Suchergebnisse

The place of religion, in particular Orthodoxy, in the society of the Ukrainian SSR at the beginning of the war with Germany and its allies has been the subject of debate for a long time. It is a factor that necessitated a historiographical analysis of the problem. The purpose of the article is to analyze studies about the status of the Orthodox Church in the Ukrainian SSR at the beginning of the Soviet-German war, to determine their sources and methodological basis, to explain changes in interpretations of the church's place in state and society. The chronological frames of our study covers the period from the beginning of Germany's and its satellites' aggression against the USSR to the occupation by German troops the complete territory of Ukrainian SSR. The geographical frames is limited to the territory of Ukrainian SSR at the beginning of the German aggression, except for the lands annexed by Soviet Union during 1939–1940, because there was no total collectivization and did not take place their comprehensive integration into the Soviet social organism at the moment of Germany's aggression. Our research covers only the territory that was under the control of the Soviet government. The principles of historicism and systematization, methods of comparison and generalization, structuring and analysis were used in the article. It is important to continue scientific research on the relationship between Orthodoxy and society of the Ukrainian SSR in 1941–1942, because it is difficult to assess the level of religiosity in Soviet society at the beginning of the war: NKVD's reports, memoirs and documents of party's institutions don't agree with each other. In the Soviet political system the society influence on the government was artificially limited, so the state organs didn't know public views. Conclusions. In the article the development of views on the role of Orthodoxy in the Ukrainian SSR in this period and traces of the source base formation are summarized. The problems of political influence on the interpretation ...

The problem of allied cooperation and formation of multilateral coalitions takes an important place in the diplomatic history of 1920-1940s'. This article presents an attempt to analyze the structural and motivational factors that influenced the establishment and functioning of the alliance and coalition relations between the leading powers of the time. In the context of multipolar international system peace and stability could be preserved by arrangements of collective security against aggression and hegemonism, or by the balance of power and effective alliances. None of these structural mechanisms could prevent the aggression of the Berlin-Rome "axis" created in the mid-1930s. The political and ideological contradictions and attempts to appease the Nazi regime at the expense of the countries of Central and Eastern Europe led to the defeat of the Anglo-French coalition in the first phase of the Second World War. The creation of the "second" anti-Hitler coalition was based on the common threat to humanity from the aggressive bloc. However, both the creation of the League of Nations and the United Nations Organization later failed to create effective mechanisms able to ensure collective defense against aggression and violation of international peace. ; В історії дипломатії періоду 20-40 рр. ХХ ст. пріоритетне значення посідає проблема формування союзницьких відносин та багатосторонніх коаліцій. В представленій статті автор намагався проаналізувати структурні та мотиваційні чинники, які впливали на встановлення й функціонування союзницьких та коаліційних відносин між тодішніми провідними державами. В умовах багатополярної системи міжнародних відносин мир і стабільність могли забезпечуватися або внаслідок використання механізмів колективної безпеки проти гегемонізму та агресії, або шляхом дотримання балансу сил та дієвих союзницьких зобов'язань. Жоден з цих структурних механізмів не виявився спроможним зупинити агресію держав «осі» Берлін-Рим, створеної в середині 1930-хрр. Політико-ідеологічні протиріччя та спроби замирення нацистського режиму за рахунок країн Центральної та Східної Європи призвели до поразки англо-французької коаліції на початковому етапі Другої світової війни. Основу «другої» антигітлерівської коаліції становило усвідомлення загрози людству, яка походила від держав-агресорів. Утім, ані при створенні Ліги націй, ані в рамках ООН міжнародній спільноті не вдалося започаткувати ефективні механізми, здатні гарантувати колективний захист від агресії та порушень міжнародного миру.

