The article presents features of social formation and development of youth in Ukraine, namely in the context of youth policy. The concepts of «youth policy», «youth, young citizens», «youth social formation», «socialization», «the basic components of the process of youth social formation and development» are defined. The definitions of « youth social formation» and «socialization of personality» are compared.The scientists' works who paid attention to youth policy in general and some aspects of social formation and development of youth are analysed. There are scientists who analysed the problems of modern youth socialization in their works. The article highlights the scientists who study the basic principles, directions and mechanisms of implementation of state youth policy, the evolution of state youth policy and prospects for its further development, organizational and legal mechanisms of implementation of state youth policy in Ukraine at the regional level, features of formation and implementation of state youth policy, etc. The legal principles of youth policy have been characterized and, under the current legislation of Ukraine, the basic conditions for social formation and development of youth in Ukraine have been outlined. The analysed literature identified the components of the process of youth social formation and development in Ukraine. The article identifies the main purpose and objectives of youth policy in Ukraine. The periods in the human life, the main social tasks facing the person and the priority directions of the state policy for the given period are distinguished. The directions of the state policy in the youth social formation and development according to certain periods of life of a young person are made. The main tasks, principles and directions of the state policy of promoting the youth integration into society are outlined. The main directions of state policy in the field of youth social formation and development in Ukraine are outlined. ; У статті представлено особливості соціального становлення та розвитку молоді в Україні, зокрема в контексті молодіжної політики. Визначено поняття «молодіжна політика», «молодь, молоді громадяни», «соціальне становлення молоді», «соціалізація»; розкрито основні складові процесу соціального становлення та розвитку молоді. Здійснено порівняння визначень «соціальне становлення молоді» та «соціалізація особистості».Охарактеризовано правові засади молодіжної політики та основні умови для соціального становлення та розвитку молоді за чинним законодавством в Україні.
The article presents features of social formation and development of youth in Ukraine, namely in the context of youth policy. The concepts of «youth policy», «youth, young citizens», «youth social formation», «socialization», «the basic components of the process of youth social formation and development» are defined. The definitions of « youth social formation» and «socialization of personality» are compared.The scientists' works who paid attention to youth policy in general and some aspects of social formation and development of youth are analysed. There are scientists who analysed the problems of modern youth socialization in their works. The article highlights the scientists who study the basic principles, directions and mechanisms of implementation of state youth policy, the evolution of state youth policy and prospects for its further development, organizational and legal mechanisms of implementation of state youth policy in Ukraine at the regional level, features of formation and implementation of state youth policy, etc. The legal principles of youth policy have been characterized and, under the current legislation of Ukraine, the basic conditions for social formation and development of youth in Ukraine have been outlined. The analysed literature identified the components of the process of youth social formation and development in Ukraine. The article identifies the main purpose and objectives of youth policy in Ukraine. The periods in the human life, the main social tasks facing the person and the priority directions of the state policy for the given period are distinguished. The directions of the state policy in the youth social formation and development according to certain periods of life of a young person are made. The main tasks, principles and directions of the state policy of promoting the youth integration into society are outlined. The main directions of state policy in the field of youth social formation and development in Ukraine are outlined. ; У статті представлено особливості соціального становлення та розвитку молоді в Україні, зокрема в контексті молодіжної політики. Визначено поняття «молодіжна політика», «молодь, молоді громадяни», «соціальне становлення молоді», «соціалізація»; розкрито основні складові процесу соціального становлення та розвитку молоді. Здійснено порівняння визначень «соціальне становлення молоді» та «соціалізація особистості».Охарактеризовано правові засади молодіжної політики та основні умови для соціального становлення та розвитку молоді за чинним законодавством в Україні.
One of the conditions for effective economic development is the achievement of scientific and technical progress, the expansion of the scope of works associated with the development and implementation of the economic practice of innovation. Therefore, at the present stage of functioning of tourist industry of Ukraine there are no doubts about the necessity of the transition of the tourism industry to innovative model of economic development. In addition, today tourism is an important social phenomenon, which covers a significant portion of the world's population, so the social component of tourist activities is so powerful that accounted for almost all spatial levels. The article considers preconditions and features of innovative development of tourism at the regional level, as well as advanced trends of innovation activity in the tourism sector in terms of socialization of the economy. Described two main approaches to the analysis of innovation activities in the tourism sector – the functional and spatial. Emphasis is placed on the role of spatial development in tourism and its social functions. To coordinate efforts to create a holistic and systematic regional tourism policy in terms of socialization of the economy required is the development social doctrine of the tourism. Analyzes social aspects and selected organizational forms of innovative directions of development of tourism at the regional level that cannot be realized without the effective functioning of the relevant institutional forms, including public authorities and local governments; scientific and educational institutions; local community and other communities; tourism businesses and organizations; institutions of sphere of services, transport and other networks; establishment, maintenance, consulting organization; destination; media, etc. discussed in Detail the mechanisms of realization of administrative management and information directions of innovative development of tourism in the region. ; Однією з умов ефективного розвитку економіки є досягнення науково-технічного прогресу, розширення масштабів робіт, пов'язаних із розробкою і впровадженням у господарську практику нововведень. Тому на сучасному етапі функціонування туристичної галузі України вже не існує сумнівів щодо необхідності переходу індустрії туризму на інноваційну модель економічного розвитку. Крім того, на сьогоднішній день туризм є важливим соціальним явищем, яке охоплює значну частину населення планети, тому соціальна складова туристичної діяльності настільки вагома, що враховується практично на усіх просторових рівнях. У статті розглянуто передумови та особливості інноваційного розвитку туризму на регіональному рівні, а також обґрунтовано перспективні напрями інноваційної діяльності у туристичній сфері в умовах соціалізації економіки. Охарактеризовано два головні підходи до аналізу інноваційної діяльності у туристичній сфері – функціональний та просторовий. Наголошено на ролі просторового розвитку у туристичній діяльності та її соціальній функції. Для координації зусиль щодо формування цілісної і системної регіональної туристичної політики в умовах соціалізації економіки необхідною є розробка соціальної доктрини туризму. Проаналізовано соціальні аспекти та виділено організаційні форми інноваційних напрямів розвитку туризму на регіональному рівні, які не можуть бути реалізованими без забезпечення ефективного функціонування відповідних організаційних форм, серед яких органи державної влади та місцевого самоврядування; наукові та освітні заклади; місцеві громади та інші спільноти; туристичні підприємства та організації; заклади сфери обслуговування, транспортні та інші мережі; заклади технічного обслуговування, консалтингові організації; дестинації; засоби масової інформації та ін. Детально розглянуто механізми реалізації адміністративно-управлінського та інформаційного напрямів інноваційного розвитку туризму в регіоні.
