Suchergebnisse

The article is devoted to a comprehensive analysis of the practical experience of charitable activities of rural «Prosvits» of the Right Bank of Ukraine in the early 20s of the twentieth century, the main focus of which was to help the starving. The issue of providing such assistance to various categories of the population as a whole has been studied, as well as the work of state structures on the legal regulation of «Prosvits» charity activities. The Soviet regime, being aware of the popular popularity of societies, used their opportunities and resources, shifting to them part of the state social spending. The purpose of the article is to conduct the analysis of the activities of «Prosvits» in the Soviet regime, its significance and results in 1921-1922, coverage of the problems and achievements of educational centers in the context of charitable assistance. Research methods used: comparison, generalization, analysis, synthesis, structural-systemic, synchronous, statistical, historical-comparative, analysis of available sources and scientific literature. It was found that «Prosvits» activities were coordinated by the out-of-school department of public education at the People's Commissariat of Education, which directed their work in the right direction, namely to help the starving, weeks of assistance to war invalids, police, military, etc. Emphasis was placed on helping the starving, identifying specific areas and forms of work to raise funds for the needy. It was established that the charity of the rural «Prosvits» was both voluntary and compulsory. The first was unofficially initiated by the Soviet state, the second by the society itself. ; Стаття присвячена цілісному аналізу практичного досвіду благодійної діяльності сільських «Просвіт» Правобережної України на початку 20-х років ХХ ст., основним напрямом якої була допомога голодуючим. Досліджено питання надання такої допомоги різним категоріям населення в цілому, а також відображена робота державних структур із правового врегулювання добродійної діяльності «Просвіт». Радянський режим, знаючи про народну популярність товариств, використовував їх можливості і ресурси, переклавши на них частину державних соціальних витрат. Мета статті: аналіз діяльності «Просвіт» в умовах радянського режиму, її значення та результати у 1921-1922 рр., висвітлення проблем і здобутків просвітницьких осередків у контексті надання благодійної допомоги. Методи дослідження: порівняння, узагальнення, аналіз, синтез, структурно-системний, синхронний, статистичний, історико-порівняльний, аналіз доступних джерел і наукової літератури. З'ясовано, що діяльність «Просвіт» координував позашкільний відділ народної освіти при Народному комісаріаті освіти, який спрямовував їхню роботу у потрібному владі руслі, а саме – на допомогу голодуючим, проведення тижнів допомоги інвалідам війни, міліції, військовим тощо. Акцент був зроблений на допомогу голодуючим, визначенні конкретних напрямків і форм роботи для здобуття коштів нужденним. Встановлено, що благочинність сільських «Просвіт» носила як добровільно-примусовий, так і добровільний характер. Перший неофіційно ініціювала радянська держава, другий – власне товариства.

The article is devoted to a comprehensive analysis of the practical experience of charitable activities of rural «Prosvits» of the Right Bank of Ukraine in the early 20s of the twentieth century, the main focus of which was to help the starving. The issue of providing such assistance to various categories of the population as a whole has been studied, as well as the work of state structures on the legal regulation of «Prosvits» charity activities. The Soviet regime, being aware of the popular popularity of societies, used their opportunities and resources, shifting to them part of the state social spending. The purpose of the article is to conduct the analysis of the activities of «Prosvits» in the Soviet regime, its significance and results in 1921-1922, coverage of the problems and achievements of educational centers in the context of charitable assistance. Research methods used: comparison, generalization, analysis, synthesis, structural-systemic, synchronous, statistical, historical-comparative, analysis of available sources and scientific literature. It was found that «Prosvits» activities were coordinated by the out-of-school department of public education at the People's Commissariat of Education, which directed their work in the right direction, namely to help the starving, weeks of assistance to war invalids, police, military, etc. Emphasis was placed on helping the starving, identifying specific areas and forms of work to raise funds for the needy. It was established that the charity of the rural «Prosvits» was both voluntary and compulsory. The first was unofficially initiated by the Soviet state, the second by the society itself. ; Стаття присвячена цілісному аналізу практичного досвіду благодійної діяльності сільських «Просвіт» Правобережної України на початку 20-х років ХХ ст., основним напрямом якої була допомога голодуючим. Досліджено питання надання такої допомоги різним категоріям населення в цілому, а також відображена робота державних структур із правового врегулювання добродійної діяльності «Просвіт». Радянський режим, знаючи про народну популярність товариств, використовував їх можливості і ресурси, переклавши на них частину державних соціальних витрат. Мета статті: аналіз діяльності «Просвіт» в умовах радянського режиму, її значення та результати у 1921-1922 рр., висвітлення проблем і здобутків просвітницьких осередків у контексті надання благодійної допомоги. Методи дослідження: порівняння, узагальнення, аналіз, синтез, структурно-системний, синхронний, статистичний, історико-порівняльний, аналіз доступних джерел і наукової літератури. З'ясовано, що діяльність «Просвіт» координував позашкільний відділ народної освіти при Народному комісаріаті освіти, який спрямовував їхню роботу у потрібному владі руслі, а саме – на допомогу голодуючим, проведення тижнів допомоги інвалідам війни, міліції, військовим тощо. Акцент був зроблений на допомогу голодуючим, визначенні конкретних напрямків і форм роботи для здобуття коштів нужденним. Встановлено, що благочинність сільських «Просвіт» носила як добровільно-примусовий, так і добровільний характер. Перший неофіційно ініціювала радянська держава, другий – власне товариства.

