Suchergebnisse

features of national environmental policy formation and functioning are researched. A conclusion that the environmental crisis is a result of imperfections in the social and economic system mechanisms is received. The role of the environmental component in political and economic problems solving is determined. The problems of implementation modern national environmental policy are analyzed. The necessity of its further improving is substantiated and the priority directions of its further development are determined. The implementation of the reform process of the national economic policy sustainable use and recreation of natural resources and objects within all industrial and territorial complexes in Ukraine, that distinguished by high resource and energy consumption, was associated primarily with the need to overcome the environmental and economic crisis events. In aspect of the environmental and economic development of Ukraine in 1992-2015 can be divided into two stages: - general ecological and economic crisis with a simultaneous significant reducing of the main natural resources using (1992-2000) - water, mineral, partly land, reducing emissions into the air etc.; - relative stabilization and revival beginning (since 2000) of industrial and agricultural manufacturing with increasing in certain regions of the polluted water volume, the harmful substances emissions and others. The current in Ukraine system of indicators for assessing the ecological environment and natural resources management is largely based on the parameters of 70th years statistical reporting. To change this evaluation methodology should concentrate on the following directions of the formation of sustainable using and reproduction of natural resources principles: - the scientific substantiation for internal needs of Ukraine in various types of natural resources; - accelerated implementation of the prevention measures of the irreversible violations of environment ecological state in ore mining areas and industrial urban agglomerations, ensuring its sustainable improvement and ecologically balanced condition; - execution of environmentally sound assessments of population specific provision by different types of natural resources, including life-supporting; - improving the economic levers of environmental control. Ukraine is one of the countries whose development largely depends on balancing the use of available natural resource base, primarily life-supporting (land, water, mineral and raw material). Research and analysis confirm that, despite the inherited problems of development, Ukraine has its own opportunities of problems solving, especially through the effective using of all kinds natural resources. Assuming that the industrial structure is the core national economy, its dynamics, natural and resource input, the priority objective is the improvement of industry structure in the direction of increasing its technology and providing benefits to those sectors and industries that produce the final ecologically not capacious and environmentally friendly products. This is a problem of great strategic goal, to which the public policy must focus. Thus, the most active level of ecological and economic systems is regional one, as the region (area) is also the governance subject, at this level environmental problems of society are emerging, the requirements for the production greening and environmental management are nominated. The region combines specific area points of productive forces distribution, polluting enterprises and natural resources using enterprises, which are parts of its economic structure. The structure and scale of regional production determine the character and volume of pollution, the intensity of the impact on the environment. Thus, the development of the national economy requires considering for at least three factors: first, the natural resource potential of the national territory, which in Ukraine, as in each country, has its limitations, especially when it comes to some of the basic elements of the environment (water, forests, etc.); second, the development of economic, particularly industrial, structure, oriented towards on minimization of natural resources costs; thirdly, economical production and using of natural resources, because it is not only related to the economy, but above all with air pollution, water and so on. The more powerful the natural resources are involved in the production process, the greater possibility of deterioration in the environment quality by harmful industrial and non-industrial emissions. JEL:R 58 ; Досліджено особливості формування і функціонування системи національної екологічної політики. Отримано висновок, що екологічна криза є наслідком недосконалості механізмів соціально-економічної системи. Визначено роль екологічної складової у вирішенні політичних та економічних проблем. Проаналізовано проблеми реалізації сучасної національної екологічної політики. Обґрунтовано необхідність її подальшого удосконалення і визначено пріоритетні напрями її подальшого розвитку. Проведення у процесі реформування національної економіки політики збалансованого використання і відтворення природних ресурсів та об'єктів у межах усіх виробничо-територіальних комплексів України, що вирізнялися високою ресурсо- та енергоємністю, було пов'язане, в першу чергу, з необхідністю подолання еколого-економічних кризових явищ. В еколого-економічному аспекті розвиток України в 1992-2015 рр. можна розділити на два етапи: - загальна еколого-економічна криза з одночасним суттєвим скороченням використання головних природних ресурсів (1992—2000) - водних, мінерально-сировинних, частково земельних, зниження викидів у повітря тощо; - відносна стабілізація і початок відродження (з 2000р.) про­мислового та аграрного виробництв зі зростанням в окремих регіонах об'ємів скидання забруднених вод, викидів шкідливих речовин та ін. Діюча в Україні система показників оцінки екологічного стану навколишнього середовища та використання природних ресурсів значною мірою ґрунтується на параметрах статистичної звітності 70-х років. Для зміни даної методики оцінки варто зосередити увагу на наступних напрямах щодо формування засад збалансованого використання і відтворення природних ресурсів: - наукового обгрунтування внутрішніх потреб України в різних видах природних ресурсів; - прискореного впровадження заходів щодо попередження незворотних порушень екологічного стану середовища в гірничодобувних регіонах та промислово-міських агломераціях, забезпечення його стійкого покращання та екологічно врівно­важеного стану; - виконання екологічно обґрунтованих оцінок питомої забезпе­ченості населення різними видами природних ресурсів, у тому числі життєзабезпечуючими; -удосконалення економічних важелів регулювання природоохоронної діяльності. Україна належить до числа країн, розвиток яких значною мірою залежить від збалансованості використання наявної бази природних ресурсів, у першу чергу, життєзабезпечуючих (земельних, водних, мінерально-сировинних). Дослідження й аналіз підтверджують, що, незважаючи на успадковані проблеми розвитку, Україна має власні можливості їх вирішення, насамперед шляхом ефективного викорис­тання всіх видів природних ресурсів. Якщо виходити з того, що промислова структура є ядром націо­нальної економіки, її динаміки і природоресурсомісткості, то пріори­тетним завданням є вдосконалення структури промисловості у напрямі підвищення її технологічності та надання переваг тим галузям і виробництвам, які випускають кінцеву екологічно немістку і екологічно чисту продукцію. Це проблема великої стратегічної мети, на яку має спрямовуватися державна політика. Таким чином, найбільш активним рівнем еколого-економічних систем є регіональний, оскільки регіон (область) є одночасно об'єктом управління, на цьому рівні формуються екологічні проблеми суспіль­ства, ставляться вимоги до екологізації виробництва і раціонального природокористування. Саме регіон поєднує конкретні пункти розміщення продуктивних сил, підприємства-забруднювачі і підприємства- природокористувачі, які є елементами його економічної структури. Структура і масштаб регіонального виробництва визначають характер і обсяги забруднень, інтенсивність впливу на природне середовище. Отже, розвиток національної економіки вимагає враховувати при­наймні три обставини: по-перше, природоресурсний потенціал національної території, який в Україні, як і у кожної країни, має свої обмеження, зокрема, коли йдеться про окремі базові елементи довкілля (воду, лісові ресурси тощо); по-друге, розвиток економічної, зокрема промислової структури, зорієнтованої на мінімізацію затрат природних ресурсів; по-третє, економне видобування і використання природних ресурсів, бо воно не тільки пов'язане з ефективністю економіки, але передусім із забрудненням повітряного басейну, водоймищ тощо. Чим потужніше природні ресурси залучаються у процес виробництва, тим більші можливості погіршення якості довкілля шкідливими промисло­вими і непромисловими викидами.

Метою цієї публікації є висвітлення історії Миколаївського морськоготоргового порту від зародження торгового мореплавання в регіонісучасного міста Миколаєва до початку ХХ ст. у контексті історичногорозвитку Миколаєва як промислово-комерційного центру Півдня України.У ХІХ – на початку ХХ ст. порт мав найменування Миколаївськийміжнародний комерційний (або торговий) порт. Автор спиралася напринципи історизму, об'єктивності, всебічності й комплексності, атакож на соціальні та матеріалістичні підходи до розуміння історії, заяких економічні аспекти першочергово беруться до уваги під часдослідження. Вагоме значення мали принципи й методи, напрацьованіісториками науки і техніки. Використано також методи джерелознавчого аналізу, оскільки дослідження ґрунтується переважно наархівних джерелах.Засади торгового мореплавання в Чорноморському басейні булозакладено ще у IX–XIII ст. У 1788 р. на лівому березі річки Інгул заснованоВільну Гавань, яка вважається прародителькою морського торговогопорту в Миколаєві. Оскільки уряд Російської імперії переслідував метустворення в Миколаєві центру Чорноморського військово-морськогофлоту й через це запроваджував різного роду обмеження, міжнароднаторгівля припинилася.Миколаївське купецтво в основному займалося забезпеченням Адміралтейства, підприємств морського відомства й флоту потрібними їмматеріалами й товарами. Після Кримської війни (1853–1856 рр.) тазапровадження обмежувальних статей Паризького мирного договору(1856 р.) суднобудування в Миколаєві припинилося, Головне управлінняЧорноморського флоту та портів було ліквідоване. Миколаїв поринув углибоку економічну кризу. Миколаївський військовий губернатор М. Аркасстав ініціатором заснування Російського товариства пароплавства таторгівлі, однак діяльність товариства не мала значного впливу наекономіку Миколаєва. У 1860 р. Миколаївський військовий губернаторБ. Глазенап запропонував відкрити порт у Миколаєві для заходуіноземних суден і експортно-імпортних операцій. Порт відкрито з1 червня 1862 р Географічно до Миколаєва тяжів регіон, у якому вирощувалися зернові,тому порт відразу став центром експорту пшениці, жита, вівса, атакож заліза. Уже в перші роки його існування вартість експортуперевищила вартість імпорту. Подальшому розвиткові хлібної торгівлісприяли повернення єврейського населення до Миколаєва, відкриттямитниці 1-го класу, банківських установ, Хлібної біржі, Біржовогокомітету й аналітичної камери при ньому, прокладання залізниці. Усе цезагалом сприяло розвиткові фабрично-заводської промисловості в місті,зростанню кількості населення й перетворенню Миколаєва напромисловий центр Півдня України.Однак із часом з'ясувалося, що порт не задовольняє вимогам часу.Постало питання його реконструкції, проєкт якої було затверджено у1885 р. Портове управління почало діяти з 1894 р. Його очолювавкапітан над портом, який водночас був головою Присутствія ізпортових справ – дорадчого органу, до повноважень якого належаловирішення портових проблем. Порт поділявся на два відділи: закордоннийі каботажний. Під час реконструкції було визначено кордони порту,збудовано нові набережні, елеватор, склади, порт забезпечено новітнімина той час вантажувально-розвантажувальними засобами, транспортерами зерна й руди, у зимовий період судна до порту почали проводити задопомогою криголамів. Разом із цим, було вирішено проблемупоглиблення каналу в Дніпро-Бузькому лимані, оскільки судна з великоюосадкою не могли повністю навантажуватися в Миколаєві й вимушені булидозавантажуватися в порту «Очаків», а транспортування вантажів доОчакова вимагало значних фінансових витрат. Також були встановленімаяки й застережливі знаки.Це дало можливість значно збільшити вантажообіг порту, який у1910 р. досяг рекордної цифри – понад 151 млн пудів, у т. ч. понад115 млн пудів зернових (це складало 14 % експорту зернових усієїРосійської імперії). У цей рік Миколаїв прийняв 527 іноземних суден.Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. порт працював на засадах державноприватного партнерства (за сучасним визначенням), у його розвитоквкладали кошти держава, місто та іноземні інвестори. Таким чином,історія порту періоду до 1917 р. надає приклад для його розвитку вХХІ ст., коли фактично порт працює в тих самих зовнішніх і внутрішніхумовах, як і у вище досліджуваний період. ; The purpose of this research was to investigate the history of the Mykolaiv Sea Port from the beginning of marine trade in the region of modern Mykolaiv-city to the beginning of the XX cent. in the context of the historical development of Mykolaiv as an industrial and commercial center of the South of Ukraine. In the second part of the XIX cent. and early XX cent. the name of the Port was the Mykolaiv International Commercial (or Trade) Port. The research has based on the principles of historicism, objectivity, comprehensiveness, as well as social and materialistic approaches to understanding history, in which economic aspects has primarily significance. The principles and methods developed by historians of science and technology was importance as well. Methods of source analysis were also useful, since the research was based mainly on archival sources. The principles of commercial navigation in the Black Sea basin were laid in the IX–XIII centuries. In 1788, on the left bank of the Ingul River, the Free Harbor, which is considered the antecedent of the Sea Port in Mykolaiv, was founded. Since the Government of the Russian Empire pursued the aim of creating the Black Sea Navy Center in Mykolaiv and, because of this, imposed various restrictions, the international trade in Mykolaiv was ceased. The Mykolaiv merchants were mainly engaged in providing the Admiralty, the enterprises of the Sea Department and the Black Sea Fleet with the necessary materials and goods. After the Crimean War (1853–1856) and the implementing of restrictive articles of the Paris Treaty (1856) shipbuilding in Mykolaiv was ceased, the Main Administration of the Black Sea Fleet and the Military Port were abolished. The deep economic crisis started in the city. The Mykolaiv military governor M. Arkas initiated founding of the Russian Society of Shipping and Trade, but the activity of this company did not have a significant impact on the economy of Mykolaiv. In 1860, the Mykolaiv military governor B. Glazenap proposed to open the Port in Mykolaiv for foreign vessels and export-import operations. The Port was opened on June 1, 1862. The region in which crops were grown geographically tended to Mykolaiv, so the Port immediately became the center of export of wheat, rye, oats, and also iron. Already in the first years of the Port operation the value of exports exceeded the value of imports. Further development of the grain trade was promoted the return of the Jews to Mykolaiv, the opening of the Customs Office and banks, the Crops Exchange, the Exchange Committee, the analytical chamber at it, the railway building. All this generally contributed to the development of the industry in the city, population growth and the transformation of Mykolaiv to the industrial center of the South of Ukraine. However, over time it was found that the Port did not meet the time demands. The question of its reconstruction was raised in the 1870s, and the project of the reconstruction was approved in 1885. The Port Administration began to operate in 1894. It was headed by 'the Captain over the Port', who was at the same time the Head of the Port Affairs Bureau – an advisory council whose authority was to solve port problems. The Port was divided into two divisions: foreign and cabotage. During the reconstruction the boundaries of the Port were identified, new embankments, elevators, warehouses were built. The Port was equipped with the latest loading and unloading facilities, grain and ore transporters. Two icebreakers helped the vessels to achieve to the Port in the winter time. Simultaneously, the problem of deepening of the canal in the Dnieper-Bug estuary was solved. It was importance because the vessels with large sediment could not be fully loaded in Mykolaiv and were forced to dock at the port of Ochakov, and transportation of cargo to Ochakov required considerable expenditure. Beacons and warning signs were also installed. All this made it possible to significantly increase the cargo turnover of the Port, which in 1910 reached a record level – more than 151 million poods, including more than 115 million poods of grain (this constituted 14 % of grain exports throughout the Russian Empire). That year Mykolaiv accepted 527 foreign vessels. At the end of the XIX – at the beginning of XX cent. the Port had been functioning on the basis of public-private partnership (by modern definition). The state, city and foreign investors put money into its development. Thus, the history of the Port until 1917 is the example of the Road Map for further development of the Port in the XXI cent., when in fact the Port operates in the same external and internal conditions as in the period studied above.