Методологія дослідження. У ході дослідження використано методи суцільної вибірки, аналізу та синтезу, моніторингу, контент-аналіз, опитування, анкетування, зіставлення.Результати. Мас-медіа є невід'ємним елементом соціально-політичного життя суспільства, одним із найважливіших і найпотужніших інструментів формування громадської думки. Саме через це матеріали соціальної спрямованості посідають значне місце в контенті друкованих видань. На сучасному етапі соціальні теми є різноманітними, широко охоплюють життя суспільства, потребують більш комплексного підходу до їх вивчення. Аналіз наукової періодики надає змогу розрізняти найбільш актуальні теми в сучасній дійсності, але погляди медіаменеджерів на висвітлення деяких соціальних проблем та авдиторії можуть не збігатися. Метою дослідження стало визначення, наскільки редакційний порядок денний стосовно соціальної проблематики збігається з наявними інформаційними читацькими запитами. Проведений контент-аналіз дає підстави зробити висновок, що менеджмент редакції намагається врахувати бажання авдиторії, але робить це не системно, без комплексного аналізу й проведення відповідних наукових розвідок стосовно читацьких уподобань. Новизна. У зустрічному порівнянні тематики, запропонованої авдиторії редакцією видання, з тими інформаційними запитами, які виходять від читачів. Такий підхід надає змогу визначити відповідність тематичного порядку денного видання й потреб його авдиторії як критерій ефективності діяльності мас-медіа.Практична значущість. Отримані результати можуть бути використані в практичній діяльності друкованих ЗМК, а також для подальшого пошуку більш ефективних підходів до дослідження інформаційних уподобань авдиторії.Ключові слова: соціальна проблематика, авдиторія, інформаційні потреби, вплив мас-медіа. ; Research methodology. During the study, the methods of continuous sampling, analysis and synthesis, monitoring, content analysis, questioning, questioning, and comparison were used.Results. Mass media is an integral part of the social and political life ...
The article is devoted to a comprehensive analysis of the practical experience of charitable activities of rural «Prosvits» of the Right Bank of Ukraine in the early 20s of the twentieth century, the main focus of which was to help the starving. The issue of providing such assistance to various categories of the population as a whole has been studied, as well as the work of state structures on the legal regulation of «Prosvits» charity activities. The Soviet regime, being aware of the popular popularity of societies, used their opportunities and resources, shifting to them part of the state social spending. The purpose of the article is to conduct the analysis of the activities of «Prosvits» in the Soviet regime, its significance and results in 1921-1922, coverage of the problems and achievements of educational centers in the context of charitable assistance. Research methods used: comparison, generalization, analysis, synthesis, structural-systemic, synchronous, statistical, historical-comparative, analysis of available sources and scientific literature. It was found that «Prosvits» activities were coordinated by the out-of-school department of public education at the People's Commissariat of Education, which directed their work in the right direction, namely to help the starving, weeks of assistance to war invalids, police, military, etc. Emphasis was placed on helping the starving, identifying specific areas and forms of work to raise funds for the needy. It was established that the charity of the rural «Prosvits» was both voluntary and compulsory. The first was unofficially initiated by the Soviet state, the second by the society itself. ; Стаття присвячена цілісному аналізу практичного досвіду благодійної діяльності сільських «Просвіт» Правобережної України на початку 20-х років ХХ ст., основним напрямом якої була допомога голодуючим. Досліджено питання надання такої допомоги різним категоріям населення в цілому, а також відображена робота державних структур із правового врегулювання добродійної діяльності «Просвіт». Радянський режим, знаючи про народну популярність товариств, використовував їх можливості і ресурси, переклавши на них частину державних соціальних витрат. Мета статті: аналіз діяльності «Просвіт» в умовах радянського режиму, її значення та результати у 1921-1922 рр., висвітлення проблем і здобутків просвітницьких осередків у контексті надання благодійної допомоги. Методи дослідження: порівняння, узагальнення, аналіз, синтез, структурно-системний, синхронний, статистичний, історико-порівняльний, аналіз доступних джерел і наукової літератури. З'ясовано, що діяльність «Просвіт» координував позашкільний відділ народної освіти при Народному комісаріаті освіти, який спрямовував їхню роботу у потрібному владі руслі, а саме – на допомогу голодуючим, проведення тижнів допомоги інвалідам війни, міліції, військовим тощо. Акцент був зроблений на допомогу голодуючим, визначенні конкретних напрямків і форм роботи для здобуття коштів нужденним. Встановлено, що благочинність сільських «Просвіт» носила як добровільно-примусовий, так і добровільний характер. Перший неофіційно ініціювала радянська держава, другий – власне товариства.