У статті представлені події після переможного завершення Другої світової війни, коли населення радянської України мало б почати мирне життя сподіваючись, що найважче і найстрашніше вже позаду. Однак, цьому не судилося бути. Реальні життєві обставини розвіяли всі мрії про щасливе майбутнє. Черговим випробуванням став голод.Голод в Україні 1946-1947 рр. був викликаний різними факторами. В першу чергу це була спланована акція радянської влади по вилученню залишків зерна в селян для надання допомоги «братнім народам» із соціалістичного табору та відбудови промисловості, відновлення військово-промислового комплексу. Другою причиною стала післявоєнна розруха, яка спричинила руйнування всіх ланок господарства України. По-третє – сильна посуха, яка остаточно підірвала розорене сільське господарство.Хлібозаготівельні плани 1946-1947 рр. для України були нереальними, однак партійна верхівка вилучала хліб з села адміністративно-командними методами. В результаті, коли плани були виконані лише на 62,4%, влада вдалася до репресій. Керівництво на місцях звинувачувалось в саботажі та «антибільшовицькому ставленні до хлібозаготівель».Залишившись без зерна, населення почало голодувати. Свого апогею голод досягнув узимку та навесні 1947 р. Голодування охопило майже всі українські території. Найбільше постраждали південні регіони України.Старанно приховувана, в радянські часи, трагічна сторінка історії українського народу відкриває перед дослідниками жахливі історичні факти. Як відомо, тоталітарний сталінський режим за одну тільки згадку про голод нещадно карав, кваліфікуючи такі дії як поширення наклепницьких вигадок про радянську владу. З пам'яті людей протягом багатьох років всіляко витруювалась спогади про безвинно загиблих. Особливо незахищеними в роки страшного голоду били діти. Малих дітей, як і людей похилого віку, голод не щадив. Заради того, щоб зберегти життя своєї дитини матері відвозили їх до міста і залишали на вокзалах, у під'їздах житлових будинків, на ґанках лікарень, ясел, дитсадків, дитячих будинків. Попри намагання батьків усіма засобами, часто ціною власного життя, захистити своїх дітей від голодної смерті, позбавлені упродовж тривалого часу будь-якої їжі, діти, крім нестерпних фізичних тортур, зазнавали моральних страждань. В статті представлені архівні матеріали, які містять інформацію про те, що допомога голодуючим дітям Півдня України почала надходити лише з 15 січня 1947 р., коли значна частина дітей вже захворіла на дистрофію. Відкриті нові дитячі будинки виявилися нездатними прийняти тисячі безпритульних дітей області. За оцінками різних істориків у роки Голодомору голодною смертю померло від 1,5 до 4 млн. дітей. А ті, що вижили, виросли і через десятиліття розказали нащадкам про злочин геноциду, однак на все життя лишилися у неофіційному і невизнаному в Україні статусі «жертви Голодомору». ; The article presents the events that took place after the victorious end of the Second World War, when the population of Soviet Ukraine had to start a peaceful life hoping that the hardest and the worst was over. However, this was not destined to be.Real life circumstances dispelled all dreams of a happy future. Another test for Ukrainian people was famine.The famine in Ukraine in 1946-1947 was caused by various factors. First of all, it was a planned action of the Soviet authorities in order to remove the remnants of grain from the peasants to help the «fraternal nations» from the socialist camp and to rebuild industry, to restore the military-industrial complex. The second reason was the post-war devastation, which led to the destruction of all parts of Ukraine's economy. Third reason was a severe drought that finally undermined ruined agriculture.The grain procurement plans of 1946-1947 were unrealistic for Ukraine, but the party leadership withdrew bread from the village by administrative-command methods. As a result, when the plans were fulfilled by only 62.4%, the authorities resorted to repression. The local leadership was accused of sabotage and «anti-Bolshevik attitude to grain procurement. »The population began to starve because people were left without grain. The famine reached its apogee in the winter and spring of 1947. The famine covered almost all Ukrainian territories. The southern regions of Ukraine suffered the most from famine.This tragic page of the history of the Ukrainian people, which was carefully hidden in Soviet times, reveals to investigators terrible historical facts. As is well known, the totalitarian Stalinist regime punished people mercilessly for the mere mention of famine, describing such actions as the spread of slanderous fabrications about Soviet power. Memories of those who died innocently had been erased from people's memory for many years.Children were especially vulnerable during the years of terrible famine. Young children, as well as elderly people, were not spared by famine. In order to save the life of their child, mothers took them to the city and left them at railway stations, on the porches of residential buildings and on the front steps of hospitals, nurseries, kindergartens, orphanages.Parents tried, by all means, often at the cost of their own lives, to protect their children from starvation. Despite their efforts, children were deprived of any food for a long time and in addition to unbearable physical torture, underwent moral suffering. They did not understand why their mother did not want to feed them, because they want to eat so much, and their father, always so strong, allowed strangers to take everything out of their yard.According to various historians, between 1.5 and 4 million children died of starvation during the Holodomor. And those who survived, grew up and told their descendants about the crime of genocide decades later. They remained for life in the unofficial and unrecognized in Ukraine status of «victims of the Holodomor».Key words: famine, communist construction, orphanages, homelessness, charity.

