Suchergebnisse

The article deals with the topical issue of personal and professional presentation of young women and men as subjects of their economic socialization. The analysis of the empirical research results of social and psychological determinants of young women and men economic self-presentation, as well as the results of a gender audit is done. A conceptual model of economic behavior of young people in the context of patriarchal / traditional and egalitarian / democratic coordinates is presented. The ambivalence of professional self-realization of young people, in particular, the orientation of girls to economic self-affirmation in the microeconomic environment, and boys - in the macro-society, as well as the commitment of both sexes to traditional gender stereotypes is revealed. The low level of material demands of women, including professional ones, is motivated by the socialized attitude to the financial supremacy of men. In psychological portraits of young men and women who present their professional potential, and hence the economic future, more similarities than differences are observed. Young women show a higher level of subjective general and personal locus of control in professional activities and psychological efforts to defend their beliefs.

Most methodology works of scientific research were published in Soviet times, and therefore contain many ideological stamps. Part of the book is written somewhat arrogant and uninteresting. It raises objections and introduces some unnecessary concepts into the scientific circulation, in particular, the so-called methodological approach. The use of this concept, in our opinion, only complicates the understanding of the essence of scientific research, because between the subject and the object of research there are, firstly, methods as research tools, and, secondly, methodological principles, as the basic rules of use these tools. That's all.The most important methods of any scientific research are such general scientific methods like analysis and synthesis. The first of these means disassembly, dismemberment of the whole into component parts, and the second -the assembly of parts into a single whole. Both of the methods are essential, because they derive from the very definition of science, which involves two interrelated processes - the study of existing and the creation of a new one.Application of analysis in modern historical science helps to distinguish in the object of research, first of all, such basic problems as the development of economic and political relations, the internal and foreign policy of the state, cultural processes, etc. In historical works devoted to certain personalities (objects), the issues of political, social, scientific and educational, educational, entrepreneurial (and other) activities of the historical person are considered. Concerning synthesis, the application of this method involves the definition of the subject of research and the creation of the corresponding design; in historical sciences – the plot.The second important pair of general scientific methods is induction and deduction. The induction involves the transition in the process of cognition from the individual knowledge to the general; from knowledge of a lesser degree of community to a greater degree of universality. In other words, it is a method of research and knowledge associated with the generalization of the results of observations and experiments. Accumulation of reliable facts in the process of knowledge leads to the establishment of certain regularities, the creation of generalizations, axioms, the formulation of laws, which, in turn, contribute to the knowledge of certain phenomena, facts, processes, that is, serve as the basis of deduction – the transition from general to individual.Methods of induction and deduction are extremely important for historical sciences. Using the method of induction, the historian first explores the material and written historical sources, on the basis of which then reproduces the picture of the past, shows the vital activity of historical societies, the lives of individual personalities, historical processes and phenomena. Instead, the method of deduction allows you to use already acquired material in the subject-practical cognitive activity, in the study of specific phenomena and facts.Thus, this method greatly facilitates and accelerates the research process. Deduction also provides a process of studying a particular historical phenomenon against the background of common historical processes. Besides, at its disposal each scientific area has a peculiar methodological complex only to it. The task of the scientist is to choose in the whole great arsenal of methods the most effective and rational precisely for his research. However, despite the fact that historical sciences have their own special-historical methods of research in their methodological arsenal, the basis of any historical research are two pairs of general scientific methods: analysis-synthesis and induction-deduction, because they are essential in science, without their application is possible only a simple gathering of facts. ; В статье рассматривается вопрос о применении в исторических исследованиях двух пар общенаучных методов познания – анализа и синтеза, индукции и дедукции. Приводятся примеры использования указанных методов основоположниками отечественной исторической науки. Утверждается, что аналитический метод, который означает разборку, расчленение целого объекта на отдельные компоненты, помогает выделять в объекте исторического исследования прежде всего такие проблемы, как развитие экономических и политических отношений, внутренней и внешней политики, культурные процессы, а также вопросы политической, общественной, научной, педагогической, предпринимательской (и т.д.) деятельности исторических персонажей. Что касается синтеза, то применение данного метода в исторических науках подразумевает определение предмета исследования (явления), отбор необходимого фактического материала и раскрытие предмета исследования в соответствии с разработанным сюжетом сочинения. Индукция предусматривает переход в процессе познания от отдельного знания к общему, от накопленных в процессе исследования достоверных частных фактов к установлению закономерностей исторического процесса, формулированию законов общественного развития, которые, в свою очередь, содействуют познанию отдельных явлений, фактов, процессов, то есть служат основой для дедукции – перехода от общего к частному. Тем самым дедуктивный метод значительно облегчает и ускоряет процесс исторического познания, а также обеспечивает исследование определенного исторического явления в неразрывной связи с уже познанными историческими явлениями и процессами. ; У статті розглянуто питання про застосування двох пар основних загальнонаукових методів пізнання – аналізу і синтезу, індукції та дедукції – в історичних дослідженнях. Наведено приклади використання означених методів видатними вітчизняними істориками. Стверджується, що аналітичний метод, який означає розбирання, розчленування цілого на складові частини, допомагає виокремлювати в об'єкті історичного дослідження передусім такі проблеми, як розвиток економічних і політичних відносин, внутрішньої і зовнішньої політики держави, культурні процеси, а також питання політичної, громадської, науково-педагогічної, просвітницької, підприємницької (тощо) діяльності історичної особи. Щодо синтезу, то застосування цього методу в історичних науках передбачає визначення предмету дослідження (явища), відбір необхідного фактичного матеріалу та розкриття предмету дослідження за наміченим сюжетом. Індукція передбачає перехід у процесі пізнання від окремого знання до загального, від накопичених у процесі пізнання достовірних окремих фактів до встановлення певних закономірностей історичного процесу, формулювання законів, які, у свою чергу, сприяють пізнанню окремих явищ, фактів, процесів, тобто слугують основою дедукції – переходу від загального до окремого. Тим самим дедуктивний метод значно полегшує і прискорює процес історичного дослідження та забезпечує зображення певного історичного явища на тлі загальних історичних процесів.