The article is devoted to a comprehensive analysis of the practical experience of charitable activities of rural «Prosvits» of the Right Bank of Ukraine in the early 20s of the twentieth century, the main focus of which was to help the starving. The issue of providing such assistance to various categories of the population as a whole has been studied, as well as the work of state structures on the legal regulation of «Prosvits» charity activities. The Soviet regime, being aware of the popular popularity of societies, used their opportunities and resources, shifting to them part of the state social spending. The purpose of the article is to conduct the analysis of the activities of «Prosvits» in the Soviet regime, its significance and results in 1921-1922, coverage of the problems and achievements of educational centers in the context of charitable assistance. Research methods used: comparison, generalization, analysis, synthesis, structural-systemic, synchronous, statistical, historical-comparative, analysis of available sources and scientific literature. It was found that «Prosvits» activities were coordinated by the out-of-school department of public education at the People's Commissariat of Education, which directed their work in the right direction, namely to help the starving, weeks of assistance to war invalids, police, military, etc. Emphasis was placed on helping the starving, identifying specific areas and forms of work to raise funds for the needy. It was established that the charity of the rural «Prosvits» was both voluntary and compulsory. The first was unofficially initiated by the Soviet state, the second by the society itself. ; Стаття присвячена цілісному аналізу практичного досвіду благодійної діяльності сільських «Просвіт» Правобережної України на початку 20-х років ХХ ст., основним напрямом якої була допомога голодуючим. Досліджено питання надання такої допомоги різним категоріям населення в цілому, а також відображена робота державних структур із правового врегулювання добродійної діяльності «Просвіт». Радянський режим, знаючи про народну популярність товариств, використовував їх можливості і ресурси, переклавши на них частину державних соціальних витрат. Мета статті: аналіз діяльності «Просвіт» в умовах радянського режиму, її значення та результати у 1921-1922 рр., висвітлення проблем і здобутків просвітницьких осередків у контексті надання благодійної допомоги. Методи дослідження: порівняння, узагальнення, аналіз, синтез, структурно-системний, синхронний, статистичний, історико-порівняльний, аналіз доступних джерел і наукової літератури. З'ясовано, що діяльність «Просвіт» координував позашкільний відділ народної освіти при Народному комісаріаті освіти, який спрямовував їхню роботу у потрібному владі руслі, а саме – на допомогу голодуючим, проведення тижнів допомоги інвалідам війни, міліції, військовим тощо. Акцент був зроблений на допомогу голодуючим, визначенні конкретних напрямків і форм роботи для здобуття коштів нужденним. Встановлено, що благочинність сільських «Просвіт» носила як добровільно-примусовий, так і добровільний характер. Перший неофіційно ініціювала радянська держава, другий – власне товариства.
У статті представлені події після переможного завершення Другої світової війни, коли населення радянської України мало б почати мирне життя сподіваючись, що найважче і найстрашніше вже позаду. Однак, цьому не судилося бути. Реальні життєві обставини розвіяли всі мрії про щасливе майбутнє. Черговим випробуванням став голод.Голод в Україні 1946-1947 рр. був викликаний різними факторами. В першу чергу це була спланована акція радянської влади по вилученню залишків зерна в селян для надання допомоги «братнім народам» із соціалістичного табору та відбудови промисловості, відновлення військово-промислового комплексу. Другою причиною стала післявоєнна розруха, яка спричинила руйнування всіх ланок господарства України. По-третє – сильна посуха, яка остаточно підірвала розорене сільське господарство.Хлібозаготівельні плани 1946-1947 рр. для України були нереальними, однак партійна верхівка вилучала хліб з села адміністративно-командними методами. В результаті, коли плани були виконані лише на 62,4%, влада вдалася до репресій. Керівництво на місцях звинувачувалось в саботажі та «антибільшовицькому ставленні до хлібозаготівель».Залишившись без зерна, населення почало голодувати. Свого апогею голод досягнув узимку та навесні 1947 р. Голодування охопило майже всі українські території. Найбільше постраждали південні регіони України.Старанно приховувана, в радянські часи, трагічна сторінка історії українського народу відкриває перед дослідниками жахливі історичні факти. Як відомо, тоталітарний сталінський режим за одну тільки згадку про голод нещадно карав, кваліфікуючи такі дії як поширення наклепницьких вигадок про радянську владу. З пам'яті людей протягом багатьох років всіляко витруювалась спогади про безвинно загиблих. Особливо незахищеними в роки страшного голоду били діти. Малих дітей, як і людей похилого віку, голод не щадив. Заради того, щоб зберегти життя своєї дитини матері відвозили їх до міста і залишали на вокзалах, у під'їздах житлових будинків, на ґанках лікарень, ясел, дитсадків, дитячих будинків. Попри намагання батьків усіма засобами, часто ціною власного життя, захистити своїх дітей від голодної смерті, позбавлені упродовж тривалого часу будь-якої їжі, діти, крім нестерпних фізичних тортур, зазнавали моральних страждань. В статті представлені архівні матеріали, які містять інформацію про те, що допомога голодуючим дітям Півдня України почала надходити лише з 15 січня 1947 р., коли значна частина дітей вже захворіла на дистрофію. Відкриті нові дитячі будинки виявилися нездатними прийняти тисячі безпритульних дітей області. За оцінками різних істориків у роки Голодомору голодною смертю померло від 1,5 до 4 млн. дітей. А ті, що вижили, виросли і через десятиліття розказали нащадкам про злочин геноциду, однак на все життя лишилися у неофіційному і невизнаному в Україні статусі «жертви Голодомору». ; The article presents the events that took place after the victorious end of the Second World War, when the population of Soviet Ukraine had to start a peaceful life hoping that the hardest and the worst was over. However, this was not destined to be.Real life circumstances dispelled all dreams of a happy future. Another test for Ukrainian people was famine.The famine in Ukraine in 1946-1947 was caused by various factors. First of all, it was a planned action of the Soviet authorities in order to remove the remnants of grain from the peasants to help the «fraternal nations» from the socialist camp and to rebuild industry, to restore the military-industrial complex. The second reason was the post-war devastation, which led to the destruction of all parts of Ukraine's economy. Third reason