Suchergebnisse

The problem of the social foundations of democracy in the context of globalization on the methodology of Aristotle: in the unity of its quantitative and qualitative measurements is studied. The author argues the lack of understanding of democracy primarily in the quantitative characteristics of the majority – minority. Democracy, which based on the majority of the poor, does not give them freedom. Demagogues turn people into a crowd. The state with the majority of the middle class - people whose wealth is based on the "average property, but adequate" is more perfect than such a democracy. In the competition between capitalism and socialism in the XX century, the doctrine of the middle class as a social support of democracy was proclaimed and implemented in the developed countries of the West. Based on Y. Dellinger's researches (2013) and the report of the ILO about wages in the countries of the world in 2014–2015 the authors analyze the tendency of the quantitative reduction of the middle class. As a result, the authors formulate social criteria of evaluation of democracy: the proportion of the middle class as a part of the people and the extent of its relative prosperity. They suggest the themes for further research: the socialization of ownership, in particular TNC to reduce inequality of the average class with the rich; people's defense mechanisms from the concentration of wealth and power in alliance of the oligarchy with the state bureaucracy, in particular, the revolutionary tradition in the system of law sources.Key words: democracy, qualitative and quantitative measurement of democracy, the middle class, absenteeism. ; Досліджується проблема соціальної основи демократії за методологією Арістотеля: в єдності кількісного (більшість – меншість) і якісного (свобода, заможність, освіченість, благородство) її вимірів. Обґрунтовуються соціальні критерії оцінки стану соціальної основи демократії: питома вага середнього класу в складі народу та достатній відносно класу багатих рівень його життя. Аналізуються загрози середньому класу і демократії, викликані тенденціями росту відносної соціальної нерівності та скорочення робочих місць середнього класу на ринку праці внаслідок глобалізації економіки. Ключові слова: демократія, кількісний і якісний виміри демократії, середній клас, абсентеїзм. Исследуется проблема социальной основы демократии по методологии Аристотеля: в единстве количественного (большинство – меньшинство) и качественного (свобода, достаток, образованность, благородство) ее измерений. Аргументируются социальные критерии оценки социальной основы демократии: удельный вес среднего класса в составе народа и достаточный относительно класса богатых уровень его жизни. Анализируются угрозы среднему классу и демократии, вызванные тенденциями роста относительного социального неравенства и сокращения рабочих мест среднего класса на рынке труда вследствие глобализации экономики. Ключевые слова: демократия, количественное и качественное измерения демократии, средний класс, абсентеизм. The problem of the social foundations of democracy in the context of globalization on the methodology of Aristotle: in the unity of its quantitative and qualitative measurements is studied. The author argues the lack of understanding of democracy primarily in the quantitative characteristics of the majority – minority. Democracy, which based on the majority of the poor, does not give them freedom. Demagogues turn people into a crowd. The state with the majority of the middle class - people whose wealth is based on the "average property, but adequate" is more perfect than such a democracy. In the competition between capitalism and socialism in the XX century, the doctrine of the middle class as a social support of democracy was proclaimed and implemented in the developed countries of the West. Based on Y. Dellinger's researches (2013) and the report of the ILO about wages in the countries of the world in 2014–2015 the authors analyze the tendency of the quantitative reduction of the middle class. As a result, the authors formulate social criteria of evaluation of democracy: the proportion of the middle class as a part of the people and the extent of its relative prosperity. They suggest the themes for further research: the socialization of ownership, in particular TNC to reduce inequality of the average class with the rich; people's defense mechanisms from the concentration of wealth and power in alliance of the oligarchy with the state bureaucracy, in particular, the revolutionary tradition in the system of law sources. Key words: democracy, qualitative and quantitative measurement of democracy, the middle class, absenteeism.

The article presents features of social formation and development of youth in Ukraine, namely in the context of youth policy. The concepts of «youth policy», «youth, young citizens», «youth social formation», «socialization», «the basic components of the process of youth social formation and development» are defined. The definitions of « youth social formation» and «socialization of personality» are compared.The scientists' works who paid attention to youth policy in general and some aspects of social formation and development of youth are analysed. There are scientists who analysed the problems of modern youth socialization in their works. The article highlights the scientists who study the basic principles, directions and mechanisms of implementation of state youth policy, the evolution of state youth policy and prospects for its further development, organizational and legal mechanisms of implementation of state youth policy in Ukraine at the regional level, features of formation and implementation of state youth policy, etc. The legal principles of youth policy have been characterized and, under the current legislation of Ukraine, the basic conditions for social formation and development of youth in Ukraine have been outlined. The analysed literature identified the components of the process of youth social formation and development in Ukraine. The article identifies the main purpose and objectives of youth policy in Ukraine. The periods in the human life, the main social tasks facing the person and the priority directions of the state policy for the given period are distinguished. The directions of the state policy in the youth social formation and development according to certain periods of life of a young person are made. The main tasks, principles and directions of the state policy of promoting the youth integration into society are outlined. The main directions of state policy in the field of youth social formation and development in Ukraine are outlined. ; У статті представлено особливості соціального становлення та розвитку молоді в Україні, зокрема в контексті молодіжної політики. Визначено поняття «молодіжна політика», «молодь, молоді громадяни», «соціальне становлення молоді», «соціалізація»; розкрито основні складові процесу соціального становлення та розвитку молоді. Здійснено порівняння визначень «соціальне становлення молоді» та «соціалізація особистості».Охарактеризовано правові засади молодіжної політики та основні умови для соціального становлення та розвитку молоді за чинним законодавством в Україні.