У статті представлені події після переможного завершення Другої світової війни, коли населення радянської України мало б почати мирне життя сподіваючись, що найважче і найстрашніше вже позаду. Однак, цьому не судилося бути. Реальні життєві обставини розвіяли всі мрії про щасливе майбутнє. Черговим випробуванням став голод.Голод в Україні 1946-1947 рр. був викликаний різними факторами. В першу чергу це була спланована акція радянської влади по вилученню залишків зерна в селян для надання допомоги «братнім народам» із соціалістичного табору та відбудови промисловості, відновлення військово-промислового комплексу. Другою причиною стала післявоєнна розруха, яка спричинила руйнування всіх ланок господарства України. По-третє – сильна посуха, яка остаточно підірвала розорене сільське господарство.Хлібозаготівельні плани 1946-1947 рр. для України були нереальними, однак партійна верхівка вилучала хліб з села адміністративно-командними методами. В результаті, коли плани були виконані лише на 62,4%, влада вдалася до репресій. Керівництво на місцях звинувачувалось в саботажі та «антибільшовицькому ставленні до хлібозаготівель».Залишившись без зерна, населення почало голодувати. Свого апогею голод досягнув узимку та навесні 1947 р. Голодування охопило майже всі українські території. Найбільше постраждали південні регіони України.Старанно приховувана, в радянські часи, трагічна сторінка історії українського народу відкриває перед дослідниками жахливі історичні факти. Як відомо, тоталітарний сталінський режим за одну тільки згадку про голод нещадно карав, кваліфікуючи такі дії як поширення наклепницьких вигадок про радянську владу. З пам'яті людей протягом багатьох років всіляко витруювалась спогади про безвинно загиблих. Особливо незахищеними в роки страшного голоду били діти. Малих дітей, як і людей похилого віку, голод не щадив. Заради того, щоб зберегти життя своєї дитини матері відвозили їх до міста і залишали на вокзалах, у під'їздах житлових будинків, на ґанках лікарень, ясел, дитсадків, дитячих будинків. Попри намагання батьків усіма засобами, часто ціною власного життя, захистити своїх дітей від голодної смерті, позбавлені упродовж тривалого часу будь-якої їжі, діти, крім нестерпних фізичних тортур, зазнавали моральних страждань. В статті представлені архівні матеріали, які містять інформацію про те, що допомога голодуючим дітям Півдня України почала надходити лише з 15 січня 1947 р., коли значна частина дітей вже захворіла на дистрофію. Відкриті нові дитячі будинки виявилися нездатними прийняти тисячі безпритульних дітей області. За оцінками різних істориків у роки Голодомору голодною смертю померло від 1,5 до 4 млн. дітей. А ті, що вижили, виросли і через десятиліття розказали нащадкам про злочин геноциду, однак на все життя лишилися у неофіційному і невизнаному в Україні статусі «жертви Голодомору». ; The article presents the events that took place after the victorious end of the Second World War, when the population of Soviet Ukraine had to start a peaceful life hoping that the hardest and the worst was over. However, this was not destined to be.Real life circumstances dispelled all dreams of a happy future. Another test for Ukrainian people was famine.The famine in Ukraine in 1946-1947 was caused by various factors. First of all, it was a planned action of the Soviet authorities in order to remove the remnants of grain from the peasants to help the «fraternal nations» from the socialist camp and to rebuild industry, to restore the military-industrial complex. The second reason was the post-war devastation, which led to the destruction of all parts of Ukraine's economy. Third reason was a severe drought that finally undermined ruined agriculture.The grain procurement plans of 1946-1947 were unrealistic for Ukraine, but the party leadership withdrew bread from the village by administrative-command methods. As a result, when the plans were fulfilled by only 62.4%, the authorities resorted to repression. The local leadership was accused of sabotage and «anti-Bolshevik attitude to grain procurement. »The population began to starve because people were left without grain. The famine reached its apogee in the winter and spring of 1947. The famine covered almost all Ukrainian territories. The southern regions of Ukraine suffered the most from famine.This tragic page of the history of the Ukrainian people, which was carefully hidden in Soviet times, reveals to investigators terrible historical facts. As is well known, the totalitarian Stalinist regime punished people mercilessly for the mere mention of famine, describing such actions as the spread of slanderous fabrications about Soviet power. Memories of those who died innocently had been erased from people's memory for many years.Children were especially vulnerable during the years of terrible famine. Young children, as well as elderly people, were not spared by famine. In order to save the life of their child, mothers took them to the city and left them at railway stations, on the porches of residential buildings and on the front steps of hospitals, nurseries, kindergartens, orphanages.Parents tried, by all means, often at the cost of their own lives, to protect their children from starvation. Despite their efforts, children were deprived of any food for a long time and in addition to unbearable physical torture, underwent moral suffering. They did not understand why their mother did not want to feed them, because they want to eat so much, and their father, always so strong, allowed strangers to take everything out of their yard.According to various historians, between 1.5 and 4 million children died of starvation during the Holodomor. And those who survived, grew up and told their descendants about the crime of genocide decades later. They remained for life in the unofficial and unrecognized in Ukraine status of «victims of the Holodomor».Key words: famine, communist construction, orphanages, homelessness, charity.