was a severe drought that finally undermined ruined agriculture.The grain procurement plans of 1946-1947 were unrealistic for Ukraine, but the party leadership withdrew bread from the village by administrative-command methods. As a result, when the plans were fulfilled by only 62.4%, the authorities resorted to repression. The local leadership was accused of sabotage and «anti-Bolshevik attitude to grain procurement. »The population began to starve because people were left without grain. The famine reached its apogee in the winter and spring of 1947. The famine covered almost all Ukrainian territories. The southern regions of Ukraine suffered the most from famine.This tragic page of the history of the Ukrainian people, which was carefully hidden in Soviet times, reveals to investigators terrible historical facts. As is well known, the totalitarian Stalinist regime punished people mercilessly for the mere mention of famine, describing such actions as the spread of slanderous fabrications about Soviet power. Memories of those who died innocently had been erased from people's memory for many years.Children were especially vulnerable during the years of terrible famine. Young children, as well as elderly people, were not spared by famine. In order to save the life of their child, mothers took them to the city and left them at railway stations, on the porches of residential buildings and on the front steps of hospitals, nurseries, kindergartens, orphanages.Parents tried, by all means, often at the cost of their own lives, to protect their children from starvation. Despite their efforts, children were deprived of any food for a long time and in addition to unbearable physical torture, underwent moral suffering. They did not understand why their mother did not want to feed them, because they want to eat so much, and their father, always so strong, allowed strangers to take everything out of their yard.According to various historians, between 1.5 and 4 million children died of starvation during the Holodomor. And those who survived, grew up and told their descendants about the crime of genocide decades later. They remained for life in the unofficial and unrecognized in Ukraine status of «victims of the Holodomor».Key words: famine, communist construction, orphanages, homelessness, charity.
У статті представлені події після переможного завершення Другої світової війни, коли населення радянської України мало б почати мирне життя сподіваючись, що найважче і найстрашніше вже позаду. Однак, цьому не судилося бути. Реальні життєві обставини розвіяли всі мрії про щасливе майбутнє. Черговим випробуванням став голод.Голод в Україні 1946-1947 рр. був викликаний різними факторами. В першу чергу це була спланована акція радянської влади по вилученню залишків зерна в селян для надання допомоги «братнім народам» із соціалістичного табору та відбудови промисловості, відновлення військово-промислового комплексу. Другою причиною стала післявоєнна розруха, яка спричинила руйнування всіх ланок господарства України. По-третє – сильна посуха, яка остаточно підірвала розорене сільське господарство.Хлібозаготівельні плани 1946-1947 рр. для України були нереальними, однак партійна верхівка вилучала хліб з села адміністративно-командними методами. В результаті, коли плани були виконані лише на 62,4%, влада вдалася до репресій. Керівництво на місцях звинувачувалось в саботажі та «антибільшовицькому ставленні до хлібозаготівель».Залишившись без зерна, населення почало голодувати. Свого апогею голод досягнув узимку та навесні 1947 р. Голодування охопило майже всі українські території. Найбільше постраждали південні регіони України.Старанно приховувана, в радянські часи, трагічна сторінка історії українського народу відкриває перед дослідниками жахливі історичні факти. Як відомо, тоталітарний сталінський режим за одну тільки згадку про голод нещадно карав, кваліфікуючи такі дії як поширення наклепницьких вигадок про радянську владу. З пам'яті людей протягом багатьох років всіляко витруювалась спогади про безвинно загиблих. Особливо незахищеними в роки страшного голоду били діти. Малих дітей, як і людей похилого віку, голод не щадив. Заради того, щоб зберегти життя своєї дитини матері відвозили їх до міста і залишали на вокзалах, у під'їздах житлових будинків, на ґанках лікарень, ясел, дитсадків, дитячих будинків. Попри намагання батьків усіма засобами, часто ціною власного життя, захистити своїх дітей від голодної смерті, позбавлені упродовж тривалого часу будь-якої їжі, діти, крім нестерпних фізичних тортур, зазнавали моральних страждань. В статті представлені архівні матеріали, які містять інформацію про те, що допомога голодуючим дітям Півдня України почала надходити лише з 15 січня 1947 р., коли значна частина дітей вже захворіла на дистрофію. Відкриті нові дитячі будинки виявилися нездатними прийняти тисячі безпритульних дітей області. За оцінками різних істориків у роки Голодомору голодною смертю померло від 1,5 до 4 млн. дітей. А ті, що вижили, виросли і через десятиліття розказали нащадкам про злочин геноциду, однак на все життя лишилися у неофіційному і невизнаному в Україні статусі «жертви Голодомору». ; The article presents the events that took place after the victorious end of the Second World War, when the population of Soviet Ukraine had to start a peaceful life hoping that the hardest and the worst was over. However, this was not destined to be.Real life circumstances dispelled all dreams of a happy future. Another test for Ukrainian people was famine.The famine in Ukraine in 1946-1947 was caused by various factors. First of all, it was a planned action of the Soviet authorities in order to remove the remnants of grain from the peasants to help the «fraternal nations» from the socialist camp and to rebuild industry, to restore the military-industrial complex. The second reason was the post-war devastation, which led to the destruction of all parts of Ukraine's economy. Third reason was a severe drought that finally undermined ruined agriculture.The grain procurement plans of 1946-1947 were unrealistic for Ukraine, but the party leadership withdrew bread from the village by administrative-command methods. As a result, when the plans were fulfilled by only 62.4%, the authorities resorted to repression. The local leadership was accused of sabotage and «anti-Bolshevik attitude to grain procurement. »The population began to starve because people were left without grain. The famine reached its apogee in the winter and spring of 1947. The famine covered almost all Ukrainian territories. The southern regions of Ukraine suffered the most from famine.This tragic page of the history of the Ukrainian people, which was carefully hidden in Soviet times, reveals to investigators terrible historical facts. As is well known, the totalitarian Stalinist