Suchergebnisse

The importance of new insurance tools and methods for risk management in the digital economy is considered, new threats and risks of the economic entities that are generated in the digital economy are identified, factors that constrain the development of cyber insurance and implementation of insuretech solutions are revealed, the preconditions for their recognition are revealed directions and proposed measures to expand them, the feasibility of introducing and using new insurance tools and methods for risk management in digital terms is substantiated ing economy. Key words: insurance, new tools and methods of insurance, risk management, digital economy, cyber insurance, insuretech solutions. REFERENCES1. Abakumenko, O.V. (2013) Modeluvannya rivnya konkurencii na finansovomu rynku Ukrainy [Modelling the level of competition at the financial market of Ukraine]. Businessinform, (5), 302–310.2. Akkozov, B. Strahovschiki RK gotovy k online-strahovaniu, a zakonodavstvo – net [LCD Insurance ready for online-strahovaniû, and legislation-no]. Retrieved from http://www.kursiv.kz/news/details/finansy/strakhovshchiki_rk_gotovy_k_online_strakhovaniyu_a_zakonodatelstvo_net/3. Bazilevich, V.D. (2012) Novitni tendencii ta protyrichchya na strahovomy rynku Ukrainy [New trends and contradictions at the insurance market of Ukraine]. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economy, (133), 5- 8.4. Bratuk, V.P. (2015) Sutnist kiber-zlochyniv ta strahovyi zahyst vid kiber-ryzykiv v Ukrini [The essence of cyber crimes and the insurance coverage against cyber risks in Ukraine]. Actual problems of economics, (9), 421-427.5. Voronova, T. Bezopasnyi internet [Safe internet]. Retrieved from http://ru.calameo.com/books/002793881c6046eb0d2fb6. Gamankova, O.O. (2009) Informaciini vydy doslidghennya stupenya monopolizacii rynku strahovyh poslug Ukrainy [Information issues of the degree of monopolization of the insurance services market of Ukraine]. Actual problems of economics, ( 10), 80 – 87.7. Zolotareva, O.V. (2017) Kluchovi tendencii ta prioritety rozvytku rynku strahovyh poslug v Ukraini [Key trends and priorities of the insurance market development in Ukraine]. Economy and society, (11), 413-420.8. Ivaschenko, A.N., Sharko I.A (2016) Mirovoi rynok strahovaniya kiber-riskov: perspektivy I prepyatstviya dlya razvitiya v Respublike Belarus [The global cyber risk insurance market: prospects and obstacles for development in Republic Belarus. Materials of the IX International Scientific and Practical Conference of Students "National Economy of Republic Belarus: Problems and Prospects for Development." Minsk: BGAU.9. Kutlina, G. (2017) Svitovyi rynok strahovyh poslug v umovah zminy paradygmy globalnogo ekonomichnogo rozvytku [The insurance market in the context of changing the paradigm of global economic development]. World of Finance. (3(52)), 48-59.10. Malikova, I.P. (2017) Ocinka koncentracii strahovogo rynku Ukrainy, ii zzvyazok z procesamy monopolizacii ta konkurencii [Estimation of concentration of insurance market of Ukraine, its connection with monopolization and competition processes]. Kherson State University Scientific Herald. Series "Economic Sciences", (23), 76-79.11. Na poroge ―cyfrovogo buduschego‖ [On the cusp of a "digital future‖]. A. V. Keshelava, V.G. Budanov, V.U. Rumyancev and other (2017). VNIIGeosystem.12. Pavlova, O. Strahovoi biznes beret kurs na innovacii [The insurance business directs to innovations]. Retrieved from http://www.pcweek.ru/idea/article/detail.php?ID=123103.13. Pidsumky diyalnosti strahovyh kompanii za 2017 rik [Results of insurance companies activity for 2017 year]. Retrieved from https://www.nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/SK/2017 _rik/sk_% 202017.pdf.14. Ponomareva, O.B. (2015) Vyznachennya problem strahovogo rynku ta ih vyrishennya [Defining the problems of the insurance market and solving them]. Global and national problems of the economy, (5). Retrieved from http://global-national.in.ua/issue-5-201515. Prykazuk, N.V. (2016) Progresyvnyi dosvid zarubighnyh krain u vyrishenni problem rozvytku kiberstrahuvannya [Progressive experience of foreign countries in solving problems of cyber insurance]. Bulletin of the Odessa National University. Series: "Economics", (2), 164-168.16. Allianz Risk Barometer Top Business Risks 2016. Retrieved from http://www.agcs.allianz.com/assets/PDFs/Reports/AllianzRiskBarometer2016.pdf17. Böhme, R., Schwartz, G. (2010) Modeling cyber-insurance: towards a unifying framework. WEIS. Retrieved from http://econinfosec.org/ archive/weis2010/papers/session5/weis2010_boehme.pdf.18. 2018.iforum.ua/ru/speakers/alexandra-gladyshevskaya/ Marotta A. A Survey on Cyber-Insurance. Marotta A., Martinelli F., Nanni S., Yautsiukhin A. Bologna, Italy: Unipol Gruppo Finanziario S.p.A.19. The digital insurer. A new era in insurance: Cloud computing changes the game. Accenture.20. World insurance in 2015: steady growth amid regional disparities. Retrieved from http://media.swissre.com/documents/sigma_3_2016_en.pdf. ; Рассмотрены значение новых инструментов и методов страхования для управления рисками в условиях цифровой экономики, определены новые угрозы и риски экономических субъектов, которые генерируются в условиях цифровой экономики, выявлены факторы которые сдерживают развитие кибер-страхования и внедрение insuretech-решений, раскрыто предпосылки их активизации и определены направления и предложены меры по их расширению, обоснована целесообразность внедрения и использования новых инструментов и методов страхования для управления рисками в условиях цифр вой экономики. Ключевые слова: страхование, новые инструменты и методы страхования, управления рисками, цифровая экономика, кибер-страхование, insuretech-решения. Список использованной литературы1. Абакуменко О.В. Моделювання рівня конкуренції на фінансовому ринку України. Бізнесінформ. 2013. № 5. С. 302–310.2. Аккозов Б. Страховщики РК готовы к online-страхованию, а законодательство – нет: URL: http://www.kursiv.kz/news/details/finansy/strakhovshchiki_rk_gotovy_k_online_strakhovaniyu_a_zakonodatelstvo_net/3. Базилевич В.Д. Новітні тенденції та протиріччя на страховому ринку України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. 2012. Вип. 133. С. 5- 8.4. Братюк В.П. Сутність кібер-злочинів та страховий захист від кібер-ризиків в Україні. Актуальні проблеми економіки. 2015. № 9. С. 421-427.5. Воронова Т. Безопасный интернет URL: http://ru.calameo.com/books/002793881c6046eb0d2fb6. Гаманкова О.О. Інформаційні вади дослідження ступеня монополізації ринку страхових послуг України. Актуальні проблеми економіки. 2009. № 10. С. 80 – 87.7. Золотарьова О.В. Ключові тенденції та пріоритети розвитку ринку страхових послуг в Україні Економіка і суспільство. 2017. №11. С. 413-420.8. Иващенко А.Н., Шарко И.А. Мировой рынок страхования кибер-рисков: перспективы и препятствия для развития в Республике Беларусь. «Национальная экономика Республики Беларусь: проблемы и перспективы развития» материалы IX междунар. науч.-практ. конф. студентов. г. Минск: БГЭУ, 2016. C. 196–202.9. Кулина Г. Cвітовий ринок страхових послуг в умовах зміни парадигми глобального економічного розвитку. Світ фінансів. 2017. № 3(52). С. 48-59.10. Малікова І.П. Оцінка концентрації страхового ринку України, її зв'язок з процесами монополізації та конкуренції. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки». 2017. Вип. 23. С. 76-79.11. На пороге «цифрового будущего». / за ред. А.В. Кешелава, В.Г. Буданов, В.Ю. Румянцев и др. ВНИИГеосистем, 2017. 28 с.12. Павлова О. Страховой бизнес берет курс на инновации URL: http://www.pcweek.ru/idea/article/detail.php?ID=123103.13. Підсумки діяльності страхових компаній за 2017 рік. URL: https://www.nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/SK/2017 _rik/sk _% 202017.pdf14. Пономарьова О.Б. Визначення проблем страхового ринку та їх вирішення. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. №5. URL: http://global-national.in.ua/issue-5-201515. Приказюк Н.В. Прогресивний досвід зарубіжних країн у вирішенні проблем розвитку кіберстрахування. Вісник Одеського національного університету. Серія: «Економіка». 2016. Вип. 2. С. 164-168.16. Allianz Risk Barometer Top Business Risks 2016. URL: http://www.agcs.allianz.com/assets/PDFs/Reports/AllianzRiskBarometer2016.pdf17. Böhme R., Schwartz G. (2010) Modeling cyber-insurance: towards a unifying framework. WEIS. URL: http://econinfosec.org/ archive/weis2010/papers/session5/weis2010_ boehme.pdf.18. 2018.iforum.ua/ru/speakers/alexandra-gladyshevskaya/ Marotta A. A Survey on Cyber-Insurance. Marotta A., Martinelli F., Nanni S., Yautsiukhin A. Bologna, Italy: Unipol Gruppo Finanziario S.p.A.19. The digital insurer. A new era in insurance: Cloud computing changes the game. Accenture.20. World insurance in 2015: steady growth amid regional disparities. URL: http://media.swissre.com/documents/sigma_3_2016_en.pdf. ; Розглянуто значення нових інструментів та методів страхування для управління ризиками в умовах цифрової економіки, окреслено нові загрози та ризики економічних суб'єктів, які генеруються в умовах цифрової економіки, виявлено чинники що стримують розвиток кібер-страхування та впровадження insuretech-рішень, розкрито передумови їх активізації та визначено напрями й запропоновано заходи щодо їх розширення, обґрунтовано доцільність впровадження та використання нових інструментів та методів страхування для управління ризиками в умовах цифрової економіки. Ключові слова: страхування, нові інструменти та методи страхування, управління ризиками, цифрова економіка, кібер-страхування, insuretech-рішення. Список використаної літератури1. Абакуменко О.В. Моделювання рівня конкуренції на фінансовому ринку України. Бізнесінформ. 2013. № 5. С. 302–310.2. Аккозов Б. Страховщики РК готовы к online-страхованию, а законодательство – нет: URL: http://www.kursiv.kz/news/details/finansy/strakhovshchiki_rk_gotovy_k_online_strakhovaniyu_a_zakonodatelstvo_net/3. Базилевич В.Д. Новітні тенденції та протиріччя на страховому ринку України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. 2012. Вип. 133. С. 5- 8.4. Братюк В.П. Сутність кібер-злочинів та страховий захист від кібер-ризиків в Україні. Актуальні проблеми економіки. 2015. № 9. С. 421-427.5. Воронова Т. Безопасный интернет URL: http://ru.calameo.com/books/002793881c6046eb0d2fb6. Гаманкова О.О. Інформаційні вади дослідження ступеня монополізації ринку страхових послуг України. Актуальні проблеми економіки. 2009. № 10. С. 80 – 87.7. Золотарьова О.В. Ключові тенденції та пріоритети розвитку ринку страхових послуг в Україні Економіка і суспільство. 2017. №11. С. 413-420.8. Иващенко А.Н., Шарко И.А. Мировой рынок страхования кибер-рисков: перспективы и препятствия для развития в Республике Беларусь. «Национальная экономика Республики Беларусь: проблемы и перспективы развития» материалы IX междунар. науч.-практ. конф. студентов. г. Минск: БГЭУ, 2016. C. 196–202.9. Кулина Г. Cвітовий ринок страхових послуг в умовах зміни парадигми глобального економічного розвитку. Світ фінансів. 2017. № 3(52). С. 48-59.10. Малікова І.П. Оцінка концентрації страхового ринку України, її зв'язок з процесами монополізації та конкуренції. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки». 2017. Вип. 23. С. 76-79.11. На пороге «цифрового будущего». / за ред. А.В. Кешелава, В.Г. Буданов, В.Ю. Румянцев и др. ВНИИГеосистем, 2017. 28 с.12. Павлова О. Страховой бизнес берет курс на инновации URL: http://www.pcweek.ru/idea/article/detail.php?ID=123103.13. Підсумки діяльності страхових компаній за 2017 рік. URL: https://www.nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/SK/2017 _rik/sk _% 202017.pdf14. Пономарьова О.Б. Визначення проблем страхового ринку та їх вирішення. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. №5. URL: http://global-national.in.ua/issue-5-201515. Приказюк Н.В. Прогресивний досвід зарубіжних країн у вирішенні проблем розвитку кіберстрахування. Вісник Одеського національного університету. Серія: «Економіка». 2016. Вип. 2. С. 164-168.16. Allianz Risk Barometer Top Business Risks 2016. URL: http://www.agcs.allianz.com/assets/PDFs/Reports/AllianzRiskBarometer2016.pdf17. Böhme R., Schwartz G. (2010) Modeling cyber-insurance: towards a unifying framework. WEIS. URL: http://econinfosec.org/ archive/weis2010/papers/session5/weis2010_ boehme.pdf.18. 2018.iforum.ua/ru/speakers/alexandra-gladyshevskaya/ Marotta A. A Survey on Cyber-Insurance. Marotta A., Martinelli F., Nanni S., Yautsiukhin A. Bologna, Italy: Unipol Gruppo Finanziario S.p.A.19. The digital insurer. A new era in insurance: Cloud computing changes the game. Accenture.20. World insurance in 2015: steady growth amid regional disparities. URL: http://media.swissre.com/documents/sigma_3_2016_en.pdf.

