positive outcome for our own country is only possible under condition of education on specificnationallanguagebasis. ; В статье исследовано социальный контекст явления англоварваризации в образовательно-научной сфере как комплексе внеязыковых факторов, создающих условия для навязывания английского языка и англицизмов под прикрытием якобы необходимых и полезных явлений глобализации образования. Проанализировано законодательное поле Украины, что способствует процессам замены государственного украинского языка на английский язык в образовательный области. ; У статті розкрито соціальний контекст явища англоварваризації в освітньонауковій сфері як комплексу позамовних чинників, що створюють умови для нав'язування англійської мови та англізмів під прикриттям начебто необхідних і корисних явищ глобалізації освіти. Проаналізовано законодавче поле України, що сприяє процесам заміни державної української мови англійською мовою в освітній царині.

У статті розкрито соціальний контекст явища англоварваризації в освітньонауковій сфері як комплексу позамовних чинників, що створюють умови для нав'язування англійської мови та англізмів під прикриттям начебто необхідних і корисних явищ глобалізації освіти. Проаналізовано законодавче поле України, що сприяє процесам заміни державної української мови англійською мовою в освітній царині. ; В статье исследовано социальный контекст явления англоварваризации в образовательно-научной сфере как комплексе внеязыковых факторов, создающих условия для навязывания английского языка и англицизмов под прикрытием якобы необходимых и полезных явлений глобализации образования. Проанализировано законодательное поле Украины, что способствует процессам замены государственного украинского языка на английский язык в образовательный области. ; Goal. Our goal is to investigate and explore the social context of anglo-barbarismin the educational sphere, i.e. to determine the complex of extralingual factors creating conditions for imposition of the English language and Anglicisms under the guise of allegedly necessary and useful phenomena of globalization and internationalization of the education. Methods. The main methodological basis of our research is the priority of the national principle and interest in assessment of socio-lingual phenomena in the area of foreign-language influence and use of descriptive-analytical method enabling to explore the main mechanisms of anglo-barbarism in the Ukrainian educational domain. Results: a) antagonism between the social and political phenomenon of globalism and nationalism as a worldview and linguistic confrontation under condition of insufficient formation of the Ukrainian nation is explored; b) the meaning of the term anglo-barbarism is explained as the most applicable to contemporary expansionary processes in educational environments; c) the Ukrainian legislative environment facilitating educational processes of the state Ukrainian language being replaced by the English language is defined and analyzed; d) a model of balanced language policy with the language-national priority is proposed. Conclusions. Extralingual factors play a decisive role in the processes of vocabulary borrowings. As a rule, a donor language is a language of the world's to economic and political state with aggressive language policy of globalization-liberal character. Though, it does not mean that other states must adhere to this policy. On the contrary, one should reston the national principle with one's own language priority, which, alas, taking into account the adopted laws and various educational regulations, we do not have in the Ukrainian State. Neither the language legislative environment, nor the general denationalized thought in the educational sphere work for actualization of our own language opportunities, but rather are targeted at replacement of the Ukrainian language by English or Russian. Integration into the so called globalized world with a positive outcome for our own country is only possible under condition of education on specificnationallanguagebasis.