regime punished people mercilessly for the mere mention of famine, describing such actions as the spread of slanderous fabrications about Soviet power. Memories of those who died innocently had been erased from people's memory for many years.Children were especially vulnerable during the years of terrible famine. Young children, as well as elderly people, were not spared by famine. In order to save the life of their child, mothers took them to the city and left them at railway stations, on the porches of residential buildings and on the front steps of hospitals, nurseries, kindergartens, orphanages.Parents tried, by all means, often at the cost of their own lives, to protect their children from starvation. Despite their efforts, children were deprived of any food for a long time and in addition to unbearable physical torture, underwent moral suffering. They did not understand why their mother did not want to feed them, because they want to eat so much, and their father, always so strong, allowed strangers to take everything out of their yard.According to various historians, between 1.5 and 4 million children died of starvation during the Holodomor. And those who survived, grew up and told their descendants about the crime of genocide decades later. They remained for life in the unofficial and unrecognized in Ukraine status of «victims of the Holodomor».Key words: famine, communist construction, orphanages, homelessness, charity.
IntroductionAccording to the report "State of the World's Mothers 2014. Saving Mothers and Children in Humanitarian Crises" (was prepared by International Society «Save the Children») state Ukraine has 72 place (total – 178 states) in the world, depending on conditions of motherhood, such as rates of maternal health, educational, economic and political status of women and children). Preterm birth (PB) is a serious medical, economical and social problem. This pathology is quite common among women in low-income countries, but in countries with high level, for example in the United States, that is also a significant problem. According to the WHO newsletter (2016) the rate of PB is over 60% in Africa and South Asia [27, 28]. The global World Prematurity Network, which includes organizations from Europe, Africa,Australia,China, Latin America,Canada,United States, has the main task to improve care and quality of life of premature infants [25].Pharmaceutical aspects of pregnant women in the hospital and using ABC- VEN-analysis were studied. Some aspects of pharmacoeconomic analysis "cost-effectiveness" for treatment of threatened abortion was elaborated inUkraine[22].Research methodsThe aim of this article was to analyse the economical, social aspects of PB in the world andUkraine. Also we studied the real world data on prescribing of drugs for pregnant with threatened PB, and determine a financial cost for therapy, using ABC/ VEN - analysis and the effectiveness rates according to evidence data for progestogens for PB treatment. We used content-analysis for recommendations, ABC/VEN analysis for drug prescriptions, systematic review of data.Results and discussionImproving the quality of life and health of pregnant women and their rational pharmacotherapy are the main objectives of WHO. Ukraine occupies 72 place in terms of motherhood in the world.We have analyzed and compared the national and international reports, guidelines on requirements for treatment and prevention of preterm birth. We analyzed the real world data of the frequency of drug prescriptions using ABC / VEN analysis based on medical records about drug prescriptions for pregnant women, diagnosed according to ICD-10 - 047.0. We found that the most common in A group were drugs for 7 INN (14.58 % of total allocations) and the essential drugs was only sodium chloride, which indicated that not enough rational use of funds of patients.We studied the evidence data about progesterone for effective treatment of PB. Therefore, that is important to optimize pharmaceutical care for pregnant women and rational use of medicines for effective pharmacotherapy of PB according to current health technologies.Conclusions1.Preterm birth is a huge economical, medical and social problem in the world, especially in low in-come countries. It was established that current ukranian clinical protocols include the treatment and prevention of PB have a need for a good revision because the WHO, NICE published a new evidence-based recommendations for health technologies of PB in 2015. 2. We determined that treatment for PB threat appointed 75 trade names of drugs, including 46 for INN and 2 supplements. The average number of prescriptions for a pregnant woman shown polypharmacy. The cost of drug therapy is for one patient average 740 UAH. 3.Using ABC / VEN - analysis was showed that the group A included 7 drugs for the INN, the group B and C included 11 and 30 drugs, respectively.4.Progestines have a good evidence data, but it need to determine the less expensive scheme/drugs for the treatment and prevention of PB using pharmacoeconomic analysis results in Ukraine. ; Поліпшення якості життя, здоров'я вагітних жінок та лікування передчасних пологів є основними цілями директив ВООЗ. Україна займає 72 місце в рейтингу за рівнем забезпечення материнства в світі.Нами вивчені у порівняльному плані рекомендації ВООЗ, 2015 міжнародні рекомендації, накази МОЗ України щодо лікування передчасних пологів (ПП) та виявлено певні відмінності, що вимагає оновлення вітчизняних протоколів.Ми проаналізували реальні дані частоти призначень лікарських засобів при ПР з використанням АВС^Е^аналізу на основі 102 історій хвороб вагітних жінок з діагнозом відповідно до МКХ-10 - 047.0. Встановлено, що для лікування загрози ПП призначалися 75 торгових назв (46 МНН лікарських засобів та 2 БАД). Сумарно було 689 призначень ліків, що в середньому складає 6,75 препарата на одну вагітну жінку, що свідчить про поліпрагмазію. Виявлено, що в групі А найбільш часто призначаються препарати 7 МНН (14,58 % від загального обсягу) і основним лікарським засобом є натрію хлорид, що свідчить про недостатньо раціональне використання фінансових коштів пацієнтів.Встановлено, що сумарно витрати на призначені ЛЗ при ПР становили 75354,3 грн, а витрати на фармакотерапії 1 пацієнтки були в середньому 740,2 грн.Нами проаналізовані доказові дані про призначення прогестеронів для лікування ПР. Встановлено, що найбільш ефективним для лікування ПП за даними доказової фармації є прогестерон у лікарській формі для вагінального прийому для жінок з короткою шийкою матки, а дигістростерон - при застосуванні допоміжних репродуктивних технологійДоцільною є оптимізація фармацевтичної допомоги вагітним при ПР за даними доказової фармації та призначення економічно ефективної фармакотерапії для раціоналізації витрат пацієнтів.