In the article the question of the place of organizational and legal support in the process of adaptation of the activity of higher educational institutions in the conditions of the modern institutional environment is considered. Organizational and legal support makes it possible to adapt institutions of higher education to market conditions of functioning, taking into account both the state regulation of this sphere of entrepreneurship, and the peculiarities of internal management of the functioning of each individual institution. Key words: higher educational institutions, organizational and legal support, institutional environment, adaptation process. REFERENCES1.Boyko, O. (2012) Analiz normatyvno-pravovoho zabezpechennya yakosti vyshchoyi osvity uvyshchykh navchal nykh zakladakh. [An analysis of the normative and legal provision of the quality of higher education in higher educational institutions.] Lviv: NU "Lvivska politekhnika".2.Zharova, O. P. (2016) Pravovi zasady funktsionuvannya vyshchoho navchalnoho zakladu vUkrayini. [Legal principles of functioning of a higher educational institution in Ukraine.] Naukovyy visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2016_19_153.Zharova, O. P. (2016) Prava vyshchoho navchalnoho zakladu za zakonodavstvom Ukrayiny.[Rights of the higher educational institution under the legislation of Ukraine.] Pivdennoukrayinskyy pravnychyy chasopys. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pupch_2016_2_504.Antonyuk, T. (2014) Zakonodavche zabezpechennya mizhnarodnoyi diyalnosti u sferivyshchoyi osvity Ukrayiny. [Legislative support of international activity in the field of higher education of Ukraine] Ukrayinoznavchyy almanakh. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2014_16_445.Volivach, A.P., Khimicheva, H.I. (15 chervnya 2017 r.).Normatyvno-pravove zabezpechennyayakosti osvity VNZ. [Regulatory and legal support of the quality of education of higher educational institutions .] in Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiya «Mekhatronni systemy: innovatsiyi ta inzhynirynh» (S. 234—235). Kyyiv. KNUTD.6.Verkhovna rada Ukrayiny. (1996). Konstytutsiya Ukrayiny: Zakon Ukrayiny. [Constitution ofUkraine:Law of Ukraine.] Retrieved from: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%807.Verkhovna rada Ukrayiny. (2017) Pro osvitu: Zakon Ukrayiny [About Education: Law ofUkraine]. Retrieved from:: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-198.Verkhovna rada Ukrayiny. (2014) Pro vyshchu osvitu.: Zakon Ukrayiny [About highereducation: Law of Ukraine]. Retrieved from:: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1556-189.Verkhovna rada Ukrayiny. (2015) Pro naukovu i naukovo-tekhnichnu diyalʹnist: ZakonUkrayiny [On scientific and scientific and technical activities: Law of Ukraine]. Retrieved from:: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/848-1910.Verkhovna rada Ukrayiny. (2001) Pro priorytetni napryamy rozvytku nauky i tekhniky: Zakon Ukrayiny [On the priority directions of development of science and technology: Law of Ukraine]. Retrieved from:: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-1411.Verkhovna rada Ukrayiny. (2002) Pro innovatsiynu diyalnist: Zakon Ukrayiny [About innovation activity: Law of Ukraine]. Retrieved from:: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/40-1512.Verkhovna rada Ukrayiny. (2011) Pro priorytetni napryamy innovatsiynoyi diyalnosti v Ukrayini: Zakon Ukrayiny [On the priority directions of innovation activity in Ukraine: Law of Ukraine]. Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3715-1713.Verkhovna rada Ukrayiny. (2006) Pro derzhavne rehulyuvannya diyalnosti u sferi transferu tekhnolohiy: Zakon Ukrayiny [On state regulation of activities in the field of technology transfer: Law of Ukraine]. Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/143-1614.Kabinet ministriv Ukrayiny. (1993). Pro Derzhavnu natsionalʹnu prohramu "Osvita" ("Ukrayina XXI stolittya"). [About the State National Program "Education" ("Ukraine XXI Century")]. Retrieved from:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF15.Prezydent Ukrayiny. (2013). Pro Natsionalnu stratehiyu rozvytku osvity v Ukrayini na period do 2021 roku. [On the National Strategy for the Development of Education in Ukraine until 2021]. Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/344/201316.Kontseptsiya rozvytku osvity Ukrayiny na period 2015–2025 rokiv [Concept of the development of Ukrainian education for the period 2015-2025]. Retrieved from: http://old.mon.gov.ua/ua/prviddil/1312/1390288033/1414672797/17.Spilna deklaratsiya ministriv osvity Yevropy "Yevropeyskyy prostir u sferi vyshchoyi osvity". Deklaratsiya. [Joint Declaration of the Ministers of Education of Europe "European Space in Higher Education". Declaration]. (1999). Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_52518.Standarty i rekomendaciji shhodo zabezpechennja jakosti v Jevropejsjkomu prostori vyshhoji osvity (ESG) – K.: TOV ―CS‖, 2015. – 32 c.19.Mezhdunarodnyy standart ISO 9001:2015. Sistemy menedzhmenta kachestva. [Quality management systems]. Trebovaniya. ; В статье рассмотрен вопрос места организационно-правового обеспечения в процессе адаптации деятельности высших учебных заведений в условиях современной институциональной среды. Организационно-правовое обеспечение дает возможность приспособления учреждения высшего образования к рыночным условиям функционирования с учетом как государственного регулирования данной сферы предпринимательства, так особенностей внутреннего менеджмента функционирования каждого отдельного вуза. Ключевые слова: высшие учебные заведения, организационно-правовое обеспечение, институциональная среда, процесс адаптации. Список использованной литературы1. Бойко О. Аналіз нормативно-правового забезпечення якості вищої освіти у вищихнавчальних закладах. Вимірювальна техніка та метрологія : міжвідомчий науково-технічний збірник. Львів: Видавництво Національного університету "Львівськаполітехніка". 2012. Випуск 73. С. 133–135.2. Жарова О. П. Правові засади функціонування вищого навчального закладу в Україні.Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція.2016. Вип. 19.С.49-52. [Електронний ресурс] URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2016_19_153. ЖароваО. П. Права вищого навчального закладу за законодавством України.Південноукраїнський правничий часопис. 2016. № 2. С. 178-181. [Електронний ресурс] URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pupch_2016_2_504. Антонюк Т. Законодавче забезпечення міжнародної діяльності у сфері вищої освітиУкраїни. Українознавчий альманах. 2014. Вип. 16. С. 211-215. [Електронний ресурс]URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2014_16_445. Волівач А.П., Хімічева Г.І. Нормативно-правове забезпечення якості освітиВНЗ.///Міжнародна науково-практична конференція «Мехатронні системи: інновації таінжиніринг» (Київ, Україна 15 червня 2017 р.). — К.: КНУТД, 2017. — С. 234—235.6. Конституція України. Закон28.06.1996 № 254к/96-ВР URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%807. Про освіту. Закон від 05.09.2017 № 2145-VIII [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-198. Про вищу освіту. Закон 01.07.2014 № 1556-VII [Електронний ресурс] URL:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1556-189. Про наукову і науково-технічну діяльність. Закон 26.11.2015 № 848-VIII [Електроннийресурс] URL:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/848-1910. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки. Закон 11.07.2001 № 2623-III[Електронний ресурс] URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-1411. Про інноваційну діяльність. Закон 04.07.2002 № 40-IV [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/40-1512. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні. Закон 08.09.2011 № 3715-VI[Електронний ресурс] URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3715-1713. Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій. Закон 14.09.2006№ 143-V URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/143-1614. Про Державну національну програму "Освіта" ("Україна XXI століття"). ПостановаКабінету Міністрів України 03.11.1993 № 896 [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF15. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року. УказПрезидента України25.06.2013 №344/2013 [Електронний ресурс] URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/344/201316. Концепція розвитку освіти України на період 2015–2025 років [Електронний ресурс]URL:http://old.mon.gov.ua/ua/prviddil/1312/1390288033/1414672797/17. Спільна декларація міністрів освіти Європи "Європейський простір у сфері вищої освіти".Декларація19.06.1999 [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_52518. Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищоїосвіти (ESG) – К.: ТОВ ―ЦС‖, 2015. – 32 c.19. Международный стандарт ISO 9001:2015. Системы менеджмента качества. Требования. ; У статті розглянуто питання місця організаційно-правового забезпечення в процесі адаптації діяльності закладів вищої освіти до умов сучасного інституційного середовища. Організаційно-правове забезпечення дає можливість пристосування закладу вищої освіти до ринкових умов функціонування з урахуванням як державного регулювання даної сфери підприємництва, так особливостей внутрішнього менеджменту функціонування кожного окремого ВНЗ. Ключові слова: вищій заклад освіти, організаційно-правове забезпечення, інституційне середовище, процес адаптації. Список використаної літератури1. Бойко О. Аналіз нормативно-правового забезпечення якості вищої освіти у вищихнавчальних закладах. Вимірювальна техніка та метрологія : міжвідомчий науково-технічний збірник. Львів: Видавництво Національного університету "Львівськаполітехніка". 2012. Випуск 73. С. 133–135.2. Жарова О. П. Правові засади функціонування вищого навчального закладу в Україні.Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція.2016. Вип. 19.С.49-52. [Електронний ресурс] URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2016_19_153. ЖароваО. П. Права вищого навчального закладу за законодавством України.Південноукраїнський правничий часопис. 2016. № 2. С. 178-181. [Електронний ресурс] URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pupch_2016_2_504. Антонюк Т. Законодавче забезпечення міжнародної діяльності у сфері вищої освітиУкраїни. Українознавчий альманах. 2014. Вип. 16. С. 211-215. [Електронний ресурс]URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2014_16_445. Волівач А.П., Хімічева Г.І. Нормативно-правове забезпечення якості освітиВНЗ.///Міжнародна науково-практична конференція «Мехатронні системи: інновації таінжиніринг» (Київ, Україна 15 червня 2017 р.). — К.: КНУТД, 2017. — С. 234—235.6. Конституція України. Закон28.06.1996 № 254к/96-ВР URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%807. Про освіту. Закон від 05.09.2017 № 2145-VIII [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-198. Про вищу освіту. Закон 01.07.2014 № 1556-VII [Електронний ресурс] URL:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1556-189. Про наукову і науково-технічну діяльність. Закон 26.11.2015 № 848-VIII [Електроннийресурс] URL:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/848-1910. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки. Закон 11.07.2001 № 2623-III[Електронний ресурс] URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-1411. Про інноваційну діяльність. Закон 04.07.2002 № 40-IV [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/40-1512. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні. Закон 08.09.2011 № 3715-VI[Електронний ресурс] URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3715-1713. Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій. Закон 14.09.2006№ 143-V URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/143-1614. Про Державну національну програму "Освіта" ("Україна XXI століття"). ПостановаКабінету Міністрів України 03.11.1993 № 896 [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF15. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року. УказПрезидента України25.06.2013 №344/2013 [Електронний ресурс] URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/344/201316. Концепція розвитку освіти України на період 2015–2025 років [Електронний ресурс]URL:http://old.mon.gov.ua/ua/prviddil/1312/1390288033/1414672797/17. Спільна декларація міністрів освіти Європи "Європейський простір у сфері вищої освіти".Декларація19.06.1999 [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_52518. Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищоїосвіти (ESG) – К.: ТОВ ―ЦС‖, 2015. – 32 c.19. Международный стандарт ISO 9001:2015. Системы менеджмента качества. Требования.

