Suchergebnisse

The article is aimed to determine frameworks of research within the social movements theories for which the most significant fact is the direction of movements for social change. And we take into account the tendency of modern scientific discourse to shift the focus of attention from the study of static structures to social processes and changes. Social movements relate to the social dynamics of society. That is why they should be considered through the theory of social change. It is the most appropriate (in the broad sense), as evidenced by the reflections of scholars representing various theories. In this article shows the features of the analysis of social movements in Western social and political science and in research of local scientists. Among them – A. Giddens, E. Zdravomyslova, R. Inglhart, L. Kaminska, T. Pavlova, Ch. Tilly, A. Touraine, I. Haliy, P. Sztompka and others. It is to determ the main characteristics of social movements, and the new social movements as a key subject of contemporary social and political life and a factor of social change.It is concluded: social movements is a complicated phenomenon, and with the specifics of modern society, today's theory of social movements must use the integration of different theories, to adequately study its object and it should pay attention with of close ties between social movements and social changes.Key words: social movement, new social movements, social changes, modern society. ; В статті розглядаються сучасні теорії суспільних рухів в аспекті соціальних змін. Показано особливості аналізу суспільних рухів у західній соціально-політичній науці та у дослідженнях вітчизняних вчених. Визначено основні характеристики суспільних рухів, особливості нових суспільних рухів як ключового суб'єкту сучасного соціально- політичного життя та фактора соціальних змін. Акцентовано увагу на складності даного явища, необхідності інтеграції різних теорій для вивчення суспільних рухів та урахування певного зв'язку між суспільними рухами та соціальними змінами. Ключові слова: суспільний рух, нові суспільні рухи, соціальні зміни, сучасне суспільство. В статье рассматриваются современные теории общественных движений в аспекте социальных изменений. Показаны особенности анализа общественных движений в западной социально-политической науке и в исследованиях отечественных ученых. Определены основные характеристики общественных движений, особенности новых общественных движений как ключевого субъекта современной социально-политической жизни и фактора социальных изменений. Акцентировано внимание на сложности данного явления, необходимости интеграции различных теорий для изучения социальных движений и принятия во внимание характерной взаимосвязи между общественными движениями и социальными изменениями Ключевые слова: общественное движение, новые общественные движения, социальные изменения, современное общество. The article is aimed to determine frameworks of research within the social movements theories for which the most significant fact is the direction of movements for social change. And we take into account the tendency of modern scientific discourse to shift the focus of attention from the study of static structures to social processes and changes. Social movements relate to the social dynamics of society. That is why they should be considered through the theory of social change. It is the most appropriate (in the broad sense), as evidenced by the reflections of scholars representing various theories. In this article shows the features of the analysis of social movements in Western social and political science and in research of local scientists. Among them – A. Giddens, E. Zdravomyslova, R. Inglhart, L. Kaminska, T. Pavlova, Ch. Tilly, A. Touraine, I. Haliy, P. Sztompka and others. It is to determ the main characteristics of social movements, and the new social movements as a key subject of contemporary social and political life and a factor of social change.It is concluded: social movements is a complicated phenomenon, and with the specifics of modern society, today's theory of social movements must use the integration of different theories, to adequately study its object and it should pay attention with of close ties between social movements and social changes. Key words: social movement, new social movements, social changes, modern society.

The article considers the problems of regulation of social relations in Ukraine, particularly in the eco-nomic, political and humanitarian sphere. Based on the analysis of works of Western social theorists, as well as international experience, defines the basic directions of modernization of public management of social re-lations in the conditions of social changes. Deals with the historical background of review governance model and consider it as a system that creates and develops the potential of self-government of private and public, individual and collective social actors. Highlights the role of the implementation of public management ap-proaches that stimulate engagement of public institutions, individual and organized public services users to develop policy initiatives for better public management of social relations. ; У статті розглядаються проблеми регулювання суспільних відносин в Україні, зокрема в економіч-ній, політичній та гуманітарній сфері. На основі аналізу праць західних соціальних теоретиків, а також зарубіжного практичного досвіду визначаються основні напрями модернізації державного управління суспільними відносинами в умовах соціальних змін. Висвітлено історичні передумови перегляду підхо-дів до державного управління та розгляду його як системи, що формує та розвиває потенціал самоуправ-ління приватних та громадських, індивідуальних і колективних соціальних суб'єктів. Показано роль впровадження форм управління, які стимулюють залучення суспільних інституцій, індивідуальних та організованих користувачів управлінських послуг до вироблення, імплементації політичних ініціатив та оцінки ефективності їх реалізації щодо підвищення ефективності державного управління суспільни-ми відносинами. ; У статті розглядаються проблеми регулювання суспільних відносин в Україні, зокрема в економіч-ній, політичній та гуманітарній сфері. На основі аналізу праць західних соціальних теоретиків, а також зарубіжного практичного досвіду визначаються основні напрями модернізації державного управління суспільними ...