Метою цієї публікації є висвітлення історії Миколаївського морськоготоргового порту від зародження торгового мореплавання в регіонісучасного міста Миколаєва до початку ХХ ст. у контексті історичногорозвитку Миколаєва як промислово-комерційного центру Півдня України.У ХІХ – на початку ХХ ст. порт мав найменування Миколаївськийміжнародний комерційний (або торговий) порт. Автор спиралася напринципи історизму, об'єктивності, всебічності й комплексності, атакож на соціальні та матеріалістичні підходи до розуміння історії, заяких економічні аспекти першочергово беруться до уваги під часдослідження. Вагоме значення мали принципи й методи, напрацьованіісториками науки і техніки. Використано також методи джерелознавчого аналізу, оскільки дослідження ґрунтується переважно наархівних джерелах.Засади торгового мореплавання в Чорноморському басейні булозакладено ще у IX–XIII ст. У 1788 р. на лівому березі річки Інгул заснованоВільну Гавань, яка вважається прародителькою морського торговогопорту в Миколаєві. Оскільки уряд Російської імперії переслідував метустворення в Миколаєві центру Чорноморського військово-морськогофлоту й через це запроваджував різного роду обмеження, міжнароднаторгівля припинилася.Миколаївське купецтво в основному займалося забезпеченням Адміралтейства, підприємств морського відомства й флоту потрібними їмматеріалами й товарами. Після Кримської війни (1853–1856 рр.) тазапровадження обмежувальних статей Паризького мирного договору(1856 р.) суднобудування в Миколаєві припинилося, Головне управлінняЧорноморського флоту та портів було ліквідоване. Миколаїв поринув углибоку економічну кризу. Миколаївський військовий губернатор М. Аркасстав ініціатором заснування Російського товариства пароплавства таторгівлі, однак діяльність товариства не мала значного впливу наекономіку Миколаєва. У 1860 р. Миколаївський військовий губернаторБ. Глазенап запропонував відкрити порт у Миколаєві для заходуіноземних суден і експортно-імпортних операцій. Порт відкрито з1 червня 1862 р Географічно до Миколаєва тяжів регіон, у якому вирощувалися зернові,тому порт відразу став центром експорту пшениці, жита, вівса, атакож заліза. Уже в перші роки його існування вартість експортуперевищила вартість імпорту. Подальшому розвиткові хлібної торгівлісприяли повернення єврейського населення до Миколаєва, відкриттямитниці 1-го класу, банківських установ, Хлібної біржі, Біржовогокомітету й аналітичної камери при ньому, прокладання залізниці. Усе цезагалом сприяло розвиткові фабрично-заводської промисловості в місті,зростанню кількості населення й перетворенню Миколаєва напромисловий центр Півдня України.Однак із часом з'ясувалося, що порт не задовольняє вимогам часу.Постало питання його реконструкції, проєкт якої було затверджено у1885 р. Портове управління почало діяти з 1894 р. Його очолювавкапітан над портом, який водночас був головою Присутствія ізпортових справ – дорадчого органу, до повноважень якого належаловирішення портових проблем. Порт поділявся на два відділи: закордоннийі каботажний. Під час реконструкції було визначено кордони порту,збудовано нові набережні, елеватор, склади, порт забезпечено новітнімина той час вантажувально-розвантажувальними засобами, транспортерами зерна й руди, у зимовий період судна до порту почали проводити задопомогою криголамів. Разом із цим, було вирішено проблемупоглиблення каналу в Дніпро-Бузькому лимані, оскільки судна з великоюосадкою не могли повністю навантажуватися в Миколаєві й вимушені булидозавантажуватися в порту «Очаків», а транспортування вантажів доОчакова вимагало значних фінансових витрат. Також були встановленімаяки й застережливі знаки.Це дало можливість значно збільшити вантажообіг порту, який у1910 р. досяг рекордної цифри – понад 151 млн пудів, у т. ч. понад115 млн пудів зернових (це складало 14 % експорту зернових усієїРосійської імперії). У цей рік Миколаїв прийняв 527 іноземних суден.Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. порт працював на засадах державноприватного партнерства (за сучасним визначенням), у його розвитоквкладали кошти держава, місто та іноземні інвестори. Таким чином,історія порту періоду до 1917 р. надає приклад для його розвитку вХХІ ст., коли фактично порт працює в тих самих зовнішніх і внутрішніхумовах, як і у вище досліджуваний період. ; The purpose of this research was to investigate the history of the Mykolaiv Sea Port from the beginning of marine trade in the region of modern Mykolaiv-city to the beginning of the XX cent. in the context of the historical development of Mykolaiv as an industrial and commercial center of the South of Ukraine. In the second part of the XIX cent. and early XX cent. the name of the Port was the Mykolaiv International Commercial (or Trade) Port. The research has based on the principles of historicism, objectivity, comprehensiveness, as well as social and materialistic approaches to understanding history, in which economic aspects has primarily significance. The principles and methods developed by historians of science and technology was importance as well. Methods of source analysis were also useful, since the research was based mainly on archival sources. The principles of commercial navigation in the Black Sea basin were laid in the IX–XIII centuries. In 1788, on the left bank of the Ingul River, the Free Harbor, which is considered the antecedent of the Sea Port in Mykolaiv, was founded. Since the Government of the Russian Empire pursued the aim of creating the Black Sea Navy Center in Mykolaiv and, because of this, imposed various restrictions, the international trade in Mykolaiv was ceased. The Mykolaiv merchants were mainly engaged in providing the Admiralty, the enterprises of the Sea Department and the Black Sea Fleet with the necessary materials and goods. After the Crimean War (1853–1856) and the implementing of restrictive articles of the Paris Treaty (1856) shipbuilding in Mykolaiv was ceased, the Main Administration of the Black Sea Fleet and the Military Port were abolished. The deep economic crisis started in the city. The Mykolaiv military governor M. Arkas initiated founding of the Russian Society of Shipping and Trade, but the activity of this company did not have a significant impact on the economy of Mykolaiv. In 1860, the Mykolaiv military governor B. Glazenap proposed to open the Port in Mykolaiv for foreign vessels and export-import operations. The Port was opened on June 1, 1862. The region in which crops were grown geographically tended to Mykolaiv, so the Port immediately became the center of export of wheat, rye, oats, and also iron. Already in the first years of the Port operation the value of exports exceeded the value of imports. Further development of the grain trade was promoted the return of the Jews to Mykolaiv, the opening of the Customs Office and banks, the Crops Exchange, the Exchange Committee, the analytical chamber at it, the railway building. All this generally contributed to the development of the industry in the city, population growth and the transformation of Mykolaiv to the industrial center of the South of Ukraine. However, over time it was found that the Port did not meet the time demands. The question of its reconstruction was raised in the 1870s, and the project of the reconstruction was approved in 1885. The Port Administration began to operate in 1894. It was headed by 'the Captain over the Port', who was at the same time the Head of the Port Affairs Bureau – an advisory council whose authority was to solve port problems. The Port was divided into two divisions: foreign and cabotage. During the reconstruction the boundaries of the Port were identified, new embankments, elevators, warehouses were built. The Port was equipped with the latest loading and unloading facilities, grain and ore transporters. Two icebreakers helped the vessels to achieve to the Port in the winter time. Simultaneously, the problem of deepening of the canal in the Dnieper-Bug estuary was solved. It was importance because the vessels with large sediment could not be fully loaded in Mykolaiv and were forced to dock at the port of Ochakov, and transportation of cargo to Ochakov required considerable expenditure. Beacons and warning signs were also installed. All this made it possible to significantly increase the cargo turnover of the Port, which in 1910 reached a record level – more than 151 million poods, including more than 115 million poods of grain (this constituted 14 % of grain exports throughout the Russian Empire). That year Mykolaiv accepted 527 foreign vessels. At the end of the XIX – at the beginning of XX cent. the Port had been functioning on the basis of public-private partnership (by modern definition). The state, city and foreign investors put money into its development. Thus, the history of the Port until 1917 is the example of the Road Map for further development of the Port in the XXI cent., when in fact the Port operates in the same external and internal conditions as in the period studied above.

Людський потенціал є однією зі складових національного багатства, отже, при формуванні регіональної політики його розвиток має розглядатися як фактор зміцнення стійкості території. За оцінкою Світового банку, в розвинених країнах 64% в структурі національного багатства належить людському капіталу, 16% - фізичному і тільки 20% - сировинному фактору. У зв'язку з цим людський капітал та його потенціал віднесений до числа ключових факторів переходу до інноваційного типу розвитку регіону та країни в цілому.Мета дослідження – виявлення закономірностей змін та тенденцій у демографічних процесах і соціально обумовленій захворюваності населення Вінницької області, їх основних причин та можливостей покращення ситуації.Матеріали і методи дослідження. Використано методи дослідження: бібліосемантичний, системного аналізу, ретроспективного аналізу здоров'я населення в динаміці за демографічними показниками; захворюваністю за окремими класами хвороб; медичної статистики.Результати. В останні роки в Україні погіршилась проблема депопуляції - неухильного скорочення населення. Основним фактором формування демографічних процесів є суспільне здоров'я, від його рівня в значній мірі залежить розвиток таких процесів, як смертність і народжуваність, а також тривалість майбутнього життя. Таким чином, здоров'я нації визначає чисельність і якість людських ресурсів не тільки в сьогоденні, але і в майбутньому. У статті висвітлено основні проблеми формування народонаселення Вінницької області України: інтенсифікація смертності, надсмертність чоловіків, негативний природний приріст, зниження сумарного коефіцієнту народжуваності, високий рівень демографічної старості. Чисельність населення Вінницької області зменшилась за роки незалежності на 16,9% (України – на 18,1%). Загальний коефіцієнт народжуваності знизився на 30,9%, загальний коефіцієнт смертності підвищився на 33,0%, що привело до негативного природного приросту і депопуляції. Основними причинами смерті у 2019 р. стали хвороби органів кровообігу – 67,8%; новоутворення – 14,6%; травми, отруєння та інші наслідки зовнішніх факторів – 5,7%. Незважаючи на зниження показника смертності дітей до 1 року у 2 рази, чисельність дитячого населення в області зменшилася більш ніж на 100 тис. осіб. Населення похилого віку збільшилося до 300‰, що привело до регресивного типу вікової структури. Середня очікувана тривалість життя значно відстає (на 10 і більше років) від країн Західної Європи. Надані пропозиції щодо можливостей покращення демографічної ситуації і профілактики захворювань, що приводять до найбільшого числа смертей.Висновки і перспективи. Оцінюючи реальні можливості розвитку людського потенціалу в майбутньому на прикладі Вінницької області, можна побачити, що значне погіршення всіх основних медико-демографічних показників, яке сталося за останні роки ставить значні обмеження достатності людських ресурсів для подальшого стійкого розвитку області і України в цілому. Демографічні показники народонаселення України свідчать про глибоку демографічну кризу, внаслідок якої чисельність населення за роки незалежності зменшилася на 9,7 млн осіб, у Вінницькій області – на 667 тис. Є цілий ряд об'єктивних передумов для подальшої депопуляції, омолодження показників смертності від більшості хвороб, високого рівня демографічної старості тощо. Необхідно розробити нову довгострокову цільову комплексну міжгалузеву програму "Здоров'я нації", основним розділом якої повинні стати заходи з подолання демографічної кризи, які б охоплювали не тільки питання простого відтворення населення, але і його розвитку у широкому соціальному контексті. В цільову програму повинні бути включені цілі сталого розвитку ООН (ЦСР) і забезпечено контроль за їх виконанням на найвищому рівні. ; Human capital is one of the components of national wealth, therefore, its development should be considered as a factor for strengthening the stability of the territory in the formation of regional policy. The authors' analysis shows that the trends in the development of the human capital lead to a decrease in the stability of the region indicated by the aging population, reduced quality of labour potential, the development of negative migration processes and especially its intellectual characteristics and health capital.As the world practice shows, ensuring sustainable development of a region and a country as a whole is not possible without increasing human capital and its potential. Its importance in the modernization of all aspects of public life is growing steadily. According to the World Bank, in developed countries 64% of the structure of national wealth belongs to human capital, 16% to physical one and only 20% to raw materials.In this regard, the human capital and its potential are among the key factors in the transition to an innovative type of development of a region and a country as a whole.Purpose – to identify patterns of changes and trends in demographic processes and socially determined morbidity of the population of the industrial region of Ukraine, their main causes and opportunities to improve the situationMaterials and methods. The materials of the study were domestic and world scientific sources, annual collections of statistical data of the Dnipropetrovsk region and Ukraine as a whole from the demographic development and morbidity of the population; annual reports of the country's leadership and the Ministry of Health on these issues, information from the WHO Regional Office; legislative documents. Methods were used: bibliosemantic, system analysis, retrospective analysis of public health over demographic indicators (fertility, mortality, natural increase, average life expectancy, child mortality) morbidity for individual classes of diseases leading to the largest share of deaths; medical statistics: relative values, time series, assessment of trends in demographic indicators, morbidity, graphic representation of statistical data, computer technologiesResults. The development of the human capital of the population, the quantitative and qualitative potential of its reproduction is a condition, a basis and a goal of sustainable development of society and the state. State policy in the field of public life should be focused primarily on solving the most pressing, priority tasks. In recent years, Ukraine has had a problem of depopulation - a steady decline in population. Public health is the main factor in the formation of demographic processes. Moreover, its level largely affects the development of such processes as mortality and fertility as well as future life expectancy. Thus, the health of the nation determines the number and quality of human resources not only today but also in the future. The population, having a certain life and work potential, loses it at every stage of the development of generations due to injuries, diseases, abortion, stillbirth, premature mortality and so on.The article highlights the main problems of the formation of the population of the Dnipropetrovsk region of Ukraine: the intensification of mortality, male mortality, negative natural growth, a decrease in the total fertility rate, high levels of demographic aging. The population of the Vinnytsia region has decreased over the years of independence by 16.9% (Ukraine – by 18.1%). The overall fertility rate decreased by 30.9%, the overall mortality rate increased by 33.0%, which resulted in negative natural growth and depopulation. The main causes of death in 2019 were diseases of the circulatory system – 67.8%; neoplasms – 14.6%; injuries, poisoning and other consequences of external factors – 5.7%. Despite the decrease in the death rate of children under 1 year by 2 times, the number of children in the region has decreased by more than 100 thousand. people. The elderly population increased to 300 ppm, which led to a regressive type of age structure. Average life expectancy lags far behind (by 10 or more years) from the countries of Western Europe. Proposals are presented on how to improve the demographic situation and prevent diseases leading to the greatest number of deaths.Conclusions. While assessing the real opportunities for human development in the future taking Vinnytsia region as an example, we can see that the significant deterioration of all major medical and demographic indicators that has occurred in recent years puts significant limitations on human resources for further sustainable development of the region and Ukraine.Demographic indicators of the population of Ukraine indicate a deep demographic crisis, as a result of which the population has decreased by 9,7mln. people over the years of independence, in the Vinnytsia region – by 667 thousand. There are a number of objective prerequisites for further depopulation, rejuvenation of death rates from most diseases, high levels demographic old age etc. It is necessary to develop a new long-term targeted comprehensive intersectoral program "Health of the Nation", the main section of which should be measures to overcome the demographic crisis, which would cover not only the issues of simple reproduction of the population, but also its development in a broad social context. The target program should include the UN Sustainable Development Goals (SDGs) and monitor their implementation at the highest level.

