Suchergebnisse

Тихомирова Євгенія Борисівна - доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри міжнародної інформації Волинського національного університету імені Лесі Українки ; У статті розглядається політологічний дискурс української американістики. Автор здійснює аналіз наукових визначень американістики, аналізує еволюцію української американістики, виявляє основні напрямки політологічних досліджень українських американістів та робить висновок, що входження України в глобалізаційний простір потребує не лише теоретичної рефлексії, але й підвищення впливу політологічного дискурсу на когнітивну сферу громадськості та його входження в свідомість української громадськості. The article considers the discourse of political science Ukrainian American Studies. The author analyzes the definitions of American Studies, analyzes the evolution of Ukrainian American studies, identifies the main directions of Ukrainian Political Studies, American Studies, and concludes that Ukraine's entry into the space of globalization requires not only theoretical reflection, but also increase the influence of political science discourse on cognition and his public entry into the consciousness of Ukrainian public

У статті розглядаються переваги використання персонального комп'ютеру в ході викладання соціально-політичних дисциплін у вищій школі у координатах пізнання, мотивації, індивідуалізації, варіативності та посилення керованості навчально-виховного процесу ; The main purpose of the article is to show all advantages of using PC in Social and Political and Human studies. The author points out perspectives of making studying more interesting, variative and motivated.

The article deals with current historiography of the research program of modernization in Western – mostly US – academic literature. The article stresses the importance of the theory's reputation for its success or failure. The paper traces the origins of the critique of the discourse of modernization. The interrelation between academic scholarship and ideological partisanship is being examined. It is argued that ideology is an integral part of academic discourse, so the task of academics is not to get rid of ideology but to control it and keep within reasonable boundaries. The topicality of the issue raised in the article is determined by the hegemony of neo-liberal thinking which is a descendant of modernization theory with its belief in the exemplar nature of the Western experience. The article juxtaposes two mutually exclusive approaches to modernization theory, that of E.Tiryakian and I. Wallerstein. While the former is advocating the worthiness of modernization theory on grounds of its intellectual prowess, the latter is claiming that the idea of modernization was ideology, not a theory and as such was stillborn. Thus, they arrive at mutually opposite conclusions – the revival of modernization theory versus its burial. The article examines the vast literature on the origins, developmental history and political connections of modernization theory. The involvement of the founders of the modernization theory into the policy making towards the Third World is discussed. The role of modernization theory in buttressing the US policy during Vietnam War is revealed.It is argued that reputation of the scientific theory is critical to its reception and survival. The modernization theory today in Western nations is faced with radical left rejection, liberal critique and uncritical apology. At the same time there is a dangerous trend in Ukraine when the modernization theory is being perceived and (ab)used in a ritualistic manner. This is posture towards modernization research program should be combated by means of restoring value of rational discourse and selective appropriation of the legacy of the idea of modernization. ; Стаття розглядає сучасну історіографію дослідницької програми модернізації у закордонній - переважно американській – суспільствознавчій літературі. Стаття простежує походження критики дискурсу модернізації, визначає взаємовідношення між науковою теорією і партійною ідеологією в рамках дослідницької програми модернізації. Стаття вибудовує типологію підходів до теорії модернізації: ліворадикальний заперечення, ліберальну критику і некритичну апологію, а також пропонує визначити впливову тенденцію сприйняття теорії модернізації в Україну як рітуалізований культ.

In this article, the author critically analyzes the "Proceedings of the Institute of Slavonic Studies of the Academy of Sciences of the USSR" of 1932 edited by Academician N. Derzhavin. The author notes that the analyzed collection contains good scientific articles, as well as propaganda articles, which are unacceptable for a purely scientific publication. In particular, the author notes the thesis of the Russian scholar N. Derzhavin on the political nature of science, on the need to consider the past through the prism of class struggle. S. Narizhny pays special attention to the analysis of the works of Ukrainian researchers, first of all V. Peretz and M. Hrushevsky, and also singles out the articles published in Ukrainian in the Russian journal. At the same time, the analysis of Hrushevsky's article on the chronicle of Samovydets is the most thorough in the article. Thus, this article is of interest for the history of Ukrainian Slavic studies and the intellectual history of Ukrainian emigration in interwar Europe.