The article deals with current historiography of the research program of modernization in Western – mostly US – academic literature. The article stresses the importance of the theory's reputation for its success or failure. The paper traces the origins of the critique of the discourse of modernization. The interrelation between academic scholarship and ideological partisanship is being examined. It is argued that ideology is an integral part of academic discourse, so the task of academics is not to get rid of ideology but to control it and keep within reasonable boundaries. The topicality of the issue raised in the article is determined by the hegemony of neo-liberal thinking which is a descendant of modernization theory with its belief in the exemplar nature of the Western experience. The article juxtaposes two mutually exclusive approaches to modernization theory, that of E.Tiryakian and I. Wallerstein. While the former is advocating the worthiness of modernization theory on grounds of its intellectual prowess, the latter is claiming that the idea of modernization was ideology, not a theory and as such was stillborn. Thus, they arrive at mutually opposite conclusions – the revival of modernization theory versus its burial. The article examines the vast literature on the origins, developmental history and political connections of modernization theory. The involvement of the founders of the modernization theory into the policy making towards the Third World is discussed. The role of modernization theory in buttressing the US policy during Vietnam War is revealed.It is argued that reputation of the scientific theory is critical to its reception and survival. The modernization theory today in Western nations is faced with radical left rejection, liberal critique and uncritical apology. At the same time there is a dangerous trend in Ukraine when the modernization theory is being perceived and (ab)used in a ritualistic manner. This is posture towards modernization research program should be combated by means of restoring value of rational discourse and selective appropriation of the legacy of the idea of modernization. ; Стаття розглядає сучасну історіографію дослідницької програми модернізації у закордонній - переважно американській – суспільствознавчій літературі. Стаття простежує походження критики дискурсу модернізації, визначає взаємовідношення між науковою теорією і партійною ідеологією в рамках дослідницької програми модернізації. Стаття вибудовує типологію підходів до теорії модернізації: ліворадикальний заперечення, ліберальну критику і некритичну апологію, а також пропонує визначити впливову тенденцію сприйняття теорії модернізації в Україну як рітуалізований культ.