Transformation of philosophical education touches upon the generalcourses and the whole system of philosophical disciplines provided both thefuture specialists in Philosophy and other specialties. Regarding the last group,it is worth of suggesting the course of Philosophy depending on the specialty, e.g.Philosophy of Law, Philosophy of Economics, Philosophy of Language. It isalso necessary to take into consideration the individual choice of student-magisters in choosing special courses, which they can listen together with the students of philosophical specialty. In the prospect, there is a need to provide thegeneral course of Philosophy in the upper secondary school and gymnasiumsphilosophical education is concentrated on the block of theoretical and practical Philosophy. The first one covers Metaphysics, Ontology, PhilosophicalAnthropology, Gnoseology, Phemenology, Methodology (philosophy) ofScience and, in particular, Philosophy of Humanitarian Science. The block ofpractical Philosophy is especially important one: Ethics, Philosophy of Law,Political Philosophy, Philosophy of Culture, Philosophy of Language,Philosophy of History, Ecological Philosophy, Philosophy of Education, etc.The institutional andnon-institutional factors, which should be regarded likeinfrastructural ones, are playing an important role in the contemporary philosophical education. The level of the professional philosophical education is getting lower due to the weak language preparation (especially in the field ofancient languages), lack of the classical texts in the libraries and academic institutions. One of the most essential indicators of educational possibilities is thequality of the domestic philosophical research (the area of which has achievedthe critical measure recently in our country) and also publicity of philosophicallife, prevalence of discussions in philosophical and popular science periodicals.Their unsatisfactory state has a negative impact on the motivational backgroundof philosophical education perception, its reasonability. ; Трансформація філософської освіти торкаєтьсязагальних курсів і всієї системи викладанняфілософських дисциплін, як для майбутніх фахівців,так і для нефілософів. Для останніх не вартообмежуватись загальними курсами, а залежно відфаху пропонувати філософію права, філософіюекономіки, філософію мови і т.ін. Потрібно розраховувати на можливість індивідуального виборустудентами-магістрами спецкурсів, які вони можуть слухати разом з вихованцями філософських факультетів. У перспективінеобхідно орієнтуватися на викладання філософських курсів загальногохарактеру вже в старших класах гімназій (шкіл), як це робиться у Європі.Перебудова фахової філософської освіти зосереджується, в першу чергу, наблоках теоретичної і практичної філософії. Перший охоплює метафізику,онтологію, філософську антропологію, гносеологію, феноменологію, методологію (філософію) науки і, зокрема, філософію гуманітарних наук. Надзвичайноважливим є блок дисциплін практичної філософії: етика, філософія права,соціальна філософія, політична філософія, філософія культури, філософія мови,філософія історії, філософія освіти, екологічна філософія тощо. Велику роль усучасній філософській освіті відіграють інституціональні та позаінституціональні чинники, які можна вважати інфраструктурними. Рівень професійноїфілософської освіти особливо потерпає від слабкої мовної підготовки (особливов царині давніх мов), незадовільного забезпечення класичними текстамибібліотечних і академічних установ. Суттєвим індукуючим щодо освітніхможливостей можна вважати якість вітчизняних філософських досліджень,ареал яких звузився до критичної межі, а також пов'язану з цим публічністьфілософського життя, розповсюдженість дискусій на сторінках філософськоїі науково-популярної періодики. Їх незадовільний стан негативно впливає намотиваційне тло сприйняття філософської освіти, її резонансність.

The article analyzes certain factors (external and internal) that affect the preservation of the national and cultural identity of Ukrainians living outside Ukraine. The key internal factor is national self-identification. Among the external factors are the following: ideological factor, value security, the religious factor, the factor of historical bias in foreign and Ukrainian media, the factor of manipulation of consciousness, the factor of aesthetic and value orientation, and others.
The need for more resolute opposition to the political and ideological influences of Russia, which invaded the territory of Ukraine and unleashed a hybrid war with its people, is highlighted. The authors of the article pay attention to the problems of the ontology of war and peace in the context of Ukraine"s experience in counteracting the Russian-Ukrainian war, which became a long-term factor of destructive influences on Ukrainian socio-economic, political, cultural, educational, and scientific activities.
Attention is drawn to the fact that the aggressive actions of the Russian Federation cause devastating consequences not only for Ukraine but also for the system of world order and international security, the main factor destabilizing the security environment in the regional environment of Ukraine.
In the article, the ways of preserving the national and cultural identity of the Ukrainian diaspora are revealed through strategic and security paradigms, with the inclusion of multilevel interaction of cognitive meanings. Particular attention is paid to the role of national-cultural identity and analysis of the cognitive dimension in hybrid conflicts.