During the last twenty years the concept of «social capital», which is built on the intuition that social ties and relations can serve as a useful resource for individuals and society, actively takes positions in the social sciences. The research program of social capital synthesizes various theoretical paradigms, going beyond those academic and ideological frameworks in which it arises. From the areas of theoretical sociology, and economic theory, where the concept of social capital is constructed, the theory goes into the policymaking, combines the perspectives of economic, sociological and political science.The limits of application of concepts of social capital in research practice through the reference to the history of concepts and theories were comprehended. Determined, that the critical importance of social capital for social theory is the result of claims for an interdisciplinary significance. Critical view of such interdisciplinary perspectives points to the ideological and methodological limitations of the use of some concepts of social capital. However, the undisputed fact of this research program, based on the integrative tendencies of a unified science of society. Consequences deriving from the social capital are identified in the margins of various disciplines. In the political sphere – is civil engagement and institutional effectiveness, in economics – the reduction of transaction costs, in social sphere – cohesion and solidarity, or even life satisfaction and well-being. The broad range of the research program of social capital at different levels of social phenomena stretches from the perspectives of historical macrosociology to micro-perspectives of network analysis. Within the framework of the research program is no consensus on how to operationalize and measure social capital, which significantly reduces the prospects of its indicators use in the determination the steps of policies. ; Осмыслено границы применения концепций социального капитала в исследовательской практике через обращение к истории понятия и теории. Определено, что исключительная важность понятия социального капитала для социальной теории является следствием существующих претензий на междисциплинарную значимость. Критический взгляд на такие междисциплинарные перспективы оказывает на идеологическую и методологическую ограниченность потребления отдельных концепций социального капитала наряду с неоспоримым фактом нахождения этой исследовательской программы в основе интегративных тенденций единой науки об обществе. ; Осмислено межі застосування концепцій соціального капіталу в дослідницькій практиці через звернення до історії поняття та теорії. Визначено, що виняткова важливість поняття соціального капіталу для соціальної теорії є наслідком існуючих претензій на міждисциплінарну значущість.Критичний погляд на такі міждисциплінарні перспективи вказує на ідеологічну й методологічну обмеженість вжитку окремих концепцій соціального капіталу поряд з беззаперечним фактом знаходження цієї дослідницької програми в осерді інтегративних тенденцій єдиної науки про суспільство.

