T he article contains an analysis of the major lessons of Immanuel Kant's philosophical project of perpetual peace in the context of development of contemporary political systems and international order. The author reviews the history of philosophical and legal accounts of perpetual peace, as well as the political context of Kant's project. The third part of the article offers a detailed analysis of Kant's proposals with regard to the institutional construction of constitutional republics and of a global federation of peoples. The author concludes that from the perspective of the 'second Modernity,' the experience of early Modern philosophers might assist in resuming a more active dialogue between philosophers and political leaders, as well as inviting contemporary philosophers to take a leadership role in the institutional construction of preconditions for civil peace and the prevention of wars in Eastern Europe.Keywords: Enlightenment, peace, Modernity, second modernity, Kant, progress, contemporaneity, de-modernization, Ukraine, post-Soviet society ; У статті розглянуто основні уроки кантівського філософського про-єкту вічного миру в контексті становлення Модерну з його полі-тичними системами і міжнародним ладом. Автор аналізує історію філософських і політико-правових позицій у розвитку ідеї вічного миру, а також історико-політичний контекст Кантового проєкту. У третій ча-стині статті подано аналіз пропозицій Канта щодо інстуціонального об-лаштування вічного миру, розвитку конституційних республік і світової федерації народів. Автор висновує, що в ситуації «другого Модерну» дос-від ранньомодерних філoсофських пошуків спонукає сучасних філософів до активного діялогу з державними діячами, а також до лідерства в інсти-туціональній розбудові передумов громадського миру і попередження воєн у східно-европейському реґіоні.Ключові слова: Просвітництво, мир, модерн, другий модерн, модерність, Кант, прогрес, сучасність, знесучаснення, демодернізація, Україна, постра-дянські суспільства
Statement of the problem. Despite the attempts of historians to objectively present the events of the prehistory and history of the war, the opening of new archives and the desire to get rid of ideological stereotypes, are driving the need to once again explore the role of Ukraine in world war II to prevent its recurrence. On the other hand, the deep understanding of the history of the previous generations will provide an opportunity to properly understand the events of today.The analysis of the research. During the years of independence in the national historiography it was a new understanding of the conceptual foundations of the study of war. Over the past decade it was written a large number of scientific studies in which the main direction of new concepts there was an increased attention to the person, separate social groups and society as a whole in situations of conflict and crises.The article aims to analyze the role and place of Ukraine in the events of the Second world war; identify "Ukrainian dimension" of war and its implications for the modern generation, especially the youth.Conclusion. The effects of war for decades identified the complex and contradictory political, economic and social processes in Ukrainian society, affected the moral and psychological qualities of post-war generations. The memory of war – spiritual-historical heritage of our nation, which lays the foundations for self-sufficiency and identity and integrates it seamlessly into a civilizational flow. The modern level of researches of the events of world war II pays special attention to humanitarian problems of the war. For the youth of Ukraine it is important to join the European perception of the war as tragedy, to understand the responsibility for the memory of the past, because it's a chance for the future. ; Постановка проблемы. Несмотря на попытки историков объективно представить события предыстории и истории войны, открытие новых архивов и желание избавиться от идеологических стереотипов вызывают потребность лишний раз ...
Statement of the problem. Despite the attempts of historians to objectively present the events of the prehistory and history of the war, the opening of new archives and the desire to get rid of ideological stereotypes, are driving the need to once again explore the role of Ukraine in world war II to prevent its recurrence. On the other hand, the deep understanding of the history of the previous generations will provide an opportunity to properly understand the events of today.The analysis of the research. During the years of independence in the national historiography it was a new understanding of the conceptual foundations of the study of war. Over the past decade it was written a large number of scientific studies in which the main direction of new concepts there was an increased attention to the person, separate social groups and society as a whole in situations of conflict and crises.The article aims to analyze the role and place of Ukraine in the events of the Second world war; identify "Ukrainian dimension" of war and its implications for the modern generation, especially the youth.Conclusion. The effects of war for decades identified the complex and contradictory political, economic and social processes in Ukrainian society, affected the moral and psychological qualities of post-war generations. The memory of war – spiritual-historical heritage of our nation, which lays the foundations for self-sufficiency and identity and integrates it seamlessly into a civilizational flow. The modern level of researches of the events of world war II pays special attention to humanitarian problems of the war. For the youth of Ukraine it is important to join the European perception of the war as tragedy, to understand the responsibility for the memory of the past, because it's a chance for the future. ; Постановка проблемы. Несмотря на попытки историков объективно представить события предыстории и истории войны, открытие новых архивов и желание избавиться от идеологических стереотипов вызывают потребность лишний раз исследовать роль Украины в событиях Второй мировой войны, чтобы сделать невозможным их повторение. С другой стороны, глубинное понимание истории предыдущих поколений предоставит возможность правильно понять события сегодняшнего дня.Анализ исследований. За годы независимости в отечественной историографии происходило новое осмысление концептуальных основ исследования войны. За последние десятилетия вышло большое количество научных исследований, в которых главным направлением новых концепций является увеличение внимания к человеку, отдельным социальным группам, обществу в целом в условиях конфликтов и кризисов.Цель статьи – проанализировать роль и место Украины в событиях Второй мировой войны; определить «украинское измерение» войны и ее последствия для современного поколения, особенно молодежи.Вывод. Последствия войны на десятки лет определили сложные и противоречивые политические, экономические и социальные процессы в украинском обществе, сказались на морально-психологических качествах послевоенных поколений людей. Память о войне – духовно-историческое достояние нашего народа, которое закладывает основы его самодостаточности и самобытности и органично интегрирует его в общецивилизационный поток. Современный уровень исследований событий Второй мировой войны особое внимание уделяет гуманитарным проблемам войны. Для молодежи Украины важно присоединиться к европейскому восприятию войны как трагедии, понимать ответственность за память о прошлом, потому что это шанс на будущее. ; Постановка проблеми. Незважаючи на намагання істориків об'єктивно подати події передісторії й історії війни, відкриття нових архівів і бажання позбавитись ідеологічних стереотипів викликають потребу зайвий раз дослідити роль України в подіях Другої світової війни, щоб унеможливити їх повторення. З іншого боку, глибинне розуміння історії попередніх поколінь надасть можливість правильно зрозуміти події сьогоднішнього дня. Аналіз досліджень. За роки незалежності у вітчизняній історіографії відбувалось нове осмислення концептуальних засад дослідження війни. За останні десятиліття вийшла велика кількість наукових досліджень, в яких головним напрямом нових концепцій постає збільшення уваги до людини, окремих соціальних груп, суспільства в цілому в умовах конфліктів і криз. Мета статті – проаналізувати роль і місце України в подіях Другої світової війни; визначити «український вимір» війни та її наслідки для сучасного покоління, особливо молоді. Висновок. Наслідки війни на десятки років визначили складні і суперечливі політичні, економічні і соціальні процеси в українському суспільстві, позначилися на морально-психологічних якостях повоєнних поколінь людей. Пам'ять про війну – духовно-історичне надбання нашого народу, яке закладає основи його самодостатності й самобутності й органічно інтегрує його в загальноцивілізаційний потік. Сучасний рівень досліджень подій Другої світової війни особливу увагу приділяє гуманітарним проблемам війни. Для молоді України важливо приєднатися до європейського сприйняття війни як трагедії, розуміти відповідальність за пам'ять про минуле, бо це шанс на майбутнє.