During the last twenty years the concept of «social capital», which is built on the intuition that social ties and relations can serve as a useful resource for individuals and society, actively takes positions in the social sciences. The research program of social capital synthesizes various theoretical paradigms, going beyond those academic and ideological frameworks in which it arises. From the areas of theoretical sociology, and economic theory, where the concept of social capital is constructed, the theory goes into the policymaking, combines the perspectives of economic, sociological and political science.The limits of application of concepts of social capital in research practice through the reference to the history of concepts and theories were comprehended. Determined, that the critical importance of social capital for social theory is the result of claims for an interdisciplinary significance. Critical view of such interdisciplinary perspectives points to the ideological and methodological limitations of the use of some concepts of social capital. However, the undisputed fact of this research program, based on the integrative tendencies of a unified science of society. Consequences deriving from the social capital are identified in the margins of various disciplines. In the political sphere – is civil engagement and institutional effectiveness, in economics – the reduction of transaction costs, in social sphere – cohesion and solidarity, or even life satisfaction and well-being. The broad range of the research program of social capital at different levels of social phenomena stretches from the perspectives of historical macrosociology to micro-perspectives of network analysis. Within the framework of the research program is no consensus on how to operationalize and measure social capital, which significantly reduces the prospects of its indicators use in the determination the steps of policies. ; Осмыслено границы применения концепций социального капитала в исследовательской практике через обращение к истории понятия и теории. Определено, что исключительная важность понятия социального капитала для социальной теории является следствием существующих претензий на междисциплинарную значимость. Критический взгляд на такие междисциплинарные перспективы оказывает на идеологическую и методологическую ограниченность потребления отдельных концепций социального капитала наряду с неоспоримым фактом нахождения этой исследовательской программы в основе интегративных тенденций единой науки об обществе. ; Осмислено межі застосування концепцій соціального капіталу в дослідницькій практиці через звернення до історії поняття та теорії. Визначено, що виняткова важливість поняття соціального капіталу для соціальної теорії є наслідком існуючих претензій на міждисциплінарну значущість.Критичний погляд на такі міждисциплінарні перспективи вказує на ідеологічну й методологічну обмеженість вжитку окремих концепцій соціального капіталу поряд з беззаперечним фактом знаходження цієї дослідницької програми в осерді інтегративних тенденцій єдиної науки про суспільство.