The article deals with the principles of the Beijing Consensus, which has become an alternative to the Washington Consensus, - the list of recommendations for the implementation of macroeconomic policies in developing countries. American economist Joshua Cooper Ramo proposed this title for the Chinese model of social changes and perceived it not only as an attempt to adapt the Western market economy principles to the cultural and political realities of modern China but as a new physics of development and power. One of the main tasks of this model was an attempt to protect the country from the outside factors that could negatively influence the process of reforming; an attempt to transform the reform process into the inner one that will evolve like a chain reaction. The article deals with the very principles of the Beijing Consensus and provides the criticism of some of them. The following principles are among them: «changes, newness and innovations», which are complemented by a focus on equality, the desire to apply the asymmetrical power in relations with hegemonic states, to develop good neighbor relations with the largest possible number of countries, but, above all, with the nearest neighbors, and etc. ; В статье анализируются принципы Пекинского консенсуса, который стал альтернативой Вашингтонскому консенсусу, - списку рекомендаций по реализации макроэкономической политики в развивающихся странах. Американский экономист Джошуа Рамо Купер, который предложил это название для китайской модели социальных изменений, видел в ней не только попытку приспособить западноевропейские принципы рыночной экономики к культурным и политическим реалиям современного Китая, а и «новую физику развития и власти». Одной из главных задач построения данной модели развития было стремление защитить страну от внешних факторов, которые могут негативно повлиять на процесс реформирования; стремление превратить процесс реформирования во внутренний, который будет происходить подобно цепной реакции. В статье раскрываются сами принципы Пекинского консенсуса и приводится критика некоторых из них. Среди этих принципов - «изменения, нововведения и инновации», которые дополняются фокусом на равенстве, стремлением применять асимметричную силу в отношениях с государствами-гегемонами, развивать добрососедские отношения с как можно большим числом стран, но, прежде всего, с ближайшими соседями, и т.д. ; У статті розглядаються засади Пекінського консенсусу, який став альтернативоюВашингтонському консенсусу, - списку рекомендацій по реалізації макроекономічної політики українах, що розвиваються. Американський економіст Джошуа Рамо Купер, який запропонував цюназву для китайської моделі соціальних змін, вбачав в ній не лише спробу пристосуватизахідноєвропейські принципи ринкової економіки до культурних та політичних реалій сучасногоКитаю, а й «нову фізику розвитку та влади». Одним з головних завдань вибудови даної моделірозвитку було намагання захистити країну від зовнішніх факторів, які можуть негативновплинути на процес реформування; намагання перетворити процесс реформування увнутрішній, такий, що буде відбуватися подібно «ланцюговій реакції». У статті розкриваютьсязасади Пекінського консенсусу і наводиться критика деяких з них. Серед цих засад – «зміни,нововведення та інновації», які доповнюються фокусом на рівності, намаганням застосовуватиасиметричну силу у відносинах з державами-гегемонами, розвивати доброзичливі стосунки сякомога більшим числом країн, але, перш за все, з найближчими сусідами тощо.

