Suchergebnisse

The article is focused on analyzing current state of land use by categories, regional economic and financial data to propose new robust model for economically efficient land use planning for commercial and non-commercial enterprises. The research results can serve as an important material for decision making process on how to develop the land and the City areas in context в new global economic development. It provides extensive overview of existing land use trends for in Kyiv city based on analytical data and scientific assumptions. The Author believe that this research will be beneficial for government, city government, international organizations, private institutions, and researchers. The goal of the research paper is to build a solid scientific model based on general understanding of underlying economic challenges of efficient land use considering past data, short term and in long term planning. The paper has an overview of city planning documentation and city statistical data in context of real estate, urban population, economic data, including research of real estate and currency exchange rate data to median salary in Kyiv starting from 2000s. It is important not to put too much focus on the existing models and systems, as they rely too much on the assumptions and complicated calculations, that are hard to make use of in real world planning. Instead we build our research on real-world data and developed a forecast of the size of investment in land use, average real estate prices for the next 5 years. The paper noted an existing problem of inconsistency of the existing norms and regulations in Ukraine concerning rational and effective land use and planning, especially for local authorities and commercial organizations. The author substantiates why the economy in the context of urbanization needs a new look. The paper uses the planning of the city of Kiev. It is a suitable example of a developing city, so the proposed model can be developed based on the city economical and land use data. This research can help solve the existing problems of urbanization in Ukraine and have a positive impact on the economic development of the city and the region.In present times large urban agglomerations serve as none of the major catalysts of economic trends. Urbanization, as process, plays key role in transformation of the local, regional and world economies. Urbanization should be considered an important factor in the development of the economy of both the city and the state. It dictates the path of development of micro- and macroeconomics of regions, although not directly. And in the context of long-term land use and spatial development, this process can play a significant role. The issues of suburban development, industrialization, post-industrialization, environmental problems and the issues of further existence and development of agricultural regions bordering on urban centers (urban agglomerations) cannot be excluded from the field of view. Alongside with new possibilities that arise from large urban economy, great number of challenges that need to be addressed appear. Besides to the economic related issues, irreversible ecology changes (rise of sea level, forest fires etc.) global pandemics and new technologies, manufacturing process must be included in urbanization research. This requires novel approach to how we view city, build economic models, and make forecasts for future development. In this paper we set initial stage for development of such robust economic model, while using data and statistics of Kyiv city. This city can serve as great test ground for proposed model, as it is relatively new urban center, that is part of the developing country economy.The goal of this research work is to analyze current and past land use patterns, outline existing issues and economical inefficiencies in those patterns in large urban city. In addition, we plan to look at land use from several viewpoints, that of the researcher, governmental institutions, commercial company, personal level. This will enable us to make correct assumptions and help build economical model for future land use development. Research work is based on official statistics data, provided by State Statistics Service of Ukraine, Kyiv city council, Municipal Enterprise "Kyivgenplan", private real estate companies, economists, and Public cadastral map of Ukraine. We used statistical analytics, mathematical correlation, polynomial and linear approximations, Ratio analysis, utility curves, profit curves and growth models. For predictions modeling key economic parameters were identified. This data was used to build linear dependency models of functions and plotted charts, diagrams based on calculations data.Ukraine does not stand aside from the global challenges of time related to globalization and urbanization. These are indicators such as: significant labor migration, outdated land legislation and inefficient use of land resources. Therefore, the author of the study analyzed the social, environmental, and economic factors influencing the development of the economy of individual united territorial communities of Ukraine with emphasis on the Kyiv city. The main reason for focusing research work on this city is general availability of statistical information and economic data from 2000s.In recent history several events have happened that made dramatic effects on Ukraine and Kyiv land use economics situation. Global financial crisis of 2008 has affected real estate price in Ukraine, in addition to Ukraine currency devaluation. In 2014 military conflict, war, in the east part of Ukraine and Russian annexation of Crimea, had it impact on the housing market, as well as further currency devaluation.Current land area of Kyiv is 82,64 thousand hectares with population of 2 967,4 million people. Land use in Kyiv is classified by following types: Residential buildings; Public buildings; Industrial, research and production and utility territories; Transport infrastructure; Green areas; Water resources; Agricultural companies and other. Analysis of the types of buildings in the capital shows that the largest share in the Residential housing are – private houses 3.76 thousand hectares, and high-rise buildings 8.4 thousand hectares. Non-residential real estate - buildings, premises that are not classified in accordance with the law to the housing stock, are divided into the following types: hotel buildings, office buildings, commercial buildings, garages, industrial buildings and warehouses, buildings for public performances, outbuildings and other buildings.To make better predictions and effectively analyze land use data, we will start with real estate data and general social information - such as monthly salary, average numebr of employees per company, followed by currency exchange rate, average office rent prices and average living apartments price in USD. According to official data, the average salary for full-time employees in 2020 was 16,186 UAH. As of 2018 the highest monthly wage was in the mining industry (44,405 UAH) and the lowest in construction (8,311 UAH), and health care (8,406 UAH). The prices in Kyiv suburbs are much lower than in the city, with average cost of sq. m being around 13,500 UAH.Based on the State Statistics Service of Ukraine Kyiv city data the housing stock in Kyiv in 2019 had a total area of 59.1 million m2, and an average of 20.2 m2 per person. The total number of apartments in Kyiv was 991.6 thousand. If we look at the state building codes as of 2019, the minimal the minimum area of a one-room apartment is 28 sq. m. At the same time according to State Statistics Service of Ukraine Kyiv city data in 2019 the average available housing area per single person living in Kyiv was 20,2 sq. m. Let's look at 26600 $ for 28 sq. meters apartment, with average monthly wage of 16,186 UAH, which is 575 $, for an average it will take 46 month to buy an apartment, if there will be no other expenses and salary is tax free. Median flat rent in Kyiv 2020 – 9.4 $ per sq. m., which makes 263.2$ for 28 sq. meters apartment per month or 7401 UAH.Afterwards we conducted study of enterprise operations statistics between 2018 and 2019. The following data was produced as a result - the number of business entities was 294,458 companies, number of full-time employees was 1,149,074 people, the volume of sold products produced by one (average) enterprise was 36,843.35 thousand UAH per year or 3070.2 thousand UAH per month, with the average number of employees in one company being 16 people. Today there are about 500,000 sq. m. of commercial real estate in Kyiv, and according to experts, by the end of 2020 this figure will increase by at least another 150,000 square meters. m.Based on available data we analyzed the average rent price that company need to pay for one month in Kyiv. If one office employee needs at least 6 sq. meters of office space, then the average company that consist of 16 employees will need to rent 96 sq. of office space. Using 2020 data, on average the monthly rent is 2400$ per month, so the company will need to pay 28,800$ per year. The study showed that the average cost of office space as following - 1200$ per sq. m in 2020; 1500$ per sq. m in 2019; 1300$ per sq. m in 2018; 903$ per sq. m in 2017.The author analyzed the dynamics of increasing the number of living apartments by year. In 1995 their number was (in thousands) - 889,4; 2000 – 926,9; 2005 - 984,4; 2010 - 1037,9; 2015 -1112,1; 2018 - 1081,7; 2019 - 991,6. It should be noted that since 2001 the total area is determined taking into account the summer premises with the established reduction factors. Since 2004, the total area of the housing stock and the number of apartments has included data on bankrupt enterprises and those that have completely ceased operations [stat data]. The population of Kyiv, according to official statistics is as following, by year: 1995 – 2643,8 thou. ppl.; 2000 – 2615,3 thou. ppl.; 2005 – 2666,4 thou. ppl.; 2010 – 2785,1 thou. ppl.; 2015 – 2888,0 thou. ppl.; 2018 – 2934,5 thou. ppl.; 2019 – 2950,8 thou. ppl.; 2020 - 2 967,4 thou. ppl. Total income per all officially employed in Kyiv city: 2010 - 5286,46 UAH, 2015 - 6255,92 UAH; 2018 - 13243,96 UAH; 2019 - 17546,89 UAH. The total share of business income and self-employment as compared to total income in Kyiv per year: 2010 – 8%; 2015 – 4,5; 2018 – 6.3%; 2019 – 6.2%.Another trend is the rapid reduction of vacancies in the Kyiv office centers. During the first half of 2019 the growth in demand and the small amount of new supply of office space led to a decrease in the average vacancy rate from 6.5 to 6%, this data was taken from international real estate agency report. In some office buildings the vacancy was in the range of 4-5%. For comparison: in 2016 on average 16% of the areas were vacant in Kyiv business centers, and in 2015 - more than 20% of spaces were vacant. We analyzed which types of industries have formed the highest demand for real estate office rent in Kyiv in recent years to form this trend. The highest percentage is 52% by IT technologies companies; professional services in various fields – 35%; FMCG – 7%; pharmaceutical companies – 3%, energy companies – 2% and agricultural companies – 1%.A new period of urban development requires new theories and qualitatively new research. It is an indisputable fact that urbanization is a process that will continue. Its pace will be determined by the state of the world and regional economy, as well as innovation and the results of the fourth industrial revolution. In our future research, special attention will need to be paid not only to the economic and social components of the urbanization process, but also to environmental factors. Environmental issues are one of the main problems in the process of urbanization. This is due to the rapid development of infrastructure, development of cities and adjacent areas. And as a result - an uncontrolled very rapid increase in population, an increase in the number of personal transport and the development of new enterprises. All these factors negatively affect the quality of life in cities and can reduce the attractiveness of real estate. Therefore, people do not move to such centers, but begin to build others. The proposed Index of economic feasibility of land use by purpose is a result of mathematical modeling of main economic parameters that include land use, such as land price, real estate prices, investments ratios and personal income levels. It will serve as a foundation to build a more robust economic model that will describe conditions needed for future economic growth, efficient land used patterns in urban and sub-urban areas. It should be noted that for making more accurate future predictions, land use patterns and economic data of close (up to 50 km) and distant sub-urban areas (region) should be studied and added to the model. ; У статті автор зосередив увагу на аналізі поточного стану землекористування за видами економічної діяльності підприємств, регіональними економічними та фінансовими даними, щоби запропонувати нову сучасну модель економічно ефективного планування землекористування для комерційних та некомерційних підприємств та установ. Результати досліджень можуть слугувати важливим матеріалом для процесу прийняття рішень про те, як розвивати наявні земельні ділянки та райони міста в контексті нового глобального економічного розвитку. Наведено детальний огляд нинішніх тенденцій землекористування в місті Києві на основі аналітичних даних та наукових гіпотез. Автор статті вважає, що це дослідження буде корисним для урядових організацій, органів місцевого самоврядування, міжнародних організацій, приватних установ та деяких науковців і дослідників.Метою цієї роботи є побудова сучасної наукової моделі, що ґрунтується на загальному розумінні основних економічних проблем ефективного землекористування з урахуванням нинішніх даних, а також короткострокового та довгострокового планування. У статті наведено огляд містобудівної документації та статистичних даних столиці в контексті інформації про нерухомість, міське населення, економічні дані, включно з дослідженнями даних про нерухомість і курс валют до середньостатистичної зарплати в Києві, починаючи з 2000 років. Важливо не надто суттєво зосередитися на нинішніх моделях і системах, оскільки вони занадто покладаються на припущення і складні розрахунки, які важко використовувати в реальному плануванні. Замість цього ми будуємо наші дослідження на реальних даних, тому розробляємо прогноз розміру інвестицій у землекористуванні та середні ціни на нерухомість на найближчі 5 років.У статті відзначено наявну проблему невідповідності сучасних норм і нормативно-правових актів в Україні щодо раціонального та ефективного землекористування та планування, особливо для місцевих органів влади та комерційних організацій. Автор дослідження обґрунтує, чому економіка в умовах урбанізації потребує нового погляду. У статті використовується інформація про планування міста Києва. Київ – вдалий приклад європейського міста, яке інтенсивно розвивається, тому запропоновану модель можна розробити на основі даних міського економічного планування та землекористування. Це дослідження може допомогти вирішити наявні проблеми урбанізації в Україні та позитивно вплинути на економічний розвиток міста та регіону.