The article presents features of social formation and development of youth in Ukraine, namely in the context of youth policy. The concepts of «youth policy», «youth, young citizens», «youth social formation», «socialization», «the basic components of the process of youth social formation and development» are defined. The definitions of « youth social formation» and «socialization of personality» are compared.The scientists' works who paid attention to youth policy in general and some aspects of social formation and development of youth are analysed. There are scientists who analysed the problems of modern youth socialization in their works. The article highlights the scientists who study the basic principles, directions and mechanisms of implementation of state youth policy, the evolution of state youth policy and prospects for its further development, organizational and legal mechanisms of implementation of state youth policy in Ukraine at the regional level, features of formation and implementation of state youth policy, etc. The legal principles of youth policy have been characterized and, under the current legislation of Ukraine, the basic conditions for social formation and development of youth in Ukraine have been outlined. The analysed literature identified the components of the process of youth social formation and development in Ukraine. The article identifies the main purpose and objectives of youth policy in Ukraine. The periods in the human life, the main social tasks facing the person and the priority directions of the state policy for the given period are distinguished. The directions of the state policy in the youth social formation and development according to certain periods of life of a young person are made. The main tasks, principles and directions of the state policy of promoting the youth integration into society are outlined. The main directions of state policy in the field of youth social formation and development in Ukraine are outlined. ; У статті представлено особливості соціального становлення та розвитку молоді в Україні, зокрема в контексті молодіжної політики. Визначено поняття «молодіжна політика», «молодь, молоді громадяни», «соціальне становлення молоді», «соціалізація»; розкрито основні складові процесу соціального становлення та розвитку молоді. Здійснено порівняння визначень «соціальне становлення молоді» та «соціалізація особистості».Охарактеризовано правові засади молодіжної політики та основні умови для соціального становлення та розвитку молоді за чинним законодавством в Україні.

The study of populism is actualized by the presence of a social order from interested political actors who use populism to implement their programs and in the struggle for power, focusing on the possibilities of change and reform. The relevance of the study is obvious given the lack of comprehensive study of populism in Ukraine, proper political evaluation of previous studies, rethinking some theses of individual researchers, and especially in connection with its actualization as one of the popular principles in action, behavior in modern political practice and our state. Today in Ukraine, the intensification and emergence of new manifestations of populism have become a sign of a general long-term failure on the path of technological modernization, in efforts to achieve rapid economic growth and in the fight against corruption. The tendency to the increasingly negative attitude of many citizens to complex and compromise procedures of democratic institutions, the desire for quick and simple solutions, intolerance of different views contain a double threat - to roll into anarchy or establish an authoritarian regime. In Ukrainian literature interest in populism appeared in the late 1990s. The initial study was the basis of his reception of analytical findings Western scholars. Today domestic historiography populism presented a number of papers in the form of articles. Amid the general characteristics of the phenomenon of populism, based primarily on the legacy of Western political scientists, highlights particular issues such as manifestations of populism in the Ukrainian national movement, modern Ukrainian politics populist methods of political struggle, philosophical discourse of the concept. Thus, populism can be considered an inevitable companion of political freedom and democracy. In some places, it is a force that promotes political participation and reform in the interests of many low-status social groups. By inclining to oppose the rights of the majority to the interests and rights of certain minorities, populism can be a threat to the rule of law and basic political and civil liberties. Wherever populist leaders gained power, it became authoritarian, accompanied by abuses and oppression (but not destruction) of the opposition. ; У статті акцентовано увагу на популізмі як наявність соціального замовлення зацікавлених політичних акторів, які використовують популізм для реалізації своїх програм та у боротьбі за владу, зосереджуючись на можливостях змін та реформ. Актуальність дослідження очевидна з огляду на відсутність всебічного вивчення популізму в Україні, належної політичної оцінки попередніх досліджень, переосмислення деяких тез окремих дослідників, і особливо у зв'язку з його актуалізацією як одного з популярних принципів дії, поведінки в сучасна політична практика та наша держава. Сьогодні в Україні активізація та поява нових проявів популізму стали ознакою загального довгострокового провалу на шляху технологічної модернізації, в зусиллях для швидкого економічного зростання та в боротьбі з корупцією. Тенденція до дедалі негативнішого ставлення багатьох громадян до складних і компромісних процедур демократичних інституцій, прагнення до швидких і простих рішень, нетерпимість до різних поглядів містять подвійну загрозу - впасти в анархію або встановити авторитарний режим. В українській літературі інтерес до популізму з'явився наприкінці 90-х. Сьогодні вітчизняний історіографічний популізм представив низку статей у формі статей. Серед загальних характеристик явища популізму, що базується насамперед на спадщині західних політологів, висвітлюються такі проблеми, як прояви популізму в українському національному русі, сучасна українська політика, популістські методи політичної боротьби, філософський дискурс концепції. Таким чином популізм можна вважати неминучим супутником політичної свободи та демократії. Подекуди це сила, яка сприяє політичній участі та реформам в інтересах багатьох соціальних груп із низьким статусом. Схиляючись протистояти правам більшості інтересам та правам певних меншин, популізм може становити загрозу верховенству права та основним політичним та громадянським свободам. Скрізь, де популістські лідери здобували владу, вона ставала авторитарною, що супроводжувалось зловживаннями та утиском (але не знищенням) опозиції.

The article is devoted to the study of the essence of the concept of "silver economy" as a new approach to solving the problem of population aging, which is faced by both the world and Ukraine. The methodology of the study were the methods of factor analysis and synthesis, dialectical, logical-semantic, graphic, methods of comparison and generalization. Traditionally, an aging population is perceived as a financial burden on the economy and a threat to the well-being of future generations. In difficult demographic conditions, the developed countries of the world have begun to implement special policies aimed at supporting the aging population. The UN principles on the elderly are considered, the main thesis of which is to create conditions for maximum self-realization in society, to prevent age discrimination, which together will ensure a decent life for elderly Ukrainians. It is proved that the aging of the population, in addition to the negative consequences, can become a new resource for economic growth of the country by expanding the labor market, increasing consumption and increasing production. Important economic, socio-cultural and political-legal factors of formation and development of the "silver economy" are considered. It is noted that such a process should take place within the framework of state regulation. Accordingly, the main directions of state policy that will promote the development of the "silver economy" in the country are outlined. The influence of the "silver economy" on the efficiency of the development of the pension system in the country has been established. It is determined that the pension reform is a method of protecting the sustainability of the pension system by increasing the employment rate of the elderly. It has been proven that in the context of pension reform, "silver age" people have a hidden potential to solve the financial problems of the pension system and can be a source of balancing such a system. It is concluded that the positive impact of the "silver economy" is ...