An overview of the stylistic resources of the Ukrainian language would be incomplete without the texts of the main ideologist of the Ukrainian nationalism, Dmytro Dontsov, since some terms-notions in Dmitriy Dontsov's journalistic texts receive new connotative coloring due to the author's definitions. The article analyzes the phenomenon of transition of the linguistic units of one style to another in the linguistic reality. It has been revealed that the terms in the journalistic texts of Dmytro Dontsov are emotionally colored due to the author's definitions and the use of numerous tropes (metaphors, antitheses, comparisons). New semantic shades of terms in the works of D.Dontsov contribute to better ideological understanding of the basic political realities. The case study proves that the terms chauvinism and fanaticism are considered in all sources as negative only, so it is worth analyzing the interpretation of these concepts not only in the scientific literature, but also in journalism, which influences the formation of the reader's position and is an effective factor in the creation of political thinking. In addition, it is impossible to give definitely negative assessment of the terms that are still functioning in the Ukrainian politics. The study has revealed that the attributive modifiers for the terms chauvinism and fanaticism used in the texts of the Tribune of the Nation do not coincide with the attributive modifiers fixed in the dictionaries and the political science and philosophy research papers. The author argues that the retrospective review of socio-political terms, which after the collapse of the USSR Empire returned to the cultural heritage of an independent state, is obviously an important issue. It is proved that the emotional texts of Dmytro Dontsov are the basis for the formation of a state-building outlook of the citizens and the basis for the theoretical understanding of the contemporary socio-political problems. Key words: socio-political terms, chauvinism, fanaticism, Dmytro Dontsov, connotation. References Bahan, Oleh. Aktualna natsiosofiia: teoretychni, kulturolohichni, heopolitychni ta istoriosofski aspekty. Lviv: Piramida, 2016. Bahan, Oleh. Pomizh mistykoiu i politykoiu (Dmytro Dontsov na tli ukrainskoi politychnoi istorii pershoi polovyny XX st.). Kyiv, 2008. Bashnianyn, Hryhorii, Myslovskyi, Petro, Shevchyk, Bohdan, and Pasichnyk, Vasyl. Ukrainska natsionalna ideia: polityko-ekonomichnyi ta istoryko-sotsialnyi analiz. Lviv: Liha-Pres, 2018. Homza, Ivan. Suspilno-politychni rukhy. Kyiv, 2018. Hrytsak, Yaroslav. Narys istorii Ukrainy: formuvannia modernoi ukrainskoi natsii XIX – XX st. Kyiv: Heneza, 1996. Dontsov, Dmytro. Dukh nashoi davnyny. Lviv–Kyiv: Nakladom Yuriia Kryvoruchka, 2011. Dontsov, Dmytro. Yedyne, shcho ye na potrebu. Kyiv: Diokor, 2002. Dontsov, Dmytro. Natsionalizm. Vinnytsia: DP "DKF", 2006. Dontsov, Dmytro. Khrestom i mechem. Ternopil: Rada, 2010. Kasianov, Heorhii. Teorii natsii ta natsionalizmu. Kyiv: Lybid, 1999. Kvit, Serhii. Dmytro Dontsov: ideolohichnyi portret. 2nd ed. Lviv: Halytska vydavnycha spilka, 2013. Korotkyi oksfordskyi politychnyi slovnyk, edited by I. Maklina, A. Makmilana; translated by V. Sydorov, D. Tarashchuk and all. Kyiv: Osnovy, 2005. Kuzyk, Petro. Natsionalizm i shovinizm u mizhnarodnykh vidnosynakh. 2nd ed. Lviv: Vydavnychyi tsentr LNU imeni Ivana Franka, 2003. Kuzyk, Petro. Nationalism and Chauvinism in International relations. PhD Thesis Abstract. Lviv, 2004. Lisovyi, Vasyl. Kultura – ideolohiia – polityka. Kyiv: Vydavnytstvo im. Oleny Telihy, 1997. Maneliuk, Yurii, and Chubur Nataliia. Suchasni ideino-politychni techii. Kyiv: KNEU, 2010. Mykytiuk, Oksana. "Suspilno-politychna terminolohiia Dmytra Dontsova yak osnova ukrainskykh derzhavotvirnykh tradytsii". Kunch, Zoriana, Nakonechna, Halyna, Mykytiuk, Oksana, Bulyk-Verkhola, Sofiia, Tehlivets, Yuliia. Teoriia termina: konkretyzatsiia leksyko-semantychnykh paradyhm. Lviv: Halytska Vydavnycha Spilka, 2018, pp. 67–90. Novostavska, Oksana. "Paradigmatical Relations (Synonymy and Antonymy) in the Ivan Franko's System of Philosophical Terms". Ukrainska mova, no 2, 2013, pp. 68–75. Panochko, Mykhailo. "Ukrainian social and political terminology of the end of 19th – the beginning of the 20th century. Lexicographical aspect". Research Journal of Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University. Series "Philology" (Linguistics), no7, 2017, pp. 133–6. Panko, Tamila. Vid termina do systemy. Lviv, 1979. Panko, Tamila, Kochan, Iryna, and Matsiuk, Halyna. Ukrainske terminoznavstvo. Lviv: Svit, 1994. Sosnovskyi, Mykhailo. Dmytro Dontsov – politychnyi portret: Z istorii rozvytku ideolohii ukrainskoho natsionalizmu. Niu-York–Toronto, 1974. Slovnyk ukrainskoi movy, edited by I. K. Bilodid. 11 vols. Kyiv: Naukova dumka, 1970–1980. Ukrainska mova u XX storichchi: istoriia linhvotsydu. Dokumenty i materialy. Kyiv: Vydavnychyi dim "Kyievo-Mohylianska akademiia", 2005. Сhugujеnkо, Mykhailo. Тhе Fоrmаtiоn аnd Develорmеnt D.Dоntсоv's Idеоlоgу. PhD Thesis Abstract. Kharkiv, 1998. Shveda, Yurii. Politychni partii: entsyklopedychnyi slovnyk. Lviv: Astroliabiia, 2005. Coleman, Heather, Hrytsak, Yaroslav, Hundorova, Tamara, Zaitsev, Oleksandr and Shkandrij, Myroslav. A roundtable on Myroslav Shkandrij's Ukrainian Nationalism: Politics, Ideology, and Literature, 1929–1956. DOI:10.1080/00085006.2017.1319619. ; У статті проаналізовано характерне для лінгвальної дійсності явище переходу мовних одиниць одного стилю в інший. З'ясовано, що терміни в публіцистичних текстах Дмитра Донцова отримують конотативне забарвлення завдяки авторським дефініціям, атрибутивним модифікаторам та використанню численних тропів (метафор, антитез, порівнянь). Доведено, що емоційні тексти Трибуна нації є базою для формування державотвірного світогляду та основою в теоретичному осмисленні сучасних суспільно-політичних проблем. Ключові слова: суспільно-політичні терміни, шовінізм, фанатизм, Дмитро Донцов, конотація. Покликання Список використаної літератури Баган, Олег. Актуальна націософія: теоретичні, культурологічні, геополітичні та історіософські аспекти. Львів: Піраміда, 2016. Баган, Олег. Поміж містикою і політикою (Дмитро Донцов на тлі української політичної історії першої половини ХХ ст.). Київ, 2008. Башнянин, Григорій, Мисловський, Петро, Шевчик, Богдан, і Пасічник, Василь. Українська національна ідея: політико-економічний та історико-соціальний аналіз. Львів: Ліга-Прес, 2018. Гомза, Іван. Суспільно-політичні рухи. Київ, 2018. Грицак, Ярослав. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. Київ: Генеза, 1996. Донцов, Дмитро. Дух нашої давнини. Львів–Київ: Накладом Юрія Криворучка, 2011. Донцов, Дмитро. Єдине, що є на потребу. Київ: Діокор, 2002. Донцов, Дмитро. Націоналізм. Вінниця: ДП «ДКФ», 2006. Донцов, Дмитро. Хрестом і мечем. Тернопіль: Рада, 2010. Касьянов, Георгій. Теорії нації та націоналізму. Київ: Либідь, 1999. Квіт, Сергій. Дмитро Донцов: ідеологічний портрет. 2-ге вид. Львів: Галицька видавнича спілка, 2013. Короткий оксфордський політичний словник, за ред. І. Макліна, А.Макмілана; пер. з англ.: В. Сидоров, Д. Таращук та ін. Київ: Основи, 2005. Кузик, Петро. Націоналізм і шовінізм у міжнародних відносинах. 2-ге вид. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. Кузик, Петро. Націоналізм та шовінізм у міжнародних відносинах. Автореф. дис. …канд. політ. наук: 23.00.04. Львів, 2004. Лісовий, Василь. Культура – ідеологія – політика. Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 1997. Манелюк, Юрій, і Чубур Наталія. Сучасні ідейно-політичні течії. Київ: КНЕУ, 2010. Микитюк, Оксана. «Суспільно-політична термінологія Дмитра Донцова як основа українських державотвірних традицій». Куньч, Зоряна, Наконечна, Галина, Микитюк, Оксана, Булик-Верхола, Софія, Теглівець, Юлія. Теорія терміна: конкретизація лексико-семантичних парадигм. Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2018, с. 67–90. Новоставська, Оксана. «Парадигматичні відношення (синонімія та антонімія) у філософській термінології творів Івана Франка». Українська мова, № 2, 2013, с.68–75. Паночко, Михайло. «Українська суспільно-політична термінологія кінця ХІХ – початку ХХ ст.: лексикографічний аспект». Науковий вісник Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Ів. Франка. Серія: Філологічні науки (мовознавство), № 7, 2017, с. 133–6. Панько, Таміла. Від терміна до системи. Львів, 1979. Панько, Таміла, Кочан, Ірина, і Мацюк, Галина. Українське термінознавство. Львів: Світ, 1994. Сосновський, Михайло. Дмитро Донцов – політичний портрет: З історії розвитку ідеології українського націоналізму. Нью-Йорк–Торонто, 1974. Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970–1980. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду. Документи і матеріали. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2005. Чугуєнко, Михайло. Формування та розвиток ідеології Дмитра Донцова. Автореф. дис. …канд філософ. наук: 09.00.12. Харків, 1998. Шведа, Юрій. Політичні партії: енциклопедичний словник. Львів: Астролябія, 2005. Coleman, Heather, Hrytsak, Yaroslav, Hundorova, Tamara, Zaitsev, Oleksandr and Shkandrij, Myroslav. A roundtable on Myroslav Shkandrij's Ukrainian Nationalism: Politics, Ideology, and Literature, 1929–1956. DOI:10.1080/00085006.2017.1319619.

In presented clause by the author are analyzed space-inoplanetary prospects of the future mankind, the further knowledge of the Universe and scientific and technical development during an epoch of modern information-highly technological progress. The urgency of the given research is caused by fundamental changes in ability to live, in particular, in spiritual activity, a human society (especially youth) under influence of information-highly technological scientific and technical progress, development of near space and globalization and as other planetary and space phenomena which occur at the present stage of development of a civilization and concern the vital interests of all mankind and each person and its spirituality. Today globalization and other planetary-space phenomena are consequence of that new achievements of mankind, first of all information-highlytechnological, staticized defining and vital aspects existence of mankind.It is proved, that in the third millenium the mankind should carry out revolutionary turn to new forms civilization progress, spiritual, mental and anthropological crisis, ІІІ world war, and with it crash of a civilization differently will come. Therefore we develop the scheme of revolutionary and spiritual development of mankind. According to which, after scientific and technical revolution and the social and economic phenomenon caused by her (the third wave) the fourth wave (information-highly technological and educational revolutions) which provide considerably new means the life-support, perfect formation and creation of a spiritually-moral society with high spirituality of initial Christians for Jesus Christ's lives takes place.No other development - economic, scientific and technical, information or technological - can deduce mankind from a historical hopelessness - crash of a civilization if this development will not be supported by spiritually-moral revolution which will lead to reorganization of consciousness, spiritually-moral qualities and values of all people.It is shown, that for positive spiritually-moral development of a civilization the new type of the person - space-inoplanetary which will represent harmony of the highest qualities of mind is necessary, to spirituality, morals, advanced intelligence, divinity at harmonious connection with the perfect physical and emotional body. Such type of the person should be directed on realization of the creative potentials in scales of the Earth and space, is capable to move and live in space in conditions advanced, highlyspiritual space-inoplanetary civilizations. It should be wise, love the God, communicate and adopt knowledge and experience of others space-inoplanetary highlyspiritual civilizations, to create for the blessing of a human society and the nature, differently mankind accident waits. Such person would feel the responsibility for a life of all planet and mankind and would realize hopelessness of the existence which have been not lit up by light of greater spiritually-moral ideas. Therefore, the world politicians, and philosophers should correct not, persons planetary-space type and it should be the strategic purpose not only philosophies of formation, but also formation in general.It is proved, that only in unity of information-highly technological progress, mind and spirituality and anthropospace of mankind probably future sew civilizations. ; У представленій статті автором аналізуються космічно-інопланетні перспективи майбутнього людства і подальшого пізнання Всесвіту та науково-технічного розвитку в епоху сучасного інформаційно-високотехнологічного прогресу. Актуальність даного дослідження зумовлена фундаментальними змінами в життєдіяльності, зокрема в духовній діяльності, людського суспільства (особливо молоді) під впливом інформаційно-високотехнологічного науково-технічного прогресу, освоєння ближнього космосу і глобалізації та інших планетарних і космічних явищ, які відбуваються на сучасному етапі розвитку цивілізації і стосуються життєво важливих інтересів всього людства і кожної людини та її духовності. Сьогодні космізація, глобалізація й інші планетарно-космічні явища є наслідком того, що нові здобутки людства, насамперед інформаційно-високотехнологічні, актуалізували визначальні й життєво важливі аспекти існування людства. Обґрунтовано, що у третьому тисячолітті людство повинно здійснити революційний поворот до нових форм цивілізаційного прогресу, інакше настане духовна, ментальна й антропологічна криза, ІІІ світова війна, а з нею крах цивілізації. Тому нами розроблена схема революційного і духовного розвитку людства. Згідно з нею, після науково-технічної революції і зумовленого нею соціально-економічного феномена (третьої хвилі) відбудеться четверта хвиля (інформаційно-високотехнологічна й освітня революції), які передбачають радикально нові засоби життєзабезпечення, досконалої освіти і створення духовно-морального суспільства з високою духовністю первісних християн за життя Ісуса Христа. Ніякий інший розвиток – економічний, науково-технічний, інформаційний чи технологічний – не зможе вивести людство з історичної безвиході – краху цивілізації, якщо цей розвиток не буде підкріплений духовно-моральною революцією, яка приведе до перебудови свідомості, духовно-моральних якостей і цінностей всіх людей.Показано, що для позитивного духовно-морального розвитку цивілізації потрібен новий тип особистості – космічно-інопланетний, який буде являти собою гармонію найвищих якостей розуму, духовності, моральності, високорозвиненого інтелекту, божественності при гармонійному сполученні з довершеним фізичним та емоційним тілом, спрямований на реалізацію своїх творчих потенціалів у масштабах Землі та космосу, здатний переселитися і жити в космосі в умовах високорозвиненої, високодуховної космічно-інопланетної цивілізації, бути мудрим, любити Бога, спілкуватися і переймати знання та досвід інших космічно-інопланетних високодуховних цивілізацій, творити на благо людського суспільства та природи, інакше людство чекає катастрофа. Така людина відчувала б відповідальність за життя всієї планети і людства й усвідомлювала б безперспективність свого існування, не осяяного світлом великих духовно-моральних ідей. Тому світом мають правити не політики, а філософи, особистості планетарно-космічного типу – це має бути стратегічною метою не тільки філософії освіти, але й освіти загалом.Доведено, що тільки в єдності інформаційно-високотехнологічного прогресу, розуму і духовності та антропокосмізму людства можливе майбутнє нашої цивілізації. ; У представленій статті автором аналізуються космічно-інопланетні перспективи майбутнього людства і подальшого пізнання Всесвіту та науково-технічного розвитку в епоху сучасного інформаційно-високотехнологічного прогресу. Актуальність даного дослідження зумовлена фундаментальними змінами в життєдіяльності, зокрема в духовній діяльності, людського суспільства (особливо молоді) під впливом інформаційно-високотехнологічного науково-технічного прогресу, освоєння ближнього космосу і глобалізації та інших планетарних і космічних явищ, які відбуваються на сучасному етапі розвитку цивілізації і стосуються життєво важливих інтересів всього людства і кожної людини та її духовності. Сьогодні космізація, глобалізація й інші планетарно-космічні явища є наслідком того, що нові здобутки людства, насамперед інформаційно-високотехнологічні, актуалізували визначальні й життєво важливі аспекти існування людства. Обґрунтовано, що у третьому тисячолітті людство повинно здійснити революційний поворот до нових форм цивілізаційного прогресу, інакше настане духовна, ментальна й антропологічна криза, ІІІ світова війна, а з нею крах цивілізації. Тому нами розроблена схема революційного і духовного розвитку людства. Згідно з нею, після науково-технічної революції і зумовленого нею соціально-економічного феномена (третьої хвилі) відбудеться четверта хвиля (інформаційно-високотехнологічна й освітня революції), які передбачають радикально нові засоби життєзабезпечення, досконалої освіти і створення духовно-морального суспільства з високою духовністю первісних християн за життя Ісуса Христа. Ніякий інший розвиток – економічний, науково-технічний, інформаційний чи технологічний – не зможе вивести людство з історичної безвиході – краху цивілізації, якщо цей розвиток не буде підкріплений духовно-моральною революцією, яка приведе до перебудови свідомості, духовно-моральних якостей і цінностей всіх людей.Показано, що для позитивного духовно-морального розвитку цивілізації потрібен новий тип особистості – космічно-інопланетний, який буде являти собою гармонію найвищих якостей розуму, духовності, моральності, високорозвиненого інтелекту, божественності при гармонійному сполученні з довершеним фізичним та емоційним тілом, спрямований на реалізацію своїх творчих потенціалів у масштабах Землі та космосу, здатний переселитися і жити в космосі в умовах високорозвиненої, високодуховної космічно-інопланетної цивілізації, бути мудрим, любити Бога, спілкуватися і переймати знання та досвід інших космічно-інопланетних високодуховних цивілізацій, творити на благо людського суспільства та природи, інакше людство чекає катастрофа. Така людина відчувала б відповідальність за життя всієї планети і людства й усвідомлювала б безперспективність свого існування, не осяяного світлом великих духовно-моральних ідей. Тому світом мають правити не політики, а філософи, особистості планетарно-космічного типу – це має бути стратегічною метою не тільки філософії освіти, але й освіти загалом.Доведено, що тільки в єдності інформаційно-високотехнологічного прогресу, розуму і духовності та антропокосмізму людства можливе майбутнє нашої цивілізації.