The article analyzes the historical experience of creation and development of military medical aircraft in Ukraine from the 1920s. to the present. In particular, reviewed the activity of Design Bureaus of K. Kalinin and O. Antonov. Special attention is paid to the creation of military medical aircraft after Ukraine gained independence in 1991 and their application to evacuate the wounded during Armed conflict in the east of Ukraine in 2014-2016.The first attempt of creation a sanitary aircraft were made in Ukraine back in the 1920s under the leadership of Konstantin Kalinin. In a qualitatively new level was realized military medical aircraft designed by bureau Oleg Antonov, created in the second half of 1970s aircraft emergency resuscitative-surgical care An-26M "Spasatel'" Accumulated experience allowed at the beginning of 2000s a similar purpose for the An-26 "Vita" for the Air Force of Ukraine. Over a longer time, he reminded to be the only one military medical aircraft in Ukraine. Plans of creating mixed air-transport unit air ambulance were not implemented.Successful use of the An-26 "Vita" to evacuate the wounded during repel of Russian aggression in eastern Ukraine helped to intensify work in the field of military medical aircraft.In2015 inmedical version were rebuilt two more An-26. One of them joined the Air Force, and the second - Natinal Service of Emergencies in Ukraine. All three aircrafts are different composition of medical equipment and ability to provide medical care. Their purpose is evacuation of the wounded from the airfield vicinity of the battle area to military medical institutions. ; В статье проанализирован исторический опыт создания и развития военно-медицинской авиации в Украине с 1920-х гг. до современности. В частности, рассмотрены работы конструкторских бюро К. Калинина и О. Антонова. Особое внимание обращено на создание военно-медицинских самолетов после обретения Украиной независимости в1991 г. и их использование для эвакуации раненых во время вооруженного конфликта на востоке Украины в 2014-2016 гг. ; У статті проаналізовано історичний досвід створення та розвитку військово-медичної авіації в Україні від 1920-х рр. до сучасності. Зокрема, розглянуто роботи конструкторських бюро К. Калініна та О. Антонова. Особливу увагу звернено на створення військово-медичних літаків після здобуття Україною незалежності в 1991 р. та їх застосування для евакуації поранених під час конфлікту на сході України у 2014-2016 рр.
In the article the main tendencies and challenges in the context of international economical system at the modern stage are considered.It is pointed that the driving force of globalization of trading and technological evolution essentially have changed the international trading cards, low the costs of distance, increasing the efficiency of trading and international distribution of labour, especially as for the market of high technological products on the base of innovative development. It is observed the tariff reduction and raising standards. Tendency to the costs' reduction in international trading simply eliminates the traditional paradigm concerning the remoteness of the inhabitants of the planet from each other, which hinders trade. Trading obstacles have less in common with customs duties or administrative costs of boards crossing in comparison with regulatory differences in various areas such as health, safety or the environment. Safety precautions in international trading make new problems which are dissonant with ideological neutrality which regulates making obstacles for the mercantile world.It is focused attention that together with acceleration, strengthening, promoting better integration and moving to a new level of development, globalization weakens the ability of a sovereign state to carry out independent political actions which are actually in real of economical policy. It more and more subordinates national economic policies to the logic of the world market, contributing to a radical transformation of existing economic and political structures into international relations, where systems of effective thinking and action are not limited to geographical boundaries. Among big number of disadvantages it can be highlighted two more significant: anti-democracy and the deepening of the division of powers in economic and political aspects on mainstream (progressive) and marginal which testify to the uneven distribution of globalization processes.It is affirmed that in contrast to the uneven globalization, the phenomenon of economic regionalism emerged in the second half of the last century, reflecting the dynamic aspects of regional cooperation (the growth of socio-economic interaction, regional identity and consciousness) and is caused by an increase in the flow of goods, people and ideas within the local spatial unit. Peculiarities of new "open" regionalism in making international formal (institutes) and informal integration groups, purpose of which not only the liquidation of economical barriers but also increasing volumes of trading and scientific-technical, socio-cultural and financial co-operation. International regional co-operation becomes a factor of strengthening democratic and political stabilization, ensuring economic progress and improving life.It is underlined the fact that impossible to ignore the influence of world finance crisis on the international economical relationships, systematical measures as for overcoming the consequences of which are being carried out today. The countries which suffer least from this and will become stronger in the future, transforming their economic potential into an important instrument of international politics. ; В статье рассмотрены основные тенденции и вызовы в контексте международной экономической системы на современном этапе. Особое внимание уделено анализу ситуации в международной торговой сфере, осмыслению вызовов, перед которыми оказалась международная экономическая система, учитывая эффект глобализации, раскрытию феномена "нового" экономического регионализма, а также выделению последствий влияния мирового финансового кризиса на международную экономическую ситуацию сегодня. ; У статті розглянуто основні тенденції і виклики в контексті міжнародної економічної системи на сучасному етапі. Особлива увага приділена аналізу ситуації в міжнародній торговельній сфері, осмисленню викликів, перед якими опинилася міжнародна економічна система, з урахуванням ефекту глобалізації, розкриттю феномену "нового" економічного регіоналізму, а також виокремленню наслідків впливу світової фінансової кризи на міжнародну економічну ситуацію сьогодні.