The thesis provides a complex analysis of the technologies of political marketing in the activities of political parties. Theoretical and methodological basis of research of problem fields are identified and patterns of formation and development of political marketing in political science are defined. The aim of the research was to determine the patterns of political marketing in Ukraine and specifics use of marketing techniques in political parties. The differences of scientific categories «marketing technologies of political party» and «technologies of political marketing» which are using by political parties are highlighted. The marketing technologies of political parties is meant as the totality of methods and means for promoting political products. The technologies of political marketing are defined as a set of practices in creating, maintaining and developing political relations between political actors by using political market products.According to the marketing strategy of positioning the Ukrainian political parties and key party product (ideology / «package of programs» / image ideology) the essence of technologies of political marketing that are used by political parties in their work, namely in design of party image, definition of party people, naming, creating ideological platform, design of party symbols and branding, are singled out in the research. Delimitation between scientific categories «party goods» and «party brand» is proposed. The term «party brand» provides for rooting in the public consciousness, symbolic content, emotional load and is the possibility to combine in itself few political goods. Party brand as result of political marketing is interpreted by the author as a unique offer of specific political party. Acquisition of traits of this unique offer in the marketing party strategy helps to create lasting image and form stable political reputation on the market. The author emphasized that the party proposals are updated by the election campaigns because the main function of political parties is electoral and the essence of parties is defined as organizations designed to gain and exercise of state power. Elections as a concentrated expression of the political market is a mechanism of legitimation of power to political parties. It is proposed the author's synthesis of areas of general marketing principles and Jean Baudrillard's concept of postmodern. It allowed investigating features of political marketing at essentially new level: the change from rational forms of symbolization to branding and sensory-emotional forms of symbolic exchange.It is proved that to the forefront of the political market political product should get, efficiency which is due not so much situational expectations as authentic mental peculiarities of the people combined with the current trends of global political market.The author identified four stages of political marketing in Ukraine that are determined by the characteristics of the party and electoral systems, the level of competition on the political market, the choice of means and methods of party activity:- stage of nucleation of political market (1991–1997);- stage of formation and development of political marketing technologies (1998–2003);- stage of amplification technologizing and virtualization election campaigns (2004–2009);- stage of expansion of technologies and their diversity (from 2010 – till now).It is substantiated that using of technologies of political marketing in the activities of political parties leads to the changes in their form and content, demonstrates successful participation of the same party in three electoral cycles, which is the evidence of party's institutionalization. As a result, specific partypolitical structuring from atomized to systems of almost large parties took place. In this regard, necessity to create brands in the party-political space of modern Ukraine, that driven by the desire of parties to ensure strategic planning for political product in the long term, is argued. The author proved dependence of dynamics of political marketing technologies in the activities of political parties with correlation between the type of party system, electoral law and the polarization of Ukrainian society.In the research, it is stressed that in the election campaigns in the late XX - XXI centuries in Ukraine ideological factor plays less important role than in the elections early 1990s. The current electoral process is not a competition of ideologies but a competition of symbols which main task is to engage to the side of the candidate a significant number of voters. The features of party proposals during parliamentary campaigns 2012, 2014 is analysed. The specific of personal factors and party imaging products in the design of the brand party is revealed. It is emphasized that party products and brands are the carriers of information. For example, names of political parties not only provide for information about specific political party, but about the laws of functioning of the political life in Ukrainian society, political power, the level of political culture.The role of the names and symbols of Ukrainian political parties is found out. It is concluded that by using symbolic form political party decrypts the meaning of the name, identifies itself ideologically, recalls the essence of their programmatic objectives, says the goal of the current campaign and immediate tasks. The content invested in party symbols is revealed. The author analyses its colours, which are powerful way of manipulating the human psyche. It is proved that the party proposals acquire symbolic and cease to carry a meaning and be based on real public demand. Political symbols become tools of manipulation and suggestion of populist ideas. On the one hand, it brings instant benefits to political parties, but on the other - leads to a decline in political culture and civic activity. The research substantiated that for design of effective symbolism must consider the level of political culture of the electorate, traditions, level of political education, voter mentality. It is emphasized that Ukrainian society tend to personalize perception of political power, which reduces the totality of power relations to a figure of specific political leader. The author highlighted that political parties are mass political organizations in which leadership can be distributed among several politicians.It was found that the challenges in 2014 led to new tendencies in the party system in Ukraine, namely the enhancing the process creation of parties, also inclusion in party lists ATO members, civil society activists, journalists, volunteers. It was due to public demand for «new faces», new alliances between political forces. A high level of personalization for Ukrainian politics connected primarily with the fact that most voters are not able to make a political choice, based on their own real interests. Ordinary citizens associate realization their life aspirations and dreams with the active leader of political force who is trying to act as a hero, a saviour. It is accentuated attention that political parties do not compete for the effective implementation of social development programs, but compete for the distribution of power. In their activities, profitable for a narrow circle of persons, but not national interests are dominated. Populism and excessive social orientation of the election programs of political parties are typical characteristics of modern political market in Ukraine.It is concluded that during the current transitional period the domestic party market has not reached a level that would satisfy the needs of society, political goods have not met the expectations and hopes. They are made without targeting consumers and based on stereotypical thinking. The party market does not match a model of «free competition», which makes it difficult to promote party products. Political parties are not associated with specific results of which should be designed to meet the most important values and needs of citizens. The research presents practical recommendations to improve political marketing technologies considering domestic political consumer. ; В исследовании осуществлен комплексный анализ технологий политического маркетинга в деятельности политических партий. Определены теоретико-методологические основы исследования проблемного поля, закономерности становления и развития политического маркетинга в политической науке.Выяснены теоретические основы изучения и использования в политической практике технологий политического маркетинга политическими партиями; обобщены и указано на расхождение содержания научных категорий «технологии политического маркетинга» и «маркетинговые технологии политической партии».Согласно маркетинговой стратегии позиционирования украинских политических партий и ключевого партийного продукта, предложено систематизировать технологии, которые используют политические партии в своей деятельности: конструирование имиджа партии; нейминг (разработка названия политической партии); определение бренд-персон политической партии; создание идеологической платформы и формирования программы партии; разработка дизайна партийной символики и рекламной продукции; партийный брендинг.Предложена целесообразность сочетания основ общего маркетинга и постмодернистской концепции Ж. Бодрийяра, что позволило исследовать особенности технологий политического маркетинга на принципиально новом уровне: замена рациональных форм символизации имиджевыми и чувственно-эмоциональными формами символического обмена.Обосновано, что на первый план партийного рынка должен выйти политический продукт, дееспособность которого обусловливается не столько ситуационными ожиданиями граждан, сколько аутентичными ментальными особенностями народа в сочетании с актуальными тенденциями мирового политического рынка. Указано на различия научных категорий «партийный товар» и «партийный бренд», суть последнего заключается в его укорененности в массовом сознании, символическом наполнении, эмоциональной нагрузке и возможности объединять в себе несколько политических товаров.Выделены четыре этапа динамики украинского политико-партийного рынка в условиях независимости. Обосновано, что использование технологий политического маркетинга в деятельности политических партий приводит к изменению их формы и содержания, демонстрируя успешное выступление одной и той же партийной силы в течение трех электоральных циклов, что свидетельствует о партийной институционализации, и обусловливает определенное партийно-политическое структурирование от авторизированной к системе почти крупных политических партий.Раскрыта специфика персонального фактора и визуализации партийных продуктов в конструировании бренда партии. Проанализированы особенности партийных предложений парламентских кампаний 2012, 2014 гг. Доказано, что в условиях нынешнего переходного периода отечественный партийный рынок не достиг того уровня, который бы удовлетворял потребности общества, политические товары не соответствуют ожиданиям и надеждам, создаются без ориентации на потребителя, базируются на стереотипном мышлении. ; У дослідженні здійснено комплексний аналіз технологій політичного маркетингу в діяльності політичних партій. Визначено теоретико- методологічні засади дослідження проблемного поля, закономірності становлення та розвитку політичного маркетингу в політичній науці. Метою дисертаційного дослідження було з'ясування закономірності розвитку політичного маркетингу в Україні та специфіку використання маркетингових технологій у діяльності політичних партій. Виділено розбіжності змісту наукових категорій: «маркетингові технології політичної партії» і «технології політичного маркетингу», що використовують політичні партії. Під маркетинговими технологіями політичних партій розуміється сукупність прийомів і засобів просування політичних продуктів, а технології політичного маркетингу визначаються як сукупність практик створення, підтримки та розвитку політичних взаємовідносин між акторами політичного ринку за допомогою політичних продуктів.Згідно маркетингової стратегії позиціонування українськими політичними партіями та ключового партійного продукту (ідеологія / «пакет програм» / іміджева ідеологія), у дослідженні виокремлено та розкрито зміст технологій політичного маркетингу, які використовують політичні партії у своїй діяльності, а саме: неймінг, конструювання іміджу партії, визначення партійних персон, створення ідеологічної платформи, розробка дизайну партійної символіки, брендинг. Запропоновано розмежовувати наукові категорії «партійного товару» та «партійного бренду», зміст останнього полягає в його вкоріненості у масовій свідомості, символічному наповненні, емоційному навантаженні та можливості об'єднувати у собі декілька політичних товарів. Партійний бренд, як результат політичного маркетингу, тлумачиться автором як своєрідна унікальна пропозиція конкретної політичної партії. Набуття її ознак в маркетинговій стратегії партії сприяє створенню довготривалого іміджу, формуванню її стабільної репутації на політичному ринку. Автором наголошено, що партійні пропозиції актуалізуються виборчими кампаніями, бо головна функція політичних партій – електоральна – визначається самою сутністю їх як організацій, призначених для завоювання й здійснення державної влади. Саме вибори як концентроване вираження політичного ринку є механізмом легітимації влади для політичної партії.Запропоновано доцільність поєднання основ загального маркетингу та постмодерністської концепції Ж. Бодрійяра, що дозволило дослідити особливості технологій політичного маркетингу на принципово новому рівні: заміна раціональних форм символізації іміджевими та чуттєво- емоційними формами символічного обміну. Доведено, що на перший план партійного ринку повинен вийти політичний продукт, дієздатність якого обумовлюється не стільки ситуаційними очікуваннями громадян, скільки аутентичними ментальними особливостями народу в поєднанні з актуальними тенденціями світового політичного ринку.Виокремлено чотири етапи політичного маркетингу в діяльності політичних партій України, які визначаються особливостями партійної та виборчої систем, рівнем конкуренції на політичному ринку, вибором засобів і методів партійної діяльності:- етап зародження політичного ринку (1991–1997 рр.);- етап формування та розвитку технологій політичного маркетингу (1998–2003 рр.);- етап посилення технологізації та віртуалізації передвиборчих кампаній (2004–2009 рр.);- етап розширення технологій та їх урізноманітнення (з 2010 р. – по теперішній час).Обґрунтовано, що використання технологій політичного маркетингу у діяльності політичних партій призводить до зміни їх форми і змісту, демонструючи успішний виступ однієї і тієї ж партійної сили протягом трьох електоральних циклів, що є свідченням партійної інституціоналізації, та обумовлює певне партійно-політичне структурування: від атомізованої до майже системи крупних партій. Можна говорити про певні перспективи щодо стабілізації української партійної системи: маємо зменшення фрагментації партійної системи у поєднанні зі зростанням ролі партійних організацій. У зв'язку з цим аргументовано необхідність створення брендів у партійно-політичному просторі сучасної Україні, щ обумовлюється прагненням партій до забезпечення стратегічного планування політичного продукту на довгострокову перспективу. Доведена залежність динаміки розвитку технологій політичного маркетингу в діяльності політичних партій від кореляції між типом партійної системи, виборчим законодавством і поляризацією українського суспільства.У роботі підкреслено, що у виборних кампаніях кінця ХХ – початку ХХІ ст. в Україні ідеологічний чинник відіграє менше значення, ніж на виборах початку 1990-х років. Сучасний виборчий процес – це змагання не ідеологій, а символів, основним завданням яких є залучати на сторону кандидата значну кількість виборців. Проаналізовано особливості партійних пропозицій парламентських кампаній 2012, 2014 рр. Розкрито специфіку персонального чиннику та візуалізації партійних продуктів у конструюванні бренду партії. Наголошено, що партійні товари та бренди є носіями інформації. Наприклад, назви політичних партій дають відомості не тільки про конкретну політичну силу, а й про закономірності функціонування політичного життя українського суспільства, політичної влади, рівень політичної культури. З'ясовано роль назви та символіки українських політичних партій. Зроблено висновок, що через символічні форми політична партія розшифровує значення своєї назви, ідеологічно ідентифікує себе, нагадує про суть своїх програмових завдань, заявляє про мету поточної кампанії і найближчі цілі. Розкрито зміст, вкладений в партійну символіку. Аналізується її колірна гама, яка є потужним засобом маніпулювання людської психіки.Доведено, що партійні пропозиції набувають символічності та перестають нести у собі смислове навантаження, спиратися на реальний суспільний попит. Політичні символи стають інструментами маніпулювання та навіювання популістських ідей, що, з одного боку, приносить миттєву вигоду політичним партіям, з іншого – веде до зниження рівня політичної культури та громадської активності. У дослідженні обґрунтовано, що при розробці ефективної символіки необхідно враховувати рівень політичної культури електорату, традиції, рівень політичної освіченості, менталітет виборця.Наголошено, що для українського суспільства притаманне персоніфіковане сприйняття політичної влади, яке редукує всю сукупність владних відносин до фігури конкретного політичного лідера. Підкреслено, що політичні партії – це масові політичні організації, в яких лідерство може бути розподілено серед кількох політиків. З'ясовано, що виклики 2014 р. призвели до нових тенденцій у партійній системі України, а саме активізації процесу партієтворення, включення у партійні списки учасників АТО, громадських активістів, журналістів, волонтерів, що було зумовлено суспільним запитом на «нові обличчя», створення нових союзів між політичними силами. Характерний високий рівень персоніфікації для української політики пов'язується, насамперед, з тим, що більшість не здатна здійснити політичний вибір, що заснований на їх власних реальних інтересах. Пересічні громадяни пов'язують втілення своїх життєвих сподівань та мрій з політичною активністю лідера сили, який намагається виступати в ролі героя, рятівника. Акцентовано увагу, що політичні партії змагаються не за втілення ефективніших програм розвитку суспільства, а за розподіл владних повноважень; у їх діяльності переважають вузькопартійні, а не загальнонаціональні інтереси. Популізм, надмірна соціальна орієнтованість передвиборчих програм політичних партій – типова характеристика сучасного політичного ринку України.Зроблено висновок, що за умов нинішнього перехідного періоду, вітчизняний партійний ринок не досяг того рівня, який би задовольняв потреби суспільства, політичні товари не відповідають очікуванням та надіям, створюються без орієнтації на споживача, базуються на стереотипному мисленні. Партійний ринок не відповідає моделі «вільної конкуренції», що зумовлює труднощі просування на ньому партійних продуктів. Партії не асоціюються з конкретними результатами діяльності, що мають бути спрямовані на задоволення найбільш значимих цінностей, потреб громадян.У роботі запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення технологій політичного маркетингу з урахуванням споживача вітчизняного політичного товару.