Summary. The purpose of the study is to analyze the problem of representation of the memory of forced laborers of the Second World War in the modern public space and scientific discourse of Ukraine. The methodology of the research is based on the general scientific and special historical methods. The work is based on the principles of historicism, scientific objectivity and the problem chronological approach. The scientific novelty of the article is an attempt to comprehensively study the features of the historical memory of Ostarbeiters as victims of the Second World War, who suffered from the Nazi and later from the Soviet repressive systems. It has been studied that comprehension and further reproduction the people՚s traumatic experiences is an important condition for the formation of the politics and culture of memory of the Second World War and the postwar period in Ukraine. Conclusions. It was found that the process of (re)creation of the historical memory of forced laborers in the public space and in the scientific discourse of Ukraine takes place from the standpoint of recognizing Ostarbeiters as victims of the Nazi and Soviet totalitarian systems. It has been studied that the problems of forced labor as a separate type of crime of the National Socialist state and the traumatic "acquisition of the homeland" by Ostarbeiter-repatriates are transmitted through individual and collective dimensions of historical memory. It is observed that the process of creating the image of forced labor in Ukrainian society is represented through research projects, memorial space, permanent museum exhibitions, museum-exhibition initiatives, feature and documentary films, thematic scientific conferences, educational events (lectures, workshops, museum lessons, school, student competitions, etc.), etc. Therefore, through research and discussion of this topic from different scientific perspectives and at different levels of society, it is possible to free oneself from the past traumatic experience. ; Анотація. Мета дослідження – проаналізувати проблему репрезентації пам՚яті про примусових робітників періоду Другої світової війни в сучасному суспільному просторі та науковому дискурсі України. Методологію дослідження складають загальнонаукові та спеціальні історичні методи. В основу роботи покладено принципи історизму, наукової об՚єктивності та проблемно-хронологічний підхід. Наукова новизна полягає у тому, що зроблена спроба комплексного дослідження особливостей історичної пам՚яті про остарбайтерів як жертв Другої світової війни, котрі постраждали від нацистської, а згодом, від радянської репресивних систем. Простежено, що осмислення та подальше відтворення травматичного досвіду цих людей є важливою умовою формування в Україні політики і культури пам՚яті про Другу світову війну й післявоєнний період. Висновки. З՚ясовано, що процес (від)творення історичної пам՚яті про примусових робітників у суспільному просторі та в науковому дискурсі України відбувається з позиції визнання остарбайтерів жертвами нацистської та радянської тоталітарних систем. Досліджено, що проблеми примусу до праці як окремого виду злочинів націонал-соціалістської держави і травматичного «набуття батьківщини» остарбайтерами-репатріантами транслюються через індивідуальний та колективний виміри історичної пам՚яті. Простежено, що процес конструювання образу примусової праці в українському суспільстві репрезентується через дослідницькі проєкти, меморіальний простір, постійні музейні експозиції, музейно-виставкові ініціативи, художні та документальні фільми, тематичні наукові конференції, освітні заходи (лекції, практичні заняття, музейні уроки, учнівські, студентські конкурси та ін.) тощо. Відтак через дослідження та обговорення цієї теми під різними науковими ракурсами і на різних суспільних рівнях можливе поступове вивільнення від означеного травматичного досвіду.

Summary. The purpose of the study is to analyze the problem of representation of the memory of forced laborers of the Second World War in the modern public space and scientific discourse of Ukraine. The methodology of the research is based on the general scientific and special historical methods. The work is based on the principles of historicism, scientific objectivity and the problem chronological approach. The scientific novelty of the article is an attempt to comprehensively study the features of the historical memory of Ostarbeiters as victims of the Second World War, who suffered from the Nazi and later from the Soviet repressive systems. It has been studied that comprehension and further reproduction the people՚s traumatic experiences is an important condition for the formation of the politics and culture of memory of the Second World War and the postwar period in Ukraine. Conclusions. It was found that the process of (re)creation of the historical memory of forced laborers in the public space and in the scientific discourse of Ukraine takes place from the standpoint of recognizing Ostarbeiters as victims of the Nazi and Soviet totalitarian systems. It has been studied that the problems of forced labor as a separate type of crime of the National Socialist state and the traumatic "acquisition of the homeland" by Ostarbeiter-repatriates are transmitted through individual and collective dimensions of historical memory. It is observed that the process of creating the image of forced labor in Ukrainian society is represented through research projects, memorial space, permanent museum exhibitions, museum-exhibition initiatives, feature and documentary films, thematic scientific conferences, educational events (lectures, workshops, museum lessons, school, student competitions, etc.), etc. Therefore, through research and discussion of this topic from different scientific perspectives and at different levels of society, it is possible to free oneself from the past traumatic experience. ; Анотація. Мета дослідження – проаналізувати проблему репрезентації пам՚яті про примусових робітників періоду Другої світової війни в сучасному суспільному просторі та науковому дискурсі України. Методологію дослідження складають загальнонаукові та спеціальні історичні методи. В основу роботи покладено принципи історизму, наукової об՚єктивності та проблемно-хронологічний підхід. Наукова новизна полягає у тому, що зроблена спроба комплексного дослідження особливостей історичної пам՚яті про остарбайтерів як жертв Другої світової війни, котрі постраждали від нацистської, а згодом, від радянської репресивних систем. Простежено, що осмислення та подальше відтворення травматичного досвіду цих людей є важливою умовою формування в Україні політики і культури пам՚яті про Другу світову війну й післявоєнний період. Висновки. З՚ясовано, що процес (від)творення історичної пам՚яті про примусових робітників у суспільному просторі та в науковому дискурсі України відбувається з позиції визнання остарбайтерів жертвами нацистської та радянської тоталітарних систем. Досліджено, що проблеми примусу до праці як окремого виду злочинів націонал-соціалістської держави і травматичного «набуття батьківщини» остарбайтерами-репатріантами транслюються через індивідуальний та колективний виміри історичної пам՚яті. Простежено, що процес конструювання образу примусової праці в українському суспільстві репрезентується через дослідницькі проєкти, меморіальний простір, постійні музейні експозиції, музейно-виставкові ініціативи, художні та документальні фільми, тематичні наукові конференції, освітні заходи (лекції, практичні заняття, музейні уроки, учнівські, студентські конкурси та ін.) тощо. Відтак через дослідження та обговорення цієї теми під різними науковими ракурсами і на різних суспільних рівнях можливе поступове вивільнення від означеного травматичного досвіду.