In this paper based on archival documents analyzed the activities of charities in the general area of «Kyiv» in Kyiv and Poltava region during 1941 ­ 1943. Author notes that currently there is no thorough study of complex topics charities in the studied region, but there are an article by M. Sribna and PhD theses of V. Udovika and О. Kostyuchka where the authors consider the context of the theme of societies assistance.This publication draws on the State Archive of the Kiev region, and memoir literature and eyewitness testimony of members of the activities of these organizations, including Chairman of the Red Cross Professor of Kiev F.Bohatyrchuk «My life way» and Chairman of the Red Cross Poltava G. V' yun «Under the Sign of the Red Cross».Newest article is an analysis of the Articles of Association of the Ukrainian Red Cross. Statute of the war differed from previous legal and regulatory documents of the organization, because here in this document were written under wartime conditions. Regional activities of Ukrainian Society of the Red Cross in the General area «Kyiv» regulated its Articles of Association, clearly defined scope of activities, aims and objectives of the Company. Acceptance of the Society was controlled and clearly subordinate to the Central Committee.The features of the activities of the Red Cross Society of the Ukrainian territory of Kyiv and Poltava regions separately. It is claimed that the attitude of the German authorities in the territory of Poltava in the activities of charitable societies are more loyal than in Kyiv, where the focused power structure of the governing bodies, the local population was controlled tougher. On the territory of Kyiv and Kyiv oblast Society acted illegally, but their activity has provided assistance to prisoners, vulnerable populations , definitely persecuted for not obey the laws of the «new government». The territory of Poltava Society had official status, but failed to attract enough participants activists, as it was in the Kyiv region.At the initial stage of the war were Ukrainian Red Cross Society, which in autumn 1941 at the Kiev military operations helped prisoners of war and local residents provided first aid, organized heating and nutrition. Ukrainian Red Cross Society in 1942 changes to the front and the transformation of government and their functions, changing its name to Committees mutual and serves as the social security system. At the regional and local level, a system of care that provide active assistance to the local population. These systems were modified subordinate bodies URCS.Authors believe that it is difficult to overestimate the contribution of activists of the Society in aid in the survival of the local population during the occupation, as members of the Society tried its utmost to help the people through all the suffering the war years in the region. ; У цій публікації на основі архівних документів проаналізована діяльність благодійних організацій на території генеральної області «Київ», у Київській та Полтавській областях протягом 1941 – 1943 рр. Автор зазначає, що на даний момент не існує ґрунтовного комплексного дослідження теми благодійних організацій на території досліджуваного регіону, проте з'являються статті М. Срібної та кандидатські дисертації В. Удовика та О. Костючка, де автори в контексті своєї теми розглядають діяльність товариств допомоги.В публікації використано матеріали Державного архіву Київської області, а також мемуарну літературу та свідчення членів очевидців діяльності цих організацій, зокрема Голови Київського Червоного Хреста проф. Ф.Богатирчука «Мой жизненный путь» та Голови Полтавського Червоного Хреста Г.В'юн «Під знаком Червоного Хреста».Новизною статті є аналіз Статуту Товариства Українського Червоного Хреста. Статут періоду війни різнився від попередніх юридично­правових документів цієї організації, адже тут пункти цього документа були виписані відповідно до умов воєнного часу. Регіональна діяльність Товариства Українського Червоного Хреста на території генеральної області «Київ» регулювалася своїм Статутом Товариства, чітко визначала межі діяльності, мету та завдання Товариства. Прийом членів Товариства був контрольований та чітко підпорядкований Головному Комітету.Розглядаються особливості діяльності Товариств Українського Червоного Хреста на території Київської та окремо Полтавської областей. Вказується, що ставлення з боку німецької влади на території Полтавщини до діяльності благодійних товариств є більш лояльним, ніж на Київщині, де були зосереджені керівні органи структури влади, місцеве населення контролювалося жорсткіше. На території Києва та Київської області Товариство діяло нелегально, але своєю діяльністю надавало допомогу полоненим, соціально незахищеним верствам населення, проте жорстко переслідувалося за непідпорядкування законам «нової влади». На території Полтавщини Товариство мало офіційний статус, проте не змогло залучити достатню кількість учасників­активістів, як це було на території Київщини.На початковому етапі війни, восени 1941 року під час Київської оборонної операції Товариства допомагали військовополоненим та місцевим мешканцям, надавали першу медичну допомогу, організовували обігрів та харчування населення. Товариство Українського Червоного Хреста в 1942 р. в силу змін на фронті та трансформації органів управління і їх функцій, змінює свою назву на Комітети взаємодопомоги та виконує функції соціального забезпечення. На районному та місцевому рівнях створюється система органів опіки, що надають активну допомогу місцевому населенню. Даній системі і були підпорядковані видозмінені органи УЧХ.Автор публікації вважає, що важко переоцінити внесок активістів цього Товариства у наданні допомоги, у виживанні місцевого населення періоду окупації, адже члени Товариства намагалися всіма силами допомогти своєму населенню пережити всі страждання воєнного лихоліття на території регіону. ; У цій публікації на основі архівних документів проаналізована діяльність благодійних організацій на території генеральної області «Київ», у Київській та Полтавській областях протягом 1941 – 1943 рр. Автор зазначає, що на даний момент не існує ґрунтовного комплексного дослідження теми благодійних організацій на території досліджуваного регіону, проте з'являються статті М. Срібної та кандидатські дисертації В. Удовика та О. Костючка, де автори в контексті своєї теми розглядають діяльність товариств допомоги.В публікації використано матеріали Державного архіву Київської області, а також мемуарну літературу та свідчення членів очевидців діяльності цих організацій, зокрема Голови Київського Червоного Хреста проф. Ф.Богатирчука «Мой жизненный путь» та Голови Полтавського Червоного Хреста Г.В'юн «Під знаком Червоного Хреста».Новизною статті є аналіз Статуту Товариства Українського Червоного Хреста. Статут періоду війни різнився від попередніх юридично­правових документів цієї організації, адже тут пункти цього документа були виписані відповідно до умов воєнного часу. Регіональна діяльність Товариства Українського Червоного Хреста на території генеральної області «Київ» регулювалася своїм Статутом Товариства, чітко визначала межі діяльності, мету та завдання Товариства. Прийом членів Товариства був контрольований та чітко підпорядкований Головному Комітету.Розглядаються особливості діяльності Товариств Українського Червоного Хреста на території Київської та окремо Полтавської областей. Вказується, що ставлення з боку німецької влади на території Полтавщини до діяльності благодійних товариств є більш лояльним, ніж на Київщині, де були зосереджені керівні органи структури влади, місцеве населення контролювалося жорсткіше. На території Києва та Київської області Товариство діяло нелегально, але своєю діяльністю надавало допомогу полоненим, соціально незахищеним верствам населення, проте жорстко переслідувалося за непідпорядкування законам «нової влади». На території Полтавщини Товариство мало офіційний статус, проте не змогло залучити достатню кількість учасників­активістів, як це було на території Київщини.На початковому етапі війни, восени 1941 року під час Київської оборонної операції Товариства допомагали військовополоненим та місцевим мешканцям, надавали першу медичну допомогу, організовували обігрів та харчування населення. Товариство Українського Червоного Хреста в 1942 р. в силу змін на фронті та трансформації органів управління і їх функцій, змінює свою назву на Комітети взаємодопомоги та виконує функції соціального забезпечення. На районному та місцевому рівнях створюється система органів опіки, що надають активну допомогу місцевому населенню. Даній системі і були підпорядковані видозмінені органи УЧХ.Автор публікації вважає, що важко переоцінити внесок активістів цього Товариства у наданні допомоги, у виживанні місцевого населення періоду окупації, адже члени Товариства намагалися всіма силами допомогти своєму населенню пережити всі страждання воєнного лихоліття на території регіону.

The article reveals the relevance of studying information security, as well as examines external and internal threats to ensuring it. The difficulties that occur in this case are analyzed. A positive model of the development of society is associated with this type of security, so it is no coincidence that the most important task is to create a fullfledged theory of information security. Without this, it is impossible to speak about the effective elimination of a number of negative consequences of the process of society informatization. In this context, an extremely important task is to ensure the protection of children from information psychological and destructive threats, including overcoming the Internet and other types of information dependence. Information security theory is an integral part of social security psychology. For its complete design, there is still a lot to be done both in theoretical and applied terms. First of all, the creation of a national information platform is meant. Currently, there is an urgent need to develop competence in the field of information security not only among professionals, but also among various groups of the population.