When we talk about historical revisionism, negative connotations as a rule are prevailing. Prohibition of revision of certain historical interpretation and assessment is one of the tasks of historical policy which is carried out by adopting so-called «memorial laws». Taking care of the formation of the desired representations of the past (narratives) is directly related to the interests of institutionalized power in its own stabilization and strengthening. Power is a function of the community, whose identity is formed historically. Consolidation of collective identity through the support and repro- duction of common representations of the past is one of the tools to strengthen power. At the same time, the very nature of human experience acquisition which is permanent mediation of the horizon of the past and the present, presuppose a reinterpretation of this past. Major shifts in the experience of generations, which occur as a result of certain social changes, lead to a new look at the past of the community. In this sense, rethinking and rewriting history becomes necessary to clarify, update, rationalize the collective identity, which is problematized by new experience. Historical policy can both respond to this need for identity transformation through re- thinking representations of one's own past and come into conflict with it. In the latter case, the narratives transferring by institutional power begin to conflict with the communicative memory of the generation experiencing a shift. One of the tools of self-preservation of power in this situ- ation is blocking of living historical experience, which can take various forms. The culmination of such a blockade is «hermetization» of historical time that take place in totalitarian state. The living historicity of experience, which requires a constant rethinking of one's own historically inherited identity, is replaced by an artificial, time-frozen identity, which, precisely because of this nature, becomes fragile and doomed to destruction. On the other hand, the rewriting of history initiated by the authorities within the framework of historical policy may face resistance to the representations of the past rooted in the commu- nicative and cultural memory. The resistance of historical narratives indicates that the collective memory and the identity founded in it are not only a power construct, but also a spontaneous layering of sediments of historical experience. In today's world of global communications and unified everyday practices, historical narra- tives are beginning to play an increasing role, as they remain the only seat of identity. At the same time, this process reinforces the conflict potential of communities, which can be observed in many examples of the revival of historically motivated political ambitions. In this situation, a critical clarification of various interpretations of the past becomes a means of rationalizing the historically inherited identity of communities as a necessary condition for intercultural dialogue. ; У сучасній суспільній думці феномен історичного ревізіонізму має, переважно, негативні ко- нотації. Одним з головних завдань історичної політики сучасних держав є заборона перегля- ду певних історичних інтерпретацій та оцінок, яка реалізується за допомогою так званих «меморіальних законів». Опікування формуванням бажаних репрезентацій минулого (нарати- вів) безпосередньо пов'язане з інтересами влади у власній стабілізації та підсиленні. Влада є функцією спільноти, ідентичність якої формується історично. Консолідація колективної іден- тичності через підтримання та відтворення спільних репрезентацій минулого є одним із інст- рументів зміцнення влади. В той же час сам характер набуття людиною історичного досвіду, який є постійним опосередкуванням горизонту минулого сучасним, передбачає і реінтерпретацію цього мину- лого. Великі зрушення у досвіді поколінь, які відбуваються внаслідок певних соціальних змін, зумовлюють і новий погляд на минуле спільнот. У цьому сенсі якраз переосмислення та пере- писування історії стає необхідним для прояснення, поновлення, раціоналізації колективної ідентичності, яка проблематизується новим досвідом. Історична політика може як відповідати цій потребі трансформації ідентичності крізь переосмислення репрезентацій власного минулого, так і вступати у суперечність з нею. В останньому випадку трансльовані владою наративи починають конфліктувати з комуні- кативною пам'яттю покоління, що переживає зрушення у досвіді. Один із інструментів самозбереження влади у цій ситуації — блокування історичного досвіду, що може мати різні форми. Кульмінацією такого блокування є «герметизація» часу, типова для тоталітарної дер- жави. Жива історичність досвіду, яка вимагає постійного переосмислення власної історично успадкованої ідентичності, підміняється штучною, застиглою у часі ідентичністю, яка саме в силу цього свого характеру стає крихкою та приреченою на руйнацію. З іншого боку, ініційовані владою у межах історичної політики переписування історії можуть наражатися на опір вкорінених у комунікативній та культурній пам'яті історич- них репрезентацій минулого. Резистентність історичних наративів вказує на те, що колек- тивна пам'ять і фундована в ній ідентичність є не лише інституційними (владними) кон- структами, але й стихійними нашаруваннями седиментацій історичного досвіду. У сучасному світі ґлобальних комунікацій та уніфікованих повсякденних практик іс- торичні наративи починають відігравати дедалі більшу роль, оскільки залишаються єдиним «вмістилищем» унікальності колективної ідентичності. Разом з тим цей процес підсилює конфліктний потенціал спільнот, що можна спостерігати на численних сучасних прикладах відродження історично мотивованих політичних амбіцій. У цій ситуації критичне прояснен- ня різноманітних репрезентацій минулого стає засобом раціоналізації історично успадкова- них ідентичностей спільнот як необхідної умови міжкультурного діалогу.

The purpose of this article is to determine the theoretical foundations of information security policy as a key factor in society in today's world. In Ukraine, as well as throughout the world, the problems of ensuring the security of the state, society and the individual are increasingly coming to the fore in state policy. National security is one of the priority goals of a modern state and is the basis for its stable development. The introduction of modern information technologies in all spheres of public life has significantly increased the dependence of society on the reliability of the information space, the reliability of the information received, and its protection from unauthorized access. The state policy in this area should be based on the norms of international law and active cooperation of states in international relations. The need to study this question is due to the fact that currently interstate and interethnic conflicts are increasingly taking place in the information field. For Ukraine, information policy is an additional powerful resource in the modernization of the country and solving many current internal and external problems. It is quite obvious that the country's backwardness in the field of information policy technologies cannot contribute to success in solving the set tasks. The effectiveness of the exercise of power in any state, including Ukraine, depends on its information support. Without information, it is impossible to imagine a positively functioning political structure, the development of mass political consciousness, the interaction of political actors. In the process of information and communication influence in the minds of the people the image of state power, its political institutions and leaders is formed, and the governing functions of the state are carried out with the greatest potential and lowest energy costs only when the system of information links between the state, civil society and personality. At the same time, the state policy in the field of information security should be based on the principles of ensuring normal social, political, economic and technological development of society. ; Метою цієї статі є визначення теоретичних основ політики інформаційної безпеки як ключового фактору життя суспільства у сучасному світі. В Україні, так само як і у всьому світі, проблеми забезпечення безпеки держави, суспільства і особистості все більше виходять на перший план у державній політиці. Національна безпека одна з пріоритетних цілей сучасної держави і є основних чинником її стабільного розвитку. Впровадження сучасних інформаційних технологій в усі сфери суспільного життя істотно підвищило залежність суспільства від надійності функціонування інформаційного простору, достовірності отриманої інформації, її захисту від несанкціонованого втручання. Політика держави у цій сфері повинна ґрунтуватися на нормах міжнародного права та активної співпраці держав у міжнародних відносинах. Необхідність дослідження даної теми викликана тим, що в даний час міждержавні та міжнаціональні конфлікти все частіше протікають саме в інформаційному полі. Для України інформаційна політика є додатковим потужним ресурсом у здійсненні модернізації країни і вирішенні багатьох поточних внутрішніх і зовнішніх проблем. Цілком очевидним є той факт, що відставання країни в області технологій інформаційної політики не може сприяти успіху у вирішенні поставлених завдань. Ефективність здійснення влади в будь-якій державі, в тому числі і в Україні залежить від її інформаційного забезпечення. Без інформації неможливо уявити позитивно функціонуючу політичну структуру, розвиток масової політичної свідомості, взаємодію суб'єктів політики. В процесі інформаційно-комунікативного впливу в свідомості народу формується образ державної влади, його політичних інститутів і лідерів, а керуючі функції держави здійснюються з найбільшим потенціалом і найменшими енергетичними затратами лише тоді, коли досить добре розвинена система інформаційних зав'язків між державою, громадянським суспільством і особистістю. При цьому політика держави в області інформаційної безпеки повинна ґрунтуватися на принципах забезпечення нормального соціального, політичного економічного і технологічного розвитку суспільства. ; Метою цієї статі є визначення теоретичних основ політики інформаційної безпеки як ключового фактору життя суспільства у сучасному світі. В Україні, так само як і у всьому світі, проблеми забезпечення безпеки держави, суспільства і особистості все більше виходять на перший план у державній політиці. Національна безпека одна з пріоритетних цілей сучасної держави і є основних чинником її стабільного розвитку. Впровадження сучасних інформаційних технологій в усі сфери суспільного життя істотно підвищило залежність суспільства від надійності функціонування інформаційного простору, достовірності отриманої інформації, її захисту від несанкціонованого втручання. Політика держави у цій сфері повинна ґрунтуватися на нормах міжнародного права та активної співпраці держав у міжнародних відносинах. Необхідність дослідження даної теми викликана тим, що в даний час міждержавні та міжнаціональні конфлікти все частіше протікають саме в інформаційному полі. Для України інформаційна політика є додатковим потужним ресурсом у здійсненні модернізації країни і вирішенні багатьох поточних внутрішніх і зовнішніх проблем. Цілком очевидним є той факт, що відставання країни в області технологій інформаційної політики не може сприяти успіху у вирішенні поставлених завдань. Ефективність здійснення влади в будь-якій державі, в тому числі і в Україні залежить від її інформаційного забезпечення. Без інформації неможливо уявити позитивно функціонуючу політичну структуру, розвиток масової політичної свідомості, взаємодію суб'єктів політики. В процесі інформаційно-комунікативного впливу в свідомості народу формується образ державної влади, його політичних інститутів і лідерів, а керуючі функції держави здійснюються з найбільшим потенціалом і найменшими енергетичними затратами лише тоді, коли досить добре розвинена система інформаційних зав'язків між державою, громадянським суспільством і особистістю. При цьому політика держави в області інформаційної безпеки повинна ґрунтуватися на принципах забезпечення нормального соціального, політичного економічного і технологічного розвитку суспільства.