Крим – єдиний регіон України, де внаслідок насильницьких дій – політичні репресії, депортації сталінізму, фашистський геноцид – протягом кінця 30–40-х роках ХХ ст. докорінно змінився склад населення. Це призвело до виникнення принципово іншої ідейно-політичної, культурної, ментальної ситуації на півострові, яка дається взнаки й понині. Crimea is the only region of Ukraine, where because of the violence and political repression, deportation, Stalinism, the Nazi genocide – in the late 30−40s of the twentieth century, the population has changed dramatically. This has led to fundamentally different ideological and political, cultural, mental situation on the peninsula, which is known today.

У статті проаналізовано як, починаючи з 1991 р., в українських шкільних підручниках з історії (підручники з всесвітньої історії тут не розглядаються) мінялися інтерпретації подій 1939–1945 рр.; відбувалася поступовавідмова від успадкованого з радянської історіографії поняття «Велика Вітчизняна війна» і запроваджувалося поняття «українського виміруДругої світової війни». Оглянуто підходи до оцінювання підручників з історії, запропоновані європейськими науковцями багатоперспективність, критичне мислення, сформоване на підставі аналізу різноманітних джерел,а завдяки цьому – виховання толерантності й уникання однобічності).Зауважено, що, поділяючи настанови щодо багатоперспективності й критичності, українські науковці наголошують також на потребі надати «відімені науки» згусток знань, потрібних молодій людині для ототожненнясебе з країною (Н. Яковенко), дати молодій людині уяву про пов'язаністьіз своїм суспільством і його минулим (Я. Грицак), та деконструюватифундаментальний радянський міф, котрий залишається стрижневим компонентом ідеологічного колоніалізму щодо України – міф «ВеликоїВітчизняної війни» і «Великої Перемоги» (Л. Зашкільняк). У статті показано, що перші українські підручники хронологічно йконцептуально відповідали радянському наративу про «Велику Вітчизнянувійну». Натомість кожне нове покоління підручників, написаних згідноз оновленими та удосконаленими програмами викладання, серед авторів яких науковці – фахівці з цієї тематики, висвітлювало події Другоїсвітової війни дедалі повніше й адекватніше, поступово відмовляючисьвід радянської міфології, використовуючи новітні методики викладанняі різноманітні джерела. Висвітлено процес формування «українськоговиміру Другої світової війни», покликаний відірвати освітній простірУкраїни від міфології Великої Вітчизняної війни та культу Перемоги,мусив конкурувати з істотним політичним, медійним та культурнимвпливом Росії на український культурний і освітній простір. Окрім того,автори підручників зіткнулися з потужним опором частини українськихполітичних еліт – комуністів, прихильників ідей «русского мира», серед яких було чимало народних депутатів, науковців, освітян, діячів культури. Вони критикували підручники цього періоду, звинувачуючи авторів у перекручуванні правди та відмові від «Великої Перемоги». Названо ключові чинники створення і постійного удосконалення/переписування підручників з історії України: суспільна трансформація, політична свобода, світоглядне й культурне різноманіття, інтелектуальна сміливість, можливість проводити вільні дискусії, а також – потребаформування нової української ідентичності задля ототожнення себе ізкраїною. Ключові слова: історична освіта, наратив, підручник історії,історіографія, міфологія Великої Вітчизняної війни, український вимірДругої світової війни. ; The article analyzes changes in the interpretations of events during the period1939–1945 that have occurred in the writing of Ukrainian school historytextbooks since 1991 (World history textbooks are not considered here). Therewas a gradual rejection of the concept of the "Great Patriotic War" inheritedfrom Soviet historiography, superceded by the introduction of the conceptof the "Ukrainian dimension of the Second World War". The article examinesapproaches proposed by European scholars for evaluating history textbooks. These comprise multiple viewpoints based on the analysis of varioussources of the formation of critical thinking, perspectives that enable the developmentof tolerance and avoidance of one-sidedness. It has been pointed outthat while sharing guidelines for multiple views and critical judgment, Ukrainian scholars also emphasize the need to provide a complex of knowledge "onbehalf of science" necessary for young people in order to promote their senseof identification with the country (N. Yakovenko); solidly grounded knowledgeso as to provide them with conceptions about their connection to their society and their past (Y. Hrytsak), and to counter and critically reflect on the fundamentalSoviet myth that remains the core component of ideological colonialismin Ukraine – namely the myth of the "Great Patriotic War" and the "GreatVictory" (L. Zashkilnyak). The article shows that the first Ukrainian textbooks corresponded chronologicallyand conceptually to the Soviet narrative about the "Great PatrioticWar". However, each new generation of textbooks – by authors who are expertson this subject, and written following updated and improved teaching programs– presented the events of the Second World War more adequately, graduallyabandoning Soviet mythology, employing the newest teaching methodologiesand various sources. The previously documented process of the formation of the "Ukrainian dimension of the Second World War" – designed to removethe Ukrainian educational space from the mythology of the "Great Patrioticcultural and educational space. Moreover, Ukrainian textbook authors faceda powerful opposition by a segment of the Ukrainian political elite – communists,supporters of ideas from the "Russian world" ("Russkiy mir"). Amongthese were many MPs, scholars, educators, and cultural activists. They criticizedvarious textbooks, accusing the authors of distorting the truth and in denialof the "Great Victory". The article seeks to identify the key factors underlying the creating and continuousimprovement and rewriting of history in Ukrainian textbooks: socialtransformation, political freedom, ideological and cultural diversity, intellectualcourage, the possibility for free discussion, and the need to shape a new sense of Ukrainian identity to link citizens with the country. Keywords: historical education, narrative, history textbooks, historiography,mythology of the "Great Patriotic War", the Ukrainian dimension of the SecondWorld War. ; В статье проанализировано как, начиная с 1991 г., в украинских школьных учебниках по истории (учебники по всемирной истории здесь не рассматриваются) менялись интерпретации событий 1939-1945 гг.; происходил постепенный отказ от унаследованного из советской историографии понятия «Великая Отечественная война» и внедрялось понятие «украинского измерения Второй мировой войны». Рассмотрены подходы к оценке учебников по истории, предложенные европейскими исследователями (многоперспективность, критическое мышление, сформированное на основании анализа разнообразных источников, а благодаря этому – воспитание толерантности и избежание односторонности). Отмечено, что, разделяя наставления касательно многоперспективности и критичности, украинские ученые подчеркивают также на потребности предоставить «от имени науки» сгусток знаний, необходимых молодому человеку для отождествления себя со страной (Н. Яковенко), дать молодежи представление о связанности со своим обществом и его прошлым (Я. Грицак), а также деконструировать фундаментальный советский миф, который остается стержневым компонентом идеологического колониализма относительно Украины – миф «Великой Отечественной войны» и «Великой Победы» (Л. Зашкильняк). В статье показано, что первые украинские учебники хронологически и концептуально соответствовали советскому нарративу о «Великой Отечественной войне». В то же время каждое новое поколение учебников, написанных в соответствии с обновленными и усовершенствованными программами преподавания, среди авторов которых ученые – специалисты по этой тематике, освещало события Второй мировой войны все полнее и адекватнее, постепенно отказываясь от советской мифологии, используя новейшие методики преподавания и разнообразные источники. Освещен процесс формирования «украинского измерения Второй мировой войны», призванный оторвать образовательное пространство Украины от мифологии Великой Отечественной войны и культа Победы, который должен конкурировать с существенным политическим, медийным и культурным влиянием России на украинское культурное и образовательное пространство. Кроме того, авторы учебников столкнулись с мощным сопротивлением части украинских политических элит – коммунистов, сторонников идей «русского мира», среди которых было множество народных депутатов, ученых, педагогов, деятелей культуры. Они критиковали учебники этого периода, обвиняя авторов в перекручивании правды и отказе от «Великой Победы». Названы ключевые факторы создания и постоянного усовершенствования / переписывания учебников по истории Украины: общественная трансформация, политическая свобода, мировоззренческое и культурное разнообразие, интеллектуальная смелость, возможность проводить свободные дискуссии, а также – необходимость формирования новой украинской идентичности ради отождествления себя со страной. Ключевые слова: историческое образование, нарратив, учебник истории, историография, мифология Великой Отечественной войны, украинское измерение Второй мировой войны.