One of the conditions for effective economic development is the achievement of scientific and technical progress, the expansion of the scope of works associated with the development and implementation of the economic practice of innovation. Therefore, at the present stage of functioning of tourist industry of Ukraine there are no doubts about the necessity of the transition of the tourism industry to innovative model of economic development. In addition, today tourism is an important social phenomenon, which covers a significant portion of the world's population, so the social component of tourist activities is so powerful that accounted for almost all spatial levels. The article considers preconditions and features of innovative development of tourism at the regional level, as well as advanced trends of innovation activity in the tourism sector in terms of socialization of the economy. Described two main approaches to the analysis of innovation activities in the tourism sector – the functional and spatial. Emphasis is placed on the role of spatial development in tourism and its social functions. To coordinate efforts to create a holistic and systematic regional tourism policy in terms of socialization of the economy required is the development social doctrine of the tourism. Analyzes social aspects and selected organizational forms of innovative directions of development of tourism at the regional level that cannot be realized without the effective functioning of the relevant institutional forms, including public authorities and local governments; scientific and educational institutions; local community and other communities; tourism businesses and organizations; institutions of sphere of services, transport and other networks; establishment, maintenance, consulting organization; destination; media, etc. discussed in Detail the mechanisms of realization of administrative management and information directions of innovative development of tourism in the region. ; Однією з умов ефективного розвитку економіки є досягнення науково-технічного прогресу, розширення масштабів робіт, пов'язаних із розробкою і впровадженням у господарську практику нововведень. Тому на сучасному етапі функціонування туристичної галузі України вже не існує сумнівів щодо необхідності переходу індустрії туризму на інноваційну модель економічного розвитку. Крім того, на сьогоднішній день туризм є важливим соціальним явищем, яке охоплює значну частину населення планети, тому соціальна складова туристичної діяльності настільки вагома, що враховується практично на усіх просторових рівнях. У статті розглянуто передумови та особливості інноваційного розвитку туризму на регіональному рівні, а також обґрунтовано перспективні напрями інноваційної діяльності у туристичній сфері в умовах соціалізації економіки. Охарактеризовано два головні підходи до аналізу інноваційної діяльності у туристичній сфері – функціональний та просторовий. Наголошено на ролі просторового розвитку у туристичній діяльності та її соціальній функції. Для координації зусиль щодо формування цілісної і системної регіональної туристичної політики в умовах соціалізації економіки необхідною є розробка соціальної доктрини туризму. Проаналізовано соціальні аспекти та виділено організаційні форми інноваційних напрямів розвитку туризму на регіональному рівні, які не можуть бути реалізованими без забезпечення ефективного функціонування відповідних організаційних форм, серед яких органи державної влади та місцевого самоврядування; наукові та освітні заклади; місцеві громади та інші спільноти; туристичні підприємства та організації; заклади сфери обслуговування, транспортні та інші мережі; заклади технічного обслуговування, консалтингові організації; дестинації; засоби масової інформації та ін. Детально розглянуто механізми реалізації адміністративно-управлінського та інформаційного напрямів інноваційного розвитку туризму в регіоні.

Методологія дослідження. У ході дослідження використано методи суцільної вибірки, аналізу та синтезу, моніторингу, контент-аналіз, опитування, анкетування, зіставлення.Результати. Мас-медіа є невід'ємним елементом соціально-політичного життя суспільства, одним із найважливіших і найпотужніших інструментів формування громадської думки. Саме через це матеріали соціальної спрямованості посідають значне місце в контенті друкованих видань. На сучасному етапі соціальні теми є різноманітними, широко охоплюють життя суспільства, потребують більш комплексного підходу до їх вивчення. Аналіз наукової періодики надає змогу розрізняти найбільш актуальні теми в сучасній дійсності, але погляди медіаменеджерів на висвітлення деяких соціальних проблем та авдиторії можуть не збігатися. Метою дослідження стало визначення, наскільки редакційний порядок денний стосовно соціальної проблематики збігається з наявними інформаційними читацькими запитами. Проведений контент-аналіз дає підстави зробити висновок, що менеджмент редакції намагається врахувати бажання авдиторії, але робить це не системно, без комплексного аналізу й проведення відповідних наукових розвідок стосовно читацьких уподобань. Новизна. У зустрічному порівнянні тематики, запропонованої авдиторії редакцією видання, з тими інформаційними запитами, які виходять від читачів. Такий підхід надає змогу визначити відповідність тематичного порядку денного видання й потреб його авдиторії як критерій ефективності діяльності мас-медіа.Практична значущість. Отримані результати можуть бути використані в практичній діяльності друкованих ЗМК, а також для подальшого пошуку більш ефективних підходів до дослідження інформаційних уподобань авдиторії.Ключові слова: соціальна проблематика, авдиторія, інформаційні потреби, вплив мас-медіа. ; Research methodology. During the study, the methods of continuous sampling, analysis and synthesis, monitoring, content analysis, questioning, questioning, and comparison were used.Results. Mass media is an integral part of the social and political life ...