Problem setting. The status of the state and private partnership in Ukraine and the prospects of its development under conditions of the healthcare reform were examined. The cooperation of the state and private sector becomes increasingly important in a social sense, however the existing practice does not demonstrate the efficiency of the fulfillment of the assigned tasks. The conducted analysis allowed to determine the risks and problems of the implementation of the state and private partnership in the sphere of healthcare under current conditions in Ukraine. It was substantiated that the fulfillment of the concept of the state and private partnership in the healthcare system of Ukraine is one of the key issues of the state policy. Recent research and publications analysis. The involvement of a private partner in the field of healthcare is highly common in many countries of the world. The effectiveness of such cooperation is confirmed and described in a number of various studies. At the same time, authors' publications fail to mention the aspects of involving the private sector in the activities of municipal and state healthcare facilities, including under conditions of healthcare reform in Ukraine. Highlighting previously unsettled parts of the general problem. At the modern stage of reforming of the healthcare system which is an integral part of socioeconomic transformations in Ukraine, the problem of the state regulation of investment support for the development of healthcare sector is becoming ever more important. The main goal of the reform is to build such a model of the healthcare system which would ensure equal and fair access of all members of society to necessary medical services, their high quality and cost-effectiveness while maintaining socially expected volume of state guarantees. The purpose of this article is to reveal the prospects of the state and private partnership under conditions of implementation of the healthcare reform. Paper main body. Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine continues to play a key role in the institutional support of the state and private partnership in Ukraine. According to the regulatory document (Decree on the Ministry) it is entrusted with various functions related to the implementation of the state policy in this sector, and namely: monitoring the efficiency of the central, regional and municipal authorities in the field of the state and private partnership; verification of the fulfilment of the signed contracts on the state and private partnership; preparation and provision of information on the results of the state and private partnership to the public; monitoring and evaluation of various types of risks (and namely, general risk) of state partners within the framework of the contracts on the state and private partnership; accounting of contracts on the state and private partnership; organizing and conducting training in order to form and implement the contracts on the state and private partnership; monitoring of compliance with the requirements of current laws on the state and private partnership with respect to existing and new contracts. As of today, the development of the concept of the state and private partnership in the field of healthcare of Ukraine, unfortunately, is not a matter of priority of the state policy and modern budgeting system creates high financial risks for the state and private partnership which are related to short-term (yearly) budget cycles of planning and their annual approval procedures which are sometimes unnecessarily prolonged. Joint activities, distribution of products etc. may be forms of implementation of the projects of the state and private partnership and they may be financed from the funds of the state and local budgets, financial resources of the private partner, loaned funds and other sources which are not prohibited by laws. In this case, the legislation foresees the provision of support to projects of the state and private partnership through state guarantees, provision of funds from state and local budgets and other sources within the framework of the state-wide and local programmes. There are also preconditions for organizing high-tech centres for treating various types of diseases while using financial instruments of investors and staff capacity of the state healthcare facilities. However, presently there are certain doubts on the side of potential private partners regarding the possibility of implementation of long-term mutually beneficial cooperation. It resulted in the absence of transparency and clarity in the normative and legal regulation of the state and private partnership in Ukraine. Therefore, state and private partnership must ensure: The use of the mechanism for planning and funding projects of the state and private partnership because it contributes significantly to the interest of private domestic and foreign investors in participating in the state and private partnership. Normative and legal regulation of implementation of projects of the state and private partnership. Successful introduction of infrastructure projects of the state and private partnership into the activities of healthcare facilities. Construction of high-tech centres for treatment of various types of diseases. Increasing the accessibility of health services for the population and supporting the development of the private sector. Conclusions of the research and prospects for further studies. The majority of projects were implemented in order to reduce the expenses incurred by state and municipal healthcare facilities and neither to increase the quality of provision of health services nor to optimize the expenditure for upgrading material and technical equipment. As a result, the efficiency of such state and private cooperation is one-sided and, as a rule, it has a positive impact solely on the private partner or a short-term result for a healthcare facility where such cooperation is implemented. In this case, the primary task laid as part of implementation of the state policy within the framework of healthcare reform, and namely improving the quality and accessibility of health services for the population of Ukraine, remains uncompleted on the side of the state and municipal healthcare facilities. However, there is a positive experience of involvement of private business in the process of introduction of infrastructure projects of the state and private partnership into the activities of healthcare facilities; confirmation of the relevance of the development for practical introduction of infrastructural projects of the state and private partners into the activities of facilities of the system of emergency medical care of Ukraine. Introduction of the mentioned infrastructural forms of the state and private partnership into the activities of emergency medical care facilities in Ukraine may be an effective instrument for reducing the share of the non-market sector in the field of healthcare while simultaneously increasing the efficiency of the state management. The involvement of the private sector helps to resolve several issues at once: Involvement of personnel oriented towards the provision of services which will contribute significantly to the competitive ability of the state and municipal facilities. Management which reacts quickly to changes on the market of health services which is somewhat restricted under conditions of budgetary legislation on the side of the state and municipal healthcare facilities and is sufficiently important for constantly adapting the needs of the population to the modern global requirements. Raising funds from partners for upgrading material and technical equipment, on the one hand, may significantly reduce financial losses with the involvement of the most up-to-date technologies or give the facilities an opportunity to receive modern services and equipment with the use of the funds of private partners. Reducing financial burden of expenses on local authorities and the state budget of Ukraine in general while keeping a healthcare facility in a satisfactory condition and corresponding level of provision of health services. Improvement of socioeconomic standard of living on account of an increase in accessibility of healthcare to the population of Ukraine in accordance with global requirements. All of this will finally result in a change of the situation in the healthcare sector, will help to build trust in the domestic medicine and increase the health of the nation in the overall perspective. Further research prospects in this direction should include the study of successful foreign experience for strengthening the state and private partnership and determining the feasibility of implementation of the best foreign practices under current conditions in Ukraine on account of development, adaptation and introduction of changes into the legal framework. ; Розглянуто стан державно-приватного партнерства в Україні та перспективи його розвитку в умовах реформи охорони здоров'я. Зауважено, що співпраця державного та приватного сектору набуває все більшого соціального значення, проте існуюча практика не демонструє ефективність у реалізації визначених цілей. На основі проведеного аналізу визначено ризики та проблеми в реалізації державно-приватного партнерства у сфері охорони здоров'я у сучасних умовах в Україні. Обґрунтовано, що реалізація концепції державно-приватного партнерства у системі охорони здоров'я України є одним із ключових питань державної політики.

Problem setting. The status of the state and private partnership in Ukraine and the prospects of its development under conditions of the healthcare reform were examined. The cooperation of the state and private sector becomes increasingly important in a social sense, however the existing practice does not demonstrate the efficiency of the fulfillment of the assigned tasks. The conducted analysis allowed to determine the risks and problems of the implementation of the state and private partnership in the sphere of healthcare under current conditions in Ukraine. It was substantiated that the fulfillment of the concept of the state and private partnership in the healthcare system of Ukraine is one of the key issues of the state policy. Recent research and publications analysis. The involvement of a private partner in the field of healthcare is highly common in many countries of the world. The effectiveness of such cooperation is confirmed and described in a number of various studies. At the same time, authors' publications fail to mention the aspects of involving the private sector in the activities of municipal and state healthcare facilities, including under conditions of healthcare reform in Ukraine. Highlighting previously unsettled parts of the general problem. At the modern stage of reforming of the healthcare system which is an integral part of socioeconomic transformations in Ukraine, the problem of the state regulation of investment support for the development of healthcare sector is becoming ever more important. The main goal of the reform is to build such a model of the healthcare system which would ensure equal and fair access of all members of society to necessary medical services, their high quality and cost-effectiveness while maintaining socially expected volume of state guarantees. The purpose of this article is to reveal the prospects of the state and private partnership under conditions of implementation of the healthcare reform. Paper main body. Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine continues to play a key role in the institutional support of the state and private partnership in Ukraine. According to the regulatory document (Decree on the Ministry) it is entrusted with various functions related to the implementation of the state policy in this sector, and namely: monitoring the efficiency of the central, regional and municipal authorities in the field of the state and private partnership; verification of the fulfilment of the signed contracts on the state and private partnership; preparation and provision of information on the results of the state and private partnership to the public; monitoring and evaluation of various types of risks (and namely, general risk) of state partners within the framework of the contracts on the state and private partnership; accounting of contracts on the state and private partnership; organizing and conducting training in order to form and implement the contracts on the state and private partnership; monitoring of compliance with the requirements of current laws on the state and private partnership with respect to existing and new contracts. As of today, the development of the concept of the state and private partnership in the field of healthcare of Ukraine, unfortunately, is not a matter of priority of the state policy and modern budgeting system creates high financial risks for the state and private partnership which are related to short-term (yearly) budget cycles of planning and their annual approval procedures which are sometimes unnecessarily prolonged. Joint activities, distribution of products etc. may be forms of implementation of the projects of the state and private partnership and they may be financed from the funds of the state and local budgets, financial resources of the private partner, loaned funds and other sources which are not prohibited by laws. In this case, the legislation foresees the provision of support to projects of the state and private partnership through state guarantees, provision of funds from state and local budgets and other sources within the framework of the state-wide and local programmes. There are also preconditions for organizing high-tech centres for treating various types of diseases while using financial instruments of investors and staff capacity of the state healthcare facilities. However, presently there are certain doubts on the side of potential private partners regarding the possibility of implementation of long-term mutually beneficial cooperation. It resulted in the absence of transparency and clarity in the normative and legal regulation of the state and private partnership in Ukraine. Therefore, state and private partnership must ensure: The use of the mechanism for planning and funding projects of the state and private partnership because it contributes significantly to the interest of private domestic and foreign investors in participating in the state and private partnership. Normative and legal regulation of implementation of projects of the state and private partnership. Successful introduction of infrastructure projects of the state and private partnership into the activities of healthcare facilities. Construction of high-tech centres for treatment of various types of diseases. Increasing the accessibility of health services for the population and supporting the development of the private sector. Conclusions of the research and prospects for further studies. The majority of projects were implemented in order to reduce the expenses incurred by state and municipal healthcare facilities and neither to increase the quality of provision of health services nor to optimize the expenditure for upgrading material and technical equipment. As a result, the efficiency of such state and private cooperation is one-sided and, as a rule, it has a positive impact solely on the private partner or a short-term result for a healthcare facility where such cooperation is implemented. In this case, the primary task laid as part of implementation of the state policy within the framework of healthcare reform, and namely improving the quality and accessibility of health services for the population of Ukraine, remains uncompleted on the side of the state and municipal healthcare facilities. However, there is a positive experience of involvement of private business in the process of introduction of infrastructure projects of the state and private partnership into the activities of healthcare facilities; confirmation of the relevance of the development for practical introduction of infrastructural projects of the state and private partners into the activities of facilities of the system of emergency medical care of Ukraine. Introduction of the mentioned infrastructural forms of the state and private partnership into the activities of emergency medical care facilities in Ukraine may be an effective instrument for reducing the share of the non-market sector in the field of healthcare while simultaneously increasing the efficiency of the state management. The involvement of the private sector helps to resolve several issues at once: Involvement of personnel oriented towards the provision of services which will contribute significantly to the competitive ability of the state and municipal facilities. Management which reacts quickly to changes on the market of health services which is somewhat restricted under conditions of budgetary legislation on the side of the state and municipal healthcare facilities and is sufficiently important for constantly adapting the needs of the population to the modern global requirements. Raising funds from partners for upgrading material and technical equipment, on the one hand, may significantly reduce financial losses with the involvement of the most up-to-date technologies or give the facilities an opportunity to receive modern services and equipment with the use of the funds of private partners. Reducing financial burden of expenses on local authorities and the state budget of Ukraine in general while keeping a healthcare facility in a satisfactory condition and corresponding level of provision of health services. Improvement of socioeconomic standard of living on account of an increase in accessibility of healthcare to the population of Ukraine in accordance with global requirements. All of this will finally result in a change of the situation in the healthcare sector, will help to build trust in the domestic medicine and increase the health of the nation in the overall perspective. Further research prospects in this direction should include the study of successful foreign experience for strengthening the state and private partnership and determining the feasibility of implementation of the best foreign practices under current conditions in Ukraine on account of development, adaptation and introduction of changes into the legal framework. ; Розглянуто стан державно-приватного партнерства в Україні та перспективи його розвитку в умовах реформи охорони здоров'я. Зауважено, що співпраця державного та приватного сектору набуває все більшого соціального значення, проте існуюча практика не демонструє ефективність у реалізації визначених цілей. На основі проведеного аналізу визначено ризики та проблеми в реалізації державно-приватного партнерства у сфері охорони здоров'я у сучасних умовах в Україні. Обґрунтовано, що реалізація концепції державно-приватного партнерства у системі охорони здоров'я України є одним із ключових питань державної політики.