This article examines complexity theories and their applicability for social studies. Once these theories revealed complex system of autopoietic self-organization, nonlinearity and far from equilibrium social theoretics were encouraged to apply complexity methodology to investigate social complexity in a frame of political studies, sociology, international relations and other social disciplines.As a particular case, the article studies John Urry's profound contributions to complexity theoretical shifts in social science. He was not only one of the most important British sociologists, but also a scholar network builder and public intellectual who changed the face of British, and indeed global, social theory. Known as a creator of the new mobility paradigm associated with a 'Lancaster School', he stands in contrast to the empiricist traditions inAmerican and British social sciences, while struggling for post-disciplinary approach against the hierarchies of academic departments, and their disciplinary closure. This also explains his critique of conventional sociology and its division from the natural sciences.J. Urry was primarily a macro-level thinker concerned with systems and global processes. Therefore, his project starts with complexity theory and its implications in terms of global complexity, complexity of social sciences in opposition to its previous linearity and structure/agent duality. J. Urry argues for breaking down the division between 'natural' and 'social' sciences, since both are characterized by complexity This complexity turn led Urry directly into his conceptualization of mobilities as a second theoretical turn, which deals with dynamic urban forms and automobility. Finally, a third theoretical turn in his thinking is geo-ecological. Here J. Urry is acting as a micro-level theorist of the body, leisure, consuming, tourism and nature. Tracing this trajectory of his theoretical evolution is more informative for it moves us from his early recognition of large-scaled complexity into reconsidered human-scaled problems of how we ought to live in the world.Key words: social and natural sciences, theory of complex systems, chaos theory, mobility, John Urry. ; У статті аналізуються теорії складності (complexity theories) з точки зору доцільності їх використання в дослідженнях соціальних теоретиків. Відкриття можливості вивчення складних систем, яким притаманні властивості самоорганізації як аутопойезису, нелійності та стану нерівноваги, спонукало соціальних теоретиків до використання інструментарію науки про складність у дослідженнях соціальної складності в межах політології, соціології, міжнародних відносинах та інших дисциплінах про суспільство та людину.В якості конкретного прикладу розглядається відповідний внесок у соціальну теорію соціолога Джона Уррі. Всупереч емпіричній та позитивістській традиції він запропонував пост-дисциплінарний підхід на підставі того, що як соціальні, так і природничі науки характеризуються належністю до складних систем. Наш аналіз еволюції його поглядів фіксує в якості її початкового і фундаментального етапу саме теорію складності. Її можна назвати головним поворотом, який Дж. Уррі здійснив у соціальній теорії. Всі інші його інновації, зокрема теорія соціальної мобільності та геоекологічний підхід у питаннях природи, планетарного споживання і людського тіла, стали закономірним наслідком цього фокусу на теорії складності.Ключові слова: соціальні та природничі науки, теорії складності, теорії хаосу, мобільність. Джон Уррі. В статье анализируются теории сложности (complexity theories) с точки зрения обоснованности их использования в исследованиях социальных теоретиков. Открытие возможности изучения сложных систем, которые обладают свойствами самоорганизации как аутопоэзиса, нелинейности и неравновесности подтолкнуло социальных теоретиков к использованию этого инструментария в изучении социальных сложных систем в рамках политологии, социологии, международных отношений и других дисциплин об обществе и человеке.В качестве конкретного примера рассматривается соответствующий вклад в социальную теорию социолога Дж. Урри. В противовес эмпирической и позитивистской традиции он отстаивает пост-дисциплинарный подход, исходя из того, что и социальные, и естественные науки характеризуются принадлежностью к сложным системам. Наш анализ эволюции его взглядов фиксирует в качестве ее стартового и фундаментального этапа именно теорию сложностей. Ее можно назвать главным поворотом, который Дж. Урри совершил в социальной теории. Все другие его инновации, в частности теория социальной мобильности и гео-экологический подход подход в вопросах природы, планетарного потребления и человеческого тела, стали лишь закономерным следствием этой сфокусированности на теории сложных системКлючевые слова: социальные и естественные науки, теория сложных систем, теория хаоса, мобильность, Джон Урри. This article examines complexity theories and their applicability for social studies. Once these theories revealed complex system of autopoietic self-organization, nonlinearity and far from equilibrium social theoretics were encouraged to apply complexity methodology to investigate social complexity in a frame of political studies, sociology, international relations and other social disciplines.As a particular case, the article studies John Urry's profound contributions to complexity theoretical shifts in social science. He was not only one of the most important British sociologists, but also a scholar network builder and public intellectual who changed the face of British, and indeed global, social theory. Known as a creator of the new mobility paradigm associated with a 'Lancaster School', he stands in contrast to the empiricist traditions inAmerican and British social sciences, while struggling for post-disciplinary approach against the hierarchies of academic departments, and their disciplinary closure. This also explains his critique of conventional sociology and its division from the natural sciences.J. Urry was primarily a macro-level thinker concerned with systems and global processes. Therefore, his project starts with complexity theory and its implications in terms of global complexity, complexity of social sciences in opposition to its previous linearity and structure/agent duality. J. Urry argues for breaking down the division between 'natural' and 'social' sciences, since both are characterized by complexity This complexity turn led Urry directly into his conceptualization of mobilities as a second theoretical turn, which deals with dynamic urban forms and automobility. Finally, a third theoretical turn in his thinking is geo-ecological. Here J. Urry is acting as a micro-level theorist of the body, leisure, consuming, tourism and nature. Tracing this trajectory of his theoretical evolution is more informative for it moves us from his early recognition of large-scaled complexity into reconsidered human-scaled problems of how we ought to live in the world.Key words: social and natural sciences, theory of complex systems, chaos theory, mobility, John Urry.

Розглядаються теоретико-методологічні засади дослідження міграції в межах політологічного підходу. Аналізуються основні принципи та методи дослідження взаємозв'язку між міграційними та політичними процесами. ; Discusses teoretikal and methodological principles of research of migration within the limits of political science approach. Analyzes the basic principles and methods of research the relationship between migration and political processes. ; Рассматриваются теоретико-методологические основы исследования миграции в пределах политологического подхода. Анализируются основные принципы и методы исследования взаимосвязи между миграционными и политическими процессами.