Анотація: Актуальність політичного виховання студентів у вітчизняних закладах вищої освіти полягає в компенсації недоліків цього виховання в родині, у набутті цією молоддю політичної культури, яка стане і її своєрідним соціальним захистом, і умовою громадянської стабільності та, водночас, забезпечить суспільну динаміку правовими, а не революційними засобами. Метою публікації є: виявлення причин гальмування політичного виховання українських студентів, проаналізувавши провідні законодавчі документи щодо освіти; обґрунтування соціально-педагогічної сутності цього виховання, порівнюючи поняття «соціальне виховання» та «політичне виховання»; доведення ефективності соціально-педагогічного підходу до політичного виховання вітчизняних студентів у період демократизації суспільства. Методи дослідження: аналіз провідних законодавчих документів щодо освіти, термінологічний аналіз понять «соціальне виховання» та «політичне виховання», «громадянське виховання», їх систематизація, узагальнення. Демократична сутність соціальної педагогіки забезпечує трактування «політичного виховання» як цілеспрямованого процесу створення сприятливих умов політичного розвитку студентів, який є частиною їх соціального, а конкретно – громадянського вдосконалення. Метою політичного виховання студентів, з соціально-педагогічного погляду, є сприяння сходженню ними від політичної грамотності через політичну компетентність до політичної культури (ціннісне ставлення до політичного буття, політична суб'єктність, політична творчість, критичне сприйняття політичної інформації, політичне співробітництво, позитивна політична комунікація тощо). Соціально-педагогічний підхід до політичного виховання реалізується не лише через безпосередню роботу зі студентами, стимулюючи їх політичне самовиховання, але й опосередковано через соціальне середовище, як ЗВО, так і залучаючи різноманітні соціальні інститути та заклади: молодіжну субкультуру, ЗМК, заклади культури та мистецтва, правоохоронні органи, віртуальні соціальні мережі тощо. ; Abstract: The relevance of students' political education at national higher education institutions lies in compensating the flaws of this kind of education within a family, in gaining by these young people the political culture that will become their special social protection, and a condition for civil stability, while, simultaneously, providing the social dynamism with legal, not revolutional means. The aim of this paper is to discover the reasons that slow down the political education of Ukrainian students by analyzing the leading legislative documents regarding education; to justify the social-pedagogical nature of this education by comparing the concept «social education» with «political education»; to prove the effectiveness of the social-pedagogical approach to political education of nation's students during the period of society democratization, its decentralization. After analyzing the laws of Ukraine «On education», «On higher education», the Concepts of national education of student youth and national-patriotic education of children and youth, we have reached a conclusion that they reflect the lack of understanding of the meaning of political education on the state level, or a fear of one, just like it was with «national education» during soviet times. Fear of political education is tied to matching it, as we believe, with youth choosing certain political values, and because the authoritativeness of the higher education system is still not completely out of the soviet past, «choosing» may turn to «coercing» the higher education recipients to follow certain political values. This is facilitated by the definition of this term by political scientists as well. The democratic nature of social pedagogy ensures its representation as a purposeful process of creating favorable conditions for students' political development, which is part of their social, particularly civil, development. The aim of political education of students, from the social-pedagogical point of view, is to promote their growth from political literacy through political competence to political culture (value-based approach to political being, political subjectness, political creativity, critical perception of political information, political cooperation, positive political communication etc.). The social-pedagogical approach to political education is realized not only through immediate work with higher education recipients, stimulating their political self-education, but also through mediums of social environment, like HEI, as well as through including various social institutions and establishments: the youth's subculture, means of mass communication, culture and art establishments, law enforcement authorities, virtual social networks etc.