The COVID-19 pandemic has a significant impact on the social life of foreign students studying in the third year of Ivano-Frankivsk National Medical University, specialty "Medicine". An online questioning of 144 students was conducted using Google Forms in March 2021. More than half of the surveyed students (53.5 %) stated that they limited their social activity. One third of students (36.1 %) indicated that now they communicate less with friends, especially among males (47.7 % vs. 22.0 % among females). At the same time, communication with the family has not changed and even increased (of course it is about online communication). Mostly surveyed students (74.8 %) indicated that they adhere to all quarantine measures, both mandatory and recommended. The rest of students adhere only mandatory measures. Mostly students (64.6 %) consider the quarantine measures implemented at the time of the survey are adequate to the epidemiological situation. Regarding vaccination, the responses differed significantly depending on gender (χ2=13.085, df=3, p=0.000). Among students' part of female who would like to take vaccination as soon as possible is in two times higher than part of male. Whereas male students more often indicated that they would take vaccination, but later. 1.7 % of surveyed male and 2.4 % of surveyed female do not want to be vaccinated. The issue of foreign students' vaccination is relevant and requires a comprehensive effort of representatives of both government agencies and educational institutions to implement it. ; Пандемія COVID-19 має істотний вплив на соціальне життя студентів-іноземців, які навчаються на третьому курсі Івано-Франківського національного медичного університету, спеціальність «Лікувальна справа». Проведено онлайн-опитування 144 студентів за допомогою Google Forms у березні 2021 р. Більше половини опитаних студентів (53,5 %) вказали, що повністю обмежили свою соціальну активність. Третина студентів (36,1 %) вказала, що зараз менше спілкуються з друзями, особливо студенти чоловічої статі (47,7 % проти 22,0 % серед осіб жіночої статі). Водночас спілкування з родиною практично не змінилося або навіть збільшилося (зрозуміло, що тут йдеться про онлайн-спілкування). Переважна більшість опитаних (74,8 %) студентів вказала, що дотримуються всіх карантинних заходів, і обов'язкових, і рекомендованих. Решта дотримується лише обов'язкових. Більшість студентів (64,6 %) вважає карантинні заходи, які впроваджені на момент опитування, адекватними до епідеміологічної ситуації. Щодо вакцинації, то відповіді достовірно відрізнялися, залежно від статі (χ2=13,085, df=3, р=0,000). Дівчата-студентки вдвічі частіше, ніж хлопці-студенти, вказували, що будуть вакцинуватися за першої ж можливості. Тоді як студенти частіше вказували, що будуть вакцинуватися, але пізніше. Не хочуть вакцинуватися 10,7 % опитаних чоловіків та 2,4 % опитаних жінок. Питання вакцинації студентів-іноземців є актуальним та потребує комплексних зусиль представників як урядових структур, так і навчальних закладів для його реалізації.

The article is devoted to a comprehensive analysis of the practical experience of charitable activities of rural «Prosvits» of the Right Bank of Ukraine in the early 20s of the twentieth century, the main focus of which was to help the starving. The issue of providing such assistance to various categories of the population as a whole has been studied, as well as the work of state structures on the legal regulation of «Prosvits» charity activities. The Soviet regime, being aware of the popular popularity of societies, used their opportunities and resources, shifting to them part of the state social spending. The purpose of the article is to conduct the analysis of the activities of «Prosvits» in the Soviet regime, its significance and results in 1921-1922, coverage of the problems and achievements of educational centers in the context of charitable assistance. Research methods used: comparison, generalization, analysis, synthesis, structural-systemic, synchronous, statistical, historical-comparative, analysis of available sources and scientific literature. It was found that «Prosvits» activities were coordinated by the out-of-school department of public education at the People's Commissariat of Education, which directed their work in the right direction, namely to help the starving, weeks of assistance to war invalids, police, military, etc. Emphasis was placed on helping the starving, identifying specific areas and forms of work to raise funds for the needy. It was established that the charity of the rural «Prosvits» was both voluntary and compulsory. The first was unofficially initiated by the Soviet state, the second by the society itself. ; Стаття присвячена цілісному аналізу практичного досвіду благодійної діяльності сільських «Просвіт» Правобережної України на початку 20-х років ХХ ст., основним напрямом якої була допомога голодуючим. Досліджено питання надання такої допомоги різним категоріям населення в цілому, а також відображена робота державних структур із правового врегулювання добродійної діяльності «Просвіт». Радянський режим, знаючи про народну популярність товариств, використовував їх можливості і ресурси, переклавши на них частину державних соціальних витрат. Мета статті: аналіз діяльності «Просвіт» в умовах радянського режиму, її значення та результати у 1921-1922 рр., висвітлення проблем і здобутків просвітницьких осередків у контексті надання благодійної допомоги. Методи дослідження: порівняння, узагальнення, аналіз, синтез, структурно-системний, синхронний, статистичний, історико-порівняльний, аналіз доступних джерел і наукової літератури. З'ясовано, що діяльність «Просвіт» координував позашкільний відділ народної освіти при Народному комісаріаті освіти, який спрямовував їхню роботу у потрібному владі руслі, а саме – на допомогу голодуючим, проведення тижнів допомоги інвалідам війни, міліції, військовим тощо. Акцент був зроблений на допомогу голодуючим, визначенні конкретних напрямків і форм роботи для здобуття коштів нужденним. Встановлено, що благочинність сільських «Просвіт» носила як добровільно-примусовий, так і добровільний характер. Перший неофіційно ініціювала радянська держава, другий – власне товариства.