It was only through the governmental support of Sorbian language and culture after 1945In the east of Germany, the prerequisites were created to provide different-language literature (AusThe German, Slavic and other languages) into Sorbian. FromFrom 1954 to 1973, the intensive phase of the reception took place, in which mainly critical-Prose from Eastern European countries by Bautzener Domowina-Verlaghas been. The decline of translations - including Ukrainian - forced since 1980The Sorbian readers, to access German-language editions of foreign literature.Keywords: Sorbian literature, literary history after 1945, cultural policy,Translation literature, reception. ; Лише завдяки державній підтримці серболужицької мови і культури після 1945 р. у Східній Німеччині вдалося створити передумови для здійснення перекла-дів з іноземних літератур (німецької, а також зі слов'янських та інших неслов'ян-ських) серболужицькою мовою. З 1954 до 1973 рр. тривав інтенсивний період рецепції перекладних творів. У цей час видавництво "Домовіна" у м. Баутцен пуб-лікувало здебільшого східноєвропейську прозу критичного реалізму. Скорочення кількості перекладів з 1980 р. – у тому числі з української літератури – змушує серболужицького читача користуватися німецькими перекладами з іноземних літе-ратур. Ключові слова: серболужицька література, історія літератури після 1945 р., куль-турна політика, перекладна література, рецепція.