Анотація: Актуальність політичного виховання студентів у вітчизняних закладах вищої освіти полягає в компенсації недоліків цього виховання в родині, у набутті цією молоддю політичної культури, яка стане і її своєрідним соціальним захистом, і умовою громадянської стабільності та, водночас, забезпечить суспільну динаміку правовими, а не революційними засобами. Метою публікації є: виявлення причин гальмування політичного виховання українських студентів, проаналізувавши провідні законодавчі документи щодо освіти; обґрунтування соціально-педагогічної сутності цього виховання, порівнюючи поняття «соціальне виховання» та «політичне виховання»; доведення ефективності соціально-педагогічного підходу до політичного виховання вітчизняних студентів у період демократизації суспільства. Методи дослідження: аналіз провідних законодавчих документів щодо освіти, термінологічний аналіз понять «соціальне виховання» та «політичне виховання», «громадянське виховання», їх систематизація, узагальнення. Демократична сутність соціальної педагогіки забезпечує трактування «політичного виховання» як цілеспрямованого процесу створення сприятливих умов політичного розвитку студентів, який є частиною їх соціального, а конкретно – громадянського вдосконалення. Метою політичного виховання студентів, з соціально-педагогічного погляду, є сприяння сходженню ними від політичної грамотності через політичну компетентність до політичної культури (ціннісне ставлення до політичного буття, політична суб'єктність, політична творчість, критичне сприйняття політичної інформації, політичне співробітництво, позитивна політична комунікація тощо). Соціально-педагогічний підхід до політичного виховання реалізується не лише через безпосередню роботу зі студентами, стимулюючи їх політичне самовиховання, але й опосередковано через соціальне середовище, як ЗВО, так і залучаючи різноманітні соціальні інститути та заклади: молодіжну субкультуру, ЗМК, заклади культури та мистецтва, правоохоронні органи, віртуальні соціальні мережі тощо. ; Abstract: The relevance of students' political education at national higher education institutions lies in compensating the flaws of this kind of education within a family, in gaining by these young people the political culture that will become their special social protection, and a condition for civil stability, while, simultaneously, providing the social dynamism with legal, not revolutional means. The aim of this paper is to discover the reasons that slow down the political education of Ukrainian students by analyzing the leading legislative documents regarding education; to justify the social-pedagogical nature of this education by comparing the concept «social education» with «political education»; to prove the effectiveness of the social-pedagogical approach to political education of nation's students during the period of society democratization, its decentralization. After analyzing the laws of Ukraine «On education», «On higher education», the Concepts of national education of student youth and national-patriotic education of children and youth, we have reached a conclusion that they reflect the lack of understanding of the meaning of political education on the state level, or a fear of one, just like it was with «national education» during soviet times. Fear of political education is tied to matching it, as we believe, with youth choosing certain political values, and because the authoritativeness of the higher education system is still not completely out of the soviet past, «choosing» may turn to «coercing» the higher education recipients to follow certain political values. This is facilitated by the definition of this term by political scientists as well. The democratic nature of social pedagogy ensures its representation as a purposeful process of creating favorable conditions for students' political development, which is part of their social, particularly civil, development. The aim of political education of students, from the social-pedagogical point of view, is to promote their growth from political literacy through political competence to political culture (value-based approach to political being, political subjectness, political creativity, critical perception of political information, political cooperation, positive political communication etc.). The social-pedagogical approach to political education is realized not only through immediate work with higher education recipients, stimulating their political self-education, but also through mediums of social environment, like HEI, as well as through including various social institutions and establishments: the youth's subculture, means of mass communication, culture and art establishments, law enforcement authorities, virtual social networks etc.
Some theoretical provisions for the production of subsoil resources and its information display are being developed. The economic and technological features of the study of mineral resources and their extraction from the natural environment are analyzed. Divided into types of production processes for search and exploration in the natural environment of autogenesis resources. It is proposed to take into account the types of costs for their organized production. The composition of the estimated indicators of subsoil resources should include indicators of the amount of payment to the people as the owner of natural resources. This norm belongs to the norms of fiscal geology. Economic resource developments belong to economic geology. Together, these sciences are part of resource science. Of course, these provisions of our vision of subsoil use require in–depth and thorough research and legislation.
Introduction. The problems of social protection and social security of the population are particularly acute during the crisis caused by the coronavirus. The shortage of the own financial resources and the difficulties with attracting external credit resources during the global economic slowdown have created new challenges for public authorities, which require complex solutions. The purpose of the article. The purpose of the article was to substantiate theoretically concepts of "social protection" and "social security", to study the peculiarities of social protection of the population in emergency situations. The following research objectives have been identified: to reveal the essence and interrelation of the concepts of "social security" and "social protection"; explore the peculiarities of social protection and social security during the quarantine period. Results. Having combined and summarized most of the interpretations and approaches, we can say that there is no common accepted definition of the concepts of "social security" and "social protection of the population", as well as the unity of opinion on their composition, structure and methods of expression. Based on the research conducted, we have created our own vision of the nature of these categories and we believe that they are usually incorrectly interpreted. In our view, the category "social protection" is a broader term, which includes "social security". The authorities of Ukraine were not ready for the social protection and social security of the population under quarantine. Therefore, most of the management decisions in this area were non-systemic and based on the analogy of countries of the European Union not taking into account national peculiarities. Compared to EU countries, there is insignificant financial reserve in Ukraine, miniscule household wealth accumulation, a weak health-care system, significant imbalances in the structure of small and large businesses. In addition, there are significant numbers of migrant workers and socially vulnerable groups, which have created additional risks. The measures taken by the Cabinet of Ministers to establish an emergency situation throughout the country were controversial from a legal point of view, as they restricted the constitutional rights of citizens without the imposition of a state of emergency. A significant part of the population was forced to go on leave with no pay, without receiving any compensation from the state to pay for the utility bills. A similar situation has developed in business, operational activities have actually stopped, although taxes and loan obligations must be paid. Such a situation in which the state imposes additional restrictions and obligations on individuals and entities without fulfilling