The article is devoted to a comprehensive analysis of the practical experience of charitable activities of rural «Prosvits» of the Right Bank of Ukraine in the early 20s of the twentieth century, the main focus of which was to help the starving. The issue of providing such assistance to various categories of the population as a whole has been studied, as well as the work of state structures on the legal regulation of «Prosvits» charity activities. The Soviet regime, being aware of the popular popularity of societies, used their opportunities and resources, shifting to them part of the state social spending. The purpose of the article is to conduct the analysis of the activities of «Prosvits» in the Soviet regime, its significance and results in 1921-1922, coverage of the problems and achievements of educational centers in the context of charitable assistance. Research methods used: comparison, generalization, analysis, synthesis, structural-systemic, synchronous, statistical, historical-comparative, analysis of available sources and scientific literature. It was found that «Prosvits» activities were coordinated by the out-of-school department of public education at the People's Commissariat of Education, which directed their work in the right direction, namely to help the starving, weeks of assistance to war invalids, police, military, etc. Emphasis was placed on helping the starving, identifying specific areas and forms of work to raise funds for the needy. It was established that the charity of the rural «Prosvits» was both voluntary and compulsory. The first was unofficially initiated by the Soviet state, the second by the society itself. ; Стаття присвячена цілісному аналізу практичного досвіду благодійної діяльності сільських «Просвіт» Правобережної України на початку 20-х років ХХ ст., основним напрямом якої була допомога голодуючим. Досліджено питання надання такої допомоги різним категоріям населення в цілому, а також відображена робота державних структур із правового врегулювання добродійної діяльності «Просвіт». Радянський режим, знаючи про народну популярність товариств, використовував їх можливості і ресурси, переклавши на них частину державних соціальних витрат. Мета статті: аналіз діяльності «Просвіт» в умовах радянського режиму, її значення та результати у 1921-1922 рр., висвітлення проблем і здобутків просвітницьких осередків у контексті надання благодійної допомоги. Методи дослідження: порівняння, узагальнення, аналіз, синтез, структурно-системний, синхронний, статистичний, історико-порівняльний, аналіз доступних джерел і наукової літератури. З'ясовано, що діяльність «Просвіт» координував позашкільний відділ народної освіти при Народному комісаріаті освіти, який спрямовував їхню роботу у потрібному владі руслі, а саме – на допомогу голодуючим, проведення тижнів допомоги інвалідам війни, міліції, військовим тощо. Акцент був зроблений на допомогу голодуючим, визначенні конкретних напрямків і форм роботи для здобуття коштів нужденним. Встановлено, що благочинність сільських «Просвіт» носила як добровільно-примусовий, так і добровільний характер. Перший неофіційно ініціювала радянська держава, другий – власне товариства.

У статті представлені події після переможного завершення Другої світової війни, коли населення радянської України мало б почати мирне життя сподіваючись, що найважче і найстрашніше вже позаду. Однак, цьому не судилося бути. Реальні життєві обставини розвіяли всі мрії про щасливе майбутнє. Черговим випробуванням став голод.Голод в Україні 1946-1947 рр. був викликаний різними факторами. В першу чергу це була спланована акція радянської влади по вилученню залишків зерна в селян для надання допомоги «братнім народам» із соціалістичного табору та відбудови промисловості, відновлення військово-промислового комплексу. Другою причиною стала післявоєнна розруха, яка спричинила руйнування всіх ланок господарства України. По-третє – сильна посуха, яка остаточно підірвала розорене сільське господарство.Хлібозаготівельні плани 1946-1947 рр. для України були нереальними, однак партійна верхівка вилучала хліб з села адміністративно-командними методами. В результаті, коли плани були виконані лише на 62,4%, влада вдалася до репресій. Керівництво на місцях звинувачувалось в саботажі та «антибільшовицькому ставленні до хлібозаготівель».Залишившись без зерна, населення почало голодувати. Свого апогею голод досягнув узимку та навесні 1947 р. Голодування охопило майже всі українські території. Найбільше постраждали південні регіони України.Старанно приховувана, в радянські часи, трагічна сторінка історії українського народу відкриває перед дослідниками жахливі історичні факти. Як відомо, тоталітарний сталінський режим за одну тільки згадку про голод нещадно карав, кваліфікуючи такі дії як поширення наклепницьких вигадок про радянську владу. З пам'яті людей протягом багатьох років всіляко витруювалась спогади про безвинно загиблих. Особливо незахищеними в роки страшного голоду били діти. Малих дітей, як і людей похилого віку, голод не щадив. Заради того, щоб зберегти життя своєї дитини матері відвозили їх до міста і залишали на вокзалах, у під'їздах житлових будинків, на ґанках лікарень, ясел, дитсадків, дитячих будинків. Попри намагання батьків усіма засобами, часто ціною власного життя, захистити своїх дітей від голодної смерті, позбавлені упродовж тривалого часу будь-якої їжі, діти, крім нестерпних фізичних тортур, зазнавали моральних страждань. В статті представлені архівні матеріали, які містять інформацію про те, що допомога голодуючим дітям Півдня України почала надходити лише з 15 січня 1947 р., коли значна частина дітей вже захворіла на дистрофію. Відкриті нові дитячі будинки виявилися нездатними прийняти тисячі безпритульних дітей області. За оцінками різних істориків у роки Голодомору голодною смертю померло від 1,5 до 4 млн. дітей. А ті, що вижили, виросли і через десятиліття розказали нащадкам про злочин геноциду, однак на все життя лишилися у неофіційному і невизнаному в Україні статусі «жертви Голодомору». ; The article presents the events that took place after the victorious end of the Second World War, when the population of Soviet Ukraine had to start a peaceful life hoping that the hardest and the worst was over. However, this was not destined to be.Real life circumstances dispelled all dreams of a happy future. Another test for Ukrainian people was famine.The famine in Ukraine in 1946-1947 was caused by various factors. First of all, it was a planned action of the Soviet authorities in order to remove the remnants of grain from the peasants to help the «fraternal nations» from the socialist camp and to rebuild industry, to restore the military-industrial complex. The second reason was the post-war devastation, which led to the destruction of all parts of Ukraine's economy. Third reason was a severe drought that finally undermined ruined agriculture.The grain procurement plans of 1946-1947 were unrealistic for Ukraine, but the party leadership withdrew bread from the village by administrative-command methods. As a result, when the plans were fulfilled by only 62.4%, the authorities resorted to repression. The local leadership was accused of sabotage and «anti-Bolshevik attitude to grain procurement. »The population began to starve because people were left without grain. The famine reached its apogee in the winter and spring of 1947. The famine covered almost all Ukrainian territories. The southern regions of Ukraine suffered the most from famine.This tragic page of the history of the Ukrainian people, which was carefully hidden in Soviet times, reveals to investigators terrible historical facts. As is well known, the totalitarian Stalinist regime punished people mercilessly for the mere mention of famine, describing such actions as the spread of slanderous fabrications about Soviet power. Memories of those who died innocently had been erased from people's memory for many years.Children were especially vulnerable during the years of terrible famine. Young children, as well as elderly people, were not spared by famine. In order to save the life of their child, mothers took them to the city and left them at railway stations, on the porches of residential buildings and on the front steps of hospitals, nurseries, kindergartens, orphanages.Parents tried, by all means, often at the cost of their own lives, to protect their children from starvation. Despite their efforts, children were deprived of any food for a long time and in addition to unbearable physical torture, underwent moral suffering. They did not understand why their mother did not want to feed them, because they want to eat so much, and their father, always so strong, allowed strangers to take everything out of their yard.According to various historians, between 1.5 and 4 million children died of starvation during the Holodomor. And those who survived, grew up and told their descendants about the crime of genocide decades later. They remained for life in the unofficial and unrecognized in Ukraine status of «victims of the Holodomor».Key words: famine, communist construction, orphanages, homelessness, charity.