The search for a new democratic order in Europe after World War II was marked by the creation of a system of human rights protection based on the rule of law and a guarantee for every person under their jurisdiction human rights and fundamental freedoms. A system based on the effective cooperation of Member States of the international community should, in practice, become the one that determines the capacity of a particular entity, a particular institution, working alone or in collaboration with others. In the scientific literature, the idea of human rights, reflected in studies of European state building and public administration, has been developed into a theoretical concept that has become the basis of a social institute of human rights legitimized as a result of institutional processes at all levels of global and European governance. Given the current geopolitical changes, the migration crisis, environmental problems, armed conflicts and terrorist attacks, human rights are constantly being violated; public authorities, both national and integrational, face the challenge of finding effective mechanisms for ensuring the survival and development of human society. That is why the purpose of the article is to identify the particularities of the functioning of the EU's institutional human rights protection system in the context of finding an effective model of the human rights protection system. The EU's main institution is the Council of Europe, which has proven itself to be the most effective object of the system during its existence.The tasks of the countries which have acceded to the Council of Europe indicate the need to create a common ground for understanding the rule of law, as well as freedom and human rights. In this context, it should be emphasized that the effectiveness of the institutional system created to protect human rights is linked to certain standards, including the decision-making process legally enshrined in both international and national law. The Council of Europe and its Member States, in the interests of respect for and protection of liberties and human rights, should make every effort to ensure that all mechanisms, including political monitoring and control by the European Court of Human Rights, are used.It is argued that the effectiveness of human rights protection systems in the EU depends largely on the effectiveness of the procedures for implementing and monitoring the implementation of commitments made by individual countries. Attention is drawn to the fact that no state can ignore the values that are fundamental to the democratic identity of the entire international community, which they are bound to uphold. This also applies to Ukraine, which has ratified the European Convention on Human Rights and has to implement its requirements in domestic law. The main instruments and mechanisms of the European Union are being considered to help address human rights issues in the Member States. The functions of the main actors in the human rights protection system, in particular the European Court of Human Rights, are analyzed. An important condition for the effective functioning of the system is interinstitutional cooperation betweenSecretary General of the Council of Europe, Commissioner for Human Rights and the Tribunal of the European Court of Human Rights.It has been identified that one of the standard sets is to achieve a high level of human rights protection,which depends on the effectivenessof the procedures for fulfilling and controlling the commitments undertaken by member states of the Council of Europe. The effectiveness of the control procedure and the specific control mechanism increases only when a complaint is submitted to a competent, independent body, preferably a law enforcement one. This depends on the legal education of the population, which should be aware of the choice of instruments and mechanisms to protect their rights in a particular situation. Similarly, the issues of regulation of the sphere of official competence, which enable them to perform their function without any external pressure, also need legal justification.The choice of specific action methods by the state to ensure the protection of human rights, remains free, however, as a rule, it is limited and determined by the purpose or result set out in aparticular international agreement. The current activity of the Council of Europe proves that one of the main areas of its work is the creation of constitutional standards oriented towards the democratic development of Member States' political systems based on the values associated with freedom and human rights, which form its fundamental basis. These standards are transposed into the internal legal systems of the Member States.Thus, the theoretical foundations that characterize the human rights protection system indicate that in the process of creating human rights standards, the Council of Europe's «soft instruments», including, above all, recommendations, occupy an extremely important place. A very important incentive for Member States to fulfill their obligations before the Council of Europe is not only the quality of its specific monitoring and control procedures, but also the fact that the European Union itself clearly states that a country which does not comply with the principles and standards of the CoE does not have a chance of EU membership.It is noted that, regardless of levels, the process of European integration is based on broadening the sphere of democratic values and standards in order to better protect human rights and ensure the successful development of European communities. Respect for human rights is first and foremost the task of national authorities. This also applies to Ukraine which is seeking to become a full member of the EU. ; Пошук нового демократичного порядку в Європі після Другої світової війни ознаменувався створенням системи захисту прав людини, яка базується на засадах верховенства права та гарантій кожній особі, яка перебуває під їх юрисдикцією, прав людини та основних свобод.Доводиться, що ефективність систем захисту прав людини у ЄС багато в чому залежить від того, наскільки ефективними є процедури щодо здійснення та контролю за виконанням зобов'язань, взятих окремими країнами. Звертається увага на те, що жодна держава не може ігнорувати цінності, які є основними для демократичної ідентичності всієї міжнародної спільноти, якої вони зобов'язані дотримуватися. Розглядаються основні інструменти та механізми Європейського Союзу, які допомагають вирішувати питання захисту прав людини у країнах-членах. Аналізується функції основних суб'єктів системи захисту прав людини, зокрема Європейського Суду з прав людини. Важливою умовою ефективної діяльності системи є міжінституціональна співпраця між Генеральним секретарем Ради Європи, Уповноваженим Ради з прав людини та Трибуналом Європейського суду з прав людини.Визначено, що одним із стандартних нормативних наборів є досягнення високого рівня захисту прав людини, тим більше, чим ефективніші процедури виконання та контролю зобов'язань, взятих на себе державами-членами Ради Європи. Таким чином, теоретичні основи, що характеризують систему захисту прав людини, свідчать про те, що в процесі створення стандартів прав людини «м'які інструменти» Ради Європи, включаючи насамперед рекомендації, займають надзвичайно важливе місце. Дуже важливим стимулом для держав-членів виконувати свої зобов'язання перед Радою Європи є не лише якість його конкретні процедури моніторингу та контролю, а й той факт, що сам Європейський Союз чітко зазначає, що країна, яка не відповідає принципам та стандартам РЄ, не має шансів на членство в ЄС.Відзначається, що процес європейської інтеграції, незалежно від рівнів, базується на розширенні сфери демократичних цінностей та стандартів для більш ефективного захисту прав людини та забезпечення успішного розвитку європейських спільнот. А повага до прав людини є перш за все завданням національних органів влади. Це стосується і України, яка прагне стати повноправним членом ЄС.

The search for a new democratic order in Europe after World War II was marked by the creation of a system of human rights protection based on the rule of law and a guarantee for every person under their jurisdiction human rights and fundamental freedoms. A system based on the effective cooperation of Member States of the international community should, in practice, become the one that determines the capacity of a particular entity, a particular institution, working alone or in collaboration with others. In the scientific literature, the idea of human rights, reflected in studies of European state building and public administration, has been developed into a theoretical concept that has become the basis of a social institute of human rights legitimized as a result of institutional processes at all levels of global and European governance. Given the current geopolitical changes, the migration crisis, environmental problems, armed conflicts and terrorist attacks, human rights are constantly being violated; public authorities, both national and integrational, face the challenge of finding effective mechanisms for ensuring the survival and development of human society. That is why the purpose of the article is to identify the particularities of the functioning of the EU's institutional human rights protection system in the context of finding an effective model of the human rights protection system. The EU's main institution is the Council of Europe, which has proven itself to be the most effective object of the system during its existence.The tasks of the countries which have acceded to the Council of Europe indicate the need to create a common ground for understanding the rule of law, as well as freedom and human rights. In this context, it should be emphasized that the effectiveness of the institutional system created to protect human rights is linked to certain standards, including the decision-making process legally enshrined in both international and national law. The Council of Europe and its Member States, in the interests of respect for and protection of liberties and human rights, should make every effort to ensure that all mechanisms, including political monitoring and control by the European Court of Human Rights, are used.It is argued that the effectiveness of human rights protection systems in the EU depends largely on the effectiveness of the procedures for implementing and monitoring the implementation of commitments made by individual countries. Attention is drawn to the fact that no state can ignore the values that are fundamental to the democratic identity of the entire international community, which they are bound to uphold. This also applies to Ukraine, which has ratified the European Convention on Human Rights and has to implement its requirements in domestic law. The main instruments and mechanisms of the European Union are being considered to help address human rights issues in the Member States. The functions of the main actors in the human rights protection system, in particular the European Court of Human Rights, are analyzed. An important condition for the effective functioning of the system is interinstitutional cooperation betweenSecretary General of the Council of Europe, Commissioner for Human Rights and the Tribunal of the European Court of Human Rights.It has been identified that one of the standard sets is to achieve a high level of human rights protection,which depends on the effectivenessof the procedures for fulfilling and controlling the commitments undertaken by member states of the Council of Europe. The effectiveness of the control procedure and the specific control mechanism increases only when a complaint is submitted to a competent, independent body, preferably a law enforcement one. This depends on the legal education of the population, which should be aware of the choice of instruments and mechanisms to protect their rights in a particular situation. Similarly, the issues of regulation of the sphere of official competence, which enable them to perform their function without any external pressure, also need legal justification.The choice of specific action methods by the state to ensure the protection of human rights, remains free, however, as a rule, it is limited and determined by the purpose or result set out in aparticular international agreement. The current activity of the Council of Europe proves that one of the main areas of its work is the creation of constitutional standards oriented towards the democratic development of Member States' political systems based on the values associated with freedom and human rights, which form its fundamental basis. These standards are transposed into the internal legal systems of the Member States.Thus, the theoretical foundations that characterize the human rights protection system indicate that in the process of creating human rights standards, the Council of Europe's «soft instruments», including, above all, recommendations, occupy an extremely important place. A very important incentive for Member States to fulfill their obligations before the Council of Europe is not only the quality of its specific monitoring and control procedures, but also the fact that the European Union itself clearly states that a country which does not comply with the principles and standards of the CoE does not have a chance of EU membership.It is noted that, regardless of levels, the process of European integration is based on broadening the sphere of democratic values and standards in order to better protect human rights and ensure the successful development of European communities. Respect for human rights is first and foremost the task of national authorities. This also applies to Ukraine which is seeking to become a full member of the EU. ; Пошук нового демократичного порядку в Європі після Другої світової війни ознаменувався створенням системи захисту прав людини, яка базується на засадах верховенства права та гарантій кожній особі, яка перебуває під їх юрисдикцією, прав людини та основних свобод.Доводиться, що ефективність систем захисту прав людини у ЄС багато в чому залежить від того, наскільки ефективними є процедури щодо здійснення та контролю за виконанням зобов'язань, взятих окремими країнами. Звертається увага на те, що жодна держава не може ігнорувати цінності, які є основними для демократичної ідентичності всієї міжнародної спільноти, якої вони зобов'язані дотримуватися. Розглядаються основні інструменти та механізми Європейського Союзу, які допомагають вирішувати питання захисту прав людини у країнах-членах. Аналізується функції основних суб'єктів системи захисту прав людини, зокрема Європейського Суду з прав людини. Важливою умовою ефективної діяльності системи є міжінституціональна співпраця між Генеральним секретарем Ради Європи, Уповноваженим Ради з прав людини та Трибуналом Європейського суду з прав людини.Визначено, що одним із стандартних нормативних наборів є досягнення високого рівня захисту прав людини, тим більше, чим ефективніші процедури виконання та контролю зобов'язань, взятих на себе державами-членами Ради Європи. Таким чином, теоретичні основи, що характеризують систему захисту прав людини, свідчать про те, що в процесі створення стандартів прав людини «м'які інструменти» Ради Європи, включаючи насамперед рекомендації, займають надзвичайно важливе місце. Дуже важливим стимулом для держав-членів виконувати свої зобов'язання перед Радою Європи є не лише якість його конкретні процедури моніторингу та контролю, а й той факт, що сам Європейський Союз чітко зазначає, що країна, яка не відповідає принципам та стандартам РЄ, не має шансів на членство в ЄС.Відзначається, що процес європейської інтеграції, незалежно від рівнів, базується на розширенні сфери демократичних цінностей та стандартів для більш ефективного захисту прав людини та забезпечення успішного розвитку європейських спільнот. А повага до прав людини є перш за все завданням національних органів влади. Це стосується і України, яка прагне стати повноправним членом ЄС.