This article examines complexity theories and their applicability for social studies. Once these theories revealed complex system of autopoietic self-organization, nonlinearity and far from equilibrium social theoretics were encouraged to apply complexity methodology to investigate social complexity in a frame of political studies, sociology, international relations and other social disciplines.As a particular case, the article studies John Urry's profound contributions to complexity theoretical shifts in social science. He was not only one of the most important British sociologists, but also a scholar network builder and public intellectual who changed the face of British, and indeed global, social theory. Known as a creator of the new mobility paradigm associated with a 'Lancaster School', he stands in contrast to the empiricist traditions inAmerican and British social sciences, while struggling for post-disciplinary approach against the hierarchies of academic departments, and their disciplinary closure. This also explains his critique of conventional sociology and its division from the natural sciences.J. Urry was primarily a macro-level thinker concerned with systems and global processes. Therefore, his project starts with complexity theory and its implications in terms of global complexity, complexity of social sciences in opposition to its previous linearity and structure/agent duality. J. Urry argues for breaking down the division between 'natural' and 'social' sciences, since both are characterized by complexity This complexity turn led Urry directly into his conceptualization of mobilities as a second theoretical turn, which deals with dynamic urban forms and automobility. Finally, a third theoretical turn in his thinking is geo-ecological. Here J. Urry is acting as a micro-level theorist of the body, leisure, consuming, tourism and nature. Tracing this trajectory of his theoretical evolution is more informative for it moves us from his early recognition of large-scaled complexity into reconsidered human-scaled problems of how we ought to live in the world.Key words: social and natural sciences, theory of complex systems, chaos theory, mobility, John Urry. ; У статті аналізуються теорії складності (complexity theories) з точки зору доцільності їх використання в дослідженнях соціальних теоретиків. Відкриття можливості вивчення складних систем, яким притаманні властивості самоорганізації як аутопойезису, нелійності та стану нерівноваги, спонукало соціальних теоретиків до використання інструментарію науки про складність у дослідженнях соціальної складності в межах політології, соціології, міжнародних відносинах та інших дисциплінах про суспільство та людину.В якості конкретного прикладу розглядається відповідний внесок у соціальну теорію соціолога Джона Уррі. Всупереч емпіричній та позитивістській традиції він запропонував пост-дисциплінарний підхід на підставі того, що як соціальні, так і природничі науки характеризуються належністю до складних систем. Наш аналіз еволюції його поглядів фіксує в якості її початкового і фундаментального етапу саме теорію складності. Її можна назвати головним поворотом, який Дж. Уррі здійснив у соціальній теорії. Всі інші його інновації, зокрема теорія соціальної мобільності та геоекологічний підхід у питаннях природи, планетарного споживання і людського тіла, стали закономірним наслідком цього фокусу на теорії складності.Ключові слова: соціальні та природничі науки, теорії складності, теорії хаосу, мобільність. Джон Уррі. В статье анализируются теории сложности (complexity theories) с точки зрения обоснованности их использования в исследованиях социальных теоретиков. Открытие возможности изучения сложных систем, которые обладают свойствами самоорганизации как аутопоэзиса, нелинейности и неравновесности подтолкнуло социальных теоретиков к использованию этого инструментария в изучении социальных сложных систем в рамках политологии, социологии, международных отношений и других дисциплин об обществе и человеке.В качестве конкретного примера рассматривается соответствующий вклад в социальную теорию социолога Дж. Урри. В противовес эмпирической и позитивистской традиции он отстаивает пост-дисциплинарный подход, исходя из того, что и социальные, и естественные науки характеризуются принадлежностью к сложным системам. Наш анализ эволюции его взглядов фиксирует в качестве ее стартового и фундаментального этапа именно теорию сложностей. Ее можно назвать главным поворотом, который Дж. Урри совершил в социальной теории. Все другие его инновации, в частности теория социальной мобильности и гео-экологический подход подход в вопросах природы, планетарного потребления и человеческого тела, стали лишь закономерным следствием этой сфокусированности на теории сложных системКлючевые слова: социальные и естественные науки, теория сложных систем, теория хаоса, мобильность, Джон Урри. This article examines complexity theories and their applicability for social studies. Once these theories revealed complex system of autopoietic self-organization, nonlinearity and far from equilibrium social theoretics were encouraged to apply complexity methodology to investigate social complexity in a frame of political studies, sociology, international relations and other social disciplines.As a particular case, the article studies John Urry's profound contributions to complexity theoretical shifts in social science. He was not only one of the most important British sociologists, but also a scholar network builder and public intellectual who changed the face of British, and indeed global, social theory. Known as a creator of the new mobility paradigm associated with a 'Lancaster School', he stands in contrast to the empiricist traditions inAmerican and British social sciences, while struggling for post-disciplinary approach against the hierarchies of academic departments, and their disciplinary closure. This also explains his critique of conventional sociology and its division from the natural sciences.J. Urry was primarily a macro-level thinker concerned with systems and global processes. Therefore, his project starts with complexity theory and its implications in terms of global complexity, complexity of social sciences in opposition to its previous linearity and structure/agent duality. J. Urry argues for breaking down the division between 'natural' and 'social' sciences, since both are characterized by complexity This complexity turn led Urry directly into his conceptualization of mobilities as a second theoretical turn, which deals with dynamic urban forms and automobility. Finally, a third theoretical turn in his thinking is geo-ecological. Here J. Urry is acting as a micro-level theorist of the body, leisure, consuming, tourism and nature. Tracing this trajectory of his theoretical evolution is more informative for it moves us from his early recognition of large-scaled complexity into reconsidered human-scaled problems of how we ought to live in the world.Key words: social and natural sciences, theory of complex systems, chaos theory, mobility, John Urry.