У статті представлені події після переможного завершення Другої світової війни, коли населення радянської України мало б почати мирне життя сподіваючись, що найважче і найстрашніше вже позаду. Однак, цьому не судилося бути. Реальні життєві обставини розвіяли всі мрії про щасливе майбутнє. Черговим випробуванням став голод.Голод в Україні 1946-1947 рр. був викликаний різними факторами. В першу чергу це була спланована акція радянської влади по вилученню залишків зерна в селян для надання допомоги «братнім народам» із соціалістичного табору та відбудови промисловості, відновлення військово-промислового комплексу. Другою причиною стала післявоєнна розруха, яка спричинила руйнування всіх ланок господарства України. По-третє – сильна посуха, яка остаточно підірвала розорене сільське господарство.Хлібозаготівельні плани 1946-1947 рр. для України були нереальними, однак партійна верхівка вилучала хліб з села адміністративно-командними методами. В результаті, коли плани були виконані лише на 62,4%, влада вдалася до репресій. Керівництво на місцях звинувачувалось в саботажі та «антибільшовицькому ставленні до хлібозаготівель».Залишившись без зерна, населення почало голодувати. Свого апогею голод досягнув узимку та навесні 1947 р. Голодування охопило майже всі українські території. Найбільше постраждали південні регіони України.Старанно приховувана, в радянські часи, трагічна сторінка історії українського народу відкриває перед дослідниками жахливі історичні факти. Як відомо, тоталітарний сталінський режим за одну тільки згадку про голод нещадно карав, кваліфікуючи такі дії як поширення наклепницьких вигадок про радянську владу. З пам'яті людей протягом багатьох років всіляко витруювалась спогади про безвинно загиблих. Особливо незахищеними в роки страшного голоду били діти. Малих дітей, як і людей похилого віку, голод не щадив. Заради того, щоб зберегти життя своєї дитини матері відвозили їх до міста і залишали на вокзалах, у під'їздах житлових будинків, на ґанках лікарень, ясел, дитсадків, дитячих будинків. Попри намагання батьків усіма засобами, часто ціною власного життя, захистити своїх дітей від голодної смерті, позбавлені упродовж тривалого часу будь-якої їжі, діти, крім нестерпних фізичних тортур, зазнавали моральних страждань. В статті представлені архівні матеріали, які містять інформацію про те, що допомога голодуючим дітям Півдня України почала надходити лише з 15 січня 1947 р., коли значна частина дітей вже захворіла на дистрофію. Відкриті нові дитячі будинки виявилися нездатними прийняти тисячі безпритульних дітей області. За оцінками різних істориків у роки Голодомору голодною смертю померло від 1,5 до 4 млн. дітей. А ті, що вижили, виросли і через десятиліття розказали нащадкам про злочин геноциду, однак на все життя лишилися у неофіційному і невизнаному в Україні статусі «жертви Голодомору». ; The article presents the events that took place after the victorious end of the Second World War, when the population of Soviet Ukraine had to start a peaceful life hoping that the hardest and the worst was over. However, this was not destined to be.Real life circumstances dispelled all dreams of a happy future. Another test for Ukrainian people was famine.The famine in Ukraine in 1946-1947 was caused by various factors. First of all, it was a planned action of the Soviet authorities in order to remove the remnants of grain from the peasants to help the «fraternal nations» from the socialist camp and to rebuild industry, to restore the military-industrial complex. The second reason was the post-war devastation, which led to the destruction of all parts of Ukraine's economy. Third reason was a severe drought that finally undermined ruined agriculture.The grain procurement plans of 1946-1947 were unrealistic for Ukraine, but the party leadership withdrew bread from the village by administrative-command methods. As a result, when the plans were fulfilled by only 62.4%, the authorities resorted to repression. The local leadership was accused of sabotage and «anti-Bolshevik attitude to grain procurement. »The population began to starve because people were left without grain. The famine reached its apogee in the winter and spring of 1947. The famine covered almost all Ukrainian territories. The southern regions of Ukraine suffered the most from famine.This tragic page of the history of the Ukrainian people, which was carefully hidden in Soviet times, reveals to investigators terrible historical facts. As is well known, the totalitarian Stalinist regime punished people mercilessly for the mere mention of famine, describing such actions as the spread of slanderous fabrications about Soviet power. Memories of those who died innocently had been erased from people's memory for many years.Children were especially vulnerable during the years of terrible famine. Young children, as well as elderly people, were not spared by famine. In order to save the life of their child, mothers took them to the city and left them at railway stations, on the porches of residential buildings and on the front steps of hospitals, nurseries, kindergartens, orphanages.Parents tried, by all means, often at the cost of their own lives, to protect their children from starvation. Despite their efforts, children were deprived of any food for a long time and in addition to unbearable physical torture, underwent moral suffering. They did not understand why their mother did not want to feed them, because they want to eat so much, and their father, always so strong, allowed strangers to take everything out of their yard.According to various historians, between 1.5 and 4 million children died of starvation during the Holodomor. And those who survived, grew up and told their descendants about the crime of genocide decades later. They remained for life in the unofficial and unrecognized in Ukraine status of «victims of the Holodomor».Key words: famine, communist construction, orphanages, homelessness, charity.