The laws of the Ukrainian legislation from the time of Independence regulate the communicative aspect, which indirectly relates to medical and social peculiarities, and forms the communication system in general. The communication components are defined by the legislative acts on the basis of the Constitution of Ukraine. The Law of Ukraine «On Information» is the main document that defines the communication component of the media sphere as a whole. It is also worth paying attention to the Laws of Ukraine «On Television and Radio Broadcasting», «On the Printed Media (Press) in Ukraine», «On Protection of Personal Data», «On Information Agencies», «On the Procedure for Covering the Activities of State Authorities and Bodies» and other specialized legislation documents. However, in order for citizens of our country were able to use assistance, the organizations have to provide information about these opportunities systematically. The Ministry of Health and the Ministry of Social Policy are the main state institutions that should carry out the healthcare information campaigns as that they work not only in health but also in the social sphere. To implement these, the system of communications has to be based on a number of parameters as legal, managerial, organizational, informational, financial, educational, and technological. The whole communication system is executed at three basic levels: local, regional and central. Local self-government bodies and executive authorities on a general-communicative level should carry out the program of informing the Ukrainian population about the services of rehabilitation medicine. They should use the media as a platform for informing about the latest laws and implementations, for the formation of a positive impression and attitude to domestic medicine and a belief in its ability to help. On the other hand, in most of its image the medical sector remains negative, and only in recent years, the reputation has begun to improve thanks to a series of reforms that make changes in the communication component of modern restorative medicine based on systematic approaches and integrated bases. Therefore, it is now necessary to introduce a unified model of the communication program in the above-mentioned field. It is also relevant to implement integrated marketing communications that would contain not only the advertising component as a communication unit and ensure that the attention of the population is emphasized on certain modern elements or capabilities. The program should also have a number of components that would form a system of information management from the MOH and MSoc throughout the country and equally meet the needs of all regions at all levels. ; Статья посвящена исследованию коммуникационной составляющей в нормативной базе современной украинской восстановительной медицины. Целью статьи определен анализ коммуникационных аспектов в нормативно-правовых базах Министерства здравоохранения и Министерства социальной политики за период независимости Украины. Сейчас стоит отметить, что существует потребность исследования комплексного подхода к системе коммуникаций, информационной и социальной деятельности, которой владеет Министерство зравоохранения и Министерство социальной политики Украины. Система коммуникаций обуславливается рядом параметров, к которым следует отнести правовые, управленческие, организационные, информационные, финансовые, образовательные технологии, которые основаны и реализуются на трех базовых уровнях: местном, региональном и центральном. В статье рассмотрен ряд законов и нормативных документов, актов, которые прямо или косвенно касаются коммуникационной составляющей современной медицины. Констатировано, что программа информирования украинского населения об услугах восстановительной медицины должна осуществляться органами местного самоуправления и органами исполнительной власти на общем коммуникационном уровне. В работе раскрыто законодательную базу независимой Украины для выявления пробелов в коммуникационной составляющей современной медицинской сферы. ; Стаття присвячена дослідженню соціальної комунікаційної складової у нормативній базі сучасної української відновної медицини. Метою статті визначено аналіз комунікаційних аспектів у нормативно-правових базах Міністерства охорони здоров'я та Міністерства соціальної політики за період Незалежності України. Нині варто наголосити на тому, що існує потреба дослідження комплексного підходу до системи комунікацій, інформаційної та соціальної діяльності, якою володіє Міністерство охорони здоров'я (МОЗ) та Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики). Система комунікацій обумовлюється низкою параметрів, до яких варто зарахувати правові, управлінські, організаційні, інформаційні, фінансові, освітні технології, що ґрунтуються та реалізуються на трьох базових рівнях: місцевому, регіональному та центральному. У статті розглянуто низку законів та нормативних документів, актів, які прямо чи опосередковано стосуються комунікаційної складової сучасної медичної галузі. Констатовано, що програма інформування українського населення щодо послуг відновної медицини має здійснюватись органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на загально-комунікаційному рівні. У роботі розкрито законодавчу базу незалежної України для виявлення прогалин щодо комунікаційної складової сучасної медичної сфери.

Research Objectives. In many instances mass communication, specifically social advertising, plays a significant role in the formation of public opinion. Therefore, it is almost impossible to overstate the importance of mass media laws and regulations. In Ukraine, the Law on Advertising was reviewed and revised multiple times since it was first adopted as a part of the Constitution of Ukraine in 1996. This article is a snapshot of some key government laws and policies about advertising in Ukraine that were implemented until 2010. Definition. By the Law of Ukraine, advertisement is an information about a person or goods, disseminated in any form and by any means and is aimed at the development and maintenance of advertising consumers' awareness and their interest related to such a person or goods [1]. Social advertising should be clearly separated from other information regardless of a form or means of its dissemination so that it could be identified as advertising. Concluding Remarks. The author of the research Oleksandr Iarmolenko suggests that in order to make social advertising more appealing to public in Ukraine, first it needs to gain the status of public policy. Furthermore, it s marketing should never be oriented to promote sales or influence political debate. Last, social advertising should not reveal its sponsors or founders; neither it should contain their trademark, brand or logo.Next Steps. The researcher argues, that social advertising should always bring about positive behavior change without being a negativity or depression trigger. It needs to be interesting, creative, understandable and motivating. The part of the Law on Advertising concerning social advertising needs to be amplified so it better regulates relations in this area thus stimulating its development

В статье рассматриваются процессы законодательного развития в сфере соблюдения и защиты прав инвалидов. Основной задачей юридического образования является подготовка юристов, призванных в своей практической деятельности защищать конституционные права и свободы граждан. Знания и соблюдение законных прав социально уязвимых слоев населения восстанавливают социальную справедливость в обществе, что должно учитываться в социальном правовом государстве. ; The article examines the processes of legislative development in the field of observance and protection of the rights of persons with disabilities. The main task of legal education is to train lawyers who are called upon to protect the constitutional rights and freedoms of citizens in their practice. Knowledge and respect for the legal rights of socially vulnerable segments of the population restore social justice in society, which should be taken into account in a social legal state