Keywords: state policy, national security, intellectual property National security ("NS") of Ukraine is achieved through a balancedstate policy in accordance with accepted doctrines, strategies, concepts and programsin such areas as political, economic, social, military, environmental, scientific andtechnological, information, etc.However, many theoretical and practical issues concerning the definition of thecontent, challenges, tasks and mechanisms of implementation of effective functions ofpublic policy and management decisions for the further development of social processesstill remain insufficiently studied. Therefore, the main tasks of the NS system subjectsare constant monitoring of the impact on NS of processes taking place in variousfields (including intellectual property), forecasting, identifying and assessing possiblethreats, destabilizing factors and conflicts, their causes and occurrence consequences.In particular, the impact on NS (especially on defence capabilities) of the significantdevelopment of intellectual property and the full use of intellectual property rights isnot taken into account at all.State NS policy should include measures to prevent the emergence and neutralizationof sources of threats to NS under the influence of the development of intellectualproperty.Theoretical aspects of the state policy of National Security and Defence of Ukraine("NSDU") development are considered. The necessity of current problems definition inthis sphere and the inclusion of intellectual property questions in these processes isinvestigated. It is determined that the effective implementation of the state NS policyis impossible without a comprehensive analysis of intellectual property issues impacton the sphere of the NSDU. The importance of further research on the development ofa unified approach to improving the protection of intellectual property and its determinationas a component of NSDU, the development of appropriate recommendationsto address issues of intellectual property in this area and to neutralize sources ofthreats under the influence of intellectual property in the structure of NSDU. ; Ключові слова: державна політика, національна безпека, інтелектуальна власність Розглянуто теоретичні аспекти розроблення державної політики національної безпе-ки і оборони України. Досліджено необхідність визначення актуальних проблем у ційсфері та врахування питань інтелектуальної власності в цих процесах. Визначено, щоефективна реалізація державної політики національної безпеки неможлива без усебіч-ного аналізу впливу питань інтелектуальної власності на сферу національної безпеки іоборони України. Вказано на важливість здійснення подальших досліджень щодо роз-роблення єдиного підходу з удосконалення системи охорони інтелектуальної власності тавизначення її як складової сфери забезпечення національної безпеки і оборони України,розроблення відповідних рекомендацій з вирішення проблемних питань інтелектуальноївласності та нейтралізації джерел загроз під упливом розвитку сфери інтелектуальноївласності в структурі національної безпеки і оборони України. Список використаних джерел 1. Державна політика : підручник / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; ред. кол. : Ю. В. Ковбасюк (голова), К. О. Ващенко (заст. голови), Ю. П. Сурмін (заст. голови) [та ін.]. Київ : НАДУ, 2014. 448 с. 2. Лаврук О. В. Сутність поняття державної політики. Університетські наукові записки. 2018. № 67−68. С. 254−263. 3. Пал Л. А. Аналіз державної політики / пер. з англ. І. Дзюби. Київ : Основи, 1999. 422 с. 4. Петренко І. Сутність державної політики та державних цільових програм. Віче. 10/2011. URL : www.viche.info. 5. Янґ Е. Як написати дієвий аналітичний документ у галузі державної політики: Практичний посібник для радників з державної політики у Центральній і Східній Європі / Е. Янґ, Л. Куінн ; пер. з англ. С. Соколик ; наук. ред. пер. О. Кілієвич. Київ : К.І.С., 2003. 120 с. 6. Андріяш В. І. Державна політика: концептуальні аспекти визначення. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2013. № 9.URL : https://goo.gl/aLu3RG. 7. Валевський О. Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження : [монографія]. Київ : НІСД, 2001. 242 с. 8. Державна політика: аналіз та механізми її впровадження в Україні : навч. посіб. / кол. авт. ; за заг. ред. В. Ребкала, В. Тертички. Київ : Вид-во НАДУ, 2000. 232 с. 9. Бакуменко В. Д., Надолішній П. І. Теоретичні та організаційні засади державного управління : навч. посіб. Київ : Міленіум, 2003. 256 с. 10. Державне управління : словн.-довід. / уклад. В. Д. Бакуменко ; за заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. Київ : Вид-во УАДУ, 2002. 228 с. 11. Енциклопедичний словник з державного управління / [укл. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін.] ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. Київ : НАДУ, 2010. 820 с. 12. Економічний розвиток і державна політика : [навч. посіб.] / [Ю. Бажал, О. Кілієвич, О. Мертенс та ін.] ; за заг. ред Ю. Єханурова, І. Розпутенка. Київ : Вид-во УАДУ, 2001. 480 с. 13. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади : навч. посіб. / Н. Р. Нижник, С. Д. Дубенко, В. І. Мельниченко та ін. ; за заг. ред. проф. Н. Р. Нижник. Київ : Вид-во УАДУ, 2002. 164 с. 14. Рябічко О. В. Державна політика регулювання підприємницької діяльності: механізми формування. Актуальні проблеми державного управління. 2011. № 1 (39). С. 72−76. URL : http://www.stattionline.org.ua. 15. Дем'янчук О. П. Державна політика та публічна політика: варіант перехідного періоду. URL : http://www.library.ukma.kiev.ua/e-lib/NZ/NZV18_2000_polityk/05_demyanchyk_op.pdf. 16. Ліпкан В. А. Національна безпека України : навч. посіб. Київ : КНТ. 2009. 576 с. 17. Горбулін В. П., Качинський А. Б. Стратегічне планування: вирішення проблем національної безпеки : монографія. Київ : НІСД, 2010. 288 с. URL : http:/www.niss.gov.ua. 18. Горбулін В. П., Бєлов О. Ф., Лисицин Е. М. Актуальні питання організації стратегічного планування державної політики національної безпеки України. Страт. панорама. 1999. № 3. С. 12−19. 19. Ситник Г. П. Державне управління у сфері національної безпеки (концептуальні та організаційно-правові засади) : підручник. Київ : НАДУ, 2012. 544 с. 20. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики : Закон України від 01.07.2010 року № 2411-VI. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17. 21. Ситник Г. П. Концептуальні засади забезпечення національної безпеки України : навч. посіб. : у 3 ч. Ч. 3 : Державна політика та основи стратегічного планування забезпечення національної безпеки. Київ : НАДУ, 2010. 208 с. 22. Про національну безпеку України : Закон України від 21.06.2018 року № 2469-VIII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19. 23. Про наукову та науково-технічну діяльність : Закон України від 26.11.2015 року № 848. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text. 24. Про інноваційну діяльність : Закон України від 04.06.2002 року № 40. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/40-15#Text. 25. Про основи національної безпеки України : Закон України від 19.06.2003 року № 964. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/964-15#Text. (Закон втратив чинність на підставі Закону № 2469 від 21.06.2018). 26. Бутнік-Сіверський О. Б. Принципи формування національної безпеки України з позиції прав інтелектуальної власності: теоретичний зріз розвитку. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2018 р. № 3. С. 70−83. 27. Ревак І. О. Інтелектуальна безпека — невід'ємна складова інформаційної безпеки України. ULR: http://cybersafetyunit.com/intellektualnaya-bezopasnost-neotem-lemaya-sostavlyayushhaya-informatsionnoy-bezopasnosti-ukrainyi. 28. Мосов С., Жарінова А. Інтелектуальна безпекаУкраїни в контексті її входження до СОТ. URL: http:// www.uipv.org/atachs/mosov_zharinova.doc. 29. Коротюк О. До питання змісту понять «інтелектуальна власність» та «право інтелектуальної власності». Теорія і практика інтелектуальної власності. 2019. № 6. С. 125−138. 30. Бутнік-Сіверський О. Б. Теоретичні засади нейтралізації внутрішніх та зовнішніх джерел загроз національній безпеці під впливом розвитку сфери інтелектуальної власності за цільовою спрямованістю синапсу. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2020. № 1. С. 50−65. =============================== 1. Derzhavna polityka : pidruchnyk / Nats. akad. derzh. upr. pry Prezydentovi Ukrainy ; red. kol. : Yu. V. Kovbasiuk (holova), K. O. Vashchenko (zast. holovy), Yu. P. Surmin (zast. holovy) [ta in.]. Kyiv : NADU, 2014. 448 s. 2. Lavruk O. V. Sutnist poniattia derzhavnoi polityky. Universytetski naukovi zapysky. 2018. № 67−68. S. 254−263. 3. Pal L. A. Analiz derzhavnoi polityky / per. z anhl. I. Dziuby. Kyiv : Osnovy, 1999. 422 s. 4. Petrenko I. Sutnist derzhavnoi polityky ta derzhavnykh tsilovykh prohram. Viche. 10/2011. URL : www.viche.info. 5. Iang E. Yak napysaty diievyi analitychnyi dokument u haluzi derzhavnoi polityky: Praktychnyi posibnyk dlia radnykiv z derzhavnoi polityky u Tsentralnii i Skhidnii Yevropi / E. Yang, L. Kuinn ; per. z anhl. S. Sokolyk ; nauk. red. per. O. Kiliievych. Kyiv : K.I.S., 2003. 120 s. 6. Andriiash V. I. Derzhavna polityka: kontseptualni aspekty vyznachennia. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok. 2013. № 9.URL : https://goo.gl/aLu3RG. 7. Valevskyi O. L. Derzhavna polityka v Ukraini: metodolohiia analizu, stratehiia, mekhanizmy vprovadzhennia : [monohrafiia]. Kyiv : NISD, 2001. 242 s. 8. Derzhavna polityka: analiz ta mekhanizmy yii vprovadzhennia v Ukraini : navch. posib. / kol. avt. ; za zah. red. V. Rebkala, V. Tertychky. Kyiv : Vyd-vo NADU, 2000. 232 s. 9. Bakumenko V. D., Nadolishnii P. I. Teoretychni ta orhanizatsiini zasady derzhavnoho upravlinnia : navch. posib. Kyiv : Milenium, 2003. 256 s. 10. Derzhavne upravlinnia : slovn.-dovid. / uklad. V. D. Bakumenko ; za zah. red. V. M. Kniazieva, V. D. Bakumenka. Kyiv : Vyd-vo UADU, 2002. 228 s. 11. Entsyklopedychnyi slovnyk z derzhavnoho upravlinnia / [ukl. : Yu. P. Surmin, V. D. Bakumenko, A. M. Mykhnenko ta in.] ; za red. Yu. V. Kovbasiuka, V. P. Troshchynskoho, Yu. P. Surmina. Kyiv : NADU, 2010. 820 s. 12. Ekonomichnyi rozvytok i derzhavna polityka : [navch. posib.] / [Iu. Bazhal, O. Kiliievych, O. Mertens ta in.] ; za zah. red Yu. Yekhanurova, I. Rozputenka. Kyiv : Vyd-vo UADU, 2001. 480 s. 13. Derzhavne upravlinnia v Ukraini: orhanizatsiino-pravovi zasady : navch. posib. / N. R. Nyzhnyk, S. D. Dubenko, V. I. Melnychenko ta in. ; za zah. red. prof. N. R. Nyzhnyk. Kyiv : Vyd-vo UADU, 2002. 164 s. 14. Riabichko O. V. Derzhavna polityka rehuliuvannia pidpryiemnytskoi diialnosti: mekhanizmy formuvannia. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia. 2011. № 1 (39). S. 72−76. URL : http://www.stattionline.org.ua. 15. Dem'ianchuk O. P. Derzhavna polityka ta publichna polityka: variant perekhidnoho periodu. URL : http://www.library.ukma.kiev.ua/e-lib/NZ/NZV18_2000_polityk/05_demyanchyk_op.pdf. 16. Lipkan V. A. Natsionalna bezpeka Ukrainy : navch. posib. Kyiv : KNT. 2009. 576 s. 17. Horbulin V. P., Kachynskyi A. B. Stratehichne planuvannia: vyrishennia problem natsionalnoi bezpeky : monohrafiia. Kyiv : NISD, 2010. 288 s. URL : http:/www.niss.gov.ua. 18. Horbulin V. P., Bielov O. F., Lysytsyn E. M. Aktualni pytannia orhanizatsii stratehichnoho planuvannia derzhavnoi polityky natsionalnoi bezpeky Ukrainy. Strat. panorama. 1999. № 3. S. 12−19. 19. Sytnyk H. P. Derzhavne upravlinnia u sferi natsionalnoi bezpeky (kontseptualni ta orhanizatsiino-pravovi zasady) : pidruchnyk. Kyiv : NADU, 2012. 544 s. 20. Pro zasady vnutrishnoi i zovnishnoi polityky : Zakon Ukrainy vid 01.07.2010 roku № 2411-VI. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17. 21. Sytnyk H. P. Kontseptualni zasady zabezpechennia natsionalnoi bezpeky Ukrainy : navch. posib. : u 3 ch. Ch. 3 : Derzhavna polityka ta osnovy stratehichnoho planuvannia zabezpechennia natsionalnoi bezpeky. Kyiv : NADU, 2010. 208 s. 22. Pro natsionalnu bezpeku Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 21.06.2018 roku № 2469-VIII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19. 23. Pro naukovu ta naukovo-tekhnichnu diialnist : Zakon Ukrainy vid 26.11.2015 roku № 848. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text. 24. Pro innovatsiinu diialnist : Zakon Ukrainy vid 04.06.2002 roku № 40. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/40-15#Text. 25. Pro osnovy natsionalnoi bezpeky Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 19.06.2003 roku № 964. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/964-15#Text. (Zakon vtratyv chynnist na pidstavi Zakonu № 2469 vid 21.06.2018). 26. Butnik-Siverskyi O. B. Pryntsypy formuvannia natsionalnoi bezpeky Ukrainy z pozytsii prav intelektualnoi vlasnosti: teoretychnyi zriz rozvytku. Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. 2018 r. № 3. S. 70−83. 27. Revak I. O. Intelektualna bezpeka — nevidiemna skladova informatsiinoi bezpeky Ukrainy. ULR: http://cybersafetyunit.com/intellektualnaya-bezopasnost-neotem-lemaya-sostavlyayushhaya-informatsionnoy-bezopasnosti-ukrainyi. 28. Mosov S., Zharinova A. Intelektualna bezpekaUkrainy v konteksti yii vkhodzhennia do SOT. URL: http:// www.uipv.org/atachs/mosov_zharinova.doc. 29. Korotiuk O. Do pytannia zmistu poniat «intelektualna vlasnist» ta «pravo intelektualnoi vlasnosti». Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. 2019. № 6. S. 125−138. 30. Butnik-Siverskyi O. B. Teoretychni zasady neitralizatsii vnutrishnikh ta zovnishnikh dzherel zahroz natsionalnii bezpetsi pid vplyvom rozvytku sfery intelektualnoi vlasnosti za tsilovoiu spriamovanistiu synapsu. Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. 2020. № 1. S. 50−65.