The laws of the Ukrainian legislation from the time of Independence regulate the communicative aspect, which indirectly relates to medical and social peculiarities, and forms the communication system in general. The communication components are defined by the legislative acts on the basis of the Constitution of Ukraine. The Law of Ukraine «On Information» is the main document that defines the communication component of the media sphere as a whole. It is also worth paying attention to the Laws of Ukraine «On Television and Radio Broadcasting», «On the Printed Media (Press) in Ukraine», «On Protection of Personal Data», «On Information Agencies», «On the Procedure for Covering the Activities of State Authorities and Bodies» and other specialized legislation documents. However, in order for citizens of our country were able to use assistance, the organizations have to provide information about these opportunities systematically. The Ministry of Health and the Ministry of Social Policy are the main state institutions that should carry out the healthcare information campaigns as that they work not only in health but also in the social sphere. To implement these, the system of communications has to be based on a number of parameters as legal, managerial, organizational, informational, financial, educational, and technological. The whole communication system is executed at three basic levels: local, regional and central. Local self-government bodies and executive authorities on a general-communicative level should carry out the program of informing the Ukrainian population about the services of rehabilitation medicine. They should use the media as a platform for informing about the latest laws and implementations, for the formation of a positive impression and attitude to domestic medicine and a belief in its ability to help. On the other hand, in most of its image the medical sector remains negative, and only in recent years, the reputation has begun to improve thanks to a series of reforms that make changes in the communication component of modern restorative medicine based on systematic approaches and integrated bases. Therefore, it is now necessary to introduce a unified model of the communication program in the above-mentioned field. It is also relevant to implement integrated marketing communications that would contain not only the advertising component as a communication unit and ensure that the attention of the population is emphasized on certain modern elements or capabilities. The program should also have a number of components that would form a system of information management from the MOH and MSoc throughout the country and equally meet the needs of all regions at all levels. ; Статья посвящена исследованию коммуникационной составляющей в нормативной базе современной украинской восстановительной медицины. Целью статьи определен анализ коммуникационных аспектов в нормативно-правовых базах Министерства здравоохранения и Министерства социальной политики за период независимости Украины. Сейчас стоит отметить, что существует потребность исследования комплексного подхода к системе коммуникаций, информационной и социальной деятельности, которой владеет Министерство зравоохранения и Министерство социальной политики Украины. Система коммуникаций обуславливается рядом параметров, к которым следует отнести правовые, управленческие, организационные, информационные, финансовые, образовательные технологии, которые основаны и реализуются на трех базовых уровнях: местном, региональном и центральном. В статье рассмотрен ряд законов и нормативных документов, актов, которые прямо или косвенно касаются коммуникационной составляющей современной медицины. Констатировано, что программа информирования украинского населения об услугах восстановительной медицины должна осуществляться органами местного самоуправления и органами исполнительной власти на общем коммуникационном уровне. В работе раскрыто законодательную базу независимой Украины для выявления пробелов в коммуникационной составляющей современной медицинской сферы. ; Стаття присвячена дослідженню соціальної комунікаційної складової у нормативній базі сучасної української відновної медицини. Метою статті визначено аналіз комунікаційних аспектів у нормативно-правових базах Міністерства охорони здоров'я та Міністерства соціальної політики за період Незалежності України. Нині варто наголосити на тому, що існує потреба дослідження комплексного підходу до системи комунікацій, інформаційної та соціальної діяльності, якою володіє Міністерство охорони здоров'я (МОЗ) та Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики). Система комунікацій обумовлюється низкою параметрів, до яких варто зарахувати правові, управлінські, організаційні, інформаційні, фінансові, освітні технології, що ґрунтуються та реалізуються на трьох базових рівнях: місцевому, регіональному та центральному. У статті розглянуто низку законів та нормативних документів, актів, які прямо чи опосередковано стосуються комунікаційної складової сучасної медичної галузі. Констатовано, що програма інформування українського населення щодо послуг відновної медицини має здійснюватись органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на загально-комунікаційному рівні. У роботі розкрито законодавчу базу незалежної України для виявлення прогалин щодо комунікаційної складової сучасної медичної сфери.

The article deals with the objectification of the "austrian" period of life of the Greek-Catholic priesthood of Galicia. Without resorting to deep geopolitical revisions, the article eliminates the aspectal panorama of the sociopastoral initiatives of the church. The circumstances and challenges due to which the priesthood of the region succeeded in a successful implementation of a socially important ecclesiological and cultural mission were analyzed. Influenced by the geopolitical conditions of the second half of the XIX century, the church became not only the educational establishment of the Ukrainian intellectuals but also, undoubtedly, a crusial element of the unity of the Ukrainian nation. The research framework covers a period that not only changed the socio-cultural situation of Lviv and Eastern Galicia, but also the social architectonics of the European civilization of those days.In August 1772 in St. Petersburg the sides of the coalition triad, which included the Russian empire, Catherine II, Prussian king Frederick II and the Habsburg monarch Cisar Joseph II, signed a treatise according to which the territory of Galicia was annexed to the multinational Austro-Hungarian Empire.Having encountered in the new sociopolitical realities, the hierarchy of the Greek Catholic Church tried to use the situation as fully as possible for the entire care of its representatives, interaction and contact with the society. By building structures of church organizations, the priesthood greatly contributed to the spread of education among the Ukrainian peasantry, the strengthening of the national consciousness of the masses and the formation of a sense of self-esteem among them. The priests were not only a spiritual sacred icon, but also to a large extent an important political elite of the Galician Ukrainians.Since the only leading group of the Russian population was the priesthood, the priests were forced to become the only educational brunch of the Galician society for a long time. Being in a difficult material condition and depending on the will of the Polish tycoons, the priesthood shared the burden of their social status with the peasants.As a result of state reforms, the priesthood got an opportunity to receive an education ("Barbareum" in Vienna, Lviv seminary, theological faculty of Lviv University) and engage in the more active educational activities among the people. While taking care of the economic development of the village, the priests also educate a new generation of conscious Ukrainians. The church was focusing on the social care of the unprotected layers of society and poor peasants. The church also took care of the orphanages and the houses of the elderly and sick. The actions of fighting with drunkenness and wastefulness of the peasants were of great importance.Realizing that aim of political and agricultural affairs does not entirely correspond to the mission of the pastor, the priests tried to educate the future leaders of the people, the future intelligentsia, to whom the leadership could be conveyed.During the era of Austrian domination the work of the priesthood in the social field and the ability to move away from a secular activity can serve as a model for the UGCC in the present day, when the priesthood again faces the problem of combining a pastoral care and an active civic position in its activity. ; У статті розглянуто соціокультурну та політико-адміністративну ситуацію у Галичині після приєднання до Австро-Угорської монархії. Проаналізовано аспекти соціальної діяльності духівництва греко-католицької церкви на просвітницькій, культурній, політичній ниві. Висвітлено специфіку умов та складність обставини, за яких ієрархія церкви знаходила можливість успішно реалізовувати душпастирську місію. Рамки дослідження охоплюють період другої половини XIX століття, за час якого відбулись значні соціополітичні зсуви не тільки у Східній Галичині, але й загальносуспільній архітектоніці тогочасного Європейського континенту.