У статті розглядається виникнення та розвиток світової науки як форми суспільної свідомості, перших спроб класифікації наук та визначення поняття суспільно-політичних дисциплін. ; An origin and development of world science as forms of public consciousness are examined in this article, maiden attempts of classification of sciences and обоснавание concept social and political disciplines.

The article is devoted to the value of the concept of «image» in his relationship with the concepts of «symbol», «plant», «social stereotype» and others. concepts of sociology, social and political psychology. Image of scientific literature mainly seen in dvoaspektnomu dimension, namely as spontaneous generated image of any object (including the state as an abstract object) and the result of conscious purposeful design, appropriate activities that allow, given appropriate expectations, create one­sided, exaggerated, accented at the level of imagination perception. Recently, through the media and through opinion leaders to be spread through various channels of social communication. The symbol takes on the image of the instrumental function, while the image can serve as a reflection of a large set of symbols with uniform values for different social groups (it is the so­called «axial» or archetype characters). Image of scientific literature mainly seen in dimension, namely as spontaneous generated image of any object (including the state as an abstract object) and the result of conscious purposeful design, appropriate activities that allow, given appropriate expectations, create one­sided, exaggerated, accented at the level of imagination perception. Recently, through the media and through opinion leaders to be spread through various channels of social communication. However, the symbols for fashion design to be stereotyped as mass consciousness tends to simplification (reduction) of any perсeptual constructs. That is why the image of the state should be formed homogeneous set of stereotyped characters, which regularly operate in mass communication helps to perpetuate them in the settings (attitudes) large social groups. ; Статтю присвячено проблемі співвідношення концепту «імідж» з концептами «символ», «установка», «соціальний стереотип» та ін. концептами соціології, соціальної та політичної психології. Імідж у науковій літературі розглядається переважно в двоаспектному вимірі, а саме: як стихійно­створюваний образ будь­якого об'єкта (включаючи державу як абстрактний об'єкт) та результат свідомого цілеспрямованого конструювання, відповідної діяльності, яка дозволяє, враховуючи відповідні очікування, створювати однобічні, гіперболізовані, акцентовані на рівні уяви перцепції. Останні, за допомогою ЗМІ і через лідерів, думки підлягають поширенню по різних каналах соціальних комунікацій. Символ виконує щодо іміджу інструментальну функцію, в той час як імідж може слугувати відображенням значної сукупності символів, що мають однорідне значення для різних соціальних груп (йдеться про так звані «осьові», або ж архетипові символи). імідж у науковій літературі розглядається переважно в двоаспектному вимірі, а саме: як стихійно­створюваний образ будь­якого об'єкта (включаючи державу як абстрактний об'єкт) та результат свідомого цілеспрямованого конструювання, відповідної діяльності, яка дозволяє, враховуючи відповідні очікування, створювати однобічні, гіперболізовані, акцентовані на рівні уяви перцепції. Останні, за допомогою ЗМІ і через лідерів думки підлягають поширенню по різних каналах соціальних комунікацій. Водночас символи для іміджевого конструювання мають бути стереотипізованими, оскільки масова свідомість тяжіє до спрощення (редукування) будь­яких перцептуальних конструктів. Саме тому імідж держави має утворюватись сукупністю однорідних стереотипізованих символів, регулярне оперування якими в масових комунікаціях сприяє закріпленню їх в установках (атитюдах) великих соціальних груп. ; Статтю присвячено проблемі співвідношення концепту «імідж» з концептами «символ», «установка», «соціальний стереотип» та ін. концептами соціології, соціальної та політичної психології. Імідж у науковій літературі розглядається переважно в двоаспектному вимірі, а саме: як стихійно­створюваний образ будь­якого об'єкта (включаючи державу як абстрактний об'єкт) та результат свідомого цілеспрямованого конструювання, відповідної діяльності, яка дозволяє, враховуючи відповідні очікування, створювати однобічні, гіперболізовані, акцентовані на рівні уяви перцепції. Останні, за допомогою ЗМІ і через лідерів, думки підлягають поширенню по різних каналах соціальних комунікацій. Символ виконує щодо іміджу інструментальну функцію, в той час як імідж може слугувати відображенням значної сукупності символів, що мають однорідне значення для різних соціальних груп (йдеться про так звані «осьові», або ж архетипові символи). імідж у науковій літературі розглядається переважно в двоаспектному вимірі, а саме: як стихійно­створюваний образ будь­якого об'єкта (включаючи державу як абстрактний об'єкт) та результат свідомого цілеспрямованого конструювання, відповідної діяльності, яка дозволяє, враховуючи відповідні очікування, створювати однобічні, гіперболізовані, акцентовані на рівні уяви перцепції. Останні, за допомогою ЗМІ і через лідерів думки підлягають поширенню по різних каналах соціальних комунікацій. Водночас символи для іміджевого конструювання мають бути стереотипізованими, оскільки масова свідомість тяжіє до спрощення (редукування) будь­яких перцептуальних конструктів. Саме тому імідж держави має утворюватись сукупністю однорідних стереотипізованих символів, регулярне оперування якими в масових комунікаціях сприяє закріпленню їх в установках (атитюдах) великих соціальних груп.