У статті розглядається виникнення та розвиток світової науки як форми суспільної свідомості, перших спроб класифікації наук та визначення поняття суспільно-політичних дисциплін. ; An origin and development of world science as forms of public consciousness are examined in this article, maiden attempts of classification of sciences and обоснавание concept social and political disciplines.

Children are not born intractable. Behavioral problems should be taken as a result of the impact on society, social institutions and education for the children not favorable external factors. The reasons for this negative impact may be a variety of social, historical, political and economic causes such as civil (and not only) wars, the economic decline of the state, the loss of cultural norms, values and ideals, negative influence of the media etc. Today, the problem of behavior problems, educational neglect of children is not solved. Practice shows that among pupils of secondary schools is becoming increasingly intractable. The problem of "difficult" classes becomes particularly painful not only for the city but for many rural schools. To overcome this situation is needed well-coordinated and systematic work of school personnel, social workers, psychologists about: learning interests, abilities, aptitudes of difficult students and their involvement in work groups, sports clubs both in school and in school institutions working with parent committees class families intractable pupils disadvantaged families (weapons of pedagogical knowledge, provide specific individual methodological assistance); pay attention to overcoming and preventing the failure of students, to work on the gaps of the students, develop their thinking, attention, memory, to form in slow learners skills of rational organization of academic work, apply an individual approach to pupils losing in the educational work.Keywords: behavioral problems, students, deviant behavior, bias, prevention, education, educationally neglected children, pedagogical impact.

Abstract. The article presents an attempt to make sense of Adolf Bibič's
oeuvre as a whole. It reveals his broader intellectual (and also political)
project along with his coherent and systematic analysis of what may also
be understood as the 'possibilities' of political science. We claim that Bibič's
various analyses and interventions actually pivot on the question of the
future or, even better, the role and position of political science in it. We
name this aspect of Bibič's oeuvre the 'political science of the future', which
necessarily returns to the history of political ideas and political history to
even be able to understand the current political relations and their contradictions. The ambition and capacity of the 'political science of the future'
is not merely an explanation of what exists since, as Bibič states, political
science is the key science for facing the challenges of the future and, accordingly, vital for our existence – political and physical.
Keywords: Adolf Bibič, political science, future, state, democracy, citizenship.

The article examines the features of the phenomenon of tolerance in the scientific field, its essential characteristics, and themain features of its philosophical interpretations. The actualization of the study of the problem of identifying tolerance in the fieldof scientific activity is caused by the rapid transformation processes at both the global and national levels associated with thetransition of developed countries to the technologies of the fourth industrial revolution. It is substantiated that tolerance is one ofthe key principles of effective development of scientific sphere, and the creative activity of a particular subject of scientificactivities. Progress in various fields of education and science, and the development of democratic relations in society depend onthe manifestations of tolerance or intolerance to the opinion of the Other. Tolerant attitude to the Other contributes to theachievement of positive results in joint activities, encourages the discovery of new forms of communication, expanding contactsin the field science between scientists in the world and establishing partnerships. ; Вступ. У статті досліджуються особливості феномену толерантності в науковій сфері, його сутнісні характеристики і основні рисифілософських інтерпретацій. Мета і завдання. Метою цієї статті є аналіз феномену толерантності у науковій сфері. Методологіядослідження. Для досягнення мети та вирішення поставлених у роботі завдань були використані герменевтичний та порівняльнийпідходи. Вони дозволили проаналізувати феномен толерантності, тенденції його осмислення та тлумачення, а також побачитироль, яку він відіграє у науковій сфері. Результати дослідження. Актуалізація дослідження проблеми виявлення толерантності усфері наукової діяльності обумовлена стрімкими трансформаційними процесами як на глобальному, так і на національному рівнях.Толерантність у стосунках між ученими є необхідною умовою успішної наукової співпраці. Обґрунтовано, що толерантність є одниміз ключових принципів ефективного розвитку наукової сфери, ...