The article substantiates the peculiarities and expediency of influence of religious organizations on the processes of state formation in the conditions of contemporary socio-political changes in Ukraine. The historical and social nature of religion is analyzed. The main provisions on the socio-political orientation of the church's activity in the socio-historical context and in the present conditions are highlighted. The stages of becoming a church as a social institution in a democratic society, the distinction between subjective (attitude to God) and objective (historical reality) religions are considered. Approaches to the analysis of issues of interdependence of religion and politics are revealed. Possible variants of the relationship between the authorities and the church in the context of different political structures have been clarified. The importance and authority of the church in finding mutually acceptable solutions in many problematic situations in a hybrid war is emphasized.The concept of «legitimacy» is specified as an important sign of democratic power, a symbol of trust, beliefs that exist in the minds of citizens and are based on the legitimacy of the authorities, citizens' recognition of the rights and duties of both their leaders and their own. The types of legitimacy of state power are analyzed. The factors of influence of religious organizations on state formation in Ukraine are highlighted. The functions of the church as a social institution in a democratic society are considered. The main directions of optimization of influence of religious organizations on state formation are outlined: approval of the positions of the Autocephalous Ukrainian Local Church; overcoming interfaith conflicts; further positive resolution of the Ukrainian religious issue at the international level; legislative clarification of the status of the church in socio-political processes; formation of political and religious component of society. Effectiveness of interaction between religious and state institutions in the country's development, making important political decisions on a common basis were confirmed.Key words: state formation, religious organizations, state, legitimacy, church, politics, hybrid war. ; У статті обґрунтовано особливості та доцільність впливу релігійних організацій на процеси державотворення в умовах сучасних суспільно-політичних змін в Україні. Проаналізовано історично-суспільну сутність релігії. Виділено основні положення щодо суспільно-політичної спрямованості діяльності церкви в соціально-історичному контексті та в сучасних умовах. Розглянуто етапи становлення церкви як соціального інституту в демократичному суспільстві, відмінності між суб'єктивною (ставлення до Бога) та об'єктивною (історична реальність) релігіями. Розкрито підходи до аналізу питань взаємозалежності релігії та політики. Уточнено можливі варіанти взаємовідносин влади та церкви в контексті різних політичних устроїв. Наголошено на значимості та авторитетності церкви в пошуку взаємоприйнятих рішень у багатьох проблемних ситуаціях в умовах гібридної війни.Конкретизовано поняття «легітимність» як важливу ознаку демократичної влади, символ довіри, уявлення, що існують у свідомості громадян та ґрунтуються на законності влади, визнанні громадянами прав та обов'язків як її керівників, так і своїх. Проаналізовано типи легітимності державної влади. Виділено чинники впливу релігійних організацій на державотворення в Україні. Розглянуто функції церкви як соціального інституту в демократичному суспільстві. Окреслено основні напрями оптимізації впливу релігійних організацій на державотворення: утвердження позицій Автокефальної Української Помісної Церкви; подолання міжконфесійних конфліктів; подальше позитивне вирішення українського релігійного питання на міжнародному рівні; законодавчого уточнення статусу церкви в суспільно-політичних процесах; формування політично-релігійної складової суспільства. Підтверджено ефективність взаємодії релігійних та державних інституцій у розбудові країни, прийняття важливих політичних рішень на спільній основі.Ключові слова: державотворення, релігійні організації, держава, легітимність, церква, політика, гібридна війна. В статье обоснованы особенности и целесообразность влияния религиозных организаций на процессы построения государства в условиях современных общественно-политических изменений в Украине. Проанализирована историко-общественная сущность религии. Выделены основные положения по общественно-политической направленности деятельности церкви в социально-историческом контексте и в современных условиях. Рассмотрены этапы становления церкви как соціального института в демократическом обществе, различия между субъективной (отношение к Богу) и объективной (историческая реальность) религиями. Раскрыто подходы к анализу вопросов взаимозависимости религии и политики. Уточнены возможные варианты взаимоотношения власти и церкви в контексте различных политических строев. Отмечено значимость и авторитетность церкви в поиске взаимоприемлемых решений во многих проблемных ситуациях в условиях гибридной войны.Конкретизировано понятие «легитимность» как важный признак демократической власти, символ доверия, представления которые, существуют в сознании граждан и основываются на законности власти, признании гражданами прав и обязанностей как ее руководителей, так и своих. Проанализированы типы легитимности государственной власти. Выделены факторы влияния религиозных организаций на построение государства в Украине. Рассмотрены функции церкви как социального института в демократическом обществе. Определены основные направления оптимизации влияния религиозных организаций на государство: утверждение позиций Автокефальной Украинской Поместной Церкви; преодоление межконфессиональных конфликтов; дальнейшее положительное решение украинского религиозного вопроса на международном уровне; законодательного уточнения статуса церкви в общественно-политических процессах; формирование политико-религиозной составляющей общества. Подтверждена эффективность взаимодействия религиозных и государственных институтов в развитии страны, принятию важных политических решений на совместной основе.Ключевые слова: построение государства, религиозные организации, государство, легитимность, церковь, политика, гибридная война. The article substantiates the peculiarities and expediency of influence of religious organizations on the processes of state formation in the conditions of contemporary socio-political changes in Ukraine. The historical and social nature of religion is analyzed. The main provisions on the socio-political orientation of the church's activity in the socio-historical context and in the present conditions are highlighted. The stages of becoming a church as a social institution in a democratic society, the distinction between subjective (attitude to God) and objective (historical reality) religions are considered. Approaches to the analysis of issues of interdependence of religion and politics are revealed. Possible variants of the relationship between the authorities and the church in the context of different political structures have been clarified. The importance and authority of the church in finding mutually acceptable solutions in many problematic situations in a hybrid war is emphasized.The concept of «legitimacy» is specified as an important sign of democratic power, a symbol of trust, beliefs that exist in the minds of citizens and are based on the legitimacy of the authorities, citizens' recognition of the rights and duties of both their leaders and their own. The types of legitimacy of state power are analyzed. The factors of influence of religious organizations on state formation in Ukraine are highlighted. The functions of the church as a social institution in a democratic society are considered. The main directions of optimization of influence of religious organizations on state formation are outlined: approval of the positions of the Autocephalous Ukrainian Local Church; overcoming interfaith conflicts; further positive resolution of the Ukrainian religious issue at the international level; legislative clarification of the status of the church in socio-political processes; formation of political and religious component of society. Effectiveness of interaction between religious and state institutions in the country's development, making important political decisions on a common basis were confirmed.Key words: state formation, religious organizations, state, legitimacy, church, politics, hybrid war.