The article presents the results of a study of the UK's involvement in the European Union–NATO relations process during 1990–2010s in the context of establishment the EU's Common Security and Defense Policy (CSDP). The methodology of the study was formed by a systematic approach, methods of historical analysis, historical-genetic, periodization, comparative-historical, etc. An interdisciplinary approach made it possible to use certain methods of other sciences, in particular, political science (institutional comparative analysis, event analysis), elements of political modeling and forecasting. It is stated that the British leadership has been in the position of preserving the integrity of the Atlantic co-operation system since the early 1990s. The UK's position as a staunch supporter of Atlanticism has become one of the decisive and at the same time controversial factors in the creation of the EU Security and Defense Council. Until the second half of the 1990s, British governments opposed the EU's provision of military and political resources and supported the WEU as a «European support» for NATO. The Blair government's consent to the transfer of WEU functions to the European Union opened the way for establishing a direct relationship between the union and the Alliance. The signing of the Berlin Plus Agreement with the European Union in 2002–2003 was one of the main elements of NATO's reform. The political and strategic crisis of NATO in the early 2000s reinforced the relevance of a purely European defense structure. However, the inability of the EU to deploy military resources, the resistance of the Atlanteans, led to a general failure of the autonomy of the CSDP. During the Cameron governments, London openly favored the formation of a NATO Response Force, rejecting the development of EU military resources. Although in the context of Russia's aggressive foreign policy, Europeans' attention has shifted from the EU's military capabilities to traditional Atlantic security structures, the strengthening of the Union's military mechanisms following Britain's exit has not been ruled out. The United Kingdom is directly involved in the strategic weakness of the EU as a subject of the European and world security system, in a NATO-dependent operational and resource plan. At the same time, Brexit can complicate the task of unifying security, weakening the difficult EU–NATO relationship.Key words: Great Britain; EU; NATO; Common Security and Defense Policy; USA. ; Представлено результати досліження участі Великої Британії у процесі становленя відносин між Європейським Союзом і НАТО упродовж 1990–2010-х років у контексті становлення Спільної політики безпеки та оборони ЄС. Методологію дослідження сформували системний підхід, методи історичного аналізу, історико-генетичний, періодизації, порівняльно-історичний тощо. Міждисциплінарний підхід дає змогу використати окремі методи інших наук, зокрема, політології (інституційно-порівняльний аналіз, івент-аналіз), елементи політичного моделювання і прогнозування. З'ясовано, що британське керівництво з початку 1990-х років перебувало на позиціях збереження цілісності системи атлантичної співпраці. Позиція Великої Британії як вірного прихильника атлантизму стала одним з вирішальних і водночас суперечливих чинників становлення СПБО ЄС. Британські уряди до другої половини 1990-х років виступали проти надання ЄС військово-політичних ресурсів і підтримували ЗЄС як «європейську опору» НАТО. Згода уряду Т. Блера на передачу функцій ЗЄС Європейському Союзу відкрила шлях для налагодження прямих відносин між об'єднанням та Альянсом. Підписання угод «Берлін плюс» з Європейським Союзом упродовж 2002–2003 рр. стало одним з головних елементів реформування НАТО. Політична і стратегічна криза НАТО початку 2000-х років посилила актуальність створення суто європейських оборонних структур. Однак нездатність ЄС сформувати військові ресурси, спротив «атлантистів» (насамперед Великої Британії) спричинили загальну невдачу автономізації СПБО. У період урядів Д. Кемерона Лондон відверто надав перевагу формуванню Сил реагування НАТО, відкидаючи розвиток військових ресурсів ЄС. Хоча в умовах агресивної зовнішньої політики Росії увага європейців зміщена з військових можливостей ЄС до традиційних атлантичних структур безпеки, не виключене зміцнення військових механізмів Союзу внаслідок виходу Британії. Королівство напряму причетне до стратегічної слабкості ЄС як суб'єкта системи європейської і світової безпеки, в оперативному і ресурсному плані залежного від НАТО. Водночас «Brexit» може ускладнити завдання об'єднання у сфері безпеки, послабити непрості стосунки ЄС і НАТО.Ключові слова: Велика Британія; ЄС; НАТО; Спільна політика безпеки та оборони; США.
In the second part of the article, the ideas of U. Beck are considered in the context of classical and modern theories. Particular attention is focused on the significance of the heritage of N. Machiavelli and I. Kant for the author of "The Risk Society". The German sociologist proclaimed himself as machiavellist, but at the same time he often referred to I.Kant. A dilemma arises: how can political cynicism be combined with moral rigor? The article proposes its solution. U. Beck combines the ideas of N. Machiavelli and I. Kant through the concept of republicanism. The ideas of cosmopolitanism were justified by I. Kant and found development in the work of U. Beck. The article shows that Ulrich Beck's talent is an ability to contextual combinatorics. Apparently, he personally introduced a small number of concepts that became the achievement of sociology ("Second Modern", "meta-game", "meta-power"). U. Beck borrowed the rest of the concepts from other scientists and politicians and put them in his own mental context. But the works of the German sociologist were polemically directed and thereby contributed to the development of sociology. Particular attention in the article is drawn to the U.Beck's criticism of the concept of postmodernism. The progressive shift in the problem that Beck observes in the concept of the Second Modernity is not just that he proves the continuation of Modernity, but that he establishes its processuality, qualitative changes in it. The article concludes that for the further development of sociology, a synthesis of ideas of the theory of the Second Modernity, world-system analysis, modern Marxist sociology and environmental sociology is desirable. This synthesis is unlikely to be simple. To make it possible, it is necessary to reconstruct the methodological basis of each of these areas in modern sociology. ; В этой части статьи идеи У.Бека рассматриваются в контексте классических и современных теорий. Особое внимание уделяется влиянию на автора «Общества риска» творческого наследия Н.Макиавелли и И.Канта. Сам немецкий социолог провозглашал себя макиавеллистом, но при этом не менее часто ссылался на И.Канта. Возникает дилемма: как можно сочетать политический цинизм с моральным ригоризмом? В статье предлагается её решение. У.Бек сочетает идеи Н.Макиавелли и И.Канта через концепцию республиканизма. Идея же космополитизма, обоснованная И.Кантом, и нашла развитие в творчестве У.Бека. В статье показано, что талант Ульриха Бека - это способность к контекстуальной комбинаторике. Лично У.Беку принадлежит авторство небольшого количества концептов, которые стали достоянием социологии («Второй модерн», «метаигра», «метавласть»). Остальные понятия он заимствовал у других ученых и политиков и погружал их в собственный мыслительный контекст. Но труды немецкого социолога были полемически направлены и тем самым способствовали развитию социологии. Особое внимание в статье уделяется критике У.Беком концепции постмодернизма. «Прогрессивный сдвиг проблемы», который предложил У.Бек в концепции Второго модерна, заключается не просто в том, что он доказывает продолжение Модерна, а в том, что он устанавливает его процессуальность, качественные изменения в нем самом. В статье формируется вывод, что для дальнейшего развития социологии желателен синтез идей теории Второго модерна, мир-системного анализа, современной марксистской социологии и экологической социологии. Вряд ли этот синтез может быть простым. Для его осуществления необходимо пересобрать методологические основы каждого из названных направлений в современной социологии. ; У цій частині статті ідеї У.Бека розглядаються в контексті класичних і сучасних теорій. Особлива увага приділяється впливу на автора «Суспільства ризику» творчої спадщини Н.Макіавеллі та І. Канта. Сам німецький соціолог проголошував себе макіавеллістом, але при цьому не менш часто посилався на І.Канта. Виникає дилема: як можливо поєднувати політичний цинізм з моральним ригоризмом? У статі пропонується її розв'язання. У.Бек поєднує ідеї Н.Макіавеллі і І.Канта через концепцію республіканізму. Ідея ж космополітизму, обґрунтована І.Кантом, і знайшла розвиток у творчості У.Бека. В статі показано, що талант Ульріха Бека – це здібність до контекстуальної комбінаторики. Особисто У.Беку належить авторство невеликої кількості концептів, які стали набутком соціології («Другий модерн», «метагра», «метавлада»). Решту понять він запозичував у інших учених та політиків і занурював їх у власний мисленнєвий контекст. Праці німецького соціолога були полемічно спрямованими і тим самим сприяли розвитку соціології. Особлива увага в статті приділена критиці У.Беком концепції постмодернізму. «Прогресивне зрушення проблеми», яке запропоновано У. Беком у його концепції Другого модерну, полягає не просто в тому, що він доводить продовження Модерну, а в тому, що він встановлює його процесуальність, якісні зміни в ньому самому. В статті формулюється висновок, що для подальшого розвитку соціології бажаним є синтез ідей теорії Другого модерну, світ-системного аналізу, сучасної марксистської соціології та екологічної соціології. Навряд чи цей синтез може бути простим. Для його здійснення і необхідно перезібрати методологічні засади кожного з названих напрямків у сучасній соціології.