The method used to spread the ideas of the government of the USSR communist political regime in other countries during the Second World War, the activities in this direction of the Communist Party of Czechoslovakia and the regional of the Communist Party of Transcarpathia ; Показано методы распространения правительством СССР идей коммунистического политического режима в других странах в годы Второй мировой войны, деятельность в этом направлении коммунистической партии Чехословакии и краевой коммунистической партии Закарпатья. ; Показано методи поширення урядом СРСР ідей комуністичного політичного режиму в інших країнах у роки Другої світової війни, діяльність у цьому напрямі комуністичної партії Чехословаччини та крайової комуністичної партії Закарпаття

The paper researches the process of forming an international concept of protection and return of historical and cultural values after the ending of the Second World War. The aftermath of the Second World War did not become the starting point for creating an international concept of the protection of cultural heritage. The mentioned problem has been widely discussed at the international level since the nineteenth century. However, the losses caused by the Second World War could not be compared with the losses of any of the wars. Under the influence of understanding the huge losses that the world community had experienced, in particular in the field of culture, the ideas of protecting cultural assets had gained a new wave of development. New threats of the large-scale conflicts that could potentially arise in the world had led the United Nations to find ways to resolve the cultural issue and preserve the cultural heritage of the world. As a result of the work of the United Nations, a number of conventions were developed that had declared the main, basic principles of international cooperation so that governments, authorities, organizations, associations and institutions responsible for cultural activities should be constantly guided by those principles and, as a consequence, ensured a gradual achievement of peace and prosperity, that was, the goal set out in the UN Charter, through the cooperation of all nations in the sphere of education, science and culture. In addition, the content and significance of the UN conventions adopted under the aegis of UNESCO and ratified by the UN member states in terms of their impact on the protection and preservation of the cultural heritage of the world are analyzed. ; У статті досліджується процес формування міжнародної концепції захисту та повернення історико-культурних цінностей після завершення Другої світової війни. Наслідки Другої світової війни не стали відправною точкою для створення міжнародної концепції охорони культурної спадщини. Вказана проблема широко обговорювалась на міжнародному рівні починаючи ще з ХІХст. Проте, спричинені Другою світовою війною збитки не сумірні зі збитками жодної з війн. Під випливом розуміння тих величезних втрат, яких зазнала світова спільнота, зокрема у сфері культури, ідеї захисту культурних надбань набули нової хвилі розвитку. Поряд з цим, аналізується зміст і значення Конвенцій ООН, прийнятих під егідою ЮНЕСКО та ратифікованих країнами-членами ООН, в аспекті їх впливу на охорону та збереження культурної спадщини світу.

The article highlights the nature of the Soviet totalitarian ethnic policy and its influence on the origin of the Polish opposite movement in Western Ukraine at the beginning of the Second World War. It also clarifies the main factors of the formation of active opposite movements among the Polish part of population in the Western Ukraine territory, which withdrew to the Soviet Union due to the distribution of Poland as a result of the Molotov-Ribbentrop Pact. The author defined category of Polish nationality persons, who were dissatisfied with Stalin's repressive policies in 1939-1941 and become that social environment, in which finally formed opposite movement to totalitarianism and, in particular, antinational regime against the Polish ethnos, and the environment from which later appeared activists of this movement. By the author was analyzed the activity of Soviet authorities in the occupied territories of the former «Wshodnih kresuv» of the Second Rich Pospolyta and determined main factors that led to dissatisfaction with the rigid Soviet policy against the former government officials, military precipitators and servants of the Roman Catholic Church. Investigated and determined features of the Polish opposite movement formation in the former eastern Polish territories occupied in 1939 by the Soviet Union and seized in 1941 by Nazi Germany. The article also describes the origin and activity of the first underground Polish armed forces on Ukrainian territory. ; У статті висвітлено характер радянської тоталітарної етнополітики та її вплив на зародження польського руху Опору в Західній Україні на початку Другої світової війни. З'ясовано основні чинники формування активних протестних настроїв частини польського населення на західноукраїнських територіях, що відійшли до СРСР внаслідок поділу Польщі в результаті реалізації пакту Молотова-Ріббентропа. Визначено категорії осіб польської національності, що були невдоволені репресивною сталінською політикою 1939-1941 рр. та стали тим соціальним середовищем, у якому остаточно сформувався рух опору тоталітарному і, зокрема, антинародному, по відношенню до польського етносу, режиму та з середовища якого згодом з'явилися активісти даного руху. Зроблено аналіз діяльності радянської влади на окупованих територіях колишніх «Всходніх Кресув» Другої Речі Посполитої та встановлено основні фактори, що призводили до невдоволення жорсткою політикою радянської влади по відношенню до колишніх державних службовців, військових осадників та служителів Римо-католицької церкви. Досліджено етапи та визначено особливості становлення польського руху Опору на колишніх територіях Східної Польщі, окупованих у 1939 р. СРСР та до окупації цих земель у 1941 р. фашистською Німеччиною. Описано зародження та діяльність перших польських підпільних збройних формувань на території Західної України. ; У статті висвітлено характер радянської тоталітарної етнополітики та її вплив на зародження польського руху Опору в Західній Україні на початку Другої світової війни. З'ясовано основні чинники формування активних протестних настроїв частини польського населення на західноукраїнських територіях, що відійшли до СРСР внаслідок поділу Польщі в результаті реалізації пакту Молотова-Ріббентропа. Визначено категорії осіб польської національності, що були невдоволені репресивною сталінською політикою 1939-1941 рр. та стали тим соціальним середовищем, у якому остаточно сформувався рух опору тоталітарному і, зокрема, антинародному, по відношенню до польського етносу, режиму та з середовища якого згодом з'явилися активісти даного руху. Зроблено аналіз діяльності радянської влади на окупованих територіях колишніх «Всходніх Кресув» Другої Речі Посполитої та встановлено основні фактори, що призводили до невдоволення жорсткою політикою радянської влади по відношенню до колишніх державних службовців, військових осадників та служителів Римо-католицької церкви. Досліджено етапи та визначено особливості становлення польського руху Опору на колишніх територіях Східної Польщі, окупованих у 1939 р. СРСР та до окупації цих земель у 1941 р. фашистською Німеччиною. Описано зародження та діяльність перших польських підпільних збройних формувань на території Західної України.