Людський потенціал є однією зі складових національного багатства, отже, при формуванні регіональної політики його розвиток має розглядатися як фактор зміцнення стійкості території. За оцінкою Світового банку, в розвинених країнах 64% в структурі національного багатства належить людському капіталу, 16% - фізичному і тільки 20% - сировинному фактору. У зв'язку з цим людський капітал та його потенціал віднесений до числа ключових факторів переходу до інноваційного типу розвитку регіону та країни в цілому.Мета дослідження – виявлення закономірностей змін та тенденцій у демографічних процесах і соціально обумовленій захворюваності населення Вінницької області, їх основних причин та можливостей покращення ситуації.Матеріали і методи дослідження. Використано методи дослідження: бібліосемантичний, системного аналізу, ретроспективного аналізу здоров'я населення в динаміці за демографічними показниками; захворюваністю за окремими класами хвороб; медичної статистики.Результати. В останні роки в Україні погіршилась проблема депопуляції - неухильного скорочення населення. Основним фактором формування демографічних процесів є суспільне здоров'я, від його рівня в значній мірі залежить розвиток таких процесів, як смертність і народжуваність, а також тривалість майбутнього життя. Таким чином, здоров'я нації визначає чисельність і якість людських ресурсів не тільки в сьогоденні, але і в майбутньому. У статті висвітлено основні проблеми формування народонаселення Вінницької області України: інтенсифікація смертності, надсмертність чоловіків, негативний природний приріст, зниження сумарного коефіцієнту народжуваності, високий рівень демографічної старості. Чисельність населення Вінницької області зменшилась за роки незалежності на 16,9% (України – на 18,1%). Загальний коефіцієнт народжуваності знизився на 30,9%, загальний коефіцієнт смертності підвищився на 33,0%, що привело до негативного природного приросту і депопуляції. Основними причинами смерті у 2019 р. стали хвороби органів кровообігу – 67,8%; новоутворення – 14,6%; травми, отруєння та інші наслідки зовнішніх факторів – 5,7%. Незважаючи на зниження показника смертності дітей до 1 року у 2 рази, чисельність дитячого населення в області зменшилася більш ніж на 100 тис. осіб. Населення похилого віку збільшилося до 300‰, що привело до регресивного типу вікової структури. Середня очікувана тривалість життя значно відстає (на 10 і більше років) від країн Західної Європи. Надані пропозиції щодо можливостей покращення демографічної ситуації і профілактики захворювань, що приводять до найбільшого числа смертей.Висновки і перспективи. Оцінюючи реальні можливості розвитку людського потенціалу в майбутньому на прикладі Вінницької області, можна побачити, що значне погіршення всіх основних медико-демографічних показників, яке сталося за останні роки ставить значні обмеження достатності людських ресурсів для подальшого стійкого розвитку області і України в цілому. Демографічні показники народонаселення України свідчать про глибоку демографічну кризу, внаслідок якої чисельність населення за роки незалежності зменшилася на 9,7 млн осіб, у Вінницькій області – на 667 тис. Є цілий ряд об'єктивних передумов для подальшої депопуляції, омолодження показників смертності від більшості хвороб, високого рівня демографічної старості тощо. Необхідно розробити нову довгострокову цільову комплексну міжгалузеву програму "Здоров'я нації", основним розділом якої повинні стати заходи з подолання демографічної кризи, які б охоплювали не тільки питання простого відтворення населення, але і його розвитку у широкому соціальному контексті. В цільову програму повинні бути включені цілі сталого розвитку ООН (ЦСР) і забезпечено контроль за їх виконанням на найвищому рівні. ; Human capital is one of the components of national wealth, therefore, its development should be considered as a factor for strengthening the stability of the territory in the formation of regional policy. The authors' analysis shows that the trends in the development of the human capital lead to a decrease in the stability of the region indicated by the aging population, reduced quality of labour potential, the development of negative migration processes and especially its intellectual characteristics and health capital.As the world practice shows, ensuring sustainable development of a region and a country as a whole is not possible without increasing human capital and its potential. Its importance in the modernization of all aspects of public life is growing steadily. According to the World Bank, in developed countries 64% of the structure of national wealth belongs to human capital, 16% to physical one and only 20% to raw materials.In this regard, the human capital and its potential are among the key factors in the transition to an innovative type of development of a region and a country as a whole.Purpose – to identify patterns of changes and trends in demographic processes and socially determined morbidity of the population of the industrial region of Ukraine, their main causes and opportunities to improve the situationMaterials and methods. The materials of the study were domestic and world scientific sources, annual collections of statistical data of the Dnipropetrovsk region and Ukraine as a whole from the demographic development and morbidity of the population; annual reports of the country's leadership and the Ministry of Health on these issues, information from the WHO Regional Office; legislative documents. Methods were used: bibliosemantic, system analysis, retrospective analysis of public health over demographic indicators (fertility, mortality, natural increase, average life expectancy, child mortality) morbidity for individual classes of diseases leading to the largest share of deaths; medical statistics: relative values, time series, assessment of trends in demographic indicators, morbidity, graphic representation of statistical data, computer technologiesResults. The development of the human capital of the population, the quantitative and qualitative potential of its reproduction is a condition, a basis and a goal of sustainable development of society and the state. State policy in the field of public life should be focused primarily on solving the most pressing, priority tasks. In recent years, Ukraine has had a problem of depopulation - a steady decline in population. Public health is the main factor in the formation of demographic processes. Moreover, its level largely affects the development of such processes as mortality and fertility as well as future life expectancy. Thus, the health of the nation determines the number and quality of human resources not only today but also in the future. The population, having a certain life and work potential, loses it at every stage of the development of generations due to injuries, diseases, abortion, stillbirth, premature mortality and so on.The article highlights the main problems of the formation of the population of the Dnipropetrovsk region of Ukraine: the intensification of mortality, male mortality, negative natural growth, a decrease in the total fertility rate, high levels of demographic aging. The population of the Vinnytsia region has decreased over the years of independence by 16.9% (Ukraine – by 18.1%). The overall fertility rate decreased by 30.9%, the overall mortality rate increased by 33.0%, which resulted in negative natural growth and depopulation. The main causes of death in 2019 were diseases of the circulatory system – 67.8%; neoplasms – 14.6%; injuries, poisoning and other consequences of external factors – 5.7%. Despite the decrease in the death rate of children under 1 year by 2 times, the number of children in the region has decreased by more than 100 thousand. people. The elderly population increased to 300 ppm, which led to a regressive type of age structure. Average life expectancy lags far behind (by 10 or more years) from the countries of Western Europe. Proposals are presented on how to improve the demographic situation and prevent diseases leading to the greatest number of deaths.Conclusions. While assessing the real opportunities for human development in the future taking Vinnytsia region as an example, we can see that the significant deterioration of all major medical and demographic indicators that has occurred in recent years puts significant limitations on human resources for further sustainable development of the region and Ukraine.Demographic indicators of the population of Ukraine indicate a deep demographic crisis, as a result of which the population has decreased by 9,7mln. people over the years of independence, in the Vinnytsia region – by 667 thousand. There are a number of objective prerequisites for further depopulation, rejuvenation of death rates from most diseases, high levels demographic old age etc. It is necessary to develop a new long-term targeted comprehensive intersectoral program "Health of the Nation", the main section of which should be measures to overcome the demographic crisis, which would cover not only the issues of simple reproduction of the population, but also its development in a broad social context. The target program should include the UN Sustainable Development Goals (SDGs) and monitor their implementation at the highest level.

У статті за мемуарами всесвітньо відомого біолога, вченого в галузіфітогеографії Генріха Вальтера (1898–1989) «Сповідь еколога» аналізується сприйняття німецьким вченим наукового життя на окупованихукраїнських землях часів Другої світової війни, відносини з українськиминауковцями. Доля Г. Вальтера тісно пов'язана з українськими землями – вінтут народився, провів перші двадцять років свого життя, а згодом повернувся під час Другої світової війни. Мемуари німецького вченого вітчизняніта зарубіжні науковці використовують як джерело для вивчення історіїнауки, однак поза увагою залишається дослідження його оцінки подійсуспільного, наукового життя часів Другої світової війни, взаємовідносинз українськими фахівцями, які залишились на окупованих землях. Після початку німецької воєнної експансії відбулись зміни в завданняхсільськогосподарських досліджень німецької аграрної науки. Війна надаламожливість підпорядкувати всі cільськогосподарські наукові установита насіннєві станції на східних окупованих територіях та привласнити результати їхньої наукової роботи. Одночасно вивчення та включення генетичних ресурсів та наукового потенціалу окупованих територіїв сільськогосподарську дослідну справу Німеччини мало слугувати «свободіхарчування» для німців. У 1942–1943 рр. українські землі стали своєрідним дослідним майданчиком для багатьох німецьких науковців. Воєнний період «за Вальтером»сприймається як низка можливостей для наукового зростання німецькогонауковця – освоєння нових територій, знайомство з іншими науковими школами, вченими, внесок у наукове забезпечення ефективного використання cільськогосподарського потенціалу окупованих земель. Але з іншогобоку – це можливість продемонструвати своє служіння державі черезпрактичне використання набутих наукових знань як фахівця, знавцямісцевих природничих умов окупованих земель, російської мови тощо. Незважаючи на більш як сорокарічний період, що розділяє описані події з датою публікації мемуарів, автор продовжує симпатизувати нацистськійполітиці в багатьох питаннях. Зображені мемуаристом картини життя українського науковогоспівтовариства демонструють, що українські науковці використовувалирізні стратегії виживання в умовах окупації. Робота в створених окупаційною владою науково-досліднихінституціях давала можливість нетільки покращити матеріально-побутовіумови життя, а й продовжитинауково-досліднудіяльність, давала шанс зберегти наукові колекції у воєнному лихолітті. Умови війни стимулювали також постійно змінюватикритерії у сприйнятті людей за принципом «свій-чужий», незважаючина пропаганду та нав'язані стереотипи. Однак колоніальний характерокупаційної політики створював імітацію свободи наукової думки, інтеграції українського наукового соціуму в німецький науковий простір.Науковий потенціал українських земель використовувався німецькоюокупаційною владою лише для максимального освоєння в усіх вимірах захопленої території. Ключові слова: Друга світова війна, Україна, аграрна наука,сільськогосподарська дослідна справа, окупація, картографічнаекспедиція, Крайовий інститут сільськогосподарської ботаніки,Г. Вальтер, Г. Махов, Ю. Клеопов. ; The article – based on the "Confessions of an Environmentalist", a memoirby Heinrich Walter (1898–1989), a world-famousbiologist, specialist in the fieldof phytogeography – analyzes the perception by the German scholar of Ukrainianscientific life in the areas occupied during the Second World War by Germanforces and his relations with Ukrainian colleagues. The life journey of Heinrich Walter is closely related to Ukrainian lands – hewas born here, spent the first 20 years of his life in Ukraine, and later returnedduring the Second World War. The memoir mentioned is widely used by the international community of scientists as a source for studying the history of science.However, his views on evaluating the events of social and scientific life duringthe Second World War, and relationships with Ukrainian scientists living in the occupiedlands have to date received little scientific attention. After the onset of the German military expansion, changes occurredin the agenda of German agrarian science and agricultural research. The warenabled the usurpation of all agrarian scientific institutions and seed stationsas well as the results of their research work in the Eastern occupied territories.Consequentially, the studies and the incorporation of genetic resources along withthe scientific potential of the occupied territories into German research work wereenlisted to serve the "agricultural autarchy" ("Nahrungsfreiheit") of the Germanpeople and were deemed vital for the war effort. In 1942–1943, the Ukrainian lands became a sort of a scientific experimentallaboratory or platform for many German researchers. According to Walter,the military period was perceived as a complex of opportunities for the professionaldevelopment of German scientists – including the advancements in utilizationof the new territories, acquaintance with other research schools andscholars, and the scientific contributions to the efficiency of agricultural utilizationof the occupied lands. On the other hand, it was an opportunity to demonstrateto the German state the value of their professional service through practicaluse of scientific knowledge gained in their professional fields, as experts onthe local natural conditions encountered in the occupied lands, their knowledgeof Russian, etc. Despite a gap of more than 40 years between the publishingof the Walter memoir in 1980 and the times depicted in them, the author continuedto show his sympathy for Nazi policies on a range of multiple matters. The life of the Ukrainian scientific community as depicted by the author illustratesthat under the occupation, Ukrainian scholars employed various differentsurvival strategies. Work at research institutions estblished by the occupation authoritiesallowed them to improve living conditions and continue research activities,and permitted them to preserve the scientific collections on hands in the midstof military conflict. The war conditions constantly served to stimulate changesbased on the principle of the binary criterion "friend/foe" in the perception of otherpeople, despite the extensive propaganda and stereotypes imposed. However,the colonial nature of the occupation policy succeeded in creating an illusionof the purported "freedom of scientific thought", and integration of the Ukrainianscientific community into the architecture of the German scientific field. Thescientific potential of Ukrainian land was used by German occupation authoritiesonly to maximize the utilization of the occupied territory in all its dimensions. Keywords: the Second World War, Ukraine, agricultural science, agriculturalresearch, occupation, cartographic expedition, Regional Instituteof Agricultural Botany, H. Walter, H. Makhov, Yu. Kleopov. ; В статье по мемуарам всемирно известного биолога, ученого в отрасли фитогеографии Генриха Вальтера (1898–1989) «Исповедь эколога» анализируется восприятие немецким ученым научной жизни на оккупированных украинских землях времен Второй мировой войны, отношения с украинскими учеными. Судьба Г. Вальтера тесно связана с украинскими землями – он здесь родился, провел первые двадцать лет своей жизни, а со временем вернулся во время Второй мировой войны. Мемуары немецкого ученого отечественные и зарубежные ученые используют как источник для изучения истории науки, однако без внимания остается исследование его оценки событий общественной, научной жизни времен Второй мировой войны, взаимоотношений с украинскими специалистами, которые остались на оккупированных землях. После начала немецкой военной экспансии произошли изменения в задачах сельскохозяйственных исследований немецкой военной науки. Война предоставила возможность подчинить все сельскохозяйственные научные учреждения и семенные станции на восточных оккупированных территориях и присвоить результаты их научной работы. Одновременно изучение и включение генетических ресурсов и научного потенциала оккупированных территорий в сельскохозяйственное исследовательское дело Германии должно было служить «свободе продовольствия» для немцев. В 1942–1943 гг. украинские земли стали своеобразной исследовательской площадкой для многих немецких ученых. Военный период «по Вальтеру» воспринимается как ряд возможностей для научного роста немецкого ученого – освоение новых территорий, знакомство с другими научными школами, учеными, вклад в научное обеспечение эффективного использования сельскохозяйственного потенциала оккупированных земель. Но с другой стороны – это возможность продемонстрировать свое служение государству путем практического использования приобретенных научных знаний как специалиста, знатока местных природных условий оккупированных земель, русского языка и т.д. Несмотря на более чем сорокалетний период, отделяющий описываемые события от даты публикации мемуаров, автор продолжает симпатизировать нацистской политике по многим вопросам. Изображенные мемуаристом картины жизни украинского научного сообщества демонстрируют, что украинские ученые использовали разные стратегии выживания в условиях оккупации. Работа в созданных оккупационной властью научно-исследовательских институциях давала возможность не только улучшить материально-бытовые условия жизни, но и продолжить научно-исследовательскую деятельность, давала шанс сохранить научные коллекции в военном лихолетье. Условия войны стимулировали также к постоянным изменениям критериев в восприятии людей по принципу «свой-чужой», несмотря на пропаганду и навязанные стереотипы. Но колониальный характер оккупационной политики создавал имитацию свободы научного мнения, интеграции украинского научного социума в немецкое научное пространство. Научный потенциал украинских земель использовался немецкой оккупационной властью только для максимального освоения во всех измерениях захваченной территории. Ключевые слова: Вторая мировая война, Украина, аграрная наука, сельскохозяйственное исследовательское дело, оккупация, картографическая экспедиция, Краевой институт сельскохозяйственной ботаники, Г. Вальтер, Г. Махов, Ю. Клеопов.