compensation measures in response, we propose to call a "hybrid emergency". Conclusions. In our opinion, to ensure effective social protection of the population under quarantine, it is necessary: To ensure self-isolation of the population who are at risk (over sixty years old, with chronic diseases, weakened immunity, etc.), without setting the limits on healthy working-age citizens. Organize an effective observation for all citizens arriving from countries with an increased epidemic situation. Produce our own disinfectants, overalls and equipment on preferential taxation terms. Maximize contactless payments (by credit cards, phones with an NFC module) in order to limit cash circulation and reduce the risk of transmission of the virus through banknotes. To do this, it is necessary to stimulate the sphere of contactless payments by loyalty programs both for bank customers and for financial institutions themselves; transfer cash issuance of pensions and other social payments to bank card accounts. Arrange the delivery of vital products and goods to vulnerable categories of the population in order to minimize their presence in public places, using the resources of Ukrposhta and territorial centers of social services. Limit the export of important essential food products, in particular buckwheat, wheat, oil, in order to create their stocks in the country for the long term, and improve social security in the country. We see the prospects for further research in the development of effective methods of social security under quarantine conditions in order to achieve maximum standards of social protection with a minimum restriction of the rights and freedoms of the population. ; У статті розглянуто економічну сутність категорій «соціальне забезпечення» та «соціальний захист» населення, вказано на проблему ототожнення даних понять, досліджено їх зміст та взаємозв'язок. Відмічено, що категорія «соціальний захист» є ширшим поняттям, яке включає в себе «соціальне забезпечення». Досліджено особливості соціального захисту населення в умовах карантину на прикладі Волинської області. Відмічено наявні тенденції, проблеми, управлінські помилки органів державної влади та окреслено найблищі перспективи. Запропоновано до використання та дано визначення поняття «гібридний надзвичайний стан». Визначено пріоритетні напрями забезпечення ефективного соціального захисту населення в умовах карантину
The article looks into communication models of implementing the New Man project in recent Ukrainian history. The scientific novelty of this research implies thorough analysis of historical facts and communication processes through the lens of social engineering. The author draws on extensive theoretical material for a comprehensive interpretation of the social engineering concept. In this research social engineering in understood as an efficient technological model of managing social objects that is capable of working productively in crisis points of social, economic, and political development. Therefore, its main tool is a step-by-step system reform with ongoing communication support and careful forecasting of possible developments. However, recent world history has presented facts of radical social engineering when social modernization processes went hand in hand with political repressions, genocide programs, information blockade and massive propaganda. Unfortunately, in Ukraine the New Person project was implemented in the context of establishing a totalitarian regime. The author argues that the project of creating a New/Soviet Person turned into a communication platform of the Soviet regime establishment; it was implemented through the Bolsheviks' well-planned information and cultural policies, pedagogical and educational technologies. The article shows the dynamics of the New Man concept transformation into the ideological construct of Soviet people ubiquitous in public discourse of the Stalinism era. The researcher analyzes cultural and scientific roots of the Soviet People project and concludes that under favorable historical progress Ukraine could have implemented truly effective social development projects.Key words: eugenics, New Man, Soviet people, social engineering, communication technologies, propaganda. ; У статті досліджено комунікаційні моделі реалізації проєкту «нова людина» в українській новітній історії. Наукова новизна розвідки полягає в аналізі історичних фактів і комунікаційних процесів ...
Introduction. The modern development of the world globalization economy is accompanied by natural disasters, and instability of the political system and financial systems. In 2020, this development was significantly affected by the global pandemic COVID-19. These reasons significantly affected the financial results of enterprises. The effects of the economic crisis, especially the pandemic, have been felt by such a fund- building sector of the economy as construction. The development of this field provides additional jobs to companies in other industries. First of all, they include the building materials industry, furniture industry, chemical and machine-building industries. Many problematic issues have accumulated in accounting for the financial results of construction companies which require urgent solutions. They are related to the recognition of costs and revenues in accordance with the requirements of international and national accounting standards, the characteristics of their components, non-compliance with regulatory documents on pricing and accounting of enterprises in the industry, the definition of costs and revenues related to emergencies.The purpose of the study is to substantiate the need to improve the regulatory and legal support of accounting for financial results in construction in view of the changes that have occurred in the social and economic spheres of our state.Methods. The methodological basis of the study was the use of a systematic approach in the process of disclosing problematic aspects of accounting for financial results. The research methods of theoretical generalization, analysis, structural and functional approach were used to identify problem areas of accounting for financial results, while modeling, induction and deduction, and grouping helped to improve the accounting of costs and revenues from emergencies and clarification of sub-accounts and analytical accounts for accounting of financial results. Additionally, with abstract and logical, and comparison methods we substantiated the components of the contract price in construction and improved information support on the amount of net profit from each activity in management accounting. Finally, the results of the study are presented using tabular method. Results. The article analyzes the components of income of construction companies that affect the size of the financial result from the main activity. An improved structure of the contract price for construction projects is proposed, which is consistent with the costs in accordance with the requirements of accounting standards. This characteristic of the current state of accounting for costs and revenues in case of emergency is provided as part of determining the financial results of these events. It is proposed to reflect them as part of other operating expenses and other operating income in the event of loss on damage to current assets due to emergency. Where the construction company has suffered a loss of long-term assets as a result of such events, it is recommended that such losses be summarised in account 97 for "other expenses" and 74 for "other income". It is also proposed to retrain 97 "other costs and investment activities" and 74 "other income- generating investment activities", respectively. It is reasonable to change the names of sub-accounts to account 79 "financial results". It is recommended to charge income tax on each type of activity in order to more accurately determine the net profit. The proposals of scientists to improve the accounting of retained earnings (uncovered losses) are analyzed. Suggestions are made to improve this area accounting for financial results.Prospects for further research. Prospects for further research are the formation of components of income and expenses from all activities of construction companies as elements in the extraction of financial results. This is especially true of income and expenses of the main activities of the construction industry.