The article is devoted to the consideration of changes and tendencies in the Ukrainian educational field. The focus is on secondary education, in particular, the growing trend of private secondary education. It is noted that in 2020-2021 academic year the number of students in private schools increased by 174,5% compared to 2014-2015 academic year, teachers – by 89,6%. The situation in the field of private distance education is analyzed. The role of private schools is emphasized, which today play the role of pioneers in expanding opportunities for the entire educational field. It is noted that the growth of options in the range of educational opportunities is a positive trend. Data on the dynamics in the sector of pedagogical education are given. It has been suggested that the demand for certified teachers will increase, however, there will be a shortage of young teachers in public schools. The statistics of admission to higher education institutions are analyzed, which show that pedagogical specialties are not always the choice of the best school graduates. Growth in the field of online education is considered – from individual educational projects such as Youtube channels to government initiatives (All-Ukrainian online school). It is emphasized that the authors of private educational Youtube channels are an example of agents of change, whose perseverance not only increases adolescents' interest in science, but also inspires others to create educational projects, which creates a favorable environment for the development of educational innovations. The course of an important educational reform – «New Ukrainian School», in particular its content and actual implementation is analyzed. Examples of successful reform and difficulties of its implementation in primary school are given; considered threats to further reform due to a change in political leadership; public opinion on secondary education reform is analyzed. It is concluded that the political perturbations and quarantine restrictions caused by the pandemic, in the conditions of unstable institutionality, lead to the fact that in Ukraine both progressive innovations and inhibition of changes are possible.

In this article, we tracked the peculiarities of the verbalization of the idea of statehood in mass-media text on the material of the newspaper «Ternopil Vechirnii» during the period of social changes of 1990-1991, which look like an evolutionary process, which, however, is not lacking of certain contradictions and drama. The changes in some territories and in some spheres of social life, which began in the Soviet Union in the second half of the 1980s, in connection with the «Perestroika» announced by the then General Secretary of the CPSU Central Committee, Gorbachev, in 1990-1991, started gaining uncontrolled by Communist Party character. Baltic republic, Transcaucasia, Moldova and Ukraine, especially its three western regions, Ivano-Frankivsk, Lviv and Ternopil, belonged to these territories along with the Baltic and Transcaucasian republics.The democratic movement in Western Ukraine, including in the Ternopil region, since 1989, and especially in 1990-1991, was increasingly gaining national color. It couldn't help being reflected in the print media of the time. This period in the history of the «Ternopil Vechirnii» in particular as well as of the Western Ukrainian press in general can be divided into three stages of transformation: thematic, external transformation and intra-transformation, where each previous stage should be considered as the basis for the next. This continuity has ensured that in just a few years the Ternopil press succeeded in successful overcoming the complete dependence on the Communist Party's dictates and achieving the true freedom of speech that our press still enjoys today. Verbalization of the idea of statehood was, on the one hand, a reflection of social changes in mass-media texts, and on the other hand, one of the driving forces.Key words: verbalization, statehood, independence, decomunization, transformation. ; У статті йдеться про особливості вербалізації ідеї державності у мас-медійному тексті на матеріалі газеті «Тернопіль вечірній» у період суспільних змін 1990-1991 рр. Тогочасна преса активно впливала на державотворчі процеси, вербалізуючи ідею української державності та сприяючи її реалізації.Ключові слова: вербалізація, державність, суверенітет, декомунізація, трансфор­мація.