Based on the theoretical basis and empirical data, the article discusses from the sociological point of view the problem of identity development within the framework of the reform of local government, namely within the process of creating the united territorial communities.Understanding identity as a person's property to feel belonging to a group, the author focuses on the issues of its change in rural communities that have joined the process of reforming local self-government.Based on the analysis of information on the first elections in the united communities of Zaporizhzhia and Lviv regions, a general social portrait of the current head of the united territorial community was developed.The author analyzes the recent results of community association and expressed the opinion that the structural process of construction of territorial units is characterized in general by the same regional trends, caused by more or less equivalent community consciousness of the entire rural population of the country.At the same time, there are differences in the results of the restructuring of power in different parts of the country, namely the spread of tendencies of ignorance and the opposition to decentralization in the West and the success of the restructuring of local authorities in the East of Ukraine.This is due, according to the author, to a greater degree of traditionalist identity in the western regions and an increase in the modern identity component in the eastern regions.Attention is drawn to the fact that decentralization, which is accompanied by the transformation of the boundaries of the rural community, raises problems of identity change.There is a problem of forming the perception of the new community of the united community as an ident for the rural man.It is revealed that decentralization in Ukraine, in particular the creation of united territorial communities, will have as a result of the destruction of the traditionalist identity of a person living in rural areas, the erosion of the communal content of interpersonal relations through the weakening of communal ties, which, in turn, the question of the future effectiveness of the system of local self-government, the mechanism of which is being built, since the essence of such a model of management is the collective solution of problems of local importance on the basis of a single identity .In this context, the author proposes to distinguish between the traditional community and the modernized community.The study focuses on the specific features of a modernized community, which, on the one hand, relate it in some respects to the urban community, and on the other hand, characterize it as a hybrid of the community and the urban community.At the same time, members of the united community will in the future form a new identity that is not inherited, but constructed on the basis of formal principles, rather than cultural attributes.The researcher concludes that it is problematic to achieve the goal of decentralization reform, which was declared by the authorities, to create a capable local government that will address all local issues and bear responsibility for it, because the community of unions as a means of transformation does not take into account the complexities of identity. ; Опираясь на теоретические основы и эмпирические данные, в статье рассматривается с социологической точки зрения проблематика развития идентичности в рамках реформирования местной власти, а именно в границах процесса создания объединенных территориальных общин. Понимая идентичность как свойство человека чувствовать свою принадлежность к какой-либо группе, социуму, автором сосредоточено внимание на вопросах ее изменения в сельских общинах, которые включились в процесс реформирования местного самоуправления.На основании анализа информации о первых выборах в объединенных общинах Запорожской и Львовской областях разработан общий социальный портрет современного председателя ОТГ. Автором проанализированы последние результаты объединения общин и высказано мнение о том, что структурно процесс строительства территориальных единиц характеризуется в целом одинаковыми региональными тенденциями, обусловленными более или менее равнозначным общинным сознанием всего сельского населения страны. В то же время существуют различия в результатах реформирования власти в разных частях страны, а именно распространение тенденций игнорирования и сопротивления децентрализации на Западе и успеха перестройки местной власти на Востоке Украины. Это объясняется, по мнению автора, большей степенью традиционалистской составляющей идентичности в западных областях и увеличением модерновой составляющей идентичности в восточных регионах.Обращено внимание на то, что децентрализация, которая сопровождается трансформацией границ сельской общины, порождает проблемы изменения идентичности. Возникает проблема формирования восприятия нового сообщества объединенной общины идентентом для сельского человека.Выяснено, что децентрализация в Украине, в частности именно создание ОТГ, будет иметь своим следствием разрушения традиционалистской идентичности человека, проживающего в сельской местности, стирание общинного содержания межличностных отношений путем ослабления общинных связей, что в свою очередь ставит вопрос о будущей эффективности системы местного самоуправления, механизм которой строится, ведь сущностью такой модели управления является коллективное решение проблем местного значения на почве общей идентичности. В этом контексте автором предлагается различать традиционную общину и модернизированную общину.В исследовании акцентируется внимание на специфических признаках модернизированной общины, которые, с одной стороны, роднят её в некоторых аспектах с городским сообществом, а с другой, характеризуют её в качестве гибрида общины и городского сообщества. При этом у членов объединенной общины в дальнейшем будет формироваться новая идентичность, которая не наследуется, а конструируется на основе формальных принципов, а не культурных признаков.Исследователем делается вывод о проблематичности достижения задекларированной властью цели реформы децентрализации – создание способной местной власти, которая будет решать все местные вопросы и нести за это ответственность, потому что объединение общин, как средство трансформации, не учитывает сложных аспектов идентичности. ; Спираючись на теоретичне підґрунтя та емпіричні дані, у статті розглядається з соціологічної точки зору проблематика розвитку ідентичності у рамках реформування місцевої влади, а саме в межах проце-су створення об'єднаних територіальних громад. Розуміючи ідентичність як властивість людини відчу-вати свою приналежність до якої-небудь групи, соціуму, автором зосереджено увагу на питаннях її зміни у сільських громадах, які включилися у процес реформування місцевого самоврядування. На підставі аналізу інформації про перші вибори в об'єднаних громадах Запорізької та Львівській областях розроблений загальний соціальний портрет сучасного голови ОТГ. Автором проаналізовані останні результати об'єднання громад і висловлена думка про те, що структурно процес будування тери-торіальних одиниць характеризується в цілому однаковими регіональними тенденціями, обумовленими більш-менш рівнозначною общинною свідомістю всього сільського населення країни. Водночас існують відмінності у результатах перебудови влади у різних частинах країни, а саме поширення тенденцій ігно-рування і спротиву децентралізації на Заході й успіху перебудови місцевої влади на Сході України. Це пояснюється, на думку автора, більшим ступенем традиціоналістської складової ідентичності у західних областях і збільшенням модернової складової ідентичності у східних регіонах.Звернута увага на те, що децентралізація, яка супроводжується трансформацією меж сільської грома-ди, породжує проблеми зміни ідентичності. Виникає проблема формування сприйняття нової спільноти об'єднаної громади ідентентом для сільської людини.З'ясовано, що децентралізація в Україні, зокрема саме створення ОТГ, буде мати своїм наслідком руйнування традиціоналістської ідентичності людини, яка проживає у сільській місцевості, стирання общинного змісту міжособистісних відносин шляхом ослаблення общинних зв'язків, що в свою чергу ставить питання про майбутню ефективність системи місцевого самоврядування, механізм якої будуєть-ся, адже сутністю такої моделі управління є колективне вирішення проблем місцевого значення на ґрунті єдиної ідентичності. В цьому контексті автором пропонується розрізняти традиційну громаду і модерні-зовану громаду. В дослідженні акцентується увага на специфічні ознаки модернізованої громади, які, з одного боку, споріднюють її в деяких аспектах з міським співтовариством, а з іншого – характеризують її у якості гібриду громади і міського співтовариства. При цьому у членів об'єднаної громади в подальшому буде формуватися нова ідентичність, яка не успадковується, а конструюється на основі формальних прин-ципів, а не культурних ознак.Дослідником робиться висновок щодо проблематичності досягнення задекларованої владою мети реформи децентралізації – створення спроможної місцевої влади, яка буде вирішувати усі місцеві питан-ня і нести за це відповідальність, бо об'єднання громад, як засіб трансформації, не враховує складних аспектів ідентичності.