The article reconstructed the system and method of the German sociologist Ulrich Beck. The importance of this work in the methodological situation in modern sociology is shown. This situation is due to changes in the social world and the fourth scientific revolution, which takes place in science in general. A significant part of the concepts included in the conceptual networks of various paradigms of modern sociology were formed during the second scientific revolution. In addition, sociologists, who investigate the Modernity, face the impact of unscientific circumstances, such as global threats, pressure of the ruling classes, and others. Ulrich Beck influenced world sociology with concepts of risk society, Second Modernity, cosmopolitanism. His critique of methodological nationalism is important. His call for overcoming "zombie concepts" remains valid. At the same time, the German sociologist, calling for a new utopia, saw the path to a cosmopolitan federation of states with divided sovereignty in establishing cooperation between capital, states, and civil society. He could not offer any real mechanisms for this cooperation. For progressive shifts in the problems of modernity, the synthesis of the ideas of the Second Modern, the sociology of creative Marxism, the world-systems analysis and ecological sociology can be useful. By this time, these traditions are divided by barriers of incomprehension and competition for intellectual novelty. In the theory of the Second Modern, the disadvantage is also a strong contextual dependence on the current political situation. U.Beck created his texts as comments to current processes. For ideological synthesis, it is necessary not only to recreate the course of thoughts of sociologists, but to present their ideas in the form of coherent concepts in the context of the requirements of a new methodological situation. The Second Modern and its characteristics such as Globalization can be considered as a stage in the development of the world capitalist system. The idea of a Risk Society can resonate with the development of Environmental Sociology. Criticism of neoliberalism in the sociology of creative Marxism can provide greater objectivity to the idea of cosmopolitanism. But for this, it is necessary to reconstruct the conceptual series of these research directions, their methodological guidelines in connection with the philosophical foundations of their metasociological knowledge. ; В статье осуществлена реконструкция системы и метода немецкого социолога Ульриха Бека. Показана важность этой работы в методологической ситуации, которая сложилась в современной социологии и обусловлена изменениями в социальном мире и четвертой научной революцией. Значительная часть понятий, входящих в понятийные сети различных парадигм современной социологии, сформировались еще во время второй научной революции. Кроме того, социологи, исследуя современность, сталкиваются с воздействием ненаучных обстоятельств, в качестве которых выступают глобальные угрозы, давление правящих классов и др. Ульрих Бек обогатил мировую социологию концепциями общества риска, Второго модерна, космополитизма. Важное значение имеет его критика методологического национализма. Его призыв к преодолению «понятий-зомби» и сегодня сохраняет свою актуальность. Вместе с тем, немецкий социолог, призывая к новой утопии, видел путь к космополитической федерации государств с разделенным суверенитетом в налаживании сотрудничества между капиталом, государствами и гражданским обществом. Однако реальных механизмов этого сотрудничества он предложить не смог. Для прогрессивного сдвига проблематики современности полезным может быть синтез идей теории Второго модерна, социологии творческого марксизма, мир-системного анализа и экологической социологии. До настоящего времени эти традиции разделены барьерами непонимания и конкуренции за интеллектуальную новизну. В теории Второго модерна недостатком является сильная контекстуальная зависимость от текущей политической ситуации. У.Бек создавал свои тексты как комментарии к текущим процессам. Для идейного синтеза необходимо не просто воссоздать ход мысли социологов, а представить их идеи в виде связных концепций в контексте требований новой методологической ситуации. Второй модерн и такая его характеристика, как глобализация могут рассматриваться как этап в развитии мировой капиталистической системы. Идея общества риска может резонировать с разработками экологической социологии. Критика неолиберализма в социологии творческого марксизма может обеспечить большую предметность идее космополитизма. Но для этого необходимо сделать реконструкцию понятийных рядов этих исследовательских направлений, их методологических установок в связи с философским основами присущего им метасоциологического знания. ; У статті здійснено реконструкцію системи і методу німецького соціолога Ульріха Бека. Показана важливість цієї роботи в методологічній ситуації, яка склалася в сучасній соціології і зумовлена змінами в соціальному світі та четвертою науковою революцією. Значна частина понять, які входять у понятійні мережі різних парадигм сучасної соціології, сформувалися ще під час другої наукової революції. Окрім того, соціологи, досліджуючи сучасність, стикаються з впливом позанаукових обставин, в якості яких виступають глобальні загрози, тиск правлячих класів та ін. Ульріх Бек збагатив світову соціологію концепціями суспільства ризику, Другого модерну, космополітизму. Важливе значення має його критика методологічного націоналізму. Його заклик до подолання «понять-зомбі» й сьогодні зберігає свою актуальність. Разом з тим, німецький соціолог, закликаючи до нової утопії, бачив шлях до космополітичної федерації держав з розділеним суверенітетом у налагодженні співпраці між капіталом, державами і громадянським суспільством. Проте реальних механізмів цієї співпраці він запропонувати не зміг. Для прогресивного зрушення проблематики сучасності корисним може бути синтез ідей теорії Другого модерну, соціології творчого марксизму, світ-системного аналізу і екологічної соціології. До цього часу ці традиції розділені бар'єрами нерозуміння і конкуренції за інтелектуальну новизну. В теорії Другого модерну вадою є контекстуальна залежність від поточної політичної ситуації. У.Бек створював свої тексти як коментарі до поточних процесів. Для ідейного синтезу необхідно не просто відтворити хід думки соціологів, а представити їхні ідеї у вигляді зв'язних концепцій у контексті вимог нової методологічної ситуації. Другий модерн і така його характеристика, як глобалізація можуть розглядатися як етап у розвитку світової капіталістичної системи. Ідея суспільства ризику може резонувати з розробками екологічної соціології. Критика неолібералізму в соціології творчого марксизму може надати більшу предметність ідеї космополітизму. Але для цього необхідно зробити реконструкцію понятійних рядів цих дослідницьких напрямків, їхніх методологічних настанов у зв'язку з філософськими основами притаманного ним метасоціологічного знання.