The article is devoted to the research of social perspectives of science and digital economy development in Ukraine. The main tasks set and resolved in the article were: to study the social advantages of the digital economy and science development, analysis of the negative effects of these processes and directions of their minimization, the proposal of social perspectives for the development of science and digital economics. During the research such methods of synthesis and analysis, comparison and systematization have been used. The article founds that the main social benefits of science and the digital economy development are related to the system of education, medicine and welfare of people. Negative aspects of these processes are technological unemployment, temporary uneven income of the population, changes in the regional structure of the factors of production placement, a significant gap between technology development of developed countries and developing countries. It is possible to minimize these negative consequences through the system of personnel retraining and small and medium-sized businesses development. The statistical indicators of the science development in Ukraine have been analyzed and the lagging behind the specific expenses for carrying out scientific researches in comparison with EU countries has been established. The main social perspectives for the science and the digital economy development are the introduction of an effective policy in the labor market focused on the latest technologies and innovations; mobility of workers; creation of clusters of knowledge intensive industries and universities; the use of social networks to form the country's brand and the development of common social values in society; introduction of the main directions of the European concept of digital science in Ukraine for increasing integration into the European scientific space; active participation in the Horizon 2020 program for joint Ukrainian-European projects. Prospects for further research in this area will reveal the influence of science on the development of the social economy in Ukraine and destruction factors. ; Статья посвящена исследованию социальных перспектив развития науки и цифровой экономики в Украине. Основными задачами, поставленными и решенными в статье, были: изучение социальных преимуществ развития цифровой экономики и науки, анализ негативных последствий этих процессов и направлений по их минимизации, предложение социальных перспектив развития науки и цифровой экономики. При написании статьи использовались методы синтеза и анализа, сравнения и систематизации. В статье было установлено, что основные социальные преимущества развития науки и цифровой экономики касаются системы образования, медицины и благосостояния людей. Негативными аспектами этих процессов является технологическая безработица, временная неравномерность доходов населения, изменения в региональной структуре размещения факторов производства, значительное отставание развивающихся стран. Минимизировать эти негативные последствия можно с помощью системы переквалификации кадров и развития малого и среднего бизнеса. Проанализированы статистические показатели развития науки в Украине и установлено отставание по удельным затратам на выполнение научных исследований и разработок по сравнению со странами ЕС. Основными социальными перспективами развития науки и цифровой экономики является внедрение эффективной политики на рынке труда, ориентированной на новейшие технологии и инновации; мобильность работников; создание кластеров наукоемких отраслей, производств и университетов, использование социальных сетей для формирования бренда страны и развития общих социальных ценностей в обществе; внедрение Украиной основных направлений европейской концепции цифровой науки для большей интеграции в европейское научное пространство; активизация участия в программе Горизонт 2020 для совместных украинско-европейских проектов. Перспективами дальнейших научных исследований в этой сфере станет выявление влияния развития науки на развитие социальной экономики в Украине и выделение факторов деструкции в этих сферах. ; Стаття присвячена дослідженню соціальних перспектив розвитку науки та цифрової економіки в Україні. Основними завданнями, які були поставлені та вирішені у статті, є: вивчення соціальних переваг розвитку цифрової економіки та науки, аналіз негативних наслідків цих процесів та напрямків щодо їх мінімізації, пропозиція соціальних перспектив розвитку науки та цифрової економіки. При написанні статті використовувалися методи синтезу та аналізу, порівняння та систематизації. У статті було встановлено, що основні соціальні переваги розвитку науки та цифрової економіки стосуються системи освіти, медицини та добробуту людей. Негативними аспектами цих процесів є технологічне безробіття, тимчасова нерівномірність доходів населення, зміни у регіональній структурі розміщення факторів виробництва, значне відставання країн, що розвиваються. Мінімізувати ці негативні наслідки можна за допомогою системи перекваліфікації кадрів та розвитку малого і середнього бізнесу. Проаналізовано статистичні показники розвитку науки в Україні та встановлено відставання щодо питомих витрат на виконання наукових досліджень і розробок у порівнянні з країнами ЄС. Основними соціальними перспективами розвитку науки і цифрової економіки є впровадження ефективної політики на ринку праці, орієнтованої на новітні технології та інновації; мобільність працівників; створення кластерів наукоємних галузей, виробництв і університетів; використання соціальних мереж для формування бренду країни і розвитку загальних соціальних цінностей в суспільстві; впровадження Україною основних напрямків європейської концепції цифрової науки для все більшої інтеграції у європейський науковий простір; активізація участі у програмі Горизонт 2020 для спільних українсько-європейських проектів. Перспективами подальших наукових досліджень у цій сфері стане виявлення впливу розвитку науки на розвиток соціальної економіки в Україні та виокремлення факторів деструкцій у цих сферах.