The universal and national tendencies of societal development (as a base for changes in education) have to be taking into account for ensuring of effectiveness of educational activity. The author shows several universal directions for future implicit changes of Ukrainian system of education: the growth of social development's dynamics, development of democracy, globalization, and development of modern technologies.These changes assume the formation of a new type of personality. According to this he/she has to be educated, self-sufficient, independent and democratic person with innovative thinking. From the other hand, the tasks of national educational system's development are closely connected with the problems of contemporary value system's development. This system includes such values as patriotism, national solidarity, development of our society's traditions. All these tendencies lead to formation human- and childcentrism as a crucial idea for changes in education and society. ; Для забезпечення ефективної освітянської діяльності сьогодні необхідно враховувати загальноцивілізаційні та національні тенденції розвитку суспільства, що складають підґрунтя також для сучасних змін в освіті. Автор виокремлює кілька загальноцивілізаційних напрямків, що передбачають безумовні зміни усієї системи освіти України. Серед них: зростання динаміки суспільного розвитку, розвиток демократії, глобалізація, розвиток новітніх технологій. Ці зміни вимагають формування нової людини — людини знаннєвої, людини інноваційного мислення, людини самодостатньої, вільної, демократичної особистості. З іншого боку, національні тенденції вимагають привернути особливу увагу освіти до питань формування сучасної системи цінностей, до питань патріотизму, національного єднання, а також до питань традицій нашого суспільства. Всі ці тенденції утверджують серцевинні ідеї зміни в освіті і суспільстві — людино- і дитиноцентризм.

The genesis of volunteering as a source of social agency in conditions of social tension and crisis situations shifts research attention from considering volunteering as an activity that supports the work of official structures, to considering it as a self-sufficient activity in solving urgent problems facing society in situations of social instability and institutional instability. As a research perspective, the complexity paradigm is chosen, which offers a view of social processes through the prism of nonlinear system dynamics. The basis of the conceptual framework of the study - the allocation of the two mechanisms of social change – organizational and self-organizational. The processes of social self-organization reveal themselves in the crisis moments of the life of society through the activities of powerful volunteer communities, which become agents of change due to their emergence. The characteristics of such a volunteer community are their attractiveness, procedurality and specific hierarchy, which has a leadership basis. The genesis of the community of volunteers is viewed in the context of socio-structural changes. Using the example of the interaction of volunteers with the communities of internally displaced persons and combatants, it is shown that the communities of donors and recipients are interconnected in their own development. The features of the dynamics of volunteering agency in crisis conditions are determined, which depend on the ratio of self-organizing and organizational mechanisms at different stages of crisis situations. Since the beginning of the crisis, self-organizing structures have been active independent agents, however, as the institutional component strengthens, the initiative to restore public order is gradually shifting to organizational structures and the role of agency in self-organizing structures decreases. A decrease in the energy potential of a volunteering agency is associated with internal restructuring and adaptation of communities that arose at the time of the crisis and were the main recipients of assistance. However, this potential can recover quickly against the background of new challenges (eg pandemic) and unwillingness to respond to the situation by the organizational structures.

The aim of the work is to consider the process of organizing the financing of the medical sector through the prism of macro-social historical processes in the period of social transformations of the 1990s – early 2000s. The research methodology is based on the principles of science, historicism, interdisciplinarity, application of general scientific (analysis, synthesis and generalization) and special scientific (historical-genetic, comparative-historical, typological) methods. Scientific novelty of the work. This issue is considered for the first time in the domestic historical science. Conclusions. It is identified that in the first post-Soviet decade in Ukraine the predominantly Soviet approach to the financing of health care sector was maintained. Residual principles of public funding, combined with the irrational use of resources, testified to the secondary nature of this sector in the system of state priorities. In the 1990s, most medical institutions, according to the Soviet tradition, remained budget-funded entities. The reduction in financial resources in the 1990s affected the budget in the form of long-term deficits, which resulted in reduced government spending on health care sector, which affected the material and technical equipment, infrastructure and staffing. That led to an increase in the share of private household funds in the financing structure of the sector. Attempts to expand funding sources through health insurance funds and charitable foundations did not have the desired effect; as such a mechanism was not fully standardized. Most of the public funds were used to finance human capital and infrastructure payments, and traditionally the cost of quality and volume of medical care was not taken into the account. As a result, medical staff had one of the lowest wages in the sector of the economy, and the medical sector lagged behind in terms of material and technical equipme. ; L'objet des travaux est d'envisager le processus d'organisation du financement de l'industrie médicale à travers le ...