The article is represented and analyzed the last modern researches in Ukrainian political linguistics; reviewed the actual problem of political Ukrainian-speaking investigations in the political linguistics' area. There are pragmatic, function, typological aspects; semantic paradoxes; idiostyle of politicians; communicative side of the political image etc. Also the author compares different interpretation approaches of the basic concepts of political linguistics: "political discourse", "political language" and noted the necessity for clarification and unification. It is defined and illustrated such specific features of Ukrainian political discourse such as: variability, transience, dynamism, the appearance of a large number of new concepts, political vectors and a completely different interpretation of the old ones. These ones are related and argued by new sociopolitical phenomena that appeared after the most important and the biggest historical events of Ukraine (The Revolution of Dignity, military aggression of Russia on territory of the East Ukraine and annexation of the Crimea etc.). The author points one side of the problem to determine subject and object in nowadays Ukrainian political discourse: about the place of public organizations in modern Ukrainian politics and place of the most popular bloggers between another sources of political discourse. The prospective directions of scientific linguistic research in Ukrainian politics linguistic are outlined in the purpose study. There are investigation of Ukrainian-speaking political discourse, its' semiotic system, semantic concepts, functional and typology characteristics, suggestive-persuasive possibilities different language units in it etc. ; В статье поднимается вопрос о достижениях в области украинской политической лингвистики, способствующих развитию ее теоретических основ; акцентируется внимание на актуальных проблемах украинскоязычных политико-лингвистических исследований, в частности на дискуссионных моментах в определении ключевых лингвополитологических понятий; рассматривается специфика современного политического дискурса; рассматриваются особенности украинского политического дискурса; определяются перспективные направления научных лингвистических исследований, обусловленные нынешними общественно-политическими реалиями в Украине. ; У статті репрезентовано найновіші здобутки в царині української політичної лінгвістики, що сприяли чи сприятимуть розбудові її теоретичних засад; акцентовано увагу на актуальних проблемах українськомовних політико-лінгвістичних розвідок, зокрема на дискусійних моментах увитлумаченні ключових лінгвополітологічних понять; з'ясовано специфіку сучасного політичного дискурсу; окреслено перспективні напрямки наукових лінгвістичних досліджень, зумовлені нинішніми суспільно-політичними реаліями в Україні.