The article presents modern trends in the economic development of Ukraine. The features of the formation of the organizational and economic mechanism for the development of telecommunications companies are revealed. The basic principles of the formation of the organizational and economic mechanism for the development of telecommunications companies in the era of the digital economy have been substantiated. Key words: telecommunication enterprises, digital economy, organizational and economic mechanism, information and communication technologies, scientific and technological progress, digital economy, competitiveness. REFERENCES1. Podolʹchak, N., Bilyk, O., Levytsʹka ,Ya. (2019). Suchasnyy stan tsyfrovizatsiyi v Ukrayini [The current state of digitalization in Ukraine]. Retrieved from http://www.economy.nayka.com.ua.2. European Commission (2010). Povidomlennia Yevropeiskoi komisii dlia Yevropeiskoho parlamentu, Rady ekonomichnoho i sotsialnoho komitetu ta Komitetu rehioniv [Communication from the European Commission to the European Parliament, the Council of the Economic and Social Committee and the Committee of the Regions]. Retrieved from eump.org/system/Tsyfrovyj%20poriadok%20dennyj%20dlia%20 Yevropy.pdf.3. Tsyfrova adzhenda Ukrainy – 2020. Kontseptualni zasady. Pershocherhovi sfery, initsiatyvy, proekty tsyfrovizatsii Ukrainy do 2020 roku. [Digital Agenda of Ukraine - 2020. Conceptual Background. Priority areas, initiatives, projects for digitization of Ukraine until 2020]. Retrieved from https://ucci.org.ua/uploads/files/58e78ee3c3922.pdf.4. Schwab, K. (2016). The Fourth Industrial Revolution: what it means, how to respond, Retrieved from https://www.weforum.org/agenda/2016/01/the-fourth-industrialrevolution-what-itmeansand-how-to-respond/ .5. Cherep, O., Stremydlo, O. (2011). Rolʹ byudzhetu ta protsesu byudzhetuvannya v upravlinni pidpryyemstvom [The role of budget and budgeting process in enterprise management]. Byuletenʹ Mizhnarodnoho Nobelivsʹkoho ekonomichnoho forumu,(1(4)), 445-451.6. Tyvonchuk, S., Tyvonchuk, Ya. (2013). Orhanizatsiyno-ekonomichnyy mekhanizm aktyvizatsiyi innovatsiynoho rozvytku ahroprodovolʹchoho kompleksu Ukrayiny v rynkovykh umovakh (kontseptualʹni ta metodychni polozhennya) [ Organizational and economic mechanism ofactivation of innovative development of the agro-food complex of Ukraine in market conditions (conceptual and methodological provisions)]. Ekonomika APK. (7), 98–105.7. Cherep, O. (2016). Protses rozvytku stratehiyi formuvannya ekonomichnoho mekhanizmu innovatsiynoyi diyalʹnosti pidpryyemstv mashynobuduvannya [The process of development of the strategy of forming the economic mechanism of innovation activity of machine-building enterprises]. Problems and perspectives in European education development: Proceedings of the International scientific and practical conference. Prague, Czech Republic, 20-27 of November 2016. Prague: Prague Institute for Qualification Enhancement. ; В статье представлены современные тренды экономического развития Украины. Выявлены особенности формирования организационно-экономического механизма развития телекоммуникационных компаний. Обоснованы основные принципы формирования организационно-экономического механизма развития телекоммуникационных компаний в эпоху цифровой экономики. Ключевые слова: телекоммуникационные предприятия, цифровая экономика, организационно-экономический механизм, информационно-коммуникационные технологии, научно-технический прогресс, цифровая экономика, конкурентоспособность. Список использованной литературы1. Подольчак Н. Ю., Білик О. І., Левицька Я. В. Сучасний стан цифровізації в Україні. URL:http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?op=1&z=73002. Повідомлення Європейської комісії для Європейського парламенту, Ради економічного і соціального комітету та Комітету регіонів. Європейська комісія, Брюссель, 19.05.2010 URL: eump.org/system/Цифровий%20порядок%20денний%20для%20 Європи.pdf3. Цифрова адженда України – 2020. Концептуальні засади. Першочергові сфери, ініціативи, проекти цифровізації України до 2020 року. URL: https://ucci.org.ua/uploads/files/58e78ee3c3922.pdf.4. Schwab K. The Fourth Industrial Revolution: what it means, how to respond. [Електронний ресурс]. – URL: https://www.weforum.org/agenda/2016/01/the-fourthindustrialrevolution-what-it-meansand-how-to-respond/.5. Череп О.Г., Стремидло О.Ю. Роль бюджету та процесу бюджетування в управлінні підприємством. Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. 2011. №1(4). С. 445-451.6. Тивончук, С.О. та Тивончук, Я.О. Організаційно-економічний механізм активізації інноваційного розвитку агропродовольчого комплексу України в ринкових умовах (концептуальні та методичні положення). Економіка АПК. 2013. № 7. С. 98–105.7. Череп О. Г. Процес розвитку стратегії формування економічного механізму інноваційної діяльності підприємств машинобудування. In: Problems and perspectives in European education development: Proceedings of the International scientific and practical conference. Prague, Czech Republic, 20-27 of November 2016. Prague: Prague Institute for Qualification Enhancement, 2016. ; У статті представлено сучасні тренди економічного розвитку України. Виявлено особливості формування організаційно-економічного механізму розвитку телекомунікаційних підприємств. Обґрунтовано основні принципи формування організаційно-економічного механізму розвитку телекомунікаційних підприємств в епоху цифрової економіки. Ключові слова: телекомунікаційні підприємства, цифрова економіка, організаційно-економічний механізм, інформаційно-комунікаційні технології, науковотехнічний прогрес, цифрова економіка, конкурентоспроможність. Список використаної літератури1. Подольчак Н. Ю., Білик О. І., Левицька Я. В. Сучасний стан цифровізації в Україні. URL:http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?op=1&z=73002. Повідомлення Європейської комісії для Європейського парламенту, Ради економічного і соціального комітету та Комітету регіонів. Європейська комісія, Брюссель, 19.05.2010 URL: eump.org/system/Цифровий%20порядок%20денний%20для%20 Європи.pdf3. Цифрова адженда України – 2020. Концептуальні засади. Першочергові сфери, ініціативи, проекти цифровізації України до 2020 року. URL: https://ucci.org.ua/uploads/files/58e78ee3c3922.pdf.4. Schwab K. The Fourth Industrial Revolution: what it means, how to respond. [Електронний ресурс]. – URL: https://www.weforum.org/agenda/2016/01/the-fourthindustrialrevolution-what-it-meansand-how-to-respond/.5. Череп О.Г., Стремидло О.Ю. Роль бюджету та процесу бюджетування в управлінні підприємством. Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. 2011. №1(4). С. 445-451.6. Тивончук, С.О. та Тивончук, Я.О. Організаційно-економічний механізм активізації інноваційного розвитку агропродовольчого комплексу України в ринкових умовах (концептуальні та методичні положення). Економіка АПК. 2013. № 7. С. 98–105.7. Череп О. Г. Процес розвитку стратегії формування економічного механізму інноваційної діяльності підприємств машинобудування. In: Problems and perspectives in European education development: Proceedings of the International scientific and practical conference. Prague, Czech Republic, 20-27 of November 2016. Prague: Prague Institute for Qualification Enhancement, 2016.

The article analyzes the problems of formation of normative and theoretical bases of participation of public formations in the protection of public order and the state border. The understanding of the concept of normative bases of participation of public formations in protection of public order and state border as set of norms of the international law, the national legislation, by-laws fixing the basic elements of the legal status of public formations and law enforcement bodies in the process of interaction on protection of public order and state border, regulate the basic parameters of its mechanism. It is proved that the lack of a comprehensive normative act, gaps and inconsistencies between the provisions of current legislation in this area necessitate the improvement of normative bases of participation and interaction of public formations with law enforcement agencies in the field of public order and state border, taking into account decentralization processes. united territorial communities in Ukraine and the positive experience of foreign countries. An understanding of the concept of administrative and legal status of public formations for the protection of public order and the state border as a system of legally regulated, mainly by administrative law, elements of target, organizational and competence, which determine the legal status of these entities in cooperation with law enforcement agencies public order and state border. It is proved that the target block of the specified concept consists of the norms defining the purpose, tasks, functions of the subject; structural and organizational unit - the rules related to the regulation of the order of creation, organization, activity and subordination of the subject; competence block - norms that establish the scope of competence and responsibility of employees (participants) of public formations and law enforcement agencies. This interaction should be based on the principles of: the rule of law; legality; openness, transparency; continuity; tolerance; voluntariness; joint participation in the development and implementation of activities; mutual and social control; taking into account the needs of the community. It is argued that the concept of interaction of law enforcement agencies with public formations in the field of public order and state border should be understood as legal relations entered into by these entities in order to increase the efficiency of the National Police, State Border Guard Service of Ukraine and other law enforcement agencies. It is determined that further prospects of development of theoretical and legal bases of participation and interaction of public formations with law enforcement bodies on protection of public order and state border should be connected with development of problems of forms and methods of the specified interaction, taking into account the newest formats of relations between police and community. introduction of the best samples of foreign experience. ; У статті аналізуються проблеми формування нормативних та теоретичних засад участі громадських формувань у охороні громадського порядку та державного кордону. Обґрунтовано розуміння поняття нормативних засад участі громадських формувань в охороні громадського порядку та державного кордону як сукупності норм міжнародного права, національного законодавства, підзаконних нормативно-правових актів, що закріплюють основні елементи правового статусу громадських формувань та правоохоронних органів у процесі взаємодії щодо охорони громадського порядку і державного кордону, регламентують основні параметри її механізму. Доведено, що відсутність цілісного нормативного акту, прогалини та неузгодженості між положеннями чинного законодавства у зазначеній сфері зумовлюють потребу в удосконаленні нормативних засад участі та взаємодії громадських формувань з правоохоронними органами у сфері охорони громадського порядку та державного кордону, з урахуванням процесів децентралізації, змін у правовому статусі об'єднаних територіальних громад в Україні та позитивного досвіду зарубіжних країн. Запропоновано розуміння поняття адміністративно-правового статусу громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону як системи законодавчо урегульованих, переважно нормами адміністративного права, елементів цільового, організаційного та компетенційного характеру, які визначають правове становище зазначених суб'єктів у процесі взаємодії з правоохоронними органами щодо охоронигромадського порядку і державного кордону. Доведено, що цільовий блок зазначеного поняття складають норми, що визначають мету, завдання, функції суб'єкта; структурно-організаційний блок - норми, пов'язані з регулюванням порядку створення, організації, діяльності та підпорядкованості суб'єкта; компетенційний блок - норми, які закріплюють сферу компетенції та відповідальність працівників (учасників) громадських формувань та правоохоронних органів. Аргументовано, що під поняттям взаємодії правоохоронних органів з громадськими формуваннями у сфері охорони громадського порядку і державного кордону слід розуміти правовідносини, у які вступають зазначені суб'єкти з метою підвищення ефективності діяльності Національної поліції, Державної прикордонної служби України, інших правоохоронних органів щодо забезпечення публічної безпеки, охорони громадського порядку та державного кордону, шляхом організації і планування спільних заходів у цій сфері, об'єднання інформаційних, технічних, людських та інших ресурсів для спільного їх використання. Зазначена взаємодія має ґрунтуватися на принципах: верховенства права; законності; відкритості, прозорості; безперервності; толерантності; добровільності; спільної участі у розробці та провадженні заходів; взаємного та суспільного контролю; урахування потреб громади. Визначено, що подальші перспективи розвитку те-оретико-правових засад участі і взаємодії громадських формувань з правоохоронними органами щодо охорони громадського порядку і державного кордону слід пов'язувати з розробкою проблематики форм і методів зазначеної взаємодії, з урахуванням новітніх форматів взаємин між поліцією і громадою, а також впровадження кращих зразків зарубіжного досвіду.