When Hungary entered into the war against the Soviet Union on 27 June 1941, an objective for Hungary was not the acquisition of some regions of the Soviet Union. Nevertheless, during 1941 and 1942, the Hungarian leadership took several steps to bring the Northeastern Carpathian Foothills (Prykarpattia) permanently under its control and assert its political objectives there. This paper has two main objectives: the reconstruction of the Hungarian plans and intention on the Prykarpattia and the examination of the German reaction to the Hungarian steps. To this end, the author has critically examined the sources on the subject, especially the documents of the Hungarian National Archives, (Hungarian) Military History Archives, Department Military Archives of Federal Archives and Political Archive of the Federal Foreign Office. In his study, the author explores the Hungarian plans for Prykarpattia and their background. These plans were rooted in the promises were made unofficially by the Germans and the policy-making role of the Hungarian military leadership. It is important to note that, although the German-friendly Hungarian military high command sought to do so, these proposals did not come together into a single political plan. The Hungarian military leadership tried to implement three of its ambitious plans: 1) economic exploitation of the occupied border areas; 2) expulsion of "stateless" Jews from Hungary to areas east of Galicia; 3) changing the Northeastern border of Hungary. Overall, Hungarian efforts in the Eastern Galician territories may be considered unsuccessful. Contrary to unofficial promises, the Germans wanted to prevent all Hungarian claims to Prykarpattia. The number of conflicts was further increased that Hungarians often tried to transfer their intentions to south-eastern Galicia without consultation with the Germans.

The article analyzes ethno-demographic capabilities of mobilization resource of various ethnic communities of the Crimean Autonomous Soviet Socialist Republic by the beginning of the war. Military merits of the Crimean Tatar soldiers during the Second World War based on declassified military archives data are presented. Mass heroism exhibited by the soldiers from the first days of the war and until its completion is revealed. Attention is drawn to the unjust accusations of the Crimean Tatar people in the mass collaborators; сomplete discordance of actually exhibited military merits and the myths that have been created artificially by the Soviet punitive bodies and senior leadership of the USSR in order to justify repression on ethnic grounds during the war, total eviction of people from their historical homeland is shown. The post-war myths used by totalitarian Soviet party regime with the aim of moral and psychological suppression and retention in areas of expulsion of the Crimean Tatar people are revealed. Qualitative analysis of the content of award documents revealed the specific displays of military heroism and feats of representatives of various types of troops, as well as the names and military merit of previously unknown soldiers submitted to the nomination of Hero of the Soviet Union, including the title of Hero of the Soviet Union. ; В статье анализируются возможности мобилизационного ресурса различных этнических сообществ Крымской АССР к началу войны; на основе рассекреченных данных военных архивов рассматриваются военные заслуги военнослужащих – крымских татар в годы Второй мировой войны. Подчеркивается, что начиная с первых дней войны и до самого ее окончания, крымские татары героически сражались на ее фронтах. Акцентируется внимание на несправедливых обвинениях крымскотатарского народа в массовом коллаборационизме; на несоответствии реальных военных заслуг крымских татар тем мифам, которые были созданы советскими карательными органами и высшим руководством СССР для оправдания репрессий по национальному признаку в годы войны, тотального выселения крымскотатарского народа с исторической Родины. Подчеркивается, что после войны эти мифы использовались партийно-советским режимом для морально-психологического подавления и удержания крымскотатарского народа в местах высылки. Приводятся результаты социологического (качественного) исследования, проведенного с помощью метода анализа документов, в частности анализа содержания наградных листов, что позволило выявить конкретные военные подвиги крымских татар, воевавших в различных родах войск, а также узнать имена и боевые заслуги ранее неизвестных военнослужащих, представленных к высоким правительственным наградам, в том числе к званию Героя Советского Союза. ; У статті аналізуються можливості мобілізаційного ресурсу різних етнічних спільнот Кримської АРСР до початку війни; на основі розсекречених даних військових архівів розглядаються військові заслуги військовослужбовців - кримських татар у роки Другої світової війни. Підкреслюється, що починаючи з перших днів війни і до самого її закінчення, кримські татари героїчно билися на її фронтах. Акцентується увага на несправедливих звинуваченнях кримськотатарського народу в масовому колабораціонізмі; на невідповідність реальних військових заслуг кримськіх татар тим міфам, які були створені радянськими каральними органами і вищим керівництвом СРСР для виправдання репресій за національною ознакою в роки війни, тотального виселення кримськотатарського народу з історичної Батьківщини. Підкреслюється, що після війни ці міфи використовувалися партійно-радянським режимом для морально-психологічного придушення і утримання кримськотатарського народу в місцях висилки. Наводяться результату соціологічного (якісного) дослідження, проведеного за допомогою методу аналізу документів, зокрема аналізу змісту нагородних листів, що дозволило виявити конкретні військові подвиги кримських татар, які воювали в різних родах військ, а також дізнатися імена та бойові заслуги раніше невідомих військовослужбовців, представлених до високих урядових нагород, в тому числі до звання Героя Радянського Союзу.