Keywords: state policy, national security, intellectual property National security ("NS") of Ukraine is achieved through a balancedstate policy in accordance with accepted doctrines, strategies, concepts and programsin such areas as political, economic, social, military, environmental, scientific andtechnological, information, etc.However, many theoretical and practical issues concerning the definition of thecontent, challenges, tasks and mechanisms of implementation of effective functions ofpublic policy and management decisions for the further development of social processesstill remain insufficiently studied. Therefore, the main tasks of the NS system subjectsare constant monitoring of the impact on NS of processes taking place in variousfields (including intellectual property), forecasting, identifying and assessing possiblethreats, destabilizing factors and conflicts, their causes and occurrence consequences.In particular, the impact on NS (especially on defence capabilities) of the significantdevelopment of intellectual property and the full use of intellectual property rights isnot taken into account at all.State NS policy should include measures to prevent the emergence and neutralizationof sources of threats to NS under the influence of the development of intellectualproperty.Theoretical aspects of the state policy of National Security and Defence of Ukraine("NSDU") development are considered. The necessity of current problems definition inthis sphere and the inclusion of intellectual property questions in these processes isinvestigated. It is determined that the effective implementation of the state NS policyis impossible without a comprehensive analysis of intellectual property issues impacton the sphere of the NSDU. The importance of further research on the development ofa unified approach to improving the protection of intellectual property and its determinationas a component of NSDU, the development of appropriate recommendationsto address issues of intellectual property in this area and to neutralize sources ofthreats under the influence of intellectual property in the structure of NSDU. ; Ключові слова: державна політика, національна безпека, інтелектуальна власність Розглянуто теоретичні аспекти розроблення державної політики національної безпе-ки і оборони України. Досліджено необхідність визначення актуальних проблем у ційсфері та врахування питань інтелектуальної власності в цих процесах. Визначено, щоефективна реалізація державної політики національної безпеки неможлива без усебіч-ного аналізу впливу питань інтелектуальної власності на сферу національної безпеки іоборони України. Вказано на важливість здійснення подальших досліджень щодо роз-роблення єдиного підходу з удосконалення системи охорони інтелектуальної власності тавизначення її як складової сфери забезпечення національної безпеки і оборони України,розроблення відповідних рекомендацій з вирішення проблемних питань інтелектуальноївласності та нейтралізації джерел загроз під упливом розвитку сфери інтелектуальноївласності в структурі національної безпеки і оборони України. Список використаних джерел 1. Державна політика : підручник / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; ред. кол. : Ю. В. Ковбасюк (голова), К. О. Ващенко (заст. голови), Ю. П. Сурмін (заст. голови) [та ін.]. Київ : НАДУ, 2014. 448 с. 2. Лаврук О. В. Сутність поняття державної політики. Університетські наукові записки. 2018. № 67−68. С. 254−263. 3. Пал Л. А. Аналіз державної політики / пер. з англ. І. Дзюби. Київ : Основи, 1999. 422 с. 4. Петренко І. Сутність державної політики та державних цільових програм. Віче. 10/2011. URL : www.viche.info. 5. Янґ Е. Як написати дієвий аналітичний документ у галузі державної політики: Практичний посібник для радників з державної політики у Центральній і Східній Європі / Е. Янґ, Л. Куінн ; пер. з англ. С. Соколик ; наук. ред. пер. О. Кілієвич. Київ : К.І.С., 2003. 120 с. 6. Андріяш В. І. Державна політика: концептуальні аспекти визначення. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2013. № 9.URL : https://goo.gl/aLu3RG. 7. Валевський О. Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження : [монографія]. Київ : НІСД, 2001. 242 с. 8. Державна політика: аналіз та механізми її впровадження в Україні : навч. посіб. / кол. авт. ; за заг. ред. В. Ребкала, В. Тертички. Київ : Вид-во НАДУ, 2000. 232 с. 9. Бакуменко В. Д., Надолішній П. І. Теоретичні та організаційні засади державного управління : навч. посіб. Київ : Міленіум, 2003. 256 с. 10. Державне управління : словн.-довід. / уклад. В. Д. Бакуменко ; за заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. Київ : Вид-во УАДУ, 2002. 228 с. 11. Енциклопедичний словник з державного управління / [укл. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін.] ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. Київ : НАДУ, 2010. 820 с. 12. Економічний розвиток і державна політика : [навч. посіб.] / [Ю. Бажал, О. Кілієвич, О. Мертенс та ін.] ; за заг. ред Ю. Єханурова, І. Розпутенка. Київ : Вид-во УАДУ, 2001. 480 с. 13. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади : навч. посіб. / Н. Р. Нижник, С. Д. Дубенко, В. І. Мельниченко та ін. ; за заг. ред. проф. Н. Р. Нижник. Київ : Вид-во УАДУ, 2002. 164 с. 14. Рябічко О. В. Державна політика регулювання підприємницької діяльності: механізми формування. Актуальні проблеми державного управління. 2011. № 1 (39). С. 72−76. URL : http://www.stattionline.org.ua. 15. Дем'янчук О. П. Державна політика та публічна політика: варіант перехідного періоду. URL : http://www.library.ukma.kiev.ua/e-lib/NZ/NZV18_2000_polityk/05_demyanchyk_op.pdf. 16. Ліпкан В. А. Національна безпека України : навч. посіб. Київ : КНТ. 2009. 576 с. 17. Горбулін В. П., Качинський А. Б. Стратегічне планування: вирішення проблем національної безпеки : монографія. Київ : НІСД, 2010. 288 с. URL : http:/www.niss.gov.ua. 18. Горбулін В. П., Бєлов О. Ф., Лисицин Е. М. Актуальні питання організації стратегічного планування державної політики національної безпеки України. Страт. панорама. 1999. № 3. С. 12−19. 19. Ситник Г. П. Державне управління у сфері національної безпеки (концептуальні та організаційно-правові засади) : підручник. Київ : НАДУ, 2012. 544 с. 20. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики : Закон України від 01.07.2010 року № 2411-VI. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17. 21. Ситник Г. П. Концептуальні засади забезпечення національної безпеки України : навч. посіб. : у 3 ч. Ч. 3 : Державна політика та основи стратегічного планування забезпечення національної безпеки. Київ : НАДУ, 2010. 208 с. 22. Про національну безпеку України : Закон України від 21.06.2018 року № 2469-VIII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19. 23. Про наукову та науково-технічну діяльність : Закон України від 26.11.2015 року № 848. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text. 24. Про інноваційну діяльність : Закон України від 04.06.2002 року № 40. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/40-15#Text. 25. Про основи національної безпеки України : Закон України від 19.06.2003 року № 964. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/964-15#Text. (Закон втратив чинність на підставі Закону № 2469 від 21.06.2018). 26. Бутнік-Сіверський О. Б. Принципи формування національної безпеки України з позиції прав інтелектуальної власності: теоретичний зріз розвитку. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2018 р. № 3. С. 70−83. 27. Ревак І. О. Інтелектуальна безпека — невід'ємна складова інформаційної безпеки України. ULR: http://cybersafetyunit.com/intellektualnaya-bezopasnost-neotem-lemaya-sostavlyayushhaya-informatsionnoy-bezopasnosti-ukrainyi. 28. Мосов С., Жарінова А. Інтелектуальна безпекаУкраїни в контексті її входження до СОТ. URL: http:// www.uipv.org/atachs/mosov_zharinova.doc. 29. Коротюк О. До питання змісту понять «інтелектуальна власність» та «право інтелектуальної власності». Теорія і практика інтелектуальної власності. 2019. № 6. С. 125−138. 30. Бутнік-Сіверський О. Б. Теоретичні засади нейтралізації внутрішніх та зовнішніх джерел загроз національній безпеці під впливом розвитку сфери інтелектуальної власності за цільовою спрямованістю синапсу. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2020. № 1. С. 50−65. =============================== 1. Derzhavna polityka : pidruchnyk / Nats. akad. derzh. upr. pry Prezydentovi Ukrainy ; red. kol. : Yu. V. Kovbasiuk (holova), K. O. Vashchenko (zast. holovy), Yu. P. Surmin (zast. holovy) [ta in.]. Kyiv : NADU, 2014. 448 s. 2. Lavruk O. V. Sutnist poniattia derzhavnoi polityky. Universytetski naukovi zapysky. 2018. № 67−68. S. 254−263. 3. Pal L. A. Analiz derzhavnoi polityky / per. z anhl. I. Dziuby. Kyiv : Osnovy, 1999. 422 s. 4. Petrenko I. Sutnist derzhavnoi polityky ta derzhavnykh tsilovykh prohram. Viche. 10/2011. URL : www.viche.info. 5. Iang E. Yak napysaty diievyi analitychnyi dokument u haluzi derzhavnoi polityky: Praktychnyi posibnyk dlia radnykiv z derzhavnoi polityky u Tsentralnii i Skhidnii Yevropi / E. Yang, L. Kuinn ; per. z anhl. S. Sokolyk ; nauk. red. per. O. Kiliievych. Kyiv : K.I.S., 2003. 120 s. 6. Andriiash V. I. Derzhavna polityka: kontseptualni aspekty vyznachennia. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok. 2013. № 9.URL : https://goo.gl/aLu3RG. 7. Valevskyi O. L. Derzhavna polityka v Ukraini: metodolohiia analizu, stratehiia, mekhanizmy vprovadzhennia : [monohrafiia]. Kyiv : NISD, 2001. 242 s. 8. Derzhavna polityka: analiz ta mekhanizmy yii vprovadzhennia v Ukraini : navch. posib. / kol. avt. ; za zah. red. V. Rebkala, V. Tertychky. Kyiv : Vyd-vo NADU, 2000. 232 s. 9. Bakumenko V. D., Nadolishnii P. I. Teoretychni ta orhanizatsiini zasady derzhavnoho upravlinnia : navch. posib. Kyiv : Milenium, 2003. 256 s. 10. Derzhavne upravlinnia : slovn.-dovid. / uklad. V. D. Bakumenko ; za zah. red. V. M. Kniazieva, V. D. Bakumenka. Kyiv : Vyd-vo UADU, 2002. 228 s. 11. Entsyklopedychnyi slovnyk z derzhavnoho upravlinnia / [ukl. : Yu. P. Surmin, V. D. Bakumenko, A. M. Mykhnenko ta in.] ; za red. Yu. V. Kovbasiuka, V. P. Troshchynskoho, Yu. P. Surmina. Kyiv : NADU, 2010. 820 s. 12. Ekonomichnyi rozvytok i derzhavna polityka : [navch. posib.] / [Iu. Bazhal, O. Kiliievych, O. Mertens ta in.] ; za zah. red Yu. Yekhanurova, I. Rozputenka. Kyiv : Vyd-vo UADU, 2001. 480 s. 13. Derzhavne upravlinnia v Ukraini: orhanizatsiino-pravovi zasady : navch. posib. / N. R. Nyzhnyk, S. D. Dubenko, V. I. Melnychenko ta in. ; za zah. red. prof. N. R. Nyzhnyk. Kyiv : Vyd-vo UADU, 2002. 164 s. 14. Riabichko O. V. Derzhavna polityka rehuliuvannia pidpryiemnytskoi diialnosti: mekhanizmy formuvannia. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia. 2011. № 1 (39). S. 72−76. URL : http://www.stattionline.org.ua. 15. Dem'ianchuk O. P. Derzhavna polityka ta publichna polityka: variant perekhidnoho periodu. URL : http://www.library.ukma.kiev.ua/e-lib/NZ/NZV18_2000_polityk/05_demyanchyk_op.pdf. 16. Lipkan V. A. Natsionalna bezpeka Ukrainy : navch. posib. Kyiv : KNT. 2009. 576 s. 17. Horbulin V. P., Kachynskyi A. B. Stratehichne planuvannia: vyrishennia problem natsionalnoi bezpeky : monohrafiia. Kyiv : NISD, 2010. 288 s. URL : http:/www.niss.gov.ua. 18. Horbulin V. P., Bielov O. F., Lysytsyn E. M. Aktualni pytannia orhanizatsii stratehichnoho planuvannia derzhavnoi polityky natsionalnoi bezpeky Ukrainy. Strat. panorama. 1999. № 3. S. 12−19. 19. Sytnyk H. P. Derzhavne upravlinnia u sferi natsionalnoi bezpeky (kontseptualni ta orhanizatsiino-pravovi zasady) : pidruchnyk. Kyiv : NADU, 2012. 544 s. 20. Pro zasady vnutrishnoi i zovnishnoi polityky : Zakon Ukrainy vid 01.07.2010 roku № 2411-VI. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17. 21. Sytnyk H. P. Kontseptualni zasady zabezpechennia natsionalnoi bezpeky Ukrainy : navch. posib. : u 3 ch. Ch. 3 : Derzhavna polityka ta osnovy stratehichnoho planuvannia zabezpechennia natsionalnoi bezpeky. Kyiv : NADU, 2010. 208 s. 22. Pro natsionalnu bezpeku Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 21.06.2018 roku № 2469-VIII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19. 23. Pro naukovu ta naukovo-tekhnichnu diialnist : Zakon Ukrainy vid 26.11.2015 roku № 848. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text. 24. Pro innovatsiinu diialnist : Zakon Ukrainy vid 04.06.2002 roku № 40. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/40-15#Text. 25. Pro osnovy natsionalnoi bezpeky Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 19.06.2003 roku № 964. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/964-15#Text. (Zakon vtratyv chynnist na pidstavi Zakonu № 2469 vid 21.06.2018). 26. Butnik-Siverskyi O. B. Pryntsypy formuvannia natsionalnoi bezpeky Ukrainy z pozytsii prav intelektualnoi vlasnosti: teoretychnyi zriz rozvytku. Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. 2018 r. № 3. S. 70−83. 27. Revak I. O. Intelektualna bezpeka — nevidiemna skladova informatsiinoi bezpeky Ukrainy. ULR: http://cybersafetyunit.com/intellektualnaya-bezopasnost-neotem-lemaya-sostavlyayushhaya-informatsionnoy-bezopasnosti-ukrainyi. 28. Mosov S., Zharinova A. Intelektualna bezpekaUkrainy v konteksti yii vkhodzhennia do SOT. URL: http:// www.uipv.org/atachs/mosov_zharinova.doc. 29. Korotiuk O. Do pytannia zmistu poniat «intelektualna vlasnist» ta «pravo intelektualnoi vlasnosti». Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. 2019. № 6. S. 125−138. 30. Butnik-Siverskyi O. B. Teoretychni zasady neitralizatsii vnutrishnikh ta zovnishnikh dzherel zahroz natsionalnii bezpetsi pid vplyvom rozvytku sfery intelektualnoi vlasnosti za tsilovoiu spriamovanistiu synapsu. Teoriia i praktyka intelektualnoi vlasnosti. 2020. № 1. S. 50−65.

Розглянуто питання управління бюджетними коштами в умовах децентралізації у контексті нових підходів до методики його здійснення. На основі ґрунтовного та всебічного аналізу управління бюджетними коштами визначено низку удосконалень, які можуть бути застосовані з огляду на сучасний стан розвитку міжбюджетних відносин та законодавче забезпечення функціонування об'єднаних територіальних громад місцевого самоврядування загалом. Означено характерні особливості кожного з удосконалень та окреслено порядок їх застосування для управління бюджетними коштами. ; Problem setting. The process of decentralization, which was initiated in order to strengthen the material and financial basis of local self-government, requires the latest approaches to its implementation, given the complexity of the process, the large number of issues of the functioning of the territorial communities, which it covers and the ambiguity of the consequences it leads to. Since it, on the one hand, can contribute to the development of separate territorial communities at the expense of additional financial resources and, on the other hand, create barriers for the development of other communities with less economic potential and can not compete with more developed regions, provided that the transition to a self-financing model of local self-government is preferable .This is particularly evident in the management of budgetary funds that are available to territorial communities and should be used most rationally and efficiently on the one hand and have enough to finance their aspirated needs from another. And in view of this, there is a need for an analysis of the methods of managing budget funds in a decentralized environment that would correspond to the current trends in the development of territorial communities and were of a new character.Recent research and publications analysis. A number of scholars in their writings touched upon issues of budget activity in the conditions of decentralization, including in its fiscal aspect, among them: V. Bodrov, T. Buturlakin, A. Vasiliev, G. Voznyak, O. Kyrylenko, A. Lelechenko, Z. Lobodina, G. Lopushniak, M. Vlivdar, V. Kuybida, I. Lunin, S. Romaniuk, A. Tkachuk, G. Shakhov and others. Among foreign scholars should mention Sh. Blankarta, G. Bivaleets, M. J. Byukenen, R. A. Masgraveva, Y. Kulyavika and others.The scholars and the questions of the concept of fiscal decentralization were considered, which were reflected in the works of O. Borislavskaya, I. Volokhova, V. Hamana, M. Goncharenko, Y. Grinchenko, O. Kyrilenko, N. Kryshtof, O. Lisenko, O. Onishchenko, S. Romanyuk, M. Ruban, A. Yakymchuk, V. Yaroshchuk and others like that.However, the question of the methodology of managing budget funds in conditions of decentralization and its improvement was not the subject of a separate scientific analysis.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. In general, the issue of budget activities in the context of decentralization was considered mainly from the point of view of the functioning of individual budgets and the needs of their adaptation to this process. That is, the scholars considered separate issues of budget activity in a decentralized environment without analyzing the methodology of managing budget funds in the course of decentralization processes.At the same time, it is the methods of management of budget funds that would correspond to the current state of decentralization processes taking place in local self-government were not the subject of separate scientific research, and therefore there is a need for scientific research in this direction.Paper main body. From the point of view of public administration of budgetary funds in the conditions of decentralization, it is necessary to determine the method of management of budget funds in the conditions of decentralization as a set of consistent actions aimed at achieving the result in the form of improved management of such budgetary funds. In view of the complex nature of budget relations and the issues of legal and practical regulation of fiscal decentralization, it is advisable to choose an approach based on development, with subsequent practical application, not one and a number of new methods that should improve the management of budgetary funds in conditions of decentralization. Having grasped the most important issues of managing budget funds in the territorial communities.At the state level, the relevant financial, property and budgetary rights of local self-government are guaranteed, with the allocation of local budgets as independent components in the budget system of Ukraine, and the opportunities for transferring resources to the bodies of self-organization of the population are guaranteed, which must be taken into account during the management of budget funds in conditions of decentralization.Until the start of a new budget period, territorial communities are not able to take advantage of all the financial opportunities provided to united territorial communities. Including receive corresponding revenues to the budget of the united territorial community, as provided for in Article 64 of the Budget Code of Ukraine. And this reduces the budget opportunities of the united territorial community, especially when the union took place at the beginning of the fiscal year. Therefore, it is expedient to allow such associations to be held and in the future, without limiting them only in the framework of 2018, by making appropriate amendments to the current legislation and adding in this part of the Methodology for the formation of capable territorial communities.The territorial community is estimated by the population criterion and the area without taking into account the particulars of the area (the mountainous location, the severity of the availability of particular settlements or parts of the territories), the existing infrastructure on the ground (its degree of development, wear, suitability for use), natural and climatic conditions, etc. Therefore, it is advisable to supplement the Methodology, as well as the Law of Ukraine "On Voluntary Association of Territorial Communities", with norms that would take into account a greater number of factors for the financing needs of territorial communities.The resources available to the territorial communities should be the basis of their activities and the effectiveness of their use will be directly dependent on the possibility of functioning of such communities, on the principle – the lack of resources dictates the need for joining another territorial community. Also, not all territorial communities are fully capable of self-financing, and therefore need support from the State Budget.An important issue is the transfer of powers without their proper funding, which leads to the creation of a significant amount of deficit within the local budgets to cover the use of funds that could be used to develop the territorial communities. Therefore, it is important in the Methodology for the formation of capable territorial communities to consider the mechanism of management of budget funds, which should be based on the appropriate level of financing of delegated powers, without which the execution of such powers or other functions of local self-government may be endangered. Also, during the management of budget funds, it should be possible to borrow all the budgets of local self-government bodies, especially the budgets of the joint territorial communities, which at the expense of the received funds will be able to implement projects that are important for the communities and develop the economies of such communities. At the same time, the restrictions contained in the Budget Code of Ukraine, regarding the financial possibilities of borrowing funds of territorial communities and their use within the budgets of development should be kept.There is a legal framework for involving civil society organizations in the consideration of budget issues of local self-government and their control by the budget process at the level of territorial communities. However, the Methodology for the formation of capable territorial communities does not provide for the possibility of conducting public financial control over the formation of the budget, primarily through its public discussion, and further control over its implementation by the public and public organizations of such a community. This shortcoming must be corrected by making appropriate additions to this Methodology.Conclusions of the research and prospects for further studies. The main new approaches to improving the methodology for managing budget funds in the territorial communities are as follows:– transition to the budget of the united territorial community from the budgets of the territorial communities that united without setting the time frame for such a transition;– management of budget funds in terms of allocating financial support between the budgets of the joint territorial communities, which needs to be improved and taking into account additional factors influencing the need for features of location (in particular landscape), natural and climatic conditions;– management of the budget funds of a territorial community is based on the following key provisions: 1) territorial communities should receive at least 50% (according to the model of European states) from taxes, fees, payments paid on the territory of the community; 2) territorial communities should be self-financing, which, on the one hand, will put them in an effective use of resources, and on the other, create additional incentives for the formation of united territorial communities that will be financially self-sufficient; 3) support from the state budget should be provided on the basis of functions, including social, carried out by the territorial communities, with full financing of these functions;– management of local budgets, which consists of borrowing opportunities for all budgets of local self-government bodies, especially budgets of united territorial communities;– introduction of public control in the field of local budgets, the formation and implementation of the budget of territorial communities.The prospect of further research is the detailed elaboration of the identified ways of improving the methodology of budget funds management and the formation of legislative acts for its implementation.