In presented clause by the author are analyzed space-inoplanetary prospects of the future mankind, the further knowledge of the Universe and scientific and technical development during an epoch of modern information-highly technological progress. The urgency of the given research is caused by fundamental changes in ability to live, in particular, in spiritual activity, a human society (especially youth) under influence of information-highly technological scientific and technical progress, development of near space and globalization and as other planetary and space phenomena which occur at the present stage of development of a civilization and concern the vital interests of all mankind and each person and its spirituality. Today globalization and other planetary-space phenomena are consequence of that new achievements of mankind, first of all information-highlytechnological, staticized defining and vital aspects existence of mankind.It is proved, that in the third millenium the mankind should carry out revolutionary turn to new forms civilization progress, spiritual, mental and anthropological crisis, ІІІ world war, and with it crash of a civilization differently will come. Therefore we develop the scheme of revolutionary and spiritual development of mankind. According to which, after scientific and technical revolution and the social and economic phenomenon caused by her (the third wave) the fourth wave (information-highly technological and educational revolutions) which provide considerably new means the life-support, perfect formation and creation of a spiritually-moral society with high spirituality of initial Christians for Jesus Christ's lives takes place.No other development - economic, scientific and technical, information or technological - can deduce mankind from a historical hopelessness - crash of a civilization if this development will not be supported by spiritually-moral revolution which will lead to reorganization of consciousness, spiritually-moral qualities and values of all people.It is shown, that for positive spiritually-moral development of a civilization the new type of the person - space-inoplanetary which will represent harmony of the highest qualities of mind is necessary, to spirituality, morals, advanced intelligence, divinity at harmonious connection with the perfect physical and emotional body. Such type of the person should be directed on realization of the creative potentials in scales of the Earth and space, is capable to move and live in space in conditions advanced, highlyspiritual space-inoplanetary civilizations. It should be wise, love the God, communicate and adopt knowledge and experience of others space-inoplanetary highlyspiritual civilizations, to create for the blessing of a human society and the nature, differently mankind accident waits. Such person would feel the responsibility for a life of all planet and mankind and would realize hopelessness of the existence which have been not lit up by light of greater spiritually-moral ideas. Therefore, the world politicians, and philosophers should correct not, persons planetary-space type and it should be the strategic purpose not only philosophies of formation, but also formation in general.It is proved, that only in unity of information-highly technological progress, mind and spirituality and anthropospace of mankind probably future sew civilizations. ; У представленій статті автором аналізуються космічно-інопланетні перспективи майбутнього людства і подальшого пізнання Всесвіту та науково-технічного розвитку в епоху сучасного інформаційно-високотехнологічного прогресу. Актуальність даного дослідження зумовлена фундаментальними змінами в життєдіяльності, зокрема в духовній діяльності, людського суспільства (особливо молоді) під впливом інформаційно-високотехнологічного науково-технічного прогресу, освоєння ближнього космосу і глобалізації та інших планетарних і космічних явищ, які відбуваються на сучасному етапі розвитку цивілізації і стосуються життєво важливих інтересів всього людства і кожної людини та її духовності. Сьогодні космізація, глобалізація й інші планетарно-космічні явища є наслідком того, що нові здобутки людства, насамперед інформаційно-високотехнологічні, актуалізували визначальні й життєво важливі аспекти існування людства. Обґрунтовано, що у третьому тисячолітті людство повинно здійснити революційний поворот до нових форм цивілізаційного прогресу, інакше настане духовна, ментальна й антропологічна криза, ІІІ світова війна, а з нею крах цивілізації. Тому нами розроблена схема революційного і духовного розвитку людства. Згідно з нею, після науково-технічної революції і зумовленого нею соціально-економічного феномена (третьої хвилі) відбудеться четверта хвиля (інформаційно-високотехнологічна й освітня революції), які передбачають радикально нові засоби життєзабезпечення, досконалої освіти і створення духовно-морального суспільства з високою духовністю первісних християн за життя Ісуса Христа. Ніякий інший розвиток – економічний, науково-технічний, інформаційний чи технологічний – не зможе вивести людство з історичної безвиході – краху цивілізації, якщо цей розвиток не буде підкріплений духовно-моральною революцією, яка приведе до перебудови свідомості, духовно-моральних якостей і цінностей всіх людей.Показано, що для позитивного духовно-морального розвитку цивілізації потрібен новий тип особистості – космічно-інопланетний, який буде являти собою гармонію найвищих якостей розуму, духовності, моральності, високорозвиненого інтелекту, божественності при гармонійному сполученні з довершеним фізичним та емоційним тілом, спрямований на реалізацію своїх творчих потенціалів у масштабах Землі та космосу, здатний переселитися і жити в космосі в умовах високорозвиненої, високодуховної космічно-інопланетної цивілізації, бути мудрим, любити Бога, спілкуватися і переймати знання та досвід інших космічно-інопланетних високодуховних цивілізацій, творити на благо людського суспільства та природи, інакше людство чекає катастрофа. Така людина відчувала б відповідальність за життя всієї планети і людства й усвідомлювала б безперспективність свого існування, не осяяного світлом великих духовно-моральних ідей. Тому світом мають правити не політики, а філософи, особистості планетарно-космічного типу – це має бути стратегічною метою не тільки філософії освіти, але й освіти загалом.Доведено, що тільки в єдності інформаційно-високотехнологічного прогресу, розуму і духовності та антропокосмізму людства можливе майбутнє нашої цивілізації. ; У представленій статті автором аналізуються космічно-інопланетні перспективи майбутнього людства і подальшого пізнання Всесвіту та науково-технічного розвитку в епоху сучасного інформаційно-високотехнологічного прогресу. Актуальність даного дослідження зумовлена фундаментальними змінами в життєдіяльності, зокрема в духовній діяльності, людського суспільства (особливо молоді) під впливом інформаційно-високотехнологічного науково-технічного прогресу, освоєння ближнього космосу і глобалізації та інших планетарних і космічних явищ, які відбуваються на сучасному етапі розвитку цивілізації і стосуються життєво важливих інтересів всього людства і кожної людини та її духовності. Сьогодні космізація, глобалізація й інші планетарно-космічні явища є наслідком того, що нові здобутки людства, насамперед інформаційно-високотехнологічні, актуалізували визначальні й життєво важливі аспекти існування людства. Обґрунтовано, що у третьому тисячолітті людство повинно здійснити революційний поворот до нових форм цивілізаційного прогресу, інакше настане духовна, ментальна й антропологічна криза, ІІІ світова війна, а з нею крах цивілізації. Тому нами розроблена схема революційного і духовного розвитку людства. Згідно з нею, після науково-технічної революції і зумовленого нею соціально-економічного феномена (третьої хвилі) відбудеться четверта хвиля (інформаційно-високотехнологічна й освітня революції), які передбачають радикально нові засоби життєзабезпечення, досконалої освіти і створення духовно-морального суспільства з високою духовністю первісних християн за життя Ісуса Христа. Ніякий інший розвиток – економічний, науково-технічний, інформаційний чи технологічний – не зможе вивести людство з історичної безвиході – краху цивілізації, якщо цей розвиток не буде підкріплений духовно-моральною революцією, яка приведе до перебудови свідомості, духовно-моральних якостей і цінностей всіх людей.Показано, що для позитивного духовно-морального розвитку цивілізації потрібен новий тип особистості – космічно-інопланетний, який буде являти собою гармонію найвищих якостей розуму, духовності, моральності, високорозвиненого інтелекту, божественності при гармонійному сполученні з довершеним фізичним та емоційним тілом, спрямований на реалізацію своїх творчих потенціалів у масштабах Землі та космосу, здатний переселитися і жити в космосі в умовах високорозвиненої, високодуховної космічно-інопланетної цивілізації, бути мудрим, любити Бога, спілкуватися і переймати знання та досвід інших космічно-інопланетних високодуховних цивілізацій, творити на благо людського суспільства та природи, інакше людство чекає катастрофа. Така людина відчувала б відповідальність за життя всієї планети і людства й усвідомлювала б безперспективність свого існування, не осяяного світлом великих духовно-моральних ідей. Тому світом мають правити не політики, а філософи, особистості планетарно-космічного типу – це має бути стратегічною метою не тільки філософії освіти, але й освіти загалом.Доведено, що тільки в єдності інформаційно-високотехнологічного прогресу, розуму і духовності та антропокосмізму людства можливе майбутнє нашої цивілізації.

Each of works by V. Koshelyanko has been occupied a separate place in Ukrainian literature, although the literary fate of each of these works is determined not only by the author or characteristic features of the novel themselves, but also, to a large extent, by questions of classification, perception, labeling and, eventually, by publication. A similar uncertain situation is also observed in the assessment of contemporary critics and literary criticism of the place of creative writing of the writer in the modern literary process. Therefore, there was an urgent need for a comprehensive literary analysis of V. Kozhelyanko's popular novels today, which, in addition to the conclusions about the significance of Bukovinian prose and the aspect of the critical consideration of ten novels of the writer. It will promote a deeper understanding of genre, stylistic, and others functional changes of newmodern, postmodern novels in the literary process of Ukraine. That is what determines the relevance of the article. The purpose of the article is to carry out a comprehensive literary analysis of the basics of Vasyl Kozhelyanko's prose class-ification in the Ukrainian literary space; to identify genrestyle features of his novels, to define genre markers, stylistic characteristics, ideological and thematic content, and to find out the cultural, social and mental significance of V. Kozhelyanko's prose, his place among contemporaries. The choice of methods of resea-rch is predetermined by the general purpose, specific tasks of work and the specifics of the analyzed object. The leading ones, however, are cultural-historical and comparative methods. In general, methodological directions are involved in the work - biographical, historical-comparative, cultural-historical, phenomenological (receptive), structural (structural) analysis. The scientific novelty of the results was obtained that in the article author had made for the first time before the scientific circulation introduced, a new empirical material, which in this volume has not yet been the subject of literary studies; on the basis of the collected material, including the prose works by V. Kozhelanko and foreign authors, it containts a complex monographic study of the trends of the modern novels (among the XX-early ХХІст.) in the Ukrainian literature, which was performed on the example of novels by V. Kozhelanko. Therefore, it is possible to make such conclusions that the prose of V. Kozhelyanka's work is considered in the search for the genrestyle basis for the classification of the great prose of V. Kozhelanko. After analyzing some aspects of prose texts, such as: the image of the national hero, the role of women's images in the prose of V. Koshelyanko, the historian and political figures in the writer's parody prose, the urban novel in the genre-style palette of roman-romantics of the author, the historical and detective novels and the implementation of the chronotop in them as a distinctive genre marker, the emphasis on the mental mistakes of the Ukrainian nat-nation as a leitmotif of the creative intention of V. Kozhelanka, it was create a new classification of his novels. From the point of view of the structural, descriptive, receptive and post-structural approaches of literary science, we have good reasons to speak about V. Kozhelanko's work as a model of good quality prose in the different genre markers. ; Chacune des œuvres de V. Kozhelyanko occupe une place à part dans la littérature ukrainienne, bien que son destin littéraire soit déterminé non seulement par l'auteur, ni par les caractéristiques de l'œuvre même, mais aussi, à de nombreux égards, par des questions de classification, de perception, d'étiquetage et enfin - par la publication et les caractéristiques la réception. Ce sont les différences dans l'interprétation et la classification de la prose de V. Kozhelyanko qui déterminent la pertinence de l'article. Le but de cet article est de réaliser une analyse littéraire complète des bases de la classification de la prose de Vasily Kozhelyanko dans l'espace littéraire ukrainien; identifiez les caractéristiques de ses romans dans le style de genre, identifiez les marqueurs de genre, les caractéristiques de style, le contenu idéologique et thématique et découvrez la signification culturologique et socio-mentale de la prose de V. Kozhelyanko, sa place parmi les écrivains contemporains. Le choix des méthodes de recherche est déterminé par l'objectif général, les tâches spécifiques du travail et les spécificités de l'objet considéré. Les méthodes de référence sont toutefois des méthodes culturo-historiques et comparatives. Au total, des pistes méthodologiques sont impliquées dans le travail - analyse biographique, historique-comparée, culturelle-historique, phénoménologique (réceptive), structurelle (structurelle). La nouveauté scientifique de la recherche réside dans le fait que, pour la première fois dans l'article, un nouveau matériau empirique a été introduit dans la circulation scientifique, qui, dans un tel volume, n'a pas encore fait l'objet d'études littéraires; Sur la base du matériel recueilli, y compris des œuvres en prose de V. Kozhelyanko et d'auteurs étrangers, la prose de V. Kozhelanka a été classée. Sur la base de l'analyse, nous pouvons tirer les conclusions suivantes: les œuvres originales de V. Kozhelyanko sont prises en compte dans la clé de recherche de la base de genre de la classification. Après avoir analysé certains aspects des textes en prose (l'image d'un héros national, le rôle des personnages féminins dans la prose de V. Kozhelyanka, des personnages historiques et politiques dans la parodie de la parodie de l'auteur, le roman urbain dans la palette des romans de l'auteur, des romans historiques et policiers et la mise en œuvre du chronotope comme résolution marqueur de genre, mettant l'accent sur les erreurs mentales de la nation ukrainienne en tant que leitmotiv de l'intention créatrice de V. Kozhelyanko) en termes de structure, de description, de réceptivité et de poststru approche littéraire température de la science, nous avons de bonnes raisons de parler du travail de V. Kozhelyanko comme un échantillon de la prose de haute qualité des différentes tendances dans neomodernistic contemporaine et styles postmodernes. ; Каждое из произведений В. Кожелянко занимает отдельную нишу в украинской литературе, хотя литературная судьба каждого из них определена не только и не столько автором или характерными признаками самих произведений, но также, во многом, вопросами классификации, восприятия, маркировки и наконец – изданием и особенностями рецепции. Именно расхождения в трактовке и классификации прозы В. Кожелянко и обуславливают актуальность статьи. Цель статьи - осуществить комплексный литературоведческий анализ основ классификации прозы Василия Кожелянко в украинском литературном пространстве; выявить жанрово-стилевые особенности его романов, определить жанровые маркеры, стилевые характеристики, идейно-тематическое содержание и выяснить культурологическое и общественно-ментальное значение прозы В. Кожелянко, его место среди писателей-современников. Выбор методов исследования обусловлен общей целью, конкретными задачами работы и спецификой рассматриваемого объекта. Ведущими являются, однако, культурно-исторический и компаративистичних методы. Всего в работе привлекаются методологические направления – биографический, историко-сравнительный, культурно-исторический, феноменологический (рецептивный), структуральное (структурный) анализ. Научная новизна исследования заключается в том, что в статье впервые в научный оборот введен новый эмпирический материал, который в таком объеме еще не был предметом литературоведческих исследований; на основе собранного материала, включая прозаические произведения В. Кожелянко и зарубежных авторов, выполнено классификацию прозы В. Кожелянка. Исходя из анализа, можно сделать следующие выводы: романное творчество В. Кожелянко рассмотрено в ключе поиска жанрово-стилевой основу классификации. Проанализировав некоторые аспекты прозаических текстов (образ национального героя, роль женских образов в прозе В. Кожелянка, исторические, политические фигуры в пародийнойЇ прозе писателя, урбанистический роман в жанрово-стилевой палитре романистики исследуемого автора, исторический и детективный романы и реализация хронотопа в них как разрешающую жанровый маркер, акцентирование на ментальных ошибках украинской нации как лейтмотив творческой интенции В. Кожелянко) с точки зрения структурного, описательного, рецептивного и постструктурный подходов литературоведческой науки, имеем веские основания говорить о творчестве В. Кожелянко как об образце качественной прозы различных направлений современного неомодернистического и постмодернистического стилей. ; Кожне з творів В. Кожелянко займає окрему нішу в українській літературі, хоча літературна доля кожного з них визначена не тільки і не стільки автором або характерними ознаками самих творів, але також, багато в чому, питаннями класифікації, сприйняття, маркування і нарешті - виданням і особливостями рецепції. Саме розбіжності в трактуванні і класифікації прози В. Кожелянко і обумовлюють актуальність статті. Мета статті - здійснити комплексний літературознавчий аналіз основ класифікації прози Василя Кожелянка в українському літературному просторі; виявити жанрово-стильові особливості його романів, визначити жанрові маркери, стильові характеристики, ідейно-тематичне зміст і з'ясувати культурологічне і суспільно-ментальне значення прози В. Кожелянко, його місце серед письменників-сучасників. Вибір методів дослідження обумовлений спільною метою, конкретними завданнями роботи і специфікою даного об'єкту. Провідними є, однак, культурно-історичний і компаративістичних методи. Всього в роботі залучаються методологічні напрямки - біографічний, історико-порівняльний, культурно-історичний, феноменологічний (рецептивний), структуральне (структурний) аналіз. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в статті вперше в науковий обіг введено новий емпіричний матеріал, який в такому обсязі ще не був предметом літературознавчих досліджень; на основі зібраного матеріалу, включаючи прозові твори В. Кожелянко і зарубіжних авторів, виконано класифікацію прози В. Кожелянка. Виходячи з аналізу, можна зробити наступні висновки: романний творчість В. Кожелянко розглянуто в ключі пошуку жанрово-стильової основу класифікації. Проаналізувавши деякі аспекти прозових текстів (образ національного героя, роль жіночих образів у прозі В. Кожелянка, історичні, політичні фігури в пародійнойЇ прозі письменника, урбаністичний роман в жанрово-стильовій палітрі романістики досліджуваного автора, історичний і детективний романи і реалізація хронотопу в них як роздільну жанровий маркер, акцентування на ментальних помилках української нації як лейтмотив творчої інтенції В. Кожелянко) з точки зору структурного, описового, рецептивного і постстру турний підходів літературознавчої науки, маємо вагомі підстави говорити про творчість В. Кожелянко як про зразок якісної прози різних напрямків сучасного неомодерністіческого і постмодерністична стилів.