The article examines the identity of a juvenile offender, his social and psychological characteristics. The social and economic causes of crimes committed by children are determined. Examples of unemployment of minors and violations of public order are given. The main measures of the Soviet government in the field of crime prevention among homeless children, search for children, creation of an agency network, ideological work are revealed. Statistics on the number and types of crimes committed by minors, as well as their examples are provided. A comparison of juvenile delinquency in the western and eastern regions of the USSR and its features. In particular, a conclusion was made about the effectiveness of the authorities in preventing and overcoming juvenile delinquency in 1942–1945. ; Artykuł analizuje tożsamość młodocianego przestępcy, jego cechy społeczne i psychologiczne. Określono społeczne i ekonomiczne przyczyny przestępstw popełnianych przez dzieci. Podano przykłady bezrobocia nieletnich i naruszania porządku publicznego. Ujawniono główne działania rządu radzieckiego w zakresie zapobiegania przestępczości wśród bezdomnych dzieci, poszukiwania dzieci, tworzenia sieci agencji, pracy ideologicznej. Przedstawiono statystyki dotyczące liczby i rodzajów przestępstw popełnianych przez nieletnich, a także ich przykłady. Porównanie przestępczości nieletnich w zachodnich i wschodnich regionach ZSRR oraz jej cechy. W szczególności wysunięto wniosek o skuteczności władz w zapobieganiu i zwalczaniu przestępczości nieletnich w latach 1942–1945. ; У статті розглядається особистість неповнолітньої дитини, її соціальні та психологічні особливості. Визначаються соціальні та економічні причини негативних вчинків, які здійснені дітьми. Наводяться приклади незайнятості неповнолітніх та порушення громадського порядку. Розкриваються основні заходи радянської влади у сфері запобігання злочинності серед безпритульних дітей, розшук дітей, створення агентурної мережі, ідеологічної роботи. Наводяться статистичні відомості про кількість та види злочинів які вчинялися неповнолітніми, а також їх приклади. Здійснюється порівняння злочинності неповнолітніх у західних і східних областях УРСР та її особливості. Зокрема, зроблено висновок про ефективність діяльності органів влади, щодо попередження та подолання дитячої злочинності в 1942–1945 рр.