The article represents analysis of the development of British Classics during the last two decades based on the compilation Greek and Roman Classics in the British Struggle for Social Reform and the main theoretical texts of reception studies. Reception studies proposed a new methodology, which is able to overcome the limits of isolated disciplines in studies of classics. Today there are three positions on the question of terminological and methodological perspectives in this research direction: a conservative humanism of C. Martindale, a democratic pluralism of L. Hardwick and an open culturocentricism of S. Goldhill. The contradictions of the stated positions provide a wide range of questions. (1) How to make a proper link from theory to practical research? (2) How to keep methodological flexibility without falling into relativism? (3) Which particular discipline has to take the central place in the whole reception studies corpus? ; В статье на материалах сборника «Греческая и римская классика в британской борьбе за общественную реформу» и текстов теоретиков reception studies выполнен анализ развития исследований рецепций Античности в британском антиковедении двух последних десятилетий. Указанные исследования предложили новую методологию, способную преодолеть ограниченность отдельных дисциплин в изучении античного наследия. Но на сегодняшний день существует три во многом противоречивые позиции относительно терминологических и методологических перспектив этого направления: консервативный гуманизм Ч. Мартиндейла, демократический плюрализм Л. Хардвик, открытый культуроцентризм С. Голдхилла. Противоречия указанных позиций порождают проблемный круг вопросов. (1) Как безопасно переходить от теории к практическим занятиям? (2) Как сохранить методологическую гибкость, не скатываясь в релятивизм? (3) Какая дисциплина должна стать главной во всем корпусе reception studies? ; У статті на матеріалі збірки «Грецька й римська класика в британській боротьбі за суспільну реформу» й текстів теоретиків з Дослідження рецепцій античності проаналізовано розвиток британського антикознавства останніх двох десятиліть. Дослідження рецепцій античності запропонували нову методологію, що здатна подолати обмеженість окремих дисциплін у вивченні античної спадщини. Але сьогодні існує три багато в чому протилежні позиції щодо термінології і методологічних перспектив напряму: консервативний гуманізм Ч. Мартіндейла, демократичний плюралізм Л. Хардвік і відкритий культуроцентризм С. Ґолдхілла. Суперечності означених позицій породжують проблемне коло питань до Досліджень рецепцій античності. (1) Як безпечно впровадити ланку між теорією та практичними дослідженнями? (2) Як зберегти методологічну гнучкість без відходу до релятивізму? (3) Яка дисципліна має постати в центрі рецептивного «корпусу» наук?

Розглянуто специфіку поглядів на соціальну структуру та соціальне партнерство в межах сучасних суспільних наук. Вивчено актуальність марксистських полодень щодо соціально -політичних відносин між соціальними групами. Зроблено висновок про потребк формування поняттєво-категорійного апарату в межах сучасної політичної наки, орієнтованог на вивчення правових проблем соціального партнерства ; Рассмотрена специфика взглядов на социальную структуру и социальное партнерство в рамках современных общественных наук. Изучены актуальность марксистских полодень по социально-политических отношений между социальными группами. Сделан вывод о потребк формирования понятийно-категориального аппарата в пределах современной политической нак, ориентованог на изучение правовых проблем социального партнерства ; Article considers specifity of sights at social stricture and social partnership within modern social studies. The urgency of Marxist positions concerning sociopolitical relation between social groups is studies. The conclusion about requirement of formation new term device within the modern political science, focused on studying of legal problems of social partnership becomes