Розглянуто питання управління бюджетними коштами в умовах децентралізації у контексті нових підходів до методики його здійснення. На основі ґрунтовного та всебічного аналізу управління бюджетними коштами визначено низку удосконалень, які можуть бути застосовані з огляду на сучасний стан розвитку міжбюджетних відносин та законодавче забезпечення функціонування об'єднаних територіальних громад місцевого самоврядування загалом. Означено характерні особливості кожного з удосконалень та окреслено порядок їх застосування для управління бюджетними коштами. ; Problem setting. The process of decentralization, which was initiated in order to strengthen the material and financial basis of local self-government, requires the latest approaches to its implementation, given the complexity of the process, the large number of issues of the functioning of the territorial communities, which it covers and the ambiguity of the consequences it leads to. Since it, on the one hand, can contribute to the development of separate territorial communities at the expense of additional financial resources and, on the other hand, create barriers for the development of other communities with less economic potential and can not compete with more developed regions, provided that the transition to a self-financing model of local self-government is preferable .This is particularly evident in the management of budgetary funds that are available to territorial communities and should be used most rationally and efficiently on the one hand and have enough to finance their aspirated needs from another. And in view of this, there is a need for an analysis of the methods of managing budget funds in a decentralized environment that would correspond to the current trends in the development of territorial communities and were of a new character.Recent research and publications analysis. A number of scholars in their writings touched upon issues of budget activity in the conditions of decentralization, including in its fiscal aspect, among them: V. Bodrov, T. Buturlakin, A. Vasiliev, G. Voznyak, O. Kyrylenko, A. Lelechenko, Z. Lobodina, G. Lopushniak, M. Vlivdar, V. Kuybida, I. Lunin, S. Romaniuk, A. Tkachuk, G. Shakhov and others. Among foreign scholars should mention Sh. Blankarta, G. Bivaleets, M. J. Byukenen, R. A. Masgraveva, Y. Kulyavika and others.The scholars and the questions of the concept of fiscal decentralization were considered, which were reflected in the works of O. Borislavskaya, I. Volokhova, V. Hamana, M. Goncharenko, Y. Grinchenko, O. Kyrilenko, N. Kryshtof, O. Lisenko, O. Onishchenko, S. Romanyuk, M. Ruban, A. Yakymchuk, V. Yaroshchuk and others like that.However, the question of the methodology of managing budget funds in conditions of decentralization and its improvement was not the subject of a separate scientific analysis.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. In general, the issue of budget activities in the context of decentralization was considered mainly from the point of view of the functioning of individual budgets and the needs of their adaptation to this process. That is, the scholars considered separate issues of budget activity in a decentralized environment without analyzing the methodology of managing budget funds in the course of decentralization processes.At the same time, it is the methods of management of budget funds that would correspond to the current state of decentralization processes taking place in local self-government were not the subject of separate scientific research, and therefore there is a need for scientific research in this direction.Paper main body. From the point of view of public administration of budgetary funds in the conditions of decentralization, it is necessary to determine the method of management of budget funds in the conditions of decentralization as a set of consistent actions aimed at achieving the result in the form of improved management of such budgetary funds. In view of the complex nature of budget relations and the issues of legal and practical regulation of fiscal decentralization, it is advisable to choose an approach based on development, with subsequent practical application, not one and a number of new methods that should improve the management of budgetary funds in conditions of decentralization. Having grasped the most important issues of managing budget funds in the territorial communities.At the state level, the relevant financial, property and budgetary rights of local self-government are guaranteed, with the allocation of local budgets as independent components in the budget system of Ukraine, and the opportunities for transferring resources to the bodies of self-organization of the population are guaranteed, which must be taken into account during the management of budget funds in conditions of decentralization.Until the start of a new budget period, territorial communities are not able to take advantage of all the financial opportunities provided to united territorial communities. Including receive corresponding revenues to the budget of the united territorial community, as provided for in Article 64 of the Budget Code of Ukraine. And this reduces the budget opportunities of the united territorial community, especially when the union took place at the beginning of the fiscal year. Therefore, it is expedient to allow such associations to be held and in the future, without limiting them only in the framework of 2018, by making appropriate amendments to the current legislation and adding in this part of the Methodology for the formation of capable territorial communities.The territorial community is estimated by the population criterion and the area without taking into account the particulars of the area (the mountainous location, the severity of the availability of particular settlements or parts of the territories), the existing infrastructure on the ground (its degree of development, wear, suitability for use), natural and climatic conditions, etc. Therefore, it is advisable to supplement the Methodology, as well as the Law of Ukraine "On Voluntary Association of Territorial Communities", with norms that would take into account a greater number of factors for the financing needs of territorial communities.The resources available to the territorial communities should be the basis of their activities and the effectiveness of their use will be directly dependent on the possibility of functioning of such communities, on the principle – the lack of resources dictates the need for joining another territorial community. Also, not all territorial communities are fully capable of self-financing, and therefore need support from the State Budget.An important issue is the transfer of powers without their proper funding, which leads to the creation of a significant amount of deficit within the local budgets to cover the use of funds that could be used to develop the territorial communities. Therefore, it is important in the Methodology for the formation of capable territorial communities to consider the mechanism of management of budget funds, which should be based on the appropriate level of financing of delegated powers, without which the execution of such powers or other functions of local self-government may be endangered. Also, during the management of budget funds, it should be possible to borrow all the budgets of local self-government bodies, especially the budgets of the joint territorial communities, which at the expense of the received funds will be able to implement projects that are important for the communities and develop the economies of such communities. At the same time, the restrictions contained in the Budget Code of Ukraine, regarding the financial possibilities of borrowing funds of territorial communities and their use within the budgets of development should be kept.There is a legal framework for involving civil society organizations in the consideration of budget issues of local self-government and their control by the budget process at the level of territorial communities. However, the Methodology for the formation of capable territorial communities does not provide for the possibility of conducting public financial control over the formation of the budget, primarily through its public discussion, and further control over its implementation by the public and public organizations of such a community. This shortcoming must be corrected by making appropriate additions to this Methodology.Conclusions of the research and prospects for further studies. The main new approaches to improving the methodology for managing budget funds in the territorial communities are as follows:– transition to the budget of the united territorial community from the budgets of the territorial communities that united without setting the time frame for such a transition;– management of budget funds in terms of allocating financial support between the budgets of the joint territorial communities, which needs to be improved and taking into account additional factors influencing the need for features of location (in particular landscape), natural and climatic conditions;– management of the budget funds of a territorial community is based on the following key provisions: 1) territorial communities should receive at least 50% (according to the model of European states) from taxes, fees, payments paid on the territory of the community; 2) territorial communities should be self-financing, which, on the one hand, will put them in an effective use of resources, and on the other, create additional incentives for the formation of united territorial communities that will be financially self-sufficient; 3) support from the state budget should be provided on the basis of functions, including social, carried out by the territorial communities, with full financing of these functions;– management of local budgets, which consists of borrowing opportunities for all budgets of local self-government bodies, especially budgets of united territorial communities;– introduction of public control in the field of local budgets, the formation and implementation of the budget of territorial communities.The prospect of further research is the detailed elaboration of the identified ways of improving the methodology of budget funds management and the formation of legislative acts for its implementation.

Розглянуто передумови становлення та історичні аспекти розвитку кафедри обліку та оподаткування НУБіП України, проаналізовано основні напрями її діяльності, що стали визначальними у формуванні наукового світогляду студентів. Розкрито зміст базових досліджень науковців, їх вклад у професійне становлення конкурентоспроможних сучасних фахівців з бухгалтерського обліку в умовах навчального процесу. Систематизовано результати науково-дослідної роботи студентів як невід'ємної складової навчального процесу і одного із найважливіших засобів підвищення якості підготовки і виховання фахівців з вищою освітою, професійної компетентності і конкурентоспроможності майбутніх випускників на ринку праці, здатних творчо застосовувати в практичній діяльності наукові досягнення. Окреслено стратегію розвитку кафедри обліку та оподаткування, що спрямована на всебічне оновлення всіх сфер її діяльності, інтенсифікацію навчально-виховного процесу, поглиблення науково-дослідницької роботи зі студентами, зростання кваліфікації майбутніх бухгалтерів і престижу професії.Ключові слова: кафедра обліку та оподаткування, підготовка кадрів, професорсько-викладацький склад, навчально-методична робота, науково-дослідна робота ; The preconditions of formation and historical aspects of development of the accounting and taxation Department of NULES of Ukraine are considered. In particular, it is substantiated that the Department of Accounting and Taxation is leading in the training of specialists in the field of specialty (training direction) "Accounting and Taxation" ("Accounting and Audit"). Periodization of the history at the Department with refinement names (Accounting and Auditing, Accounting, Analysis and Audit) appears as a consistent change at the chronological stages. Its founder-organizer and first head in 1959 became Associate Professor S.M. Rogachenko. With his participation, calculation type of the estimated accounting Plan in the collective farms, which was officially recognized in Ukraine, and subsequently became the all-union, which contributed to the creation of integrated system of Accounting in agriculture instead of an autonomous. Historically, a powerful scholarly school has been formed, aimed at further development of fundamental search and applied research on Accounting, and over time - Audit and Taxation. The emergence, development and enrichment of the academic accounting school coincides with the leadership at the Department of the Doctor of Economics, Professor I.V. Malyshev, who carried out a fundamental scientific research with an impact on the theory of Accounting by substantiating the method of double recording.The content of the basic researches of scientists, their contribution to the professional formation of competitive modern accountants in the conditions of the educational process is revealed. In particular, Professor Kireytsev G. G. prepared 32 Candidates and two Doctors of Economic Sciences (L.V. Gutsalenko, P.L. Suk); carried out scientific research at the most important theoretical socio-economic and scientific and technical problems of Accounting development in Ukraine. The scientist carried out his scientific research in two main areas: theoretical and methodological principles of Accounting development and training of accounting personnel in the system of higher agroeconomic education. The results of scientific research were published in more than 200 scientific and methodological works, among them were monographs, textbooks, manuals. Among the scientific works in the nomination "Monograph in the field of economic knowledge in the direction of: Accounting, Audit and Statistics", in particular the monograph "Globalization of the Economy and the unification of the Accounting methodology" (2008), was recognized as the best one by NAAS of Ukraine. The scientific achievements of the Professor at the Department L.K. Suk are outlined: he has developed the Recommendations of the check form of control of the internal economic calculation, Recommendations of the application of the journal-order form of Accounting, Typical standards for the planning, accounting and calculation of the production (works, services) cost of agricultural enterprises; the imitative accounting and analytical model of reproduction management of long-term biological plant production assets has been formed; in practice, proposals have been approved to reflect and group the costs of their cultivation. 14 candidate dissertations have been defended under scientific guidance of the scientist.The directions of modern researches of leading scientists, which became the decisive factors in forming the scientific outlook of students, were determined. In particular, head of the Department Professor E.V. Kaliuga within the Strategy for the Modernization of the Accounting System in the Public Sector for 2007-2015 (Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine No. 34 of 16.01.2007) took a direct part in the elaboration and final editing of national accounting standards drafts (public accounting standards) (forward - NP(S)APS: 122 "Intangible assets", 124 "Revenue", 126 "Rent", 127 "Impairment of assets", 136 "Biological assets", built on the basis of the IPSAS, taking into account the IMF GFSM 2001). E. V. Kalyuga was awarded with gratitude of the Methodological Accounting Board under the Ministry of Agrarian Policy of Ukraine (2010), with the Honorary Diploma of the Ministry of Finance of Ukraine (2011), with other awards for a significant contribution to the development of Ukraine's Accounting and high professionalism. Effective scientific and methodological work on updating and improving the normative-methodical providing of Accounting and financial reporting was carried out by E.V. Kaliuga in the composition of the Methodological Accounting Council of the Ministry of Finance of Ukraine (from 2007 for the next eight years). In scientific researches of Professor E.V. Kaluga theoretical and methodological principles of Accounting in the state sector of Economy, the estate of economic control in Ukraine and directions of its reform are prioritized. Various problematic issues of Accounting, Auditing and Taxation in the conditions of harmonization of domestic Accounting and Control to the requirements of international standards are consistently developed in secured dissertations under the direction of Professor E.V. Kaluga (five Candidates of Economic Sciences have been prepared and defended).The article systematizes the results of research work of students as an integral part of the educational process and one of the most important means to improve the quality of training and education of specialists with higher education, professional competence and competitiveness of future graduates in the labor market, able to creatively apply in practical activities scientific achievements.Significant attention is dedicated to the international activity at the Department, which became an integral part of its evolutionary development. Professors carry out joint research on the problems of the theory and methodology of Accounting with scientists from foreign educational institutions through the preparation of scientific articles, reports for international conferences, postgraduate students for the implementation of dissertation papers; lecturers undergo a scientific-pedagogical internship at the Warsaw University of Life Sciences under a program of scientific exchanges organized by UNESCO (Ph.D., Associate Professor Litvinenko V.S., 2016). The activization of international activity at the Department with the direct participation of students is emphasized. In particular, the American Institute of Management Accountants (IMA), which has more than 80,000 members from 120 countries, has provided six scholarship grants to the most talented Master students: A. Dudnichenko, R. Gorbunenko, V. Chekarev, V. Vovchenko, O. Gnesy and N. Pinchuk. The program provides free training and passing exams to one of the most popular among practitioners international qualifications in managerial Accounting, "Certified Management Accountant (CMA)", and as a result - the acquisition of complex competencies which are necessary for the work of specialists in the field of Accounting, Audit and Taxation or related financial sector at domestic and international companies. Within international cooperation the University Bachelors, Masters and Postgraduate Students of the Department of Accounting and Taxation successfully study abroad at leading universities and study internships at enterprises in Poland, Czech Republic, Germany, Switzerland, Denmark, Japan, USA, gaining experience in European education and innovative knowledge in specialty.The necessity of cooperation not only with foreign ones, but also with domestic scientific and educational institutions is substantiated because the issue of graduate`s employment has special importance for the Department of Accounting and Taxation. The Department's own experience in shaping the bases of passing students' practice and ensuring the employment of graduates is revealed. Range of business and scientific partners are used in full measure, among them are the Research Financial Institute DNNU «Academy of Financial Management», State Audit Office of Ukraine, leading consulting company EBS and others. The need and high value of cooperation with experts-practitioners, representatives of government bodies is confirmed by the cycle of recent meetings.The strategy of Accounting and Taxation Department aimed at the comprehensive updating of all spheres of its activity, the intensification of the educational process, deepening of research work with students, the growth of qualifications of future accountants and the prestige of the profession is outlined. The presented scientific achievements, the developed partnership relations testify that the Department is not just a certain contingent of scientific and pedagogical workers, the place of transfer of their knowledge to the next generation. This, above all, is traditions based on the years and style of study, the motivational atmosphere of scientific knowledge with the involvement of students in this process. At the same time, the new challenges of society development, the current world crisis of education and, finally, the scientific achievements of the Department of Accounting and Taxation require its modern faculty members to formulate and implement new tasks and goals. Among the priorities are identified the search for alternative and rational ways to strengthen positions at the educational field, multiplying and disseminating at the domestic and international levels scientific achievements that would meet modern European challenges, including life-long learning, reorientation of the educational process from traditional ways of transferring existing knowledge to students to development their abilities and innovations, their ability to learn. At the same time, it is important to integrate the directions of educational, research and educational work of students, which must be realized both during studying and outside the educational process. The driving principles of the Department of Accounting and Taxation are defined: combination of the best existing educational traditions of the Department and the experience of domestic and international higher educational institutions; flexibility in responding to existing social changes, creativity and innovation of faculty members.