This article analyzes the process of creating the German camp system in Poland. The Nazi racial politics towards the Jews promoted their isolation from the so-called "full part of society". For this purpose, two main mechanisms for their separation were created: concentration camps, some of which were transformed into "factories of death", and Jewish ghettos. The establishment of concentration camps in Poland was preceded by a long process of organizational and legal registration first in Germany itself, and later on the territories occupied by it. This process was accompanied by numerous Jewish pogroms and arrests, which was an integral part of the Nazi anti-Semitic policy. Concentration camps were carefully thought out and well-organized institutions with a refined mechanism of prisoners' maintenance, coercion and punishment. Different by their intended purpose were "death camps" that were not intended to hold prisoners, but to destroy them quickly and in large scale. Most of them were located on the territory of Poland, where the Jews from all over Europe were brought. These included Chelmno, Belzec, Sobibor, Treblinka, Auschwitz-Birkenau and Maydanek. It was observed in the article that German concentration camps were created to isolate, repress and destroy the undesirable elements of the regime. Despite the early formation of this system, its dissemination in the territories occupied by the Nazis, particularly in Poland, took place in 1938-1939s. At that time the German concentration camps turned into an instrument of ruthless anti-Semitic policy that became a classic genocide. Due to the fact that the concentration camps capacities did not allow to sufficiently fulfill their tasks, during 1939-1945s in Poland, new, so-called "death camps" were established. They were equipped with gas chambers and crematorium that carried out large-scale destruction of the Jews. ; W artykule przeanalizowano proces tworzenia niemieckiego systemu obozowego. Ustalono, że proces zakładania obozów koncentracyjnych w Polsce był poprzedzony długim procesem rejestracji organizacyjno-prawnej początkowo w samych Niemczech, a następnie na terytoriach przez nie okupowanych. Procesowi temu towarzyszyły liczne żydowskie pogromy i aresztowania przedstawicieli tej grupy etnicznej і stanowiły integralną część nazistowskiej polityki antysemickiej. Obozy koncentracyjne były dobrze przemyślanymi instytucjami o dobrze udokumentowanej technice przetrzymywania więźniów, zapewniające odpowiedni przymus i karę. Inne cele były w "obozów śmierci" – zniszczenie więźniów na dużą skalę. Większość z nich znajdowała się na terenie Polski, gdzie sprowadzono Żydów z całej Europy. Należały do nich Chełmno, Bełżec, Sobibór, Treblinka, Auschwitz-Birkenau i Maydanek. ; У даній статті проаналізовано процес створення німецької табірної системи на території Польщі та встановлено, що процесу створенню концентраційних таборів на території Польщі передувала тривала процедура організаційного та юридичного оформлення спочатку в самій Німеччині, а згодом і на окупованих нею територіях. Концентраційні табори були ретельно продуманими та добре організованими закладами з відточеною технікою утримання в'язнів, забезпеченням належного примусу та покарань. Іншими за призначеннями були «табори смерті», які не мали на меті утримувати в'язнів, а швидко та у великих масштабах їх знищувати. Більшість з них розташовувались на території Польщі, куди звозили євреїв з усієї Європи. До них належали Хелмно, Белжець, Собібор, Треблінка, Аушвіц-Біркенау і Майданек.

This article analyzes the process of creating the German camp system in Poland. The Nazi racial politics towards the Jews promoted their isolation from the so-called "full part of society". For this purpose, two main mechanisms for their separation were created: concentration camps, some of which were transformed into "factories of death", and Jewish ghettos. The establishment of concentration camps in Poland was preceded by a long process of organizational and legal registration first in Germany itself, and later on the territories occupied by it. This process was accompanied by numerous Jewish pogroms and arrests, which was an integral part of the Nazi anti-Semitic policy. Concentration camps were carefully thought out and well-organized institutions with a refined mechanism of prisoners' maintenance, coercion and punishment. Different by their intended purpose were "death camps" that were not intended to hold prisoners, but to destroy them quickly and in large scale. Most of them were located on the territory of Poland, where the Jews from all over Europe were brought. These included Chelmno, Belzec, Sobibor, Treblinka, Auschwitz-Birkenau and Maydanek. It was observed in the article that German concentration camps were created to isolate, repress and destroy the undesirable elements of the regime. Despite the early formation of this system, its dissemination in the territories occupied by the Nazis, particularly in Poland, took place in 1938-1939s. At that time the German concentration camps turned into an instrument of ruthless anti-Semitic policy that became a classic genocide. Due to the fact that the concentration camps capacities did not allow to sufficiently fulfill their tasks, during 1939-1945s in Poland, new, so-called "death camps" were established. They were equipped with gas chambers and crematorium that carried out large-scale destruction of the Jews. ; W artykule przeanalizowano proces tworzenia niemieckiego systemu obozowego. Ustalono, że proces zakładania obozów koncentracyjnych w Polsce był poprzedzony długim procesem rejestracji organizacyjno-prawnej początkowo w samych Niemczech, a następnie na terytoriach przez nie okupowanych. Procesowi temu towarzyszyły liczne żydowskie pogromy i aresztowania przedstawicieli tej grupy etnicznej і stanowiły integralną część nazistowskiej polityki antysemickiej. Obozy koncentracyjne były dobrze przemyślanymi instytucjami o dobrze udokumentowanej technice przetrzymywania więźniów, zapewniające odpowiedni przymus i karę. Inne cele były w "obozów śmierci" – zniszczenie więźniów na dużą skalę. Większość z nich znajdowała się na terenie Polski, gdzie sprowadzono Żydów z całej Europy. Należały do nich Chełmno, Bełżec, Sobibór, Treblinka, Auschwitz-Birkenau i Maydanek. ; У даній статті проаналізовано процес створення німецької табірної системи на території Польщі та встановлено, що процесу створенню концентраційних таборів на території Польщі передувала тривала процедура організаційного та юридичного оформлення спочатку в самій Німеччині, а згодом і на окупованих нею територіях. Концентраційні табори були ретельно продуманими та добре організованими закладами з відточеною технікою утримання в'язнів, забезпеченням належного примусу та покарань. Іншими за призначеннями були «табори смерті», які не мали на меті утримувати в'язнів, а швидко та у великих масштабах їх знищувати. Більшість з них розташовувались на території Польщі, куди звозили євреїв з усієї Європи. До них належали Хелмно, Белжець, Собібор, Треблінка, Аушвіц-Біркенау і Майданек.