The article is devoted to the consideration of the institute of mediation and its main characteristics. The aim of the article is to identify problems and prospects for the development of mediation in Ukraine. The concept of mediation as a structured process, regardless of its name or reference to it, by which two or more parties to a dispute try to independently agree, on a voluntary basis, to resolve the dispute with the support of a mediator, is analyzed. Mediation has been found to be widely used in the European Union, the United Kingdom, the United States, Canada, and Australia as an alternative way of resolving disputes without litigation. The article analyzes the state of mediation in Ukraine, in particular, emphasizes that the practice of resolving conflicts and disputes through mediation is gradually increasing, but still the legislation of Ukraine remains unregulated procedure. The article also highlights some legal acts that partially regulate the implementation of mediation as a social service and determine its content. There are two stages of providing mediation services: mediation, which involves establishing contact with the parties to the conflict, analysis of the situation and establishing the causes of the conflict; implementation of mediation, which involves the direct process of such a service. The article presents and partially describes the reasons for the low level of mediation in Ukraine, in particular the low level of public awareness about the possibility of resolving conflicts through mediation. The article also reflects the advantages of the mediation process in resolving conflicts, including the voluntary decision-making on mediation, in the process of its implementation, reaching agreements and implementing decisions, confidentiality of mediation, flexibility of the mediation process, during which the parties determine and control the conflict resolution process and make decisions on concluding a peace agreement or terminating mediation, the ability to take into account the interests of both parties to the conflict, the economy of time and resources of the parties to the mediation. ; Стаття присвячена розгляду інституту медіації та його основним характеристикам. Метою статті є визначення проблем та перспектив розвитку медіації в Україні. Проаналізовано поняття медіації як структурованого процесу, незалежно від його назви або посилання на нього, за допомогою якого дві або більше сторін спору намагаються самостійно, на добровільній основі, досягти згоди для вирішення спору за підтримки медіатора. Встановлено, що медіація активно використовується у країнах Європейського Союзу, Великої Британії, США, Канади та Австралії як альтернативний спосіб вирішення спорів без залучення судового способу. Проаналізовано стан медіації в Україні, зокрема наголошується на тому, що практика вирішення конфліктів та спорів шляхом медіації поступово збільшується, однак досі законодавством України процедура медіації залишається не врегульованою. Також у статті висвітлено окремі нормативно-правові акти, які частково регулюють здійснення медіації як соціальної послуги та визначають її зміст. Виокремлено два етапи надання послуги медіації: здійснення посередництва, що передбачає встановлення контакту зі сторонами конфлікту, аналіз ситуації та встановлення причин конфлікту; здійснення медіації, що передбачає безпосередній процес такої послуги. Наведено та частково охарактеризовано причини низького рівня поширення медіації в Україні, зокрема низький рівень обізнаності населення щодо можливості вирішення конфліктів за допомогою посередництва. Також у статті відображені переваги медіаційного процесу у вирішенні конфліктів, зокрема виокремлено добровільність прийняття рішення про посередництво, в процесі його проведення, досягнення домовленостей і виконання прийнятих рішень, конфіденційність медіації, гнучкість процесу медіації, під час якого сторони самі визначають та контролюють процес вирішення конфлікту, а також приймають рішення про укладання мирної угоди чи припинення медіації, можливість врахувати інтереси обох конфліктуючих сторін, економність часу та ресурсів сторін посередництва. ; Стаття присвячена розгляду інституту медіації та його основним характеристикам. Метою статті є визначення проблем та перспектив розвитку медіації в Україні. Проаналізовано поняття медіації як структурованого процесу, незалежно від його назви або посилання на нього, за допомогою якого дві або більше сторін спору намагаються самостійно, на добровільній основі, досягти згоди для вирішення спору за підтримки медіатора. Встановлено, що медіація активно використовується у країнах Європейського Союзу, Великої Британії, США, Канади та Австралії як альтернативний спосіб вирішення спорів без залучення судового способу. Проаналізовано стан медіації в Україні, зокрема наголошується на тому, що практика вирішення конфліктів та спорів шляхом медіації поступово збільшується, однак досі законодавством України процедура медіації залишається не врегульованою. Також у статті висвітлено окремі нормативно-правові акти, які частково регулюють здійснення медіації як соціальної послуги та визначають її зміст. Виокремлено два етапи надання послуги медіації: здійснення посередництва, що передбачає встановлення контакту зі сторонами конфлікту, аналіз ситуації та встановлення причин конфлікту; здійснення медіації, що передбачає безпосередній процес такої послуги. Наведено та частково охарактеризовано причини низького рівня поширення медіації в Україні, зокрема низький рівень обізнаності населення щодо можливості вирішення конфліктів за допомогою посередництва. Також у статті відображені переваги медіаційного процесу у вирішенні конфліктів, зокрема виокремлено добровільність прийняття рішення про посередництво, в процесі його проведення, досягнення домовленостей і виконання прийнятих рішень, конфіденційність медіації, гнучкість процесу медіації, під час якого сторони самі визначають та контролюють процес вирішення конфлікту, а також приймають рішення про укладання мирної угоди чи припинення медіації, можливість врахувати інтереси обох конфліктуючих сторін, економність часу та ресурсів сторін посередництва.

To ensure stable management of technogenic safety and civil protection in these conditions, it is necessary to develop an information model for managing technogenic security under verious conditions of use of the Armed Forces of Ukraine with the provision of minimal risks and threats of emergencies of military technogenic origin. The information model provides for three components, namely: the first is a model for managing technogenic security safety in the zone of the joint forces operation in a steady state; the second is a model for managing technogenic safety in the area of the joint forces operation in an emergency of natural or technogenic origin; third is a model for managing technogenic security in the area of the joint forces operation in an emergency of military-technogenic origin. The paper shows that the information model of the mechanism of man-made safety regulation during emergencies of military-man-made origin is a set of specific methods, forms, techniques, tools and levers of man-made safety regulation, through the improvement of which, in fact, the man-made safety system is improved. regional level. On the example of solving the practical problem of determining the depth and area of distribution of the primary cloud of highly toxic substances and its impact on military facilities, shows the use of information model to provide the decision maker with necessary and sufficient information to make management decisions to ensure military-man-made security . To assess the effectiveness of mechanisms for state regulation of man-made safety at the regional level, it is proposed to use the method of hierarchy analysis. According to this model, the subject of management (management bodies in the field of technogenic safety) exerts a controlling influence (on the basis of laws, decrees, by-laws, standards, resolutions, orders, programs of ecological direction) on the object of management (social facilities, enterprises, natural objects), which in accordance with the received control impact, changes its state, activity, quantitative and qualitative parameters of the state or impact on the environment. ; Для обеспечения стабильного управления техногенной безопасностью и гражданской защитой в этих условиях необходимо разработать информационную модель управления техногенной безопасностью при различных условиях применения Вооруженных Сил Украины с обеспечением минимальных рисков и угроз возникновения чрезвычайных ситуаций военно-техногенного происхождения. Информационная модель предусматривает три составляющие, а именно: первая - модель управления техногенной безопасностью в зоне проведения операции объединенных сил в установившемся режиме; вторая - модель управления техногенной безопасностью в зоне проведения операции объединенных сил в режиме чрезвычайной ситуации природного или техногенного происхождения; третья - модель управления техногенной безопасностью в зоне проведения операции объединенных сил в режиме чрезвычайной ситуации военно-техногенного происхождения. В работе показано, что информационная модель механизма регулирования техногенной безопасности во время чрезвычайных ситуаций военно-техногенного происхождения представляет собой совокупность конкретных методов, форм, приемов, инструментов и рычагов регулирования техногенной безопасностью, через совершенствование которых, собственно говоря, осуществляется совершенствование системы техногенной безопасности на региональном уровне. На примере решения практической задачи определения глубины и площади распространения первичного облака сильнодействующих ядовитых веществ и его влияния на военные объекты, показано применение информационной модели для предоставления лицу, принимающему решение, необходимой и достаточной информации для принятия управленческого решения по обеспечению военно-техногенной безопасности . Для оценки эффективности механизмов государственного регулирования техногенной безопасностью на уровне региона предлагается применить метод анализа иерархий. По этой системе модели субъект управления (органы управления в области техногенной безопасности) осуществляет управляющее влияние (на основании законов, указов, подзаконных нормативных актов, стандартов, постановлений, приказов, программ экологической направленности) на объект управления (социальные объекты , предприятия, природные объекты), который в соответствии с полученным управляющим воздействием меняет свое состояние, деятельность, количественные и качественные параметры состояния или воздействия на окружающую среду. ; Для забезпечення стабільного управління техногенною безпекою та цивільним захистом в цих умовах необхідно розробити інформаційну модель управління техногенною безпекою при різних умовах застосування Збройних Сил України із забезпеченням мінімальних ризиків і загроз виникнення надзвичайних ситуацій військово-техногенного походження. Інформаційна модель передбачає три складові, а саме: перша - модель управління техногенною безпекою в зоні проведення операції об'єднаних сил в сталому режимі; друга - модель управління техногенною безпекою в зоні проведення операції об'єднаних сил в режимі надзвичайної ситуації природного або техногенного походження; третя - модель управління техногенною безпекою в зоні проведення операції об'єднаних сил в режимі надзвичайної ситуації військово-техногенного походження. В роботі показано, що інформаційна модель механізму регулювання техногенної безпеки під час надзвичайних ситуацій військово-техногенного походження являє собою сукупність конкретних методів, форм, прийомів, інструментів і важелів регулювання техногенною безпекою, через вдосконалення яких, власне кажучи, здійснюється вдосконалення системи забезпечення техногенної безпеки на регіональному рівні. На прикладі вирішення практичного завдання визначення глибини і площі поширення первинної хмари сильнодіючих отруйних речовин і її впливу на військові об'єкти, показано застосування інформаційної моделі для надання особі, що приймає рішення, необхідної і достатньої інформації для прийняття управлінського рішення щодо забезпечення військово-техногенної безпеки. Для оцінки ефективності механізмів державного регулювання техногенною безпекою на рівні регіону пропонується застосувати метод аналізу ієрархій. За цією системою моделі суб'єкт управління (органи управління в області техногенної безпеки) здійснює керуючий вплив (на підставі законів, указів, підзаконних нормативних актів, стандартів, постанов, наказів, програм екологічного спрямування) на об'єкт управління (соціальні об'єкти, підприємства, природні об'єкти) , який відповідно до отриманого керуючого впливу змінює свій стан, діяльність, кількісні та якісні параметри стану або впливу на навколишнє середовище.