The article discusses the issues of the formation of social dialogue in Ukraine in the context of the need for further scientific research to form the doctrine of social dialogue. Evaluating the achievements of the modern science of labour law in the field of social dialogue, it can be stated that there is no research into the ideas of social dialogue, the prerequisites for their emergence, analysis of the factors contributing to their emergence and development, the evolution of social dialogue on the territory of Ukraine, analysis of the concept of social dialogue as an element of the formation of social and labour relations.First of all social dialogue until its own age and become "the basis and change of mind to accept any government decisions in the country, but also from economic and social changes in Ukraine", it is necessary to go through an, discovering clearances and openings of nobles and usunions, advancing international information, scientific advice of all elements of social dialogue. In order to accelerate these processes, the need for the activation of scientific advances in this region, some examples of the implementation of any institutes, as not to blame the science of science, is doomed to failure. ; У статті розглядаються питання становлення соціального діалогу в Україні в контексті необхідності проведення подальших наукових досліджень для формування доктрини соціального діалогу. Оцінюючи досягнення сучасної науки трудового права в сфері соціального діалогу, можна констатувати відсутність комплексних досліджень ідей соціального діалогу, передумов їхнього виникнення, аналізу факторів, що сприяють їхній появі та розвитку, еволюції соціального діалогу на території України, аналізу концепції соціального діалогу як елементу становлення соціально-трудових відносин

У цій статті авторка аналізує те, як поява соціальних медіа стала відправною точкою для демократичних змін у суспільній свідомості. У ній показано як соціальні медіа змінюють типову парадигму відносин між журналістикою і громадянським суспільством; а також досліджується вплив цих медіа на розвиток громадянського суспільства у тоталітарних та пост-тоталітарних країнах. ; Abstract: In this article the author is analyzing how emerging of social media became a turning point of democratic changes in modern society consciousness. It's illustrating how social media alter general relationship paradigm between journalism and civil society; as well as the influence of those media on civil society development in totalitarian and post-totalitarian countries.

The sudden emergence of the COVID-19 pandemic has transformed the social environment around the world, affecting the changing trajectory of social risks. The COVID-19 outbreak in December 2019 put societies around the world in a state of emergency. The rapid spread of the virus poses a double risk: the pandemic puts societies in a particularly risky political, economic and social situation. On the other hand, the fundamental element of human coexistence, «being in society», becomes a risk to the health of certain social groups and actors, which in turn is a starting point for far-reaching political, economic and social risks. The drastic restrictions imposed by states in the context of social distancing (including blocking) to contain the pandemic were clearly visible to society. In some cases, they caused radical shocks in everyone's daily practices. At present, it is not yet possible to predict in what period and in what order of interference in economic and social life will be completely finished. This is what causes new social risks. Other social consequences of the pandemic, such as the loss of jobs in particularly affected industries, will likely have a long-term effect in the future. The article is based on empirical research revealing the emergence of new social risks and changing their management strategy. Also important is the study of the multifaceted impact of the pandemic on society and the environment in general. The article proves that external shocks or crises can be triggers or catalysts for socially desirable transformations, also known as «leap forward». The procedures created by the crisis seem to look for approaches to the inevitable urgent socio-ecological transformation of society. As this transformation must create sustainable and equitable lifestyles and economies around the world, the article raises the question of what is important to ensure change in the social risk management system in order to ensure the social security of the country as a whole. ; Раптове виникнення пандемії COVID-19 трансформувало соціальне середовище у всьому світі, що вплинуло на зміну траєкторії соціальних ризиків. Спалах COVID-19 у грудні 2019 року поставив людство в надзвичайний стан. Швидке поширення вірусу становить подвійний ризик: пандемія ставить суспільство в особливо ризиковану політичну, економічну та соціальну ситуацію. З іншого боку, співіснування людей в суспільстві стає ризиком для здоров'я певних соціальних груп та суб'єктів, що, у свою чергу, є початком для далекосяжних політичних, економічних та соціальних ризиків. Різкі обмеження, введені державами в контексті соціального дистанціювання (враховуючи блокування) для стримування пандемії, були чітко помітні для суспільства. У деяких випадках вони викликали радикальні потрясіння у повсякденному житті кожного. На даний момент поки неможливо передбачити, в який період і в якому порядку втручання в економічне та соціальне життя будуть повністю закінчені. Саме це спричиняє виникнення нових соціальних ризиків. Інші соціальні наслідки пандемії, такі як втрата робочих місць у особливо постраждалих галузях, матимуть, швидше за все, довгостроковий ефект у майбутньому. Стаття побудована на основі емпіричних досліджень розкрито виникнення нових соціальних ризиків і зміни стратегії управління ними. Також важливим є і дослідження різностороннього впливу пандемії на суспільство та навколишнє середовище в цілому. В статті доведено, що зовнішні потрясіння чи кризи можуть бути пусковими механізмами або каталізаторами соціально бажаних перетворень, які також відомі як «стрибок уперед». Процедури, які створила криза, слугують для того, щоб шукати підходи до неминучої термінової соціально-екологічної трансформації суспільства. Оскільки ця трансформація має створити стійкі та справедливі у всьому світі способи життя й економіки, тому в статті порушується питання про те, що важливо для забезпечення зміни в системі управління соціальними ризиками з метою забезпечення соціальної безпеки країни в цілому.