Метою даної випускної кваліфікаційної роботи є аналіз творів В. Висоцького задля виявлення чинників, які обумовлюють поетичний феномен «Володимир Висоцький» як синтетичне утворення, що забезпечує оригінальність, своєрідність і неповторність лірики поета та сприйняття його творчості як поетичного відкриття сучасності. Поезія Висоцького різноманітна, в ній представлені численні моделі суспільного життя, різні образи героїв. Вона є відображенням менталітету людини другої половини ХХ ст. У першому розділі розкривається особистість Володимира Висоцького в контексті розвитку авторської пісні в літературному процесі другої половини ХХ століття, аналізуються гуманістичні ідеали військової та громадянської лірики поета. У другому розділі висвітлюється сутність проблеми свободи в суспільстві в 1950-1970 рр., конфліктність як принцип творчості Володимира Висоцького, мотив несвободи і тотальної незгоди із світом. Третій розділ обґрунтовує сутність поетичного феномена «Володимир Висоцький»: синтетичність його дарування, культурно-аксиологічний аспект творчості та своєрідність колористики поезії. За результатами роботи зроблено висновки щодо неоціненності внеску В. Висоцького у літературознавство в частині скорочення дистанції між автором і читачем, розширення можливостей слова: підкреслення його театральності, музичності, глибокої духовності й величі. ; The purpose of this final qualifying work is to analyze the works of V. Vysotsky to identify the factors that determine the poetic phenomenon "Vladimir Vysotsky" as a synthetic formation that provides originality, originality and uniqueness of the poet's lyrics and perception of his work as a poetic discovery of modernity. Vysotsky's poetry is diverse, it presents numerous models of social life, different images of heroes. It is a reflection of the human mentality of the second half of the twentieth century. The first chapter reveals the personality of Volodymyr Vysotsky in the context of the development of the author's song in the literary process of the second half of the twentieth century, analyzes the humanistic ideals of military and civic poetry of the poet. The second chapter highlights the essence of the problem of freedom in society in 1950-1970, conflict as a principle of creativity of Vladimir Vysotsky, the motive of lack of freedom and total disagreement with the world. The third section substantiates the essence of the poetic phenomenon "Vladimir Vysotsky": the synthetic nature of his talent, the cultural and axiological aspect of creativity and the originality of the colors of poetry. Based on the results of the work, conclusions were made about the invaluable contribution of V. Vysotsky to literary criticism in terms of reducing the distance between the author and the reader, expanding the possibilities of the word: emphasizing its theatricality, musicality, deep spirituality and greatness.
The article deals with the semantic and historico-philosophical peculiarities of the formation of the contemporaneity phenomenon, as a set of ideological and worldview attitudes relevant to our age. It is indicated that the term «contemporaneity» itself was used so as to define the temporal and semantic distinction between the old (former) and the actual (present). At the same time, what was emphasized, was the indispensable historical change of the «old» to the «new» and the undeniable value superiority of «modern» (anti-ancient) over the «past» (premature). Simultaneously, the western tradition preserved a generally favorable attitude to the «classical» as to the authoritative supertemporal «topicality», the best sample of which for a long time considered to be the spiritual heritage of antiquity. Each and every time working out a different, «new» attitude towards it, the subsequent generations thus were substantiating «their own» contemporaneity. The significance of the philosophical and semiotic approach in the study of the determinant characteristics of the Western civilization during the last centuries is emphasized herein, namely: acceleration, emancipation, and democratization. In particular, the identification of the nature of the relations between «modernity», «modernization» and «Modern» remains among the insufficiently studied aspects of the issue in question. It has been substantiated that the very history of the contemporaneity can be considered in the synchronic and diachronic planes, where the first one takes into account, first and foremost, the actual «turning points» and the actions of their immediate creators, participants or witnesses, while the second one builds a logically related time sequence between what has already been done, what is now in the process of implementation and what has not yet been implemented. With the help of the «temporal layers» concept introduced by R. Koselleck, it has been established that the novelty of our era was formed under the influence of both temporal and substantive– and value-based parameters. It has been specified herein that: a) its components could differ even within one ideologically homogeneous period; b) each «contemporaneity», but for the uniqueness of its formation, also involves the inheritance of a greater or lesser number of «layers» of the already by-past shared history; c) the reoccurrence and even predictability of changes that determine the actual «spirit» of the epoch, does not deny either the radicalization of their potential meanings, nor the particular specificity of their implementation. On the example of the «modernity» of the classical paradigm in the Modern era, it has been proved that its components could differ even within a single chronological period. The basics that shared the common mathesis universalis principle were functioning in one plane, while the second plane demonstrated a high level of critical guidance to the Cartesian principles. Consequently, the Cartesian-modern interpretation of «contemporaneity» faced a semantic dispute with another interpretation. Their confrontation successfully played the role of auxiliary «causative agents» in the formation of the modern age, which convincingly linked its progress with Cartesianism. This can be illustrated by several examples: the famous intellectual «Quarrel of the Ancients and the Moderns» (fr. «Querelle des Anciens et des Modernes»); philosophical essay by J.-J. Rousseau «Discourse on the Sciences and Arts» (fr. «Discours sur les sciences et les arts»); the emergence of a new discipline – aesthetics, which diversified the traditional ideas about the canons of beauty; finally, the end to the monopoly of historians on the study of the history of contemporaneity. It has been proved that such understanding of modernization also influenced the new content of the problematic questions as to the past, present and future. The answers to them highlighted the value and emphasized the uniqueness of the contemporaneity, which is happening now and is actually implemented. Non-present was understood as the past or not yet realized «contemporaneity», the driving force of which was progress. In accordance with the vision outlined herein, certain suggestions have been made regarding the interpretation of the key elements of the contemporaneity, namely: «modernity» is understood as the leading thought tradition, as well as spiritual and mental peculiarity of the Western worldview over the last five hundred years. It is implemented practically in the processes of «modernization» of sociocultural human existence and is