Introduction. Today the problem of migrants from Luhansk, Donezk and Crimea is sharp. It requires urgent decision because these people are left unprotected and need assistance. Purpose. The purpose of the article is to study the regulation as to the protection and assistance to internally displaced persons in Ukraine and analysis of socio and legal framework of IDP protection.Results. The basis of sources are regulations, including the Law of Ukraine «On the rights and freedom of citizens and legal regime in the temporarily occupied territory of Ukraine», the Law of Ukraine «On protection of rights and freedom of internally displaced persons». Research of practical aspects of migration policy is reflected in the works of home scientists. Central to the process of ensuring the rights of any category of persons is to define the legal status of this category. The legal status of a person – Is the human condition in the legal reality that reflects its (human) actual state of relations with society and the state. This set of subjective rights, legal obligations and legitimate interests of law. Over the years of internally displaced persons' existing on the territory of Ukraine, there is certainly a positive trend in ensuring their rights. In particular, there appeared appropriate legal regulation, work of state agencies and local governments in this area were organized, database appeared state funds for support to internally displaced persons.Originality. The article suggests some ways to improve the situation of internally displaced persons. The main are: when building a system of IDPs assistance, one should consider and study the experience of foreign countries; to harmonize the regulatory framework and agree the provisions of the Law "On the rights and freedoms of internally displaced persons" with the standards of the Cabinet of Ukraine; adopt appropriate laws and regulations that will implement the rights of internally displaced persons, particularly in housing; creation of a separate Ministry or department coordination, which would have guardians, protect the rights and freedoms of citizens who remained in temporarily occupied and annexed territory.Conclusions. Over the years of internally displaced persons' existing on the territory of Ukraine, there is certainly a positive trend in ensuring their rights. In particular, there appeared appropriate legal regulation, work of state agencies and local governments in this area were organized, database appeared state funds for support to internally displaced persons. At the same time, a number of issues remain unsolved, regulations are imperfect, and have contradictions and gaps. Overcoming the negative effects of positive potential and the realization of forced internal migration requires concentration of national resources and international donor assistance. ; Introduction. Today the problem of migrants from Luhansk, Donezk and Crimea is sharp. It requires urgent decision because these people are left unprotected and need assistance. Purpose. The purpose of the article is to study the regulation as to the protection and assistance to internally displaced persons in Ukraine and analysis of socio and legal framework of IDP protection.Results. The basis of sources are regulations, including the Law of Ukraine «On the rights and freedom of citizens and legal regime in the temporarily occupied territory of Ukraine», the Law of Ukraine «On protection of rights and freedom of internally displaced persons». Research of practical aspects of migration policy is reflected in the works of home scientists. Central to the process of ensuring the rights of any category of persons is to define the legal status of this category. The legal status of a person – Is the human condition in the legal reality that reflects its (human) actual state of relations with society and the state. This set of subjective rights, legal obligations and legitimate interests of law. Over the years of internally displaced persons' existing on the territory of Ukraine, there is certainly a positive trend in ensuring their rights. In particular, there appeared appropriate legal regulation, work of state agencies and local governments in this area were organized, database appeared state funds for support to internally displaced persons.Originality. The article suggests some ways to improve the situation of internally displaced persons. The main are: when building a system of IDPs assistance, one should consider and study the experience of foreign countries; to harmonize the regulatory framework and agree the provisions of the Law "On the rights and freedoms of internally displaced persons" with the standards of the Cabinet of Ukraine; adopt appropriate laws and regulations that will implement the rights of internally displaced persons, particularly in housing; creation of a separate Ministry or department coordination, which would have guardians, protect the rights and freedoms of citizens who remained in temporarily occupied and annexed territory.Conclusions. Over the years of internally displaced persons' existing on the territory of Ukraine, there is certainly a positive trend in ensuring their rights. In particular, there appeared appropriate legal regulation, work of state agencies and local governments in this area were organized, database appeared state funds for support to internally displaced persons. At the same time, a number of issues remain unsolved, regulations are imperfect, and have contradictions and gaps. Overcoming the negative effects of positive potential and the realization of forced internal migration requires concentration of national resources and international donor assistance.

The article deals with the objectification of the "austrian" period of life of the Greek-Catholic priesthood of Galicia. Without resorting to deep geopolitical revisions, the article eliminates the aspectal panorama of the sociopastoral initiatives of the church. The circumstances and challenges due to which the priesthood of the region succeeded in a successful implementation of a socially important ecclesiological and cultural mission were analyzed. Influenced by the geopolitical conditions of the second half of the XIX century, the church became not only the educational establishment of the Ukrainian intellectuals but also, undoubtedly, a crusial element of the unity of the Ukrainian nation. The research framework covers a period that not only changed the socio-cultural situation of Lviv and Eastern Galicia, but also the social architectonics of the European civilization of those days.In August 1772 in St. Petersburg the sides of the coalition triad, which included the Russian empire, Catherine II, Prussian king Frederick II and the Habsburg monarch Cisar Joseph II, signed a treatise according to which the territory of Galicia was annexed to the multinational Austro-Hungarian Empire.Having encountered in the new sociopolitical realities, the hierarchy of the Greek Catholic Church tried to use the situation as fully as possible for the entire care of its representatives, interaction and contact with the society. By building structures of church organizations, the priesthood greatly contributed to the spread of education among the Ukrainian peasantry, the strengthening of the national consciousness of the masses and the formation of a sense of self-esteem among them. The priests were not only a spiritual sacred icon, but also to a large extent an important political elite of the Galician Ukrainians.Since the only leading group of the Russian population was the priesthood, the priests were forced to become the only educational brunch of the Galician society for a long time. Being in a difficult material condition and depending on the will of the Polish tycoons, the priesthood shared the burden of their social status with the peasants.As a result of state reforms, the priesthood got an opportunity to receive an education ("Barbareum" in Vienna, Lviv seminary, theological faculty of Lviv University) and engage in the more active educational activities among the people. While taking care of the economic development of the village, the priests also educate a new generation of conscious Ukrainians. The church was focusing on the social care of the unprotected layers of society and poor peasants. The church also took care of the orphanages and the houses of the elderly and sick. The actions of fighting with drunkenness and wastefulness of the peasants were of great importance.Realizing that aim of political and agricultural affairs does not entirely correspond to the mission of the pastor, the priests tried to educate the future leaders of the people, the future intelligentsia, to whom the leadership could be conveyed.During the era of Austrian domination the work of the priesthood in the social field and the ability to move away from a secular activity can serve as a model for the UGCC in the present day, when the priesthood again faces the problem of combining a pastoral care and an active civic position in its activity. ; У статті розглянуто соціокультурну та політико-адміністративну ситуацію у Галичині після приєднання до Австро-Угорської монархії. Проаналізовано аспекти соціальної діяльності духівництва греко-католицької церкви на просвітницькій, культурній, політичній ниві. Висвітлено специфіку умов та складність обставини, за яких ієрархія церкви знаходила можливість успішно реалізовувати душпастирську місію. Рамки дослідження охоплюють період другої половини XIX століття, за час якого відбулись значні соціополітичні зсуви не тільки у Східній Галичині, але й загальносуспільній архітектоніці тогочасного Європейського континенту.