Each of works by V. Koshelyanko has been occupied a separate place in Ukrainian literature, although the literary fate of each of these works is determined not only by the author or characteristic features of the novel themselves, but also, to a large extent, by questions of classification, perception, labeling and, eventually, by publication. A similar uncertain situation is also observed in the assessment of contemporary critics and literary criticism of the place of creative writing of the writer in the modern literary process. Therefore, there was an urgent need for a comprehensive literary analysis of V. Kozhelyanko's popular novels today, which, in addition to the conclusions about the significance of Bukovinian prose and the aspect of the critical consideration of ten novels of the writer. It will promote a deeper understanding of genre, stylistic, and others functional changes of newmodern, postmodern novels in the literary process of Ukraine. That is what determines the relevance of the article. The purpose of the article is to carry out a comprehensive literary analysis of the basics of Vasyl Kozhelyanko's prose class-ification in the Ukrainian literary space; to identify genrestyle features of his novels, to define genre markers, stylistic characteristics, ideological and thematic content, and to find out the cultural, social and mental significance of V. Kozhelyanko's prose, his place among contemporaries. The choice of methods of resea-rch is predetermined by the general purpose, specific tasks of work and the specifics of the analyzed object. The leading ones, however, are cultural-historical and comparative methods. In general, methodological directions are involved in the work - biographical, historical-comparative, cultural-historical, phenomenological (receptive), structural (structural) analysis. The scientific novelty of the results was obtained that in the article author had made for the first time before the scientific circulation introduced, a new empirical material, which in this volume has not yet been the subject of literary studies; on the basis of the collected material, including the prose works by V. Kozhelanko and foreign authors, it containts a complex monographic study of the trends of the modern novels (among the XX-early ХХІст.) in the Ukrainian literature, which was performed on the example of novels by V. Kozhelanko. Therefore, it is possible to make such conclusions that the prose of V. Kozhelyanka's work is considered in the search for the genrestyle basis for the classification of the great prose of V. Kozhelanko. After analyzing some aspects of prose texts, such as: the image of the national hero, the role of women's images in the prose of V. Koshelyanko, the historian and political figures in the writer's parody prose, the urban novel in the genre-style palette of roman-romantics of the author, the historical and detective novels and the implementation of the chronotop in them as a distinctive genre marker, the emphasis on the mental mistakes of the Ukrainian nat-nation as a leitmotif of the creative intention of V. Kozhelanka, it was create a new classification of his novels. From the point of view of the structural, descriptive, receptive and post-structural approaches of literary science, we have good reasons to speak about V. Kozhelanko's work as a model of good quality prose in the different genre markers. ; Chacune des œuvres de V. Kozhelyanko occupe une place à part dans la littérature ukrainienne, bien que son destin littéraire soit déterminé non seulement par l'auteur, ni par les caractéristiques de l'œuvre même, mais aussi, à de nombreux égards, par des questions de classification, de perception, d'étiquetage et enfin - par la publication et les caractéristiques la réception. Ce sont les différences dans l'interprétation et la classification de la prose de V. Kozhelyanko qui déterminent la pertinence de l'article. Le but de cet article est de réaliser une analyse littéraire complète des bases de la classification de la prose de Vasily Kozhelyanko dans l'espace littéraire ukrainien; identifiez les caractéristiques de ses romans dans le style de genre, identifiez les marqueurs de genre, les caractéristiques de style, le contenu idéologique et thématique et découvrez la signification culturologique et socio-mentale de la prose de V. Kozhelyanko, sa place parmi les écrivains contemporains. Le choix des méthodes de recherche est déterminé par l'objectif général, les tâches spécifiques du travail et les spécificités de l'objet considéré. Les méthodes de référence sont toutefois des méthodes culturo-historiques et comparatives. Au total, des pistes méthodologiques sont impliquées dans le travail - analyse biographique, historique-comparée, culturelle-historique, phénoménologique (réceptive), structurelle (structurelle). La nouveauté scientifique de la recherche réside dans le fait que, pour la première fois dans l'article, un nouveau matériau empirique a été introduit dans la circulation scientifique, qui, dans un tel volume, n'a pas encore fait l'objet d'études littéraires; Sur la base du matériel recueilli, y compris des œuvres en prose de V. Kozhelyanko et d'auteurs étrangers, la prose de V. Kozhelanka a été classée. Sur la base de l'analyse, nous pouvons tirer les conclusions suivantes: les œuvres originales de V. Kozhelyanko sont prises en compte dans la clé de recherche de la base de genre de la classification. Après avoir analysé certains aspects des textes en prose (l'image d'un héros national, le rôle des personnages féminins dans la prose de V. Kozhelyanka, des personnages historiques et politiques dans la parodie de la parodie de l'auteur, le roman urbain dans la palette des romans de l'auteur, des romans historiques et policiers et la mise en œuvre du chronotope comme résolution marqueur de genre, mettant l'accent sur les erreurs mentales de la nation ukrainienne en tant que leitmotiv de l'intention créatrice de V. Kozhelyanko) en termes de structure, de description, de réceptivité et de poststru approche littéraire température de la science, nous avons de bonnes raisons de parler du travail de V. Kozhelyanko comme un échantillon de la prose de haute qualité des différentes tendances dans neomodernistic contemporaine et styles postmodernes. ; Каждое из произведений В. Кожелянко занимает отдельную нишу в украинской литературе, хотя литературная судьба каждого из них определена не только и не столько автором или характерными признаками самих произведений, но также, во многом, вопросами классификации, восприятия, маркировки и наконец – изданием и особенностями рецепции. Именно расхождения в трактовке и классификации прозы В. Кожелянко и обуславливают актуальность статьи. Цель статьи - осуществить комплексный литературоведческий анализ основ классификации прозы Василия Кожелянко в украинском литературном пространстве; выявить жанрово-стилевые особенности его романов, определить жанровые маркеры, стилевые характеристики, идейно-тематическое содержание и выяснить культурологическое и общественно-ментальное значение прозы В. Кожелянко, его место среди писателей-современников. Выбор методов исследования обусловлен общей целью, конкретными задачами работы и спецификой рассматриваемого объекта. Ведущими являются, однако, культурно-исторический и компаративистичних методы. Всего в работе привлекаются методологические направления – биографический, историко-сравнительный, культурно-исторический, феноменологический (рецептивный), структуральное (структурный) анализ. Научная новизна исследования заключается в том, что в статье впервые в научный оборот введен новый эмпирический материал, который в таком объеме еще не был предметом литературоведческих исследований; на основе собранного материала, включая прозаические произведения В. Кожелянко и зарубежных авторов, выполнено классификацию прозы В. Кожелянка. Исходя из анализа, можно сделать следующие выводы: романное творчество В. Кожелянко рассмотрено в ключе поиска жанрово-стилевой основу классификации. Проанализировав некоторые аспекты прозаических текстов (образ национального героя, роль женских образов в прозе В. Кожелянка, исторические, политические фигуры в пародийнойЇ прозе писателя, урбанистический роман в жанрово-стилевой палитре романистики исследуемого автора, исторический и детективный романы и реализация хронотопа в них как разрешающую жанровый маркер, акцентирование на ментальных ошибках украинской нации как лейтмотив творческой интенции В. Кожелянко) с точки зрения структурного, описательного, рецептивного и постструктурный подходов литературоведческой науки, имеем веские основания говорить о творчестве В. Кожелянко как об образце качественной прозы различных направлений современного неомодернистического и постмодернистического стилей. ; Кожне з творів В. Кожелянко займає окрему нішу в українській літературі, хоча літературна доля кожного з них визначена не тільки і не стільки автором або характерними ознаками самих творів, але також, багато в чому, питаннями класифікації, сприйняття, маркування і нарешті - виданням і особливостями рецепції. Саме розбіжності в трактуванні і класифікації прози В. Кожелянко і обумовлюють актуальність статті. Мета статті - здійснити комплексний літературознавчий аналіз основ класифікації прози Василя Кожелянка в українському літературному просторі; виявити жанрово-стильові особливості його романів, визначити жанрові маркери, стильові характеристики, ідейно-тематичне зміст і з'ясувати культурологічне і суспільно-ментальне значення прози В. Кожелянко, його місце серед письменників-сучасників. Вибір методів дослідження обумовлений спільною метою, конкретними завданнями роботи і специфікою даного об'єкту. Провідними є, однак, культурно-історичний і компаративістичних методи. Всього в роботі залучаються методологічні напрямки - біографічний, історико-порівняльний, культурно-історичний, феноменологічний (рецептивний), структуральне (структурний) аналіз. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в статті вперше в науковий обіг введено новий емпіричний матеріал, який в такому обсязі ще не був предметом літературознавчих досліджень; на основі зібраного матеріалу, включаючи прозові твори В. Кожелянко і зарубіжних авторів, виконано класифікацію прози В. Кожелянка. Виходячи з аналізу, можна зробити наступні висновки: романний творчість В. Кожелянко розглянуто в ключі пошуку жанрово-стильової основу класифікації. Проаналізувавши деякі аспекти прозових текстів (образ національного героя, роль жіночих образів у прозі В. Кожелянка, історичні, політичні фігури в пародійнойЇ прозі письменника, урбаністичний роман в жанрово-стильовій палітрі романістики досліджуваного автора, історичний і детективний романи і реалізація хронотопу в них як роздільну жанровий маркер, акцентування на ментальних помилках української нації як лейтмотив творчої інтенції В. Кожелянко) з точки зору структурного, описового, рецептивного і постстру турний підходів літературознавчої науки, маємо вагомі підстави говорити про творчість В. Кожелянко як про зразок якісної прози різних напрямків сучасного неомодерністіческого і постмодерністична стилів.