guided by a solid guideline for its rationocentric emancipation. The mentioned tendencies reached their peak during the historical period called «Modern» (17th – beginning of the 19th c.), and subsequently entered the most actual phase of contemporaneity called the post-Modern (or Postmodern) which finally radicalized the experience of modernization accumulated in the past. Key words: contemporaneity, modernization, modernity, Modern, actuality ; У статті розглянуто семантичні та історико-філософські особливості становлення феномену сучасності як сукупності актуальних нашій добі ідейно-світоглядних настанов. Обґрунтовано, що саму історію сучасності можна розглядати в синхронічній і діахронічній площинах. Підкреслено значущість і перспективність філософсько-семіотичного підходу у вивченні визначальних прикмет західної цивілізації впродовж останніх століть, саме: пришвидшення, емансипації, демократизації. До недостатньо досліджених аспектів порушеної проблематики належить, зокрема, з'ясування природи зв'язку між модерністю, модернізацією і Модерном. За допомогою концепції «часових пластів» Р. Козеллека з'ясовано, що новизна нашої доби сформувалася під впливом і часових, і субстанційно-ціннісних параметрів. На прикладі «модерності» класичної парадигми у період Модерну доведено, що її складники могли відрізнятися навіть у межах одного хронологічного періоду. Проаналізовано, як саме їх протистояння успішно виконували роль допоміжних «збудників» у формуванні новітньої доби, яка донедавна переконливо пов'язувала свій поступ із картезіанством. Відповідно до окресленого бачення, сформульовано деякі пропозиції стосовно тлумачення ключових складників сучасності, а саме: модерність розуміємо як провідну мисленнєву традицію і духово-ментальну своєрідність західного світорозуміння впродовж останніх п'ятсот років. Вона практично реалізується у процесах модернізації соціокультурного буття людини і керується твердою настановою на його раціоцентричну емансипацію. Згадані тенденції свого найвищого розквіту сягнули в історичний період Модерну (XVII – поч. ХІХ ст.), а згодом увійшли у найактуальнішу фазу сучасності, названої пост-Модерною (або Постмодерном), яка остаточно радикалізувала накопичені минулим досвіди осучаснення. Ключові слова: сучасність, модернізація, модерність, Модерн, новітність
Мета статті полягає у виявленні основних тенденцій побудови вітчизняних освітньо-виховних систем на всіх етапах розвитку України та визначенні можливостей використання прогресивних ідей побудови виховних систем минулих часів на сучасному етапі. Методами дослідження є аналіз, порівняння, аргументування. У статті визначено п'ять основних етапів розвитку вітчизняних виховних систем в Україні. Аналізуючи основні періоди освітньо-виховних систем, важливо зазначити, що всі вищеназвані системи формувалися на основі загальних тенденцій, зокрема, потреб суспільства, соціально-економічних ситуацій, ідеології країни. ; The article states the main stages of national education systems, analyzes trends of creating systems of the past and carries out the comparative analyses of creating systems of all stages of becoming education systems. During the existence of educational history always happens the reinterpretation of basic educational objectives and tasks facing schools of different levels of education. The aim of the article is to identify the main trends of creating national education at all stages of Ukraine's development and identifying opportunities to use progressive ideas of forming education systems of past times at the present stage. The methods of the research are analysis, comparison, and argumentation. Constant updating of knowledge, methods complication of obtaining information requires formation of innovative thinking, innovation of modern personality that is able to self-determination, self-organization in terms of modernity. Our modernity shows that there is a necessity to move to a new ideal and respectively to goal with a maximum development of human capabilities, self-regulation and self-education. The article defines five main stages of development of national education systems in Ukraine. The first stage is brotherly schools, Kyiv-Mohyla Academy, the second is the creation of universities, the third stage is the education systems during the liberation struggle, the fourth – during the Soviet period, the fifth period is the development of education in the independent Ukraine. Analyzing the main stages of education systems, it is important to note that all the above mentioned systems were formed on the basis of general trends, including the needs of society, socio-economic situation, the ideology of the country. The same trends are crucial in building modern education systems, which are formed on the basis of humane and personal technologies. The goal of Ukraine's transition to sustainable development is to ensure a high quality of life for present and future generations of Ukrainian people on the basis of a balanced solution of socio-economic problems, preservation of favourable environment. The main task of the education system is to educate every child's moral, cultural, educated, creative, active and socially mature personality as possible developed personal skills specified in their purpose and meaning of life. So, today's life requires new challenges facing the education sector research of Ukraine, which declared its aspiration to be among the developed, democratic countries in Europe.
Introduction. State independence of Ukraine since 1991 has become a new fact of the social history of the mankind. Alongside, a number of problems in priority areas of development, structural contradictions, which solution the fate of Ukrainian statehood depends on, have emerged. The state process in Ukraine is a post-classical scenario of a political and legal process, analogs of which in world practice are almost impossible to find, therefore the relevance of the topic we have chosen is indisputable. The aim is to analyze the model of social responsibility as a form of interaction between society and a state in the context of globalization. Research methodology was determined by the complexity of the purpose of the study of social responsibility in a modern democratic society, which caused the application of interdisciplinary approaches to such areas of research as socio-philosophical and political-legal, we applied the principles of determinism, development and relationship, historical and logical unity. The basic methods are comparative and systematic analysis, structural fundamental, and functional instrumental approaches. Research results. The modern model of social responsibility is formed in the process of selforganization of citizens and the establishment of a constructive dialogue between government and civil society, which ensures the achievement of systemic capital of the social optimum. This mechanism of interaction should include two interdependent levels of functional instrumentaldeterminants. The first level is the existence of such conceptual positions as the capacity of civil society and the rule of law, thepower of the rule of law, and respect for democracy. The second level provides public practice of environmental security, national health, spiritual and religious freedom, social justice and individual rights. The conceptual interaction of these levels provides the formation of sociolegal and value-semantic basis of the social genesis of modernity. Discussion. Appeal to the works by V. ...