Розкрито формально-юридичні гарантії дії принципу збалансованості бюджетної системи через дослідження механізму нормативного закріплення його економічного змісту.Збалансованість у фінансовій системі має загальносоціальний аспект, який виявляється у визначенні прямого взаємозв'язку між рівнем акумульованих доходів через механізми примусової мобілізації та гарантованих за їхньою допомогою обсягами споживання бюджетних послуг особою.З формально-юридичного погляду цей принцип є універсальним загальним принципом публічної фінансової системи, який своєю онтологічною основою має об'єктивні закономірності руху вартості, через вибудовування такої системи взаємозв'язку між складовими економічних відносин — дохідною і видатковою частинами, — щоб дозволив максимально виконати поставлені завдання перед розпорядником відповідного публічного фонду за рахунок залучених фінансових ресурсів. При цьому матеріальне і процедурне вираження його нормативної дії передбачає закріплення в законодавчих актах низки правил, які обмежують урядові можливості до неконтрольованого боргування.Економічні категорії складових частин бюджетів, з різницею їхньої касової природи і сутнісного впливу на макроекономічні показники, дозволяють абсолютно обґрунтовано виділяти й окремий правовий режим для окремих безповоротних надходжень (доходів) і відповідного використання коштів на здійснення програм та заходів бюджетів (видатки), відмежовуючи їх від операцій із фінансування як технічного елементу забезпечення необхідної касової збалансованості фінансової системи в умовах дії закону руху вартості.Запропонована на сьогодні в українському законодавстві конструкція нормативного визначення і взаємозв'язку явищ та інститутів щодо гарантування збалансованості відповідає основним вимогам забезпечення дії цього принципу, з високим ступенем об'єктивності здатна відображати касові результати економічних процесів у державі, а в редакції останніх нормативних змін ураховує вимоги забезпечення фінансової безпеки держави через встановлення «запобіжників» сталого нормативного контролю рівня дефіциту на рівні загальноприйнятих 3 % прогнозованого номінального обсягу ВВП.Водночас формулювання вказаного принципу в Конституції України повинно бути не просто «прагненням», а як один з обов'язкових нормативних критеріїв оцінки якості бюджетної політики держави на предмет її професійності. Для забезпечення цієї мети у Конституції України повинні бути закріплені емпіричні економічні показники-індикатори такої збалансованості — обґрунтований пропорційний розмір видатків на реалізацію окремих соціально-економічних прав до ВВП, закріплення граничного обсягу дефіциту, в тому числі з урахуванням рекомендацій та об'єктивного взаємозв'язку між дефіцитом, публічним боргом, структурою публічних пасивів та обсягом ВВП. Фактично вказані положення визначатимуть конституційні межі фінансової діяльності, за умови додержання яких буде забезпечено фінансову безпеку держави. ; The article reveals the formal and legal guarantees of the budgetary system's balance by exploring the mechanism of normative fixing of its economic meaning.Balance in the financial system has a general social rule, which is manifested in the determination of the direct relationship between the level of accumulated income through the mechanisms of forced mobilization and the guaranteed by them the volume of consumption of budget services by a person.From a formal and legal point of view, this rules is a universal general principle of the public financial system, which, on its ontological basis, has objective regularities in the movement of the value, through the establishment of such a system of interconnection between the components of economic relations — the revenue and expenditure parts — to allow the maximum tasks before the manager of the respective public fund at the expense of the financial resources involved. At the same time, the substantive and procedural expression of its normative action implies the enshrining in the legislative acts of a number of rules that limit governmental possibilities to uncontrolled debt.Economic categories of components of budgets, with the difference of their cash nature and essential impact on macroeconomic indicators, allow allocating absolutely justifiably a separate legal regime for individual non-repayable receipts (revenues) and appropriate use of funds for the implementation of programs and budgetary activities (expenditures) financing operations as a technical element of ensuring the necessary cash balance of the financial system under the conditions of the law of value movement.The structure of normative definition and interconnection of phenomena and institutions proposed to be balanced in the Ukrainian legislation is in accordance with the basic requirements of ensuring the operation of this principle, with a high degree of objectivity capable of reflecting cash results of economic processes in the country, and in the wording of the latest regulatory changes takes into account the requirements ensuring the financial security of the state through the establishment of «fuses» of sustainable regulatory control of the deficit level at the level of the generally accepted 3% predicted nominal GDP.At the same time, the formulation of this rules in the Constitution of Ukraine should be not just a «need», but as one of the mandatory normative criteria for assessing the quality of the state budget policy for its professionalism. To achieve this, the Constitution of Ukraine should set out empirical economic indicators, indicators of such a balance — a reasonable proportional amount of expenditures for the implementation of certain socio-economic rights to the GDP, fixing the marginal volume of the deficit, including taking into account recommendations the relationship between the deficit, public debt, the structure of public liabilities and the volume of GDP. In fact, these provisions will determine the constitutional limits of financial activity, provided compliance with which will ensure the financial security of the state.

Corruption is one of the major threats to the nation-al security of Ukraine and fighting against corruption should be realized only by legal instruments which ac-cepted with the constitutional principles and provisions of legislation adopted in accordance with correspondence to Constitution of Ukraine.The article analyzes the importance of newly imple-mented measures, directed to restore the criminal liabil-ity for illicit enrichment by adding the title 368-5 to the Criminal Code of Ukraine. The current title of criminal liability for illicit enrichment is poorly researched and needs further analysis. Criminalization of Illicit Enrichment is defined as one of the legal instruments or mechanism, used as a strict measure by the government in order to counteract corruption. Criminalization of illicit enrichment is char-acterized by powerful preventive and punitive anti-cor-ruption potential. Also, criminalization of illicit enrich-ment is the government's duty and obligation to combat corruption. This measure is one of the foundations of the current anti-corruption policy and institutional reform of anti-corruption legislation in Ukraine.The article explains social conditionality and histor-ical prerequisites for establishing criminal liability for illicit enrichment. It also explains the development of the five stages of conditional division of criminal liability for illicit enrichment and defines the characteristics of each stage. At each of these stages, a detailed description of the criminal law title of "illegal enrichment" is provided. The author concluded the legislator is currently searching for an optimal model that could become a valid legal instrument to tackle the corruption, would follow constitutional provisions, as well as set the principles of legal responsibility, law and freedom, human and citizen, as well as their guarantees. ; Корупція є однією з основних загроз національній безпеці України, а протидія корупції має здійснюва-тися виключно правовими засобами з дотриманням конституційних принципів та приписів законодавства, ухваленого відповідно до Конституції України.Стаття підготовлена на актуальну тему, оскільки піс-ля вжиття законодавцем заходів, спрямованих на від-новлення кримінальної відповідальності за незакон-не збагачення та доповнення Кримінального кодексу України ст. 368-5, сучасний стан кримінальної відпові-дальності за незаконне збагачення є малодослідженим.Автор зазначає, що Україна пройшла унікальний шлях встановлення та трансформації кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, а з момен-ту запровадження кримінальної відповідальності за незаконне збагачення і до сьогодні кримінально-пра-вова норма «незаконне збагачення» зазнавала змін шість разів, була декриміналізована та згодом відновлена. У статті криміналізація незаконного збагачення визначається як один із правових інструментів та суво-рий засіб державного примусу в загальному механізмі протидії корупції, який характеризується потужним превентивним та каральним антикорупційним потен-ціалом і органічно пов'язаний та кореспондується з обов'язком держави боротися чи іншим чином протиді-яти корупції, а також є одним із фундаментів поточної антикорупційної політики та інституційної реформи у сфері боротьби з корупцією в Україні.У статті розглянуто соціальну зумовленість та істо-ричні передумови встановлення кримінальної відпові-дальності за незаконне збагачення, здійснено умовний поділ історії становлення кримінальної відповідально-сті за незаконне збагачення на п'ять етапів її розвитку та надано їм характеристику. На кожному з вказаних етапів надана детальна характеристика криміналь-но-правовій нормі «незаконне збагачення».Автором зроблено обґрунтований висновок, що законодавець перебуває в пошуку найоптимальнішої моделі вказаної кримінально-правової норми, яка б, з одного боку, була ефективним правовим інструментом боротьби з корупцією, а з іншого – враховувала кон-ституційні положення, якими встановлено принципи юридичної відповідальності, права і свободи людини і громадянина, а також їх гарантії. ; Корупція є однією з основних загроз національній безпеці України, а протидія корупції має здійснюва-тися виключно правовими засобами з дотриманням конституційних принципів та приписів законодавства, ухваленого відповідно до Конституції України.Стаття підготовлена на актуальну тему, оскільки піс-ля вжиття законодавцем заходів, спрямованих на від-новлення кримінальної відповідальності за незакон-не збагачення та доповнення Кримінального кодексу України ст. 368-5, сучасний стан кримінальної відпові-дальності за незаконне збагачення є малодослідженим.Автор зазначає, що Україна пройшла унікальний шлях встановлення та трансформації кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, а з момен-ту запровадження кримінальної відповідальності за незаконне збагачення і до сьогодні кримінально-пра-вова норма «незаконне збагачення» зазнавала змін шість разів, була декриміналізована та згодом відновлена. У статті криміналізація незаконного збагачення визначається як один із правових інструментів та суво-рий засіб державного примусу в загальному механізмі протидії корупції, який характеризується потужним превентивним та каральним антикорупційним потен-ціалом і органічно пов'язаний та кореспондується з обов'язком держави боротися чи іншим чином протиді-яти корупції, а також є одним із фундаментів поточної антикорупційної політики та інституційної реформи у сфері боротьби з корупцією в Україні.У статті розглянуто соціальну зумовленість та істо-ричні передумови встановлення кримінальної відпові-дальності за незаконне збагачення, здійснено умовний поділ історії становлення кримінальної відповідально-сті за незаконне збагачення на п'ять етапів її розвитку та надано їм характеристику. На кожному з вказаних етапів надана детальна характеристика криміналь-но-правовій нормі «незаконне збагачення».Автором зроблено обґрунтований висновок, що законодавець перебуває в пошуку найоптимальнішої моделі вказаної кримінально-правової норми, яка б, з одного боку, була ефективним правовим інструментом боротьби з корупцією, а з іншого – враховувала кон-ституційні положення, якими встановлено принципи юридичної відповідальності, права і свободи людини і громадянина, а також їх гарантії.