The following philosophical and religious problems are raised: if ethnos is the creator and the bearer of its ethnic religion, there is the metaphysical interrelation between the nation and its native «blood» Gods; the preservation of the native myths, which are the basis of ethnic religion, is a guarantee of the existence of an ethnos in time and space; such categories as «motherland», «a mother-tongue», «a native faith» are the metaphysical trinity and guarantee of the self-preservation of the nations. Philosophers, psychologists, ethnologists and religious scholars paid extra attention to these theoretical and philosophical problems, among them: H. Skovoroda, L. Feuerbach, E. Dühring, R. Otto, K. Jung, V. Shayan, A. de Benoist, V. Karabanov. The research showed that each of the numinous (divine) force has its unique identification, associated with a particular nation: the God of the Bible and the Gods of the Rigveda are neither identic, nor interchangeable. The notions about the Gods in the ethnic and world religions have the radical differences which are characterized by the contrasts: immanency and transcendence, naturalness and artificiality, mythology and history and so on. The long-going coexistence in the European consciousness of two antagonistic types of spirituality extended the process of disintegration and the rupture of traditional social principles. At the turn of XX–XXI centuries in the European countries the tendency to overestimation of the religious axiology imposed on humanity by the global world religions became obvious, and there were attempts to restore the native religious systems. Ethnology of religion has to pay attention to the categories, in which the deep connection of an ethnos with its own numinous force reveals, and to learning those spiritual deformations to which an ethnos is exposed as a result of the political obtrusion of an alien religion. ; Пока этнос является создателем и носителем этнической религии, до тех пор еще существует его метафизическая взаимосвязь с его родными «кровными» Богами. По К. Юнгу, сохранение родного мифа является залогом существования этноса во времени и пространстве. Представления о Богах в этнических и мировых религиях имеют радикальные отличия, характеризующиеся противоположностями: имманентностью и трансцендентностью, естественностью и искусственностью, мифологичностью и историчностью и др. Длительное сосуществование в европейском сознании двух антагонистических видов духовности углубило процесс распада и разрыва традиционных общественных устоев. Категории «родная земля», «родной язык», «родная вера» составляют метафизическое триединство и являются гарантией самосохранения народов в глобализированном мире. На рубеже ХХ–ХХI вв. в европейских странах уже наметилась тенденция к переоценке религиозной аксиологии и появились попытки реставрации родных религиозных систем. Категории «нуминозная сила» и «метафизика крови» еще должны получить осмысление в системе этнологии и философии религии. ; Поки етнос є творцем і носієм етнічної релігії, доти існує його метафізичний взаємозв'язок з його рідними «кревними» Богами. За К. Юнгом, збереження рідного міфу є запорукою існування етносу в часі й просторі. Уявлення про Богів у етнічних та світових релігіях мають відмінності, що характеризуються протилежностями: іманентністю і трансцендентністю, природністю і штучністю, міфологічністю й історичністю та ін. Тривале співіснування в європейській свідомості двох антагоністичних видів духовності поглибило процес розпаду й розриву традиційних суспільних устоїв. Категорії «рідна земля», «рідна мова», «рідна віра» становлять метафізичну триєдність, що є гарантією самозбереження народів у глобалізованому світі. На рубежі ХХ–ХХІ ст. у європейських країнах уже окреслилась тенденція до переоцінки релігійної аксіології та з'явилися спроби реставрації рідних релігійних систем. Категорії «нумінозна сила» та «метафізика крові» ще потребують осмислення в системі етнології та філософії релігії.

The article notes that political protest, such as in the Soviet period was totally rejected and could not be the subject of study. Have been developed a common practice against those who disagree with the official way, namely, physical destruction or isolation. Political protest has now become tangential subject of study in domestic science and requires a thorough scientific understanding to develop the concept of interaction, response, and settlement between the state and the subject of the protest and other civil society actors. ; В статье отмечается, что политический протест, как таковой в советский период тотально отвергался и не мог быть предметом исследования. Была выработана единая практика по отношению к несогласным с официальным укладом, а именно – физическое уничтожение или изоляция.Политический протест стал сейчас касательным предметом исследования в отечественной науке и требует основательного научного осмысления для выработки концепта взаимодействия, реагирования, урегулирования между государством и субъектом протеста и другими участниками гражданского общества. ; У статті наголошується, що політичний протест, як такий у радянський період тотально відкидався і не міг бути предметом дослідження. Була вироблена єдина практика стосовно до незгодних з офіційним укладом, а саме – фізичне знищення або ізоляція.Політичний протест став наразі дотичним предметом дослідження у вітчизняній науці і потребує ґрунтовного наукового осмислення за для вироблення концепту взаємодії, реагування, врегулювання між державою і суб'єктом протесту та іншими учасниками громадянського суспільства.