The article proves that modern Ukrainian students need to have the appropriate qualities and characteristics that are components of their citizenship, civic culture and civic position. It is determined that civic education of students of general secondary education, in contrast to students of other educational institutions, has specific personality traits due to the presence of students with a qualitatively higher level of abilities. It is substantiated that the substantive elements of the education of civic responsibility are: tolerant attitude towards people, regardless of their language, gender, nationality, religion, political beliefs; respect for other people's private property; rule of law and observance of legal norms and laws; active participation in the socio-political life of society. The purpose of the article is to analyze the importance of civic education in the educational process for students of general secondary education. The methodology is based on the general principles and basic modern principles of pedagogical science, psychology, and reflects the relationship of methodological approaches to the study of scientific and methodological views of domestic scientists on the problem of civic education of students of general secondary education. Scientific novelty. It is substantiated that civic education is a necessary component of the educational process in general secondary education institutions. Conclusions. 1. The purpose of civic education is the formation of a conscious citizen, patriot, professional. 2. Civic education is a necessary component of the educational process in general secondary education. 3. There is a need for further development of national standards of citizenship and its implementation in educational practice at the level of formal, non-formal and informal education. 4. Civic maturity is a consequence of the formation of civic competence and culture of students of general secondary education.

The demographic factor is an important prerequisite for the economic, intellectual, political development of any country. Supplying of effective state social support of the population covers the questions of material support of families with children and granting of separate types of social leaves in view of gender equality. The task of this article is analysis of questions of observance of gender equality in realization of right to separate types of social Holidays. In time works above article will be used general scientific and special methods of jurisprudence: formally-legal and relatively-legal.Progressive development of the society is caused by many factors, one of which is realization of the potential of his each member, development of his intellectual and physical opportunities. Equality of people is uniformity of their social opportunities not only in use of one's rights, and in execution of social obligations. The state should guarantee gender equality and in family legal relations. Employers are to supply to the women and men opportunity to overlay a labor activity with family obligations.We offer in the laws of Ukraine «On Holidays», «Of state aid to the families with children», «About obligatory state social security» as well as to bring into accord bylaw legal acts, by the way of replacement of the term «woman to on person».Respective alterations are justified, their implementation will allow to provide the principle of gender equality in realization of right of persons to separate kinds of social leaves, as well as will help to expand the circle of persons which will have the right to receipt of state aid to the families with children.Such position coincides with State social program of supplying of equal rights and opportunities of women and men during till 2021 and the Strategy of gender equality of the Council of Europe for 2018-2023.Key words: gender equality, social support of the population, social Holidays, State assistance to families with children. ; Демографічний фактор є важливою передумовою економічного, інтелектуального, політичного розвитку будь-якої країни. Забезпечення ефективної державної соціальної підтримки населення охоплює питання матеріальної підтримки сімей з дітьми і надання окремих видів соціальних відпусток з урахуванням гендерної рівності. Завданням цієї статті є аналіз питань дотримання гендерної рівності у реалізації права на окремі види соціальних відпусток. Під час роботи над статтею будуть використані загальнонаукові та спеціальні методи юридичної науки: формально-юридичний та порівняльно-правовий.Поступальний розвиток суспільства обумовлений багатьма факторами, одним із яких є реалізація потенціалу кожного його члена, розвиток його духовних та фізичних можливостей. Рівність людей – це однаковість їх соціальних можливостей не лише у користуванні своїми правами, а і у виконанні суспільних обов'язків. Держава повинна гарантувати гендерну рівність і у сімейних правовідносинах. Роботодавці - забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов'язками. Пропонуємо у законах України «Про відпустки», «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а також привести у відповідність підзаконні нормативно-правові акти, шляхом заміни терміну «жінка» на «особа».Відповідні зміни є обґрунтованими, їх запровадження дасть змогу забезпечити принцип гендерної рівності у реалізації прав осіб на окремі види соціальних відпусток; а також допоможе розширити коло осіб, що матимуть право на отримання державної допомоги сім'ям з дітьми. Така позиція співпадає і з Державною соціальною програмою забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року та Стратегію гендерної рівності Ради Європи на 2018–2023 роки.Ключові слова: гендерна рівність, соціальна підтримка населення, соціальні відпустки, державна допомога сім'ям з дітьми.