A number of publications in the media were analyzed in order to determine the attitude of the Seventh-day Adventist Church to the political activity of Adventist believers. It is determined that the Seventh-day Adventist Church is non-political, but some believers are interested in the topic of «politics» through discussion publications: whether Adventists are allowed to engage in political activity, under what conditions, under what circumstances, and so on. It has been studied that Adventists, if they wish, take an active part in political elections without agitating others to vote for one candidate or another. It has been established that despite the low interest of Ukrainian Adventists in political activity, members of the Seventh-day Adventist Church do not ignore political issues or completely distance themselves from this sphere of public activity. It has been found that a number of Adventist publications contain detailed reflections on political issues in the form of concepts that demonstrate the Church's clear priorities on the issue. These priorities are outlined as follows: politics is a good thing when it is an instrument of good, but an Adventist should first be a citizen of the «new Jerusalem» and then a citizen of the earthly country and a participant in political processes. In addition, the key position of Adventists in the sphere of political activity was established: «The Church as the people of God should not count on any alliance in the political sphere» in order to obtain the status of the state religion. However, an analysis of Seventh-day Adventist Church publications shows that biblical morality and the law of God are recognized by Adventists as superior to one's particular political position. Therefore, the Seventh-day Adventist Church is an organization that opposes violence, lawlessness, and misanthropic policies. That is why Adventists mostly occupy a niche exclusively in the social, philanthropic and humanitarian spheres, trying to compensate for their low activity in politics. ; Проаналізовано низку публікацій в засобах масової інформації з метою визначення ставлення Церкви Адвентистів сьомого дня до політичної активності вірян-адвентистів. Визначено, що Церква Адвентистів сьомого дня є позаполітикою, однак деякі віряни проявляють зацікавленість до теми «політика» за допомогою дискусійних публікацій: чи допустимо адвентистам займатися політичною діяльністю, на яких умовах, за яких обставин тощо. Досліджено, що за бажанням адвентисти активно беруть участь у політичних виборах при цьому не агітуючи інших віддавати свій голос за того чи іншого кандидата. Встановлено, що незважаючи на низьку зацікавленість українських адвентистів у політичній активності, члени Церкви Адвентистів сьомого дня не ігнорують політичні питання чи повністю відсторонюються від цієї сфери суспільної діяльності. Досліджено, що низка адвентистських публікацій містить розгорнуті роздуми про політичні питання у вигляді концепцій, які демонструють чіткі пріоритети Церкви щодо цього питання. Ці пріоритети окреслено наступним чином: політика є гарною справою тоді, коли є інструментом добра, однак адвентисту слід в першу чергу бути громадянином «нового Єрусалиму», а потім громадянином земної країни та учасником політичних процесів. Крім того встановлено ключову позицію адвентистів в сфері політичної діяльності: «Церква як народ Божий не повинна розраховувати на будь-яке союзництво в політичній сфері», задля отримання статусу державної релігії. Однак, аналіз публікацій Церкви Адвентистів сьомого дня показав, що біблійна мораль та закон Божий адвентистами визнаються вищими, ніж чиясь окрема політична позиція. Тому, Церква Адвентистів сьомого дня є організацією, яка виступає проти насилля, беззаконня та людиноненависницької політики. Саме, тому адвентисти переважно займають нішу виключно в соціальній, філантропічній та гуманітарній сферах, намагаючись цим компенсувати свою не високу активність в політичній діяльності. ; Проаналізовано низку публікацій в засобах масової інформації з метою визначення ставлення Церкви Адвентистів сьомого дня до політичної активності вірян-адвентистів. Визначено, що Церква Адвентистів сьомого дня є позаполітикою, однак деякі віряни проявляють зацікавленість до теми «політика» за допомогою дискусійних публікацій: чи допустимо адвентистам займатися політичною діяльністю, на яких умовах, за яких обставин тощо. Досліджено, що за бажанням адвентисти активно беруть участь у політичних виборах при цьому не агітуючи інших віддавати свій голос за того чи іншого кандидата. Встановлено, що незважаючи на низьку зацікавленість українських адвентистів у політичній активності, члени Церкви Адвентистів сьомого дня не ігнорують політичні питання чи повністю відсторонюються від цієї сфери суспільної діяльності. Досліджено, що низка адвентистських публікацій містить розгорнуті роздуми про політичні питання у вигляді концепцій, які демонструють чіткі пріоритети Церкви щодо цього питання. Ці пріоритети окреслено наступним чином: політика є гарною справою тоді, коли є інструментом добра, однак адвентисту слід в першу чергу бути громадянином «нового Єрусалиму», а потім громадянином земної країни та учасником політичних процесів. Крім того встановлено ключову позицію адвентистів в сфері політичної діяльності: «Церква як народ Божий не повинна розраховувати на будь-яке союзництво в політичній сфері», задля отримання статусу державної релігії. Однак, аналіз публікацій Церкви Адвентистів сьомого дня показав, що біблійна мораль та закон Божий адвентистами визнаються вищими, ніж чиясь окрема політична позиція. Тому, Церква Адвентистів сьомого дня є організацією, яка виступає проти насилля, беззаконня та людиноненависницької політики. Саме, тому адвентисти переважно займають нішу виключно в соціальній, філантропічній та гуманітарній сферах, намагаючись цим компенсувати свою не високу активність в політичній діяльності.

To ensure stable management of technogenic safety and civil protection in these conditions, it is necessary to develop an information model for managing technogenic security under verious conditions of use of the Armed Forces of Ukraine with the provision of minimal risks and threats of emergencies of military technogenic origin. The information model provides for three components, namely: the first is a model for managing technogenic security safety in the zone of the joint forces operation in a steady state; the second is a model for managing technogenic safety in the area of the joint forces operation in an emergency of natural or technogenic origin; third is a model for managing technogenic security in the area of the joint forces operation in an emergency of military-technogenic origin. The paper shows that the information model of the mechanism of man-made safety regulation during emergencies of military-man-made origin is a set of specific methods, forms, techniques, tools and levers of man-made safety regulation, through the improvement of which, in fact, the man-made safety system is improved. regional level. On the example of solving the practical problem of determining the depth and area of distribution of the primary cloud of highly toxic substances and its impact on military facilities, shows the use of information model to provide the decision maker with necessary and sufficient information to make management decisions to ensure military-man-made security . To assess the effectiveness of mechanisms for state regulation of man-made safety at the regional level, it is proposed to use the method of hierarchy analysis. According to this model, the subject of management (management bodies in the field of technogenic safety) exerts a controlling influence (on the basis of laws, decrees, by-laws, standards, resolutions, orders, programs of ecological direction) on the object of management (social facilities, enterprises, natural objects), which in accordance with the received control impact, changes its state, activity, quantitative and qualitative parameters of the state or impact on the environment. ; Для обеспечения стабильного управления техногенной безопасностью и гражданской защитой в этих условиях необходимо разработать информационную модель управления техногенной безопасностью при различных условиях применения Вооруженных Сил Украины с обеспечением минимальных рисков и угроз возникновения чрезвычайных ситуаций военно-техногенного происхождения. Информационная модель предусматривает три составляющие, а именно: первая - модель управления техногенной безопасностью в зоне проведения операции объединенных сил в установившемся режиме; вторая - модель управления техногенной безопасностью в зоне проведения операции объединенных сил в режиме чрезвычайной ситуации природного или техногенного происхождения; третья - модель управления техногенной безопасностью в зоне проведения операции объединенных сил в режиме чрезвычайной ситуации военно-техногенного происхождения. В работе показано, что информационная модель механизма регулирования техногенной безопасности во время чрезвычайных ситуаций военно-техногенного происхождения представляет собой совокупность конкретных методов, форм, приемов, инструментов и рычагов регулирования техногенной безопасностью, через совершенствование которых, собственно говоря, осуществляется совершенствование системы техногенной безопасности на региональном уровне. На примере решения практической задачи определения глубины и площади распространения первичного облака сильнодействующих ядовитых веществ и его влияния на военные объекты, показано применение информационной модели для предоставления лицу, принимающему решение, необходимой и достаточной информации для принятия управленческого решения по обеспечению военно-техногенной безопасности . Для оценки эффективности механизмов государственного регулирования техногенной безопасностью на уровне региона предлагается применить метод анализа иерархий. По этой системе модели субъект управления (органы управления в области техногенной безопасности) осуществляет управляющее влияние (на основании законов, указов, подзаконных нормативных актов, стандартов, постановлений, приказов, программ экологической направленности) на объект управления (социальные объекты , предприятия, природные объекты), который в соответствии с полученным управляющим воздействием меняет свое состояние, деятельность, количественные и качественные параметры состояния или воздействия на окружающую среду. ; Для забезпечення стабільного управління техногенною безпекою та цивільним захистом в цих умовах необхідно розробити інформаційну модель управління техногенною безпекою при різних умовах застосування Збройних Сил України із забезпеченням мінімальних ризиків і загроз виникнення надзвичайних ситуацій військово-техногенного походження. Інформаційна модель передбачає три складові, а саме: перша - модель управління техногенною безпекою в зоні проведення операції об'єднаних сил в сталому режимі; друга - модель управління техногенною безпекою в зоні проведення операції об'єднаних сил в режимі надзвичайної ситуації природного або техногенного походження; третя - модель управління техногенною безпекою в зоні проведення операції об'єднаних сил в режимі надзвичайної ситуації військово-техногенного походження. В роботі показано, що інформаційна модель механізму регулювання техногенної безпеки під час надзвичайних ситуацій військово-техногенного походження являє собою сукупність конкретних методів, форм, прийомів, інструментів і важелів регулювання техногенною безпекою, через вдосконалення яких, власне кажучи, здійснюється вдосконалення системи забезпечення техногенної безпеки на регіональному рівні. На прикладі вирішення практичного завдання визначення глибини і площі поширення первинної хмари сильнодіючих отруйних речовин і її впливу на військові об'єкти, показано застосування інформаційної моделі для надання особі, що приймає рішення, необхідної і достатньої інформації для прийняття управлінського рішення щодо забезпечення військово-техногенної безпеки. Для оцінки ефективності механізмів державного регулювання техногенною безпекою на рівні регіону пропонується застосувати метод аналізу ієрархій. За цією системою моделі суб'єкт управління (органи управління в області техногенної безпеки) здійснює керуючий вплив (на підставі законів, указів, підзаконних нормативних актів, стандартів, постанов, наказів, програм екологічного спрямування) на об'єкт управління (соціальні об'єкти, підприємства, природні об'єкти) , який відповідно до отриманого керуючого впливу змінює свій стан, діяльність, кількісні та якісні параметри стану або впливу на навколишнє середовище.

The article examines the expediency of introducing spiritual and moral and ethical values as an object of protection by the National Security Service of Ukraine in accordance with the draft Law on Amendments to the Law of Ukraine "On the Security Service of Ukraine" to improve organizational and legal principles. activities of the Security Service of Ukraine. It is established that as an object of national security, public morality can be interpreted in a narrow and broad sense. In a broad sense, such an object of public morality can be interpreted as a system of state values, such as sovereignty, language, territorial integrity, health, honour, dignity, inviolability of the person and so on. In the narrow sense, the object of social morality is the spiritual state of each individual, because a person according to the Basic Law of Ukraine is the highest value. It is clear that public morality cannot be "programmed" even by interpreting the practice of past world experience, and thus moral values are more appropriate to lay in the legal field to be protected. In our opinion, public morality as an object of protection by the security service of Ukraine should include in its structure values and ideas related to the life of society, as well as requirements and practices corresponding to these values. The current legislation of Ukraine, which is designed to protect human rights and freedoms, unfortunately, does not contain an interpretation of the concept of "morality" and "public morality". Even though everyone can understand good and evil, useful and harmful, he is also subject to his own ideas of good and bad. Under the law, a basic amount of responsibilities is created, the standard of moral behaviour necessary for the proper functioning of society. Thus, although the law cannot express the will of everyone and cannot correspond to the moral idea of justice of everyone, it is in democratic, legal states that the law creates a personal space of man, in which he harmoniously coexists with his own considerations of morality. Morality as a specific object of the national security service of Ukraine should form a kind of code of appropriate and positive for society, regulate behaviour, have a special spiritual dimension and perform in society several socially significant functions that will promote harmonization of person and society. Although the law cannot express the will of everyone and cannot correspond to the moral notion of justice of everyone, it is in democratic, legal states that the law creates a person's personal space in which he harmoniously coexists with his own considerations of morality. Morality as a specific object of the national security service of Ukraine should form a kind of code of appropriate and positive for society, regulate behaviour, have a special spiritual dimension and perform in society a number of socially significant functions that will promote harmonization of person and society. Although the law cannot express the will of everyone and cannot correspond to the moralnotion of justice of everyone, it is in democratic, legal states that the law creates a person's personal space in which he harmoniously coexists with his own considerations of morality. Morality as a specific object of the national security service of Ukraine should form a kind of code of appropriate and positive for society, regulate behaviour, have a special spiritual dimension and perform in society a number of socially significant functions that will promote harmonization of person and society. ; У статті досліджується питання про доцільність впровадження духовних і морально-етичних цінностей як об'єкта захисту службою національної безпеки України відповідно до внесеного до Верховної Ради України проєкту Закону про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо вдосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України. Встановлено, що як об'єкт національної безпеки суспільна мораль може трактуватися у вузькому й широкому значенні. У широкому значенні такий об'єкт суспільної моралі можна трактувати як систему державних цінностей, таких як суверенітет, мова, територіальна цілісність, здоров'я, честь, гідність, недоторканність особи тощо. У вузькому значенні об'єктом суспільно моралі виступає духовний стан кожної окремої людини, адже людина відповідно до Основного закону України є найвищою цінністю. Зрозуміло, що суспільну мораль не можливо «запрограмувати» навіть трактуванням практики минулого всесвітнього досвіду, й, таким чином, моральні цінності доречніше закласти в правове поле, що підлягає охороні. На наш погляд, суспільна мораль як об'єкт охорони Службою безпеки України повинна якраз містити у своїй структурі цінності й уявлення, пов'язані із життям суспільства, а також відповідні цим цінностям вимоги й практики. Чинне законодавство України, яке покликане забезпечити захист прав і свобод людини, на жаль, не містить тлумачення поняття «мораль» й «суспільна мораль». Не дивлячись на те, що кожна людина здатна розуміти добро й зло, корисне й шкідливе, вона також підкорена власним уявленням про добре й погане. У рамках закону створюється базовий обсяг обов'язків, стандарт моральної поведінки, необхідний для нормального функціонування всього суспільства. Таким чином, закон хоча й не може виражати волю кожного й не може відповідати моральним уявленням про справедливість кожного, однак саме в демократичних, правових державах завдяки закону утворюється особистий простір людини, в якому вона гармонійно уживається зі своїми власними міркуваннями про мораль. Мораль як специфічний об'єкт служби національної безпеки України повинна утворювати своєрідний кодекс належного й позитивного досвіду для суспільства, регулювати поведінку, мати особливий духовний вимір і виконувати в суспільстві цілий ряд соціально-значущих функцій, які будуть сприяти гармонізації особи й суспільства.