In the article the regularities of the international migration processes of human resources are revealed, the methodological principles of the formation of the regulation system such processes in the conditions of geo-economic transformations are theoretically grounded and developed, in particular through the development of a model and mechanism for the formation and implementation of regional migration policy as a result of substantiation of the preconditions and socio-economic consequences of international migration in conditions of geo-economic transformations.The concept of "migration pair" (a combination of the country of origin and the country of destination of migrants, between which historically formed a migration corridor with specific quantitative and structural parameters, characterized by a special institutional, socio-demographic, financial and economic, ethno and cultural as well as other environment of migration processes). The introduction of this imperative into the conceptual apparatus of the study of the international migration process makes it possible to distinguish migration flows taking into account the spatial and institutional aspects of migration corridors, to identify the peculiarities and changes in the environment of the countries of different migration pairs, and to record the trends of migration flows.The work defines the concept of "migration flow", "migration corridor", "migration motive" and "migration attractiveness", as well as the interrelationship between them, that allowed positioning these concepts as objects of study of migration processes. In addition, the interpretation and use of the principles of studying the processes of international migration (temporality, spatiality, communication, mobility) are presented. This allows us to streamline the methodological tools of scientific research and defines the vectors for constructing a classification of international migration taking into account the magnitude and multidimensional nature of migration processes.The classification of international migration has been improved by its systematization and addition by groups of features and types: spatial-temporal, institutional parameters as well as parameters of human resources. Such composition of classification features is achieved through the use of an institutional approach and takes into account the outlined importance of gender-age and educational and professional affiliation of migrants for the formation of human resources and their redistribution in the course of certain types of migration.The trends of geo-economic transformations were identified and their influence on the international migration of human resources was highlighted (regionalization and globalization of geo-economic space, strengthening of geo-economic risks, transformation of TNCs into supranational centers of economic development, transformation of geoeconomic space, structural changes in the world economy, virtualization of economic and other processes). This allowed formulating options for countries to join the processes of international migration on the basis of countries belonging to the centers of economic development, the general features of their migration policy, the places of countries in the composition of the migration pair, the level of development of the institutional environment for the regulation of migration processes, the availability of certain types of migration.The influence of the ecological and natural type of geo-economic risk on the formation of repulsive factors, as well as the mechanisms of its formalization, has been characterized by substantiating the clustering methodology of regional integration associations at the risk of extreme climatic events as a component of the specified type of risk. This allows to taken into account it when assessing the country's migration attractiveness and forecasting the formation of migratory motives of the population, as well as formulating the task of regulating migration processes under extreme climatic events.In addition, the influence of the politico-security type of geo-economic risk as a precondition for the formation of migration flows from countries where military and political conflicts and other threats of military and political instability are recorded, are determined. This allows identifying the components of this type of risk in assessing the country's migration attractiveness and migratory motives of the population, as well as formulating the task of regulating international migration of refugees in conditions of military conflicts and post-conflict situations.The study formulates the tasks of regulating international migration in the countries of migration, which should be implemented in employment policy, educational, social, informational, fiscal, monetary, investment and other policies and aimed at the integration of migrants and overcoming socio-economic issues associated with migration. This was done on the basis of the justification of the impact of international migration and remittances on economic development of the countries in the conditions of geo-economic transformations, human resources formation and poverty reduction, which included: 1) the formation of risks and opportunities for countries to join the processes of international migration of human resources taking into account the role of the country in the migration pair; 2) the outline of the environmental factors of the implementation of remittances according to the suggested stages, which determine the parameters of remittances; 3) identification of economic, social and demographic consequences of migration based on the stratification of human resources.The system of determinants of the formation of migration motives consisting of economic, socio-demographic, political-security, language and cultural, as well as ecological and natural determinants is suggested. They are formed by taking into account the influence of institutional factors in the relevant environment of countries and the manifestation of personal perception of the factors of pushing out. This made it possible to determine the factors that should be taken into account when studying and formalizing the preconditions of migration processes.In this paper an approach to assessing geo-economic risks of countries is formed, which involves determining the corresponding integral indicator of the country. This allows countries to be positioned on specific types of geo-economic risk and integral indicators, as well as clustering countries according to the level of geoeconomic risk and the intensity of the use of migration human resources. This approach will help to determine the vectors of the elements of the migration policies of the countries, based on the cluster to which they belong, to perform their comparative analysis, as well as outline the implementation of other policies governing the processes of migration and the integration of migrants.A tool for identifying the connection of international migration of human resources with geo-economic risks is suggested, which is represented by the formation of an indicator of migration attractiveness, which allows to explain migration flows between countries based on their level of migration attractiveness. The approach to assessing the attractiveness of migration through the formation of its integral indicator and the approach to the normalization of the partial indicators enable to adapt the model and use it to assess the migration attractiveness of the countries in the comparative aspect.The information support of the regulation of international migration processes at the international, regional and national levels is developed, based on which the model of the multilevel information field is formed, which includes the following systems: 1) monitoring of the change of determinants of the formation of migration motives according to the determined indicators; 2) monitoring of potential and actual migration flows by stratification groups; 3) monitoring the risks of institutional breaks and institutional conflicts; 4) dissemination of information on the state and issues of international migration of human resources. It allows to build communication links between subjects of regulation of processes of international migration of human resources and improve its institutional environment.As a result, the conceptual principles of the institutional model of regional regulation of migration processes have been theoretically substantiated and developed, in which the subjects of the formal and informal institutional environment of regional regulation of international migration are structured, the functions of regional migration policy (regulatory, diversification, integration, mobilization) are highlighted, directions of its implementation are formulated for the country to benefit from international migration and reduction of geo-economic risks. This allows on the basis of decomposition of the provisions of such a policy as well as its coordination with other policies to solve regional issues of migration of human resources, outlined on the basis of analysis of cause-effect relations of migration in the course of geo-economic transformations and established issues of regulation of migration flows in selected regional integration associations. ; В роботі виявлені закономірностей процесів міжнародної міграції людських ресурсів, теоретично обґрунтовано та розроблено методологічні засади формування системи регулювання таких процесів в умовах геоекономічних трансформацій, зокрема через розробку моделі та механізму формування та реалізації регіональної міграційної політики у результаті обґрунтування передумов та соціально-економічних наслідків міжнародної міграції в умовах геоекономічних трансформацій.В роботі введено поняття «міграційна пара» (комбінація країни походження та країни призначення мігрантів, між якими історично сформувався міграційний коридор зі специфічними кількісними та структурними параметрами, що характеризується особливим інституційним, соціо-демографічним, фінансово-економічним, етнічно-культурним та іншим середовищем міграційних процесів). Введення даного імперативу в понятійний апарат дослідження процесу міжнародної міграції дозволяє виокремлювати міграційні потоки з урахуванням просторового та інституційного аспектів міграційних коридорів, ідентифікувати особливості та зміну середовища країн різних міграційних пар, а також фіксувати тенденції міграційних потоків.В роботі визначено поняття «міграційний потік», «міграційний коридор», «міграційний мотив» та «міграційна привабливість», а також взаємозв'язків між ними, що дозволило позиціонувати дані поняття як об'єкти дослідження міграційних процесів. Крім того, дано трактування та конкретизовано використання принципів дослідження процесів міжнародної міграції (темпоральності, просторовості, комунікації, мобільності). Це дозволяє упорядкувати методичний інструментарій наукового дослідження та визначає вектори побудови класифікації міжнародної міграції з урахуванням масштабності та багатоаспектності міграційних процесів.Удосконалено класифікацію міжнародної міграції шляхом її систематизації та доповнення за групами ознак та видами: просторовочасовими, інституційними параметрами та параметрами людських ресурсів. Така композиція класифікаційних ознак досягнута завдяки використанню інституційного підходу та враховує окреслене значення статево-вікової та освітньо-професійної приналежності мігрантів для формування людських ресурсів, їх перерозподілу в ході окремих видів міграції.Ідентифіковано тенденції геоекономічних трансформацій та окреслено їх вплив на міжнародну міграцію людських ресурсів (регіоналізація та глокалізація геоекономічного простору, посилення геоекономічних ризиків, трансформація ТНК у наднаціональні центри економічного розвитку, трансформація геоекономічного простору, структурні зміни у світовому господарстві, віртуалізація економічних та інших процесів). Це дозволило сформулювати варіанти долучення країн до процесів міжнародної міграції на основі приналежності країн до центрів економічного розвитку, загальні риси їх міграційної політики, місця країн у складі міграційної пари, рівня розвитку інституційного середовища регулювання міграційних процесів, наявності окремих видів міграції.Охарактеризовано вплив еколого-природничого типу геоекономічного ризику на формування факторів виштовхування, а також механізми його формалізації через обґрунтування методики кластеризації регіональних інтеграційних об'єднань за ризиком екстремальних кліматичних подій як складової вказаного типу ризику. Це дозволяє врахувати його при оцінці міграційної привабливості країни та прогнозуванні формування міграційних мотивів населення, а також сформувати завдання регулювання міграційних процесів в умовах екстремальних кліматичних подій.Крім того, визначено вплив політико-безпекового типу геоекономічного ризику як передумови формування міграційних потоків з країн, де зафіксовано військово-політичні конфлікти та інші загрози військово-політичної нестабільності. Це дає змогу визначити складові даного типу ризику при оцінці міграційної привабливості країни та міграційних мотивів населення, а також сформулювати завдання регулювання міжнародної міграції біженців в умовах військових конфліктів та постконфліктного стану.В дослідженні сформульовано завдання регулювання міжнародної міграції в країнах міграційної пари, які повинні бути імплементовані у політику зайнятості, освітню, соціальну, інформаційну, фіскальну, монетарну, інвестиційну та інші політики та спрямовані на інтеграцію мігрантів та подолання соціально-економічних проблем, пов'язаних з міграцією. Це здійснено на основі обґрунтування впливу міжнародної міграції та грошових переказів на економічний розвиток країн в умовах геоекономічних трансформацій, формування людських ресурсів та подолання бідності, що включало: 1) формування ризиків та можливостей долучення країн до процесів міжнародної міграції людських ресурсів з урахуванням ролі країни у міграційній парі; 2) окреслення факторів середовища здійснення грошових переказів за запропонованими етапами, що визначають параметри грошових переказів; 3) визначення економічних, соціальних, демографічних наслідків міграції виходячи зі стратифікації людських ресурсів.Запропоновано систему детермінантів формування міграційних мотивів, що складаються з економічних, соціо-демографічних, політико-безпекових, мовно-культурних та еколого-природничих детермінантів. Вони сформовані шляхом врахування дії інституційних факторів у відповідному середовищі країн та прояву особистісного сприйняття факторів виштовхування. Це дозволило визначити фактори, які слід враховувати при вивченні та формалізації передумов міграційних процесів.В роботі сформовано підхід до оцінки геоекономічних ризиків країн, який полягає у визначенні відповідного інтегрального показника країни. Це дозволяє позиціонувати країни за окремими типами геоекономічного ризику та інтегральним показником, а також кластеризувати їх країн за рівнем геоекономічного ризику та інтенсивністю використання міграційних людських ресурсів. Такий підхід сприятиме визначенню векторів елементів міграційних політик країн, виходячи з кластеру, до якого вони належать, здійснювати їх компаративний аналіз, а також окреслювати напрями реалізації інших політик, що регулюють процеси руху та інтеграції мігрантів.Запропоновано інструмент ідентифікації зв'язку міжнародної міграції людських ресурсів з геоекономічними ризиками, що представлено через формування показника міграційної привабливості, що дозволяє пояснювати міграційні потоки між країнами виходячи з рівня їх міграційної привабливості. Підхід до оцінки міграційної привабливості через формування її інтегрального показника та підхід до нормалізації часткових показників дають змогу адаптувати модель та використовувати її для оцінки міграційної привабливості країн у компаративному аспекті.Розроблено інформаційне забезпечення регулювання процесів міжнародної міграції на міжнародному, регіональному та національному рівнях, базисом якого є сформована модель багаторівневого інформаційного поля, яке включає системи: 1) моніторингу зміни детермінантів формування міграційних мотивів за визначеними індикаторами; 2) моніторингу потенційних та фактичних міграційних потоків за стратифікаційними групами; 3) моніторингу ризиків інституційних розривів та інституційних конфліктів; 4) поширення інформації про стан та проблеми міжнародної міграції людських ресурсів. Це дозволяє будувати комунікаційні зв'язки між суб'єктами регулювання процесів міжнародної міграції людських ресурсів та удосконалити його інституційне середовище.У результаті теоретично обґрунтовано та розроблено концептуальні засади інституційної моделі регіонального регулювання міграційних процесів, у якій структуровано суб'єктів формального та неформального інституційного середовища регіонального регулювання міжнародної міграції, виділено функції регіональної міграційної політики (регуляторна, диверсифікаційна, інтеграційна, мобілізаційна), сформульовано напрями її реалізації для отримання країною переваг від міжнародної міграції та зниження геоекономічних ризиків. Це дозволяє на основі декомпозиції положень такої політики та її узгодження з іншими політиками вирішувати регіональні проблеми міграції людських ресурсів, окреслені на основі аналізу причиннонаслідкових зв'язків міграції в ході геоекономічних трансформацій та встановлених проблем регулювання міграційних потоків у обраних регіональних інтеграційних об'єднаннях.