The sudden emergence of the COVID-19 pandemic has transformed the social environment around the world, affecting the changing trajectory of social risks. The COVID-19 outbreak in December 2019 put societies around the world in a state of emergency. The rapid spread of the virus poses a double risk: the pandemic puts societies in a particularly risky political, economic and social situation. On the other hand, the fundamental element of human coexistence, «being in society», becomes a risk to the health of certain social groups and actors, which in turn is a starting point for far-reaching political, economic and social risks. The drastic restrictions imposed by states in the context of social distancing (including blocking) to contain the pandemic were clearly visible to society. In some cases, they caused radical shocks in everyone's daily practices. At present, it is not yet possible to predict in what period and in what order of interference in economic and social life will be completely finished. This is what causes new social risks. Other social consequences of the pandemic, such as the loss of jobs in particularly affected industries, will likely have a long-term effect in the future. The article is based on empirical research revealing the emergence of new social risks and changing their management strategy. Also important is the study of the multifaceted impact of the pandemic on society and the environment in general. The article proves that external shocks or crises can be triggers or catalysts for socially desirable transformations, also known as «leap forward». The procedures created by the crisis seem to look for approaches to the inevitable urgent socio-ecological transformation of society. As this transformation must create sustainable and equitable lifestyles and economies around the world, the article raises the question of what is important to ensure change in the social risk management system in order to ensure the social security of the country as a whole. ; Раптове виникнення пандемії COVID-19 трансформувало соціальне середовище у всьому світі, що вплинуло на зміну траєкторії соціальних ризиків. Спалах COVID-19 у грудні 2019 року поставив людство в надзвичайний стан. Швидке поширення вірусу становить подвійний ризик: пандемія ставить суспільство в особливо ризиковану політичну, економічну та соціальну ситуацію. З іншого боку, співіснування людей в суспільстві стає ризиком для здоров'я певних соціальних груп та суб'єктів, що, у свою чергу, є початком для далекосяжних політичних, економічних та соціальних ризиків. Різкі обмеження, введені державами в контексті соціального дистанціювання (враховуючи блокування) для стримування пандемії, були чітко помітні для суспільства. У деяких випадках вони викликали радикальні потрясіння у повсякденному житті кожного. На даний момент поки неможливо передбачити, в який період і в якому порядку втручання в економічне та соціальне життя будуть повністю закінчені. Саме це спричиняє виникнення нових соціальних ризиків. Інші соціальні наслідки пандемії, такі як втрата робочих місць у особливо постраждалих галузях, матимуть, швидше за все, довгостроковий ефект у майбутньому. Стаття побудована на основі емпіричних досліджень розкрито виникнення нових соціальних ризиків і зміни стратегії управління ними. Також важливим є і дослідження різностороннього впливу пандемії на суспільство та навколишнє середовище в цілому. В статті доведено, що зовнішні потрясіння чи кризи можуть бути пусковими механізмами або каталізаторами соціально бажаних перетворень, які також відомі як «стрибок уперед». Процедури, які створила криза, слугують для того, щоб шукати підходи до неминучої термінової соціально-екологічної трансформації суспільства. Оскільки ця трансформація має створити стійкі та справедливі у всьому світі способи життя й економіки, тому в статті порушується питання про те, що важливо для забезпечення зміни в системі управління соціальними ризиками з метою забезпечення соціальної безпеки країни в цілому.