Concept of semiotics by Theodor Adorno is comprehended in two main areas: the discovery of philosophical correlations and significance for the assessment of educational processes in modern Ukraine. The essential link of criticism of Adorno "half-education" with an understanding of goals and means of proper education is pointed out. Proper education is analyzed as effective education, which is countered by imitations of education, which appears as half-life. If secondary education is a substitute for education by its ersatzes in the form of numerous its reifications in a mass society, then half-life also appears as a substitute for effective action by accentuation on its means, which is imperceptibly, but invariably, substituting its goals. In the field of education, such half-dwellers are provided with educational services that are supposedly intended to ensure the unbreakable functioning of educational institutions, but in practice displaced from education its orientation towards the education of a person. Setting up education, constantly overcoming the existing and directing to positive as counter-faculty in the semester is replaced by the systematic implementation of the norms of consumption of educational services. In the field of legislative support of the educational sphere of Ukraine, there is a return to the definition of its tasks in terms of "educational services" and the reduction of educational tasks of the individual and the orientation of educational institutions to meet the educational needs of the learner. These negative changes became noticeable in comparison with the progressive Law of Ukraine "On Higher Education" in 2014 compared to the ambiguous Law of Ukraine "On Education" in 2017. The necessity of corresponding corrections of educational strategies, which should orient the person to effective education as the education of higher achievements rather than the fulfillment of norms, is grounded on the return of the elitist essence of education in opposition to its egalitarian character, which is taking place during the last decade. ; Концепт напівосвіти Теодора Адорно осмисле­но у двох основних площинах: виявлення філософ­ських кореляцій та значущості для оцінки освітніх процесів у сучасній Україні. Зазначено сутнісний зв'язок критики Адорно напівосвіти з осмисленням цілей і засобів здійснення належної освіти. Належна освіта проаналізована як освіта дієва, яка протистоїть імітаціям освіти, які постають як напівдії. Якщо на­півосвіта є заміною освіти її ерзацами у вигляді численних її реїфікацій у масо­вому суспільстві, то напівдія також постає як заміщення ефективної дії ак­центуацією на її засобах, які непомітно, але стійко заміщують її цілі. У сфері освіти такими напівдіями постають освітні послуги, які нібито покликані за­безпечувати незбитковість функціонування освітніх закладів, однак на прак­тиці витісняють з освіти її націленість на виховання (Bildung) особистості. Налаштування на здобуття освіти, на постійне подолання наявного і спряму­вання до позитивного як контрфактичного у напівосвіти заміщується систе­матичним виконанням нормативів споживання освітніх послуг. У сфері зако­нодавчого забезпечення освітньої сфери України спостерігається повернення до визначення її завдань у термінах «освітніх послуг» та редукції освітніх завдань особистості та орієнтації освітніх закладів на задоволення освітніх потреб того, хто навчається. Ці негативні зміни стали відчутними у порівнянні пере­важно прогресивного Закону України «Про вищу освіту» 2014 року з неодноз­начним Законом України «Про освіту» 2017 року. Обґрунтовано необхідність відповідних коректив освітніх стратегій, які мають орієнтувати особистість на дієву освіту як освіту вищих досягнень, а не виконання нормативів, на по­вернення елітарної сутності освіти на противагу її егалітаризації, яка трива­ла останнє десятиліття. 1. Адорно Т. (2017) Теорія напівосвіти /Т.Адорно; пер. з нім. М.Култаєвої // Філо¬софія освіти. Philosophy of Education – 2017. – № 1 (20). – С. 128-152. URL: www. philosopheducation.com Adorno, Theodor W. (2017 [1959]) Theorie der Halbbildung [In Ukrainian]. URL: www.philosopheducation.com 2. Бойченко М. (2012) На захист академічної філософії: або Чи потрібна нам філо¬софія «пост»? /М.Бойченко // Філософська думка. – 2012. – №6. – С. 104-116. URL: www.journal.philosophy.ua Boychenko M. (2012) In defense of academic philosophy: Do we need a philosophy of "post"? /M.Boychenko in: Philosophical thought. - 2012. - No. 6. - P. 104-116 [In Ukrainian]. 3. Бойченко М.І. (2011) Системний підхід у соціальному пізнанні: ціннісні і функ¬ціональні аспекти : [Монографія] / М.І. Бойченко. – К.: ПРОМІНЬ. – 320 с.Boychenko M.I. (2011) Systemic Aproach in Social Cognition: Values and Functional Aspects: [Monograph] / M.I. Boychenko - K .: PROMIN. - 320 s. [In Ukrainian]. 4. Бойченко М. (2013) Філософське осмислення умов здійснення післядипломної освіти /М.Бойченко // Гілея: науковий вісник. – К.: ВІР УАН, 2013. – Випуск 69 (№ 2). – С. 587-591. Boychenko M. (2013) Philosophical comprehension of the conditions for the implementation of postgraduate education / M.Boychenko in: Gileya: scientific bulletin. - K .: VIR UAN, 2013. - Issue 69 (No. 2). - P. 587-591 [In Ukrainian]. 5. Бойченко М. (2009) Цінності як категорія філософії освіти (соціально-філо¬софський та філософсько-антропологічний ракурси) /М.Бойченко // Філософія освіти. Philosophy of Education. – К., 2009. – № 1-2 (8). – С. 99-107. URL: www. philosopheducation.com Boychenko M. (2009) Values as a category of philosophy of education (socio-philosophical and philosophical and anthropological foreshortenings) / M.Boychenko in: Філософія освіти. Philosophy of Education. - K., 2009. - No. 1-2 (8). - P. 99-107 [In Ukrainian]. URL: www.philosopheducation.com 6. Бойченко Н. (2016) Контрфактичність цілей університетської освіти /Н.Бойченко // Філософія освіти.Philosophy of Education – 2016. – № 1 (18). – С. 136-149. URL: www.philosopheducation.com Boichenko N. (2016) Counteractuality of the Purposes of University Education /N.Boychenko in: Філософія освіти.Philosophy of Education. - 2016 - No. 1 (18). - P. 136-149 [In Ukrainian]. URL: www.philosopheducation.com 7. Горбунова Л. (2015) Філософія трансформативної освіти для дорослих: універси¬тетські стратегії і практики: монографія /Л.Горбунова. – Суми: Університетська книга. – 710 с. URL: http://ihed.org.ua/ua/rekomend-dzerela-r.html Gorbunova L. (2015) Philosophy of Transformative Adult Education: University Strategies and Practices: Monograph / L.Gorbunova. - Sumy: University book. - 710 p. [In Ukrainian]. URL: http://ihed.org.ua/ua/rekomend-dzerela-r.html 8. Зінченко В. Модель інструменталізму у філософії освіти прагматизму та нео¬прагматизму /В.Зінченко // Філософія освіти.Philosophy of Education – 2017. – № 1 (20). – С.269-279. URL: www.philosopheducation.com Zinchenko V. Model of instrumentalism in the philosophy of education of pragmatism and neopramatism / V. Zinchenko in: Філософія освіти. Philosophy of Education. - 2017 - No. 1 (20). - P. 269-279 [In Ukrainian]. URL: www.philosopheducation.com 9. Ионеско Э. (1991) Носороги. Пьесы и рассказы (Волшебный фонарь) /Э.Ионеско пер. Л. Завьяловой. – М.: Текст. – 271 с. Ionesco, Eugene (1991 [1959]) Rhinoceros [In Russian]. 10. Про вищу освіту (2014): Закон України від 1 липня 2014 року № 1556-VII // Уря¬довий кур'єр. – № 146 (5275), від 13 серпня 2014 року. – С. 7-18. On Higher Education (2014): Law of Ukraine dated July 1, 2014 No. 1556-VII in: Gov¬ernment Courier. - No. 146 (5275), dated August 13, 2014. - P. 7-18 [In Ukrainian]. 11. Про вищу освіту (2017): Закон України від 1 липня 2014 року № 1556-VII (станом на 31.10.2017) URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/page.On Higher Education (2017): Law of Ukraine dated July 1, 2014 No. 1556-VII (as of 31.10.2017)/ URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/page 12. Про вищу освіту (2002): Закон України від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ (станом на 31.10.2017) URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12/page On Higher Education (2002): Law of Ukraine of January 17, 2002 No. 2984-ІІІ (as of 31.10.2017) URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12/page 13. Про освіту (2017): Закон України від 5 вересня 2017 р. № 2145-VIII // Голос Укра¬їни. – Київ, 2017. – 27 верес. (№ 178/179). – С. 10-22. On Education (2017): Law of Ukraine dated September 5, 2017 No. 2145-VIII in: Voice of Ukraine. - Kyiv, 2017 - 27 September. (No. 178/179). - P. 10-22. 14. Про освіту (1991): Закон України від 23 травня 1991 року № 1060-XII (станом на 31.10.2017) URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12/ed19990813 On Education (1991): Law of Ukraine of May 23, 1991 No. 1060-XII (as of October 31, 2017) URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12/ed19990813 15. Кант И. (1964) Критика способности суждения / И. Кант; [пер. с нем.] // Кант И. Сочинения: в 6 т. – М. : Мысль. – Т. 5. – 564 с. Kant Immanuel (1964 [1790]) Kritik der Urteilskraft [In Russian]. 16. Култаєва М. (2017) Освіта та її деформації у сучасній культурі: до актуальності те¬орії напівосвіти Т.Адорно у сучасних соціокультурних контекстах /М.Култаєва // Філософія освіти.Philosophy of Education – 2017. – № 1 (20). – С. 153-195. URL: www.philosopheducation.com Kultaieva M. (2017) The Education and its Deformations in Contemporary Culture: a Contribution to the actuality Theodor W. Adorno's Theory of Half-education / M.Kultaieva in: Філософія освіти. Philosophy of Education. - 2017 - No. 1 (20). - P. 153-195 [In Ukrainian]. URL: www.philosopheducation.com 17. Маркс К. (1933) Капітал. Процес продукції капіталу. Том I. Книга I. /К.Маркс; переклад з нім Д. Рабінович та С. Трикоза. – К.: Партвидав ЦК КП(б)У. – 840 с. Marx, Karl (1933 [1867]) Kapital. Kritik der Politischen Ökonomie [In Ukrainian]. 18. Лукач Д. (1987) Что означает «позитивность» у молодого Гегеля? /Д.Лукач [пер. с нем.] // Лукач Д. Молодой Гегель и проблемы капиталистического общества. – М.: Наука. – 616 с. Lukacs, Georg (1987 [1967]) Der junge Hegel und die Probleme der kapitalistischen Gesellschaft [In Russian]. 19. Луман Н. (2007) Введение в системную теорию / Н. Луман ; [под ред. Дирка Беккера, пер. с нем. К.Тимофеева]. – М.: Логос. – 360 с. Luhmann, Nicklas (2007 [2002]) Einführung in die Systemtheorie. Hrsg. v. Dirk Becker [In Russian]. 20. Луман Н. (2009) Общество общества / Н. Луман ; [пер. с нем. А. Антонов¬ский, Б. Скуратов, К. Тимофеева]. – М.: Логос, ИТДГК «Гнозис». – Часть V.Самоописания. – 320 с. Luhmann, Nicklas (2009 [1998]) Die Gesellschaft der Gesellschaft [In Russian].21. Парсонс Т. (1998) Система современных обществ / Т. Парсонс ; [пер. с англ. Л. А. Седова, А. Д. Ковалева; под ред. М. С. Ковалевой]. – М. : Аспект пресс. – 270 с. Parsons T. (1998) System of Modern Societies / T. Parsons; [trans. from English by L.A. Sedov, A. D. Kovalev; ed. M.S.Kovalev]. - M.: Aspect press. - 270 p. [In Russian]. 22. Фукуяма Ф. (2004) Наше постчеловеческое будущее. Последствия биотехноло¬гической революции /Ф. Фукуяма ; [пер. с англ. М. Б. Левина]. – М. : АСТ, Люкс. – 352 с. Fukuyama, Francis (2004 [2002]) Our Posthuman Future: Consequences of the Biotechnological Revolution [In Russian]. 23. Ясперс К. (1994) Духовная ситуация времени / К. Ясперс; пер. М. И. Левиной // Ясперс К. Смысл и назначение истории. Изд. второе. – М.: Республика. – С. 287-418. Jaspers, Karl (1994 [1931]) Die geistige Situation der Zeit [In Russian]. 24. Heidegger M. (2000) Frage nach Technik / M. Heidegger in: Heidegger M. Gesamtausgabe I. Abteilung: Vero#ffentlichte Schriften 1910-1976. – Band. 7. Vortra#ge und Aufsa#tze. – Frankfurt-am-Mein: Vittorio Klostermann. – S. 5-37. 25. Heidegger M. (1981) Ho#lderlin und das Wesen der Dichtung / M. Heidegger in: Heidegger M. Gesamtausgabe I. Abteilung: Vero#ffentlichte Schriften 1910-1976. – Band. 4. Erla#uterungen zu Ho#lderlins Dichtung. – Frankfurt-am-Mein: Vittorio Klostermann. – S. 33-48. 26. Heidegger M. (1967) Sein und Zeit /M.Heidegger. – Tu#bingen: Max Niemeyer Verlag (Elfte, unvera#nderte Auflage). – 449 S. 27. Nietzsche F. (1999) Sa#mtliche Werke. Kritische Studienausgabe in 15 Ba#nden. Hrsg. Giorgio Colli und Mazzino Montinari. – Mu#nchen-Berlin/New York: DTV-de Gruyter. 28. Sorg B. (2002) Denkspuren. Zum Verha#ltnis von Philosophie und Literatur (II.): Martin Heidegger, Theodor W. Adorno [Electronic resource]. Unvera#nderter Text einer im Wintersemester 2001/2002 an der Universita#t Bonn gehaltenen Vorlesung / Bernhard Sorg – Access mode: https://www.germanistik.uni-bonn.de/institut/abteilungen/ abteilung-fuer-neuere-deutsche-literaturwissenschaft/abteilung/personal/sorg_ bernhard/lehrmaterialien/denkspuren-ii.pdf