Abstract. The methodological bases of preparation of future teachers of social science subjects for formation of national identity of students of lyceums are defined in the article. Challenges (marginal or blurred national identity of youth, high migration attitudes and desire to self-actualize, isolation from national culture, value ambiguity and orientation to pseudo-values, substitution of meaningful life values for temporary goals, desire to avoid problems and diminishing of problems and problems in relation to the problem of arriving in the community are explored. subjects of social science to the formation of national identity of the individual. The obstacles to the formation of national identity in youth are the politics of non-recognition, negative stereotypes, prejudices, information war. The following methods are used in the work: theoretical - analysis, systematization and generalization of methodological foundations and scientific principles on the problem of preparation of future teachers of social sciences in formation of national identity of students of lyceums. The main methodological approaches (personally oriented, axiological, competent) and principles (modeling of professional activity in the educational process of higher education institution, integrativeness, unity of socialization and professionalization, professional mobility, nature, humanity, humanism, humanism, subjectivity) are revealed. interactions) that oppose directive pedagogy. The article outlines the value-meaning field of national identity through national language, national idea, national interests, national consensus, national culture, history and traditions of the nation, as well as psychological mechanisms of formation of national identity (national consciousness and self-consciousness, national self-awareness). . The normative base on the research problem is analyzed. All the methodological approaches discussed regarding the problem of preparing future teachers of social science subjects to form the national identity of the Lyceum students testify to the interconnectedness and interdependence of scientific approaches and principles. ; У статті визначено методологічні засади підготовки майбутніх учителів предметів суспільствознавчої галузі до формування національної ідентичності учнів ліцеїв. Досліджено виклики (маргінальна або розмита національна ідентичність молоді, високі міграційні настрої і бажання самореалізуватися, відірваність від національної культури, ціннісна невизначеність і зорієнтованість на псевдоцінності, підміна смисложиттєвих цінностей тимчасовими цілями, бажання уникнути служби в армії, громадянська пасивність) і проблеми щодо підготовки майбутніх учителів предметів суспільствознавчої галузі до формування національної ідентичності особистості. Перепонами до формування національної ідентичності у молоді є політика невизнання, негативні стереотипи, упередження, інформаційна війна. У роботі використано наступні методи: теоретичні – аналіз, систематизація та узагальнення методологічних засад та наукових принципів з проблеми підготовки майбутніх учителів суспільствознавчої галузі до формування національної ідентичності учнів ліцеїв. Виявлено основні методологічні підходи (особистісно орієнтований, аксіологічний, компетентнісний) та принципи ( моделювання професійної діяльності у навчально-виховному процесі закладу вищої освіти, інтегративності, єдності соціалізації і професіоналізації, професійної мобільності, природовідповідності, гуманізму, ментальності, суб'єкт-суб'єктної взаємодії), які протистоять директивній педагогіці. У статті окреслено ціннісно-смислове поле національної ідентичності через національну мову, національну ідею, національні інтереси, національну згоду, національну культуру, історію та традиції нації, а також схарактеризовано психологічні механізми формування національної ідентичності (національна свідомість і самосвідомість, національне самопізнання, національне самоствердження). Проаналізовано нормативну базу з проблеми дослідження. Усі розглянуті методологічні підходи щодо проблеми підготовки майбутніх учителів предметів суспільствознавчої галузі до формування національної ідентичності учнів ліцеїв свідчать про взаємозв'язок та взаємозалежність наукових підходів та принципів.

The article is devoted to the definition of the main features of the model of studies military special discipline of development of military social management masters - namely; a model that will be based on a framework of psychological and pedagogical competence of the academic staff of the military-medical sphere; to relevant concepts; approaches and principles of education and on the basis of the formation of the scientific level of the content; forms of teaching methods; as well as the creation of a learning environment. ; Статья посвящается определению основных аспектов модели обучения военно-специальным дисциплинам магистров военно-социального управления; такой модели; которая будет базироваться на определенных концепциях; подходах и принципах образования и на основе вышеизложенного формирования научного содержания; форм; методов обучении; а также создание обучающей среды. ; Стаття присвячена визначенню основних рис моделі навчання військово-спеціальних дисциплін магістрів військово-соціального управління; а саме – такої моделі; яка базуватиметься на відповідних концепціях; підходах та принципах освіти та на основі цього формуванні науковому рівні змісту; форм методів навчання; а також створення навчального середовища.