The article analyzes the problem of Ukraine's independence. Independence is viewed in two ways: as a formal legal act and as the real sovereignty of the people. The acquisition of real sovereignty is seen as a process of achieving social maturity (education) of the people in the course of its history. Shows the genealogy of the idea of an independent state and its connection with the era of modernity. The idea of state independence is not inherent in either the political consciousness or the practice of most of the era of civilization until the beginning of modernity. The thesis is substantiated that independence is an important social task of modern Ukrainian society, and not a fact of its life. The political and legal basis of independence is the sovereignty of the people. It is declared by the constitution, but did not take place de facto. The limited sovereignty of the people is associated with the usurpation of power and property in Ukraine by a closed ruling corporation. The article analyzes three main social forces that determined the development of the country during the period of independence. They are: the selfish interest of the new ruling class, the state aspiration of the protest movement (it is usually called national democratic) and the inertia of Soviet life of the bulk of the population. There is a meaningful connection between the way of governing in the Soviet system and the regime of the dominant corporation in contemporary Ukrainian history. The key feature of the ruling corporation is the implicit, hidden nature of its dominance. This destroys productive social dynamics, creates the preconditions for social collapse. Recently, after the second Maidan, there has been a lawsuit between the people – civil society – and the corporation of rulers and its social satellites for the organization of public life. It is concluded that only the elimination of the privileged position of the ruling corporation opens up the prospect of real democracy and the productive development of Ukraine in a globalized world. ; У статті аналізується проблема незалежності України. Незалежність розглядається подвійно: як формально-правовий акт і як правдивий суверенітет народу. Набуття реального суверенітету розглядається як процес досягнення соціальної зрілості (виховання) народу в ході його історії. Показана генеалогія ідеї незалежної держави і її зв'язок з епохою модерну. Ідея державної незалежності не притаманна ані політичній свідомості, ані практиці більшої частини доби цивілізації аж до початку модерну. Обґрунтовується теза, що незалежність є важливою соціальним завданням сучасного українського суспільства, а не простим фактом його життя. Політико-правовою основою незалежності є суверенітет народу. Він декларований конституцією, але не відбувся де-факто. Обмеженість суверенітету народу пов'язується з узурпацією влади і власності в Україні замкненою правлячою корпорацією. Аналізуються три основні соціальні сили, які визначали розвиток країни періоду незалежності. Ними є: корисливий інтерес нового панівного класу, державницькі прагнення протестного руху (що його зазвичай іменують національно-демократичним) і інерція радянського життя переважної маси населення. Простежується змістовний зв'язок між способом урядування в радянській системі і режимом правління панівної корпорації в новітній українській історії. Ключовою особливістю правлячої корпорації є неявний, прихований характер її панування. Це руйнує продуктивну соціальну динаміку, створює передумови для соціального колапсу. В останній період, після другого майдану, спостерігається тяжба народу – громадянської спільноти – з корпорацією можновладців та її соціальними сателітами за організацію суспільної життєдіяльності. Робиться висновок про те, що тільки знищення привілейованого положення правлячої корпорації відкриває перспективу реального народовладдя і продуктивного розвитку України в умовах глобального світу.
Представлено анализ работ польских историков социалистического периода и современности, посвященных аграрным отношениям в Галиции 1921-1939 гг, Выделены объективные и субъективные факторы, которые повлияли на характер польской историографии исследуемой проблемы. Намечены вопросы, которые требуют дальнейших научных исследований. ; Представлено аналіз праць польських істориків соціалістичної доби і сучасності, присвячених аграрним відносинам в Галичині 1921-1939 рр. Виокремлено об'єктивні і суб'єктивні чинники, що вплинули на характер польської історіографії досліджуваної проблеми. Намічено питання, які потребують подальших наукових досліджень. ; The paper presents the analysis of works of Polish historians socialist era and the present, devoted agrarian relations in Galicia 1921-1939. The study of agrarian relations in Galicia will deepen our understanding of the socio-economic processes which occurred during the interwar period, will allow to estimate the consequences of agricultural policy of the Polish government.Actuality of historiographical understanding of Agrarian Policy of the Second Rzeczpospolita in Galicia interwar period is determined primarily by the need to study and how deep rethinking of past experience in the context of current social and economic development as well as resolving the land issue as indispensable condition the efficiency of the agricultural sector in the state.The character of Polish historiography was caused by both objective and subjective factors. The objective we include the state of development science, socio-cultural preconditions development of the economy finally, the historical conditions and so on.After World War II Polish historiography was continued to be enriched historical research period of the Second Rzeczpospolita. It is characterized by increased attention to socioeconomic processes, the accumulation of factological material from this problem. In light of the history of the interwar period until end of 60-ies was compulsory be criticized actions of the so-called bourgeois Poland.The analysis shows that scientists publishing Polish socialist era were devoted mainly socio-political processes interwar Poland, certain aspects of the development of the Second Rzeczpospolita. Considerable part economic problems was omitted by or regarded superficially.The turning point in Polish historiography came after 1956, with the revival of intellectual and spiritual life of the country. Was revived the trend towards an objective analysis of social phenomena and events, and by the end of the 1970s it became dominant. It was also increasing interest of historians to the initial stages of the Second Rzeczpospolita, its interwar history.In the post-war Polish researchers considerable interest aroused relations in the agricultural sector of the Second Rzeczpospolita. Defined contribution in coverage of specific issues of agricultural policy in Poland in the interwar period did the labor Polish agrarian. Among these are works Ch. Madaychyka «bourgeois-landlord agrarian reform in Poland (1918-1939)», A. Aynenkelya «The legal situation agricultural workers in Poland (1918-1939), M. Myeshchankovskoho» Agrarian structure interwar Poland».Scientists M. Papyezhynska-Turek, T. Dombkovsky, R. Tozhetsky, M. Vankovich, M. Drozdowsky, V. Moravian. made an attempt analyzed Ukrainian issue not only in political but also in social and economic aspects.At the 1980s, Polish historians E. Coco, K. Yontsa, Z. Landau, J. Tomaszewski, E. Holembyovskyy, J. Borkowski, A. Shubinskyy continued to develop problems which examined various aspects of life of the peasantry interwar period.Thorough analysis of the economic development of Poland in the interwar period include collective works of Polish economists Jeziorsko A. and S. Leschynskoyi «History of the Polish economy» and Kalinskoho J. and S. Landau, «Poland's economy in the twentieth century». Substantial historical work on the problem of the military regime prepared Y. Stovbnyak-Smohozhevska.The study of agrarian relations is facilitated by regular contacts between the scientists of both countries, conferences, symposia, roundtables, training and more. Problems of relations between the two Eastern European nations for many centuries have been discussed at the International Conference «Ukraine-Poland: historical heritage and social consciousness» (Kamyanets-Podilsky, 1992). [19] «Ukrainian-Polish relations in Galicia in the twentieth century» (Ivano-Frankivsk, 1996). [20] and others. At these conferences the reform was analyzed of the Polish authorities concerning Ukrainian, including farmers. Proceedings of «Historical research in Ukraine», Issue 13 – «Ukraine-Poland: History and Modernity» highlights the problem of Polish-Ukrainian relations, as well as historiography and source» [21]. The reports and emails that were compiled in the compilation «Above the Dnieper and the Vistula» [22] scholars of both countries consider political, economic and cultural aspects of Ukrainian-Polish relations, ways to strengthen the friendship between the neighboring nations.Thus, the focus of historians PNR has focused on politics Polish governments and parties, international and Polish-Ukrainian relations, instead of agrarian relations on «Eastern Kress» highlighted very casually. Substantiation of principles of agrarian policy of Poland requires further study both Ukrainian and Polish historians to rethinking of deeper lessons of the past to establishing the Polish-Ukrainian partnership in the modern world.