IntroductionAccording to the report "State of the World's Mothers 2014. Saving Mothers and Children in Humanitarian Crises" (was prepared by International Society «Save the Children») state Ukraine has 72 place (total – 178 states) in the world, depending on conditions of motherhood, such as rates of maternal health, educational, economic and political status of women and children). Preterm birth (PB) is a serious medical, economical and social problem. This pathology is quite common among women in low-income countries, but in countries with high level, for example in the United States, that is also a significant problem. According to the WHO newsletter (2016) the rate of PB is over 60% in Africa and South Asia [27, 28]. The global World Prematurity Network, which includes organizations from Europe, Africa,Australia,China, Latin America,Canada,United States, has the main task to improve care and quality of life of premature infants [25].Pharmaceutical aspects of pregnant women in the hospital and using ABC- VEN-analysis were studied. Some aspects of pharmacoeconomic analysis "cost-effectiveness" for treatment of threatened abortion was elaborated inUkraine[22].Research methodsThe aim of this article was to analyse the economical, social aspects of PB in the world andUkraine. Also we studied the real world data on prescribing of drugs for pregnant with threatened PB, and determine a financial cost for therapy, using ABC/ VEN - analysis and the effectiveness rates according to evidence data for progestogens for PB treatment. We used content-analysis for recommendations, ABC/VEN analysis for drug prescriptions, systematic review of data.Results and discussionImproving the quality of life and health of pregnant women and their rational pharmacotherapy are the main objectives of WHO. Ukraine occupies 72 place in terms of motherhood in the world.We have analyzed and compared the national and international reports, guidelines on requirements for treatment and prevention of preterm birth. We analyzed the real world data of the frequency of drug prescriptions using ABC / VEN analysis based on medical records about drug prescriptions for pregnant women, diagnosed according to ICD-10 - 047.0. We found that the most common in A group were drugs for 7 INN (14.58 % of total allocations) and the essential drugs was only sodium chloride, which indicated that not enough rational use of funds of patients.We studied the evidence data about progesterone for effective treatment of PB. Therefore, that is important to optimize pharmaceutical care for pregnant women and rational use of medicines for effective pharmacotherapy of PB according to current health technologies.Conclusions1.Preterm birth is a huge economical, medical and social problem in the world, especially in low in-come countries. It was established that current ukranian clinical protocols include the treatment and prevention of PB have a need for a good revision because the WHO, NICE published a new evidence-based recommendations for health technologies of PB in 2015. 2. We determined that treatment for PB threat appointed 75 trade names of drugs, including 46 for INN and 2 supplements. The average number of prescriptions for a pregnant woman shown polypharmacy. The cost of drug therapy is for one patient average 740 UAH. 3.Using ABC / VEN - analysis was showed that the group A included 7 drugs for the INN, the group B and C included 11 and 30 drugs, respectively.4.Progestines have a good evidence data, but it need to determine the less expensive scheme/drugs for the treatment and prevention of PB using pharmacoeconomic analysis results in Ukraine. ; Поліпшення якості життя, здоров'я вагітних жінок та лікування передчасних пологів є основними цілями директив ВООЗ. Україна займає 72 місце в рейтингу за рівнем забезпечення материнства в світі.Нами вивчені у порівняльному плані рекомендації ВООЗ, 2015 міжнародні рекомендації, накази МОЗ України щодо лікування передчасних пологів (ПП) та виявлено певні відмінності, що вимагає оновлення вітчизняних протоколів.Ми проаналізували реальні дані частоти призначень лікарських засобів при ПР з використанням АВС^Е^аналізу на основі 102 історій хвороб вагітних жінок з діагнозом відповідно до МКХ-10 - 047.0. Встановлено, що для лікування загрози ПП призначалися 75 торгових назв (46 МНН лікарських засобів та 2 БАД). Сумарно було 689 призначень ліків, що в середньому складає 6,75 препарата на одну вагітну жінку, що свідчить про поліпрагмазію. Виявлено, що в групі А найбільш часто призначаються препарати 7 МНН (14,58 % від загального обсягу) і основним лікарським засобом є натрію хлорид, що свідчить про недостатньо раціональне використання фінансових коштів пацієнтів.Встановлено, що сумарно витрати на призначені ЛЗ при ПР становили 75354,3 грн, а витрати на фармакотерапії 1 пацієнтки були в середньому 740,2 грн.Нами проаналізовані доказові дані про призначення прогестеронів для лікування ПР. Встановлено, що найбільш ефективним для лікування ПП за даними доказової фармації є прогестерон у лікарській формі для вагінального прийому для жінок з короткою шийкою матки, а дигістростерон - при застосуванні допоміжних репродуктивних технологійДоцільною є оптимізація фармацевтичної допомоги вагітним при ПР за даними доказової фармації та призначення економічно ефективної фармакотерапії для раціоналізації витрат пацієнтів.

IntroductionAccording to the report "State of the World's Mothers 2014. Saving Mothers and Children in Humanitarian Crises" (was prepared by International Society «Save the Children») state Ukraine has 72 place (total – 178 states) in the world, depending on conditions of motherhood, such as rates of maternal health, educational, economic and political status of women and children). Preterm birth (PB) is a serious medical, economical and social problem. This pathology is quite common among women in low-income countries, but in countries with high level, for example in the United States, that is also a significant problem. According to the WHO newsletter (2016) the rate of PB is over 60% in Africa and South Asia [27, 28]. The global World Prematurity Network, which includes organizations from Europe, Africa,Australia,China, Latin America,Canada,United States, has the main task to improve care and quality of life of premature infants [25].Pharmaceutical aspects of pregnant women in the hospital and using ABC- VEN-analysis were studied. Some aspects of pharmacoeconomic analysis "cost-effectiveness" for treatment of threatened abortion was elaborated inUkraine[22].Research methodsThe aim of this article was to analyse the economical, social aspects of PB in the world andUkraine. Also we studied the real world data on prescribing of drugs for pregnant with threatened PB, and determine a financial cost for therapy, using ABC/ VEN - analysis and the effectiveness rates according to evidence data for progestogens for PB treatment. We used content-analysis for recommendations, ABC/VEN analysis for drug prescriptions, systematic review of data.Results and discussionImproving the quality of life and health of pregnant women and their rational pharmacotherapy are the main objectives of WHO. Ukraine occupies 72 place in terms of motherhood in the world.We have analyzed and compared the national and international reports, guidelines on requirements for treatment and prevention of preterm birth. We analyzed the real world data of the frequency of drug prescriptions using ABC / VEN analysis based on medical records about drug prescriptions for pregnant women, diagnosed according to ICD-10 - 047.0. We found that the most common in A group were drugs for 7 INN (14.58 % of total allocations) and the essential drugs was only sodium chloride, which indicated that not enough rational use of funds of patients.We studied the evidence data about progesterone for effective treatment of PB. Therefore, that is important to optimize pharmaceutical care for pregnant women and rational use of medicines for effective pharmacotherapy of PB according to current health technologies.Conclusions1.Preterm birth is a huge economical, medical and social problem in the world, especially in low in-come countries. It was established that current ukranian clinical protocols include the treatment and prevention of PB have a need for a good revision because the WHO, NICE published a new evidence-based recommendations for health technologies of PB in 2015. 2. We determined that treatment for PB threat appointed 75 trade names of drugs, including 46 for INN and 2 supplements. The average number of prescriptions for a pregnant woman shown polypharmacy. The cost of drug therapy is for one patient average 740 UAH. 3.Using ABC / VEN - analysis was showed that the group A included 7 drugs for the INN, the group B and C included 11 and 30 drugs, respectively.4.Progestines have a good evidence data, but it need to determine the less expensive scheme/drugs for the treatment and prevention of PB using pharmacoeconomic analysis results in Ukraine. ; Поліпшення якості життя, здоров'я вагітних жінок та лікування передчасних пологів є основними цілями директив ВООЗ. Україна займає 72 місце в рейтингу за рівнем забезпечення материнства в світі.Нами вивчені у порівняльному плані рекомендації ВООЗ, 2015 міжнародні рекомендації, накази МОЗ України щодо лікування передчасних пологів (ПП) та виявлено певні відмінності, що вимагає оновлення вітчизняних протоколів.Ми проаналізували реальні дані частоти призначень лікарських засобів при ПР з використанням АВС^Е^аналізу на основі 102 історій хвороб вагітних жінок з діагнозом відповідно до МКХ-10 - 047.0. Встановлено, що для лікування загрози ПП призначалися 75 торгових назв (46 МНН лікарських засобів та 2 БАД). Сумарно було 689 призначень ліків, що в середньому складає 6,75 препарата на одну вагітну жінку, що свідчить про поліпрагмазію. Виявлено, що в групі А найбільш часто призначаються препарати 7 МНН (14,58 % від загального обсягу) і основним лікарським засобом є натрію хлорид, що свідчить про недостатньо раціональне використання фінансових коштів пацієнтів.Встановлено, що сумарно витрати на призначені ЛЗ при ПР становили 75354,3 грн, а витрати на фармакотерапії 1 пацієнтки були в середньому 740,2 грн.Нами проаналізовані доказові дані про призначення прогестеронів для лікування ПР. Встановлено, що найбільш ефективним для лікування ПП за даними доказової фармації є прогестерон у лікарській формі для вагінального прийому для жінок з короткою шийкою матки, а дигістростерон - при застосуванні допоміжних репродуктивних технологійДоцільною є оптимізація фармацевтичної допомоги вагітним при ПР за даними доказової фармації та призначення економічно ефективної фармакотерапії для раціоналізації витрат пацієнтів.