IntroductionAccording to the report "State of the World's Mothers 2014. Saving Mothers and Children in Humanitarian Crises" (was prepared by International Society «Save the Children») state Ukraine has 72 place (total – 178 states) in the world, depending on conditions of motherhood, such as rates of maternal health, educational, economic and political status of women and children). Preterm birth (PB) is a serious medical, economical and social problem. This pathology is quite common among women in low-income countries, but in countries with high level, for example in the United States, that is also a significant problem. According to the WHO newsletter (2016) the rate of PB is over 60% in Africa and South Asia [27, 28]. The global World Prematurity Network, which includes organizations from Europe, Africa,Australia,China, Latin America,Canada,United States, has the main task to improve care and quality of life of premature infants [25].Pharmaceutical aspects of pregnant women in the hospital and using ABC- VEN-analysis were studied. Some aspects of pharmacoeconomic analysis "cost-effectiveness" for treatment of threatened abortion was elaborated inUkraine[22].Research methodsThe aim of this article was to analyse the economical, social aspects of PB in the world andUkraine. Also we studied the real world data on prescribing of drugs for pregnant with threatened PB, and determine a financial cost for therapy, using ABC/ VEN - analysis and the effectiveness rates according to evidence data for progestogens for PB treatment. We used content-analysis for recommendations, ABC/VEN analysis for drug prescriptions, systematic review of data.Results and discussionImproving the quality of life and health of pregnant women and their rational pharmacotherapy are the main objectives of WHO. Ukraine occupies 72 place in terms of motherhood in the world.We have analyzed and compared the national and international reports, guidelines on requirements for treatment and prevention of preterm birth. We analyzed the real world data of the frequency of drug prescriptions using ABC / VEN analysis based on medical records about drug prescriptions for pregnant women, diagnosed according to ICD-10 - 047.0. We found that the most common in A group were drugs for 7 INN (14.58 % of total allocations) and the essential drugs was only sodium chloride, which indicated that not enough rational use of funds of patients.We studied the evidence data about progesterone for effective treatment of PB. Therefore, that is important to optimize pharmaceutical care for pregnant women and rational use of medicines for effective pharmacotherapy of PB according to current health technologies.Conclusions1.Preterm birth is a huge economical, medical and social problem in the world, especially in low in-come countries. It was established that current ukranian clinical protocols include the treatment and prevention of PB have a need for a good revision because the WHO, NICE published a new evidence-based recommendations for health technologies of PB in 2015. 2. We determined that treatment for PB threat appointed 75 trade names of drugs, including 46 for INN and 2 supplements. The average number of prescriptions for a pregnant woman shown polypharmacy. The cost of drug therapy is for one patient average 740 UAH. 3.Using ABC / VEN - analysis was showed that the group A included 7 drugs for the INN, the group B and C included 11 and 30 drugs, respectively.4.Progestines have a good evidence data, but it need to determine the less expensive scheme/drugs for the treatment and prevention of PB using pharmacoeconomic analysis results in Ukraine. ; Поліпшення якості життя, здоров'я вагітних жінок та лікування передчасних пологів є основними цілями директив ВООЗ. Україна займає 72 місце в рейтингу за рівнем забезпечення материнства в світі.Нами вивчені у порівняльному плані рекомендації ВООЗ, 2015 міжнародні рекомендації, накази МОЗ України щодо лікування передчасних пологів (ПП) та виявлено певні відмінності, що вимагає оновлення вітчизняних протоколів.Ми проаналізували реальні дані частоти призначень лікарських засобів при ПР з використанням АВС^Е^аналізу на основі 102 історій хвороб вагітних жінок з діагнозом відповідно до МКХ-10 - 047.0. Встановлено, що для лікування загрози ПП призначалися 75 торгових назв (46 МНН лікарських засобів та 2 БАД). Сумарно було 689 призначень ліків, що в середньому складає 6,75 препарата на одну вагітну жінку, що свідчить про поліпрагмазію. Виявлено, що в групі А найбільш часто призначаються препарати 7 МНН (14,58 % від загального обсягу) і основним лікарським засобом є натрію хлорид, що свідчить про недостатньо раціональне використання фінансових коштів пацієнтів.Встановлено, що сумарно витрати на призначені ЛЗ при ПР становили 75354,3 грн, а витрати на фармакотерапії 1 пацієнтки були в середньому 740,2 грн.Нами проаналізовані доказові дані про призначення прогестеронів для лікування ПР. Встановлено, що найбільш ефективним для лікування ПП за даними доказової фармації є прогестерон у лікарській формі для вагінального прийому для жінок з короткою шийкою матки, а дигістростерон - при застосуванні допоміжних репродуктивних технологійДоцільною є оптимізація фармацевтичної допомоги вагітним при ПР за даними доказової фармації та призначення економічно ефективної фармакотерапії для раціоналізації витрат пацієнтів.