The origins of the scientific reflection of modernization as a social phenomenon date back to the 19th century, the time of the formation of evolutionary theory, which was reflected in the works of O. Cont, E. Durkheim, G. Spencer, K. Marx, etc. On the right remark of modern foreign scientists, the modernization theory – is «the phase that has in sociology and theory of the evolution been completed». Modernization, which at one time was interpreted as the emergence of a «new civilization model», forms the vector of transition from survival values to the values of selfrealization, to the further human development, which underlies a powerful emancipation potential.Modernization in the broadest sense is considered as a process of modernizing and improvement of all spheres of social relations; in the narrow one – as a complex set of transformations, which the social system experiences on the way of the evolution from the traditional agrarian society to the urbanized industrial one. The variety of historical experience in the modernization of societies that were (are) at various stages of civilization development, or have significant differences in culture and traditions, question the possibility of a global generalization, the definition of a stable set of institutions, structures, rules or procedures within a unified theory, the deduction of the common patterns that would serve as a benchmark for all countries and peoples. . The proof of this – are the unsuccessful attempts to develop a universal theory of modernization, based on the conceptual foundations of evolutionism by scientists in the second half of the 20th century.The development of the modernization theory started after the Second World War and disseminated in the 1950s–1960s. It should be emphasized that there was no single theory of modernization, even in the 1950s–1960s. As the researchers point out, it was rather a powerful intellectual movement. In its evolution, the modernization theory has conditionally passed three stages: 50–60, 60–70s and 80–90s of the 20th century. The liberalization of political practice and the modernization theory led to a reassessment of the idea of universal progress in historical evolution; to rethink the model of the development of civilizations, the concepts of «modernity» and «traditionalism». All this together contributed to expanding the boundaries of research and taking into account the influence of not only the center on the periphery, but also the periphery on the center.The main thing that one managed to overcome was stereotypical ideas about the civilization mission of the West in relation to other parts of the world, as well as to realize that the future of mankind is the harmonious combination and coexistence of different cultures that are being developed in accordance with its inherent trajectories of social development, rather than in a predetermined direction. Modern science is increasingly focused on the study of unique, critical, bifurcation and other nonlinear processes, where exclusive, to some extent, random events begin to play a special role that becomes relevant to macroevolution, changing the course of human evolution. The suddenness of the social changes taking place in a globalized world does not allow us to confidently determine the perspective models of countries and nations future development. Globalization, like any large-scale process, changes the usual way of life, and, along with many benefits, has painful consequences for some social groups. Globalization, according to modern scientists, «can't be regarded as an ordinary linear scheme, at least because it in its existence holds both development and destruction at the same time». In addition, there are new challenges that require fundamentally new approaches to their solution. ; The origins of the scientific reflection of modernization as a social phenomenon date back to the 19th century, the time of the formation of evolutionary theory, which was reflected in the works of O. Cont, E. Durkheim, G. Spencer, K. Marx, etc. On the right remark of modern foreign scientists, the modernization theory – is «the phase that has in sociology and theory of the evolution been completed». Modernization, which at one time was interpreted as the emergence of a «new civilization model», forms the vector of transition from survival values to the values of selfrealization, to the further human development, which underlies a powerful emancipation potential.Modernization in the broadest sense is considered as a process of modernizing and improvement of all spheres of social relations; in the narrow one – as a complex set of transformations, which the social system experiences on the way of the evolution from the traditional agrarian society to the urbanized industrial one. The variety of historical experience in the modernization of societies that were (are) at various stages of civilization development, or have significant differences in culture and traditions, question the possibility of a global generalization, the definition of a stable set of institutions, structures, rules or procedures within a unified theory, the deduction of the common patterns that would serve as a benchmark for all countries and peoples. . The proof of this – are the unsuccessful attempts to develop a universal theory of modernization, based on the conceptual foundations of evolutionism by scientists in the second half of the 20th century.The development of the modernization theory started after the Second World War and disseminated in the 1950s–1960s. It should be emphasized that there was no single theory of modernization, even in the 1950s–1960s. As the researchers point out, it was rather a powerful intellectual movement. In its evolution, the modernization theory has conditionally passed three stages: 50–60, 60–70s and 80–90s of the 20th century. The liberalization of political practice and the modernization theory led to a reassessment of the idea of universal progress in historical evolution; to rethink the model of the development of civilizations, the concepts of «modernity» and «traditionalism». All this together contributed to expanding the boundaries of research and taking into account the influence of not only the center on the periphery, but also the periphery on the center.The main thing that one managed to overcome was stereotypical ideas about the civilization mission of the West in relation to other parts of the world, as well as to realize that the future of mankind is the harmonious combination and coexistence of different cultures that are being developed in accordance with its inherent trajectories of social development, rather than in a predetermined direction. Modern science is increasingly focused on the study of unique, critical, bifurcation and other nonlinear processes, where exclusive, to some extent, random events begin to play a special role that becomes relevant to macroevolution, changing the course of human evolution. The suddenness of the social changes taking place in a globalized world does not allow us to confidently determine the perspective models of countries and nations future development. Globalization, like any large-scale process, changes the usual way of life, and, along with many benefits, has painful consequences for some social groups. Globalization, according to modern scientists, «can't be regarded as an ordinary linear scheme, at least because it in its existence holds both development and destruction at the same time». In addition, there are new challenges that require fundamentally new approaches to their solution.