The article deals with legitimacy in historical and social aspects, paying attentionto the connection of legitimacy with the law-making activities of the state. The problemsof legality of the country's history are consistently investigated: in the Old Russianstate (IX–XII centuries), the Sobornoye Ulozheniye of 1649, legislative acts of the RussianEmpire until the end of XVII – beginning of XX centuries. ; В статье рассматривается законность в историческом и социальном аспектах.Обращается внимание на связь законности с правотворческой деятельностью государства. Последовательно исследуются вопросы законности в отечественнойистории: в Древнерусском государстве (IX–XII вв.), Соборном Уложении1649 года, законодательных актах Российской Империи вплоть концаXVII – начала XX вв.

У статті розглянуто соціальне забезпечення крізь призму міжнародного права. Розкрито сутність соціального забезпечення, закріплення права на соціальне забезпечення та міжнародних стандартів соціального забезпечення в документах Організації Об'єднаних Націй (у Загальній декларації прав людини 1948 року, Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права 1966 року), Міжнародної організації праці (Конвенція про мінімальні норми соціального забезпечення 1952 року, Конвенція про основні цілі та норми соціальної політики 1962 року, Рекомендацію №202 щодо мінімальних рівнів соціального захисту), Європейського Союзу (Хартія Співтовариства про основні соціальні права працівників 1989 року), Ради Європи (Європейська соціальна хартія, Європейський кодекс соціального забезпечення 1964 року). Метою даної статті є дослідження міжнародно-правового регулювання соціального забезпечення, міжнародного співробітництва у цій сфері, а також взаємозв'язку соціального забезпечення та економічного розвитку. Досліджено взаємозв'язок функціонування ефективних систем соціального забезпечення із досягненням Цілей сталого розвитку ООН до 2030 року, які прийшли на заміну Цілям розвитку тисячоліття, які були визначені на період 2000-2015 рр. Розкрито основні ідеї Рекомендації №202 МОП щодо мінімальних рівнів соціального захисту полягають у наступному. Для набуття членства в Європейському Союзі Україна має відповідати всім критеріям членства, у тому числі й у соціальній сфері. Розглянуто мету та діяльність Міжнародної асоціації соціального забезпечення (ISSA) – організацією у сфері соціального забезпечення, яка була заснована в 1927 році під егідою Міжнародної організації праці, і сьогодні налічує понад 320 установ-членів з більш ніж 160 країн. Розкрито тезу про те, що система соціального забезпечення є національною і розробляється з урахуванням національного контексту, водночас її базові аспекти мають відповідати міжнародним стандартам соціального забезпечення, які гарантують кожній людині право на гідне життя у випадку настання соціальних випадків (ризиків). ; The article considers social security through the prism of international law. The essence of social security, enshrining the right to social security and international social security standards in the documents of the United Nations (the Universal Declaration of Human Rights of 1948, the International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights of 1966), the International Labor Organization Social Security (Minimum Standards) Convention, 1952, Social Policy (Basic Aims and Standards) Convention, 1962, Recommendation №202 on Minimum Levels of Social Protection), the European Union (Community Charter of the Fundamental Social Rights of Workers 1989), the Council of Europe (European Social Charter, European Social Security Code of 1964). The purpose of this article is to study the international legal regulation of social security, international cooperation in this area, as well as the relationship between social security and economic development. The relationship between the functioning of effective social security systems and the achievement of the UN Sustainable Development Goals by 2030, which replaced the Millennium Development Goals set for the period 2000-2015, has been studied. The main ideas of ILO Recommendation 2202 on minimum levels of social protection were mentioned. To become a member of the European Union, Ukraine must meet all the criteria for membership, including in the social sphere. The authors studied purpose and activities of the International Social Security Association (ISSA) - an organization in the field of social security, which was founded in 1927 under the auspices of the International Labor Organization, and today has more than 320 member institutions from more than 160 countries. The authors have revealed the thesis that social security system is national and is developed taking into account the national context, while its basic aspects must meet international social security standards, which guarantee everyone the right to a dignified life in case of social events (risks).