На основі розкриття змісту нормативного, інструментального (технократичного) та реалістичного (соціолого-культурологічного) підходів визначено, що ризиккомунікація відображує певний набір зв'язків, відносин і дій, що виникають у суспільстві під час сприйняття ризику, оцінки його людьми та необхідності діяти з метою мінімізації ризику або зменшення до прийнятного рівня негативних наслідків його впливу. Проведена демаркація ризик-комунікації з інформуванням про ризики, комунікативними ризиками, кризовою комунікацією. Показано, що ризик-комунікація спрямована на те, щоб переконати громадськість утриматись від ризикованої поведінки або обрати менш ризикований варіант дій. ; На основе раскрытия содержания нормативного, инструментального (технократического) и реалистического (социолого-культурологического) подходов определено, что риск-коммуникация отражает определенный набор связей, отношений и действий, возникающих в обществе при восприятии риска, оценки его людьми и необходимости действовать с целью минимизации риска или уменьшения до приемлемого уровня негативных последствий его влияния. Проведена демаркация рисккоммуникации с информированием о рисках, коммуникативными рисками, кризисной коммуникацией. Показано, что риск-коммуникация направлена на то, чтобы убедить общественность воздержаться от рискованного поведения или выбрать менее рискованный вариант действий. ; The content of the main approaches to risk communication is disclosed. In particular, according to the normative approach of risk communication is based on some of the significant ethical criteria and values, focused on ensuring the fundamental rights of civil society, build confidence and consensus. Instrumental (technocratic) approach focuses on the definition of risk communication as a kind of technology that can apply individual, group or organization to obtain advantages in achieving certain goals. Realistic (sociological and culturological) approach considers risk communication as a means of improving the quality of knowledge that is available when making decisions under uncertainty. It is emphasized that realistic imperative may be associated with pragmatic reasons, but it is aimed to achieve this result, which is consistent with common interests and values. Based on the disclosure of the content of these approaches, it is determined that risk communication reflects a certain set of contacts, relationships and actions that arise in society when perceiving risk, assessing it by people, and the need to act to minimize the risk or reduce to an acceptable level the negative consequences of its impact.Determined that risk communication is aimed at addressing the following main objectives: to make the message as accessible to all addressees could understand their meaning; provide an environment for discussion of risk issues involving all stakeholders in the democratic process aimed at resolving conflicts; create conditions in order to convince the message recipients to change their attitude to a particular type of risk. Successful risk communication depends on how the threat was identified for the implementation of communication activities. For this it is necessary to take the following steps: identification of possible collision situations; definition of situations that may trigger conflicts; determining the critical level of perception; determining the ability of information that serves an incentive for certain actions; determining the level of the motivational power of information provided; determining the level of conflict information provided; determining the level of psychological barriers of perception; determination of the ability to hear and understand information; determining the level of preparedness of criticism and black / gray PR; determining readiness to use methods of "pattern disruption"; determining the ability of media to modify and provoke opposing units; determination of a threat of lack of time mode; determining the level of professionalism and training of performers communicative action; determine the feasibility of using adequate methods, techniques, technologies.Demarcation of risk communication with information on risks, communicative risks, crisis communication was carried out. It is shown that risk communication is a purposeful process of exchanging different types of risk between the parties concerned. However this exchange is not one-sided and interactive process based on the existence and performance feedback, ensuring the mutual exchange of information. Proved that risk communication differs from communicative risks that are generated reality of risks intersection varied (permanent and temporary) factors of risks. In contrast, crisis communication, risk communication is establishing a dialogue between those at risk and those who are able to control or reduce their risk level associated with the determination of risk and is intended to convince the public to refrain from risky behavior. It was determined that the combined risk communication objective («threat») and subjective («outrage») elements.

На основі розкриття змісту нормативного, інструментального (технократичного) та реалістичного (соціолого-культурологічного) підходів визначено, що ризиккомунікація відображує певний набір зв'язків, відносин і дій, що виникають у суспільстві під час сприйняття ризику, оцінки його людьми та необхідності діяти з метою мінімізації ризику або зменшення до прийнятного рівня негативних наслідків його впливу. Проведена демаркація ризик-комунікації з інформуванням про ризики, комунікативними ризиками, кризовою комунікацією. Показано, що ризик-комунікація спрямована на те, щоб переконати громадськість утриматись від ризикованої поведінки або обрати менш ризикований варіант дій. ; На основе раскрытия содержания нормативного, инструментального (технократического) и реалистического (социолого-культурологического) подходов определено, что риск-коммуникация отражает определенный набор связей, отношений и действий, возникающих в обществе при восприятии риска, оценки его людьми и необходимости действовать с целью минимизации риска или уменьшения до приемлемого уровня негативных последствий его влияния. Проведена демаркация рисккоммуникации с информированием о рисках, коммуникативными рисками, кризисной коммуникацией. Показано, что риск-коммуникация направлена на то, чтобы убедить общественность воздержаться от рискованного поведения или выбрать менее рискованный вариант действий. ; The content of the main approaches to risk communication is disclosed. In particular, according to the normative approach of risk communication is based on some of the significant ethical criteria and values, focused on ensuring the fundamental rights of civil society, build confidence and consensus. Instrumental (technocratic) approach focuses on the definition of risk communication as a kind of technology that can apply individual, group or organization to obtain advantages in achieving certain goals. Realistic (sociological and culturological) approach considers risk communication as a means of improving the quality of knowledge that is available when making decisions under uncertainty. It is emphasized that realistic imperative may be associated with pragmatic reasons, but it is aimed to achieve this result, which is consistent with common interests and values. Based on the disclosure of the content of these approaches, it is determined that risk communication reflects a certain set of contacts, relationships and actions that arise in society when perceiving risk, assessing it by people, and the need to act to minimize the risk or reduce to an acceptable level the negative consequences of its impact.Determined that risk communication is aimed at addressing the following main objectives: to make the message as accessible to all addressees could understand their meaning; provide an environment for discussion of risk issues involving all stakeholders in the democratic process aimed at resolving conflicts; create conditions in order to convince the message recipients to change their attitude to a particular type of risk. Successful risk communication depends on how the threat was identified for the implementation of communication activities. For this it is necessary to take the following steps: identification of possible collision situations; definition of situations that may trigger conflicts; determining the critical level of perception; determining the ability of information that serves an incentive for certain actions; determining the level of the motivational power of information provided; determining the level of conflict information provided; determining the level of psychological barriers of perception; determination of the ability to hear and understand information; determining the level of preparedness of criticism and black / gray PR; determining readiness to use methods of "pattern disruption"; determining the ability of media to modify and provoke opposing units; determination of a threat of lack of time mode; determining the level of professionalism and training of performers communicative action; determine the feasibility of using adequate methods, techniques, technologies.Demarcation of risk communication with information on risks, communicative risks, crisis communication was carried out. It is shown that risk communication is a purposeful process of exchanging different types of risk between the parties concerned. However this exchange is not one-sided and interactive process based on the existence and performance feedback, ensuring the mutual exchange of information. Proved that risk communication differs from communicative risks that are generated reality of risks intersection varied (permanent and temporary) factors of risks. In contrast, crisis communication, risk communication is establishing a dialogue between those at risk and those who are able to control or reduce their risk level associated with the determination of risk and is intended to convince the public to refrain from risky behavior. It was determined that the combined risk communication objective («threat») and subjective («outrage») elements.