Розкрито формально-юридичні гарантії дії принципу збалансованості бюджетної системи через дослідження механізму нормативного закріплення його економічного змісту.Збалансованість у фінансовій системі має загальносоціальний аспект, який виявляється у визначенні прямого взаємозв'язку між рівнем акумульованих доходів через механізми примусової мобілізації та гарантованих за їхньою допомогою обсягами споживання бюджетних послуг особою.З формально-юридичного погляду цей принцип є універсальним загальним принципом публічної фінансової системи, який своєю онтологічною основою має об'єктивні закономірності руху вартості, через вибудовування такої системи взаємозв'язку між складовими економічних відносин — дохідною і видатковою частинами, — щоб дозволив максимально виконати поставлені завдання перед розпорядником відповідного публічного фонду за рахунок залучених фінансових ресурсів. При цьому матеріальне і процедурне вираження його нормативної дії передбачає закріплення в законодавчих актах низки правил, які обмежують урядові можливості до неконтрольованого боргування.Економічні категорії складових частин бюджетів, з різницею їхньої касової природи і сутнісного впливу на макроекономічні показники, дозволяють абсолютно обґрунтовано виділяти й окремий правовий режим для окремих безповоротних надходжень (доходів) і відповідного використання коштів на здійснення програм та заходів бюджетів (видатки), відмежовуючи їх від операцій із фінансування як технічного елементу забезпечення необхідної касової збалансованості фінансової системи в умовах дії закону руху вартості.Запропонована на сьогодні в українському законодавстві конструкція нормативного визначення і взаємозв'язку явищ та інститутів щодо гарантування збалансованості відповідає основним вимогам забезпечення дії цього принципу, з високим ступенем об'єктивності здатна відображати касові результати економічних процесів у державі, а в редакції останніх нормативних змін ураховує вимоги забезпечення фінансової безпеки держави через встановлення «запобіжників» сталого нормативного контролю рівня дефіциту на рівні загальноприйнятих 3 % прогнозованого номінального обсягу ВВП.Водночас формулювання вказаного принципу в Конституції України повинно бути не просто «прагненням», а як один з обов'язкових нормативних критеріїв оцінки якості бюджетної політики держави на предмет її професійності. Для забезпечення цієї мети у Конституції України повинні бути закріплені емпіричні економічні показники-індикатори такої збалансованості — обґрунтований пропорційний розмір видатків на реалізацію окремих соціально-економічних прав до ВВП, закріплення граничного обсягу дефіциту, в тому числі з урахуванням рекомендацій та об'єктивного взаємозв'язку між дефіцитом, публічним боргом, структурою публічних пасивів та обсягом ВВП. Фактично вказані положення визначатимуть конституційні межі фінансової діяльності, за умови додержання яких буде забезпечено фінансову безпеку держави. ; The article reveals the formal and legal guarantees of the budgetary system's balance by exploring the mechanism of normative fixing of its economic meaning.Balance in the financial system has a general social rule, which is manifested in the determination of the direct relationship between the level of accumulated income through the mechanisms of forced mobilization and the guaranteed by them the volume of consumption of budget services by a person.From a formal and legal point of view, this rules is a universal general principle of the public financial system, which, on its ontological basis, has objective regularities in the movement of the value, through the establishment of such a system of interconnection between the components of economic relations — the revenue and expenditure parts — to allow the maximum tasks before the manager of the respective public fund at the expense of the financial resources involved. At the same time, the substantive and procedural expression of its normative action implies the enshrining in the legislative acts of a number of rules that limit governmental possibilities to uncontrolled debt.Economic categories of components of budgets, with the difference of their cash nature and essential impact on macroeconomic indicators, allow allocating absolutely justifiably a separate legal regime for individual non-repayable receipts (revenues) and appropriate use of funds for the implementation of programs and budgetary activities (expenditures) financing operations as a technical element of ensuring the necessary cash balance of the financial system under the conditions of the law of value movement.The structure of normative definition and interconnection of phenomena and institutions proposed to be balanced in the Ukrainian legislation is in accordance with the basic requirements of ensuring the operation of this principle, with a high degree of objectivity capable of reflecting cash results of economic processes in the country, and in the wording of the latest regulatory changes takes into account the requirements ensuring the financial security of the state through the establishment of «fuses» of sustainable regulatory control of the deficit level at the level of the generally accepted 3% predicted nominal GDP.At the same time, the formulation of this rules in the Constitution of Ukraine should be not just a «need», but as one of the mandatory normative criteria for assessing the quality of the state budget policy for its professionalism. To achieve this, the Constitution of Ukraine should set out empirical economic indicators, indicators of such a balance — a reasonable proportional amount of expenditures for the implementation of certain socio-economic rights to the GDP, fixing the marginal volume of the deficit, including taking into account recommendations the relationship between the deficit, public debt, the structure of public liabilities and the volume of GDP. In fact, these provisions will determine the constitutional limits of financial activity, provided compliance with which will ensure the financial security of the state.

To ensure stable management of technogenic safety and civil protection in these conditions, it is necessary to develop an information model for managing technogenic security under verious conditions of use of the Armed Forces of Ukraine with the provision of minimal risks and threats of emergencies of military technogenic origin. The information model provides for three components, namely: the first is a model for managing technogenic security safety in the zone of the joint forces operation in a steady state; the second is a model for managing technogenic safety in the area of the joint forces operation in an emergency of natural or technogenic origin; third is a model for managing technogenic security in the area of the joint forces operation in an emergency of military-technogenic origin. The paper shows that the information model of the mechanism of man-made safety regulation during emergencies of military-man-made origin is a set of specific methods, forms, techniques, tools and levers of man-made safety regulation, through the improvement of which, in fact, the man-made safety system is improved. regional level. On the example of solving the practical problem of determining the depth and area of distribution of the primary cloud of highly toxic substances and its impact on military facilities, shows the use of information model to provide the decision maker with necessary and sufficient information to make management decisions to ensure military-man-made security . To assess the effectiveness of mechanisms for state regulation of man-made safety at the regional level, it is proposed to use the method of hierarchy analysis. According to this model, the subject of management (management bodies in the field of technogenic safety) exerts a controlling influence (on the basis of laws, decrees, by-laws, standards, resolutions, orders, programs of ecological direction) on the object of management (social facilities, enterprises, natural objects), which in accordance with the received control impact, changes its state, activity, quantitative and qualitative parameters of the state or impact on the environment. ; Для обеспечения стабильного управления техногенной безопасностью и гражданской защитой в этих условиях необходимо разработать информационную модель управления техногенной безопасностью при различных условиях применения Вооруженных Сил Украины с обеспечением минимальных рисков и угроз возникновения чрезвычайных ситуаций военно-техногенного происхождения. Информационная модель предусматривает три составляющие, а именно: первая - модель управления техногенной безопасностью в зоне проведения операции объединенных сил в установившемся режиме; вторая - модель управления техногенной безопасностью в зоне проведения операции объединенных сил в режиме чрезвычайной ситуации природного или техногенного происхождения; третья - модель управления техногенной безопасностью в зоне проведения операции объединенных сил в режиме чрезвычайной ситуации военно-техногенного происхождения. В работе показано, что информационная модель механизма регулирования техногенной безопасности во время чрезвычайных ситуаций военно-техногенного происхождения представляет собой совокупность конкретных методов, форм, приемов, инструментов и рычагов регулирования техногенной безопасностью, через совершенствование которых, собственно говоря, осуществляется совершенствование системы техногенной безопасности на региональном уровне. На примере решения практической задачи определения глубины и площади распространения первичного облака сильнодействующих ядовитых веществ и его влияния на военные объекты, показано применение информационной модели для предоставления лицу, принимающему решение, необходимой и достаточной информации для принятия управленческого решения по обеспечению военно-техногенной безопасности . Для оценки эффективности механизмов государственного регулирования техногенной безопасностью на уровне региона предлагается применить метод анализа иерархий. По этой системе модели субъект управления (органы управления в области техногенной безопасности) осуществляет управляющее влияние (на основании законов, указов, подзаконных нормативных актов, стандартов, постановлений, приказов, программ экологической направленности) на объект управления (социальные объекты , предприятия, природные объекты), который в соответствии с полученным управляющим воздействием меняет свое состояние, деятельность, количественные и качественные параметры состояния или воздействия на окружающую среду. ; Для забезпечення стабільного управління техногенною безпекою та цивільним захистом в цих умовах необхідно розробити інформаційну модель управління техногенною безпекою при різних умовах застосування Збройних Сил України із забезпеченням мінімальних ризиків і загроз виникнення надзвичайних ситуацій військово-техногенного походження. Інформаційна модель передбачає три складові, а саме: перша - модель управління техногенною безпекою в зоні проведення операції об'єднаних сил в сталому режимі; друга - модель управління техногенною безпекою в зоні проведення операції об'єднаних сил в режимі надзвичайної ситуації природного або техногенного походження; третя - модель управління техногенною безпекою в зоні проведення операції об'єднаних сил в режимі надзвичайної ситуації військово-техногенного походження. В роботі показано, що інформаційна модель механізму регулювання техногенної безпеки під час надзвичайних ситуацій військово-техногенного походження являє собою сукупність конкретних методів, форм, прийомів, інструментів і важелів регулювання техногенною безпекою, через вдосконалення яких, власне кажучи, здійснюється вдосконалення системи забезпечення техногенної безпеки на регіональному рівні. На прикладі вирішення практичного завдання визначення глибини і площі поширення первинної хмари сильнодіючих отруйних речовин і її впливу на військові об'єкти, показано застосування інформаційної моделі для надання особі, що приймає рішення, необхідної і достатньої інформації для прийняття управлінського рішення щодо забезпечення військово-техногенної безпеки. Для оцінки ефективності механізмів державного регулювання техногенною безпекою на рівні регіону пропонується застосувати метод аналізу ієрархій. За цією системою моделі суб'єкт управління (органи управління в області техногенної безпеки) здійснює керуючий вплив (на підставі законів, указів, підзаконних нормативних актів, стандартів, постанов, наказів, програм екологічного спрямування) на об'єкт управління (соціальні об'єкти, підприємства, природні об'єкти) , який відповідно до отриманого керуючого впливу змінює свій стан, діяльність, кількісні та якісні параметри стану або впливу на навколишнє середовище.