The Ukrainian political science has been challenged to carry out a comprehensive analysis and an adequate assessment of all transition processes in Ukraine. This challenge is caused by the fact that Ukraine is committed not only to improve its own political system to meet the European standards, but also to re-estimate its previous political, social and economic development.To stabilize situation is an actual policy task for the majority of political systems in transition. Solving problems of political system stabilization requires defining factors, which promote stability or, vice verse, impede to achieve it. In particular, considering transformation and modernization process in Ukraine, Ukrainian researchers stress that if political reforms are not accompanied by synchronous changes in economy, science, education, and mental sphere, a newly created social organism can be formed disproportionally. Different aspects of societies in transition are studied by Ukrainian scholars in many works. In particular, a significant impact of economic factors on the development of political institutions and processes is emphasized. A great attention is paid to political ideology studying, which is a special instrument of influence in transitional societies. A correlation between ideology and electoral technologies is demonstrated in the example of Ukraine. The need for creation of all-nation consolidating ideology under unfavorable conditions, it means a low level of public trust in political parties, which are ideology carriers, is defined as the main political contradiction in transitional society.Reviewing Ukrainian scholars' studies on social and political transition demonstrates a significant contribution to the issue. It should be noted that the political practice in the post-communist and post-Soviet area is examined in the vast majority of works.However, they extremely lack a comprehensive study on theoretical problems of political transitology. The lack of a theory to be carried out precisely by Ukrainian researchers is imposed on their allegations that the use of a 'common' transitology theory namely for the post-Soviet is discrepant. ; Анализируются исследования украинских ученых, посвященных трансформационным и модернизационным процессам в Украине. Отмечается, что, в том случае если политические реформы не будут сопровождаться синхронными изменениями в экономике, науке, образовании, духовной сфере, то вновь создаваемый социальный организм может получить диспропорциональные формы. Украинские ученые отмечают влияние экономического фактора на развитие политических институтов и процессов. Также на основании изучения отечественных и зарубежных теоретических работ освещается понятие политической идеологии, особенно в обществах переходного типа, где идеология играет наиболее важную роль. ; Аналізуються дослідження українських науковців, присвячених трансформаційним та модернізаційним процесам в Україні. Зауважується, що, в тому разі якщо політичні реформи не будуть супроводжуватися синхронними змінами в економіці, науці, освіті, духовній сфері, то новостворюваний соціальний організм може набути диспропорційних форм. Українські вчені наголошують на впливі економічного чинника на розвиток політичних інститутів і процесів.Також на підставі вивчення вітчизняних і зарубіжних теоретичних праць висвітлюється поняття політичної ідеології, особливо в суспільствах перехідного типу, де ідеологія відіграє найбільш вагому роль.